Технологія зберігання картоплі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва

Кафедра плодоовочівництва і зберігання

Курсова робота

На тему: «Технологія зберігання картоплі»

Харків - 2008



Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Морфологічні ознаки об'єкту зберігання

1.2 Хімічний склад та біологічні особливості об'єкту зберігання

1.3 Вплив екологічних та метеорологічних факторів на збереженість об'єкту зберігання

1.4 Вплив агротехнічних та ентомологічних факторів на збереження об'єкту зберігання

1.5 Типи сховищ для зберігання плодово-овочевої продукції та вимоги до них

2. Практична частина

2.1 Підготовка стаціонарних сховищ до прийому нового урожаю

2.2 Розрахунок необхідної кількості засіків і тари для розміщення продукції у сховищах

2.3 Складання плану розміщення продукції в камері холодильника

2.4 Режим зберігання продукції

2.5 Розрахунок параметрів системи активного вентилювання стаціонарного сховища

2.6 Визначення тривалості активного вентилювання

2.7 Розрахунок площі буртової площадки

2.8 Розрахунок потреби обладнання та матеріалів для буртів

2.9 Спостереження за продукцією в період зберігання

2.10 Розрахунок природних втрат продукції при зберіганні

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел



Вступ

Картопля (Solanum) - рід багаторічних ( в культурі однорідних) трав'янистих рослин родини пасльонові, входить у групу клубневих овочів, сімейство (Solanaceae). Рід пасльон об'єднує більше 200 диких і культивованих видів, з котрих вирощують лише один - Паслен tuberosum L. Таку ботанічну назву картоплі дав ще в 1596 році швейцарець Бохен.

Картопля має дуже велике народногосподарське значення для народного господарства. Серед сільськогосподарських культур картопля має ареал поширення. Її з успіхом вирощують майже в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. На Україні картоплю вирощують в усіх областях і районах.

Картопля - один з основних продуктів харчування, її також широко використовують на корм худобі та в промисловості.

Високі поживні й смакові якості картоплі сприяють найрізноманітнішому застосуванні її в кулінарії. Картоплю споживають у печеному, вареному,тушкованому та жареному вигляді, з неї готують супи, борщі, такі ласощі, як чіпси, використовують як гарнір для м'ясних і рибних страв. Відомо більше 100 страв, що приготовляють з неї.

Картопля є високо цінним кормом для багатьох видів сільськогосподарських тварин. Її широко використовують для відгодівлі свиней, також як молокогінний корм для годівлі дійних корів. Є також цінним кормом для птиці.

Винятково велике значення має картопля, як сировина для промисловості. З неї виготовляють крохмаль, клей, цукор, патоку, спирт, декстрин, глюкозу тощо. На заводах і фабриках з продукту переробки картоплі виробляють кінематографічні плівки, цінні лаки, штучний шовк, каучук, сагову крупу, духи, різноманітні ліки інші вироби. З крохмалю картоплі готують різні дієтичні страви - фруктові та молочні киселі, крім використання на продовольчі цілі, широко застосовують в різних галузях промисловості: текстильній, консервній, м'ясо-молочній, паперовій, хімічній та ін. Жоден продукт не знаходить такого різнобічного застосування в кулінарії, промисловості тощо, як картопля.

Цінність цієї культури визначається вмістом у бульбах крохмалю, білка, вітамінів, амінокислот і мінеральних солей.

Особливе значення у харчуванні людини має білок картоплі. Хоч у формі білка міститься лише 40-60% загального азоту бульб, поживність її досить висока. Білок картоплі за біологічною цінністю стоїть значно вище білка інших сільськогосподарських культур, у тому числі й пшениці.

Картопля - цінний продукт харчування людини. Калорійність її становить 70-80кал на 100г спожитої порції. Корисні для людини і мінеральні речовини, що містять у бульбах. Зокрема зола її складається з таких елементів: калію (67-70%), фосфору (7-10% ) магнію і кальцію (6%). Також високим вмістом вітамінів, особливо вітаміну C. При споживанні на добу 300г картоплі організм людини забезпечується майже на 50%добової норми у вітаміні C.

Посівні площі сільськогосподарських культур, в Україні вся площа 25928 тис. га, картопля і овочеві 2031тис. га за 2006 рік. Посівні площі картоплі за 2006 рік становив 1464 тис. га у 1990 році 1429 тис. га. Площа з якої зібрано врожай: у 2006 році - 1461тис. га у 1990 році 14338 тис. га. Валовий збір картоплі за регіонами в Україні становив: у 2006 p. - 16732 тис. га у 1990 p. - 19467 тис. га. Урожайність картоплі: у 2006 p. становив 133 ц з 1 га у 1990 p. 117 ц з 1 га. Рівень рентабельності картоплі у сільськогосподарських підприємствах за 2006 p. - 56,2%. Виробництво картоплі на одну особу: у 2006 p. - 416 кг, у 1990 p. 322кг. Рекомендована добова норма споживання вареної картоплі (300 - 400 г) забезпечує на 30 - 40% добове споживання людиною у незамінних амінокислотах, на 50 - 60% у вітаміні С, 20 - 25% В1, 10 - 12 - фосфорі, 25 - 30 кальцію і залізі, 1 - 2% - у каротині.[2,3,9]



1. Огляд літератури

1.1 Морфологічні ознаки об'єкту зберігання

Картоплю розмножують бульбами, вічками, відсадками та живцями, також насінням. Основні органи рослини картоплі мають такі ознаки.

Стебло. Трав'янисте, прямостояче або похиле, ребристе, покрите волосками, має галуження. На ребрах є нарости у вигляді пластинок, які називають крилами. У середині стебла, особливо в нижній частині - порожнина. Воно містить хлорофіл, тому основне його забарвлення зелене. У багатьох сортів до зеленого домішується антоціанове забарвлення. Залежно від сортових особливостей та умов вирощування стебло картоплі має висоту 40-140 см.

Листки. Розміщенні по стеблі по спіралі. Вони переривчасто-непарноперисторозсічені, в яких великі бокові частки чергують з маленькими часточками. Непарна частка, розміщена в кінці стрижня, називається кінцевою. Деякі сорти мають не відокремлені одну або обидві бокові частки від кінцевої, що називається плющолистістю. Біля основи листка є прилистки серпоподібної, листоподібної чи проміжної форми. Поверхня листків буває блискуча чи матова, з опушенням чи без нього,з слабким чи виразним жилкуванням.

