Методика складання та аналіз фінансової звітності малого підприємства (на прикладі МЧП "АСАН")

Залишкова вартість нематеріального активу визначається як різниця між первинною вартістю і сумою зносу нематеріального активу.

Нематеріальний актив підлягає списанню з балансу у разі його вибуття або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

У разі вибуття нематеріального активу:

- його балансова вартість виключається з активу балансу;

- фінансовий результат визначається як різниця між сумою чистих надходжень від продажу (або іншого вибуття) нематеріального активу і його балансовою вартістю і відображається в звіті про фінансові результати.

По статті «незавершене будівництво» відображається вартість незавершених капітальних інвестицій в будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), які здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

В статті «Основні засоби» приводиться вартість власних і отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство містить в цілях використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здача в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використовування (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року).

В балансі основні засоби відображаються в трьох рядках: «первинна вартість», «знос», «залишкова вартість».

Первинна вартість придбаних (створених) основних засобів складається з наступних витрат: сум, сплачуваних постачальником активів і підрядчиком за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційних зборів, державного мита і аналогічних платежів, здійснюваних у зв'язку з придбанням (отриманням) права на об'єкт основних засобів; сум ввізного митного збору; сум непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрат по страхуванню ризиків доставки основних засобів; витрат на установку, монтаж, наладку основних засобів; інших витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використовування із запланованою метою. Сплата відсотків за користування кредитом не включаються в первинну вартість основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об'єкту, встановлюваного підприємством при визнанні об'єкту основних засобів активом.

Залишкова вартість об'єкту основних засобів визначається як різниця між первинною вартістю і сумою амортизаційних відрахувань.

В статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в який або момент. Оцінювання фінансових інвестицій і віддзеркалення їх в бухгалтерському обліку здійснюються по собівартості, яка складається з ціни їх придбання, комісійних винагород, митного збору, податків, зборів, обов'язкових платежів і інших витрат. Фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

По статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу. Наприклад, заборгованість орендаря по фінансовій оренді, дебіторська заборгованість працівників по виданих довгострокових позиках і ін. Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

По статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, яка підлягає відшкодуванню в наступних періодах в результаті виникнення різниці між обліковою і податковою базами оцінки. Відстрочений податковий актив виникає тоді, коли податок на прибуток, визначений відповідно до чинного податкового законодавства, більше по величині ніж податок на прибуток, визначений відповідно до облікової політики підприємства. Сума прибутку (збитку), визначена в податковому обліку, як правило, відрізняється від сукупного прибутку (збитку), який відображається в звіті про фінансові результати на основі облікової політики підприємства.

По статті «Інші необоротні активи» відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою заборгованістю і відстроченими податковими активами. Згідно Інструкції про вживання Плану рахунків до інших необоротних активів відносяться активи, використання яких, як очікується, неможливе протягом 12 місяців з дати складання балансу, зокрема суму грошових коштів, яку не можна використовувати протягом року. Крім того, по цій статті відображають вартість негативного гудвілу, виникаючого в результаті об'єднання підприємств.

В другому розділі Активу Балансу відображається вартість оборотних активів. Оборотні активи - це грошові кошти і їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом 12 місяців з дати Балансу. До них відносяться запаси, товари, векселі отримані, поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи і інші операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти і інші оборотні активи.

Відповідно до П(З) БУ 9, запаси - це активи, які:

- утримаються для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва в цілях подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси відображаються в балансі по якнайменшій з двох оцінок: собівартості (первинної вартості) або чистої вартості реалізації.

Первинною вартістю запасів, які виготовляються власними силами підприємства, признається їх виробнича собівартість, в яку включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів шляхом віднімання з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Суму, на яку первинна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації і вартість повністю втрачених запасів, слід списувати на витрати звітного періоду. У разі встановлення осіб, які повинні відшкодувати втрати, підлягаюча до відшкодування сума повинна зараховуватися до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду. Крім того, якщо чиста вартість реалізації раніше знижених в ціні запасів і є активами на дату складання балансу надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більш суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Оцінка запасів при їх відпустці у виробництво, продаж і при іншому вибутті може здійснюватися по одному з методів:

- ідентифікаційній собівартості певної одиниці запасів. Його застосовують для оцінки запасів, виконаних по спеціальних замовленнях і проектах, що відпускаються, а також запасів, які не замінюють один одного. При використанні цього методу вартість вибулих запасів і кінцеві залишки враховуються за їх фактичною вартістю;

- середньої собівартості. Даний метод передбачає розрахунок вартості одиниці запасів виходячи з середніх цін. Оцінку проводять по кожній одиниці запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів. Оцінка залишків запасів здійснюється за середніми цінами з урахуванням залишку запасів на початок періоду і їх надходжень;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФИФО - FIFO - «first in, first» - першим прийшов, першим вибув»). При цьому запаси використовують в тій послідовності, в якій вони поступали на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускають у виробництво (продаж або будь-яке інше вибуття), оцінюють по собівартості перших по часу надходження запасів. Запаси, що знаходяться в залишку і відображені в балансі, враховуватимуться за вартістю запасів, що поступили останніми. Таким чином, оцінка запасів в балансі буде наближена до їх реальної вартості;

