Особливості захисту квітково-декоративних рослин від трипсів в умовах ТОВ "Комбінат Тепличний"

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО - НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ РОСЛИННИЦТВА ТА ГРУНТОЗНАВСТВА

ФАКУЛЬТЕТ ЗАХИСТУ РОСЛИН

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему «Особливості захисту квітково-декоративних рослин від трипсів в умовах ТОВ ”Комбінат” Тепличний ”»

Виконала А.М. Статівко

Керівник магістерської роботи Вигера С.М., к.с.н., доцент

Київ - 2009

Зміст

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Вступ

I. Огляд літератури

1.1 Господарське значення, хімічний склад та фармакологічні властивості Hibiscus rosa-sinensis L

1.2 Особливості вирощування Hibiscus rosa-sinensis L

1.3 Видовий склад домінантних комах-фітофагів на квіткових культурах

1.4 Особливості зовнішніх ознак, біології та шкідливості трипсів

1.4.1 Опис, морфологія, біологія, цикл розвитку та шкідливість оранжерейного трипса

1.5 Ентомофаги трипсів

1.6 Найбільш проблемні тепличні шкідники

ІІ. Місце та умови проведення дослідження

2.1. Місце та умови дослідження

2.2. Методика досліджень

ІІІ. Експериментальна частина

3.1 Особливості росту та розвитку Hibiscus rosa-sinensis L

3.2 Видовий склад домінантних комах-фітофагів, що пошкоджують Hibiscus rosa-sinensis L

3.3 Особливості розвитку та шкідливості оранжерейного трипса

3.4 Ефективність рослинних препаратів

3.5 Ефективність фітокомплексонів проти комах-фітофагів

IV. Економічна ефективність методів захисту квіткових культур

V. Охорона праці

Висновки

Список використаної літератури

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

екз. - екземпляр;

кг/га - кількість витрати матеріалу на 1 га або кількість отриманої рослинної продукції з 1 га;

л/га - норма витрати речовини на 1га;

л/т - витрата речовини на 1т матеріалу;

т/га - кількість витрати матеріалу на 1 га або кількість отриманої рослинної продукції з 1 га;

шт. - штук.

Вступ

Захист рослин від шкідників та хвороб - важлива область агрономічної діяльності з великим потенціалом ефективності. Інтегровану боротьбу розуміють як ідеальну комбінацію біологічних, агрономічних, хімічних, фізичних та інших методів захисту певної культури від комплексу шкідників і хвороб, які дозволяють знижати чисельність шкідливих видів до господарсько-невідчутної чисельності, при збереженні діяльності природних організмів. Інтегрований підхід визначає чітке значення прогнозу розвитку біологічних і абіотичних факторів, а також прогноз розвитку культури, що потребує захисту.

Захист декоративних рослин від хвороб і шкідників за останні роки сформована як самостійна галузь. Робота з шкідниками та хворобами квітково-декоративних рослин в основному здійснюється на об'єктах відкритого ґрунту. Оранжерейні рослини в цьому співвідношенні мало вивчені. Тут створюються особливі умови. Підвищена вологість і високі температури оранжерей сприяють підвищенню числа генерацій шкідників і більш ранній їх появі. Рослини в цих умовах менш стійкі до збудників хвороб і шкідників. В організації захисних методів велике значення має добре поставлена служба нагляду за більш небезпечними шкідниками та хворобами. Потрібно пам'ятати, що в останні роки біологічний метод зайняв стійке місце в комплексних методах по боротьбі з шкідниками, хворобами та бур'янами багатьох декоративних культур. Розвиток біологічного методу здійснюється за наступними основними напрямками:

- застосування штучного розведення ентомофагів; використання природних ентомофагів; збереження їх в біоценозах методом прогнозування їх чисельності і розробка відмови від хімічних обробок;

- застосування готових мікробіологічних препаратів; пошук нових активних культур і штамів мікроорганізмів і створення на їх основі препаратів для боротьби з шкідниками;

- використання біологічно активних речовин та інсектицидних рослин.

I. Огляд літератури

1.1 Господарське значення, хімічний склад та фармакологічні властивості Hibiscus rosa-sinensis L

В медичній практиці лікарські рослини рідко використовують в природному вигляді. В основному з них виготовляють лікарські препарати і лікарські форми.

Рис1.Гібіскус китайський Hibiscus syriacus

Батьківщиною гібіскуса вважається Південно-Східна Азія. Не тільки зовнішнім виглядом гарний китайський розан, він ще й лікарська рослина.

Гібіскус китайський, майже вся рослина, окрім кореня, використовується в їжу. Свіже листя добавляють в салат, тушкують з м'ясом, насіння піджарюють і використовують для приготування супів [2,8].

Хімічний склад Гібіскусу багатий та складний. Його квіти на 30-50% складаються з органічних кислот, серед яких лимонна, яблунева, лактон-аллоггідроксил (чи гібіскусна) кислота, які надають його препаратам і настоям кислуватий та освіжаючий смак. Нещодавно виявлені гібіскусова кислота, антоціани, флавоноїди, фітостероли, слиз та пектин.

Окрім цього, вони мають в своєму складі флавоноїди та полісахариди. Є також у Гібіскусі вітамін С. І, хоч він і присутній в ньому не в “промислових масштабах”, однак помітно посилює дію всіх інших компонентів цього лікарського напою. Слід відмітити, що і самі “розанчики” можуть бути цінним продуктом живлення, так як містять від 7,5 до 9,5% білку, в склад якого входять 13 амінокислот, із яких 6 незамінних. Ще в них присутній пектин (2,4%), який сприяє виділенню з кишечнику токсинів та важких металів.

Серед різноманіття квіткових чаїв є чай “Каркаде” (ще його називають “Розалі”, “Суданська троянда”) - це чай з листків китайського розану. Для чаю використовують чашечки квітів Гібіскуса. Після в'янення квітки чашечка розростається і збільшується в розмірі у 5-6 разів. Вона стає соковитою і м'ясною. Збирають чашечки зі стиглими плодами. Чай із Гібіскусу дуже корисний.

Встановлено, що:

1. Речовини, що викликають червоне забарвлення настою, володіють яскраво вираженою Р-вітамінною активністю, вони укріплюють стінки кровоносних судин;

2. Наявність у Гібіскусі флавоноїдів допомагає очистці організму. Він виводить з організму непотрібні продукти обміну, за рахунок фітонцидності біохімічних сполук може бути використаний як глистогінний засіб. Сприяє покращенню загального стану;

3. Гібіскус знижує кров'яний тиск, володіє сечогінною дією;

4. Покращує виробіток жовчі і захищає печінку від шкідливого впливу;

5. Лимонна кислота надає напою приємний смак, він діє освіжаюче в спеку і при підвищеній температурі;

6. Гібіскус не містить щавлевої кислоти, тому безпечний для хворих нирок.