Квітки. Зібрані в суцвіття, які складаються з 2-3 чи більше завитків. Кількість квіток у завитку коливається від 1 до 10. Квітоніжки часто видовжені, на з'єднанні верхньої та нижньої частини у деяких сортів буває добре помітне кільце пігменту. Деякі сорти на суцвітті мають маленькі верхові листочки. Чашечка квітки з п'ятьма шилоподібними або листоподібними чашолистиками. Віночок складається з п'яти (інколи шести) неповноспайних пелюстків. У багатьох сортів він схильний до махровості. Буває білого, червоно-фіолетового чи синьо-фіолетового кольору. У середині квітки розміщується п'ять тичинок, які складаються з пиляків, що розміщені на коротких тичинкових нитках і зрощенні між собою і основою пелюстків віночка. Пиляки бувають оранжевого, жовтого, зеленувато-жовтого чи зеленого кольору і зібрані в конусоподібну або циліндричну колонку. Маточка складається з приймочки, стовпчика та зав'язі. Плід - шароподібна, овальна або ріпоподібна багатонасінна двогнізда ягода діаметром близько 2 см - 3 см, містить до 200 мілких насінин. Плід дозріває у вересні. Насіння дрібне. Маса 1000 насінин становить близько 0,5 г.

Коренева система. Залежно від способу розмноження буває різною. При розмноженні насінням утворюється стрижневий корінь з багатьма боковими корінцями. Рослини вирощенні з бульб, мають тільки бокові корінці, які відходять від вузлів стебла (біля його основи) чи столонів. Коренева система картоплі мичкувата, розміщується переважно у верхніх шарах ґрунту, окремі корені проникають на глибину 1-1,6м. На пухких ґрунтах корінці проникають у глибші шари.

Столони. Утворюють у листкових пазухах підземної частини стебла. Вони спочатку ростуть у довжину, утворюють кілька міжвузлів, потім верхівка столону потовщується і утворюється бульба.

Бульби. По морфологічному признаку - утовщенна частина підземного пагона або столона. На верхівках столонів утворюються бульби. У них нагромаджується поживні речовини, потрібні для початкового росту молодих пагонів. Вони розрізняються за формою, масою, кольором і крохмальністю м'якуша. За формою бульби бувають округлі, овальні, округло - овальні, видовжені та ін. Розрізняють основні типи кольору бульб: білі з різними виявленням жовтуватості, червоні, рожеві, синьо-фіолетові та ін. Колір м'якуша бульби може бути білий, жовтий чи кремовий. В Україні перевагу віддають сортам з білим м'якушем бульб. У бульб розрізняють молоду верхню частину (верхівку) і найбільш стару нижню частину (пуповину або основою), що зберігає сліди прикріплення столона. При відділенні бульб від рослини на місці відриву залишається загоєний рубець. Верхівка - найменш визрівша частина бульби, на якій зосереджена значка кількість вічок. Після збирання це найбільш неміцна, неогрубіла шкірка, яка легко здирається. У першій після збиральний період ця частина бульби відзначається меншою стійкістю до знижених температур, під дією яких на верхівці утворюються темні ділянки оголеного м'якуша - некрози. На поверхні бульби є вічка, які в різних сортів мають різну глибину, забарвлення, кількість і розміщення. Вони можуть бути поверхневими, мілкими - розташованими на глибині до 1 мм від поверхні бульби, середня глибина - до 2 мм і глибокими - більше 2 мм. Вони розміщені по спіралі, причому в верхівці, найбільш в молодій частині бульби їх більше, ніж в середній і особливо нижній, пуповинній, частині. Бульби ранніх сортів картоплі вкриті епідермісом, який легко здирається, оголюючи м'якуш. У міру росту епідерміс замінюється багатошаровою перидермою, яка складається з 9 - 13 шарів суберинізованих, щільно зімкнутих клітин. Така будова перидерми поряд з локалізацією речовин захисного характеру забезпечує бульбам стійкість проти фітопатогенної мікрофлори, пошкоджень, надлишкового випаровування води. Газообмін із зовнішнім середовищем здійснюється через сочевички. Під шкіркою (перидермою) міститься кора і серцевина, розподілені камбіальним кільцем. Кора і серцевина складаються з паренхимних клітин, у яких міститься механічні і провідні тканини. У паренхимних клітинах відкладаються запасні поживні речовини, необхідні для життєдіяльності бульб.[2,3]

Ботанічна характеристика рослин картоплі має важливе значення в селекції і в насінництві цієї культури.

1.2 Хімічний склад та біологічні особливості об'єкту зберігання

Вміст сухої речовини у картоплі помітно змінюється в залежності від району вирощування і коливається від 20 - 30%. Підвищення вмісту у ньому сухої речовини до 35 - 40% збільшує харчувальну цінність і виробництво продуктів на одиницю площі. Енергетична цінність картоплі досить висока - 348 кДж, що приблизно в два - три рази вище, ніж у інших овочів.

Основний енергетичний матеріал картоплі - вуглеводи (20 - 25%), які представлені головним чином крохмалем (15 - 23%). Картопля відрізняється від інших овочів невисоким вмістом води (70 -80 %) Цукру містить 0,5% - 1,3%, перевага фруктоза, глюкоза і сахароза. Низький вміст цукрів властивий тільки свіжозібраним бульбам. При низькотемпературному зберіганні вміст цукрів збільшується, що може погіршити смакові якості бульб, якщо накопичення цукрів переважає 2 %. У крохмалі виявлено (на 100 г сирої речовини) 50 - 111 мг фосфору, невелику кількість ліпотропних речовин (метіоніна до 10 мг і холініна - 28 мг), не містить він лецитину. Білок (туберин, який належить до глобулінів) картоплі по біологічній цінності не поступається білку хліба і по своєму змісту дуже близький до білків тваринного походження. Його у бульбах порівняно небагато - 1,5 - 2%, але він містить всі необхідні організму людини амінокислоти, які легко засвоюються, які беруть участь у формуванні смаку картоплі . Амінокислоти містяться у вільному і зв'язаному станах, причому з незамінних амінокислот більше виявлено лізину, валіну і лейцину. Полісахариди представлені, наряду з крохмалем, клітковиной, харчовими волокнами, пектиновими речовинами. Клітковина (0,2 -3,5%) картопля ніжна, не піддразнює слизову оболонку шлунку і кишечнику, пектинових речовин - 0,1-0,6%. Грубих харчових волокон (1%), в картоплі ніж в інших бульбових і коренеплідних рослинах. 3 поліфенолів визначені хлорогенова, кавова кислоти, скополетин, які беруть участь у захисних реакціях. Вміст ліпідів у картоплі становить 0,1 -0,25 %. У їх складі виявлено 17 жирних кислот, серед яких переважають лінолева і пальмітинова. Однією з особливостей картоплі є наявність глікозидів соланіну і чаконіну. У зв'язку з цим вживання дуже позеленілих бульб протипоказане. Глікозиди і поліфеноли зосереджені в покривних тканинах, що забезпечує поряд із суберином їх захисні властивості.

