Синтетичний і аналітичний облік на підприємстві

На МШП (термін експлуатації до одного року), що відносяться до запасів не нараховується знос, а вартість переданих до експлуатації МШП списується на витрати записом у обліку:

Дебет рахунка 23 "Виробництво"

Дебет рахунка 92 "Адміністративні витрати" та ін.

Кредит рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

На дебеті рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" відображаються придбані (одержані) або виготовлені МШП за первісною вартістю, на кредиті - відпуск у експлуатацію за обліковою вартістю зі списуванням на рахунки обліку витрат, а також описування нестачта втрат від порчі цінностей МШП.

МШП, термін експлуатації яких перевищує один рік, відображається складі необоротних активів на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", на які нараховується знос. Сальдо рахунків 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображаються у Активі балансу «не оборотні активи» загальною сумою за статтею "Основні засоби".

Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складам підприємства і в експлуатації на матеріальній відповідальності окремих працівників.

Аналітичний облік МШП повинен будуватися:

по-перше, за відповідними субрахунками;

по-друге, за місцем знаходження і матеріально відповідальними особами;

по-третє, за окремими предметами, що належать до складу кожної групи МШП (за номенклатурними номерами).

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться в місцях зберігання і експлуатації за матеріально відповідальними особами в Книгах або Картках складського обліку. Облік наявності і руху матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, запасних частин, кормів тощо) матеріально відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в картках чи книгах складського обліку.

Щомісяця у строки, передбачені графіком документообігу, матеріально відповідальні особи складають "Звіт про рух матеріальних цінностей" у двох примірниках і разом з виправдними документами передають до бухгалтерії.

Звіти про рух матеріальних цінностей складають окремо по кожному синтетичному рахунку (субрахунку). Матеріально відповідальні особи заповнюють тільки кількісні показники звітів, а їх таксування здійснюють в бухгалтерії. На підприємствах, які використовують єдині планово-облікові ціни, матеріально відповідальні особи можуть виконувати таксування. По запасних частинах та ремонтних матеріалах звіти складаються тільки по сумі.

2.3 Облік поточних біологічних активів

Біологічний актив визнається активом, якшо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Тобто визнання аналогічне як і інших активів. Таким чином, мова йде про тварини, рослини та їх біологічні перетворення.

П(С)БО ЗО "Біологічні активи" дає таке визначення термінів: 1.Біологічний актив -- тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

2.Біологічні перетворення -- процес якісних і кількісних змін біологічних активів.

Група біологічних актинів -- сукупність подібних за характеристиками, призначенням та умовами вирощування тварин або рослин.

Довгострокові біологічні активи -- усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами.

5.Додаткові біологічні активи -- біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень.

6.Поточні біологічні активи -- біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

7.Сільськогосподарська продукція -- актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

8.Сільськогосподарська діяльність -- процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та або додаткових біологічних активів.

Біологічні активи поділені на дві групи довгострокові і поточні. Довгострокові біологічні актини включають шість груп:

Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю.

Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю.

Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю.

Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю.

Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за справедливою вартістю.

Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за первісною вартістю.

Поточні біологічні активи поділено на три групи:

1. Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю.

2. Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за справедливою вартістю.

3. Поточні біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю.

Підприємство може розширювати зазначену класифікацію, поділяючи у розрізі груп (підгруп) біологічні активи на власні та орендовані тощо. Біологічні активи, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, фактично понесених підприємством для їх одержання. Отже, придбані біологічні активи практично оцінюють як й інші необоротні активи та запаси.

На нашу думку, куплені зерно, молоко, яйця, комбікорми тощо не відносяться до біологічних активів. Це просто матеріальні запаси, призначені для виробництва, аналогічно як метал у промисловому виробництві, цегла у будівництві тощо. До біологічних активів можуть бути віднесені лише ті цінності, які вироблені у даному підприємстві. Наприклад, куплений гній і куплені мінеральні добрива мають однакове призначення, але ні перший, ні другі не повинні відноситися до біологічних активів.

Облік біологічних активів по суті ведуть як і придбання інших активів.

Згідно з методичними рекомендаціями придбання поточних біологічних активів відображають за дебетом рахунку 21 "Поточні біологічні активи". Це логічно, у випадку, якщо купують тварин. Але під час покупки поточних біологічних активів рослинництва відносити їх у дебет рахунку 21 зовсім нелогічно, бо об'єднуються в одну групу зовсім різні активи.

Аналітичний облік поголів'я тварин повинен вестися з дотриманням таких умов: 1) Для організації належного обліку поголів'я тварин, контролю за наявністю і рухом, тварини підлягають обов'язковій нумерації (клеймо, тавро). Доцільно присвоювати тваринам інвентарні номери в порядку їх реєстрації у спеціальній книзі. В ній вказують дату придбання чи народження, вік, стать, масу в кілограми, дата постановки на відгодівлю. Надалі в цій книзі зазначають живу масу тварин у момент зважування і в день знімання з відгодівлі.

