Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

При формуванні аудиторського висновку слід керуватись вимогами таких нормативних документів:

? Закон України «Про аудиторську діяльність»;

? Міжнародний стандарт аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» (основні елементи аудиторського висновку, види і форми аудиторських висновків);

? Міжнародний стандарт аудиту 720 «Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти» (доступ до іншої інформації, її вивчення; суттєві невідповідності та перекручення);

? Міжнародний стандарт аудиту 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення» (аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту; аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, складену згідно з іншими принципами обліку; висновок про окремі частини звітності тощо);

? Міжнародний стандарт аудиту 810 «Перевірка прогнозної фінансової інформації» (ступінь впевненості аудитора стосовно перспективної фінансової інформації; висновок за результатами перевірки перспективної фінансової інформації).

Аудиторський звіт не є офіційним документом, а тому чітких вимог до його форми не існує. Але у будь-якому випадку аудиторський звіт повинен складатися з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної.

Загальна частина аудиторського звіту повинна містити таку інформацію:

? назву документа і назву клієнта;

? місце і дату складання;

? назву аудиторської фірми, її адресу;

? номер реєстраційного свідоцтва;

? номер поточного рахунку;

? прізвище, ім'я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці;

? період, за який проводилася аудиторська перевірка;

? склад, перелік документів, які підлягали перевірці;

? посилання на норми міжнародних стандартів аудиту та інших нормативних документів, які були використані під час аудиту [77].

Аналітична частина висвітлює сам хід аудиторської перевірки. В цій частині має бути детально описано: що було об'єктом перевірки, які інформаційні джерела досліджувалися, які методичні прийоми і процедури аудиту при цьому було застосовано, які докази зібрано, які виявлено помилки і порушення, їх причини і наслідки тощо.

У заключній частині на підставі проведених робіт має бути чітко сформульовано висновок аудитора про перевірені ним об'єкти аудиту.

Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) та аудитором, що проводив перевірку, і завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту повинна бути підписана аудитором, який здійснював перевірку, і завірена його особистою печаткою.

Зміст аудиторського висновку залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. Структура аудиторського звіту регламентована нормами міжнародних стандартів аудиту та законодавством України, відповідно до яких в ньому обов'язково мають бути такі розділи:

? заголовок;

? розділ, в якому йдеться про замовника аудиторської перевірки;

? вступ;

? масштаб перевірки;

? зміст виконаної роботи;

? висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;

? дата аудиторського висновку;

? адреса аудиторської фірми;

? підпис під аудиторським висновком.

У заголовку аудиторського висновку обов'язковим має бути запис про здійснення аудиту незалежними аудиторами (аудитором), вказано назву аудиторської фірми чи прізвище аудитора, який здійснював аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту принцип незалежності перевірки порушено не було. При порушенні даної умови аудитор не має права робити висновок про перевірений об'єкт, а зібрана інформація не вважається достатньою та доказовою.

Конкретизується адресат аудиторського висновку (рада директорів, акціонери акціонерного товариства тощо). Аудиторський висновок має бути належним чином адресований згідно з умовами договору на проведення аудиту. Після цього вказується замовник аудиту, тобто його назва, юридична адреса, код за ЄДРПОУ тощо [63].

У вступі аудиторського висновку обов'язково вказують інформацію про склад фінансової звітності, що підлягала аудиту, дату її складання, межі відповідальності керівництва підприємства, яке перевірялось, за правильність складання звітності, аудитора - за обґрунтованість аудиторського висновку.

Наприклад: «Згідно з договором № 44 від 5 серпня 2013 року аудиторська фірма «Січень-Аудит» провела аудит форма № 1 «Баланс» ТОВ «Бурат-Агро» станом на 30 червня 2013 року, форма 2 «Звіт про фінансові результати», форма 3 «Звіт про рух громових коштів», форма 4 «Звіт про власний капітал». Відповідальність за складання вищеназваної фінансової звітності несе керівництво Товариства. Нашим обов'язком є висловлення висновку стосовно цієї фінансової звітності на підставі проведеного аудиту» (додаток Ф).

У розділі Масштаб перевірки надають інформацію про вимоги нормативів законодавства України та міжнародних стандартів аудиту, які було враховано під час проведення аудиту. Також роблять зауваження щодо планування аудиту та безпосередньо перевірки, місця в них оцінки помилок у системах обліку, їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Вказують на обсяги перевіреної інформації.

Аудиторський висновок містити інформацію про те, що аудитор виконав усі необхідні процедури, а аудиторську перевірку було сплановано і проведено з метою забезпечення достатньої впевненості про те, що фінансова звітність не містить суттєвих викривлень.

Описуючи зміст виконаної роботи, указують напрями перевірки, які були виконані аудитором, а саме:

? визначення відповідності фінансової звітності основним принципам обліку;

? аналіз аудиторських доказів, які дають змогу підтвердити зазначені у звітності суми і показники та пояснення до них;

? оцінка надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, можливості виникнення помилок та їх суттєвого впливу на звітність;

? здійснення вибіркового контролю.

