Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю (на прикладі діяльності ЗАТ "Житомирський м’ясокомбінат")

Ревізійна комісія засвідчує річний звіт та балансові документи. Без висновку Ревізійної комісії Загальні збори акціонерів не мають права затвердити баланс Товариства.

Ревізійна комісія повинна домагатися скликання позачергових загальних зборів акціонерів, якщо виникла загроза інтересам ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” або виявлені зловживання, допущені його посадовими особами.

3.2 Методика контролю операцій з дебіторською заборгованістю

У ринковій економіці між підприємствами постійно здійснюються угоди згідно закупівлі засобів праці, реалізації продукції (робіт, послуг). За всі придбані активи потрібно сплачувати грошові кошти і відповідно одержувати платежі за реалізовану продукцію чи зроблені послуги.

Розрахунки, що виникають між підприємствами та установами здійснюються за допомогою грошей. Таким чином грошові розрахунки виступають важливим фактором забезпечення кругообігу засобів, а їх своєчасне завершування слугує необхідною умовою безперервного процесу виробництва.

З метою проведення контолю розрахункових операцій необхідно використовувати різні методи перевірки. Крім того, слід проводити суцільні чи вибіркові інвентаризації розрахунків [56, с.148].

Незалежно від методу перевірки, людині яка здійснює контроль необхідно встановити:

· реальність дебіторської заборгованості;

· причини та терміни виникнення дебіторської заборгованості;

· правильність відображення у бухгалтерському балансі залишків;

· реальність повернення та обґрунтованість списання заборгованості;

· суми дебіторської заборгованості, з яких минув строк позовної давності;

· правильність відображення заборгованості на рахунках обліку та у фінансовій звітності;

· наявність актів звірки розрахунків чи гарантійних листів, в яких боржники визнають свою заборгованість та дотримання строків позовної давності.

Перш ніж здійснювати контроль розрахункових операцій, необхідно встановити його основні завдання, до яких належать:

1. Оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни по всіх видах розрахунків з кредиторами підприємства;

2. Встановлення наявності фактів порушень чинних нормативно-правових актів щодо правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень при виконанні розрахункових операцій;

3. Розробка заходів з реалізації результатів контролю стосовно попередження зловживань і порушень при здійсненні розрахункових операцій.

До основних напрямів контролю відносять перевірку:

· своєчасність розрахунків з бюджетом, перерахування заборгованості кредиторам;

· достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов'язаннями;

· наявності, правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають права та обов'язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);

· дотримання діючих нормативних актів в частині відшкодування витрат по службовим відрядженням в межах України;

· повноти отримання оплати за придбані матеріальні запаси, їх оприбуткування;

· дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідних посадових осіб при здійснення розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, іншими кредиторами.

Джерелами інформації для контролю операцій з різними дебіторами є:

· первинні документи (виписки банку, розрахунково-платіжні відомості, авансові звіти, товарно-транспортні накладні);

· облікові регістри (журнал №3,4, Головна книга);

· форми звітності (форма №1 „Баланс”, декларації по податкам);

· дані інвентаризації, акти звірки розрахунків тощо.

Предметом контролю операцій із зобов'язаннями є господарські процеси та операції, пов'язані з розрахунками з постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками, з бюджетом і позабюджетними фондами, іншими кредиторами, а також відносини, що виникають при цьому між сторонами.

Основним об'єктом у даному випадку будуть розрахунки з різними кредиторами. До них необхідно віднести: розрахунки з покупцями і замовниками, з постачальниками та підрядниками, з підзвітними особами; розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами.

Контроль розрахункових операцій слід починати з перевірки правильності оплати за реалізовані матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей.

Під час перевірки на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. З цією метою порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 „Розрахунки з покупцями і замовниками”, Головною книгою і балансом. За наявності розходжень контролеру слід перевіряти реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником [56, с.152].

При цьому необхідно пам'ятати, що такі розходження є наслідком занедбаності обліку розрахункових операцій або результатом зловживань.

Кожна сума заборгованості на рахунку 36 „Розрахунки з покупцями і замовниками” розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності її створення, реальності одержання. Під час контролю дебіторської заборгованості необхідно з'ясувати її категорії.

6

Мал. 3.1. Види дебіторської заборгованості

Під час перевірки розрахунків із покупцями на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” перевіряючий повинен встановити:

– чи укладені договори поставки продукції;

– чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту продукцію.

При здійсненні такої перевірки, людині яка здійснює контроль на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” треба з'ясувати повноту і своєчасність розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями; чи вкладались акти взаємозвірки та відображались результати звірки в обліку.

Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення її в балансі підприємства. Згідно зі Стандартом 10 дебіторська заборгованість має відображатись у балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку підприємство може мати.

Необхідно також врахувати знижки з ціни, що їх надають клієнтові, а також повернення товарів покупцями.

Для здійснення контролю важливо знати відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року.

Для отримання інформації про реальний стан дебіторської заборгованості можна надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та самостійно провести зустрічні перевірки.

Особливу увагу, на нашу думку, перевіряючий має зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Тобто перевіряючий мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб.

З'ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям в балансі згорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки : „Розрахунки з покупцями і замовниками ”, „Розрахунки з постачальниками і підрядниками ”, „Розрахунки з різними дебіторами ” тощо.

