Облік і аналіз реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

Виготовлення дрібних металевих деталей трохи зменшилось порівняно з 2006 роком.

В цілому в 2007 році кількість та обсяг виробленої продукції значно збільшилась порівняно з 2006 роком. Такий стрімкий ріст викликаний виходом підприємства на нові економічні простори та охопленням нових ринків збуту. Нарощування обсягів виробництва дозволило не лише залучити нових покупців, а й вийти з кризового фінансового стану (див. рис. 1.6).

Для узагальнення інформації про наявність і рух готової продукції на даному підприємстві застосовується рахунок 26 «Готова продукція» з субрахунком 261 «Готова продукція за обліковими цінами». За дебетом цього рахунка відображається надходження готової продукції власного виробництва за її фактичною собівартістю (тобто оприбуткування готової продукції з виробничих цехів). За кредитом рахунка - готова продукція списується при її відвантаженні покупцеві (замовникові).

Для відбиття даних про стан розрахунків за відвантажену продукцію на підприємстві ведеться Відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками (Додаток В, В1, В2). За кредитом рахунка 26 у кореспонденції з рахунком 901 відображається сума виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду.

Для обліку витрат діяльності й відбиття кредитових оборотів на рахунках обліку запасів і інших витрат на підприємстві застосовується Журнал-ордер і Відомість по рахунку 26 (Додаток Д, Д1). У цьому Журналі узагальнюються всі видатки на виробництво по елементах і статтям видатків. При цьому пророблення первинних облікових документів по витраті матеріальних ресурсів і запису в регістрах обліку видатків здійснюються безпосередньо з первинних документів. Аналітичний облік продукції ведеться за її видами.

Так як готова продукція відноситься до складу запасів (П(с)БО 9), то необхідно перелічити й інші рахунки обліку запасів, які використовуються на підприємстві та суміжні з 26 рахунком.

На підприємстві для узагальнення витрат на виробництво продукції використовується рахунок 23 «Виробництво» без деталізації на субрахунки. Зазначимо, що на цьому рахунку ведеться облік незавершеного виробництва на кінець звітного періоду.

Рахунок 24 «Брак на виробництві» на даному підприємстві не застосовується, тому що браку не виникає. Деталі, які не відповідають загальноприйнятим вимогам (стандартам) до певного виду продукції, належать вторинній переробці. Тобто, якщо працівник допустив неточність в виготовленні виробу, він відразу відправляє цю деталь на переплавку. Якщо таку погрішність виявив відділ внутрішнього контролю, то процедура така ж сама. Тому на підприємстві було затверджено не застосовувати рахунки обліку браку.

Окрім готової продукції (26 рахунок) на підприємстві також існують товари, для узагальнення та обліку інформації за якими передбачений рахунок 28 «Товари». На цьому рахунку відображається наявність та рух товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які надійшли на підприємство з метою подальшого продажу. Цей рахунок на підприємстві має лише один субрахунок 281 «Товари на складі».

Окресливши в загальних рисах наявність та призначення рахунків обліку, перейдемо до опису існуючого документообігу та порядку складського обліку на даному підприємстві.

Важливою умовою правильного ведення обліку руху продукції по операціям випуску, реалізації, а також забезпечення її схоронності на всіх ділянках обліку руху є своєчасне документальне оформлення таких операцій.

На склад готова продукція поступає, зазвичай, після її прийняття відділом технічного контролю. Облік матеріальних цінностей на складах ведеться матеріально-відповідальною особою в кількісному вираженні за найменуванням та сортом виробу в Книзі складського обліку. Рахунки в ній відкриваються на кожне найменування продукції із розрахунку на облік протягом року. Вона заповнюється за кожним фактом переміщення матеріалів. Також на підприємстві щомісяця бухгалтерією складається Звіт про переміщення номенклатури на складах (Додаток Ж), в якому відбиваються всі операції руху матеріалів за місяць. Таким чином на підприємстві щомісяця проводиться звірка даних складського обліку з даними бухгалтерії.

Також слід зазначити, що облік руху готової продукції робітником складу ведеться лише у кількісному виражені із вказівкою ціни оприбуткованого виду запасів з первинних документів. Вартісна оцінка руху запасів через склад і контроль за своєчасністю і правильністю оформлення записів первинних документів за складськими операціями систематично здійснюється робітниками бухгалтерії.

Оприбуткування готової продукції на склад здійснюється на основі накладної на здачу готової продукції на склад. А реалізація продукції зі складу - на основі видаткової накладної (Додаток З), яка використовується як для обліку руху матеріальних цінностей всередині підприємства, так і для відпуску стороннім організаціям. Ця накладна виписується в 2х примірниках і підписується головним бухгалтером і уповноваженою на відпуск особою. Також накладну підписує особа, яка отримує цінності зі складу. При цьому відпуск готової продукції обов'язково підтверджується наданням довіреності на отримання цінностей робітнику від покупця (Додаток З1). Перший примірник видаткового документу залишається у комірника для підтвердження відпуску, запису в Книзі складського обліку та в бухгалтерії. Другий примірник видаткового документу передається експедитору (представнику покупця) для заповнення транспортних документів на відпуск продукції та передачі її покупцю.

На підставі видаткового документу бухгалтерія виписує пропуск на вивіз готової продукції з території підприємства та рахунок-фактуру (Додаток К).

У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, розташованим за межами підприємства, або стороннім організаціям видаткову накладну виписують на підставі договорів, розпоряджень, рахунків-фактур або інших відповідних документів. Перший примірник передається на склад як підстава для відпуску матеріалів, другий - одержувачу матеріалів.

В цілому порядок складського обліку готової продукції нічим не відрізняється від складського обліку виробничих запасів.

Щорічно на складі готової продукції проводиться інвентаризація. Її проведення відбувається з наказу керівника підприємства. У наказі обов'язково зазначаються об'єкт інвентаризації, склад робочої інвентаризаційної комісії, дата початку і закінчення інвентаризації.

