2. Багаторічні трави на з/к - 10,8 га

3. Кукурудза на з/к -10,8 га

4. Озимі на з/к (10,8 га) з підсівом багаторічних трав

Всі інші культури та площі, які не були задіяни у кормовій сівозміні №1 та №2 будуть підсіяні і польову сівозміну

Схема чергування культур в сівозмінах складалися відповідно до агрономічних вимог, враховуючи якість попередників, строки дозрівання, збирання сільськогосподарських культур.

Запроектований склад угідь і сівозмін повинен забезпечити отримання максимальної кількості рослинницької продукції з найменшими затратами праці, одночасно підвищуючи родючість ґрунтів.

4.3 Проектування польових сівозмін

На решті орних земель, як правило кращими за рельєфом та якості ґрунтів, проектуються польові сівозміни, в яких розміщуються технічні, зернові, зернобобові, круп'яні, овочеві, а також кормові культури.

Схема чергування культур в польовій сівозміні повинна бути агротехнічно вірною, для цього враховувати якість попередників, строки дозрівання і збирання культур.

Польова сівозміна:

Площа -1035,9 га.

Середній розмір поля -115,1 га.

1. Горох - 115,1 га

2. Озима пшениця - 115,1 га

3. Цукровий буряк - 115,1 га

4. Овес (31,1 га) + гречка (32,3) + просо (24,8 га) + ячмінь (32,6)

5. Кукурудза на зерно - 115,1 га

6. кукурудза на силос - 104,8 га

7. Озима пшениця (71,5 га) + однорічні на з/к (10,0 га) + однорічні на сіно (1,5 га) + однорічні на сінаж (37,2 га)

8. Цукровий буряк (55 га) + кукурудза на зерно ( 28,3 га) + кормові коренеплоди (30,5 га)

9. Соняшник (97,0 га) + кормові гарбузи (8,8 га )

Після складання сівозмін змінилися площі кормових культур. Проектований склад угідь і сівозмін повинен забезпечувати отримання максимальної кількості рослинної продукції з найменшими затратами праці водночас з підвищенням родючості ґрунтів. Для визначення виробництва валової продукції необхідно знайти добуток урожайності сільськогосподарських культур та відповідної площі. Розрахунок валової продукції представлений в наступній таблиці № 18:

Таблиця 18 Валове виробництво продукції

Назва культур	Посівні площі га	Урожайність, ц/га	Вихід валової продукції, ц
Оз. пшениця Ячмінь Овес Кукурудза на зерно Гречка Просо Горох Цукровий буряк Соняшник Баг. трави на з/к Баг. трави на сіно Кукурудза на з/к Кукурудза на силос Озимі на з/к Озимі на зерно Кормові гарбузи Кормові коренеплоди Од. трави на з/к Од. трави на сіно Од. трави на сінаж	186,6 32,6 31,1 143,4 32,3 24,8 133,8 170,1 67,7 112,7 9 30,5 104,8 25,6 18,7 8,8 30,5 33,9 10,3 37,2	37 30 28 45 13 20 26 300 17 230 40 280 250 170 220 300 360 160 30 112	6904 732 624 4365 420 496 3234 51030 1151 25921 360 8540 25152 4352 4114 2640 10980 54,24 309 4166,4
	1244,14		155544,64

Загальна кількість виходу валової продукції підприємства ТОВ “Мрія” складає 155544,64 центнера. Розрахунок вартості валової продукції проводиться з врахуванням вартості продукції отриманої як за рахунок сівозмін так і за рахунок природних кормових угідь.

В господарстві проектуємо ґрунтозахисну сівозміну для захисту ґрунтів від ерозії .

Ґрунтозахисна сівозміна проектується на середньо - , сильно змитих грунтах. Вона забезпечує:

1. зменшення ерозійних процесів шляхом розміщення в цих сівозмінах лише культур суцільного посіву;

2. впровадження агротехнічних, лісомеліоративних та інших протиерозійних заходів;

Кількість сівозмін залежить від наявності змитих земель та їх територіального розміщення, кількості виробничих підрозділів, рівня змитості

На території ТОВ “Мрія” на середньо - , сильно змитих грунтах проектується грунтозахисна сівозміна, яка складається з 6 полів.

Грунтозахисна сівозміна

Загальна площа - 70 га

Середній розмір поля - 11,6 га

Кількість полів - 6

1. Багаторічні трави на з/к - 11,3 га

2. Багаторічні трави на з/к - 11,4 га

3. Багаторічні трави на з/к - 10,2 га

4. Багаторічні трави на з/к - 10,2 га

5. Озимі на зерно -13,2 га

6. Однорічні трави на з/к (13,7) з підсівом багаторічних трав

В тих випадках, коли змиті землі знаходяться біля тваринницьких ферм, в цих випадках кормова сівозміна не проектується, а забезпечення поголів'я тварин кормами здійснюється за рахунок ґрунтозахисної сівозміни.

Крім того, після складання сівозмін змінилися площі кормових культур. Для контролю над забезпеченістю поголів'я кормами і своєчасного виправлення розрахували наступні таблиці.

Таблиця19. Розміщення сільськогосподарських культур в сівозмінах

Назва культур	Площа посіву, га	Розміщення с/г культур за сівозмінами
		Ґрунтозахисна	Кормова	Польова
1.Зернові: оз. пшениця ячмінь овес кукурудза на зерно гречка просо горох	584,6 186,6 32,6 31,1 143,4 32,3 24,8 133,8	- - - - - - -	- - - - - - -	186,6 32,6 31,1 143,4 32,3 24,8 133,8
2.Технічні, всього: цукр. буряк соняшник	237,8 170,1 97,0	- - -	- - -	170,1 97,0
3.Кормові, всього: баг. трави на з/к баг. трави на сіно кукурудза на з/к кукурудза на силос озимі на з/к озимі на зерно кормові гарбузи кормові коренеплоди од. трави на з/к од. трави на сіно од. трави на сінаж	421,74 112,7 9 30,5 104,8 10,8 13,2 8,8 30,5 33,9 10,3 37,2	- 43,1 - - - - 13,2 - - 13,7 - -	- 69,6 9 29,8 - 10,8 - - - 10,2 8,8 -	- - - 0,7 104,8 - - 8,8 30,5 10,0 1,5 37,2
ВСЬОГО посівних площ	1244,14	70	138,2		1035,9

На решті площі орних земель, як правило кращими за умовами рельєфу, та якостями ґрунтів, проектуються польові сівозміни, в яких розміщуються технічні, зернові, зернобобові, круп'яні, овочеві, а також кормові культури.

4.4 Характеристика і обґрунтування проекту за основними умовами

Після проведення складання сівозмін проводять економічне обґрунтування проектованих сівозмін.

Розміри сівозмін, площі посівів забезпечують вимоги виробничого використання техніки, своєчасного виконання механічних робіт. За проектований склад угідь і сівозмін повинен забезпечувати отримати максимальної кількості рослинної продукції з найменшими затратами праці, одночасно підвищуючи родючості ґрунтів.

Таблиця 20. Характеристика сівозмін (передбачених проектом) в розрізі виробничих підрозділів.