Чай із гібіскусу - це один із найбільш натуральних природних джерел гамма-лимонної кислоти, за допомогою якої вдається пречудово боротися з холестериновими проблемами [22].

В Україні Гібіскус не є рослиною, дозволеною для використання в науковій медицині. В народній медицині використовується для профілактики диспепсії, дизурії, лихоманки; зниження наслідків синдрому похмілля, нормалізації тиску, попередження неврозів, хвороби Барлоу і полегшення неприємних відчуттів при болючому сечовиділенні.

Госсипетин, антиціанін та глюкозид, гібісцин, наявні в квітах, забезпечує діуретичну та сечогінну дію, зменшує в'язкість крові та кров'яний тиск, стимулює перистальтику кишечнику.

На Бірмі насіння використовують як засіб зниження збудження, а листки як диуричний та тонізуючий засіб.

На Філіппінах використовують кислий корінь Гібіскуса як тонізуючий засіб, сприяючий підвищенню апетиту. Анголці рекомендують листя як пом'якшувальний напій при кашлі.

Відмічено зменшення інтенсивності алкогольного ефекту у курчат після внутрішнього введення екстракту Каркаде, на підставі цього і пришли до висновку, що екстракт Каркаде зменшує ступінь всмоктування спирту в крові.

Є відгуки про дію Каркаде як: антисептичного, протизапального, жарознижуючого, тонізуючого, травного, жовчогінного, седативного засобу.

Гібіскус в народній медицині

1 - Засіб при захворюваннях шлунково-кишкового теракту

1 столова ложка гибискуса і 1 столова ложка листя пеларгонії подрібніть і залийте двома стаканами крутого кип'ятку. Дайте настоятись 3 години. Процидіть. Розчиніть в отриманому настої 2 ст.л. меду і додайте 100 г соку алое. Приймайте по 1 ст.л. 3 - 4 рази на день за півгодини до їжі.

2 - Засіб проти лихоманки

1 ст. л. квіток Гібіскусу залийте 0,5 л. кип'яченої води, залиште настоюватись 8 годин.

Приймайте щодня замість чаю.

3 - Засіб від безсоння

1 чайна ложка квіток Гвбіскусу і 1 ч. л. шишок хмелю засипте в термос і залийте крутим кип'ятком. Залиште 20 хвилин. Процідіть настій.

Приймайте по 1 ст. л. 3 рази на день.

4 - Засіб для підвищення життєвого тонусу

1 ч. л. листя Гібіскусу і 1 ч. л. листя малини подрібніть, залийте 1 ст. кип'яченої води і дайте настоятись протягом 8 годин. Приймайте для поліпшення обміну речовин в організмі або як протиспазматичний засіб при хворобливих і рясних менструаціях.

5 - Протизапальний засіб для шкіри обличчя

Розітріть 50 г квіток Гібіскусу з 10 г бджолиного меду до отримання однорідної маси. Накладіть суміш на заздалегідь очищену шкіру обличчя і тримайте 20 хвилин. Змийте холодною водою.

6 - Засіб проти застуди

2ст.л. квіток Гібіскусу і 300 г осикових нирок, разом з корою залийте водою. Кип'ятите, не накриваючи кришкою протягом 8 хвилин на повільному вогні. Потім охолоджуєте та проціджуєте. Приймайте 3 дні підряд замість чаю по 1 стакану 2 - 3 рази на день.

7 - засіб проти злоякісної виразки

50 г квіток Гібіскусу розітріть до отримання однорідної кашки. Нанесіть отриману суміш на уражені місця [8,14].

1.2 Особливості вирощування Hibiscus rosa -sinensis L

морфологія оранжерейний трипс квітковий

Гібіскус китайський, або китайська троянда (Hibiscus rosa - sinensis L.) росте в Східній Азії і на островах Тихого океану. До Європи рослина інтродукована в кінці XVII століття. Відомо близько 300 видів гибіскусів. У культурі найчастіше вирощують Гібіскус сірійський (Hibiscus syriacus), Гібіскус гібридний (H. Hybridus), Гібіскус індійський (H. indicus), Гібіскус мінливий (H. mutabilis), Гібіскус сабдарифа (H. sabdariffa), китайська троянда (H. rosa-sinensis L.). Поширений в культурі вид - Китайська троянда. Є багато сортів (до 500), що відрізняються забарвленням, махровістью, розмірів квіток.

Hamburg - квітки махрові, карміново-червоні;

Rosa - квітки напівмахрові, махрові;

Florida - квітки прості, великі, оранжево-червоні;

Anita Buis - квітки прості, жовто-оранжеві [2,8,14,20,35].

Китайський розанець декоративний, вічнозелений чагарник або маленьке дерево до 4,5 м висотою з бурою, іноді майже чорною корою на старих пагонах. Листя до 15 см довжиною, черешкові, яйцевидні або овальні, принаймні, у верхній половині пильчаті, голі, блискучі. Квітки пазушні, поодинокі, на довгих квітконіжках, в основі їх декілька лінійних приквітків. Чашка лійкоподібно-дзвіночна, зелена, до 3 см в довжину. Віночок роздільний, до 10-12 см в діаметрі, п'ятичленний, різного забарвлення - від білої до жовтої і темно-пурпурової. Тичинкові нитки зростаються в трубку, яка далеко видається з квітки і містить в собі стовпчик тичинки, увінчаний рильцем, що стирчить над трубкою. Цвіте майже круглий рік. Квітки квітнуть тільки день або два, але при правильному догляді квітки з'являтимуться з весни і до осені. Природний час цвітіння - зима. Відомі численні садові форми, що розрізняються за ступенем махровості, розмірами і забарвленням квіток [35].

Як відзначають деякі дослідники, Гібіскус добре розмножується живцями і насінням. Посів в лютому-березні. Горщик наповнити вологою землею, прим'яти і кілочком зробити невеликі заглиблення. Посадити насіння на глибину близько 6 мм, полити. Зверху накрити склом і поставити в тепле місце (18-20 З). При появі сходів (через 20-25 днів) треба зняти скло і поставити в світліше місце (не на сонці). Коли сіянці зміцніють, пересадити в індивідуальні горщики [20, 35].

Черешкування можливе протягом всього року, але в основному його проводять в лютому-березні і влітку - в серпні. Живці висаджують в розсадковий ящик в субстрат з суміші торфу і піску. У промислових господарствах живці часто висаджують по 1 екземпляру в 5-сантиметрові горщики. Живці легко укоріняються при температурі субстрату не менше 22 ?С, проте сприятливіша температура 24 - 25 ?С, яку підтримують протягом 2 - 3 тижнів.

Укорінені живці висаджують в 7 - сантиметрові горщики. Склад землі: листова - 1 частина, перегнійна - 2 частини, дернова - 1 частина, пісок - 1частина. Гібіскуси потребують живильного грунту, тому на 1 м грунтової суміші додають рогові стружки - 3 кг, кісткове борошно 2 кг. Крім того, кожні два тижні вносять підживлення (повне мінеральне добриво).

