Підвищення ефективності використання техніки при вирощуванні багаторічних трав і заготівлі сіна з застосуванням підбирачів кормів і досушування сіна методом активного вентилювання

Пристрої, які випускаються промисловістю для вентилювання матеріалоємні, нетехнологічні. Тому під навісами, у сіносховищах можна застосовувати складні секційні повітропроводи, виготовлені із дерева, довжиною по 2 метри, які мають у перерізі форму трикутника з висотою 1,9 м і основою 1,6 м.

Повітропроводи розставляють паралельно, через 1 метр на довжину 18-20 метрів. Від вентиляторів повітропровід ущільнюють брезентом , плівкою на 0,5 метра довжини. Відстань вентиляторів від повітропроводів - 3 метри. Вентилятори необхідно встановлювати під навісами, з метою запобігання зволоження сіна при вентилюванні в періоди дощів і високої вологості повітря [5].

На досушування укладають цільне розсипне або подрібнене сіно, трав'яну різку з вологістю 30-35%, пресоване сіно з вологістю не вище 27-30%.

Перерви у вентилюванні сіна не допускаються більше 5-6 год., щоб запобігти самонагріванню сіна. Нагрівання маси вище 40-45С небажано, так як знижує перетравність поживних речовин, утворюється пліснява [5].

Враховуючи, що в країні приділяється багато уваги використанню вторинних енергоресурсів, у останній час для підігрівання повітря почали використовувати сонячну енергію. При такій технології збільшується інтенсивність висушування, значно економиться витрата електроенергії, за рахунок м'якості процесу забезпечується висока якість висушуваного продукту.

У останній час розроблено ряд типових і економічно ефективних індивідуальних проектів будівель і споруд для сушіння сіна і його зберігання.

3.2 Конструкторська розробка

Існує велика кількість пристроїв і споруд для заготівлі, сушіння і досушування сільськогосподарських кормів [10;11;12;13;14;15;16;17;18].

У даному дипломному проекті розглядалися деякі основні типи пристроїв для підігрівання повітря. Я пропоную ще один варіант таких підігрівачів. У якості підігрівача я пропоную використати пофарбований у чорний колір шифер під прозорою плівкою, а також гранітне каміння, покрите прозорою поліетиленовою плівкою.

Сонячне проміння притягується темною поверхнею, проникає крізь прозору плівку і нагріває або акумулюється у даній поверхні, яка в свою чергу, віддаючи отримане тепло (енергію сонця), підігріває повітря, яке знаходиться між поверхнею і плівкою. Потім за допомогою осьового вентилятора підігріте повітря забирається і подається у сіносховище для досушування сіна. Цей метод сушіння сіна активним вентилюванням дозволяє збільшити процес досушування на 6-7 год., що значно скорочує термін процесу сушіння.

Самі підігрівачі повітря є відносно дешевими і простими за конструкцією. При використанні чорного шиферу в якості підігрівача повітря шифер на навісі вздовж сіносховища над приводними станціями вентиляторів фарбують у чорний колір. Над ним на відстані 15-20 см натягується прозора плівка, для запобігання втрат нагрітого повітря. Також плівкою обтягується і бічна поверхня навісу.

При використанні гранітного каміння як акумулятора тепла для підігрівання повітря його укладають на купу висотою до 1 метра, а зверху покривають натягнутою на відстані 50-80 см від каміння плівкою. За день каміння нагрівається і виділяє багато тепла, яке підігріває повітря. Повітря вентилятором подається до сіносховища на досушування сіна. Час сушіння сіна при використанні таких підігрівачів повітря становить 16-20 год. на добу. Це дозволяє зменшити тривалість сушіння активним вентилюванням у 1,5-2 рази у порівнянні з досушуванням сіна активним вентилюванням без підігріву повітря, що є необхідним для зменшення втрат поживних речовин корму. Процес сушіння холодним повітрям сильно затягується і навіть при сприятливих погодних умовах складає, як правило, не менше 150 год.. Сушіння сіна більше 10 днів веде до значного зниження якості корму, розвитку плісняви. Тому застосування геліопідігрівачів повітря і акумуляторів тепла при сушінні сіна активним вентилюванням набагато зменшує строк сушіння, а отже запобігає втратам поживності корму.

3.3 Розрахунок елементів конструкції

Вихідні дані для розрахунку:

- призначення споруди - прискорене досушування сіна з використанням сонячної енергії і активного вентилювання;

- режим роботи - сезонний з травня по жовтень;

- район побудови - зона Полісся, Лісостепу, Степу;

- кліматичні умови - швидкісний напір повітря 35 кгс/м², зона вологості нормальна, снігове навантаження не враховується внаслідок сезонності використання споруди;

- основні архітектурно-будівельні рішення - пролітні конструкції, двохшарнірна рама, у вигляді циліндричної арки з вертикальними стійками, проліт рами 4 м, висота споруди у коньку 4,5 м, шаг пролітних конструкцій 2 м. Споруда складається із стаціонарної частини (машинне відділення) і трансформуємої. Довжина стаціонарної частини 6 м, довжина трансформуємої - 16 м.

Розрахуємо навантаження, які діють на конструкцію. На конструкцію діють власна вага конструкції і вітрове навантаження.

Допустимі навантаження на конструкцію зображені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Допустимі навантаження на конструкції

№ п/п	Назва навантаження	Нормативне навантаження, кг/м2	Коефіцієнт переведення
1	Власна вага конструкції в тому числі плівкової загорожі	17	1,1
2	Вітрове навантаження	35	1,2

Зобразимо діючі навантаження на рисунку, проведемо розрахунки і побудуємо епюри.

q₁=2(35·0,8·1,2)=67,2. Приймаємо q₁=67 кгс/м.

q₂=2(35·0,7·1,2)=58,8. Приймаємо q₂=59 кгс/м.

q₃=2(-35·1,2·1,2)=-100,8. Приймаємо q₃=101 кгс/м.

q₄=2(-35·0,4·1,2)=-33,6. Приймаємо q₄=-34 кгс/м.

q₅=2(-35·0,53·1,2)=-45 кгс/м.

За даними розрахунків побудуємо епюру навантажень:

Із епюри видно, що власна вага конструкції намагається притиснути конструкцію до поверхні землі, а вітрове навантаження намагається підняти конструкцію від поверхні ґрунту. Отже нам необхідно намагатися підбирати такі конструкції, які б мали найменшу парусність і були б найбільш стійкі до дії вітрового навантаження.

3.4 Розрахунок оптимального кута нахилу поверхні колектора

сонячних установок і його орієнтування щодо сторін світла

Для створення сонячних установок з оптимальними параметрами необхідні дані про зміну інтенсивності сонячного випромінювання на їхню поверхню в залежності від часу й орієнтації установок.