У кінці даного параграфу аудитор має підтвердити те, що ним зібрано достатньо якісних доказів, які є підставою для висловлення ним об'єктивної думки. Наприклад: «Нами було проведено перевірку згідно з вимогами Закону України «Про аудиторську діяльність» та Міжнародних стандартів аудиту. Норми цих документів вимагають, щоб планування та проведення аудиту були спрямовані на одержання переконливих тверджень щодо відсутності у фінансовій звітності суттєвих помилок. Під час аудиту зроблено дослідження шляхом тестування доказів на обґрунтування сум та інформації, розкритих у фінансовій звітності, а також оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні чинним протягом періоду перевірки. На нашу думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує обґрунтовану основу для аудиторського висновку».

У Висновку аудитора про перевірену фінансову звітність оцінюється перевірена фінансова звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах вимогам до складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні. Аудитор чітко формулює свою думку щодо того, чи є фінансова звітність достовірною, повною, об'єктивною за всіма суттєвими аспектами.

Якщо користувачі звітності перебувають за межами країни, до якої належить підприємство чи аудиторська фірма, то доцільно конкретно назвати країну, принципи ведення бухгалтерського обліку і підготовки звітності якої було використано [12].

Дата аудиторського висновку проставляється на день завершення аудиту, коли аудитор зобов'язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки, а керівництво, у свою чергу, підписує звіти, що додаються до аудиторського висновку.

Після цього у висновок не може бути внесено жодних змін, не узгоджених з підприємством.

Перед оприлюдненням звітності можуть бути виявлені події, які існували на дату складання висновку, про які аудитора не було проінформовано і які суттєво впливають на звітність. У такому випадку аудитор може доповнити свій висновок спеціальним додатком. При цьому можливе подвійне датування висновку.

Згідно з п. 26 МСА 700 аудиторський висновок має бути підписаний від імені аудиторської фірми чи аудитора або, у разі необхідності, завірений обома підписами. В Україні, як правило, висновок підписує керівник аудиторської фірми й аудитор із зазначенням номерів їх аудиторських сертифікатів, а також закріплюється печатками аудиторської фірми або особистою печаткою аудитора.

У розділі Адреса аудиторської фірми зазначають адресу фірми, її місцезнаходження (юридичну адресу), а також номер та серію свідоцтва про реєстрацію.

РОЗДІЛ 4ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально- профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Покращення умов праці - важлива соціальна та економічна проблема, рішення якої можливе лише при належній організації охорони праці на підприємстві та при наявності у керівників та спеціалістів сільськогосподарського виробництва глибоких теоретичних знань та практичних навичок в області охорони праці. Охорона праці вивчає умови виникнення та причини виробничих травм і хвороб працівників, аварій, вибухів, пожеж, розробляє заходи по їх попередженню, створенню здорових та безпечних умов праці [8].

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України «Про охорону праці» № 229/IV від 21.11.2002 р. та Кодекс законів України про працю, а також Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272/ІІІ від 22.02.2001 р., Положення, інструкції, стандарти, норми, правила, статути, інші нормативно-правові акти, зокрема

Положення про службу охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» наведено в додатку Х.

Згідно ст. 13 Закону «Про охорону праці» роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

СУОП - це механізм реалізації вимог законодавства і нормативної документації про охорону праці на підприємстві, а положення про СУОП - це документ, який узагальнює цю діяльність. В основу побудови та функціонування СУОП покладено такі основні методологічні принципи:

- структура та функціонування запроектованої системи не повинні суперечити теорії побудови та функціонування систем (принцип відповідності);

- інформація про стан охорони праці на об'єкті управління постійно за зворотним зв'язком повинна надходити до органу управління (принцип безперервності потоку інформації);

- заходи щодо запобігання наслідкам потенційних небезпек та шкідливостей повинні вживатися негайно після їх виявлення на об'єкті управління (принцип оперативності);

- вибір певних видів засобів і заходів для запобігання наслідкам потенційних небезпек та шкідливостей здійснюється в залежності від особливостей та масштабу небезпек (принцип адекватності).

СУОП має орган управління, виконавчий орган, механізм і об'єкт управління, вхід, вихід, прямий і зворотний зв'язок. Система має складну структуру. До її складу, крім основних підсистем (орган управління, виконавчий орган і об'єкт управління) слід віднести і підсистеми, без яких неможливе функціонування СУОП: система фінансування охорони праці; система навчання працюючих з охорони праці; система контролю і розробки заходів з охорони праці; система розробки нормативних документів з охорони праці на підприємстві. Кожна з зазначених підсистем фактично є нижчою окремою системою по відношенню до СУОП з ознаками, що характерні для системи. Орган управління СУОП є багаторівневим, бо до його складу відносяться службові особи усіх рангів управління підприємством: перший керівник, замісник керівника, головні спеціалісти, керівники виробничих підрозділів. Виконавчий орган розробляє і впроваджує організаційно-технічні заходи з охорони праці відповідно до вимог нормативних актів. До його складу входять службові особи, а також служби, які безпосередньо здійснюють контроль і аналіз стану охорони праці на підприємстві та розробляють заходи для підтримання цього стану на рівні нормативних вимог [76].