Необхідно підкреслити, що зменшення дебіторської заборгованості не порушує рівності активу й пасиву балансу. Іноді окремі керівники та головні бухгалтери вуалюють дебіторську заборгованість, щоб мати підставу для одержання премій. У зв'язку з цим необхідно перевіряти первинні документи.

Завданням аудиту дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” є перевірка реальності (правдивості) та правильності її оформлення, правильності визначення ймовірності повернення цієї заборгованості.

Під час контролю дебіторської заборгованості розрахунків із покупцями і замовниками може визначитися загальна сума дебіторської заборгованості.

Перевіряється заборгованість у розрізі окремих покупців, замовників і дат виникнення заборгованості, термін утворення якої більше року. Така заборгованість (за наявністю виправдовувальних документів) може бути віднесена до позареалізаційних витрат і списана на збитки як дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, або за іншими боргами, нереальними до стягнення за рішенням інвентаризаційної комісії.

Необхідно вивчати аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановити, чи немає знеособлених аналітичних рахунків.

Важливим є вивчення показників якості та ліквідності дебіторської заборгованості.

За даними відомості обліку з покупцями і замовниками, при здійсненні контролю можна скласти аналітичну таблицю, за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за строками виникнення.

Щомісячне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Такий аналіз заборгованості здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління.

За даними бухгалтерської звітності (ф.1, ф.2), визначається цілий ряд показників, що характеризують стан заборгованості, наприклад частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, відсоток, оборотність дебіторської заборгованості тощо.

Методика контролю показників оборотності дебіторської заборгованості : дані за звітний період зіставляються з даними за минулий рік (або інший звітний період).

Таблиця 3.2. Методика проведення контролю розрахунків з різними дебіторами

	Етап перевірки	Реєстр обліку	Процедура контролю
1	Перевірка правильності обліку
1.1	Загальне ознайомлення з розрахунками	Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори, журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1)	Ознайомлення з основними напрямками розрахунків на підприємстві (безготівкові, готівкові, бартерний обмін, застосування векселів і т.д.)
1.2.	Визначення реальності відображеної в балансі дебіторської заборгованості	Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори, журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1)	Перевірка реальності дебіторської заборгованості, відображеної у балансі (форма№1) шляхом проведення експертизи відвантажувальних документів, актів звірки і т. ін.
1.3.	Перевірка обліку розрахунків	Журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1)	Визначення правильності ведення обліку розрахунків залежно від операцій (безготівкові, готівкові рахунки, бартерний обмін, застосування векселів і т. ін.) відповідно до чинного законодавства
2	Перевірка наявності та списання дебіторської заборгованості, щодо якої минув термін позову
2.1.	Визначення простроченої дебіторської заборгованості та порядок її списання	Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори, журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1)	Встановлення наявності дебіторської заборгованості, щодо якої минув термін позову; перевірка порядку її списання та обліку
2.2.	Перевірка обґрунтованості та правильності списання іншої заборгованості	Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори, журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1)	Ознайомлення з порядком списання дебіторської заборгованості, визначення їх причин та обґрунтованості відповідно до чинного законодавства
3	Підтвердження достовірності заборгованості, відображеної у балансі підприємства	Накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договори, журнали-ордери №3,4; Головна книга; баланс (форма№1)	Зіставлення даних первинних документів з регістрами аналітичного та синтетичного обліку, визначення достовірності відображеної в балансі підприємства дебіторської заборгованості

Підприємство веде розрахунки зі своїми працівниками, які є в обліковому складі за сумами, виданими під звіт на службові відрядження, поточні потреби, закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки тощо. Видача грошей під звіт проводиться відповідно до положення про ведення касових операцій у народному господарстві України.

Контроль розрахунків з підзвітними особами на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” проводиться суцільним способом у такій послідовності. Перевірці підлягає:

· правильність видачі грошей під звіт;

· цільове призначення витрачання отриманих під звіт сум;

· законність і доцільність витрачання підзвітних сум;

· правильність оформлення авансових звітів і прикладених до них документів та своєчасність подання їх у бухгалтерію підприємства;

· стан обліку розрахунків з підзвітними особами.

Джерелами контролю є: накази й розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними документами, дані аналітичного і синтетичного обліку по рахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами” (журнал №3, відомість 3.1.-3.6, Головна книга), баланс підприємства.

Спочатку перевіряючий встановлює, чи визначено коло осіб, що мають право одержувати гроші під звіт. Список осіб, яким можна видавати гроші в підзвіт, затверджується наказом керівника підприємства. Аванси в підзвіт видаються із каси підприємства для операційно-господарських витрат і на службові відрядження, тому необхідно перевірити використання підзвітних сум за цільовим призначенням.

Ретельно перевіряються авансові звіти про видатки на відрядження. При цьому встановлюються наявність відміток у посвідченні про відрядження щодо прибуття й вибуття і звіряють ці дати з компостерами проїзних квитків, перевіряють правильність оплати добових, квартирних і проїзних. Добові в межах України встановлено в розмірі 25 грн. за одну добу, квартирні - за квитанціями готелю, проїзні - за документами на проїзд. Випадки переплат чи недоплат аудитор фіксує у робочому документі „Відомість переплат і недоплат видатків на відрядження”.