Температура в оранжереї повинна бути не менше 18 ?С; при температурі менше 16 ?С спостерігається пожовтіння листя. По оплетенні грудки землі корінням молоді рослини переносять в 10 - 12-сантиметрові горщики. У промислових садівництвах молоді рослини у віці 7 - 9 місяців поступають в реалізацію.

Гібіскус китайська троянда - відносно невибаглива рослина. Віддає перевагу яскравому сонячному освітленню або півтіні, вологому повітрю, хорошому поливу літом і дернові кислі грунти. Добре розвивається і рясно квітне в кліматі з позитивними зимовими температурами. При триманні в кімнаті культуру влітку слід періодично обприскувати листя водою і уникати прямих сонячних променів, а в зимовий час бажано забезпечити прохолоднішу температуру близько 10 - 15 ?С тепла [8].

Основний догляд за молодими рослинами полягає в регулярному поливанні, при цьому не допускається пересушування грудки землі, обприскуванні, провітрюванні оранжереї, прищепи пагонів (в цілях формування куща), внесенні добрива і своєчасному перевалюванні і пересадці рослин. До прищепування приступають, коли пагони досягнуть 8 - 10 см довжини. Під час перевалювання в 10-сантиметрові горщики проводять перше прищепування; рослини, що підросли, прищипують повторно. З дня прищипки до початку цвітіння потрібно приблизно 3 - 3,5 місяці. Закладка квіткових бруньок і їх розвиток відбуваються нормально при температурі 20 ?С на пагонах поточного року, тому істотна своєчасна прищипка. Крім того, недопустимі зниження і різкі коливання температури.

При промисловій культурі в господарствах необхідно мати маточні рослини для зрізування живці; доцільно такі рослини висаджувати в грунт оранжереї або в кадовби.

Для отримання добре розвинених живців до березня в зимовий період маткові рослини досвічують лампами 60 Вт на 1 м ­ забезпечуючи їм 14-годинний світловий день. Іноді спостерігається масова поява ясно-зеленого і жовтуватого листя; у цих випадках рослину обприскують 1%-ним розчином повного добрива. Взимку при надлишку поливу, а влітку при осушенні рослини скидають листя і бутони. Нове листя з'являється через 2 місяці [35].

1.3 Видовий склад домінантних комах-фітофагів квіткових культур

Квіткові культури достатньо часто ушкоджують комахи, що приводить до втрати і зниження декоративних особливостей (а іноді і повній загибелі), не розкриваються бутони квітів, засихають пагони. Захворювання грибковими, бактерійними і іншими хворобами зустрічаються рідше і не викликають таких сильних наслідків, хоча і вони приводять до зміни кольору листя, засихання квітів і загнивання бутонів [3,7].

Більше всього шкоди наносять комахи, що викликають пошкодження листя, частіше ті, що скелетують їх. На Україні більше всього скелетують і скручують листя квіткових культур попелиці.

Іноді листя квіткових культур псують інші види шкідливих комах.

Окрім перерахованих вище комах, листя квіткових культур ушкоджують і шкідники, що частіше зустрічаються на інших рослинах - різні види трипсів та різні види кліщів [7,9,12].

На квіткових культурах зустрічаються: оранжерейна білокрилка (Trialeurodes vaporariorum Westw.), велика злакова попелиця (Sitobion avenae F.), звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae Koch), туркестанський павутинний кліщ (Tetranychus turkestani Ug), оранжерейна попелиця (Myzodes persicae), розанова зелена попелиця (Macrosiphum rosae l), щетинистий борошнистий червець (Pseudococcus longispinus Targ), приморський борошнистий червець (Pseudococcus maritimus Ehrh), оранжерейний трипс (Heliothrips haemorrhoidalis), квітковий трипс (Frankliniella intonsa).

Перераховані вище види попелиць ушкоджують і пагони квіткових культур[3].

1.4 Особливості зовнішніх ознак, біології та шкідливості трипсів

Самки завдовжки 1,3-1,4 мм, самці - дещо менші - 0,9-1,1 мм, з вузьким черевцем. Більшість Terebrantia живуть у квітах чи суцвіттях, на пелюстках чи між ними, серед тичинок. Деякі види зустрічаються під корою відмерлих та загнивших гілок, стовбурів, пеньків чи мохів.

Зимують імаго, а також личинки та німфи під опалим листям, відставшою корою, в грунті [16,19].

Живляться як імаго так і личинки соком рослин за допомогою свого колюче-сисного ротового апарату. Покриви рослин проколюються стилетом, а заглиблюється рана парними щитинками; сік, що виступає з ран, всмоктуєтьсячерез ротовий конус. Більшість Terebrantia живиться соками вищих рослин, їжею для Tubulifera частіше складається із соків таємно шлюбних. Монофагія зустрічається рідко. Хижацький спосіб життя встановлений тільки для Aeolothripidae, личинки та дорослі особини яких нападають, головним чином, на попелиць, а також на інших дрібних комах, але крім тваринної ще можуть живитися і рослинною їжею [16,19,21].

В чисельному відношенні статей помітно переважають самки, а для деяких видів самці навіть зовсім невідомі. Навесні чи восени самці з'являються у великій кількості. Зимують, за невеликим виключенням, самі самки. Спарювання проходить одразу по появі самців. Воно триває всього декілька хвилин. У видів, які не мають самців, спарювання проходить невинним шляхом.

У зв'язку з різною будовою статевих апаратів самок у Terebrantia та Tubulifera, кладка яєць проходить неоднаково. Terebrantia, які володіють яйцекладом, пробивають їм рослини, вводять його в паренхіму і там по одному відкладають свої яйця. Після вилучення яйцекладу з рани, вона затягуєтья і розвиток яєць проходить у живій тканині рослин. Відповідно до способу життя кожного виду, яйця відкладаються то в тичинки, то в пелюстки, листки та ін. Tubulifera, які не мають яйцекладу, приклеюють свої яйця купками до тієї чи іншої частини рослини: на листки, колоски, в щілини кори.

Стадія яця в них завжди коротка, коливається від декількох днів до двох неділь. Було відмічено яйце-живородіння, коли личинки вилуплювались із яєць відразу ж після їх відкладки [25, 34].

Через деякий час з моменту вилуплення молоді личинки починають живитись, приймаючи ту ж саму їжу та тим же способом, що і дорослі комахи. Після линьки вони переходять у другу личинкову стадію, після другої линьки перетворюються в пронімфу, після трейтьої в німфу та після четвертої в дорослу комаху. Німфальних стадій, як вже зазначено, дві. Тривалість личинкових стадій займає період у 1-4 тижні, в залежності від виду, кліматичних та метеорологічних умов, проніфальна стадія всього 1-3 дні, а німфальна може розтягтись майже на два місяці. В імагінальній стадії трипси можуть прожити від декількох днів до декількох місяців [36].

