Обгрунтування технології створення та догляду за природними луками схильними до ерозії

Вміст твердого насіння конюшини, люцерни на період сівби часто становить від 30 - 40 до 55 %, у лядвенцю і буркуну -- 60 - 70 %. Отже, скарифікація має як біологічне (сприяє одержанню більш життєздатних рослин), так і економічне значення (підвищення урожайності, економія дорогого насіннєвого матеріалу). Скарифікацію можна здійснювати у спеціальних барабанах- скарифікаторах, у разі незначного вмісту твердого насіння -- на конюшинотертках, а також застосуванням слабкокоцентрованої сірчаної кислоти, швидким нагріванням і охолодженням та ін. Внаслідок скарифікації на шкірці насіння бобових утворюються тріщини, вона стає водопроникною, насіння добре проростає.

Строки і способи сівби, норми висіву насіння.

Багаторічні трави висівають, як правило, у квітні -- на початку травня і в червні -- липні. Літня сівба характерна насамперед для люцерни, еспарцету, буркуну дворічного. Конюшина погано витримує високі літні температури. Найкращий строк сівби її -- весняний. Злакові трави можна висівати як навесні, так і в літні місяці у чистих посівах і сумішах.

Спосіб сівби трав в усі строки -- звичайний рядковий з міжряддями 7,5 15 см, краще з міжряддям 7,5 см. Норма висіву насіння люцерни, буркуну, конюшини і злакових при підпокривних посівах становить 8-10 млн шт. на 1га. На безпокривних посівах її можна зменшувати -- люцерни до 6 - 7 млн, еспарцету в Степу -- 4-5, у Лісостепу і на Поліссі -- до 5-6 млн шт. Норми висіву злакових краще не змінювати.

Поле перед сівбою ретельно вирівнюють і обробляють на потрібну глибину загостреними стрілчастими плоскорізними лапами-бритвами. Глибина обробітку на 1,5-2 см більша від глибини сівби. Сівбу проводять зернотрав'яними, а насіння еспарцету і злакових з незадовільною сипкістю (райграс високий, стоколос безостий, китник) -- зерновими сівалками. Злакові для кращої сипкості можна змішувати з покривною культурою, а при висіванні травосумішей їх змішують із насінням люцерни, конюшини та ін.

Сівбу проводять, як правило, з одночасним коткуванням легкими котками, доцільно в одному агрегаті із сівалкою. Багаторічні трави висівають здебільшого під покрив зернових і кормових культур. Це зазвичай вимушений прийом, проте для конюшини безпокривна сівба не має переваг перед підпокривною під ячмінь. Ефективним є підсівання конюшини, а також люцерни, еспарцету, галеги (козлятнику східного) лядвенцю і травосумішей під вико- вівсяну суміш, висіяну із зниженими нормами висіву вики (80 кг/га) і вівса (40 кг/га), під кукурудзу на зелений корм.

Трави без покриву ростуть набагато краще, своєчасно проходять етапи органогенезу. Так, за даними Інституту кормів УААН (А.О. Бабич, Г.П. Квітко), люцерна під покривом проходить тільки 3 - 4 етапи органогенезу. На чистих від бур'янів безпокривних посівах вона сягає фази цвітіння і навіть утворює плоди, тобто досягає VIII - XI етапів органогенезу. Відставання у рості негативно позначається на подальшій продуктивності люцерни.

При весняній безпокривній сівбі люцерни травостій дуже засмічується. Якщо не проводити підкошування для знищення бур'янів, то треба вносити гербіциди. Без них безпокривна сівба люцерни і скошування її у фазі цвітіння у рік висівання (на що роблять особливий наголос) практично неможливі. Післяукісний посів люцерни наприкінці травня -- на початку червня після збирання озимих проміжних і ранніх ярих сумішей, які добре очищають ґрунт від бур'янів, майже не забур'янений. При цьому не використовують гербіцидів, мають додатковий врожай проміжних культур, а восени збирають ще 120 - 140 ц/га зеленої маси.

3.7 Системи догляду за посівами

Поточний догляд за пасовищем можуть здійснювати 2 --3 підготовлених для цього фахівці за умови забезпечення необхідною технікою. Для регулярного догляду за пасовищем складають календарний план робіт на весь пасовищний період. У ньому зазначають дати підкошування травостою, розрівнювання екскрементів, внесення добрив, поливу. Цей план можна оформити у вигляді графіка.

