Облікові процедури відображення господарських операцій щодо витрат діяльності Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області

Економічний зміст та класифікація витрат діяльності підприємства. Нормативно-інформаційне забезпечення обліку витрат. Синтетичний та аналітичний облік діяльності. Проект автоматизації обліку витрат діяльності. Методологія бухгалтерського обліку.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 11.07.2013
Размер файла 313,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Сформувавши довідники, ми можемо перейти до обробки первинної інформації.

Програма «1С: Бухгалтерія» дозволяє виконувати реєстрацію облікових документів кількома способами:

- введення проводок вручну через «Журнал операцій» і «Журнал проводок»;

- автоматичне введення цих операцій.

Ручний режим введення господарських операцій використовується для виконання одиничних господарських операцій, підготовка документів по яких займатиме багато часу. Кореспонденцію рахунків та інші параметри вводяться бухгалтером безпосередньо з клавіатури, або шляхом вибору із списків. Кожна операція містить одну, або кілька проводок, що відображають операцію в бухгалтерському обліку в натуральному та грошовому вираженні. Кожна проводка може складатися із однієї або декількох кореспонденцій.

Режим ручного введення є максимально гнучким: можна зазначити зміст операції і ввести будь-які проводки. При ручному введенні операцій потрібно самостійно заповнювати суму і зміст операції, а також ввести бухгалтерські проводки із заповненням всіх необхідних відомостей про об'єкти аналітичного обліку, якщо останній вводиться по рахунках. Ручний режим введення операцій ми будемо використовувати для складання проводок по нарахуваннях на фонд заробітної плати працівників.

Стаття витрат собівартість реалізованих товарів формується за Дт 902 на підставі оформлення видаткової накладної.

Операції гуртової реалізації товару виконують у типовій конфігурації за допомогою документа «Видаткова накладна» (додаток Д). За цим документом отримують друковані форми видаткової накладної та акта виконаних робіт.

У випадку, коли клієнту вже виписано рахунок-фактуру, то видаткову накладну потрібно вводити на підставі «Рахунку-фактури» в режимі введення на підставі. Залежно від того який документ відіграє роль замовлення, реквізити відповідного документа-замовлення відображатимуться в полі замовлення. Можливий також випадок, коли видаткова накладна буде першим документом у ланцюзі взаєморозрахунків, і тоді в полі замовлення відобразиться рядок «Без замовлення».

Таблична частина видаткової накладної майже така, як у документа рахунок фактура і правила її заповнення подібні. Зазначимо лише, що в графі залишок відображено поточний залишок товару на складі. Табличну частину заповнюють як безпосереднім уведенням, так і багаторазовим вибиранням з довідника ТМЦ.

Стаття витрати на оплату праці з відрахуваннями формується на підставі проведення документа «Начисление зарплаты» (додаток Е). Нарахування заробітної плати, її індексація, а також розрахунок утриманої із співробітників і суми зборів, вирахуваних із фонду оплати праці, виконується документом «нарахування ЗП», реквізит «Вид виплати» якого встановлений в значення «Основна ЗП». Заповнені етого документа високо автоматизоване. Починають його заповнення з реквізитів, розміщених в шапці. Встановивши реквізит «вид виплати» в значення «основна з/п» перейдіть до поля «кількість робочих днів». За умовчанням в це поле вводиться 22 дні. Відкоректуйте поле, ввівши кількість робочих днів за календарем. Перейдемо до заповнення табличної частини. Її можна заповнювати рядок за рядком, але лутше вопользоваться кнопкою «заповнити». У табличну частину буде перенесений список співробітників.

Витрати на утримання основних засобів передбачають облік нарахування зносу. Для нарахування амортизації призначений документ «Нарахування зносу» (додаток Ж). Оскільки цей документ використовує для розрахунків реквізити довідника необоротні активи, то перед його уведенням довідник повинен бути заповненим, щоб забезпечити правильність розрахунків.

За допомогою цього документа можна щомісячно нараховувати амортизацію для всіх матеріальних і нематеріальних активів у бухгалтерському обліку, а щоквартально - у податковому обліку.

Операції щодо ремонту й модернізації основних засобів відображені в обліку за допомогою документа «Модернізація необоротного активу», що дає змогу оформити акт ремонту-модернізації основних засобів.

Витрати МШП, запасів та інших матеріалів документуються з використанням форми «Списание ТМЦ» (додаток З). Форму документа починають оформлювати з вибору складу, з якого провадитимуть списання, введення затратного рахунка на який буде списана облікова вартість об'єктів, а також відповідних статей затрат. Окрім цього в формі документа визначають причину списання ТМЦ, потрібну для формування друкованої форми акта списання.

Витрати на закупівлю робіт і послуг документуються «Счет входящий» і «Приходная накладния (акт послуг)» (додаток И).

У програмі «1С: Бухгалтерія 7.7» реалізовано можливість роботи як з регламентованими, так і зі стандартними звітами.

У конфігурацію включено набір стандартних звітів. Стандартні звіти - це цілісна система, яка дозволяє формувати одні звіти на підставі інших, деталізуючи дані звіту. Вони призначені для отримання даних за підсумками по бухгалтерських проводках в різних розрізах. Такі звіти можуть бути складені при використанні Плану рахунків бухгалтерського обліку, що використовується в програмі, незалежно від змісту та призначення конкретних рахунків. Стандартні звіти можуть застосовуватись для отримання як узагальненої, так і детальної інформації по будь-яких ділянках обліку.

