Аналіз ринку молока і молокопродуктів в Україні

Дослідженнями установлено, що в Україні поки що не сформовано дієвого механізму функціонування і розвитку ринку молока й молокопродуктів. Це пов'язано з низкою нерозв'язаних таких організаційно-економічних проблем, як недосконалість законодавства щодо формування і розвитку системи ринків, що обслуговують АПК України, а також в інвестиційній сфері; дефіцитом бюджетних коштів і коштів спеціалізованих фондів для фінансування інноваційних проектів розвитку ринку молока і молокопродуктів; браком відповідних пільг в оподаткуванні підприємств аграрної сфери; недосконалістю фінансово-кредитного механізму забезпечення діяльності підприємств молокопродуктового підкомплексу. Не створені також умови ефективної взаємодії складових організаційно- економічного механізму активізації діяльності підприємницьких структур ринку молока і молокопродуктів.[13]

Існуюча на сучасному етапі докорінних економічних трансформацій недосконалість взаємовідносин виробників молока з молокопереробними підприємствами спричиняє певні негативні наслідки щодо формування конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках [5].

Характерною рисою сучасного ринку молока і молочних продуктів є висока нестабільність і нестійкість між попитом і пропозицією. Утримання нових залежностей між попитом і пропозицією і досягнення відносної рівноваги буде залежати передусім від загального економічного зростання, а також від активної ролі ринкових інституцій [6].

Розділ ІІІ. Шляхи покращення розвитку ринку молока і молокопродуктів

3.1 Створення сприятливих умов для розвитку і покращення ринку молока і молокопродуктів

Вдосконалення регіонального ринку молока і молочних продуктів має включати: забезпечення відповідності рівня виробництва молока і молочних продуктів споживчому попиту; формування ефективної інфраструктури, запровадження екологічних обмежень на всіх стадіях виробництва; зняття адміністративних обмежень на переміщення продукції між регіонами; концентрацію виробництва у найбільш сприятливих за природно-географічними та соціально-економічними умовами районах.

На вибір споживача найбільше впливає ціна продукції, її якість, упаковка і строк зберігання.

Концентрація виробництва молока на великих спеціалізованих фермах сприяє збільшенню обсягів завозу молока на переробні підприємства, забезпечує ефективне використання транспорту, дозволяє здійснювати комплексну та глибоку переробку сировини. Це знижує питомі капітальні вкладення та експлуатаційні витрати, підвищує рівень механізації, сприяє збільшенню обсягів виробництва, скорочує виробництво нерентабельних видів продукції на дрібних заводах.

Особливості сільського господарства взагалі та молочного виробництва, зокрема, диктують необхідність державного регулювання ринку молока і молочних продуктів. До основних напрямків державного регулювання належать: створення конкурентного середовища, захист від недобросовісної конкуренції і стимулювання попиту на молочну продукцію. Державне регулювання ринку повинно ґрунтуватися на розширенні економічних і звуженні адміністративних методів управління. Тому держава повинна проводити цілеспрямовану фінансову, кредитну, цінову та податкову політику щодо розвитку ринку молока і молочних продуктів з метою стимулювання зростання рівня їх виробництва. Допомога держави може мати і опосередкований характер шляхом законотворчої діяльності, яка регулює відносини конкуренції на ринку, встановлює вимоги до якості продукції та контролю за їх виконанням.

