Основи податкового обліку, аналізу і аудиту витрат підприємства

Наведена у табл. 3.1, методика аналізу податку на прибуток змогла лише дати уявлення про те, наскільки не відповідає сума податку на прибуток, яка могла б бути розрахована за даними бухгалтерського обліку та сума цього податку, що фактично сплачена за даними податкової «Декларації з податку на прибуток». З даних табл. 3.1 випливає, що у 2012 р. підприємство мало економію по сплаті зазначеного податку, у зв'язку з тим, що за даними податкового обліку (Декларації) прибуток, а, відповідно, й податок на нього були меншими за обліковий.

Таким чином у 2012-2014рр., обліковий прибуток виявився меншим за даними податкового обліку. Таким чином, якщо ТОВ «Завод «Ізумруд» мало б право розраховувати податок на прибуток за даними бухгалтерського (а не податкового обліку), то у 2012-2013 роках воно б не сплачувало податок на прибуток, оскільки підприємство мало збитки протягом 2012-2013 років, але за даними податкового обліку сума цього податку склала 1203 тис. грн., що фактично сплатило підприємство. У 2014 року сума податків за даними бухгалтерського та податкового обілку відрізнялася на 508 тис. грн.

Розглянемо динаміку витрат ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012-2014 рр.

Таблиця 3.2. Динаміка витрат підприємства ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012-2014рр.

Отже, за даними аналізу можна побачити, що ТОВ «Завод «Ізумруд» збільшило адміністративні витрати за 2013 рік по відношенню до 2012 року на 411 тис грн. або на 1,93%, інші операційні витрати збільшилися на 3668 тис грн. або на 69,21%, фінансові витраит збільшилися на 2515 тис грн. або на 24,53%. Решат витрат зкоротилася: собівартість на 6011 тис грн. або на 1,93%, витрати на збут на 5069 тис грн. або на 29,46%, інші витрати - на 1300 тис грн. або на 51,81%. Загалом витрати підприємства скоротилися на 5786 тис грн. або на 1,57%.

ТОВ «Завод «Ізумруд» збільшило адміністративні витрати за 2014 рік по відношенню до 2013 року на 4472 тис. грн, інші операційні витрати збільшилися на 57026 тис. грн., собівартість збільшилася на 126038 тис грн, витрати на збут - на 10200 тис. грн. Решат витрат зкоротилася: фінансові витрати - на 5709 тис.грн, інші витрати - на 237 тис. грн. Загалом витрати підприємства збільшилися на 191790 тис. грн.

Розглянемо динаміку операційних та інших витрат підприємства за елементами (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Динаміка витрат підприємства за елементами ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012-2014 рр.

Отже, за даними аналізу матеріальні затрати протягом 2013 року зменшилися на 2,89% або на 8282 тис. грн., витрати на оплату праці - на 5,34% або на 1402 тис. грн., відрахування на соціальні заходи - на 12,55% або на 1103 тис. грн. У той же час амортизація збільшилася на 11,26% або на 906 тис. грн., інші операційні витрати збільшилися на 11,23% або на 2880 тис. грн.

Матеріальні затрати протягом 2014 року збільшилися на 106026 тис. грн., витрати на оплату праці - на 6432 тис. грн., відрахування на соціальні заходи - на 1412 тис. грн.. у той же час амортизація збільшилася на 364 тис. грн., інші операційні витрати збільшилися на 83502 тис. грн.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про збільшення витрат на виготовлення продукції підприємства, та збільшення інших операційних витрат - оренди, охорони приміщень, страхування тощо.

Розділивши підсистему взаємнозалежних чинників на податкові витрати підприємства та витрати загалом на окремі елементи або показники, можна виявити ступінь впливу кожного з них на суму податкових витрат, на підставі застосування методів і прийомів економіко-математичного аналізу. Спочатку визначається ступінь залежності між кожним чинником і податковими витратами, а потім оцінюється їх комплексний вплив. Така методика в сучасній економічній літературі, дістала назву - факторного аналізу.

Факторний аналіз податкових витрат дозволяє [27, с.51]:

- поглибити дані, отримані в межах загального аналізу;

- кількісно оцінити вплив кожного фактора на рівень податкових витрат, що може мати прояв у його збільшенні або зниженні;

- використання прийому елемінування, який дозволяє відокремити вплив кожного чинника на зміну результативного показника, що відбулася у звітному періоді;

- побудову факторних моделей для характеристики зв'язку між чинниками та наочного представлення отриманих результатів;

- на підставі детермінованого моделювання факторної системи, послідовно перетворити первісний алгоритм результативного показника, відповідно до теоретично передбачених функціональних зв'язків цього показника з чинниками.