Назва сівозмін	Площа сівозмін, га	Кількість полів в сівозміні	Сер. розмір поля в сівозміні
1	2	3	4
Кормова	95	43,2	5	4	19	10,8
Ґрунтозахисна	70	6	11,6
Польова		1035,9	9	115,1

Важливим показником проектування сівозмін, який характеризується відтворенням родючості, є вміст в ґрунті гумусу.

Таблиця 21. Розрахунок середньорічного балансу гумусу в ґрунтах польової сівозміни.

№	Назва культур в сівозміні	Площа культур, га	Урожайність, ц/га	Винос гумусу т/га	Органічні добрива необхідні для підтримки бездефіцитного балансу гумусу
				При ерозії	З урожаєм	Всього	т/га	Всього, т
1	Горох	115,1	26	-1,36	-0,28	-1,64
2	Оз. пшениця	115,1	37	-0,72	-0,43	-1,15
3	Цукровий буряк	115,1	300	-2,28	-2,06	-4,34
4	Овес Гречка Просо Ячмінь	31,1 32,3 24,8 32,6	28 13 20 30	-1,36 -1,36 -1,36 -1,36	-0,71 -0,28 -0,71 -0,71	-2,07 -1,64 -2,07 -2,07
5	Кук.на зерно	115,1	45	-2,28	-1,40	-3,68
6	Кукурудза на силос	104,8	240	-2,28	-0,67	-2,95
7	Оз. пшениця Однорічні на з/к Однорічні на сіно Однорічні на сінаж	71,5 10,0 1,5 37,2	37 160 30 112	-0,72 -0,30 -0,30 -0,30	-0,43 -0,13 -0,13 -0,13	-1,15 -0,43 -0,43 -0,43
8	Цукровий буряк Кукурудза на зерно Коренеплоди	55 28,3 30,5	300 45 360	-2,28 -2,28 -2,28	-2,06 -1,40 -2,06	-4,34 -3,68 -4,34
9	Соняшник Кормові гарбузи	97,0 8,8	17 300	-2,10 -2,28	-1,27 -2,06	-3,37 -4,34
В середньому за рік по сівозміні	1035,9				-2,75	+2,75	2845,23

Вміст гумусу в ґрунтах скорочується за рахунок винесення азоту з врожаєм с/г культур, дощовими водами, вітровою ерозією. В той же час має місце надходження гумусу в ґрунті за рахунок розкладу рослинних решток і фіксацію азоту бобовими культурами. Забезпечення бездефіцитного вмісту гумусу в ґрунті досягає шляхом внесення органічних добрив.

Згідно таблиці, були отримані органічні добрива для підтримки бездефіцитного балансу гумусу, що складає 2845,23 т.

Таблиця22. Забезпеченість кормами поголів'я тварин (ц).

Види кормів	Необхідний об'єм виробництва в ц.к.ед.	Буде отримано за проектом в ц.к.ед.	Забезпеченість %
1. Концентровані	2455	11780,6	480
2.Сіно	4325	4817	111
3.Сінаж	3545	4166,4	118
5.Силос	25163	26200	104
6.Коренеплоди	4674	10886,4	233

Дивлячись на отримані результати можна зробити висновок, що усіма кормами господарство забезпечене на 100%, навіть спостерігається надлишок.

На перспективному передбачається зменшити площі під тими культурами, що мають надлишок продукції.

Розділ V Упорядкування території сівозмін

5.1 Упорядкування території польових сівозмін

Проект впорядкування території сівозмін розроблюють за принципом від загального до часткового шляхом послідовного наближення від загальної схеми вирішення основних питань до точного, остаточного взаємного розміщення всіх його елементів. Оскільки всі елементи впорядкування території сівозмін знаходяться у взаємному зв'язку, проект треба складати не в поелементній послідовності, а комплексно, знаходячи одночасно правильне рішення з розміщення усіх взаємопогоджених елементів.

Так, намічаючи розмiщення меж полів (ділянок), проектувальнику слiд мати на увазі, що при цьому визначається розташування й iнших елементів проекту, тісно пов'язаних з межами полів (лісосмуги, дороги тощо). Тому проектне рішення необхiдно оцінювати комплексно (за всiма елементами одночасно), щоб забезпечити взаємопогоджене, найбільш доцільне (в економічному й екологічному вiдношеннi) розміщення меж полів, лісосмуг i шляхiв.

Безпосереднє вирішення питань впорядкування території сівозмін доцiльно починати з визначення кiлькостi полів, якi можна розмістити на кожній окремiй ділянці ріллі масиву сiвозмiни з урахуванням того, що частина площі цього масиву буде зайнята польовими шляхами і лісосмугами. При цьому слiд керуватися валовим середнім розміром поля сівозміни (з урахуванням площ лісосмуг, шляхiв й iнших вкраплених контурiв), який орієнтовно визначений при організації сiвозмiн.

Однак вирішуючи це питання, не слід допускати надмірного подрiбнення полів за рахунок невеликих за площею прирізок і відрізок з метою забезпечення абсолютної рівновеликості полів. Часто деяке відхилення чистої площi конкретного поля від середнього його розміру цілком виправдане і навіть доцільне, про що більш детальнiше сказано нижче.

Потім з урахуванням рельєфу, напряму шкідливих вітрів, існуючих елементів ситуації, змін у положенні яких проектом не передбачається, а також інших факторів, що впливають на характер проектних рішень, намічається загальна схема розміщення полів, найвигідніша з екологічної й економічної точок зору.

На основі такої схеми уточнюється і деталізується розмiщення усіх взаємозалежних елементів з урахуванням вiдповiдних вимог. Уточнення проектних рішень полягає в їх послідовному поліпшенні й остаточному визначенні положення меж взаємозалежних елементів проекту. При деталізації проектних рішень встановлюють найбільш доцільнi в даних умовах технiчнi показники всіх елементів проекту (ширина лісосмуг i доріг, їх площi; нумерацiя, попередні i чистi площі полів і робочих ділянок тощо).

При розміщенні полів сівозмін слiд дотримуватися виконання вимог щодо екологічної й економічної доцільності, форми, компактності, розмiрiв і співвідношення сторін полiв, їх орієнтування вiдносно напряму шкідливих вітрів, рельєфу, існуючих елементів ситуації, рівноякіснiсть грунтiв тощо.

Форма полiв повинна бути зручною для їх механізованого обробiтку, що забезпечується проектуванням їх у формі прямокутникiв або трапецій (краще прямокутних) з суворо рівнобіжними довгими сторонами. Менш бажаною формою полів є паралелограм і косокутна трапеція. Просторові й інші умови конкретного орного масиву можуть обумовити необхідність в проектуванні складних і тому незручних для механізованого обробiтку полiв у формi трикутників, многокутників і складних фігур з криволінійними межами. Однак завжди слiд прагнути до мінімуму таких полів і окремо оброблюваних ділянок в них.

З метою дотримання вимог щодо компактності, поля сівозмін, коли це можливо, проектуються у виглядi однієї ділянки. Якщо ж конкретні умови масиву, де проектуються поля, не дозволяють запроектувати їх у виглядi однієї ділянки, у цьому випадку окремі ділянки поля необхідно розмiщувати суміжно, по відношенню один до одного на мінімальній відстані, що буде забезпечувати бiльшу компактність поля.