Для роботи зі звітами використовується пункт меню «Отчётность», причому на екран видається діалогова форма налагодження параметру звіту. В ній потрібно ввести значення параметрів, що визначають склад даних, які входять до звіту (період, за який видаватимуться дані бухгалтерського обліку) шляхом введення початкової та кінцевої дати, інші параметри (наприклад, тип валюти).

Програма також надає можливість збереження сукупності параметрів для звіту заданого виду для подальшого використання, та можливість деталізації (розшифровки) звітів при його перегляді. На найнижчому рівні деталізації здійснюється перехід до конкретної проводки операції.

Основні стандартні звіти, реалізовані в програмі, та їх характеристику подано нижче:

«Оборотно-сальдовая ведомость» - містить для кожного рахунку інформацію про залишки на початок та кінець періоду, а також обороти по дебету та кредиту за встановлений період. Цей звіт в бухгалтерській практиці використовується найчастіше (додаток Т).

«Оборотно-сальдовая ведомость по счету (обираються рахунки обліку витрат)» - використовується для рахунків, по яких ведеться аналітичний облік, при цьому здійснюється відокремлення залишків від оборотів по конкретних об'єктах аналітичного обліку (субконто).

«Карточка счёта (обираються рахунки обліку витрат)» - включаються всі проводки, в яких задіяний даний рахунок, крім того, наводиться залишок на початок та кінець періоду, обороти за період та залишки після кожної проводки.

В програмі також є набір регламентованих звітів - це, передусім, податкові та бухгалтерські звіти. Набір регламентованих звітів регулярно поповнюється.

Регламентовані звіти не входять до самої конфігурації, однак з ними можна працювати, як і зі стандартними звітами, виконавши наступні команди:

«Отчеты» - «Регламентированные отчеты».

Програмні продукти фірми «1С» орієнтовані не лише на вирішення облікових задач. Типові конфігурації програм програми «1С: Предприятие 7.7» включають звіти, що містять різноманітні аналітичні показники, необхідні для прийняття управлінських рішень.

Звернення до нього призведе до появи підменю, яке містить список найважливіших і часто використовуваних звітів. Крім того, найпопулярніші з них виносяться у вигляді кнопок на панель інструментів.

Аналіз стану розрахунків за звітний період у вартісному виразі можна виконати за допомогою звіту «Оборотно-сальдовая ведомость» (додаток Т). В ній для кожного синтетичного рахунку відображаються залишки (сальдо) на початок і на кінець періоду, а також обороти за поточний період.

Перед виведенням на екран оборотно-сальдової відомості програма запропонує форму діалогу, в якій можна встановити параметри формування відомості.

Також у вікні налагодження передбачені три параметри програми. Перший вмикається, якщо у відомість необхідно включити обороти і сальдо рахунків з розбивкою по субрахунках. Другий - для отримання підсумків на валютних рахунках у валютному виразі. Третій визначає, чи формувати розгорнуте сальдо.

Якщо параметр програми «Развернутое сальдо» увімкнуто, на закладці «Развернутое сальдо» слід вибрати рахунки, за якими буде сформовано розгорнуте сальдо, і налагодити параметри для цих рахунків. Правила формування розгорнутого сальдо задаються в рядках таблиці.

В колонці «Счёт» відображається код рахунку (субрахунку), за яким буде сформоване розгорнуте сальдо. Щоб добавити рахунок в список рахунків, слід натиснути кнопку «+», після чого відкриється План рахунків, з якого можна вибрати рахунок. Якщо вибраний рахунок, що не є групою, по ньому автоматично відключається налагодження формування розгорнутого сальдо по субрахунках (ознака «-» в колонці «С/с»). Якщо по цьому рахунку дозволено вести аналітичний облік, то, натиснувши мишкою в колонці «Ан.», можна встановити ознаку формування розгорнутого сальдо по аналітиці.

Звіт «Аналіз рахунка по субконто (обираються рахунки обліку витрат)» можна використати для перегляду рухів коштів за конкретними контрагентами.

Звіт про проведення можна використати для одержання проведень між тими рахунками, де ведуть аналітичний облік за контрагентами.

3.5 Розкриття інформації щодо витрат діяльності у звітності підприємства

витрата облік бухгалтерський автоматизація

Бухгалтерська звітність є заключним етапом облікового циклу підприємства і складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб різних категорій користувачів: внутрішніх і зовнішніх.

Користувачами фінансової звітності є фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень; податкової звітності - органи державної податкової адміністрації; статистичної звітності - органи державної статистики; управлінської звітності - працівники підприємства (зокрема, управлінці, менеджери).

Згідно з Законом України - «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [21].

Зауважимо, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Звітність складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [21], Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО 1) «Загальні вимоги до фінансової звітності» [62].

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку витрат та порядок відображення їх у фінансовій звітності здійснюється міністерством фінансів України, яке затверджує нормативно-правові акти щодо ведення обліку та складання фінансової звітності.

Розглянемо методику відображення витрат у різних компонентах фінансової звітності на прикладі інформаційних даних Лютенського споживчого товариства за 2010 - 2012 рр.

Зауважимо, що витрати на придбання та створення активу, які не можуть бути відображені в балансі (додаток К1), включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати [76].

Звіт про фінансові результати є складовою частиною квартальної і річної фінансової звітності підприємства. Зміст, структура і формат звіту регламентується П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» - форма № 2 (додаток К2).

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 - звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і результати діяльності підприємства [21].

