Аналіз виробничої програми підприємства та чинників її формування (на прикладі СФГ "Україна" Гребінківського району Полтавської області)

Середня норма висіву на 1 га, кг, шт..

Потреба в насінні без страх. фонду, тис. ц, тис. шт.

Страховий і перехідний фонд, тис. ц.

Вартість насіння, тис. грн.

Зернові культури всього в т.ч.:

3,650

5,421

2915,77

Ярі зернові

1,950

0,826

2635,3

кукурудза

2,000

31,8

0,636

2638,1

В т.ч. для посіву на зерно

1,850

31

0,576

2620,0

ячмінь

0,100

250

0,250

15,3

Озимі зенові для посіву під урожай наступного року

1,700

4595

280,4

Пшениця

1,500

269

4,029

246,6

ячмінь

0,200

283

0,566

33,8

соняшник

0,940

6,0

0,046

438,6

соя

0,400

100

0,400

41,6

Ріпак всього В т.ч. озимий

0,600

8,8

0,053

5,6

Багаторічні трави в т.ч. злакові

0,033

250

0,0825

7,7

Кількість добрив, що передбачається внести під ту або іншу культуру, визначають множенням площі, зайнятої культурою, на норму внесення добрив на 1 га. Множенням кількості добрив на ціну кожного виду з урахуванням витрат на їх транспортування на підприємство обчислюють витрати на удобрення по кожній культурі, а також загальну суму витрат на цей захід. Кількість мінеральних добрив планують, виходячи з потреб підприємства з урахуванням реальних можливостей їх завезення. Потребу в органічних добривах порівнюють із тією їх кількістю, яка надійде від тваринницьких ферм та від худоби працівників підприємства. Планують також заготівлю торфу і компостів.

Подібно до складання плану нагромадження й внесення добрив складають план придбання та використання пестицидів. Залежно від потреби в обробці посівів різних культур планують закупівлю засобів захисту рослин від шкідників і хвороб та їхню вартість (ціна придбання та витрати на завезення).

Потребу в кормах у річному плані підприємства визначають на періоди: 1) з 1 січня планового року по 1 січня наступного, тобто на календарний рік; 2) на період від урожаю в плановому роді до урожаю у наступному.

Таблиця 3.6 Забезпечення худоби і птиці кормами, тис. тонн в СФГ «Україна»

Показники	Потреба кормів для худоби і птиці від урожаю планового року до врожаю майбутнього року	Наявність кормів на початок року	Надходження кормів з урожаю планового року	Всього передбачається	Очікувана наявність кормів на кінець планового року
				В натурі	В кормових одиницях	Перетраного протеїну
			В натурі	В корм. один
Концентровані корми	542	180	568	596	542	570	58	206
В т.ч. зерно власного вироб.	542	180	568	596	542	570	58	206
Покупні корми
Соковиті корми	2127	1000	2128	383	2127	383	39	1001
В т.ч. силос	1494	1000	2128	383	2127	383	39	1001
Грубі корми	932	197	940	308	932	298	30	205
В т.ч. сіно	212	66	243	119	212	104	11	97
Сінаж	358	127	358	118	358	118	12	127
Всього кормів	х	537	х	1758	х	1644	х	651
В перетравному протеїні	х	55	х	179	х	х	167	67

Джерело: витяг із зведеного плану розвитку АПК та сільських територій

Потребу в кормах планують на середнє поголів'я худоби, яке визначають за кількістю голів і кормо-місяців (кормо-днів) перебування групи тварин у стаді. Визначаючи витрати кормів для окремих видів і груп худоби, враховують продуктивність тварин та збалансованість раціонів за кількістю перетравного протеїну й інших поживних речовин. При розробці норм годівлі худоби беруть до уваги також фактичну кількість кормів на початок планового року, обсяг їх виробництва у плановому році та можливості закупівлі. Розраховуючи потребу в кормах, керуються рекомендованими нормами витрат кормів на виробництво одиниці продукції та орієнтовною структурою раціонів для окремих видів худоби і птиці.

