До родини належать дрібні жуки розміром від 1 до 8 мм. Усі види родини короїдів - рослиноїдні. Майже циліндричне тіло їх забарвлене у коричневий або інший темний колір, покрите темними волосками, іноді волоскоподібними лусочками [13]. Голова більш-менш витягнута до передньогрудей; вусики колінчасто-булавовидні; на надкрилах видно поздовжні ряди втиснених крапок; ноги копальні, чотиричленні з розширеними передніми гомілками. Більшість видів короїдів поселяються під корою, рідше - у корі або деревині.

Родина короїдів, відповідно до морфологічних особливостей її представників, розділяється на три підродини: короїди, лубоїди і заболонники [26].

Рисунок 1.1 Представники родини короїдів (Ipidae):

1. - лубоїд; 2. - заболонник; 3. - справжній короїд.

Лубоїди мають закруглено-загнуті донизу надкрила і майже горизонтальне черевце. Якщо ж черевце косо піднімається до надкрил, то вони поступово опускаються до вершини черевця; голова зверху трохи виділяється з передньоспинки (рис. 1.1 (1) ).

У справжніх короїдів голова втягнена в передньогруди, тому її зверху не видно. У багатьох короїдів вершина надкрил має западину із зубчиками і горбочками, так звану «тачку». Іноді вершина надкрил має плоску поверхню та горбочки по краях та посередині (рис. 1.1 (3) ).

У заболонників черевце косо зрізане від задніх ніг до вершини надкрил. Надкрила зверху прямі, на кінці майже не змикаються донизу і не прикривають черевце знизу (рис. 1.1 (2) ).

У хвойних лісах значні пошкодження наносять комахи-шкідники з підродин короїди і лубоїди.

Личинки короїдів білі або кремово-білі, злегка вигнуті, безногі, схожі на личинок довгоносиків, але значно менших розмірів [22]. Голова чітко виражена, жовтувато-коричнева з міцними щелепами.

Однією з цікавих особливостей біології представників родини короїдів (Ipidae) є те, що їх розвиток переважно відбувається у певній частині дерева: вершині або нижній частині стовбура, гілках. Чим сухіше навколишнє повітря і тепліше місце, тим вище піднімаються по стовбуру при заселенні види, що живуть під тонкою корою. Короїди, що живуть під товстою корою, менш вразливі до нестачі вологи. Тому їх можна зустріти в насадженнях, які значно більш прив'язані до певних умов.

Ще однією характерною рисою представників жуків-короїдів є утворення родини при заселенні дерева.

Родини бувають моногамними (один самець / одна самка) і полігамними (один самець / кілька самок) [9]. У моногамних видів самка знаходить дерево, прогризає у корі вхідний канал, від якого починає проточувати під корою поздовжній або поперечний маточний хід. До самки, що підготувала вхідний канал, приєднується самець і парується з нею. Після цього самка відкладає яйця в яйцеві камери, які вигризає по боках маточного ходу, а потім зашпаровує камеру тирсою.

Парування відбувається спочатку у вхідному каналі, а з подовженням маточного ходу нерідко в особливих його поглибленнях, у товщі кори і так званих шлюбних камерах. Яйцекладка триває протягом місяця. За цей час з яєць виходять личинки, що прокладають свої окремі личинкові ходи, які поступово розширюються. Діб через 30-60, залежно від температури умов розвитку і виду короїда, личинка закінчує свій розвиток, перетворюючись на лялечку в лялечковій камері. Молоді жуки виходять назовні через прогризені ними отвори.

Рисунок 1.2 Типи ходів короїдів (маточні ходи - чорні, личинкові - заштриховані):

моногамних видів: 1. - простий прямий поздовжній хід; 2. - складний поздовжній хід;

4. - простий поперечний хід; 5. - складний поперечний хід; 8. - хід крифала;

9. - сімейний (родинний) хід; 10. - 12. - драбинні ходи в деревині;

полігамних видів: 3. - зірчастий хід у поздовжньому напрямку; 6. - зірчастий хід у поперечному напрямку; 7. - променеподібний хід.

Ходи моногамних короїдів називаються простими, за будовою вони значно простіші від складних ходів полігамних короїдів. Прості ходи бувають поперечними або поздовжніми і належать представникам підродини лубоїдів (рис. 1.2).

Полігамні короїди утворюють складні ходи (рис. 1.2). Самець (а не самка) підготовлює вхідний канал і шлюбну камеру. Самки, що прилітають, прокладають свої окремі маточні ходи, кількість яких залежить від кількості самок (від 1 до 12 на одну шлюбну камеру). Самець захищає ходи від проникнення в них інших комах і допомагає самкам в очищенні ходів від бурового борошна. Ходи полігамних короїдів бувають поздовжніми, зірчастими та ін. Здебільшого їх форма характерна для представників власне короїдів і деяких видів підродини лубоїдів.

Деякі види зовсім не мають родини. Самка сама прогризає канал, збоку якого відкладає купку яєць у яйцеву камеру, личинки прогризають разом не відокремлені ходи, а суцільні простори під корою. Такого типу ходи називають сімейними, або родинними (рис. 1.2 (9) ).

У короїдів-деревинників короткі циліндричні личинкові ходи розташовані перпендикулярно маточному подібно до драбини. У зв'язку з цим такі ходи називають драбинними (рис. 1.2 (10-12) ). У деяких представників личинкові ходи зовсім відсутні.

Досить цікавою особливістю біології короїдів є очищення ходів від бурового борошна [9]. Очищення ходів спрямованих догори або поперек стовбура не викликає особливих труднощів. Але прогризати ходи вниз головою і витягати з них бурове борошно на поверхню стовбура непросто. Таку роботу можуть виконувати лише види з підродини короїди, що мають спеціальне пристосування для цього - «тачку». «Тачка» має вигляд заглиблення на задній частині надкрил, у яке жуки «завантажують» бурове борошно.

Лубоїди не мають такого пристосування, і тому на деревах, що ростуть, завжди вигризають ходи знизу догори, тоді як вхідний канал спрямований, як правило, донизу.

Складні ходи на зрубаних деревах також зберігають свою форму, але їх вхідні отвори спрямовані у різні боки; маточні ходи, що відходять від однієї шлюбної камери, знаходяться на одній лінії. З'ясувати чи було заражене дерево короїдами у стоячому чи лежачому положенні можна за розташуванням вхідних ходів короїдів. На стоячих деревах вони завжди спрямовані вниз, а на лежачих - обернені в різні боки.