Рис.6. Орієнтовний графік поливів, догляду за травостоєм і спасування загонів на пасовищі

На загонах для відновлення травостою передбачено скошування, збирання зеленої маси, внесення добрив, 2--3 поливи за вегетацію. Якщо планують додатково використовувати їх у другій половині літа, це слід також передбачити в календарному плані. Підкошування травостою. Після спасування у загоні насамперед підкошують травостій. Це дає додатковий корм і запобігає висіванню бур'янів. Разом з тим не завжди доцільно підкошувати травостій після кожного спасування.

Д.М. Бердиєв і О.Н. Котельникова (1986) показали, що підкошування слід проводити двічі за 5 циклів. Це збільшує продуктивність травостою, позитивно впливає на його ботанічний склад і зменшує трудові затрати.

Розрівнювання екскрементів. Екскременти тварин на пасовищі розрівнюють боронами, після чого вносять добрива і здійснюють полив. М.Г. Андрєєв вважає, що на зрошуваних культурних пасовищах екскременти розмиваються поливним струменем води, тому немає потреби розрівнювати їх. При цьому слід враховувати конкретні умови. Екскременти тварин -- це додаткове й ефективне органічне добриво, їх слід тим чи іншим способом розподілити рівномірно по території загону. Інакше трави, які ростуть у місцях концентрації екскрементів, міститимуть багато нітратів. Тварини поїдають такі трави погано або зовсім не їдять. Якщо при поливі екскременти розмиваються недостатньо, ділянку перед поливом або принаймні після нього слід заборонувати звичайними середніми боронами.

Удобрення пасовищ. Удобрення слід здійснювати на основі обліку забезпеченості рослин насамперед азотом, фосфором, калієм. Для цього визначають забезпеченість ґрунту рухомими формами цих елементів. Важливо передусім забезпечити достатність у ґрунті фосфору і калію, які вносять раз за сезон -- навесні відповідно до потреби і вмісту їх у ґрунті. Азот рослини одержують внаслідок підживлення і завдяки бобовим компонентам у травостої.

Для росту злакових трав, які на пасовищі є основою травостою, велике значення мають азотні добрива, які вносять переважно у вигляді селітри, аміакатів (безводного аміаку, аміачноїводи), сечовини, рідких комплексних добрив (РКД). Не рекомендується одночасно вносити азот на луках у великій кількості. Норма разового внесення не повинна перевищувати 45 - 60 кг/га під скошування або спасування травостою. При завищенні норм добрив у рослинах будуть нагромаджуватись нітрати, вміст яких не повинен перевищувати 200 мг/кг. Коли за сезон вносять азоту 200 - 250 кг/га, це сприяє різкому підвищенню продуктивності пасовища, але в екологічному відношенні не завжди є доцільним.

На бобово-злакових травостоях норми внесення азоту мають бути нижчими. У перший-другий рік використання азотні добрива на родючих ґрунтах не вносять. Бобові компоненти нагромаджують у ґрунті значну кількість азоту. Так, за даними досліджень кафедри луківництва Естонської сільськогосподарської академії, конюшина біла у травостої культурного пасовища при кількості опадів з травня по вересень менш як 250 мм замінює 89 кг азоту добрив; 251 - 350 мм -- 124 кг; 351 - 450 мм -- 174 кг; більш як 450 мм -- 235 кг/га. Привнесенні 100 кг/га азоту одержують 45,9 ц/га сухої речовини; 150 кг -- 54,5, а при висіванні злаків з конюшиною білою без добрив -- 57,2 ц/га. Це підтверджують і роботи німецьких учених К. Нерінга і Ф. Люддекке, Ф. Цюрна та ін.

Рекомендації щодо норм добрив, що наводяться в літературі, є орієнтовними. Добрива, як зазначалося вище, треба вносити залежно від даних аналізів ґрунту про вміст у ньому основних поживних речовин. На цій основі розраховують норми внесення азоту, фосфору і калію на врожай, що планують, відповідно до загальноприйнятих методів.

Зрошення.

Культурне пасовище -- це переважно зрошуване угіддя. Із трьох основних способів поливу пасовищ -- дощування, поверхневе зрошення, підґрунтове зрошення -- на пасовищах України найчастіше застосовують перше. Дощування зволожує повітря, очищає від екскрементів травостій. Вода під час дощування збагачується на кисень, вуглекислий газ, газоподібні сполуки азоту. Поліпшується дихання клітин і фотосинтез рослин, що сприяє підвищенню врожайності травостою. У ґрунті посилюються мікробіологічні процеси, діяльність мікроорганізмів, особливо азотфіксуючих і нітрифікуючих бактерій і на цій основі -- живлення рослин. Залежно від площі пасовища і конфігурації загонів використовують різні дощувальні машини -- ДДН-70, ДДН-100, КИ-50 «Радуга», ДКШ-64, ДДА-100 М, «Фрегат» тощо.

