PAGE

Размещено на http://www.allbest.ru/

22

• Зміст
• Вступ
• 1. Фінансова звітність як інформаційна основа оцінки фінансового стану підприємства
• 1.1 Економічний зміст і користувачі фінансової звітності
• 1.2 Сутність та принципи побудови бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати як основних форм фінансової звітності
• 1.3 Нормативно-правова база
• 2. Методика складання фінансової звітності підприємства
• 2.1 Організаційні аспекти складання фінансової звітності
• 2.2 Методика складання балансу
• 2.3 Методика складання звіту про фінансові результати
• 2.4 Удосконалення складання фінансової звітності на основі автоматизації обробки облікової інформації
• 3. Аналіз фінансової звітності МЧП „АСАН”
• 3.1 Аналіз майна та джерел його формування
• 3.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
• 3.3 Аналіз фінансової стійкості та ділової активності підприємства
• 3.4 Аналіз рентабельності
• 3.5 Діагностика банкрутства
• Висновки
• Список використаних джерел
• Вступ
• Перебудова управління економікою, перехід до ринкових відносин, використання різних форм власності неможливі без відповідного підвищення ролі обліку і контролю.
• В даний час всі організації, незалежно від форм власності ведуть бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій згідно чинному законодавству і нормативним актам.
• Фінансова звітність - це узагальнена, заснована на даних бухгалтерського обліку інформація про фінансовий стан і рух грошових коштів підприємства, яка необхідна зацікавленим особам (користувачам) для ухвалення рішень. Крім того, фінансова звітність - важливий інструмент управління. Ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку як системі суцільного, безперервного і документального оформлення господарських процесів, вона відображає і дозволяє оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності і пропонує необхідні управлінські рішення.
• Ці робочі функції бухгалтерського обліку образно і точно виражені ще в кінці ХІХ століття німецьким економістом І.Ф. Шером: «бухгалтерський облік є непогрішимим суддею минулого, необхідним супутником і керівником в теперішньому часі і надійним консультантом відносно майбутнього господарського підприємства».
• Фінансові звіти складає абсолютна більшість підприємств у всіх країнах світу. Придумати універсальний звіт, який відображав би фінансове життя підприємства у всій її багатогранності, поки не вдалося. Та і навряд чи це необхідне. Як свідчить практика, оптимальним є складання декількох різних звітів, кожний з яких розкриває ту або іншу грань діяльності підприємства. Так, баланс містить інформацію про стан активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства на конкретну дату (як правило, на останній день основного або проміжного звітного періоду - року, кварталу або місяця). Це дає можливість судити про масштаби підприємства, а наявність графи «на початок звітного періоду» дозволяє робити висновки і про деякі тенденції його розвитку.
• В той же час по показниках балансу важко судити, наприклад, про те, наскільки успішною була діяльність підприємства в звітному періоді, які доходи були отримані і які витрати здійснені. Таку інформацію містить звіт про фінансові результати. А оскільки звітних форм декілька, важливо, щоб показники, які містяться в них, взаємно доповнювали один одного, а в необхідних випадках були злагоджені між собою.
• Фінансова звітність підприємства (окрім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і Примітки до звітів.
• Фінансова звітність (ФО) є по суті «обличчям» фірми. Вона є системою узагальнених показників, які характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства.
• Дані фінансової звітності служать основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану (ФС) підприємства. Адже для того, щоб ухвалити рішення необхідно проаналізувати забезпеченість фінансовими ресурсами доцільність і ефективність їх розміщення і використовування, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємостосунки з партнерами.
• Оцінка цих показників, потрібна для ефективного управління фірмою. З їх допомогою керівники здійснюють планування, контроль, покращують і удосконалюють напрям своєї діяльності.
• Основною задачею роботи є вивчення складання, контролю і аналізу фінансової звітності МПП „АСАН", розгляд внутрішніх і зовнішніх відносин господарського суб'єкта, виявлення його фінансового положення, платоспроможності і прибутковості.
• Найважливіше місце в системі бухгалтерської звітності підприємств і організацій належить бухгалтерському балансу і звіту про фінансові результати. Дані звітності дозволяють досліджувати фінансовий стан підприємства, його стійкість, платоспроможність, ефективність господарської діяльності, тенденції розвитку. Баланс зручний саме можливістю виявлення напряму подальших, детальних досліджень, що проводяться на основі аналітичного обліку, а так само тим, що завдяки величезному числу способів розгляду здатний дати інформацію для найдостовірніших і адекватних ситуації висновків.
• Таким чином, актуальність справжнього дослідження обумовлена найважливішою роллю бухгалтерського обліку в системі управління підприємствами різних форм власності.
• Мета дипломної роботи - дослідження сутності фінансової звітності малого підприємства і його використовування для оцінки фінансового стану підприємства.
• Для досягнення даної мети вимагається вирішити наступні задачі:
• розглянути поняття, призначення і структуру бухгалтерського балансу підприємства;
• досліджувати зміст вимог, що пред'являються до бухгалтерського балансу;
• проаналізувати методологію аналізу фінансового стану підприємства за даними бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати;
• провести горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства;
• провести аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства;
• досліджувати фінансову стійкість підприємства;
• 7) Інформаційною базою дипломного дослідження є бухгалтерська і фінансова звітність МЧП «Асан»
• Відповідно до поставленої мети і задачами побудована структура даної дипломної роботи. Вона складається з вступу, трьох глав, висновку, бібліографічного списку літератури і додатків.
• Об'єкт дослідження - фінансово-господарська діяльність малого приватного підприємства «АСАН». У зв'язку з цим дана дипломна робота присвячена питанням складання балансу і звіту про фінансові результати, а також контролю і аналізу фінансового стану підприємства на основі даних цих звітних форм.
• Аналізоване підприємство спеціалізується по виробництву і оптовій торгівлі електроустаткуванням.
• Мале приватне підприємство «АСАН» має порівняно невеликий досвід роботи на ринку електроустаткування - близько 6 років. В даний час дане підприємство знаходиться в кризовому стані.
• Основними джерелами інформації при написанні роботи служитимуть матеріали нормативних документів і інструкцій КМУ, Мінфіну України, науково-популярної статті періодичних видань і книги під редакцією Н.М. Ткаченко, В.П. Завгороднєго, В.Я. Савченко, О.В. Єфімової, А.Д. Шеремета, і Р.С. Сайфуліна.