Ми розглянули основні показники ресурсного забезпечення виробничої програми по рослинництву та тваринництву, але на цьому показники не закінчуються, так як планують ще використання автопарку та машино тракторного парку, використання енергії та ін.

3.3 Вплив факторів на виробничу програму підприємства

План виробництва продукції не може бути затвердженим, якщо він не узгоджений з розрахунками виробничої потужності підприємства.

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі та кількісних співвідношеннях, встановлених планом, який досягається при повному використанні виробничого обладнання і площ на основі застосування прогресивної технології, раціональної організації праці та виробництва.

Виробнича потужність підприємства визначає рівень виробництва продукції, товарів та послуг, ступінь отримання об'єму випуску або верхню межу продажу продукції. У кінцевому рахунку, виробнича потужність означає здатність підприємства виробляти власну продукцію протягом визначеного періоду робочого часу. Верхня її межа обумовлена наявністю виробничих площ, технологічного обладнання, трудових ресурсів, матеріалу та капіталу.

Процес формування та використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів, які можуть бути поділені на дві групи:

- фактори, що впливають на розширення фронту роботи;

- фактори, які впливають на підвищення продуктивності устаткування та робочих місць.

Розширення фронту роботи залежить, насамперед, від кількості обладнання та виробничих площ. Устаткування й робочі місця необхідно планувати так, щоб їх структура відповідала структурі трудомісткості і не погіршувала співвідношення між виробничими потужностями підрозділів підприємства.

Фактори підвищення продуктивності устаткування пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування, удосконаленням технології, якістю предметів праці та кваліфікацією працівників.

Вплив зазначених факторів знаходить своє відображення у величині трудомісткості продукції.

Виробнича потужність та пропозиція характеризують існуючу на підприємстві технологію та організацію виробництва, склад та кваліфікацію персоналу, а також динаміку їх зростання та перспективи розвитку. Являючись величиною динамічною, виробнича потужність повинна бути збалансована з виробничої програмою, або, інакше кажучи, необхідно досягти рівноваги між попитом та пропозицією на продукцію та послуги. Цієї вимоги слід дотримуватися при плануванні виробничої програми підприємства або його підрозділів.

Але потрібно не забувати, що сільськогосподарські підприємства мають свої особливості, де основними факторами впливу на виробничу програму є поліпшення спеціалізації на основі інтенсифікації та концентрації виробництва.

Подальше вдосконалення спеціалізації дасть змогу ефективніше використовувати природні та економічні умови господарювання, сприятиме концентрації виробничих ресурсів на виробництві конкретних видів продукції, створить можливості для впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зумовить удосконалення технології виробництва на основі впровадження комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів, забезпечить умови для застосування нових форм організації виробництва і праці, підвищить його культуру.

У підприємстві необхідно мати такі головні, додаткові та допоміжні галузі, які найкраще поєднуються між собою, не перешкоджають розвитку одна одній і в цілому забезпечують високий рівень ефективності виробництва всього підприємства.

Найбільше значення в підвищенні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва має рівень забезпеченості виробничими ресурсами -- земельними, матеріальними, трудовими. Тільки при необхідному рівні ресурсозабезпеченості можна досягти високого результату у виробництві продукції. Надто низький рівень ресурсозабезпеченості призводить до значного зниження обсягів виробництва продукції, ефективності її виробництва.

В даний період істотно скоротилося виробництво продукції сільського господарства, знизилися врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність худоби і птиці, зменшилося поголів'я, різко впав рівень ефективності виробництва. Значною мірою це зумовлено погіршенням матеріально-технічної бази сільського господарства та зниженням рівня її використання.

Підвищення цін на техніку, запасні частини паливно-мастильні матеріали та іншу продукцію, що постачається сільському господарству промисловістю, внаслідок відсутності паритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію значно вплинуло на зниження ефективності виробництва. Собівартість продукції зростала вищими темпами, що зумовило зниження рівня рентабельності та збитковість багатьох сільськогосподарських підприємств і, як наслідок, призвело до відсутності коштів для розширення виробництва на основі його інтенсифікації.