Картопля має вільні органічні кислоти (0,1%): яблунева, лимонна, щавлева, линолева, линоленова та інші.

В період збирання картоплі найбільше багатий вітаміном С, кількість котрого досягає 10 - 54 мг на 100 г сирої речовини. Вітаміни такі має: В1 - 0,11 - 0,12 мг, В2 - 0,05 - 0,06 мг, В6 - 0,19 - 0,22 мг, РР - 0,6 - 0,9, В9 - 0,008, К - 0,12, U - 0,17, А ( каротин) - 0,2 - 0,38 мг на 100 г сирої речовини.

Картопля займає особисте місто серед овочів, як джерело мінеральних солей (1%). Вміст фосфору у картоплі складає 45 - 58 мг (на 100 г сирої речовини): кальцій - 10 - 15, заліза - 0,9 - 1, натрій - 28, марганець - 0,03, магній - 23, мідь - 0,1, кобальт - 4,3, цинк - 0,4 мг на 100 г. Крім того, має хлор, йод та інші елементи.[2,9]

Бульби мають важливу біологічну властивість - період спокою. Він дозволяє зберігати посадковий матеріал кілька місяців без зниження його продуктивної властивості. Період спокою у різних сортів неоднаковий значною мірою визначається умовами вирощування та зберігання. У багатьох із них він продовжується понад двох місяців і представляє собою фізіологічний стан бульби, при якому меристематичні тканини припиняють ріст, дихання послаблюється і різко знижається обмін речовин. Цей період - проявлення ритмічності процесів росту і розвитку, вироблений у рослин у ході тривалої еволюції, як важлива властивість прилаштування для зберігання при несприятливих для росту умовах зовнішньої середи. У бульбах картоплі у спокої знаходяться тільки меристематичні тканини, тобто вічка. В запасаючих тканинах біохімічні процеси в цей час можуть активізуватись у відповідь на механічні пошкодження або інфекції. Так свіжовбрані бульби більш активно утворюють перидерму, ніж після кількох місяців зберігання, коли період спокою вже закінчений.

Багаточисельні спостереження показують, що вічка на свіжовибраних бульбах, не ростуть тому, що в таких бульбах не маються розчинної їжі для годування вічок. Якщо забезпечити приток розчинної їжі до вічок, вони у любу пору року починають ріст. У незрілих бульбах достатньо багато розчинної їжі (моносахарів, амінокислот тощо) , однак вічка бульб не можуть її використати, так як з них безперервно синтезуються запасні поживні речовини (крохмаль, запасні білки). При посиленні диханні тканини бульб запасні не розчинні поживні речовини (крохмаль і білки) переходять знову у розчинні - сахариди і амінокислоти. Для того щоб не проходив передчасний гідроліз не розчинних поживних речовин у бульбах картоплі, на них під час дозрівання утворюється дуже щільна шкірочка, яка ізолює їх від повітря. У результаті чого, в порівняно з високою температурою, дихання становиться дуже слабким, утворення розчинної їжі відразу після дозрівання бульб зупиняється і вічка не проростають.

Стан спокою підрозділяють на природній і фізіологічний, при якому бульби не проростають навіть при благоприємних умовах, і вимушений, в період якого затримка їх проростання викликано штучно, наприклад низькі температури або хімічні речовини. Найбільший природній спокій бульб відмічається при збиранні картоплі осінню. До весни він поступово послаблюється у результаті зниження вмісту інгібіторів росту. У бульбах в цей час утворюються речовини, стимулюючі ріст. У першу чергу вони пробуджують верхушечне вічко, а потім і інші. Взимку у сухому приміщенні і температурі повітря 2 - 3 градуси С бульби картоплі гарно зберігаються, непроростаючи 6 - 7 місяців. Щоб визвати ростові процеси в них, необхідна температура повітря - не нижче 10 - 12 ^оС і достатній приток кисню. [1]

Виділення діоксиду вуглецю бульбами в стані спокою при температурі 4 °С становить 3 - 6 мг / кг за 1 годину, залежно від сорту.

С.Ф. Поліщук установив, що період спокою бульб залежить від суми позитивних температур під час вегетації. Він поділив сорти на три групи щодо тривалості спокою: з довгим, глибоким періодом спокою (30 - 34 тижні), середнім (близько 21 тижня) і з коротким 7 - 10 тижнів). Автор зробив висновок, що в одних і тих же сортах період спокою залежить від строків садіння і збирання.

Біосинтез суберину і утворення перидерми відбувається внаслідок інтенсифікації обміну речовин бульби, який виражається в посиленні дихання, підвищенні активності окисно - відновних ферментів, пероксидази, поліфенолоксидази та ін.

Крім суберину, утворюються й інші речовини фенольної природи фунгітоксичної дії кавова, хлорогенова кислоти, у прираневій зоні збільшується вміст нуклеїнових кислот, азотистих речовин, аскорбінової кислоти.

Важливе технологічне значення мають процеси, які відбуваються в бульбах під час зберігання при температурі нижче 2 °С. У цих умовах спостерігається збільшення вмісту цукрів. Накопичення цукрів при низькій температурі, а також зменшення їх концентрації при підвищенні температури, обумовлені різною швидкістю таких трьох реакцій вуглеводного обміну:

розпадом крохмалю до цукрів;

перетворенням цукрів знову до крохмалю;

окислениям цукрів у процесі дихання.

Крохмаль < ---- > цукри -->дихання

із зниженням температури швидкість цих реакцій уповільнюється, а з підвищенням, навпаки, прискорюється. Мюллер-Тургау визначив, що при зниженні температури з 20 до О ⁰С швидкість реакції крохмаль --> цукор зменшується на 1 / 3, швидкість реакції цукор --> зменшується у 20 разів, швидкість використання цукру в процесі дихання зменшується у три рази. Таким чином, із зниженням температури помітно уповільнюється ресинтез крохмалю, і в цьому основна причина накопичення цукрів у бульбах при низьких температурах. 3 підвищенням її швидкість цієї реакції зростає сильніше за інші, і тому вона в першу чергу відповідає за зниження крохмалю в картоплі при витримуванні бульб у теплому місці після холодного зберігання.

Згідно з дослідами Мюллера-Тургау, від 2/3 до 3/4 вмісту цукрів перетворюється на крохмаль, решта окислюється у процесі дихання. Чим довше картоплю зберігають при низькій температурі, тим більше її потреба витримувати в теплі для ресинтезу крохмалю. Повністю уникнути накопичення цукрів у бульбах можливо тільки при температурі близько 10 °С.