При розв'язанні цієї задачі доцільно скористатися роботами [25,26], у яких викладений окремий випадок розрахунку інтенсивності сонячного випромінювання на горизонтальну площину чи площину, спрямовану на південь, у залежності від часу. Однак для розрахунку оптимальних параметрів конкретної сонячної установки, складеної з декількох по-різному спрямованих площин, необхідно мати загальний випадок рішення по годинному підрахунку інтенсивності сонячного випромінювання.

Повна інтенсивність випромінювання на похилу площину є функцією трьох величин

(3.1)

де - повна інтенсивність випромінювання на похилу площину, Вт/м²;

- інтенсивність прямого випромінювання, Вт/м²;

- інтенсивність розсіяного (дифузного) випромінювання, Вт/м²;

- інтенсивність відбитого випромінювання, Вт/м².

Інтенсивність прямого випромінювання на похилу площину знаходимо згідно формулі (3.1):

(3.2)

де - інтенсивність прямого випромінювання на поверхні землі, Вт/м² ;

- кут падіння прямого сонячного випромінювання, вимірюваний між напрямком випромінювання і нормаллю до поверхні колектора , град ;

- зенітний кут, тобто кут між напрямком на сонце і вертикаллю, град (рис. 3.4).

Рис. 3.4 - Сонячні і поверхневі кути для похилої поверхні: - кут нахилу площини; - кут падіння прямого сонячного випромінювання; - зенітний кут; - азимутальний кут площини; 1 - горизонтальна площина; 2 - похила площина ; 3 - нормаль до похилої площини.

Зенітний кут визначається по формулі (3.3):

(3.3)

де - широта місцевості, град;

- відмінювання, тобто кутове положення сонця щодо площини земного екватора, град;

- годинний кут, дорівнює нулю в сонячний полудень, град.

Приблизно величину відмінювання можна визначити по формулі (3.4):

(3.4)

де - порядковий номер дня року.

Кут можна обчислити по формулі (3.3):

(3.5)

де - сонячний час;

(3.6)

де - декретний час, год.;

(3.7)

де - всесвітній час, год.;

- номер годинного пояса,( дорівнює цілому числу годин);

- географічна довгота місцевості, виражена в одиницях часу і прийнята позитивною до сходу від Гринвіча, год..

Кут падіння прямого сонячного випромінювання можна обчислити по формулі (3.2):

де - азимутальний кут площини, тобто відхилення нормалі площини від місцевого меридіана (у південному напрямку відхилення до сходу вважається позитивним, до заходу - негативним),град (рис. 3.4).

При підрахунку інтенсивності розсіяного випромінювання будемо вважати, що його розподіл по поверхні землі рівномірний. Тоді величина інтенсивності випромінювання, що падає на похилу поверхню, буде залежати тільки від того, яка частина небозводу протистоїть площині [25]:

(3.9)

де - інтенсивність розсіяного випромінювання на поверхні землі, Вт/м²;

- кут між розглянутою площиною і горизонтальною поверхнею, град (рис. 3.4).

Інтенсивність відбитого випромінювання залежить від відбивної здатності поверхні. Будемо вважати, що відбивання від землі і предметів, що знаходяться на ній, розподілено рівномірно. Тоді відбита складова інтенсивності випромінювання похилої площини буде залежати від того, яка частина протистоїть землі і яка кількість випромінювання вона поглинає [25]:

(3.10)

де - відбивна здатність.

Виходячи з даних розумінь визначаємо повну інтенсивність випромінювання на похилу поверхню з наступного рівняння:

При використанні сонячних установок для сушіння сіна певний інтерес представляють установки двох типів. До першого типу відносяться установки, складені з декількох робочих поверхонь, розташованих симетрично (сіносховище з двосхилим дахом і вентиляторами, розташованими по обидва боки сараю). До другого типу відносяться сонячні установки, складені з однієї робочої поверхні (сіносховище з односхилим дахом і вентиляторами. розташованими тільки з однієї сторони).

Проведемо спочатку розрахунок для установок першого типу. Для наочності допустимо, що установки мають чотири робочі площини, розташовані симетрично, по двох площини на кожнім схилі. Нескладно переконатися, що їхній азимутальний кут дорівнює:

. (3.12а)

Для інших поверхонь:

(3.12б)

Знайдемо оптимальний азимутальний кут, при якому установка одержить найбільшу кількість енергії випромінювання. Повна інтенсивність випромінювання, одержуваного сонячною установкою, складеної з чотирьох поверхонь:

(3.13)

де - повна інтенсивність випромінювання, одержуваного кожною поверхнею й обумовленого з виразу (3.11) і ін., Вт/м ;

- інтенсивність випромінювання, що приходиться на установку, Вт/м².

Для того щоб одержати оптимальне значення азимутального кута, першу частинну похідну рівняння (3.13) прирівнюємо до нуля [27]:

(3.14)

Відзначимо, що для одержання оптимального азимутального кута досить розглянути два випадки орієнтування сонячних установок відповідно до рівностей (3.12а) і (3.12б).

Вирішуючи рівняння (3.14) разом з (3.11), одержуємо:

(3.15)

Це означає, що сонячна установка, робочі поверхні якої розташовані симетрично, може бути орієнтована відносної земної поверхні довільним чином. Однак симетричні сонячні установки, як правило, мають також симетрично розташовані вентилятори для подачі сушильного агента з колектора в штабель сіна, що висушується. Для того щоб сушильний агент, який подається кожним з вентиляторів, мав однакові параметри, доцільно сонячну установку орієнтувати в напрямку південь-північ.

Тоді

. (3.16)

Для розрахунку оптимального кута нахилу робочих поверхонь прирівнюємо до нуля частинну похідну по:

. (3.17)

Вирішуючи рівняння (3.16) разом з (3.11) і (3.12), одержуємо:

(3.18)

де - сонячний час, при якому сонячна установка одержує найбільшу кількість енергії, град;

- відношення інтенсивності прямого і розсіяного випромінювань.

Розрахунок сонячних установок другого типу проводиться аналогічно. Розрахуємо оптимальний азимутальний кут. Вирішуючи рівняння (3.14), у якому , разом з (3.11), одержуємо:

. (3.19)

Визначаємо оптимальний кут нахилу:

. (3.20)

Для практичного застосування рівняння (3.11), (3.16), (3.19), (3.20) виявляться досить складними, тому для їхнього спрощення введемо безрозмірну величину :

. (3.21)

Тоді для сонячних установок першого типу після підстановки у формулу конкретних астрономічних даних одержимо:

. (3.22)

Для сонячних установок другого типу:

. (3.23)

Відповідно до графіка (рис. 3.5) розподілу інтенсивності сонячного випромінювання протягом дня максимум його сумарної кількості для нашої республіки в червні місяці приходиться на 12 год. 10 хв. (годинний кут 25°). Підставивши це значення у формули (3.18) і (3.20) для сонячних установок першого типу, одержимо оптимальне значення кута .