Результати контрольних перевірок інвентаризації оформлюються актами, які реєструються бухгалтерією та підшиваються до загальної таці. Основні й додаткові інвентаризаційні описи, що надійшли в бухгалтерію, використовуються для виведення результату інвентаризації. Для визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства складає порівняльні відомості щодо тих цінностей, де зафіксовані розбіжності між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю коштів, відображеною в інвентаризаційних описах. Вартість надлишків і нестач у порівняльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки, показаної в облікових регістрах. Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому було закінчено інвентаризацію, але не пізніше грудня звітного року.

Процес проведення інвентаризації готової продукції передбачає:

переважування, обмір, підрахунок комісією у порядку розміщення продукції у даному приміщенні;

інвентаризаційні описи складаються на товарно-матеріальні цінності, що перебувають в дорозі, на неоплачені в строк покупцями відвантажену продукцію, що перебуває на складах інших підприємств;

кількість продукції, що зберігається в непошкодженій упаковці постачальника, може визначитися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини визнаних цінностей.

В окремих описах відображається зіпсована, непотрібна продукція, неліквідна готова продукція, а також готова продукція, яка надійшла або відпущена в ході інвентаризації. Продукція, підготовлена до відправки чи відпуску згідно виписаних, але не оплачених документів, включається до загального інвентаризаційного опису як власна (нереалізована).

В поточному аналітичному обліку готова продукція відображається в натуральному та вартісному вираженні.

Надходження, вибуття або списання готової продукції власного виробництва в бухгалтерському обліку відображається в грошовій оцінці по фактичній виробничій собівартості.

При відображенні в обліку реалізації продукції, послуг визначають собівартість її реалізації. Бухгалтерія підприємства формує облікову вартість готової продукції у відповідності з прийнятим на підприємстві методом обліку - за поточними обліковими цінами (фактичними витратами). При використанні цього методу собівартість реалізованої продукції визначають прямим розрахунком як добуток середньозваженої на кількість продукції суми фактичної виробничої собівартості залишку продукції на початок місяця й фактичної собівартості виготовленої протягом звітного місяця продукції на кількість відвантаженого обсягу продукції. Окрім цього, на даному підприємстві в якості облікових використовують договірні відпускні ціни (Додаток Л).

Наведемо приклад розрахунку такого руху продукції протягом останнього звітного місяця в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Визначення руху готової продукції протягом місяця

Показники	Кількість (шт.)	Вартість (грн.)
1. Залишок готової продукції на складі на початок місяця по фактичній собівартості	326	10 250
2. Надійшла готова продукція (за місяць по фактичній собівартості)	456	202 740
3. Відвантажена зі складу готова продукція:	563	250 146
- за оптовими цінами з урахуванням ПДВ
- по фактичній собівартості (10250+202740):(326+456)Ч563	(563)	153 342
4. Залишок готової продукції на кінець місяця	219	59 648

Ці операції в бухгалтерському обліку на даному підприємстві відображаються в певній послідовності, яка наведена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Кореспонденція рахунків з руху готової продукції

Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1. Готова продукція здана на склад	26	23	202 740
2. Відвантажена готова продукція покупцеві ТОВ ІПК Техніка	361	701	250 146
3. Нараховані податкові зобов'язання з ПДВ	701	641	41 691
4. Відображена собівартість готової продукції (розрахунково)	901	26	153 342
5. Списана собівартість продукції на фінансовий результат	791	901	153 342

На даному підприємстві не застосовують планову (нормативну) собівартість, тому розрахунок відхилень від фактичної собівартості не ведуть. Через цю облікову особливість 262 субрахунок на підприємстві не застосовується.

Для визначення виробничої собівартості кожного виду продукції на підприємстві складається калькуляція (Додаток М), перелік статей якої підприємство затвердило однаковий для всіх видів виробів. Саме ці статті калькуляції формують планову собівартість виробу.

На даному підприємстві для обліку витрат на виробництво та собівартість готової продукції, наказом № 41 «Про організацію бухгалтерського обліку» (Додаток Н), затверджено застосування рахунків та субрахунків 9 класу. Таким чином всі витрати, пов'язані з формуванням собівартості акумулюються на субрахунках 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» (Додаток П) та 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг». За дебетом цих рахунків відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, послуг, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Протягом місяця виробнича собівартість в бухгалтерському обліку відображається одноразово після визначення фактичної виробничої собівартості продукції наприкінці звітного місяця.

При реалізації готової продукції дохід (виручка) від такої реалізації визнається у випадку, коли виконується низка умов, які зображені на рис. 2.4 (див. нижній прямокутник).

На даному підприємстві в бухгалтерському обліку інформація про доходи від реалізації продукції відображається на рахунку 70 «Доходи від реалізації» з відповідними субрахунками 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів» та 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг» (Додаток П1). За кредитом цих субрахунків відображається грошова оцінка переданої покупцеві продукції, послуг з урахуванням непрямих податків (сум ПДВ та інших податків, пов'язаних з реалізацією продукції) та зборів, які входять в ціну продажу. За дебетом - щомісячне відображення відповідної суми непрямих податків, зборів, щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на субрахунок 791. Синтетичний та аналітичний облік доходів від реалізації відображається в Журналі-ордері.

Випуск та реалізація готової продукції відображається також у формах фінансової звітності (Баланс, Звіт про фінансові результати підприємства, форма 1-П).

Тепер перейдемо до розгляду облікових особливостей розрахунків з покупцями та замовниками.

2.2 Облік розрахунків з покупцями та замовниками

Несвоєчасність розрахунків за відвантажену продукцію спричиняє виникнення дебіторської заборгованості. Тому її розгляд є суміжним та обов'язковим. Дебіторська заборгованість - дуже важливий фактор, який виникає і є наслідком договірних правовідносин (господарських договорів) між суб'єктами господарювання. Виникнення дебіторської заборгованості -- це об'єктивний процес, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між сторонами в господарському договорі.

Таким чином, дебіторська заборгованість є результатом виконання (невиконання) договорів. Які умови прописані в договорі, так і будуть здійснюватись розрахунки між сторонами. Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги виникає при відвантаженні продукції, товарів, робіт і послуг за умови розрахунку покупцями в майбутньому. Якщо в договорі не буде прописано умов про відповідальність за вчасне проведення розрахунків чи за проведення розрахунків взагалі, то це може стати провокаційним фактором для боржника щодо невчасного, неповного виконання власного зобов'язання або невиконання зобов'язання взагалі перед кредитором.