За регістрами аналітичного обліку, авансовими звітами з прикладеними до них документами аудитор встановлює, чи не значаться підзвітні суми за особами, звільненими з роботи, чи не видавались гроші працівникам у рахунок заробітної плати.

Практика показує, що допускаються випадки виписування безтоварних і фальшивих документів, які оформляють оплату різних робіт нештатним працівникам. Аудитор такі факти встановлює способом фактичної й зустрічної перевірки і засвідчує у робочому документі та доводить, що ці роботи не проводились або були виконані в значно меншому обсязі. Тому в результаті аудиторської перевірки важливо з'ясувати: чи всі авансові звіти затверджені керівником, чи вносить бухгалтер необхідні виправлення за відсутності виправдовувальних документів, а також за наявності арифметичних помилок; чи на всіх авансових звітах є підпис бухгалтера.

Останнім етапом контролю розрахунків з підзвітними особами є перевірка достовірності записів, пов'язаних з обліком підзвітних сум у журналі №3, Головній книзі та в балансі. Достовірність записів встановлюється шляхом зіставлення записів у журналі №3 з авансовими звітами та касовими документами, і ці суми мають збігатись. Результати перевірки аудитор повинен відобразити у своєму робочому документі [28, с.170].

Розрахунки по претензіям обліковуються на балансовому рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами” субрахунку 374 „Розрахунки за претензіями”.

Контроль розрахунків за претензіями, відшкодувань завданих збитків різними дебіторами і кредиторами передбачає попереднє з'ясування наявності заборгованості з боку працівників підприємства, а також причини її виникнення.

Важливим завданням контролю є перевірка розрахунків за невиконання договірних зобов'язань.

Претензії можуть бути пред'явлені:

· до постачальників і підрядників за виявлені збільшення обсягів виконаних робіт, не доставку товарів, завищення цін і тарифів та сум внаслідок арифметичних помилок, за невідповідність якості поставлених товарів стандартам, за простої з вини постачальників;

· до транспортних організацій за нестачу вантажу понад норми природних втрат, що виникла у дорозі, і зайві сплачені суми при перевезенні вантажів;

· за санкціями (штрафи, пені, неустойки) за недотримання договірних умов, визнаних платниками або присуджених судом;

· до банків за сумами, помилково списаними за рахунками в банку (за валютними операціями).

За кожною претензією аудитору необхідно перевірити її обґрунтованість і правильність оформлення документів.

Аудитору потрібно знати, що недотримання термінів пред'явлення претензій використовується часто для приховування фактів крадіжок, зловживань. В зв'язку з цим аудитору необхідно вивчити причини відмови постачальників у задоволенні претензій, протоколи розгляду претензійних справ у суді й арбітражі.

Аудитор повинен перевірити наявність комерційних актів, правильність їх оформлення та своєчасність списання сум за нестачі товарів, що виникли у дорозі (пошкодження вагонів, відсутність пломб на них тощо).

При аудиті з'ясовується обґрунтованість претензій. Встановлюються винні особи та сума відшкодувань, завданих збитків шляхом погашення необґрунтованих претензій.

За рахунком 37 „Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунку 374 „Розрахунки по претензіям” аудитору слід перевірити відповідність залишків в балансі даним Головної книги, підсумкових аналітичних даних відомості по даному рахунку даним синтетичного обліку.

Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків ведуться на балансовому рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунку 375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”. Перевіряючи такі розрахунки, аудитору необхідно з'ясувати суми нестач і крадіжок та встановити, чи дотримано строків і порядку їх розгляду, як забезпечується їх відшкодування. Особливо ретельно треба вивчити факти списання нестач і втрат на витрати виробництва чи на збитки за рішенням керівника підприємства, у випадку затвердження судом виконавчих документів.

Зокрема, аудитор перевіряє правильність і своєчасність оформлення матеріалів з нестач і псування з причини неналежного оформлення матеріалів. У результаті аудиторської перевірки важливо з'ясувати причини виникнення нестач і псування ( поганий стан складських приміщень, порушення правил приймання і відпуску матеріальних цінностей за кількістю і якістю із одного підрозділу в інший). Аудитору слід також з'ясувати, чи правильно визначено суму збитків (сума збитків розраховується за ринковими цінами даної місцевості). Крім того, аудитор перевіряє забезпечення на підприємстві відшкодування матеріальних збитків (нестач, витрат), порядок організації контролю за утримання заборгованості за виконавчими листами.

Перевірка статті Балансу „Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 „Дебіторська заборгованість”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237, дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та можна достовірно визначити її суму.

Якщо у складі дебіторської заборгованості є заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, то на суму заборгованості підприємством створюється резерв сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку Баланс (і визнається активом) за чистою реалізаційною вартістю.

Тобто, щоб визначити чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, необхідно визначити величину резерву сумнівних боргів.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату Балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату Балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Під час перевірки слід брати до уваги, що частина довгострокової дебіторської заборгованості, яку потрібно погасити протягом дванадцяти місяців із дати Балансу, відображається на ту саму дату у складі поточної дебіторської заборгованості.

Перевірка здійснюється на підставі документів, що підтверджують проведення інвентаризаційних зобов'язань за звітний період, та аналізу правильності створення резерву сумнівних боргів.

3.3 Інвентаризація розрахунків з дебіторами

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію.