Для сонячних установок другого типу .

Рис. 3.5 - Розподіл інтенсивності сонячного випромінювання в залежності від сонячного часу

Для інженерних розрахунків сонячних установок на рис. 3.6 приведені дані про величину сприйманої енергії сонячними установками I і П типу при оптимальній орієнтації робочих поверхонь і контрольною установкою з горизонтальним розташуванням.

Для визначення сумарної кількості енергії сонячного випромінювання (прямого, розсіяного і відбитого) на оптимально зорієнтовану похилу площину доцільно використовувати рівняння (3.2, З.3), що апроксимують криву 1, приведену на рис. 3.7:

. (3.24)

Рис. 3.6 - Зміна інтенсивності сонячного випромінювання, що приходиться на площині сонячної установки зорієнтовані по-різному: 1-контрольна установка з горизонтальною робочою поверхнею; 2-сонячна установка з робочою поверхнею, орієнтованої на південь; 3-сонячна установка з робочими поверхнями, орієнтованими на схід і захід.

Рис.6.7 - Зміна інтенсивності сонячного випромінювання протягом дня на горизонтальну площину: 1-статична крива (по багаторічним актинометричним даним); 2-теоретична крива.

Тоді, вирішуючи рівняння (3.21) разом з (3.24), одержимо:

(3.25)

де .

При використанні сонячних колекторів для підігріву повітря в процесі сушіння сіна оптимальна їхня орієнтація і нахил робочих поверхонь повинні бути визначені в залежності від інсоляції, висоти сонця і годинного кута.

З погляду геліотехніки оптимальними є сонячні установки, виготовлені з однією робочою поверхнею. При цьому азимутальний кут , тобто сонячна установка повинна бути орієнтована на південь. Оптимальний кут її нахилу .

При застосуванні сонячних установок, виготовлених з декількома робочими поверхнями, розташованими симетрично, останні доцільно орієнтувати на схід-захід при оптимальному куті їхнього нахилу до .

При сушінні до кондиційної вологості

- енергія, яка одержується з навколишнього середовища чи яка віддається йому кДж;

При сушінні до рівноважної вологості

При сушінні до кондиційної вологості

.

Питомі витрати енергії на випаровування 1 кг води, кДж/кг:

- енергія, що витрачається в процесі випаровування

,

- енергія штучних джерел

,

- енергія навколишнього середовища

.

Застосувавши ці формули, визначили, як використовується енергія, одержувана з обох джерел у процесі сушіння. Отримані результати в процентному вираженні представлені на мал.3.8.

Рис.3.8 - Використання енергії штучних джерел і навколишнього середовища в залежності від величини підігріву повітря і відносної вологості зерна : - енергія в %-ному відношенні від ; - величина підігріву повітря, град, , , , - відносна вологість сіна, дол. од..

Кількість енергії навколишнього середовища, яка використовується в процесі сушіння, залежить від величини підігріву повітря і вологості сіна. В умовах Литовської республіки при середніх параметрах повітря самим економічним режимом є сушіння без підігріву повітря. У цьому випадку процес проходить по першому варіанту. Величина раціонального підігріву повітря зростає з підвищенням вологості сіна: при вологості сіна температуру повітря без втрати енергії на підігрів навколишнього середовища можна підвищити на 2,5°, при - на 5°, при - на 8° і т.д. (в межах підігріву ).

Отримані дані показують, що при середніх кліматичних умовах Литовської республіки потужність, затрачувану на сушіння сіна, краще використовувати для збільшення питомої подачі повітря, ніж для збільшення його підігріву.

Запропонований спосіб розрахунку дозволяє визначити тривалість і раціональні режими сушіння в залежності від параметрів повітря, що продувається, його питомої подачі і початкової вологості сіна.

Виходячи з величини мінімальної витрати енергії на сушіння, величину підігріву необхідно погоджувати з початковою вологістю сіна. Установлено, що при вологості повітря доцільно підігрівати на 2,5°С, при - на 5°, при - на 8°С и т.д..

При сушінні сіна в середніх кліматичних умовах Литовської республіки і у період збирання завжди доцільніше збільшувати питому подачу повітря, чим ступінь його підігріву.

4 ОПЕРАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ

4.1 Умови роботи

Операція досушування сіна активним вентилюванням проводиться у слідуючи умовах:

- площа сіносховища F=450 м²;

- розміри сіносховища BL=1825м;

- щільність сіна =50 кг/м³;

- об'єм сіносховища V=250 т;

- подача повітря 1700-1800 м³/год.

4.2 Агротехнічні вимоги

Сіно досушують активним вентилюванням за допомогою вентиляційних агрегатів УВС-10 або УВС-16.

На сушіння активним вентилюванням закладають пров'ялену траву у розсипному вигляді і організовують роботу так, щоб закінчити за 6-10 днів.

На досушування пров'ялену траву закладають у сіносховище при її вологості 30-35%.

Перші дві доби вентилювання ведеться неперервно, незалежно від погоди. Це пояснюється тим, що у пров'яленій до 30-35-ної вологості траві виділяється значна кількість біологічної теплоти, яка, підігріваючи повітря, яке проходить крізь неї, сприяє її сушінню. У наступні дні вентилятори включають в залежності від конкретних метеорологічних умов місцевості [5].

Вологість сіна, придатного до довготривалого зберігання, не повинна перевищувати 17%. Такій вологості сіна відповідає рівноважна відносна вологість повітря, рівна 67%.

Вентилятори виключаються у той час доби, коли відносна вологість повітря перевищує 86-89%.

Звичайно вентилятори включають через 2 год. після сходу сонця і виключають через 8 год. після його заходу.

Температура сіна у штабелі не повинна перевищувати 40С. При перевищенні температури сіно необхідно охолодити. Для цього сіно продувають протягом 1 год.. При тривалій поганій погоді вентилятори для охолодження сіна вдень включають через кожні 5 год. на 1 год. роботи[5].

4.3 Підготовка сіносховища до роботи

Успішна робота завантажувальних пристроїв і вентиляційних агрегатів залежить від підготовки сіносховища до завантаження і завантаження власне. Підготовка сіносховища до використання включає:

- видалення залишків сіна, яке попередньо зберігалось у сіносховищі;

- формування вертикальних площин по периметру сховища на всю його висоту;

- встановлення або побудова вентиляційних установок і каналів;

- укладання на повітророзподільні канали вентиляційних систем не подрібненого сіна або соломи шаром 5-15 см, для запобігання провалювання подрібненої маси крізь решітку;

- заповнення площі навісу, що залишилася, насипом;

- перевірка справності вентиляторів і приводних станцій, кріплення захисних кожухів;

- натягнення плівки на акумулятори тепла, надійне її кріплення [4].