Об'єктом управління СУОП є стан охорони праці на робочих місцях у виробничих підрозділах, включаючи стан будівель, споруд, територій, устаткування та інших об'єктів виробничої сфери.

Структура СУОП підприємства може мати наступний вигляд ( рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структурна схема СУОП ТОВ « Бурат-Агро»

Завдання СУОП полягають у:

- навчанні безпечним методам праці і пропаганді з питань охорони праці;

- забезпеченні безпеки устаткування;

- забезпеченні безпеки виробничих процесів;

- забезпеченні безпеки будівель та споруд;

- забезпеченні працівників засобами індивідуального і колективного захисту;

- нормалізації санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпеченні оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організації лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

- забезпеченні професійного добору працівників, які виконують роботу підвищеної небезпеки;

- санітарно-побутовому обслуговуванні.

Завдання управління реалізуються через функції управлінської дії.

Функції СУОП:

- організація та координація робіт в галузі охорони праці;

- планування та фінансування робіт;

- контроль за станом охорони праці;

- економіко-цільове регулювання та мотивація безпечної роботи, стимулювання

- кадрове та професійне забезпечення;

- проектно-конструкторське забезпечення;

- технологічне, технічне та енергетичне забезпечення;

- матеріально-технічне та метрологічне забезпечення;нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці, лікувально-профілактичне та соціальне забезпечення;

- правове забезпечення;

- інформаційне, нормативно методичне та довідкове забезпечення забезпечення;

- безпечної експлуатації гідротехнічних та інженерних споруд;

Реалізацію всіх цих функцій повинні здійснювати відповідні служби і підрозділи. В організації охорони праці в господарстві беруть участь керівник господарства, його заступник, головні спеціалісти, керівники виробничих дільниць, окремих підрозділів та служб та інші органи, що певним чином впливають на організацію охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, зокрема:

- призначає посадових осіб відповідальних за охорону праці на всіх структурних підрозділах; затверджує посадові інструкції про їх обов'язки;

- розробляє за участю сторін колективний договір і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, та інші акти з охорони праці, що діють в межах підприємства;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність їх нормативним документам;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- призначає відповідальних осіб за:

1. Безпечну експлуатацію, технічний стан та переміщення вантажу кранами.

2. Безпечну експлуатацію парових і водогрійних котлів, посудин під тиском, трубопроводів пару та гарячої води.

3. Електрогосподарство підприємства, організації, установи.

4. Безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд.

5. Пожежну безпеку [13].

Координацію та організаційно-методичне керівництво діяльністю структурних підрозділів та функціональних служб, підготовку управлінських рішень та контроль за їх реалізацією повинна здійснювати служба охорони праці ( наказ № 255 від 15.11.2004 р.).

У ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району Полтавської області у відповідності зі статтею 15 Закону України «Про охорону праці» і Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженого наказом ДНАОП № 255 від 15.11.2004 р., створена служба охорони праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Служба охорони праці встановлюється власником або уповноваженим органом на підприємствах, організаціях незалежно від форми власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, лікувально-профілактичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань, аварій в процесі праці. Відповідальність за організацію роботи по охороні праці на виробництві покладена на керівника підприємства, у галузях - на головних спеціалістів, у відділах - на керівників відділів. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві навчання з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварії згідно з Типовим Положенням про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці наказ № 15 від 26.01.2005 р. Згідно із цим положенням відповідальність за організацію навчання і перевірку знань покладається на керівника, в структурних підрозділах - на керівників структурних підрозділів. Контроль за навчанням здійснює служба охорони праці. Теоретичне навчання здійснюється кожного місяця по програмі в обсязі не менше 10 годин, а при підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою - не менше 30 годин. Керівник і посадові особи проходять навчання один раз в три роки на спеціальних курсах. Згідно наказу № 15 від 26.01.2005 р. Типового положенням про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праціусі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охорону праці [52].

У ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району проводять такі інструктажі з охорони праці: вступний, первинний на робочому місці, повторний, позаплановий, цільовий (додаток Ц)

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу, інженером з охорони праці.

Первинний - проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятими працівниками.

Повторний інструктаж - проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - один раз на квартал, на інших роботах - раз у півріччя.

Позаплановий інструктаж - проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у випадках: при введенні в дію нових або змінених нормативних актів по охороні праці; при зміні технологічного процесу; при порушенні працівником нормативних актів та інше.

Цільовий інструктаж - проводиться з працівниками у випадках: при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника при виконанні робіт, що оформлюються нарядом - допуском, письмовим дозволом та іншими документами. Про проведення первинного, повторного, позапланового, цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, якою проводились інструктажі, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з охорони праці. При цьому обов'язкові підписи інструктора і інструктованого.

У ТОВ «Бурат-Агро» Решетилівського району немає окремого кабінету з охорони праці, що є недоліком, оскільки кабінет з охорони праці призначений для кваліфікованого навчання працівників безпечним методам праці із застосуванням сучасних технічних засобів навчання та контролю знань. Він є головним учбово-методичним і координаційним центром охорони праці на підприємстві. Керівництвом ТОВ «Бурат-Агро» вирішено, що в зв'язку з порівняно невеликою чисельністю працівників підприємства достатньо обмежитися куточком з охорони праці. Даний куточок обладнаний в кількох примірниках на окремих дільницях у вигляді стендів, на яких розміщені інструкції з охорони праці по основних технологічних процесах, відповідні стандарти, необхідна література і довідники з охорони праці, пам'ятки для працівників, зразки засобів індивідуального захисту. Вся інформація відповідає виробничому профілю дільниці.