1. Фінансова звітність як інформаційна основа оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Економічний зміст і користувачі фінансової звітності

Звітність виконує важливу функціональну роль в системі економічної інформації. Вона інтегрує інформацію всіх видів обліку і представляється у вигляді таблиць, зручних для сприйняття інформації об'єктами господарювання. Методологічно і організаційно звітність є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку і виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює органічну єдність показників з первинною документацією і обліковими регістрами.

Дані звітності використовуються зовнішніми користувачами для оцінки і ефективності діяльності підприємства, а також для економічного аналізу в самій організації. Разом з тим звітність необхідна для оперативного керівництва господарською діяльністю і служить початковою базою для подальшого планування.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для ухвалення рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності підприємства.

Згідно ст. 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є не тільки юридичні, але і фізичні особи, яким для ухвалення рішення необхідна інформація про діяльність підприємства.

Всіх користувачів фінансової звітності можна умовно розділити на внутрішніх і зовнішніх. За даними звітності вказана група користувачів визначає правильність ухвалення інвестиційних рішень і ефективність структури капіталу, визначає основні напрями політики дивідендів, складають прогнозні форми звітності і здійснюють попередні розрахунки фінансових показників майбутніх звітних періодів, оцінюють можливість злиття з іншою організацією або її придбання, доцільність структурної організації.

Зовнішні користувачі фінансової звітності підрозділяються на дві підгрупи:

1) користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства;

2) користувачі, які не мають безпосередньої зацікавлені.

До першої групи відносяться:

- існуючі та потенційні власники, які вже вклали в підприємство гроші і хочуть знати, чи правильно вони використовуються, чи варто далі інвестувати засоби в дане підприємство або вигідно продати свої акції і вкласти гроші в інший бізнес.

- існуючі та потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність для визначення доцільності надання кредиту, умов кредитування, поліпшення гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта.

- постачальники, яких цікавить платоспроможність підприємства - чи здатне воно розплатитися за надані товари, роботи, послуги;

- державні установи, які використовують фінансову звітність для здійснення державної політики і контролю;

- працівники підприємства, які цікавляться даними звітності з погляду рівня їх заробітної платні на даному підприємстві.

Друга група користувачів включає:

- аудиторські фірми, перевіряючи відповідність даних звітності певним правилам з метою захисту інтересів інвесторів;

- законотворчі органи;

- преса, інформаційні агентства, які використовують звітність для підготовки оглядів, оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих компаній і галузей і т.д.;

- органи статистики, які використовують звітність для статистичних узагальнень по галузях і порівняльного аналізу, а також для оцінки результатів діяльності на галузевому рівні;

- профсоюзи, зацікавлені в звітній інформації для визначення своїх вимог відносно заробітної платні і умов трудових угод, а також для оцінки тенденцій розвитку галузі, до якої відноситься дана організація.

Відповідно до статті 14 Закону про бухгалтерський облік і пункту 2 Порядку №419 фінансова звітність надається наступним користувачам:

- організації, у сфері управління якій знаходиться підприємство;

- трудовому колективу підприємства (на вимогу);

- власникам (засновникам) підприємства (товариства) відповідно до засновницьких документів;

- органам державної статистики;

- іншим користувачам фінансової звітності, якщо це передбачено законодавством.

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

Користувачі звітності	Інформаційні потреби
Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь у капіталі підприємства Оцінка якості управління Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємств
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов`язань підприємств Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов`язання
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов`язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов`язання. Забезпечення зобов`язань підприємства перед працівниками
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

Державні органи управління тепер стали одним з цих користувачів, а не тим єдиним, що постійно диктував свої вимоги, змінюючи їх на потребу податкового законодавства. Це є визнання того факту, що врахування потреб інвестора (власника) та інших сторін, які приймають участь у підприємницькій діяльності, не менш важливе, ніж інтересів держави в отриманні податків. Адже якщо ніхто не буде вкладати свої кошти у бізнес, то й нікому буде сплачувати податки.

