Синтетичний і аналітичний облік на підприємстві

Основи законодавчої та нормативної бази, яка регламентує ведення бухгалтерського обліку в Україні. Порядок оформлення та обробки первинних документів та облікових регістрів. Правила складання бухгалтерської та податкової звітності, термін її подання.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид отчет по практике
Язык украинский
Дата добавления 29.11.2011
Размер файла 161,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У свою чергу, земельний податок -- обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності -- обов'язковий платіж, який орендар уносить орендодавцю за користування земельною ділянкою .

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок чи земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі , а платниками орендної плати є тимчасові землекористувачі-орендарі .

Згідно з ПКУ власники земельних ділянок -- юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Згідно з ПКУ землекористувачі -- юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Об'єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (постійному користуванні), а також земельні частки (паї), які перебувають у власності .

Об'єктом оподаткування орендною платою є земельна ділянка, надана в оренду. Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до статті 289 ПКУ, або площа земельних ділянок, НГО яких не проведено .

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік , який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку з набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). [14]

Сплата податкового зобов'язання щодо плати за землю, визначеного юридичною особою у податковій декларації на поточний рік, здійснюється рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця .

Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) встановлені ст. 272 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ . Зокрема, відповідно до ПКУ ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки в таких розмірах:

-- для ріллі, сіножатей та пасовищ -- 0,1;

-- для багаторічних насаджень -- 0,03.

Тобто, як і раніше, для подання звітності з податку за землю звітним періодом є календарний рік, а для сплати -- календарний місяць.

Фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (раніше сплачувалися рівними частками до 15 серпня і 15 листопада).

Згідно з Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

На основі податкових декларацій з плати за землю за березень 2011 р. складено такі проведення у ТзОВ «Штерн Агро»:

Д-т 92 К-т 6416 1446,55 грн.- плата за земельні ділянки у с. Озеряни;

Д-т 92 К-т 6416 1672,07 грн. - плата за земельні ділянки у с. Хотимир.

Соціальне страхування.Облік розрахунків за внесками на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». Це рахунок пасивний (активно-пасивний), балансовий, основний, розрахунковий. За кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом -- погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки:

651 «За пенсійним забезпеченням»;

652 «За соціальним страхуванням»;

653 «За страхуванням на випадок безробіття»;

654 «За індивідуальним страхуванням»;

655 «За страхуванням майна»;

656 «За страхуванням від нещасних випадків». [21]

На субрахунку 651 «За пенсійним забезпеченням» ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за внесками на обов'язкове державне пенсійне страхування.

На субрахунку 652 «За соціальним страхуванням» ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за внесками на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням.

На субрахунку 653 «За страхуванням на випадок безробіття» ведеться облік розрахунків з Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

На субрахунку 654 «За індивідуальним страхуванням» ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями щодо індивідуального страхування персоналу. [4,с.608]

З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI. Цим Законом вводиться новий страховий внесок -- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , який сплачується лише до Пенсійного фонду України. [20]

До 1 січня 2011 року страхові внески сплачувалися до чотирьох фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме до:

- Пенсійного фонду України (згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР);

- Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ);

- Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -- ФССзТВП) (згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ; далі -- Закон № 2240);

- Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вiд 23 вересня 1999 року № 1105-XIV).

Відповідно до нововведень ПФУ консолідує спільні для всіх фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування функції, такі як: облік платників єдиного внеску, збір та облік страхових коштів, контроль за нарахуванням та сплатою єдиного внеску, подання звітності з єдиного внеску . Разом з тим перелічені вище фонди продовжують свою діяльність та не підлягають розформуванню. До кола їх обов'язків, як і раніше, належить цільове використання коштів у межах своїх повноважень та проведення у зв'язку з цим перевірок страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право безоплатно отримувати від територіального органу ПФУ за місцем своєї реєстрації інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на платника цим Законом, зокрема консультації та роз'яснення щодо його прав та обов'язків, порядку сплати єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування -- консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. [20]

Взяття на облік новостворених у 2011 році суб'єктів господарювання здійснюється згідно з Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-6. Так, відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 цього Порядку взяття на облік платника єдиного внеску -- юридичної особи здійснюється територіальним управлінням ПФУ за місцезнаходженням юридичної особи, а платника єдиного внеску -- фізичної особи -- підприємця -- органом ПФУ за місцем її проживання.