Інвентаризація - один із найважливіших методів бухгалтерського обліку, яким забезпечуються перевірка і документальне підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку про наявність і стан матеріальних і нематеріальних активів, іншого майна, капіталу, інвестицій, розрахунків, резервів і зобов'язань.

Відповідальність за організацію інвентаризації згідно із законодавством покладається на керівника підприємства, до обов'язків якого входить створення необхідних умов для її проведення у стислі терміни, визначення об'єктів, кількості і термінів проведення інвентаризації.

До випадків обов'язкового проведення інвентаризації слід віднести:

- передачу майна державних підприємств в оренду, його приватизацію і корпоратизацію, а також перетворення державного або муніципального підприємства, реструктуризацію та ліквідацію суб'єктів господарювання;

- випадки пожеж, стихійного лиха, аварій техногенного характеру або інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;

- відмову постачальника в задоволенні претензій на недовантаження товарно-матеріальних запасів, або по яких отримані від покупців претензії щодо недовантаження;

- встановлення фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;

- припис судово-слідчих органів;

- переоцінка майна;

- зміна матеріально відповідальної особи (при індивідуальній повній матеріальній відповідальності);

- письмове звернення (вимогу) хоча б одного з членів колективу;

- при складанні фінансової звітності.

Проведення інвентаризації дозволяє підтвердити або спростувати інформацію тих бухгалтерських документів (первинних та зведенних), по яких можна визначити законність, доцільність і необхідність здійснених працівниками підприємства господарських операцій [11 с.272].

Завдання інвентаризації дебіторської заборгованості полягають у:

- встановленні фактичної наявності, якості, стану і вартості грошових коштів, дебіторської заборгованості, витрат і доходів майбутніх періодів;

- встановленні за письмовими поясненнями відповідальних за облік дебіторської заборгованості, зобов'язань і забезпечень осіб причин та умов виникнення розбіжностей;

- розробці пропозицій щодо врегулювання розбіжностей та поліпшення обліку і контролю на підприємстві;

- перевірці обгрунтованості записів на рахунках і в регістрах обліку розрахунків з працівниками, бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами, покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами тощо;

- дотримання порядку врегулювання інвентаризаційних різниць.

Здійснення інвентаризації будь-яких об'єктів розпочинається з підготовки та видання наказу на її проведення, в якому зазначаються порядок проведення, обсяги, строки проведення інвентаризації та оформлення необхідної документації. На практиці такий наказ є основним внутрішнім документом, який регламентує порядок проведення та обсяги інвентаризації. В окремих випадках без його наявності правові інституції держави не приймуть до розгляду будь-яку справу, що стосується інвентаризації. Тому під час складання наказу слід ретельно віднестись до формулювання його змісту: включати до нього навіть такі пункти, які, на перший погляд, є зайвими.

Для проведення інвентаризаційної роботи письмовим наказом керівника на підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія. До її складу доцільно включати фахівців, добре обізнаних в складській справі (технології зберігання запасів); інженерно-технічних працівників, здатних дати оцінку технічного стану засобів; економістів та бухгалтерів; спеціалістів з маркетингу (які добре знають облікову справу та можуть встановити ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очолює керівник підприємства або його заступник.

Заборо-нено призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд. При неповному складі інвентаризаційних комісій та відсутності матеріально відповідальних осіб інвентаризацію не провадять. При цьому слід пам'ятати, що матеріально відповідальні особи до складу інве-нтаризаційних комісій не входять.

Перед проведенням інвентаризації голова збирає інвентаризаційну комісію і проводить інструктаж з метою роз'яснення їм мети, способів та порядку проведення інвентаризації, уточнення об'єктів, які підлягають інвентаризації тощо [10, c.404].

За характером проведення інвентаризації бувають повними і вибірковими, плановими (передбачуваними) і раптовими.

Повні інвентаризації охоплюють їх об'єкти повністю (вид майна, місце зберігання).

Вибіркові інвентаризації мають на меті встановити стан і наявність окремих цінностей у місці зберігання. Наприклад, вибіркову інвентаризацію слід проводити по тих цінностях, по яких підприємством від постачальника отримано відмову задовольнити претензії щодо їх недовантаження або від покупців отримано такі претензій.

Планові інвентаризації передбачають строки, які попередньо затверджуються, а підготовка до них полягає в проведенні комплексу підготовчих робіт з групування, розміщення матеріальних цінностей у порядку, зручному для підрахунку, вимірювання та зважування.

Раптова інвентаризація розпочинається з виконання підготовчої роботи в присутності інвентаризаційної комісії. Підготовча робота полягає також у завершенні опрацювання документів щодо руху цінностей, визначення їх залишків на початок інвентаризації.

Керівник підприємства має організувати проведення інвентаризації в якнайоптимальніші строки і з якнайменшими затратами -- призначити кваліфікованих фахівців, виділити необхідну кількість робітників для пересування цінностей при зважуванні, вимірюванні тощо.

Усі відомості про об'єкти інвентаризації інвентаризаційна комісія відображує в інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). При цьому найменування і кількість цінностей наводять у номенклатурі та одиницях виміру, що застосовуються в обліку.