Відповідно до ст. 13 Закону про бухгалтерський облік звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Сукупність звітних документів за календарний рік називається річною фінансовою звітністю. Також передбачена і проміжна - квартальна фінансова звітність, яка складається наростаючим підсумком з початку року. Перший період знов створюваного підприємства може бути менше 12 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати ухвалення рішення про його ліквідацію.

Відповідно до пункту 2 ст. 11 Закону про бухгалтерський облік річна фінансова звітність підприємства (окрім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:

1. Баланс (форма 1) - містить інформацію про наявність і стан активів (оборотних і необоротних активів, дебіторської заборгованості), а також власного капіталу і зобов'язань (довгострокових і поточних) на звітну дату.

2. Звіт про фінансові результати (форма 2) - відображає «рух» діяльності підприємства, що привів до певних фінансових результатів. В даному звіті розкривається інформація про отримані доходи і понесені витрати, тобто оборотах підприємства протягом звітного року.

Проміжна фінансова звітність містить тільки дві форми:

1. Баланс.

2. Звіт про фінансові результати.

Процес підготовки і складання фінансових звітів може бути роздільний на декілька етапів. Основними з них є:

1. Закриття рахунків доходів і витрат.

2. Визначення чистого фінансового результату звітного періоду.

3. Інвентаризація залишків на рахунках активів і зобов'язань.

4. Коректування облікових даних за наслідками інвентаризації (у разі виявлення відхилень даних обліку від даних інвентаризації).

5. Складання Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал, Приміток до звітності.

6. Коректування показників звітності та/або підготовка Приміток по подіях після дати балансу.

Перед складанням річної фінансової звітності в обов'язковому порядку потрібне проведення інвентаризації в цілях підтвердження залишків на рахунках активів і зобов'язань.

Наказом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія, яка оформляє результати своєї роботи в інвентаризаційних відомостях, актах інвентаризації і протоколах засідань. Інвентаризації підлягають всі активи і зобов'язання підприємства, окрім майна, цінностей, засобів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилася не раніше 1 жовтня звітного року.

Річна фінансова звітність надається не пізніше за 20 лютого наступного за звітним року.

Проміжна (квартальна) фінансова звітність подається відповідним користувачам не пізніше за 25 число місяця, наступного за звітним кварталом.

Датою надання фінансової звітності вважається день фактичної її передачі за призначенням. Якщо фінансова звітність пересилається поштою, то датою її уявлення вважається дата отримання адресатом, вказана на штампі підприємства зв'язку.

1.2 Сутність та принципи побудови бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати як основних форм фінансової звітності

Термін «баланс» походить від латинських слів bis - двічі і lanx - чаша терезів і вживається як символ рівноваги, «рівності».

В бухгалтерському обліку слово «баланс» має двояке значення:

1. Рівність підсумків. Воно має місце при рівності підсумків записів по аналітичних рахівницях і відповідному синтетичному рахунку, разом активу і пасиву бухгалтерського балансу і т.д.

2. Найбільш важлива форма бухгалтерської звітності, яка показує активи, зобов'язання і власний капітал підприємства на певну дату.

Як бухгалтерське поняття слово «баланс» існує вже майже 600 років. В літературі по історії бухгалтерського обліку можна зустріти різні відомості про час появи цього терміну, що відносяться до кінця XIV - початку XV століть.

Згідно пункту 3 П(З) БУ 1 баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Баланс як зведений документ бухгалтерського обліку має надзвичайно важливе практичне значення для проведення економічного аналізу і інформаційного забезпечення зовнішніх і внутрішніх споживачів (інвесторів, постачальників, працівників підприємства, уряду), відображає фінансове положення і результати господарської діяльності підприємства.

Тому за даними балансу здійснюють аналіз стану і структури майна і джерел його освіти, наявності оборотних коштів і їх обігу, стани розрахунків з дебіторами і кредиторами, платоспроможності (ліквідності) підприємства, визначають його фінансову стійкість.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Закону про бухгалтерський облік «суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства дозволено ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і представляють фінансову звітність в порядку, встановленому законодавством «про спрощену систему обліку і звітності». А п. 3 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що «для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена по показниках фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати». Керуючись цією нормою Закону про бухгалтерський облік, Міністерство фінансів України розробило не запланований спочатку стандарт - ПБУ-25. Цим стандартом передбачено, що фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва включає тільки дві форми: баланс і звіт про фінансові результати. Причому обидві ці форми мають скорочену (в порівнянні з аналогічними формами для інших підприємств) кількість показників.

