Облікові процедури відображення господарських операцій щодо витрат діяльності Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області

Заключним етапом аудиту процесу виробництва проектних робіт є встановлення правильності обчислення собівартості їх.

Значну частину витрат звичайної діяльності становлять адміністративні витрати, їх номенклатура була встановлена у розділі обліку. Перевіряючи стан адміністративних витрат Лютенського споживчого товариства слід перевірити:

- дотримання норм на службові відрядження та витрат на утримання управлінського персоналу;

- обґрунтованість визнання витрат на проведені ремонти;

- дотримання норм витрат на комунальні послуги, охорону тощо;

- обґрунтованість розміру винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські з оцінки майна тощо);

- оцінити правильність включення витрат до адміністративних;

- наявність договору на розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку.

- правильність відображення в регістрах бухгалтерського обліку адміністративних витрат та віднесення їх в кінці місяця на фінансові результати.

Як і адміністративні, витрати на збут є витратами звітного періоду і відносяться на фінансовий результат основної діяльності підприємства. Методика перевірки витрат на збут відрізняється такою послідовністю:

- дотримання підприємством П(С)БО 16 «Витрати» та Методичних рекомендацій щодо віднесення окремих витрат до витрат на збут та обґрунтованість їх величини;

- віднесення витрат на збут у кінці місяця на фінансові результати;

- правильність відображення їх в обліку.

- правильність включення до витрат нарахованої заробітної плати працівникам, пов'язаним із збутовою діяльністю;

- дотримання норм витрат на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- правильність відображення сплачених штрафів, пені, неустойок;

- обґрунтованість списання витрат на утримання необоротних активів, пов'язаних із збутом, витрат на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування та інших витрат.

За такими ж напрямами перевіряються збутові витрати [18].

Наступним етапом аудиту є перевірка правильності формування інших витрат операційної діяльності (рахунок 94). Аудитор повинен впевнитись, що до них віднесені відповідні Інструкції 291 та ПСБО 16 види витрат.

Також щодо інших операційних витрат перевіряється їх документальне обґрунтування та порядок віднесення на фінансовий результат.

Розглянемо аудит інших операційних витрат за умовним прикладом: в обліку станом на 01.02.2011 р. облічувалась дебіторська заборгованість за передплатою за креслярські приладдя перед ТОВ «Молоток» м. Гадяч у розмірі 1920 грн. Станом на дату проведення аудиту заборгованість з обліку не знята, безнадійною не визнана.

Отже, аудитор порадить визнати заборгованість безнадійною, оскільки минув термін позовної давності та списати з застосуванням резерву сумнівних боргів, щодо витрат слід виконати наступний запис: Дт 94 Кт 38 на суму 1920 грн Відповідно до Податкового Кодексу України суму безнадійної заборгованості можна включити до складу податкових витрат, що зумовить зменшення сум податку на прибуток за умови його сплати на 441,6 грн.

За фінансовою діяльністю увагу аудитора привертають фінансові витрати, що обліковуються на однойменному рахунку 95, а методологічні засади їх визнання і відображення вміщено в П(С)БО 31 «Фінансові витрати».

Аудит фінансових витрат розглянемо на умовному прикладі: на будівництво лабораторії отримано кредит на 24 місяці. Строк закінчення будівництва 7 місяців. Відсотки за користування кредитом склали до моменту введення в експлуатацію об'єкта 26220 грн. В обліку виконано запис: Дт 951 Кт 684 26220 грн та згідно із нормами податкового кодексу включено до складу витрат для цілей оподаткування.

Аудитор виявив порушення методологічних засад обліку фінансових витрат, а саме лабораторія може бути визнана кваліфікаційним активом, а такі витрати повинні капіталізуватися та збільшувати вартість об'єкта, що в подальшому у податковому обліку буде амортизуватися, тому слід виконати запис зі списання фінансових витрат: Дт 151 Кт 95 26220 грн, а в податковому обліку відповідно відсторнувати суму зі складу податкових витрат, що зумовить збільшення суми податку на прибуток на 6030,6 грн.

Узагальнюючі результати по ситуаціям наведені в додатку Р.

Витрати інвестиційної діяльності формуються від зниження вартості фінансових інвестицій і обліковуються на рахунку 96 «Втрати від участі у капіталі».

Перевірка правильності накопичення та списання фінансових витрат і втрат від участі у капіталі проводиться аудитором у напрямах:

- дотримання встановленого переліку фінансових витрат при їх обліку.

Аудитор має пам'ятати, що до фінансових витрат належать витрати на відсотки (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;

- наявності підстав для капіталізації фінансових витрат та віднесення їх до первісної вартості кваліфікаційного активу;

- дотримання порядку встановлення втрат від зниження вартості фінансових інвестицій та належного документального підтвердження такого зниження вартості інвестицій з відображенням за дебетом рахунка 96;

Якщо аудитор визнав окремі витрати, що відносяться до звичайної діяльності, але не були відображені у складі рахунків 23, 90-96, то їх накопичують і списують інші витрати [32].