Однією з цікавих особливостей короїдів є спосіб відшукування в лісі ослаблених та звалених дерев. Встановлено, що жуки цієї родини виявляють хвойні дерева за запахом. Ослаблення життєдіяльності дерева звичайно супроводжується зміною складу та концентрації терпенів живиці, що в свою чергу впливає на виділення їх парів в атмосферу. Вважають що в ослаблених деревах дуже змінюється також проникність покривних тканин, тому більше парів проникає через кору в навколишнє повітря. Короїди, які знаходяться неподалік від цього місця, своїми органами чуттів сприймають цю первинну інформацію ослабленого дерева і летять до нього. Доведено, що короїди, починаючи живитися на цьому дереві, виділяють феромони, які є джерелом вторинної інформації для інших короїдів. Дія феромонів проявляється на більшій відстані, ніж терпенів, тому за короткий час на цьому дереві поселяється багато короїдів [26].

Також цікавою особливістю біології короїдів є їхні типи живлення [9]. Протягом життєвого циклу вони проходять кілька типів живлення: головне, додаткове, відновлювальне.

Головне живлення відбувається на стадії личинки, коли вона вигризає значні обшири під корою дерева, та у фазі статевозрілого жука під час побудови маточних ходів.

Додаткове живлення спостерігається у молодих жуків після виходу з лялечки. Жуки виходять з недорозвиненими статевим апаратом і статевими продуктами. Для їх розвитку жукам необхідне додаткове живлення, яке найчастіше відбувається у місці розвитку личинок. Жуки прогризають ходи різноманітної форми, які називаються «мінерними». У більшості видів ходи додаткового живлення мають форму неправильних поодиноких каналів. Деякі жуки, такі як малий і великий соснові лубоїди, живляться всередині молодих пагонів сосни. Пагони, в яких вони проточують хід, взимку під дією вітру обламуються і опадають. За цю особливість біології соснових лубоїдів називають іноді ще «садівниками», або «стригунами». Подібна «стрижка» дуже шкодить соснам, тому що сильно зріджує крону.

Відновлювальне живлення спостерігається у дорослих жуків після відкладання основної партії яєць. Для дозрівання й відкладання нової партії яєць жукам необхідне активне живлення, після чого вони знову проточують маточні ходи. У ці ходи вони відкладають яйця, з яких виходить, так зване, сестринське покоління.

Літ жуків більшості видів відбувається із середини весни до половини літа. Значні труднощі для визначення термінів розвитку і льоту короїдів викликає наявність у жуків відновлювального живлення й сестринських поколінь.

1.2 Видовий склад комах-шкідників хвойних дерев родини короїдів (Ipidae)

Лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.)

Жук 3,5-4 мм завдовжки; смоляно-чорний з червоно-бурими надкрилами, на яких між борозенками розміщено по одному поздовжньому ряду дрібних горбочків. Тіло блискуче і вкрите рідкими волосками.

Малий сосновий лубоїд значно поширений у хвойних лісах. Літають жуки в середині весни; живляться до пізньої осені.

Лубоїд заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше модрини та ялини. Поселяється під тонкою корою на вершинах дерев та товстих гілках. Зимують жуки в підстилці біля кореневих шийок сосен [13, 26, 27].

Лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.)

Жук довжиною 3,5-5 мм. Характеризується смоляно-чорним забарвленням всього тіла. Проміжок між борозенками на загнутій частині надкрил трохи заглиблений і не має горбиків та волосинок.

Великий сосновий лубоїд дуже поширений у хвойних лісах (значно більше, ніж малий сосновий лубоїд). Літають жуки протягом весни; живляться до пізньої осені.

Лубоїд заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше модрини та ялини. Поселяється під товстою корою стовбурів. Пошкоджує здебільшого середньовікові та стиглі насадження, але зустрічається і в молодих. Під час додаткового живлення може пошкоджувати і здорові дерева, проте частіше - ослаблені. Дуже небезпечний стовбуровий шкідник соснових насаджень [13, 19, 26, 27].

Поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.)

Жук 2,2-3 мм завдовжки; темно-бурий, з жовтими ногами, жовтувато-сірими надкрилами, густо вкритими вузькими лусочками. Борозенки на надкрилах вузькі і мало помітні.

Поліграф пухнастий поширений в ялинових лісах повсюдно. Літають жуки в перших місяцях літа; додатково живляться під корою ялини.

Поліграф завдає шкоди ослабленим та зваленим деревам ялини, рідше модрини і сосни. Поселяється під товстою і перехідною корою по всьому стовбурі ялини. Належить до небезпечних шкідників хвойних лісів [1, 13, 19, 26, 27].

Короїд-типограф (Ips typographus L.)

Жук 4,2-5,5 мм завдовжки; коричневий, з пологою заглибиною на задній частині надкрил. По краях заглибини є по чотири зубці, які розміщені на однаковій відстані один від одного. Третій, найбільший серед них, на верхівці має потовщення. Поверхня заглибини тьмяна, немов би вкрита мильною плівкою.

Типограф - один з найпоширеніших короїдів у хвойних лісах країни. Літають жуки вкінці весни та на початку літа.

Типограф належить до небезпечних стовбурових шкідників хвойних порід дерев. Заселяє старі та достигаючі ослаблені дерева, вітровал та необкорені лісоматеріали. Пошкоджує сосну, ялину, рідше модрину [1, 13, 19, 26, 27].

Короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.)

Жук довжиною 7-8 мм; коричневий або жовто-бурий, блискучий, волохатий. На задній частині надкрил є полога заглибина з шістьма зубчиками з кожного боку, з яких четвертий найбільший і має потовщення на верхівці.

Стенограф дуже поширений у хвойних лісах. Літають жуки в другій половині весни.

Стенограф пошкоджує ослаблені та звалені дерева сосни, здебільшого старі та достигаючі. Заселяє нижню частину стовбура з товстою корою. Пошкоджує переважно сосну, рідше ялину, модрину [1, 13, 19, 26, 27].

Гравер звичайний, або короїд-гравер

(Pityogenes chalcographus L.)

Дрібний жук 2-2,9 мм завдовжки; з смоляно-чорною передньоспинкою та червоно-бурими надкрилами. По боках вузької заглибини на задній частині надкрил має по три рівновіддалених один від одного зубчики. У самиць заглибина невиразна, на боках її замість зубчиків є малопомітні горбики.