Згідно пункту 3 П(З) БУ 1:

- активи - ресурси, контрольовані підприємством подій, що в результаті відбулися, використовування яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому, тобто це власні засоби підприємства у вигляді грошових коштів, запасів, необхідних матеріальних і нематеріальних активів і др.;

- зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що утілюють в собі економічні вигоди, іншими словами, це зовнішні джерела засобів підприємства, такі як кредити, аванси отримані і т.п.;

- власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. - це внутрішні джерела засобів підприємства, до яких відносяться прибуток, внески засновників (учасників) і акціонерів.

Баланс складається з двох рівновеликих частин: в одній відображаються ресурси, контрольовані підприємством подій, що в результаті відбулися, використовування яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому, а в іншій - зобов'язання і власний капітал.

Найважливішою особливістю бухгалтерського балансу є рівність підсумків активу і пасиву. Структура балансу відповідає балансовому рівнянню:

Актив = Капітал + Зобов'язання

Кожний елемент активу і пасиву називається статтею балансу. Статті активу згруповані в три розділи:

1. Необоротні активи.

1. Оборотні активи.

2. Витрати майбутніх періодів.

А статті пасиву балансу - в п'ять розділів:

1. Власний капітал.

3. Довгострокові зобов'язання.

4. Поточні зобов'язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Джерелом інформації для складання балансу є бухгалтерські рахунки (класу 1-6). Взаємозв'язок балансу і Плану рахунків представлений в табл. 1.1.

В результаті виробничо-господарської діяльності відбуваються безперервні зміни в засобах підприємства і джерелах їх освіти. Це знаходить віддзеркалення в зміні статей балансу в динаміці.

По напрямах і ступені впливу на розмір і структуру валюти балансу вся безліч чинників господарського життя підрозділяється на чотири типи.

Перший тип викликає збільшення валюти балансу, тобто одночасне і урівноважене збільшення активу і пасиву балансу. До нього відносяться: оприбутковування цінностей, отриманих від постачальників; отримання на розрахунковий рахунок банківського кредиту і т.п. Якщо суму зміни засобів під впливом першого типу чинників господарського життя позначити «Х», то перший тип балансових змін можна записати рівнянням:

А + Х1 = П + Х1,

де А - показник активу, П - показник пасиву балансу.

Таблиця 1.1 - Взаємозв'язок балансу і Плану рахунків

Розділи активу	Заповнюється на підставі рахунків	Розділи пасиву	Заповнюється на підставі рахунків
	клас	Назва	№		клас	назва	№
1	2	3	4	5	6	7	8
І.Необоротні активи	1	Необоротні активи	10-19	І.Власний капітал	4	Власний капітал і забезпечення зобов'язань	40-46
ІІ. Оборотні активи	2	Запаси	20-29	ІІ. Забезпечення майбутніх витрат			47-49
	3	Грошові кошти, розрахунки і інші активи	30-38, Дт 63, 64, 65, 68
				ІІІ. Довготермінові зобов'язання	5	Довгострокові зобов'язання	50-59
				ІV. Поточні зобов'язання	6	Поточні зобов'язання	60-68
ІІІ. Витрати майбутніх періодів			39	V. Доходи майбутніх періодів			69

Другий тип чинників господарського життя викликає зменшення валюти балансу. прикладами є погашення з розрахункового рахунку кредиторської заборгованості і т.п. Цей тип змін в балансі записують так:

А - Х2 = П - Х2.

Третій тип чинників господарського життя викликає зміни у складі господарських засобів при незмінній валюті балансу, коли відбувається зменшення однієї статті активу балансу за рахунок збільшення іншої. Третій тип балансових змін можна записати таким рівнянням:

А + Х3 - Х3 = П.

Четвертий тип чинників господарського життя аналогічний третьому і викликає зміни у складі джерел засобів. До таких операцій відносяться: погашення заборгованості постачальникам за рахунок кредиту банку, утримання податків за рахунок заробітної платні працівників і т.п. Ці зміни можна записати таким рівнянням:

А = П + Х4 - Х4.

Подвійний характер описаних операцій приречений самою природою балансу, закладеним в його структуру принципом двостороннього показу однією і тією ж сукупністю засобів, закріпленою за підприємством.

Розглянуті вище чотири типи змін в балансі представлено на мал. 1.1

Ознаками класифікації бухгалтерських балансів є: 1) час складання; 2) джерело складання; 3) об'єм інформації; 4) характер діяльності; 5) форма власності; 6) об'єкт віддзеркалення;7) спосіб очищення.



Господарські засоби	Джерела господарських засобів
Збільшення	Зменшення	Збільшення	Зменшення
Актив балансу	Пасив балансу
ІІІ тип	І тип	ІІ тип ІV тип

Мал. 1.1 - Чотири типи змін в балансі

За часом складання бухгалтерські баланси можуть бути: вступні; поточні; ліквідаційні; розділові; об'єднувальні.

Вступний баланс складається на момент виникнення підприємства. Він визначає капітал, з яким підприємство починає свою діяльність.

Поточні баланси складаються періодично протягом всього часу існування підприємства. У свою чергу вони підрозділяються на початкові (що входять), проміжні і заключні (витікаючі). Початковий баланс складається на початок, заключний - на кінець року. Проміжні баланси складаються протягом звітного року.