Накопичення цукрів у бульбах слід розглядати як їх захисну реакцію на охолодження, адже при цьму в багато разів зростає концентрація клітинного соку, що обумовлює збільшення стійкості його до заморожування. Але знане накопичення цукрів може призвести до виникнення фізіологічних захворювань внаслідок порушення функцій ферментних систем. Воно проявляється в тому, що в середині бульби утворюється внутрішня потемніння м'якуша. Це пояснюється взаємодією цукрів, які містять в собі альдегідну групу, з амінокислотами і утворенням темнозабарвлених речовин - меланоїдів.[9]

1.3 Вплив екологічних та метеорологічних факторів на збереженість об'єкту зберігання

Основним середовищем розвитку, живлення рослин проявляє значний вплив на якість, урожайність - являється ґрунт. На формування продукції високої якості впливає забезпеченість ґрунту мікроелементами. Великий вплив має на формування якості картоплі поживні речовини.

Особливості ґрунтово-кліматичних зон визначається географічною висотою над рівнем моря і широтою. Збільшення висоти над рівнем моря в визначеному ступені подібно, з пересуванням у напрямку з півдня на північ. Особливу увагу представляє обставина, в цих умовах змінюється строки дозрівання рослин. Дозволяє отримати в ранні строки продукцію, шляхом розміщення ділянок на різній висоті над рівнем моря.

При виборі ділянки під картоплю, особливо ранніх сортів, вчитиють рельєф місцевості. На понижених місцях, де в ранкові часи часто застоюється повітря, сходи ушкоджуються заморозками частіше, ніж на більш високих. Найбільш придатні освітлені продуваємі південні і південно-західні схили, захищенні з північного-сходу і півночі лісом, кущами або будівлею, з добре окультованими легкими ґрунтами, які рано звільняються від надлишку води і швидко прогріваються. Ґрунтової води не повинні залягати на глибині вище 60 см від поверхні. Ряди кущі при посадці розташовуються з півночі на південь або з північного-заходу на південний - схід.[3]

Картоплю вирощують на різних ґрунтах, але перевагу віддають не сильно кислим (pH 5,5 - 5,8 %), рихлим, легким за механічним в містом окультованим ґрунтам, забезпечуючий підвіщеність його кисні повітря і вологі. Ґрунт повинен містити не менш 2 - 2,5% гумусу.

Крім ґрунтово-кліматичних особливостей зон вирощування впливають на якість у значній мірі погодні умови вегетаційного сезону. У дощове і прохолодне літо продукція стає менше смачною і ароматною. В результаті знижується лежкість, стійкість до хвороб і товарний вигляд. Погодні умови мають значний вплив на процес дозрівання. Збиток вологи і низька температура подовжують період вегетації і затримують визрівання.[13]

Агроном повинен вірно розмістити на ділянках кожного господарства з різним механічним складом і забезпеченістю елементами живлення, з різними кліматичними умовами, культури щоб отримати стандартної продукції.[13]

1.4 Вплив агротехнічних та ентомологічних факторів на збереження об'єкту зберігання

Для тривалого зберігання (за даними Київської овочево-картопляної дослідної станції) найбільш придатні сорти: ранні - Житомірянка, Чарівниця, Вармас; середньостиглі - Гатчинська, Огоньок, Столова 19; пізньостиглі - Поліська рожева, Темп.[9]

По ступеню стиглості (тривалість вегетаційного періоду) сорти підрозділяються на п ять груп:

1) Ранньостиглі ;

2) Середньоранні ;

3) Середньостиглі;

4) Середньопізні;

5) Пізньостиглі.

Ранньостиглі сорти дають можливість отримувати молоду картоплю у дуже ранні строки. Перші бульби утворюються на 10 - 15 доби після появи сходів, а товарні - на 40 - 60 доби.

Середньоранні сорти при теплій і сухій погоді перші визрівають на 65 - 70 діб, в кінці літа, на 10 -12 діб пізніше ранньостиглих.

Середньостиглі сорти бульбоутворення починається на 12 -20 діб після сходів, товарні бульби отримують на 75 - 80 доби.

Середньопізні сорти мають вегетаційний період 126 -140 діб. Перші бульби утворюються на 65 - 75 доби.

Пізньостиглі сорти дозрівають через 141 і більше діб від масових сходів, врожай починає віддавати на 80 - 85 доби.

По господарським признакам або способам використання сортів картоплі поділяють на три групи: столові, технічні, універсальні.

Столові сорти (являються основною групою.). В неї включені сорти, які мають хороші кулінарні та смакові якості, нетемніючу м'якоть бульб і не уражуються хворобами. Для таких сортів важливі такі показники, як розварення бульб, їх форма та розташування вічок. Вони повинні бути великі, правильної округлої форми, зручними для миття і чистки, мати тонку кожицю, містити глюкоалколоїд соланін не більше 10 мг на 1 кг.

Технічні сорти включають сорти картоплі з високим вмістом крохмалю у бульбі.

Універсальні сорти мають, які об'єднують усі корисні особливості. Вони здатні до переробки і володіють гарними смаковими якостями.[2]

Середньопізній сорт, столового призначення. Поліська Рожева.

Створений на Поліській дослідній станції ІК УААН. Занесений до Реєстру сортів рослин України з 1978 року.

Технологічна урожайність: 440 ц / га. Вміст крохмалю:17 - 18%. Смакові якості: 4,3бала. Морфологічні ознаки: бульби овальні, рожеві, м'якуш білий, не темніє до і після варіння. Поглиблення вічок дрібне. Стійкість проти хвороб і шкідників: стійкість проти фітофторозу бадилля і бульб, слабо уражуються вірусними хворобами, паршею звичайною, чорною ніжкою та кільцевою гнилизною, не рако стійкості. Лежкість бульб в період зимового зберігання хороша.

Ранній, столового призначення. Житомирянка.

Створений на Поліській дослідній станції імені А.М. Засухіна. Занесений до Реєстру сортів рослин України. Бульби округло-овальні, білі, м'якуш червоно-жовті, квітки червоно-фіолетові. Врожайність товарних бульб 35,4 кг . Вміст крохмалю 15%, смакові якості 4 бали. Лежкість в період зимового зберігання .

Стійкий до раку, нестійкий до макроспоріозу і скручування листя. Паршею звичайною слабо вражається.

Середньостиглий сорт. Столовий 19.

Врожайний сорт, з середніми смаковими якостями. Лежкість середня. Рослина утворює крупні бульби, у гнізді бульб мало. Вміст крохмалю середня. Сорт стійкий до раку, але сильно пошкоджується вірусами.

Середньостиглий сорт. Гатчинський.