Метою складання цього звіту є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Третім структурним компонентом фінансової звітності є «Звіт про рух

грошових коштів» - звіт, що відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді

Звіт про рух грошових коштів (форма №3) складається з трьох розділів (додаток К3). Для заповнення цього звіту потрібно використовувати дані балансу, звіту про фінансові результати, дані аналітичного обліку та приміток до фінансової звітності. Так, наприклад, для заповнених рядка 060 «Витрати на сплату відсотків» використовують дані рядка 140 Для заповнення рядка 090 «Збільшення (зменшення) витрат майбутніх періодів» використовують дані рядка 270 балансу. Для заповнення рядка 160 «Рух коштів від надзвичайних подій» використовують дані аналітичного обліку. Звіт про рух грошових коштів дозволяє користувачам розробляти нові моделі для оцінювання та порівняння поточної вартості майбутнього руху грошових коштів; отримати інформацію для оцінювання платоспроможності, кредитоспроможності тощо [47].

Наступним структурним компонентом фінансової звітності є Звіт про власний капітал, але в ньому не відображаються витрат підприємства (додаток К4). Розглянемо порядок відображення витрат в примітках до фінансових звітів (форма № 5). Вони представляють собою сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО. В примітках наводиться лише суттєва інформація, що здатна вплинути на прийняття рішень (додаток К5).

Примітки до фінансових звітів Лютенського споживчого товариства складаються з тринадцяти розділів. Проте, для відображення інформації, пов'язаної з витратами, призначений Розділ V «Доходи і витрати». Цей розділ заповнюється за даними бухгалтерського обліку за субрахунками до рахунків 71, 72, 73, 74 і 94, 95, 96, 97. В V розділі розшифровується інші операційні доходи і витрати та фінансові і інвестиційні доходи і витрати з урахуванням принципу суттєвості. Методичні рекомендації щодо застосування суттєвості у бухгалтерському обліку визначають , що доходи і витрати , величина яких дорівнює або перевищила 2% чистого прибутку підприємства є суттєвою. Тобто, в цьому розділі деталізується інформація про доходи і витрати, які відображені у Звіті про фінансові результати у рядках 060, 090, 110 - 160.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2. Склад фінансової звітності, строки її подання

Отже, звітність забезпечує користувачів необхідною, корисною, релевантною інформацією для прийняття управлінських рішень [64].

Повний комплект річної фінансової звітності згідно з МСФЗ містить такі форми:

- Баланс;

- Звіт про прибутки і збитки;

- Звіт про зміни у власному капіталі;

- Звіт про рух грошових коштів;

- Облікова політика та пояснювальні примітки (додаток Л).

Головною відмінністю Звіту про прибутки і збитки за міжнародними стандартами:

1) є різні форми :

- одноступенева, звіт складається з двох розділів, перший містить перелік всіх доходів, другий - перелік всіх витрат;

- багатоступеневий, звіт містить інформацію, яка відображає послідовний процес формування прибутку за видами діяльності;

2) за видами подання витрат:

- перший спосіб, передбачає подання аналізу витрат із застосуванням класифікації, яка базується на характері витрат за їх видами;

- другий спосіб, передбачає подання аналізу витрат із застосуванням класифікації, яка базується на організації витрат, ще цей метод називають методом функції витрат [76].

Особливостями Звіту про рух грошових коштів є застосування при його складанні одного із двох методів. Прямий метод передбачає розкриття інформації про основні класи валових надходжень грошових коштів та валових виплат. При застосуванні непрямого методу коригуванню підлягає безпосередньо сума чистого прибутку (збитку) відповідно до впливу операцій не грошового характеру, а також відповідно до статей доходів і витрат пов'язаних із рухом коштів від інвестиційної і фінансової діяльності [66].

У Примітках до фінансових звітів надається пояснення про фактори, які вплинули на результати діяльності фірми, розшифровка окремих сум відображених у основних формах звітності, а також інша додаткова інформація яка не відображалася у звітності, але її потребують користувачі. Стандартно та обумовленої форми приміток у зарубіжних країнах немає.

Отже, фінансова звітність надає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. зокрема, в Балансі міститься інформація про наявність ресурсів, які контролюються підприємством на дату Балансу. Такі дані використовуються для визначення показників ліквідності та платоспроможності. Звіт про фінансові результати надає користувачам інформацію про доходи, витрати, фінансові результати діяльності товариства за звітний період. це дозволяє здійснювати оцінювання та прогнозування прибутковості діяльності, структури доходів та витрат. Для оцінювання та прогнозування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності товариства використовують показники Звіту про рух грошових коштів.

Крім визначених форм фінансової звітності Укоопспілка розробляє свої форми внутрішньовідомчої звітності, яка б забезпечувала необхідною інформацією органи управління. Перелік таких форм наведено у додатку С.

Ці форми звітності розробляються відповідними управліннями Укоопспілки і затверджуються після погодженості постановою Правління Укоопспілки з Державним комітетом статистики України.

В наведених формах інформація про витрати міститься лише у двох:

«Звіт про фінансові результати» (ф. №1 - ФП), метою складання якого є - надання інформації про фінансові результати за галузями діяльності, за ланками діяльності, про платежі до бюджету та про власні обігові кошти за галузями діяльності [68].

Цей звіт складається з чотирьох розділів і заповнюється за даними бухгалтерського обліку та окремими розрахунками відповідно до рекомендацій , затверджених Правлінням Укоопспілки. У цьому звіті фінансові результати наводяться за галузями діяльності.

- Розділ. 1 «Фінансові результати»;

- Розділ. 2 «Власні обігові кошти за галузями діяльності»;

- Розділ. 3 «Фінансовий результат за ланками»;

- Розділ. 4 «Платежі до бюджету та позабюджетні фонди, визначені Законом України «Про систему оподаткування».

