Технологія виробництва м’яса качок

Характеристика сучасних порід і кросів качок. Особливості годівлі і утримання птиці у період вирощування та продуктивний період. Забій, обробка і збереження м’яса. Оборот поголів’я та економічна ефективність виробництва. Ветеринарно-профілактичні заходи.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.02.2014
Размер файла 252,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики і продовольства України

Подільський державний аграрно-технічний університет

Біотехнологічний факультет

Кафедра технології виробництва продукції тваринництва

Курсовий проект

Технологія виробництва м'яса качок

Виконала:

студентка 2/1 підгрупи 3 курсу

біотехнологічного факультету

Павлова Марина Володимирівна

Перевірив:

доцент Пустова Н.В.

Кам'янець - Подільський

2012

Зміст

качка годівля м'ясо забій

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Характеристика сучасних порід і кросів качок

1.2 Основні періоди і особливості росту й розвитку качок

1.3 Особливості годівлі і утримання качок у період вирощування та продуктивний період

1.4 Основи технологій в період продуктивного використання

1.5 Первинна переробка продукції качківництва

1.5.1 Забій, обробка і збереження м'яса качок

2. Розрахункова частина

2.1 Умови утримання птиці

2.2 Ріст і розвиток качок

2.3 Годівля качок за періодами утримання

2.4 Оборот поголів'я птиці

2.5 Економічність виробництва

2.6 Ветеринарно-профілактичні заходи

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Качине м'ясо - високопоживний продукт з відмінними смаковими якостями, має досить чітко виражений специфічний смак, який відрізняє його від м'яса іншої птиці. Ці властивості качиного м'яса і пояснюють наявність певного числа шанувальників даного продукту. Воно містить 18-20% сирого протеїну, в тому числі 16-17% білків, з яких 98% відноситься до повноцінних. Збалансованість амінокислот у качиному м'ясі близька до оптимальної. Крім споживання м'яса в переробленому і приготованому вигляді, з нього виробляють ковбасно-кулінарні вироби, напівфабрикати і консерви. М'ясо качок відрізняється ніжністю, соковитістю і біологічною повноцінністю. Качине м'ясо відноситься до темних сортів пташиного м'яса. Як у всіх водоплавних птахів, качатина - досить жирна. Основна частина жиру качок сконцентрована в шкірі, тому після видалення її м'ясо стає більш дієтичним. Сам качиний жир містить велику кількість омега-3 жирних ненасичених кислот, які є справжніми ліками для серцево-судинної системи і поліпшують роботу мозку. Для задоволення попиту населення на нежирну качатину успішно розробляються технології виробництва м'яса мускусних качок. М'ясо мускусних качок містить не більше 55% води і менше 18,6% жиру при вмісті сирого протеїну в межах 21,0% -21,4%. За хімічним складом воно не поступається м'ясу бройлерів, а за смаковими якостями навіть перевершує його, нагадуючи м'ясо дичини.

Крім жирних кислот хімічний склад качиного м'яса містить велику кількість різноманітних вітамінів і мінералів: вітаміни А, Е, К, всі вітаміни групи В. І хоча тільки з качатиною отримувати їх денну норму нереально, разом з іншими продуктами складу качки цілком здатний забезпечити нас багатьма необхідними для життя речовинами.

Користь качиного м'яса ще й у тому, що, завдяки своїй жирності, воно дуже добре впливає на потенцію - з самого жиру і жирних кислот в організмі виробляються чоловічі гормони і секрети статевих залоз, стимулюють активність всієї чоловічої сечостатевої системи.

Корисні властивості качиного м'яса також в його насиченості білком. Він не так легко засвоюється організмом, як, наприклад, яєчний білок, але при цьому є більш багатим джерелом незамінних амінокислот. Важливо і те, що склад м'яса качки містить в два рази більше вітаміну А, ніж будь-який інший вид м'яса. Користь цього вітаміну, а значить, і користь м'яса качки в тому, що вони допомагають поліпшити стан шкіри і загострити зір.

Але при всьому цьому качине м'ясо користь якого достатньо істотна для організму людини, має недоліки, що роблять його забороненим продуктом для дуже багатьох. При різних хворобах травного тракту і печінки страви з качки вживати в їжу не рекомендується.

Одним з джерел збільшення виробництва пташиного м'яса є вирощування качок як найбільш скороспілого виду птиці. М'ясо качок в загальному балансі м'яса птиці становить 6%. Промислове виробництво м'яса качок зосереджено на спеціалізованих птахофабриках. Значну кількість м'яса качок виробляють великі ферми колгоспів, радгоспів та фермерські господарства. Практика показала, що каченят на м'ясо в теплу пору року можна вирощувати в літніх таборах, пристосованих приміщеннях з включенням в раціон молодняку значної кількості зеленої маси, коренеплодів, мелених відходів виробництва, в результаті економиться до 20% концентрованих кормів.

1. Огляд літератури

1.1 Характеристика сучасних порід і кросів качок

Качка свійська - птах ряду гусеподібних родини качиних. Походить від дикої качки - крижня. Диких качок було одомашнено приблизно за тисячу років до нашої ери в Європі, Азії, Північній Америці та Південній Америці. Використовуючи порівняльну невибагливість качок до умов утримання, їх легко розвести і виростити в будь-якій кліматичній зоні. Приміром, від однієї качки пекінської породи за рік одержують 40-50 каченят, які при вирощуванні до 50-60-денного віку дають не менш 80-100 кг м'яса.[6]

Розведення птаха в присадибних, фермерських та інших господарствах допускається в необмеженій кількості. Пристосувати і виділити приміщення для утримання качок нескладно і недорого. Добовими каченятами забезпечують інкубаторно-птахівничі станції,їх можна також виводити вдома за допомогою інкубаторів та квочок. Качок найкраще вирощувати поблизу неглибоких водойм,ставів,річок. Вони легко пристосовуються як на обмежених ґрунтових і водяних вигулах, так і в приміщеннях на підлозі без вигулів,можуть поїдати сухі розсипчасті і гранульовані корми.[7]

М'ясна продуктивність - це здатність птиці формувати максимальну кількість м'язової тканини у ранньому віці, за доброї оплати кормів. Жива маса залежить від: виду, статі, породи, вікових і індивідуальних відмінностей. Залежно від породи жива маса дорослих самців качок 3-4 кг, самок-2,5-3,5 кг. Статева зрілість у качок настає у 6-7 місяців. М'ясні породи качок несуть до 140-150 яєць за один цикл.[3]

Качківництво має свої біологічні особливості,однією з яких є линяння. Під час линяння змінюється оперення і поверхневі шари епітелію шкіри. Линяють качки, як правило, два рази в рік: перше линяння влітку-у червні-липні, друге восени. Качки на відміну від іншого сільськогосподарського птаха,мають підвищену нервову збудливість, дуже полохливі.