Оперативний контроль з охорони праці - це регламентований порядок перевірки стану охорони праці і звітів керівників нижчих господарських організацій перед вищими про стан охорони праці і заходи, вжиті для його поліпшення. Метою оперативного контролю з охорони праці є поліпшення організації роботи з охорони праці, посилення уваги до безпеки праці з боку керівника господарства, головних спеціалістів, керівників виробничих дільниць, підвищення особистої відповідальності керівників за стан охорони праці, вирішення поточних та перспективних завдань охорони праці в господарстві. Положення про оперативний контроль складається з певних етапів - ступенів контролю. Кожний ступінь контролю здійснюють конкретні особивідповідно до існуючого положення. Оперативний контроль другого ступеня в підприємстві здійснюють головні спеціалісти, начальники майстерень у присутності інспектора з охорони праці, окремих виробництв. Один раз на 7-10 днів вони обходять виробничі дільниці, контролюють стан охорони праці на них, а також виконання контролю першого ступеня, встановлюють строки виконання пропозицій або усунення недоліків з призначенням виконавця. Під час перевірки стану охорони праці другого ступеня встановлюють дотримання трудового законодавства на дільницях, технічний стан обладнання, приміщень, наявність у працівників необхідних посвідчень і допусків на право проведення робіт, стан освітлення тощо. Помічені недоліки записують у журнал.

Оперативний контроль третього ступеня один раз на місяць проводить комісія, до складу якої входять керівник господарства, інженер з охорони праці, голова профспілки та головні спеціалісти. Комісія здійснює комплексну перевірку господарства. При перевірці стану охорони праці в окремих підрозділах заслуховуються звіти керівників цих підрозділів; контролюють виконання заходів передбачених першим і другим ступенями. Результати перевірки оформляють протоколом. У ТОВ «Бурат-Агро» оперативний контроль проводиться з додержанням встановлених вимог. Так, оперативний контроль першого ступеня проводить керівник виробничої дільниці (бригадир, завідувач гаражем тощо), який щоденно перед початком зміни перевіряє стан охорони праці на робочих місцях і вживає відповідних заходів щодо усунення виявлених недоліків. Про допущені під час роботи недоліки записують у спеціальний журнал. Після закінчення зміни він доповідає про неліквідовані недоліки своєму вищому керівнику (начальнику цеху).

Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці - одне з найактуальніших питань служби охорони праці ТОВ «Бурат-Агро». До перспективних планів підприємства належать комплексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці. Таке планування розраховане на термін від 2 до 5 років. Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращенням умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Оперативні плани складають для швидкого виправлення виявлених в процесі державного контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварії. Фінансування охорони праці здійснюється у Фонд охорони праці, який формується за рахунок частини прибутку, визначеної колективним договором. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загально галузевих програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці, запобігання нещасних випадкам, передбачають здійснювати за рахунок коштів вилучених з прибутку підприємства відповідно ст. 19 ЗУ «Про охорону праці» від 21.11.2002 р., витрати на охорону праці повинні становити не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції. Затрати на охорону праці в ТОВ «Бурат-Агро» наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Затрати на охорону праці в ТОВ «Бурат-Агро» за 2011-2013 рр.

Види затрат	Роки
	2011	2012	2013
Річний фонд заробітної плати, грн.	13675043,00	17938818,00	21942431,00
Загальні витрати, грн. у тому числі: ? на номенклатурні (капітальні) заходи, передбачені колективним договором ? на засоби індивідуального захисту ? на лікувально-профілактичні заходи	683752,15 335038,55 232475,73 116237,87	896940,90 448470,45 358776,36 89694,09	1097121,55 515647,13 471762,27 109712,16
Показник розподілу витрат	0,49	0,5	0,47

Отже, впродовж досліджуваних трьох років як показують дані таблиці в підприємстві відбувалися систематичні відрахування в фонд охорони праці підприємства, згідно зі встановленими законодавчими вимогами.

У ТОВ «Бурат-Агро» розроблено схему проведення оперативного контролю, її складає інженер з охорони праці за погодженням з керівником підприємства. В даній схемі визначають строки проведення відповідних ступенів. Відмітки про виконання оперативного контролю робить інженер з охорони праці. У процесі трудової діяльності в ТОВ «Бурат-Агро» нещасні випадки не траплялися. У разі нещасного випадку в господарстві створюється комісія в складі: інженера по охороні праці, керівника підрозділу, де стався нещасний випадок та громадського інспектора по охороні праці. Комісія повинна встановити обставини і причини нещасного випадку та скласти акт форми Н-1 у шести примірниках. Потім розробити заходи по попередженню повторних нещасних випадків. Відповідальність покладається на керівника підприємства, керівників відділів, інженера по охороні праці.