Гравер дуже поширений в ялинових лісах і є одним з небезпечних шкідників. Літають жуки протягом другої половини весни. Поселяються на ослаблених та звалених деревах під тонкою корою стовбурів, на вершинах та гілках [1, 13, 19, 26, 27].

Деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.)

Жук довжиною 2,8-3,8 мм; двокольоровий - надкрила - жовто-бурі з широкими чорними поздовжніми смугами, а передньоспинка - чорна (біля основи частково жовто-бура). Заглиблені крапки на задній частині надкрил ідуть правильними рядами.

Деревинник смугастий пошкоджує всі хвойні породи і є широко поширений. Ходи проточує в деревині стовбурів, на поверхні кори помітні тільки вхідні отвори. Літають жуки у другій половині весни.

Деревинник завдає великої технічної шкоди деревині. Поселяється на ослаблених та звалених деревах, починаючи з жерднякового віку, а також на необкорених лісоматеріалах [1, 13, 19, 26, 27].

Розділ 2. Матеріал та методи дослідження

2.1 Фізико-географічна характеристика території Плужнянського лісництва

Плужнянське лісництво входить до складу державного підприємства «Ізяславське лісове господарство» і розташоване в північній його частині на території Ізяславського адміністративного району Хмельницької області. Район розташування лісництва відноситься до зони західних лісів Мало-Поліського регіону. Площа лісництва складає 6862 га [25].

Клімат в районі розташування лісництва помірно-континентальний. Тривалість вегетаційного періоду продовжується протягом 202 днів з 15 квітня до 25 жовтня. Середньорічна температура повітря +6-8 ?С. Пізні весняні заморозки можливі до 25 травня, а ранні осінні - з 20 жовтня. Максимальна температура повітря +36 ?С, мінімальна -34 ?С. Середньорічна кількість опадів становить 582 мм. Протягом вегетаційного періоду випадає 424 мм опадів.

Кліматичні умови протягом 2009-2010 років дослідження дещо відрізняються. Весняно-літній період (період масового розмноження і розвитку комах-шкідників) 2009 року характеризується достатньо високою температурою - від 6 до 26 ?С, і вологістю - від 65 до 84 %. В 2010 році у цей період спостерігалася вища температура - від 5 до 31?С, і нижча вологість повітря - від 60 до 80 % (в середньому). Осінньо-зимовий період 2009 року також характеризується дещо вищою температурою (+15- -16?С), ніж у 2010 році (+14- -28?С). вологість повітря в холодну пору року вища в 2010 році (до 94 % у 2010 і до 89 % у 2009 році).

Середня глибина промерзання ґрунту становить 73 см, максимальна - 114 см. [25]. Постійний сніговий покрив встановлюється з 20 листопада, а зникнення снігу відбувається в період з 25 березня по 15 квітня. Вітри переважають західні і південно-західні.

В цілому ж клімат району розташування лісництва сприятливий для успішного проростання наступних порід дерев: сосни, ялини, модрини, вільхи чорної, берези, дуба черешчатого, осики та ін.

По характеру рельєфу ліси віднесені до рівнинної території з незначними коливаннями. Середня висота його над рівнем моря 230-250 м [25]. Рельєф місцевості тут більш горбистий з пологими схилами, місцями зі слідами активної ерозії.

2.2 Характеристика хвойних дерев Плужнянського лісництва

Насадження хвойних порід дерев (сосна, ялина, модрина) в лісництві становлять 78 % від покритих лісом земель, із яких насадження сосни звичайної складають 77,3 % [25].

Більшу територію лісництва займають соснові ліси, які утворені переважно сосною звичайною, а також незначними домішками сосни Банкса і веймутової.

Ялинові ліси на території лісництва зростають невеликими ділянками площею 0,5-2 га посеред соснових насаджень. Модрина займає незначну площу серед хвойних лісів лісництва.

Сосна звичайна (Pinus silvestris L.) - велике дерево до 30-40 м заввишки. Стовбур звичайно прямий, в умовах лісу бічні гілки звисають. Крона у молодому віці пірамідальна, з часом розлога, широкоовальна, часто неправильна, згори ніби зрізана, плосковерхівкова. Кора світла, червоно-бура, тріщинувата, вище на гілках - жовтувата, луската; пагони голі; бруньки яйцеподібно-конічні.

Хвоїнок по 2 у пучках, вони 3-7 мм завдовжки, гострі, зверху (з опуклого боку) зелені, знизу сизі, злегка вигнуті, по краю дрібнопилчасті. Шишки яйцеподібно-конічні, 3-5 см завдовжки і 2-3 см в діаметрі, бурувато-сірі; щитки майже ромбічні, плоскі або слабко опуклі, без гачкоподібного відростка. Насіння дрібне, 3-4 мм завдовжки, еліптичне або обернено яйцеподібне, неоднаково забарвлене від жовто-бурих до темних, бруньки майже чорних відтінків; крило 9-12 мм завдовжки, світліше [18].

Сосна - важлива лісотвірна порода. Вона утворює великі ліси на піщаних ґрунтах різної трофності і зволоження (бори). На лісових підзолистих ґрунтах росте у суміші з ялиною, модриною, дубом, утворюючи мішані ліси різної структури.

Порівняно з іншими хвойними породами сосна звичайна характеризується цінними лісогосподарсько-економічними властивостями: довговічна (300-400 років), стовбури її швидко очищаються від сучків, холодо- і засухостійка, здатна споживати вологу в умовах ґрунтової засухи за допомогою потужної кореневої системи, невимоглива до ґрунту, має позитивний ріст навіть на самих бідних піщаних ґрунтах [16].

Сосна Банкса (Pinus banksiana Lamb.) - дерево до 20-25 м заввишки, але найчастіше висота його не перевищує 12-15 м. Крона спочатку пірамідальна, густа, однак далі рідшає, стає неправильною. Кора темно-бура, тріщинувата, відшаровується товстими пластинками. Пагони буро-жовті або зеленкуваті, голі. Бруньки яйцеподібно-конічні, смолисті.

Хвоїнки 2-4 см завдовжки, вигнуті, злегка скручені, світло-зелені, піхви довгі, близько 3 см. Шишки сірі, 3-5 см завдовжки, яйцеподібно-конічні, косі, сильно вигнуті, протягом багатьох років залишаються на дереві закритими. Насіння дрібне, 3-4 мм завдовжки, темне, майже чорне; крило 10-12 мм завдовжки, світліше [18].

