Оптимізація структури угідь

Земельні угіддя України характеризуються високим біопродуктивним потенціалом, оскільки основна база землеробства розміщується на ґрунтах чорноземного типу (більше 60%). Площі основних типів ґрунтів України та ступінь їхнього розораності приведено у таблиці 7.4. Згідно відомостей державного земельного кадастру на балансі держави нараховується близько 15,5 млн. га особливо цінних продуктивних земель, серед яких основну частку складають нееродовані несолонцюваті суглинкові чорноземи (11,9 млн. га). За прогнозами вчених, при дотримані оптимальної структури земельних угідь та відповідному рівні землеробства земельний фонд України може прогодувати 300-320 млн. осіб.

Продуктивність сільськогосподарських угідь також знижується і через різке зменшення обсягів застосування органічних і мінеральних добрив (відповідно у 15 та 11 разів порівняно з 1990 роком) та фактичне припинення заходів хімічної меліорації. Регулярне невнесення компенсуючих доз мінеральних добрив або внесення їх у мінімальних кількостях при інтенсивному використані орних земель для вирощування сільськогосподарських культур призводить до переважання процесів мінералізації над процесами гуміфікації та зумовлює дегуміфікаційні процеси у всіх типах ґрунтів. Сумарні втрати гумусу через мінералізацію та ерозійні процеси щорічно становить 32-33 млн. тон.

Житомирська область займає територію 29,8 тис. км2, що становить 4,9 % території України.

Вона розташована в північно-західній частині України та є однією з найбільших серед інших областей і за цим показником посідає п'яте місце.

Земельний фонд Житомирщини становить 2982,7 тис. га. В його складі найбільшу питому вагу - більше половини 56,2 % мають сільськогосподарські землі. Понад третину земель становлять ліси та лісовкриті площі. Лише 5,6 % земель області знаходяться у їх природному стані: болота, озера, ріки, відкриті (без рослинного покриву) землі, в тому числі близько 1 % зайняті водогосподарськими об'єктами - каналами, колекторами, ставками, штучними водосховищами; 1,6 % знаходяться під водою; 2,7 % -- болота і заболочені землі; 3,0 % -- забудовані; 1,2 % -- вкриті землі.

На даній території землекористування така структура угідь:

- Рілля - 1500,9592 га - 66%

- Сіножаті -53,3135 га - 2,3%

- Пасовища - 2,6671 га - 0,1%

- Дорога - 20,0803 га - 0,9%

- Болото - 155,8573 га - 6,9%

- Став - 11,8996 га - 0,5%

- Річка - 11,6380 га - 0,5%

- Населений пункт - 518,6447 га - 22,8%

Тепер відповідно до наших агрогруп, їх площ, фактичного використання, ступеня змитості, та перезволоження можна зробити розподіл земель за придатністю до використання (табл. 6), і в результаті невідповідності організації території агроландшафтів їх стану їх ґрунтового покриву при високій питомій вазі орних земель, насиченості структури посівних площ просапними культурами і розміщенням їх на крутих схилах та створення пріоритетних умов для використання високопотужньої техніки сформувалися нестійкі екологічно небезпечні агроландшафти. З проведенням земельної реформи ситуація загострюється завдяки відсутності державного контролю за використанням земель і внаслідок роздрібнення земельних масивів при паюванні і невизначеним правом власності на ці наділи. Вчені підкреслюють, що в зв'язку з продовженням деградаційних процесів в агроландшафтах та в результаті створення нових агроформувань є необхідність розробки та впровадження заходів для подолання негативних наслідків використання сільськогосподарських угідь шляхом оптимізації їх структури. Це означає, що на території землекористування співвідношення між площею ріллі та площами сіножатей, пасовищ, лісів мають бути приведені до оптимального показника. І тому після проведення розподілу придатності земель проводиться трансформація угідь агроландшафту (табл. 7) та землекористування (табл. 8).

Таблиця 6. Розподіл земель за придатністю до використання

№*	Назва агровиробничої групи грунтів	№**	Назва групи за придатністю до використання	Фактичне використання	Номер контура	Площа, га
1	2	3	4	5	6	7
53д	Чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані легкосуглинкові	I	Землі, придатні під всі культури	Рілля	2, 5, 40, 46, 89	179,2766
53г	Чорноземи типові малогумусні та чорноземи сильнореградовані середньосуглинкові	I	Землі, придатні під всі культури	Рілля	8, 43, 47, 48, 50, 65, 67, 69, 71, 87, 90	732,7646
		V	Землі сінокісного призначення	Сіножаті	33	36,9377
55г	Чорноземи типові та чорноземи сильнореградовані слабо змиті легкосуглинкові	II	Землі придатні під всі культури за умови обробітку поперек схилу	Рілля	6, 30, 44, 51, 63, 70, 72	21,7124
56г	Чорноземи типові і чорноземи сильнореградовані середньо змиті легкосуглинкові	III	Землі придатні під всі культури суцільного посіву	Рілля	29, 74	12,6720
		V	Землі сінокісного призначення	Сіножаті	49	8,9007
121г	Лучно-чорноземні грунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни легкосуглинкові	I	Землі, придатні під всі культури	Рілля	3, 11, 16, 17 ,36, 41, 45, 53, 59, 73	346,0080
121д	Лучно-чорноземні грунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни середньосуглинкові	I	Землі, придатні під всі культури	Рілля	24, 62, 66	61,4578
133г	Лучні, чорноземно-лучні грунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни легкосуглинкові	I	Землі, придатні під всі культури	Рілля	7, 9, 39, 52, 55	15,7307
		V	Землі сінокісного призначення	Сіножаті	32, 64	7,4757
141	Лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні не осушені ґрунти	V	Землі сінокісного призначення	Рілля	42, 56, 80	31,1509
142	Лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні осушені ґрунти	V	Землі сінокісного призначення	Рілля	13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 54, 57, 60, 61, 68	20,2634
178г	Дернові глибокі глейові ґрунти та їх опідзолені відміни легкосуглинкові	V	Землі сінокісного призначення	Рілля	10, 35, 79, 81, 85	66,7381
		V	Землі сінокісного призначення	Пасовище	83	2,6681
179г	Дернові глейові осушені ґрунти легкосуглинкові	V	Землі сінокісного призначення	Рілля	12, 34, 37, 58	12,7773
215	Розмиті ґрунти і виходи рихлих (піщаних і лесовидних) порід	VI	Землі пасовищного призначення	Рілля	38	0,4074
	Всього					1556,9420