Підставою для взяття на облік юридичних осіб є відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, а фізичних осіб -- підприємців -- відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи -- підприємця. [25]

Такі відомості ПФУ подають державні реєстратори згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців» вiд 15 травня 2003 року № 755-IV.

За умови подання цих відомостей взяття на облік платника єдиного внеску здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами ПФУ.

Підприємства, які мають статус пільговиків щодо сплати єдиного внеску, таких як бюджетні установи, підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів (зокрема, товариства УТОГ та УТОС), в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, а також підприємства та організації громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, повинні подати до органу ПФУ заяву та документи про підтвердження зазначеного статусу.

У день отримання відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації територіальний орган ПФУ самостійно направляє до відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФНВ всю інформацію про платника єдиного внеску.

На підставі цієї інформації робочий орган виконавчої дирекції ФНВ приймає рішення про віднесення кожного конкретного платника єдиного внеску до відповідного класу професійного ризику виробництва.

Повідомлення про таке рішення направляється до органу ПФУ не пізніше наступного робочого дня. [25]

Платникові єдиного внеску наступного робочого дня з дня взяття його на облік в органі ПФУ безоплатно надсилається (поштою з повідомленням про вручення) повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску за встановленою у додатку 1 до Порядку № 21-6 формою.(Додаток 28)

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464 та розробленою на його виконання Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5. Так, згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 2464 та розділом ІІІ Інструкції № 21-5 базою для нарахування та утримання єдиного внеску є:

- заробітна плата найманих працівників, яка включає основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР;

- винагорода фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

- допомога по тимчасовій непрацездатності;

- допомога або компенсації, що виплачуються згідно із законодавством;

- грошове забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Так, згідно з цим Переліком єдиний внесок не нараховується на:

- соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми тощо;

- одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію;

- надбавки та доплати до державних пенсій пенсіонерам, які працюють;

- вихідну допомогу у разі припинення трудового договору;

- відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;

- витрати на відрядження та ін. виплати. [24]

Розміри ставок єдиного внеску залежать від категорії платників та бази нарахування цього внеску.

Для роботодавців ставки єдиного внеску встановлюються у відсотках до бази нарахування цього внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску за основними видами їх економічної діяльності.

Відповідно до таблиці, наведеної в частині 5 статті 8 Закону № 2464, є 67 класів професійного ризику виробництва, а відповідна ставка єдиного внеску становить від 36,76 % -- для 1-го класу до 49,7 % -- для 67-го класу професійного ризику виробництва. [20]

Нарахування:

37,19% на рахунок№37194022000914

34,7% (договір ЦПХ)

33,2% (по тимчасовій втраті працездатності)

8,41% (за працюючих інвалідів)

Утримання:

3,6% на рахунок№37194022000914

2,6% (договір ЦПХ)

2,0% (по тимчасовій втраті працездатності)

Строки перерахування страхових внесків до 20 числа місяця наступного за звітним. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2.

У додатку 4 до цього Порядку наведено форму Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України. Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-2 Звіт подається до органів ПФУ особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи чи страхувальника за місцем узяття на облік в органах цього Фонду. [20]

Звіт має подаватися або в електронній формі, згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19 квітня 2007 року № 7-7, або в паперовій формі, яка завірена підписом керівника страхувальника та скріплена печаткою (за наявності), до якої додається електронна форма Звіту на електронних носіях інформації.

2.1.5 Розрахунки з дебіторами і кредиторами

Підрядники - це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на піставі договорів підряду на капітальне будівництво. Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш поширена і важлива підставі виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці. Обов'язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов'язань обох сторін.