4.4.Розрахунок акумуляторів тепла

Акумулятор тепла складається із геліопанелей модульного виконання розміром 10,02,0 м(Hl) і висотою 1,5 м з укладеним гранітом d_э=0,3 м (рис.4.1), шиферних геліопанелей. Температура навколишнього повітря t_пов.=22С, середня інтенсивність сонячної активності на поверхні геліопанелей складає Q_e=710 Вт/м².

1 - гранітне каміння; 2 - прозора плівка

Рисунок 4.1 - Акумулятор тепла.

Нагріте повітря подається у венткамеру, в якій встановлені вентилятори, які подають змішане атмосферне і нагріте повітря для досушування сіна. Геліопанелі з гранітом працюють 8 год. на добу. Через геліопанелі і акумулятори тепла подається повітря із витратою l_в=2 м³/с. Шиферна геліопанель нагрівається від сонячних променів і підігріває повітря на 1-2С, а в акумуляторах тепла граніт нагрівається безпосередньо сонячним промінням також. При розрядженні акумулятори тепла охолоджуються до t_п^ох=15С.

Визначимо ефективність наземних акумуляторів тепла.

Визначимо площу поперечного перерізу геліопанелі і еквівалентного діаметру Д_е.

(4.1)

де h=1,5м; l=2,0 м,

(4.2)

(4.3)

Визначимо масову витрату повітря і швидкість повітря у каналі :

(4.4)

при t=25?C -

(4.5)

Визначимо критерії Рейнольда () і Нуссельта ():

(4.6)

де - кінематична в'язкість повітря;

(режим турбулентний).

(4.7)

Коефіцієнт теплообміну :

(4.8)

де - коефіцієнт теплопровідності повітря.

.

Теплова потужність геліопанелі :

(4.9)

де - коефіцієнт корисної дії (ККД) геліопанелі;

- питома теплова потужність;

- коефіцієнти,

- площа геліопанелі, м².

Нагрівання повітря

(4.10)

де - теплоємність повітря,

Середня температура повітря в акумуляторах тепла:

(4.11)

Коефіцієнт теплообміну між повітрям і камінням акумулятора :

, (4.12)

, (4.13)

де - критерій Прандтля для повітря,

(4.14)

де - діаметр каміння.



Далі визначимо за формулою:

(4.15)

(4.16)

де - теплопровідність граніту,

(4.17)

(4.18)

де - температуропроводність граніту, м²/с,

Отже, за 10 годин акумулятор зарадиться, тобто твердий наповнювач буде нагрітий.

Визначимо тривалість охолодження акумуляторів повітрям до

(4.19)

(4.20)

(4.21)

Маса каміння в акумуляторі при пошаровій укладці:

(4.22)

при

Кількість теплоти ,яку віддає акумулятор при розрядженні до 16?С:

(4.23)

де - теплоємність граніту,

- тепло, яке втрачається у навколишнє середовище.

Кількість води, яку можна випарувати теплом акумулятора визначимо за формулою:

(4.24)

де - необхідна кількість тепла для випаровування 1 кг води,

Кількість води, яку можна випарувати у денний час за рахунок геліопанелі:

Кількість умовного палива, яке економиться за рахунок сонячного тепло генератора з шиферним акумулятором тепла:

(4.25)

При нагріванні граніту сонячним промінням:

(4.26)

де - кількість тепла, яке отримується акумулятором тепла, Дж;

кількість тепла, яке випромінює граніт у навколишнє середовище, Дж;

- втрати тепла в долях одиниці ().

(4.27)

(4.28)

де - власна густина гранітного потоку випромінювання, Вт/м².

(4.29)

де - коефіцієнт випромінювання сірого тіла.

(4.30)

де - коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла,

- ступінь чорноти граніту,

або

Аналогічно попередньому:

,

Кількість тепла, яке віддає акумулятор:

Кількість умовного палива, яке економиться за рахунок акумулятора тепла:

Загальну кількість зекономленого умовного палива за допомогою акумуляторів тепла і геліопідігрівачів повітря знайдемо за формулою:

(4.31)

Отже, використання акумуляторів тепла і геліопідігрівачів повітря дозволяє зекономити одним пристроєм 24,96 кг умовного палива.

4.5 Контроль якості роботи

Контролюють температуру у штабелі сіна 3-5 раз на добу.

Перевіряють відносну вологість повітря 3 рази на добу.

Контролюють різницю температури між навколишнім середовищем і акумуляторами тепла 2 рази на добу [4].

Контролюють вологість трави і сіна 3-5 раз на добу. Для контролю готовності сіна вентилятор відключають на 3-4 доби. Потім знову включають і через 15-20 хв перевіряють ступінь нагрівання повітря, яке виходить із різних зон скирти сіна.

При зберіганні сіна ведуть постійний контроль за його температурою. У перші 7-10 днів після закінчення вентилювання температуру сіна перевіряють щоденно, а потім - через тиждень [4].

4.6 Охорона праці та техніка безпеки

Перед початком робіт механізатори і робітники повинні пройти інструктаж по техніці безпеки і пожежній безпеці.

Деталі, які рухаються і обертаються, робочі органи і механізми кормозаготівельних машин і обладнання огороджують захисними кожухами, а біля особливо небезпечних вузлів і механізмів роблять попереджувальні надписи.

Для вентилювання необхідно застосовувати тільки вентилятори із закритими обдуваємими електродвигунами. Вентилятор із електродвигуном повинен мати захисні вібраційні пристрої і виключати тертя лопатей об кожух [7].

При досушуванні сіна у закритих приміщеннях вентилятори слід встановлювати із зовнішньої сторони на відстані не менше 1 м від незгораємих і 2,5 м від згораємих стін. Повітропроводи повинні бути із незгораємих матеріалів. Місце встановлення вентилятора огороджують металічними сітками або дерев'яними решітками [19].

Вхідний отвір вентилятора необхідно закривати металічною сіткою з отворами розміром не більше 2525 мм.

У сараях для досушування сіна повинні бути вогнегасники, запас води і піску, відра, лопати.

Необхідно відводити спеціальні місця для відпочинку, куріння, зберігання і заправки техніки [7;19].

5 ОБҐРУНТУВАННЯ СКЛАДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ ЛАНКИ

5.1 Складання технологічної карти на вирощування конюшини

Основним технологічним документом на вирощування або збирання будь-якої сільськогосподарської культури у господарстві є технологічна карта (додаток 1).