Розведення і вирощування качок - надійна підмога домашньому бюджету. Якщо вести його правильно і розумно, воно принесе користь особистому господарству і державі.[7]

По основній продуктивності качок розділяють на три основних типи: м'ясні, загально використовувані і яйценосні. Качки м'ясного типу мають велику живу масу, дуже скоростиглі. До м'ясного типу відносяться наступні породи: пекінські, сірі українські, чорні білогруді, білі московські, ейльсбюрі, руанські, а також кроси: "Х-11", "Медео-2", "Комбінація-13".[1]

Пекінські качки - одна з кращих і найбільше поширених порід, які мають наступні характерні особливості: голова велика, широка, подовжена, ноги невисокі, товсті, червонясто-жовтогарячого кольору, оперення біле, тулуб довгий, при піднятий,спина довга, широка, з нахилом до хвоста. Пекінські качки скоростиглі і добре відгодовуються, дуже витривалі і добре переносять суворі зими. Жива маса дорослого селезня-3,5-4, качки-3-3,5 кг. Яйценосність-80-120 яєць у рік. На базі породи пекінських качок створено багато сучасних кросів качок. В Англії виведено дволінійний крос качок "Х-11" (фірма "Черрі-Веллі"). Це скоростиглий крос, в 7-тижневому віці гібридні селезні досягають живої маси-4 кг, самки-3,5 кг при витратах корму 3-3,4 кг на 1 кг приросту і збереження молодняку 96-98%.[4]

Сірі українські качки мають міцну конституцію і тонкий кістяк, добре розвиту мускулатуру, щільне і рясне оперення. Голова невелика, злегка витягнута, із блискучими очима і міцним дзьобом; ноги короткі, міцні і широко розставлені, корпус досить широкий, глибокий і довгий. У селезнів голова темно-сірого кольору з блискучим зеленуватим відливом, шия темно-бура, нижня частина тулуба ясно-сіра, крила темно-бурі із синіми дзеркальцями. Жива маса селезнів-3,5 кг, качок-2,5-3 кг.[7]

Глинясті українські качки. Оперення коричневого типу. Дзьоб світло-зелений у самців та темно-зелений у самок. Ноги червоно-оранжеві, шкіра біла, шкаралупа яєць біла. Вивід молодняку 77-78%, жива маса у 7-тижневому віці самців 2,1 кг, самок 2,0 кг.

Українська біла порода качок. Ноги оранжеві, дзьоб білий, очі сірі, шкіра біла або жовта, шкаралупа яєць біла. Вивід молодняку 72-73%, жива маса у 7-тижневому віці самців 2,4 кг, самок 2,3 кг, у тушці понижений вміст жиру.

Чорні білогруді качки дуже скоростиглі і добре відгодовуються. Тушки качок, забитих у 65-70-денному віці, досягають 2,5 кг. М'ясо їх значно жирніше і краще м'яса качок інших порід. Чорні білогруді качки мають злегка піднятий тулуб з дуже глибокими грудьми. Спина широка, довга, зі значним нахилом до хвоста. Хвіст небагато піднятий. Оперення чорне, частина грудей і живота біла. У селезнів верхня частина шиї із синьо-фіолетовим відливом. Ноги невисокі, помірної товщини, чорні, розташовані значно ближче до задньої частини тулуба. Дзьоб небагато увігнутий, середньої довжини, зовсім темний чи аспідний. Очі блискучі, досить великі, чорні. Крила досить розвиті, міцні, що щільно прилягають до боків.[10]

Білі московські. Виведені методом відтворювального схрещування качок хакі-кемпебелл з пекінськими. Оперення качок біле, без домішок жовтувато-кремового відтінку. М'ясо білих московських качок дуже високої якості. Каченята в 50-денному віці при правильній відгодівлі мають хорошу вгодованість.

Руанські качки відрізняються масивним, горизонтально поставленим тулубом, глибокими грудьми, широкою спиною. Голова темно-коричневого кольору з двома світло-коричневими полосами, які ідуть від дзьоба до шиї з обох боків. Верхня частина тулубу світло-коричнева, ноги темно-оранжеві. Голова у качурів блискучого темно-зеленого кольору, дзьоб зеленувато жовтий, чорний на кінці, шия зеленого кольору з білим кільцем, не зімкнутим ззаду, груди червоно-бурі до плечей, від плечей вся нижня частина тулубу сіра. Руанські качки мають невелику живу масу: качури-3, качки-2,5 кг, окремі особини досягають 5 кг. М'ясо ніжне з високими смаковими якостями.[7]

Мускусні качки походять з Південної і центральної Америки, одержали свою назву, через те що, в період розмноження селезні мають різкий мускусний запах. Мускусним качкам характерний чітко виражений статевий диморфізм-самці майже в два рази більші від самок. Жива маса дорослих качок досягає 3, селезнів-6 кг. Качки добре відгодовуються, від них одержують смачне, ніжне, нежирне, темного кольору м'ясо, що нагадує м'ясо диких качок. Кращими відгодівельними якостями володіють гібриди, отримані від схрещування мускусних селезнів з качками порід руанські і біла альє, а також помістями цих порід. До 7-10-тижневого віку такі мулларди досягають живої маси 3-6 кг при витратах корму на 1кг приросту 2,3-3 кг.[4]

"Медео-2" створений на Казахській ЗДСП з використанням ліній качок кросу Х-11. Схема одержання гібрида: М-2/1/ х М-2/2/ -> М-2/12/. Качки батьківської лінії мають добре виражений м'ясний тип, материнської -- дещо легші, рухливіші. Жива маса гібридних каченят у 49 діб 3,1-3,2 кг. На 1 кг приросту витрачається 2,9-3 кг.

"Комбінація-13" (К-13) завезений в нашу країну з народного підприємства "КИМ" (НДР) у 1974 р. У кросі дві лінії. Жива маса гібридних каченят у 7-тижневому віці 2,5-2,7 кг. М'ясо цих каченят менш жирне, ніж кросу Х-11. Качок материнської лінії використовують при створенні нових кросів.[14]

1.2 Основні періоди і особливості росту й розвитку качок

У присадибних господарствах вирощувати каченят на м'ясо дуже вигідно. Качки життєздатні, дуже скоростиглі. Вага добових каченят 50-55 г. Жива маса каченят сучасних важких кросів у віці одного тижня досягає 240-280 г, у віці двох тижнів 600-700 г, трьох тижнів 1000-1230 г, чотирьох тижнів 1600-1850 г, п'яти тижнів 2000 -2630 г, шести тижнів 2450-3070 р. семи тижнів 2890-3500 г і восьми тижнів 3150-3800 г. Жива маса каченят легких порід за цей час (від однієї до восьми тижнів) змінюється у самок від 160 до 2100 г, у самців - від 160 до 2300 г.

У перші два тижні жива маса самок і самців приблизно однакова, а потім поступово самці обганяють в рості самок і до 6-8-тижневого віку стають на 5-9% важче самок.[1]

Особливістю каченят є їх більш інтенсивне зростання і краща оплата корму приростом у перші три тижні. Так, за цей час на 1 кг приросту витрата корму не перевищує 2-2,3 кг і сирого протеїну 320-350 г, а в наступні 4-5 тижнів вони зростають до 3,5-4 кг і 550-600 г. Однак в тушці тритижневих курчат мало їстівних частин, в ній відносно більше води і кісток. Товарний вигляд і поживну повноцінність тушка набуває тільки при забої каченят у 7-8-тижневому віці, до якого їх і слід вирощувати на м'ясо. Питомий вихід м'яса при забої таких каченят досягає 80%, а кількість їстівних частин у тушці - до 70%.[13]

Птахівник при вирощуванні каченят на м'ясо повинний знати деякі біологічні особливості птаха цього виду. Однією з них є линяння, під час якого відбувається повна зміна оперення, вона починається відразу ж після закінчення росту пера у віці 65-70 днів і продовжується звичайно 2 місяці. Під час линяння каченята худнуть, а пеньки, що утворюються при цьому, (зачатки нових пер), які дуже важко відділяються, погіршують товарний вигляд тушки. Тому каченят, яких вирощують на м'ясо, потрібно забивати до настання линяння, тобто в 50-60 днів. Не можна забувати і про те, що кожний зайвий день перетримування каченяти при вирощуванні спричиняє різке збільшення витрат кормів. Так, якщо до 50 днів на 1 кг приросту каченят витрачається приблизно 2,7-3 кг концентрованих кормів, то з 50 до 60 днів-5-5,5, а з 60 до 120 днів-25 кг, тобто майже у вісім разів більше. Для вирощування відбирають нормально розвинутих, що міцно тримаються на ногах, рухливих каченят, з добре витягнутою пуповиною і без слідів кровоточин на ній. Молодняк з дефектами приймати на вирощування не варто.[7]