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛИФО - LIFO - «last in, first» - останнім прийшов, першим вибув»). При цьому запаси використовують в послідовності, зворотній їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускають у виробництво (продаж і ін.), оцінюють по собівартості останніх за часом надходження запасів. Залишок запасів, відображений в балансі, враховуватиметься за вартістю запасів, що поступили раніше;

- нормативних витрат. Полягає у вживанні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використовування запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Норми витрат і ціни в нормативній базі треба регулярно перевіряти і переглядати, щоб максимально наблизити нормативні витрати до фактичних;

- ціни продажі. Цей метод можуть застосовувати підприємства роздрібної торгівлі (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані), які мають значну номенклатуру і ту що змінюється товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначають як різницю між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки за ці товари. Суму торгової націнки на реалізовані товари розраховують як твір продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки одержують розділивши суму залишку торгових націнок в продажній вартості отриманих в звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажній (роздрібної) вартості отриманих в звітному місяці товарів.

В балансі запаси відображаються в п'яти рядках: «виробничі запаси», «тваринні на вирощуванні і відгодівлі», «незавершене виробництво», «готова продукція», «товари».

В статті «Виробничі запаси» показується вартість запасів малоцінних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, купівельних матеріалів, палива, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів і інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

В статті «Незавершене виробництво» показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги). Крім того, в цьому ж рядку показується продукція, яка не відповідає технічним характеристикам (окрім браку), не прийняті замовником роботи, а також напівфабрикати власного виробництва, які використовуються для власних виробничих потреб.

В статті «Готова продукція» відображаються запаси виробів на складі, обробка яких завершена і які пройшли апробацію, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам.

В статті «Товари» відображається вартість матеріальних цінностей, які були придбані (отримані) підприємством в цілях подальшого продажу, за вирахуванням суми торгових націнок.

Дебіторська заборгованість виникає в результаті продажу товарів і надання послуг в кредит, а також включає іншу заборгованість підприємству, погашення якої очікується протягом року або операційного циклу.

В балансі дебіторська заборгованість представлена такими її видами:

1) по векселях отриманих;

2) за товари, роботи і послуги;

3) по розрахунках.

В статті «Векселя отримані» показується заборгованість покупців, замовників і інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і надані послуги, яка забезпечена векселями з термінам погашення до одного року.

Вексель - це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму протягом певного періоду або у встановлений термін на користь пред'явника векселя.

В статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію, товари, роботи і послуги (окрім заборгованості, яка забезпечена векселями), а також дебіторська заборгованість, яка є результатом реалізації в кредит товарів (робіт, послуг). Користувачів фінансової звітності дана стаття цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто вірогідність погашення її в певній сумі. Тому в балансі важливо відобразити дебіторську заборгованість, дотримуючи принцип обачності - щоб активи і дохід не були завишенні, а зобов'язання або витрати занижені.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, по якій існує невпевненість її погашення боржником.

Терміни оплати дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги визначаються заключними договорами з дебіторами або у виставлених їм для оплати рахівницях. За умов більшості угод, які полягають підприємствами, нормальними вважається терміни для оплати до 30 днів з дати відвантаження продукції, товарів, робіт, послуг. Якщо після закінчення цього терміну заборгованість не оплачується клієнтом, то у підприємства-виробника можуть виникати сумніви по оплаті такої заборгованості. Чим більше термін несплати заборгованості, тим більше сумніву по її оплаті виникають у підприємства - постачальника. На суму такої заборгованості підприємство створює резерв сумнівних боргів. П(з) БУ 10 передбачає два методи формування резерву:

1) виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

2) на основі класифікації дебіторської заборгованості.

По першому методу формування резерву здійснюється дослідженням платоспроможності окремих дебіторів по виставленим їм рахівницях. Якщо одним дебітором не сплачено декілька рахунків або один рахунок протягом певного періоду, то заборгованість такого дебітора може бути визнаний сумнівною. На суму такої заборгованості створюється резерв сумнівних боргів. Такий метод формування резерву доцільно використовувати підприємствам, які мають невелику кількість дебіторів. Це дозволяє проаналізувати платоспроможність будь-якого з них.

Підприємство самостійно встановлює коефіцієнт сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. При формуванні резерву його сума по кожній групі визначається твором певного коефіцієнта на суму дебіторської заборгованості.

Створений резерв відображається в балансі по стор. 162 і дозволяє визначити чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості, яка включається в підсумок балансу.