В процесі такої перевірки аудитору необхідно з'ясувати:

- дотримання складу інших витрат. До них включають витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

а) собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

б) собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів);

в) собівартість реалізованих майнових комплексів;

г) втрати від неопераційних курсових різниць;

д) сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

е) витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

є) залишкова вартість ліквідованих (списаних необоротних активів);

ж) інші витрати звичайної діяльності.

- достовірність показників щодо формування собівартості реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;

- правильність відображення витрат від операційних курсових різниць, уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій. При цьому аудитору потрібно перевірити наявність документів, що санкціонують проведення уцінки, списання та визначають порядок її проведення.

Перевірка правильності відображення надзвичайних витрат також має методичні особливості. В процесі аудиторської перевірки аудитору необхідно встановити:

- правильність та достовірність віднесення витрат до надзвичайних, до яких належать як прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаної сировини та матеріалів тощо);

- правильність оформлення документів по списанню некомпенсованих втрат від стихійного лиха, а також в результаті пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, які викликані екстремальними ситуаціями;

- підтвердження понесених витрат відповідними первинними документами, наявність рішень відповідних органів про визнання надзвичайної події, стихійного лиха, техногенної катастрофи, аварій тощо. Аудитор повинен перевірити правильність розрахунку надзвичайних втрат, його відповідність вимогам, наведеним у додатку 3 П(С)БО 16 «Витрати», та достовірність відображення в бухгалтерському обліку.

Перевірку обліку витрат, пов'язаних із надзвичайними подіями, здійснюють за даними рахунку 99 «Надзвичайні витрати». За дебетом цього рахунку відображується сума визнаних надзвичайних витрат, а за кредитом - їх списання на рахунок фінансових результатів [5].

Результати виконаних аудиторських процедур повинні бути задокументовані. При цьому особливу увагу аудитору необхідно приділити складанню робочої документації.

Робоча документація МСА 230 «Аудиторська документація» - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, одержану інформацію та висновки, винесені за результатами аудиту.

Зміст робочої документації аудитора залежить від його професійної підготовки.

Робочі документи поділяють на:

- постійні (містять інформацію, що не змінюється протягом тривалого періоду (у роках) - копії статутних, реєстраційних документів тощо;

- поточні (містять інформацію щодо поточних періодів фінансово-господарської діяльності клієнта: каса, банк, реалізація та ін.).

Робочі документи аудитора за результатами розгляду умовних ситуацій наведено в додатку Т.

Найважливіша мета аудиту - пізнання об'єктивної істини про господарські явища, що вивчаються. Під істиною розуміють ті знання про предмет, які правильно відображають цей предмет, відповідають йому. Оскільки істина відображає об'єктивно існуючий світ, її зміст не залежить від свідомості людини. Тобто істина об'єктивна, її зміст характеризується тими об'єктивними процесами, які вона відображає. Аудитор, в першу чергу, направляє свої зусилля на встановлення об'єктивної істини щодо дій і подій господарюючого суб'єкта [6].

Аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використання яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержуються в результаті належного поєднання тестів системи контролю та процедур перевірки на суттєвість. За деяких обставин докази можуть бути одержані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази - інформація, одержана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

На підставі зібраної в процесі аудиторської перевірки інформації, що дає підставу аудитору зробити висновок про достовірність або недостовірність фінансової звітності, законності фінансово-господарських операцій, про ведення бухгалтерського обліку відповідно до встановлених правил і положень, складається аудиторський висновок.

4.3 Узагальнення результатів аудиторського дослідження

Кінцевим результатом проведення аудиторської перевірки є формування думки аудитора, що висловлюється на основі отриманих аудиторських доказів у вигляді аудиторського висновку та аудиторського звіту. Слід зазначити, що в аудиторському висновку висловлюється думка лише стосовно показників фінансової звітності.

До аудиторського висновку за бажанням замовника може додаватися аудиторський звіт, в якому аудитор описує всі проведені процедури відповідно до плану аудиторських послуг, вказує помилки та надає рекомендації щодо їх усунення [17].

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. № 140 - V (далі Закон № 140 - V) аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку (відповідно до МСА 700, 800) за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності [21].

Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та міжнародних стандартів аудиту (далі МСА) і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника.

Аудиторський висновок можна складати у вільній формі, але відповідно до МСА аудиторський висновок повинен містити:

1) заголовок;

2) адресат;

3) вступний або початковий параграф, який повинен містити перелік перевірених фінансових звітів та відомості про відповідальність управлінського персоналу підприємства та про відповідальність аудитора;

4) параграф, що описує обсяг та характер аудиторської перевірки;

5) параграф, у якому висловлюється думка аудитора щодо перевірених фінансових звітів з посиланням на концептуальну основу фінансової звітності, використану при складанні фінансових звітів (в Україні такою основою є П(С)БО);

6) дата аудиторського висновку;

7) адреса аудитора;

8) підпис аудитора.