1.3 Особливості годівлі і утримання качок у період вирощування та продуктивний період

Якість одержаної продукції багато в чому залежить від правильної годівлі. Качкам властивий інтенсивний обмін речовин при відносно короткому кишечнику, тому корм проходить через травний тракт швидко. Живильні речовини корму, що надходять в організм птаха, повинні забезпечувати енергетичні потреби, ріст, тобто формування тканин у визначений період розвитку молодняку. Живильні речовини корму нормально засвоюються лише при одночасному надходженні в організм качок води і кисню повітря. Витрата живильних речовин у різні періоди життя й у різних умовах утримання неоднакові.[7]

Молодняк важких кросів качок у віці 1-3-го тижня повинен отримувати повнораціонні корми з вмістом 21% сирого протеїну, 285 ккал (1,193 МДж) обмінної енергії в 100 г корму, 5% сирої клітковини, 1,2% кальцію, 0,8% фосфору і 0,3% натрію. Для каченят середніх кросів вміст протеїну може бути знижений до 18%, однак обмінної енергії має бути не менше 280 ккал (1,172 МДж) в 100 г корму В 4-тижневому віці каченят переводять на корм нової рецептури, що включає 16-17% сирого протеїну, 290-305 ккал (1,214-1,278 МДж) обмінної енергії, 6% сирої клітковини, 1,2% кальцію, 0,8% фосфору і 0,4% натрію. Слід зазначити, що у всіх раціонах має передбачатися використання вітамінно-мінеральних преміксів (найчастіше 1%). Такий корм використовують аж до забою птиці. При вирощуванні на м'ясо каченят годують без обмежень, тобто досхочу. Для цього корм весь час повинен знаходитися в годівницях.[10]

Слід мати на увазі, що корми для каченят повинні містити всі необхідні їм і зазначені вище поживні речовини (протеїн, вітаміни, мінеральні речовини, мікроелементи, кількість обмінної енергії) в потрібному співвідношенні. Тому в кожному конкретному випадку потрібно складати раціон годівлі залежно від віку каченят, наявності компонентів та їх допустимих кількостей у комбікормі для того чи іншого віку птиці.[6]

Із зернових кормів, починаючи з першого дня, каченятам можна давати пшоно, пшеничну і кукурудзяну крупу. Не можна згодовувати каченятам в перші 10 днів цільне або подрібнене зерно злаків, що містять жорсткі оболонки (просо, ячмінь, сорго), так як, по-перше - оболонки майже цілком складаються з клітковини, яка не тільки сама практично не перетравлюється організмом каченят в цьому віці , але і знижує перетравність інших поживних речовин, і, по-друге - частки оболонок можуть закупорити травну систему каченят, що може привести їх до загибелі.[13]

Для додаткового збагачення корму протеїном, каченятам з першого дня можна давати подрібнені, круто зварені яйця (одне на 20-30 гол.), свіжий сир (1 г / гол, на добу). У подальшому, з тією ж метою, до складу сухих або вологих мішанок вводять соняшниковий або соєвий шрот (2-20 г / гол, на добу, залежно від віку), рибне і м'ясо-кісткове борошно, кормові або доброякісні хлібні дріжджі (1-4 г / гол, на добу).[6]

При комбінованому типі годівлі соковиті корми і зелень можна вводити в раціон з першого дня життя каченят у кількості не більше 40 г на голову на добу в перший тиждень, 180 г - в другу, 250 г - з третього тижня і до кінця вирощування. Дуже бажано давати каченятам подрібнену молоду зелень люцерни, конюшини, кропиви, цибулі, кульбаби. Надалі в раціон каченят вводять моркву, буряк, кабачки, гарбуз і інші соковиті корми. Зелені й соковиті корми багаті вітамінами і мікроелементами, а такі як люцерна, конюшина, кропива - також і протеїном. Маса згодовуваних птахові зелених і соковитих кормів може рівнятися масі споживаних концентрованих кормів і навіть дещо більше. Однак не слід захоплюватися згодовуванням птахові надмірно великих кількостей зелених і соковитих кормів, оскільки це може призвести до відставання їх у рості. Поряд з багатьма цінними речовинами, зелені і соковиті корми містять значну кількість важко перетравної (навіть для каченят) клітковини. Крім того, концентрація основних поживних речовин зелених і соковитих кормів значно нижче, ніж зернових кормів, макухи та інших сухих кормів, тому для отримання однієї кількості обмінної енергії потрібно з'їсти набагато більше зелених і соковитих, ніж концентрованих кормів, до чого не пристосована травна система птиці. На зимовий період, як для дорослих качок, так і для молодняку ??можна готувати комбінований силос з різних культур. При хорошій якості силосу його згодовують молодняку ??старше 3-тижневого віку з розрахунку 50-70 г на 1 голову на добу. При застосуванні у годівлі вологих мішанок період вирощування каченят на м'ясо може бути збільшений навіть до 11-12-тижневого віку (мускусних - до 14-15-тижневого). При цьому наприкінці періоду вирощування можна отримати птицю з живою масою трохи більшою, ніж при відгодівлі сухими комбікормами, однак розрахункова витрата сирого протеїну та обмінної енергії на 1 кг приросту будуть дещо більші, ніж при відгодівлі до 7 (8) тижнів. Як зазначалося, у разі "затягування" періоду відгодівлі птах може вступити в ювенальну линьку, тому якість тушок в цьому випадку не буде відповідати вимогам. У разі сухого типу годівлі бажано купувати корм в гранульованому вигляді, при цьому до 5-денного віку корм повинен бути у вигляді крихти, з 5 до 20-денного віку - у вигляді гранул розмірами 2-4 мм, з 21-го віку і до кінця періоду відгодівлі - 4-8 мм. Для дорослих качок гранули можуть бути розмірами від 6 до 8 мм.[13]

Не можна допускати затоптування кормів, забруднення їх послідом, підстилкою, закисання і псування. Тому зелені, соковиті корми і вологі мішанки дають невеликими порціями з таким розрахунком, щоб вони були з'їдені за час не більше однієї години. В перший місяць вирощування, каченят годують 5-6 разів на добу, надалі кратність годівлі можна зменшити до 3-2-х разів на добу. У процесі вирощування здійснюють постійний контроль фізіологічного стану та живої маси каченят, періодично (наприклад, один раз на тиждень) зважують частину птиці (при вирощуванні щодо великих партій зважують не менше 50 голів). Результати зважувань порівнюють з нормативними показниками живої маси для даної породи,помісі або популяції. Причиною низької живої маси або незадовільного фізіологічного стану птиці можуть бути: неправильна її годівля, поганий мікроклімат в приміщенні, переущільнений, недостатній фронт годівлі та напування, поганий стан підстилки, неправильний світловий режим, захворювання та ін.[14]