2) Облік наявності і руху тварин здійснюється за місцями їх утримання, за матеріально відповідальними особами, видами і обліковими групами тварин.

Для обліку тварин завідувач фермою (відгодівельним пунктом) чи аналітичний облік молодняку тварин на вирощуванні і тварин на відгодівлі ведеться у Книзі обліку руху тварин і птиці за кількістю голів, живою масою і фактичною собівартістю. У зв'язку з необхідністю обліку тварин в двох натуральних показниках - за кількістю голів і вагою, для забезпечення належного контролю за наявністю і рухом тварин графу книги "Кількість" необхідно поділити на дві частини "Кількість голів" і "Жива маса, кг".

У встановлені терміни, але не менше одного разу на місяць, завідувач відгодівельним пунктом чи зоотехнік складає Звіт про рух тварин на фермі і подає його з прибутковими і видатковими документами за звітний період у бухгалтерію. Звіт складається в натуральних показниках - за кількістю голів і загою у розмірі облікових груп тварин.[9]

Записи проводять окремо за кожною статево-віковою групою у розрізі ферм. По кожній групі підраховують підсумки за місяць, з початку року.

Первинні документи		Оборотна відомість № 9а с-г аналітичного обліку по рахунку № 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі
Книга обліку руху тварин і птиці (ф.№ 34)
Звіт про рух тварин та птиці на фермі (ф. № 102)
Журнал-ордер № 9 с-г та відомість
Головна книга

Рис. 2.1, Схема обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі

Підсумкові обіги по всіх статево-вікових групах за місяць, після звірки їх з відповідними журналами-ордерами та відомостями переносять у Оборотну відомість № 9а с.-г аналітичного обліку.



2.4 Облік необротних активів

До необоротних активів належать основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи (з відображенням зносу (амортизації) необоротних активів).

Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

Рахунок 10 "Основні засоби" має такі субрахунки

"Земельні ділянки"

"Капітальні витрати на поліпшення земель"

"Будинки та споруди"

"Машини та обладнання"

105 "Транспортні засоби"

"Інструменти, прилади, інвентар"

"Робоча і продуктивна худоба"

"Багаторічні насадження"

"Інші основні засоби" (ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках 101-108.)

На дебеті рахунка 10 "Основні засоби" відображається собівартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - собівартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більший за рік).

Рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи" - це придбані, створені, безоплатно отримані, інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи).

Рахунок 12 "Нематеріальні активи" - це нематеріальні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.

До нематеріальних активі відносяться:

права користування природними ресурсами;

права користування майном;

права на знаки для товарів і послуг;

права на об'єкти промислової власності;

авторські та суміжні з ними права.

Рахунок 18 "Інші необоротні активи" - необоротні активи, які не знайшли відображення на інших рахунках обліку необоротних активів і використання яких, як очікується, неможливе протягом дванадцяти місяців з дати Балансу, зокрема грошові кошти.

Рахунок 19 "Гудвіл при придбанні" - це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Для обліку основних засобів використовуються рахунки 10 "Основні засоби" і 13 "Знос (амортизація) необоротних активів, субрахунок 131 "Знос основних засобів". Сальдо рахунка 11 "Інші необоротні матеріальні активи" разом із сальдо рахунка 10 "Основні засоби" відображається у Балансі (форма 1) загальною сумою за статтею "Основні засоби".

Основні засоби відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік), вартість яких повинна бути не менш 1000 грн. і яка поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. До основних засобів відносяться:

будівлі, споруди, обладнання, обчислювальна техніка, прилади, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інші засоби праці, вартість яких поступово зменшується у зв'язку із їх зносом, та ін.;

сільськогосподарські машини і обладнання, робочі та продуктивні тварини, будівельний механізований інструмент та бібліотечні фонди незалежно від вартості;

капітальні вкладення у багаторічні насадження, на покращання земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) та у орендовані будівлі,споруди, обладнання та інші об'єкти, що відносяться до основних засобів.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Ремонти основних засобів залежно від обсягу і характеру робіт бувають поточні, середні й капітальні.

Поточні ремонти здійснюються за необхідності і виконуються в основному власними силами. До поточних ремонтів належать дрібні роботи із заміни або виправлення окремих зношених деталей, вузлів машин, обладнання, елементів конструкції будов та споруд, а також профілактичні ремонти й огляди.