В Розділі І виділяють такі підрозділи: доходи, витрати і фінансові результати.

В підрозділі «Витрати» (р. 040 - 049) відображаються витрати пов'язані з управлінням та збутом продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі адміністративні витрати, витрати на збут; інші операційні, фінансові та інші витрати і витрати від участі в капіталі та єдиний податок, у тому числі собівартість реалізованих основних фондів, майнових комплексів, незавершеного будівництва, витрати операційної оренди активів, амортизації наданих в операційну оренду активів, плата за землю, єдиний податок.

За четвертим розділом відображається нарахування та сплата податків до бюджету та позабюджетних органів.

Наступною формою внутрішньогосподарської звітності, що містить інформацію про витрати є «Звіт про витрати обігу» (ф. №2 - ФП). Звіт має на меті узагальнити інформацію про витрати обігу та виробництва і складається з урахуванням вимог П(С)БО 16 «Витрати» та рекомендацій, затверджених Правлінням Укоопспілки [69].

Звіт складається з двох розділів:

Розділ І Звіт про витрати, пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності заповнюється за даними аналітичного обліку до рахунків 8 і 9 класів Плану рахунків. У ньому за галузями діяльності наводяться витрати на транспортування товарів, продуктів, сировини; витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи; амортизацію основних засобів та інші витрати, що підлягають розшифруванню за конкретними видами.

Розділ ІІ «Витрати виробництва» складається виробничими підприємствами на підставі аналітичного обліку до рахунків: 23 «Виробництво», 91 «Загально виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», за видами виробництв. Крім цього, відображається вартість виробленої продукції в діючих оптових цінах.

В наш час фінансові звіти відповідають загальним потребам більшості користувачів. Однак в силу того, що звіти відображають, в основному, наслідки минулих подій і містять незначну інформацію не фінансового характеру, вони не забезпечують всією інформацією, яка необхідна користувачам.

Щоквартально на балансових комісіях, що проводить Гадяцька райспоживспілка для своїх споживчих товариств розглядаються та обговорюються основні показники фінансової звітності та господарської діяльності споживчих товариств. Розробляються шляхи покращення та вдосконалення фінансової ситуації по кожному споживчому товариству окремо і загалом по всій райспоживспілці.

Серед основних функцій, які виконує фінансова звітність для споживчого товариства є такі:

- демонстрація підприємства, як господарюючого суб'єкта;

- забезпечення інформацією процесу прийняття рішень;

- доказовість належного управління майном перед пайовиками.

Проблемою для підприємств залишається створення внутрішньої звітності для цілей управління витратами [76].

З 19 березня 2013 року вступили в дію нові методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, а саме:

1. Форма №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)».

- не всі рядки цієї форми є обов'язковими. Сама форма стала меншою. Коди рядків - чотиризначні;

- у Балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу;

- актив відображається у Балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних із його використанням;

- витрати на придбання та створення активу, який не може бути відображений у Балансі, включаються до складу витрат звітного періоду;

- зобов'язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та є ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення;

- власний капітал відображається у Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни;

- те, як заповнювати кожен рядок форми № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)», докладно визначено у розділі ІІ «Зміст статей балансу» Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. №433.

2. Форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні доходи)».

- у Звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним у національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

- проте сама форма № 2 є більш проблемною (порівняно з формою №1). Є зміни у самій формі та трохи змінено порядок її заповнення. Форма № 2 складається із чотирьох розділів: 1. Фінансові результати (розділ змінено). 2. Сукупний дохід (новий розділ). 3. Елементи операційних витрат (без змін). 4. Розрахунок показників прибутковості акцій (без змін);

- нюанси заповнення розділу 1 «Фінансові результати». У рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежі від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) за вирахуванням наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів;

- організації, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цьому рядку відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов'язаних із розміщенням, купівлею і продажем цінних паперів, з відповідними вирахуваннями;

- проблемним є рядок 2300 «Витрати (дохід) з податку на прибуток», у якому відображається сума витрат (доходу) з податку на прибуток, визначена згідно з Положенням (стандартом) 17;

- верніть увагу на лист Мінфіну від 24.01.2013 р. № 31-08410-06-52297, у якому йдеться про відображення у бухгалтерському обліку авансових внесків з податку на прибуток. Зокрема, як зазначає Мінфін, авансові внески з податку на прибуток відображаються за кредитом рахунка 31 «Рахунки в банках» та дебетом аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами». Протягом року дебетове сальдо аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток відображається у Балансі підприємства у статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом»;

- і лише в кінці року зобов'язання з податку на прибуток підприємство відображає за кредитом аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами» і дебетом рахунка 98 «Податок на прибуток». Кредитове сальдо на відповідному аналітичному рахунку підлягає переказу до бюджету.

- виникає проблема. Оскільки авансові внески вважаються просто сплатою саме авансових внесків, а не податку, то ті, хто не подає декларацію за перший квартал 2013 року, не мають що тут показувати. І ставимо прочерк;

- нюанси заповнення нового розділу 2 «Сукупний дохід». Визначення якого наведене у п. 3 розділу І наказу Мінфіну від 07.02.2013 р. № 73: «сукупний дохід - зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за рахунок операцій з власниками)»;

- як зазначено у п. 3.26 Методичних рекомендацій № 433, у розділі ІІ Звіту про фінансові результати наводиться інформація про інший сукупний дохід та розраховується сукупний дохід підприємства, отриманий у звітному періоді;

- у статті «Дооцінка (уцінка) необоротних активів» наводиться сума дооцінки об'єктів основних засобів та нематеріальних активів, зменшена на суму уцінки таких об'єктів протягом звітного періоду в межах сум раніше проведених дооцінок, віднесення сум дооцінки до нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) ;

- у статті «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів» наводиться сума зміни балансової вартості об'єктів хеджування у порядку, визначеному П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.2001 р. № 559.

3. Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів»:

- при складанні фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обрати спосіб складання Звіту про рух грошових коштів за прямим або непрямим методом із застосуванням відповідної форми звіту;

- у Звіті про рух грошових коштів розгорнуто наводяться суми надходжень та видатків коштів підприємства, що виникають як результат операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду;

- якщо рух коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми наводяться окремо у складі статей щодо відповідних видів діяльності;

4. Форма № 4 «Звіт про власний капітал (Звіт про зміни у власному капіталі)»:

- у графах Звіту про власний капітал, у яких зазначаються складові власного капіталу, фахівці підприємства наводять лише ті з них, які зазначені у Балансі. У Консолідованому звіті про власний капітал також наводиться інформація про зміни у власному капіталі в розрізі неконтрольованої частки;

- для забезпечення порівняльного аналізу інформації до річного звіту та Звіту про власний капітал підприємства додають Звіт про власний капітал за попередній рік;

Таблиця 3.9

Розкриття інформації про витрати діяльності у фінансовій звітності підприємства

Номер і назва рахунку

Форма № 1 «Ба-ланс»

Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»

Форма № 5 «Примітки до фінансової звітності»

Стаття

Код рядка

Стаття

Код рядка

90 «Собівартіст реалізації»

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

040

-

-

92 «Адміністративні витрати»

Адміністративні витрати

070

-

-

93 «Витрати на збут»

Витрати на збут

080

-

-

94 «Інші витрати операційної діяльності»

Інші операційні витрати

090

Розділ V. Доходи і витрати

Втрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції

091

Інші операційні доходи і витрати

440-492

95 «Фінансові витрати»

Фінансові витрати

140

Розділ V. Доходи і витрати

Інші фінансові витрати і доходи

530-560

96 «Втрати від участі в капіталі»

Втрати від участі в капіталі

150

Розділ V. Доходи і витрати

Доходи і втрати від участі в капіталі за інвестиціями

500-520

97 «Інші витрати»

Інші витрати

160

Розділ V. Доходи і витрати

Інші доходи і витрати

570-630

98 «Податки на прибуток»

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

Розділ ХІІ. Податок на прибуток

1210-1253

Податки з надзвичайного прибутку

210

99 «Надзвичайні витрати»

Надзвичайні витрати

205

Лютенське споживче товариство виконує всі вимоги щодо фінансової звітності і складає її, починаючи з 2013 року, відповідно до нових рекомендацій [76].

Бухгалтерська звітність є заключним етапом облікового циклу підприємства і складеться на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб користувачів: внутрішніх і зовнішніх.

У фінансовій звітності до 2013 року облік витрат діяльності забезпечується наступним узагальненим відображенням (табл. 3.9).

Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновок, що основним джерелом інформації про витрати торгівельного підприємства, відображають деякі форми є фінансової звіти. Роль фінансових звітів полягає в забезпеченні потреб широкого кола користувачів інформацією, яка дозволила б їм приймати економічні рішення та використовувати її для аналізу та прогнозування діяльності підприємства на майбутнє. Крім того певним інформаційним запитам відповідає статистична звітність (зокрема форма 3-торг.), яка використовується для аналізу динаміки, рівня, структури витрат.

РОЗДІЛ 4. АУДИТ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЕМСТВА

4.1 Мета, завдання та нормативно-інформаційне забезпечення аудиту витрат діяльності

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій [5].

Аудит, крім того, оперує такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Предметом аудиту є процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.

Аудит витрат діяльності проводиться при підтвердженні достовірності фінансової звітності підприємства, а також у формі самостійної перевірки.

Мета аудиту - перевірка достовірності та правильності відображення в обліку витрат діяльності та фінансових результатів.

Основними завданнями стану витрат є:

1. Вивчення законності операцій з дебіторською заборгованістю та реальності її відображення, правильності використання підзвітних сум і своєчасності надання звіту про витрачання підзвітних сум підзвітними особами, законність і доцільність здійснення витрат через підзвітних осіб, можливість їх проведення за безготівковими розрахунками, реальність претензійних сум;

2. Перевірка правильності документального оформлення операцій з розрахунками та відображення цих операцій й в обліку і звітності;

3. Оцінка стану синтетичного і аналітичного обліку розрахунків; якості відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, облікових регістрах та звітності;

4. Перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов'язаних з розрахунками з різними дебіторами.

5. Своєчасне пред'явлення претензій (позитивних заяв) за продукцію (роботи, послуги), які несвоєчасно оплачені [32].

В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.

Проводячи аудит витрат діяльності необхідно користуватися такими основними нормативними документами, діючими в Україні:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» № 140-V від 14.09.2006 р.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 р.

3. Податковий кодекс України № 2856-VI (2856-17) від 23 грудня. 2010 р.

4. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і закладів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджені наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10. 1999 р.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р.

8. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994 р.

9. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р.

10. Наказ міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» № 352 від 29.12.1995 р.

11. Міжнародні стандарти аудиту.

До інформаційних джерел витрат діяльності Лютенського споживчого товариства:

1. Баланс (форма № 1).

2. Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2).