Факторний аналіз податкових витрат підприємства, як правило, здійснюють на підставі додатково розрахованих показників. Даний аналіз пропонується здійснити за допомогою введення додаткового показника ефективності витрат та показника лімітованості витрат.

Окреслену модель аналізу податкових витрат, пропонується використовувати на ТОВ «Завод «Ізумруд». Це викликано тим, що існуюча на даний час методика аналізу, як всього оподаткування так й податку на прибуток зокрема, на підприємстві не достатньо розвинена та вдосконалена. Пояснити такий стан можна багатьма факторами. Так, аналітична служба проводить більш поглиблений аналіз інших галузей та складових обліку, а саме: основних засобів, грошових потоків, інвестиційної діяльності тощо. Аналізу прибутковості, рентабельності та оподаткуванню увага приділяється, але не в достатньому обсязі.

Таблиця 3.4. Факторний аналіз податкових витрат підприємства при використанні коефіцієнту ефективності витрат

У 2013 році:

ПВ₂₀₁₂ = 367689 * (0,978) = 359423 тис. грн.

ПВ^* = 361903 * (0,978) = 353767,1 тис. грн.

ПВ₂₀₁₃ = 361903 * 0,936 = 338578 тис. грн.

ЧП(В) = 353767,1-359423 = - 5655,9 тис. грн.

ЧП(Кеф) = 338578-353767,1 = -15189,1 тис. грн.

У 2014 році:

ПВ₂₀₁₃ = 361903 * (0,936) = 338741,2 тис. грн.

ПВ^* = 553693 * (0,936) = 518256,6 тис. грн.

ПВ₂₀₁₄ = 553693 * 0,873 = 483536 тис. грн.

ЧП(В) = 518256,6-338741,2 = 179515,4 тис. грн.

ЧП(Кеф) = 483536 - 518256,6 = -34720,6 тис. грн.

Отже, за результатами розрахунків можна стверджувати, що у 2013 році податкові витрати підприємства зменшилися на 5786 тис. грн. за рахунок зменшення загальних витрат підприємства на 5655,9 тис. грн, та на 15189,1 тис. грн. за рахунок зменшення коефіцієнта ефективності витрат на 4,29%.

У 2014 році податкові витрати підприємства збільшилися на 144958 тис. грн. за рахунок збільшення загальних витрат підприємства на 179515,4 тис. грн, та зменшилися на 34720,6 тис. грн. за рахунок зменшення коефіцієнта ефективності витрат на 0,063 пп.

У 2012-2013 році:

ПВ₂₀₁₂ = 367689 / (0,022+1) = 359423 тис. грн.

ПВ^* = 361903 / (0,022+1) = 353767,1 тис. грн.

ПВ₂₀₁₃ = 361903 /(0,064+1) = 338578 тис. грн.

ЧП(В) = 353767,1-359423 = - 5655,9 тис. грн.

ЧП(Клім) = 338578-353767,1 = -15189,1 тис. грн.

У 2013-2014 році:

ПВ₂₀₁₃ = 361903 * (0,064+1) = 338741,2 тис. грн.

ПВ^* = 553693 * (0,064+1) = 518256,6 тис. грн

ПВ₂₀₁₄ = 553693 * (0,127+1) = 483536 тис. грн

ЧП(В) = 518256,6-338741,2 = 179515,4 тис. грн

ЧП(Клім) = 483536 - 518256,6 = -34720,6 тис. грн.

Запропонована математична модель, дозволяє розширити межі аналізу податкових витрат в контексті сплати податку на прибуток, що означає проведення не лише аналізу динаміки податку на прибуток або порівняння даних податкового і бухгалтерського обліку, а й розкрити та проаналізувати складові податку на прибуток.

Така методика аналізу податкових витрат, дає можливість користувачеві інформації, яка буде отримана в результаті такого аналізу, значно розширити своє бачення вказаних витрат, спостерігати весь спектр факторів, які впливають на їх суму та в результаті цього зробити правильні висновки.

3.3 Організація та методика проведення аудиту витрат на ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит податкових доходів та податкових витрат.

Аудит здійснюється відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», та міжнародних стандартів аудиту, що є національними, особами, які мають сертифікат аудитора, виданий Аудиторською палатою України.