Ліквідаційний баланс складається при ліквідації підприємства. Ці баланси складаються протягом всього періоду ліквідації і підрозділяються на вступні, проміжні і заключний ліквідаційний.

Розділовий баланс складається у момент розділення крупного підприємства на декілька більш дрібних підприємств.

Об'єднувальний баланс складається при об'єднанні (злитті) декількох підприємств в одне.

За джерелами складання баланси підрозділяються на інвентарні, книжкові і генеральні.

Інвентарні баланси складаються на підставі опису господарських засобів підприємства.

Книжковий баланс складається на підставі тільки даних поточного бухгалтерського обліку без попередньої перевірки їх шляхом інвентаризації.

Генеральний баланс складається на підставі облікових записів і даних інвентаризації. Остання уточнює залишки засобів і підвищує тим самим реальність балансу.

За об'ємом інформації баланси підрозділяються на індивідуальні, зведені і консолідовані.

Зведений баланс виходить шляхом механічного складання сум, що числяться на статтях декількох індивідуальних балансів, і підрахунку загальних підсумків активу і пасиву. Зведений баланс характеризує стан активів і пасивів в цілому всіх підприємств, по яких складається даний баланс.

Консолідований баланс - відображає діяльність юридичної особи і його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці

По характеру діяльності баланси можуть бути основній і неосновній діяльності. Основною називається діяльність, відповідна профілю підприємства, його статуту. Всі інші види діяльності підприємств є неосновними.

По формах власності розрізняють баланси державних, кооперативних, колективних, приватних, змішаних і сумісних підприємств, суспільних організацій.

За способом очищення можуть бути баланси - брутто і баланси - нетто. Баланс, у валюту якого безпосередньо входять основні і регулюючі статті, називають балансом - брутто; у валюту якого регулюючі статті не включаються, називають балансом - нетто. Виключення з балансу регулюючої статі називається його «очищенням». Розглянуту класифікацію бухгалтерських балансів представимо у вигляді мал. 1.2.



Мал. 1.2 - Класифікація бухгалтерських балансів

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 встановлює чотири якісні характеристики фінансової звітності:

- Дохідливість, передбачає однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації. Наявність необхідних реквізитів, що дозволяють ідентифікувати підприємство, звітний період, одиницю вимірювання і т.п. і приміток до фінансових звітів, роблять фінансову звітність більш зрозумілої користувачу.

- Доцільність, припускає що фінансова звітність повинна містити тільки ту інформацію, яка впливає на ухвалення рішень користувачами, надає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні часові і майбутні події, підтвердити і скоректувати їх оцінки, зроблені у минулому. Структура фінансових звітів і приміток враховує використовування інформації для ретроспективного і перспективного аналізу діяльності підприємства. Наприклад, розділення статей балансу на оборотні (поточні) і необоротні (довгострокові) передбачає їх використання для розрахунку показників ліквідності і платоспроможності. Додаткова інформація, необхідна для таких розрахунків, надається в примітках до відповідних статей балансу.

- Достовірність. Інформація, приведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок і спотворень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності. Тут маються на увазі помилки, які виникають в процесі ухвалення рішення про оцінку і віддзеркалення статі у фінансових звітах на підставі вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Зіставність - забезпечує можливість користувачам порівнювати:

ѕ фінансові звіти підприємств за різні періоди;

ѕ фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є приведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання принципів її підготовки:

- автономності;

- безперервності;

- періодичності;

- обачливості;

- історичної (фактичної) собівартості;

- нарахування і відповідності доходів і витрат;

- повного освітлення;

- послідовності;

- єдиного грошового вимірника;

- превалювання сутності над формою.

Сутність принципу автономності полягає в тому, що активи, капітал і зобов'язання підприємства повинні розглядатися окремо від активів, капіталу і зобов'язань інших підприємств і окремо від майна, доходів і зобов'язань власників цього підприємства, оскільки бізнес є самостійним. Відособленої від засновників субстанцією.

Принцип безперервності передбачає, що оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься необмежено довго і його ліквідація в осяжному майбутньому не передбачається. У разі припинення діяльності (ліквідації) підприємства цей принцип перестає «працювати». Це дозволяє говорити про те, що оцінка активів і зобов'язань ліквідовуваного підприємства повинна проводитися відмінним чином від оцінки активів і зобов'язань діючого підприємства. Така оцінка полягає в основному в проведенні переоцінки активів підприємства (з наближенням вартості переоцінюваних активів до вартості їх можливої реалізації) і визнанні додаткових зобов'язань, що виникають у підприємства у зв'язку з ухваленням рішення про його ліквідацію (перш за все це, звичайно ж, виплати, пов'язані з майбутніми звільненнями працівників).

Принцип періодичності полягає в можливості розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу в цілях складання фінансової звітності. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 визначає звітний період фінансової звітності рівний календарному року. Звітним періодом ліквідовуваного підприємства є період з початку року до моменту ліквідації.

