Облік, аудит та аналіз виробничих запасів підприємства

Таблиця 2.7 Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з надходження запасів придбаних підзвітною особою

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Оприбутковано виробничі запаси, придбані підзвітною особою за готівку	201	372
2	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ	641	372
3	Оплачено за придбані виробничі запаси	372	301

При надходженні запасів на склад, виготовлених власними силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної вимоги. Вона складається матеріально відповідальною особою у двох примірниках і перший примірник є основою для списання запасів з матеріально відповідальної особи цеху (бригадира), другий - передається на склад для оприбуткування запасів. Оприбуткування виробничих запасів, виготовлених власними силами відображається по дебету на рахунку 20 «Виробничі запаси», за кредитом - 23 «Виробництво».

Після того, як запаси оприбутковані допускається їх відпуск зі складу. Бухгалтерські проведення, пов'язані з вибуттям, представлені в табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Основні бухгалтерські проведення, за якими відображається вибуття виробничих запасів

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Використано виробничі запаси для потреб виробництва	23	20
2	Використано виробничі запаси для загальновиробничих потреб	91	20
3	Використано виробничі запаси для адміністративних потреб	92	20
4	Використано виробничі запаси для потреб збуту	93	20
5	Використано виробничі запаси для потреб невиробничих підрозділів	949	20
6	Передано матеріали на переробку	206	20
7	Використано виробничі запаси для виправлення браку	24	20
8	Використано виробничі запаси для капітального будівництва, яке здійснюється підприємством	151	20
9	Використано виробничі запаси для виготовлення основних засобів	152	20
10	Списано нестачі запасів (якщо винні особи не виявлено)	947	20
	Списано суму ПДВ	947	641

Отже, для ведення синтетичного обліку запасів на ТОВ «Альфа» використовуються не всі субрахунки рахунку 20 «Запаси», що обумовлено специфікою виробництва. Аналітичний облік ведеться в розрізі видів та груп сировини, постачальників, партій поставок тощо. Але для більш ефективного ведення обліку виробничих запасів на підприємстві важливим є управлінський аспект.

2.4 Податковий облік операцій з виробничими запасами на підприємстві

Податковий облік запасів повинні вести всі платники податку на прибуток. Такий облік ведеться за загальними правилами бухгалтерського обліку та згідно з обліковою політикою платника податку, але з деякими обмеженнями, що накладені нормами ПКУ. При переході на загальну систему оподаткування з інших систем оподаткування (сплата єдиного податку або фіксованого сільськогосподарського податку) бухгалтер здійснює певні процедури, щоб розпочати ведення обліку запасів з метою обкладення податком на прибуток.

Особливості обліку ПДВ під час придбання запасів встановлюються нормами пп. 139.1.6 ПКУ. У загальному випадку згідно з пп. 139.1.6 ПКУ суми ПДВ, сплачені у складі ціни запасів під час їх купівлі, не включаються до складу витрат підприємства -- платника податку на прибуток і ПДВ. Це означає, що собівартість запасів при їх оприбуткуванні, обліку та вибутті не включає в себе суми ПДВ. Ті ж підприємства, які не є платниками ПДВ, навпаки -- суму ПДВ включають до собівартості запасів під час їх обліку згідно з абзацом другим пп. 139.1.6 ПКУ.

Якщо підприємство (платник податку на прибуток і ПДВ) одночасно продає запаси, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20%, 0% та які звільнені від обкладення ПДВ (відповідно до ст. 197 ПКУ) або не є об'єктом обкладення цим податком (відповідно до ст. 196 ПКУ), йому потрібно окремо визначати суму «вхідного» ПДВ, що припадає на звільнені або неоподатковувані операції. Ця сума ПДВ включається до собівартості проданих запасів так само, як у неплатників ПДВ (абз. 3 пп. 139.1.6 ПКУ).

Якщо платник ПДВ визначає базу оподаткування для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ виходячи з винагороди (маржинального прибутку або маржі) (статті 207, 210 ПКУ), то весь «вхідний» ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання запасів, включається до їхньої собівартості у момент їх списання під час їх продажу або отримання доходу від діяльності, в якій ці запаси були використані (абз. 4 пп. 139.1.6 ПКУ). Тобто поточний облік запасів ведеться так само, як і неплатниками ПДВ, а суми ПДВ до сплати визначаються безпосередньо з суми винагороди або маржі, без використання загального механізму зменшення суми податкових зобов'язань на суму податкового кредиту.

Податковий облік придбання запасів.

Найчастіше запаси придбаваються за кошти або на умовах бартеру, тобто за певну компенсацію. У цьому разі їхня собівартість під час їх подальшого споживання або продажу визначається за нормами п. 138.6 ПКУ з урахуванням пп. 139.1.6 ПКУ. В бухгалтерському обліку цей показник формується аналогічно згідно з п. 9 П(С)БО 9 (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Собівартість запасів, придбаних за плату

№ з/п	Стаття витрат за ПКУ	Норма ПКУ	Норма П(С)БО
1	Ціна придбання	П. 138.6	П(С)БО 9, пункт 9
2	Крім ПДВ, включеного до ціни товару	Абз. 1 пп. 139.1.6
3	Ввізне мито	П. 138.6
4	Суми ПДВ, які не відшкодовуються підприємству	Абз. 2 та 3 пп. 139.1.6
5	Витрати на доставку	П. 138.6
6	Витрати на доведення до стану, придатного для продажу	П. 138.6

Отже, собівартість придбаних запасів визначається однаково як у податковому, так і в бухгалтерському обліку. Хоча у податковому обліку немає собівартості придбання, а є собівартість реалізації (яка визначається не у момент придбання, а у момент реалізації), проте відповідно до п. 138.6 ПКУ «собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу». Тобто не можна сформувати собівартість проданих товарів у момент реалізації, не знаючи собівартості їх придбання. У бухгалтерському обліку собівартість придбання теж використовується для визначення собівартості запасів під час їх реалізації, тобто маємо справу з однією величиною -- собівартістю, в яку нам обійшлися запаси при їх придбанні. Адже цю вартість потім і списуємо на витрати.