Метою аудиту, аудиторської перевірки є вираження думки про достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності осіб, щодо яких проводиться аудиторська перевірка, та відповідність порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству України. Для цілей даного закону під достовірністю розуміється ступінь точності даних фінансової бухгалтерської звітності, яка дозволяє користувачу цієї звітності на підставі її даних робити правильні висновки про результати господарської діяльності, фінансове та майнове становище осіб, що перевіряються, та приймати обґрунтовані рішення, що базуються на цих висновках.

Аудит не підміняє державного контролю достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності, здійснюваного відповідно до українського законодавства уповноваженими органами державної влади.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.

Укладання договору на проведення аудиту повинен передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. Для замовлення послуг клієнт надсилає до аудиторською фірми листа з проханням на проведення аудиту, у якому вказує мету проведення аудиту й ті завдання, які необхідно вирішити у процесі аудиту: бажаний масштаб аудиторської перевірки.

Лист-відповідь аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням і масштабом аудиту й може містити положення, які стосуються ступеня відповідальності аудитора перед клієнтом. Форми подання звіту аудитора і його висновків та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-відповіді може передувати етап обстеження об'єкту аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Договір документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами узятих на себе обов'язків, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з укладанням договору.

Докладний зміст договору на проведення аудиту може бути різним залежно від конкретної ситуації, проте існує низка моментів, які у будь-якому разі повинні знайти відображення в договорі. У договорі обов'язково повинні бути обумовлені такі положення:

мета аудиту;

масштаб аудиту, включаючи покликання на чинне законодавство, стандарти, нормативи та інші аналогічні документи (поняття масштабу аудиту включає необхідний обсяг і глибину перевірки; склад, кількість і обсяг аудиторських процедур);

можливість доступу до будь-яких записів, документаціїта іншої інформації, замовленої у зв'язку з аудитом.

Планування аудиту повинно проводитись аудитором відповідно до принципів проведення аудиту, визначених МСА 100 «Завдання з надання впевненості», МСА 200 «Мета та загальні принципи перевірки фінансових звітів», МСА 300 «Планування», а також з урахуванням комплексності, безперервності та оптимальності планування.

За вимогами МСА 300 «Планування» аудитор повинен розробити й документально оформити загальний план аудиторської перевірки, описавши очікуваний обсяг і ведення аудиторської перевірки.

При підготовці загального плану аудиту можна виділити три основні етапи, це:

А1 - попереднє планування, яке включає умови домовленості про аудиторську перевірку (МСА 210), знання бізнесу клієнта (МСА 310);

А2 - підготовка та складання загального плану аудита, визначення стратегії аудиту з урахуванням вимог МСА 320 «Суттєвість в аудиті», МCA 400 «Оцінка ризиків та внутрішній контроль», MCA 520 «Аналітичні процедури», МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки», МСА 600 «Використання робота іншого аудитора»;

Б - підготовка та складання програми аудиту - формування аудиторських доказів (МСА 500).

В процесі планування розробляється загальний план та програма аудиту, які передбачають проведення процедур, спрямованих на досягнення розуміння аудитором бізнесу клієнта, систем обліку та внутрішнього контролю, визначення ризиків і суттєвості тощо. Слід зазначити, що у міжнародній практиці немає певних затверджених інструкцій щодо рівнів суттєвості інформації, тобто підходи різняться, однак щодо прибутку до оподаткування, то в багатьох країнах рівень суттєвості встановлено в межах 5-10%.

Загальний план аудиту розробляється настільки докладно, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. Своєю чергою програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань:

1) Розуміння аудитором бізнесу клієнта.

2) Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю.

3) Визначення ризиків і суттєвості.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських послуг повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту.

Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їхню роботу. До аудиторської програми включаються також перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів.

Записки і висновки аудитора за кожним розділом аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який аудитор використовує у процесі підготовки та обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.

Програма вивчення бізнесу клієнта. Мета вивчення бізнесу клієнта складається з:

Одержання інформації про структуру і розташування.

Одержання інформації про учасників і структуру капіталу.

Одержання даних про стан галузі діяльності.

Одержання інформації про види продукції і послуг, вироблених підприємством.

Аналіз отриманої інформації.

Таблиця 3.5. Програма вивчення бізнесу клієнта

Отже, після проведення організаційного етапу аудиту аудитор може приступати до аудиторської перевірки податкових витрат підприємства.