Чиста реалізаційна вартість - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Одночасно на суму створеного резерву зростають інші операційні витрати підприємства, що зменшують суму прибутку від операційної діяльності (або збільшує суму отриманого збитку). В даному випадку повністю реалізується принцип обачності: активи і доходи підприємства не будуть завищеними, а витрати заниженими.

Дебіторська заборгованість по розрахунках в балансі відображається в чотирьох рядках: «з бюджетом», «по виданих авансах», «по нарахованих доходах», «по внутрішніх розрахунках».

В рядку «Дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом» необхідно відображати дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплату по податках, зборах і інших платежах до бюджету.

По статті «Дебіторська заборгованість по виданих авансах» показується сума авансів, наданих іншим підприємствам в рахунок майбутніх платежів.

В статті «Дебіторська заборгованість по нарахованих доходах» показується сума нарахованих дивідендів, відсотків, роялті, які підлягають надходженню.

Відсотки - платня за використовування грошових коштів, їх еквівалентів або сум, заборгованих підприємству.

Роялті - платежі за використовування нематеріальних активів підприємства.

Дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

В статті «Дебіторська заборгованість по внутрішніх розрахунках» показується заборгованість зв'язаних сторін і дебіторська заборгованість по внутрівідомчих розрахунках.

До внутрівідомчих розрахунків потрібно відносити дані про дебіторську заборгованість філіалів і структурних підрозділів підприємства, виділених на окремий баланс, а також дані по розрахунках усередині одного тресту, концерну та ін.

По статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включений в інші статті дебіторської заборгованості і відображається у складі оборотних активів. До такої заборгованості відносяться: заборгованість покупців за відвантажені матеріальні цінності (окрім готової продукції, товарів); персоналу по інших операціях (по товарах, придбаних в кредит); розрахунки з підзвітними лицями і з працівниками підприємства (окрім оплати праці); розрахунки по претензіях, штрафних санкціях і відшкодуванні матеріальних збитків (в результаті недостач і втрат від псування і розкрадання цінностей, грошових коштів); заборгованість по наданій фінансовій допомозі на поворотній основі; заборгованість по операціях некомерційного характеру (орендарів нежилих приміщень, платня батьків за вміст дітей в дитячих установах) і ін.

По статті «Поточні фінансові інвестиції» необхідно відображати фінансові інвестиції, отримані на термін, який не перевищує одного року і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, що є еквівалентом грошових коштів).

Згідно П(С) БУ «Фінансові інвестиції» первинна оцінка фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку здійснюється за вартістю, яка складається з ціни їх придбання, комісійних винагород, митного збору, податків, зборів, обов'язкових платежів і інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням.

Слід зазначити, що вартість фінансових інвестицію від однієї дати до іншої зраджується. Так, пунктом 8 П(С) БУ 12 за справедливою вартістю на дату балансу наказує оцінювати фінансові інвестиції, які не оцінюються по методу участі в капіталі або за амортизованою вартістю.

Відповідно до П(С) БУ «Звіт про рух грошових коштів» до грошових коштів відносяться грошова готівка, засоби на рахівницях в банках і депозити до запитання. До еквівалентів грошових коштів належать короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції вільно конвертовані в певні суми грошових коштів і що характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

В балансі грошові кошти і їх еквіваленти відображаються в двох рядках: «Грошові кошти і їх еквіваленти в національній валюті» і відповідно «В іноземній валюті».

До складу грошових коштів і їх еквівалентів необхідно відносити: засоби в касі (в національній і іноземній валютах), на рахунках (поточних, валютних, спеціальних, акредитиви, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, імпортні депозити, приватизаційні грошові кошти громадян і т.п.); грошові документи (в національній і іноземній валютах), які знаходяться в касі підприємства, засоби в дорозі (в національній і іноземній валютах), тобто грошові суми, внесені в касу банків, ощадних кас або поштових відділень для подальшого їх зарахування на розрахункові або інші рахунки підприємства; казначейські чеки і т.п.

До складу грошових коштів і їх еквівалентів не включаються засоби, які не можливо використовувати для операцій протягом одного року, починаючи з дати складання балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень. Їх слід відображати у складі інших оборотних активів.

Стаття «Інші оборотні активи» балансу містить вартість оборотних активів, які не ввійшли до складу статі «Запаси», «Векселі отримані», «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «по розрахунках», «Інша дебіторська заборгованість», «Поточні фінансові інвестиції», «Грошові кошти і їх еквіваленти».

В третьому розділі активу балансу відображають витрати мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але що відносяться до подальших звітних періодів (наприклад, попередня оплата за комунальні послуги, оренду, періодичні і довідкові видання, торговий патент і ін.)

Пасив бухгалтерського балансу відображає власний капітал і зобов'язання підприємства. Згідно П(С) БУ 2, власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишилася після вирахування його зобов'язань. Дане визначення можна представити у вигляді формули

Капітал = Активи - Зобов'язання,

яка виводиться з формули балансового управління

Активи = Капітал + Зобов'язання.

