Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю (на прикладі діяльності ЗАТ "Житомирський м’ясокомбінат")

На першому етапі організації обліку дебіторської заборгованості необхідно перш за все визначитися з документами, які застосовуються підприємством при розрахунках з дебіторами, скласти графік документообігу, визначити строки проведення інвентаризації дебіторської заборгованості, розробка робочого плану рахунків, оцінка дебіторської заборгованості.

Облік операцій по дебіторській заборгованості здійснюється на підставі господарських договорів та первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Завдання організації документування цих операцій - скласти графік документообігу із зазначенням конкретних виконавців, дат виписки та передачі документів до архіву.

Своєчасне оформлення первинних даних документів, передача їх у встановленому порядку і строки для відображення в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до затвердженого на даному підприємстві графіку документообігу.

Графік документообігу - затверджений порядок обробки інформації, що зазначена в первинних документах. Графік регламентує строки складання, надання та обробки первинних документів; визначає перелік документів, час їх просування та обробки, посадових осіб, відповідальних за складання документів, порядок передачі документів по інстанціях для обробки, строк надходження документів до бухгалтерії від комірників, майстрів та інших, термін обробки і проходження документів всередині відділу і завершення всіх робіт за звітний період до складання бухгалтерського балансу та звітності [57, с.89].

В Наказі про облікову політику ЗАТ „Житомирського м'ясокомбінату” зазначено, що графік документообігу не застосовується, але це, на нашу думку, не зовсім вірно. При цьому стає неможливо визначити конкретні строки надходження документів до різних ділянок обліку, посадових осіб які відповідають за своєчасність надходження документів. Це відображається у не своєчасності здачі експедиторами відповідних звітів по реалізації продукції та по розрахунках з покупцями, таким чином строк виникнення заборгованості теж неможливо чітко визначити. Але при цьому за допомогою комп'ютерної програми „1 С: Бухгалтерія 7.7”, яка використовується на підприємстві доступ до усіх документу можливо здійснити у будь-який час. Це виражено тим що усі документи зберігаються у електронному вигляді.

Таким чином пропонуємо на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” застосовувати документування. Одна з основних переваг передачі документа безпосередньо з комп'ютера на комп'ютер - це можливість отримати документ в тому вигляді, в якому він був підготований, з включеними в нього таблицями, графіками, рисунками тощо. Відомісті з такого документа легко можуть бути включені в інші документи, а сам він може передаватися по мережі всередині підприємства [13, с.146]. Графік оформлюється або як схема, або як перелік робіт з формування, перевірки та обробки документів, які заповнюються кожним структурним підрозділом, а також конкретними виконавцями, із зазначенням їх взаємозв'язку і строків виконання робіт. На даному підприємстві графік документообігу можна представити наступним чином:

Таблиця. 2.14. Графік документообігу для документів, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості

Документ
Створення	Перевірка	Обробка	Передача до архіву
Кількість примірників	Особи, відповідальні за перевірку	Хто виконує	Хто виконує
Особи, відповідальні за виписку	Особи, які подають документ
Особи, відповідальні за оформлення	Порядок подання	Строки виконання	Строки виконання
Строки виконання

Контроль за дотриманням документообігу здійснює головний бухгалтер. Графіки виправдовують своє призначення тільки при їх неухильному виконанні. За дотриманням графіка повинен здійснюватись поточний контроль. Його результати потрібно враховувати при підведенні підсумків оцінки роботи структурних підрозділів та окремих осіб.

Згідно Наказу про облікову політику ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” розробив робочий план рахунків. Включаючи рахунки до робочого плану рахунків, бухгалтер керується практичними потребами підприємства. Робочий план рахунків бухгалтерського обліку містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності і повноти обліку і звітності. В ньому може бути використано стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської діяльності. Відповідно до робочого плану рахунків на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” використовуються наступні рахунки обліку дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.15. Витяг з робочого плану рахунків ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”

Шифр рахунку	Назва рахунку
36	Розрахунки з покупцями та замовниками
361	Розрахунки з вітчизняними покупцями
37	Розрахунки з різними дебіторами
371	Розрахунки за виданими авансами
3711	Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті)
372	Розрахунки з підзвітними особами
3721	Розрахунки з підзвітними особами в національній валюті
3723	Розрахунки з підзвітними особами по дотации
374	Розрахунки за претензіями
375	Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків
377	Розрахунки з іншими дебіторами
3772	Розрахунки з іншими дебіторами ( в розрізі замовлень)
3775	Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях
3776	Розрахунки з іншими дебіторами по дотации

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовується декілька видів оцінок.

1. Дисконтована вартість майбутніх платежів, що очікуються для погашення цієї заборгованості.

Оцінка за дисконтованою вартістю майбутніх платежів застосовується орендодавцями для відображення платежів за договорами фінансової оренди. Інакше кажучи, сума таких платежів повинна відображатися в сумі чистих інвестицій в оренду, що дорівнює загальній сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу.

У міжнародній практиці широко застосовується така оцінка. Що стосується українського бухгалтерського обліку, то до прийняття П(С)БО 14 "Оренда" застосування цієї оцінки неможливе. Заборгованість за фінансовою орендою відображається в балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду.

2. Чиста реалізаційна вартість.

Оцінка за чистою реалізаційною вартістю застосовується для поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги, Значення цієї оцінки полягає в наступному.

Підприємство, відвантажуючи продукцію або товари, виконуючи роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників негайно. Воно змушене йти на певний ризик для того, щоб збільшити обсяг своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний кредит. У таких умовах завжди залишається ймовірність того, що оплата від покупця не надійде. У той же час відповідно до принципу нарахування в момент відвантаження товарів (про-дукції), виконання робіт або надання послуг підприємство повинне визнати дохід від їх реалізації. У дохід включаються також борги, що, імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необгрунтоване завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обач-ності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

Для оцінки суми сумнівних боргів існує спеціальна методика, відповідно до якої підприємство формує резерв сумнівних боргів.

Таким чином, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги в момент визнання її активом збільшує дохід від реалізації та оцінюється за первинною вартістю. Але на дату балансу її сума повинна бути зменшена на величину резерву сумнівних боргів. До підсумку балансу заборгованість включається за чистою реалізаційною вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.

3. Первісна вартість.

Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів довгострокової і поточної дебіторської заборгованості, які не є заборгованістю за продукцію, товари, роботи чи послуги, або очікуваними платежами за договорами фінансової оренди. Для цих видів заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.

На ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” поточна дебіторська заборгованість оцінюється в фактичній сумі на дату її виникнення. Резерв сумнівних боргів на даному підприємстві не створюється і тому вся заборгованість оцінюється за первісною вартістю.

ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” використовує засіб введення проводок за фактами господарської діяльності - складання кореспонденції рахунків за документами.

Документ - це комплексний засіб введення облікової інформації, що забезпечує технологічну процедуру виписки первинного документа, в електронному вигляді та на паперовому бланку. Внесена в діалогову форму інформація використовується програмою для формування та друку первинної (паперової) форми документу і автоматично формування бухгалтерських проводок.

Кожен документ при проведенні формує бухгалтерські проводки, які можна продивитись, використовуючи „Печать движений” в кожному журналі документів. Це значно спрощує роботу бухгалтера.

За допомогою даної програми можна продивитися ріх докумену, що показано у таблиці 2.16.

Таблиця 2.16. Рух документа Авансовій звіт Ж-00004155(09.11.05)

№	Дт	Субконто дебета	Кт	Субконто кредита	Валюта, курс	Коментарій, Фірма,	Сума, грн.
1	92	Основна діяльність, адміністративні, канцелярські	3721	Пурвинськая М.В.	Грн.	Ававнсовий звіт: відображення витрат ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”	101,60

Таким чином на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” формується журнал реєстрації господарських операції.

При організації дебіторської заборгованості на підприємстві важливе значення має вибір облікових регістрів, в яких відображається заборгованість. На Житомирському м'ясокомбінаті використовуються комп'ютерні форми регістрів, тобто це звіти які попонує комп'ютерна програма, і за допомогою яких складається звітність.

В програму „1 С: Бухгалтерія 7.7” включено набір стандартних звітів.

Стандартні звіти - це цілісна система, яка дозволяє формувати одні звіти на підставі інших, деталізуючи дані звіту [13 с.252].

Стандартні звіти можуть застосовуватись для отримання як узагальненої, так і детальної інформації по будь-яких ділянках обліку.

ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” для обліку дебіторської заборгованості використовує наступні стандартні звіти:

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 36;

- оборотно-сальдова-відомість по рахунку 37;

- „аналіз счета”

- „главная книга”

- „отчет по проводкам”.

При цьому немає потреби у передачі звітів до центальної бухгалтерів, ці дані зберігаються у комп'ютері. Усі операції з руху дебіторської заборгованості контролюються головним бухгалтером.

2.4 Аналіз розрахунків з дебіторами з метою управління грошовими потоками

Економічний аналіз є самостійною галуззю наукових знань, що має свій зміст і завдання.

Завдання економічного аналізу залежать від соціально-економічного устрою, в умовах якого функціонує підприємство. В одержавленій адміністративно-командній економіці головними в економічному аналізі були оцінка виконання підприємствами планових завдань (головним чином, кількісних показників виробництва та реалізації продукції), що централізовано затверджувалися, та визначення відповідності господарської діяльності підприємств економічній стратегії панівної політичної партії. В ринковій економіці завдання аналізу докорінно змінюються адекватно змінам, які відбуваються у характері та цілях господарської діяльності підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої форми власності та організаційно-правової форми функціонування.

Основними завданнями економічного аналізу є:

1. Підвищення науково-економічної обгрунтованості цільових програм, бізнес-планів, нормативних планів, прогнозів і нормативів (в процесі їх розробки); сприяння покращенню системи планування, менеджменту. Дане завдання досягається здійсненням детального ретроспективного економічного аналізу; побудова тимчасових рядів за значний період дозволяє встановити певні економічні закономірності в господарському розвитку. Ретроспективний і поточний аналіз завершуються перспективним (прогнозним) аналізом, що є основою для розрахунку прогнозних показників. Отже, бізнес-плани, прогнози докладно обгрунтовуються необхідними економічними розрахунками.

2. Об'єктивне та всебічне дослідження та оцінка виконання планів і дотримання нормативів. За даними обліку і звітності здійснюється контроль виконання встановлених бізнес-планів і дотримання нормативів. На промислових підприємствах, наприклад, досліджуються виконання виробничої програми за кількістю й асортиментом випуску, якістю, реалізацією продукції тощо. В торгівлі основну увагу звертають на обсяг оптового і роздрібного товарообігу, його асортиментну структуру.

3. Визначення економічної ефективності використання ресурсного потенціалу (окремо та в сукупності); сприяння впровадженню в практику роботи підприємства науково-технічних розробок і провідних методів господарювання. Окремо досліджується ефективність використання засобів і предметів праці, робочої сили, фінансових ресурсів у їх сукупності.

4. Об'єктивна і всебічна оцінка роботи підприємства і його підрозділів за певні проміжки часу. Проводиться виявлення позитивних і негативних чинників, що впливають на роботу об'єкту, який аналізується, визначення кількісного розміру їх дії; підготовка даних щодо перспективи розвитку на наступні періоди. У цьому виявляється органічний зв'язок економічного аналізу діяльності підприємства з реальним і обґрунтованим плануванням його роботи.

5. Виявлення і вимірювання внутрішніх резервів. Економічний аналіз як прикладна наука виправдовує себе повною мірою тільки тоді, коли приносить реальну користь. Дійсна користь полягає у виявленні невикористаних резервів на всіх стадіях виробничого процесу; в порівнянні з досягнутим рівнем, збільшення випуску продукції та підвищення її якості, поліпшення використання виробничих ресурсів і зниження собівартості продукції, підвищенням рентабельності та збільшенням прибутку підприємства; розробці заходів щодо їх використання. Реалізація даного традиційного завдання в сучасній економічній ситуації ускладнюється необхідністю враховувати невизначеність і комерційні ризики, імовірнісний характер подій та їх оцінок, інфляційні процеси тощо.

6. Обґрунтування оптимальності управлінських рішень. Успіх господарської діяльності на всіх рівнях управління залежить від своєчасно прийнятих ефективних рішень. Прийняти правильне управлінське рішення, виявити його раціональність і ефективність можна на підставі попереднього економічного аналізу.

Економічний і соціальний розвиток підприємства, перехід до ринкових відносин, комп'ютерізація менеджменту ставлять перед наукою і практикою економічного аналізу нові, більш складні завдання щодо оптимізації функціонування суб'єктів господарювання, успішна реалізація яких сприяє поліпшенню управління виробництвом, зміцненню його економіки і підвищенню ефективності діяльності кожного підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність. Фінансова звітність - це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Джерела інформації, що використовуються при проведенні аналізу розрахунків з різними дебіторами наведені у таблиці 2.17.

Таблиця 2.17. Інформаційна база для аналізу дебіторської заборгованості

№ з/п	Група	Джерела інформації
1	Первинні документи	Накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, ПКО, ВКО,
2	Дані рахунків бухгалтерського обліку	16 „Довгострокова дебіторська заборгованість”, 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”, 37 „Розрахунки з різними дебіторами”, 38 „Резерв сумнівних боргів”
3	Облікові регістри	Журнал 3, 4
4	Фінансова звітність	Ф.№1 „Баланс”, ф.№3 „Звіт про рух грошових коштів”, ф.№5 „Примітки до річної фінансової звітності”
5	Статистична звітність	Ф.№1 - підприємництво „Звіт про основні показники діяльності підприємства”, ф.№1-Б „Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість”, ф.№1-П (термінова) „Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)”.
6	Інші джерела	Фінансовий план, поточні матеріали фінансового відділу, інші необлікові матеріали.

Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного обліку (за інформацією на рахунках 16, 36, 37 тощо). Прогнозний аналіз дебіторської заборгованості застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень.

Дані фінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно знаходиться у русі, а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення - дохід, прибуток.

Економічний аналіз фінансового стану базується, по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге, на спеціальних методичних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найважливіші питання для отримання обґрунтування висновків.

Методика аналізу фінансового стану, деталізація її процедурної сторони залежить від поставлених цілей, а також різноманітних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення. Передусім, аналітик дослідним шляхом визначає пріоритетні напрями дослідження, а після цього їх послідовність. Аналітична робота може проводитися у два етапи:

- попередня оцінка або експрес-аналіз фінансового стану;

- деталізований аналіз фінансового стану.

Завдання експрес-аналізу полягає у простій і наочній оцінці фінансового стану господарюючого суб'єкту. Деталізований аналіз фінансового стану - більш детальна характеристика майнового та фінансового стану підприємства, результатів його діяльності у звітному періоді, а також прогнозування розвитку на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу.

Фінансова діяльність підприємства становить систему грошових відносин у процесі утворення, розподілу та використання різних фондів коштів. Фінанси підприємства насамперед мають забезпечить грошовими ресурсами безперервний виробничий процес через своєчасну і повну сплату необхідних для підприємства засобів виробництва [45, с.117].

Між фінансовою і виробничо-збутовою сторонами діяльності підприємства існує тісний зв'язок і взаємозалежність. Так, фінансовий успіх дуже часто є наслідком добрих виробничих показників. Зростання обсягів виробництва, поліпшення якості і асортименту продукції, ритмічне виробництво і відвантаження продукції сприяє своєчасному, а інколи і достроковому одержанню грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Нормальна фінансова діяльність, в свою чергу, створює належні умови для виробництва продукції, забезпечує додаткові можливості для понадпланового його збільшення.

Під час аналізу потрібно вирішити такі основні завдання [45, с118]:

1. Виконати оцінку виконання фінансового плану і фінансового стану підприємства.

2. Визначити вплив факторів на фінансові показники платоспроможності підприємства.

3. Знайти, визначити резерви і розробити спеціальні заходи щодо їх реалізації.

Проте крім цих головних завдань є такі:

1. Оцінка розрахунково-платіжної дисципліни і стану незавершених розрахунків.

2. Оцінка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

3. Оцінка забезпеченості підприємства обіговими коштами, зокрема власними.

4. Оцінка взаємовідносин з банками і фінансовими органами.

5. Оцінка стану обіговості оборотних коштів тощо.

Аналіз термінів заборгованості забезпечує керівництво корисною інформацією щодо можливих втрат внаслідок неоплачених рахунків, якщо підприємства використовують її з метою визначення сум, по очікуваних витратах на безнадійну заборгованість.

Аналіз фінансового стану здійснюється управлінським персоналом ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” - це внутрішній аналіз. Інформаційна база для його проведення набагато ширша і включає будь-яку інформацію, циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських рішень. Його метою є забезпечення надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених коштів таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Аналіз дебіторської заборгованості доцільно проводити за двома напрямами:

- аналіз контрагента (покупця, замовника) - для визначення його платоспроможності;

- аналіз на власному підприємстві - для з'ясування можливості щодо надання комерційних позик та дотримання ліквідності.

Аналіз дебіторської заборгованості включає: вивчення даних балансу про рівень збільшення або зменшення заборгованості протягом звітного періоду; виявлення недопустимої заборгованості і з'ясування причини її утворення; встановлення строків задавнення позиву за даними пояснювальної записки або відомостей про період виникнення кожної суми заборгованості.

На основі даних економічного аналізу управлінський персонал ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” приймає відповідні рішення щодо зменшення сум дебіторської заборгованості, а також виявлення причин її непогашення.

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а отже, і на фінансовий стан підприємства, справляє збільшення або зменшення дебіторської заборгованості. Її величина залежить від обсягу продажу, умов розрахунку з покупцями (передоплати, наступної оплати), періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації контролю за станом дебіторської роботи і претензійної роботи на підприємстві тощо.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв'язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно, а зниження - позитивно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність другої створює фінансові утруднення, тому що підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати і таке інше. Крім того, заморожування коштів у дебіторській заборгованості призводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення належних йому платежів[ 73, с.485].

Дебіторська заборгованість ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” виникає внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, фінансовими органами, робітниками, підзвітними особами тощо. Дебіторська заборгованість - це відтягнення з господарської діяльності обігових коштів - причина фінансових труднощів підприємства [35, с.143].

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться за даними аналітичного обліку по рахунках третього класу, та передбачає:

– оцінку розміру і динаміки дебіторської заборгованості, порівнюючи її розмір на початок і кінець звітного періоду або за декілька звітних періодів;

– вивчення структури дебіторської заборгованості за термінами виникнення з метою з'ясування стану розрахунково-платіжної дисципліни.

У процесі аналізу потрібно вивчити передовсім динаміку дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.18. Динаміка дебіторської заборгованості ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”

Стаття дебіторської заборгованості	2003 рік	2004 рік	Відхилення
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Покупці та замовники	783,6	64,3	3888,9	94,19	+3105,3	+396,3
Векселі до одержання	-		-		-
Заборгованість з бюджетом	55,0	4,52	-		-55,0	-100
Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків			97,3	2,36	+97,3	-100
Інші дебітори	380,0	31,18	142,7	3,45	-237,3	-62,44
Разом	1218,6	100	4128,9		+2910,3	+238,8

Як показують дані проведеного аналізу величина дебіторської заборгованості збільшилась у 2004 році на 2910,3 тис. грн. Це зумовлено зростанням обсягів заборгованості з покупцями і замовниками на 3105,3 тис. грн. тоді як інша дебіторська заборгованість зменшилась на 237,3 тис. грн. Можемо зробити висновок що зростання дебіторської заборгованості відбавається із за несплати своєчасно боргів дебіторами, але це може бути визване уповільнення її оборотності у зв'язку з погіршенням стану розрахунків. Також можна зробити висновок про збільшення обсягів реалізації продукції, що і призвело до збільшення заборгованості за товари і послуги.

За даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками можна проаналізувати стан дебіторської заборгованості за строками виникнення.

Таблиця 2.19. Аналіз стану дебіторської заборгованості

№ з/п	Дебіторська заборгованість за строками погашення	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	Інша поточна дебіторська заборгованість	Разом
		тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
1	До 3 місяців	3105,2	79,8	142,7	59,45	3247,9	78,66
2	Від 3 до 6 місяців	500,00	12,85	97,3	40,55	597,3	14,46
3	Від 6 до 12 місяців	283,7	7,35	-	-	283,7	6,88
4	Більше року	-	-	-	-
5	Безнадійна заборгованість	-	-	-	-
Разом	3888,9	100	240,0	100	4128,9	100

За даними таблиці 2.19 ми можемо зробити висновок, що 78,66% дебіторської заборгованості виникло менше ніж за три місяці. На період до 6 місяців припадає 14,46% заборгованості, що становить 597,3 тис. грн. Разом з тим, борг в сумі 283,7 тис. грн., що виник за продукцію дебітори не сплачують підприємству більше ніж півроку.

Система управління дебіторською заборгованістю вимагає постійного контролю за рядом параметрів. До них відносяться: час обороту дебіторської заборгованості; структура дебіторів за різними ознаками; схеми розрахунків з покупцями і можливість їх уніфікації; схема контролю і принципи резервування сумнівних боргів; система заходів, яка стосується несумлінних покупців тощо.

Зміст управління дебіторською заборгованістю полягає в наступному. Її рівень визначається підприємством враховуючи умови розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови жорсткі, то зменшується обсяг продажу продукції так як покупці не мають можливості придбати товар в кредит і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості клієнтів.

З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає товарообіг і, відповідно, сума дебіторської заборгованості. Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку - це зростання обсягу продажу продукції та прибутку, а з іншого - збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.

При аналізі дебіторської заборгованості використовуються наступні показники:

Таблиця 2.20. Показники стану дебіторської заборгованості

№ з/п	Показник	Розрахунок	2003 р.	2004 р.	Відхилення +/-
1	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Ф 2 Р 035 / (Ф1 (Р150-Р210) Г3 + Ф1 (Р150-Р210) Г4) * 0,5	13,8	18,6	+4,8
2	Тривалість обороту (тривалість погашеня дебіторської заборгованості)	360 / коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	26,1	19,4	-6,7
3	Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів	( Ф1 (Р150-Р210) / Ф1 Р260) *100%	38,2	56,5	+18,3

З проведеного дослідження ми можемо зробити висновок, що швидкість обороту дебіторської заборгованості виріс на 4,8, тобто дебіторська заборгованість швидше переходить в стан грошових коштів у 2004 році ніж у 2003 році. Також зменшився термін погашення дебіторської заборгованості. Це свідчить по те що терміни розрахунків зменшилися на 6,7. Але часта дебіторської заборгованості у частині оборотних активів зросла на 18,3.

Взагалі можна зробити висновок про покращення стану дебіторської заборгованості.

Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості.

Для цього доцільно скласти розрахунковий баланс, тобто порівняти кредиторів (джерела активів) з дебіторами (розміщенням активів), передбачаючи при цьому, що кредиторська заборгованість має бути перектира дебіторською.

Після аналізу дебіторської заборгованості управлінський персонал ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” складає розрахунковий баланс, в активі якого відображається дебіторська заборгованість, а в пасиві - кредиторська.

Дебетове сальдо, тобто перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською, свідчить про те, що частина оборотних засобів підприємства вилучена з обігу і знаходиться в його дебіторів. Кредитове ж сальдо по розрахунковому балансу, тобто перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською, свідчить про позабалансове залучення підприємством в господарський обіг засобів інших підприємств.

Таблиця 2.21. Розрахунковий баланс підприємства

Показники	2003 р.	2004 р.	Відхилення
			+/-	%
Дебіторська заборгованість	1218,6	4128,9	+2910,3	+238
Кредиторська заборгованість	956,9	3070,8	+2113,9	+220
Активне сальдо	261,7	1058,1	+796,4
Пасивне сальдо	-	-	-
Баланс	1218,6	4128,6	+2910,3	+238

За даними таблиці 2.20. у 2004 році дебіторська заборгованість збільшилась на 2910,3 тис. грн., що склало 238% (тобто більше ніж у двічі), кредиторська - на 2113,9 тис. грн. (220%). Це свідчить, що дебіторська заборгованість є більшою за кредиторську, тобто значна часта оборотних активів вилучена з господарської діяльності. Але це також показує, що у 2004 році було збільшено реалізацію продукції.

Аналіз дебіторської заборгованості передбачає вивчення причин виникнення заборгованості. Для покращення фінансового стану підприємства необхідно:

1) слідкувати за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;

2) при можливості орієнтуватися на збільшення кількості замовників для зменшення ризику недоплати, який є значним при наявності монопольного замовника;

3) контролювати стан розрахунків за простроченою заборгованістю. В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину боргу;

4) своєчасне виявляти недопустимі види дебіторської заборгованості, до яких в першу чергу відносять прострочену заборгованість покупцям понад трьох місяців, по платежам до бюджету тощо.

В ході аналізу дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” було розкрито її якісний склад і внутрішню структуру як по видах заборгованості, так і по термінах виникнення. Це необхідно для того, щоб, по-перше, виявити прострочені та безнадійні борги дебіторів, по-друге, своєчасно встановити борги, і, по-третє, щоб своєчасно вжити заходів по стягненню з дебіторів прострочених боргів.

Дебіторська заборгованість відображена у розділі III активу (р160 -240) в групі товарів відвантажених, виконаних робіт і послуг та за статтями, об'єднаними під назвою „Розрахунки з дебіторами”.

Висновки до 2-го розділу

Метою написання другого розділу дипломної роботи є дослідження організації та ведення бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”.

В ході дослідження діяльності ЗАТ „Житомирский м'ясокомбінат” нами було виявлено деяки недоліки у організації управлінського та фінансового обліку на підприємстві. Тому у даній роботі було запропоновано:

– чітке розмежування фінансового обліку та управлінського;

– розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерії та інших відділів з метою удосконалення ведення обліку на підприємстві;

– розроблено де яки види внутрішніх звітностей;

– здійснення аналізу не тільки за видами заборгованості, але й за строками непогашення;

– внесено пропозицію, щодо здійснення документування на підприємстві.

ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” є підприємством, яке було реорганізоване у 2002 році, але при цьому дослідивши його роботу з точки зору фінансового, управлінського та податкового обліку ми можемо зробити висновки, що на сьогодні це підприємство досягло значних успіхів порівняно з попередніми роками.

В ході написання другого розділу дипломної роботи нами було виявлено, що в реальній практиці постійно виникають ситуації, коли по тим чи іншим причинам підприємство не в змозі стягнути борги з контрагентів за відвантажену продукцію. В цьому випадку виникає дебіторська заборгованість, яка є по суті безпроцентною позичкою покупцям. Вона зависає на довгі місяці, а іноді - роки і чим довший термін непогашення тим ймовірніше, що оплата за продукцію не надійде. Зростання дебіторської заборгованості погіршує стан підприємства, а інколи призводить до банкрутства.

Також в якості вирішення організації дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” пропонується в комп'ютерній програмі бухгалтерського обліку розробити звіт до бази даних про стан розрахунків з дебіторами, у якому повинно бути зазначено:

1) фіксація дати виникнення і дати погашення дебіторської заборгованості за кожним контрагентом і за кожним виставленим до нього рахунком-фактурою з метою подальшої її класифікації за строками непогашення;

2) віднесення дебіторської заборгованості за певний період до відповідної групи за строками непогашення: тиждень, до 30 днів, до 90 днів, до одного року, більше року.

В результаті впровадження зазначених пропозицій на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” з автоматизованим бухгалтерським обліком, на нашу думку, очікується підвищення ефективності обліку й управління дебіторською заборгованістю.

3. Організація контролю розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”

3.1 Організація зовнішнього та внутрішнього контролю на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”

В сучасних умовах господарювання з урахуванням існуючих організаційно-правових форм організації підприємницької діяльності, питання організації бухгалтерського контролю є актуальним. При цьому дієвість контролю підвищується завдяки поєднанню різних форм, способів і прийомів контролю.

Традиційно серед основних форм контролю виділяють ревізію, контрольну перевірку, обстеження, інвентаризація, судово-бухгалтерська експертиза, аудит, аналіз.

Найбільш досконалим методом бухгалтерського контролю для підприємств є проведення внутрішніх ревізій.

Ревізія - це форма контролю фінансового-господарської діяльності підприємств, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнення і розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Максимальний ефект в ревізійній діяльності досягається при правильному її плануванні. План ревізії - це документ, в якому вказується перелік контрольно-ревізійних робіт, які необхідно виконати, кількість часу, що відводиться для виконання запланованих контрольних процедур, спосіб ревізії, дата початку і закінчення конкретної роботи та виконавці.

Найбільш досконалим прийомом наступного господарського контролю, який часто застосовується як форма окремого контролю,є проведення інвентаризацій активів і фінансових зобов'язань.

Інвентаризація як метод наступного господарського контролю є основою внутрішньогосподарського контролю, регламентується діючим законодавством та проводиться незалежно від проведення ревізії, аудиту, судово-бухгалтерської експертизи.

Робота підприємств і організацій в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби зумовлює появу нової форми незалежного контролю - аудиту.

Відомий автор книги „Основи аудиту” Р. Адамс дав класичне визначення суті аудиту, за яким аудит - це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує й оцінює свідчення про інформацію, яка піддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації установленим стандартам [1, c. 25].

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою встановлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Згідно із Законом України „Про аудиторську діяльність” ст.3, поняття „аудиторська діяльність” містить в собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг [38 c.243].

Згідно з наказу про облікову політику річна фінансова звітність ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” підлягає обов'язковій аудиторській перевірці не пізніше 30 квітня і оприлюдненню до 1 червня згідно вимог чинного законодавства (Додаток К).

З усіх методів господарського контролю на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” здійснюється лише зовнішніх та внутрішній аудит та інвентаризація активів та зобов'язань. Ці методи ми розглянемо у дипломній роботі

Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №10 „Дебіторська заборгованість”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10. 1999 р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі.

Перш ніж здійснювати контроль на підприємстві аудитору необхідно розробити програму даної перевірки.

Таблиця 3.1. Програма аудиторської перевірки дебіторської заборгованості

№ з/п	Перелік аудиторських процедур за розділами аудиту	Період проведення процедури перевірки	Виконавець	Назва робочих документів аудитора
1	Отримати список дебіторів; зробити вибірку рахунків із цього переліку та звірити їх з даними обліку реалізації; провірити значення по списку кожного дебітора та упевнитись, що вони відповідають даним відповідного журналу реалізації; отримати пояснення з приводу усіх кредитових сальдо, звірити проводки, які до них відносяться; упевнитись, що усі кредитові сальдо відображені як короткострокові заборгованості.	1-3квітня	Михалчук Н.С.	відомість аудиту дебіторської заборгованості
2	Впевнитися, що процедури перевірки завершеності операцій були здійснені в кінці року належним чином шляхом звірки операцій по реалізації, відпуску, зберіганню, розрахункам з дебіторами.	3-8квітня	Паршикова О.В.	відомість аудиту дебіторської заборгованості
3	Здійснити перевірку наявності та сум дебіторської заборгованості шляхом проведення незалежного виморочного опитування.	8-11квітня	Михалчук Н.С.
4	Отримати перелік іншої дебіторської заборгованості та передоплат. Перевірити, чи є цей перелік повним та адекватним.	12 квітня	Паршикова О.В.	відомість аудиту дебіторської заборгованості за претензіями
5	Перевірити законність операцій, в результаті яких виникла заборгованість адміністрації, та інших керівних осіб та прослідкувати, щоб у фінансовій звітності були зроблені відповідні пояснення.	13-15квітня	Михалчук Н.С.

Завдання контролю дебіторської заборгованості :

1) установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);

2) перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

3) перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

4) перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;

5) дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.

Одним із найбільших проблемних питань сьогодення є визначення впливу дебіторської заборгованості на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, так як це поняття тісно пов'язане з валовими витратами та податковими зобов'язаннями, які здійснюють суттєвий вплив на формування доходу підприємства. Різні підходи до визначення самої дебіторської заборгованості, її видів та складу займають важливе місце в системі аудиту діяльності підприємств.

На будь-якому підприємстві створюється система внутрішнього контролю для виконання поставлених перед нею завдань. Систему внутрішнього контролю можна визначити як політику і процедури підприємства, спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та відхилень від норм, які можуть з'явитись у фінансових звітах. При цьому основоположні концепції аудиту передбачають, що саме адміністрація, а не аудитор повинна встановити належну систему контролю і забезпечити її функціонування. Це відповідає загальному концептуальному підходу, згідно з яким адміністрація, а не аудитор несе відповідальність за підготовку фінансової звітності відповідно до прийнятих бухгалтерських принципів. У зв'язку з цим адміністрація підприємства повинна розробити таку систему внутрішнього контролю, яка б могла забезпечити достатню упевненість у тому, що фінансова звітність представлена об'єктивно.

При здійсненні перевірки на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” аудиторові необхідно досягнути такої обізнаності з системами обліку і внутрішнього контролю, яка дозволить ґрунтовно спланувати аудит.

Система бухгалтерського обліку - це заходи і записи підприємства, з допомогою яких бухгалтерські операції оформлюються в реєстрах бухгалтерського обліку. Така система збирає, аналізує, класифікує, записує, підсумовує і надає інформацію про операції [ 30 с.48].

Людина, яка здійснює контроль повинен орієнтуватися в системах бухгалтерського обліку настільки, щоб визначити і зрозуміти:

а) основні класи операцій, що здійснюються суб'єктом господарювання;

б) санкціонування таких операцій;

в) суттєві облікові записи, підтвердні документи і рахунки у фінансових звітах;

г) процес ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності - від ініціювання суттєвих операцій (та інших подій) до їх внесення до фінансових звітів.

Система внутрішнього контролю - це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації, запобігання фальсифікаціям.

Головними функціями служби внутрішнього контролю ЗАТ „Житоимрський м'ясокомбінат” є:

– контроль за формуванням витрат за місцем їх виникнення, основними технологічними процесами та окремими видами діяльності підприємства;

– виявлення відхилень від затверджених кошторисів і нормативів, аналіз їх причин, встановлення осіб, винних у цьому;

– пошук внутрішніх резервів поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства; контроль за дотриманням податкового законодавства; проведення перевірок діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів підприємства;

– складання та надання висновків і звітів під час проведення перевірок, забезпечення необхідною інформацією керівництва підприємства.

Такий контроль на великих підприємствах має здійснюватись повсякденно спеціалізованим відділом, окрім бухгалтерії та головного бухгалтера. У невеликих фірмах обов'язки внутрішнього контролю покладаються на ревізійну комісію, яка призначається засновниками.

Об'єктом внутрішнього контролю мають бути: система бухгалтерського обліку підприємства, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними обіговими контактами, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління підприємством, якість роботи економічних служб, оподаткування, нормування організації виробництва, виконавча дисципліна тощо [9 с.258].

Система внутрішнього контролю входить у межі тільки бухгалтерського обліку і містить:

а) середовище контролю, де відбуваються операції, заходи і записи, які характеризують важливість чинної системи внутрішнього контролю для підприємства.

До факторів середовища контролю належать:

§ діяльність керівництва (власників) клієнта;

§ політика та методи керівництва;

§ організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління та відповідальності;

§ управлінські методи контролю, у тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов'язків;

б) специфічні заходи контролю передбачають:

§ періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

§ перевірку арифметичної точності записів;

§ контроль за дотриманням умов функціонування комп'ютерних інформаційних систем, зокрема контроль за періодичними змінами комп'ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;

§ ведення і перевірку контрольних рахунків та облікових реєстрів рахунків;

§ порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

§ зіставлення внутрішніх правил із вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації;

§ порівняння загальної суми грошових коштів, вартості цінних паперів і товарно-матеріальних запасів із записами в облікових регістрах;

§ порівняння й аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

Під час перевірки ревізор або аудитор досліджує тільки ту методику бухгалтерського обліку, яка входить до звітності. Знання системи обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою невідповідності його функціонування дадуть можливість аудитору:

§ з'ясувати для себе види істотних викривлень у фінансових звітах;

§ визначити фактори, що впливають на ризик істотних помилок;

§ запланувати аудиторські процедури.

Розробляючи загальний план перевірки, перевіряючий повинен оцінити властивий ризик на рівні фінансового звіту. Працюючи над програмою перевірки, він встановлює зв'язок такої оцінки з суттєвими залишками на рахунках і класами операцій на рівні тверджень, щоби з'ясувати високий рівень властивого ризику.

Ризик аудиту або загальний ризик - це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку, якщо в документах бухгалтерської звітності є викривлення. Інакше кажучи, за неправильною звітністю буде подано хибний аудиторський висновок.

Ризик аудиту має три складові частини:

– властивий ризик;

– ризик, пов'язаний із невідповідністю внутрішнього контролю;

– ризик не виявлення помилок та викривлень.

Властивий ризик - це ризик викривлення залишку на рахунку (або певної операції), який може бути суттєвим, окремо або разом із викривленням залишків на інших рахунках (або іншою операцією), якщо припустити відсутність відповідних заходів внутрішнього контролю.

Ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю - це ризик неефективності внутрішнього контролю. Системи обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб своєчасно запобігати помилкам або викривати їх та виправляти.

Ризик не виявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки у залишку на певному рахунку або з певної операції.

Під час вивчення систем обліку і внутрішнього контролю та планування аудитор повинен скласти уявлення про їх структуру та порядок функціонування. Внутрішній контроль за функціонуванням системи обліку на підприємстві необхідний для досягнення таких цілей:

– одержання дозволу на проведення облікових операцій, який повинен здійснюватися згідно з загальним або спеціальним розпорядженням керівництва;

– відображенням всіх облікових операцій у вигляді точних підсумкових показників на відповідних рахунках і у відповідний час, що дає можливість підготувати фінансову звітність згідно зі встановленими вимогами;

– доступ до облікових записів про активи підприємства тільки після дозволу керівництва;

– порівняння записів обліку з наявними активами через певні інтервали часу, і вжиття своєчасних заходів для усунення розбіжностей.

Ознайомлення зі системами обліку і внутрішнього контролю досягається завдяки використанню результатів попередньої аудиторської перевірки чи наданих аудиторських послуг, а також проведення ревізій та інвентаризацій.

Найважливішою формою внутрішнього контролю є інвентаризація майна, коштів і розрахунків. Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій, перевіряючий має встановити: чи правильно визначений склад постійно діючої комісії і чи затверджений він наказом керівника підприємства; чи встановлений порядок створення робочих інвентаризаційних комісій і чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю ревізор або аудитор визначає, зіставляючи дати проведення контрольних дій за планом і час фактичного здійснення перевірок, зазначених у актах. Кількість проведених ревізій визначається за поданими актами. При цьому аудиторові слід з'ясувати чи розглядаються керівництвом підприємства і трудовим колективом висновки ревізій та перевірок.

У висновках має бути заявлено про недоліки, порушення та зловживання, що характеризують проведення відповідних господарських операцій. Акцентується увага на позитивному досвіді роботи підрозділу, який можна використати на інших дільницях. Необхідно також викласти причини, особливо організаційного характеру, які створили умови для порушень і зловживань, та подати свої пропозиції щодо їх усунення.

Таким чином, вся система внутрішнього контролю має забезпечити послідовну роботу підприємства, збереження власності, своєчасне та повне відображення господарських та фінансових операцій у бухгалтерському обліку.

Згідно з статутом підприємства перевірка фінансово-господарської діяльності ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” здійснюється Ревізійною комісією, яка обирається Загальними зборами з числа акціонерів ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” строком на 2 роки. Члени Правління і Спостережної ради не можуть бути членами Ревізійної комісії.

Ревізійна комісія здійснює перевірки за дорученням Загальних зборів акціонерів або Спостережної ради, з власної ініціативи, а також за вимогою акціонерів, які володіють в сукупності більш як 10 відсотками акцій.

Ревізійна комісія підзвітна Загальним зборам акціонерів. Матеріали з результатами перевірок комісія подає вищому органу ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” та Спостережній раді.