Таблиця 7. Трансформація угідь агроландшафту

Угіддя	Площа, га
	Вихідний стан	Проектний стан
	га	%	га	%
Рілля	1500,9592	96,4	1369,6221	87,97
Сіножать	53,3135	3,4	186,9103	12
Пасовище	2,6671	0,2	0,4074	0,03
Всього	1556,9398	100	1556,9398	100

Таблиця 8 Трансформація угідь землекористування

Назва земельних угідь	Всього земель, га	Площа земель після оптимізації структури угідь, га
		рілля	сіножаті	пасовища	дорога	болото	канали, ставки	Річка	Нас. пункт	Всього земель
Рілля	1500,9592	1369,6221								1369,6221
Сіножаті	53,3135		186,9103							186,9103
Пасовище	2,6671			0,4074						0,4074
Дорога	20,0803				11,8996					20,0803
Болото	155,8573					155,8573				155,8573
Став	11,8996						11,8996			11,8996
Річка	11,6380							11,6380		11,6380
Нас. пункт	518,6447								518,6447	518,6447
Всього земель	2275,0597	1369,6221	186,9103	0,4074	11,8996	155,8573	11,8996	11,6380	518,6447	1556,9398

З таблиці 7 і 8 видно, що було проведено трансформацію угідь тому що певні гранти були деградовані також було вилучено з ріллі перезволожені, еродовані, забруднені, малопродуктивних землі і переведено їх до сіножатей. За співвідношенням площі ріллі, сіножатей та пасовища можна зробити висновок, що на наявній земельної площі території землекористування буде доцільнішим буде ведення рослинницької галузі так як наявніше більше орних земель. Однак ми проведемо розрахунок також і для тваринницької галузі.

Відповідно до дослідження М. В. Куценко з комплексної просторової оптимізація структури сільськогосподарських угідь збалансований розвиток сільського господарства в Україні можливий тільки на засадах злагодженого функціонування реально діючої державної системи охорони земель від ерозії. Проблема полягає не в створенні додаткових управлінських структур чи установ, а в розробці дієвого механізму охорони земель від ерозії з ознаками системного саморегулювання. В світовій практиці управління природокористуванням накопичено чималий досвід створення ефективних важелів збалансованості антропогенного навантаження на довкілля.

Допустимий ризик ерозії необхідно узгодити та затвердити на державному рівні як певну квоту для кожної адміністративно територіальної одиниці, наприклад у вигляді максимально допустимої розораності земель без додаткових протиерозійних заходів. Розораність поза межами встановлених квот по винна обов'язково супроводжуватись протиерозійними заходами, що обмежуватимуть ризик ерозії адекватно встановленим нормам. Збереження земельних ресурсів з метою відновлення родючості ґрунтів та загального оздоровлення довкілля є державною проблемою, яка може вирішуватись виключно адміністративним шляхом в межах сприятливого несуперечливого правового поля, системи оподаткування та штрафів. Алгоритм ґрунтозахисної оптимізації структури сільськогосподарських угідь, враховує необхідність дотримання єдиних екологічних вимог до землекористування всіх адміністративних областей та районів України. Головною вимогою обрано максимально допустимий змив з сільськогосподарських угідь кожної області від зливових опадів. Алгоритм передбачає екстенсивний та інтенсивний шляхи ґрунтозахисної оптимізації. Екстенсивний шлях - визначення також структури угідь, яка при умові раціонального просторового розташування забезпечить допустимі норми змиву завдяки ґрунтозахисним властивостям сільськогосподарських угідь. Такий шлях передбачає використання для ріллі виключно ерозійно безпечних земель без додаткових ґрунтозахисних заходів, тобто вирішення проблеми охорони ґрунтів від ерозії за рахунок скорочення площ ріллі і консервації земель.

Інтенсивний шлях оптимізації передбачає на державному рівні просторової деталізації регулювання складу сівозмін з метою досягнення достатнього захисту від ерозії певної структури сільськогосподарських угідь з наперед заданою площею ріллі, яку закладено в програму раціонального використання земель, а на регіональному - максимальне використання природної родючості ґрунтів за умов захисту їх від ерозії.

На «державному» рівні задачу вирішено за наступною постановкою: визначити таку максимальну площу ріллі для України, оптимальне просторове розміщення якої не призведе до ерозії та деградації земель у цілому. Така постановка задачі передбачає оптимальне використання існуючого агрокліматичного потенціалу без додаткових витрат на протиерозійні заходи, окрім оптимальної організації території. Умовними споживачами в даному випадку є адміністративні області, а постачальниками - сільськогосподарські угіддя, структура яких є невідомою

Отже, оптимізація та раціональне використання земельних ресурсів дасть змогу досягти не лише найбільшого еколого-соціально-економічного ефекту землекористування, а й забезпечити продовольчу безпеку України. При цьому зростання обсягу виробництва сільськогосподарської продукції повинно бути спрямоване як на відвернення продовольчої кризи, так і на збереження та раціональне використання земельних ресурсів. Також відповідно до оптимізації структури угідь видно що площа рілля зменшилася з 1500,9592 до 1369,6221, а рілля збільшилося з 53,3135 до 186,9103 що у свою чергу говорить про те, що кількість орних земель буде зменшена так як більшість цих земель розміщені на заболочених ґрунтах, і тому відповідно вирощувати певні культури буде не можливо.