Технологічна карта - це документ, який відображає досягнення і перспективи розвитку технології виробництва певного продукту [20].

Вона є зведеним планом виконання робочих процесів протягом усього періоду вирощування певної сільськогосподарської культури. У технологічній карті враховуються конкретні природнокліматичні умови, виробничий напрям і специфікація вирощування певної сільськогосподарської культури. Розробка технологічних карт - трудомісткий процес, тому їх складають раз на кілька років при щорічному коригуванні [20].

Технологічна карта складається з таких основних складових:

- перша графа містить назву операцій, які проводяться протягом усього періоду вирощування даної культури;

- слідуюча графа - це графа, яка містить оптимальний склад машинно-тракторних агрегатів (МТА).

- наступна графа - це технічне забезпечення операцій і нормативи на використання техніки (змінна норма виробітку, норма витрати палива, еталонна продуктивність);

- наступна - потреба в ресурсах (кількість технологічних засобів, виробничого персоналу, робочих днів і нормо змін (ресурси часу), палива, технологічних матеріалів);

- далі графа показників ефективності та економічності операцій [21].

У технологічній системі землеробства операції виконуються переважно машинно-тракторними агрегатами. Задача вибору раціонального складу МТА є багатоваріантною, а область альтернативних варіантів обмежується наявними у області використання технічних засобів, характеристиками полів, агротехнічними і екологічними вимогами (наприклад, тиском ходових систем на ґрунт). Обмеження дозволяють істотно зменшити число альтернатив, що полегшує наступний вибір раціонального складу МТА [22].

У більшості випадків задача вибору технічних засобів зводиться до двокритеріальної, а саме: забезпечити максимальну корисність при мінімально можливих експлуатаційних витратах.

У такому формулюванні виділяються два узагальнені критерії - корисність і витрати. Із числа можливих варіантів складу МТА потрібно сформулювати вихідну множину альтернатив(ВМА), із якої буде зроблено остаточний вибір. Формування ВМА при багатокритеріальній оцінці варіантів доцільно здійснювати з використанням методу Паретто [20]. Суть методу полягає у виявленні варіантів, що за прийнятними критеріями домінують над іншими, а також варіантів, над якими немає домінування. Проте цей метод не вказує який із варіантів найкращий, а лише показує який домінує над іншими, тому використовуємо більш простий метод - метод наближення відстані до цілі. Його суть полягає у порівнянні j-го варіанту ВМА з деякими ідеалізованими варіантами. Переважно це умовний варіант, якому приписують кращі значення критеріїв з числа варіантів, що порівнюються. На прикладу для основної і ще декількох операцій вибираємо агрегати за цим методом. Для кожного j-го варіанту ВМА визначається показник віддаленості від ідеалу (відстань до цілі) за формулою:

, (5.1)

де - відстань до цілі j-го варіанту;

N - число критеріїв;

U_i,j i U_i,0 - відповідно, значення і-го критерію j-го та ідеалізованого варіантів.

Розглянемо декілька операцій і виберемо агрегати для них за даним методом: підбирання сіна [21].

За формулою 5.1 знайдемо наближення до цілі кожного із запропонованих агрегатів по двом критеріям (N=2): продуктивність і витрата палива(таблиця 5.1):

Отже, розглянувши даний приклад можна зробити висновок, що найбільш економічним для підбирання сіна є агрегат МТЗ-80+ПС-1,6.

Таблиця 5.1 - Характеристика роботи агрегатів для підбирання сіна

Склад МТА	W, га/зм	gп, кг/га	fп, га/кг
МТЗ-80+К453	19,8	3,1	0,32	-0,1
МТЗ-80+ПС-1,6	17,4	2,6	0,40	-0,1
МТЗ-80+ПРТ-1,6	12,9	3,5	0,29	-0,3
Ідеалізований варіант	19,8	2,6	0,4

Знайдемо найбільш економічний і ефективний агрегат для боронування після підживлення. Для цього також розглянемо сукупність агрегатів, порівняємо їх технічні характеристики і виберемо найкращий варіант (таблиця 5.2).

Таблиця 5.2 - Характеристика роботи МТА при боронуванні

Склад МТА	W, га/зм	gп, кг/га	fп, га/кг
МТЗ-80+СП-11+БЗТС-1,0	52,0	1,7	0,59	-0,34
ДТ-75+СП-11+БЗТС-1,0	78,0	1,3	0,77	-0,09
Т-150К+СП-11+БЗТС-1,0	87,6	1,2	0,83	0
Ідеалізований варіант	87,6	1,2	0,83

Проаналізувавши дані розрахунки робимо висновок, що найбільш економічним і ефективним на даній операції є агрегат Т-150К+СП-11+БЗТС-1,0.

Розглянемо ще одну операцію - ворушіння сіна (таблиця 5.3).

Таблиця 5.3 - Характеристика роботи МТА при ворушінні сіна

Склад МТА	W, га/зм	gп, кг/га	fп, га/кг
Т-25А+ГВК-6	25,6	1,8	0,56	-0,11
МТЗ-80+КР-420	22,2	1,4	0,71	-0,07
Т-40+Е-247	11,8	2,9	0,34	-0,53
Ідеалізований варіант	25,6	1,4	0,71

Аналізуючи дані розрахунки робимо висновок, що найбільш ефективним і економічним на даній операції є МТЗ-80+КР-420. для інших операцій розрахунки проводимо аналогічно.

При складанні технологічної карти доцільно виділити окремі технологічні цикли, що об'єднуються у сукупність операцій із спільною метою (основний обробіток ґрунту, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю), оскільки операції у технологічному циклі взаємопов'язані агротехнічними вимогами і часовими режимами. Для сумісних операцій календарні строки повинні бути однакові.

Всі показники технологічної карти розраховуються наступним чином [21].

Для прикладу розрахуємо операцію снігозатримання агрегатом ДТ-75+СВУ-2,6.

Обсяг робіт визначаємо за формулою:

, (5.2)

де площа вирощування сільськогосподарської культури, га;

коефіцієнт кратності виконання операції.

Площа вирощуваної культури , коефіцієнт кратності

Тоді:

Коефіцієнт змінності визначаємо за формулою:

, (5.3)

де тривалість роботи агрегату за добу, год.;

тривалість зміни, год..

Приймаємо тривалість роботи агрегату за добу . Тривалість робочої зміни .

Тоді:

Змінну норму виробітку визначимо за формулою:

(5.4)

де годинна продуктивність агрегату, га/год..