Капітальні ремонти здійснюються з періодичністю понад один рік, при

цьому здійснюються повне розбирання, заміна або відновлення всіх зношених деталей, вузлів. Основні засоби підлягають фізичному зносу як у процесі їх використання, так і при бездіяльності. На розміри фізичного зносу основних засобів у процесі їх використання можуть впливати такі фактори:

ступінь навантаження виробничих засобів у процесі виробництва, що залежить від кількості змін і годин роботи за добу, тривалості праці впродовж року, інтенсивності праці;

якість основних засобів;

особливості технологічного процесу і ступінь захисту основних засобів від впливу зовнішніх умов (температура, вологість, атмосферні опади тощо);

якість догляду за основними засобами;

кваліфікація робітників і ставлення їх до основних засобів.

Бухгалтерський облік зносу необоротних активів ведеться на пасивному

рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", на якому відкрито субрахунки:

"Знос (амортизація) основних засобів;

"Знос (амортизація) необоротних матеріальних активів";

"Знос (накопичена амортизація) нематеріальних активів".

Земля та інші основні засоби, що мають необмежений термін корисного використання, не є об'єктом амортизації.

Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" №92 від 27. 04. 2009р. амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом терміну їх використання (експлуатації).[10]

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Термін використання активу може бути коротшим ніж технічний термін його використання.

При визначенні терміну корисного використання слід урахувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос що передбачається;

правові або подібні обмеження щодо термінів використання об'єкта та інші фактори.

Амортизація нараховується помісячно, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта ОЗ в експлуатацію, протягом строку корисного використання об'єкта, що встановлюється наказом по підприємству в момент визнання цього об'єкта активом (при зарахуванні його на баланс). А цей строк не повинен бути меншим, ніж визначено в п. 145.1 ПКУ (п. 146.2 ПКУ).Сума амотризаціних відрахувань для кожного періоду розраховується діленням амортизованої вартості (первісної вартості об'єкта мінус його ліквідаційна вартість) на кількість звітних періодів експлуатації об'єкта. Норма амортизації є постійною.

Документальне оформлення обліку основних засобів. Інвентарним об'єктом основних засобів вважається закінчена будова з усіма пристосуваннями до нього, або окремий конструктивний відокремлений предмет, виконуючий самостійні функції. Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який зберігається за об'єктом протягом всього періоду його експлуатації на даному підприємстві, Він проставляється у всіх первинних документах, які оформлюють наявність і рух об'єкта. Для обліку основних засобів застосовують типові форми первинного обліку згідно з Наказом Міністерства статистики України №352 від 29. 12. 1995р., введено в дію з 01. 01, 96р.

Типова форма №03-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів для обліку введення їх до експлуатації.(дод.13)

Типова форма №03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів" застосовуються для оформлення приймання-здачі основних засобів з капітального ремонт, реконструкції та модернізації. Якщо ремонт виконує інше підприємство, то акт складається у двох примірниках (другий примірник передається підприємству, що здійснило ремонт основних засобів).

Типові форми №03-3 "Акт на списання основних засобів" і №03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів" застосовуються для оформлення вибуття окремих об'єктів основних засобів при повній або частковій їх ліквідації. Акт складається у двох примірниках комісією, що затверджена наказом керівника підприємства.

Типова форма №03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про всі типи основних засобів на підприємстві. Форма містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін..

Типова форма №03-7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів" застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за збереженням карток.

Бухгалтерські проводки по необоротним активам

Таблиця 1.6

№ з/п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	Перераховано за рахунок коштів загального фонду постачальнику за офісну техніку (в т.ч. ПДВ - 3833,33)	364	321	23000,00
2	Отримано офісну техніку від постачальника (вартість без ПДВ та копійок)	104	364	19166,00
3	Віднесено суми ПДВ на видатки із загального фонду	801	364	3833,33
4	Одночасно відносимо вартість офісної техніки на збільшення фонду НА (сума без ПДВ)	801	401	19166,00
5	Сплачено постачальнику за транспортні витрати	364	321	480,00
6	Списано на витрати установи вартість отриманих транспортних послуг	801	364	400,00
7	Відображено суму ПДВ з транспортних послуг	641	364	80,00
8	Списано суми копійок з придбаної офісної техніки8	801	364	0,67

Дані проводки використовуються на підприємстві досить часто.

2.5 Облік праці та її оплати

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку власник за трудовим договором або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Закон України "Про оплату праці" №198/95-ВР від 24 березня 2009р. з відповідними змінами визначає економічні, правові та організаційні засади оплати парці працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усі форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці І спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функції заробітної плати.

Для встановлення відповідної оплати праці за наказом керівника підприємства затверджується штатний розпис. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Регулюють заробітну плату форми і системи оплати праці та мінімальна заробітна плата. Основними формами оплати і відповідно обліковими показниками є відрядна і погодинна.