Власний капітал є основою і продовженням господарської діяльності підприємства, одним з найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує наступні функції:

ѕ довгострокове фінансування - знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

ѕ фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не згодитися кредитори;

ѕ самостійність і влада - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності і впливу власника;

ѕ розподіл доходів і активів - частки окремих власників в капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна у разі ліквідації підприємства.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з віддзеркаленням активів або зобов'язань, що приводять до його зміни.

Джерелами утворення власного капіталу є:

1) капітал, спочатку внесений його засновниками (акціонерами) без визначення терміну їх повернення: статутної капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений (сплачений) капітал;

2) капітал, отриманий підприємством в результаті ефективної діяльності і що залишається в його розпорядженні:

ѕ нерозподілений прибуток - капітал, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати частини прибутку у вигляді дивідендів засновникам (акціонерам). За рахунок перерозподіленого прибутку створюється резервний капітал;

ѕ інший додатковий капітал - капітал, безкоштовно отриманий підприємством від інших юридичних або фізичних осіб у вигляді необоротних активів, сформований в результаті дооцінки необоротних активів і т.д.

Крім вищеназваних складових власного капіталу існує:

ѕ неоплачений капітал, який коректує (зменшує) власний капітал (зокрема, статутної і пайовий капітал) на суму ще не внесених засновниками внесків (паїв);

ѕ вилучений капітал, який коректує (зменшує) власний капітал на вартість акцій, викуплених акціонерним суспільством у акціонерів для їх подальшого перепродажу або анулювання.

Слід зазначити, що сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринковою, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображає поточну вартість прав власників фірми. На величину власного капіталу істотно впливають складові облікової політики підприємства, які торкаються вибраних принципів, методів і процедур для визнання і оцінки елементів і статей балансу, зокрема, його активів і зобов'язань.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що утілюють в собі економічні вигоди.

Для правильної організації обліку зобов'язань важливим є:

- визначення моменту виникнення зобов'язання;

- дотримання умов визнання своїх зобов'язань.

У визначенні моменту виникнення зобов'язання загальним правилом є те, що зобов'язання реєструються в обліку тільки тоді, коли здійснена господарська операція, у зв'язку з якою виникає заборгованість. Зобов'язання по операціях, які ще не здійснилися і підлягають виконанню в майбутньому, не є заборгованістю і не відображаються в обліку.

В обліку і звітності зобов'язання відображаються тільки тоді, коли їх оцінка може бути достовірно визначена, а також у випадку, якщо існує вірогідність зменшення економічних вигод в майбутньому при погашенні зобов'язання. Загальний підхід до визначення зобов'язань і віддзеркалення їх фінансової звітності може бути представлений схематично (мал. 2.3).

Погашаючи зобов'язання, підприємство, як правило, віддає ресурси, які містять у собі в собі економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої сторони.

Погашення зобов'язання може здійснюватися: виплатою грошових коштів; передачею інших активів; наданням послуг; заміною даного зобов'язання іншим; перетворенням зобов'язання в капітал; відмовам кредитора від своїх прав або позбавленням їх.



Мал. 2.3 - Аналіз визнання і розкриття зобов'язання

В цілях бухгалтерського обліку зобов'язання підрозділяються на:

- довгострокові - всі, які не є поточними;

- поточні - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу;

- забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на відповідні цілі;

- непередбачені зобов'язання - це зобов'язання, яке може виникнути унаслідок минулих подій і існування якого буде підтверджено тільки тоді, коли відбудеться або не відбудеться одне або більш невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або справжнє зобов'язання, яке виникає унаслідок минулих подій, але не признається, оскільки маловірогідно, оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

- доходи майбутніх періодів (розглядаються, як зобов'язання повернути засоби у випадку, якщо не будуть виконані умови угод).

В таблиці 2.2 показана оцінка, по якій зобов'язання відображаються в балансі.

Таблиця 2.2 - Оцінка зобов'язань в балансі

Вид зобов'язання	Оцінка
1	2
Забезпечення	Облікова оцінка ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу. Забезпечення на реструктуризацію оцінюється по сумі прямих витрат.
Цільове фінансування	Оцінка по сумі коштів цільового фінансування
Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки	Оцінка за справжньою вартістю - дисконтованій сумі майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання.
Поточні зобов'язання	Оцінка по сумі погашення не дисконтованій сумі грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання
Доходи майбутніх періодів	Оцінка за справедливою вартістю активів, отриманих або підлягаючих отриманню.