Слід пам'ятати, що аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленій концептуальній основі фінансової звітності повинен ґрунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, зокрема на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації. Тобто відповідно до ст. 8 Закону № 140 - V, аудиторський висновок є публічною бухгалтерською звітністю, тому користувачами цієї звітності відповідно до ст. 9 Закону про аудит можуть бути і представники органів державної влади уповноважені на підставі законів України [18].

Аудиторський звіт, на відміну від аудиторського висновку, не є публічною бухгалтерською звітністю, саме тому в аудиторському звіті аудитор може викласти конфіденційну інформацію та рекомендації щодо виправлення помилок, знайдених під час перевірки.

Аудиторський звіт - це ширший за своїм змістом документ, що складається згідно договору аудитора і замовника. Його складають тільки для замовника, тоді як аудиторський висновок надається широкому колу користувачів [32].

Аудиторський звіт складається з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної (підсумкової) (додаток П).

Загальна (вступна) частина аудиторського звіту аудиторської фірми має містити такі обов'язкові дані:

- назву документа і назву клієнта;

- місце, дату складання і назву аудиторської фірми, її адресу;

- порядковий номер ліцензії на здійснення аудиторської діяльності, дата видачі та найменування органу, що видав ліцензію, а також строк дії ліцензії;

- номер реєстраційного свідоцтва;

- номер поточного рахунку;

- прізвище, ім'я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці.

- Загальна (вступна) частина аудиторського звіту, складена аудитором, який працює самостійно, має включати такі дані:

- прізвище, ім'я, по батькові;

- стаж аудиторської діяльності;

- найменування органу, який видав ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, дата її видачі, а також термін дії ліцензії;

- номер реєстраційного свідоцтва;

- номер розрахункового рахунку;

- прізвище (найменування) одержувача аудиторського звіту (замовник аудиторської перевірки чи за узгодженням з ним інші юридичні або фізичні особи).

Крім того, у вступній частині аудиторського звіту має бути, вказано:

- період, за який проводилася перевірка звітності;

- склад, перелік фінансових звітів (інших документів), які перевірялися;

- посилання на національні нормативи аудиту, інші документи, які використовував аудитор під час аудиту.

Аналітична частина складається з опису перевіреної фінансової інформації та опису аудиту.

Опис перевіреної фінансової інформації відображує період перевірених фінансових звітів, види звітів, вказівки на обмеження доступу аудитора до інформації, якщо вони мали місце, розподіл відповідальності між аудитором і керівництвом підприємства. В описовій частині документу наводяться посилання на закони та нормативні акти, відповідно до яких проводився аудит, розкривається алгоритм аудиторської перевірки, перелік процедур аудиту для збирання доказів при складанні обґрунтованого висновку. Також у звіті аудитор вказує факти не усунених у процесі аудиторської перевірки суттєвих порушень встановленого ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Заключна (підсумкова) частина являє собою висновок аудитора про достовірність перевірених фінансових звітів. По суті - це думка аудитора про перевірену фінансову звітність, яку називають аудиторським висновком, якщо вона оформлена окремим офіційним документом, тобто засвідченим підписом і печаткою (аудиторської фірми) [32].

Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) і аудитором, що проводив перевірку, завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту підписується аудитором, який здійснював перевірку, і завіряється його особистою печаткою.

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні росту ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань. Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення і безпеки праці, і є економічним виразом соціальної значущості охорони праці [14].

В Україні діють закони, які визначають права і обов'язки її громадян, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція України декларує рівні права і свободи всім жителям, держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України « Про охорону праці» та Кодекс законів про працю. До законодавчої бази також належать Закони України: « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», « Про охорону здоров'я», « Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», « Про пожежну безпеку», їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти - це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням [14].

Відповідно до ст. 13 Закону України « Про охорону праці», директор Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП) [33].

СУОП - складна, штучна, відкрита, недетермінована комплексна система, яка представляє собою регламентовану законодавчими актами, нормативними і організаційно-розпорядчими документами сукупність взаємопов'язаних соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, методів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності у всіх ланках виробничого процесу.

СУОП має орган управління, виконавчий орган, механізм і об'єкт управління, вхід, вихід, прямий і зворотний зв'язок.

Орган управління СУОП є багаторівневим, бо до його складу відносяться службові особи усіх рангів управління підприємством (в залежності від рівня управління): перший керівник, замісники керівника, головні спеціалісти (керівники окремих виробництв), керівники виробничих підрозділів (дільниць).

Виконавчий орган розробляє і впроваджує організаційно-технічні заходи з охорони праці відповідно до вимог нормативних актів. До його складу входять службові особи, а також служби, які безпосередньо здійснюють контроль і аналіз стану охорони праці на підприємстві.