Створений у Північно-Західному інституті сільського господарства. Занесений у Держреєстр для вирощування в Північно-Західному регіоні Росії і у всіх зонах України. Квітки білі. Бульби округлі, білі, м'якуш білий. Високоврожайний (50 кг з 10 м² ) на прогрівання бульб перед посадкою у зв'язку періодом покою . Маса бульби 90 -150 г . Вміст крохмалю 13,7 - 16,9%, смак середній ( 4 бали). Лежкість бульб висока.

Середньостиглий сорт. Огоньок.

Створений Білоруською селекцією інституту картоплярства. Занесений у Реєстр Росії і України. Бульби округло - овальні, білі; м'якуш білий. Врожайність товарних бульб 48 кг з 10 м². Вміст крохмалю 12,8 - 18,4%, смакові якості 4 бали. Маса бульб 129 -143 г. Лежкість бульб тривалий. В гнізді утворюється середнє число бульб. Сорт стійкий до раку і відносно слабкий до враження фітофторозу.

Пізньостиглий сорт, універсального призначення. Темп.

Створений Білоруською селекцією інституту картоплярства. Включені до Реєстру сортів рослин України, вирощування в поліссі і лісостепу. Вегетаційний період від 115 - 120 діб. Кущ високорослий, слабооблиственний. Квітки синьо-фіолетові. Бульби округло - овальні, білі, м'якуш світло-жовтий. Вічка розташовані на поверхні, тому при чистці відходів буває мало. Врожайність бульб 39 - 43 кг з 10 м². Маса товарних бульб 103 - 175 г. Вміст крохмалю 18,4 - 23,5%, смакові якості 4,5 бали. Бульби добре розвиваються, вирівняні, володіють властивістю тривалої лежкісті бульб. Сорт не переносить надлишок азоту. Рекомендований для областей з достатнім зволоженням і тривалим вегетаційним періодом. Стійкий до раку і парші звичайної, відносно стійкий до фітофторозу.

Після закінчення періоду спокою вічка бульби починають повільно проростати при температурі + 3…+5⁰С. Інтенсивне проростання вічок починається при температурі +15…+22⁰С. При вирощуванні бульбами середня норма висаджування 3,0 - 3,8 кг на 10 м²,середніми - 2,5 - 2,9 кг, мілкими - 1,6 - 1,8 кг на м². Глибина заробки на в районах з достатньою зволоженістю, північних і лісостепових, бульби заглиблюють на рівній поверхні 6 - 8 см, в південних - 10 -14 см, при гребневій висадці - на 10 -12 см. Система удобрення при вирощуванні картоплі диференційована по кожному полі, а також сорту.

Мінеральні добрива вносять у сполученні з органічними добривами, і вони повинні бути обґрунтовані і контрольованими. З бур'янами починають боротьбу перед тим, як вони проростуть. Раннє рихлення ґрунту не тільки уменшує випаровуваність вологи, але і знищує молоді проростки бур'янів, ще не з'явившихся на поверхні ґрунту і знаходячись у фазі «білих ниточок», коли вони уразливі. Перше довсходове мілке рихлення ґрунту проводять залізними граблями через 5 -8 діб після висаджування. На сильно забур'янених ґрунтах боронування 2 рази з інтервалом в 5 - 7 діб, обережно щоб не пошкодити сходи картоплі. Боронують 1 - 2 рази і по сходам, висотою 4 - 6 см, що забезпечує очищення ґрунту від бур'янів і покращує повітряне живлення коренів. В період вегетації проводять регулярне (5 - 6 разів) рихлення ґрунту після дощів і поливів, видалення бур'янів. Для формування 100 кг бульб рослини витрачають від 10 - 18 м³ води. До бутонізації поливають з міжполивним періодом 10 діб нормою 200 - 250 л на 10 м². В період інтенсивного росту наземна маса бульбоутворення оптимальна вологість ґрунту тримають на рівні 80 % НВ, проводячи поливи один раз на тиждень нормою не менш 250 - 400 л води на м². Після цвітіння поливають картоплю (як до бутонізації), якщо поливати частіше може виникнути задушення рослин. Поливають картоплю підігрітою на сонці водою, температура не нижче +18⁰С і не вище +23⁰С. Після поливів (через 1 - 2 дні) ґрунт рихлять з одночасним підокучуванням кущів. Спочатку збирають ранню картоплю, висаджену пророщеними бульбами. Викопують після цвітіння рослини, коли нижні листки пожовтіли і можна получити з куща не менше ніж 200 г. Наступає за 5 - 6 тижнів до повного визрівання бульби. Строк збирання для ранньостиглих сортів - кінець червня. Збирання літніх насаджень проводять в залежності від зони з другої половини вересня - першої половини жовтня. Викопані бульби перед закладкою на зберігання у суху погоду добре просушують у ясні дні - 20 - 30 хвилин, у хмарну - 2 - 4 години. Шкірка при цьому грубіє , завдяки чому менш ушкоджується при послідовних перевалках. Особливо потребує в просушуванні картопля з ушкодженими ділянками: фітофторозом, кільцевій гнилі, чорної ніжки і недозрілі. Після цього картоплю сортують на фракції.[4]

1.5 Типи сховищ для зберігання плодово-овочевої продукції та вимоги до них

Перед зберіганням стоять наступні завдання:

Зберігати продукти і посівні фонди з мінімальними витратами маси і без зниження якості;

Підвищувати якість продуктів і посівних фондів в період зберігання, правильно застосовуючи режими і технологічні прийоми;

Організувати зберігання продуктів найрентабельніше, з найменшими витратами праці і засобів на одиницю маси продукту, знижувати витрати при зберіганні.

Раціональне зберігання продуктів можливе тільки за наявності і правильній експлуатації технічної бази: сховищ, машин і обладнання.

Способи зберігання картоплі і овочів у свіжому вигляді поділяють на дві групи:

1) Зберігання в найпростіших побудованих сховищах з використанням особливостей ґрунту, як основного ізотермічного і гідроізоляційного середовища в буртах і траншеях. Нерідко називають польовим, а саме сховище тимчасового призначення;

2) Зберігання в спеціально побудованих за типовими проектами або переобладнаними і пристосованими для стаціонарних сховищ.

Метод зберігання в стаціонарних сховищах сучасніший. Основні типи сховищ наступні:

з природною вентиляцією, охолоджувані зовнішнім повітрям, за рахунок теплової конвекції;

з примусовою вентиляцією, охолоджувані зовнішнім повітрям, що подається вентиляторами, зокрема - через штабель продукції по методу активного вентилювання;

холодильники, тобто сховища з штучним охолоджуванням;

холодильники з контрольованою атмосферою.

Вибір способу зберігання відбувається в залежності з його економічною оцінкою.