Рівень виробничого травматизму та захворювань характеризують стан охорони праці у господарстві. Аналіз причин нещасних випадків, захворювань, стану виробничого травматизму проведемо на основі звітної форми 7-ТНВ. Показники стану виробничого травматизму та захворювань у ТОВ «Бурат-Агро» простежуються в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Показники стану виробничого травматизму та захворювань

у ТОВ «Бурат-Агро» за 2011-2013 рр.

Показники	Роки
	2011	2012	2013
Середньорічне число працюючих, чол.	801	791	823
Число нещасних випадків у тому числі: - з тимчасовою втратою працездатності - з стійкою втратою працездатності - з смертельним наслідком	1 1 - -	2 2 - -	1 1 - -
Втрати працездатності по травматизму, дн.	30	62	40
Число загальних захворювань	42	40	52
Втрати працездатності по загальних захворюваннях, дн.	259	257	272
Коефіцієнт частоти: ? нещасних випадків ? загальних захворювань	1,248 5,243	2,528 5,057	1,215 6,318
Коефіцієнт тяжкості: ? нещасних випадків ? загальних захворювань	30,0 6,167	31,0 6,425	40,0 5,231
Коефіцієнт втрат робочого часу: ? по нещасних випадках ? по загальних захворюваннях	37,44 32,334	78,368 32,491	48,6 33,049
Сумарне число днів непрацездатності по виробничому травматизму та загальних захворюваннях за рік, дн.	289	319	312
Коефіцієнт рівня охорони праці підприємства	0,858	0,797	0,863

Виходячи з даних табл. 4.2 видно, що за досліджуваний період у господарстві негативним моментом є присутність нещасних випадків. Дана ситуація зумовлена не зовсім задовільним санітарно-побутовим станом приміщення, утриманням об'єктів господарювання відповідно до встановлених санітарно-гігієнічних вимог, повній забезпеченості працюючих спецодягом, засобами індивідуального захисту. Проте, відсутність затрат підприємства на лікувально-профілактичні заходи в 2011-2013 роках призвела до значної втрати працездатності по захворюваності. Крім цього, в господарстві застосовуються такі заходи по забезпеченню безпечної діяльності: техніка, устаткування, обладнання утримуються в належному технічному стані, періодично проходять технічний огляд, засоби керування обладнанням знаходяться у зручному місці, господарствообладнане засобами протипожежної безпеки згідно з правилами протипожежної безпеки тощо.

У відповідності з Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» кожне підприємство відраховує страхові тарифи в Фонд соціального страхування від нещасних випадків та ФСС з тимчасової втрати працездатності. Розмір страхового тарифу до Фонду соціального страхування від нещасних випадків для сільського господарства встановлений у розмірі 0,2 %. Розмір страхового тарифу до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановлений у розмірі: для роботодавців - 33,2 % від фонду заробітної плати, для працівників - 2%. Розрахунки економічних втрат ТОВ «Бурат-Агро» від травматизму та захворювань за 2011-2013 рр. наведені у табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Втрати підприємства від виробничого травматизму та захворювань у ТОВ «Бурат-Агро» за 2011-2013 рр.

Показники	Роки
	2011	2012	2013
А	1	2	3
Середньоденна заробітна плата, грн.	48,09	63,88	75,10
Виплати за лікарняними листками, грн.	13898,01	20377,72	23906,70
по виробничому травматизму: ? підприємством (5 днів) ? ФСС від н/в по загальних захворюваннях: ? підприємством (5 днів) ? ФСС від т/в	1442,70 240,45 1202,25 12455,31 10098,90 2356,41	3960,56 638,80 3321,76 16417,16 12776,00 3641,16	3379,50 375,50 3004,00 20427,20 19526,00 901,20
Загальна вартість валової продукції, тис. грн.	128703,7	180937,1	199936,3
Втрати із-за недоотриманої продукції від працівників, що отримали травму, грн.	17402,03	52095,20	38213,24
Втрати із-за недоотриманої продукції від працівників, що хворіли, грн.	150237,56	215338,47	238550,84
Втрати підприємства через виробничий травматизм, грн.	18658,20	54611,46	38084,80
Показник річних втрат, обумовлений виробничим травматизмом, %	0,01	0,03	0,02
Втрати підприємства через загальні захворювання, грн.	161082,46	226373,31	256422,56
Показник річних втрат, обумовлений загальними захворюваннями, %	0,13	0,13	0,13
Узагальнений показник сумарних втрат підприємства від виробничого травматизму та загальних захворювань, %	0,14	0,16	0,15

Отже, ТОВ «Бурат-Агро» виплатило по лікарняних листах по загальним захворюванням у 2011 р. 13898,01 грн, у 2012 р. - 20377,72 грн, у 2013 р. - 23906,70 грн. Через таку кількість лікарняних листків витрати підприємства через недоодержання продукції від працівників, що отримали травму в 2011 р. склали 17402,03 грн, в 2012 р. - 52095,20 грн, в 2013 р. - 38213,24 грн та від працівників, що хворіли у 2011 р. склали 150237,56 грн, у 2012 р. - 215338,47 грн, у 2013 р. - 238550,84 грн. Сумарні витрати по підприємству в 2011 р. склали 0,14 %, в 2012 р. - 0,16 %, в 2013 р. - 0,15 % .