При відрядній оплаті праці заробітна плата робітників прямо залежить від обсягу виконаної роботи і розміру розцінки. Цю форму використовують при оплаті тим робітникам, праця яких підлягає нормуванню. При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу.

Форми і системи оплати праці на підприємстві регулює керівник підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати і податкової соціальної пільги. Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції (виконання робіт, надання послуг), розмір Фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій, відпускних, розмір відрахувань за їх видами та ін. Ці дані необхідні для обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку.

При прийомі на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці (що знаходиться у відділі кадрів) робиться позначка про його зарахування на підставі Наказу керівника підприємства.

На кожного працівника у відділі кадрів відкривають особову картку, в якій зазначають необхідні анкетні дані про працівника і всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія відкриває особову картку кожному працівнику. Облік використання робочого часу ведеться у Табелі обліку використання робочого часу (ТФ №П-13) (дод.14).

До табеля заносяться прізвища всіх працюючих. Ведеться табель окремо по кожному цеху і відділу табельниками або бригадирами, майстрами та ін. У табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу (за допомогою умовних позначок - шифрів).

Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати необхідно точно облікувати виробіток продукції або обсяг робіт, виконаних кожним працівником. Послідовне виконання обсягу робіт фіксується в індивідуальних або бригадних нарядах, які здаються до бухгалтерії, машинолічильного бюро або обчислювального центру для нарахування заробітної плати. Наряди містять такі реквізити: номер наряду, дату видачі, прізвище, ім'я та по батькові, табельний номер робітника, шифр цеху, дільниці, вид оплати, операції, деталі, виробничі витрати, кількість виробітку в натуральному виразі, норму часу, розцінку за розрядом роботи.(дод.15). При нарахуванні заробітної плати працівникам підприємства користуються тарифною системою оплати праці, складовими якої є:

тарифна сітка;

тарифна ставка 1 -го розряду;

схема посадових окладів;

тарифно-кваліфікаційні довідники (галузеві).

Первинний облік нарахування заробітної плати водіям та облік перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюється за допомогою Подорожнього листа спеціального автомобіля. Подорожні листи, оформлені належним чином, видаються водію під розпис. На лицьовому його боці записують завдання водію і характеристику автомобіля та реєструють видачу палива, на зворотному виконання завдання, що засвідчується підписом відправника і одержувача вантажу. Також застосовують Обліковий лист тракториста-машиніста.(дод.16)

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Розрахунок на багатьох підприємствах здійснюють у Розрахунковій або Розрахунково-платіжній відомостях. У лівій частині Розрахунково-платіжної відомості записують суми всіх видів нарахованої заробітної плати за її видами (відрядно, погодинно, премії та інші нарахування), а в правій утримання за їх видами і суми до видачі.(дод.17)

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів керівника підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Для нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати обсяг їх виробітку за відповідними розцінками.

Робота у святкові дні оплачується:

відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

робітникам, працю яких оплачують за годинними або денними ставками,

у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

-робітникам, що отримують місячний оклад, якщо робота у святковий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки, якщо робота виконувалась понад місячну норму,

Законом України "Про відпустки" №504/96 від 15. 11. 96 р. зі змінами і доповненнями від 10 липня 2009 року №2073-111 встановлює державні гарантії права та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюється Конституцією України, цим Законом, кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Встановлені такі види відпусток:

1. Щорічні відпустки:

основна відпустка та її тривалість (ст. 6 Закону України);

щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість (ст. 7 Закону України);

2. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14, 15, 16 Закону України);

Творча відпустка (ст. 16 Закону);

Соціальні відпустки:

відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 ЗУ);

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 ЗУ);

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 ЗУ);

5. Відпустка без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 ЗУ). Тривалість відпусток визначається цим Законом України, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні: на сьогодні в Україні 10 святкових і неробочих днів, що збільшують тривалість відпустки, але не оплачуються. Тривалість щорічної основної відпустки становить (ст. 6 ЗУ "Про відпустки") не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати - 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах - 69 календарних днів. Загальна тривалість відпустки збільшується залежно від категорії працівників. Нарахування відпускних провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, помноженої на число оплачуваних календарних днів.

Необхідно підсумковий заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпрацьований період поділити на відповідну кількість календарних днів року або меншого, фактично відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Потім одержану середньоденну заробітну плату помножити на число календарних днів відпустки. У розрахунках середньої заробітної плати враховується не 11 святкових і неробочих днів а 10, оскільки 7 січня, Різдво Христове - законодавством враховано двічі, і як святковий, і як неробочий день.

Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності загальний трудовий стаж визначається на день його хвороби (а не безперервний). До загального трудового стажу зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи, тривалості перерв.