Для інвентаризації дебіторської заборгованості призначений Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами. Цей акт застосовується для оформлення результатів розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами. За вказаними видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків повинні бути додані довідки. Довідки складаються в розрізі синтетичних рахунків бухгалтерського обліку.

Члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за внесення до опису неправильних даних про відмітні ознаки (тип, сорт, розмір), кількість, суму і стан (придатні, непридатні, ступінь зносу) проінвентаризованих об'єктів.

Під методикою розуміється конкретизація методу, доведення його до положення, алгоритму, чіткого опису проведення.

Процес проведення інвентаризації дебіторської заборгованості складається з наступних стадій:

1. Організаційна стадія:

- вибір об'єктів інвентаризації;

- підбір і комплектування інвентаризаційної комісії;

- видача розпорядження на проведення інвентаризації;

- інструктаж членів інвентаризаційної комісії.

2. Підготовча стадія:

- пред'явлення повноважень на проведення інвентаризації;

- перевірка облікових регістрів і своєчасності відображення в них розрахункових документів

- визначення кількості контрагентів

- складання опису за даними бухгалтерського обліку.

3. Технологічна (основна) стадія:

- висилання контрагентові запиту з метою взаємозвірки стану розрахунків;

- збір та аналіз інформації, отриманої від контрагентів.

4. Результативна стадія:

- вирішення спірних питань;

- складання протоколу за результатами попередньої процедури;

- складання інвентаризаційних описів;

- передача документів суб'єкту, що призначав інвентаризацію;

- прийняття остаточних рішень.

Основними способами проведення інвентаризації дебіторської заборгованості є [10, с.406]:

підтвердження сальдо, яке полягає в отриманні від контрагентів підтверджень правильності сум, вказаних в бухгалтерському обліку підприємства, що вивчається, а також виявлення різниць;

порівняння даних регістрів бухгалтерського обліку з відповідними документами і підтвердження їх реальності.

Серед об'єктів уваги інвентаризаційної комісії повинні перебувати кошти в дебіторській заборгованостях, у розрахунках за невідфактуровані поставки, за нестачами і втратами. При цьому треба встановити наявність рішень про відшкодування всіх нестач та проконтролювати відправлення матеріалів про їх стягнення до відповідних органів.

Дебіторська заборгованість на час інвентаризації має бути підтверджена витягами з аналітичного обліку розрахунків, направленими дебіторам, і векселями підприємства. Дебітори зобов'язані протягом 10 днів з дня отримання цих відомостей підтвердити свою заборгованість або надіслати власні заперечення з цього приводу. Форма акта звіряння розрахунків затверджена наказом Мінекономіки, Мінфіну і Держкомстату України від 10 листопада 1998 р. № 148/234/383.

При інвентаризації стану розрахунків з працівниками підприємства перевіряються: звіти підзвітних осіб за виданими авансами із врахуванням їх цільового призначення; виявляються невиплачені суми по заробітній платі, які підлягають депонуванню, а також суми і причини виникнення переплат працівникам; обгрунтованість відображеної в бухгалтерському обліку заборгованості за недостачами і крадіжками.

У результаті інвентаризації на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядниками, іншими дебіторами і кредиторами мають залишитися тільки суми, пого-джені звірянням розрахунків. В окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності залишили-ся неврегульованими, допускається відображення розрахунків з дебіторами і кредиторами кожною із сторін у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку. Заінтересована сторона (тобто підприємство-кредитор) зобов'язана здійснити заходи з урегулювання таких розбіжностей у встановленому порядку. По дебіторській і кредиторській заборгованостях з простроченим тер-міном позовної давності, що підлягають списанню з балансу, до акта інвентаризації додають довідку про назву дебіторів і кредиторів, суму заборговано-сті, дату і підстави її виникнення, а також про причини і осіб, винних у простроченні терміну позовної давності.

Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє: перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, зобов'язань, а також простроченої заборгованості; оцінці дебіторської заборгованості і зобов'язань.

За результатами інвентаризації резервів (забезпечень) має бути встановлена сума, що підлягає додатковому нарахуванню або зменшенню.

За даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) бухгалтерська служба разом з робочими інвентаризаційними комісіями складають звіряльні відомості по тих розрахунках, де встановлено відхилення від облікових даних. За всіма фактами нестачі й надлишку, а також за втратами, пов'язаними з простроченням терміну позовної давності, від службових осіб, відповідальних за зберігання цінностей і стан розрахунків, мають бути отримані письмові пояснення.

Робоча інвентаризаційна комісія у протоколі свого засідання фіксує пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання псуванню, нестач цінностей і розбіжностей надалі.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризації, перевіряють правильність визначення інвентаризаційних розбіжностей і обгрунтованість пропозицій щодо їх врегулювання. Висновки постійно діючих інвентаризаційних комісій щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей набувають сили розпорядчого документа і стають підставою для записів у бухгалтерському обліку тільки після їх затвердження керівником підприємства, а якщо інвентаризація проводилася у зв'язку з приватизацією або переданням в оренду державних підприємств, - після затвердження відповідно органом приватизації або орендодавцем [59, с.35].

Результати інвентаризаційної роботи слід висвітлювати у Примітках (пояснювальній записці) до річного фінансового (бухгалтерського) звіту, що дасть змогу його зовнішнім користувачам дістати відповідну аналітичну інформацію.