При прямокутній конфігурації загонів добрі результати дає полив дощувальною машиною ДКШ-64 «Волжанка». Вона працює від гідрантів і наземних трубопроводів. Для роботи секції ДКШ-64 перегородки між загонами роблять знімними або використовують тільки електроогорожу. На невеликих пасовищах застосовують легкі поливні установки типу КИ-50. Машини ДДН-70 або ДДН-100 та їх аналоги краще застосовувати на міцній дернині. На поганій дернині, особливо на схилах, полив за допомогою цих установок можеспричинювати ерозію ґрунту.

Лучні рослини, на відміну від польових погано витримують навіть тимчасову нестачу вологи, оскільки основна коренева система їх знаходиться в орному шарі. Поливні норми визначають залежно від заданої глибини промочування, вологості ґрунту, відмінності ґрунтів, кількості опадів. Для промочування ґрунту на ту саму глибину на важких ґрунтах потрібно приблизно в 1,5 - 1,7 раза більше води, ніж на легких.

У разі використання для зрошення пасовища стічних вод, рідких стоків ферм, рідкого гною треба залишати санітарні захисні смуги між зрошуваною площею і об'єктами -- забудовами, автомобільними дорогами і залізницею (виняток -- звичайні дороги третьої категорії).

При плануванні поливів ураховують загальну кількість опадів за пасовищний період і розподіл їх по циклах випасання, гідротермічний коефіцієнт зволоження (ГТК) для району, механічний склад ґрунту.

ВИСНОВОК

Одними з найважливіших ресурсів сільськогосподарського виробництва, і, тим не менше, найбільш часто піддається зневазі є пасовища. Хоча саме від них ми чекаємо " великого і дешевого молока " і приросту ваги тварин. І не дивлячись на це, саме пасовищам часто не приділяється належної уваги, що в свою чергу негативно впливає не тільки на виробничі показники, але й на екологію. Доведено, що належний догляд за пасовищами не тільки підвищує поживну цінність кормів і ефективність дії пестицидів, але й запобігає грунтову ерозію.

Трохи уваги та догляду - і ваше пасовище стає найважливішим джерелом живлення тварин, одночасно знижуючи ризик забруднення навколишнього середовища стічними водами. Першим кроком на шляху розробки схеми управління пасовищами є "інвентаризація" рослин (Що ж там росте?). Може, там більше бур'янів, ніж кормів? І якщо так, то бур'яни однорічні або багаторічні? Восени однорічні бур'яни не є проблемою, але в той же час осінь - найкращий час для боротьби з багаторічними бур'янами. Другим кроком має стати аналіз грунту. На легких грунтах вам буде потрібно внести добрива.

Грунтовий аналіз допоможе розрахувати потреби рослин в поживних речовинах. Якщо ви прийшли до висновку, що вам необхідно підсіювать трави або повністю пересіяти пасовище, визначитеся з травосумішми, найбільш підходящими у вашій ситуації.

У більшості випадків бобові трави - найкращий варіант. Вони багаті поживними речовинами і дозволяють збільшити вигульний сезон. Якщо пасовище експлуатується інтенсивно, використовуйте конюшину, якщо ні - вибір видів трав і травосумішей розширюється. У більшості випадків травосуміші з червоної конюшини (1 частина) і багаття (3/4 частини) є найкращим варіантом.

Навіть якщо ваше пасовище виглядає задовільно, підсівши бобових трав не завадить. Це лише підвищить білкову цінність зеленого корму і забезпечить азотну підгодівлю іншим травам. Як тільки ви досягли позитивних результатів і взяли бур'яни під контроль, то деякі поради по догляду за пасовищами допоможуть закріпити отримані досягнення:

1. Ніколи не виганяйте тварин, коли пасовища ще вологі. Дочекайтеся "підсихання" грунту. Ніщо не приносить стільки шкоди, скільки копита тварин, що наступають на вологий грунт. Ранній вигін худоби на пасовища збільшує ризик ущільнення грунту і як результат- руйнування його структури. Це, в свою чергу, позначається на термінах випасу.

2. Забезпечте ротацію тварин на пасовищах. Це допоможе рослинам розвинути потужну кореневу систему, підвищити кількість високоякісних кормів протягом сезону, знизить частку бур'янів. Навіть невелике пасовище може бути розбите на маленькі ділянки для забезпечення "відпочинку" рослин. Ротація тварин також забезпечує рівномірний розподіл гною по пасовищу. Легке боронування пасовища після "підсихання" гною знижує кількість шкідливих комах за рахунок "розтину" кладок яєць і личинок , піддаючи їх дії сонця і хижих комах.