Розділ 6. Розвиток галузі рослинництва у господарстві

Рослинництво - це важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва. Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне використання землі і продуктивного потенціалу сільськогосподарських рослин. В Україні вирощується близько 400 різних видів рослин, які мають відповідне господарське значення. Розвиток рослинництва відбувається на основі тісного зв'язку з іншими важливим комплексом галузей - тваринництвом, яке перетворює рослинницьку продукцію, включаючи побічну і відходи, в надзвичайно цінні продукти харчування та сировину для них. Інтенсивний розвиток рослинництва передбачає значне збільшення внесення органічних добрив, які сприяють підвищенню родючості землі та врожайності сільськогосподарських культур.

Галузі рослинництва мають велике значення для виробництва продуктів харчування, вони дають сировину для та легкої промисловості, корми для тваринництва. Раціональні норми, встановлені інститутом харчування на перспективу, передбачають в середньому по Україні споживання з розрахунку на душу населення :

- хлібних продуктів в перерахунку на борошно - 104 кг ,

- картоплі - 123 кг,

- овочів та баштанних культур - 154 кг,

- цукру - 38 кг,

- олії - 12,6 кг,

- плодів і ягід - 84 кг на рік.

Розвиток рослинницьких галузей значно впливає на зміцнення економіки господарств. На основі підвищення врожайності та збільшення валового збору сільськогосподарських культур зростають обсягом валової продукції грошові надходження від реалізації товарної продукції, продуктивність праці і рентабельність господарства. У валовій продукції сільського господарства України на рослинництво припадає - 45%.

Інтенсивний розвиток галузей рослинництва на основі підвищення культури землеробства забезпечує зростання врожайності всіх сільськогосподарських культур. На основі цього валовий збір зернових збільшився більш ніж у двічі, цукровий буряк - у 4 рази, соняшник - у 3,2 рази, овочів - майже в 1,5 рази.

Розвиток рослинництва в Україні має свої особливості, які визначаються зональними грунтово - кліматичними та економічними умовами. В зоні Полісся головними галузями рослинництва є виробництво льону - довгунця і картоплі, в Лісостепу - зерна, цукрових буряків, картоплі, овочів, у Степу - зерна, соняшнику і овочів.

Перед сільським господарством України поставлено завдання збільшити насамперед валовий збір зерна, цукрових буряків, овочів. Необхідно нарощувати випуск і поліпшити якість льоноволокна, довести промислову переробку лляної соломи 50 - 60 % загального обсягу її виробництва. На основі інтенсифікації польового і лукопасовищного кормо виробництва треба істотно збільшити виробництво грубих та соковитих кормів.

Залежно від виду рослин і головної продукції, що при цьому виробляється, у рослинництві виділяють такі галузі: виробництво зерна і технічних культур, картоплярство, овочівництво, садівництво і виноградарство, кормо виробництво.

Великим резервом збільшення виробництва продукції є вибір найбільш раціональної структури посівної площі. Структура посівної площі повинна відповідати виробничому напряму господарства, його спеціалізації і забезпечити найбільший вихід продукції з кожного гектара при найменших затратах праці матеріально грошових засобів на їх виробництво.

Відповідно до нашого землекористування так як велику місце займають орні землі тому, і більшість з них придатні під всі культури, тому можливий посів багатьох культур у великих кількостях, при цьому необхідно скласти сівозміну. Також відповідно до того, що найбільше на території чорноземів, то найбільш доцільним буде вирощування таких культур: озима пшениця, кукурудза, озиме жито, буряк, ячмінь, конюшина.

Таблиця 9

Визначення граничної площі посіву сільськогосподарських культур

Культури	Площа ґрунтів придатна під культуру	в тому числі в розрізі агроекологічних груп	Термін повернення, роки	Гранична площа посіву, га
		І	ІІ	ІІІ
Озима пшениця	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	4	342,4055
Озиме жито	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	3	456,5407
Ячмінь, яра пшениця	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	4	342,4055
Овес	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	3	456,5407
Гречка	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	4	342,4055
Просо	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	3	456,5407
Зернобобові	насіння	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	7	195,6603
	зелена маса	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	4	342,4055
Льон-довгунець	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	7	195,6603
Картопля	1356,9501	1335,2377	21,7124		4	339,2375
Кормові коренеплоди	1356,9501	1335,2377	21,7124		4	339,2375
Ріпак (насіння)	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	5	273,9244
Конюшина, вика на зерно	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	4	342,4055
Однорічні трави на зерно	1369,6221	1335,2377	21,7124	12,6720	4	342,4055
Кукурудза на зерно	1356,9501	1335,2377	21,7124		4	339,2375

Отже, зміни в структурі посівних площ даного господарства економічно виправдані. Вони направлені на інтенсивне використання ріллі. Структуру посівних площ господарства наведено в таблиці 9, де видно, що в структурі посівних площ збільшується питома вага зернових культур за рахунок розширення посівів основних продовольчих культур, а саме озиме жито, овес, просо (456,5407 га).Також по агроекологічними групами видно, що до І та ІІ групи входять всі культури, а такі культури як картопля, кормові коренеплоди та кукурудза на зерно не входять до ІІІ агроекологічної групи, тому відповідно їх площа посівів буде меншою.

Розділ 7. Розвиток галузі тваринництва

Тваринництво є важливим галуззю сільського господарства, дає понад половина його валової продукції. Значення цій галузі визначається як високим рівнем їх у виробництві валової продукції, а й великий вплив на економіку сільського господарства, до рівня забезпечення важливими продуктами харчування.