Взагалі трипси малорухомі, хоч деякі з них, особливо хижі Aelothripide, бігають дуже швидко, особливо повільно рухаються Tubulifera, що живуть під корою. Крилами вони користуються дуже рідко і ніколи не рятюються задопомогою них, а пускаються в літ лише для перельоту, наприклад з озимого поля на яре. Такі перельоти бувають іноді масовими і ці дрібні комахи несуться тоді цілими хмарами, як це відмічено для Limotrips cerealium. Більшість видів родини Thripidae здатні виконувати доволі значні стрибки, причому вони відштовхуються черевцем.

Статевий деморфізм. Самці Terebrantia відрізняються від самок, окрім присутності в них яйцекладу, меншими розмірами та більш стрункішим тілом. Черевце в них не розширене по середині, а більш-менш однакової ширини. Вершина черевця ніби обрублена та не закінчується кінцеподібним загостренням, як у самок. В деяких випадках помічається велика відмінність в кольорі, який у самця буває значно світлішим. Так, наприклад у Frankliniella intonsa Trybom та Thrips physapus L. та ін. видів самка чорно-бура чи темно-бура, а самець світло-жовтий, хоч і зустрічаються самці і темного забарвлення.

Географічне положення трипсів дуже широке і можна сказати, що ними заселений весь суходіл.

Зона тропічного поясу, включаючи Орієнтальну, Неотропічну та Ефіопську зоогеографічні області, характеризуються великою кількістю ендемічних видів та найбільш примітивними представниками відділу. Зона Голарктичного поясу, включаючи Неарктичну та Палеарктичну зоогеографічні області, представлена найновішими елементами цього відділу комах [16,19, 21,32].

1.4.1 Опис, морфологія, біологія, цикл розвитку та шкідливість оранжерейного трипса

Систематичне положення. Трипс оранжерейний - Heliothrips haemorrhoidalis , родина - Thripidae, ряд трипси або війчастокрилі - Thysanoptera.

Поширення. Вид походить із Північної Америки. З часом він поширився на всю територю американського континенту від Аляски до Колумбії та Коста-Ріки. Початком поширення цього виду у Європі вважається 1973 р.

Широко поширений в Азії: Японія, Туреччина, Ізраїль; в Африці: Кенія, Південна Африка, Зімбабве. В Північній Америці: Канада, Мексика, США; В Європі: Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Франція, Польща, Росія.

Морфологія. Самка чорно-бура, останні 2-3 членики черевця оранжево-жовті, довжиною 1,2-1,4 мм. Голова поперечна, рідше квадратна. Вусики довгі, тонкі. Передні крила розвинені, вигнуті, прозорі, в основі розширені, з вилкоподібною повздожньою жилкою. Гомілки та передні стегна жовті. Членики черевця по боках з невеликими виступами. Самці незареєстровані [16].

Яйце 0,3 мм довжиною, прозоре, з ніжною оболонкою, вигнуті, за формою нагадують банан. Самка відкладає яйця в епідерміс листка, їх можна виявити лиши за допомогою лупи. Довжина личинки І віку 0,5 мм, особина біла, очі червоні. Личинка ІІ віку 1 мм довжиною, жовта, очі червоні. У личинок обох віків крізь стінки тіла просвічується травневий канал. Пронімфа біля 1 мм довжиною, інтенсивно-жовтого кольору з яскраво-червоними очими та зародками крил. Німфа до 1,3 мм довжиною і відрізняється від пронімфи більш розвиненими зародками крил, вусики направлені назад і лежать на голові у чохликах [25,32,34,36].

На території України шкідник відомий повсюдно в теплицях та оранжереях. Зимують самки та яйця в епідермісі листків декоративних і вічнозелених рослин. При пониженні температури повітря до -4,8…-5?С трипс гине на всіх стадіях розвитку (крім яйця). В умовах захищеного ґрунту розвивається 3 чи 4 покоління. Самки відкладають яйця через 3-6 днів після окрилення. За день одна самка відкладає 2-3 яйця, всього в середньому 22-25 яєць. Навколо яйця в тканині листка утворюється пробковий шар, який оберігає організм, що розвивається, від впливу зайвої кількості вологи. В молоді соковиті листки шкідник відкладає дуже рідко. При оптимальних умовах розвиток протікає за 28-30 днів. При температурі біля 40?С наступає теплове оціпеніння. Нижній температурний поріг розвитку знаходиться в межах 12-13?С. оптимальними умовами для розвитку пронімфи та німфи є відносна вологість повітря 70-85%, температура 25-27?С. Комаха вологолюбива, при відносній вологості повітря 50% навіть при оптимальній температурі відмічається масова загибель личинок, пронімф та німф. Зимують яйця в епідермісі листків вічнозелених та декоративних рослин; це зумовлено переходом самок останнього покоління в кінці жовтня - на початку листопада з листопадних дерев [16].

Трипс оранжерейний відмічений більш ніж на 100 видах різноманітних декоративних, субтропічних та плодових рослинах. В умовах захищеного ґрунту пошкоджує огірок, помідори, цибулю та інші овочі, а також декоративні рослини: глоксинію, бегонію, рододендрон, пальму, драцену, фікус, гібіскус, кавове дерево. Дорослі комахи та личинки віддають перевагу закритим місцям, захищених від прямих сонячних променів. Шкідник проколює епідерміс клітин і висмоктує сік [19].

Поселяючись на нижній стороні листків, трипс, як червоний кліщ викликає пожовтіння та посріблення листків, листки передчасно в'януть та обпадають. Дорослі комахи та личинки поселяються на нижній стороні листка, де і живляться. В місцях живлення утворюються іржаво-коричневі плями, поверхня листків вкривається багаточисельними екскрементами у вигляді дрібних чорних цяток. На верхній стороні листків з'являються білуваті плями.

1.5 Ентомофаги трипсів

На дорослих трипсах часто зустрічаються личинки кліщів з родини Erythracidae-Hauptmania brevicollis Ouds. Кліщі зазвичай тримаються на трипсах біля 5-6 днів. Уражені кліщами трипси через деякий час після відпадання хижаків помирають. Також для обмеження кількості трипсів велику ефективність має використання хижого кліща Amblyseius barkeri (рис2.) [31,49].

Рис.2. Хижий кліщ Amblyseius barkeri

Багато видів хижих клопів (Orius minutus) є хижаками трипсів. Вони часто нападають на личинок: Limothrips dentcornis Hal., Chirothrips manicatus Hal., Dendrothrips arnatus, Oxythrips ajugae Uzel, Odontothrips meridionalis Pr., Karothrips robustus Uzel, Frankliniella intonsa Trybom, Taeniothrips salicis Uzel.

Личинки та дорослі клопи висмоктують яйця, вміст личинок та німф (рис.3).