Об'єктом управління СУОП є стан охорони праці на робочих місцях у виробничих підрозділах, включаючи стан будівель, споруд, територій, устаткування та інших об'єктів виробничої сфери.

Система має складну структуру. До її складу, крім основних підсистем (орган управління, виконавчий орган і об'єкт управління) слід віднести і підсистеми, без яких неможливе функціонування СУОП: система фінансування охорони праці; система навчання працюючих з охорони праці; система контролю і розробки заходів з охорони праці; система розробки нормативних документів з охорони праці на підприємстві. Кожна з зазначених підсистем фактично є нижчою окремою системою по відношенню до СУОП з ознаками, що характерні для системи [14].

Структура СУОП Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області наведена на рис. 5.1.



Рис 5.1. Структура СУОП Лютенського СТ Гадяцького району Полтавської області

В основу управління охороною праці на Лютенському споживчому товаристві покладено принцип пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності керівника за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону праці» та на основі «Типового положення про службу охорони праці» з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів, роботодавець розробляє і затверджує «Положення про службу охорони праці» Лютенського СТ Гадяцького району Полтавської області, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників, відповідно до законодавства [14].

На кожному рівні управління охороною праці вирішуються такі основні завдання:

- навчання безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

- забезпечення безпеки устаткування, що застосовується;

- забезпечення безпеки виробничих процесів;

- забезпечення безпеки будівель і споруд;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

- забезпечення санітарно-побутового обслуговування працівників.

Завдання управління реалізуються через наступні функції управлінської дії:

– організація та координація робіт;

– облік, аналіз та оцінка стану умов та безпеки праці;

– планування та фінансування робіт;

– контроль за станом охорони праці;

– стимулювання охорони праці.

Реалізація завдань управління охороною праці передбачає:

1. Навчання, інструктажі і перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюються відповідно до «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» (Наказ № 15 від 26.01.2005 р.).

2. Пропаганда питань охорони праці включає різноманітні форми роботи: проведення Днів охорони праці; створення кабінетів охорони праці відповідно до «Положення про кабінет охорони праці», куточків охорони праці; оформлення інформаційних стендів, виставок; вивчення і впровадження позитивного вітчизняного і зарубіжного досвіду з охорони праці; демонстрацію кіно- і відеофільмів, читання лекцій, проведення бесід; проведення оглядів, семінарів; випуск бюлетенів, інформаційних листків, плакатів, публікацію статей у пресі; виступи по радіо і на телебаченні.

3. Для забезпечення безпеки устаткування, засобів, електротехнічних і вентиляційних установок, систем тепло-, водо- і газопостачання, будівельної техніки, транспортних засобів, що застосовуються, або вводяться в експлуатацію, здійснюються: призначення осіб, відповідальних за утримання устаткування в безпечному стані; попередній (вхідний) контроль одержаного устаткування на відповідність вимогам норм і правил з охорони праці та наявність сертифіката безпеки, а в необхідних випадках - заміна його безпечним; попереднє вивчення проектної, технічної документації і визначення заходів безпечної експлуатації устаткування в інструкціях за видами робіт; встановлення порядку введення в експлуатацію новозмонтованого устаткування; навчання персоналу, який обслуговує устаткування; організація своєчасного проведення ремонту і випробувань устаткування згідно з встановленими або розрахунковими нормативами.

4. Безпека виробничого процесу забезпечується за рахунок:

а) відображення вимог безпеки праці у технологічних документах. Відповідальність за проведення цієї роботи повинна покладатись на службу (або фахівця), що забезпечує розробку технологічної документації;

б) дотримання вимог охорони праці під час монтажу, ремонту та поточної експлуатації обладнання, забезпечення працюючих засобами колективного захисту. Відповідальність за проведення цієї роботи покладається на керівників структурних підрозділів.

Проекти на будівництво, реконструкцію, технічне переозброєння в розділі «Охорона праці» повинні містити вимоги щодо безпеки виробничих процесів і передбачати усунення безпосереднього контакту з небезпечний виробничий фактор або шкідливий виробничий фактор.

5. Виробничі будівлі, споруди, інженерні мережі, що вводяться в дію після будівництва чи реконструкції, повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Проектна документація на будівництво будівель і споруд повинна містити розділ « Охорона праці» і проходити експертизу на відповідність вимогам нормативних актів про охорону праці і пожежної безпеки. При введенні в експлуатацію об'єктів замовником опрацьовується і затверджується паспорт будівлі, споруди.

6. Доведення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях у відповідність до нормативів, встановлених Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством праці і соціальної політики України, здійснюється за результатами атестації робочих місць і паспортизації їхнього санітарно-технічного стану.

7. Забезпечення працівників засобами захисту здійснюється відповідно до Типових галузевих норм безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, встановленого порядку їх видачі, зберігання і користування, а також інших нормативних актів.