Найпоширенішими напрямами спеціалізації тваринницьких господарств Росії у час досі залишаються: в скотарстві - молочне, м'ясне, молочно-м'ясне; в свинарстві - м'ясне, беконне, шубне; в птахівництві - яєчне, м'ясне,бройлерне, змішане.

М'ясо, молоко, яйця представляють продукти харчування населення характеризуються високими живильними властивостями. Без них неможливо забезпечити високий рівень харчування. Тваринництво дає цінні види сировини для промисловості: шерсть, шкіру, смушка тощо. Розвиток тваринницьких галузей дозволяє продуктивно залучити до сільське господарство трудові та матеріальні ресурси протягом року. У галузях тваринництва споживаються відходи рослинництва, створюються цінні органічні добрива - гній і гнойова рідота.

У тваринництві виділяють вужчі галузі - за видами тварин, складу продукції і на іншими ознаками.

Скотарство (розведення великої рогатої худоби) займає одна з головних місць у тваринництві країни.

Велика рогата худоба проти інші види тварин має найвищої молочної продуктивністю. Від цього виду худоби надходить переважна більшість м'ясної продукції. У м'ясному балансі країни яловичина і телятина займають понад 40 кримінальних%. Молоко молочних продуктів є продовольчими товарами першої необхідності. Основними виробниками молока є сільськогосподарські підприємства. Багатьом господарств виробництво молока рентабельно і є є основним джерелом щоденної виручки. Проте прибутковим вона стає лише за досить високої продуктивності дійного череда та високий рівень молока. Від корови за умови правильного вирощуванні і змістовності здійснюють за 5-6 тисяч кілограм молока і більше на рік при жирності 4% і від.

Від скотарства отримують також цінне шкіряну сировину. Використовує ж велика рогата худоба найдешевші рослинні корми.

Скотарство як галузь грає істотну роль розвитку інших галузей сільського господарства. Рослинне ведення поставляє цінні органічні добрива - гній, свинарству - молоко, необхідне поросят раннього віку.

Свинарство є одним із найбільш продуктивних і скоростиглих галузей тваринництва. Основна продукція свинарства - м'ясо і сало. За скороспілості, плодючості тварин, виходу м'яса і сала свинарства займає місце галузей тваринництва.

Вівчарство є важливим галуззю тваринництва, що дає багатогалузеву і цінну продукцію: м'ясо, сало, молоко, і навіть шерсть, хутряне і шубне овечки, смушка і шкіру.

Птахівництво забезпечує населення високо поживними дієтичними продуктами харчування, а легку промисловість - цінним сировиною.

Зміна чисельності худоби і птиці залежить насамперед від забезпеченості тваринництва якісними кормами і показником відтворення стада.

За останній період поліпшилася забезпеченість тваринництва кормами у зв'язку з збільшенням врожаю зернових культур. У розрахунку умовну голову великої рогатої худоби зросла кількість кормів, зокрема концентрованих. Збільшилися приплоди великої рогатої худоби, овець та кіз скоротився падіж всіх видів худоби. Це дозволяє розрахувати на уповільнення темпів скорочення поголів'я худоби, зростання його виробництва продуктивності та поліпшення відтворювальних показників.

Негативно вплинуло в розвитку тваринництва надають недосконалість ціноутворення, диспаритет ціни промислову і сільськогосподарську продукцію, відсутність державної інші чинники. Низька продуктивність худоби є одним із головних причин, не лише погану якість тваринницького сировини, а й високої трудомісткості і збитковість виробництва галузі.

Поголів'я великої рогатої худоби доки стабілізувалося, але темпи скорочення сповільнилися, оскільки керівникам і спеціалістам сільськогосподарських підприємств усвідомили, подальше скорочення поголів'я корів порушить що намітився баланс між наявністю поголів'я, кормової бази, засобами виробництва та трудовими ресурсами.

У виробництві продукції тваринництва виникає можливість появи внутрішніх та зовнішніх ризиків. На рівень внутрішніх ризиків впливають:

- виробничий потенціал

- технологічна оснащеність

- рівень спеціалізації

- рівень продуктивність праці тощо.

На рівень зовнішніх ризиків впливають чинники:

- демографічні

- соціальні

- економічні

- політичні та т.д.

Залежно розміщення і спеціалізації, обраної системи тваринницької ферми істотно різняться зі свого матеріально-технічного оснащенню, технології, організації праці та виробництва.

Останніми роками ці відмінності різко загострилися, переважно, залежно від фінансового становища тієї чи іншої тваринницького господарства.

Під системою тваринництва прийнято розуміти зумовлені виробничої спеціалізацією господарства склад парламенту й розміри тваринницьких галузей, і навіть сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених, науково обгрунтованих зоотехнічних, ветеринарних, технічних і організаційно-економічних заходів із їх відання. Системи тваринництва розрізняють за рівнем інтенсивності, способам кормовиробництва і типам годівлі тварин, формам організації змісту худоби, організація відтворення стада, ведення племінної праці та т.д.

Удосконалення цих систем залежить від організації виробництва тваринництва на промислової основі, на великих вузькоспеціалізованих підприємствах. У галузі м'ясного скотарства лідируючі позиції займають великі спеціалізованіоткормочние підприємства промислового типу. У свинарстві ж у вона найчастіше вирощуванням іоткормом тварин займаються одні й самі господарства і розподіл праці у галузі більш обмежена. У птахівництві прогресує виділення виробництва м'яса, що був раніше побічним продуктом в птахівництві яєчного напрями, на самостійну галузь м'ясного птахівництва.