Під пташник для утримання качок у присадибному господарстві підходить будь-яке приміщення. Воно повинне добре зберігати тепло в холодний час року і бути прохолодним у жару. Глинобитні і саманні качатники економічні і добре зберігають тепло. Підлогу в пташнику необхідно робити міцною, недоступною для проникнення гризунів, з рівнем, на 20-25 см вище поверхні землі. Лази для випускання качок із приміщення бажано влаштовувати на південній чи південно-східній стороні на висоті 5-8 см від підлоги, шириною 40, висотою 30-40 см. Зовні для тепла і збереження пташника від відру конструюють невеликий тамбур. При утриманні птаха на глибокій підстилці висоту лазу варто збільшити на 20-40 см від підлоги приміщення. Світло-необхідна умова одержання високої продуктивності качок. Під впливом сонячних променів у крові зростає кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, в організмі утворюються вітамін D. Від качок, що утримуються у пташниках з достатньою освітленістю, як правило, за інших рівних умов одержують більш високу продуктивність, чим від тих, які утримуються в темному курятнику. Світло утворює умови для більш активної діяльності органів, особливо яєчника птаха. Достатня кількість денного світла в пташнику-неодмінна умова для нормального стану качок. На 1 м2 площі підлоги повинно приходитися 100 см2 площі вікон. У приміщенні для дорослого птаха проводять електричне освітлення з розрахунку 5 Вт на 1 м2 площі підлоги. На лампочках (на висоті 1,7-1,8 м) краще повісити відбивачі.[1]

Годівниці для качок і їхнього молодняку виготовляють з дощок товщиною 2-2,5 см. Щоб птах не залазив у годівницю, не затоптував і не бруднив корм, зверху їх наглухо встановлюють планку, що одночасно є ручкою. Для мінеральних кормів годівниці роблять з декількома відділеннями-для гравію, вапна, черепашки.[8]

Напувати качок можна з дерев'яних корит. Поїлку для молодняку до 10-денного віку роблять із двох частин: металевого резервуару для води і тазика-піддонника. Їх ставлять на цеглини. У резервуарі в краю просвердлюють отвір у 1 см, через який вода надходить у тазик у міру того, як молодняк її випиває. Резервуар дна не має, а верхню частину його роблять конусом для того, щоб каченята не залітали на нього і не забруднювали воду. Для молодняку птаха старше 10-денного віку напувалку роблять із трьох частин: металевого резервуара для води, дерев'яної ґратчастої підставки з піднімальною кришкою, під яку установлюють металевий лист на петлях. Резервуар і лист роблять з оцинкованого заліза. Поїлку для каченят старшого віку можна виготовити з дощок у виді трикутника чи цементної або гончарної труби, розпилявши її на дві рівні частини. З проточної поїлки вода повинна стікати в утеплену стічну яму, розташовану біля пташника.[11]

У зимовий період качок утримують на товстій (25-30 см) і сухій незмінюваній підстилці (солома, деревні стружки, торф, суха осока, обпилювання), що заготовляють влітку і зберігають у сухому приміщенні (сараї, на горищі). Річна витрата торфу на дорослу качку складає близько 12 кг. Витрати праці і засобів при цьому мінімальні. Застосування глибокої підстилки дозволяє використовувати для утримання птаха недорого вартісні будівлі. У них необов'язково настилати дерев'яну підлогу, можна робити земляну чи глинобитну. Глибока підстилка добре поглинає вологу та шкідливі гази з калу, що поліпшує санітарний стан пташника. Узимку вона віддає тепло, що утвориться при розкладанні підстилкового матеріалу. У глибокому шарі підстилки температура досягає 22-23°C.[1]

При утриманні качок на недостатньо сухій підстилці оперення стає забрудненим, скуйовдженим, погано зберігає тепло. У результаті вони починають частіше чистити пера, змазувати їх жиром, дратуючи куприкову залозу. Пера біля залози починають випадати, нижня частина спини оголюється, починається тепловіддача. Тому качки повинні мати можливість користуватися проточними канавками, водними вигулами. При купанні вони обмивають своє оперення, втамовують спрагу. Глибоку підстилку укладають у пташнику, як правило, восени в суху погоду (раз у рік). Її періодично перевертають і перемішують з верхнім шаром, щоб попередити утворення послідної кірки і грудок. Стежать також за тим, щоб підстилка не була мокрою і не воложилася біля поїлок, оскільки це сприяє виникненню в птаха простудних захворювань. Тому під поїлки стелять залізні листи чи встановлюють підставки. Після очищення брудної підстилки підлогу в приміщенні добре просушують і посипають сухим вапном з розрахунку 1 кг на 1 м2 підлоги. Приміщення, у якому утримують качок, щодня прибирають і провітрюють, відкривають квартирку, двері, не створюючи протягів. Варто побоюватися навіть короткочасного зниження температури до-5°C. Узимку лаз відкривають тільки під час випускання качок на вигул; в інший час він повинний бути закритий.[10]

При утриманні птаха в присадибному господарстві велике значення має правильне облаштування вигулів. Випускаючи птаха на вигули, можна значно заощадити корми, тому що він знаходить там велику кількість рослинних і тваринних кормів. Бажаний розмір вигулу для дорослих качок-15-20 м2 на голову. Вигули для птахів обгороджують натягнутою на стовпи металевою сіткою, дранкою, дерев'яними рейками, хмизом, рибальськими сітями. Висота огорожі для качок над землею-1 м, над водою-0,5, під водою-0,7 м (щоб не поринали під неї і не спливали).[1]

Найкраща температура влітку для дорослих качок - не більш 18-20°C. При підвищеній температурі в них знижується апетит, що позначається на продуктивності. Улітку від палючих променів сонця на вигулі влаштовують легкий навіс, саджають кущі чи фруктові дерева. Узимку качок також бажано випускати на вигули, очищені від снігу і застелені шаром соломи чи ялиновим лапником, де ставлять годівниці з зерном чи іншим сухим кормом. При зовнішній температурі - 10°C, а також при сильному вітрі птаха тримають у приміщенні. Примусово виганяти качок на прогулянку не варто. Там, де поблизу від присадибного господарства є водойма, качкам дають купатися й узимку, для чого роблять ополонку. Щоб качки не пірнули під лід, ополонку на глибину до 1 м огороджують сіткою, в ополонки ж настилають у 3-5 см шар соломи. Узимку в гарну погоду качки вдень знаходяться на вигулі, де їх годують і напувають. В качок, що користуються водяним вигулом, значно краще розвивається сальна залоза. Вони змазують жиром своє оперення, від чого воно здобуває еластичність, особливу щільність, не змочується водою і добре охороняє в погану погоду від переохолодження, а в жару-від перегріву.[9]

1.4 Основи технологій в період продуктивного використання

На вирощування приймають тільки здорових, міцних, кондиційних каченят у день виведення живою масою не нижче ніж 50 г і розміщують у заздалегідь підготовлені приміщення, дотримуючи принципу одноразової посадки одновікової птиці.[9]

Існують різні способи вирощування каченят на м'ясо: на глибокій підстилці, сітчастій підлозі, у кліткових батареях або літніх таборах. Найбільшого поширення набуло утримання каченят на глибокій підстилці. Для цього використовують типові приміщення, які центральним проходом за довжиною розділені на дві частини, кожна з яких розгороджена знімними перегородками на секції (400 -- 500 голів). Кожну секцію обладнують одним електробрудером. [1]

З урахуванням прийнятої технології каченят вирощують без переміщення (в одному приміщенні) або з переміщенням в акліматизатори чи на спеціальні відгодівельні майданчики за досягнення ними 3-тижневого віку. Для комплексної механізації технологічних процесів у разі вирощування каченят без переміщення від добового до 7-тижневого віку використовують обладнання КМУ-10 та КМУ-15. До його складу входять брудери, жолобкові годівниці, вакуумні напувалки, тросо-шайбові кормороздавачі. [14]

За утримання на глибокій підстилці щільність розміщення молодняку впродовж першого тижня життя має становити 16-20 голів, до 3-тижневого-12, до 8-тижневого віку-8-10 голів на 1м2 площі.