Бурти є валоподібні подовжені штабелі, наземні або в неглибоких котлованах, укриті зазвичай соломою і землею і обладнані припливно-витяжною вентиляцією для контролю температури. Котловани за звичай викопають довільної довжини, ширина до 1,5 - 2 м, глибина - 20 см. Висота насипу 1- 1,2 м.

Траншеї - подовжені ями, заповнені продукцією, укриті також як і бурти, і обладнана системою вентиляція і котлованами, своєрідні бурто траншеї. Принципових відмінностей між буртами і траншеями немає (бурт улаштовують у неглибоких котлованах або на поверхні ґрунту). Ширина вверху - 1 м, унизу - 0,45м, глибина - 1 - 1,5 м.

Збереження продуктів при таких способах засноване на фізичних властивостях ґрунту і фізіолого-біохімічних процесах в насипі бульб і коренеплодів. В результаті поганої теплопровідності ґрунту, тепло- і газообміну в продуктах, що зберігаються, в бурті і траншеї створюють режим зберігання, близький до оптимальному як по температурі і вологості повітря, так і по складу газового середовища. Від регулювання теплообміну і стану газового середовища багато в чому залежить і збереження продуктів. При недостатньому теплообміні розвивається самозберігання, при надмірній тепловіддачі -- промерзання продуктів ні кутам бурту або повне промороження.

Польове зберігання може бути герметичним (у глухих траншеях і буртах) або з необхідним повітрообміном для регулювання температури в продукті і його аерації. При зберіганні картоплі кращі результати отримують, якщо зміст діоксиду вуглецю в повітрі бурту йди траншеї складає 2...3, кисню 16...18%.

Залежно від виду продуктів і географічного положення господарства використовують бурти і траншей різних розмірів. На півдні більш стаціонарний режим зберігання створюють в траншеях. У такий спосіб там зберігають картоплю, буряк, капусту і ін. У нечорноземній зоні більше поширено буртове зберігання картоплі, буряка і капусти і траншейне моркви, селери, петрушки і ріпи. У районах з дуже холодною зимою застосовують глибші траншеї і широкі бурти.

Що закладаються в траншеї картоплю і коренеплоди можна перешаровувати вологою землею або піском. В цьому випадку знижується місткість траншей, але скорочуються втрати маси і якості продуктів. Вони не проростають до весни.

Для буртів і траншей вибирають ділянки, захищені від холодних вітрів, з рівнем ґрунтових вод не ближче 2 м від дна котловану. Бурти і траншеї розміщують зазвичай попарно. На відстані 0,5 м від укриттів виривають канавки водовідведень. Між буртами і траншеями залишають проходи шириною 4...5 і проїзди 7...8 м (залежно від конкретних умов). Майданчики мають бути пов'язані з дорогами.

Перша ланка в технології зберігання картоплі - прибирання. Після прибирання як при ручній, так і на комбайнах проводять польове сортування, при якому прагнуть відокремити хворі і пошкоджені бульби, а здорові розподіляють по фракціях.

У тих випадках, коли з прибирання поступає здоровий матеріал, що вирівнюється, а робота організована так, що дефектні бульби вдається відокремити в полі, сортування можна не проводити. Бульби відразу завантажують в сховища.

При крупних комплексах сховищ в спеціалізованих картоплепереробних господарствах передбачені спеціальні майданчики під навісом, оснащені вентиляційними установками для обсушування партій мокрої продукції і проведення лікувального періоду, сортування, затарювання бульб, їх тимчасового зберігання з подальшим механізованим перевантаженням на постійне зимове зберігання.

Зберігання в буртах і траншеях широко поширене особливо в господарствах. У польові сховища закладають до 60-70 % насінної картоплі.

При експлуатації буртів і траншей необхідний регулярний контроль за температурою. У перший період її перевіряють щодня, а після нанесення повного укриття і стабілізації режиму - два, а потім і один раз в тиждень. З настанням стійкої зими з могутнім сніговим покривом за станом об'єкту зберігання стежать не тільки по температурі, але і шляхом контрольних розтинів, які проводять в тиху, не дуже морозну погоду. Якщо температура в бурті знизилася до 0-1⁰С і продовжує падати, необхідно нанести додаткове укриття - торф, тирса, сніг або обкласти бічні грані бурта гарячим гноєм. Якщо температура підвищилася до 6-8⁰С і продовжує підніматися слід підсилити вентиляцію. У тих випадках, коли прийом не допомагає, картоплю переносять в приміщення. При значному видаленні буртів від сховищ, а також в люті морози їх розкривають, картоплю заморожують, а потім використовують на корм худобі.

Стаціонарних сховищ для картоплі ще недостатньо. На міських плодоовочевих базах картоплю зберігають в основному в крупних сховищах, а у весняний період - в холодильниках.

У сховищах з природною вентиляцією його розміщують в засіках шаром 1,6 - 1,8 м - насінний і до 2,0 - 2,2 м - продовольчий. При завантаженні картоплі в засіки прагнуть не ушкоджувати бульби. Неприпустимо ходіння безпосередньо по насипу, для цієї мети застосовують спеціальні трапи. Основний технологічний недолік зберігання в засіках - утворення значного градієнта температури в результаті запотівання бульб у верхній зоні. Зазвичай для запобігання запотіванню в засіках з природною вентиляцією поверхню насипу вкривають рихлим теплоізолюючим матеріалом - соломою, стружками, декількома шарами солом'яних матів, рогожі, мішковина і іншими. В цьому випадку шар запотівання переміщається на теплоізолятор і зволожує його, а не бульби. Теплоізолятор доводиться час від часу замінювати, зазвичай кожні 2-3 дні. Якщо шар завантаження картоплі не великий ( 1,2 -1,4 м), певний ефект дає пристрій гребеневої поверхні насипу. Гребені, що чергуються, заввишки приблизно 0,5 м сприяють розсіюванню тепла з штабелю і знижують вірогідність запотівання. Повністю запобігти запотіванню можна, розмістивши бульби в дрібні ящики і склавши останні в тих, що продуваються штабелю. До цього способу вдаються при зберіганні нележких сортів в насіневих господарствах, цінних селекційних зразків на дослідних станціях. Іноді бульби при цьому опилюють сухою крейдою.

У сховищах з активним вентилюванням картоплю розміщують в засіках з глухими стінами заввишки 3,5 - 5 м. У них можна створити певний режим для кожного сорту, тому такі сховища обладнали в насінневих господарствах. Вирівнювання температури по шарах досягається періодичним вентилюванням, і запотівання не відбувається, якщо перекриття надійно утеплене.