Договір вважається оформленим після погодження з усіма відповідальними особами за підготовку та оформлення договірних відносин відповідно до покладених на них функцій (матеріально-технічного забезпечення, збуту, комерційну, маркетингу, менеджменту, технічного контролю, реклами, капітального будівництва, фінансів, транспорту, інші служби відповідно до їх функцій в порядку, визначеному на підприємстві). Якщо з часом сторони бажають змінити певні початкові умови договору повинна бути підписана додаткова угода. При укладанні Договору поставки використовують такі документи; Журнал обліку вантажів, що надійшли (М-1); Акт про приймання матеріалів (М-7), Акт про виявлені дефекти устаткування (М-17); Накладні на відпуск ТМЦ(дод.7), Прибутковий ордер (М-4); Товарно-транспортна накладна (1-ТН); Податкова накладна; Платіжні і розрахункові документи.(дод.8)

Розрахункові документи, як надає підприємство-постачальник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги, повинні бути акцептовані. При організації обліку ці функції повинні бути доведені до конкретних виконавців. Розрахункові взаємовідносини між постачальниками і покупцями виникають у процесі господарської діяльності підприємств, і цим відносинам, як правило, повинне передувати укладання договорів (контрактів) купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, договорів підряду на виконання різних робіт надання послуг тощо. Договір (контракт) купівлі-продажу являє собою комерційний документі згідно з яким оформлено торговельну угоду. У ньому міститься письмова угода, сторін про поставку товарів - зобов'язання продавця передати певне майно у власність покупця та зобов'язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму. За договором підряду підрядник зобов'язується виконати (природно, не без ризику) певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядником роботу після остаточної її здачі, якщо інше не передбачене законом чи договором (контрактом). При прийманні роботи замовником можуть бути виявлені допущені відступи від договору або інші недоліки, про що негайно повинно бути заявлене підряднику. Зобов'язання з постачання товарів вважається виконаним у момент фактичної передачі товарів покупцеві та переходу права власності на товари покупцеві.

Приймання товарів супроводжується перевіркою відповідності якості, кількості та комплектності товарів їх характеристиці та технічним умовам, зазначеним у договорі. Якщо продавець передає товари разом з товаросупровідними документами перевізнику (транспортній організації) для доставки товарів покупцеві, то вважається, що товари поставлені покупцеві (якщо інше не передбачене умовами договору). При виявленні в пункті прибуття товарів невідповідності кількості прийнятих товарів кількості, зазначеній у транспортних документах, складається акт. На підставі акта покупець може у встановлені терміни пред'явити продавцеві претензію, а якщо є підстава для покладення відповідальності на перевізника, то претензія пред'являється перевізнику. Покупець проводить оплату фактично отриманих товарів, а на суму нестачі понад норми природних втрат пред'являється претензія. У разі виявлення якісних недоліків товарів покупець повинен скласти акт який буде підставою для пред'явлення претензій продавцеві. До участі у притаманні товарів за кількістю і якістю та складання актів експертизи, на підставу яких покупець може пред'явити претензії продавцеві або перевізникові, експерти Торгово-промислової палати або її регіональних відділень, аварійні комісари страхових компаній або компетентні представники незацікавлених організації (торгового відділу місцевих органів влади або інших організацій, які не входять до тієї ж системи, що і вантажоодержувач (покупець)), якщо це передбачене умовами договору.

Надходження товарів від постачальників оформляється на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН), рахунків-фактур, вантажних митних декларацій тощо. Залежно від особливостей товарів і згідно з умовами договору ТТН або рахунка-фактури можуть бути додані документи, що підтверджують кількість товарів та їхню якість (свідоцтва про якість, сертифікати, довідки про результати лабораторних аналізів тощо). Отримання товарів безпосередньо з складу постачальника здійснюється за дорученням, виписаним покупцем своєму представнику.

Приймання виконаних підрядником робіт і послуг Актом приймання виконаних підрядних робіт (тип.ф.КБ-2в),(дод.9) у яких наводяться відомості про обсяг, якість і терміни виконаних робіт (послуг) та їхню вартість, на основні акту виписується Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (тип.ф.№КБ-31). Послуги автотранспорту оформляються товарно-транспортними накладним (замовленнями). Окремі роботи (послуги) можуть оформлятися іншими встановленими до них документами (квитанції, замовлення тощо). Належним чином оформлені документи підписуються двома сторонами.

Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей встановлюється "Інструкцією про порядок реєстрації і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 2009 року:

Довіреність на одержання цінностей видається тільки посадовим особам,

що працюють на цьому підприємстві і підписується керівником та головним бухгалтером або їх заступниками, та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.

Забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підписів осіб, на ім'я яких вони виписані. Строк дії довіреностей встановлюється залежно від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більше як на 10 днів.

Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад або матеріально відповідальній особі. Особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули невикористану довіреність, строк дії якої закінчився, нова довіреність не видається. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками передбачено пасивний рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками".

За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Облік розрахунків в реєстрах журнально-ордерної форми здійснюють незалежно від величини суми рахунка-фактури і форми розрахунків.

Матеріальні цінності оплачені, але не одержані на склад до кінця місяця, підприємства оприбутковують по мірі надходження, відмічаючи їх вартість по кредиту рахунка 63 в кореспонденції з дебетом рахунків з обліку цих цінностей.

Бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". На значеному рахунку відображуються розрахунки з підприємствами, організаціями та особами за отримані товарно-матеріальні цінності, прийняті (виконані) роботи та надані послуги, включаючи надання електроенергії, газу, пари, води тощо, а також послуги з доставки або переробки матеріальних цінностей, розрахункові документи, на які надійшли, і з невідфактурованих поставок.(дод.10)

На рахунку 63 підприємства й організації обліковують розрахунки з підприємствами транспорту і зв'язку за отримані послуги з перевезень, у тім числа розрахунки по недоборах і переборах тарифу, а також розрахунки за всі види послуг зв'язку.

У синтетичному обліку рахунок 63 кредитують на суму розрахункових документів постачальника. Суми нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природних втрат проти від фактурованої кількості, а також невідповідність цін цінам, обумовленим договором (або у зв'язку з допущенням арифметичних помилок), відображуються по кредиту рахунка 63 і дебету субрахунки 374 "Розрахунки за претензіями".

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведуть по кожному окремо поданому рахунку, а розрахунки в порядку планових платежів - по кожному постачальнику і підряднику. Облік повинен забезпечити можливість отримання необхідних даних по постачальниках, по розрахунковий документах, термін оплати яких (визначений умовами договору) не настав, по не оплачених у термін розрахункових документах, не відфактурованих поставках.

Дебетове сальдо аналітичного обліку розрахунків за товари (роботи, послуги) наводиться в активі "Балансу підприємства" (ф.№1), кредитове сальдо - у пасиві "Балансу підприємства" (ф.№1), тобто заборгованість в розрахунках наводиться розгорнуто.

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення. Господарства можуть також вступати в розрахункові взаємовідносини з окремими особами, наприклад, для виконання різних доручень при видачі грошових коштів підзвіт, одержанні кредитів на індивідуальне житлове будівництво і господарське влаштування.

На рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має такі субрахунки:

"Розрахунки з вітчизняними покупцями";

"Розрахунки з іноземними покупцями";

"Розрахунки з промислово-фінансовою групою",

За дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображується продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображує заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги). Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

У господарсько-фінансовій діяльності підприємства неминучі операції, пов'язані з купівлею товарно-матеріальних цінностей, оплатою послуг за готівковий розрахунок, поїздкою у відрядження працівників та ін. за допомогою підзвітних осіб.

Облік руху грошових коштів у підзвітних осіб здійснюється на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", субрахунок 372 "Розрахунки з підзвітними особами".[6]

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включається до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошення сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження укладеного договору (контракту) та інших документів, які врегульовують або і засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.(дод.11)

Відрядження за кордон здійснюється відповідно до Наказу керівника підприємства, але термін відрядження не може перевищувати 60 календарних днів (у межах України не може перевищувати 30 календарних днів). Граничні норми перерахунку добових витрат, що встановлені в гривнях, у долари США здійснюються за прогнозним офіційним обмінним курсом національної валюти України до долара США на поточний рік (у 1999р. - 4 грн. за долар США; у 2000р. -5,78 грн.; у 2002р. -5,40 грн.; у 2005-6р.р. - 5,05 грн: у 2010 - 12,00грн). Термін відрядження на території України не може перевищувати 30-ти днів, а за кордон - 60-ти. Термін відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних робіт і не повинен перевищувати одного року (Постанова №695).