Проаналізувавши стан охорони праці в підприємстві, для його покращення необхідно:

- виділити кошти на лікувально-профілактичні заходи у розмірі 25 % від загальних витрат на охорону праці;

- забезпечити аптечками першої медичної допомоги усі виробничі підрозділи та транспортні засоби;

- привести в належний стан освітлювальні прибори на тракторах, автомашинах до початку польових робіт;

- укласти відповідні договори з підприємствами громадського харчування на видачу гарячих обідів лікувально-профілактичного харчування;

- забезпечити працівників, зайнятих на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснення їх в несприятливих температурних умовах, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами особистого захисту згідно встановлених норм;

- для зниження виробничої втоми водіїв запровадити фізкультурну хвилинку на 10 хвилин після кожних двох годин роботи.

- здійснювати проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці або потребуючи професійного відбору, а також щорічного медичного огляду осіб у віці до 21 року.

Для покращення стану охорони праці у ТОВ «Бурат-Агро» необхідно здійснити перелік заходів по зниженню рівня захворюваності та поліпшення умов і безпеки праці, наведених в табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Комплексний план заходів по зниженню рівня виробничого травматизму, захворюваності та поліпшення умов праці працівників ТОВ « Бурат-Агро» на 2014 рік

Найменування заходів	Відповідальний за виконання	Термін виконання
Здійснити підписку на всеукраїнську технічну газету	Інженер по охороні праці	Січень
Обладнати гараж примусовою вентиляцією	Зав. гаражем	Квітень
Обладнати ферми ефективними вентиляційними системами, що забезпечують видалення повітря з гнойових каналів, систематичне прибирання і дезінфекцію	Зав. фермою	Квітень
Зробити заземлення на літнім стані для доїння корів	Гол. енергетик	Квітень
Обнести склад паливно-мастильних матеріалів і ремонтну майстерню захисним ровом	Зав. гаражем	Травень
Установити в зерносховищі на сушильній машині захисні щитки	Головний механік	Червень
Підготовити приміщення для зберігання пестицидів та агрохімікатів у відповідності з вимогами санітарних норм	Інженер по охороні праці	Жовтень
Ремонт машин, перевірка їх паливної апаратури	Зав. гаражем	Жовтень
Обладнати оглядову яму в гаражі закритими плафонами напругою 36 В	Гол. енергетик	Листопад
Придбати шумопоглинаючі навушники для трактористів	Завгосп	Квітень
Придбати нові респіратори для роботи з отрутохімікатами	Завгосп	Квітень
Обладнати санітарно-побутових приміщень з холодним та гарячим водопостачанням, санпропускник з душовими установками, кімнату відпочинку на свинофермі	Зав. фермою	Квітень-червень

Таким чином, врахування запропонованих заходів дасть змогу покращити стан охорони праці на підприємстві, що в свою чергу вплине на загальну діяльність підприємства.

РОЗДІЛ 5ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Виробництво сільськогосподарської продукції є одним з найпоширеніших видів людської діяльності. У процесі ведення сільського господарства змінюються екологічні умови навколишнього середовища. Площі, зайняті лісами, чагарниками і луками з різноманітною природною рослинністю зменшуються. Зазнають істотних змін природний біологічний кругообіг внаслідок втрати величезної маси хімічних елементів, радіаційний і водний баланс величезних територій, гідрологічний режим. Погіршуються природні умови проживання тварин і птахів. Забруднюються атмосфера, гідросфера і літосфера. Ґрунти в процесі тривалого господарського використання втрачають свою природну родючість, деградують або повністю руйнуються [50].

Україна через високий рівень концентрації промислового виробництва та сільського господарства, внаслідок хижацького використання природних ресурсів протягом десятиріч перетворилась в одну з най небезпечних в екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, котра зумовлена закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР. Нарощування продуктивних сил здійснювалося практично без врахування екологічних наслідків, панував відомчий, споживацький підхід до розміщення нових виробництв. Було допущено серйозні помилки в організації комплексного використання природних ресурсів, недостатня увага приділялася управлінню охороною природи та контролю якості природного навколишнього середовища.

Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних та радіаційних, зниження біологічної різноманітності. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Екологічна ситуація в Україні продовжує погіршуватися. Стає очевидним, що здійснювані раніше заходи щодо використання й охорони природних ресурсів явно недостатні і не можуть розв'язати проблему захисту навколишнього середовища. Тому в Україні сформовано засади екологічної політики, яка спрямована на покращення умов життєдіяльності людей.

Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему взаємопов'язаних природних і антропогенних об'єктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбувається праця, побутова діяльність, відпочинок людей.

Загальний земельний фонд України становить 60 млн. га і представлений переважно різновидами чорноземів. Лише 8 % земель території України перебуває нині у природному стані (болота, озера, гірські масиви, покриті та непокриті лісом). Змінилося екологічно допустиме співвідношення між площами ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Це негативно вплинуло на стійкість агроландшафту, посилилися ерозійні процеси.