Метою аудиту податкових витрат є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок нарахування податку на прибуток та сплати його до бюджету.

У процесі аудиту податкових витрат необхідно розв'язати такі основні завдання:

- визначити відповідність чинному законодавству розрахунку податкових витрат;

- вивчити фактичний порядок формування податку на прибуток підприємства.

Схема організаційно-економічної моделі аудиту витрат податкових витрат наведена на рис. 3.2.

Об'єкти контролю:

- елементи облікової політики, щодо нарахування витрат: використання рахунків обліку витрат;

- нарахування витрат;

- первинні документи, які підтверджують нарахування витрат;

- реєстри аналітичного обліку по рахунках 90-94 „Витрати” і синтетичного обліку (журнали-ордери, Головна книга), бухгалтерська звітність (баланс і звіт про фінансові результати), податкова звітність (Декларація з податку на прибуток підприємства);

- позаоблікова інформація (матеріали перевірок органами ДПА, ревізійними органами, аудиторськими службами).

Методичні прийоми аудиту:

а) розрахунково-аналітичні: економічний аналіз; аналітичні розрахунки;

б) документальні:

- за формою: встановлюють дотримання нормативно-правових актів при відображенні операцій з обліку податкових доходів і податкових витрат в первинних документах, облікових регістрах. Для встановлення юридичної сили первинного документу перевіряють наявність відповідних реквізитів: найменування документу та його коду; дати складання; зміст господарської операції; вимірників господарської операції (у кількісному і вартісному виконанні). Перевіряють справжність підписів, наявність штампів і печаток;

- за змістом: відповідність характеру відображеній у ньому господарській операції, законність нарахування тощо.

- зустрічна перевірка документів.

Перед проведенням аудиторській перевірки аудиторові необхідно досягнути такої обізнаності про системи обліку та внутрішнього контролю, яка дозволить йому спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Аудитору слід використовувати професійні знання для оцінки ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику для сприятливого рівня.

Узагальнення та реалізація результатів аудиту податкових доходів і податкових витрат:

- аналітичне групування виявлених порушень;

- слідчо-юридичне обґрунтування виявлених порушень;

- прийняття рішень по результатах перевірки.

Аудит правильності нарахування податкових витрат підприємства повинен ґрунтуватися на законодавчих нормах.

Під час перевірки правомірності віднесення витрат до складу податкових аудитору слід усі витрати підприємства умовно поділити на такі основні групи:

витрати, що включаються до складу податкових витрат;

витрати, що не включаються до складу податкових витрат;

витрати, що частково включаються до складу податкових витрат, або витрати подвійного призначення.

Аудит податкових витрат, насамперед, спрямований на перевірку правомірності включення витрат до складу податкових.

У структурі витрат підприємства у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) найбільшу питому вагу займають витрати, пов'язані з придбанням матеріалів, сировини комплектуючих виробів та напівфабрикатів, запасів.

При перевірці цього питання, по-перше, необхідно упевнитися в наявності всіх документів, що підтверджують списання коштів з банківських рахунків в оплату сировини та матеріалів, видачу готівкових коштів з каси підприємства, факт оприбуткування товарів на склад підприємства. Для цього використовуються банківські документи, вибуткові касові ордери, товарно-транспортні накладні. Особливу увагу слід звернути на відображення витрат у зв'язку з придбанням матеріалів у пов'язаних осіб. Такі витрати мають визначатися виходячи з договірної ціни, але не більшої за звичайну ціну. При цьому первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

сум ввізного мита;

сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельних витрат;

інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та ін.).

Для перевірки правильності відображення податкових витрат виробничого підприємства необхідно визначити правильність визначення собівартості продукції.

Згідно розглянутої програми метою аудиту виробничої собівартості є:

Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг)

Перевірка правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції(робіт, послуг).

Оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку витрат на виробництві, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

Перевірка повноти правильності та достовірності відображення операцій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в обліку та звітності

Оцінка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) по об'єктах калькулювання витрат.

Визначимо склад собівартості продукції.

Найбільшу частину собівартості становить сировина та матеріали - 85,82% від загальної суми собівартості, отже, для впевненості в вірності списання матеріалів та сировини до виробництва слід провести інвентаризації запасів.