На досліджуваному підприємстві існує не лише заборгованість за товари, роботи, послуги, а й інша заборгованість, тому доцільно буде надати в графічному вигляді склад дебіторської заборгованості досліджуваного підприємства (рис. 2.3).

З рис. 2.3 видно, що в 2007 році, коли підприємство почало налагоджувати канали збуту, значення заборгованості за відвантажену продукцію значно зросло.

Потрібно зазначити, що на даному підприємстві немає довгострокової дебіторської заборгованості, лише поточна. В 2007 році значення цього показника стрімко зросло з 15,6 тис. грн. до 226,5 тис. грн. Таке збільшення викликане високими темпами нарощування обсягів продаж продукції. Цей факт є абсолютно нормальним та не загрозливим для підприємства. Бо, чим більше воно виробляє, тим більше воно й продає. Але в сучасному господарюючому механізмі розрахунків, одночасне отримання продукції та переказ коштів за неї не можливе. Така різниця в часі й спричиняє виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, роботи, послуги. Не зважаючи на такий стрімкий ріст, вся заборгованість погашається протягом трьох - чотирьох місяців з дати її виникнення, що підтверджується даними, отриманими з Форми № 5 (Додаток Щ, Щ1).

Тепер перейдемо до розгляду сутності дебіторської заборгованості та процесу її обліку на досліджуваному підприємстві.

Заборгованість замовників та покупців за продукції, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, послуг і оцінюється за первісною вартістю. Але в підсумок балансу така заборгованість, відповідно з нормами П(с)БО 10, включається за чистою реалізаційною вартістю.

Але на даному підприємстві поки що ці дві вартості заборгованості дорівнюються, бо досі був відсутній резерв сумнівних боргів.

Сума доходу від реалізації продукції, надання послуг, яка виникає в результаті операції, визначається за договором, укладеним між підприємством та покупцем. Ця сума вимірюється за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або належить до отримання. Отже, первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію наближена до її справедливої вартості, а різниця, яка виникає між ними, незначна.

Розглянемо облікові критерії визнання дебіторської заборгованості, які існують на даному підприємстві.

Для обліку дебіторської заборгованості на підприємстві застосовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», який має субрахунки 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 362 «Розрахунки з іноземними покупцями». За дебетом цих субрахунків відображається продажна вартість реалізованої продукції, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, облік якого ведеться на рахунку 64, інші збори та обов'язкові платежі, які належать перерахуванню до бюджету та позабюджетні фонди та включені до вартості реалізації. За кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців та замовників за отриману продукцію.

Момент виникнення заборгованості покупців та замовників фіксується певними документами. Основним документом, який регулює взаємовідносини між покупцем та продавцем є договір з вітчизняним або контракт з іноземним партнером (Додаток Р). І саме в залежності від договірних умов при відпуску або передачі готової продукції покупцеві підприємство-продавець виписує необхідні накладні.

На досліджуваному підприємстві при відвантажені продукції заповнюються:

видаткова накладна (Додаток З), яка містить інформацію про кількість та вартість продукції, що підлягає відвантаженню;

податкова накладна (Додаток К1), яка фіксує розмір податкових зобов'язань з ПДВ;

рахунок-фактура (Додаток К).

В разі виконання послуг, наприклад з пакування вантажу, стороннім організаціям, підприємством оформлюється акт прийняття-здачі робіт (Додаток К2).

На даному підприємстві не застосовуються при відвантаженні товарно-транспортні накладні, підприємство їх не виписує. На думку автора, цей момент є помилковим. Але керівництво підприємства пояснює цей факт відсутністю власного транспорту.

Відсутність довгострокової та безнадійної дебіторської заборгованості спричинила й відсутність резерву сумнівних боргів. Тому на підприємстві взагалі не формується такий резерв. За останні роки у підприємства жодного разу не виникла безнадійна заборгованість. Це пов'язано з впевненістю в платоспроможності покупців та жорсткими умовами контрактів, які не передбачать затримку оплати за отриману продукцію на тривалий період.

Відсутність резерву сумнівних боргів спричинила дублювання в Балансі сум дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги у рядках 160 і 161.

В більшості випадків при укладанні договорів з покупцями на поставку продукції підприємство вимагає її часткову сплату, тобто попередню оплату. І тільки після її отримання підприємство здійснює відвантаження готової продукції. Такі умови розрахунків застосовуються для контрактів, які укладаються на велику суму, та обов'язково для «незнайомих» покупців, тобто тих, які купують продукцію у даного підприємства вперше. Для постійних клієнтів, які здійснюють періодичні закупівлі продукції, така вимога не є обов'язковою.

Таке надходження грошових коштів на поточний рахунок від покупця досліджуване підприємство веде на субрахунках: 681.1 - «Розрахунки за авансами отриманими від вітчизняних покупців» та 681.2 - «Розрахунки за авансами отриманими від іноземних покупців». Таке розмежування (наявність окремих субрахунків) дає можливість оперативно визначити виконання договірних зобов'язань та наявність нових клієнтів.

Синтетичний облік розрахунків за авансами отриманими ведеться в Журналі 3, а аналітичний - у відомості за рахунком 68 (Додаток С).

Облік господарських операцій за авансами отриманими відображається наступними записами, зображеними у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Кореспонденція рахунків з обліку авансів отриманих

Зміст операції	Дебет	Кредит
1. Надійшла на рахунок передоплата від вітчизняного покупця	311	681.1
2. Зарахований аванс отриманий в рахунок сплати за відвантажену продукцію покупцю	681.1	361
3. Повернуто отриманий аванс	681.1	311

Зазначимо, що на даному підприємстві не використовується вексельне забезпечення заборгованості. Підприємство ні приймає вексельні зобов'язання, ні видає векселів в якості гарантії сплати.