Сосна Банкса характеризується високою холодо- і морозостійкістю, однак часто страждає від сніголаму. Починає плодоносити з 5 років. Невимоглива до ґрунту: добре росте як на багатих, добре зволожених і навіть заболочених місцях, так і на бідних піщаних і кам'янистих. Легко переносить засуху. Слабко пошкоджується хворобами і шкідниками. Великого лісогосподарського значення не має [16].

Сосна веймутова (Pinus strobus L.) - велике дерево до 30 (50) м заввишки, з довгими горизонтальними гілками, що утворюють широкопірамідальну, з віком часто неправильну, крону. Кора товста, спочатку гладенька, пізніше борозенчаста, темно-сіра, майже чорна. Пагони тонкі, зеленкуваті або буро-жовті, часто голі. Бруньки яйцеподібно-конічні, загострені, злегка смолисті.

Хвоїнки тонкі, гнучкі, сильно-зелені, 5-15 см завдовжки. Шишки 10-20 см завдовжки, вузькоциліндричні, часто зігнуті. Насіння невелике, 4-6 мм завдовжки; крило втричі довше за насіння [18].

Сосна веймутова доволі тіневитривала. Віддає перевагу багатим, свіжим і глибоким ґрунтам з хорошою аерацією, де утворює потужну кореневу систему з головного і декількох бічних коренів. Зимостійка і вітростійка, сильно вражається хворобами. Цінна декоративна порода [16].

Ялина звичайна (Picea abies L.) - велике дерево до 40 (50) м заввишки, з правильною пірамідальною кроною. Гілки розташовані горизонтально, на кінцях злегка підняті. Кора тонка, червонувато-бура або сіро-бура, луската. Молоді пагони зеленкуваті, бурі або коричневі, голі або слабо опушені. Бруньки конічні, гострі або притуплені, зазвичай не смолисті.

Хвоїнки 10-20 (30) мм завдовжки і 1-2 мм товщиною, чотиригранні, гострокінцеві, прямі або злегка вигнуті, світло або темно-зелені. Мікростробіли спочатку округлі, потім циліндричні. Шишки циліндричні, 10-15 см завдовжки і 3-4 см в діаметрі, достиглі - коричневі або червоно-бурі, блискучі. Насінні луски майже ромбічні, опуклі з широкою трикутною верхівкою і неправильно-зубчастим, ніби вигризеним, верхнім краєм; покривні луски не розвинені. Насіння яйцеподібне, з трохи витягнутим і зігнутим убік кінчиком, 4-5 мм завдовжки; крило жовто-червоне, майже у два рази довше за насіння [18].

Ялина звичайна - тіневитривала, холодо- і морозостійка порода. Вибаглива до багатих і вологих ґрунтів, гине на заболочених ґрунтах. Добре росте на супіщаних і суглинистих ґрунтах. Погано переносить гази, кіптяву, сухість повітря і особливо тривалу посуху ґрунту. Дерево довговічне (300-400 років). Ялина звичайна - цінна лісогосподарська і декоративна порода [16].

Модрина європейська (Larix decidua Mill.) - велике дерево до 30 (40) м заввишки, з пірамідальною, пізніше зазвичай неправильною кроною. Кора темна, сіро-бура, борозенчаста; молоді пагони голі, жовтувато-сірі. Бруньки дрібні, майже кулясті.

Хвоїнки по 30-40 (60) у пучку не однакової довжини, вузькі, м'які, світло-зелені із сизуватим відтінком, 15-30 (40) мм завдовжки. Шишки 30-40 (50) мм завдовжки, яйцеподібні або довгасто-овальні, достиглі слабко розкриті; насінних лусок 40-60, розташовані вони у 6-8 рядів, шкірясті, зовні голі або майже голі, з поздовжніми лініями і злегка хвилястим краєм; покривні луски з вістрям, що виступає назовні. Насіння 2-4 мм завдовжки, з крилом довжиною утричі більшим [18].

Модрина - швидкоросла, вибаглива до вологості повітря порода, пошкоджується пізніми весняними заморозками. Росте на будь-яких ґрунтах, окрім сухих, піщаних і заболочених. Цінний вид для зеленого будівництва і лісового господарства. Деревина тверда і міцна (не поступається сосні), стійка до шкідників [16].

2.3 Методики дослідження видового складу стовбурових комах-шкідників

Дослідження чисельності стовбурових комах-шкідинків хвойних дерев Плужнянського лісництва з родини короїдів (Ipidae) ми проводили у східній його частині на території площею близько 1 га, що об'єднує невеликі частини кількох кварталів, і у південно-східній частині лісництва на території площею близько 1,5 га, що також є невеликою частиною різних кварталів (рис. 2.1).

Територія дослідження у східній частині лісництва - це територія ялинових насаджень. Ми обрали дві ділянки ялинового лісу з практично однаковими умовами зростання. Площа кожної ділянки складає близько 0,5 га, з усіх сторін обнесена сосновим лісом. Розташовані ділянки в різних кварталах.

Рельєф даної території переважно рівнинний; ґрунти - сірі-лісові. Вік лісу на досліджених територіях складає 30-50 років (за даними відповідної документації лісництва і плану лісонасаджень). Підлісок і трав'янистий покрив ялинових насаджень розвинений слабо і представлений рідкими заростями крушини ламкої, осоковими травами, папоротниками і мохами.

Рисунок 2.1: План лісонасаджень Плужнянського лісництва

Ізяславського держлісгоспу Хмельницької області (масштаб 1 : 25000):

східна і південно-східна частина лісництва.

Територія дослідження у південно-східній частині лісництва - це територія соснових насаджень. Дві ділянки соснового лісу площею по 0,7 га знаходяться в різних кварталах.

Рельєф даної території рівнинний; ґрунти - опідзолені (згідно з картою). Вік лісу на території дослідження становить (за даними відповідної документації лісництва і плану лісонасаджень) 30-60 років. Підлісок і трав'янистий покрив розвинений краще ніж у ялинових лісах: крушина ламка, ліщина звичайна, горобина; трав'янистий покрив - копитняк, квасениця, чорниця, папороті та мохи.

В ході проведення дослідження на ділянках ялинового лісу виявлено і визначено 5 видів комах-шкідників родини короїдів (Ipidae) - лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.), поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.), короїд-типограф (Ips typographus L.), короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.) і деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.).