Але аудитор не спостерiгав за iнвентаризацiєю наявних запасiв станом на 31.12.2014 року, оскiльки ця дата передувала призначенню Аудитором товариства. Через характер облiкових запасiв Аудитор не в змозi пiдтвердити кiлькiсть запасiв та наявнiсть основних засобiв за допомогою iнших аналiтичних процедур. На думку Аудитора, за винятком впливу коригувань, що могли б бути потрiбними, якщо б Аудитор був би в змозi пiдтвердити кiлькiсть запасiв. Отже, собівартість продукції обліковується за обліковою політикою, відхилень від аудиторськими та бухгалтерськими даними нема.

За перевіркою встановлено, що рух матеріальних запасів відбувається з незначними відхиленнями.

Метою аудиту витрат є:

Перевірка класифікації витрат, не пов'язаних з виробництвом.

Перевірка повноти відображення витрат в податковому обліку.

Таким чином, після проведеного аудиту податкових витрат аудитором було встановлено, що помилки підприємства призвело до завищення поадкових витрат на 4402,55 грн та до заниження прибутку на 25%*4402,55=1110 грн, що призвело до відображення помилкових даних у фінансовій звітності.

Після проведення аудиту фінансових результатів складемо аудиторський висновок.

Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність i висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти відповідності чинному законодавству. Аудиторський звіт i висновок -- це «продукт» праці аудитора.

Під час формування аудиторського висновку слід враховувати дію таких основних законодавчих i нормативних актів:

Закону N 3125-ХІІ;

Міжнародного стандарту аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» (за текстом -- МСА 700);

Міжнародного стандарту аудиту 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення» (за текстом -- МСА 800);

Крім того, низка інших МСА містить спеціальні пояснення щодо впливу тих чи інших обставин на висновок аудитора.

Аудиторський висновок складається з метою донесення думки аудитора про перевірену ним звітність до її зовнішніх користувачів, власників, адміністрації підприємства. На нашу думку, основною вимогою до аудиторського висновку є його зрозумілість i доступність сприйняття. Тому структура аудиторського висновку i формулювання, які використовуються в ньому (залежно від його виду), повинні бути одноманітними, типовими.

Наведемо Висновок незалежного аудитора про податкову звітність по ТОВ «Завод «Ізумруд» станом на 31.12.2014 р.

3.4 Рекомендації щодо покращення фінансового стану ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД» в результаті проведення аудиту

Для виявлення резервів покращення фінансового стану ТОВ «Завод «Ізумруд» та резервів збільшення податкових витрат підприємства пропонується модель, яка визначає збільшення витрат, шляхом зменшення непродуктивних витрат, які занижують суму податкових витрат, а отже, збільшують прибуток до оподаткування (Пп). Оподатковуваний прибуток відрізняється від облікового прибутку, розрахованого у системі бухгалтерського обліку (По) на деяку величину відхилень(_ф). Важливим моментом, є зменшення суми податку, належного сплаті до бюджету, і, відповідно, прибутку до оподаткування, тому пропонується лінійна математична модель щодо досягнення такого мінімуму, припускаючи, що більшість даних, які формують податкові доходи (податкові витрати) і доходи (витрати) у бухгалтерському обліку, збігаються [73, с.504]:

Пп = По - _ф > min

_ф = По - Пп > max

Величина _ф має фактори впливу, що пов'язані з доходами і витратами, оскільки прибуток до оподаткування розраховується як податковий дохід мінус податкові витрати.

Таким чином, досягнення найменшої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті у бюджет, досягається шляхом застосування податкових пільг, а також здійснення затрат у межах зазначених обмежень щодо податкових витрат.

Основним об'єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, що визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток та його рентабельність, як результативний показник. У даному випадку, йдеться про прибуток в класичному розумінні, тобто такий, який являє собою головним чином різницю між виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг) та їх собівартістю.

Згідно законодавства України, прибуток підприємства, як основний узагальнюючий показник фінансових результатів і господарської діяльності, синтезує у собі всі найважливіші сторони цієї діяльності.

З метою збільшення прибутковості підприємство повинно:

- нарощувати обсяги виробництва і реалізації;

- розширювати асортимент та якість продукції, з огляду на потреби ринку;

- зменшувати витрати на виробництво та реалізацію продукції;

- з максимальною віддачею використовувати власний потенціал (всі ресурси);

- постійно впроваджувати заходи по підвищенню праці робітників;

- найдоцільніше здійснювати процес реінвестування отриманого прибутку, з точки зору отримання максимального економічного ефектц.