8. Оптимальні режими праці і відпочинку для працівників встановлюються з урахуванням специфіки їхньої праці, в першу чергу, на роботах з підвищеними фізичними і нервово-емоційними навантаженнями в умовах монотонності, впливу небезпечний виробничий фактор і шкідливий виробничий фактор.

9. Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих постійно виконанням робіт із застосуванням речовин 1-4-го класів небезпеки, проводиться відповідно до чинних нормативних актів з охорони праці.

10. Організація санітарно-побутового обслуговування передбачає забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями і пристроями відповідно до норм за групами виробничих процесів.

11. Професійний добір для працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки проводиться з урахуванням стану здоров'я та психофізіологічних показників. Відповідальність за проведення цих заходів повинна покладатись на службу кадрів (або особу, яка виконує ці функції). Служба спільно із установою охорони здоров'я, службою охорони праці організує проведення медичних оглядів та психофізіологічної експертизи [14].

Функціонування СУОП реалізується через комплекс організаційних заходів, що передбачають:

- створення служби охорони праці і призначення посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних завдань з охорони праці і здійснюють організаційне, технічне, оперативне і методичне керівництво діяльністю структурних підрозділів у рамках СУОП;

- встановлення функціональних зв'язків між структурними підрозділами і порядку їх взаємодії, розподіл обов'язків, прав і відповідальності роботодавця, керівників і спеціалістів структурних підрозділів. Відображення обов'язків, прав і відповідальності роботодавця, керівників і спеціалістів структурних підрозділів у відповідних положеннях про структурні підрозділи, в посадових положеннях, у посадових інструкціях та в інструкціях за видами робіт;

- підготовку відповідних наказів, розпоряджень, вжиття оперативних заходів для забезпечення функціонування СУОП;

- визначення переліку державних, міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, що поширюють свою чинність на господарську діяльність підприємства;

- організацію розробки і затвердження стандартів, положень, інструкцій та інших нормативних актів про охорону праці, що чинні у межах підприємства і встановлюють правила безпечного виконання робіт і поведінки працівників в підприємстві, а також формування в цілому правової та нормативно-методичної бази з охорони праці, що відповідає специфіці та умовам роботи підприємства;

- взаємодію з громадськими організаціями, уповноваженими представниками найманих працівників з питань охорони праці;

- здійснення зв'язків з медичними закладами для проведення медичних і наркологічних оглядів та лікувально-профілактичного обслуговування працівників.

Організація та координація робіт з охорони праці здійснюється органами управління і службою охорони праці (наказ № 255 від 15.11.2004) [26].

Так як у Лютенському споживчому товаристві Гадяцької райспоживспілки Полтавської області чисельність працівників перевищує 50 чоловік, то введено посаду інженера з охорони праці. На посаду інженера з охорони праці у підприємстві призначено Дирягіна Володимира Яковича. На нього покладені обов`язки координування діяльності структурних підрозділів з питань охорони праці та організації контролю за роботою по створенню здорових та безпечних умов праці.

На керівника підприємства, Ісаєву Ніну Іванівну, покладено обов'язки забезпечення здорових та безпечних умов праці на робочих місцях, дотримання діючих правил і норм з охорони праці, щорічно призначати відповідальних за стан та організацію роботи з охорони праці, укомплектовувати службу охорони праці та керувати нею, затверджувати заходи з охорони праці та ін.

Керівники підрозділів, бригадири, майстри несуть відповідальність за стан охорони праці у керованих ними дільницях та зобов'язані: забезпечити здорові та безпечні умови праці на робочих місцях, виконання діючих стандартів, правил та норм з охорони праці, зауважень і пропозицій контролюючих органів, інженера з охорони праці; слідкувати за своєчасним випробуванням та реєстрацією обладнання; зупиняти роботи у випадку виникнення загрози життю чи здоров`ю людей; слідкувати за своєчасністю атестації; спільно з головними спеціалістами складати заявки на засоби індивідуального захисту і таке інше [14].

Інженер з охорони праці призначається керівником підприємства по погодженню з вищестоящим органом. Основними обов`язками інженера з охорони праці на даному підприємстві є: організація роботи по створенню здорових та безпечних умов праці, попередженню виробничого травматизму, професійних захворювань і пожеж на підприємстві, а також дотримання законодавства з охорони праці; розробка спільно зі спеціалістами та профкомом комплексного плану покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів та здійснення контролю за його виконанням; участь в підготовці колективного договору; здійснює контроль за складанням заявок на засоби індивідуального захисту та видачу їх працівникам; надання допомоги спеціалістам в розробці інструкцій по охороні праці на робочих місцях.

Згідно з «Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» (Наказ № 15 від 26.01.2005 р.), працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання та перевірки знань з питань охорони праці, забороняється. У відповідності з вимогами організації охорони праці у господарстві проводиться трьох-ступеневий оперативний контроль [26].