На досліджених ділянках соснового лісу виявлено і визначено 7 видів комах-шкідників цієї родини - лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.), лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.), поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.), короїд-типограф (Ips typographus L.), короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.), короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.) і деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.).

Дослідженні види комах-шкідників належать до 5 родів - лубоїд (Blastophagus), поліграф (Polygraphus), короїд (Ips), гравер (Pityogenes), деревинник (Trypodendron).

При проведенні польових досліджень по визначенні чисельності жуків-короїдів, що передбачає обов'язковий масовий збір матеріалу, використовують кілька різних методик: «виведення короїдів із обрубків», «виведення короїдів по Старку», «світлопастки Сахарова» та ін. Нами застосовувалась методика «ловчих (модельних) дерев».

Методика «виведення короїдів із обрубків»

Вирізають із обстежуваного дерева обрубки, змазують їх краї парафіном або смолою для запобігання всихання деревини, поміщають все в мішок так, щоб він нещільно облягав обрубки. Мішок підвішують у холодному місці. Вміст мішка час від часу висипають на листок білого паперу, сортують комах, заморюють і переносять на ватник. Потрібно мати на увазі, що деревина в мішках у лабораторних умовах швидко всихає і короїди окремих видів не встигають закінчити свій розвиток.

Методики «виведення короїдів по Старку»

1. Виведення в мішках.

Цим методом користуються під час спостереження за додатковим живленням жуків. Частину стовбура обтягують мішком на металевому каркасі так, щоб мішок не прилягав до верхньої частини дерева. Періодично перевіряють мішок і збирають виявлених жуків.

2. Виведення в дерев'яних ящиках.

Ящики можуть бути різної величини. Всередині їх красять чорною матовою фарбою, для доступу повітря в одну з бокових стінок вставляють сітку. Деревину змащують смолою і поміщають в ящик. Для виведення деяких видів жуків потрібна висока вологість, тому на дно ящика насипають до 2 см річкового піску. Час від часу ящик перевіряють на шкідників.

3. Збір на ловчі насипи і ями.

Цей метод використовують в лісі. Свіжі зібрані гілки стоячих дерев складають на купу висотою один метр, нагрібають листя і це все перемішують. Такі насипи приваблюють короїдів, тому час від часу потрібно оглядати гілки, просіювати підстилку, яка знаходиться під насипом і збирати жуки.

Методика «вилов комах за допомогою світлопасток Сахарова»

Багато комах, зокрема короїди, активні в сутінках; вночі їх приваблює світло електричних ламп. Для лову комах на світло використовують їхні різні моделі. Найбільш простим є збір комах на білу поверхню, що розташована позаду від лампи. Дослідник самостійно вибирає види, які його цікавлять [9].

Методика «ловчі (модельні) дерева»

Для приваблювання короїдів і визначення їх чисельності використовують ловчі дерева (Е.Ф. Мартинова), звалені або частково обкоровані, але не зрізані [29]. На таких ослаблених або мертвих деревах відбувається інтенсивне відкладання яєць, а через деякий проміжок часу тут можна зібрати личинок і дорослих комах.

Перед викладкою модельних дерев проводять детальний огляд території дослідження. Визначають стан насаджень, видовий склад і основні скупчення жуків-короїдів. На пробних площах ведуть перелік дерев по категоріях (здорові, ослаблені, сильно ослаблені, всихаючи, свіжий і старий сухостій), потім беруть із числа свіжозаселених дерев моделі і на них визначають методом ентомологічного аналізу видовий склад шкідників, щільність популяції.

При викладці ловчих (модельних) дерев [4] необхідно враховувати екологію відповідних видів стовбурових комах-шкідників, географічне розташування насаджень, їх умови зростання, санітарний стан і кількість короїдів.

Існує кілька способів викладки модельних дерев: шляхом залишення їх на корені, штучного ослаблення або зрубування і розкладання цілих дерев з кроною [4]. В соснових насадженнях ловчі дерева викладають як у вигляді дерев, так і у вигляді розрізаних на частини хлистів. Для більшої ємності дерева вкладають на підкладки товщиною 15-20 см в затіненому або освітленому місці. В ялинових насадженнях зрубані ловчі дерева вкладають на підкладки в добре освітлених місцях.



Рисунок 2.2 Палетка з елементами обліку полігамних ходів короїдів:

1 - шлюбна камера; 2 - маточні ходи

Починають викладку ловчих дерев за місяць до початку льоту короїдів: в кінці лютого - березні проти першого покоління, і в червні - липні - проти другого (сестринського).

На кожній пробній ділянці площадки беруть 2-3 заселених комахами модельні дерева і здійснюють повний аналіз [5]. Для цього дерево зрубують (якщо заселення відбувалося на стоячому дереві), обрубують сучки і ретельно оглядають. Потім вздовж стовбура сокирою чи ножем роблять пролиску на ширину долоні. На ній за виявленими ходами і комахами з'ясовують видовий склад шкідників і лінійкою вимірюють протяжність районів їх поселення. В межах району поселення кожного виду звертають увагу на характер розташування ходів шкідника.

Для обліку чисельності шкідників закладають кілька палеток (рис. 2.2), або обкоровують дерево повністю. Палетки (ділянки обліку) закладають на рівній відстані одна від одної вздовж стовбура спірально по відношенню до його осі. Розмір палеток 10 Ч 10 - 20 Ч 40 см [5]. Довжина палеток залежить від розмірів ходів шкідника. Вона має складати не менше 1,5 довжини середнього ходу короїдної сім'ї. При дуже дрібних і частих ходах, або, навпаки, дуже довгих і великих за площею, довжина палетки може бути зменшена до 0,2 м (наприклад, для гравера) або збільшена до 1 м (наприклад, для короїда-стенографа).

Рисунок 2.3 Палетки з елементами обліку ходів короїдів:

А - маточні ходи; Б - елементи ходу:

1 - канал; 2 - яйцеві камери; 3 - личинкові ходи; 4 - лялечкові колисочки.

На палетці, раніше відміченій зарубками або крейдою, пошарово знімають кору та луб і підраховують кількість маточних ходів короїдів, їх шлюбних камер, кількість молодого покоління (рис. 2.3).