Тривалість загального трудового стажу встановлюється власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації відповідно до записів у трудовій книжці. Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується Листком непрацездатності.

Листок непрацездатності видається на увесь період тимчасової непрацездатності до її поновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією. Листок непрацездатності видається особисто лікарем на термін до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Продовження листка непрацездатності до ЗО днів здійснюється лікуючим лікарем разом із завідуючим відділенням. Відповідно до Інструкції 455 від 13. 11. 2009р. допомога з тимчасової непрацездатності надається особі у випадку настання у неї одного із слідуючих страхових випадків:

Тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (у даній ситуації порядок видачі листків непрацездатності передбачений розділом 2 Інструкції).

Тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на більш легку, нижче оплачувану роботу.

Протезування з улаштуванням до стаціонару протезно-ортопедичного підприємства.

Догляд за хворою дитиною.

Догляд за хворим членом сім'ї.

Догляд за дитиною у віці до 3-х років або дитиною-інвалідом у віці до 16-ти років у випадку хвороби матері або іншої особи, що доглядає за цією дитиною.

Карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби.

Санаторно-курортне лікування.

Первинним документом для нарахування допомоги є листок непрацездатності. Податок з доходів, що виплачуються працівнику у вигляді додаткового блага (якщо такі виплати підлягають оподаткуванню), розраховують просто: множать суму доходу на 15%. Розміри відрахувань до соціальних фондів із заробітної плати:

До Пенсійного фонду - у розмірі 1 % від загальної нарахованої суми заробітної плати до 150 грн. 2% для працівників, які мають заробітну плату більше 150грн. Розрахункову і Платіжну відомості з оплати праці (нарахувань та утримань) формують у бухгалтерії. Складаються Розрахункові відомості на заробітну плату щомісячно по кожному працюючому на підставі існуючих методик і відповідної первинної документації, а також здійснюються необхідні відрахування з заробітної плати (аванс, одержаний за першу половину звітного місяця, прибутковий податок та ін. ).

Розрахункові та платіжні відомості підписують керівник підприємства та головний бухгалтер. Після трьох днів одержання готівки з Банку для видачі заробітної плати, премій, допомоги з соціального страхування та інших виплат згідно з Розрахунково-платіжними відомостями, касир у Платіжній відомості проти прізвища працівника, який не одержав належну йому суму, на місті його розпису ставить відмітку "депоновано" та складає реєстр депонованих сум.

Облік заробітної плати в системі рахунків "- це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної плати, премій, виконання громадських обов'язків та ін.

Для обліку розрахунків з оплати праці використовують два субрахунки:

"Розрахунки за заробітною платою";

"Розрахунки з депонентами".

На кредиті субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображається нарахована заробітна плата всьому персоналу підприємства:

робітникам основного виробництва, виробництва напівфабрикатів, допоміжних виробництв;

робітникам за обслуговування і ремонт обладнання цехів основного виробництва:

службовцям та обслуговуючому персоналу;

спеціалістам;

працівникам житлово-комунального господарства;

за впровадження нової техніки, технології, за виконаний ремонт основних засобів, а також:

суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;

суми нарахованих премій.

На дебеті субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" відображаються виплачена заробітна плата, депонована заробітна плата, відрахований податок з доходів фізичних осіб на користь Державного бюджету, відраховані аліменти та інші відрахування згідно з виконавчими листами, відрахування з нарахованої заробітної плати до Пенсійного фонду, у розмірі 1% профспілкових внесків від нарахованої заробітної плати членів профспілкової організації, збір на випадок безробіття, до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тощо.

На кредиті субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами" відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги тощо працівникам підприємства. На дебеті субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами" відображаються видані депоновані суми.

Аналітичний облік розрахунків за заробітною платою має стільки ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків за заробітною по кожному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому. Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка 66 у графі Розрахунково-платіжної відомості "Сума, належна до виплати" аналітичних рахунків дорівнює кредитовому сальдо синтетичного рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці". Кредитове сальдо рахунка 66 показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям на 1-ше число кожного за звітним місяця.

2.6 Облік процесу виробництва

Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності" №87 від 31 березня 2000р., витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками.

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С)БО 16 "Витрати" - загальновиробничими витратами.