Масове зберігання продовольчої картоплі найвигідніше в сховищах з активним вентилюванням, що завантажуються суцільним високим шаром. При такому завантаженні сховищем є один засік, без проїздів і проходів, і весь його об'єм використовується повністю. Уздовж стенів сховища встановлюють дерев'яні щити, щоб бульби не стикалися з бетоном і цеглиною і не підморожувалися при промерзанні стенів. При такому способі успішне зберігання можливе тільки за умови завантаження здорової, непошкодженої, стандартної продукції.

У крупних сховищах міських плодоовочевих баз, а також в приміських спеціалізованих господарствах, що мають в своєму розпорядженні штабелери-навантажувачі, широко застосовують зберігання картоплі в контейнерах. На крупних плодоовочевих базах міст і промислових центрів для тривалого зберігання картоплі використовують і холодильники.

У стаціонарних сховищах необхідний повсякденний контроль температури і відносної вологості повітря. У сховищах з природною і примусовою вентиляцією обмежуються декількома точками вимірювання температури - в нижньому ярусі поблизу воріт і дверей на висоті 0,2 м від підлоги; у середньому ярусі в середині проходу на висоті 1,6 - 1,7 м від підлоги, іноді у верхньому ярусі в 0,4 - 0,6 м від стелі. Відносну вологість повітря фіксують в середньому ярусі. У сховищах з активним вентилюванням не обмежуються вимірюванням температури в прохідній частині, а встановлюють термометри в нижньому (0,2 м від підлоги) і верхньому (0,3-0,4 м від поверхні штабелю) шарі картоплі.

У сховищах засіків використовують витяжні термометри в дерев'яних трубах - чохлах типу буртових. Набагато досконало за систему дистанційного контролю температури за допомогою термометрів опору або термопар.

Полягання картоплі в сховищах визначають при відборі м товарному (бульбовому) аналізі проб. Такі аналізи залежно від стану продукції поводяться 1-3 рази на два місяці.

У весняно-літній період, коли середньодобова зовнішня температура підвищується до 8-10⁰С і вище, задовільно зберегти картоплю можна тільки із застосуванням холодильників. У них зазвичай завантажують партії бульб, що добре збереглися, для постачання населення картоплею навесні і літом, до надходження нового урожаю. Картоплю тут розміщують в ящиках або контейнерах. При вивантаженні картоплі з холодильників бульби утеплюють поступово.

Завершуючий етап зберігання продовольчої картоплі - товарна обробка перед реалізацією. Найбільш простий її вигляд - ручна перегородка з відбракуванням дефектних бульб. Розроблені досконалі механізовані лінії по товарній обробці бульб з сортуванням, миттям, сушкою і дрібним фасуванням, що забезпечують високу якість продукції. Такі лінії встановлюють при групах з 8-12 сховищ, залежно від їх місткості, в окремому світлому і теплому цеху товарної обробки.[14]



2. Практична частина

2.1 Підготовка стаціонарних сховищ до прийому нового урожаю

До нового прийому урожаю холодильники і сховища відразу починають готувати після їх звільнення. Видаляють з них усі залишки продукції, сміття, відходи, очищують вентиляційні решітки і канали. Санітарну очистку проводять на прилеглій території.

Ремонтують системи активного вентилювання, механізми, електропроводку, машинний відділ холодильників і інше обладнання. Скидають назовні для просушування дерев'яні зйомні решітки, контейнери, ящики, піддони. Ремонтують потім трьохгранні решітки. Якщо в середині сховища насипного типу буде встановлено декілька поганих решіток, то під тяжкістю овочів вони можуть розломитись.

Після цього проводять необхідний ремонт камер і приміщень. Щоб гризуни не проникли в сховище ретельно заробляють усі щілини, отвори, створи припливних каналів закривають сітками. На прилеглій території і в сховищі розкидають отруйні принади (з урахуванням правил безпеки використання ядохімікатів).

Білять стелю і стіни після ремонту приміщення (вапна 2 кг і мідного купаросу100 г на відро води) посипають підлогу вапном (з розрахунку на м2): гашеним 200 г, хлорнним - 50 - 70 г. На протязі літа відремонтоване і побілене сховище просушують і вентилюють.

До прийому урожаю за один місяць сховища і камери холодильників дезінфікують розчином формаліну (на 1 м2 1 л 2% формаліну). Можна проводити дезінфекцію за допомогою генератора АГ - УД - 2 (25 - 30 г / м3 40% формаліну). Генератор дає аерозоль. Також проводять дезінфекцію шляхом подавання диоксиду із балонів (100 г / м3) або ж спалювання сірки (50 г / м3).

Цій обробці піддають піддони, тару, настили, столи та інше обладнання, використовуючи 0,5% розчин купрозана (хомеціна) або миють занурюючи на 5 хв. у 2% розчині формаліну, а потім 24 години витримують під брезентом. Після цього закривають ретельно сховища на дві доби, потім провіряють. Дегазацію проводять в строгій відповідності до вимог техніки безпеки під контролем осіб, маючих на це спеціальне право.

За дві неділі до загрузки сховищ роблять другу побілку. За дві - три доби до загрузки камери холодильників охолоджують до температури зберігання ( картоплю зберігають при температурі від 2 - 4 градусів). [10]

Таблиця 1 Заходи підготовці сховища до прийому нового урожаю в учгоспі «Комуніст» Харківського району Харківської області

Вид рослин	Строк проведення	Використовуванні засоби обладнання	Види та норми витрати препаратів на одиницю площі або об'єму (при дезінфекції і диротизації)
Видалення усіх залишків продукції, відходів,сміття, очищують вентиляційні канали і решітки	3д.06	Лопата, мітла та інше
Ремонтування систем вентилювання,електропроводки, механізмів та інше
Просушування тари,
Дезінфекція тари			Сірка 50г/м3
Заробляння нір, щілин, тріщин у сховищах		Бите скло, пісок, цемент
Розкидання отруйних принад			Зоокумарин
Побілка стелі і стін			Вапно 2кг і 100г мідного купоросу на відро води
Посипання вапном підлоги			Вапно 200-300г/м2
Дезінфекція сховищ	3д. 07	АГ- УД - 2	Формаліну 2% 1л на 1 м2; 40% 25-30г/м3
Друга побілка	2д. 08		Вапно 2кг і 100г мідного купоросу на відро води



2.2 Розрахунок необхідної кількості засіків і тари для розміщення продукції у сховищах

картопля урожай овочевий зберігання

В стаціонарних сховищах об'єкти розміщують так, щоб не було несумісного зберігання, яке приводе до підвищених втрат якості і маси із - за відсутності оптимальних умов для кожного виду продукції.

При стаціонарному способі зберігання плодоовочеву продукцію розміщують.