Перший ступінь контролю проводить керівник на початку робочого дня: оглядає робочі місця, перевіряє підготовку працівників до роботи, готовність техніки, вживає заходи по усуненню виявлених недоліків. Результати перевірки фіксуються у журналі першого ступеня контролю.

Другий ступінь - проведення контролю один раз в десять днів головою господарства. Результати перевірки заносять у журнал другого ступеню контролю.

Третій ступінь - один раз на місяць керівник Лютенського СТ Гадяцького району Полтавської області перевіряє стан охорони праці та виробничої санітарії господарства в цілому. Результати роботи оформляються актом. Після цього готується наказ керівника господарства стосовно ліквідації виявлених недоліків та порушень, встановлення винних осіб та усунення недоліків у визначені строки.

Необхідно зазначити, що працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, або там, де є потреба у професійному доборі, проходять попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів з охорони праці за програмою в обсязі не менше 30 годин. Решта працівників проходять навчання за програмою в обсязі не менше 10 годин на рік [14].

Теоретичне та виробниче навчання працівників з охорони праці на підприємстві проводиться при підготовці, перепідготовці, одержанні нової професії, підвищенні кваліфікації. Керівник та посадові особи проходять навчання раз на 3 роки.

Після навчання з охорони праці обов`язково проводиться перевірка знань. Для перевірки знань працівників з охорони праці на підприємстві утворюється постійно діюча комісія. У складі цієї комісії повинно бути не менше трьох осіб, які вже пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці. До складу цієї комісії входять інженер з охорони праці, керівник підприємства та декілька головних спеціалістів господарства. Результати перевірки знань оформляються протоколами. При незадовільному результаті протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань працівника. Якщо наступна перевірка також покаже незадовільний результат, то буде вирішуватись питання про працевлаштування працівника на іншому робочому місці. Також обов`язково повинні пройти навчання з охорони праці до початку самостійної роботи працівники, які мають перерву в роботі за професією більше одного року [26].

Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування, або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

Фінансування заходів з охорони праці, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог, або підвищення існуючого рівня охорони праці, передбачених планами підприємства незалежно від форм власності, здійснюються роботодавцем.

Таблиця 5.1

Затрати на охорону праці в Лютенському споживчому товаристві Гадяцького району Полтавської області за 2010-2012 рр

Види затрат	Роки
	2010	2011	2012
Всього затрат, грн.	49294,5	45060,0	45897,0
у т.ч:-на номенклатурні заходи, передбачені колективним договором, грн.;	15306,0	14966,0	14296,0
- на засоби індивідуального захисту,грн.;	13553,1	13238,1	12825,5
- на лікувально-профілактичні заходи, грн.;	20435,4	30094,0	18775,5
Показник розподілу матеріальних затрат (КРВ)	0,311	0,332	0,311

Протягом 2010 - 2012 рр. загальні затрати на охорону праці в господарстві зменшились на 3397,5 грн. (6,9 %), в тому числі затрати на номенклатурні заходи зменшились на 1010 грн. (6,6 %), на засоби індивідуального захисту - на 727,6 грн. (5,4 %), затрати підприємства на лікувально-профілактичні заходи зменшились на 1659,9 грн. (8,1 %). Показник розподілу матеріальних витрат не змінився.

Стан виробничого травматизму в Лютенському СТ Гадяцького району Полтавської області характеризується показниками, наведеними в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Показники стану виробничого травматизму та захворювань в Лютенському СТ Гадяцької райспоживспілки Полтавської області 2010 -2012 рр.

Показники	Роки
	2010	2011	2012
1. Середньорічне число працюючих ( Р ), осіб	222	212	171
2. Число нещасних випадків (N), в тому числі: - з тимчасовою втратою працездатності - з стійкою втратою працездатності - з смертельним наслідком	3 - -	2 - -	1 - -
3. Коефіцієнт частоти нещасних випадків (Кч=N*1000/Р)	13,510	9,434	5,848
4. Коефіцієнт тяжкості нещасних випадків (Ктн=Ттр/Nn)	21,330	48,500	77,000
5. Коефіцієнт втрат робочого часу (Квтр=Кч+Ктн)	34,840	57,934	82,848
6. Втрати працездатності по травматизму, днів (Ттр)	64	97	77
7. Число захворювань	63	61	48
8. Коефіцієнт частоти захворювань (Кчз=NзЧ100/Р)	28,378	28,773	28,070
9. Коефіцієнт тяжкості захворювання (Ктз=Тзах/Nз)	5,000	8,180	10,354
10. Втрати працездатності по захворюванням, днів (Тзах)	315	499	497
11. Сумарне число днів непрацездатності по виробничому травматизму та захворюванням за рік, днів (Ттр+Тзах)	379	596	574