Негативні тенденції, що почалися кінці 80-х в галузях тваринництва Росії, виражалися, передусім, зі скороченнями потенціалу поголів'я худоби і птиці у господарствах громадського сектора, поступове уповільнення впливу інтенсивних чинників у темпах зростання виробництва тваринницької продукції початку 90-х дестабілізуючі процеси у галузі прийняли обвальний характер, у слідстві чого переважають у всіх без винятку типах тваринницьких господарств погіршилися всіх параметрів їхньої господарської діяльності.

Основні наслідки деградації галузі зводяться до чого:

- сталося великомасштабне скорочення поголів'я худоби і птиці, до ліквідації його у багатьох господарствах і зникнення унікальних порід;

- продуктивність тварин становить мінімальних меж;

- повна збитковість виробничої діяльності тваринницьких приміщень та інших об'єктів виробничої інфраструктури;

- згортання заходів щодо впровадження чинників інтенсифікації виробництва та досягнень науково-технічного прогресу у сфері тваринництва;

- спад виробництва тваринницької продукції перевищив всі припустимі межі з погляду забезпечення продовольчу безпеку країни.

За сучасних умов найглибшого системної кризи національної економіки більшість розвивалися на початок 90-х. На індустріальних засадах тваринницьких комплексів, високопродуктивних підприємств і цехів, великих міжгосподарських і районних об'єднань з виробництва і переробці тваринницької продукції приватизовано і розорене.

Серед найважливіших змін, що сталися останніх років в технологій і організації праці тваринницьких господарствах, треба сказати зниження рівня механізації трудових процесів і погіршення умов праці, що призвели до значного зниження його продуктивності.

Оскільки наше землекористування найбільше підходить для розведення ВРХ проведемо розрахунок їх поголів'я в залежності від пасовищ (табл. 10).

Таблиця 10. Розрахунок поголів'я ВРХ в залежності від площі пасовищ

Шифр агровиробничої групи ґрунтів	Урожайність ц/га сіна	Площа, га	га на одну корову	Кількість голів
2 б, в, ж, з	2,5		1,8
3 б, в, ж, з	2,7		1,9
5 б	3,0		1,5
6 б	3,2		1,4
11б	3,7		1,2
12 б	3,8		1,1
16 б	4,0		1,0
18 б	4,5		0,9
215	2,5	0,4074	1,8	-
53г	10	36,9371	0,5	73
56г	10	8,9007	0,5	17
179г	8	12,7773	0,7	18
Всього		59,0225		108

Так як площі пасовища не великі відведемо деяку ріллю під пасовище.

Після розрахунку ріллі нам необхідно розрахувати розрахунок валового збору сіна з сіножатей (табл. 11). Даної площі сіножатей нам не вистачить для всі голови ВРХ, тому було також проведено розрахунок поголів'я ВРХ за рахунок збору сіна конюшини.

Для розрахунків використаємо таку формулу розрахунку поголів'я в залежності від валового збору сіна:

Кпг = Взб / (Нг*Кд)

Де Кпг - кількість поголів'я ВРХ;

Взб - валовий збір сіна, ц/га;

Нг - добова норма годівлі на одну голову ВРХ;

Кд - кількість днів стійлового періоду.

Розрахунок поголів'я ВРХ в залежності від площі сіножаті:

Розрахунок поголів'я ВРХ за рахунок збору сіна конюшини:

Валовий збір сіна (конюшини) за рахунок орних площ орних земель:

- від загальної площі ріллі беремо 15% на сіно (конюшину) - 205,4433

- урожайність ц/га сіна (конюшини) на чорноземах становить - 80

- валовий збір становитиме: 205,4433*80=16435,47

Провівши розрахунки можна зробити висновок, що в сіна залежності від площі сіножатей нам вистачить на 70 голів ВРХ а з урахування сіна конюшина на 1184 голови ВРХ.

Після даних розрахунків необхідно розташувати кормову сівозміну відповідно до площі ріллі так скласти її схему.

Таблиця 11. Розрахунок валового збору сіна

Шифр агровиробничої групи ґрунтів	Площа, га	Урожайність, ц/га сіна	Валовий збір, ц
133г	7,4757	10	74,76
141	31,1509	8	249,21
142	20,2634	8	162,11
178г	69,3981	8	555,19
	128,2881

Під сівозміною розуміють науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур на території і в часі, яке супроводжується відповідною системою обробітку ґрунту, удобрення та іншими засобами окультурення ґрунту.

Враховуючи спеціалізацію господарства, структуру посівної площі, грунтово - кліматичні умови й кращі попередники у господарстві складаємо таку сівозміну:

1. Конюшина

2. Озима пшениця

3. Кукурудза на силос

4. Озиме жито

5. Кормовий буряк

6. Ячмінь + конюшина

Врожайність сільськогосподарських культур - один з найважливіших якісних показників, що характеризує рівень інтенсивності використання землі. В ній відображають результати всієї роботи господарства на протязі року.

Врожайність залежить від багатьох факторів, але основним є рівень культури землеробства, що включає в себе комплекс агрономічних і організаційно - технічних заходів направлених на підвищення родючості ґрунту.

Вивчивши види кормів та їх потребу на одну голову ВРХ, встановили види культур кормової сівозміни, визначили найкращі попередники для культур кормової сівозміни, склали сівозміну, порахували необхідну площу та її розташування на території землекористування (табл. 12).