Також відзначимо, що на досліджуваному підприємстві бартерні операції чи операції міни не присутні. Відвантаження продукції можливе лише за умови наявності договору купівлі. Ніякі інші цивільно-правові угоди не вважаються дійсними.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться у оборотно-сальдовій відомості (Додаток В) за кожним покупцем та замовником окремо. На субрахунку 362 аналітичний облік ведеться в гривнях та іноземній валюті, яка передбачена договором. Підсумкові суми відомості за кредитом субрахунків 361 та 362 вносяться до Журналу 3. Ці суми також знаходять своє відображення і в формах фінансової звітності.

На підприємстві при розрахунках з покупцями за отриману готову продукцію використовується певний алгоритм проводок, які наведено в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Бухгалтерські проводки з обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Зміст операції	Дебет	Кредит
1. Готова продукція відвантажена ТОВ ІПК Техніка	361	701
2. Нараховані податкові зобов'язання з ПДВ	701	641
3. Списана собівартість реалізованої готової продукції	901	26
4. Отримані грошові кошти від покупця протягом 30 днів з моменту реалізації продукції	311	361

Підбиваючи підсумки викладеного, зазначимо, що за останній рік значення дебіторської заборгованості порівняно з попереднім роком зросло у 14 разів. Але така ситуація не є підтвердженням неплатоспроможності досліджуваного підприємства, скоріше навпаки. Нарощуючи обсяги виробництва та реалізації продукції підприємство розширило й коло своїх покупців, тому така ситуація є абсолютно нормальною.

Позитивним моментом в обліковому процесі даного підприємства є розмежування рахунків для вітчизняних та іноземних покупців, що дає змогу оперативного аналізу надходжень. А негативним є той факт, що на підприємстві не ведеться відомість з помісячним відбиттям заборгованості за відвантажену продукцію за покупцями. Тобто протягом місяця підприємство, зокрема керівництво, не може оперативно отримати інформацію щодо заборгованості на поточний місяць. Взагалі це можливо, але для цього потрібно підіймати договори, накладні на відвантаження та прибуткові документи. А при наявності такої узагальнюючої відомості довільної форми, підприємство мало б змогу оперативно приймати рішення щодо стягнення дебіторської заборгованості.

2.3 Удосконалення обліку реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками на основі використання обчислювальної техніки

Аналізуючи діючу на підприємстві систему документообігу, відразу проявляється недостатність застосовуваних як первинних, так і зведених форм обліку. З метою виправлення сформованої ситуації доцільно запропонувати використання зведеної відомості відвантаження, відпуску, реалізації продукції. Її використання забезпече комплексний облік інформації, яка необхідна для оперативного аналізу процесів реалізації на досліджуваному підприємстві. Тобто всі дані, які вона містить, дають змогу миттєво обчислити фінансовий результат від будь-якої операції реалізації. Це швидко і зручно не лише для працівників бухгалтерії, а й для подання термінових звітів в галузі реалізації виготовленої продукції.

Вирішення цього проблемного питання могло б бути розв'язане за допомогою різних програмних продуктів, наприклад системи програм Visual Basic, табличного процесора Excel або системи керування базами даних Access. Розглянемо більш детально запропоновані мови програмування з виділенням найбільш оптимальної з них.

В базі даних Access основними об'єктами є таблиці, запити, форми, звіти, макроси і модулі. Система керування базами даних дає можливість контролювати структуру і опис даних, роботу з ними і організацію колективного користування інформацією. СКБД також суттєво збільшує можливості і полегшує каталогізацію і ведення великих об'ємів інформації, яка зберігається в численних таблицях. СКБД включає в себе три основних типа функцій: визначення даних, їх обробка й керування даними. Усі ці функціональні можливості в повному обсязі реалізовані в Microsoft Access [9]. Але недоліком цієї програми служить її складність у використанні. Простий бухгалтер, який має економічну освіту і лише оглядово ознайомлений з цим програмним продуктом, не зможе швидко й легко працювати в ньому. Ця програма здебільшого призначена для програмістів. А на досліджуваному підприємстві таких фахівців немає, тому доцільно розглянути інші прикладні пакети.

VISUAL BASIC - це объектно-орієнтоване програмування та робота з базою даних. Для економічних та розрахункових потреб користувачів було створено промислове видання BASIC (Enterprise Edition), яке забезпечує керування процесом обробки (уведення вхідних даних, уведення команд, висновок результатів). Він складається з форм, на яких розміщають елементи керування. Процес обробки даних кодується, що може бути пов'язаний з формою або елементом керування, а також може бути окремим модулем (функції). Код являє собою сукупність процедур, кожна з яких описує процес, пов'язаний з певною подією. Виходячи з викладеного, видно що дана мова програмування також є непростою у використанні і потребує спеціальних вмінь та навичок.

Розглянемо наступний варіант програмного продукту - табличний процесор Excel. Цією програмою можна користуватися для складання бюджетів і фінансових звітів, перетворення сухих цифр у наочні діаграми й графіки, проведення аналізу типу «А що буде, якщо ?» практично з будь-якого питання, а також для сортування численних списків у лічені секунди.

За допомогою електронних таблиць Excel можна додавати інформацію рядок за рядком і стовпець за стовпцем, будучи цілком упевненим у тім, що Excel правильно складе, відніме, помножить, розділить будь-які числа [18].

Саме цей табличний процесор було запропоновано автором для полегшення праці робітників бухгалтерії з огляду на простоту в його використанні та зрозумілість кожному. Аналізуючи та обробляючи ту інформацію, яку містить запропонована відомість, засобів Excel більш ніж достатньо. Тому саме за допомогою цього програмного засобу підприємству пропонується здійснити автоматизацію, принаймні, процесу реалізації продукції.

Запропонована відомість може застосовуватися бухгалтеріє для визначення вартості відвантаженої та реалізованої продукції, для визначення неоплаченої продукції, а також для виявлення результату від реалізації у вартісному вираженні. Результати розрахунку надаються у вигляді Відомості відвантаження, відпуску, реалізації продукції. В основу розрахунків покладені дані рахунків-фактур та податкових накладних, а також норми закону України «Про податок на додану вартість».

Отримані дані представляються графічно для оперативного аналізу у вигляді гістограми, яка містить порівняльну характеристику витрат підприємства на виробництво продукції, яка була реалізована, та виручки від її реалізації. Також пропонується графік, який демонструє суми, які підприємство повинно отримати за реалізовану продукцію та фактично отримані кошти за кожним покупцем. А за допомогою кругової діаграми - приводиться питома вага кожного покупця в загальному обсязі отриманої виручки від реалізації.

Розрахунки та побудову діаграм виконано засобами табличного процесору Microsoft Excel.

Відповідно до структури таблиці, в комірку А1 необхідно ввести назву таблиці. В комірки А3:L3 ввести елементи так званої «шапки». Потім при натиснутій клавіші <Ctrl> об'єднати всі комірки «шапки» в групу та забезпечити центральне розташування записів.

На аркуші «Довідники» доцільно розмістити таблиці «Перелік покупців», «Найменування продукції» та «Виписка з книги реєстрації ПКО».

Перелік основних покупців укладається відповідно до Журналу обліку дебіторської заборгованості, і містить основні відомості про покупця. Таблиця «Найменування продукції» містить детальну інформацію про основні характеристики продукції, що реалізується. А для того, щоб знати дату і суму отриманих від реалізації продукції коштів скористаємося деякими даними з книги реєстрації ПКО.

Приклади довідкових таблиць надані на рис. 2.7, 2.8 і 2.9.

Код покупця	Найменування покупця	Форма власності	Місто розашування
1232	Альпі-Кий	ТОВ	м. Львів
1256	Агролен	ПП	м. Харків
2568	Асса LTD	ТОВ	м. Запоріжжя
2569	Блік	ТОВ	м. Харків
8952	Второсплав	ЗАТ	м. Харків
1590	Добробут	ТОВ	м. Харків
1455	Донсплав	ТОВ	м. Донецьк
1260	ІПК Техніка	ТОВ	м. Харків
4890	Куряжський з-д силікат. виробів	ТОВ	м. Харків
3251	Мегапласт	ТОВ	м. Харків
1003	Плайтех	ТОВ	м. Дніпропетровськ
8950	Полімер	ТОВ	м. Харків
1255	Профіль	АТ	м. Харків

Рис. 2.7 Довідкова таблиця «Перелік покупців підприємства»

Номенклатурний номер	Найменування продукції	Відпускна ціна без ПДВ	Одиниці виміру (шт)	Місце зберігання
101124	СП 10-28	21,62	1000	склад срепи
156893	СП 12-28	25,08	1000	склад срепи
258945	СП 12-32	33,78	1000	склад срепи
325687	СП 16-28 Л	27,95	1000	склад срепи
125695	СП 16-28	30,87	1000	склад срепи
588744	СП 19-28	35,93	1000	склад срепи
236589	СП 12-32 Т	34,56	1000	склад срепи
258946	МУЛ - 15	909,00	1	Центр. склад
123658	МУЛ - 15-р	368,65	1	Виробничий склад
200365	МУЛ - 16	909,00	1	Виробничий склад
100365	МУЛ - 17	959,50	1	Виробничий склад
365057	МУЛ - 17-р	383,80	1	Центр. склад
230598	МУЛ - 20	909,00	1	Центр. склад
256003	МУЛ - 20/СНГ	909,00	1	Центр. склад
556145	МУЛ - 375	656,50	1	Склад Малишева
559001	МУЛ - 340	420,83	1	Склад Малишева

Для зручності користування довідниковими таблицями, привласнимо власне ім'я виділеній області комірок на рис. 2.7, 2.8 і 2.9. Так виділеній області таблиці «Перелік покупців» присвоєно ім'я «Покупці», таблиці «Найменування продукції» - «Продукція», а таблиці «Виписка з книги реєстрації ПКО» - пко. Після розробки структури таблиці заповнюємо їх необхідними довідковими даними відповідно до норм документів, які згадані в постановці задачі.

Тепер перейдемо до розгляду послідовності вводу формул.

Розглянемо комірки стовпчика «Найменування продукції». Ввід найменування продукції, яка відвантажується покупцям доцільно виконувати за допомогою довідникових даних з таблиці «Найменування продукції» та стандартної функції вертикального перегляду (ВПР). У якості ключового значення необхідно використовувати номенклатурний номер продукції, занесений до стовпця D основної таблиці. Номенклатурний номер до основної таблиці заноситься у вигляді переліку, що забезпечується за допомогою наступної команди: Дані - Перевірка - Параметри. Таким чином номенклатурний номер продукції обирається зі списку, який пропонує машина при натисненні на будь-яку комірку стовпця В.

В функції ВПР перший параметр D6 означає значення, яке шляхом перебору відшукує в першому стовпчику довідникової таблиці «Продукція». Якщо значення параметру буде знайдено, то з відповідної строки довідникової таблиці буде обране значення другого стовпця у відповідності до третього параметру функції ВПР - 2. якщо заданий параметр не буде знайдено, то система видасть повідомлення «Н/Д» (Немає даних).

Аналогічно заповнюються дані в поля «Покупець» в комірки G6:G15 з довідкової таблиці «Покупці», за допомогою 1 стовпця довідникової таблиці «Код покупця». При цьому «Майстер формул» формує наступний вираз:

Значення виручки від реалізації продукції залежить від кількості відвантаженої продукції та ціни за неї. Тому для розрахунку виручки від реалізації необхідно мати значення ціни. Послідовність заповнення даних в стовпець І «Ціна» основної таблиці така ж сама - за допомогою довідникової таблиці «Продукція», де є відпускна ціна, занесена до стовпця 3 та за допомогою все того ж «Майстра формул» формуємо вираз:

Таким чином, маючи кількість відвантаженої продукції (Н) та ціну, обчислимо значення стовпця К «Виручка від продажу за готову продукцію». В комірку К вводимо наступну формулу:

Тепер обчислимо суму ПДВ з розрахунку 20% від відпускної ціни продавця. Тобто в стовпець L вводимо наступну формулу:

Маючи значення Виручки за готову продукцію (К) та суми ПДВ (L), маємо змогу обчислити загальну суму виручки від такої реалізації. До стовпця J вводимо формулу:

Наступний стовпець М має назву «Фактична собівартість», яка обчислюється за допомогою коефіцієнта собівартості, прийнятого на підприємстві. Його значення складає 85% від вартості продукції без ПДВ. Тому для автоматичного обчислення цього показника доцільно було розробити довідникову таблицю з ім'ям «Собівар» із зазначення прийнятого коефіцієнта. Розрахунок собівартості відбувається з використанням наступної формули:

Тепер за допомогою все тієї ж функції ВПР, візьмемо значення фактично отриманих сум за реалізовану продукцію з довідникової таблиці «Виписка з книги реєстрації ПКО», де потрібне нам значення занесене до 4 стовпця. Таким чином в стовпці N маємо наступний формалізований вираз:

Останній стовпець відомості містить інформацію про залишок несплаченої на кінець кварталу суми за реалізовану продукцію. Значення дебіторської заборгованості обчислюється за допомогою наступної формули:

Всі формули, які було введено до комірок строки 6 необхідно за допомогою маркера автокопіювання скопіювати й до решти строк таблиці (з 7 по 15).

Заключна сума необхідних стовбців у відповідних комірках «Всього» визначається за допомогою функції авто підсумовування шляхом клацання на кнопці стандартної панелі інструментів.

Після вводу всіх формул редагуємо зовнішній вигляд таблиці.

У результаті розрахунків відомість має наступний вигляд, наданий на рис. 2.10. А на рис. Т1 надана таблиця з відображенням всіх формул.

Для аналізу отриманих результатів доцільно надати порівняльну гістограму витрат підприємства на виробництво (тобто фактична собівартість) реалізованих видів продукції в порівнянні з отриманою чистою виручкою. Такий малюнок дає змогу швидко візуально співвіднести найважливіші важелі діяльності будь-якого підприємства - витрат-дохід, і виявити збиткові (нерентабельні) види продукції або ж неплатоспроможних покупців.

Відомість відвантаження, відпуску та реалізації продукції за 4й квартал 20 07 року
№ п/п	Дата Відванта-ження продукції	Номер платіжного документу	Номен-кла-турний номер продук-ції	Наймену-вання продукції	Код покуп-ця	Покупець	Відвантажено	Виручка від продажу	Фактична собівар-тість	Фактич-но отрима-но на кінець кварталу	Дебітор-ська заборго-ваність на кінець кварталу
							Гото-ва про-дук-ція (кіль-кість)	Ціна	всього	в тому числі
										за готову продук-цію	ПДВ
1	10.12.2007	УТ-0000232	556145	МУЛ - 375	1256	Агролен	10	656,50	7 878,00	6 565,00	1 313,00	5 580,25	7 878,00	0,00
2	12.09.2007	УТ-0000150	100365	МУЛ - 17	1260	ІПК Техніка	40	959,50	46 056,0	38 380,0	7 676,00	32 623,00	23 028,0	-23 028,00
3	08.10.2007	УТ-0000170	556145	МУЛ - 375	1260	ІПК Техніка	11	656,50	8 665,80	7 221,50	1 444,30	6 138,28	8 665,80	0,00
4	09.11.2007	УТ-0000202	365057	МУЛ - 17-р	1260	ІПК Техніка	9	383,80	4 145,04	3 454,20	690,84	2 936,07	0,00	-4 145,04
5	26.12.2007	УТ-0000244	258945	СП 12-32	1003	Плайтех	28	33,78	1 135,01	945,84	189,17	803,96	1 135,01	0,00
6	28.09.2007	УТ-0000053	123658	МУЛ - 15-р	8950	Полімер	8	368,65	3 539,04	2 949,20	589,84	2 506,82	3 539,04	0,00
7	30.10.2007	УТ-0000192	156893	СП 12-28	8950	Полімер	70	25,08	2 106,72	1 755,60	351,12	1 492,26	2 106,72	0,00
8	07.12.2007	УТ-0000175	325687	СП 16-28 Л	8950	Полімер	25	27,95	838,50	698,75	139,75	593,94	0,00	-838,50
9	03.12.2007	УТ-0000224	556145	МУЛ - 375	1255	Профіль	9	656,50	7 090,20	5 908,50	1 181,70	5 022,23	7 090,20	0,00
10	04.12.2007	УТ-0000225	101124	СП 10-28	1255	Профіль	25	21,62	648,60	540,50	108,10	459,43	648,60	0,00
Всього	Х	Х	Х	Х	Х	Х	3 789,88	82 102,91	68 419,09	13 683,82	58 156,23	54 091,37	-28 011,54

З діаграми наведеної на рис. 2.11 чітко видно співвідношення фактичної собівартості та отриманої суми виручки за кожним покупцем. Але найголовніше, що випливає з цього графіку - це найбільш платоспроможний та прибутковий покупець, а саме ІПК Техніка. З діаграми видно, що всі 3 закупівлі протягом 4го кварталу мають найбільш вагомий вплив на фінансовий стан досліджуваного підприємства. З наведено графіку випливає, що продукція, яку купувало це підприємство користується непоганим попитом.

Для аналізу питомої ваги кожного покупця в загальному обсязі отриманої виручки від реалізації продукції без ПДВ за 4й квартал 2007 року доцільно побудувати кругову діаграму. Для цього в якості категорій слід використовувати назви фірм покупців (G6:G15), а в якості значень - виручку від реалізації продукції з ПДВ (J6:J15).

З цієї діаграми видно, що найбільшу питому вагу в отриманому обсязі виручки за 4й квартал 2007 року підприємству принесло ТОВ ІПК Техніка (56,10% + 10,55% + 5,05% в загальному обсязі). Цей факт є закономірним, тому що саме це підприємство є постійним клієнтом досліджуваного підприємства. Також можна зробити висновки щодо найменш вагомих товариств, доля закупівель яких не відіграє значну роль в діяльності підприємства.

Тепер наведемо графік дебіторської заборгованості на кінець кварталу. Технологія його побудови аналогічна описаним вище. В якості категорій були використані фірми-покупці, а в якості значень - суми грошових коштів фактично отримані від покупців на кінець кварталу та очікувані суми виручки.

Графік дуже наочно демонструє наявну заборгованість та дає змогу приймати оперативні рішення щодо виникнення та ліквідації дебіторської заборгованості. Але потрібно зазначити, що ситуація яка зображена на рис. 9 є абсолютно прийнятною для нормальної діяльності підприємства. 70% покупців сплатили суми заборгованості повністю і в строк. З десяти фірм-покупців лише дві не розрахувалися з підприємством взагалі, і одна сплатила половину суми. Враховуючи, що ІПК Техніка є постійним клієнтом досліджуваного підприємства, то така заборгованість буде погашена в повному обсязі найближчим часом.

Аналізуючи систему договірних відносин на даному підприємстві, можна сказати що вона є досить злагодженою та прибутковою. Платіжна культура покупців є загалом прийнятною.

2.4 Рекомендації щодо вдосконалення облікового процесу на підприємстві

Вивчивши діючу систему документообігу та проаналізувавши найголовніші економічні показники діяльності досліджуваного підприємства за останні три роки, можна дати певні рекомендації щодо усунення виявлених факторів, які спричиняють негативний вплив. Виявлені недоліки можна згрупувати на 3 групи: облікові, планово-економічні та аналітичні. Тепер більш докладно розглянемо їх зміст та методи усунення.

Перш за все, це облікові недоліки, які існують на даному підприємстві, а саме, брак форм документів, які застосовуються при обліку випуску та реалізації виробленої готової продукції.

Найбільш поширеною формою при обліку готової продукції є накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою № М-11 (далі форма № М-11), яка не застосовується на даному підприємстві. Але, На думку автора, її використання є доцільним, з метою розмежування внутрішнього та зовнішнього відпуску. Тобто пропонується для реалізації продукції стороннім організаціям застосовувати видаткову накладну, а для внутрішнього переміщення матеріалів все ж таки - форму № М-11. Бо в другому випадку застосування видаткової накладної не є доцільним. Її використання спричиняє виписування податкової накладної, яка зовсім не потрібна при внутрішньому переміщення матеріалів. А на досліджуваному підприємстві така різниця не вбачається, що є помилковим.

На даному підприємстві продукція, що надійшла на склад відпускається з нього на підставі виписаної видаткової накладної. Така процедура не є цілком правильною. Бо, зазвичай, в таких випадках оформлюється наказ-накладна або просто накладна, які являють собою наказ складу на відпуск або відвантаження готової продукції покупцям. Форми даних документів розробляються підприємством самостійно з урахуванням вимог до наявності реквізитів первинних документів, передбачених п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

У даного підприємства немає власного автотранспорту, може саме тому воно вирішило не вводити до системи документообігу товарно-транспортну накладну (далі ТТН). Але її використання є обов'язковим при вивозі готової продукції за межі підприємства автомобільним транспортом. Тому автор також рекомендує застосування цієї форми документу.

Також можна запропонувати застосування відомостей залишків готової продукції на складі на перше число кожного місяця або ведення книги залишків. Ці зведені документи заповнюються завскладом або комірником щомісяця та здаються в бухгалтерію.

Окрім цих затверджених форм документів, автор пропонує застосування розробленого зведеного документу, який має назву «Відомість відвантаження, відпуску та реалізації продукції». Ця відомість містить всю необхідну інформацію, щодо кількості та вартості відвантаженої продукції, її фактичної собівартості та отриманих коштів на кінець кварталу за кожним покупцем. До того ж ця форма документу пропонується у табличному процесорі Microsoft Excel, що дає змогу автоматичного заповнення певних стовпців цієї відомості. Зразок цієї відомості та детальний опис щодо користування нею викладений у підрозділі 2.3 даної роботи.

Застосування такої відомості надасть змогу оперативного аналізу надходжень за відвантажену продукцію та миттєвого визначення суми дебіторської заборгованості на будь-яку дату за кожним покупцем. Це дуже легко та зручно. До того ж запропонована форма документу має всі необхідні довідникові таблиці, що значно спрощують процес заповнення таблиці. Саме тому, на думку автора, ця відомість повинна бути впроваджена в систему документообігу даного підприємства.

Можливо, дотримання викладеної схеми документообігу полегшить обліковий процес на даному підприємстві та забезпече змогу оперативного аналізу реалізованої продукції.

Окрім нестачі наявних форм документів при обліку готової продукції, також автор не цілком погоджується з обраним на даному підприємстві методом оцінки готової продукції. Оскільки на підприємстві розроблюється план випуску та реалізації продукції на наступний рік, було б доцільно використовувати й нормативний метод собівартості. Не можна стверджувати, що метод за обліковими цінами не правильний, чи суперечливий. Але, на думку автора, оцінка продукції за плановою собівартістю надасть змогу виявити той відсоток відхилення облікових цін від фактичної собівартості. Якщо готова продукція обліковується за розрахунково-відпускними (плановими) цінами, то за Інструкцією сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від вартості її за обліковими цінами (далі - відхилення) визначається як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами.

Рівень (відсоток) відхилень визначається діленням суми відхилень на початок місяця і суми відхилень на продукцію, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць з виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунка 26 “Готова продукція” і дебетом рахунків, на яких відображено вибуття готової продукції.

Це відсоткове відношення фактичної собівартості продукції до її облікової собівартості може використовуватися бухгалтерією і для розрахунку фактичної собівартості продукції, яка знаходиться в залишках на кінець місяця. Цей залишок на кінець місяця за фактичною собівартістю потрібен для подальшої звірки з Головною книгою. А залишок за обліковими цінами порівнюється з даними вище запропонованих книг залишку на складах.

Застосування цього методу також обумовлюється необхідністю більш чіткого та виваженого планування на даному підприємстві. Нормативні (планові) ціни повинні якомога точніше відповідати фактичним. Це стосується не лише цін, а й планування обсягів виробництва та реалізації. З третього розділу даної роботи чітко видно, що планові показники дуже відрізняються від фактичних даних. Це свідчить про недосліджені резерви підприємства, які використовуються протягом звітного року. Тобто робітники, які займаються планово-економічною діяльністю не в повному обсязі враховують потужності та наявні можливості підприємства, не кажучи вже про виявлення якихось додаткових джерел чи залучення нових потужностей. Те що фактичні показники перевищують заплановані звісно ж добре, але, з іншого боку, не достатньо. Бо якщо підприємство без особливих намагань досягає таких високих показників в галузі виробництва та реалізації продукції, порівняно з планом, то можна лише уявити якими вони могли б бути при цілеспрямованій політиці в цьому напрямку.

Резерви випуску і реалізації продукції виникають постійно під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалення організації виробництва, праці й менеджменту. Невикористані можливості виробництва і реалізації продукції є основним об'єктом аналітичного пошуку, оскільки при цьому визначається не лише втрачена вигода, а й оцінюються можливості та доцільність їх мобілізації. Доцільно виділити чотири етапи дослідження резервів виробництва і реалізації продукції.

На першому етапі дають оцінку зовнішніх і внутрішніх резервів. Зовнішні резерви виробничої програми формуються зміною кон'юнктури товарного ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку), станом ринків капіталу, фондів, матеріалів, робочої сили та ін. Внутрішні резерви виробництва і реалізації продукції виражають можливості підприємства і пов'язані насамперед з використанням виробничого потенціалу.

На другому етапі виділяють інтенсивні та екстенсивні резерви виробництва і реалізації продукції. Це, зокрема, нарощування виробничої потужності для забезпечення домінуючого становища на ринку, збільшення витрат ресурсів для поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції та ін. Визначальним же напрямом мобілізації резервів виробництва і реалізації продукції є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності. Інтенсифікація використання виробничих ресурсів є головною передумовою досягнення високих фінансових результатів та стійкого фінансового стану.

На третьому етапі дають оцінку резервів організації виробничого процесу. Раціональна організація виробничого процесу пов'язана із забезпеченням ритмічності і комплектності виробництва і збуту продукції відповідно до умов договорів поставки. Неритмічний випуск продукції протягом місяця найчастіше спричиняється використанням запасу незавершеного виробництва, відсутністю достатнього запасу, напівфабрикатів заготівельних цехів, перебоями у постачанні сировини, простоями робітників і устаткування, змінами виробничих завдань та ін. Ці причини повинні бути виявлені під час планування та аналізу. Для характеристики ритмічності випуску продукції протягом року доцільно будувати динамічні ряди за місяцями, кварталами з розподілом на декади і дні.

На четвертому етапі виявляють можливості збільшення обсягу продажу, тобто виручки від реалізації продукції. Аналіз резервів приросту реалізації продукції включає пошук резервів збільшення товарного випуску і зменшення залишків нереалізованої продукції на кінець звітного періоду. Можливості приросту товарного випуску оцінюються як за випуском товарної продукції за аналізований період, так і за зміною залишків незавершеного виробництва на початок і кінець цього періоду. Найповніше резерви товарного випуску виявляються на перших трьох етапах аналізу. Щодо оцінки зміни залишків незавершеного виробництва, то слід зазначити, що частина їх має нормативний характер (для забезпечення ритмічності виробництва), а понаднормативні запаси скорочують можливості приросту реалізації.

Далі на підставі даних первинного обліку можна з'ясувати причини і виявити винуватців відхилень планових показників від фактичних.

Тому в третьому розділі даної роботи й пропонується звернути увагу керівництва на складання планів на наступний рік та їх відповідність можливостям та прихованим резервам підприємства. Надавши в роботі порівняльний аналіз планових та фактичних величин за 2007 рік, відразу стає очевидним невідповідність запланованих показників фактичним. Тому автор пропонує використання запропонованої форми плану для усунення цього недоліку.

Окрім своєчасного виявлення та аналізу резервів збільшення виробництва та реалізації продукції, На думку автора, також потрібно звернути увагу на такий аспект діяльності підприємства, як аналітична робота. Мається на увазі, що доцільно було б окрім планування показників проводити їх оперативний аналіз. Для підприємства дуже важливо проводити аналіз реалізованої продукції, аналізувати виконання плану по реалізації та інші плани, щоб виявити недоліки і усувати їх, поки вони не призвели до негативних результатів.

Доручити, наприклад, тим самим працівникам, що займаються плануванням, проводити й поквартальний аналіз результатів діяльності підприємства, порівнювати ті ж планові та фактичні показники та своєчасно корегувати прогнози на наступні періоди. Маючи результати такого нескладного аналізу, керівництво та відповідні служби підприємства зможуть приймати оперативні рішення щодо усунення відхилень.

В роботі окрім обліку та аналізу готової продукції досліджувалися розрахунки з покупцями та замовниками за отриману продукцію, тобто вивчався стан дебіторської заборгованості підприємства. З цього приводу автор також має певні зауваження.

Відсутність безнадійної дебіторської заборгованості є безумовно позитивним моментом в діяльності підприємства. Але, на думку автора, це не дає підстави аби не вказувати в Наказі про облікову політику підприємства метод формування резерву сумнівних боргів. Цей пункт у відповідному наказі відсутній. Наразі підприємство не стикалося з неплатоспроможністю своїх покупців, але у нього немає жодних гарантій що у цьому або наступному році такі неплатники не з'являться. Тому все ж таки підприємству потрібно визначитися з таким методом.

На думку автора, з огляду на стан розрахунків на даному підприємстві та наявних методів створення резерву сумнівних боргів, пропонується використання методу, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів. Цей метод базується на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості за кожним дебітором. Якщо конкретний дебітор визнано неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів.

Таке введення резерву не змушує підприємство спеціально виділяти кошти чи збільшувати видатки операційної діяльності, а лише дає змогу мати чітку схему роботи бухгалтерів у разі виникнення безнадійної чи сумнівної заборгованості. На даний момент ніяких операцій щодо утворення резерву робити не потрібно, але записав метод у Наказ про облікову політику, керівництво тим самим дає чіткі вказівки у разі виникнення вищезгаданих обставин.