Ефективність інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції залежить від раціонального співвідношення між виробничими ресурсами, тобто від структури ресурсного потенціалу. Порівняно низький рівень забезпеченості одним ресурсом стримує прояв у повній мірі інших видів ресурсів. Відсутність оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами, між силовими і робочими машинами, між поголів'ям та кормовою базою зумовлює зниження ефективності виробництва. Відсутність запасних частин, палива спричинює простої техніки, невиконання сільськогосподарських робіт, а отже, зростання втрат, зменшення виробництва сільськогосподарської продукції та зниження його ефективності. Недостатня забезпеченість кормами, незбалансованість кормових раціонів не дають змоги використати повною мірою генетичний потенціал, який закладений у тваринах. У рослинництві в останні роки внаслідок скорочення застосування мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин, несвоєчасного виконання технологічних операцій зменшилися врожайність та валове виробництво; знизилася ефективність виробництва продукції.

Внаслідок багатьох причин різного характеру погіршилися організація та управління виробництвом, втратилося почуття власника, знизилася матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, що призвело до зниження рівня інтенсивності та ефективності сільськогосподарського виробництва.

Прискорення темпів росту сільськогосподарського виробництва та підвищення його економічної ефективності повинні здійснюватися на основі забезпечення високого рівня інтенсивності, що включає формування оптимального ресурсного потенціалу як усього сільського господарства, так і його галузей, а також підвищення рівня його використання в нових економічних умовах.

Неодмінною умовою розвитку сільського господарства нашої країни є інтенсифікація галузі на основі науково-технічного прогресу. Вона повинна здійснюватися шляхом впровадження комплексної механізації та автоматизації всіх галузей землеробства і тваринництва, всебічної їх хімізації, меліорації земель, використання прогресивних технологій, створення сортів культур та порід худоби, що мають комплекс цінних біологічних і господарських властивостей, концентрації та спеціалізації виробництва, вдосконалення форм організації та ін. Такі перетворення в сільському господарстві стають можливими лише завдяки науково-технічному прогресу.

Інтенсифікація виробництва, переведення його на промислову основу об'єктивно підвищують роль селекції та племінної роботи в тваринництві. Суть інтенсивної технології полягає у створенні оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських культур, проведення повного комплексу науково обґрунтованих прийомів обробітку ґрунту та одержання врожаю. Водночас використання інтенсивних технологій повинне сприяти підвищенню економічної родючості ґрунту, передбачати раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища.

При інтенсифікації виробництва важливим фактором є рівень розвитку соціальної сфери. З одного боку, розвиток сільськогосподарського виробництва визначає рівень розвитку соціальної сфери, з другого -- соціальні фактори впливають на ефективність виробництва.

економічний план потужність

Висновки

З проведеної роботи ми можемо зробити такі висновки, що виробнича програма підприємства (план виробництва продукції) визначає складність та якість продукції, яка підлягає виготовленню й доставці споживачам у плановий період згідно з договорами поставок. Цей план є вихідним і провідним розділом як перспективного, так і поточного планування економічного й соціального розвитку підприємства. На його основі визначаються потреба у виробничих ресурсах, економічні результати господарської діяльності підприємства і, з рештою, зміст інших розділів плану економічного й соціального розвитку.

Основним завданням плану виробництва та реалізації продукції є максимальне задоволення потреб споживачів і народного господарства в цілому у високоякісній, конкурентноздатній продукції при найкращому використанні ресурсів з метою отримання прибутку.

Метою діяльності господарства є виробництво і збут сільськогосподарської продукції та надання послуг. Ми провели аналіз основних економічних показників діяльності СФГ «Україна» і визначили, що дані показники мають тенденцію до зростання.