Температуру повітря в приміщенні у перший тиждень вирощування підтримують у межах 28-30 °С, другий -28-24, третій-24-20, четвертий-20-18, п'ятий-18-16, шостий та сьомий-16-15°С, вологість повітря-65-75%.

У першу добу життя каченят світло рекомендується зовсім не вимикати. Починаючи з другої доби, тривалість світлового періоду поступово скорочують і до кінця першої декади доводять до 16 год. і не змінюють до здавання на забій. Упродовж перших днів життя їх годують із листків цупкого паперу, але краще використовувати спеціальні годівниці з висотою бортика 5 -- 6 см. У старшому віці корми роздають горизонтальними конвеєрами ВЦТ або спіральним і тросо- шайбовим кормороздавачами.[11]

Утримання каченят на сітчастій підлозі дає можливість підвищити ефективність використання приміщення, збільшити кількість поголів'я, яке обслуговує один робітник, у 2,5 -- 3 рази, механізувати трудомісткий процес видалення посліду й уникнути необхідності використання підстилки, підвищити вихід м'яса з одиниці площі, скоротити затрати праці на одиницю продукції, знизити її собівартість, організувати потоково-технологічну лінію вирощування м'ясних каченят від добового віку до забою.

Із застосуванням вирощування каченят у клітках знижуються витрати на будівництво приміщень, здійснюється механізація виробничих процесів, спрощується технологія виробництва м'яса качок, створюються кращі санітарні умови. З цією метою використовують в основному переобладнані кліткові батареї Р-15, БГО-140, КБН-4, КБМ-2, КУ-3. Утримання молодняку в кліткових батареях від добового віку до забою передбачає одноразове переміщення в тижневому або тритижневому віці чи без нього. В тих зонах, де дозволяють кліматичні умови, не слід нехтувати можливістю виробництва м'яса качок у теплий період за рахунок вирощування птиці в літніх таборах, а також на відгодівельних майданчиках, де каченят утримують від 2-3-тижневого віку до здавання на забій.[9]

Годують їх переважно сухими повнораціонними комбікормами, основними компонентами яких є зернові корми - кукурудза, пшениця, ячмінь, просо. Для вирощування молодняку протягом перших трьох тижнів використовують комбікорми, в 100 г яких міститься: обмінної енергії -1152-1172 кДж, протеїну -16-18%, а починаючи з четвертого по сьомий тиждень-відповідно 1214 -1235 кДж та 18-20%. У період вирощування каченят на м'ясо особливу увагу приділяють вітамінному та мінеральному живленню. У 7-8-тижневому віці із досягненням живої маси 3,2 -- 3,4 кг каченят забивають на м'ясо.[11]

1.5 Первинна переробка продукції качківництва

Відгодівля качок для отримання жирної печінки останнім часом набуває особливого значення у зв'язку з появою і в Україні прошарку заможних людей, для яких витратити на делікатесну, смачну і корисну їжу певну суму не становить проблеми.[5]

Печінка качок після їх примусової відгодівлі в деякій мірі поступається за якістю жирної печінки гусей, проте отримання цього продукту від качок значно простіше і дешевше. Це можна пояснити значно більшою плодючістю качок і меншими витратами праці в розрахунку на одиницю продукції. Якщо, наприклад, від однієї гуски за рік можна отримати від 10 до 40 гусенят (самців і самок разом), то від однієї качки - близько 60-80 тільки самців, придатних для відгодівлі "на печінку". І витрати в розрахунку на 1 кг отриманої жирної печінки від гусей приблизно на 30% вищий, ніж цей показник при відгодівлі мулардів. Великим попитом користується і м'ясо вгодованих мускусних самців і мулардів, так як вміст жиру в ньому менший, ніж у м'ясі гусей. Та й за зовнішніми ознаками м'ясо відгодованих качок нагадує м'ясо дичини завдяки тому, що жир у ньому відкладається між м'язовими тканинами, що додає м'ясу мармуровий колір. Слід згадати, що печінка мулардів у порівнянні з печінкою мускусних селезнів цінується вище, та й муларди, як і всі гібриди, менше схильні до захворювань, ніж мускусні селезні. Ось чому у виробництві жирної печінки водоплавної птиці 10% займає печінка гусей, близько 5% - печінка мускусних селезнів, решта-печінка мулардів.[7]

Як вже згадувалося, найчастіше для відгодівлі на жирну печінку використовують або мускусних селезнів, або мулардів, одержаних у результаті схрещування мускусних селезнів з качками різних порід, а найчастіше - пекінської. При цьому цикл вирощування молодняку ділиться на кілька етапів: спочатку, до 30-денного віку, каченят, призначених для примусової відгодівлі, вирощують аналогічно каченятам, яких вирощують на м'ясо; потім каченят переводять на пасовище (з розрахунку 80 гол. на 1 га), або поєднують пасіння з дачею зеленої маси (в цьому випадку навантаження на пасовище може бути доведена до 500-600 гол. на 1 га); після підготовчого періоду у віці 12-15 тижнів найбільш велику за живою масою птицю ставлять на примусову відгодівлю, яка триває зазвичай від 13 до 28 днів (залежно від генетичних задатків птиці, ефективності підготовки до відгодівлі і від застосовуваної технології примусової відгодівлі).[9]

Згодовування каченятам великої кількості об'ємистих кормів сприяє підготовці травного тракту до споживання і переварювання великої кількості корму в процесі примусової годівлі. Однак, в подальшому, якщо птиця не досягла живої маси більше 4 кг, починаючи з 12-тижневого віку молодняку згодовують комбікорм з вмістом 22-24% сирого протеїну, а в період з 13-ти до 15-тижневого віку каченят переводять на раціон, що включає 50% запареного зерна кукурудзи, 20% кукурудзяної дерті і 30% білкових кормів (високоякісного соєвого шроту, м'ясо-кісткового борошна і т.д.).[13]

У віці 12-15 тижнів після досягнення птахом зазначеної живої маси її транспортують у пташник або приміщення для примусової відгодівлі, де найчастіше садять в групові або індивідуальні клітки з щільністю посадки 7-9 голів на 1 м2.

Техніка відгодівлі полягає в наступному: оператор фіксує качку, відкриває дзьоб, придавлюючи язик до нижньої щелепи, і обережно вводить трубку глибоко в стравохід (до зобу). Після цього він включає машину. Правою рукою, що знаходиться на шиї качки, він контролює проходження кукурудзи по стравоходу і в міру його наповнення відсуває качку. Припиняють годівлю тоді, коли корм находиться на рівні 1-2 см нижче гортані. Правою рукою оператор закриває дзьоб, щоб птиця не вдихала повітря, і витягує шию вертикально вгору, щоб корм не потрапив в гортань.[11]

У перші 4 дні качок слід годувати 2 рази, а починаючи з 5-го дня і до кінця відгодівлі 3 рази на день. При триразовому режимі годівлі слід дотримуватися наступного розпорядку: перша годівля в 6 годин, друга в 12 годин, третя в 18 годин.

Перед наступною годівлею слід перевірити наявність корму в стравоході і зобі. Якщо корм ще залишився, то годівлю пропускають. При пошкодженні стравоходу або його розтягуванні відгодівлю треба призупинити на 2-3 дні. У перший тиждень відгодівлі витрати кукурудзи на добу на 1 гол. становить 200-350 г, в кінці відгодівлі - 1 кг.

На весь період відгодівлі потрібно 14-16 кг кукурудзи в розрахунку на 1 гол. Час годівлі однієї качки 40-60 хв. Тривалість основної відгодівлі в середньому становить 28 днів, але цей термін може бути зменшений або збільшений залежно від індивідуального стану птиці.[6]

Щоб уникнути відходу в останній тиждень відгодівлі слід особливо ретельно оглядати птицю. Готові для забою качки важко дихають і малорухливі. У них запалі очі і білуватий дзьоб, послід має зеленувате забарвлення.