Рис.3. Хижий клоп Orius minutus

За даними спостережень, дорослий Orius minutus протягом доби знищує 24-29 личинок другого віку Haplothrips niger Osborn. Причому клопи часто лише наколюють личинок трипсів, не висмоктуючи їх вміст [39,41].

Особливо велике значення в обмеженні чисельності трипсів мають: Aphidius colemani Vier. (рис.4) ,

Рис.4. Афідіус Aphidius colemani Vie

Багато видів кокцинелід ( Coccinellidae ) також живляться личинками трипсів. Adonia variegata живиться лмчинками трипсів вівсяного, пшеничного, пустоцвітного, грушевого. Личинки корівки Propylaea 14-punctata живляться личинками Haplothrips knectheli, H. reuteri Karny. Личинки та жуки Scymnus frontalis Fabr. висмоктують личинок Karothrips robustus Uzel, Odontothrips loti Hal., O. Phaleoratus Hal [31].

Два види відділу сітчастокрилих (Neuroptera) Chrisopa vulgaris, Ch. perla живляться личинками Odontothrips intermedius, Frankliniella tenuicornis, личинками родини Haplothrips. Деякі жуки із родини Staphylinidae полюють на личинок, німф Hoplothrips pedicularius Hal., H. Propinguus, H. Corticis, Acantothrips nodicornis Reuter, Hoplandrothrips pilichianus Pr.

Велике значення в зниженні чисельності личинок, пронімф, німф трипса в осінній період і ранньовесняний період має жук Malachius viridis F. із родини малашок (Melyridae) [31].

Личинка цього жука з'їдає за день 10-12 личинок трипса пшеничного, жук з'їдає біля семи личинок. Рухливі личинки жука проникають в середину стерні та знищують присутніх там трипсів.

В деякі роки велике значення в обмеженні чисельності трипсів мала хальцида - Thripoctenoides gaussi, що відноситься до підродини Entedontinae ( Eulophidae ).

Всього відомо 18 видів цієї родини комах. Цей вид паразитує на личинках другого віку- Liothrips setinodis Reuter, Cryptothrips nigripes Reuter, Acantothrips nodicornis Reuter, Phloeothrips coriaceus Hal., Hoplandrothrips pillichianus та ін.

Уражені личинки стають малорухомими. Хальциди вилітають з німф, роблячи невеликі отвори в покривах черевця.

В 1957 р. в урочищі Феофанія (околиці Києва) трипоктеноїдом було уражено 34% Phloeothrips coriaceus Hal.

Чисельність таких найбільш часто зустрічаємих рослиноїдних трипсів як пшеничний, тютюновий, різноїдний, конюшиновий, обмежується трипсом хижим (Aeolothrips intermedius).

Із родини Aeolothripidae як хижаки рослиноїдних трипсів велике значення мають Aeolothrips melaleucus Hal., A. versicolor Uzel, A. vittatus Hal., які живляться личинками Oxythrips brevistylis, Ox. Ajugae Uzel. Трипси самаркандський (Aeolothrips samarkandicus Djad.), A. melaleucus Hal., еріковий (A. ericae Pr.) знищують трипса багатоїдного (Frankliniella intonsa Trybom). Трипс чорно-бурий ( Melanthrips fuscus Sulzer) живиться личинками трипсiв тютюнового (Thrips tabaci), різноїдного (Frankliniella intonsa), грушевого ( Taeniothrips inconsequens), горохового (Karothrips robustus), люцернового (Odontothrips phaleoratus ) [16,41].

Помітно обмежують розмноження трипсів збудники багатьох грибних хвороб. Гриби-паразити: Empusa grylli Wowak на личинках та дорослих трипсах Hoplothrips ulmi, Rhynchothrips hungaricus, Acatothrips nodicornis, Phloeothrips coriaceus; Aspergillus sp. на дорослих трипсах Thrips fuscipennis, Thrips tabaci, T. validus, T. physapus; Beauveria bassiana на личинках і дорослих трипсах Haplothrips tritici, Aptinothrips rufus, Limothrips schmutzi, Heliothrips haemorrhoidalis.

Особливий вплив на розмноження деяких видів трипсів має гриб Beauveria bassiana Vuill. Личинки другого віку трипса пшеничного гинуть у великій кількості [31,39,41,49].

1.6 Найбільш проблемні тепличні шкідники

Останнім роками в Україні помітно збільшилося вирощування тепличних овочів і декоративних рослин, через це захист їх від шкідливих організмів , в т.ч. і від шкідників відіграє велику частину економічних затрат. Тепличні господарства внаслідок шкодочинного впливу шкідників втрачають 35 - 50 % урожаю. Загалом у теплицях найбільш проблемними поширеним є: Оранжерейна білокрилка - Trialeurodes vaporariorum, Щетинистий борошнистий червець - Pseudococcus longispinus Targ., Приморський борошнистий червець - Pseudococcus maritimus Ehrh., Туркестанський павутиновий кліщ - Tetranychus turkestani Ug., Звичайний павутиновий кліщ - Tetranychus urticae Koch., Персикова попелиця - Myzodes persicae.

Оранжерейна білокрилка - Trialeurodes vaporariorum.

Пупарії завдовжки 0,8 мм, овальні, опуклі, зеленувато-білі, з оперізувальною їх восковою стрічкою, 5 - 8 довгими восковими нитками і декількома парами крупних горбиків на спині, покраю - ряд сосочкоподібних залоз. Імаго блідо-жовті, завдовжки 1 - 1,5 мм, покриті білим восковим нальотом; крила білі, з таким же нальотом, у спокої складаються на черевці плоско. Яйця дрібні (0,25 мм), видовженоовальної форми, забезпечені стеблинкою, якою вони прикріпляються до субстрата, зеленувато-жовті, потім чорні. Личинки видовженоовальні, плоскі, блідо-зелені, завдовжки 0,3 - 0,9 мм, покриті короткими волосками, на кінці тіла дві воскові нитки, очі червоні.

Спосіб життя. У теплицях і оранжереях розмножується протягом всього року, даючи 10 - 16 поколінь. Розвиток одного покоління залежно від температури і вологості триває 20 - 40 днів. Оптимальними умовами є температура 20 - 27 °С і відносна вологість повітря 60 - 75 %. Самки живуть до 30 днів і за цей час відкладають по 85 - 130 яєць, розміщуючи їх у вигляді кільця, по 10 - 20 штук на нижній стороні листя. Відроджені з яєць личинки пересуваються по листу протягом декількох годин, потім прикріпляються до нижньої поверхні листка і починають харчуватися. Личинкова стадія триває 10-14 днів. За цей період личинки двічі линяють. Личинки II і III віків втрачають рухливість, ноги і вусики у них рудиментарні. Личинки IV віку - пупарії - живуть 13 - 15 днів, після чого з'являються крилаті особини.