На основі даних обрахунків і модельних дерев складають схему типів заселення дерев у вогнищі, вказуючи види шкідників і їх розселення на стовбурі. За даними обрахунків і модельних дерев визначають чисельність шкідника.

2.4 Матеріал дослідження чисельності представників родини короїдів Плужнянського лісництва

Для обліку чисельності жуків короїдів хвойних дерев Плужнянського лісництва обрано чотири пробних ділянки: дві ділянки ялинового лісу площею по 0,7 га і дві ділянки соснового лісу площею по 0,5 га. На кожній ділянці закладено по 5 ловчих (модельних) дерев - 4 дерева по кутках ділянки і одне дерево в центральній частині досліджуваного лісу (схема 3.2).

Модельні дерева зрубані і викладені з кроною в середині березня. Частина дерев закладена із вітровальної деревини поточних років. Довжина і товщина стовбурів модельних дерев, де здійснюється підрахунок комах-шкідників, різна (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Розмір модельних дерев на досліджуваних ділянках хвойного лісу у 2009-2010 роках

Ділянка досліджуваного лісу	№ модельного дерева	Діаметр (товщина) модельного дерева, см	Довжина модельного дерева, м
		2009 рік	2010 рік	2009 рік	2010 рік
1 ділянка соснового лісу	1.	33	33	8	9
	2.	29	28	8	8
	3.	21	35	8	8
	4.	34	28	9	9
	5.	31	27	8	10
2 ділянка соснового лісу	6.	24	23	8	8
	7.	27	28	9	8
	8.	33	34	8	8
	9.	40	22	8	8
	10.	22	30	8	8
1 ділянка ялинового лісу	11.	26	22	9	10
	12.	18	19	9	9
	13.	24	28	10	9
	14.	21	20	9	9
	15.	30	21	9	9
Продовження таблиці 2.1
2 ділянка ялинового лісу	16.	19	19	10	9
	17.	21	18	10	9
	18.	20	21	9	9
	19.	24	30	9	9
	20.	26	26	9	9

На ділянках соснового і ялинового лісу виявлено і визначено 7 видів комах-шкідників родини короїдів (Ipidae): лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.), лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.), поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.), короїд-типограф (Ips typographus L.), короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.), гравер звичайний, або короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.) і деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.).

2.5 Методики обрахунку кількісного складу короїдів хвойних дерев

Для кількісної характеристики комах-шкідників, що дозволяють визначити стан популяцій і їх вплив на лісові насадження використовують різні показники (параметри), які характеризують чисельність, поширеність, розвиток і шкідливість комах-шкідників лісу.

Зокрема, до показників, що характеризують рівень і динаміку чисельності комах, належать: загальна чисельність особин, екологічна щільність, абсолютна і відносна щільність, зустрічаємість, домінування, коефіцієнт розмноження виду, коефіцієнт балансу популяції виду, виживаність виду за період або генерацію [5].

Чисельність - загальна кількість особин, які входять до складу популяції або угрупування. Поняття вживається для загальної кількісної характеристики, наприклад, чисельність кладок яєць шкідника на стовбурі чи на листках. Загальна кількість особин змінюється в залежності від фази розвитку. Зміна чисельності на протязі сезону - це сезонний (річний) хід, або коливаня чисельності.

Екологічна щільність - це кількість особин на одиницю кормового субстрату (1 дм2 лубу, 1 дм3 деревини).

, (1)

де Ve - екологічна щільність;

m - кількість особин виду в одній пробі;

N - міра кормового субстрату.

Абсолютна щільність - це кількість особин певного виду шкідника на одиницю площі біотопу (1 га, 1 м2 і т.д.).

, (2)

де Vа - абсолютна щільність;

k - сума всіх особин виду в усіх пробах;

S - площа біотопу.

Відносна щільність - це кількість особин певного виду шкідника на одиницю обліку (кількість оглянутих дерев (взятих проб)).

, (3)

де Vв - відносна щільність;

k - сума всіх особин виду в усіх пробах;

n - кількість взятих проб (оглянутих дерев).

Щільність є одним з основних показників по обліку компонентів біоценозу. На основі даних щільності шкідника розраховуються більшість інших показників [5].

При визначенні щільності обов'язково приймаються до уваги і ті проби, в яких не було виявлено ні однієї особини даного виду.

Зустрічаємість - це частка вибіркових одиниць обліку з шкідником від усієї вибірки (частина заселених дерев з даним видом шкідника від всіх оглянутих дерев).

, (4)

де P - показник зустрічаємості;

r - дерева на яких знайдений даний вид шкідника;

R - загальна кількість оглянутих дерев.

Кількість особин при визначенні зустрічаємості в розрахунок не береться.

Домінування - це частка, яку складає щільність даного виду по відношенню до сумарної щільності всіх порівнюваних між собою видів в населенні біоценозу, що вивчається. Визначається відношенням (у відсотках) кількості особин даного виду до загальної кількості особин всіх видів. Домінування має біологічне значення в застосуванні засобів захисту до рослин [5].

Домінування є допоміжною величиною, яка застосовується для порівняння числового співвідношення близьких видів, але не замінює поняття «зустрічаємість» і «щільність».

Сума показників домінування всіх порівнюваних видів рівна 100 %.

, (5)

де D - показник домінування;

k - сума особин даного виду;

K - сума особин всіх видів в усіх пробах.

Коефіцієнт розмноження виду - це відношення кількості (щільності) особин молодого покоління до кількості (щільності) особин батьківського покоління, що визначається на певній фазі або стадії розвитку виду.

Коефіцієнт балансу популяції виду - це співвідношення щільності особин за 2 періоди обліку в біотопі в межах розвитку одного або декількох поколінь, наприклад на початок і кінець фази або стадії розвитку.

Виживаність виду за період або генерацію - це відношення кількості виживших особин до кількості тих, що відродилися (загальна виживаність), або до кількості в період аналізу (виживаність за період фази розвитку). Протилежна величина - смертність виду.

Також, окрім оцінки рівня і динаміки чисельності комах, характеризують пошкодженність комахами-шкідниками дерев, або їх заселеність, і поточний відхід дерев.

Пошкодженність, або заселеність, шкідниками - це кількість пошкоджених або заселених дерев на 1 га або у % від загальної їх кількості.

Поточний відхід - це кількість дерев, що всохли в даному році. Розрізняють абсолютний і відносний поточний відхід. Абсолютний поточний відхід за кількістю стовбурів вираховують по кількості дерев на 1 га, по запасу деревини - в м3/га; відносний поточний відхід по кількості стовбурів - у % від їх загальної кількості, по запасу деревини - у % від загального запасу [5].