Розмiри і співвідношення сторін полів, що визначають довжини гонів машинно-тракторных агрегатів при роботі їх на полях сівозмін, варто забезпечувати оптимальними або в максимальнiй ступені наближеними до оптимальних. Значення оптимальних довжин сторін, що залежать від природно-сільськогосподарської зони розташування господарства й інших умов, наведенi у відповідних літературних джерелах.

Рівноякісність полів забезпечується проектуванням їх однорідними за ґрунтовим покривом, розташуванням на однакових елементах рельєфу і схилах однієї експозиції.

Якщо поля проектуються у виглядi декількох ділянок, то наведені вище вимоги щодо форми, розмiрiв і співвідношення сторін, рівноякісності за ґрунтовоим покривом відносяться не до поля в цілому, а до кожної його ділянки окремо. У цьому випадку саме ділянка, а не поле в цілому, є конкретним робочим місцем машинно-тракторних агрегатiв.

Вимоги щодо рівновеликості полів обумовленi необхідністю забезпечення щорічної сталості площ посiву сiльськогосподарських культур, рiвномiрного виходу валової продукцiї окремих культур за роками ротацiї сiвозмiни, однакового обсягу польових i транспортних робiт тощо. Однак запроектувати абсолютно рівновеликi за площею поля можливо лише в тому випадку, коли орні землі сівозміни являють собою цільний масив. При великій розчленованості орних земель балками, ярами, дорогами, лісосмугами тощо запроектувати рівновеликі поля без прирізок або відрізок не завжди можливо. Щоб уникнути дрiбних i незручних за площею дорiзувань до полiв і забезпечити тим самим кращi просторовi умови полів (робочих дiлянок) у виглядi цільних і компактних масивів, допускаться деякi обгрунтованi вiдхилення у величинi їх площ.

Відхилення окремих площ полів від середнього розміру поля сiвозмiни можливе в межах до 10 %, а за більш складних умов - до 12-15 %. В розрiзi окремих сiвозмiн цi вiдхилення складають: польовi - 10-15%; спецiальнi - 5; кормовi - 15; грунтозахиснi - 20%.

Попереднє проектування полів сівозмін ТОВ «Мрія» було проведено в попередньому курсовому проекті. При цьому було визначено склад, площі та попереднє місцерозташування сівозмін. Склад сівозмін за валовою площею:

польова сівозміна - 1036,47 га (9 полів) - площа польової сівозміни збільшилась на 0,57 га за рахунок трансформованої польової дороги в ріллю.

кормова сівозміна № 1 - 95 га (5 полів) ;

кормова сівозміна № 2 - 43,2 га (4 полів)

ґрунтозахисні ділянки - 70 га (6 полів ) .

Таблиця 23 . Перевірка площ сівозмін

Номер поля	Польова сівозміна	Кормова сівозміна №1	Кормова сівозмінас №2	Ґрунтозахисна сівозміна
1	125,13	19	10,8	11,3
2	115,1	19	10,8	11,4
3	115,1	19	10,8	10,2
4	120,57	19	10,8	10,2
5	110	19		13,2
6	110			13,7
7	121,07
8	115,1
9	104,4
Всього	1244,67	1036,47	95	43,2	70

Площа ріллі по господарству становить 1244,67 га, з урахуванням трансформації ріллі в багаторічні насадження. Подальше проектування розміщення полів та робочих ділянок, визначення їх конфігурації проводилось у відповідності до економічних нормативів оптимальної робочої довжини та ширини робочих ділянок у відповідній природньо-кліматичній зоні та нормативів запобігання ерозійним процесам, які викладені у наступних розділах, і відображені в відомостях проектування .

Таблиця 24 Технологічна характеристика полів польової сівозміни

№ полів і роб. діл	Площа, га	Форма полів і роб діл	Відстань від виробничого центру, км	Робоча довжина А (м)	Робоча ширина В (м)	Різноманітність полісся за ґрунтовим покривом
						Кількість агрогруп в полі	Кількість агрогруп в робочій длянки
1	2	3	4	5	6	7	8
І 1 2	125,13 90,41 34,72		2,0 1,2	1400 1550	600 150	5	2 5
ІІ	115,1		1,0	1800	750	2	2
ІІІ	115,1		1,7	1520	800	4	4
ІV 1 2 3	120,57 47,74 35,36 37,47		2,5 2,0 4,3	1100 1000 1000	450 600 300	5	2 1 1
V	110,0		2,6	1500	720	2	2
VІ	110,0		2,5	21000	450	2	2
VІІ	121,07		1,3	1900	700	2	2
VІІІ 1 2	115,1 82,52 25,58		1,6 1,7	1300 7500	550 300	2	2 2
ІХ	104,4		1,2	1750	750	4	4

Таблиця 25Технологічна характеристика полів ґрунтозахисної сівозміни

№ полів і роб. діл	Площа, га	Форма полів і роб діл	Відстань від виробничого центру, км	Робоча довжина А (м)	Робоча ширина В (м)	Різноманітність полісся за ґрунтовим покривом
						Кількість агрогруп в полі	Кількість агрогруп в робочій длянки
1	2	3	4	5	6	7	8
І 1 2	11,3 5,5 5,8		1,2 2,4	250 300	210 200	1	1 1
ІІ 1 2	11,4 5,7 5,7		0,7 0,9	500 400	150 150	1	1 1
ІІІ 1 2	10,2 5,2 5,0		1,3 1,4	350 550	150 100	1	1 1
ІV 1 2	10,2 4,8 5,4		1,1 0,8	350 300	150 200	1	1 1
V 1 2 3	13,2 5,0 4,2 4,0		2,7 1,0 1,2	400 400 450	150 120 100	1	1 1 1
VІ 1 2	13,7 9,0 4,7		1,4 1,7	400 400	200 250	1	1 1

При оцінці рівновеликості полів з врахуванням якості ґрунтів спочатку визначається середньозважений бал поля в цілому:

Де:

Бср - середньозважений бал поля,

Б₁, Б₂…Бп - бали агрогруп грунтів, що входять в склад поля,

Р₁, Р₂…Рп - площі агрогруп грунтів, що входять до складу поля,

УР- площа поля.

Так для ІІ-го поля середньозважений бал становить:

В даному курсовому проекті “Характеристика рівновеликості полів сівозмін з урахуванням якості грунтів” зображена в наступній таблиці. № 26

Розміщення лісових смуг і польових шляхів повинно бути взаємопогоджене з розміщенням меж полів і робочих ділянок, а також між собою. Розміщення лісосмуг виконується у відповідності з діючими нормативними вказівками по проектуванню захисних лісових насаджень.

В умовах рівнинної місцевості (ухил 1°-3°), що характерно для даного господарства, полезахисні лісосмуги проектуються по межам полів та усередині їх, якщо розміщених по межам полів лісосмуг, не достатньо для захисту всієї площі поля.