Пасив балансу складається з п'яти розділів:

I. Власний капітал;

II. Забезпечення подальших витрат і платежів;

III. Довгострокові зобов'язання;

IV. Поточні зобов'язання;

V. Доходи майбутніх періодів.

Порядок заповнення статі пасиву балансу на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку можна представити у вигляді таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Порядок заповнення пасиву бухгалтерського балансу на підставі даних рахунків

Пасив	Код рядка	Дані для заповнення
1	2	3
І. Власний капітал
Статутної капітал	300	Сальдо по кредиту рахунку 40
Пайовий капітал	310	Сальдо по кредиту рахунку 41
Додатковий вкладений капітал	320	Сальдо по кредиту субрахунків 421,422
Інший додатковий капітал	330	Сальдо по кредиту субрахунків 423,424,425
Резервний капітал	340	Сальдо по кредиту рахунку 43
нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	У разі наявності нерозподіленого прибутку сальдо по кредиту субрахунку 441 (у разі наявності непокритого збитку - сальдо по дебету субрахунку 442)
неоплачений капітал	360	Сальдо по дебету рахунку 46
Вилучений капітал	370	Сальдо по дебету рахунку 45
Всього по розділу І	380	Рядок 300+310+320+330+340+ 350(прибуток) -350(збиток) -360- 370
ІІ Забезпечення майбутніх витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	Сальдо по кредиту субрахунків 471,472
Інші забезпечення	410	Сальдо по кредиту субрахунків 473,474
Цільове фінансування	420	Сальдо по кредиту рахунку 48
Всього по розділу ІІ	430	Рядок 400+410+420
ІІІ Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	Сальдо по кредиту субрахунків 501,502,503,504
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	Сальдо по кредиту субрахунків 505, 506, сч. 51, 52
Відстрочені податкові зобов'язання	460	Сальдо по кредиту рахунку 54
Інші довгострокові зобов'язання	470	Сальдо по кредиту рахунків 53,55
Всього по розділу ІІІ	480	Рядок 440+450+460+470
ІV Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	Сальдо по кредиту рахунку 60, субрахунки 684 (в частині нарахованих банківських відсотків)
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510	Сальдо по кредиту рахунку 61
Векселі видані	520	Сальдо по кредиту рахунку 62
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	Сальдо по кредиту рахунку 63
Поточні зобов'язання по розрахунках: по отриманих авансах	540	Сальдо по кредиту субрахунку 631
з бюджетом	550	Сальдо по кредиту субрахунків 641,642
по позабюджетних платежах	560	Сальдо по кредиту рахунку 685 (в частині позабюджетних платежів)
по страхуванню	570	Сальдо по кредиту рахунку 65
по оплаті праці	580	Сальдо по кредиту рахунку 66
з учасниками	590	Сальдо по кредиту рахунку 67
по внутрішніх розрахунках	600	Сальдо по кредиту субрахунків 682,683
Інші поточні зобов'язання	610	Сальдо по кредиту субрахунків 672,643,644,684,685
Всього по розділу	620	Рядок 500+510+520+530+540+550+ 560+570+580+590+600+610
V Доходи майбутніх періодів	630	Сальдо по кредиту рахунку 69
Баланс	640	Рядок 380+430+480+620+630

В першому розділі пасиву розміщується інформація про власний капітал підприємства: статутний фонд, додатковий капітал, нерозподілений прибуток і т.п.

В статті "Статутної капітал" приводиться зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) в капіталі підприємства.

Статутний капітал підприємства може бути змінений з урахуванням наступних вимог:

- збільшення статутного капіталу - тільки після внесення повністю всіма учасниками своїх внесків, окрім випадків, передбачених законодавством;

- зменшення статутного капіталу - тільки за відсутності запереченні кредиторів.

Збільшення статутного капіталу здійснюється на підставі рішення загального збору засновників. Проте збільшення статутного капіталу не більше ніж на 1/3 може здійснюватися за рішенням правління, якщо це передбачено статутом.

В статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, тобто суму емісійного доходу, отриманого в результаті реалізації власних акцій.

В статті "Інший додатковий капітал" передбачено відображати вартість додаткового капіталу, окрім додатково вкладеного капіталу. До складу іншого додаткового капіталу відносяться: інший вкладений капітал; дооцінка (зниження ціни) необоротних активів; вартість безкоштовно отриманих необоротних активів; інший додатковий капітал.

До іншого вкладеного капіталу відноситься інший вкладений засновниками підприємств (окрім акціонерних суспільств) капітал, що перевищує статутній капітал, раніше внесений такими засновниками без ухвалення рішення про зміну розміру статутного капіталу.

До складу дооцінки (зниження ціни) необоротних активів відноситься сума дооцінки (зниження ціни) активів, яка проводиться у випадках, передбачених законодавством і положеннями бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що дооцінку (оцінку) оборотних активів не можна розглядати як додатковий капітал підприємства. Це зв'язаний з тим, що відповідно до П(з) БУ 9 дооцінка запасів може проводитися у тому випадку, коли такі запаси раніше були знижені в ціні (тобто було зменшена первинна вартість запасів). Крім того, дооцінку запасів можна здійснити в сумі, що не перевищує суму попереднього зменшення. Сума зниження ціни запасів відноситься на витрати звітного періоду. Що стосується дооцінки раніше знижених в ціні запасів, то згідно П(з) БУ 9 «Запаси» передбачено збільшення їх вартості шляхом сторнування запису про попереднє зменшення вартості таких запасів. Таким чином, для підприємства дооцінка вартості оборотних активів є коректуванням раніше проведеного зменшення їх вартості і виниклих у зв'язку з цим витрат.