Правильно організувати документальне оформлення відрядження допоможе Інструкція №59:

оформити наказ (розпорядження) керівника;

видати посвідченні про відрядження, форма якого затверджена наказом ДГТАУ від 28.07.97р. № 260, проставивши у ньому позначку про вибуття з підприємства;

зробити запис у Журналі реєстрації посвідчень про відрядження, форма і якого наведена в додатку до Інструкції № 59;

скласти кошторис витрат на відрядження (обов'язково тільки для закордонних відряджень).

Категорії витрат на відрядження (ст. 121 КЗпП):

добові (витрати на харчування, включені в рахунок на проживання);

на проїзд до місця призначення і назад;

на проживання з урахуванням наданих у готелі побутових послуг (прасування, чищення і ремонт одягу; користування холодильником, телевізором, кондиціонером);

- на оплату телефонних рахунків;

-на оформлення закордонних паспортів, віз, обов'язкове страхування, сплату податків і зборів, переклади на інших витрат, пов'язаних з правилами і в'їзду та перебування в місці відрядження;

- бронювання місця в готелі в розмірі, що не перевищує 50% його вартості за добу (тільки для відряджень у межах України). Розмір добових наведено у таблиця. 2.2.

Граничний розмір добових у межах України

Таблиця 2.2

Наявність харчування

Граничний розмір добових при відрядженнях, гри.

у межах України

за кордоном

до 01. 01. 2009р.

з 01. 01. 2010р.

без харчування

28,00

35,00

380,00

З одноразовим харчуванням

24,40

30,00

324,00

з дворазовим харчуванням

20,80

35,00

354,00

з триразовим харчуванням

17,20

30,00

298.00

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника (тобто поточна доба до 24 години включно), а днем прибуття із відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого (наступна доба з 0 годин і пізніше). На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства України.

Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи. За період тимчасової непрацездатності відрядженому працівникові на загальних підставах виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності не включаються до терміну відрядження.[6]

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків, або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів, страхових полісів тощо. Відрядженому працівнику перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові (п. 1.10 розділу 1 Інструкції №59). Розмір авансу визначається підприємством самостійно, виходячи з вищевказаних витрат на підставі Наказу про відрядження, за невидачу авансу стаття 41 КпАП встановлює відповідальність посадових осіб (директора і головного бухгалтера) у вигляді штрафу в розмірі від 255 до 850 грн. Аванс можна виплатити готівкою (в національній та іноземній валютах), перерахувати на зарплатну картку або на особисту БПЖ відрядженого.

Якщо працівник не повернув залишок коштів до каси підприємства, то відповідна сума відшкодовується бухгалтерією в установленому чинним законодавством порядку. За наявності надміру витрачених коштів підзвітною особою, ця сума повертається нею до каси або зараховується на банківський рахунок підприємства. Якщо підзвітна особа повертає суму надлишку витрачених коштів пізніше граничного терміну, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного терміну, то така підзвітна особа сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів.

Підприємства не відшкодовують витрати, не підтверджених відповідними документами, а також витрат на придбання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, на відвідування видовищних заходів.

Відповідно до п. 7 Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ 21 від 02.02.07р. (зі змінами і доповненнями), особи, які одержали готівку під звіт на виробничі (господарські) потреби (наприклад, на закупівлю запчастин) зобов'язані подавати до бухгалтерії підприємства звіт про витрачені (або з якихось причин не повністю витрачені) суми не пізніше наступного робочого дня після видачі її під звіт. Винятком з цього правила становить лише видача готівки під звіт на відрядження (термін звіту - протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження) на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки і заготівлю вторинної сировини, і металобрухту (строк звіту - протягом десяти робочих днів із дня видачі готівки під звіт).