Так, вартість валової продукції на 16622 тис. грн., а валового доходу на 1367,1 тис. грн., в т.ч. на 100 га сільськогосподарських угідь з 176,9 до 201,1 тис. грн. Зросли показники заробітної плати з 17239 до 21054 грн., відповідно і оплата праці 1 люд/дня з 47,23 до 57,68 грн. Значно зросла виручка від реалізації продукції робіт та послуг з 1615 до 38283 тис. грн. а відповідно і прибуток, зріс з 354 до 18682 тис. грн.

Підвищилась фондовіддача на 1,33 грн. та коефіцієнт оборотності на 0,117 (11,7%). Значно зросла рентабельність підприємства з 2,7 до 144,5%, а відповідно і норма прибутку з 3,1 до76,0%. На ці зміни значно вплинув зріст прибутку ( у 52 рази), що є досить позитивним для господарства. Отже можна зробити висновок, що підприємство за остання роки значно поліпшило свою фінансово-господарську діяльність.

Об'єм виробництва сільськогосподарської продукції один з основних показників, які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від об'єму виробництва продукції залежить також рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та інші економічні показники.

Провівши аналіз ми визначили, що виконання плану досягнуто майже по всіх видах продукції. Так, по зернових план перевиконано на 100189 ц., в т. ч. за рахунок площі на 34706 ц. та урожайності - на 65483 ц., також перевиконано план по соняшнику на 4022 ц., в т. ч. за рахунок площі на 701 ц. та урожайності - на 3321 ц., аналогічно перевиконано план по сої на 294 ц. за рахунок площі на 2014 ц. Не виконано тільки план виробництва ріпаку на 736 ц., на що вплинуло значне скорочення площі посіву (100 га).

По виробництву продукції тваринництва план перевиконано на виробництво приросту свиней на 146 ц., в т. ч. за рахунок продуктивності худоби на 138 ц., що є досить позитивним, а також перевиконано план виробництва молока на 790 ц., в т. ч. за рахунок поголів'я на 112 ц. та продуктивності корів на 678 ц. Не виконано тільки план виробництва приросту ВРХ на 53 ц., на що вплинуло значне скорочення поголів'я.

Провівши аналіз також визначили, що економічна ефективність використання виробничої потужності та інтенсифікації значно поліпшилась. Так, на 1 га сільськогосподарських угідь виробництво зросло: валової продукції на 139,3%, валового доходу на 13,0%, чистого доходу на 139,5%, а прибутку у 51 раз. Відповідно і по галузях показники покращились, а особливо по галузі рослинництва, так як тваринництво у господарстві приносить збитки. На 1 грн. витрат виробництво валової продукції зросло на 71 коп., або 76,1%, чистого доходу на 79 коп. (76,7%), та прибутку в 35 разів. Ці зміни компенсуються випереджаючими темпами показників порівняно з темпами росту витрат підприємства. Аналогічні дані маємо і з показниками на 1 грн. основних та оборотних фондів.

Так, виробництво валової продукції на 1 грн. фондів зросло на 60 коп. (55,6%), чистого доходу на 67 коп. (55.4%), прибутку на 1 грн. 6 коп., або у 35 разів. Показники продуктивності праці, фондовіддачі, фондомісткості та собівартості було розглянуто у попередньому питанні, а також рівень рентабельності та норму прибутку. Всі показники підприємства мають тенденцію до зросту , а тому можна зробити висновок, що підприємство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва, та к як галузь тваринництва є збитковою.

Також в роботі розглянуто планування виробничої програми підприємства, яка включає програму розвитку рослинництва, тваринництва та ресурсне обґрунтування даних виробничих програм.

Також ми визначили, що на формування виробничої програми впливає ряд факторів, серед яких необхідно поглиблювати спеціалізацію, що дасть змогу ефективніше використовувати природні та економічні умови господарювання, сприятиме концентрації виробничих ресурсів, зумовить вдосконалення технології виробництва, а також підвищення організації та продуктивності праці.