Подальша деталізація витрат в обліку здійснюється в розрізі статей калькулювання собівартості. В сільському господарстві застосовують достатньо широку номенклатуру статей (табл. 2. 5)

Таблиця 2.5

Номенклатура статей витрат в основних галузях сільськогосподарського виробництва

Статті витрат	В рослин- ництві	В тварин- ництві	Допоміжні виробництва	Підсобні промислові виробн
Витрати на оплату праці	+	+	+	+
Відрахування на соціальні заходи	+	+	+	+
Насіння і посадковий матеріал	+
Добрива	+
Засоби захисту рослин і тварин	+	+
Корми		+	+
Сировина і матеріали (без зворотних відходів)			+	+
Роботи та послуги	+	+	+	+
Витрати на утримання основних засобів	+	+	+	+
У тім числі:
Паливо і мастильні матеріали	+	+	+	+
Амортизація основних засобів	+	+	+	+
Інші витрати	+	+	+	+
Витрати на управління і обслуговування виробництва	+	+	+	+

Підводячи підсумки класифікації виробничих витрат, можна констатувати, що виробнича собівартість складається з прямих витрат І непрямих витрат (загальновиробничих витрат) без долі загальногосподарських та комерційних витрат.

Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 ''Виробництво". Непрямі витрати обліковуються на рахунку 9 і "Загальновиробничі витрати". В кінці звітного періоду рахунок 91 закривається шляхом списання розподілених між видами продукції загальновиробничих витрат в дебет рахунка 23 " Виробництво".

2.6.1 Облік допоміжних виробництв, витрат на утримання і експлуатацію машин і обладнання та витрат по управлінню і обслуговуванню виробництвом

Допоміжні виробництва виконують роботи і надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, обслуговуючим господарствам, будівництву та іншим підприємствам і особам. До них належать: ремонтно-механічні майстерні, автомобільний і гужовий транспорт, електро, водо і газопостачання, холодильні прилади (обладнання, устаткування).

Машинно-тракторний парк - невід'ємна частина основного виробництва в рослинництві. Однак для нагромадження витрат, які безпосередньо не можна віднести на основне виробництво, їх обліковують на окремому субрахунку.

Облік витрат і виконаних робіт допоміжних виробництв забезпечує контроль:

за виконанням госпрозрахункових завдань по кожному допоміжному виробництву;

за правильним і економічно обґрунтованим відображенням величини витрат за їх статтями та елементами;

за точним списанням виконаних робіт і послуг по об'єктах споживачів;

за своєчасним і точним поданням необхідних даних для обчислення фактичної собівартості одиниці робіт і послуг кожного допоміжного виробництва;

за правильним списанням калькуляційних різниць між плановою і фактичною собівартістю робіт і послуг.

Облік витрат, виконаних робіт і послуг ведуть на субрахунку 234 "Допоміжні виробництва". По дебету субрахунку відображують як Прямі витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням робіт і наданням послуг, так і непрямі, пов'язані з організацією і управлінням допоміжними виробництвами. По кредиту рахунка відображують вартість продукції, виробів, виконаних робіт і наданих послуг. Залежно від видів допоміжних виробництв субрахунок 234 "Допоміжні виробництва" має такі субрахунки другого порядку:

2341 "Ремонтні виробництва", 2342 "Автомобільний транспорт", 2343 "Енергетичні виробництва (господарства)", 2344 "Водопостачання", 2345 "Гужовий транспорт". На цьому субрахунку обліковують витрати ремонтно-механічних майстерень на ремонт виробничого обладнання, машин, транспортних засобів, модернізацію, устаткування, техобслуговування, виготовлення запчастин, інструментів та інших виробів.

Трактори, автомобілі, що надійшли для ремонту, ретельно оглядаються у присутності інженера-механіка і завідувача майстерні, за необхідності розбираються окремі вузли й агрегати. Так визначається складність ремонту, обсяг робіт і потреба в запчастинах. За результатами огляду складають Відомість дефектів на ремонт машин (ф. №130) у двох примірниках: один залишається в ремонтно-механічній майстерні і є кошторисом для проведення ремонту, другий передається завідувачу складу для видачі потрібних ремонтних матеріалів і запчастин. Після закінчення ремонту Відомість дефектів разом з лімтно-забірними картками. Накладними та іншими первинними документами надходить до бухгалтерії, де визначають фактичну вартість витрачених запасних частин і ремонтних матеріалів, оплату праці та інші фактичні витрати на ремонт.

Прямі витрати на ремонт тракторів, машин і устаткування обліковують групують у Журналі обліку витрат у ремонтній майстерні (ф. №36), який складається на підставі Відомості дефектів та інших первинних документів по кожній окремій машині (трактору, автомобілю), по сільськогосподарських машинах загалом і роботах з виготовлення інвентарю.

У Журналі обліку витрат у ремонтній майстерні (ф. №36) прямі витрати обліковують за такими статтями: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, паливо, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, роботи і послуги.

На статтю "Паливо" списують вартість палива, витраченого на обкатку машин після ремонту і промивання деталей під час ремонту. На вартість списаного палива дебетують субрахунок 2341 "Ремонтні виробництва" по кожному ремонтованому об'єкту і кредитують субрахунок 203 "Паливо".