За час відгодівлі маса печінки збільшується з 70-75 до 350-500 г. Витрати кукурудзи на 1 кг жирної печінки складають 23-25 кг. Приріст живої маси за цей період становить 90-95%.[9]

1.5.1 Забій, обробка і збереження м'яса качок

Перед забоєм в качок звільняють шлунково-кишковий тракт за допомогою перед забійного голодування. Якщо цього не зробити, то залишки вмісту кишечнику будуть розкладатися в тушці і зіпсують якість м'яса. При збереженні тушок такого птаха на 3-4-й день спостерігається посиніння зоба і шкіри біля гузки, позеленіння жиру, викликане сірководнем.[12]

За 18-24 годин до забою птаха припиняють годувати, але води дають досхочу. За 10 год. До забою качок позбавляють води. У період пере забійного голодування качок утримують у клітці чи ящику з решітчастою або сітчастою підлогою, щоб вони не скльовували кал, землю і т. ін.[9]

В умовах присадибного господарства більш доступний зовнішній спосіб забою качок. З лівої сторони шиї на відстані 18-20 мм нижче вушної мочки ножем роблять розріз лицьової гілки артерії і яремної вени без уколу в мозочок, розмір розрізу не повинний перевищувати 1,5-2 см, общипувати тушки краще з застосуванням напівошпарювання. Общипувати качок можна після попереднього ошпарювання в гарячій воді (85-90°C), але такі тушки гірше зберігаються. Стару птицю доводиться занурювати у воду кілька разів. Перо із забитих качок видалити набагато легше, якщо після ошпарювання тушку загорнути в щільну тканину і потримати в ній кілька хвилин чи загорнену в мокру марлю тушку проутюжити сильно нагрітою праскою. Спочатку видаляють пера з крил і хвоста, потім із грудей, спини, ніг. Перо і пух знімають обережно, щоб не пошкодити шкіру. Після общипування за допомогою ножа висмикують пеньки, що залишилися, і пушинки, потім злегка обпалюють тушку на вогні. При напівпатранні розкривають черевну порожнину тушки і витягують весь кишечник від зоба до прямої кишки. При патранні видаляють внутрішні органи, крім нирок, легень; голову відтинають по другий шийний хребець, ноги відрізають до п'яткового суглоба, крила-до ліктьового суглоба. Кращий спосіб збереження тушок-у холодильниках, узимку-у неопалюваному підсобному приміщенні. У теплий час року м'ясо можна зберегти свіжим протягом декількох днів, якщо його обертати в чисту тканину, просочену оцтом. В міру висихання матерії змочування оцтом повторюють.[7]

Для тривалого збереження парну птицю необхідно остудити при температурі 2-4°C, але не нижче нуля, протягом 12-18 год. Потім тушки варто заморозити при температурі-10-12°C протягом двох діб. Щоб тушки не прилипали до морозильної камери холодильника, їх загортають у папір чи пергамент. Після заморожування їх зберігають при 5-6°C. Термін збереження такого м'яса в холодильнику без утрати смакових якостей 2-3 міс. Перед готуванням тушки розморожують поступово, оскільки при швидкому відтаванні м'ясо утрачає свої смакові і живильні якості.[9]

М'ясо качок можна зберігати підсоленим. Для цього потрошені тушки розрізають на частини, укладають у керамічний посуд чи діжку і пересипають пошарово сіллю. Через дві доби м'ясо виймають і дають стекти розсолу. Потім поміщають у розтоплений і підігрітий качиний жир. Через якийсь час шматки витягують, остуджують, щільно укладають у скляний чи емальований посуд, заливають зверху теплим жиром, закривають кришкою і ставлять в прохолодне місце.[8]

2. Розрахункова частина

2.1 Умови утримання качок

Утримання качок передбачає різні температури та вологість у приміщенні, динаміка температурно-вологісного режиму качок на відгодівлю на м'ясо наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Температурно-вологісний режим під час вирощування птиці

Вік тижнів

Температура

Відносна вологість повітря, %

у приміщенні

у зоні локального обігріву

1

24…26

32…28

65…75

2

24…22

28…26

65…75

3

24..22

26

65…75

4

20…16

26

65…75

5

20…16

26

65…75

6

20...16

26

65…75

7

20...16

26

65…75

8

20…16

26

65…75

У перший тиждень життя каченят температура у приміщенні повинна складати 24…26 °C, у другий і третій тиждень - 24…22 °C, а з третього тижня температура знижується до 20…16 °C. У зоні локального обігріву у перший тиждень температура повинна складати 32…28 °C, в другий тиждень - 28…26 °C, з третього тижня складає 26 °C. Відносна вологість повітря незмінна на протязі всього періоду утримання і становить 65…75%.

При вирощуванні качок використовують такий світловий режим (табл.2).

Таблиця 2. Світловий режим за період вирощування та утримання птиці

вік птиці, тижнів

освітлення

інтенсивність, люкс

тривалість годин

1

40

23

2

40

23

3

20

10

4

10

10

5

10

10

6

10

9

7

10

8

8

10

8

Динаміка світлового режиму графічно зображена на рис. 1

Рис. 1 Динаміка світлового режиму

Інтенсивність освітлення у перших два тижня становить 40 люкс, при тривалості освітлення 23 години, у третій тиждень ці показники становлять: інтенсивність освітлення 20 люкс і тривалість освітлення 10 годин. У 4-ий і 5-ий тижні інтенсивність освітлення 10 люкс з тривалістю 10 годин. На шостий тиждень інтенсивність освітлення не змінюється і становить 10 люкс, а тривалість - 9 годин. На сьомий і восьмий тижні інтенсивність освітлення не змінюється і залишається 10 люкс, а тривалість освітлення становить вже 8 годин. З рахуванням віку качок при відгодівлі на м'ясо враховують щільність посадки птиці (табл. 3.)

Таблиця 3. Щільність посадки птиці за період вирощування

вік птиці, тижні

Площа на одну голову, м2

1

18

2

18

3

18

4

10

5

10

6

10

7

10

8

9,5

З першого по третій тиждень площа на одну голову складає 18 м2, з четвертого по сьомий тиждень цей показник дорівнює 10 м2, і на восьмий тиждень щільність посадки складає 9,5 м2 на одну голову.

2.2 Ріст і розвиток птиці

Динаміка живого росту і розвитку зображена в таблиці 4.

Таблиця 4 Динаміка середньодобових приростів та жива маса птиці

Вік, тижнів

Жива маса, кг

Середньодобовий приріст, г

Приріст живої маси, г

1

0,17

2

0,32

21,43

150

3

0,6

40,00

280

4

0,95

50,00

350

5

1,4

64,29

450

6

1,7

42,86

300

7

2

42,86

300

8

2,4

57,14

400

Середньодобові прирости у молодої птиці від другого до п'ятого тижня збільшуються і ці показники такі: другий тиждень - 21 г, третій - 40 г, четвертий - 50 г, п'ятий - 64 г. На шостий і сьомий тиждень середньодобовий приріст знизився і був на рівні 43 г на добу. На восьмий тиждень середньодобовий приріст збільшився і склав 57 г. Приріст живої маси, як і середньодобовий приріст, до п'ятого тижня збільшувався і був на такому рівні: другий тиждень 150 г, третій - 280 г, четвертий - 350 г, п'ятий - 450 г. На шостий і сьомий тиждень птиця збільшила свою живу масу на 300 г за тиждень, і на восьмий тиждень приріст склав 400 г.