Віддає перевагу вологим і тінистим місцям. Личинки і дорослі особини, висмоктуючи сік, викликають пожовтіння листя. При сильному ступені пошкодження рослини відстають в термінах цвітіння, плодоформуванні, стиглості плодів, зростанні і розвитку. Значно знижується врожайність. Окрім безпосередньої шкоди, нанесеної белокрилкою, заподіюють шкоду і сажкові гриби, що поселяються на цукристих виділеннях личинок. Білокрилки рясно покривають листки чорним нальотом, що знижує асиміляційну здатність листя і декоративну цінність рослин.

Заходи боротьби. Знищення бур'янів в теплицях і на прилеглій території. Застосування кольорових пасток (пластини алюмінію, пластик, забарвлені в жовто-оранжевий колір і покриті шаром энтомологічного клею). Випускають энкарзию - Encarsia formusus Gahn. (Aphelinidae) у співвідношенні паразит: жертва 1:10 або 1:40, випуск повторюють через 10 - 14 днів. У оранжереях дуже часто можна побачити энкарзию - Encarsia formusus Gahn, хижого клопа макролофуса - makrolophus nobilis H. S. і паразита еретмоцерус - Eretmocerus haldemani How [3,7].

Щетинистий борошнистий червець - Pseudococcus longispinus Targ.

Тіло самки видовженоовальне, зеленувате, уздовж середньої лінії дорсальної поверхні тіла крізь тонший, ніж з боків, шар порошкоподібного воску просвічується тіло комахи; по краю його розташовано 17 пар тонких білих воскових ниток, задня пара яких щонайдовша, часто перевищує довжину тіла самки. Самка без ниток, близько 3,5 мм довжиною і 2 мм шириною.

Спосіб життя. Самки живонароджуючі. Самка народжує максимальні 320 личинок протягом 10 - 21 дня, в середньому 260. Тривалість розвитку личинкових стадій сильно варіює і складає для личинок першого віку до 20 днів, другого - 8 - 22 дні, третього - 7 - 20 днів. Самки починають відроджувати личинок через 10 - 15 днів після третьої линьки. Зимують личинки проміжного віку в тріщинах і під відмерлою корою стовбурів і гілок рослин. Широкий поліфаг, в умовах Ботанічного саду щетинистий борошнистий червець заселяє 105 видів рослин, що відносяться до 55 сімей.

Заходи боротьби. Випуск жука криптолемуса - Cryptolaemus montrouzaeni Muls [9,12,13].

Приморський борошнистий червець - Pseudococcus maritimus Ehrh.

Тіло самки овальне, рожеве, рівномірно покрите білим порошкоподібним воском; по краю тіла розташовано 17 пар тонких воскових ниток, задня пара ниток щонайдовша, приблизно рівна половині довжини тіла самки. Тіло самки без воскових ниток завдовжки близько 5мм, шириною 2,8 мм.

Спосіб життя. В умовах оранжерей приморський борошнистий червець може дати протягом року три - чотири покоління, а у відкритому грунті не менше двох поколінь. Зимують личинки останнього віку і дорослі самки. Самки, що перезимували, відкладають яйця в кінці травня і на початку червня. Розвиток личинки першого віку продовжується 16 днів, другого і третього віків - по 13 днів. До відкладання яєць самки приступають через декілька тижнів після останньої линьки.

При масовому розмноженні викликає викривлення листя, обпадання плодів і загибель молодих рослин.

Заходи боротьби. У оранжереях ефективний біологічний метод боротьби випуск криптолемуса - Cryptolaemus montrouzaeni Muls [15].

Туркестанський павутиновий кліщ - Tetranychus turkestani Ug.

Опис. Самка завдовжки 0,5 - 0,6 мм. Тіло яйцевидне, зверху і знизу опукле. Покриви м'які, безбарвні. Загальне зеленувате забарвлення додається хлорофілом, який поглинається кліщем в процесі живлення з клітинним соком. Крізь покриви по бокам просвічують чорні, округлі, одиночні або такі, що зливаються, плями перевареної їжі. Зимуючі самки червоні. На спинній стороні тіла характерна наявність ромбоподібної фігури, що утворюється шкірними складками, добре помітними при великому збільшенні під мікроскопом. Спинні щетини голкоподібні. Ніг чотири пари. Самець дрібніший за самку - 0,3 мм [9,13,15].

Тіло подовжене, різко звужене до заднього кінця, ясно-зеленого кольору . Вигляд морфологічно близький до звичайного павутинового кліща, від якого відрізняється формою копулятивного органу самця. Борідка пеніса велика, асиметрична, її передній відросток незграбний, з притупленою вершиною, задній клювовидный. Ширина борідки в 3 - 3,5 разу коротше за рукоятку. Вісь борідки розташована під великим кутом до осі рукоятки. Яйце правильної сферичної форми, свіжевідкладене-безбарвне. Пізніше зеленувато-жовте з перловим відтінком і серпанковими червонуватими очима того, що сформувався, діаметром 0,13 мм. Личинка округлої форми, з трьома парами ніг, відразу після відродження- безбарвна, після живлення блідо-зеленувата, завдовжки 0,19 мм. Німфи крупніших розмірів, з чотирма парами ніг, зеленувато-жовтого кольору з чорними плямами з боків, завдовжки 0,24 - 0,36 мм.

Спосіб життя. Зимують тільки самки невеликими колоніями на бур'янах, під опалим листям і іншими рослинними залишками, а також в тріщинах кори дерев. З весняним потеплінням вони покидають місце зимівлі і мігрують на смітну рослинність. Тут вони харчуються і, посилено розмножуючись, утворюють крупні колонії. Із зменшенням запасів їжі на трав'янистій рослинності кліщі мігрують на оброблювані культури і дерева. Колонії кліща розміщуються з нижнього боку листя під покривом павутини. У Криму заселення плодових дерев зазвичай відбувається в кінці червня, особливо інтенсивно - в липні і серпні. Тривалість розвитку при відносній вологості повітря - 50 - 70 % і температурі 17,8 °С складає: яєць - 8,3 дня, личинок - 3,2, протонімф - 2,8, дейтонімф - 3,7 дні. При тій же вологості і температурі 27,5 °С яйця розвиваються 3,9 дня, личинки - 1,7, протонімфи - 1,5, дейтонімфи - 2,1 дня тобто в два рази швидше. Самка живе до 80 днів і може відкласти до 390 яєць. При середній тривалості життя самок на листі аличі 27,9 і листі гороху 23,7 дня середня плодючість відповідно складає 118,9 і 134,5 яєць. Щодня самка відкладає (переважно на нижню сторону листка) від 3 до 8 яєць, максимально - 22 яйця. З підвищенням температури інтенсивність відкладання яєць посилюється. З незапліднених яєць розвиваються самці. Для повного розвитку одного покоління сума ефективних температур вище за холодовий поріг 7,8 °С, рівна в середньому 182 °С. У степу кліщ може дати до 10 поколінь. Зміна забарвлення самок із зеленої на червону і відхід їх в місця зимівель відбуваються поступово з середини вересня до кінця жовтня [3,7].