Розділ 3. Результати власних досліджень

3.1 Морфологічні і біологічні особливості представників комах-шкідників родини короїдів (Ipidae)

Родина короїдів (Ipidae) в хвойних насадженнях Плужнянського лісництва представлена п'ятьма родами - лубоїд (Blastophagus), поліграф (Polygraphus), короїд (Ips), гравер (Pityogenes), деревинник (Trypodendron), - і сімома видами - лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.), лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.), поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.), короїд-типограф (Ips typographus L.), гравер звичайний, або короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.), короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.), деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.), - шкідливих комах.

Це стовбурові шкідники, які локалізуються під корою у верхній, середній і нижній частині стовбурів дерев, а також на тонких і товстих гілках.

Жуки родини короїдів - дрібні комахи і розмір їх коливається в межах від 2 до 8 мм. Літ даних представників комах-шкідників на території лісництва спостерігається з початку квітня до кінця серпня. Свій розвиток жуки завершують протягом теплих місяців, деякі види інколи дають навіть сестринське покоління. Зимують у переважній більшості дорослі жуки.

Пошкоджують на території лісництва переважно сосну звичайну і ялину європейську, інколи модрину. Заселяють ослаблені і повалені дерева.

Біологічні і морфологічні особливості представників шкідливих комах хвойних дерев з родини короїдів (Ipidae) на території Плужнянського лісництва подано в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Морфологічні і біологічні особливості представників комах-шкідників родини короїдів (Ipidae)

Представники родини Ознака	Лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.)	Лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.)	Поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.)	Деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.)	Короїд-типограф (Ips typographus L.)	Короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.)	Гравер звичайний, або короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.)
1	2	3	4	5	6	7	8
Розміри	3,5-5 мм	3,5-4 мм	2,2-3 мм	2,8-3,8 мм	4,2-5,5 мм	6-8 мм	2-2,9 мм
Зовнішні ознаки	Чорно-бурий або чорний блискучий жук. Вусики і лапки жовто-бурі. Похил надкрил на другому проміжку поцяткованих рядів без горбочків і з поглибленою борозенкою.	Смоляно-чорний жук з червоно-бурими надкрилами на яких між борозенками розміщено по одному поздовжньому ряду дрібних горбочків. Тіло блискуче, вкрите дрібними волосками.	Темно-бурий жук, з жовтими ногами, жовтувато-сірими надкрилами, вкритий густими лусочками. Борозенки на надкрилах вузькі і мало помітні.	Двокольоровий жук: надкрила- жовто-бурі з широкими чорними поздовжніми смугами, а передньоспинка- чорна.	Коричневий жук з пологою заглибиною на задній частині надкрил. По краях заглибини є по чотири зубці, які розміщені на однаковій відстані один від одного.	Коричневий або жовто-бурий, блискучий, волохатий жук. На задній частині надкрил є полога заглибина з шістьма зубчиками з кожного боку, з яких четвертий найбільший і має потовщення на верхівці.	Жук із смоляно-чорною передньоспин-кою і червоно-бурими надкрилами. По боках вузької заглибини на задній частині надкрил має по три рівновіддалених один від одного зубчики; у самиць заглибина невиразна.
Фаза яйця	Яйця білі; овальної форми, дрібні.	Яйця білі; овальної форми, дрібні.	Яйця дрібні, білувато-жовті, майже круглі.	Яйця білі; овальної, майже круглої форми.	Яйця круглі, напівпрозорі, з тонкою оболонкою.	Яйця круглі, білі.	Яйця дрібні, овальної форми, білі або жовтувато-білі.
Фаза личинки	Личинка 3-5 мм завдовжки; біла, безнога, зігнута, з коричневою головою.	Личинка 3-4 мм завдовжки; біла, безнога, дещо зігнута, з коричневою головою.	Личинка 2-3 мм завдовжки; біла, м'яка, безнога, з жовто-коричневою головою.	Личинка 3-4 мм завдовжки; біла, безнога, дещо зігнута, із світло-коричневою головою.	Личинка 2-3 мм завдовжки; біла, м'яка, безнога, з жовтувато - коричневою головою.	Личинка 5-9 мм завдовжки; жовтувато-біла, безнога, з жовтувато-коричневою головою.	Личинка 2-3 мм завдовжки; біла, м'яка, безнога, з бурою головою.
Фаза лялечки	Лялечка довжиною 3,5-5 мм; вільна, білого кольору.	Лялечка довжиною 3,5-4 мм; вільна, білого кольору.	Лялечка довжиною 2,5-3 мм; вільна, білувато-жовтого кольору.	Лялечка довжиною 3-5 мм; вільна, білого кольору.	Лялечка довжиною 2,5-3 мм; вільна.	Лялечка довжиною 5-8 мм; вільна, білого кольору.	Лялечка довжиною 2-3 мм; вільна, білуватого кольору.
Маточні і личинкові ходи	Маточні ходи поздовжні, стінки їх часто засмолені; личинкові ходи дуже звивисті, довгі, проточені в луб, лялечкові колисочки утворює в товщі кори.	Маточні ходи поперечні і утворюють фігурну дужку; личинкові ходи відносно короткі, закінчуються лялечковою колисочкою на глибині 5-10 мм.	Від шлюбної камери променеподібно відходять 3-6 маточних ходів довжиною 2-6 см і шириною 1,5 мм; личинкові ходи звивисті; колисочки викарбовуються на заболоні.	Маточні ходи розміщуються в деревині, йдуть у поперечному напрямку в протилежні боки, часто по річному кільцю; личинкові ходи короткі (до 1 см), відходять вгору і вниз від маточного.	Від шлюбної камери в поздовжньому напрямі відходять 1-3 маточні ходи довжиною 10-15 см і шириною 3 мм. Личинкові ходи густі, злегка звивисті, майже не зачіпають заболоні. Лялечкові колисочки під корою.	Від шлюбної камери відходять 2-3 поздовжні маточні ходи довжиною 40 см і 3,5-4 мм завширшки. Личинкові ходи до кінця поступово розширюються.	Від шлюбної камери променеподібно відходять 3-6 маточних ходів, які потім всі повертають в поперечному напрямі. Личинкові ходи густі, 3-4 см довжиною. Лялечкові колисочки в корі і під корою.
Місце локалізації на дереві	В окоренковій частині стовбура під товстою корою, іноді в середній частині стовбура з перехідною корою.	У верхній частині стовбура під тонкою корою, на вершинах дерев та товстих гілках.	Під тонкою корою на вершині та гілках, а також стовбурах.	У верхній та середній частині стовбурів з тонкою корою.	У верхній частині стовбурів з тонкою корою.	Нижня та середня частини стовбурів з товстою і перехідною корою.	Під тонкою корою стовбурів, на вершинах і гілках.
Генерація	Однорічна (табл. 3.2)	Однорічна (табл. 3.2)	Однорічна (табл. 3.2)	Однорічна і одне сестринське	Однорічна і одне сестринське	Однорічна і одне сестринське	Однорічна і одне сестринське
				покоління (табл. 3.2)	покоління (табл. 3.2)	покоління (табл. 3.2)	покоління (табл. 3.2)
Літ жуків	У першій половині квітня.	У другій половині квітня (в кінці червня - жуки нового покоління)	У червні - липні.	У квітні - травні.	З травня до серпня.	З кінця квітня та в травні.	З кінця квітня до серпня.
Зимівля	Зимують жуки в коротких ходах, зроблених в товщі кори окоренкової частини сосен.	Зимують жуки в серцевині обламаних пагонів та в підстилці біля кореневих шийок сосен.	Зимують личинки, а також частина жуків.	Зимують жуки у підстилці.	Зимують жуки під корою дерев і частково в підстилці.	Зимують жуки під корою дерев і частково в підстилці.	Зимують жуки в місцях відродження.
Пошкодження	Заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше ялини і модрини. Личинки прокладають ходи в корі; під час додаткового живлення «підстригає» крони дерев. Один з небезпечних стовбурових шкідників соснових насаджень.	Заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше ялини і модрини. Личинки прокладають ходи в корі і верхніх шарах деревини. «Підстригає» крони дерев під час додаткового живлення, вгризаючись в серцевину пагонів.