Такий перелік умов підвищення прибутковості підприємств, потребує аналізу всіх сторін господарської діяльності, з метою максимізації прибутку.

Вищеозначене зумовило необхідність виявлення чинників, які впливають на прибуток, що передбачає вивчення економічних умов його формування. Стосовно цього необхідно додати, що прибуток підприємства формується під впливом зовнішніх і внутрішніх умов господарської діяльності, які, в свою чергу, можуть істотно змінювати абсолютну величину та відносний рівень прибутку.

Класифікація основних чинників (факторів), які можуть впливати на збільшення або зменшення прибутку підприємства наведено на рис. 3.3. [47,с. 178]. На рис. 3.3 наведено основні фактори, які можуть впливати на зміну прибутку підприємства. Крім того, звичайно, є велика кількість інших чинників, що здійснюють свій вплив, оскільки прибуток - є синтетичним показником. Об'єм і рівень прибутку знаходяться в прямій залежності від абсолютної величини і рівня податкового прибутку, а також у зворотній залежності від величини і рівня витрат обігу.

В результаті запропонованої математичної моделі, досягнення найменшої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, були виділені такі важелі впливу, як застосування податкових пільг щодо податкових доходів, а також здійснення затрат у межах регламентованих обмежень щодо податкових витрат.

Отже, можна побачити наступні резерви збільшення податкових витрат підприємства в загальній сумі витрат:

- збільшення матеріальних витрат, що враховуються для визначення собівартості продукції (зменшення понаднормативних витрат підприємства, втрат від браку)

- зменшення матеріальних витрат що не враховуються при визначенні податкових витрат: витрати на невиробничі фонди, тобто їдальню, медпункт.

- збільшення виплат працівникам, що йдуть на податкові витрати, тобто зменшення матеріальної допомоги, що виплачується не за колективним договором

- зменшення основних фондів, амортизація яких не враховується при розрахунку податку на прибуток підприємства (невиробничі фонди)

- зменшення інших операційних витрат у вигляді штрафів, понаднормативному убутку запасів, крадіжок.

Отже, основним резервом збільшення податкових витрат підприємства є продаж невиробничих фондів та покращення інфраструктури підприємства за рахунок виключення з балансу невиробничих фондів: їдальні, медпункту тощо.

Розділ 4. Забезпечення умов охорони праці та технічної безпеки працівників ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»

4.1 Порядок розроблення інструкції з охорони праці та пожежної безпеки

На виконання Закону України "Про охорону праці" Державним комітетом України з нагляду за охороною праці видано наказ №255 від 15.11.2004 року, згідно з яким затверджено Типове положення про службу охорони праці.

Служба охорони праці створюється на підприємствах та в організаціях, в яких число працівників становить понад 50 чоловік. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працівників менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше 3 років і пройшли навчання з охорони праці.

Навчання та перевірка знань із питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на 3 роки.

До найважливіших підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують охорону праці, належать такі:

· Положення про порядок розслідування та введення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах (№1112 від 25.08.2004р.);

· Правила відшкодування власником підприємства шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (№838 від 23.07.1993р.);

· Положення про порядок накладання штрафів на підприємство за порушення нормативних актів про охорону праці(№ 754 від 17.09.1993р.);

· Список виробництв, професій і робіт з важкими та шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений МОЗ (№ 256 від 29.12.1993р.);

· Постанова КМУ від 15.10.03 №1631 «Про затвердження порядку видачі дозволів Держнаглядохоронпраці та його територіальними органами»

· Типове положення про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-99 наказ Держнаглядохорон праці 25.01.2005 №15);

· Положення про Державний Комітет України з нагляду за охороною праці затверджено указом президента від 16.01.2003р. № 29/2003 і інші.

Далі наведемо таблицю 4.1, в якій наведено перелік нормативно- правових актів, що повинні бути на підприємстві.

Таблиця 4.1. Нормативно-правова база з питань охоронипраці та безпеки в надзвичайних ситуаціях ТОВ «Завод «Ізумруд» станом на 31.01.2015 р.

Отже, за наведеною таблицею можемо зробити висновок про те, що на ТОВ «Завод «Ізумруд» існують недоліки з нормативно-правовою базою.

Керівництву слід більш відповідально ставитися до покращення стану даного питання. На підприємстві не зовсім виконуються положення цих документів.

Порядок розробки Інструкції з охорони праці полягає в наступному.

Інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях у виробничих приміщеннях, на території підприємства або в інших місцях, де дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконуються ці роботи, удові чи службові обов'язки.

Інструкції поділяються на:

1. Інструкції ї, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці; інструкції-зразки;

2. Інструкції, що діють на підприємстві.

3. Інструкції-зразки затверджуються міністерствами або іншими органами виконавчої влади, виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну ліцензію, за узгодженням з органами державного нагляду за охороною праці, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і Національним НДІ охорони праці. Ці інструкції можуть користуватись як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві.

4. Інструкції, що діють на підприємстві належать до нормативних актів про охорону праці, чинних конкретного підприємства. Такі інструкції розробляються на основі чинних державних галузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, примірних інструкцій та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на даному підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є обов'язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.

Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов”язкове самими працівниками. У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або виду робіт вона призначена

Включенню до інструкцій підлягають загальні положення щодо охорони праці та організаційні і технічні вимоги безпеки, що визначаються на основі:

- чинного законодавства України про працю та її охорону, стандартів, правил, норм та інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці;

- аналізу документів з охорони праці стосовно відповідного виробництва, професії (виду робіт); характеристики робіт, що підлягають виконанню працівником конкретної професії у відповідності до кваліфікаційної характеристики;

- вимог безпеки до технологічного процесу, виробничого обладнання, інструментів та пристроїв, що застосовуються при виконанні відповідних робіт, а також вимог безпеки, що містяться в експлуатаційній та ремонтній документації і в технологічному регламенті;

- виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для даної професії (виду робіт) к при нормальному протіканні процесу, так і при відхиленнях від оптимального режиму, визначення заходів та засобів захисту від них, вивчення конструктивних та експлуатаційних особливостей і ефективності використання цих засобів;

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу і з врахуванням умов, у яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

- загальні положення;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки під час виконання роботи;

- вимоги безпеки після закінчення роботи;. вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

За необхідності в інструкції можна включити й інші розділи за рішенням керівництва ТОВ «Завод «Ізумруд».

4.2 Паспортизація санітарно-технічного стану робочих місць

Основними завданнями паспортизації є:

· Виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих чинників та причин їх виникнення.

· Визначення стану основних елементів виробничих приміщень.

· Визначення показників стану безпеки праці.

· Визначення нормативних і фактичних значень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.

· Визначення стану умов праці шляхом проведення лабораторно-інструментальних досліджень.

· Розроблення заходів щодо поліпшення умов праці.

Паспортизації підлягають виробничі приміщення і площадки, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

Лабораторно-інструментальні дослідження шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища проводять санітарні лабораторії та організації, що мають відповідний дозвіл на проведення лабораторних робіт.

Після виконання лабораторно-інструментальних досліджень та визначення показників видаються протоколи досліджень з висновками про відповідність умов праці санітарно-гігієнічним нормам.

Нормативні і фактично визначені значення факторів виробничого середовища, зазначені в протоколах, заносяться комісією у відповідні графи паспорта санітарно-технічного стану умов праці на виробничому об'єкті та на робочих місцях.

Розглянемо папорт робочого місця бухгалтера.

Кабінет бухгалтерського відділу розташований на перщому поверсі. Робоче місце бухгалтера - це частина простору, в якому працівник здійснює трудову діяльність і проводить більшу частину робочого часу. Робота бухгалтерів ТОВ «Завод «Ізумруд» відноситься до категорії легкої - 1а, бо проводиться сидячи і не вимагає фізичної напруги.

Існує низка вимог до офісного приміщення, що диктуються санітарними та ергономічними нормами. Відповідно до них офісна площа на одне робоче місце має бути близько 6 м², а об'єм -- не менш як 20 м³. Зазначеними нормами передбачено наявність природного і штучного освітлення. При цьому робоче місце потрібно розташовувати так, щоб максимально використовувати природне освітлення -- перед вікном чи ліворуч від вікна. Оптимальним орієнтиром є вікна, що виходять на північ чи північний схід.

Отже, площа кабінету бухгалтерського відділу складає 54 м^2, де працює 9 бухгалтерів, що є навіть нормою для даної кількості робочих місць з персональними комп'ютерами.

Робочі місця працівників бухгалтерії оснащені персональними комп'ютерами та іншою додатковою технікою. Кожен бухгалтер забезпечений персональним комп'ютером, в відділі в наявності є 2 принтери, 1 сканер, 2 копіри.