Основними перспективами розвитку будуть наступні ознаки:

· створення нових та реконструкції існуючих механізованих великотоварних господарств із застосуванням сучасних розробок у галузі молочного скотарства(зокрема, впровадження сучасних технологій утримання та годівлі тварин);

· формування стада племінної худоби молочного напрямку продуктивності;

· поліпшення та розвиток кормової бази на основі органічного землеробства;

· налагодження ефективної системи закупівлі молока-сировини у господарств населення шляхом створення пунктів заготівлі молока (оснащених холодильним та лабораторним обладнанням для проведення первинних аналізів якості молока), що перебуватимуть у власності молокопереробних підприємств;

· забезпечення взаємовигідних інтеграційних зв'язків “виробництво-переробка-збут” на основі комплексної державної програми розвитку молочної галузі;

· з метою убезпечення виробництва молока та молокопродуктів необхідно прискорити процес впровадження на молокопереробних підприємствах систем менеджменту, що побудовані у відповідності із міжнародними стандартами, зокрема: ISO 9000 (система управління якістю); ISO 14000 (екологічний менеджмент); ISO 22000 (НАССР) та застосування геронтологічного підходу у виробництві, що забезпечують довіру споживачів і, відповідно, підвищення конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

· надання інформаційної підтримки з боку державних органів влади вітчизняним товаровиробникам щодо якості та безпечності молокопродуктів з метою адаптації підприємств галузі до європейських вимог з гігієни та якості;

· підвищення рівня обізнаності спеціалістів, відповідальних за проведення контролю якості молока та молокопродуктів у відповідності з міжнародними вимогами;

· сприяння проходженню міжнародної сертифікації вітчизняними молокопереробними підприємствами;

· надання державної підтримки виробникам молока;

· перегляд існуючих пільг на імпорт молокопродуктів.

Висновки

Під час роботи над дослідженням ринку молока і молокопродукції, мені вдалось з'ясувати стан розвитку ринку молока і молокопродукції на національному та регіональному рівнях.

Ринок молока і молочних продуктів - це система економічних, фінансових і обмінно-торгових відносин між виробниками та споживачами молока, яка покликана збалансувати попит і пропозицію та забезпечити споживання молока і молокопродуктів на рівні, що відповідає життєвим потребам, смакам і платоспроможному попиту населення.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що ринок молока та молочної продукції України характеризується наразі значною нестабільністю. Основні негативні тенденції зосереджуються у сировинному секторі. Зменшення поголів'я корів, а разом із цим виробництва молока- сировини, зумовлюють зменшення виробництва молочної продукції переробними підприємствами та зростання споживчих цін на неї. Існуюча система мілкотоварного виробництва молока не сприяє розвитку перспективного крупнотоварного виробництва молочної продукції і потребує негайного реформування. Крім того, має підлягати реформуванню система збору і зберігання молока, а також контролю його якості. Такі заходи потребують певних і значних інвестицій, тому державна продовольча політика має передбачати відповідні пріоритети і механізми щодо розвитку цієї важливої сфери економіки з переводом її на крупнотоварну форму організації.

В зв'язку з прагненнями України інтегруватися в СОТ необхідно виділити такі шляхи підвищення конкурентоспроможності молочної продукції: розробка програми розміщення та розвитку сировинних зон з метою отримання екологічно чистої молокосировини, а також системи контролю та управління якістю молока і молочних продуктів на всіх етапах технологічного процесу; удосконалення системи стандартизації та сертифікації молочної продукції, адаптування її до світових вимог; забезпечення якості молочної продукції, сировини, обладнання, дотримання вимог технологій, поліпшення санітарно-гігієнічних умов виробництва. Поряд з цим існує комплекс заходів по вдосконаленню роботи підприємств молокопереробної галузі регіону, а саме: підвищення спеціалізації виробництва; розширення мережі збуту продукції; вихід на національний ринок; виготовлення продукції на заводах інших областей під брендами відомих заводів України; впровадження нових нетрадиційних видів і створення екологічно чистої продукції; розробка комплексу маркетингу.

Для визначення перспективних обсягів пропозиції молока розраховано поголів'я корів та їх продуктивність для основних виробників: сільськогосподарських підприємств та особистих господарств населення. Прогнозована продуктивність корів в сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення має становити 2,6 і 4,3 тис.т. за рік на 1 голову відповідно. Для досягнення прогнозних показників продуктивності необхідно організувати продаж населенню високопродуктивних порід корів і частково профінансувати за рахунок регіонального бюджету їх купівлю, розширити мережу підприємств, які надають послуги з штучного осіменіння, посилити роботу з генетичного поліпшення поголів'я корів, які знаходяться в особистих господарствах населення, запроваджувати науково обґрунтовані раціони годівлі худоби.