При збільшенні живої маси качок потреба в кормах зростає (таблиця 5).

Таблиця 5 Споживання кормів та динаміка живої маси

Вік птиці, тижнів

Жива маса, кг

Споживання корму,г/гол на добу

1

0,17

57

2

0,32

109

3

0,6

161

4

0,95

267

5

1,4

294

6

1,7

307,5

7

2

321

8

2,4

400

Динаміка живої маси качок графічно зображена на рис. 2

Динаміка споживання кормів качками зображено на рис. 3

Споживання корму на голову величина пропорційна показникам живої маси і збільшується по мірі збільшення живої маси птиці. У перший тиждень при живій масі 170 г птахи з'їдали 57 г корму, далі ці показники були такі: Другий тиждень - 320 г і 109 г, третій - 600 г і 161 г, четвертий - 950 г і 267 г, п'ятий - 1,4 кг і 294 г, шостий - 1,7 кг і 307,5 г, сьомий - 2 кг і 321 г, восьмий - 2,4 кг і 400 г відповідно.

2.3 Годівля качок за періодами утримання

Потреба качок в поживних речовинах наведена в таблиці 6.

Таблиця 6 Вимоги поживності комбікормів птиці

Вік,тижнів

Обмінна енергія в 100 г комбікорму

Норми вмісту поживних речовин

ккал

МДж

Сирий протеїн

Сира клітковина

Кальцій

Фосфор

Натрій

1

112

0,469

7

5

0,48

0,32

0,12

2

196

0,82

13

5

0,84

0,56

0,21

3

321

1,348

21

5

1,38

0,92

0,34

4

536

2,246

30

6

2,22

1,3

0,56

5

623

2,61

34

6

2,58

1,51

0,65

6

667

2,792

37

6

2,76

1,61

0,69

7

725

3,035

40

6

3

1,75

0,75

8

739

3,096

40

10

3,06

1,79

0,77

З віком потреба птахів в енергії та поживних речовинах зростає. Це зумовлено тим, що для забезпечення життєдіяльності дорослого організму потрібна більша кількість поживних речовин і енергії. Відповідно до потреби в таблиці 7 і 8 сформовані кормосуміші для відгодівлі качок на м'ясо.

Таблиця 7 Кормосуміші для качок

Вік птиці, тижнів

Компоненти, %

Зернові

Шрот

Борошно

Ячмінь без плівок

Жом соняшниковий

Крейда,ракушка

трикальційфосфат

Премікс

Всього

Кукурудза

Пшениця

Рибне

трав'яне

1

10

45,9

9

5,5

3

15

9

1,2

1,2

1

100,8

2

10

45,9

9

5,5

3

15

9

1,2

1,2

1

100,8

3

10

45,9

9

5,5

3

15

9

1,2

1,2

1

100,8

4

24,5

30

15

3

3

6

15

1,8

1

1

100,3

5

24,5

30

15

3

3

6

15

1,8

1

1

100,3

6

24,5

30

15

3

3

6

15

1,8

1

1

100,3

7

24,5

30

15

3

3

6

15

1,8

1

1

100,3

8

24,5

30

15

3

3

6

15

1,8

1

1

100,3

Компоненти, г/гол на добу

1

5,70

26,16

5,13

3,14

1,71

8,55

5,13

0,68

0,68

0,57

57,46

2

10,90

50,03

9,81

6,00

3,27

16,35

9,81

1,31

1,31

1,09

109,87

3

16,10

73,90

14,49

8,86

4,83

24,15

14,49

1,93

1,93

1,61

162,29

4

65,42

80,10

40,05

8,01

8,01

16,02

40,05

4,81

2,67

2,67

267,80

5

72,03

88,20

44,10

8,82

8,82

17,64

44,10

5,29

2,94

2,94

294,88

6

75,34

92,25

46,13

9,23

9,23

18,45

46,13

5,54

3,08

3,08

308,42

7

78,65

96,30

48,15

9,63

9,63

19,26

48,15

5,78

3,21

3,21

321,96

8

98,00

120,00

60,00

12,00

12,00

24,00

60,00

7,20

4,00

4,00

401,20

Основні корма, які згодовувались качкам це: кукурудза (10% з першого тижня і 24,5% з четвертого тижня), пшениця (45,9% і 30% відповідно), шрот (9% і 15% відповідно), рибне борошно (5,5% і 3% відповідно), трав'яне борошно (3% постійно), ячмінь (15% і 6% відповідно), жом соняшниковий (9% і 15% відповідно). Додаткові корми це: крейда (1,2% і 1,8%), трикальційфосфат (1,2% і 1%), премікс (1% постійно).

Таблиця 8 Розрахунок потреби птиці в кормах при вирощуванні й відгодівлі

Періоди росту, днів

Поголів'я птиці, голів

Корми, ц

Зернові

шрот

борошно

крейда, ракушка

Трикальцій фосфат

премікс

жом соняшниковий

ячмінь без плівок

Кукурудза

пшениця

рибне

трав'яне

1

7

5000

2,0

9,2

1,8

1,1

0,6

0,2

0,2

0,2

1,8

3,0

2

7

4700

3,6

16,5

3,2

2,0

1,1

0,4

0,4

0,4

3,2

5,4

3

7

4371

4,9

22,6

4,4

2,7

1,5

0,6

0,6

0,5

4,4

7,4

4

7

4152

19,0

23,3

11,6

2,3

2,3

1,4

0,8

0,8

11,6

4,7

5

7

3966

20,0

24,5

12,2

2,4

2,4

1,5

0,8

0,8

12,2

4,9

6

7

3866

20,4

25,0

12,5

2,5

2,5

1,5

0,8

0,8

12,5

5,0

7

7

3781

20,8

25,5

12,7

2,5

2,5

1,5

0,8

0,8

12,7

5,1

8

7

3687

25,3

31,0

15,5

3,1

3,1

1,9

1,0

1,0

15,5

6,2

ВСЬОГО

116,0

177,4

74,1

18,7

16,1

9,0

5,6

5,4

74,1

41,6

Ми розрахували скільки потрібно кормів на все поголів'я. З отриманих даних зрозуміло, що ми за 8 тижнів утримання потратили 116 ц кукурудзи, 177,4 ц пшениці, 74,1 ц шроту, 18,7 і 16,1 ц рибного та трав'яного борошна відповідно, 9 ц крейди, 5,6 ц трикальційфосфату, 5,4 ц преміксу, 74,1 соняшникового жому, 41,6 ц ячменю.

2.4 Оборот поголів'я птиці

Оборот поголів'я качок при початковому поголів'ї 5000 наведено в таблиці 9.

Таблиця 9 Оборот поголів'я птиці

Вік птиці, тижнів

Початкове поголів'я, голів

Збереженість

Вибракувано/забій

Переведено, голів

голів

%

голів

%

1

5000

150

3,00

150

3,00

4700

2

4700

94

2,00

235

5,00

4371

3

4371

175

4,00

44

1,00

4152

4

4152

145

3,50

42

1,00

3966

5

3966

20

0,50

79

2,00

3866

6

3866

62

1,60

23

0,60

3781

7

3781

57

1,50

38

1,00

3687

8

3687

37

1,00

74

2,00

3576

На початку періоду утримання ми мали 5000 голів птахів. За 8 тижнів ми втратили 1424 голови, тобто на кінець восьмого тижня у нас залишилось 3576 голови. Це становить 32,7% від початкового поголів'я. З цих 32,7% вибракувано 15,6% поголів'я птиці.

2.5 Економічність виробництва

Економічні показники наведені в таблиці 10.