Аналізуючи дані табл. 5.2, можна зробити наступні висновки про стан виробничого травматизму в господарстві за 2010 - 2012 рр. Так, із зменшенням чисельності працюючих на підприємстві на 51 чол., рівень втрат працездатності по захворюванню знизився, що є позитивним, однак негативно те, що нещасний випадок стався з причини порушення вимог безпеки праці. Коефіцієнт частоти нещасних випадків за досліджуваний період знизився на 7,662 %. Коефіцієнт тяжкості нещасних випадків у 2012 році, порівняно з 2010 роком також зріс на 55,68 %. Коефіцієнт частоти захворювання збільшився на 0,308 %. Коефіцієнт тяжкості захворювань збільшився вдвічі. Коефіцієнт втрат робочого часу зріс із рівня 34,840 % у 2010 році до 82,848 % у 2012 році, що є негативним явищем.

Фінансування охорони праці в Лютенському СТ Гадяцького району Полтавської області, здійснюється згідно з вимогами та в обсязі, передбаченими ст. 19, 20 Закону України « Про охорону праці». Витрати, понесені на фінансування заходів з охорони праці, включаються до валових витрат підприємства.

У відповідності з чинним законодавством України, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду, що формується шляхом сплати страхових внесків власником, громадянами, а також за рахунок інших джерел.

Розмір внесків до Фонду складав для підприємства у 2010 році - 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. У 2011-2012 рр. розмір внеску - 1,5 %.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності, є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Розмір страхового тарифу встановлений для сільського господарства у розмірі 0,2 %.

Економічний аналіз витрат від травматизму та захворювань проводять на основі ряду показників, що розраховано в табл. 5.3.

Таблиця 5.3

Витрати від виробничого травматизму та захворювань в Лютенському СТ Гадяцької райспоживспілки Полтавської області, 2010 -2012 рр.

Види витрат	2010 р .	2011 р.	2012 р.
А. Втрати ФСС (н/в)
1. Виплачено по лікарняних листах, грн.:
по виробничому травматизму	1592,5	36192,0	3585,6
по проф. захворюванням	-	-	-
Б. Втрати ФСС з тимчасової втрати працездатності
1. Виплачено по лікарняних листах по загальним захворюванням, грн.	-	8070,4	13545,6
В. Втрати підприємства (Впід)
Середньоденна заробітна плата, грн.	32,5	41,6	49,8
1. Виплачено по лікарняних листах (5 днів), грн.:
по виробничому травматизму	487,5	416,0	249,0
по загальним захворюванням	10237,5	12688,0	11952,0
2. Загальна вартість продукції, виробленої підприємством за рік, тим. грн.	5260,2	5870,3	6301,5
3. Втрати через недоодержання продукції, тис. грн.	335,6	61,1	78,3
4. Страхові тарифи в ФСС від н/в (0,2 % для с/г)	3809,52	4656,5	4496,3
5. Страхові тарифи в ФСС з тимчасової втрати працездатності (з 2008 р.-1,5 %)	55638,0	34923,7	33722,2
6. Сумарні економічні втрати, грн.	70508,1	52745,3	50497,8
7. Річний економічний ефект, грн.	-	-17449,78	5968,1

Дані таблиці, свідчать про ефективне впровадження заходів з охорони праці і дійсно рівень травматизму з роками знижується, але так як трапляються нещасні випадки пов'язані з виробництвом, пропонуємо заходи по покращенню стану охорони праці.

З метою зниження рівня виробничого травматизму розглянемо план заходів зниження рівня виробничого травматизму, захворюваності та поліпшення умов праці в Лютенському СТ Гадяцького району Полтавської області (табл. 5.4).

Таблиця 5.4

План заходів зниження рівня виробничого травматизму, захворюваності та поліпшення умов праці в Лютенському СТ Гадяцької райспоживспілки Полтавської області

Найменування	Відповідальний за виконання	Термін виконання
Організаційні
Розробити графік планово-попереджувального огляду та ремонту машин, механізмів	Інженер з охорони праці, головний інженер	До 01.06.2014
Розробити план робіт, де буде вказано завантаженість на працівника, кількість робочих змін на тиждень, прописані надурочні і нічні години, умови робити жінок	Головний бухгалтер	До 01.06.2014
Розробити комплекс заходів, щодо перевірки обладнання і машин на підприємстві.	Керівник підприємства	До 15.06.2014
Розробити маршрути перевезення працівників до роботи і з роботи	Головний інженер	До 15.05.2014
Розробити план заходів, щодо поводження з хімічними речовинами, що використовуються для дезобробки зерна	Головний технолог	До 15.05.2014
Технічні
Усунути несправність системи транспортування зерна	Головний інженер	До 15.05.2014
Провести позаплановий технічний огляд зернотранспортувального обладнання	Головний інженер	З 10.05.2014
Санітарно-гігієнічні
Надавати працівникам путівки на санаторно - курортне лікування.	Голова профкому	На протязі року
Створити місця для відпочинку працюючого персоналу, який задіяний на важкій роботі	Керівник підприємства	До 1.07.2014
Забезпечити проведення медоглядів працівників	Керівник підприємства	До 15.05.2014
Розробити в столовій спеціальне харчування та вітаміну профілактику з метою запобігання виникненню профзахворювань	Завідуючий столовою	До 15.05.2014

Дані табл. 5.4, свідчать про ефективне впровадження плану заходів з покращення охорони праці і дійсно кількість нещасних випадків з роками знижується.