Бухгалтерський облік виданих підзвітних коштів ведуть на активно-пасивному субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами". На дебеті відображають основні суми, видані під звіт з каси, а одержані за чеками - з рахунків в банку або грошовим переказом через органи зв'язку. На кредиті відображають суми, що підтверджуються відповідними звітами і документами, а також внесені до каси готівкою для погашення невикористаних авансів.

Аналітичний облік ведеться в розрізі фізичних осіб, які одержали грошові кошти під звіт. Сальдо на рахунку 372 вказує на залишки одержаних під звіт авансів, за якими ще не надано звіти. Кредитове сальдо відображає розмір перевитрат за авансовим звітом порівняно з сумою, одержаною під звіт. Надбавки, одержані замість добових, на субрахунку 372 не відображаються.

У випадках, коли видані під звіт суми не обґрунтовано підтверджуваними документами й не повернено до каси у визначений термін, підприємство має право утримати їх з чергових виплат, що належать даній особі. Для обліку розрахунків з працівниками підприємств по виявлених нестачах, розтратах і крадіжках грошей, товарно-матеріальних цінностей та майна передбачено в межах рахунка 37 "Розрахунки з різними дебіторами" субрахунок 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків". На цьому субрахунку операції відображуються лише у тому випадку, коли винуватця виявлено. Товарно-матеріальні цінності, яких не вистачає, перш за все оцінюють за фактичною собівартістю і на визначену суму дебетують рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності" субрахунок 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей" і кредитують рахунки: 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 30.

Потім вартість названих товарно-матеріальних цінностей, які оцінені за установленими згідно з чинним законодавством цінами, відображують по дебету субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" і кредиту" рахунка 71 "Інший операційний дохід" субрахунок 716 "Відшкодування раніше списаних активів". З різниці між сумою, що підлягає відшкодуванню винними особами, і сумою списання нестачі запасів за їх балансовою вартістю віднімається податок на додану вартість, який відображується по дебету субрахунка 716 "Відшкодування раніше списаних активів" і кредиту субрахунка 641 "Розрахунки за податками". Аналітичний облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків ведуть окремо за кожною винною особою.

На субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" обліковуються розрахунки з іншими організаціями і особами за поданими до оплати виконавчими і документами судів, наказів і розпоряджень господарського суду і т. п. Наприклад, на цьому субрахунку відображують розрахунки з утримання на підставі виконавчих документів сум аліментів. При їх утриманні дебетується рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" і кредитується субрахунок 377, а при перерахуванні аліментів на адресу одержувача - дебетується рахунок 377 і кредитується рахунок 31 "Рахунки в банках" наданні грошових авансів, кормів та інших матеріалів слід дебетувати рахунок 37 субрахунок 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" і кредитувати рахунки 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 20 "Виробничі запаси" та інші. Для обліку розрахунків за іншими операціями призначено рахунок 68"Розрахунки за іншими операціями". На рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями" ведеться облік розрахунків за операціями, що не можуть бути відображені на рахунках 63-67. Рахунок 68 "Розрахунки за іншими операціями" має такі субрахунки:

681 "Розрахунки за авансами одержаними

"Внутрішні розрахунки";

"Внутрішньогосподарські розрахунки";

"Розрахунки за нарахованими відсотками";

"Розрахунки з іншими кредиторами",

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за, підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.

2.2 Облік готової продукції і виробничих запасів

Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальній формі (виробничі запаси). Так, щоб здійснювався процес виробництва господарство повинно мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу) палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин і тварин, запасних частин та інших виробничих запасів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції і виробничі запаси переходять у форму готової продукції. П(С)БО 9 "Запаси" №246 від 20 жовтня 2009р. визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття у фінансовій звітності.[7]

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді товарно-матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за П(С)БО 9 "Запаси".

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речовинної продукції (машин, взуття, одягу, хліба, цукерок тощо), підприємство може виконувати певні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом для інших підприємств та ін. На відміну від речовинної продукції, під якою розуміється вираз "Готова продукція", цей вид продукції називають "виконані роботи та послуги".