Сутність принципу обачності полягає у виборі бухгалтером такого методу оцінки, який дозволить уникнути заниження у фінансовій звітності витрат і зобов'язань і відповідно завищення активів і доходів. Так, наприклад, слідуючи цьому принципу, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається в підсумок балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка рівна сумі поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів; запаси в балансі повинні відображатися по якнайменшій з оцінок - історичної собівартості реалізації (очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення виробництва і реалізацію) і т.п.

Принцип історичної (фактичної) собівартості означає, що при оприбутковуванні на баланс активів їх слід оцінювати виходячи з витрат на виробництво або придбання, тобто по собівартості, яка історично склалася. Всі інші методи оцінки активів (ринкова вартість, справедлива вартість і т.п.) слід застосовувати лише у випадках, коли такі витрати неможливо визначити з високим ступенем достовірності або коли оцінка активів за їх історичною собівартістю не відповідає економічній доцільності їх придбання.

Згідно принципу нарахування і відповідності доходів і витрат - в бухгалтерському обліку доходи і витрати відображаються у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.

Принцип повного освітлення припускає, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її підставі. Така інформація приводиться в примітках до фінансової звітності.

Принцип послідовності передбачає постійне з року в рік вживання підприємством вибраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтований і розкритий у фінансовій звітності.

Принцип єдиного грошового вимірника полягає в тому, що вимірювання і узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності проводиться в єдиній грошовій одиниці.

Баланс - одна з форм фінансової звітності, метою складання якої є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (роки).

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до визнання і розкриття його статі визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

Слід зазначити, що для малих підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.

1.3 Нормативно-правова база

При складанні річний фінансової звітності необхідно керуватися:

- Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженою ухвалою КМУ від 3/04/93г. №250, з урахуванням змін і доповнень внесених ухвалою КМУ від 05/07/93г. №509, від 24/09/93г. №804, від 21/03/94г. №175, від 26/04/95г. №307 і від 14/08/96г. №951.

- Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затвердженою наказом Мінфіну України від 18/08/95г. №139 з урахуванням змін і доповнень від 23/01/96г. №13, від 28/10/96г. №231, від 20/12/96г. №267, від 10/02/97г. №30.

- Вказівками про організацію бухгалтерського обліку в Україні, затвердженими наказом Мінфіну України від 7/05/93г. №25, з урахуванням змін і доповнень, внесених наказами Мінфіну України від 9/08/93г. №55, від 14/10/93г. №78, від 25/03/94г. №29, від 10/05/95г. №68, від 23/01/96г. №13 і від 19/11/96г. №244.

Ці документи регламентують об'єм і порядок заповнення фінансової звітності підприємства.

Згідно «Положення» фінансова звітність повинна відображати наростаючим підсумком майновий і фінансовий стан підприємства, результати господарської діяльності за звітний період і ґрунтуватися на даних синтетичного і аналітичного обліку. Дані вступного балансу повинні відповідати даним затвердженого заключного балансу за період, передуючий звітному, розбіжності повинні бути пояснені. Зміни даних фінансової звітності, унаслідок їх спотворення, які відносяться як до поточного, так і до минулого року, проводяться в тому звітному періоді, в якому були знайдені спотворення. Виправлення помилок у фінансової звітності підтверджується підписом посадовців, що підписали її раніше, з вказівкою дати виправлення. Так само в «Положенні» приводиться методика оцінки статі фінансової звітності і порядок надання фінансової звітності.

«Інструкція по організації бухгалтерського обліку в Україні» затверджує порядок вживання «Положення» госпрозрахунковими підприємствами і організаціями, незалежно від форм власності.

Назва «Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» говорить саме за себе. Форма звітності заповнюється в тисячах гривень, чорнилом, пастою ручок, друкарськими машинками і іншими засобами, здатними зберегти записи і попередити непомітні виправлення. У випадку не заповнення статті ставиться прочерк. В заголовній частині заповнюються реквізити: підприємство, територія, форма власності, галузь, орган державного управління, контрольна сума, адреса підприємства, і кількість підприємств. Дані статей балансу повинні бути обґрунтовані результатами ретельної інвентаризації основних засобів (Ос), товарно-матеріальних цінностей, резервів, розрахунків і інших активів і пасивів.

Склад фінансової звітності, що представляється, залежно від періоду звітів, складається з балансу підприємства, форми №1, форми №2 і записки пояснення. В записці пояснення пояснюються основні чинники, які вплинули на господарські і фінансові результати роботи підприємства, освітлюється фінансовий і майновий стан підприємства, яка частина статутного фонду на дату складання звіту фактично сплачена засновниками, в якому порядку визначена вартість нематеріальних активів (НА), внесених учасниками в статутний фонд, яким органом і коли розглянута і затверджена річна фінансова звітність. Фінансова звітність МПП „АСАН” представляється:

- в Державну податкову адміністрацію;

- до органів державної статистики;

- учасникам, засновникам, відповідно до засновницьких документів;

- установам банку, якщо це передбачено кредитним договором.

Фінансова звітність підписується керівником і головним бухгалтером підприємства. Вона є відкритою для публікацій, окрім випадків, передбачених законодавством.