Складовою частиною навколишнього середовища є природне середовище. Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти природу, а й запобігти негативним наслідкам господарської діяльності людини в майбутньому. Основні завдання сучасної екології:

? вивчення загального стану сучасної біосфери, умов і чинників його формування, причин і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників;

? прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери в цілому в часі і просторі, розроблення з урахуванням основних екологічних законів, шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства і Природи, збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення.

Основу організації управління навколишнім середовищем і раціональним використанням природних ресурсів становить Закон України « Про екологічну експертизу» № 45 від 09.02.1995 р.

Організація управління охороною навколишнього середовища регламентується також розроблюваними відповідно до цього Закону земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншими нормами, нормативами і стандартами.

Екологічна експертиза - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян. Ґрунтується екологічна експертиза на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Екологічна експертиза є вирішальною і, як правило, завершальною стадією оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище.

Основними принципами екологічної експертизи є:

- гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

- збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

- наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплектність, варіантність, гласність;

- екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

- державне регулювання;

- дотримання законності й державних норм.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій відповідно до вимог законодавства.

Вимогами до проведення екологічної експертизи є: дотримання пріоритету права суспільства на сприятливе екологічне середовище, гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів, екологічне сумісність об'єктів з вимогами охорони довкілля, комплексна еколого-економічна оцінка впливу на навколишнє середовище, альтернативні варіанти зменшення негативних впливів об'єктів експертизи на оточуюче середовище.

Спрямована екологічна експертиза на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам та вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Завдання екологічної експертизи полягають у регулюванні суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян держави.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на природне середовище та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Завдання людини - не підривати природні основи свого існування, не перешкоджати прогресивним процесам, що відбуваються в біосфері, витрачаючи на це все більшу кількість енергії, а намагатися з'ясувати закони і правила, що керують цими процесами, узгоджувати з ними свої цілі та дії.

У ТОВ «Бурат-Агро» потрібно провести оцінку всіх потенційних видів впливу такого виду діяльності не тільки на здоров'я населення, а й на пов'язаних з ним соціальних наслідків господарської діяльності.

Шляхи покращення екологічних заходів у ТОВ «Бурат-Агро»:

- дотримуватися екологічних норм при утриманні території в належному стані;

- дотримуватися санітарних норм при прибиранні та вивезенні сміття в спеціальні сховища;

- для прибирання приміщень використовувати екологічно безпечні миючі та дизенфікуючі засоби;

- використання енергозберігаючих технологій.

Отже, в ТОВ «Бурат-Агро» потрібно впровадити зазначені шляхи поліпшення екологічних проблем в найближчий термін.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності України обов'язкова умова її сталого економічного та соціального розвитку. Для запобігання новим, обмеження або ліквідацію існуючим негативним джерелам впливу на оточуюче природне середовище та здоров'я населення спрямована екологічна експертиза.

Закон України «Про екологічну експертизу» № 45 від 09.02.1995 р., де висвітлюються такі питання як, державне регулювання, загальні положення, форми, статус експерта, обов'язки та права замовників, порядок проведення, відповідальність за порушення законодавства екологічної експертизи та інше.

Згідно закону екологічна експертиза - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього середовища та здоров'я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Як вид діяльності спеціально уповноважених органів влади, різних громадських формувань екологічна експертиза спроможна забезпечити дотримання норм і вимог екологічної безпеки при прийнятті законів, обґрунтуванні програм і рішень, розміщення продуктивних сил, дати спеціалістам і громадськості можливість оцінити ступінь екологічної обґрунтованості різних проектів, сформулювати пропозиції і рекомендації щодо їх доцільності, визначити можливість реалізації.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

- визначення ступеня екологічного ризику й безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

- організація комплексної, науково-обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

- встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

- оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей і якість природних ресурсів;

- оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

- підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Екологічна експертиза є вирішальною і, як правило, завершальною стадією оцінки впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій відповідно до вимог законодавства.

Серйозні проблеми для навколишнього середовища виникають у зв'язку із застосуванням в сільському господарстві мінеральних добрив. Внесені на поля, вони лише частково поглинаються рослинами. Значна кількість азоту і фосфору потрапляє в ґрунтові і підземні води, а з них мігрує до рік і озер. Найбільше їх накопичується в слабопроточних водоймах. Однак ведення інтенсивного сільського господарства без застосування добрив неможливе, бо нереально було б підтримувати і збільшувати родючість ґрунтів. Тому важливо знати деякі властивості основних видів добрив.

Азот особливо необхідний для формування нових клітин, тому його найактивніше поглинають молоді рослини. В залежності від забезпеченості ґрунту поживними речовинами і сільськогосподарської культури на поля вносять від 100 до 300 кг/га. Надлишок азоту небажаний, бо він зумовлює надмірний ріст вегетативних органів та погіршує якість рослинної продукції. Він особливо небезпечний в нітратній формі, бо може бути причиною отруєння організмів. Частина азоту випаровується в атмосферу у вигляді газоподібних сполук, забруднюючи ними повітря [80].