На статті "Будівельні матеріали" відображують вартість будівельних матеріалів, витрачених на ремонт. Дебетують субрахунок 2341 "Ремонтні виробництва" по кожному ремонтованому об'єкту і кредитують субрахунок 205 "Будівельні матеріали".

На статтю "Запасні частини" списують вартість запасних частин, шин, акумуляторів, готових виробів, використовуваних для заміни спрацьованих деталей, вузлів і обладнання під час ремонту основних засобів. На вартість запасних частин, списаних на ремонт об'єктів у ремонтній майстерні, дебетують субрахунок 2341 "Ремонтні виробництва" і кредитують субрахунок 207 "Запасні частини". На статті "Малоцінні і швидкозношувані предмети" обліковують вартість МШП, використаних на ремонті об'єкта. Дебетують субрахунок 2341 "Ремонтні виробництва" і кредитують рахунок 22.

На статті "Роботи і послуги" відображують вартість робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями або власними допоміжними виробництвами для цього ремонтованого об'єкта. Дебетують субрахунок 2341 "Ремонтні виробництва" і кредитують рахунки 63"Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 68 "Розрахунки за іншими операціями" та ін.

На статтю "Інші витрати" відносять інші загальні витрати майстерні:

страхові платежі (дебет субрахунки 2341, аналітичний рахунок "Цехові витрати", кредит рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням");

витрати на відрядження (дебет субрахунку 2341, аналітичний рахунок

"Цехові витрати", кредит субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами");

- плата стороннім організаціям за пожежну охорону, послуги зв'зку та ін. (дебет субрахунку 2341, аналітичний рахунок "Цехові витрати", кредит рахунка 68 "Розрахунки за іншими операціями").

На суму розподілених цехових витрат ремонтної майстерні дебетують субрахунок 2341 (аналітичні рахунки по кожному ремонтованому об'єкту) і кредитують субрахунок 2341, аналітичний рахунок "Цехові витрати".

Після розподілу непрямих витрат аналітичний рахунок "Цехові витрати" буде закрито, а на інших аналітичних рахунках субрахунка 2341 відображатимуться фактичні витрати на ремонт і роботи. Фактичні витрати по кожному ремонтованому об'єкту записують у Журнал обліку витрат у ремонтній майстерні (ф. №36).

У кінці року витрати на закінчений ремонт по об'єктах списують на підставі Відомості списання витрат по закінчених ремонтованих об'єктах і виконаних роботах на ті рахунки, на яких обліковують витрати на їх утримання. Дебетують рахунки 23, 91, 92, 93 і кредитують субрахунок 2341 "Ремонтні виробництва".

Витрати по незавершеному виробництву в кінці року залишаються на субрахунку 2341 "Ремонтні виробництва". На субрахунку 2342 "Автомобільний транспорт" обліковують витрати на утримання і експлуатацію вантажного автотранспорту, який знаходиться на балансі господарства.

Основним первинним документом обліку роботи вантажного автотранспорту є Подорожній лист вантажного автомобіля. За даними дорожніх листів для обліку кількості годин роботи водіїв у наряді, суми нарахованої заробітної плати, витрат нафтопродуктів І обсягу виконаних робіт (вантажним автотранспортом - у тонно-кілометрах, пасажирським транспортом і спеціальними автомобілями нетранспортного призначення - у машино-днях) у бухгалтерії складають по кожному автомобілю і водію Накопичувальну відомість обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. №38).

На дебет субрахунку 2342 "Автомобільний транспорт" записують витрати на утримання і експлуатацію автомобільного транспорту, на кредит - списання витрат по споживачах послуг пропорційно до обсягу робіт у тонно-кілометрах по фактичній собівартості. При цьому витрати на перевезення людей і по роботах спеціальних автомобілів відносять на відповідні об'єкти пропорційно до кількості машино-днів,

Облік витрат на утримання і експлуатацію автомобільного транспорту ведуть за такими статтями: паливо, МШП, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

По статті "Паливо" списують вартість палива (дизельне паливо, бензин, газ), мастильних матеріалів тощо, використаних на експлуатацію транспортних засобів. На вартість списаного палива дебетують субрахунок 2342 "Автомобільний транспорт" і кредитують субрахунок 203 "Паливо".

На статті "Малоцінні і швидкозношувані предмети" обліковують вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, використовуваних транспортними засобами. На вартість переданих МШП дебетують субрахунок 2342 "Автомобільний транспорт" і кредитують рахунок 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети".