2. Методика складання фінансової звітності підприємства

2.1 Організаційні аспекти складання фінансової звітності

Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються: для підприємств (крім банків і бюджетних установ) - Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України; для банків - Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів всіх рівнів та кошторисів витрат - Державним казначейством України.

Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним десятковим знаком, а зведені звіти (до яких включено дані звітів двох і більше юридичних осіб) - в тисячах гривень.

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).

Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і відрегульовані. За діючим положенням передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річного балансу обов'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що забезпечує їх достовірність.

Баланс та інші форми звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, - керівником спеціалізованої організації або спеціалістом, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:

- органам, до сфери управління яких вони належать;

- трудовим колективам (на їх вимогу);

- власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом;

- органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства. Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 липня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідні органи при перевірці поданої на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність всіх звітних форм; взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо підвищення ефективності його діяльності.

Виправлення показників, що відносяться до звітного періоду і які зумовлюють зміни окремих облікових записів підприємства, називається реформацією.

2.2 Методика складання балансу

Складання балансу починається із заповнення його головної частини, в якій вказуються наступні реквізити:

ѕ дата, за станом на яку складений звіт;

ѕ повне найменування підприємства відповідно до засновницьких документів і код статусу підприємства згідно Єдиному державному реєстру підприємств і організацій України (ЕГРПОУ);

ѕ місцезнаходження підприємства;

ѕ назва території і її код відповідно до Класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ);

ѕ назва органу державного управління, у веденні якого знаходиться підприємство (за наявності такого), і його код відповідно до Системи визначення органів державного управління (СООГУ);

ѕ назва галузі і її код відповідно до Загальноукраїнського класифікатора галузей народного господарства (ОКОНХ);

ѕ вид економічної діяльності підприємства і її код згідно класифікатору видів економічної діяльності (КВЕД);

ѕ одиниці вимірювання (баланс складається в тисячах гривень).

В балансі відображаються активи, зобов'язання і власний капітал підприємства.

Статті балансу як в активі, так і пасиві розподіляються на розділи. Згортати статті активів і зобов'язань не дозволяється, окрім випадків, передбачених відповідним П(С)БУ, оскільки це спотворить реальний фінансовий стан підприємства. Кожний рядок балансу має свій порядковий номер, що полегшує знаходження і посилання на окремі статті.

Для віддзеркалення стану активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства в балансі передбачено дві графи: «На початок звітного періоду» і «На кінець звітного періоду». Перша графа містить дані за станом на початок звітного періоду. В другій показується стан активів, зобов'язань і власного капіталу на дату складання балансу.

Бухгалтерський баланс складається на основі бухгалтерських записів, які підтверджені відповідними первинними документами. Статті балансу повинні бути злагоджені і рівні залишкам на аналітичних і синтетичних рахівницях в Головній книзі на кінець звітного періоду.

Активи - це ресурси, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод в майбутньому. Таким чином, об'єкт бухгалтерського обліку вважається активом, якщо він відповідає трьом подіям:

Складання балансу починається із заповнення його головної частини, в якій указуються наступні реквізити:

1. Підприємство отримало його унаслідок минулих операцій або подій. Підприємства, як правило, одержують активи шляхом їх придбання або створення.

2. Ресурси контролюються підприємством. Контроль ресурсів з боку підприємства означає право контролювати майбутні вигоди, які очікуються від цих ресурсів.

Для визнання активу в балансі необхідно провести відповідне тестування (мал. 2.1)

Мал. 2.1 - Аналіз визнання і розкриття активів

Майбутні економічні вигоди, втілені в активі, можуть поступати на підприємство різними шляхами. Так, актив можна:

а) використовувати окремо або разом з іншими активами при виробництві товарів або наданні послуг, призначених для реалізації підприємством;

б) обмінювати на інші активи;

в) використовувати для погашення заборгованість;

г) розподілити між власниками підприємства.

Операції, що впливають на активи, представлені на мал. 2.2.

Мал. 2.2 - Операції, які впливають на активи

Таким чином, ресурс не признається активом і не відображається в балансі, якщо були здійснені витрати, по яких надходження майбутніх економічних вигод на підприємство вважається маловірогідним після завершення поточного облікового періоду.

Щодо оцінки, то вона може бути визначений орієнтовно. Невизначеність оцінки у такому разі вплине тільки на вартість ресурсу, а не на рішення про віднесення його до активу. Але, якщо невизначеність спричиняє за собою негативну або нульову суму оцінки, об'єкт не може бути віднесений до активу.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пріоритетною визнана оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання, тобто історичної (фактичної) собівартості. П(С) БУ 2 передбачає розподіл активів на оборотні і необоротні.

Всі інші активи класифікуються як необоротні.

Актив бухгалтерського обліку складається з трьох розділів:

I. Необоротні активи.

II. Оборотні активи.

III. Витрати майбутніх періодів.

Порядок заповнення статі активу балансу на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку можна представити в наступному вигляді - табл. 2.1.