Поздовжні (основні) лісосмуги, що розміщуються вздовж довгих сторін поля, проектуються перпендикулярно напрямку сумарного (результуючого) вектору, який графічно характеризує сукупний напрямок шкідливих вітрів.

За даними повторюваності шкідливих вітрів (таблиця ) послідовно будуються вектори, які графічно характеризують повторюваність вітрів протилежних напрямків (Пн+Пд, ПнС+ПдЗ, С+З, ПнЗ+ПдС), як це відображено на малюнку 1.

Повторюваність суховійних вітрів різних напрямків (%).

Напрямки	Пн	ПнСх	Сх	ПдСх	Пд	ПдЗх	Зх	ПнЗх
Суховійні	0	0	20	24	41	11	2	2

Мал..1 Визначення напрямку сумарного вектору, що характеризує напрямок шкідливих вітрів та оптимальний напрямок полезахисних лісосмуг

Розміщення лісосмуг і польових шляхiв слiд погоджувати не тiльки з межами полів (робочих ділянок), а також i між собою. Розміщення лісосмуг провадиться відповідно до чинних інструктивних і нормативних вказівок з проектування і вирощування захисних лісових насаджень.

В умовах рівнинної місцевості (ухили до 1^о-2^о )залежно від ступеня прояву водної ерозії, механічного складу ґрунтів) полезахиснi лiсомуги проектують по межах полів і посеред них, якщо площі полів великі, а розміщених по межах полів лiсосмуг недостатньо для захисту всієї площі поля. Поздовжні лісосмуги, якi розмiщенi уздовж довгих сторін поля, проектують перпендикулярно сумарному (результуючому) вектору, що графічно характеризує сукупний напрям суховійних i iнших шкiдливих вітрів. Визначення напряму результуючого вектору розглянемо на конкретному прикладі. За даними повторюваності суховійних вітрів у певному масштабi послідовно будують вектори (рис.1), вітрiв протилежних напрямів

(Пн + Пд; ПнСх + ПдЗх; Сх + Зх; ПдСх + ПнЗх).

Відстань між поздовжніми лiсосмугами має забезпечувати захист усієї площі поля. Оскiльки цiлком задовiльний захист прилеглої до лiсосмуги площi забезпечується на вiдстанi, що дорiвнює приблизно 25 - 30 - разовiй висотi дерев, то такi вiдстанi i рекомендують дотримуватися при розмiщеннi поздовжнiх лiсосмуг. Однак з метою узгодженого розмiщення лiсосмуг i полiв сiвозмiн iнодi допускають значне збiльшення цiєї вiдстанi (до 40-разової висоти насаджень i навiть бiльше).

Кращими захисними властивостями вiдзначаться досить вiтропроникнi лiсосмуги, дерева яких мають ажурнi крони i якi добре продуваються знизу. Для лiсостепових районiв можна рекомендувати 2-3-рядковi смуги шириною вiд 5-6 до 7,5-9 м залежно вiд ширини мiжрядь (2,5 або 3 м).Для степових районiв, де виникають пиловi бурi i суховiї, а лiсомелiоративнi умови гiршi, можна проектувати 4-5-ряднi лiсовi смуги шириною 10-12,5 м з вiдстанню мiж деревами в рядках 2,5 i до 3 м.

В умовах складного рельєфу лісосмуги (приводдiльнi і водорегулюючи) служать для затримки поверхневого стоку, кращого зволоження схилів і запобігання водної ерозії ґрунтів. Тому на еродованих схилах крутістю більш 1^о (на північних схилах більш 2^о) лісосмуги слiд розміщувати поперек схилів. Відстані між водорегулюючими лісосмугами не повинні перевищувати: на вилужених, типових, звичайних і південних чорноземах - 400 м; на сірих лісових ґрунтах і опідзолених чорноземах - 350 м; на темно-каштанових ґрунтах - 300м.

Поперечні лiсосмуги проектуються лише на поперечно-опуклому і поперечно-прямому схилах, оскільки в цьому випадку буде відсутня небезпека концентрації поверхневого стоку уздовж лісосмуг.

Привододільні лісосмуги проектують уздовж ліній вододілів з певним зсувом їх (15-20 м) у бік схилів південної, південно-східної, південно-західної і східної експозицій.

Ширина привододільних і водорегулюючих лісових смуг установлюється дещо більше (частіше 12-15 м) у порівнянні з полезахисними лісосмугами.

Бiля брівок еродованих балок і уздовж великих ярів (не ближче 3-5 м від брівки яру) розміщують відповідно прибалковi і приярковi лiсовi смуги, ширина яких коливається у межах 12-21 м.

На більшій частині території України має місце одночасний прояв як шкідливих вітрів (суховіїв, пилових бур, заметiльних вiтрiв), так і процесiв водної ерозії грунтiв. Оскiльки панiвний напрям шкідливих вітрів, як правило, різко не виражений, а водна ерозія проявляється і на пологих (особливо довгих) схилах, основним фактором, що ураховується при розміщенні лісосмуг, є рельєф.

Різноманіття факторів, якi доводиться ураховувати при впорядкуваннi території сівозмін, часто викликає необхідність розгляду й оцінки варіантів проектних рішень з метою вибору кращого з них.

Для вибору кращого проектного рішення необхідно визначити узагальнюючий економічний ефект за єдиним критерієм на основі оцінки позитивних і негативних сторін кожного з розглянутих варіантів, що характеризуються конкретними економічними показниками. Економічні показники, якi використанi для сукупного аналізу проектних рішень, можна звести в наступні групи: капітальні витрати, щорічні витрати, вартість додаткової продукції. Значення показників визначаються таким чином.

Капітальні витрати на створення лісосмуг (К_І, К_ІІ) обчислюються як добуток площі запроектованих лісосмуг за варіантами (Р_ІЛ, Р_ІІЛ,) на вартість створення 1 га лісосмуги .

Щорічні витрати в розглянутих варіантах будуть включати:

1) втрати доходу з площі, зайнятої лісосмугами і дорогами;

2) втрати на холості заїзди і повороти машинно-тракторних агрегатiв при роботі їх у межах конкретних робочих ділянок;

3) витрати на перевезення додаткової продукції;

4) додаткові втрати при механізованих роботах від збільшення робочого ухилу;

5) амортизаційні відрахування від капітальних витрат на створення лісосмуг.

І. Капітальні витрати на освоєння лісосмуги:

К = Р_га* В_грн/га. , де

К - капітальні витрати на освоєння лісосмуги, грн.;

Р_га - площа лісосмуги в межах робочої ділянки за варіантами, га;

В_грн./га - вартість створення 1 га лісосмуги, =1200 грн/га.

К₁ = 1,8 * 1200 = 2160 (грн.)

К₂ = 1,9 * 1200 = 2304 (грн.)