В тарі на піддонах з висотою 8 -10 ящиків і 3 - 6 рядів контейнерів (обладнують сховище примусовою вентиляцією з висотою завантаження 5 - 5,5 м);

В засіках сховища , обладнаних припливно-витяжною вентиляцією, з висотою загрузки 1,2 - 1,5 м, насипом в крупних засіках , обладнаних активною вентиляцією з висотою загрузки 2,5 - 4 м ( іноді до 5 - 6 м), суцільним насипом (вапном) в сховищах, обладнаних активною вентиляцією, з висотою загрузки 2,5 - 5 м;

В штабелі ящичних піддонів під поліетиленовою накидкою з силіконовою вставкою; в ящиках, контейнерах з поліетиленовими вставками; в поліетиленових мішках, пакетах тощо.

На стелажах рідко розміщують продукцію пірамідками або насипом, тому що нераціональне використання сховища.

Для картоплі використовують такі засіки 6 * 4 * 3 м, контейнер КБ - 500, довжина 120 см, ширина 100 см, висота 110 см, ємкість 0,95 м³; ящики під № 21, довжина 60,2 см, ширина 40 см, висота 40 см, ємкість 0,079 м3. Використовують також ящичні піддони СП - 5 - 0,60 - 1: довжина 124 см, ширина 83,5 см, висота 9,2 см.

Визначення кількості засіків параметрами 6 * 4 * 3 м для зберігання 140 т картоплі.

Розрахунок загального об'єму продукції: 140 т: 0,65 т /м³ = 215 м³.

Розрахунок об'єму одного засіка: 6 м * 4 м * 3 м = 72м³.

Розрахунок необхідної кількості засіків: 215 м³: 72м³ = 2,9 шт.

Відповідь: необхідно 3 засіків.

Визначення необхідної кількості контейнерів КБ 500 для зберігання

290 т картоплі.

Розрахунок загального об'єму продукції: 290 т: 0,65 т /м³ = 446 м³.

Розрахунок необхідної кількості контейнерів: 446 м³: 0,95 м³ = 469,47 = 469,5 шт.

Відповідь: необхідно 470 шт. контейнерів.

Визначення необхідної кількості ящиків № 22 для зберігання 74 т картоплі.

Розрахунок загального об'єму продукції: 74 т: 0,65 т /м³ = 113,8 м³.

Розрахунок необхідної кількості ящиків: 113,8 м³: 0,033 м³ = 3448, 8 шт.

Відповідь: необхідно 3449 шт. ящиків.

Таблиця № 2. Кількість засіків і там для розміщення продукції в учгоспі «Комуніст» Харківського району Харківської області

Маса партії, т	Спосіб зберігання	Тип контейнерів,№ ящиків	Параметри засіку(довжина* *ширина *висота)	Ємкість одиниці,м2	Необхідна кількість, шт.
200	У засіках з активною вентиляціє	__	6 * 4* 3	___	4
275	В контейнерах в холодильниках	КБ - 500	_____	0,95	445
58	У ящиках в холодильниках	№ 22	_____	0,033	2697

2.3 Складання плану розміщення продукції в камері холодильника

Найбільш перспективне сховище для плодів та овочів, бо в них незалежно від навколишнього середовища умов можна швидко зробити оптимальний режим зберігання - холодильники.

Складаються вони з камер для зберігання, відділення товарної обробки продукції, машинного відділу і підсобних приміщень для обслуговуючого персоналу. Проектують холодильники звичайно у вигляді одноповерхових наземних будівель, а у великих містах використовують також в 5 - 7 поверхів споруди.

Місткість камер холодильника залежать від його призначення і загального вміщення, коливається від 100 - 500 т. Економічні великі камери, чим більше вони тим повніше використовуються. В таких камерах складніше підтримувати вирівняний режим зберігання, тому роблять примусову вентиляцію.

Використовують також компресорні холодильні установи для штучного охолодження. Відбувається охолодження в результаті змінення агрегатного стану хладогента, він кипить при низькому тиску і температурі, переходить у газоподібний стан, віднімає від навколишнього середовища необхідну для цього теплоту пароутворення. Послідуюча конденсація хладогента проводиться при підвищенні тиску його парів. Для утворення необхідного тиску в установі використовується механічна енергія компресора, який працює від електроприводу.

В холодильниках служать такі хладогенти: фреон - 12 і фреон - 22, які мають температуру кипіння при звичайному тиску відповідно - 33,4, - 29,8, - 40,8 градусів С. Фреон - 12 має якості руйнувати озоновий шар в атмосфері ґрунту, його застосування заборонено з 1996 року. Застосування аміаку приводить до збільшення габаритів холодильних машин, тому перевагу уділяють фреонам. Крім дозволеного фреон - 22 рекомендують до використання фреон - 134, в нашій країні розроблений хладон, більш дешевий і екологічно чистіший.

У великих холодильниках використовують аміачні установи, які мають високу продуктивність. Ця установа централізовано обслуговує всі камери зберігання, що затруднює регулювання температури кожній з них при зберіганні різних видів продукції. В них конденсатор охолоджується водою. Для охолодження нагрітої води приходиться будувати спеціальний пристрій - градирню. При охолодженні води відбувається її випаровування, необхідно підпитувати систему свіжою водою із розрахунку 3 - 4% за добу від кількості циркулюючої по замкнутому циклі. Необхідно періодично робити повну заміну обертаючої води на свіжу для видалення накопичених солей.

Фреонові холодильні установи менш продуктивні, але конденсатор в них охолоджується повітрям, тому вони простіше і екологічні у використанні. Такі установки монтують окремо на кожну камеру зберігання, що полегшує підтримання в них оптимальної температури для кожного виду продукції.

Випускають переважно фреонові машини охолодження ХМФ - 32 і ХМФ - 16,холодопродуктивність їх складається відповідно 16000 і 32000 ккал/годину.[10]

Розрахувати загальний об'єм та коефіцієнт використання корисної площі холодильної камери для зберігання продукції в засіках, контейнерах, ящиках на піддонах. В розрахунках враховувати що штабеля розташовують перпендикулярно до бокових стін камери, на відстані від них не менше 60 см,від торцевих стін - 30 см, між штабелями - 10 см. Відстань між штабелями і стелею - 80 см.

В камерах площею до 100 м² штабелі розміщають без проходів, а в більших через кожні 2 штабелі перпендикулярно головному проходу залишають бокові шириною 70 см для можливості проведення догляду за продукцією та головний прохід шириною 2,5 м для проїзду електронавантажувачів. При ширині холодильної камери до 12 м залишають боковий прохід біля однієї з бокових стін, а при ширині 12 м і більше - по середині камери. Кількість ящичних піддонів у камері - 3. Ящики на піддонні розміщуються в 3 яруси по 4 штуки - № 22.