Розглянемо відображення у бухгалтерському обліку надходження запасів відповідно до застосовуваного Плану рахунків, що зображений у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 Облік операцій по придбанню запасів за грошові кошти

№ з/п	Господарська операція	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	При попередній оплаті вартості за запаси з ПДВ	371	311
	Відображено податковий кредит	641	644
2	Відображено суму запасів, придбаних у постачальника за грошові кошти, без ПДВ	20, 21, 22	631
3	Відображено суму ПДВ, включеному до вартості запасів, на рахунку 644, якщо оприбуткуванню запасів передувала передплата, або на рахунку 641, якщо надходження запасів - перша подія	644, 641	631
4	Відображено залік заборгованості	631	371
5	Оплачено вартість запасів і сума податкового кредиту по ПДВ (після оплата)	631	311

Крім придбання виробничих запасів за грошові кошти, достатньо розповсюдженими є ситуації, коли виробничі запаси одержують за бартером. При обміні подібними запасами не визначається дохід, а тому і не визначаються фінансові результати.

У зв'язку з цим зазвичай собівартість купівельних запасів під час їх списання на витрати або під час продажу в бухгалтерському обліку відповідає їхній собівартості у податковому. Але якщо до витрат на доставку запасів на склад підприємства включаються витрати на відрядження працівників, виплати працівникам, фінансування їхніх особистих потреб (харчування, питна вода тощо) й інші подібні витрати, то треба враховувати норми пп. 140.1.6, 140.1.7, 139.1.1 та 138.12.2 ПКУ. I якщо згідно з цими нормами деякі витрати не дозволяється враховувати у податковому обліку, то на відповідну суму виникає постійна податкова різниця (пп. 14.1.188 ПКУ).

Податковий облік вибуття запасів.

Собівартість запасів при вибутті визначається за одним із методів, запропонованих стандартами бухгалтерського обліку та ПКУ. Вибір цих методів є частиною облікової політики підприємства.

У податковому обліку згідно з пп. 14.1.228 ПКУ собівартість реалізованих запасів визначається як витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду запасів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються у частині, яка не суперечить положенням розділу III ПКУ. З формулювання цього підпункту можна зробити висновок, що він не вимагає ідентичності податкового та бухгалтерського обліку конкретних запасів на конкретному підприємстві. Потрібно лише, щоб собівартість була визначена «відповідно до положень» бухгалтерського обліку (а не за фактичними даними бухгалтерського обліку, в частині, що не суперечить положенням ПКУ). Тобто ПКУ прямим текстом не вимагає, аби платники податків одночасно обирали однакові альтернативи для податкового та бухгалтерського обліку собівартості реалізованих запасів і визначали собівартість у податковому обліку на підставі фактичних даних бухгалтерського обліку.

Якщо закупівельні ціни на запаси мають стійку тенденцію до зростання або зменшення, то формула ФIФО забезпечує оцінку залишку не проданих (не списаних) запасів, що числиться на балансі (тобто на дебеті рахунків 20, 22, 28 та ін.) на звітну дату за останніми цінами придбання, що найточніше відображає фактичну собівартість залишків запасів, адже вона буде сформована за найактуальнішими цінами останніх партій, які ще не були списані. Якщо ціни зростають, то з метою податкового обліку така формула може бути не дуже вигідною, адже вона забезпечує найвищий показник прибутку в найближчих звітних періодах. Якщо, наприклад, формула ФIФО передбачена обліковою політикою іноземного материнського підприємства, то чи може її вітчизняна «дочка» -- платник податку на прибуток якось вплинути на розмір свого податку на прибуток. У такому разі у податковому обліку не заборонено використовувати іншу формулу собівартості запасів при вибутті, яка теж відповідатиме положенням бухгалтерського обліку згідно з пп. 14.1.228 ПКУ. Наприклад, це може бути метод середньозваженої оцінки. Він забезпечує більш рівномірне списання вартості запасів та рівномірний розподіл оподатковуваного прибутку між звітними періодами. Зміна методів списання запасів як складова облікової політики повинна відбуватися з урахуванням вимог пунктів 17 та 18 П(С)БО: зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) та з дотриманням принципу послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

При спілкуванні з податковим інспектором з питань визначення собівартості проданих товарів під час перевірки потрібно надати йому розгорнуту інформацію про облікову політику, прийняту на підприємстві: обрані альтернативи в бухгалтерському та податковому обліку та підстави такого вибору, а також відповідну облікову інформацію.

2.5 Управлінські аспекти обліку виробничих запасів підприємства

Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства промисловості змушені шукати шляхи зниження витрат на виробництво продукції. Основним з резервів зниження витрат є підвищення ефективності використання матеріальних запасів. Належним чином побудований облік матеріальних запасів безпосередньо впливає на ефективність діяльності господарюючих суб'єктів.

Отже, управлінський облік запасів це насамперед управління ними. На відміну від традиційного обліку, коли увага бухгалтерів зосереджена лише на забезпеченні точного оприбуткування і повного збереження запасів, управлінський облік своєю метою має таку функціональну діяльність менеджерів, котра спрямована на доведення витрат на утримання запасів до мінімуму за умови повного постачання ними виробничих потреб.

Досвід розвинутих країн свідчить про те, що основним інструментом для підвищення ефективності є використання концепції логістики в організації економічної діяльності підприємства. Інформаційне забезпечення логістики обліково-аналітичними даними є передусім завданням управлінського обліку.

Для швидшого впровадження в практику логістичних концепцій в Україні необхідно кардинальні зміни в структурі підприємства і перехід до більш гнучких організаційних структур. Якість управління багато в чому залежить від своєчасного отримання менеджером достовірної інформації про стан об'єкта управління, яку в першу чергу надає управлінський облік.

В собівартості продукції питома вага затрат виробничих запасів в різних галузях народного господарства коливається в межах від 50% до 80%. Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства повинні завжди знаходиться виробничі запаси в межах норм, передбачених потребами підприємства. І хоча утримання запасів пов'язане з певними витратами, підприємства змушені це робити. Мотивами цього є: ймовірність порушення встановленого графіка постачань виробничих запасів; можливе коливання попиту; зниження чутливості до зростання цін чи коливання валютних курсів (при поставці запасів за зовнішньоекономічними договорами); можливість своєчасного реагування на сезонні коливання виробництва (це стосується продукції сільського господарства, яку закуповують переробні підприємства); знижки при купівлі великої партії може стати причиною створення запасу; спекуляція; витрати, пов'язані з оформленням кожного нового замовлення (так звані «трансакційні витрати» - витрати на пошук нового постачальника, переговори, відрядження, проведення сертифікації якості, тощо); можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу; можливість негайного обслуговування покупців, що позитивно впливає на імідж підприємства; зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин; спрощення процесу управлінням виробництвом. Наявність запасів дозволяє знизити вимоги до ступеня узгодженості виробничих процесів на різних ділянках, а отже і знизити відповідні витрати на організацію управління цими процесами. Перелічені причини свідчать про необхідність створення виробничих запасів на підприємстві.

Мета управління запасами - знайти «золоту середину»: запасів повинно бути не дуже багато, щоб не «відволікати» гроші з обігу, і не дуже мало, щоб уникнути «порожніх складів» і не допустити зупинки виробництва. Балансування між цими двома позиціями і складає суть керування обіговими активами в частині виробничих запасів.

Моделювання процесу трансформації оборотного капіталу із грошової у виробничу форму на основі економіко-математичного моделювання умов постачання дозволяє прискорити постачання матеріальних ресурсів, оптимізувати величину виробничих запасів, прискорити оборотність оборотного капіталу, одержати відчутний економічний ефект.

Оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, що створюють матеріальні блага чи надають матеріальні послуги - це мета логістики, яка на рівні підприємства виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, що є на підприємстві: матеріальних та інформаційних. Побудова логістичної системи повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій.

В умовах конкурентної боротьби за споживача, коли потенційна пропозиція перевищує попит, проблеми ефективної реалізації виготовленої продукції стають пріоритетними. Коли попит перевищує пропозицію, то впевненість у тому, що будь-яка партія виготовленої продукції буде реалізована, обумовлює функціонування витратного виробництва, більше уваги приділяється максимальному завантаженню виробничих потужностей, зниженню собівартості одиниці продукції шляхом збільшення продуктивності обладнання за одиницю часу, тоді як завдання підвищення інфраструктурних операцій і процесу реалізації мають другорядне значення. Динамічність і невизначеність попиту на ринку робить недоцільним створення і підтримку великих запасів. Одночасно виробники зацікавлені в отриманні кожного нового, навіть невеликого замовлення. Все це обумовлює потребу в гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко реагувати на кон'юнктуру ринку.

В управлінському обліку фігурують оцінки і плани на майбутнє (прогнозування) і використовується багато приблизних оцінок - розрахункових, експертних, очікуваних. Характерною рисою управлінського обліку є його децентралізація задля наближення його до місць виникнення витрат і прийняття рішень. Щодо виробничих запасів, то вони займають провідну роль в системі управлінського обліку. Виробничі запаси є складовою частиною виробничих витрат, а управлінський облік в своїй діяльності націлений саме на розгляд поведінки і управління витрат, методів і способів обліку витрат та калькулювання собівартості, аналізі релевантної інформації для прийняття управлінських рішень.

Для управління запасами в управлінському обліку використовують ряд процедур і технічних прийомів:

1) правильне бюджетування потреби у різних елементах запасів (сировини, напівфабрикатів, готової продукції, товарів);

2) контроль за нормативами та рівнем запасів відповідно до бюджету, розрахунок коефіцієнту оборотності запасів та середнього періоду їх оборотності як в цілому, так і за видами запасів;

3) контроль повторних замовлень виробничих запасів, що дає можливість визначити, при якому мінімальному допустимому залишку сировини необхідно оформляти повторне замовлення (так звана точка замовлення);

4) використання моделі розрахунку економічного розміру замовлення (ЕРЗ), суть якої полягає у визначенні такого розміру замовлення, при якому сумарні витрати на оформлення замовлення та зберігання запасів будуть мінімальними. На практиці під час визначення оптимального розміру замовлень доведеться враховувати більшу кількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов'язано з особливими умовами постачань і характеристиками продукції, з яких можна отримати вигоду, якщо врахувати такі фактори: знижки на транспортні тарифи залежно від обсягу вантажоперевезень, знижки з ціни продукції залежно від обсягу закупівель.

5) управління запасами за категоріями (за методом «ABC»). Управління запасами, як правило, пов'язане з контролем фактичної наявності виробничих запасів на складах. Це вимагає великих витрат фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо для багатономенклатурних запасів. Для проведення «АВС» - аналізу необхідно встановити вартість кожного товару за закупівельними цінами, розташувати товари за зменшенням ціни, знайти суму даних про кількість і витрати на придбання, розбити товари на групи, залежно від питомої ваги в загальних витратах на придбання.

Усі розглянуті системи управління запасами пов'язані з певним порядком контролю їх фактичного рівня на складах, що часто витрат фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо для багатономенклатурних запасів. Однак зазвичай із загального числа найменувань найбільша вартість запасу (або основна частка витрат на управління ними) припадає на відносно невелику їхню кількість. Однак зазвичай із загального числа найменувань найбільша вартість запасу (або основна частка витрат на управління ними) припадає на відносно невелику їхню кількість. Цю залежність демонструє АВС-аналізу. У загальному випадку АВС-аналізу є методом, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими елементами якої-небудь множини. У його основу покладено припущення, що відносно невелика кількість видів товарів, які повинні неодноразово закуповуватися, становить велику частину загальної вартості товарів, що закуповуються.

ABC-аналіз показує значення кожної групи матеріалів і допомагає звернути увагу на основні.

В основі методу АВС лежить правило Паретто. Відповідно до методу Паретто, безліч керованих об'єктів поділяється на дві нерівні частини (80/20). Широко розповсюджений метод АВС пропонує глибший поділ - на три частини.

Для проведення АВС-аналізу необхідно виконати наступні дії (рис. 2.5)

Рис. 2.5 Техніка АВС-аналізу.

Залежно від витрат товарні запаси поділяються на три групи - А, В, С за їх часткою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов'язково відбувається на три групи, кількість груп та їх межі вибираються довільно. Найпоширеніша така класифікація.

Група «А» - найдорожчі та коштовні товари, на частку яких припадає близько 75-80% загальної вартості запасів, але вони становлять лише 10-20% загальної кількості товарів, які перебувають на зберіганні.

Група «В» - середні за вартістю товари. Їхня частка в загальній сумі запасів становить близько 10-15%, але в кількісному відношенні - 30-40% продукції, яка зберігається.