РОЗДІЛ 6. Екологічна експертиза

В останні роки в практику увійшло нормування антропогенних впливів на природне середовище: зокрема, розроблені стандарти і нормативи складання і викидання забруднюючих речовин. Дуже поширений і ліцензійний порядок природокористування, посилився державний і суспільний контроль. У системі заходів юридичної відповідальності посилені не тільки заходи покарання осіб, що винні у екологічних правопорушеннях, але й заходи впливу на підприємства, установи й організації.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України здійснює державну екологічну експертизу генеральних схем розвитку і розміщення продуктивних сил країни і галузей народного господарства [25].

Суть екологічної експертизи полягає у системі комплексної оцінки всіх можливих екологічних і соціально-економічних результатів здійснення проектів, функціонування народногосподарських об`єктів, і на вирішення намічених завдань із найменшою витратою ресурсів і мінімальними наслідками.

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки [24].

Ціль екологічної експертизи: забезпечення науково-обґрунтованого визначення відповідності проектних рішень сучасним екологічним вимогам перед їх затвердженням у компетентних державних органах:

- запобігання можливих негативних впливів не екосистему об`єктів, що плануються, проектуються і функціонують у процесі їх реалізації;

- підтримання динамічної природної рівноваги і сприятливого стану навколишнього середовища при реалізації народногосподарських планів.

- Екологічну експертизу проектів здійснюють з дотриманням принципів:

- пріоритету права суспільства на сприятливе навколишнє середовище;

- гармонійного поєднання екологічних і економічних інтересів;

- територіально-галузевої й екологічної доцільності впровадження проектів;

- екологічної спільності проектів з вимогами охорони навколишнього середовища;

- екологічної їх безпеки при реалізації;

- суворого дотримання законності й державних норм природокористування.

Під час експертизи детально всебічно вивчають екологічний зміст проектів шляхом аналізу, синтезу, порівняння, спостереження, описування, абстрагування при суворому дотриманні вимог діючого законодавства.

Оціночними критеріями є узагальнені показники природних особливостей місцевості, напрямки вітрів, туманів, рельєфу тощо.

Екологічно-експертний процес складається з трьох основних етапів:

- підготовчого, або перевірки наявності необхідних реквізитів проектних матеріалів і їх відповідності діючому законодавству;

- основної або аналітичної обробки даних по об`єктах експертизи;

- заключного, або узагальнення і оцінки даних та складання акту експертизи.

Правовою основою екологічної експертизи є Закон України «Про екологічну експертизу», Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інші законодавчі акти; нормативною базою - увесь комплекс повних природоохоронних і технічних стандартів, гостів, будівельних норм і правил, стаціонарно-гігієнічні й екологічні нормативи.

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього середовища та здоров`я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об`єктах [25].

Основними завданнями екологічної експертизи є:

- визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

- організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

- встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;

- оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів;

- оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

- підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Проведення екологічної дослідження є необхідним і для сільськогосподарських підприємств, в тому числі і для Лютенського СТ Гадяцького району. Основним напрямком діяльності Лютенського СТ є торгівля, якe забезпечує господарству стабільні прибутки. Проведення екологічного дослідження є необхідним і для торгівельних підприємств, в тому числі і для Лютенського СТ Гадяцького району. Основним напрямком діяльності Лютенського СТ є торгівля, якe забезпечує господарству стабільні прибутки. На Лютенському СТ до документації на об'єкти екологічного дослідження додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику і небезпеки для здоров'я людей та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цих впливів.

Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Замовники екологічного дослідження об'єктів, що в процесі реалізації (будівництва, експлуатації тощо) можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, зобов'язані оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічного дослідження у спеціальній Заяві про екологічні наслідки діяльності [25].

Еколого-експертні органи чи формування після завершення екологічного дослідження повідомляють про висновки через засоби масової інформації.

В Україні здійснюються такі види експертизи:

1) державна;

2) громадська;

3) інші екологічні експертизи.

Висновки державної екологічного дослідження є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічного дослідження враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки екологічного дослідження мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться екологічними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров'я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

Проведення додаткових екологічних досліджень здійснюється за ініціативою зацікавлених осіб на підставі договору про надання еколого-експертних послуг або за рішеннями Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів [24].