3. Звільніть пасовища від тварин до настання холодів. Це допоможе рослинам накопичити кореневі резерви і збільшить тривалість життя пасовища. Тварини повинні покинути конюшинні пасовища до середини серпня, а інші - в кінці серпня початку вересня.

4. Щорічно вносьте добрива на підставі грунтового аналізу.

Список використаної літератури

1. Паллас П. С. Краткое физическое и топографическое описание Таврической области, сочиненное на французком языке и переведенное с оного на русский И.Рижским. - С.- Петербург, 1895. - 354 с

2. Зуєв В. П. За широке впровадження кормового люпину в раціонах Полісся. Суми, 1956. - 20 с

3. Краснов А.Н. Травяные степи северного полушария // Известия об-ва любителей естествознания, антропологии и этнографии. - М., 1893. - Т.82. - С. 78-130.

4. Павлович Л. О. О кормовых травах дикорастущих и выращиваемых на Украине. - Х., 1876. - 46 с.

5. Сільськогосподарський науковий комітет України (1918 - 1927). Зб. Документіів і матеріалів / УААН, ДНСГБ: уклад.: В.А.Вергунов, А.С.Білоцерківська, Б.К.Супіханов, С.Д.Коваленко; Під заг. Ред. М.В.Зубця, Ю.Ф.Мельника; Наук. ред. В.А.Вергунов, - К, 2006. - 528 с.

6. ЦДАВОВУ України - ф. 1230.- оп. 1. - Арк 16 - 27 ( (1923).

7. ЦДАВО України. Наказ ч.244 по Народному Комісаріату Земельних Справ 29 травня 1931 року.- ф. 1055. оп.1. спр.2. - Арк 56.

8. Вергунов В.А., Гриник І.В., Кірпаль З.П., Семчук П.К., Решетняк О.П., Пильтяй О.М. Всеукраїнська Академія сільськогосподарських наук: Зб. Документів і матеріалів / За наук ред. В.А.Вергунова. Під заг. Ред. гл.- кор.УААН Ю.Ф.Мельника. - К.: Аграрна наука, 2006.-314 с.

9. Лавренко Е.М. Степи СРСР // Растительность СССР, Сост. Б.А.Келлер, Н.Ф. Комаров, Е.М.Лавренко и др. - М. - Л.: Изд-во АН СССР, 1940. - Т.ІІ. - 266 с.

10. Куксін М.В. Природні кормові угіддя УРСР ( Наслідки робіт інвентаризації природн. Кормов. угідь України, типологічна частина); Ред..кол. : М.Д.Лясківський, М.Д.Рижутін та ін. - Х.: Держсільгоспвидав, 1935. - 171 с.

11. Лавренко Е.М., Зоз И.Г. Растительность конских плавней Днепра ("Великого луга") Запорожского округа // Материалы к проблеме Нижнего Днепра. - Одесса, 1931. - Кн.2. - С. 79-142.

12. Кушніренко В. та ін. Луки водозбору р. Ворскли. // Записки Полтавського с.-г. ін-ту. - Т. 4. - 1930. - С. 52-74.

13. Афанасьєв Д.Я. Заплавні луки р. Прип'яті // Укр. ботанічний журнал. - 1959. - Т.ХVІ. - №2. - С. 60-75.

14. Барбарич А.І. До історії вивчення природних кормових угідь Української РСР. - Пр. бот. саду ім. акад. О.В. Фоміна, 1955. - С. 11 - 19.

15. Котов М.І. Ботаніко - географічний нарис долини Інгульця. - Тр. с.-г. бот., 13. Харків, 1927. - С. 31 - 37.

16. Поплавская Г. И. Некоторые данные по изучению горных лугов в геоботаническом и кормовом отношениях // Геоботаника Под. ред. В.Н. Сукачева. Тр. ботан. ин-та АН СССР. - Л.: Изд-во АН СССР, 1934. - Вып.1. - С. 195-250.

17. Котов М.Н., Карнаух П.І., Оперман П.І. Дикі кормові рослини УРСР. - К.: Вид-во АН УРСР, 1941. - 237 с.

18. Афанасьєв Д.Я. Наслідки і перспективи ботанічних досліджень на Україні. - // Ботанічний журнал АН. УРСР. - 1947. - №4. - С. 3-10.

19. Амелин И.С. К характеристике лугов Львовской области // Научные труды Львовской ветер.-зоотехнич. ин-та. - 1953. - №6. - С. 3-28.

Размещено на Allbest.ur