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 

дипломная работа "Дослідження динаміки чисельності жуків-короїдів хвойних дерев Плужнянського лісництва" скачать

Подобные документы

• Популяційна характеристика шкідників дерев Борисівського лісництва Ізяславського району Хмельницької області

  Фізико-географічні особливості досліджуваної території, аналіз біоценозів. Методика збору та обліку комах. Лісофонд Борисівського лісництва, склад та видова різноманітність шкідників, їх фенологічні особливості. Методи і засоби боротьби з шкідниками лісу.
  
  дипломная работа [80,6 K], добавлен 29.11.2011
  

• Видовий склад, біологічні і екологічні особливості, лісівнича і господарська цінність голонасінних деревних видів у насадженнях Закревського лісництва ДП "Черкаського лісового господарства"

  Місце знаходження і підпорядкованість Закревського лісництва. Короткий опис кліматичних і ґрунтових умов та оцінка їхньої придатності для вирощування хвойних. Видовий склад та обґрунтування перспективності для лісових насаджень нових хвойних рослин.
  
  курсовая работа [60,1 K], добавлен 20.05.2015
  

• Закономірності ходу природного лісопоновлення під наметом соснових насаджень у Брецькому лісництві ДП "Корюківське лісове господарство"

  Місцезнаходження і природно-кліматичні умови території розміщення лісництва. Етапи природного поновлення лісу. Ріст і розвиток самосіву та підросту. Насіннєношення дерев у лісових насадженнях. Природне поновлення під наметом материнських деревостанів.
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 07.10.2013
  

• Продуктивність найкращих лісових насаджень лісництва

  Видовий склад, біологічні та екологічні особливості, лісівнича і господарська цінність голонасінних деревних видів у насадженнях Полицівського лісництва ДП "Камінь-Каширське лісове господарсво". Асортимент нових деревних видів для лісових насаджень.
  
  курсовая работа [39,1 K], добавлен 22.11.2013
  

• Основні шкідники ріпаку та заходи захисту в умовах НПЦ СНАУ

  Ріпак як найбільш поширена олійна культура з родини капустяних. Характеристика найбільш небезпечних шкідників ярого ріпаку, етапи та особливості їх розвитку. Захисні заходи по знищенню чисельності найбільш небезпечних видів, визначення їх ефективності.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 28.07.2011
  

• Головні шкідники картоплі та заходи захисту культури від них

  Видовий склад основних шкідників картоплі та їх шкідлива чинність. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи на картоплі. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур, методи їх захисту.
  
  курсовая работа [34,9 K], добавлен 26.10.2009
  

• Боротьба зі шкідниками сільськогосподарських культур

  Методи захисту сільськогосподарських культур від комах, шкідників і хвороб. Обґрунтування вибору пестицидів для проведення заходів хімічного захисту пшениці від шкідливих організмів. Календарний план проведення заходів захисту пшениці від шкідників.
  
  курсовая работа [83,4 K], добавлен 13.11.2010
  

• Контроль чисельності шкідників в посівах цукрових буряків та їх насінників в умовах Центрального Лісостепу України

  Видовий склад шкідників цукрових буряків. Вивчення ґрунтово-кліматичних особливостей лісостепу України. Розробка системи захисту цукрових буряків від бурякових блішок, листкової бурякової попелиці. Аналіз впливу інсектицидів на чисельність шкідників.
  
  дипломная работа [3,0 M], добавлен 19.10.2013
  

• Проект лісових культур для Криницького лісництва ДП "Бучацьке ЛГ"

  Характеристика території і лісорослинних умов лісництва: його площа, рельєф, риси клімату, фітоценотичний покрив. Організація і ведення лісового господарства. Обґрунтування технологій створення лісових культур. Розрахунок потреби в садивному матеріалі.
  
  курсовая работа [58,2 K], добавлен 24.11.2014
  

• Закономірності синантропізації рудеральних і сегетальних видів на обезліснених околицях Маслівського лісництва

  Місцезнаходження, площа, коротка характеристика Маслівського лісництва. Опис кліматичних умов району, лісорослинна зона господарства. Сегетальні екосистеми Київської області. Трапляння вищих заносних видів рослин, оцінка їх насіннєвої продуктивності.
  
  курсовая работа [75,6 K], добавлен 28.12.2012
  

Другие документы, подобные "Дослідження динаміки чисельності жуків-короїдів хвойних дерев Плужнянського лісництва"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам