Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю (на прикладі діяльності ЗАТ "Житомирський м’ясокомбінат")

Операції з нарахування і використання резерву сумнівних боргів узагальнюється у Журналі 3, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356. Використання резерву сумнівних боргів, створеного за способом платоспроможності окремих дебіторів, здійснюється адресно, тобто за конкретним дебітором, якого на дату створення резерву визнано сумнівним, а на дату використання резерву визнано безнадійним. Резерв, що створюється за іншими двома способами, обліковується безідентифікаційно у сумовому виразі [62, с. 9].

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одначасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. Якщо суми нарахованого резерву недостатньо для списання безнадійної заборгованості, різниця списується на операційні витрати звітного періоду. В результаті списання безнадійної заборгованості реалізаційна вартість дебіторської заборгованості не змінюється.

Створення резерву на погашення сумнівних боргів вже декілька років дозволяється на підприємствах Росії. Списання на рахунок резерву до отримання безнадійної дебіторської заборгованості здійснюється протягом року по мірі настання строків, отримання негативних рішень арбітражних і судових органів за позовами по отриманню заборгованості або об'явлення боржника неплатоспроможнім. Регулювання резерву (нарахування по новим боргам і списання за старими) здійснюється в кінці звітного року.

Визнаючи свою продукцію, роботи та послуги реалізованими після їх відвантаження та пред'явлення рахунків до оплати, підприємство нараховує на цю продукцію прибуток, податок на додану вартість, суму акцизів, сплачує до бюджету податки тощо. Частково ці платежі здійснюються по продукції, яка ще не оплачена покупцями та замовниками. В цьому випадку платежі до бюджету проводяться з оборотних коштів підприємства. Інвестування деякої суми оборотних коштів на ці цілі є неминучою необхідністю, що примушує шукати спеціальне фінансове джерело для такого інвестування.

В Росії застосовують два способи розрахунків суми відрахувань до фонду ризику для погашення сумнівних боргів. Перший полягає в тому, що на підставі багаторічних спостережень визначається процент сумнівних боргів у загальній сумі дебіторської заборгованості покупців та замовників. Фонд ризику для погашення сумнівних боргів утворюється за рахунок прибутку, а неотримані з дебіторів борги протягом року відносять на рахунок резерву. В кінці кожного року сума резерву донараховується згідно прийнятого відсотка та суми дебіторської заборгованості покупців та замовників.

Другий спосіб рекомендований Мінфіном Росії передбачає відрахування в резерв по кожному боргу, визнаному сумнівним на дату звіту. Розрахунок резерву на погашення сумнівних боргів здійснюється щорічно при складанні річного бухгалтерського звіту. Резерв для погашення сумнівних боргів створюється за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості підприємства, яка проводиться у кінці звітного року. Необхідна сума резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану та платоспроможності боржника, оцінки ймовірності погашення боргу у повній або частковій сумі.

В положенні про бухгалтерський облік і звітність в Російській Федерації зазначено, що підприємство може створювати резерви сумнівних боргів по розрахунках з іншими підприємствами, організаціями за продукцію, товари, роботи та послуги з віднесенням сум резервів на результати господарської діяльності. Сумнівним боргом визнається дебіторська заборгованость підприємства, яка не погашена в строки, встановлені договорами, і не забезпечена відповідними гарантіями. Гроиадянським кодексом Російської Федерації загальний строк позовної давності становит три роки.

На практиці російські підприємства резервування прибутку на покриття сумнівних доходів застосовується рідко. Більшість підприємств відображають доход від реалізації продукції з метою оподаткування в міру її оплати, не створююч дебіторської заборгованості. Резерв дозволяється нараховувати тільки на дебіторську заборгованость за продукцію, товари, роботи і послуги. Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в кінці року, в той час як сумнівні борги виникають в ході торгових операцій протягом року. Потрібно розраховувати нарахування резерву протягом всього облікового періоду.

Процедура відрахування до резерву сумнівних боргів складна і трудомістка. Потрібно передбачити можливість проводити відрахування до резерву на підставі середніх статистичних даних.

Міжнародна практика дозволяє більш вільний підхід до обліку дебіторської заборгованості, її амортизації та списання порівняно з українською. Списання дебіторської заборгованості передбачає створення резерву через неавпевненість у майбутньому стані відповідних статей балансу суб'єкта. „Непередбачені події” - визначення, що завжди обмежується обставинами або ситуацією на дату складання балансу. Їх фінансовий вплив має визначатися майбутніми подіями, які можуть мати місце, або не можуть. Тому такі нарахування, відповідно до МСБО, слід відображати в складі нарахувань у фінансових звітах згідно з основоположною концепцією нарахування.

Резерв під проблемну дебіторську заборгованість - це заборгованость, щодо якої виникає невпевненість у її своєчасному та повному погашенні. Він формується на підставі нарахувань, що базуються на експертних оцінках фінансового менеджменту підприємства

З урахуванням вимог діючого законодавства окремо взятої країни. Аудиторські міжнародні компанії пропонують три групи класифікації заборгованості залежно від стану та перспектив її погашення, терміну заборгованості, фінансового стану дебітора.