Звичайний павутиновий кліщ - Tetranychus urticae Koch.

Самка літна зеленувата, тіло яйцевидне, опуклі зверху, довжиною 0,45-0,5мм. Через покрив тіла з боків освічуються темні плями, розміри і форма яких залежить від живлення. Зимова діапазуюча самка червона.

Самці довжиною 0,30 мм, з подовженим, різко звуженим до заднього кінця тілом, світліші за самок.

Яйце має правильну сферичну форму, відкладене- прозоре, далі стає темнішим і набуває перлового відтінку. У личинок три, а у німфи - чотири пари ніг.

У закритому ґрунті звичайний і павутинні Туркестанський кліщі розмножуються впродовж всього року, даючи до 20 генерацій. Розвиток одного покоління триває 12-20 днів. Кліщі, як правило, активні на нижньому боці листя рослин, обплутуючи їх павутиною. Харчуються соком рослин і приводять до порушення обміну і зниженню асиміляційної здатності листя. При цьому листя деформується і жовтіє, набуває мармурового відтінку, буріють і засихають; рослини гинуть. У квітково-декоративних рослинах знижується декоративність, якість і урожай [3,7,9].

Звичайний і туркестанський павутинові кліщі поширені у відкритому і закритому ґрунті по всій Україні [3].

Ці кліщі є широкими полифагами, особливо сильно шкодять трояндам, гвоздикам, кактусам, цитрусовим і іншим рослинам.

Персикова попелиця - Myzodes persicae.

Самки-засновниці і безкрилі партеногенетичні особини видовжено-овальні, довжиною 2,5 мм, яскраво-зелені, іноді яскраво-рожеві. Вусикові горбики підвищені і створюють на лобі жолобок. Трубочки циліндричні, трохи розширені біля основи. Хвостик пальцеподобний.

При температурі +23 - 25 °С і відносній вологості повітря 80-90% розвиток попелиць закінчується за 7-10 днів. Протягом року цей вид може дати 20 поколінь. Самка за своє життя відкладає більше 100 личинок.

У закритому ґрунті персикова попелиця не відкладає яєць, розмножується безперервно. Здатна перезимовувати при температурі 2 - 3°С. Відмічено, що впродовж перших трьох тижнів після заселення попелицею рослин їх чисельність швидко збільшується, а на 25 - 30-й день стабілізується. З'являється значна кількість німф, а потім - крилатих особин, які мігрують на інші рослини. У розселенні і охороні попелиці беруть участь мурашки. Найбільша небезпека спостерігається на різних рослинах в різний час, але "пік" цих шкідників припадає на лютий-березень і вересень-жовтень [15].

II. Місце, умови і методика досліджень

2.1 Місце і умови проведення дослідження

Дослідження проводилися в Ботанічному саду ім. А.В.Фоміна та в теплицях ТОВ ”Комбінат” Тепличний“ 2009 року.

Ботанічний сад ім. А.В.Фоміна знаходиться в центрі міста Києва в 800м від головної залізничної станції. Його площа складає 22,5 га. Грунт в саду різний: суглинок, супісок, пісковий, в деяких місцях грунт багатий на перегній. В цілому в саду ґрунтовий шар на 60-80% штучний. Це дає можливість розводити на території саду рослини, що відрізняються між собою за місцем походження і вимогами до навколишнього середовища. Клімат в ботанічному саду ім. Академіка А. В. Фоміна помірно-континентальний, придатний до розвитку більшості рослин як з півночі, так з півдня. Київ за температурою і вологістю займає проміжне положення серед інших міст колишнього Радянського Союзу (Москва 3,6, Баку 14,4?С). Цікавий показник між середніми темперами січня і липня, що теж характеризує коливання температури протягом року.

ВАТ "Комбінат "Тепличний", що знаходиться в с. Калинівка Київської області, -- найбільший тепличний комбінат в Україні. Протягом 2005-2008 років тут була проведена повна реконструкція. Підприємство закупило обладнання для зволоження та крапельне зрошення ізраїльської компанії Netafim, систему обігріву теплиць і комп'ютерне забезпечення. На даний момент тут вирощуються овочі та декоративні квіти на площі 48,4 га у скляних теплицях. За період з 2007 по 2009 роки тут було побудовано 17,2 га скляних теплиць, з яких 9 побудувало російське АТ "Агрісовгаз", а 8,2 га -- одні з небагатьох в Україні сучасних скляних теплиць виробництва Голландії. Інші теплиці побудовані ще при Радянському Союзі, у 1982 році. З усіх площ 25 га (3 цехи) опалюються від власних котелень, побудованих за останні роки, інші -- від централізованої котельні. У керівництва комбінату є плани повністю перейти на власні котельні. Основа виробництва комбінату -- огірки та томати. Використовується виключно імпортне насіння. Огірки в цьому році займають 12 га, томати -- 35,2 га. Крім того, є ще по 0,5 га перцю і баклажанів. У минулому році середня врожайність томатів тут склала 45,7 кг/м2, огірків -- 38 кг/м2. Реалізація огірка починається 25-26 січня, томата, перцю та баклажана -- на початку березня. Огірок плодоносить до середини липня, томат -- аж до листопада. Заступник голови правління комбінату Микола Григорович Лизогуб каже, що на 5 липня цього року середня врожайність по комбінату склала 26,4 кг/м2, в тому числі 38,5 кг/м2 огірків, 22,7 кг/м2 томатів і 12,7 кг/м² інших овочів. Це дуже добра врожайність, що суттєво перевищує минулорічну. Отже, Микола Григорович вважає цей рік успішним, оскільки підприємство збільшило і обсяги виробництва, і доходи порівняно з минулим роком.

Потрібно відзначити, що в останні роки споживання даної продукції стрімко збільшується. В першу чергу, це пов'язане зі зростанням реальних доходів населення, яке все більше і більше може собі дозволити купувати дорогі тепличні овочі. Супермаркети, які ще кілька років тому практично не торгували овочевою продукцією, зараз вимагають від постачальників овочів протягом цілого року.

Основу споживання тепличної продукції складають, як і основу виробництва, помідори й огірки. За даними офіційної статистики, в Україну було імпортовано огірків у 2007 році близько 420 тонн, у 2008-близько 220 тонн, у 2009-близько 150 тонн. Імпорт томатів у 2007 році, за даними тієї ж статистики, складав близько 780 тонн, у 2008-близько 240 тонн, у 2009-близько 300 тонн. Але майже всі з опитаних учасників цього ринку зізналися, що не схильні довіряти цій статистиці. За різними оцінками, офіційний імпорт складає від 2 до 20% того обсягу томатів та огірків, що потрапляє в Україну. Загалом, за оцінками учасників ринку, можна спрогнозувати, що в Україну завозиться щонайменше 7-10 тис. тонн огірків і томатів щорічно. Ці овочі потрапляють на ринок України в основному в період з листопада по травень, коли українські тепличники не мають достатньої кількості продукції. Середня ціна томатів і огірків у даний період складає близько 8 грн/кг. Отже, імпортованих огірків і томатів в Україні продається на 50-80 млн. грн.