До складу вартості безплатно отриманих необоротних активів включається вартість необоротних активів, безвідплатно отриманих підприємством від інших осіб. Вона вважається додатковим капіталом і зменшується на суму нарахованої амортизації, величина якої признається доходом одночасно з її нарахуванням. В той же час необхідно пам'ятати, що безвідплатно отримані оборотні активи розглядаються як дохід підприємства і не можуть бути додатковим капіталом.

В статті «Резервний капітал» необхідно відображати суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний фонд акціонерних товариств створюється за рахунок прибутку підприємства, який залишається у розпорядженні підприємства в розмірі, передбаченому засновницькими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до фонду встановлений засновницькими документами, але він не може бути менше 5 відсотків його загальної вартості.

Згідно П(з) БУ 2 «Баланс» в статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається або сума прибутку, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власником і формування резервного капіталу.

Сума нерозподіленого прибутку на кінець поточного року розраховується таким чином:

Нерозподілений прибуток за попередній рік + Чистий прибуток за поточний рік - Дивіденди за поточний рік - Відрахування на поповнення резервного капіталу.

Сума непокритого збитку приводиться в дужках і віднімається при визначенні підсумку власного капіталу.

В рядку «неоплачений капітал» повинна відображатися сума заборгованості власників (учасників) по внесках в статутній капітал.

Фактичне надходження внесків засновників зменшує їх заборгованість, і у фінансовому обліку відображаються по кредиту рахунку «Неоплачений капітал». Дебетуються при цьому рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів відповідно до форми здійснених внесків. Майно, передане в натуральній формі у власність підприємства, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів в бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів підприємству.

Залишок неоплаченого капіталу приводиться в дужках і віднімається при визначенні підсумку власного капіталу. Таким чином, в підсумок балансу включається сплачена вартість статутного капіталу, тобто зареєстрованого статутного капіталу, суми дебіторської заборгованості власників (учасників) по внесках в капітал (неоплачений статутній капітал).

В другому розділі пасиву відображається вартість сформованих резервів на забезпечення витрат і платежів, а саме: на виплату відпусток, додаткових пенсій, гарантійних зобов'язань і т.п., а також цільові фінансування і надходження. Величину резервів і забезпечень на дату складання балансу можна визначити тільки шляхом прогнозних оцінок.

По статті «Забезпечення виплат персоналу» відображаються суми нарахованих в звітному періоді витрат і платежів персоналу, які здійснюватимуться в майбутніх звітних періодах. До таких виплат потрібно віднести витрати на оплату майбутніх відпусток, обов'язкових відрахувань (зборів) на обов'язкове державне пенсійне і соціальне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття і ін.

В статті «Інші забезпечення» слід відображати нараховані в звітному періоді майбутні витрати і платежі (наприклад, витрати на оплату гарантійних зобов'язань), величина яких на дату складання балансу може бути визначений тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок.

В статті «Цільове фінансування» відображаються грошові кошти цільового фінансування і цільових надходжень, отримані як з бюджету, так і з інших джерел. Грошові кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть поступати у вигляді субсидій, асигнувань з бюджету і позабюджетних фондів, цільових внесків фізичних і юридичних осіб.

В третьому розділі пасиву наводяться дані про довгострокові зобов'язання, які не будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. В цьому розділі необхідно відображати заборгованість підприємства банкам по отриманим від них кредитах; заборгованість підприємства за зобов'язаннями із залученням грошових коштів (окрім кредитів банків), на яким нараховуються відсотки; суми податку на прибуток, які підлягають сплаті в майбутніх періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки, заборгованість по виданих довгострокових векселях і поширених облігаціях. Довгострокові зобов'язання можна класифікувати по таких видах:

ѕ позики банків і інші позики, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців;

ѕ відстрочені податкові зобов'язання;

ѕ довгострокові векселі видані;

ѕ довгострокові зобов'язання по емітованих облігаціях;

ѕ довгострокові зобов'язання по фінансовій оренді і оренді цілісних майнових комплексів;

ѕ інші довгострокові зобов'язання.

По статті «Довгострокові кредити банків» показується сума заборгованості підприємства банкам по отриманим від них позиках.

Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов'язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, який перевищує один рік з дати складання балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позики), які перейшли до складу довгострокових. В цій статті відображається заборгованість по отриманих кредитах, за винятком тієї частини заборгованості, яка буде погашена в поточний рік після складання балансу і відображається у складі короткострокових зобов'язань.