Дуже важливим елементом живлення є калій. Використовують калійні добрива різного складу. Найчастіше вносять хлорид калію. Проте його застосування веде до нагромадження у ґрунті іону хлору, який є шкідливим для багатьох сільськогосподарських культур. Наприклад, у картоплі він зумовлює водянистість.

В одержанні високих і сталих врожаїв у ТОВ «Бурат-Агро» провідна роль належить органічним та мінеральним добривам, що вносяться для компенсації втрат мінеральних речовин ґрунтом і підтримання родючості земель. В господарстві їх застосовують недиференційовано без урахування забезпеченості ґрунтів поживними речовинами та біологічних особливостей культур, терміни й норми внесення, що призводить до накопичення їх у ґрунті та рослинах, надходження в поверхневі води зі стоком. Набір удобрюваних органічними добривами культур та дози гною в значній мірі залежать від обсягів виробництва органіки в господарстві.

Важливе значення має припосівне (локальне) внесення мінеральних добрив. При сівбі в рядки вносять незначні дози фосфору, що забезпечує вищу окупність, ніж при інших способах внесення. Крім того, припосівне (стартове) удобрення сприяє значно швидкому розвитку кореневої системи рослин, що має велике значення в умовах нестійкого зволоження. Тому при розподілі добрив в першу чергу визначають потребу в фосфорі для припосівного внесення під усі культури. Для стартового удобрення використовують як гранульований суперфосфат, так і складні добрива, але дозу визначають по фосфору.

Приймачем пестицидів являється ґрунт, де вони розкладаються і звідки поступово переміщуються в рослини, оточуюче середовище, або використовують як сховище, де частина з них існують багато років після внесення. Пестициди - це збірна назва засобів для боротьби з бур'янами, шкідниками, хворобами сільськогосподарських культур, деякі речовини використовують для одночасного дозрівання врожаю, скидання листя перед збиранням тощо. В ґрунті ці речовини поступають в результаті прямого внесення, при висіванні протравленого насіння, з атмосферними опадами, із залишками загиблих рослин і тварин, в результаті змиву з оброблених рослин дощем та при їх поливі. Окремі пестициди стійкі в довкіллі, здатні до біоакумуляції, токсичні для людей і тварин [80].

Запровадження ґрунтозахисної системи землеробства вимагає ще більшої уваги до застосування добрив. Крім економічного, на перший план виходить екологічний аспект хімізації. Нагромадження залишків добрив та пестицидів у продукції, ґрунтах результат їх застосування без врахування вищезазначених умов та недосконалістю техніки.

Мінеральні добрива, хімічні меліоранти та інші засоби хімізації залишаються головними факторами підвищення родючості ґрунтів. В умовах переходу на нові економічні методи господарювання підвищення окупності добрив приростом врожаю є однією із суттєвих умов зниження собівартості продукції рослинництва. У зв'язку з високою вартістю промислових добрив їх не можна використовувати без врахування біологічних потреб сільськогосподарських культур і рівня забезпеченості ґрунтів поживними речовинами.

За умов виходу сільського господарства на ринкові відносини зростають ціни на мінеральні добрива, значно підвищується роль місцевих органічних добрив як засобу підвищення продуктивності рослин і досягнення бездефіцитного балансу гумусу в землеробстві. З цією метою у ТОВ «Бурат-Агро» в якості органічних добрив на полі потрібно залишати нетоварну частку врожаю: солому після озимої пшениці, подрібнені стебла кукурудзи, соняшника та інші післяжнивні рештки (не допускати спалення їх бо це приводить до втрат гумусу в ґрунті). Одна тонна їх із компенсацією азотної недостатності внесенням 10 кг діючої речовини азоту по своїй дії і після дії на врожай і накопичення гумусу в ґрунті дорівнює 5 тоннам напівперепрілого гною. Це дасть можливість раціонально використовувати ґрунти господарства, але з дотриманням таких рекомендацій:

- внесення органіки необхідно планувати таким чином, щоб кожне поле удобрювалося гноєм не рідше одного разу в 3 - 4 роки, що є дуже важливим для окультурювання;

- визначати найбільш оптимальні дози мінеральних добрив, враховуючи забезпеченість ґрунтів поживними речовинами, а також виніс елементів живлення основною культурою та попередником;

- головною умовою попередження накопичення залишків пестицидів у ґрунті вище гранично допустимих норм є дотримання регламентів їх внесення, кількість разів обробітку, способів та часу внесення, а також застосування бакових сумішей для підсилення дії пестицидів на шкідливі організми при менших нормах внесення, що має позитивний вплив на навколишнє середовище та якість продукції;

- очищення ґрунту від залишків пестицидів потрібно проводити під впливом різних методів обробітку ґрунту і кліматичних факторів. Для прискорення цих процесів необхідно покращити фізико-хімічні властивості ґрунтів, в першу чергу внесенням органічних добрив достатній кількості та проведення хімічної меліорації, а також підбір культур, які більш інтенсивніше виносять і розкладають той чи інший препарат. Крім того, на ґрунтах з підвищеним вмістом пестицидів необхідно в першу чергу висівати технічні та зернові, коренебульбоплоди для кормових цілей.