З травня по жовтень -- першу половину листопада більшість продукції на ринку -- вітчизняного виробництва. Експерти тепличного ринку стверджують, що в Україні є близько 500 га скляних теплиць. Розраховуючи за середньою врожайністю 35 кг/м2, ми отримуємо виробництво близько 175 тис. тонн на рік. Середня ціна тепличного томата в період, коли на ринок потрапляє вітчизняна продукція, складає близько 3,5 грн/кг. Отже, тільки скляні теплиці виробляють продукції на суму близько 600 млн. грн. на рік.

Згідно з офіційною статистикою, яка в даному випадку співпадає з оцінками більшості учасників ринку, в Україні на сьогодні є близько 2 тис. га плівкових теплиць. Звичайно, врожайність у плівкових теплицях менша, ніж у скляних, крім того, в період реалізації продукції з плівкових теплиць ціна на ринку також буде меншою. Таким чином, продукція, вирощена в плівкових теплицях, буде реалізована за 700-800 млн. грн.

Склавши ці три складові -- обсяг імпорту та вартість продукції, вирощеної в скляних і плівкових теплицях, отримуємо обсяг ринку тепличної продукції України на рівні 1,3-1,5 млрд. грн. Потрібно зазначити, що ця цифра є дуже приблизною, оскільки оцінки учасників ринку дуже відрізняються між собою.

Виробництво тепличної продукції в Україні зростає. За останні 7 років обсяг тепличної продукції, вирощеної в Україні, за оцінками експертів, зріс щонайменше у 2 рази. Щорічний приріст тепличного виробництва за останні роки оцінюється в межах 7-15%. Це досягалося як і збільшенням площ закритого ґрунту, так і збільшенням врожайності культур завдяки використанню більш сучасних технологій. Цього року, прогнозують експерти, темпи дещо уповільняться, що пов'язане з причинами, які ми опишемо нижче.

Для того щоб побудувати теплицю "з нуля", тобто з відводом землі, підводом каналізації, стоків та облаштуванням інших інженерних споруд, теплиця на 1 га коштуватиме щонайменше $1,3 млн. І це, якщо купувати "грамотно" -- придбати в Ізраїлі крапельне зрошення, у Німеччині -- систему опалення, в Росії або Україні -- металоконструкції та скло. Якщо ж купувати весь комплекс у голландців, це обійдеться на 50% дорожче. Якщо ж прибудовувати нові теплиці до вже існуючого комплексу, це обійдеться дешевше -- близько $600 тис. на 1 га. На жаль, кажуть тепличники, придбати зараз якісну скляну теплицю українського виробництва неможливо -- в Україні їх просто не виробляють. Доводиться купувати їх у Росії та в ВАТ "Комбінат "Тепличний", що в селищі Калинівка неподалік від Києва - один з найбільших і найсучасніших у нашій країні. Сьогодні тут на 48,4 гектара закритого ґрунту збирають високі врожаї огірків, помідорів, баклажанів, перцю, редьки, салату... Зокрема, торік квадратний метр теплиці, засаджений томатами, видав по 49,2 кілограма вітамінної продукції, а засіяний огірками - по 38,8 кілограма. А загалом калинівські тепличники зібрали понад 22 тисячі тонн вітамінної й, головне, екологічно чистої продукції, яка користується підвищеним попитом.

ВАТ "Комбінат "Тепличний", що в селищі Калинівка неподалік від Києва - один з найбільших і найсучасніших у нашій країні. Сьогодні тут на 48,4 гектара закритого ґрунту збирають високі врожаї огірків, помідорів, баклажанів, перцю, редьки, салату... Зокрема, торік квадратний метр теплиці, засаджений томатами, видав по 49,2 кілограма вітамінної продукції, а засіяний огірками - по 38,8 кілограма. А загалом калинівські тепличники зібрали понад 22 тисячі тонн вітамінної й, головне, екологічно чистої продукції, яка користується підвищеним попитом.

Клімат Києва області помірний, тепліший і вологіший, ніж в багатьох інших містах, що лежать на тій же паралелі (50 градусів). За багаторічними спостереженнями середньомісячні температури в Києві такі (у градусах Цельсія): у січні - 5,9, лютому - 5,3, березні - 0,5, квітні + 7,1, травні + 14,7, червні + 17,4, липні + 19,3, серпні +18,2, вересні + 13,6, жовтні + 7,7, листопаді + - 1,1, грудні -3,7. Та на сьогоднішній день спостерігається глобальне потепління взимку. Протягом зими температура коливається в межах -10 +10?С.

Багаторічні середні температури іноді коливаються в значних межах, особливо в зимові місяці (середні січневі температури - 0,2.-14,5 °С), а коливання літніх температур невеликі (середня липнева температура від +17,5 до +23,5 °С). Справжнім весняним місяцем потрібно вважати квітень, коли температура значно піднімається, а в травні настає справжнє літо. Але континентальність клімату Києва позначається і в ці весняні місяці.

Літні місяці мають майже однакову температуру. Осінь в Києві довга і тепла. Середня температура вересня близька до температури травня, а середня жовтня - до температури квітня. У листопаді спостерігається різке зниження температури, але все-таки цього місяця вона залишається ще позитивною. Але в деякі роки в листопаді бувають люті морози (-18 °С).

Середня температура грудня - першого зимового місяця негативна, в січні і лютому температура приблизно однакова. Потепління в лютому, порівняно з січнем, непомітно. В деякі роки середня температура місяця ще негативна, але вже близька до нуля. Іноді середня температура березня досягає +4,9 °С, в окремих випадках в цей перехідний період бувають і люті морози (до -21,4 °С). Опади в Києві по місяцях розділяються таким чином (мм): січень 38, липень 76, лютий 37, серпень 61, березень 43, вересень 49, квітень 49,октябрь 44, травень 56, листопад 47, червень 80, грудень 42. Таким чином, в розділенні опадів спостерігається яскраво виражений літній максимум. Більш дощовими місяцями вважають червень і липень. Влітку дощі іноді мають характер злив, в середньому в рік в Києві буває дві-три зливи. Ці дощі використовуються рослинами не повною мірою. Велика частина води стікає зі схилів, розмиваючи схили саду і наносить великі збитки. Більше всього випадають опади в січні - лютому.

2.2 Методика досліджень

Спостереження за динамікою чисельності трипсів проводилася в оранжереях Ботанічного саду ім. акад. А.В. Фоміна Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка та теплицях ТОВ ”Комбінат” Тепличний“ 2009 року.