Таблиця 12. Розрахунок необхідної площі ріллі для розташування кормової сівозміни

Культура	Термін повернення культури	Норма годівлі, ц	Валовий збір, ц	Урожайність, ц/га	Площа, га
Ячмінь	4	3	210	20	10,5
Озима пшениця	4	3,5	245	28	8,8
Конюшина	4	6	420	20	21,0
Буряк	4	17,5	1225	222	5,5
Кукурудза на силос	4	61,3	4291	140	30,7
Озиме жито	3	3	210	22	9,5
?					86,0

Отже, незважаючи на великий потенціал розвитку тваринництва, а саме наявність сприятливих природно-кліматичних, земельних, трудових ресурсів тощо, дана галузь сільського господарства перебуває в досить тяжкому стані. В умовах світової кризи вітчизняне скотарство потребує ще більш ефективного державного захисту. Тому, на нашу думку, проаналізувавши ситуацію розвитку галузі ВРХ, можна зробити висновок про негативні тенденції в розвитку скотарства: скорочення поголів'я тварин, вагоме зниження продуктивності худоби, погіршення її якісного складу. Звичайно, дані обставини спричинили погіршення якості продукції ВРХ та зменшення об'ємів виробництва, а звідси і споживання цінних продуктів харчування.

Тваринники при нерентабельному виді бізнесу розраховують на значну підтримку з боку держави. Але, як свідчить досвід досліджень, величина фінансової підтримки з боку держави не є гарантом успішності в виробництві продукції ВРХ. Тому залишається широке поле для досліджень механізмів державної підтримки розвитку тваринництва з метою відновлення потенціалу галузі та забезпечення населення продуктами харчування, а країну - стабільними міжнародними позиціями.

Розділ 8. Еколого-економічна ефективність організації структури угідь та обраного напряму господарської діяльності

Раціональне природокористування у сільському господарстві починається з організації території - створення оптимізованого агроландшафту з екологічно та економічно обґрунтованим і доцільним співвідношенням сільськогосподарських угідь, лісових насаджень, земель захисного та природоохоронного призначення.

Оптимізація землекористування територіальних утворень може бути виконана в дві стадії - екологічну та економічну. При екологічній оптимізації, на базі критеріїв деградованості в обов'язковому порядку слід запроектувати вилучення з інтенсивного використання землі, які за своїми модальними властивостями не можуть забезпечувати стійкість агроекосистем. Економічна оптимізація має на меті визначення на основі показників продуктивності ґрунтів такої структури сільськогосподарських угідь, в котрій гармонізовано будуть досягатися висока продуктивність, дохідність та рентабельність сільського господарства.

Економічна оптимізація, на відміну від екологічної, може бути виконана не за допомогою одно векторних проектних рішень, а в варіабельному полі, яке допускає пошук оптимального стану моделі земельного фонду методами нелінійного програмування. Отже, на базі екологічної та економічної оптимізації, таким чином, можна визначити сукупність територіальних умов, що забезпечують використання земель в екологобезпечному режимі з максимальним врахуванням господарських потреб.

Під екологічною оптимізацією структури земельних угідь слід розуміти комплекс заходів по знаходженню оптимального варіанту землекористування на рівні ландшафту з метою використання земель в екологобезпечному режимі. Екологічна оптимізація структури земельних угідь передбачає консервацію деградованих і малородючих ґрунтів орних земель та трансформацію деградованих лукопасовищних угідь на засадах екологічно-доцільного використання.

Економічна оптимізація структури земельних угідь має спиратися на систему показників які характеризують продуктивні, а не природно-екологічні, властивості землі.

Конкретний напрямок економічної оптимізації землекористування визначається обраним критерієм оптимальності. Цей показник є функціональною залежністю, аргументами котрої є параметри моделі структури розподілу ґрунтових відмін за сільськогосподарськими угіддями та матриця відповідних економічних показників, що характеризують господарський ефект від використання ґрунтових відмін в цих угіддях.

Критерії економічної оптимальності землекористування можна класифікувати на декілька груп:

- господарські - які характеризують стійко спрямований на отримання прибутку мотив діяльності сільськогосподарського товаровиробника;

- соціальні - які відображають стан залежності суспільства від результатів сільськогосподарського виробництва, що реалізується як потреба в продуктах харчування, необхідних для підтримання його нормального функціонування і розвитку;

- екологічні - які характеризують усвідомлену необхідність збереження і розумного використання земельних ресурсів шляхом нормування антропогенного (виробничого) навантаження.

Отже проведемо розрахунок економічної ефективності всі ціни на певні роботи, насіння добрива та ін. наведено в таблиці 13 разом із розрахунком вартості витрат на вирощування обраних культур.

Таблиця 13. Розрахунок вартості витрат на вирощування культур

Стаття витрат	Культури
	Ячмінь	Оз. пшениця	Конюшина	Кормовий буряк	Кукурудза на силос	Оз. жито
Оплата праці	201,55	190,75	213	973,72	115,14	199,22
Паливно-мастил.матеріали	870	862,5	709,06	3001,84	1287,3	855
Добрива	1443,2	1443,2	-	1445,6	1445,6	1443,2
Засоби захисту рослин	170,4	179,6	-	324,63	-	82,8
Насіння	180	480	525	1131	3600	594
Амортизаційні відрахування	294,88	323,5	145,72	1324,24	653,95	325,72
Електроенергія	10,67	9,9	10,1	13,09	10,4	10,9
Плата за оренду землі	500	500	500	500	500	500
Інші витрати	1199,39	1304,82	556,64	15407,48	2582	1316,39
Всього	4870,09	5294,27	2659,52	26576,84	10194,48	5327,23

Провівши розрахунок вартості витрат і дізнавшись вартість вирощування кожної культури необхідно розрахувати показник витрат виробництва на всю площу ріллі по певній культури (табл. 14).