В статті «Довгострокові фінансові зобов'язання» відображається сума довгострокової заборгованості підприємства за зобов'язаннями по залученню позикових грошових коштів (окрім кредитів банків), на які нараховуються відсотки. Крім того, до складу цієї статті відносяться аналогічні пролонговані позики, надані небанківськими фінансовими установами, по яких нараховуються відсотки. До цієї статті не відноситься частина довгострокової позики, яка підлягає сплаті в найближчі 12 календарних місяців.

В статті «Відстрочені податкові зобов'язання» відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутньому періоді унаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки.

Відстрочені податкові зобов'язання виникають у випадку, якщо податок на прибуток, визначений для цілей оподаткування, менше податку на прибуток в порівнянні з бухгалтерським податком.

В статті «Інші довгострокові зобов'язання» відображають суму довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені в інші статті розділу «Довгострокові зобов'язання».

До інших довгострокових зобов'язань слід віднести довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання по облігаціях, довгострокові зобов'язання по оренді, інші довгострокові зобов'язання.

Розрахунки за іншими довгостроковими зобов'язаннями ведуться з іншими кредиторами і по інших операціях, заборгованість по яких не є поточним зобов'язанням, зокрема, відповідно до законодавства, відстрочена заборгованість по податках, зборам (обов'язковим платежам), фінансова допомога на поворотній основі і т.п.

В четвертому розділі пасиву відображається інформація про зобов'язання, які будуть погашені в звичайному ходу операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. до поточних зобов'язань відносяться короткострокові кредити банків і позики, короткострокові векселі видані, кредиторська заборгованість постачальникам і по інших розрахунках і т.п.

В статті «Короткострокові кредити банків» відображається сума поточних зобов'язань підприємства перед банками по отриманим від них позиках.

Короткостроковими кредитами банків є зобов'язання підприємства перед кредитними установами (банками), які повинні бути виконані протягом терміну, не перевищуючого одного року з дати складання балансу.

В статті «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» показується сума довгострокових зобов'язань, що підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу.

В статті «Векселя видані» відображається сума заборгованості по виданих векселях в забезпечення поставок, робіт, послуг від постачальників, підрядчиків і інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців.

В статті «Кредиторська заборгованість по товарах, роботам, послугам» відображається сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи і отримані послуги.

Стаття «Поточні зобов'язання по розрахунках» розподіляється на декілька рядків: «по отриманих авансах», «з бюджетом», «по позабюджетних платежах», «по страхуванню», «по оплаті праці», «з учасниками», «по внутрішніх розрахунках».

В рядку «Поточні зобов'язання по розрахунках по отриманих авансах» слід відображати суму внесків, отриманих від інших осіб в рахунок наступних поставок продукції, виконаних робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника.

В рядку «Поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом» відображається заборгованість підприємства по всіх видах платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства (окрім зборів до соціальних фондів), а також зобов'язання по фінансових санкціях, які стягуються в дохід бюджету.

В статті «Поточні зобов'язання по розрахунках по позабюджетних платежах» відображається заборгованість по внесках до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

В статті «Поточні зобов'язання по розрахунках» відображається заборгованість по зборах на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, розрахункам по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, по страхуванню майна і іншим розрахункам по страхуванню.

В статті «Поточні зобов'язання по розрахунках по оплаті праці» відображається заборгованість по нарахованій, але не оплаті праці (по всіх видах заробітної платні, премій, допомог і т.п.).

В статті «Поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками» слід відображати заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язану з розподілом прибутку (дивідендів) і іншими виплатами, нарахованими засновниками і учасниками за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплатами у зв'язку з отриманням належної вибулому учаснику (засновнику) частки активів підприємства.

В статті «Поточні зобов'язання по внутрішніх розрахунках» відображається заборгованість підприємства зв'язаним сторонам і кредиторська заборгованість по внутрівідомчих розрахунках.

В статті «Інші поточні зобов'язання» відображаються суми зобов'язань, які не можуть бути включені в інші статті, приведені в розділі «Поточні зобов'язання».

В п'ятий розділ пасиву балансу включаються суми доходів, отриманих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визнані в подальших звітних періодах.

Доходи майбутніх періодів - це отримані підприємством в поточному звітному періоді доходи, що формують прибуток майбутнього звітного періоду, в якому будуть понесені відповідні цим доходам витрати.

2.3 Методика складання звіту про фінансові результати

Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (далі - П(С}БО 3) "Звіт про фінансові результати". Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Вимоги П(С)БО 3 стосуються підприємств організацій, установ та інших юридичних осіб (далі - підприємств) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються П(С)БО 20 розділ 10). Малі підприємства складатимуть такий Звіт за спрощеною фори відповідно до П(С)БО 25

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат і фінансових результатів підприємства (табл. 2.4.)