Отже, в умовах розвитку переробки сільськогосподарської сировини безпосередньо в аграрних підприємствах не можна вирішити проблеми забезпечення регіону молочною продукцією в необхідній кількості, асорти- менті та відповідній якості. Тому виникає необхідність створення інтегрованих акціонерних переробних підприємств з участю сільськогосподарських товаровиробників всіх організаційних форм, а також розвивати кооперацію з метою якісної переробки та реалізації аграрної продукції. Стабілізація молокопродуктового підкомплексу регіону та підвищення його ефективності в сучасних умовах не можуть бути досягнуті лише за рахунок оптимізації внутрішньогалузевих процесів. Для підвищення рівня виробництва молока необхідно впроваджувати досконалі технології утримання тварин, проводити племінну роботу та поліпшувати кормову базу. Також застосування податкової системи й основних принципів цінової політики, збалансування виробництва та реалізації сприятимуть налагодженню процесу відновлення та розвитку молочної галузі. Вирішення цієї проблеми повинно охоплювати всі основні складові ринкового механізму: пропозицію, попит і ціну на продукцію молока та продукти його переробки із врахуванням інтересів виробників, споживачів і держави.

Список використаної літератури

1. Березін О.В. Продовольчий ринок України. Теоретико-методичні засади формування і розвитку: монографія / О.В. Березін.-К.: ЦУЛ, 2008.- 84 с.

2. Захарченко Ю.М. Функціонування ринку молока в сучасних умовах господарювання:. дис «Економіка сільського господарства і АПК» / Ю.М. Захарченко. - Х., 2003.-20 с.

3. Кудлай В.Г. Ринок молока і молокопродуктів: стан, тенденції та перспективи розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня канд. екон. Наук: спец. 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / В. Г. Кудлай. - К., 2004. - 20 с.

4. Корпоративне управління: підруч. / [Мостенська Т. Л., Новак В. О., Луцький М. Г., Симоненко Ю. Г.]. - К.: Каравела, 2008. - 384 с.

5. Лисенко А.М. Маркетингова система виробництва та реалізації молокопродукції /А. М. Лисенко // Економіка АПК. - 2009. - №6. - С. 62-66.

6. Моргун О.В. Напрями розвитку молочної галузі та молокопереробної промисловості / О.В.Моргун // Економіка АПК. - 2009. - № 7. - С.62-63.

7. Постернікова О.О. Розвиток ринку молока та молочних продуктів в Україні / О.О.Постернікова // Придніпровський науковий вісник. - 2008. - №11. - С. 98-101.

8. Саблук П. Т. Економіка виробництва молока і молочної продукції в Україні / П. Т. Саблук, В. Г. Бойко. -- К.: ННЦ «ІАЕ», 2005. -- 340 с.

9. Савицька В. Актуальні проблеми розвитку ринку молока і молочних продуктів // Економіка АПК. - 2002. - № 11. - с. 102-138.

10. Тивончук Я.О. Формування та розвиток ринку молока та молокопродуктів в Україні / Я.О. Тивончук // Економіка АПК. -2008. - №12. - С.131-136.

11. Тридед А.Н. Концепция построения организационно-экономического механизма формирования стратегии развития предприятия / А. Н. Тридед // 2009. - С.115-116.

12. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції: практичний посібник / за ред. П.Т. Каблука. -К.,2002. - 294 с.

13. Чабан Г.В. Молочна промисловість: стан, проблеми і перспективи // Економіка АПК. - 2003. - № 5. - с. 51-56.

Размещено на Allbest.ru