3. Синтетичні регістри обліку розрахунків витрат діяльності.

4. Аналітичні регістри обліку (відомості аналітичного обліку).

5. Первинні документи з обліку розрахунків з дебіторами.

6. Матеріали попередньої аудиторської перевірки.

Мета аудиту витрат за видами діяльності -- підтвердити достовірність формування витрат та правильність відображення їх в обліку.

За темою роботи досліджуються витрати за видами діяльності, тому розглядаємо не загальний (аудит фінансової звітності), а операційний аудит. Операційний аудит - це перевірка господарської системи, господарських операцій, цільових програм підприємства з метою оцінки продуктивності та ефективності. Коло аудиторських завдань при проведенні операційного аудиту визначено МСА 210 «Умови завдань з аудиторської перевірки».

Для досягнення мети операційного аудиту фахівцю слід вирішити ряд завдань:

- обґрунтувати об'єкти і номенклатури статей витрат;

- перевірити додержання підприємством визначеного П(С)БО 16 «Витрати» їх переліку при віднесенні окремих витрат до прямих матеріальних, трудових та ін., а також загальновиробничих;

- встановити правильність віднесення прямих витрат (трудових, матеріальних) на конкретний вид нормативно-економічних робіт;

- встановити правильність розподілу загальновиробничих витрат, обґрунтованість застосування методик та баз розподілу;

- встановити правильність відображення витрат у бухгалтерському обліку за економічними елементами;

- перевірити правильність формування витрат за окремими калькуляційними статтями згідно номенклатури на виконання дослідних робіт;

- визначити правильність визначення витрат за кожним об'єктом калькуляції за кожним видом робіт;

- з'ясувати реальність суми витрат за об'єктами обліку;

- перевірити правильності застосування методик калькулювання собівартості;

- з'ясувати правильність оформлення регістрів обліку діяльності;

- провести звірку регістрів обліку витрат діяльності з Головною книгою;

- виявити повноту та достовірність розкриття інформації щодо витрат діяльності у звітності.

Джерелами інформації для перевірки витрат є :

- наказ про облікову політику підприємства;

- первинні документи з обліку витрат діяльності;

- регістри синтетичного та аналітичного обліку витрат за видами діяльності;

- зведені облікові регістри, нагромаджувальні відомості, листи-розшифровки;

- регістри оперативного обліку, матеріали інвентаризації;

- фінансова та статистична звітність.

4.2 Організація і методика аудиту витрат діяльності

Кожний аудитор самостійно обирає послідовність проведення аудиторської перевірки, виходячи з особливостей підприємства, умов договору з клієнтом, а також свого практичного досвіду. Застосування випробуваних методів аудиторської перевірки дозволяє мінімізувати аудиторський ризик і провести аудит у стислі строки.

Аудиторська перевірка складається з таких етапів:

1. Підготовка до проведення аудиту.

2. Оцінка облікових систем і систем внутрішнього контролю.

3. Планування аудиторської перевірки.

4. Проведення власної перевірки.

5. Складання аудиторського висновку.

Підготовка до проведення аудиту або попереднє планування включає: знайомство з клієнтом, визначення обсягу аудиту, його вартість і укладення договору на проведення аудиту [6].

Після попередньої усної узгодженості між клієнтом і аудиторською фірмою (аудитором) клієнт надсилає на його адресу листа з проханням про переведення аудиту, де зазначає мету проведення аудиту і завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиту, бажаний масштаб аудиторської перевірки. Розглянувши пропозиції, аудиторська фірма (аудитор) надсилає лист-відповідь, де дає згоду на проведення аудиту, або відмовляється від запропонованої роботи.

Для проведення попереднього обстеження аудиторська фірма направляє до потенційного клієнта групу спеціалістів на термін від кількох годин до одного-двох тижнів, залежно від обсягів фірми-клієнта. За результатами обстеження аудиторська фірма приймає рішення про роботу з даним клієнтом. При обстеженні підприємства слід проаналізувати його фінансовий стан та визначити відношення власного капіталу до залученого, аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. В кінці аудиторська фірма може зробити певні висновки щодо підписання з ним договору. Після обміну листами між аудитором та клієнтом укладається договір на проведення аудиту, який є основним документом, що засвідчує факт досягнення домовленості між засновником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Пропозиція клієнта

Пропозиція аудитора

Лист аудитору

Лист клієнту

Лист-відповідь

аудитора

Ні

Лист-відповідь

клієнта

Ні

Так

Завершення

Так

Завершення

Обстеження об?єкта аудиту

перевірка фінансового стану клієнта,

інформація про клієнта

Оцінка клієнта

Погодження клієнта

Ні

Договір на проведення аудиту

Так

Закінчення

Закінчення

Рис. 4.1. Алгоритм укладання договору на проведення аудиту.

Для визначення обсягу аудиту аудитор повинен одержати достатнє уявлення про всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, про організацію бухгалтерського обліку та внутрішнього аудиту. Це необхідно йому для того, щоб встановити обсяг, характер і види діяльності підприємства, яке перевіряється, що прямо впливає на обсяг і зміст аудиторської перевірки, а також визначає вартість аудиту, яка узгоджується з клієнтом. Сума послуг зазначається в договорі на проведення аудиторської перевірки [17].

Наступним етапом будь-яких аудиторських перевірок є планування, яке необхідне для того, щоб своєчасно та якісно провести аудит. Планування включає складання плану та програми очікуваних робіт.