Р₁ = 12м * 1500м = 1,8 га

Р₁ = 12м * 1600м = 1,9 га3

ІІ. Щорічні витрати

1. Витрати з площі, зайнятою лісосмугою

q = Р_га* У * П_ц , де

Р_га - площа лісосмуги в межах робочої ділянки за варіантами, га;

У - урожайність озимої пшениці, ц/га;

П_ц - ціни на 1 ц продукції, грн./га;

q₁ = 1,8 * 32,7 * 40 = 2354,4

q₂ = 1,9 * 32,7 * 40 = 2485,2

2. Витрати на холості заїзди та повороти машино - тракторних агрегатів

Х = Р₁ * х₁ + Р₂ * х₂ , де

х_1,2 - сума витрат на виконання повздовжніх та поперечних робіт ( за номограмою);

Р₁ - площа робочої ділянки, га

х₁ = (0,1 + 0,5)*8 = 4,8

х₂ = (0,15+ 0,48)*8 = 5,04

8 - коефіцієнт індексації в грн./га.

Х₁ = 115,1 * 4,8 + 115,1 * 4,8 = 1104,96

Х₂ = 115,1 * 5,4 + 115,1 * 5,04 = 1160,21

Х = Хмах - Хміп = 1160,21 -1104,96 = 55,25

3. Витрати на перевезення додаткової продукції

A. Визначаємо площу, яку захищають лісосмуги в межах поля

Р_зах = L * 30 * H * K_ср , де

K_ср - сукупність середніх коефіцієнтів захисної дії лісосмуги

L - довжина лісосмуги в межах поля (вздовж, поперек)

Р_{зах 1} = 1500 * 30 * 12 * 0,52 = 28,08

Р_зах2 = 1600 * 30 * 12 * 0,53 = 30,5

Таблиця 27 Розрахунок захисного впливу лісосмуги

Напрямки	Повторю вальність V %	Лісосмуга 1 вар	Лісосмуга 2 вар
			К	V * К		К	V * К
Пн + Пд	41	9 30	0,14	5,74	10	0,20	8,2
ПнСх+ПдЗх	11	35 30	0,57	6,27	55	0,82	9,02
Сх. + Зх	22	99 30	1,14	25,08	80	0,98	21,56
ПдСх+ПнЗх	26	35 30	0,57	14,82	35	0,57	14,82
Всього	100	180		51,91	180		53,6

K_ср = 51,91 / 100 = 0,52 K_ср = 53,6 / 100 = 0,54

а) Перший і єдиних кут вимірюємо на плані між напрямками

Пн + Пд., ПнСх+ПдЗх, Сх. + Зх, ПдСх+ПнЗх.

В варіанті 1 = 9 30 , в варіанті 2 = 10, всі інші кути не

вимірюються.

б) К = визначається шляхом інтерполяції показників

0 - 0,05 10 - 0,20 20 - 0,35 30 - 0,50 40 - 0,64 45 - 0,71

50 - 0,77 60 - 0,87 70 - 0,94 80 - 0,98 90 - 1,00

Б. Визначаємо вартість перевезення продукції:

C = Q * S , де

C - вартість перевезення допоміжної продукції, грн.;

Q - об єм допоміжної продукції ;

S - вартість перевезення центнер вантажу на певну відстань (R)

При R = 1,3 км S = 2,00 тон

C₁ = (28,08 * 3,0) * 0,2 = 16,85 (грн.)

C₂ = (30,53 * 3,0) * 0,2 = 18,32 (грн.)

III. Вартість додаткової продукції

Д = Р_зах * З ц/га * П ц

Д₁ = 28,08 * 3 * 80 = 6739,2 (грн)

Д₂ = 30,53 * 3 * 80 = 7327,22 (грн)

IV. Чистий прибуток

Ч = Д - (q + Х + С + А), де

Ч₁ = 6739,2 - (2354,4 + 1104,96 + 16,85 + 64,8) = 3198,19

Ч₂ = 7327,2 - (2485,2 + 1160,21 + 18,32 + 69,12) = 3594,35

Д - вартість додаткової продукції, грн.;

Ч - чистий прибуток, грн.;

А - амортизаційні витрати, що становлять 3% від капітальних витрат,

грн.; Вар1 = 16,85, вар2 = 18,32

q - витрати з площі зайнятої лісосмугою, грн.;

Х - витрати на холості заїзди та проїзди, грн.;

С - вартість перевезень додаткової продукції, грн..

V. Строк окупності капітальних витрат, роки

N = Q * * (1 + 2 * q / ), де

N₁ = 1.5 * * (1 + 2 * 2354.4/ 3198.19) = 23р.

N₂ = 1.5 * * (1 + 2 * 2485,2/ 3594,35) = 18р.

N - кількість років окупності витрат, грн.;

К - капітальні витрати на створення лісосмуг, грн.;

Q - зональний коефіцієнт, значення якого приймається в лісостепу 1,5

- чистий додатковий прибуток, грн.;

Таблиця 27 Аналіз розміщення варіантів лісосмуг

Показники	Варіанти
	1	2
I. Капітальні витрати на освоєння лісосмуги	2160	2304
II. Щорічні витрати 1. Витрати з площі, зайнятою лісосмугою	2354,4	2485,2
2. Витрати на холості заїзди та повороти машино - тракторних агрегатів	1104,96	1160,21
3. Витрати на перевезення додаткової продукції	28,08	30,53
4. Амортизаційні вирахування (3%)	64,8	69,12
III. Вартість додаткової продукції	6739,2	7327,2
IV. Чистий прибуток	3198,19	3594,35
V. Строк окупності капітальних витрат, роки	23	18

На території ТОВ «Мрія» виконано аналіз рельєфу та основних напрямків суховійних вітрів, в результаті чого на плані землекористування побудували вектор переважної дії вітрів і визначили оптимальне розміщення поздовжніх лісосмуг.

Беручи до уваги конфігурацію території, рельєф місцевості, нормативні відстані між лісосмугами по лісолісолісостеповій природньо-кліматичній зоні (300-400м) та середній розмір поля, остаточно запроектовано місцерозміщення і конфігурація полів та робочих ділянок по кожній сівозміні.

Ширина полів:

польова сівозміна - 350 - 450м;

кормова сівозміна - 385 - 470м;

що переважно відповідає оптимальним та допустимим нормам по лісостеповій зоні.

Лісосмуги запроектовано шириною 9 м продувної конструкції, які рекомендуються як оптимальні в протидефляційному застосуванні. Адже саме вітрова ерозія є більш небезпечною, відповідно до даних метеорологічної станції Талалаївського району .

5.2 Упорядкування території ґрунтозахисних, кормових, овочевих та інших сівозмін

Також запропоновано створити захисні насадження по межах пасовищ(пасовищезміна) та полів польовоїі кормової сівозмін для захисту останніх від вітрів, а також для локалізації худоби від отрутохімікатів, які застосовуються на поля.

Польовi шляхи проектуються узгоджено з розміщенням меж полів (робочих ділянок) і лісосмуг. Їх розміщують біля тих меж полів (ділянок), де вони найбільш необхідні і зручні для виконання виробничих процесів. Польові дороги мають забезпечувати під'їзд до кожного поля і робочої ділянки. Крiм того, вони повинні зв'язувати поля (робочі ділянки) з господарськими центрами по найкоротшій відстані. Тому польові дороги слiд проектувати з мінімальною кількістю поворотів і розміщувати їх з боку поля або робочої ділянки, найближчої до населеного пункту (виробничого центру).