Таблиця 1.13. Класифікація дебіторської заборгованості

Групи дебіторської заборгованості	Норми амортизації проблемної дебіторської заборгованості,%	Термін дебіторської заборгованості	Стан погашення дебіторської заборгованості та фінансовий стан дебітора
Перша	2	Нормальний	Нормальний
Друга	50	Від 30 до 90 днів	Періодичний, сумнівний (рішення про формування резерву під дебіторську заборгованість у розмірі 50% приймається шляхом переговорів з фінансовою службою підприємства. Підставою для нарахування половини резерву є можливість реанімувати заборгованість та можливість її подальшого погашення, а також, якщо дебітор визнає таку заборгованість та обіцяє погасити в майбутньому).
Третя	100	Понад 90 днів	Відсутній, безнадійний

У міжнародній практиці підприємства та аудиторські фірми пропонують нараховувати амортизацію дебіторської заборгованості шляхом віднесення на валові витрати частини дебіторської заборгованості, з погашенням якої є або можуть бути проблеми. Звичайно підприємство не амортизує більше 10% загального обсягу сукупних боргових вимог на валові витрати і решту (надлишок) не бере до уваги у податковому обліку. У фінансовому обліку резерв, як правило, нараховується на всю суму, яка цього потребує. Наближення реального значення дебіторської заборгованості, що потребує амортизації, до 10% свідчить про недосконалість та непрофесійність управління фінансами підприємства чи про загальну кризу розрахунків [78, с.103].

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають створення резерву сумнівних боргів на підставі професійної думки керівництва підприємства про питому вагу сумнівних і безнадійних боргів у валовій сумі дебіторської заборгованості минулих років (за методом періодизації дебіторської заборгованості).

В більшості країн виявлення безнадійної заборгованості проводиться в індивідуальному порядку, тобто при окремому розгляді кожного безнадійного до отримання рахунку. Не отримані від покупців векселі та рахунки, надходження яких визнано як безнадійне, списуються на витрати підприємства. На відміну від українського обліку, коли безнадійні борги списуються за рахунок резерву( якщо суми не вистачає, то на витрати по списанню сумнівних боргів), в окремих країнах, наприклад, в Естонії, не дивлячись на списання безнадійної заборгованості на витрати, вона продовжує обліковуватися в дебеті рахунків, на яких відображається короткострокова дебіторська заборгованість та показується в активі баласу в рядку „Не отримані від покупців рахунки” або в рядку „Векселі покупців” з одночасним відображенням безнадійної заборгованості в окремому рядку зі знаком мінус.

Двома найбільш розповсюдженими методами обліку безнадійної заборгованості в більшості країн є метод прямого списання і метод нарахування резерву[78, с.104].

Як бачимо резерв сумнівних боргів застосовується в багатьох країнах і на сьогодня набуває відповідного статусу і в Україні. А тому, на нашу думку, необхідно здійснити порівняння нарахування резерву сумнівних боргів відповідно П(С)БО та МСБО.

Таблиця 1.14. Порівняльна характеристика П(С)БО і МСБО щодо нарахування резерву сумнівних боргів

Ознака	П(С)БО	МСБО
Метод нарахування	Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспромодності окремих дебіторів; питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати ; на основі класифікації дебіторської заборгованості.	Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають створення резерву сумнівних боргів на підставі професійної думки керівництва підприємства про питому вагу сумнівних і безнадійних боргів у валовій сумі дебіторської заборгованості минулих років (за методом періодизації дебіторської заборгованості).
Розрахунок суми резерву сумнівних боргів	Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.	Сумою резерву є різниця між балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованих за первісною діючою ставкою відсотка фінансового інструмента (сумою очікуваного відшкодування)
Відображення на рахунках	Створення резерву відображається бухгалтерським записом: дебет рахунку 944 „Сумнівні та безнадійні борги”, кредит рахунку 38 „Резерв сумнівних боргів”	Резерв нараховується шляхом дебетування рахунку „Витрати на покриття безнадійних боргів” та кредитування рахунку „Резерв на покриття безнадійних боргів”.
Відображення у звітності	Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансовий результат у складі інших операційних витрат	Сума резурву відображається в баласі в активів наступним рядком після рахунків дебіторської аборгованості, відповідно має кредитове сальдо.

З даної таблиці ми можемо зробити висновок, що облік резерв сумнівних боргів в Україні має свої переваги та недоліки. Це свідчить про особливість ведення обліку в Україні, який орієнтованим на національні традиції та менталітет української нації.

Висновки до 1-го розділу

Метою написання першого розділу дипломної роботи є ознайомлення з теоретичними основами обліку операцій з дебіторською заборгованістю.

Ознайомившись з першим розділом дипломної роботи можна зробити висновок, що дебіторська заборгованість це не тільки сума заборгованості боржників на певну дату, але і частина оборотного капіталу підприємства. Тому в роботі розглянута економічна сутніть поняття дебіторської заборгованості яка допомогає більше зрозуміни вплив заборгованості на процес господарювання підприємства.

Дебіторська заборгованість завжди відволякає засоби із кругооберту підприємства, тим самим перешкоджає їх ефективному використання. Підприємства повинні сплачувати зобов'язання за реалізовану продукцію, коли вони ще не отримали оплату. Різке збільшення рівня дебіторської заборгованості призведе до кризового фінансового стану підприємства.

Неможливо вивчати будь-який об'єкт і його вплив на господарську діяльність підприємства не дослідивши його історію і не ознайомившись з сучасний етапом розвитку даного об'єкта. Тому ми вважаємо за необхідне розглянути у першому розділі дипломної роботи ці питання. Тим самим виявити проблемні питання, які на сьогодня не досить розкриті, на нашу думку, у літературі.

У дипломній роботі було розглянуто етапи розвитку обліку дебіторської заборгованості від античного світу до сьогодення, процеси становлення та удосконалення понять заборгованості. У VIII ст. н.е. почали розглядати дебіторську заборгованість як один із показників, що характеризує фінансовий стан підприємств, - показник кредитоспороможності, платоспроможності й виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами, що є досить суттевим. З цього моменту виникає сучасне трактування поняття „дебіторська заборгованість”. За ці роки поняття дебіторської заборгованості значно змінюється але як і раніше воно має суттєвий вплив на фінансовий стан підприємств. Метою розгляду історичного аспекту обліку дебіторської заборгованості є дослідження розвитку бухгалтерського обліку та встановити найоптимальніші варіанти на сьогоднішній день. З досвіду того часу зробити висновки та виправити помилки, що допоможе пристосувати сучасний облік до ринкових відносин.

Також нами розглянуті проблеми, які на нашу думку, мають суттєве значення для, і які багато авторів розгялдають у своїх працях. Авторами багатьох наукових робіт на статей викладено проблемні питання, які наводяться в навчально-практичній літературі та періодичних виданнях.

У процесі написання дипломної роботи було виявленно багато аспектів класифікації дебіторської заборгованості. Різні автори по різному класифікують дане поняття. Від того, наскільки правильно здійснено поділ та класифікацію об'єктів обліку, а також від того, наскільки правильно обрано класифікаційні ознаки, може залежити і сам порядок обліку як групи, так і окремого об'єкта. Поділ повинен бути заснований на економічному критерії і виходячи з економічного та цільового призначення речей. В Україні дебіторська заборгованість класифікується згідно з П(С)БО 10 і чітко регламентується законодавством.

Останнім часом різко виросла несвоєчасність оплати рахунків за відвантажену продукцію, виконанні роботи та надані послуги. Це призводить до того, що підприємству - виробнику необхідно велику частку оборотних засобів відволікати із кругооберту на невизначиний час.

У зв'язку з цим великого значення набуває резерв сумнівних боргів, який формується за рахунок балансового прибутку. Створений резерв сумнівних боргів є джерелом поповнення оборотних засобів, які авансуються в операції по реалізації товарів робіт та послуг. Резерви створюються за результатами проведеної інвентаризації дебіторської заборгованості. Таким чином за допомогою резерву сумнівних боргів підприємствам вдається частково вирішити питання з великими обсягами непогашеної дебіторської заборгованості.

Розділ 2. Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”

2.1 Особливості організації бухгалтерського обліку на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”

Коло застосування інформації, яка надається бухгалтерським обліком надзвичайно широке, але в будь-якому випадку його можна назвати одним словом - бізнес. Структурною одиницею бізнесу є підприємство, в межах якого і будується бухгалтерський облік як структуризована система.

Підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Воно володіє майном, може від свого імені придбати майнові та власні немайнові права, виконувати зобов'язання, бути позивачем і відповідачем в суді та арбітражі, а також несе самостійну майнову відповідальність за свої борги [48, с.78].

Відповідно до встановлених в Україні форм власності можуть діяти підприємства наступних видів [48, с.80]:

– приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

– колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу;

– підприємство засноване на власності об'єднання громадян;

– комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

– державне підприємство, в тому числі казенне;

– господарське товариство.

Корпоративне підприємство пов'язано в основному з акціонерними товариствами, які визначаються Господарським кодексом України (стаття 80 п.3), як товариства, що мають статутний фонд, розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями тільки в межах акцій, що їм належать. Корпоративні підприємства поділяють на закриті та відкриті акціонерні товариства [37, с.156].

Закрите акціонерне товариство „Житомирський м'ясокомбінат” засновано відповідно Господарського Кодексу України за рішенням засновників згідно з установчим договором від 01 серпня 2002 р.(Додаток Б)

Закрите акціонерне товариство „Житомирський м'ясокомбінат” створене з метою насичення ринку товарами і послугами по предмету діяльності та реалізації, на основі отриманого прибутку інтересів учасників закритого акціонерного товариства „Житомирський м'ясокомбінат”, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу.

Органами управління ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” є (Додаткок А):

– Загальні збори акціонерів;

– Спостережна рада;

– Правління;

– Ревізійна комісія.

В умовах ринкової виробничої орієнтації підприємства Голова Правління призначає комерційного директора, якій контролює питання маркетингу та реклами продукції. Головний бухгалтер здійснює діяльність по організації обліку на підприємстві. Йому підзвітні відділи які відповідають за різні етапи обробки бухгалтерської інформації. Розподіл облікової роботи між окремими виконавцями вимагає від Головного бухгалтеру уважного підходу, врахування індивідуальних особливостей та рівня знань виконавців. Головний інженер здійснює керівництво діяльністю відділами по випуску та реалізації продукції.

Організація бухгалтерського обліку на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” регулюється Законом України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996 - XIV, а також наказом Про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

При організації і ведені бухгалтерського обліку ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” в своїй роботі керується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які передставляють собою нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. За №291 було затверджено „План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій”, який на даний час повністю запроваджено у всіх суб'єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків. Виходячи із своїх потреб ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” розробив власний робочий план рахунків, який відображає специфіку галузі, виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку і характеристику форми обліку, яка застосовується на даному підприємстві. В ньому використано стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської діяльності підприємства.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти, а також згідно Цивільного та Господарського кодексів України.

Житомирський м'ясокомбінат є юридичною особою, яка здійснює діяльність на основі Статуту та Установчого договору, має відокремленні майно, самостійний баланс та поточний рахунок в банку.

Житомирський м'ясокомбінат створювався поступово, починаючи з 1923 року. Виробничі корпуси будувалися і частково реконструювалися з 1950-х по 1980 роки.

Комбінат є одним з найважливіших об'єктів м'ясної промисловості на території Житомирської області та одним з 8 найпотужніших комбінатів колишнього СРСР. Його метою було м'ясне виробництво для потреб Північної України і головним чином планового державного постачання.

Основними функціями комбінату були і залишаються:

· прийом і переробка великої рогатої худоби (ВРХ) і коней, що здасться сільськогосподарськими підприємствами, розташованими на території Житомирської області

· виробництво сортової яловичини, м'ясопродуктів (ковбас), субпродуктів м'ясного виробництва, напівфабрикатів

Житомирський м'ясокомбінат - цілісний майновий комплекс, в якому передбачено вся комплексність переробки великої рогатої худоби, свиней, виробництво м'яса, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна, шкір, виробництво ковбасних виробів, копченостей, напівфабрикатів та інше.

Основні потужності становлять:

· база перед забійного утримання тварин на 2000 голів (виробництво м'яса - 104 тони в зміну, виробництво м'яса жилованого - 15 тон в зміну, виробництво м'ясо-кісткового борошна - 10 тон в зміну, виробництво ковбасних виробів і напівфабрикатів - 20 тон в зміну);

· холодильник на 3650 тон одночасного зберігання м'яса.

Ковбасне виробництво включає в себе виробництво варених, напівкопчених, твердокопчених, сирокопчених, копченостей, пельменів, напівфабрикатів

Якість продукції контролюється виробничою лабораторією по всім показникам безпеки для харчових продуктів

На підприємстві також існує допоміжне виробництво:

· ремонтно-механічна дільниця, будівельна дільниця з розчинним вузлом і пилорамою, транспортна дільниця на 30 одиниць транспорту, дільниці виробництва прального порошку, корму для хутряного звіра, звірогосподарства та інше

Загальна площа території складає 16 гектарів, площа забудови 5,6 гектарів.

ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” здійснює технологічний процес по виготовленню ковбасних виробів.

Технологічний процес повинен здійснюватись за умов застосування технологічної інструкції, правил ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, і санітарних правил для підприємств м'ясної промисловості, затверджених в установленому порядку.

Технологічний процес у ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” здійснюється в три етапи (додаток В) : підготовча, обробна та заключна стадії.

Підготовча стадія включає у себе підготовку сировини, розробка, обвалка, жиловка та посол сировини.

Сировина відправлена на переробку повинна відповідати дозволам ветслужби. При надходженні сировини його оглядають та застосовують додаткову очистку. Заморожене м'ясо яловичини та свинини, м'ясо птиці розморожують згідно з технологічною інструкцією, затвердженою у відповідному порядку.

Розробка, обвалка та жиловка м'яса здійснюється у виробничому приміщені з температурою повітря 10 градусів, відносною вологістю повітря 75%.

На обвалку та жиловку поступає охолоджена та розморожена сировина. Жиловане м'ясо та м'ясна сировина вагується та засолюється.

Обробна стадія - це підготовка наповнювачів, підготовка оболонок, виготовлення фаршу.

Субпродукти старанно інспектують, при необхідності зачищають, промивають у холодній воді та дають стекти. Потім ріжуть на куски вагою 400-600 г. Субпродукти спочатку шинкують, потім закладають у кутер. У кутер додають лід та харчову добавку. Футерують суміш до тих пір поки не буде однорідної маси. На прикінці додають сіль.

Підготовку оболонок здійснюють згідно з інструкцією по підготовці оболонок для ковбасного виробництва, затвердженій в установленому порядку, а також рекомендованій по використанню оболонок виробників.

У поліамідних ковбасних оболонках рекомендується заздалегідь один кінець оболонки закріпити металевими кліпсами або зав'язати шпагатом.

Перед виготовленням фаршу посолене м'ясо дрібнять, потім послідовно у кутер загружають необхідні інгредієнти.

Третя стадія - заключна. Тут здійснюється наповнення оболонок фаршем, термічна обробка та охолодження.

Наповнення оболонок фаршем здійснюється на пневматичних, гідравлічних або механічних вакуумних шприцах відмінних конструкцій.

Термічну обробку продукції здійснюють в стаціонарних обжарочних і варочних, або комбінованих камерах. Термічну обробку проводять у два етапи: обжарка та варка.

Після варки ковбасу, сосиски та сардельки охолоджують під душем холодної водопровідної води протягом 10-30 минути.

Технологічний процес виробництва екологічно чистий, це пов'язано з застосуванням у якості технологічного топлива природного газу та електроенергії, екологічно безпечної сировини та матеріалів. У результаті застосування сучасного обладнання при технологічному процесі ні яких шкідливих відходів а ні в атмосферу, а ні у вигляді промислових стоків не виробляється.

Контроль за діяльністю ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” здійснює Голова Правління, з яким укладається трудовий договір підписаний Спостережною радою на згодою Загальних зборів акціонерів (Додаток Д). Він несе у межах своїх повноважень безпосередню відповідальність перед акціонерами за результатами виробничої та фінансової діяльності ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”. Згідно Статуту ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” Голова Правління:

· діє без довіреності від імені ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”, представляє ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” перед державними органами, вітчизняними та іноземними підприємствами, юридичними та фізичними особами;

· забезпечує організацію виконання рішень Загальних зборів акціонерів, Спостережної ради і Правління;

· здійснює оперативне розпорядження коштами ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” у межах прав, передбачених Статутом;

· укладає на Україні та за її межами договори, здійснює інші юридичні дії;

· видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

– введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

– користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

– введення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

– самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Таким чином на Житомирському м'ясокомбінаті створена бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером.

Підприємство самостійно:

– визначає облікову політику підприємства;

– обирає форму введення бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом про бухгалтерський облік і звітність, та з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних;

– розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

– затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

– може виділяти на окремих баланс філії, представництва, відділення та інші відокремленні структурні підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства[39, с.73].

Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

На підприємствах, установах та в організаціях України сьогодні набули широкого поширення такі паперові форми ведення бухгалтерського обліку, як меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена та комп'ютеризована.

Використання сучасних комп'ютерів зумовило появу діалогово-автоматизованої (комп'ютерної) форми обліку, яка передбачає застосування персональних комп'ютерів для автоматизації фінансового та управлінського обліку і створення робочих місць (АРМ) бухгалтера, директора спеціаліста та інших.

Житомирський м'ясокомбінат використовує комп'ютеризовану форму введення бухгалтерського обліку.

Використання цієї форми обліку обумовлено рядом переваг:

· автоматизованою фіксацією усієї облікової інформації на машинних носіях;

· автоматизація документування;

· систематизація, узагальнення та відображення даних обліку;

· забезпечення по запиту користувача роз'яснення будь-якого результативного показника з відміткою порядку проведення в машині розрахунку та всієї вхідної інформації, яка використовується для розрахунків;

· автоматичний контроль вихідної інформації;

· забезпечення збереження, виявлення та недопущення несанкціонованого доступу до облікової інформації, яка зберігається на машинних носіях;

· проведення аналізу даних по мірі їх введення.

Працюючи на персональному комп'ютері у діалоговому режимі, бухгалтер на робочому місці один раз вводить інформацію про здійснювані господарські операції для наступного використання, для вирішення не лише облікових, а й інших управлінських завдань у результаті створення єдиної бази даних на виділеному сервері.

Результативна інформація у вигляді аналітичних таблиць, реєстрів синтетичного обліку або форм звітності в регламентному режимі чи на запит бухгалтера виводиться на екран монітора або друкується на паперових носіях інформації.

Використання діалогово-автоматизованої форми обліку на основі сучасних комп'ютерних технологій уперше вивільнило бухгалтера від виконання другорядних функцій реєстратора господарських операцій, дало йому змогу ввійти до вищого управлінського персоналу підприємства.

Діалогово-автоматизована форма є новою інформаційною системою, яка все більше застосовується на підприємствах, а в подальшому стане однією із голових форм бухгалтерського обліку.

Організаційна побідова апарату бухгалтерської служби - це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових, контрольних і аналітичних робіт між виконавцями. Є дві форми організаційної побідови апарату облікової служби: централізована і деценталізована.

При централізованій формі весь апарат облікової служби як методично, так і адміністративно підпорядкований одному керівнику - головному бухгалтеру (головному економісту). При децентралізованій формі організаційної побудови частина апарату з методичних питань підпорядкована одній особі - головному бухгалтеру, а з адміністративних - господарському керівникові (начальнику цеху, виробництва тощо). Організаційні структури повинні бути гнучкими, мати пристосовуваність, швидко реагувати на обставини, що змінюються. Практика функціонування підприємств бізнесу зафіксувала такі типи організаційних структур: лінійна, лінійно-штабна, функціональна, дивізійна, матрична та орієнтована на пошук нового [51, с.128].

Підвищення аналітичності та оперативності бухгалтерського обліку багато в чому залежить від раціональної організації облікового апарату.

До засад раціональної організації бухгалтерського обліку відносять: чітка структура бухгалтерського апарату; розподіл обов'язків між співробітниками; схема документообігу; вибір форми ведення бухгалтерського обліку; організація робочого місця тощо.

Розподіл облікової роботи між окремими виконавцями вимагає від головного бухгалтера уважного підходу, врахування індивідуальних особливостей та рівня знань виконавців.

Крім чіткої структури бухгалтерського апарату, до передумов раціональної організації обліку належить розподіл обов'язків між співробітниками бухгалтерії [57, с.109].

На житомирському м'ясокомбінату структура облікового апарату має наступний вигляд.

Рис. 2.1. Структура бухгалтерії ЗАТ „Житомирського м'ясокомбінату”

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер на якого покладено ведення обліку підприємства:

– забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

– організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

– бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачою та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

– забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку ЗАТ „Житомирського м'ясокомбінату”.

Головний бухгалтер чітко регламентує обов'язки кожного відділу. На підставі затвердженої структури підприємства керівник затверджує штатний розклад.

На кожну посаду, передбачену штатним розкладом (крім, категорій робітників), керівником підприємства затверджується посадова інструкція.

Посадова інструкція - це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, обов'язки, права і відповідальність посадової особи. Вона розробляється для кожної конкретної штатної посади (Додаток Ж)

Згідно посадових інструкцій бухгалтери кожного відділу виконують свої чітко визначенні обов'язки:

1. Відділ оприбуткування та реалізації - відображає в бухгалтерському обліку операції, які пов'язані з рухом фондів, основних засобів, нематеріальних активів, реалізація продукції тощо. Складає звітні калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), виявляє джерела появи втрат і непродуктивних витрат, готує пропозиції щодо їх запобігання.

2. Відділ зведеного обліку - виконує роботи за різними напрямами бухгалтерського обліку (облік основних засобів і коштів, товарно-матеріальних цінностей, витрат на виробництво, розрахунки з постачальниками і замовниками, а також за надані послуги тощо). Бере участь у розробленні і здійсненні заходів, які спрямовані на додержання дисципліни і зміцнення господарського розрахунку. Приймає і контролює первинну документацію за відповідними напрямами обліку і готує їх до лічильного опрацювання.

3. Відділ з оплати праці - проводить нарахування і перерахування платежів до бюджету, внесків на соціальне страхування, коштів на фінансування капітальних вкладень, заробітної плати працівників, податків та інших платежів, а також перерахунку коштів до відповідних коштів.

4. Каса - здійснює операції з грошовими коштами та цінними паперами, веде касову книгу, складає касову звітність.

5. Відділ складання звітності - готує дані за напрямами обліку для складання звітності, стежить за зберіганням бухгалтерських документів, оформлює їх відповідно до заданого порядку з метою передання до архіву. Звітує перед посадовими особами та органами вищого рівня відповідно до форм, інструкцій і встановленої періодичної звітності. Постійно вивчає передовий досвід, впроваджує нові методи і форми організації і ведення бухгалтерської справи.

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків українських підприємців є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Формування облікової політики ЗАТ „Житомирського м'ясокомбінату” здійснює головний бухгалтер і затверджується наказом голови правління.

Облікова політика ЗАТ „Житомирського м'ясокомбінату” висвітлюється в Наказі про облікову політику (Додаток К).

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.

Перелік первинних документів затверджений в наказі голови правління про облікову політику. До них відносяться:

– робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку звітності;

– форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

– порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

– методи оцінки активів та зобов'язань;

– правила документообігу та технологія обробки облікової інформації;

– порядок контролю за господарськими операціями;

– інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності ЗАТ „Житомирського м'ясокомбінату”, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності.

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил. Положення облікової політики фіксуються в наказі голови правління ЗАТ „Житомирського м'ясокомбінату”, що передбачає наступні розділи:

1. Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку.

2. Організація роботи облікового апарату.

3. Технічна організація обліку.

4. Організація бухгалтерського обліку.

Після затвердження головою правління ЗАТ „Житомирського м'ясокомбінату” наказу про облікову політику він набуває статусу юридичного документа.

Використання комп'ютерної техніки призвело до якісно нових тендінцій в побідові структури облікового апарату. Першою характерною відмінністю є використання автоматизованих робочих місць бухгалтера. Під автоматизованим робочим місцем традиційно розуміють професійно-орієнтований програмно-апаратний комплекс, що забезпечує вирішення завдань користувача безпосередньо на його робочому місці. Іншою характерною рисою при застосуванні комп'ютерної техніки є трансформація форм побудови облікового апарату.

На нашу думку, для удосконалення організації бухгалтерського обліку ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” повинен першочергово перейти до децентралізованого обліку. З розвитком можливостей комп'ютерної техніки та її здешевленням це дать можливість обробки первинної облікової інформації та формування кінцевої інформації безпосередньо на робочих місцях облікових працівників.

ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” обладнано набором автоматизованих робочих місць, кожне з яких призначене для вирішення певного облікового завдання. АРМ здійснюють автономну обробку інформації без використання інформації з інших АРМ.

На нашу думку, ефективніше було б об'єднання АРМ в єдину комп'ютерну мережу. В цьому випадку весь обсяг інформації в мережі стає доступним всім користувачам. В умовах системного комп'ютерного обліку підвищується інтеграція процесів контролю, що дозволяє забезпечити взаємозв'язок об'єктів контролю при перевірці господарських операцій і процесів.

2.2 Облік дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”

2.2.1 Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості в умовах застосування комп'ютерних технологій

ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” - це підприємство яке займається виготвленням та реалізацією м'ясних та ковбасних виробів, здійснюєть розрахунки з оплати праці, проводить відрахування до бюджету тощо. Тому на підприємстві постійно виникає поточна дебіторська заборгованість.

Бухгалтерський обліку дебіторської заборгованості слід розглянути в такій послідовності: документування господарський операцій, характеристика рахунку та аналітичний облік дебіторської заборгованості, синтетичний облік і відображення у звітності.

Документування. Документ - це закодоване певним чином і зафіксоване на спеціальному носії інформаційне повідомлення (свідоцтво), яке засвідчує, що факт господарського життя існує або здійснюється.

Без належним чином оформленого первинного документу неможливе відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку. В залежності від виду дебіторської заборгованості використовуються різни первинні документи.

Облік довгострокової дебіторської заборгованості оформлюється за допомогою договору. Договір - це угода двох або більше сторін про здійснення певних дій, що встановлює взаємні права і обов'язки, виконання яких забезпечується заходами державного впливу. Існує декілька видів договорів: договір оренди, договір на видачу позик працівникам, господарські договори.

Договір вважається укладеним з моменту набуття ним обумовленої форми (наприклад, простої письмової або нотаріально засвідченої). Договір може бути укладено як шляхом складання одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, які обов'язково повинні бути підписані стороною, що їх надсилає.

При обліку довгострокових векселів одержаних він є підставоюж для відображення операцій по одержанню векселя в бухгалтерському обліку. Вексель відноситься до категорії суворо формальних документів. Розрізняють прості та переказні векселі.

Простий вексель - письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити векселедержателю (кредитору) зазначену грошову суму у визначений строк і в обумовленому місці.

Переказний вексель - письмовий документ, який містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей отримувачу у визначений строк і у визначеному місці.

Особливим видом є казначейські векселі. Казначейські векселі - це векселі, які видаються за рахунок фінансування витрат державного бюджету (за винятком витрат на оплату праці та інших грошових виплат населенню) за згодою відповідного отримувача коштів з державного бюджету.

До поточної дебіторської заборгованості відносять: розрахунки з покупцями та замовниками, розрахунки з підзвітними особами, рохрахунки за виданими авансами, розрахунки за нарахованими доходами, розрахунки за претензіями, розрахунки за відшкодуванням завданих збитків, розрахунки за позиками членам кредитних спілок, розрахунки з іншими дебіторами.

Облік операцій по дебіторській заборгованості здійснюється на підставі господарських договорів та первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

На Житомирському м'ясокомбінаті використовуються такі первинні документи з виникнення та погашення заборгованості покупців:

Таблиця 2.1 Первинні документи по рахунках з покупцями та замовниками

Розрахунки з вітчизняними покупцями	Розрахунки з іноземними покупцями
Виникнення заборгованості
- накладні; - рахунки - фактури; - рахунки; - акти прийнятих робіт, послуг; - податкові накладні; - товарно-транспортні накладні; - товарні накладні.	- комерційні документи (рахунки-фактури - incoice); - транспортні накладні; - платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ; - розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць.
Погашення заборгованості
- виписки банку; - ПКО; - векселі;	- виписки банку; - векселі.

При використанні комп'ютерних програм дещо інше значення набувають первинні документи. Документ - це комплексний засіб введення облікової інформації, що забезпечує технологічну процедуру виписки первинного документа, в електронному вигляді та на паперовому бланку. Внесена в діалогову форму інформація використовується програмою для формування та друку первинної (паперової) форми документу і автоматично формування бухгалтерських проводок.

Облік розрахунків ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” з його контрагентами ведеться в типовій конфігурації в розрізі так званих документів-замовлень.

Документом-замовленням в програмі „1 С: Бухгалтерія 7.7” є перший документ в пов'язаній за змістом послідовності документів, які впливали на стан розрахунків з контрагентом.

Існують такі види даної послідовності:

- рахунок - фактура - видаткова накладна - банківська виписка ( в цьому випадку замовленням є рахунок-фактура);

- рахунок-фатура - банківська виписка - видаткова накладна (замовленням також є рахунок-фактура);

- договір - прибуткова накладна - банківська виписка (замовленням є договір);

- видаткова накладна - банківська виписка (замовленням є видаткова накладна);

- вхідний рахунок - банківська виписка - прибуткова накладна (замовленням є вхідний рахунок).

Документом, відповідно до якого проводяться розрахунки з покупцями на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” є „Счет-фактура”.

Документ „Перезачет-бартер” призначений для взаємозаліку коштів покупця між різними замовленнями. Він дозволяє закривати зустрічні постачання (бартер) чи перерозподіляти суми між замовленнями покупця. Документ може використовуватися також для контролю сум ПДВ по замовленнях.

Для реєстрації факту взаємозаліку за бартерною угодою, документ „Перезачет-бартер” потрібно вводити попереднім числом щодо документа, що закриває бартерне постачання, з метою коректного визначення сум попереднього відвантаження при його проведенні.

В ряді випадків підприємства під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт (послуг), а також при оплаті продукції і робіт, прийнятих від замовників по частковій готовності, можуть видавати аванси.

Аванс представляє собою грошову суму або іншу майнову цінність, яка передається в рахунок виконання договірного зобов'язання. Це повний або частковий платежі. Здійснюючи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за деякий час до надходження товару[20, с.444].

Авансові платежі постачальникам та іншим підприємствам оформлюються платіжними дорученнями, в яких міститься посилання на укладений договір. Підтвердженням проведених платежів є виписка банку. Зарахування оформлюється розрахунком (довідкою) бухгалтерії.

В процесі господарської діяльності у підприємства виникає необхідність видачі з каси готівки працівникам підприємства під звіт на господарські витрати і службові відрядження. В цьому випадку виникають розрахункові відносини з підзвітними особами.

Підзвітні особи - це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника підприємсва[20, с.445].

Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу.

Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі посвідчення на відрядження.

Для обліку розрахунків з підзвітними особами в програмі „1 С: Бухгалтерія 7.7” призначені наступні документи: „Приходная накладная”, „Расходный кассовый ордер”, „Приходный кассовый ордер”, „Авансовый отчет”.

Факт видачі коштів в під звіт реєструється документом „Расходный кассовый ордер”, повернення невикористаних коштів підзвітною особою в касу підприємства оформлюється за допомогою документа „Приходный кассовый ордер”.

Документом, що оформлює підзвітні кошти, є авансовий звіт, до якого повинні бути додані всі вмправдовуючі документи. Документ „Авансовый отчет” є багатофункціональним документом. За допомогою цього документу можна оформити як операцію по розрахунках з підзвітною особою, так і операцію оприбуткування матеріальних і нематеріальних активів придбаних підзвітною особою.

Документами при відображення розрахунків підприємства за належними до отримання відсотками, дивідендами, роялті й іншими доходами від вкладень (інвестицій) в інші підприємства, а також доходів від передачі в оренду майна є довідки та розрахунки бухгалтерії, договори тощо.

Роялті - платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів тощо).

Проценти - платежі за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству[20, с.452].

Дебіторською заборгованістю за нарахованими відсотками визначається і різниця між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, яка виникла внаслідок відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги.

В процесі придбання (заготівлі) товарно-матеріальних цінностей і взаємодії з контрагентами підприємство може виявити порушення договірних умов. Підприємство, права якого порушені, звертається до порушника з письмовою претензією, яка підписується керівником і надсилається адресату рекомендованим (цінним) листом або вручається під розписку.

Претензія - вимога кредитора до боржника про добровільну сплату боргу, відшкодування збитків, сплату штрафу, усунення недоліків поставленої продукції або виконаної роботи.

Підставою для запису операцій по рахунку розрахунків по претензіям на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” є акти приймання вантажу, рішення судових органів (арбітражу), письмова згода постачальників на пред'явлені претензії, виписки установ банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій.

Документи, які застосовуються при виявленні порушень та розбіжностей при розрахунках з дебіторами представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Документи, що застосовуються при виявленні порушень

Документи	Характеристика
Комерційні акти	Складають представники транспортної організації з метою виявлення обставин, які можуть бути підставою для встановлення вини за порушення договору перевезення вантажів і покладання матеріальної відповідальності на працівників транспорту, відправників та одержувачів вантажів
Претензія	Вимога щодо добровільного усунення порушень законодавства. Вона направляється рекомендованим або цінним листом, може бути вручена під розписку.
Претензійні листи	Листи, які обгрунтовують вимоги однієї організації до іншої стосовно порушення договірних зобов'язань
Позовна заява	Документ, який передається до арбітражу або суду з проханням про стягнення з відповідача в примусовому порядку претензійних сум або будь-якого майна

ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” на даний час не виставляв претензій, а також не було виставлено і претензій даному підприємству. Тому на практиці не застосовується облік розрахунків за претензіями.

Підприємства ведуть розрахунки зі своїми працівниками з відшкодуванням матеріальних збитків, завданих ними в результаті недостач і розкрадань грошових і товарно-матеріальних цінностей, виявлених втрат від псування майна і матеріалів, допущеного браку, а також інших видів шкоди.

Збитки - це виражена в грошовій формі шкода, завдана одній особі протиправними діями іншої. Збиток, завданий підприємству, належить до відшкодування особою, яка завдала збиток, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством [20, с.456].

Покриття працівниками шкоди у розрізі, що не перевищує середнього місячного заробітку, відбувається за розпорядженням власника як уповноваженої ним особи, а в інших випадках - шляхом подання власником позову до районного (міського) суду. Тому підставою запису на рахунку „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” будуть наказ керівника або відповідне рішення суду, а їх зписання - документи, що підтверджують погашення заборгованості (ПКО, виписка банку, накладна тощо) або утримання сум із заробітної плати (розрахунково-платіжна відомість тощо).