Записи в бухгалтерському обліку, пов'язані з урегулюванням інвентаризаційних розбіжностей, здійснюють в тому місяці, коли завершено інвен-таризацію, а щодо розбіжностей, встановлених інвентаризацією, яку провадили за станом на кінець року, - у грудні.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть, виходячи з особливостей галузевої економіки, видавати методичні рекомендації з проведення інвентаризації.

Висновки до 3-го розділу.

Метою написання третього розділу дипломної роботи з дослідження організації контролю розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”.

Контроль розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” включає в себе проведення аудиту, як зовнішнього так і в внутрішнього, а також здійснення внутрішніх ревізій. Першоосновне завдання аудитора та ревізора полягає у здійсненні перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку.

Сьогодні інформація про фінансовий стан будь-якого підприємства цікавить багатьох користувачів. Тому достовірність фінансової звітності є обов'язковою умовою для оцінки фінансового стану підприємства та для того щоб зацікавити інвесторів, а також уникнути непорозумінь з державними органами.

На сьогодні на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” в процесі написання дипломної роботи, нами було виявлено деякі відхилення та помилки в організації та здійснення обліку. Тому, на нашу думку, здійснення зовнішнього та внутрішнього контрою на підприємстві є необхідним, в тому числі і контроль за розрахунками з дебіторами.

Згідно чинного законодавства перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію.

Метою проведення інвентаризації є здійснення контролю за наявністю та станом дебіторської заборгованості на підприємстві, а також достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

За допомогою інвентаризації, на нашу думку, можливо або підтвердити факти виникнення та обліку дебіторської заборгованості , або їх спростувати.

Дослідивши діяльність роботи ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” ми ознайомилися з порядком проведення інвентаризації на даному підприємстві. Крім обов'язкової річної інвентаризації, підприємство здійснює щомісячну інвентаризацію по розрахунках з працівниками та покупцями, і це на нашу думку, є правильним. За допомогою цих даних підприємство може виявити реальні обсяги дебіторської заборгованості.

4. Охорона праці на підприємстві

4.1 Загальні положення

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Головними об'єктами дослідження охорони праці - є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці на виробництві.

Першим обов'язком власника, керівника підприємства, менеджера є створення такої організації виробництва, за якої досягатиметься найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві або випадок професійного захворювання означатиме для підприємства серйозну моральну й економічну втрату.

Другим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентноздатності. Закон захищає споживача від недоброякісної продукції. Якість праці і якість продукції прямо залежать від якості умов праці, від санітарно-гігієнічного та енергометричного комфорту на робочих місцях.

Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці стане важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Керівники мають зберігати цінних кваліфікованих робітників, створювати їм здорові умови праці, забезпечувати гуманний моральний клімат у трудовому колективі, що сприятиме підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції.

Керівник має постійно намагатись забезпечувати технологічну та організаційну перевагу свого підприємства перед іншими. Гостро поставити питання використання наукових досягнень і серед них - системи наукової організації охорони праці, системного підходу до проблем запобігання нещасним випадкам та захворюванням на виробництві.

Повністю безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Задача охорони праці - звести до мінімальної ймовірності ураження або захворювання працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.

У статті 43-46 Конституції України вказані права громадянина на безпечні та здорові умови праці і на забезпечення у разі втрати працездатності.

Закон України ”Про охорону праці” від 14.10.92р. проголошує основні принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію і повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів державного нагляду і громадського контролю, регулює відносини між власником або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки та стану виробничого середовища, визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Основними законодавчими актами, що визначають основні положення з охорони праці та якими керується Житомирський м'ясокомбінат в своїй діяльності, є - Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України “Про охорону праці”, Закони: “Про пожежну безпеку”, “Про дорожній рух”, “Про цивільну оборону”. В них визначаються засади реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, встановлюється єдиний порядок організації охорони праці на підприємстві, регулюються відносини між роботодавцями та працівниками в сфері охорони праці.

Нормативні акти Житомирського м'ясокомбінату спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, робочих місцях.

Також у ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” діють правила внутрішнього трудового розпорядку яких всі працюючі мають дотримуватися. Важливі питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективні договори та в угоди з охорони праці, які щорічно укладаються між адміністрацією і трудовим колективом.

З метою виконання вимог нормативних актів про охорону праці керівництво Житомирського м'ясокомбінату забезпечує функціонування системи управління охороною праці. Управління охороною праці на підприємстві здійснюється у відповідності з рекомендаціями “Управління охороною праці”.

4. 2 Особливості охорони праці на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”

На Житомирському м'ясокомбінаті існує служба охорони праці (СОП), як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація її допускається тільки у разі ліквідації підприємства. СОП підпорядковується безпосередньо керівникові ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” і працює під керівництвом головного інженера.

Служба охорони праці ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” підпорядковується безпосередньо директору підприємства, та виконує такі основні функції:

- проводить оперативно-методичну роботу по управлінню охороною праці на підприємстві;

- проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

- забезпечує працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

- бере участь у розслідуванні нещасних випадків і аварій, роботі комісії з питань охорони праці підприємства, розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, роботі комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;

- контролює дотримання чинного законодавства, міжгалузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних з важкими та шкідливими умовами праці; виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування та інше.