Таблиця 14. Розрахунок середньозваженого показника витрат на вирощування культур

Культура	Площа, га	Витрати
		грн/га	тис.грн.
Ячмінь	10,5	4870,09	51135,95
Озима пшениця	8,8	5294,27	46589,58
Конюшина	21,0	2659,52	55849,92
Буряк	5,5	26576,84	146172,6
Кукурудза	30,7	10194,48	312970,5
Озиме жито	9,5	5327,23	50608,69
?			663327,3

Отримавши всі дані необхідно розрахувати виручку та прибуток в залежності від ціни на молоко та молочні продукти та від кількості виробленої молочної продукції:

Вир=2727,27*2,5*108=736363,6

Приб=736363,6-663327,3=73035,62

Розрахувавши прибуток ми зможемо дізнатися на скільки є рентабельне наше господарство:

Рен= (Приб/Вит)*100

Рен=(73035,62/663327,3)*100=11,01

Рен - рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції;

Приб - прибуток, грн.;

Вит - витрати на утримання стада ВРХ запланованого поголів'я;

Вир - виручка.

Під екологічною оптимізацією структури земельних угідь слід розуміти комплекс заходів по знаходженню оптимального варіанту землекористування на рівні ландшафту з метою використання земель в екологобезпечному режимі. Екологічна оптимізація структури земельних угідь передбачає консервацію деградованих і малородючих ґрунтів орних земель та трансформацію деградованих лукопасовищних угідь на засадах екологічно-доцільного використання.

Тому проведемо розрахунок екологічної оптимізації угідь за таким порядком:

1. Визначимо бал антропогенного навантаження на кожне угіддя (табл. 15)

2. Розрахуємо середньозважений показник антропогенного навантаження на територію землекористування

3. Визначимо коефіцієнт екологічної стабільності конкретного угіддя (табл. 16);

4. Розрахуємо коефіцієнт екологічної стабільності території землекористування;

5. Розрахуємо індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель;

6. Розрахуємо перевищення припустимої розораності;

7. Розрахуємо коефіцієнт стійкості агроландшафтів.

Результати всіх розрахунків занесені в таблицю 15.

Таблиця 15. Розрахунок показника антропогенного навантаження на територію землекориствання

Категорія земель	Коефіцієнт антропогенного навантаження угіддя	Площа, га	Бал*Площа
	Вихідний	Проектний	Вихідний	Проектний	Вихідний	Проектний
Рілля	4	4	1500,9592	1369,6221	6003,7568	5478,4884
Сіножаті	3	3	53,3135	186,9103	159,9405	560,7309
Пасовище	3	3	2,6671	0,4074	8,0079	1,2222
Дорога	5	5	20,0803	20,0803	100,4015	100,4015
Болото	2	2	155,8573	155,8573	341,7146	311,7146
Став	2	2	11,8996	11,8996	23,7992	23,7992
Річка	2	2	11,6380	11,6380	23,2760	23,2760
Нас. пункт	5	5	518,6447	518,6447	2593,2235	2593,2235
?			2275,0397	2275,0397	9224,1134	9092,8563

2. Коефіцієнт антропогенного навантаження характеризує потужність антропогенного впливу на земельні ресурси.

Ка.н.=,

Вихідний:

Ка.н.=

Проектний:

Ка.н.=

де Ка.н. - коефіцієнт антропогенного навантаження (додаток 1),

Р - площа земель з відповідним рівнем антропогенного навантаження, га;

Б - бал відповідної площі з певним рівнем антропогенного навантаження.

Оцінка впливу співвідношення угідь на екологічну стабільність ландшафтів, яка залежить від сільськогосподарської освоєності території та характеризується коефіцієнтом екологічної стабільності території (додаток 2).

Таблиця 16. Розрахунок коефіцієнту екологічної стабільності території землекористування

Категорія земель	Коефіцієнт антропогенного навантаження угіддя	Площа, га	Бал*Площа
	Вихідний	Проектний	Вихідний	Проектний	Вихідний	Проектний
Рілля	0,14	0,14	1500,9592	1369,6221	210,1343	191,7471
Сіножаті	0,62	0,62	53,3135	186,9103	33,0544	115,8844
Пасовище	0,68	0,68	2,6671	0,4074	1,8136	0,2770
Дорога	0,00	0,00	20,0803	20,0803	0	0
Болото	0,79	0,79	155,8573	155,8573	123,1273	123,1273
Став	0,79	0,79	11,8996	11,8996	9,4007	9,4007
Річка	1	1	11,6380	11,6380	11,6380	11,6380
Нас. пункт	0,00	0,00	518,6447	518,6447	0	0
?			2275,0397	2275,0397	389,1682	452,0742

4. Для оцінки оптимальності співвідношення угідь землекористування розраховується коефіцієнт екологічної стабільності території землекористування. За коефіцієнтом екологічної стабільності та екологічною оцінко території (додаток 3).

Кек.ст.=

Вихідний:

Кек.ст.=

Проектний:

Кек.ст.=

де Кек.ст. - коефіцієнт екологічної стабільності території;

Кі - коефіцієнт екологічної стабільності угіддя і-го виду;

Рі - площа угіддя і-го виду, га.

Отже територія екологічно нестабільна (<0,33)

5. З метою диференційованої характеристики використання земельних ресурсів використовується «індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель», запропонований О.П. Канашем, який пропонує оптимізувати співвідношення з урахуванням придатності земель до використання.

Ін=

Вихідний:

Ін=

Проектний:

Ін=

де Ін - індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель;

Sф - площа орних земель, га;

Sо - максимальна площа орнопридатних земель, га.

Значення припустимої розораності показує частку малопродуктивних та не продуктивних в якості ріллі земель від максимально орнопридатної площі.

6. Індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель доповнюється розрахунком значення перевищення припустимої розораності. Значення припустимої розораності показує частку малопродуктивних і непридатних в якості ріллі земель від максимальної орнопридатної площі.

Ппр= (Ін-1)*100

Вихідний:

Ппр= (1,1-1)*100=10%

Проектний:

Ппр= (1-1)*100=0%

де Ін - індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель;

Ппр - перевищення допустимої розораності, %.