На статті "Витрати на оплату праці" обліковують суми основної і додаткової оплати праці, нараховані водіям, іншим працівникам, які обслуговують автотранспорт. Оплату праці вантажників, експедиторів, інших працівників, зайнятих на перевезенні вантажів, до елемента "Витрати на оплату праці" не включають, а відносять безпосередньо на рахунки, на яких записують вартість послуг автотранспорту (рахунки обліку матеріалів, витрати на виробництво, реалізацію тощо). На суму нарахованої оплати праці дебетують субрахунок 2342 "Автомобільний транспорт" і кредитують рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці".

На статті "відрахування на соціальні заходи" відображують відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, на оплату праці водіїв та інших працівників, що обслуговують автотранспорт. На суму цих відрахувань дебетують субрахунок 2342 "Автомобільний транспорт" і кредитують рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" .

На статті "Амортизація" відображують суми нарахованої амортизації по автомобілях, гаражу та інших основних засобах і необоротних активах, що використовуються на обслуговуванні автомобільного транспорту. На суму нарахованих амортизаційних відрахувань дебетують субрахунок 2342 "Автомобільний транспорт" і кредитують рахунок 13 "Знос необоротних активів". На статті "Інші операційні витрати" відображують інші витрати автомобільного транспорту;

страхові платежі по страхуванню майна (дебет субрахунку 2342 "Автомобільний транспорт", кредит рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням");

витрати на відрядження (дебет субрахунку 2342 "Автомобільний транспорт", кредит субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами");

плату стороннім організаціям за пожежну охорону й інші послуги (дебет субрахунку 2342 "Автомобільний транспорт", кредит рахунка 68 "Розрахунки за іншими операціями").

Протягом звітного періоду послуги автотранспорту списують на підставі Накопичувальної відомості обліку роботи вантажного автотранспорту по об'єктах споживачів послуг. На вартість списаних послуг автомобільного транспорту дебетують рахунки 23, 91, 92, 93, 99 та ін., кредитують субрахунок 2342 "Автомобільний транспорт". На кредиті субрахунку 2342, крім списаних виконаних робіт, обліковують вартість відпрацьованого мастила від автомобілів, спрацьованої автогуми і запасних частин, металобрухту в кореспонденції з рахунками матеріальних цінностей, утримання за перевитрати нафтопродуктів - у кореспонденції з рахунком 66 "Розрахунки з оплати праці". Витрати, пов'язані з організацією виробництва та управлінням, поділяють на загальновиробничі та адміністративні.

Загальновиробничі витрати являють собою витрати на організацію виробництва та управління окремими галузями виробництва, а також різні виробничі витрати, які не можна віднести безпосередньо на певну культуру або вид продукції, оскільки вони належать до галузі чи окремого виробництва, підрозділу.

Облік загальновиробничих витрат ведуть на рахунку 91 ''Загальновиробничі витрати", який в сільськогосподарських підприємствах може мати такі субрахунки: 9І1 "Загальновиробничі (цехові) витрати рослинництва"; 912 "Загальновиробничі (цехові) витрати тваринництва"; 913 "Загальновиробничі (цехові) витрати промислових виробництв"; 914 "Загальновиробничі (цехові) витрати всіх напрямків діяльності".

За дебетом рахунка 91 відображається сума визнаних витрат, а за кредитом, відповідно до розподілу, списання їх на рахунки 23 "Виробництво". Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами відповідальності та статтями витрат. Загальновиробничі витрати обліковують на вказаних субрахунках за нижченаведеними статтями.

На статті "Матеріальні витрати" враховують витрати на утримання будівель, споруд, інвентарю, включаючи польові стани, легкового автотранспорту.

Вартість палива, будматеріалів, запчастин, що використовуються на господарські потреби цехів, бригад, ферм тощо. Дебетують рахунок 91 і кредитують рахунки 20, 22. На статті "Витрати на оплату праці" обліковують основну та додаткову оплату праці працівників апарату управління галуззю відповідно до номенклатури посад апарату управління, основну і додаткову оплату праці персоналу: інженерів-енергетиків, техніків, технологів, ветфельдшерів, бригадирів, обліковців, завідувачів ферм, ветсанітарів та ін. На суму нарахованої оплати праці дебетують рахунок 91 і кредитують 66 .

На статті "Відрахування на соціальні заходи" обліковують відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, соціальне страхування на випадок безробіття і т. д. Дебетують рахунок 91 і кредитують рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням". На статті "Амортизація" відображують суму амортизаційних відрахувань на основні засоби, нематеріальні активи та інші необоротні активи загальногалузевого призначення. Дебетують рахунок 91 і кредитують рахунок 13.

На статтю "Інші витрати" відносять платежі зі страхування основних засобів загальногалузевого призначення, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, витрати на відрядження, плату стороннім організаціям за пожежну та сторожову охорону, інші' витрати, не включені до попередніх статей. Дебетують рахунок 91, кредитують рахунки 20, 22, 65 та ін.