Група «С» - найдешевші товари. Вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Підприємство використовує близько 200 найменувань різної сировини. У таблиці. 2.11 приведені дані, що характеризують прямі витрати по закупівлі для семи найменувань.

Таблиця 2.11 Розрахункові дані для АВС-аналізу

Запаси	Питома вага в загальній кількості найменувань, %	Річна потреба, ум. од.	Ціна грн.	Витрати по закупівлях тис. грн..	Витрати по закупівлях наростаючим підсумком, тис. грн.	Питома вага в загальних витратах,%	Клас матеріала
1	14,20	65000	11	715000	715000	66,42	А
2	28,57	3500	60	210000	925000	85,92	В
3	42,86	4000	16,5	66000	991000	92,05	В
4	57,14	9500	3	28500	1019500	94,70	С
5	71,42	3000	9	27000	1046500	97,20	С
6	85,71	8200	2,5	20500	1067500	99,16	С
7	100,0	8	120	9600	1076600	100,0	С

Інформація, що міститься в табл. 2.11, отримана таким чином.

1. Розрахований річний оборот по кожному найменуванню матеріалу. Він визначений шляхом множення закупівельних цін на кількість одиниць матеріалу, споживаних впродовж року.

2. Усі позиції матеріалу розподілені у міру убування річного обороту.

3. Усім позиціям присвоєні порядкові номери, не залежні від номенклатурних.

4. Річні обороти прораховані наростаючим підсумком, тому, наприклад, матеріалу з порядковим номером 5 відповідає сумарний річний оборот по перших п'яти позиціях.

5. Розрахована процентна доля річного обороту наростаючим підсумком і процентне відношення порядкового номера до загальної кількості найменувань матеріалів.

З таблиці 2.8 видно, що велика частина витрат пов'язана із закупівлею трьох найменувань матеріалів. Результати ABC представлені в таблиці 2.12., з якої видно, що приблизно 66% витрат доводиться на 14% від загальної кількості запасів і тільки 8% - на запаси, складові 57% в загальній кількості.

Таблиця 2.12 Результати АВС-аналізу

Клас запасу	Кіл-ть найменувань матеріалів	Питома вага в загальній кількості найменувань, %	Витрати по закупівлях, тис. грн.	Питома вага в загальних витратах, %
А	1	14,29	715000	66,42
В	2	28,58	276000	25,64
С	4	57,13	85600	7,94
Разом	7	100	1076600	100

Таким чином, контроль за поставкою запасів групи «С» має бути щоденним, бо такі запаси використовуються в великому обсягу. Для запасів групи «В» - щотижневий, і для запасів категорії «А» - щомісячний, тому що даного виду запасів використовується найменше. При цьому ретельно визначаються розміри і моменти видачі замовлень по групі «А», Встановлюється строгий контроль і регулювання запасів, тому що питома вага у витратах найбільша.

Підбиваючи підсумки потрібно зазначити, що матеріальні затрати є ключовим елементом формування витрат на підприємстві, а значить існують об'єктивні причини, що змушують підприємства створювати резерви виробничих запасів. З іншого боку, надмірні обсяги виробничих запасів спричиняють ряд негативних наслідків для господарюючого суб'єкта. Тому становлення логістики як системи управління матеріальними та інформаційними потоками є цілком закономірним в сучасних економічних реаліях. Впровадження логістичної концепції управління на підприємствах потребує перш за все забезпечення своєчасною, повною і достовірною інформацією про стан об'єкта управління, яку надає управлінський облік.

Розділ 3. Контроль і аудит виробничих запасів підприємства

3.1 Методика перевірки державними контролюючими органами стану обліку виробничих запасів на підприємствах

Основні напрями контролю стану складського господарства і дотримання умов зберігання матеріальних запасів:

1. Перевірка організації зберігання матеріальних запасів на підприємстві. Під час проведення інвентаризації матеріальних запасів здійснюється контроль забезпечення надійності їхнього зберігання, а саме:

а) стану охорони складських приміщень (укріплення дверей, наявність ґрат на вікнах і сигнальних пристроїв, реєстрація в жур­налі здавання об'єктів під охорону та їхнього приймання);

б) стану протипожежної безпеки;

в) дотримання санітарних норм, температурних режимів, порядку складування матеріальних цінностей;

г) забезпеченості складів вимірювальними приладами та технікою.

2. Перевірка закріплення матеріальної відповідальності за працівниками, які приймають, відпускають матеріальні запаси та забезпечують їхнє збереження. При цьому методом обстеження у відділі кадрів підприємства треба перевірити особові справи щодо своєчасності укладення з усіма матеріально відповідальними особами угоди про повну матеріальну відповідальність, а в бухгалтерії -- наявність актів приймання-передавання матеріальних цінностей при звільненні з роботи одних та прийнятті на роботу нових працівників.

Методом порівняння даних Книги головних рахунків та оборотних відомостей про залишки матеріальних цінностей за матеріально відповідальними особами й аналізу даних про фактично відпрацьований ними час за ревізований період в особових рахунках розрахунків з оплати праці виявляються «фіктивні» матеріально відповідальні особи (фактично звільнені з роботи, які не передали матеріальних цінностей, або особи, що перебувають у декретних відпустках, довгострокових відпустках для догляду за дітьми до трьох років чи на тривалому лікарняному).

3. Перевірка дотримання працівниками встановлених правил щодо приймання і відпуску матеріальних запасів, своєчасності та правильності ведення записів у картках складського обліку.

4. Перевірка організації пропускної системи на підприємстві при ввезенні й вивезенні матеріальних цінностей (аналіз даних книги реєстрації перепусток, актів перевірки органів правопорядку, наказів про вжиті заходи з ліквідації порушень).

5. Перевірка добору кадрів матеріально відповідальних осіб (чи мають спеціальну підготовку, чи не мають правових обмежень щодо посади за вироком суду).

6. Інвентаризація матеріальних запасів. Організація, техніка та документальне оформлення проведення інвентаризації визначені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України. Систематизація даних про порушення з організації збереження матеріальних запасів дає можливість обґрунтувати критерії для вибору об'єктів інвентаризації під час проведення ревізії підприємства з урахуванням конкретних матеріально відповідальних осіб, видів і номенклатури запасів, де найімовірніші нестачі, крадіжки, факти безгосподарності та витрачання матеріальних цінностей.

Перевірка операцій з надходження матеріальних запасів починається з ознайомлення ревізора з особливостями організації забезпечення матеріальними ресурсами, технологіями оперативного та бухгалтерського обліку операцій з їхнього надходження, використання і витрачання в разі застосування комп'ютерної техніки.

Джерела інформації, які використовуються при здійсненні ревізії:

- первинні документи: господарські угоди на матеріально-технічне забезпечення, специфікації, прибуткові накладні, вимоги, лімітно-видаткові карти (відомості), рахунки-фактури, акти приймання матеріалів, квитанції тощо, звіти матеріально відповідальних осіб, реєстри прибуткових документів;

- облікові регістри: книга реєстрації доручень на отримання матеріальних цінностей, журнал реєстрації вантажів, картки складського обліку, відомість 5.1 аналітичного обліку запасів, оборотні відомості за аналітичними рахунками в розрізі матеріально відповідальних осіб та відповідних синтетичних рахунків, журнали № 3, 5 і 5А, Книга головних рахунків з рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати» і 23 «Виробництво». Основні напрями та послідовність контролю операцій з надходження матеріальних запасів зображено на рисунку 3.1.

Рис. 3.1. Основні напрями та послідовність контролю

Контролюючи повноту оприбуткування матеріальних цінностей, внутрішні документи підприємства порівнюють з документами постачальників, облікових регістрів на відповідність даних про назви постачальника, номер документа, дату, асортимент, ціну, кількість, вартість, ПДВ, суму до сплати.

Крім того, ревізор повинен перевірити обґрунтованість оформлення актів на розбіжності за кількістю, асортиментом, якістю в документах постачальника і фактично при прийманні, своєчасність висунення претензій до постачальників чи транспортної організації.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей ревізор вивчає правильність їхньої оцінки (договір­ні ціни, транспортно-заготівельні витрати на придбання матеріальних цінностей, їхній розподіл за групами матеріальних цінностей, облік та розподіл відхилень від облікових цін) та переоцінки матеріальних запасів (дооцінки, уцінки).

Як свідчать матеріали проведених ревізій, до основних порушень слід віднести: запущеність аналітичного обліку, «вуалювання» операцій про отримання запасів (матеріали в дорозі, на відповідальному зберіганні), несвоєчасність оприбуткування матеріальних запасів; завищення договірних цін, необґрунтованість включення до складу транспортно-заготівельних витрат, які відносяться на собівартість придбання окремих видів запасів; наявність прихованих нестач, крадіжок, утрат і псування матеріальних цінностей, порушення податкового обліку витрат на придбання матеріальних запасів.

Послідовність і основні напрями контролю операцій з витрачання матеріальних запасів.:

1. Перевірка відповідності загального підсумку вибуття та залишків матеріалів на початок місяця в усіх структурних підрозділах (матеріально відповідальних особах) кредитовим оборотам та залишкам на кінець місяця за рахунками матеріальних цінностей (у розрізі субрахунків 201--209) у Книзі головних рахунків.

2. Перевірка операцій з відпуску запасів у виробництво охоплює:

а) перевірку документації таких операцій (у межах установлених лімітів за нормами, понад норми, при заміні матеріалів);

б) контроль обґрунтованості встановлених норм витрат на виробництво.

Вибіркові інвентаризації залишків виробничих запасів у цехах, відділеннях дають можливість визначити наявні надлишки запасів у цехових складах або незавершеному виробництві. Ефективним прийомом виявлення фактів завищення норм витрат є контрольний запуск сировини, аналіз даних про витрати за кілька звітних періодів.

3. Перевірка операцій з витрачання виробничих запасів на інші цілі:

а) невиробничі потреби підприємства;

б) при реалізації матеріалів іншим підприємствам, відпуску в рахунок виплати заробітної плати працівникам, безкоштовної передачі окремим організаціям чи фізичним особам.

Одночасно з контролем повноти та достовірності первинних документів (накладних, розпоряджень адміністрації, довіреностей покупців, податкових накладних) треба перевірити, чи не занижені продажні ціни, чи правильно відображені ці операції в обліку на рахунках, пов'язаних із цим, обсягів нарахування ПДВ та визначення джерел відшкодування таких витрат.

4. Перевірка правильності оцінки виробничих запасів при їхньому списанні з кредиту рахунків обліку матеріальних цінностей у дебет рахунків 23, 24, 91, 92, 93, 94.

Треба врахувати, що в аналітичному обліку виробничі запаси обліковуються за договірними, покупними цінами в розрізі їхньої номенклатури з відокремленням транспортно-заготівельних витрат на їхнє придбання за підгрупами матеріальних запасів.

Таким чином, щоб оцінити за фактичною собівартістю матеріаль­ні витрати в розрізі їхнього фактичного цільового використання, треба розподіляти транспортно-заготівельні витрати щомісяця. Здійснюючи контроль, вивчається обґрунтованість включення витрат до складу транспортно-заготівельних, а потім, застосовуючи метод техніко-економічних розрахунків -- правильність їхнього розподілу за місяць на залишок запасів на кінець місяця та на обсяг використаних запасів за напрямами витрачання (виробництво, невиробниче споживання, реалізація матеріалів, безкоштовне передання іншим організаціям).

5. Перевірка правильності відображення операцій зі списання виробничих запасів в обліку. При здійсненні контролю реві­зор керується П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом МФУ.

Завершуючи документальну перевірку господарських операцій за вищевказаними напрямами ревізії, ревізор методом аналізу змісту господарських операцій визначає правомірність записів у первинних документах і кореспонденцій бухгалтерських ра­хунків у журналах № 5, 5А, 3 або машинограмах по рахунках 23, 24, 91, 92, 93, 94, 99, 374.

Основні порушення:

- списання виробничих запасів на витрати виробництва при нестачах, псуванні та втратах від безгосподарності, фактично використаних на капітальний ремонт чи капітальне будівництво, невиробниче споживання;

- відсутність первинних документів чи їхня фальсифікація, необґрунтовані виправлення за минулі звітні періоди.

Основні типові порушення, що виявляються в процесі контролю запасів, які впливають на розрахунки з бюджетом:

а) заниження оцінки обсягу відшкодування збитків у разі виявлення нестач, псування, розкрадання матеріальних цінностей, які підлягають відшкодуванню винними особами (у розрахунках не застосовуються підвищуючі коефіцієнти, не нараховується подат­кове зобов'язання по ПДВ, акцизний збір, несвоєчасне перерахування в дохід бюджету);

б) заниження валового доходу в розрахунку податку на прибуток через порушення порядку заліку пересортиці матеріальних цінностей;

в) порушення правил проведення інвентаризацій щодо термінів їхнього проведення, повноти об'єктів, оформлення документації та результатів інвентаризацій;

г) порушення методики відображення результатів інвентаризацій на рахунках бухгалтерського обліку.

3.2 Аудит виробничих запасів та типові порушення, виявленні під час його проведення на підприємстві

На більшості підприємств, в тому числі й ТОВ «Альфа» обсяг операцій з виробничими запасами є досить значним, тому їх перевірка є досить трудомістким процесом. Основною метою проведення аудиторської перевірки виробничих запасів є: встановлення законності, достовірності та доцільності операцій з виробничими запасами, правильності їх відображення в обліку. Виходячи з мети аудиту виробничих запасів формуються основні завдання аудиту виробничих запасів:

1. Перевірка фактичної наявності запасів.

2. Перевірка організації складського господарства, стану збереження запасів.

3. Перевірка організації обліку заготівлі, придбання та витрачання запасів.

4. Перевірка повноти оприбуткування запасів при наявності документів, які підтверджують їх придбання.

5. Перевірка правильності визначення первісної вартості запасів при їх надходженні на підприємство.

6. Перевірка правильності оформлення надходжень та відпуску запасів.

7. Перевірка дотримання лімітів з відпуску запасів.

8. Перевірка законності списання запасів при втратах.

9. Перевірка незавершеного виробництва, правильності формування собівартості продукції.

10. Визначення правильності ведення синтетичного і аналітичного обліку виробничих запасів.

11. Оцінка повноти та правильності відображення господарських операцій із запасами в бухгалтерському обліку та звітності.

Джерелами інформації для аудиту операції із запасами є наступні:

1. Наказ про облікову політику.

2. Первинні документи з обліку запасів.

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку запасів.

4. Акти і довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

5. Звітність.

Згідно 300 «Планування аудиту фінансової звітності» були закладені методичні рекомендації щодо планування діяльності аудиторської фірми, які спрямовані на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт.

В процесі планування складають два основних документи:

1.Загальний план.

2.Програму перевірки.

Під час планування використовується наступна інформація:

- умови договору;

- складаються і заповняються анкети оцінки ризику;

- нормативно правові документи, що регулюють аудит;

- наявність аудиторських доказів;

- рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

- облікова інформація підприємства;

- визначений рівень ризику та суттєвості.

План розробляється таким чином, щоб у ньому визначався час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. У плані відображається перелік і обсяг виконаних робіт, строки виконання, процедури, що здійснюється аудитором (табл. 3.1).

Одним із найважливіших моментів виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту - це документ, який містить завдання аудиту для конкретного об'єкту, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань (обсяг та термін їх виконання). [47]

Таблиця 3.1 План аудиту виробничих запасів

№	Завдання та процедури	Період проведення	Виконавець	Примітка
1	Оцінка потреб клієнта, формування груп з проведення аудита і визначення її задач.	01.02-15.02	Керівник аудиторської групи
2	Нарада з планування проекту аудиторської перевірки.	16.02	Керівник аудиторської групи
3	Отримання уявлення про кон'юнктуру ринку, ділове середовище, цілі бізнесу, що впливають на господарський ризик клієнта.	17.02-20.02	Аудитор
4	Оцінка істотних процедур внутрішнього контролю.	20.02-10.03	Аудитор
5	Оцінка ризику.	11.03-20.03	Аудитор
6	Затвердження програми аудиту, істотних і загальних процедур.	21.03	Керівник аудиторської групи
7	Виконання програми аудиту.	21.03-20.04	Керівник аудиторської групи
8	Проведення заключної наради. Оцінка результатів роботи і розробка плану удосконалень.	21.04	Керівник аудиторської групи
9	Пред'явлення керівництву підприємства аудиторського звіту та висновку.	29.04	Керівник аудиторської групи

Аудит виробничих запасів здійснюється за двома напрямами:

1.Перевірка їх фактичної наявності, яка здійснюється за допомогою інвентаризації.

2.Перевірка правильності оцінки запасів в обліку і звітності.

У рамках першого напрямку проводиться інвентаризація, яка дає можливість виявити недостачі або лишки запасів та інші відхилення в обліку, якщо такі мають місце на підприємстві. Послідовність проведення інвентаризації та аудиторських процедур під час інвентаризації на ТОВ «Альфа» наведена на рис.3.2.



Рис. 3.2. Аудит інвентаризації виробничих запасів на базі підприємства ТОВ «Альфа»

Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути членом інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою може:

- спостерігати за виконанням процедур інвентаризації;

- перевірити правильність підрахунку на основі випадкової вибірки;

- вивчати обґрунтованість віднесення операцій до певного звітного періоду;

- отримувати пояснення з приводу значних відхилень виробничих запасів з даними бухгалтерських записів;

- перевірити правильність оцінки фактичного обсягу запасів.

Аудиторські процедури поділяються на ті, що проводяться:

- до інвентаризації;

- під час інвентаризації;

- після закінчення інвентаризації.

До проведення інвентаризації аудитор перевіряє чи на підприємстві ТОВ «Альфа» чітко організовано складське господарство та контрольно-пропускна система.

Аудитором було здійснено процедури перевірки таких фактів:

- як здійснюється охорона об'єкта;

- як укладені та чи правильно оформлені договори про матеріальну відповідальність з працівниками, яким передано матеріальні цінності на зберігання;

- чи створені умови матеріально відповідальним особам для забезпечення збереженості виробничих запасів, чи є в наявності складські приміщення, шафи, сейфи;

- чи є в наявності ваговимірювальні пристрої;

- чи існує контроль за порядком ввезення і вивезення матеріальних цінностей.

Під час проведення інвентаризації аудитор спостерігає за роботою інвентаризаційної комісії. А також аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу аудитор звертає на номери, марки назви, оскільки тут найчастіше виявляється заміна. Аудитор звертає також увагу на перевірку подій після складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду. [61]

При цьому аудитор виконує такі процедури: відбирає операції з відпуску матеріалів, обліковані на початку звітного періоду для вибіркового листування та порівнює їх з накладними та рахунками.

У рамках другого напряму аудиторської перевірки аудитор здійснює документальну перевірку операцій запасами в такій послідовності:

1. Перевірка правильності оцінки запасів при надходженні, придбанні.

При проведенні такої перевірки аудитор враховує те, в синтетичному обліку придбання запасів може здійснюватись в оцінці за фактичною вартістю або за обліковими цінами (за нормативною собівартістю).

При перевірці руху матеріалів аудитор перевіряє правильність їх оприбуткування. Неповне оприбуткування призводить до утворення не відображених в обліку залишків. Тому порівнюють дані прибуткових ордерів з даними супровідних документів постачальників (накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних тощо).

2. Перевірка повноти оприбуткування запасів та наявності документів, що підтверджують їх придбання. Для нього аудитор перевіряє:

- чи дотримуються на підприємстві ТОВ «Альфа» порядок приймання та оформлення документів з приймання запасів;

- чи повністю оприбутковані запаси, зазначені в документах постачальника;

- чи відповідає якість запасів, що визначена в прибуткових документах, якості, що зазначена в сертифікатах постачальника або аналізі лабораторії підприємства.

При перевірці обліку запасів аудитор особливу увагу приділяє перевірці первинної документації. При цьому оцінюється правомірність використання тих чи інших форм документів, перевіряється дотримання порядку їх заповнення та складання (чи складаються вони в момент здійснення операції).

При перевірці документів здійснюється взаємна звірка господарських договорів, рахунків-фактур, накладних, прибуткових ордерів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо. Порівняння кількісних показників оригіналів рахунків-фактур, сертифікатів і специфікацій постачальника дозволяє встановити, чи всі запаси оприбутковані.

Зустрічна перевірка документів, що відображають надходження запасів, з документами постачальника дає можливість виявити факти не оприбуткування запасів або неповне їх оприбуткування. [31]

Перевіряючи реальність операцій, необхідно встановити наявність договорів про поставку матеріалів, правильність їх складанню, порівняти дані документів з оплати даними документів на оприбуткування запасів.

3. Перевірка організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей. Перевірці підлягає правильність нумерації аркушів книг довіреностей, перевіряється наявність їх реєстрації з обліку виданих довіреностей.

Дата видачі довіреностей дає можливість визначити її термін дії. По прибуткових документах перевіряється, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальника, внесення підробок до документів на отримання запасів.

4. Вивчення організації контролю за погашенням довіреностей. З метою перевірки правильності погашення довіреностей аудитор порівнює дані граф «Відмітка про виконання довіреностей» в журналі обліку довіреностей і первинних документів, що характеризують надходження запасів на склад підприємство. При цьому звертається увага на те, чи не видаються нові довіреності особам, які не відзвітувались у використанні попередньо одержаних довіреностей. Важливе значення має і своєчасність здачі до бухгалтерії невикористаних довіреностей.

5. Перевірка достовірності відображення руху запасів в бухгалтерському обліку. В ході такої перевірки аудитор вирішує такі питання:

- як обліковується надходження та витрачання запасів на складах та інших об'єктах;

- чи не було фактів неоприбуткування (повного або часткового), запасів, що надійшли ;

- чи не списувались на витрати запаси понад встановленні норми і без вагомих підстав;

- чи відповідає фактичне витрачання запасів документальним даним;

- чи не приховують недостачі запасів різними необґрунтованими проводками.

Для з'ясування вище перелічених питань важливе значення має аналіз первинних документів з обліку запасів за місцями зберігання.

У ході перевірки операцій з відпуску матеріалів аудитор перевіряє відпуск матеріалів у виробництво і обґрунтованість їх списання на витрати. Також необхідно переконатися чи не списуються виробничі запаси на витрати виробництва без попереднього їх оформлення і без оформлення на них видаткових документів.

Окрему увагу аудитор приділяє складському господарству переглядаючи картки та перевіряючи своєчасність записів в них.

При аудиті операцій із запасами аудитор перевіряє, чи не допускалась їх передача без оплати. Якщо запаси реалізовувались на сторону, необхідно виявити, коли і за якою ціною вони придбані, коли і кому продані, їх ціну, ПДВ, транспортні витрати, уточнити роздрібні ціни на момент реалізації. При реалізації запасів на сторону перевіряється наявність накладних, довіреностей, оцінка вартості реалізації надходження виручки від реалізації в повному обсязі на поточний рахунок.

6. Перевірка законності списання запасів при їх втратах. Під час перевірки аудитор встановлює правильність визначення розміру допустимих втрат при зберіганні і виявлення фактів пересортування запасів, а також правильність оформлення актів. В ході перевірки досліджуються акти інвентаризації за період, що визначається документами, що підтверджують вивезення і використання відходів. [64]

Тестування дає змогу вивчити слабкі та сильні сторони внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку.

Шляхом тестування та інших методів внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку необхідно вивчити окремі питання.

Результати проведених аудиторських процедур аудитор оформляє у вигляді робочих документів. В таблиці 3.2 розглянемо робочий документ аудитора на прикладі аудиторської перевірки підприємства ТОВ «Альфа».

Таблиця 3.2 Тест оцінки системи внутрішнього контролю і рух обліку виробничих запасів

№ з/п	Зміст питання або об'єкт тестування	Зміст відповіді або результат перевірки
Внутрішній контроль
1	Чи є програма внутрішньогосподарського контролю?	Є, розділи програми не деталізовані за групами і підгрупами виробничих запасів.
2	Чи є служба внутрішнього аудиту, ревізійна комісія, постійно діюча інвентаризаційна комісія?	Ревізійної комісії служби внутрішнього аудиту не має, створена лише постійно діюча інвентаризаційна комісія.
3	Чи є посадові інструкції або положення щодо роботи внутрішнього контролю?	Ні.
4	Чи проводиться інвентаризація виробничих запасів. Якщо так, то коли і скільки разів?	Інвентаризація проводиться щоквартально та в кінці року комісією, призначеною наказом керівника.
5	Чи проводиться перевірка повноти та своєчасності оприбуткування виробничих запасів?	Так, але тільки за первинними документами.
6	Чи виявляються особи, винні в перевитрачанні виробничих запасів?	Так.
7	Чи порівнюються первинні дані про витрачання виробничих запасів з даними обліку про рух матеріальних цінностей?	Так, у виняткових випадках за дорученнями керівництва підприємства.
8	Чи перевіряється законність і доцільність витрачання виробничих запасів?	Так.
9	Чи перевіряється правильність оцінки і обліку виробничих запасів?	Так.
Система обліку
10	Чи проводиться класифікація виробничих запасів для їх обліку?	Так.
11	Чи встановлені відповідні методи оцінки обліку на рахунках виробничих запасів в обліковій політиці?	Так, методи оцінки запасів встановленні в обліковій політиці і здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку.
12	Чи розроблений проект постановки обліку на рахунках по руху запасів?	Визначений тільки робочий план рахунків, а проекту немає.
13	Чи організований аналітичний облік виробничих запасів на необхідному рівні, чи ведуться картки складського обліку?	Аналітичний облік ведеться в розрізі цехів, картки складського обліку не ведуться.
14	Чи здаються до бухгалтерії звіти про рух матеріальних цінностей?	Так. Але часто із запізненням.
15	Чи виділяється ПДВ окремим рядком в розрахункових, товарних і платіжних документах?	Так.
16	Чи синтетично порівнюються дані аналітичного і синтетичного обліку?	Щомісячно.

При проведенні аудиту виробничих запасів аудитор може виявити різні порушення та помилки обліку. Він повинен відрізняти їх від різних махінацій з запасами. Найбільш типові порушення та помилки представлені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Найбільш типові помилки та порушення, які виявляються аудитором при проведенні аудиту виробничих запасів на підприємстві

№	Можливі помилки та порушення	Нормативний акт, відповідно до якого вони мають бути виправлені
1	Не відповідність методу списання запасів при їх вибутті обліковій політиці підприємства	Наказ про облікову політику, П(С)БО 9
2	Помилка у визначенні одиниць виміру, у визначенні вартості, перевищенні лімітів, несвоєчасне оприбуткування	Первинні документи, Інструкція про застосування плану обліку
3	Невірно визначений кореспондуючий рахунок	План рахунків обліку, Інструкція про застосування плану рахунків обліку
4	Неправильно розраховані норми природного убутку, помилки у визначенні сум уцінок, дооцінок запасів та їх відображення в обліку	Порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах); Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей
5	Незадовільна організація складського господарства, невиконання завдань щодо заготовлення (придбання) матеріалів; необґрунтовані претензії до постачальників	Цивільний кодекс, накази по підприємству, Положення про складське господарство
6	Завищення собівартості придбаних матеріалів
7	Порушення правил приймання вантажів	Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю»
8	Нераціональне витрачання матеріалів на виробництво
9	Порушення порядку проведення інвентаризації (порушення строків проведення, нерівномірний їх розподіл за календарними періодами, порушення принципу раптовості, неякісне проведення інвентаризації, недбале і несвоєчасне оформлення документів тощо)	Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків

Подобные документы

• Облік виробничих запасів на промислових підприємствах

  Аналіз господарсько-фінансової діяльності ТЗОВ "Компанія Технопол". Особливості документального оформлення руху виробничих запасів. Характеристика синтетичного та аналітичного обліку виробничих запасів. Шляхи удосконалення системи бухгалтерського обліку.
  
  курсовая работа [36,2 K], добавлен 20.08.2010
  

• Облік, аналіз та аудит виробничих запасів на підприємстві ПАТ "Тормаш"

  Оцінка виробничих запасів в умовах ринкових відносин, проблема їх ефективного використання. Організація обліку виробничих запасів на прикладі ПАТ "Тормаш", документальне оформлення їх наявності та руху. Аудит стану та збереження виробничих запасів.
  
  дипломная работа [260,0 K], добавлен 09.11.2013
  

• Облік та аналіз виробничих запасів на сільскогосподарських підприємствах

  Економічний зміст виробничих запасів. Нормативно-правова база, що регулює питання обліку виробничих запасів. Методика аналізу виробничих запасів на підприємстві. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів.
  
  дипломная работа [152,5 K], добавлен 11.07.2008
  

• Облік виробничих запасів на підприємстві

  Поняття виробничих запасів як активів підприємства, особливості їх класифікації. Нормативно-правова база обліку виробничих запасів. Організація обліку надходження та наявності виробничих запасів. Головні шляхи удосконалення обліку виробничих запасів.
  
  курсовая работа [81,9 K], добавлен 10.12.2014
  

• Облік виробничих запасів на підприємстві за матеріалами ГНК "Гетьман"

  Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства. Документальне оформлення і автоматизація синтетичного та аналітичного обліку операцій з руху виробничих запасів та відображення результатів їх руху в ГНК "Гетьман".
  
  курсовая работа [48,7 K], добавлен 30.06.2014
  

• Облік виробничих запасів

  Теоретичні основи побудови обліку та класифікація виробничих запасів підприємства. Аналіз ефективності використання виробничих запасів на підприємстві ВП "Старинська птахофабрика Нова" ВАТ МХП, а також загальні рекомендації щодо вдосконалення їх обліку.
  
  дипломная работа [554,8 K], добавлен 18.11.2010
  

• Облік наявності та використання виробничих запасів

  Економічна сутність запасів, класифікація та оцінка. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві. Документальне оформлення їх наявності, руху та вибуття, синтетичний та аналітичний облік, проведення інвентаризації. Удосконалення обліку запасів.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 05.03.2014
  

• Організація і методика обліку та аналізу виробничих запасів підприємства

  Нормативна база та характеристика документів з обліку і аудиту виробничих запасів та їх руху на підприємстві. Використання інформаційних систем та комп'ютерної технології для контролю основних фондів. Вплив рівня резервів на продуктивність організації.
  
  дипломная работа [377,6 K], добавлен 11.02.2011
  

• Аналітичний облік запасів та синтетичний облік запасів. Основні засоби

  Сутність і види запасів підприємства. Аналітичний бухгалтерський облік виробничих запасів. Умови правильної організації обліку запасів. Відображення в обліку операцій з надходження та витрачання виробничих запасів. Основні засоби: класифікація та оцінка.
  
  контрольная работа [34,6 K], добавлен 07.04.2011
  

• Облік і аудит виробничих запасів на промисловому підприємстві (за матеріалами ПАТ "Дніпровський меткомбінат")

  Економічна сутність та класифікація виробничих запасів. Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства. Методи оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво. Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості.
  
  дипломная работа [337,7 K], добавлен 24.08.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам