Організація та методика обліку, аналізу та аудиту загальновиробничих витрат підприємства

0,11

-0,14

-0,11

-0,22

Аналізуючи показники фінансового стану підприємства відзначимо зростання коефіцієнту зносу основних засобів, а отже і зниження коефіцієнта придатності. Дані зміни обумовлені зносом основних засобів.

Зменшення частки оборотних коштів в майні відбулося в результаті скорочення товарних запасів на складах, тобто підприємство скорочує выдвернення своїх грошових коштів з обороту, про що свідчить зниження частки дебіторської заборгованості на 4 %.

Показники ліквідності підприємства скорочуються, і підприємство є неплатоспроможним, оскільки показник абсолютної ліквідності склав в 2008 р. 0,01 при нормативному рівні 0,2.

Показники ділової активності зазнали деякі зміни. Так тривалість операційного і фінансового циклів скоротилася на 58 і 55 днів выдповідно, що свідчить про збільшення швидкості обороту як запасів так і грошових коштів підприємства.

Показники фінансової стійкості трохи змінюються, але при цьому підприємство має достатній рівень платоспроможності і фінансової незалежності.

Коефіцієнти рентабельності підприємства знизилися, що свідчить про те, що зростання витрат на виробництво випереджає зростання прибутку підприємства.

Виходячи з приведених коефіцієнтів можна зробити висновок, що підприємство є фінансово залежним. Загальний фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати як стійкий.

3.2 Аналіз складу та структури витрат ТОВ «Агрофірма Пригородне»

Економічний аналіз витрат операційної діяльності є важливим нструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку і зниження ціни одиниці продукції.

Мета аналізу витрат операційної діяльності полягає у виявленні можливості раціонального використання виробничих ресурсів, інформаційному забезпеченні і всебічній сторонній оцінці досягнутих результатів щодо оптимізації витрат, обгрунтованості управлінських рішень.

Аналіз динаміки і структури витрат і чинників їх зміни дає можливість чітко реагувати на відхилення від нормальних параметрів виробничого процесу, розробити відповідні заходи по недопущенню важливих витрат і втрат, виявити тенденції зміни витрат, розробити заходи по їх оптимізації.

Важливим етапом аналізу витрат операційної діяльності є оцінка їх структури, яка проводиться за наступними напрямами:

=> аналіз витрат на виробництво по елементам витрат;

=> аналіз витрат, згрупованих по їх функціональній ролі у виробничому процесі, тобто по статтях калькуляції;

=> аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;

=> аналіз непрямих витрат.

Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергомісткість продукції, виявити тенденцію їх змін і вплив на собівартість продукції; своєчасно реагувати на відхилення від прогнозних, нормативних показників собівартості, ухвалювати відповідні управлінські рішення і ін.

Тому проведемо аналіз загального рівня витрат операційної діяльності ТОВ «Агрофірма «Пригодне» в динаміці за 3 роки (таблиця. 3.7).

Аналіз динаміки витрат операційної діяльності підприємства показав їх зростання за період з 2006 р. до 2008 р. на 2649,8 тис.грн. або на 23,3 %. Збільшення витрат відбулося за всіма стаття за винятком інших операційних витрат, яка зменшилась з 356,2 тис.грн. у 2006 р. до 172,0 тис.грн. у 2008 р. (на 2,2 %).

Найбільше збільшення відбулось за статтею «Собівартість реалізованої продукції» з 9786,1 тис.грн. в 2006 р. до 11924 тис. грн. в 2008 р. На зміну даної статті вплинули два фактори: збільшення обсяг виробництва та зростання цін реалізації.

Таблиця 3.7.

Склад і структура витрат операційної діяльності ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за 2006-2008 рр.

Статті витрат	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. в % до 2006 р.
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Собівартість реалізованої продукції	9786,1	86,1	11594,1	87,7	11924	85,1	121,8
Адміністративні витрати	468,9	4,1	517,7	3,9	561	4,0	119,6
Витрати на збут	252,8	2,2	269	2,0	304	2,2	120,2
Інші операційні витрати	356,2	3,1	79,3	0,6	172	1,2	48,3
Фінансові витрати	497,1	4,4	421,1	3,2	570	4,1	114,7
Інші витрати	1,1	0,1	336	2,6	481	3,4	-
Всього	11362,2	100	13217,2	100	14012	100	123,3

По статті «Адміністративні витрати» зростання відбулося на 92,1 тис.грн. (на 19,6 %). Так само відзначимо збільшення витрат на збут на 51,2 тис.грн. у 2008 р. порівняно з 2006 р.

Рис. 3.1. Структура витрат за видами ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за 2006 р.



Рис. 3.2. Структура витрат за видами ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за 2007 р.

Рис. 3.3. Структура витрат за видами ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за 2008 р.

Розглядаючи структуру витрат підприємства (рис. 3.1, 3.2, 3.3), відображених в звіті про фінансові результати за 2008 р. зазначимо, що найбільша питома вага припадає на собівартість реалізованої продукції - 85,1 %, що менше за рівень 2006 р. на 1 %. Разом із збільшенням питомої ваги даної статті по таких статтях як «Адміністративні витрати», «Інші операційні витрати», «Фінансові витрати» питома вага знижується.

Витрати на здійснення діяльності планують враховують за двома напрямами: за економічними елементами і за статтями калькуляції.

Елементи витрат -- це однорідні по своєму економічному змісту витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування і ін.

Планування витрат за економічними елементами дає можливість пов'язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності діяльності, балансом надходжень і витрат, і ін.

Аналіз витрат за економічними елементами робить можливість, у свою чергу, вивчити їх склад, питому вагу кожного елементу, частку живої і уречевленої праці, в загальних витратах на виробництво. Порівняння фактичної структури витрат за декілька періодів дає можливість виявити динаміку і напрям зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартість продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат (таблиця. 3.9).

Таблиця 3.8

Склад і структура операційних витрат ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за 2006-2008 рр.

Статті витрат	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. в % до 2006 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Витрати на оплату праці	2328,2	20,5	2659	20,1	2853	20,4	122,5
Відрахування на соц.заходи	252,8	2,2	433	3,3	778	5,6	307,8
Матеріальні витрати	7216,2	63,5	8045	60,9	9240	65,9	128,0
Амортизація основних засобів	771,6	6,8	757,6	5,7	735	5,2	95,3
Інші операційні витрати	416,6	3,7	398,6	3,0	406	2,9	97,5
Інші звичайні витрати	376,8	3,3	924,5	7,0	-	-	-
Всього витрат	11362,2	100	13217,2	100	14012	100	123,3

Аналізуючи дані табл.3.9, можна зазначити, що впродовж останніх трьох років ТОВ «Агрофірма «Пригородне» рівень витрат операційної діяльності зростає на 23,3 % або 2649,8 тис.грн. Так, якщо в 2006 р. загальна сума витрат складала 11362,2 тис.грн.. то в 2008 р. вони зросла до 14012 тис.грн. Дане збільшення викликане, головним чином, зростанням суми матеріальних витрат з 7216,2 тис.грн. у 2006 р. до 9240 тис.грн. у 2008 р. (на 28,0 %). У 2008 р. Підприємство збільшує обсяги виробництва. Також необхідно зазначити зростання таких статей як «Витрати на оплату праці» та «Відрахування на соціальні заходи», які збільшились за аналізований період на 22,5 % и в 3 рази відповідно. По інших стаття витрат ми бачимо скорочення.

Якщо розглядати структуру операційних витрат ТОВ «Агрофірма «Пригородне», то необхідно відзначити, що найбільшу питому вагу впродовж аналізованого періоду займають матеріальні витрати, частка яких коливається від 63,5 % у 2006 р. до 65,9 % у 2008 р. Така значна вага матеріальних витрат обумовлена специфікою діяльності підприємства.

Відзначимо, що значну питому вагу в структурі операційних витрат діяльності підприємства займають витрати на оплату праці з 20,5 % у 2006 р. до 20,4 % у 2008 р. Збільшення питомої ваги даної статті витрат обумовлене збільшенням робіт та розміру заробітної плати. Частка решти статей витрат не перевищує 15%.

Структура операційних витрат ТОВ «Агрофірма «Пригородне» наочно наведена на рис 3.4.



Рис. 3.4. Склад і структура операційних витрат ТОВ «Агрофірма «Пригородне», 2006-2008 рр.

Таким чином, ми бачимо, що найбільша питома вага в структурі статей за елементами припадає на матеріальні витрати, що обумовлено специфікою діяльності ТОВ «Агрофірма «Пригородне».

3.3 Аналіз динаміки загальновиробничих витрат ТОВ «Агрофірма Пригородне»

При здійсненні своєї діяльності ТОВ «Агрофірма Пригородне» здійснює певні витрати. Ми розглянули операційні витрати та витрати за елементами, але підприємством ще здійснюються загальновиробничі витрати, які є непрямими та відносяться на собівартість певної продукції пропорційно до прийнятої бази розподілу на підприємстві. Проведемо аналіз загальновиробничих витрат ТОВ «Агрофірма Пригородне» (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Структура та динаміка загальновиробничих витрат ТОВ «Агрофірма Пригородне» за 2006-2008 рр.

Статті витрат	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. в % до 2006 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Амортизація	34,9	5,3	31,1	3,3	36,8	3,6	105,4
Виробничі запаси	122,5	18,5	121,1	12,8	134,8	13,2	110,0
МШП	2,1	0,3	6,0	0,6	5,1	0,5	242,9
Витрати на виробництво	299,4	45,2	288,9	30,4	333,9	32,7	111,5
Готова продукція			26,3	2,8	19,4	1,9	-
Витрати на командировку			8,4	0,9	5,1	0,5	-
Цільове фінансуваня	4,0	0,6	5,0	0,5	4,1	0,4	102,5
Постачальники	60,4	9,1	141,0	14,9	105,2	10,3	174,2
Соціальні заходи	12,1	1,8	45,1	4,8	50,2	4,9	414,9
Оплата праці	126,6	19,1	276,2	29,0	326,8	32,0	258,1
Всього витрат	662,0	100	949,1	100	1021,4	100	154,3

Аналізуючи дані таблиці 3.9. зазначимо зростання загальновиробничих витрат за період, що вивчається, на 54,3 % (на 359,4 тис.грн.). Таке зростання загальновиробничих витрат викликано збільшенням обсягів виробництва.

Збільшення загальновиробничих витрат відбулось за всіма статтями. Найбільше збільшення відбулось за статтею «Соціальні заходи» та «Оплата праці» в 4 рази та 2,6 раз відповідно.

Динаміка збільшення загальновиробничих витрат наведена на рис. 3.5.



Рис.3.5. Динаміка загальновитробничих витрат ТОВ «Агрофірма Пригородне» за 2006-2008 рр.

Структуру загальновиробничих витрат ТОВ «Агрофірма «Пригородне» наведем на рис. 3.6.

Рис. 3.6 Структура загальновироничих витрат ТОВ «Агрофірма Пригородне» за 2008 р.

Розглядаючи структуру загальнивиробничих витрат зазначими, що найбільша питома вага - 32,7 % припадає на витрати виробництва, а 32 % - витрати на оплату праці. На долю інших витрат припадає 35 % загальної суми загальновиробничих витрат.

Аналіз струткри загальновиробничих витрат дозволяє зробити висновок про незначну її зміну. Зазначемо зростання питомої ваги такої статті як «Оплата праці» на 12,9 % та «Соціальні заходи» на 3,1 %. За такими статтями як «Витрати на виробництво» та «Виробничі запаси» ми бачимо зменшення їх питимої ваги на 12,5 % та 5 % відповідно. За іншими статтями витрит зміни були незначні.

Таким чином, ми можемо сказати, що зміна розміру загальновиробничих витрат в ТОВ «Агрофірма «Пригородне» напряму залежить від обсягів виробництва підприємства.

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АУДИТУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ В ТОВ «АГРОФІРМА ПРИГОРОДНЕ»

4.1 Організація аудиту загальновиробничих витрат в ТОВ «Агрофірма Пригородне»

Виконання контрольної функції здійснюється за допомогою власного методу, який є системою методичних прийомів і конкретних методик. Реалізація будь-якого методу управління, у тому числі і фінансово-господарського контролю і аудиту, здійснюється за допомогою певних процедур.

Аудит загальновиробничих, так само як і будь-який інший аудит починається з підбору клієнтом незалежної організації, що здійснює аудит і надає аудиторські послуги. Після знаходження відповідної кандидатури, підприємство після усної угоди направляє в аудиторську фірму лист-запит про проведення аудиту (Додаток З), де зазначаються цілі, завдання проведення, об'єкт аудиту і бажаний масштаб перевірки. У відповідь аудиторська фірма повинна направити лист-відповідь з позитивним рішенням (Додаток І), або відмовою від проведення, оскільки аудитор має право на вільний вибір клієнта. При підборі нових клієнтів необхідно ознайомитися з фінансовою інформацією про клієнта річними та проміжними звітами, різного роду документацією та інше. Детальну інформацію про підприємство і її керівництво можна отримати від обслуговуючого її банку, страхової компанії, адвокатської фірми і інших, пов'язаних з нею, юридичних і фізичних осіб. Найбільш цінне джерело інформації - це аудитор, послугами якого раніше користувався потенційний клієнт. Важливе значення має інформація про вірогідні ризики при обслуговуванні клієнта і ступені незалежності аудиторської фірми по відношенню до можливого суб'єкту. Перед укладенням договору кращим для аудитора буде проведення аналізу фінансового стану підприємства-замовника, для забезпечення власної безпеки у випадку, якщо підприємство виявиться неплатоспроможним. Основним документом, що закріплює угоду сторін і що визначає умови проведення аудиту є договір (Додаток К). Він складається як будь-який інший договір підприємницької діяльності, проте повинен передбачати не тільки інтереси виконавця і замовника, але і третьої сторони -- користувачів фінансової звітності.

Велике значення має правильний підбір персоналу, провідної перевірку. Призначаючи аудитора на конкретну операцію, доцільно враховувати складність роботи, наявність спеціальних навичок, необхідність залучення додаткової експертизи і так далі. Персонал має бути ознайомлений із загальним планом перевірки, цілями і термінами роботи, довкола своїх обов'язків. Це завдання персоналу аудиторської фірми, що управляє, який зобов'язаний надавати кваліфікованих працівників.

Після укладення договору, де клієнт зобов'язується в наданні виконавцеві повної, правдивої інформації для об'єктивної оцінки ведення бухгалтерського обліку, підприємство - замовник надсилає лист попередньому аудиторові з проханням надання справжньому виконавцеві всієї необхідної йому інформації для проведення аудиту на першу вимогу (Додаток Л). Аудиторська фірма, у свою чергу надсилає лист, де просить надати необхідну інформацію і освітити ряд питань, щодо клієнта (Додаток М), грунтуючись на письмовому дозволі замовника. Анкета опиту прикладена до роботи (Додаток Н).

Збір загальних відомостей про клієнта необхідний для адекватного проведення перевірки. Лише володіючи достатніми знаннями про бізнес клієнта, галузі в цілому і його положенні в галузі, можна ефективно спланувати і провести аудиторську перевірку. Аудиторам важливо мати уявлення про економічні умови функціонування компанії. Доцільно проаналізувати вплив на бізнес клієнта змін в законодавстві. Знання основних економічних чинників, під впливом яких знаходиться бізнес клієнта, дозволяє робити різного роду прогнози, пояснювати ті або інші вчинки клієнта. Певну користь може принести галузева інформація. Особливо важливо враховувати наявність значних змін в цілому по галузі, співвідношення розширення або звуження ділової активності клієнта відповідно до динаміки в галузі, схильність галузі циклічним коливанням, надійність джерел сировини і так далі.

Своєчасному виявленню можливих проблем, пов'язаних з перевіркою, сприяє інформація про конкурентне середовище, в якому функціонує компанія-клієнт. Необхідне серйозне вивчення практики обліку, прийнятої в даній галузі, і розгляд питання про використання клієнтом нетипової для галузі системи обліку. Для оцінки роботи облікового персоналу можна використовувати такий прийом як анкетування, проведене серед працівників підприємства (Додаток О).

Детальне ознайомлення з діяльністю клієнта і положенням в галузі допомагає виділити найбільш важливі області аудиторської перевірки -- оцінку ступеня риска і виявлення природи помилок, визначення можливих проблем і нетипових операцій і так далі Для цього необхідна інформація як про зовнішні чинники, що знаходяться поза контролем керівництва компанії-клієнта, так і про внутрішні. Визначення дії вказаних чинників у минулому і прогноз на майбутні періоди є інструментом виявлення що вимагають особливої уваги статей бухгалтерської звітності для оцінки доцільності і правомочності облікових операцій. Якщо аудиторська фірма працює з клієнтом протягом декількох років, слід звернути увагу на зміни згаданих чинників і провести зіставлення з попередніми періодами. Подібні зміни можуть, як знизити аудиторський ризик, так і підвищити вірогідність виникнення істотних помилок. Виявлення властивої риси можна оцінити за допомогою анкетування і вивчення ряду джерел.

На початковій стадії аудиторові потрібно отримати загальне уявлення про специфіку і масштаб діяльності клієнта, систему його бухгалтерського обліку. За підсумками первинного ознайомлення аудитор повинен ухвалити рішення про те, чи доцільно йому в своїй роботі спиратися на систему внутрішнього контролю. У випадку якщо аудитор ухвалює рішення про те що він не може покладатися на систему внутрішнього контролю, він повинен планувати аудит так, щоб аудиторські висновки не грунтувалася на довірі до цієї системи. Це необхідно в тих випадках, коли надійність системи внутрішнього контролю оцінюється як "низька" або коли аудиторові найзручніше або економічно виправдано не спиратися на цю систему. В тому випадку, якщо за підсумками загального ознайомлення з системою внутрішнього контролю економічного суб'єкта аудитор ухвалює рішення про те, що він може спиратися в своїй роботі на систему внутрішнього контролю, йому потрібно провести первинну оцінку надійності системи внутрішнього контролю. Вона здійснюється на основі методів і прийомів, які аудитори розробляють самостійно.

Потім завершення аналізу діяльності підприємства аудитори, грунтуючись на попередніх даних про економічного суб'єкта і результати проведених аналітичних процедур, можуть приступити до розробки загального плану і програми аудиторської перевірки. Створений безпосередньо перед проведенням перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто за якими напрямами і з якою інтенсивністю проводитиметься перевірка. Для кращого огляду і раціональної постановки завдань можуть використовуватися графіки, діаграми і комп'ютерні системи. Складаючи загальний план і програму аудиту, аудиторській організації слід враховувати ступінь автоматизації обробки облікової інформації, що також дозволить точніше визначити обсяг і характер аудиторських процедур. При проведенні загального планування велике значення надається професійним якостям аудиторів. Їм необхідно так організувати свої дії, щоб провести оцінку використовуваної на підприємстві системи обліку і внутрішнього контролю з урахуванням принципу істотності і економічності перевірки. У загальному плані необхідно передбачити терміни проведення аудиту і скласти графік його проведення, підготовки звіту (письмовій інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку. В процесі планування необхідно врахувати: реальні трудовитрати; рівень істотності; проведені оцінки рисок аудиторської перевірки. У загальному плані аудиторська організація визначає спосіб проведення аудиторської перевірки на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності системи внутрішнього контролю і рисок аудиту. В разі рішення провести вибіркову перевірку аудитор формує аудиторську вибірку. У загальному плані рекомендується передбачити які конкретні області треба вивчити, щоб аудит був об'єктивний; які істотні моменти слід охопити; які вибіркові плани треба розробити; формування аудиторської групи, її чисельність і кваліфікацію фахівців; розподіл аудиторів відповідно до їх професійних якостей і посадових рівнів по конкретних ділянках перевірки; з якими стандартами, процедурами або документами необхідно ознайомити робочу групу; бюджет робочого часу для кожного етапу перевірки; передбачувані терміни роботи групи; інструктаж всіх членів групи про їх обов'язки, ознайомлення їх з фінансово-господарською діяльністю економічного суб'єкта, з положеннями загального плану аудиту; контроль керівника за виконанням плану і якістю роботи асистентів аудитора, за веденням ними робочої документації. Аудиторська організація визначає в загальному плані необхідність залучення експертів в процесі проведення перевірки і роль внутрішнього аудиту. Загальний план перевірки оформляється у вигляді таблиці (Додаток П). Через вплив непередбачених чинників на елементи, що перевіряються, навіть добре складений план повинен містити різні альтернативи, які можуть бути визначені лише за наявності інформації про реальне становище речей на підприємстві, що перевіряється.

Розробка програми проведення аудиторської перевірки включає ті ж складові, що і загальний план аудиту і є детальним переліком аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації загального плану аудиту (Додаток Р). Програма необхідна для найбільш ефективного розподілу роботи всередині аудиторської групи і для контролю за ходом аудиторської перевірки з боку керівництва аудиторської фірми. Аудитор документально оформляє програму аудиторської перевірки, привласнює код кожній аудиторській процедурі, що проводиться, щоб мати можливість в процесі роботи робити посилання на них в робочих документах. Програма може переглядатися в процесі перевірки залежно від змін умов проведення перевірки і результатів аудиторських процедур. Висновки аудитора за кожним розділом аудиторської програми, документально відображені в робочих документах, і є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта. Після закінчення процесу планування аудиту загальний план і програма аудиторської перевірки мають бути документально оформлені і завізовані в установленому порядку.

4.2 Методика проведення аудиту загальновиробничих витрат в ТОВ «Агрофірма Пригородне»

Контрольно-аудиторські процедури проводяться в процесі дослідження діяльності підприємства відповідно до програми аудиту, планів-графіків і календарних планів. Виконання процедур залежно від розміру команди може здійснюватися послідовно або паралельно.

Аудит може досліджувати всі господарські операції за контрольований період або вибірковим способом, або в рамках досліджуваної теми.

Контрольні функції в господарському механізмі здійснюється за допомогою контрольно-аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-аудиторські процедури - це система методичних дій на суб'єкти і об'єкти процесу розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Як суб'єкти виступають носії активів і обов'язків підприємців, а об'єктами є предмети, на які направлена їх діяльність.

При виробничій перевірці загальновиробничих витрат, були використані наступні методи аудиторської перевірки:

- усне опитування персоналу проводився з метою перевірки правильності реєстрації всіх даних по зобов'язаннях; проводився на всіх етапах аудиторської перевірки. Результати опитування відображеної в анкеті процедур внутрішнього контролю загальновиробничих витрат.

перевірка документів була проведена з тим, щоб переконатися в їх достовірності. Документальна інформація може бути внутрішньою і зовнішньою, або внутрішньою і зовнішньою одночасно. Документи, підготовлені економічним суб'єктом, є внутрішніми. Ступінь довіри до таких документів залежить від надійності внутрішнього контролю. Переконливішими є зовнішні документи, які були підготовлені третіми особами. Перевірка здійснювалася вибірковим шляхом і включала формальну перевірку і перевірку по суті внутрішніх документів.

дослідження проводилося для отримання глибших доказів інформації, що містяться в документах, в ході процедури перевіряються деякі первинні документи, віддзеркалення даних первинних документів в регістрах синтетичного і аналітичного обліку, переконуються в тому, що відповідні господарські операції правильно (або неправильно) відображені в обліку. Оскільки деякі операції викликали сумнів, то вони просліджувались до початкових первинних документів, щоб переконатися в тому, що операції були відображені в обліку правильно.

Всі методи застосовуються для того, щоб провести перевірку господарських операцій, їх відповідність нормативним документам і обліковій політиці організації, а також правильність здійснення розрахунків підприємством, що перевіряється, і їх подальше відображення в бухгалтерській звітності.

Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає можливість правильно оцінити об'єкти контролю і уникнути помилок.

По статті «Загальновиробничі витрати» аудитор з'ясовує правильність формування цих витрат і дотримання встановленого порядку їх розподілу.

До загальновиробничих витрат відносять витрати на оплату праці працівників апарату управління, орендну плату, амортизацію, відрахування і витрати на капітальний і поточний ремонт необоротних активів загального призначення, витрати на засоби з охорони праці і техніку безпеки, витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи, інші витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва окремих підрозділів.

Спочатку аудитором перевіряється наявність в обліковій політиці підприємства розподілу загальновиробничих витрат на постійні (величина яких суттєво не змінюється при змінах обсягу виробництва) та змінні (величина яких зростає або знижується залежно від зміни обсягів виробництва), що обумовлює їх окремий облік.

Загальновиробничі витрати в ТОВ «Агрофірма «Пригородне» розподіляються між об'єктами планування і обліку пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які відносяться на собівартість тільки тої продукції, яка виробляється на підприємстві.

Після списання розподілених постійних загальновиробничих витрат на рахунку 23 "Виробництво" аудитор переконується, що всі витрати, які включені до собівартості виробленої продукції, перенесені на рахунок 27 «Готова продукція", а сальдо рахунку 23 "Виробництво" відображає суму незавершеного виробництва.

Зазначимо, що за результатами аудиторської перевірки загальновиробничих витрат в ТОВ «Агрофірма «Пригородне» встановлено, що операції з обліку загальновиробничих витрат оформлені з наступними порушеннями:

1. Не повне заповнення типових форм первинних документів, не вказані окремі реквізити.

2. Невідповідне перенесення даних з первинних документів і звідно-накопичувальних відомостей в регістри аналітичного і синтетичного обліку.

3. Не регулярне проведення перевірки даних про рух виробничих запасів в бухгалтерії і на складах підприємства.

Тому аудит обліку загальновиробничих витрат необхідно здійснювати постійно.

4.3 Основні напрямки удосконалення обліку загальновиробничих витрат в ТОВ «Агрофірма Пригородне»

Економічне зростання, поліпшення використання виробничих потужностей, заміна живої праці машинною зумовлюють зростання частки виробничих накладних витрат (загальновиробничих витрат) у загальному обсязі витрат підприємства. Загальновиробничі витрати потребують більш пильнішої уваги. З ними пов'язані дві проблеми: контролю і віднесення на собівартість одиниці продукції чи послуг. Менеджерів підприємства цікавить, у скільки обходиться виробництво і реалізація кожного виду продукції, зіставляючи собівартість якого з цінами, що диктуються ринком, вони роблять висновок про доцільність його виробництва. При цьому часто не враховується, що дана ситуація може виникнути в результаті некоректного розподілу загальновиробничих витрат між окремими видами продукції. Отже, зростаюча частка виробничих накладних витрат зумовлює необхідність посилення уваги до обґрунтованості їх розподілу між окремими об'єктами.

У вітчизняній практиці цю проблему, як правило, розглядають в умовах традиційних способів розподілу з позиції пошуку універсального базового показника для підприємств усіх галузей промисловості. Але проблему розподілу комплексних витрат, якими є загальновиробничі витрати, неможливо розв'язати одним універсальним способом. Найбільш розповсюдженим є підхід, коли всі загальновиробничі витрати розподіляються, залежно від галузевих особливостей, по одній з нижче наведених баз розподілу:

· час роботи виробничих робітників (людино-години);

· величина заробітної плати основних виробничих робітників;

· час роботи устаткування (машино-години);

· обсяг виробленої продукції;

· матеріальні витрати;

· прямі витрати.

Час роботи виробничих робітників (людино-години) широко використовується з двох причин. По-перше, непряма заробітна плата в багатьох випадках тісно пов'язана з затратами прямої праці, по-друге, інформація про людино - години міститься в нарядах . На більшості підприємств розподіл між окремими видами продукції здійснюють на базі основної заробітної плати, що можна пояснити лише простотою даного методу і твердженням, що вартість створюється працею. Останніми десятиліттями цю базу розподілу найчастіше критикують. Це пояснюється зростанням рівня механізації й автоматизації виробництва і зменшенням у зв'язку з цим питомої ваги заробітної плати робітників у собівартості продукції. Також необхідно враховувати нелогічність використання даної бази при виконанні аналогічних робіт робітниками різної класифікації, випуск підприємством одночасно крупносерійної та малосерійної продукції тощо.

У зарубіжній економічній літературі є різні думки щодо застосування найрізноманітніших методів розподілу таких витрат. Проте більшість авторів переконана: усі методи не повинні бути лише “реєстраторами” явищ, що відбувалися, вони мають активніше відігравати роль “стимуляторів”. Простежується позитивна тенденція відмови від однієї загальної бази розподілу й застосування диференційних баз до чіткішого розмежування і деталізації витрат. Наприклад, заробітна плата невиробничих робітників розподіляється по заробітній платі основних виробничих робітників; затрати на утримання обладнання та комунальні послуги - за машино-годинами; витрати цехового адміністративно-управлінського персоналу - по прямим витратам; витрати на здійснення технологічного контролю - за кількістю контрольних перевірок тощо. Проте є вчені, які вважають, що технічне обслуговування машин не відноситься до продукту А чи Б, це просто забезпечення нормальної роботи машин. Витрати на оренду та управління виробництвом в однаковій мірі стосуються всіх видів продукції і ніхто не зможе довести, що продукт А або продукт Б має більшу частку загальновиробничих витрат.

Отже, при зміні рівня деталізації і бази розподілу отримуються різні оцінки рентабельності окремих підрозділів чи видів продукції. По-друге, чим вища доля загальновиробничих витрат, тим більше змін в оцінках прибутковості можна очікувати в результаті перерозподілу загальновиробничих витрат. По-третє не існує ідеальної бази розподілу, але існує більш коректна база розподілу для кожного підприємства, яка відображає причино - наслідкові зв'язки з величиною, що розподіляється. Тісноту взаємозв'язку виду витрат з економічним показником можна визначити за допомогою кореляційного аналізу.

Безумовно, процес виділення з сукупності загальновиробничих витрат значної кількості однорідних груп, вибору для кожної групи своєї бази розподілу і застосування їх на практиці досить трудомісткий і потребує використання сучасних комп'ютерних технологій.

Правильна побудова і чітке функціонування системи обліку на підприємстві багато в чому залежать від наявності налагодженого внутрішньогосподарського контролю. Однак, внаслідок різних причин організована на підприємстві система внутрішньогосподарського контролю не завжди досить ефективна.

Виходячи з проведеного дослідження в ТОВ «Агрофірма «Пригородне», ми прийшли до висновку, що на підприємстві необхідно застосовувати внутрішню систему контролю (внутрішній аудит), основною перевагою якого є його оперативність. Окрім, того керівник підприємства разом з інженерами і економічною службою зобов'язані систематично стежити за дотриманням вимог обґрунтованих нормативних витрат у разі виявлення відхилень.

Внутрішній аудит - це сукупність процедур внутрішнього контролю ланок управління і різних аспектів діяльності підприємства, яка регламентується внутрішніми документами підприємства. Внутрішній аудит проводиться окремим відділом або уповноваженим на те посадовою особою з метою надання допомоги органам управління в ефективному внутрішньому контролі.

Ще однією перевагою внутрішнього аудиту є його обумовленість ряду чинників:

- служба внутрішнього аудиту, що ефективно діє, дуже чутливо знижує витрати підприємства на зовнішній аудит;

- внутрішній аудит є одним з порівняно зручних і доступнейших засобів, правильне використання яких може підвищити ефективність діяльності підприємства;

- внутрішній аудит є представником і помічником власників компаній, які безпосередньо не ведуть справи підприємства, а наймають для цього фахівців.

Якість контролю і аналізу діяльності підприємства залежить від те як, керівництво організовує підрозділ внутрішнього аудиту. Тому ми пропонуємо чітко визначити його суть, цілі і завдання. До основних документів, що забезпечують процес внутрішнього аудиту на підприємстві, відносяться:

- положення про внутрішній аудит на підприємстві;

- посадові інструкції аудиторів (робочих, виконуючих функції внутрішніх аудиторів).

У положенні про внутрішній аудит на підприємстві повинно бути вказано, що даний відділ є невід'ємною частиною підприємства, здійснюючи незалежний контроль і аналіз всіх господарських, і управлінських процесів на підприємстві.

Приблизний план структури Положення про внутрішній аудит в ТОВ «Агрофірма «Пригородне»:

1. Суть, цілі і завдання відділу внутрішнього аудиту.

2. Суб'єкти внутрішнього аудиту.

3. Основні об'єкти внутрішнього аудиту.

4. Основні принципи організації відділу внутрішнього аудиту.

5. Забезпечення функціонування відділу внутрішнього аудиту.

6. Принципи взаємодії при здійсненні процесів внутрішнього контролю.

Посадові інструкції внутрішніх аудиторів необхідно розробити з урахуванням норм закладених в положенні про внутрішній аудит на підприємстві, вони повинні відображати загальні положення, обов'язку має рацію і відповідальність внутрішніх аудиторів.

Приблизний план посадової інструкції відділу внутрішнього аудитора в ТОВ «Агрофірма «Пригородне».

1. Загальні положення.

Обов'язки робочого внутрішнього аудиту.

Права робочого внутрішнього аудиту.

4. Відповідальність робочого внутрішнього аудиту.

Одне з основних завдань внутрішніх аудиторів - допомагати працівникам підприємства в якісному виконанні обов'язків а також:

- надавати керівництву інформацію об фінансово-господарську діяльності;

- забезпечити ефективну взаємодію з відповідними службами підприємства;

- сприяти функціонуванню системи бухгалтерського обліку;

- попереджати виникнення порушень;

- сприяти мінімізації втрат виробничих запасів, засобу, основних фондів;

підтверджувати достовірність звітів відособлених структурних підрозділів підприємства.

сприяти керівництву в пошуку результативніших шляхів використання виробничих і людських ресурсів і виявляти додаткові резерви підприємства для підвищення продуктивності і прибутковості виробництва.

У число загальних завдань відділу внутрішнього аудиту також входить:

оцінка правильності первинної реєстрації господарських фактів і їх відображення на бухгалтерських рахівницях;

формування звітної документації;

- контроль за станом розрахунків підприємства з постачальниками і покупцями, фінансовими органами і банками, страховими компаніями і т.п.;

аналіз і діагностика фінансового стану підприємства;

видача рекомендацій для ухвалення рішень по поліпшенню системи управління підприємством.

- оцінка ефективності використання ресурсів, і так далі

Посада внутрішнього аудитора на підприємстві вимагає від працівника дуже високих знань в області економіки, фінансів, оподаткування і права, бухгалтерського, фінансового і управлінського обліку, електронної обробки даних. Ці знання і навики мають бути достатніми для правильного застосування аудиторських методик і процедур. Щоб підтримати свій високий професійний рівень, внутрішні аудитори повинні постійно підвищувати свій професійний рівень шляхом:

використання інформації в спеціальній науковій літературі;

ухвалення участі в практичних семінарах і конференціях присвячених проблемам аудиту, поліпшення функціонування інформаційно-аналітичних систем підприємства.

Крім того, внутрішній аудитор має бути в курсі нововведень не тільки у фінансової області, але і в питаннях, які стосуються діяльності ТОВ «Агрофірми «Пригородне» в цілому. Необхідний рівень організації відділу внутрішнього аудиту в ТОВ «Агрофірма «Пригородне» повинен забезпечити начальник відділу внутрішнього аудиту, на посаду якого ми пропонуємо запросити сертифікованого аудитора.

Відділ внутрішнього аудиту в ТОВ «Агрофірма «Пригородне» рекомендуємо створити з п'яти співробітників:

1. Керівник відділу внутрішнього аудиту;

2. Бухгалтер-аудитор;

3. Експерт-аналітик;

4. Експерт інформаційних систем;

5. Експерт-юрист;

Дана структура відділу внутрішнього аудиту дозволить охопити всі види діяльності підприємства, як з юридичного і бухгалтерського боку, так і з механічного боку її виконання.

Немає сумнівів, що внутрішній аудит просто необхідно як можна скоріше запроваджувати в практичну діяльності ТОВ «Агрофірми «Пригородне». Для цього доцільно аудиторські функції покласти на групу окремих висококваліфікованих фахівців, що працюють на даному підприємстві і досить добре володіють виробничою ситуацією. В состав цієї групи повинні входити головний економіст, головний бухгалтер і кваліфікований аудитор. Але кращим варіантом буде організація окремої служби внутрішнього аудиту, яка знаходитиметься в підпорядкуванні керівництва підприємства, але незалежною від керівників відділів і служб, що на наш погляд відповідає терміну незалежний аудит.

Методичні прийоми внутрішнього аудиту мають бути направлені не тільки на контроль, за системою бухгалтерського обліку, але і охоплювати всю діяльність підприємства, приділяючи особливу увагу особливо ризиковим або ж відповідальним ділянкам обліку і підрозділам (що вельми важливе в нових умовах її реформування) перешкоджати спробам окремих осіб порушувати вимоги контролю і забезпечувати розділення несумісних функцій. Аудитор повинен виконувати не функції ревізора або контролера, а помічника власника (керівника). Таким чином, основним його завданням має бути не тільки виявлення помилок, але і об'єктивний підхід до неадекватних ситуацій, коректний виклад їх істоти і відповідні рекомендації до їх виправлення або ж усунення. Доцільно, на наш погляд, кожне півріччя планувати внутрішній аудит по таких основних ділянках обліку як активи і зобов'язання, інвестиційна і витрати на виробництво.

Після закінчення звітного періоду внутрішнім аудитом має бути дана оцінка фінансової діяльності підприємства і достовірності фінансової звітності, що і буде виконанням функції підтверджуючого аудиту.

Доцільно за наслідками внутрішнього аудиту надавати керівництву підприємства розгорнений звіт по всіх окремих структурах і об'єктах діяльності підприємства.

Правильно вибрані прийоми і методи внутрішнього аудиту дозволять понизити допущення істотних помилок і неточностей в системі бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і складання фінансової звітності. Ефективність структури внутрішнього аудиту знижує чинник ризику.

Розвиток і вдосконалення внутрішнього аудиту дозволить уникнути штрафних санкцій з боку ГНИ, що позитивно позначиться на загальних результатах діяльності підприємства, оскільки вони зацікавлені отримають стабільний прибуток і матимуть стійке фінансове становище.

Важливим є те, що внутрішній аудит буде проводиться на підприємстві безперервно. У відмінності від зовнішнього аудиту він в певній мірі залежить від бажання керівництва підприємства, але цінним в результатах діяльності внутрішнього аудиту є знання специфіки організаційно-виробничої діяльності підприємства і своєчасність надання інформації, що дозволить ліквідовувати виявлені недоліки і недопустити їх в майбутньому.

ВИСНОВОК

На основі проведених досліджень організації обліку, аналізу і аудиту загальновиробничих витрат в ТОВ Агрофірма «Пригородне» Сімферопольського району АРК можна зробити наступні висновки та пропозиції.

ТОВ Агрофірма «Пригородне» відноситься до невеликих за розмірами підприємств із загальною площею земельних угідь в 2008 р. 1056 га і чисельністю працюючих 202 людини.

Основні економічні показники розвитку господарства в 2008 р. в порівнянні з 2006 р. змінилися. Зокрема виробництво валової продукції скоротилося, на 8,6 % або 938,3 тис.грн. у 2008 році в порівнянні з 2006 роком. Це дає можливість стверджувати, що управлінці підприємства не розробили бізнес-план по оптимальному співвідношенню вироблюваної продукції, що забезпечує стабільний розвиток галузей.

В наслідок підвищення цін на вироблювану продукцію спостерігається збільшення товарної продукції на 2739,5 тис.грн. або на 29,2 % у 2008 році в порівнянні з 2006 роком, а до рівня 2007 року зростання товарної продукції склало 18,5 %. Зменшення вартості основних засобів з 23352,1 тис.грн. у 2006 р. до 22527,5 тис.грн. у 2008 р. відбулося через списання застарілої техніки і часткової її реалізації. Разом з тим необхідно відзначити скорочення кількості працівників на 71 людину. З 283 чоловік в 2006 році до 212 чоловік в 2008 році. Це викликано частковою автоматизацією робочих процесів у галузі рослинництва. Скорочення площ сільськогосподарських угідь на 990 га відбулося через вихід з членів товариства окремих пайовиків.

Необхідно відзначити також зменшення умовного поголів'я худоби і птиці з 378 усл.гол. до 212 усл.гол., що свідчить про зменшення обсягів виробництва тваринницької продукції через низькі ціни реалізації покупцям.

ТОВ Агрофірма «Пригородне» впродовж 2006 і 2007 рр. працювало зі збитком, а в 2008 р. прибуток склав 206 тис.грн., а рівень рентабельності лише 1,7 %. Виходячи з проведеного дослідження відзначимо що, підприємство трохи поліпшило економічний стан.

ТОВ «АФ Пригородне» має спеціалізацію овочівника, де на долю галузі овочівництва в структурі товарної продукції в 2008 р. припадає 86,1 %.

Бухгалтерський облік в ТОВ Агрофірма «Пригородне» організований у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Схема облікового апарату, що склалася в господарстві, відповідає специфіці виробництва і форм обробки облікових регістрів, а саме цеховій системі, є чітке розділення обліку за цехами: рослинництва, тваринництва і промисловим виробництвам. Обробка облікових регістрів здійснюється на машинних носіях (комп'ютерах) за допомогою програмного забезпечення 1:С Підприємство.

Істотним недоліком організації облікової роботи в ТОВ АФ «Пригородне» є відсутність плану документообігу, тобто графіка складання, передачі таі обробки бухгалтерських документів.

Недоліком організації первинного обліку є те, що в ТОВ АФ «Пригородне» не повною мірою забезпечене типовими формами бланків первинних документів. У первинних документах не указуються деякі окремі реквізити (табельні номери працівників, шифри кореспондуючих рахунків, номера відділень, бригад, ланок і так далі).

Поточний облік загальновиробничих витрат завершується в кінці року їх розподілом та списанням на відповідні об'єкти.

Синтетичний облік загальновиробничих витрат на виробництво, ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

Дані про витрати узагальнюють в регістрі синтетичного обліку в документі програми «1С: бухгалтерія» «оборотно-сальдової відомості після рахунку 91», і регістра аналітичного обліку документі «Аналіз рахунку до рахунку 91».

За результатами аудиту встановлено, що операції з обліку загальновиробничих витрат оформлені з наступними порушеннями:

Не повне заповнення типових форм первинних документів, не вказані окремі реквізити.

Невідповідне перенесення даних з первинних документів і звідно-накопичувальних відомостей в регістри аналітичного і синтетичного обліку.

Аналіз динаміки витрат операційної діяльності підприємства показав їх зростання за період з 2006 р. до 2008 р. на 2649,8 тис.грн. або на 23,3 %. Збільшення витрат відбулося за всіма стаття за винятком інших операційних витрат, яка зменшилась з 356,2 тис.грн. у 2006 р. до 172,0 тис.грн. у 2008 р. (на 2,2 %).

Найбільше збільшення відбулось за статтею «Собівартість реалізованої продукції» з 9786,1 тис.грн. в 2006 р. до 11924 тис. грн. в 2008 р. На зміну даної статті вплинули два фактори: збільшення обсяг виробництва та зростання цін реалізації.

Аналіз витрат операційної діяльності дозволяє зробити висновок, що впродовж останніх трьох років ТОВ «Агрофірма «Пригородне» їх рівень зростає на 23,3 % або 2649,8 тис.грн. Так, якщо в 2006 р. загальна сума витрат складала 11362,2 тис.грн.. то в 2008 р. вони зросла до 14012 тис.грн. Дане збільшення викликане, головним чином, зростанням суми матеріальних витрат з 7216,2 тис.грн. у 2006 р. до 9240 тис.грн. у 2008 р. (на 28,0 %). У 2008 р. Підприємство збільшує обсяги виробництва. Також необхідно зазначити зростання таких статей як «Витрати на оплату праці» та «Відрахування на соціальні заходи», які збільшились за період, що аналізується на 22,5 % и в 3 рази відповідно. По інших стаття витрат ми бачимо скорочення.

Якщо розглядати структуру операційних витрат ТОВ «Агрофірма «Пригородне», то необхідно відзначити, що найбільшу питому вагу впродовж аналізованого періоду займають матеріальні витрати, частка яких коливається від 63,5 % у 2006 р. до 65,9 % у 2008 р. Така значна вага матеріальних витрат обумовлена специфікою діяльності підприємства.

Відзначимо, що значну питому вагу в структурі операційних витрат діяльності підприємства займають витрати на оплату праці з 20,5 % у 2006 р. до 20,4 % у 2008 р. Збільшення питомої ваги даної статті витрат обумовлене збільшенням робіт та розміру заробітної плати. Частка решти статей витрат не перевищує 15%.

Аналіз загальновиробничих витрат показує їх зростання за період 2006-2008 рр., на 54,3 % (на 359,4 тис.грн.). Таке зростання загальновиробничих витрат викликано збільшенням обсягів виробництва. Збільшення загальновиробничих витрат відбулось за всіма статтями. Найбільше збільшення відбулось за статтею «Соціальні заходи» та «Оплата праці» в 4 рази та 2,6 раз відповідно.

Розглядаючи структуру загальнивиробничих витрат зазначимо, що найбільша питома вага - 32,7 % припадає на витрати виробництва, а 32 % витрати на оплату праці. На долю інших витрат припадає 35 % загальної суми загальновиробничих витрат.

Аналіз структури загальновиробничих витрат дозволяє зробити висновок про незначну її зміну. Зазначимо зростання питомої ваги такої статті як «Оплата праці» на 12,9 % та «Соціальні заходи» на 3,1 %. За такими статтями як «Витрати на виробництво» та «Виробничі запаси» ми бачимо зменшення їх питимої ваги на 12,5 % та 5 % відповідно. За іншими статтями витрат зміни були незначні.

Таким чином, ми можемо сказати, що зміна розміру загальновиробничих витрат в ТОВ «Агрофірма «Пригородне» напряму залежить від обсягів виробництва підприємства.

Виходячи з вище за викладеного вважаємо, що для поліпшення обліково-аналітичної роботи з обліку загальновиробничих витрат необхідне наступне:

1. Здійснювати контроль за повним заповненням реквізитів всіх типових форм первинних документів.

2. Скласти посадові інструкції для всіх працівників бухгалтерії, що сприятиме чіткому розмежуванню виконуваних ними службових обов'язків.

З.Для розподілу загальновиробничих витрат застосування диференційних баз до чіткішого розмежування і деталізації витрат.

4. З метою вдосконалення аудиту на підприємстві нами запропоновано створити відділ внутрішнього аудиту у складі головного бухгалтера, працівника планового відділу, сертифікованого аудитора і розробити положення про здійснення його діяльності. Це дозволить регулярно проводити аудиторські перевірки обліково-аналітичної роботи в бухгалтерії і окремих структурних підрозділах з метою усунення порушень.

Практичне застосування вказаних варіантів змін в обліку загальновиробничих витрат, на наш погляд, дозволить частково спростити його і в той же час підвищити його надійності і практичну корисність для аналізу процесу витрат, особливо поточного.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрущенко Г.С. Суть і значення витрат: історичні аспекти // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 5. - С. 3-7.

2. Аудит. Учебное пособие / Под ред. к.э.н., доц. Майданевича П.Н., к.э.н., асс. Волошиной Е.И. - Симферополь: ЧП «Предприятие Феникс», 2008. - 700 с.

3. Аудит: Учебник для вузов / В.И. Подольский, А.А. Савин, Л.В. Сотников и др.; Под ред. проф. В.И. Подольского. - 3-е изд., перераб и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Аудит, 2003. - 583 с.

4. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціаотності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 3-тє вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2005. - 512 с.

5. Бухгалтерський облік в сільському господарстві в первинних документах і проводках / За ред. М.Ф. Огійчука та В.М. Пархоменка. - Х.: Фактор, 2008. - 480 с.

6. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хомяка, В.І. Лемішовського. - 6-те вид., доп. і перероб. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2007. - 1200 с.

7. Бухгалтерський Фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 7-ме вид.. доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

8. Вербило О.Ф., Кондрицька Т.П., Ярошинський В.М. Бухгалтерський облік у менеджменті: зміст та методика навчання. Підручник. За редакцією доцента, кандидата економічних нау О.Ф. Вербило. Частина друга. Фінансовий облік. - К.: НАУ, 2006. - С. 696с.

9. Вербило О.Ф., Ярошинський В.М. Удосконалення обліку витрат та методика визначення собівартості продукції (робіт, послуг) у сільськогосподарських підприємствах. // Науковий вісник Національного аграрного університету / Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. - К.,2007. - Вип. 111. С. 262-267.

10. Гладких Т.В. Фінансовий облік: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 480 с.

11. Глодян М.В. Вибір ефективного методу обліку витрат на підприємствах // Створення інтелектуальної системи обліку для економіки України / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Створення інтелектуальної системи обліку для економіки України», 21-22 листопада 2007 р. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - С. 460-464.

12. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2007. - 443 с.

13. Горбачев В.А. Внутренний аудит как инструмент эффективного контроля финансово-хозяйсвтенной деятельности предприятий // Реалізація національних економічних інтересів України в рамках євроінтеграційних процесів / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених та спеціалістів. Сімферополь, 24-25 квітня 2008 року. - Сімферополь: ПП «Підприємство Фенікс», 2008. - С. 256-258.