При проектуванні польової дорожньої мережі необхiдно ураховувати рельєф місцевості, наявність ерозійних процесів, прохідність доріг у період весняних робіт і збирання урожаю, а також витрати на спорудження мостів і інших водопропускних споруд. Проектнi рішення мають забезпечити максимальну прямолінійність доріг, неприпустимість розчленовування дорогами полів і окремих орних масивів на частини, незручні для механізованого обробiтку.

У районах прояву водяної ерозії ґрунтів дороги варто розміщувати, по можливості, на вододілах і уздовж горизонталей (поперек схилу).

Допустиме також розміщення доріг перпендикулярно до горизонталей, але з застосуванням розпилювачів стоку у нижній частині схилу. При ухилах більш 3⁰ варто уникати проектування доріг уздовж схилу.

При вирішенні питання щодо розміщення доріг вiдносно лісосмуг слiд керуватися наступним. Необхідно розміщувати дороги з південного і південно-східного боку лісосмуги, вище за рельєфом і з навітряного боку вiдносно панiвних вітрiв. Ширина польових доріг проектується залежно від їх призначення, типу сівозмін тощо (від 5 до 8 м - основнi дороги і 3-4 м - допоміжнi).

Густота дорожньої мережі багато в чому залежить від типу і виду сівозміни. Так, у сівозмінах, що включають посіви цукрового буряка, картоплі й овочів, де обсяг транспортних робіт з перевезення продукції значний, мережа доріг повинна бути густішою. Якщо відстані між допоміжними польовими дорогами не перевищують 300 - 1000 м, то умови для виконання транспортних робіт вважаються сприятливими.

Рекомендовані вiдстанi мiж повздовжнiми польовими дорогами в полях польових сiвозмiн рiзних природних зон України такi: Полiсся - 550-600 м, Лiсостеп - 650-800, Степ - 700-800 м. Якщо виникає протирiччя (наприклад, у степовiй зонi рекомендована вiдстань значно бiльша нiж вiдстань мiж лiсосмугами), то польовi дороги доцiльно проектувати не бiля всiх лiсосмуг в полях, а через одну.

На території землекористування ТОВ “Мрія” запроектовано польові шляхи з виконанням усіх вищезгаданих норм. Ширина доріг становить, переважно, 3м, що обгрунтовується добре розвиненою мережею внутрігосподарських та міжгосподарських доріг з твердим покриттям.

Польові стани проектуються на вiддалених від населених пунктів орних землях. Вони призначенi для проживання працівників в період польових робіт, проведення поточного і профілактичного ремонту сiльськогосподарської техніки, зберiгання інвентаря й інших засобів виробництва.

Розміщення польового стану слiд передбачати, по можливості, у центрі орного масиву, що обслуговується ним, а також бiля доріг, якi зв'язують його з сівозмінами, населеними пунктами i господарськими центрами.

Майданчик, вибираний під польовий стан, повинен відповідати будівельно-планувальним, санітарно-гігієнічним й іншим вимогам. Згiдно з типовими проектами планування площа польового стану складає 1,0-1,5 га.

5.3 Аналіз і оцінка варіантів упорядкування території сівозмін

Основними економiчними показниками оцiнки варiантiв розмiщення водних джерел є затрати на будiвництво водних споруд i розмiр рiчних витрат на польове водопостачання.

З метою оцінки проектних рішень з розміщення полів сівозмін визначаються конкретні значення відповідних показників, якi характеризують ступінь виконання основних вимог, що ставляться до полів відносно їх рівновеликості, форми, довжини сторін, компактності, рівноякісності, ступеня обліку рельєфу.

Приклад розрахунку значень показників, що характеризують проектні рішення з впорядкування території сівозмін щодо технологічної характеристики наведені в таблиці .

Для оцінки полів сівозмін щодо їх конкретних технологічних характеристик (форма поля, робочi довжина і ширина, відстань до виробничих центрів, розмiщення за крутiстю схилів) визначаються значення відповідних показників. Форма поля визначається візуально за планом. Відстань вiд поля до виробничого центру визначається наступним чином. У полях, що складаються з двох і більше робочих ділянок, спочатку визначається графiчно на планi відстань до виробничого центру від кожної робочої ділянки (від центру ваги ділянки по перпендикуляру до найближчої дороги і по нiй до виробничого центру). Використовуючи отримані відстані й площі робочих ділянок, визначається середньозважена відстань від поля до виробничого центру:

,

де:

R_поля - середньозважена відстань від поля до виробничого центру, км; r₁, r₂... r_n - відстані від відповідної робочої ділянки поля до виробничого центру, км; Р_I,Р₂…Р_n - площі робочих ділянок, га; Р_поля - площа поля (сума площ робочих ділянок), га.

Робочi довжина і ширина полiв (робочих дiлянок) визначається шляхом безпосередніх вимірів на планi, якщо вони мають форму прямокутника або трапеції з вiдхиленням бокових сторiн від прямого кута до 15є. В інших випадках для визначення робочої довжини і ширини використовуються формули:

,

де: В_р - робоча ширина поля (дiлянки), м; L_р - робоча довжина поля (дiлянки), м; Н - висота трапеції, м; с і d - боковi сторони трапеції, м; Р - площа поля (робочої ділянки), м².

У полях (робочих ділянках), що мають складну конфігурацію, робочi довжина і ширина обчислюються наступним чином. Спочатку визначається напрям основного обробiтку поля (робочої ділянки), виходячи з його просторових характеристик i рельєфу. Потім вимірюють перпендикуляр до напряму основного обробiтку, довжина якого приймається у наведеній вище формулі за значення Н. За суму с i d беруть загальну довжину тієї частини периметра поля, що відхиляється від напряму основного обробiтку більше . Після відповідних обчислень одержують значення робочої ширини (В_р). Робочу довжину (L_р) визначають шляхом подiлу площi поля або робочої ділянки (Р) на робочу ширину (В_р).

Робочі ухили по довжині і ширині поля (робочої ділянки) визначають за формулою:

,

де:

i_р% - робочий ухил по довжині (ширині) поля (робочої дiлянки), %;

Н - перевищення мiж протилежними кінцями поля, м;

d - відстань між протилежними кінцями поля (робочої дiлянки) по довжинi або ширинi, м.

У полях (робочих ділянках) зі складним рельєфом робочі ухили доцiльно визначати за допомогою палетки Чешихіна, що являє собою мережу паралельних ліній, нанесених на прозорий матеріал (кальку, лавсанову плівку тощо) на довільній відстані одна від одної (як правило, через 2-4 мм). Таку палетку накладують на графічне зображення поля (робочої дiлянки) на плані в напрямi обробiтку і підраховують кількiсть повних і неповних закладень по кожній лінії палетки. Визначають довжину всіх паралельних ліній палетки у межах поля (робочої ділянки). Робочий ухил визначають за одiєю з формул:

; і_р%,

де:

i_р% - робочий ухил, %;

А - кількість заложень по усiх лініях палетки у межах поля (робочої ділянки);

h - висота перерiзу рельєфу, м;

L - довжина усіх паралельних ліній палетки у межах поля (робочої ділянки), м; а - відстань між двома паралельними лініями палетки (у переведенні на метри за масштабом), м;

Р - площа поля (робочої ділянки), м².