Розрахунок чисельності СОП на підприємстві здійснюється за формулою:

М1=2+Рср*Кв/Ф,

де М1 - чисельний склад СОП на підприємстві;

Р_ср - середньосписочна чисельність працюючих на підприємстві;

Ф - ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці, що дорівнює 1820 годин;

К_в - коефіціент_, що враховує шкщливістьта небезпечність виробництва.

За даною формуло розрахумо чисельний склад СОП на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” :

Кв = 1+ (Рв+Ра)/Рср,

де Р_в - чисельність працюючих з шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;

Р_а - чисельність працюючих на роботах підвищеної небезпеки.

К_в -.максимально може дорівнювати 3, у разі коли всі робітники працюють з шкідливими речовинами, тобто Рв+Ра = 2 Рср.

Стан охорони праці та ефективність роботи служби охорони праці на Житомирському м'ясокомбінаті можна охарактеризувати, за допомогою наступних коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт частоти травматизму Кч - визначає число нещасних випадків, що припадають на 1000 працюючих за певний період:

Кч = (п/П)* 1000,

де п - кількість нещасних випадків за звітний період;

П - середньооблікова кількість працюючих.

Коефіцієнт травмвтизму на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” у 2003 році дорівнює 7,23, а у 2004 році він знизився до 5,09, у 2005 році він взагалі дорівнює 0.

2. Коефіцієнт важкості травматизму Кв характеризує середню тривалість непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок:

Кв=Д/п,

де Д - загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період;

п - кількість нещасних випадків за звітний період.

Цей показник також з кожним роком зменшується, так у 2003 році він становив 30,33, а у 2004 - 26,50, у 2005 році - 0. .

3. Коефіцієнт загального травматизму Кзаг характеризується і кількістю днів непрацездатності за звітний період, що припадає на 1000 працюючих:

Кзаг =Кч* Кв = (Д /П) *1000

З розрахунків зролених за даною формулою, на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” цей показник у 2003 році становив 219,28, у 2004 році 134,86, а у 2005 році він дорівнює 0.

З метою кількісної характеристики рівня захворювань на виробництві розраховують:

4. Коефіцієнт частоти випадків захворювань Кз в розрахунку на 100 працюючих:

Кз = (З*100)/П;

де З - кількість випадків захворювань.

Частота випадків захворювань на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” у 2003 році дорівню 53, у 2004 році цей показник знизився до 50,90, а у 2005 році до 43,50.

5. Коефіцієнт важкості захворювань Квз:

Квз = Дз/З

де Дз - сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період.

На ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” коефіцієнт важкості захворвань у 2003 році - 4,14, у 2004 році - 2,65, ау 2005 році він дорівнює 0.

З метою оцінки умов праці на підприємстві розраховують:

6. Коефіцієнт небезпеки робочих місць Крм:

Крм = Рн/Рз,

де Рн - кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм; Рз - загальна кількість робочих місць.

7. Коефіцієнт умов праці Кп:

Кп = Пн/П,

де Пн -- чисельність працівників, що працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам;

П - загальна чисельність працівників.

На ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” всі робочі місця відповідають вимогам санітарних норм. Тому коефіцієнти небезпеки робочих місць та умов праці дорівнюють нулю.

8. Коефіцієнт небезпечності машин Км:

Км = Мн/Мз,

де Мн - кількість машин і механізмів (або іншого обладнання, залежно від роду діяльностіпідприємства), що не відповідають нормативним вимогам, шт.; Мз - загальна кількість машин і механізмів, шт.

9. Коефіцієнт небезпечності будівель та виробничих приміщень:

Кб = Бн/Бз,

де Бн - кількість будівель та виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам, шт.;

Бз - загальна кількість виробничих приміщень, шт.

Так як на підприємстві таких машин і механізмів, які не відповідають нормативним вимогам, немає, коефіцієнт небезпечності машин К_м = 0.

Усі будівлі і виробничі приміщення також відповідають нормативним вимогам. По цій причині коефіцієнт небезпечності будівель та виробничих приміщень К_б = 0.

Результати оцінки загального стану охорони праці на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат” подані в табл. 4.1.

Таблиця 4.1. Аналіз стану охорони праці на підприємстві

№ з/п	Назви коефіцієнтів і їх складових	Роки
		2003	2004	2005
1	Середньооблікова кількість працюючих (П)	415	393	345
2	Кількість нещасних випадків за звітний період (п)	3	2	0
3	Загальна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період (Д)	91	53	0
4	Кількість випадків захворювань (З)	22	20	15
5	Сумарна кількість днів непрацездатності за звітний період (ДЗ)	80	57	43
6	Коефіцієнт частоти травматизму (КЧ)	7,23	5,09	0
7	Коефіцієнт важкості травматизму (КВ)	30,33	26,50	0
8	Коефіцієнт загального травматизму (КЗАГ)	219,28	134,86	0
9	Коефіцієнт частоти випадків захворювань (КЗ)	53	50,90	43,50
10	Коефіцієнт важкості захворювань (КВЗ)	4,14	2,65	0

Усе це свідчить про високий рівень стану охорони праці на підприємстві. Позитивним показником стану охорони праці на підприємстві є те, що на протязі 2003-2005 рр. на підприємстві не сталося жодного нещасного випадку. Про це свідчать коефіцієнти частоти травматизму, важкості травматизму та за-гального травматизму, які дорівнюють нулю. В той же час коефіцієнти частоти випадків захво-рювань та важкості захворювань мають певну вагу для підприємства. Тому служба охорони праці повинна ще більше прикладати зусиль для того, щоб на під-приємстві захворюваність робітників (особливо взимку) була найнижчою.