Аудитор повинен планувати свою діяльність на такому рівні, щоб провести аудиторську перевірку підприємства кваліфіковано і вчасно. Планування - це вироблення головної стратегії конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту. В плані аудиту має визначатися час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Мета планування аудиту - концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямах аудиту, на виявленні ланок для найретельнішої перевірки. Планування допоможе аудиторові належно організувати свою роботу та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яку виконують інші аудитори та фахівці інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру й виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві. Згідно МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів» проводиться розробка загального плану та пооб'єктних програм аудиту.

Одним з етапів процесу планування є оцінка системи внутрішнього контролю, основна мета якої - створення основи для планування аудиторської перевірки, а також визначення виду, часу проведення, об'єму аудиторських процедур, які знаходять своє відображення в аудиторській програмі. Тому характер і якість перевірки багато в чому будуть залежати від того, наскільки грамотно та достовірно аудитор вивчить систему внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю може рахуватися ефективною, якщо вона своєчасно попереджає про виникнення недостовірної інформації, та виявляє її. Оцінюючи ефективність системи внутрішнього контролю, аудиторська організація повинна зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Якщо аудиторська організація вирішує покластися на систему внутрішнього контролю і систему бухгалтерського обліку для отримання достатнього степеню впевненості в достовірності бухгалтерської звітності, вона повинна відповідним шляхом скорегувати об'єм аудиторської перевірки [32].

Далі слід встановити рівень аудиторського ризику. Аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень. Тому аудитор повинен проаналізувати степінь ризику перед проведенням перевірки. Аудиторський ризик включає: власний ризик; ризик контролю; ризик виявлення. Рівень ризику контролю встановлюється на підставі тестування системи внутрішнього контролю та прийняття рішень відповідно з МСА 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків». Робочим документом за результатами означеної процедури є тест (додаток М). При побудові тесту внутрішнього контролю аудитор має керуватися вимогами стандарту МСА 315 «Розуміння суб'єкта господарювання та його середовища й оцінка ризиків суттєвих викривлень».

Для кваліфікації суттєвості відхилень в обліку та вірного вибору виду висновку слід згідно МСА 320 «Суттєвість в аудиті» провести визначення порогу суттєвості відхилень за ключовими положеннями звітності замовника.

Після завершення аналізу ризику та перевірки системи внутрішнього контролю аудитори, основуючись на попередні дані про економічний суб'єкт та результатах проведених аналітичних процедур, можуть приступити до розробки загального плану і програми аудиторської перевірки.

Створений безпосередньо перед проведенням перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто в яких напрямках і з якою інтенсивністю буде проводитися перевірка.

Загальний план аудиторської перевірки відноситься до робочої документації аудитора. Він вимагає детальної розробки, оскільки на підставі нього розробляється робочий план і програма. Якщо паралельно загальному плану робочий план для кожного підприємства не складається, то загальний план аудиторської перевірки має бути досить детальним для того, щоб бути інструкцією для розробки програми аудиту. На його форму і зміст впливає вид праці і тип підприємства [17].

При складанні загального (робочого) плану необхідно враховувати:

- знання бізнесу;

- знання системи бухгалтерського обліку;

- знання системи внутрішнього контролю;

- визначення ризику і суттєвості;

- характер, час та обсяг процедур;

- координацію, керівництво, нагляд та перевірку;

- інші аспекти.

Якщо робочий план аудитора не складений, то аудитор складає програму аудиту. Програма, зазвичай, складається для перевірки окремого підприємства-замовника, або по одному з найбільш важливих тематичних розділів.

У преамбулі програми вказується: найменування організації-замовника; період аудиту; кількість часу, який буде затрачено; склад аудиторської групи; запланований аудиторський ризик і суттєвість.

В основному розділі програми необхідно вказати повний перелік майбутніх робіт (процедур), період проведення процедур перевірки, виконавець, назва робочих документів аудитора, примітки [5].

Організація та проведення аудиторської перевірки на підприємстві необхідні для оцінки достовірності фінансових звітів і бухгалтерського балансу. Аудиторська перевірка повинна супроводжуватися внесенням аудитором керівництву підприємства пропозицій і побажань щодо поліпшення обліку та внутрішнього аудиту.

Жодна господарська операція, що здійснюється на підприємстві, не зникає безслідно, а обов'язково, в тій чи іншій мірі, відображається в певних документах. Тут чітко проявляється дія закону всебічного взаємозв'язку явищ і загального відображення матеріального світу. Це дозволяє аудитору через деякий час встановити законність, достовірність і доцільність здійсненої операції.

Процес аудиторської перевірки та її результати повинні бути документально оформлені. Робочі документи аудитора - це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація, отримана в процесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування [6].

Склад та кількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочих документів, а саме:

- планування аудиторської перевірки;

- документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;

- збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;

- складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;

- забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності;

- контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);

- контроль за якістю проведеної перевірки;

- отримання у випадку необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів, претензій та ін.;

- забезпечення можливості отримання відповідей на так названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб), тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання;

- обґрунтований вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;

- документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;

- формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;

- отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

Робочі документи повинні зберігатися в поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися до постійного архіву аудиторської фірми на довгострокове зберігання.

Особливої уваги потребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочих документів. Це одна з головних вимог та принципів роботи аудитора та правил аудиторської етики. Документи аудиторської перевірки є власністю аудитора, їх зміст є конфіденційним і не підлягає розголосу. Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта і без згоди останнього не передавати будь-кому робочі документи про проведену перевірку, за винятком окремих випадків (наприклад, за вимогою правоохоронних органів; у випадку контролю роботи аудитора та її якості з боку інших аудиторів або адміністрації аудиторської фірми) [17].