Для оцінки запроектованого поля (робочої дiлянки) щодо рельєфу робочі ухили порівнюють з ухилом місцевості, який визначають за формулою:

,

де:

i_м% - ухил місцевості, %;

С - довжина усіх горизонталей у межах поля (робочої дiлянки), м;

h - висота перерiзу рельєфу, м;

Р - площа поля (робочої дiлянки), м².

У полях (робочих дiлянках), розмiщених з урахуванням рельєфу, робочий ухил у напрямi основного обробiтку часто наближується до нуля і значно менший вiд ухилу місцевості.

Рівноякісність полів сівозмін характеризується кількістю ґрунтових вiдмiн (агровиробничих груп ґрунтів) у межах кожного поля (робочої ділянки) i визначається шляхом візуального зіставлення меж полів і робочих ділянок з межами ґрунтових вiдмiн.

Розділ VI Упорядкування території багаторічних насаджень

6.1 Впорядкування території садів

Основною задачею впорядкування території садів є створення найкращих організаційно-територіальних умов, що забезпечують одержання максимальної кількості плодово-ягідної продукції на одиницю площі при найменших витратах праці і засобів.

Складання проекту впорядкування території садів включає:

1) розміщення бригадних ділянок, підсобних господарських центрів, захисних лісових насаджень, дорожньої мережі, водяних споруджень;

2) обґрунтування проекту;

3) написання пояснювальної записки.

В моєму товаристві садів не має.

Складання проекту впорядкування території садів починається з вивчення природних особливостей господарства, що рекомендується природно-сортового співвідношення плодово-ягідних культур і сортів для даної зони, біологічних особливостей і цінності їх, якісного стану ділянок земель, виділених під сади. З цією метою вивчається їхнє розташування по рельєфу (крутість, експозиція схилів, висота над рівнем моря), ґрунтовому покриву (типи ґрунтів, їхній механічний склад, сольовий режим, потужність ґрунтового покриву), гідрогеологічним умовам (глибина залягання ґрунтових вод, що підстиляють породи, щільність ґрунтів), наявність водних джерел.

За матеріалами проведених підготовчих і обслідницьких робіт аналізується стан існуючих садів (вік, породно-сортовий склад, продуктивність та ін.) Якщо існуючі сади представлені малопродуктивними, сильно зрідженими і старими деревами, то по проекту варто передбачити реконструкцію існуючих насаджень. У цих випадках необхідно проводити впорядкування території не тільки знову створюваних садів, але й існуючих.

На основі вивчення якісного стану ділянок земель, виділених під багаторічні насадження, що рекомендується породного складу і співвідношення сортів, передбачених перспективним планом розвитку садівництва, виділяють ділянки під окремі породи, сорти багаторічних насаджень. При цьому враховуються особливості порід, сорта та їхньої вимоги до рельєфу, ґрунтам, мікроклімату.

Установлюється загальний характер розміщення рядів, кварталів і напрямок їхніх границь з урахуванням рельєфу, напрямку шкідливих вітрів, зручності механізованих робіт і транспортування вантажів. Одночасно встановлюється загальний характер розміщення бригадних ділянок, захисних лісосмуг, дорожньої мережі, підсобних господарських центрів, джерел водопостачання, що переробляють підприємства.

На основі таких загальних рішень виробляється конкретне проектування всіх необхідних елементів впорядкування території садів, причому з уточненням при наступних діях попередніх рішень.

Для кращого розвитку насаджень і виконання виробничих процесів, кожній плодовій породі приділяється окрема компактна ділянка з обліком її біологічних особливостей і вимог до ґрунту, рельєфу, мікроклімату, після чого встановлюють напрямок рядів насаджень.

Розміщення сортів виробляється з урахуванням створення умов для їх взаімоопилення і виконання механізованих робіт. Виділивши в такий спосіб на плані масиви для різних порід, установлюють напрямок рядів насаджень.

У садах на рівнині ряди дерев розміщають з півночі на південь для кращого ви висвітлення їх сонцем. У садах, розташованих на схилах, з метою зменшення поверхневого стоку води і кращої обробки, ряди розміщають прямолінійно, уздовж горизонталей, а при крутому і складному рельєфі - контурно.

На схилах понад 8⁰ передбачаються східчасті тераси.

У районах дії шкідливих вітрів найбільш доцільний напрямок рядів перпендикулярно напрямку вітрів.

На масивах окремих порід проектують квартали, з розміщенням яких уточнюються границі самих масивів. Квартали проектують по можливості прямокутної форми. При проектуванні кварталів враховується площа саду, розміри посадок тих чи інших порід, рельєф, зручності проведення механізованих робіт і транспортування вантажів.

Для садів із площею понад 100 га на рівнинних ділянках квартали проектують 15-20, до 30 га. У садах, розташованих на схилах крутістю 7-15⁰, площа кварталів може бути зменшена до 4-8 га. Зменшується також площа кварталів у садах, підданих посиленому впливу вітрів.

Квартали розміщають довгою стороною уздовж рядів, причому таким чином, щоб у рівнинних умовах довжина кварталів проектується від 400-500 до 800-1000 м, на схилах крутістю більш 15⁰ - довжину 250-300 м, ширину - 80-100 м.

У кожнім кварталі розміщають 3-4 високоврожайні сорти однієї породи одного терміну дозрівання і плодоносіння, що добре запилюють один одного.

Суміжні, компактно розташовані квартали, з насадженнями різних порід і сортів, різних термінів дозрівання, закріплюються за бригадами.

Одночасно з проектуванням кварталів розміщають захисні лісосмуги і дорожню мережу.

Для обґрунтування проекту й аналізу варіантів використовують як технічні, так і економічні показники. До економічних показників варто віднести: собівартість продукції, вартість валової і товарної продукції на одиницю площі, чистий доход у розрахунку на центнер продукції і на одиницю площі, щорічні витрати виробництва, розмір капітальних вкладень, строк окупності їх, рівень рентабельності.

Оцінюється відповідність розміщення елементів у відношенні рельєфу, розмірів сторін і конфігурації.

Визначають площу, захищену лісосмугами, а також питома вага площ, зайнятих дорогами, лісосмугами.

Визначають розмір капітальних вкладень і їхню економічну ефективність. Капітальні вкладення в багаторічні насадження складаються з витрат: на підготовку до посадки ділянок, відведених під насадження, на закладку насаджень і відхід за ними в рік посадки, по відходу за молодими насадженнями до вступ у повне плодоносіння.

Визначивши розмір капітальних вкладень на закладку і вирощування саду, устаткування території, розраховують економічну ефективність капітальних вкладень.

6.2 Впорядкування території виноградників

Впорядкування території виноградників проводиться за тим же планом, що і при впорядкуванні території садів, але в ТОВ “Мрія” впорядкування виноградників не доцільно тому що даного виду угідь на території землекористування не має.

Розділ VII Упорядкування території пасовища

7.1 Упорядкування території пасовищ

Вивчення сучасного стану і використання пасовищ виробляється з метою визначення характеру подальшого використання кожної ділянки, розробки заходів щодо поліпшення і пристрою їхньої території.