Умови праці - це сукупність факторів виробничої обстановки, що впливають на працездатність і здоров'я людини в процесі праці. Згідно з "Гігієнічною класифікацією умов праці №4137-86 параметри трудового процесу за ступенем впливу на функціональний стан і здоров'я працюючих поділяються на 3 класи:

І клас - оптимальні умови і характер праці, при яких виключена несприятлива дія небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НіШВФ) на здоров'я працюючих і створюються передумови для збереження високого рівня працездатності;

П клас - допустимі умови і характер праці, при яких рівень НіШВФ не перевищує гігієнічних нормативів; ,

Ш клас - шкідливі і небезпечні умови і характер праці, при яких рівень НіШВФ перевищує нормативи і викликає функціональні зміни організму

Фактичне значення освітленості на робочому місці визначається шляхом вимірювання за допомогою люксметра або шляхом розрахунку за формулою:

де S_в, S_n - площа вікон (сумарна) і підлоги, м²;

ф_В - коефіцієнт світло пропускання вікна (ф_В=0,15...0,6);

r_l- коефіцієнт, що враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь приміщення (r_l=1...10);

з_В - світлова характеристика вікон (з_В=6,5...29);

К_З - коефіцієнт запасу (К_З=1...1,5);

К_буд - коефіцієнт, який враховує затемнення вікон сусідніми будівлями (К_буд=1...1,7).

В приміщенні працюють комп'ютер і принтер. Рівень шуму від комп'ютера дорівнює 60 Дб, від принтеру - 65 Дб. Для обчислення шуму роботи комп'ютера та принтера використаємо формулу для обчислення сумарного рівня шуму:

L = L_l + _?L,

де L_l - більший із рівнів, які сумуються;

_?L - добавка, що залежить від значення різниці між рівнями шуму, яка знаходиться за таблицею 4.2.

Таблиця 4.2. Добавка, що залежить від рівня шуму

Різниця між рівнями	0	1	2	3	4	5
Добавка , ?L, Дб	3	2,5	2,2	1,8	1,5	1,2

Сумарний рівень шуму, який вони створюють, становить:

L = 65 + 1,2 = 66,2 Дц.

Основні виробничі фактори, що характеризують умови праці на робочому місці бухгалтера, наведені в табл. 4.3, з якої видно, що умови та характер праці бухгалтера відносяться до І класу, та відповідають допустимим.

Таблиця 4.3. Аналіз умов праці

Виробничі фактори	Нормативне значення або ГДК для різних умов праці	Фактичне значення фактора	Клас умов праці на даному робочому місці
	І клас	ІI клас	IIIклас
Мікроклімат у приміщенні
Температура повітря, ?С	22-24	21-25		21	ІІ
Швидкість руху повітря, м/сек	0,1	<0.1		0,1	І
Відносна вологість повітря, %	40-60	75		67	ІІ
Освітлення
Освітленість, лк	500-200			350	І
КПО, %	5			2,3	І
Пил
ГДК, мг/м куб	2
Шум
Максимально допустимий звук, Дц	45-80			66,2	І
Важкість праці
Робоча поза	Вільна			Вільна	І
Нахили корпусу	-			-	І
Переміщення в просторі (переходи, зумовлені технологічним процесом)	<4 км			<4 км	І
Напруженість праці
Тривалість зосередження уваги, % до тривалості зміни	<50			45	І
Напруженість зору	Розбірливість слів 100%			95	І
Емоційна та інтелектуальна напруженість	Робота за індивідуальним графіком			Робота за індивідуальним графіком	І
Кількість елементів у багаторазово повторюваних операціях	>10			25	І
Змінність	Змінна робота			Змінна робота	І
Кількість факторів кожного класу	12	2	-

Висновки та пропозиції

Метою написання дипломної роботи є ознайомлення студента з практичними та теоретичними питаннями бухгалтерського обліку. За допомогою цієї роботи розкриваються питання обліку операцій з дебіторською заборгованістю та його практичне застосування на ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”. Ця робота є своєрідним підсумком здобутих знань та комплексного дослідження обліку заборгованості з різними дебіторами. Це є підсумком знань з теорії бухгалтерського обліку, фінансового бухгалтерського обліку, управлінського та податкового обліку, економічного аналізу та організації бухгалтерського обліку.

Дослідивши питання обліку операцій з дебіторської заборгованості можна зробити висновки, щодо актуальності цієї теми. На нашу думку, цьому питанню приділяється надто мала увага порівняно з проблемними питаннями у цій сфері.

Актуальність даної теми заключається у тому, що на сьогодні в Україні вітчизняні товаровиробники зіштовхулися з проблемами неплатежів. При цьому перед ними постає питання: зберегти обсяги виробництва, збільшуючи при цьому дебіторську заборгованість, або знизити обсяги виробництва контролюючи розміри дебіторської заборгованості на певному рівні. Як вирішуються ці питання ми розглянули на прикладі діяльності ЗАТ „Житомирський м'ясокомбінат”.