Таблиця 10 Економічні показники виробництва

Показник

качки

Посаджено, голів

5000

Життєздатність за 8 тижнів, голів

3576

Відсоток відходу птиці за 8 тижнів, %

32,7

Жива маса птиці віці забою 8 тижнів, кг

2,4

Вироблено м'яса, ц

120

Собівартість м'яса (1 ц), грн.

531,8

Вартість виробленого м'яса, грн.

63818,1

Реалізаційна ціна м'яса (1 ц), грн.

450

Вартість реалізованого м'яса, грн.

54000

Прибуток від реалізації м'яса, грн.

-9818,1

Рентабельність м'яса, грн.

-15,38

В даному випадку при реалізаційній ціні 4500 грн/ц, за даних умов утримання, годівлі, вартості кормів прибуток від реалізації м'яса перекриває всі витрати, рентабельність складає 380,86 грн., отже, таке виробництво є рентабельним.

2.6 Ветеринарно-профілактичні заходи

Для збереження качок як від інфекційних, так і незаразних хвороб головну роль відіграють умови годівлі і утримання. У присадибних господарствах, де птицю забезпечують повноцінною годівлею і належними умовами утримання, захворювань майже не реєструють. Зіпсовані ж корми нерідко є причиною захворювання шлунково-кишкового тракту. Гепатит качок-інфекційне захворювання, яке супроводжується враженням печінки. Для вірусного гепатиту каченят характерний швидкий гострий перебіг хвороби. З метою попередження вірусного гепатиту приміщення піддають ретельному очищенню і періодичній дезінфекції, проводять боротьбу з гризунами і комахами, що можуть переносити збудників хвороби. Для боротьби із ехінуріозом застосовують чотирьох хлористий вуглевод в дозі 2-3 мл на голову з інтервалом лікування 7 днів. Процедуру повторюють до трьох разів. З метою профілактики каченятам дають цей препарат з кормом два дні поспіль. При повторному лікуванні через 10-15 днів призначають пиперазін по 0,2 г або фенотіазін по 0,3 г на 1 кг живої маси. Стрептокароз викликається нитковидною нематодою, яка паразитує під кутикулою м'язевого шлуночка. Для боротьби з цим захворюванням застосовують чотирьохлористий вуглевод в дозі 2 мл на 1 кг живої маси птиці, який вводять через зонд або з допомогою шприца в зоб вранці до годівлі. Для профілактики глинистих захворювань качок варто утримувати в чистоті корми, підстилку, годівниці; поїлки молодняку повинні бути ізольовані від дорослих качок. Вогкість, бруд у приміщенні і на вигулі сприяють виникненню захворювання. Падіж молодняку збільшується, якщо каченят утримують разом з дорослими качками. Для ліквідації заразних хвороб птиці велике значення має дезінфекція приміщення, інвентарю і вигулу. Перед початком дезінфекції необхідно ретельно очистити приміщення і їх устаткування. Стіни, стелю і перегородки пташника двічі побілити 10% - ним розчином свіжогашеного вапна, дерев'яну підлогу в приміщенні залити тим же вапняним розчином, а земляну - 10% - ним розчином хлорного вапна. Гнізда, поїлки, годівниці і весь інвентар продезінфікувати 3% - ним розчином креоліну чи 2% - ним розчином формаліну. Також проводять санацію вигулу: насамперед варто скосити траву, очистити його від калу і залишків корму і залити 10% - ним розчином хлорного вапна з розрахунку 10 л розчину на 1 м2 площі. Дотримання профілактичних заходів дає можливість попередити захворювання качок і одержати від них максимальну кількість продукції. Кожному птахівнику та спеціалісту ветеринарної медицини варто знати, що попередити хворобу легше, ніж вилікувати.[2]

Висновки і пропозиції

1. Качине м'ясо - високопоживний продукт з відмінними смаковими якостями, має досить чітко виражений специфічний смак, який відрізняє його від м'яса іншої птиці. Ці властивості качиного м'яса і пояснюють наявність певного числа шанувальників даного продукту.

2. Особливістю каченят є їх більш інтенсивне зростання і краща оплата корму приростом у перші три тижні. Так, за цей час на 1 кг приросту витрата корму не перевищує 2-2,3 кг і сирого протеїну 320-350 г, а в наступні 4-5 тижнів вони зростають до 3,5-4 кг і 550-600 г. Однак в тушці тритижневих курчат мало їстівних частин, в ній відносно більше води і кісток. Товарний вигляд і поживну повноцінність тушка набуває тільки при забої каченят у 7-8-тижневому віці, до якого їх і слід вирощувати на м'ясо. Питомий вихід м'яса при забої таких каченят досягає 80%, а кількість їстівних частин у тушці - до 70%.


Подобные документы

  • Характеристика молочних порід корів. Особливості відтворення поголів'я. Технологія виробництва молока у спеціалізованих господарствах. Складання раціонів годівлі корів на зимовий та літній періоди. Визначення потреби в кормах на періоди годівлі.

    курсовая работа [74,8 K], добавлен 25.11.2015

  • Динаміка i структура земельних угідь та посівних площ, характеристика поголів'я і продуктивності тварин у господарстві. Аналіз технології вирощування молодняка, умови утримання та раціон годівлі худоби. Економічна ефективність виробництва яловичини.

    дипломная работа [74,2 K], добавлен 30.04.2011

  • Сучасні підходи до технології виробництва молока в реформованих сільськогосподарських підприємствах. Особливості годівлі дійних корів. Характеристика способів утримання молочної худоби. Прогресивні технології виробництва молока. Економічна ефективність.

    курсовая работа [81,1 K], добавлен 09.08.2013

  • Біологічні особливості качок і індиків: яйцекладка, породні групи. Способи вирощування каченят і індиченят на м’ясо (догляд, годування). Розрахунок роботи птахофабрики: продуктивність на середню несучку, вихід курчат, використання кормів в раціонах.

    курсовая работа [66,2 K], добавлен 25.03.2011

  • Методологічні основи економічної ефективності виробництва кормів. Стан виробництва та використання кормів у СТОВ ім. "Гагаріна". Економічна оцінка кормових культур та ефективність їх вирощування. Оцінка рентабельності або прибутковості підприємства.

    курсовая работа [58,3 K], добавлен 11.05.2009

  • Дослідження біологічних та господарських особливостей птиці. Призначення та характеристика існуючих птахоферм. Продуктивні якості сільськогосподарської птиці, її потенціальні можливості, економічна доцільність птахівництва. Технологія виробництва яєць.

    курсовая работа [82,8 K], добавлен 23.11.2013

  • Природно-економічні умови розвитку птахівництва. Динаміка поголів'я птиці, її продуктивності та виробництва продукції. Суть та показники економічної ефективності виробництва продукції в галузі птахівництва, методика їх визначення та шляхи підвищення.

    дипломная работа [69,9 K], добавлен 11.05.2009

  • Вирощування племінного молодняку та формування виробничих типів великої рогатої худоби. Утримання, годівля тварин та забезпеченість кормами. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва. Економічна ефективність виробництва молока.

    курсовая работа [53,8 K], добавлен 24.04.2016

  • Біологічні особливості свиней. Швидкість росту і витрати кормів. Суть інтенсивної технології виробництва свинини. Вивчення технології утримання груп свиней в умовах господарства. Особливості годівлі холостих і супоросних свиноматок, вирощування поросят.

    дипломная работа [62,6 K], добавлен 25.10.2011

  • Технологія потокового виробництва свинини. Цехи холостих, поросних свиноматок. Вирощування підсисних поросят. Обладнання для утримання кнурів, поросних свиноматок. Розрахунок руху поголів’я свиней і виробництва свинини. Визначення річної потреби в кормах.

    курсовая работа [68,4 K], добавлен 22.04.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.