Ділянки природних кормових угідь характеризуються по рельєфу (розташування, експозиція, крутість схилу), ґрунтам (механічний склад, еродованості, зволоження, засоленість, потужність гумусового покриву), рослинності (тип, кормова цінність трав, продуктивність). Вивчається далекість тваринницьких ферм (комплексів), водяних джерел, глибина залягання ґрунтових вод і умови водопостачання.

При вивченні природних кормових угідь і впорядкування їхні території використовуються матеріали ґрунтового, землевпорядного, геоботанічного обстежень, рельєф місцевості.

Розрізняють дві основні форми літнього розміщення тварин - стійлове і пасовищне. При стійловому усі види кормів, включаючи і зелені, доставляють твариною на ферми, а при пасовищному основну частину кормів тварини одержують на пасовищах. При цьому на вилучених пасовищах звичайно організують табірний зміст тварин, щоб уникнути далеких перегонів їх від ферм на пасовище і назад. При закріпленні пасовищ за поголів'ям тварин необхідно враховувати біологічні особливості різних видів і вікових груп тварин, природні властивості пасовищ, далекість їх від ферм і літніх таборів, якість травостою, наявність пасовищного водопостачання й ін.

При закріпленні пасовищ за групами тварин зважуються питання періодично повторюваних заходів щодо поліпшення пасовищ і підвищенню їхньої продуктивності.

Для цього вводяться пасовищезміни і сіножате-пасовищезміни, схеми ротації яких залежать від кліматичних умов зони, і насамперед від місця розташування пасовищ (днища балок, схили балок різної крутості й експозиції й ін.), якості ґрунтів, намічуваних заходів щодо поліпшення пасовищ (корінне, поверхневе), ступеня зволоження й ін.

Під пасовищезміною розуміють систему заходів, спрямованих на підвищення продуктивності пасовищ і підтримки її на високому рівні шляхом створення культурного чи травостою поліпшення природного, а потім періодичного його відновлення, що тече відходу за пасовищами й організація раціонального їхнього використання.У залежності від конкретних умов можуть бути введені пасовищезміни: індівідуальні - у системі випасних загонів і групові - у системі гуртових ділянок.

При проведенні групових пасовищезмін у системі гуртових ділянок різко скорочується кількість пасовищезмін, і в 4-6 разів збільшуються їхні площі. Це дає можливість більш продуктивно використовувати техніку при залудінні пасовищ, відходу за ними і краще організувати раціональне їхнє використання.

При пасовищному змісті тварин виробляється формування гуртів, отар, черід і табунів по підлозі, віку, породності і продуктивності. Кількість тварин у випасній групі встановлюється диференційовано, виходячи з організації праці на фермах і змісту худоби, намічуваного поголів'я і його розміщення по окремих будівлях, площі відособлених масивів пасовищ.

Гурти корів формують розмірами 150-200 голів; телята 100-150, дорослий молодняк великої рогатої худоби 150-250.

Кращі по якості і розташовані ближче до тваринницьких комплексів (фермам) пасовища відводять більш продуктивним і вимогливим групам молочної худоби, телятам. Гірші по якості і розташуванню ділянки пасовищ виділяються вівцям і дорослому молодняку великої рогатої худоби й ін. У нашому випадку пасовищ займають площу 250,75 га.

7.2 Упорядкування території сіножатей

Оскільки на території даного господарства сіножатей не має тому і упорядкування не проводять. Але можна сказати що всі заходи які проводять на пасовищах також можна застосовувати і на сіножатях. Тому розміщення деяких деталей зробимо на прикладі пасовищ.

Узгоджено з розміщенням гуртових ділянок, загонів чергового підбурення, тваринницьких комплексів (ферм), літніх таборів і вопостачянь, проектуються скотопрогони. Їх необхідно прокладати в місцях, зручних для пересування тварин і щоб при цьому не порушувалися санітарні і зооветеринарні вимоги, не виникала опасность утворення вимоїн, розмивів і ін.

Не можна сполучати скотопрогони з дорогами загального користування, розташовувати їхній поблизу скотомогильників, не ближче 2-3 км по брівках балок, крутим схилам, поруч з ярами, а також по тальвегах яруг і балок. У балках скотопрогони розміщають у підніжжя балкових схилів. Скотопрогони варто проектувати по можливості прямолінійно, без частих крутих поворотів.

Ширина основних скотопрогонів, що з'єднують ферми літні табори з гуртовими ділянками, складає: для гуртів великої рогатої худоби 15-20 м, для отари овець 25-30 м.

Ширина внутрідільничних скотопрогонів (між загонами внутрігуртових ділянок) для гурта великої рогатої худоби рекомендується менше на 10-15% від основних.

7.3 Аналіз і оцінка варіантів упорядкування території пасовищ та сіножатей

В господарстві ТОВ “Мрія” на перспективу розраховано поголів'я ВРХ : корови - 200 гол., нетелі - 40 гол., молодняк понад рік - 73 гол., молодняк 6-12 міс - 183гол.,всього - 500 голів ВРХ. У користуванні господарства знаходиться 188,36 га чистої площі пасовищ.

Отже розрахунок площі на одну голову для корів становить

га.

Розрахунок площіна одну голову молодняка ст.. року становить

га.

А розрахунок площі на одну голову молодняка до року становить

га.

В моєму господарстві буде випасатися 2 гурт молодняка до року в якому буде 200 голів .

Пасовищезміна в господарстві поділеться на 5 ділянок по:

1. поле - 40,35 га

2. поле - 42,23 га

3. поле - 33,54 га

4. поле - 38,10 га

5. поле - 34,14 га

Таблиця 28 Схема ротації пасовищезміни (поверхневого поліпшення)

Роки/Ділянки	I	II	III	IV	V
1	Пп	випас	випас	випас	випас
2	випас	Пп	випас	випас	випас
3	випас	випас	Пп	випас	випас
4	випас	випас	випас	Пп	випас
5	випас	випас	випас	випас	Пп

I-V- номери ділянок

Пп - заходи з поверхневого поліпшення ;

Розділ VIII Складання технологічного проекту і перенесення його в натуру

8.1 Складання технічного проекту

Після складання ескізного проекту і його обґрунтування виробляється розрахунок загальних (валових) площ проектованих ділянок. Після чого всі елементи проекту внутрішньогосподарського землевпорядкування господарства (поля, пасовища й інші ділянки, а також дороги, лісосмуги і т.д.) розміщаються на проектному плані з застосуванням при цьому різних способів проектування (графічний, аналітичний і ін.).

У нашому випадку проектування виконувалося аналітичним способом - на комп'ютері. Оформлення також виконувалося на комп'ютері.

При будь-якому способі складання проекту необхідно дотримувати вимоги до паралельності довгих сторін полів і господарських ділянок і правильності їхньої форми.

Ув'язування площ проектованих полів і ділянок виробляється в площах раніше обчислених контурів угідь.

При проектуванні дається розшифровка внутрішнього змісту площ у границях полів і ін. ділянок по вхідним у них угіддям: рілля, що існують і проектируемые дороги, лісосмуги, освоювання землі й ін.