На підприємстві поглиблення спеціалізації потрібно розпочати з ліквідації неефективних видів продукції, особливо в тваринництві, так м'ясне скотарство та свинарство за останні роки приносять господарству збитки.

Необхідно підвищувати урожайність с-г культур та продуктивність с-г тварин, як один із перших факторів зниження собівартості продукції.

Необхідно також забезпечити ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили. Це дасть змогу скоротити потреби в них до раціонального рівня, зменшити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевити виробництво продукції.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436. -ВВР. - 2003. -№18, № 19-20, №21-22.

2. Закон України «Про підприємства в Україні» (27.03. 1991 р., із змінами і доповненнями). -- В кн.: Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. 2-е доповнене видання. -- К.: ІАЕ УААН, 2000. -- С. 205--224,

3. Закон України «Про господарські товариства» (19.09.1991 р., зі змінами і доповненнями). -- В кн.: Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. 2-е доповнене видання. -- К.: ІАЕ УААН, 2000. -- С. 224--244.

4. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768. -ВВР. - 2002. - №3-4.

5. Аврамчук О.А., Канівський П.К., Скупий В.М. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. - К: Інститут аграрної економіки УААН, 2001. - 834 с.

6. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. - К.: КНЕУ, 2002. -624 с.

7. Батіг А.І. та ін. Планування та організація діяльності аграрного підприємства. - К.: Аграрна освіта, 2003. -425 с.

8. Бойчик І.М., Харів П.С., Шча Ю.В. Економіка підприємства. -К.: Каравела,2001. -298 с.

9. Бойчук МІ. Економіка підприємства: навч. посіб. - К.: Атака, 2002.-480 с.

10. Березівський П.С., Михалюк Н.І. Організація, прогнозування та планування агропромислового комплексу. - Львів: Магнолія плюс, 2006.-443с

11. Дробот В.І. Бізнес-план розвитку сільськогосподарського підприємства: Навч. посібн. - К -: Мета, 2003. - 336 с.

12. Зрібняк Л.Я. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. - К.: Урожай, 1999.

13. Ільчук М.М., Зрібняк Л.Я., Мельник С.І. Організація і планування сільськогосподарського виробництва. Підручник. - Вінниця: Нова книга, 2009.

14. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві. - К.: КНЕУ, 2004.-495 с.

15. Організація сільськогосподарського виробництва. Підручник / За ред. Г.С. Тарасенка, М.М. Ільчука. - К.: ФАДА ЛТД, 2000. - 446 с.

16. Основи аграрного підприємництва / За ред. М.Й. Маліка. - К.: ІАЕ УААН, 2000. -582 с.

17. Підприємницька діяльність та агробізнес. Підручник / За ред. М.М. Ільчука, Т.Д. Іщенко. - К.: Вища освіта, 2006. - 543 с.

18. Попов В.М. Збірник бізнес-планів з коментаріями і рекомендаціями. - К.: ЦУЛ, КноРус, 2003.-383 с.

19. Проектування механізованих технологічних процесів тваринницьких підприємств: Навч. посібник /1.І. Ревенко, В.Д. Роговий, В.І. Кравчук та ін. - К.: Урожай, 1999. - 192 .

20. Ринок сільськогосподарської техніки: проблеми становлення / В.П. Яковенко, Я.К. Білоусько, Г.М. Підлісецький та ін.; За ред Г.М. Підлісецького . - К.: ННЦ ІАЕ, 2005.-220 с.

21. Статистичний щорічник України за 2006 рік; За ред. О.Г. Осауленка. - К.: ТОВ "Видавництво консультант". - 552 с.

22. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. -Львів: "Магнолія плюс", 2004. - 268 с.

23. Шкільов О.В. Організація виробництва і підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах. Підручник. - К.: Урожай, 1997. - 336с.

24. Бекетова О.Н., Найденков В.И. Бизнес-план: теория и практика. - М.: Изда-тельство "Альфа-пресс", 2004. - 624 с.

Размещено на Allbest.ru