Таблиця 2.4 - Структура звіту про фінансові результати

Розділи	Призначення	Види підприємств
І. Фінансові результати	Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду	Усі (крім кредитних та бюджетних
ІІ. Елементи операційних витрат	Кваліфікація операційних витрат звітного періоду за економічними елементами	Усі (крім кредитних та бюджетних
ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій	Інформація про прибуток та дивіденди на одну просту акцію, яка знаходилася в обігу	Тільки АТ

Розділ І Звіту про фінансові результати надає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства і:

ѕ розглядає прибуток як джерело виплат власникам (нарахування і сплати дивідендів тощо), створення резервного капіталу або збільшення статутного капіталу;

ѕ усі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.

Розділ II цього Звіту надає змогу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економічними елементами та використовується для складання Звіту про рух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого прибутку на негрошові статті, зокрема на суму амортизації).

Розділ III Звіту про фінансові результати стосується лише акціонерних товариств, прості або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які знаходяться у процесі випуску зазначених акцій.

Загальні критерії визнання статей у фінансових звітах - імовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних із цією статтею, та можливість достовірного визначення оцінки статті - установлені П(С)БО 1.

П(С)БО 3 деталізує ці критерії стосовно доходу і витрат.

Доходи і витрати включаються до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи і витрати визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться: Крім того, витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Порядок складання розділу І Звіту про фінансові результати "Фінансові результати"

Розділ І Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Із цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями. Кожна стаття базується на даних певного рахунку (субрахунку) доходів (класу 7) і витрат (класу 9 або 8).

Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду і заповнення розділу І Звіту про фінансові результати може бути поділений на такі кроки:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

2. Розрахунок валового прибутку (збитку).

3. Визначення фінансового результату - прибутку (збитку) - від операційної діяльності.

4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування

5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Відзначимо, що результати кроків 1, 2 та 4 розраховуються під час складання Звіту форми №2, тоді як показники фінансових результатів за кроками 3 - 6 формуються на субрахунках рахунку 79 "Фінансові результати".

В узагальненому вигляді техніка складання Звіту про фінансові результати подана у табл. 1.6. Як видно з табл. 2.5. у разі застосування для обліку витрат лише рахунків класу 8 заповнення таких статей як "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" потребує відповідно організованого аналітичного обліку на кожному з рахунків економічних елементів.

Таблиця 2.5 - Узагальнення техніки складання розділу І Звіту про фінансові результати

Стаття	Код рядка	Підстава для заповнення
		У разі використання рахунків витрат класу 8	У разі використання рахунків витрат класу 9
1	2	3	4
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	Обороти за субрахунками: Кт 701
		Кт 702
		Кт 703
Податок на додану вартість	015	Обороти за рахунками (субрахунками) Кт 64 - Дт 701,702,703 Кт 64 - Дт 701,702,703 Кт 64, 65 Дт 701,702,703 Дт 701,702,703 - Кт 704
Акцизний збір	020
	025
Інші вирахування з доходу	030
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	Рядок 010 - рядки 015, 020, 025, 030 Або Дт 70 - Кт 44
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	Обороти Дт 791 - Кт 26 Дт 791 - Кт 28 Дт 791 - Кт 23	Субрахунки 901 902 903
Валовий: Прибуток Збиток	050	Рядок 035 - рядок 040
	055
	060	Рахунок 71
	Обороти	Рахунки
Адміністративні витрати	070	Дт 791 - Кт 80-84	92
Витрати на збут	080	Дт 791 - Кт 80-84	93
Інші операційні витрати	090	Дт 791 - Кт 80-84	94
Фінансові результати від операційної діяльності: Прибуток Збиток	100	Субрахунок 791 або рядок 050 (055) +(-) рядки 060, 070, 080, 090
	105
Дохід від участі у капіталі	110	Обороти: Дт 72 - Кт 441 Дт 73 - Кт 441 Дт 74 - Кт 441
Інші фінансові доходи	120
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140	Дт 79 - Кт 85	Рахунок 95
Втрати від участі у капіталі	150	Дт 79 - Кт 85	Рахунок 96
Інші витрати	160	Дт 79 - Кт 85	Рахунок 97
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: Прибуток Збиток	170	Рядок 100 (105) +(-) рядки 110, 120, 130, 140, 150, 160
	175
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	Дт 79 - Кт 85	Дт 79 - Кт 981
Фінансові результати від звичайної діяльності : Прибуток Збиток	190	Обороти за субрахунками: Дт 791, 792, 793 - Кт 441
	195	Дт 442 - Кт 791, 792, 793 або рядок 170(175) - рядок 180
Надзвичайні: Доходи Витрати	200	Рахунок 75
	205	Дт 794 - Кт 85	Рахунок 99
Податки з звичайного прибутку	210	Дт 794 - Кт 85	Субрахунок 982
Чистий: Прибуток Збиток	220	Обороти Дт 79 - Кт 441, Дт 442 - Кт 79 або рядки 190(195) +(-) рядки 200, 205, 210
	225

Крок 1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг визначається під час складання Звіту про фінансові результати шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відвідних податків, зборів, знижок тощо (мал. 2.4)