Тоді:

Необхідну для виконання запланованого обсягу робіт в агро строк кількість агрегатів n_а визначаємо за формулою:

, (5.5)

де Д_р - тривалість робіт, днів;

В нашому випадку: =200га; W_зм=43; К_зм=1 (див. формулу 5.3) Д_р=10 днів.

Підставимо зазначені дані в (5.5) отримаємо:

приймаємо 1 агрегат.

Кількість днів, протягом яких буде виконана робота, підраховуємо за формулою:

, (5.6)

Підставляємо в формулу свої значення і отримуємо:

приймаємо 5 днів.

Число нормо-змін, необхідних для виконання роботи, знаходимо за формулою:

, (5.7)

де N_зм - число нормо-змін.

Необхідну кількість обслуговуючого персоналу визначимо за формулами:

n_м=m_м·n_a·K_зм, (5.8)

n_д=m_д·n_a·K_зм, (5.9)

де n_м і n_д - відповідно, кількість механізаторів та допоміжних робітників обслуговуючих агрегат.

Визначимо кількість механізаторів для даної операції:

n_м=111=1 механізатор.

Аналогічно визначаємо кількість допоміжних робітників.

Кількість палива необхідного для виконання роботи визначаємо по формулі:

G_п=g_п, (5.10)

де g_п - норма витрати палива, кг/га.

Для операції снігозатримання витрата палива буде становити:

G_п=2002,1=420 кг.

Затрати праці на виконання робіт підраховуємо за формулою:

З_п=(n_м+n_д)/W_змТ_зм (5.11)

В нашому випадку затрати праці будуть становити:

З_п=(1+0)/437=0,16 год/га.

Виробіток машинно-тракторних агрегатів в умовних одиницях визначають за формулою:

W_у=N_змТ_зм, (5.12)

де W_у - виробіток агрегату в умовних одиницях, у. е. га;

- годинна еталонна продуктивність, у. е. га/год.

Умовний виробіток на операції скошування буде таким:

W_y=14,77=32,9 у. е. га.

Аналогічно приведеному прикладу по снігозатриманню ми виконуємо решту розрахунків, по операціям заготівлі сіна.

Всі отримані дані заносимо у відповідні їм колонки технологічної карти.

5.2 Побудова графіка використання тракторів

При побудові графіка використання тракторів по осі абсцис відкладають заданий календарний період виконання польових механізованих робіт, а по осі ординат - установлену розрахункову кількість тракторів відповідних марок, що необхідно для виконання запланованого обсягу робіт по операції (лист № 5).

Кожній операції на графіку може відповідати один або кілька прямо кутників, основою яких є тривалість виконання операції в календарних днях, а висотою - кількість тракторів, зайнятих на виконанні даної операції [21;22].

Графіки використання всіх запланованих марок тракторів будують на одному аркуші і на одній календарній шкалі. Якщо строки проведення робіт по кількох операціях збігаються, то прямокутники на графіках відповідних марок тракторів будуть один над другим. Загальна висота їх у перерізі, перпендикулярному осі календарних днів, дорівнює в масштабі кількості тракторів, необхідних у даний момент для виконання запланованих робіт.

Кожний прямокутник кодують номером тієї операції, на виконання якої запланований даний трактор [21].

Розраховану кількість тракторів наведемо у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 - Потреба у тракторах для виконання технологічного

процесу заготівлі сіна

Марка трактора	Необхідна кількість
Трактори: ДТ-75М	1
ЮМЗ-6Л	1
МТЗ-80	4
Т-25	1

5.3 Побудова графіка використання сільськогосподарських машин

Одночасно або після побудови графіка використання тракторів будуємо графік використання сільськогосподарських машин. Для цього по осі абсцис графіка відкладаємо, як і в першому випадку, календарні дати, а по осі ординат - найменування та марка сільськогосподарських машин та сумарна потреба в цих машинах (Лист № 6).

Використання сільськогосподарських машин на цих графіках позначаємо лінією, паралельною осі абсцис, довжина якої у відповідному масштабі дорівнює розрахунковій тривалості роботи сільськогосподарської машини на виконанні технологічної операції. Над лінією проставляють розрахункову кількість тих машин, що використовують на даній операції, а під лінією - номер цієї операції в переліку запланованих робіт на даному полі [21].

Розраховану необхідну кількість сільськогосподарських машин наведемо у таблиці 5.5.

Таблиця 5.5 - Потреба у сільськогосподарських машинах для

виконання технологічного процесу заготівлі сіна

Сільськогосподарська машина	Необхідна кількість
СВУ-2,6	1
РУМ-8	1
СП-11	1
БЗТС-1,0	11
КПИ-2,4	1
ПСЕ-12,5	1
КС-2,1А	1
КР-420	1
ГВЦ-3	1
ПС-1,6	1
1ПТС-4	1

Після проведення даних розрахунків ми маємо розраховану необхідну кількість тракторів і сільськогосподарських машин для виконання технологічного процесу заготівлі сіна із багаторічних трав, зокрема конюшини.

6 ОХОРОНА ПРАЦІ

6.1 Охорона праці на машинно-тракторному парку

У даний час більшість господарств мають достатню кількість техніки і площі для її розміщення. Машинно-тракторні парки ( МТП ) мають велику кількість тракторів, автомобілів, сільськогосподарської техніки і іншого обладнання, які розташовані на їх території. Також на території МТП знаходяться ремонтна майстерня, зварювальна дільниця, кузня, криті майданчики, гаражі, складські приміщення, асфальтовані не криті майданчики, естакади і інші споруди і приміщення. Така велика кількість обладнання і споруд вимагає чіткої організації охорони праці. Для цього проводять навчання з охорони праці для керівників підрозділів, інструктажі з техніки безпеки індивідуально для кожного працюючого. Видаються індивідуальні засоби захисту [23].

Враховуючи, що МТП має багато споруд, то всі вони обладнуються блискавкозахистом, а також укомплектованими пожежними щитами. Також у кожній споруді є укомплектована інженером з охорони праці медична аптечка.

Усі сільськогосподарські машини на МТП застарілі, а тому забруднюють навколишнє середовище (повітря, ґрунт, водойми) шкідливими викидами, а матеріали, які застосовують при експлуатації і технічному обслуговуванні не завжди безпечні і нешкідливі для людей [23].

Державним стандартом ГОСТ 12.2.019-86 і санітарними правилами №4282-87 регламентовані вимоги до конструкції тракторів, самохідних та інших сільськогосподарських машин (обладнання машин приладами безпеки, сигналізації, спеціальними пристроями, інструментом і документацією), до статичної стійкості машин, гідро - і пневмопристроїв, робочого місця оператора, органів керування та інших елементів конструкції від яких залежать умови праці і безпека оператора [19].