Розглянемо докладніше кожний з розділів.

В першому розділі активу балансу відображається вартість необоротних активів: нематеріальних активів, незавершеного будівництва, основних засобів, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів і інших необоротних активів.

В статті «Нематеріальні активи» відображається вартість об'єктів, віднесених до складу нематеріальних активів.

Нематеріальний актив - ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який використовується в процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здача в оренду іншим особам або для адміністративних цілей.

До нематеріальних активів відносяться:

- права на використовування майна, природних ресурсів;

- права промислової власності;

- ділова репутація (гудвіл);

- привілеї; патенти;

- інші нематеріальні активи.

Таблиця 2.1 - Порядок заповнення активу бухгалтерського балансу на підставі даних рахунків

Актив	Код рядка	Дані для заповнення
1	2	3
І. необоротні активи.
нематеріальні активи
Залишкова вартість	010	Рядок 011 - рядок 012
Первинна вартість	011	Сальдо по дебету рахунку 12
Знос	012	Сальдо по кредиту субрахунку 133
незавершене будівництво	020	Сальдо по дебету рахунку 15
Основні засоби:
Залишкова вартість	030	Рядок 031 - рядок 032
Первинна вартість	031	Сальдо по дебету рахунків 10,11
Знос	032	Сальдо по кредиту субрахунків 131, 132
Довгострокові фінансові інвестиції
Які враховуються по методу участі в капіталі	040	Сальдо по дебету субрахунку 141
Інші фінансові інвестиції	045	Сальдо по дебету субрахунків 142, 143
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	Сальдо по дебету рахунку 16
Відстрочені податкові активи	060	Сальдо по дебету рахунку 17
Інші необоротні активи	070	Сальдо по дебету рахунку 18, сальдо по кредиту рахунку 19
Всього по розділу І	080	Рядок 010 + 020 + 030 + 040 + 045 + 050 + 060 + 070
ІІ. Оборотні активи
Запаси
Виробничі запаси	100	Сальдо по дебету рахунків 20,22
Тварини на вирощуванні і відгодівлі	110	Сальдо по дебету рахунку 21
незавершене виробництво	120	Сальдо по дебету рахунків 23,25
Готова продукція	130	Сальдо по дебету рахунків 26,27
Товари	140	Сальдо по рахунку 28
Векселі отримані	150	Сальдо по дебету рахунку 34
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
Чиста реалізаційна вартість	160	Рядок 161 - рядок 162
Первинна вартість	161	Сальдо по дебету рахунку 36
Резерв сумнівних боргів	162	Сальдо по кредиту рахунку 38
Дебіторська заборгованість по розрахунках:
З бюджетом	170	Сальдо по дебету субрахунків 641, 642
По виданих авансах	180	Сальдо по дебету субрахунку 371
По нарахованих доходах	190	Сальдо по дебету субрахунку 373
По внутрішніх розрахунках	200	Сальдо по дебету субрахунків 682, 683
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	Сальдо по дебету субрахунків 372, 374,375,376,377,685,684 (окрім нарахованих відсотків за використовування короткострокових кредитів), рахунків 63,65
Поточні фінансові інвестиції	220	Сальдо по дебету субрахунку 352
Грошові кошти і їх еквіваленти:
В національній валюті	230	Сальдо по дебету субрахунків 301,311,313,331,333,351
В іноземній валюті	240	Сальдо по дебету субрахунків 302,312,314,332,334,352
Інші оборотні активи	250	Сальдо по субрахунках 643, 644
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	270	Сальдо по рахунку 39
Баланс	280	Рядок 080 + рядок 260 + рядок 270

Не визнаються нематеріальними активами, а відображаються в звіті про фінансові результати як витрати періоду:

- витрати на дослідження;

- організаційні витрати (витрати на реєстрацію підприємства, емісію цінних паперів і т.д.)

- витрати на перебазування або реорганізацію частини або всього підприємства;

- витрати на підготовку кадрів;

- витрати на рекламу і ін.

В балансі нематеріальні активи відображаються в трьох рядках: «первинна вартість», «знос», «залишкова вартість».

Первинною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання або створення.

Первинна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (окрім отриманих торгових знижок), митного збору, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, і інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведення до стану, в якому він придатний для використовування за призначенням. Разом з тим слід мати зважаючи на, що витрати на сплату відсотків за кредит не включаються в первинну вартість нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредитів банку. Крім того, собівартість нематеріального активу може бути збільшений за рахунок додаткових витрат, в результаті яких очікується збільшення економічних вигод (проведення реконструкції, модернізації і т.п.)

Собівартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає всі витрати, прямо пов'язані з його створенням і приведенням в стан, придатний для використовування за призначенням (витрати на оплату праці, матеріали і т.д.)

Первинна вартість окремого об'єкту нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.

Якщо нематеріальні активи отримані унаслідок об'єднання підприємств, то їх первинна вартість оцінюється за справедливою вартістю.

Нарахування зносу нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використовування, встановлюваного підприємством під час зарахування на баланс, але не більш ніж протягом 20 років.