Готова продукція на підприємстві проходить такі операції:

Випуск продукції з виробництва і здача її на склади або в експедицію;

Зберігання продукції на складах підприємства;

Відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

Відпуск продукції для внутрішніх потреб, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва тощо);

5. Реалізація продукції. Готова продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад. На невеликих підприємствах готова продукція прямо з виробництва, проминувши склад, відвантажується покупцям. Виконані роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом. На складі готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на Картках складського обліку. В картці визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В Картках складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки. Облік готової продукції ведеться на рахунку 26 "Готова продукція".

На дебеті рахунку відображають надходження готової продукції з виробництва, на кредиті списання собівартості реалізованої продукції.

Значення запасів визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського

обліку 9 "Запаси" №246 від 20 жовтня і 2009р.

Запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Приймання і оприбуткування запасів (матеріалів і тари під матеріали), що надходять зі сторони від постачальників, оформляються відповідними складами підприємства шляхом складання типової форми №М-4 Прибутковий ордер, який виписується на підставі Рахунка-фактури постачальника та інших супровідних документів. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей із документами.

Прибутковий ордер повинен виписуватись на фактично прийняту кількість цінностей. Прибутковий ордер використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі Товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

Необхідно щоденно одержувати в банку Рахунки-фактури ф. №868, перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві - головний бухгалтер).

За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних цінностей потрібно вжити заходів до розшуку вантажу. Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб є Накладна вимога (ф.№М-11), Лімітно забірна картка (ф.№М-8). Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовується для одноразового відпуску матеріалів.

Типова форма №М-11 Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів виписується при надходженні матеріалів невикористаних із цехів свого підприємства у двох примірниках: один примірник залишається у здавальника (складу, цеху), другий - у одержувача. На повернення невикористаних матеріалів виписується Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою №М-11 тільки у випадку, коли цінності відпускались за Накладними, а не за Лімітно-забірними картками, тому що у Лімітно-забірних картках передбачається облік повернення матеріалів (запасів), раніше відпущених у виробництво і повністю не використаних Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу і візуються відділом постачання (на малому підприємстві - заступником директора).[8]

У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху (фізичній особі - робітникові ) матеріалів певного номенклатурного номера (або декількох номерів). Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках; один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий - складу.(дод.12)

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск, як і надходження матеріалів, оформлюють також Товарно-транспортною накладною.

Складський облік виробничих запасів - це сортовий, кількісний, оперативно-технічний облік. Здійснюється облік запасів на складі за допомогою Карток складського обліку формою №М-12. Картки складського обліку виробничих запасів відкриваються в бухгалтерії і видаються під розписку у реєстрі, де вказуються дати видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух запасів і складаються у день здійснення операцій.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки). Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряють як з точки зору правильності їх оформлення, так і по суті відображених у них операцій.

Облік надходження та використання виробничих запасів здійснюється на рахунку 20 "Виробничі запаси" та відповідних субрахунках:

''Сировина і матеріали" призначений для обліку належних підприємству сировини, основних та допоміжних матеріалів.

"Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" призначено для обліку купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів та деталей, мінеральних добрив і отрутохімікатів, біопрепаратів і медикаментів, матеріалів, переданих для переробки на сторону. За назвами цих матеріальних цінностей можуть бути відкриті відповідні субрахунки.

"Паливо" призначений для обліку наявності та руху палива, придбаного або заготовленого для технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії або для опалення приміщень.

В облікових регістрах наявність і рух палива відображаються на субрахунках:

"Нафтопродукти";

"Тверде паливо";

"Інші види палива".

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що і використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

МШП за своєю функціональною роллю в підприємстві є такими ж засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зменшуються), але і мають і особливості оборотних засобів. Термін експлуатації спецодягу та інвентарю встановлюється керівництвом підприємства, виходячи з професійного досвіду та очікуваних умов з використання активу.