Стандартами нормуються зусилля, що прикладаються до органів керування машинами. Наприклад: при дії ногами вони коливаються у діапазоні 60-200Н; при дії руками - 30-200Н [19].

До роботи допускають лише технічно справні машини і знаряддя, що повністю відповідають вимогам безпеки. Нові, відремонтовані, а також машини, що тривалий час не працювали, допускають до роботи лише після їх обкатки і ретельної перевірки роботи всіх органів.

Причіпні і начіпні машини заздалегідь перевіряють і агрегатують лише з тим трактором, що зазначений у заводській інструкції машини.

До роботи на агрегатах допускаються фізично здорові, навчені за спеціальністю (наявність посвідчення про кваліфікацію) і проінструктовані (за ГОСТ 12.0.004-90) механізатори. Залежно від виду роботи, механізатори мають бути забезпечені відповідними засобами захисту і спецодягом [23].

На місце роботи агрегатів не допускають сторонніх осіб, які не мають відношення до технологічного процесу.

Основними причинами травматизму на МТП є:

1. Не дотримання вимог техніки безпеки.

2. Перебування на робочому місці у нетверезому стані.

3. Відсутність попереджуючих і забороняючи знаків і табличок.

4. Відсутність нової нормативно-технічної літератури.

На МТП розроблені плани-схеми розміщення автомобілів, тракторів, самохідних сільськогосподарських машин та інших технічних засобів механізації на спеціальних майданчиках, під навісами, у боксах тощо. Розроблений і затверджений план розміщення автомобілів із визначенням черговості й порядку евакуації під час пожежі. Впроваджені чергування водіїв у нічний час, вихідні й святкові дні, а також порядок зберігання ключів від систем запалювання. Стоянки автомобілів забезпечені буксирними канатами або штангами з розрахунку один пристрій на десять автомобілів [23].

Забороняється захаращувати приміщення і відкриті майданчики для стоянки автомобілів різними предметами і обладнанням.

Ремонтні майстерні, пункти технічного обслуговування та інші виробничі дільниці, де ремонтують і обслуговують сільськогосподарську техніку, обладнують засобами гасіння пожеж, а також на спеціальних щитах вивішують списки пожежних підрозділів, інструкції з пожежної безпеки.

Для запобігання пожежам і вибухам не допускається виникнення іскор. Підлогу влаштовують неспалиму, а все електричне обладнання у герметичному виконанні.

МТП має у достатній кількості ємностей з піском і пожежний резервуар для гасіння пожеж. Також є укомплектовані пожежні щити.

Не допускається розміщувати поряд із закритими стоянками техніки ковальські, термічні, зварювальні, фарбувальні та деревообробні відділення майстерень і машинних дворів.

Забороняється:

встановлювати на відкритих майданчиках технічні засоби більше встановленої норми, утримувати автомобілі і трактори із не справними паливними системами, відкритими горловинами паливних та гідравлічних систем;

зберігати паливо, за винятком палива, що міститься в баках паливної системи;

залишати автомобіль або тракторний причіп з вантажем;

заправляти поза встановленим місцем паливом трактори, автомобілі та інші технічні засоби;

зберігати порожню тару від палива або інших горючих та легкозаймистих рідин;

застосовувати відкриті джерела вогню для розігрівання двигунів, редукторів та інших систем;

залишати у автомобілях і тракторах промаслені ганчірки;

залишати автомобіль із увімкненим запалюванням.

Трактори, автомобілі та інша техніка мають надходити у майстерню із злитим паливом.

Забороняється застосовувати горючі і легкозаймисті рідини для миття деталей.

6.2 Безпека праці при заготівлі сіна

Поряд із загальними правилами охорони праці і забезпечення техніки безпеки у сільськогосподарському виробництві при заготівлі і закладанні сіна на зберігання необхідно виконувати ряд специфічних вимог.

Перед початком робіт по заготівлі сіна механізатори і робітники повинні пройти інструктаж по техніці безпеки і пожежній безпеці.

Перед початком роботи перевірити наявність на агрегатах чистиків, гачків та інших засобів для очищення робочих органів машини.

При транспортуванні пальці різального апарата косарки повинні бути закриті захисними щитками.

Перед пуском ротаційних косарок перевірити відсутність сторонніх предметів під ротором, а також кріплення роторів і ножів.

Слідкувати, щоб перед пуском і під час роботи нікого не було попереду агрегату.

При роботі підбирача-копнувача ПК-1,6А не можна протягувати сіно під транспортер при увімкненому валі відбору потужності.

Огляд внутрішніх частин копнувача можна проводити тільки при зафіксованій відкидній стінці.

При встановленні на трактори навантажувально-скиртувального обладнання ширина колії передніх коліс трактора повинна бути не менше 1400 мм, а задніх - 1900 мм [4].

Копицевози КУН-10, ПКУ-0,8 та навантажувач ПФ-0,5 забороняється:

використовувати не за призначенням;

піднімати вантажі більшої маси, ніж передбачено технічною характеристикою;

знаходитись під піднятим вантажем та працювати в грозу;

різко гальмувати та виконувати круті повороти при роботі з максимально піднятим вантажем;

рухатись завантаженим копицевозом із швидкістю понад 10, навантажувачем - понад 4 км/год.;

на стоянці залишати робочі органи в піднятому положенні;

відривати порцію сіна від скирти з одночасним поворотом агрегату;

виконувати роботу без навішування ззаду трактора ковша з баластом не менше 900 кг.

На підбирачі-стогоутворювачі СПТ-60 забороняється:

працювати з перекинутим кузовом без підстраховуючи упорів;

використовувати схили для руху накатом;

залишати заповнений сіном кузов на стоянці;

повертати агрегат у момент вивантаження стогу.

Під час скиртування сіна кількість скиртоправів одночасно на скирті не повинна перевищувати шести. Стояти вони повинні не ближче 1,5 м від краю скирти [4].

Забороняється піднімати та опускати з скирти людей стогометом.

Скиртувати сіно можна тільки вдень і при швидкості вітру не більше 10м/с.

Для відпочинку і харчування людей обладнується місце на відстані не менше 25 м від скирти.

Після закінчення скиртування скирти оборюють протипожежною смугою завширшки не менше 3 м та встановлюють грозозахисні щогли, висота яких повинна перевищувати скирту на 2-2,5 м. Для заземлення використовують дріт діаметром не менше 7 мм. Захисна зона щогли орієнтовно приймається 7-8 м [4;6].

При заготівлі пресованого сіна забороняється проштовхувати сіно на підбирач, ремонтувати, регулювати і очищати робочі органи під час роботи машин.

Деталі, які рухаються і обертаються, робочі органи і механізми кормозаготівельних машин і обладнання огороджують захисними кожухами, а біля особливо небезпечних вузлів і механізмів роблять попереджувальні надписи.