7. Підсумкова оцінка структури угідь землекористування визначається за коефіцієнтом стійкості агроландшафтів (додаток 4).

Кса=

Вихідний:

Кса=

Проекний:

Кса=

де Кса - коефіцієнт стійкості агроландшафтів;

Рек- площа екологічно стійких угідь, га;

Рн - площа ріллі та багаторічних насаджень.

З додатку 4 та розрахунку видно, що територія найбільш уразлива (<0,3).

Результати всіх розрахунків необхідно занести в порівняльну таблицю:



Таблиця 17. Порівняльна оцінка екологічного стану угідь землекористування

Стан землекористування	Екологічна оцінка угідь
	Ка.н.	Кек.ст.	Ін	Ппр	Кса
Існуючий	4,06	0,17	1,1	10%	0,04
Проектний	4,00	0,20	1,0	0%	0,14

Провівши економічні розрахунки можна зробити висновок, що наше підприємство є рентабельним, а прибуток перевищить витрати. Також розрахувавши екологічний стан угідь при зміні агроландшафтів видно , що екологічний стан земель зміниться, але його зміни порівняно не значні і вплив на навколишнє середовище буде не великим.



Висновок

Оптимізація співвідношення ріллі, сіножатей і пасовищ має велике значення, тому що це найдешевший спосіб регулювання еколого-економічних взаємозв'язків у природно - антропогенних відносинах, адже його порушення веде до того, що водна і вітрова ерозії руйнують не тільки родючий шар ґрунту, але завдають шкоди навколишньому середовищу.

Ерозійні процеси завдають великих збитків сільськогосподарському виробництву. Наслідком ерозії є зниження родючості ґрунтів і падіння урожайності сільськогосподарських культур.

Разом з твердим стоком виноситься значна кількість внесених мінеральних добрив, що знижує економічну ефективність їх використання.

З метою збереження родючого шару ґрунтів і запобігання економічних збитків необхідно проводити роботу по захисту земель від ерозії.

Значна частина орних земель області потенційно не стійкі до вітрової ерозії по причині легкого механічного складу ґрунтового покриву та водної ерозії розорюваних схилів. При інтенсивній обробці структура таких земель руйнується і вони більш легко піддаються ерозійним процесам, що призводить до безповоротної втрати родючого ґрунту.

Всі землі з крутизною схилів більше норми на території області переведені в природні кормові угіддя

Принциповими заходами щодо охорони земель, що здійснюються в процесі земельної реформи - є оптимізація структури угідь шляхом вилучення з інтенсивного обробітку деградованих ділянок, малопродуктивних земель, ерозійно-небезпечних ділянок з метою їх залуження, заліснення чи істотного покращання за період тимчасової консервації з подальшим поверненням до складу орних земель.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку аграрних формувань та ефективності виробництва в них вивчали такі відомі вчені, як

Для визначення спеціалізації господарства використано модель оптимізації виробничо-галузевої структури сільськогосподарського підприємства, завдання якої полягає у визначенні виробничої структури, тобто у визначенні площ,сільськогосподарських культур, поголів'я окремих видів i груп тварин тощо.

Курсова робота дає змогу відобразити чимало умов, взаємозв'язки між витратами ресурсів i результатами виробництва, збалансувати виробництво так, щоб забезпечити раціональне використання наявних ресурсів.



Список використаної літератури

1. Баран С.І. Методи підвищення ефективності інноваційної діяльності в аграрному секторі / С.І. Баран // Науковий вісник НЛТУ України - 2009. №19 С.135-140.

2. Державний статистичний збірникУкраїни: Україна у цифрах, Kиїв, 2012

3. Фінансова та статистична звітність ПСП ім. Довженка ( 2010-2012 роки).Lviv Polytechnic National University Institutional Repository

4. Довідник з аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств . Урожай Київ 1974.

5. Павленчик А.О. Формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції. Автореферат на здобуття ступеня к.е.н. Спеціальність 08.00.04. - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львів, 2008. - 20 с.

6. Лозинська Т. Тенденції розвитку аграрного ринку в контексті державного регулювання / Т. Лозинська, Г. Пасемко // Публічне управління: теорія та практика. - 2011. - № 1(5). - С. 162-168



Додатки

Додаток 1

Рівень антропогенного навантаження земель різних категорій

Категорія земель	Рівень антропогенного навантаження, бал	Рівень антропогенного навантаження, %
Землі промисловості	5	50
Землі транспорту	5	50
Населених пунктів	5	50
Рілля	4	40
Багаторічні насадження	4	40
Природні кормові угіддя	3	30
Залужені схили	3	30
Лісосмуги	2	20
Чагарники	2	20
Ліси	2	20
Болота	2	20
Землі під водою	2	20
Заповідники	1	10



Додаток 2

Екологічна стабільність земель різних категорій

Категорія земель	Коефіцієнт екологічної стабільності, бал	Коефіцієнт екологічної стабільності, %
Забудована територія	0,00	0
Дороги	0,00	0
Рілля	0,14	14
Сіножаті	0,62	62
Пасовища	0,68	68
Ліосмуги	0,38	38
Сади	0,43	43
Ліси	1,00	100
Чагарники	0,43	43
Ставки	0,79	79
Болота	0,79	79



Додаток 3

Екологічна оцінка території землекористування

Коефіцієнт екологічної стабільності, бал	Екологічна оцінка території
<0,33	Екологічно нестабільна
0,34-0,50	Стабільно нестійка
0,51-0,66	Середньостабільна
>0,67	Екологічно стабільна



Додаток 4

Екологічна оцінка стійкості агроландшафту

Коефіцієнт стійкості агроландшафтів, бал	Екологічна оцінка території
> 0,7	Стійкі території
< 0,3	Найбільш уразливі

Размещено на Allbest.ur