За умови, якщо визначений підприємством термін експлуатації активів не перевищує одного операційного циклу чи 12-ти місяців з дати складання Балансу, то такі предмети є малоцінними швидкозношуваними предметами і належать до рахунку 22. В момент передачі до експлуатації вартість МШП списують на витрати звітного періоду з подальшим веденням оперативного кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації та відповідальними особами впродовж терміну їх фактичного використання.

Якщо встановлений підприємством термін експлуатації спецодягу та інвентарю перевищує один операційний цикл чи 12 місяців з дати складання Балансу, то вони визнаються необоротними матеріальними активами, на які поширюється дія П(С)БО 7 "Основні засоби" і спецодяг обліковується на субрахунок 112 "Малоцінні необоротні активи", а інвентарна тара на субрахунку 115 "Інвентарна тара".

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів може нараховуватися за спрощеною методикою: всі 100% вартості активу - в першому місяці його використання або 50% у першому місяці використання та 50% у момент вилучення з активів.(дод.13)

Для малоцінних та швидкозношуваних предметів характерна багаторазові участь у виробництві і збереження натуральної форми. МШП, що відносяться до запасів терміном експлуатації менше одного року, обліковуються у склади необоротних активів на рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" і відображаються у другому розділі Активу Балансу "Оборотні активи”.


Подобные документы

  • Складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, відображення операцій в облікових регістрах. Порядок формування і зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів. Облік операцій за овердрафтом, сума дебетового залишку.

    контрольная работа [151,7 K], добавлен 25.05.2010

  • Форма ведення бухгалтерського обліку - сукупність облікових регістрів, їх використання у певній послідовності та взаємодії. Класифікація форм ведення бухгалтерського обліку за певними ознаками. Узагальнення інформаційних даних в облікових регістрах.

    контрольная работа [18,4 K], добавлен 09.09.2010

  • Сутність, функції, мета та особливості бухгалтерського обліку. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Метод бухгалтерського обліку. Синтетичний та аналітичний облік, облікові регістри.

    книга [63,2 K], добавлен 09.10.2008

  • Нормативні документи, що регламентують порядок обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів. Документальне оформлення операцій та характеристика основних документів (первинних документів та облікових регістрів), визначення взаємозв'язку документів.

    курсовая работа [58,1 K], добавлен 22.03.2015

  • Встановлення ролі і значення документації як елементу методу бухгалтерського обліку. Загальна класифікація, вимоги до змісту й оформлення, сучасні форми ведення первинної бухгалтерської документації. Електронні документи та електронний документообіг.

    курсовая работа [36,7 K], добавлен 22.08.2011

  • Зміст та етапи розвитку бухгалтерського обліку, його форми та принципи, особливості організації в бюджетних установах. Облікова політика підприємств. Сучасні підходи до складання фінансової звітності. Основи регулювання та контролю бухгалтерського обліку.

    курсовая работа [415,8 K], добавлен 04.08.2011

  • Форми організації бухгалтерського обліку, вибір суб'єкта його ведення на етапі формування установчих документів. Введення до штату посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби. Ведення бухгалтерського обліку власником або керівником підприємства.

    контрольная работа [20,5 K], добавлен 09.09.2010

  • Класифікація майна підприємства за складом (засоби) та за джерелами утворення. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення, структура. Визначення кінцевих залишків по рахункам. Синтетичний й аналітичний облік. Подвійний запис і кореспонденції рахунків.

    шпаргалка [38,3 K], добавлен 16.11.2011

  • Економічна сутність, визначення, класифікація та оцінка власного капіталу в системі бухгалтерського обліку. Сучасні комп’ютерні технології ведення обліку власного капіталу, виклад їх практичного застосування. Огляд законодавчої та нормативної бази.

    дипломная работа [177,4 K], добавлен 02.10.2013

  • Значення організації обліку в системі управління підприємством. Робочий план рахунків і система регістрів на підприємстві. Формування інформаційної бази обліку в системі звітності. Удосконалення організації обліку витрат на збут у ТОВ "ОЛДІ-Житомир".

    курсовая работа [913,7 K], добавлен 25.11.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.