На тракторах і машинах, які агрегатуються з ними, а також на самохідних кормо збиральних комбайнах для обслуговуючого персоналу необхідно обладнувати двохсторонню сигналізацію (звукову або іншу) і мати медичну аптечку і бачок (термос) для питної води [6].

Будова та технічна експлуатація вентиляційних установок і обладнання сіносховищ, оснащених електроприводом, мають відповідати діючим правилам технічної експлуатації сільських електроустановок, правилам техніки безпеки по експлуатації електротехнічних засобів у сільськогосподарському виробництві [6].

При електропостачанні пристроїв підігрівання повітря для досушування сіна потребується монтаж пристрою захисту і контролю за втратою струму.

Для активного вентилювання необхідно застосовувати тільки вентилятори із закритими обдуваємими електродвигунами. Вентилятор із електродвигуном повинен мати захисні вібраційні пристрої і виключати тертя лопатей об кожух.

При досушуванні сіна у закритих приміщеннях вентилятори слід встановлювати із зовнішньої сторони на відстані не менше 1 м від незгораємих і 2,5 м від згораємих стін, у скиртах - не менше 2,5 м. Повітропроводи повинні бути із незгораємих матеріалів. Місце встановлення вентилятора огороджують металічними сітками або дерев'яними решітками [6].

Вхідний отвір вентилятора необхідно закривати металічною сіткою з отворами розміром не більше 2525 мм.

Для обслуговування усіх електроприймачів необхідно передбачити загальний пульт, який встановлюють на незгораємій стіні або опорі, яка стоїть окремо (не ближче 5 м від складу) у спеціальному незгораємому ящику із пристосуванням для пломбування.

Струмопровідний кабель повинен бути надійно захищеним від механічних пошкоджень.

Не допускається укладання кабеля у вологий ґрунт.

При підніманні підстіжного каналу у робоче положення необхідно впевнитися у тому, що ланки підйомного механізму дійшли до упору і каркас каналу прийняв стійке положення.

Огляд, очищення вентиляційних каналів і шахт проводять під контролем відповідальної особи.

Для запобігання попадання води під час дощу у електродвигун вентиляційного пристрою необхідно встановлювати навіс.

У сараях для досушування сіна повинні бути вогнегасники, запас води і піску, відра, лопати. У сіносховищах ставлять блискавкозахист.

Необхідно відводити спеціальні місця для відпочинку, куріння, зберігання і заправки техніки.

Протипожежні відстані між закритими сіносховищами і тваринницькими приміщеннями та іншими спорудами повинні становити 50 м.

Забороняється:

починати роботу не впевнившись в тому, що всі запобіжні загорожі механізмів і машин правильно встановлені;

оглядати, регулювати і усувати неполадки робочих органів кормозаготівельних машин при русі агрегату, а обладнання і електропристрої - при працюючому двигуні;

очищати на робочому або холостому ході від трави ріжучі апарати, рухомі і обертаючі частини машин і механізмів, змащувати ланцюги, підшипники і інші деталі, які труться;

застосовувати для переносного освітлення електроживлення з напругою вище 12В;

використовувати на заготівлі сіна трактори і машини без іскрогасників і вогнегасників;

допускати втрату і розливання палива і мастила при заправці і мащенні тракторів і самохідних сільськогосподарських машин;

розташовувати сіносховища під лініями електропередач;

залишати без догляду працюючі вентиляційні пристрої під час грози;

знаходитися ближче 10 м від тросів при витягуванні підстіжного каналу трактором з-під скирти;

курити і розпалювати багаття у зоні досушування сіна.

Перед пуском вентилятора перевіряють надійність його кріплення, натяг ведучих пасів, легкість обертання робочого колеса, а також відсутність сторонніх предметів всередині.

Пуск вентиляційних установок у сіносховищі проводять поступово. одночасний пуск двох і більше вентиляторів заборонений. Пускові прилади вентиляторів повинні розміщуватись в легкодоступних місцях [6].

Забороняється залишати без нагляду працюючі вентиляційні установки.

Протипожежних правил особливо слід дотримуватися при експлуатації повітропідігрівачів на рідкому паливі:

не допускається зберігання палива і мастильних матеріалів без посередньо біля повітропідігрівачів;

бочку з паливом можна встановлювати не ближче 5 м від повітропідігрівачів;

система подачі палива повинна бути завжди справною;

один раз на добу очищати від нагару форсунки та її відбивачі;

перед пуском камеру згорання необхідно продути повітрям при повністю відкритій заслінці дуттьового вентилятора;

з'єднання теплообмінника і камери згорання повинно бути герметичним;

не допускається підтікання палива в камеру згорання при зупинці повітропідігрівача.

6.3 Розрахунок засобів індивідуального захисту

Механізаторам, допоміжному персоналу і спеціалістам, які зайняті на заготівлі сіна, передбачена безкоштовна видача за встановленими нормами спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту [19].

Необхідну кількість спеціального одягу і засобів індивідуального захисту для підрозділу визначимо шляхом визначення кількості робітників, зайнятих одночасно на виконанні даної операції і норм видачі спецодягу для даної операції [19].

Дані розрахунків заносимо у таблицю 6.1.

Таблиця 6.1 - Норма видачі спецодягу і засобів індивідуального захисту

Вид спецодягу	Строк до списування, місяців	Необхідна кількість
Костюм із полезахисної тканини	12	5
Респіратор	До зношування	4
Окуляри захисні	До зношування	2
Комбіновані рукавиці	6	3
Мило	-	10
Порошок пральний	-	5

6.4 Рекомендації по поліпшенню умов праці

1.Провести паспортизацію виробничих підрозділів; інженер з охорони праці. Проводиться щорічно

2.Укомплектувати медичні аптечки; інженер з охорони праці. Березень 2003 року.

3.Провести 32-годинні курси з охорони праці; керівники підрозділів господарства. Лютий 2003 року.

4.Встановити необхідну кількість попереджуючих і забороняючи знаків і табличок; інженер з охорони праці. Травень 2003 року.

5.Посилити контроль за виконанням шкідливих та небезпечних робіт; керівники підрозділів. Постійно.

6.Укомплектувати пожежні щити необхідним інвентарем; керівник станції пожежної охорони. Квітень 2003 року.

7.Виділити і обладнати спеціальне місце для куріння; керівники підрозділів. Квітень 2003 року.

8.Забезпечити працюючих необхідною кількістю справних засобів індивідуального захисту; інженер з охорони праці. Травень 2003 року.

9.Придбати нову нормативно-технічну літературу з охорони праці; інженер з охорони праці. Постійно.