Аудит обліку і руху товарів здійснюють за даними рахунку 28 «Товари». За дебетом 28 рахунку відображають надходження, за кредитом - вибуття внаслідок продажу.

Правильність визначення виручки від реалізації аудитор перевіряє за рахунками доходів та витрат класів 7 і 9, зокрема за рахунками: 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційних доход», 74 «Інші доходи», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» та 97 «Інші витрати», перевіряє правильність накопичення доходів і витрат протягом звітного періоду на цих рахунках. При перевірці операцій з отримання доходів аудитор повинен пам'ятати, що відповідно до П(С)БО 15 дохід визнається під час зростання власного капіталу. Аудитор має впевнитися в тому, що до складу доходів не включені надходження від інших осіб. Перевірки правильності визначення доходів від реалізації здійснюють в розрізі субрахунків до рахунку 70 «Доходи від реалізації» [18].

Основним етапом аудиту реалізації продукції є перевірка правильності відображення процесу реалізації у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку. Перевірці підлягають такі документи:

- товарно-транспортні накладні;

- квитанції, де відображають натуральну й залікову масу та суму виручки за реалізовану продукцію;

- приймально-здавальний акт;

- розрахунково-платіжні відомості в разі видачі сільськогосподарської продукції працівникам підприємства в рахунок оплати праці;

- виписки банку про рух грошових коштів на рахунках;

- договори з реалізації продукції іншим підприємствам, а за кожною відправленої партією - супровідні накладні.

На основні зазначених документів аудитор звіряє дані, відображені у ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», з даними Головної книги до субрахунку 701. Загальна сума відхилень має становити суму ПДВ. У разі невідповідності сум, відображених у Головній книзі за кредитом 701, сумам, отриманим після зменшення доходу від реалізації за ф. № 2 на суму ПДВ, аудитор з'ясовує причини такої невідповідності.

Аудитор звіряє дані Головної книги з даними Журналів-ордерів. Первинні документи ретельно перевіряють у бухгалтерії господарства та узагальнюють у необхідному розрізі у Регістрі документів щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг та Регістрі документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг за готівку, на основі яких щомісяця складають Відомість 11.4.

Перевірку достовірності аналітичного обліку реалізації проводять за кожним видом запасів за номенклатурою аналітичних рахунків.

Аудиторською перевіркою встановлюється правильність складання бухгалтерських записів на кореспондуючих рахунках з обліку, які відображають витрати і собівартість робіт та їх реальність. Результати перевірки кореспонденції господарських операцій з обліку витрат виробничої діяльності аудитор повинен відобразити в робочому документі [6].


Подобные документы

  • Економічна сутність витрат діяльності та їх відображення у звітності. Дослідження порядку документального оформлення операцій, пов'язаних з витратами на ТОВ "Жовтень". Методика ведення синтетичного та аналітичного обліку витрат діяльності підприємства.

    курсовая работа [346,7 K], добавлен 07.10.2013

  • Методологічні засади бухгалтерського обліку витрат діяльності підприємства; критерії їх визнання, класифікація, принципи формування; порядок відображення в обліковій документації. Визначення ефективності витрат, встановлення ціни, регулювання і контроль.

    курсовая работа [1,7 M], добавлен 15.01.2012

  • Економічний зміст та завдання обліку адміністративних витрат. Удосконалення обліку в умовах автоматизованої обробки облікової інформації. Визнання витрат та їх класифікація. Первинний облік адміністративних витрат. Синтетичний і аналітичний облік.

    курсовая работа [80,8 K], добавлен 14.04.2009

  • Критична оцінка та розробка пропозицій щодо удосконалення теоретичних положень та діючої практики формування обліку та аудиту витрат операційної діяльності підприємства. Облікові концепції калькулювання продукції та стратегічного контролю витрат.

    статья [304,1 K], добавлен 24.10.2017

  • Економічна сутність та класифікація витрат підприємства; принципи їх відображення в синтетичному та аналітичному бухгалтерському звітах. Шляхи вдосконалення організації обліку витрат операційної діяльності на роздрібному торговельному підприємстві.

    курсовая работа [144,6 K], добавлен 30.10.2013

  • Принципи організації бухгалтерського обліку. Рахунки синтетичного й аналітичного обліку. Облік активів, зобов'язань, власного капіталу. Облік основних засобів, їх амортизації. Облік витрат та фінансових результатів. Облік витрат діяльності підприємства.

    реферат [35,6 K], добавлен 24.12.2012

  • Сутність і синтетичний облік витрат підприємства. Облік доходів та результатів діяльності. Документальне оформлення обліку витрат і доходів на ВАТ "Вінтер". Інформація про види продукції та послуг. Методика і організація обліку витрат на інновації.

    магистерская работа [294,7 K], добавлен 26.12.2010

  • Класифікація витрат та способи їх обліку. Поняття звичайної діяльності підприємства та затрати, що відносяться до такого виду діяльності. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Промтелеком". Прийняття управлінських рішень на основі аналізу витрат.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 11.10.2013

  • Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку, обліку власного капіталу, зобов’язань, оборотних активів, витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Інформаційне та ергономічне забезпечення обліку, контролю і аналізу.

    отчет по практике [710,8 K], добавлен 10.12.2013

  • Природа витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Розгляд нормативно-правових актів. Відображення витрат в облікових регістрах та звітності. Теоретичні і методичня положення щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю.

    курсовая работа [76,4 K], добавлен 09.04.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.