Соціально-орієнтовані банківські продукти та їх роль у вирішенні сучасних соціально-економічних потреб суспільства (на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ)

Як кредитна, так і дебетова картки можуть бути також корпоративними. Корпоративні картки надаються компанією своїм співробітникам для оплати командировочних чи інших службових витрат. Корпоративні картки компанії зв'язані з яким-небудь одним її рахунком. Картки можуть мати розділений і нерозділений ліміти. У першому випадку кожному з власників корпоративних карт встановлюється індивідуальний ліміт. Другий варіант більше пасує невеликим компаніям і не припускає розмежування ліміту. Корпоративні картки дозволяють компанії детально відслідковувати службові витрати співробітників.

Графічний запис -- найпростіша форма запису інформації на картку. Графічним методом наноситься кольорове фотографічне зображення власника карти і лазерний зразок підпису.

Ембосирування -- механічне видавлювання. Ембосируванням на картку наносяться прізвище й ім'я власника карти. Воно дозволяє значно швидше оформляти операцію оплати карткою, роблячи відбиток на ній сліпа (Slip).

Кодування на магнітній смузі. В даний час на карті може бути до чотирьох магнітних смуг. На одній з них, називаної ISO2, знаходиться інформація про номер картки, термін її дії, а також службовий код, зона перевірки особистого коду, вільні коди. Смужка ISO1 містить аналогічну інформацію плюс ім'я власника. В Франції використовують ще дві смуги -- Т2 і Т3. Інформація на магнітних смугах носить статичний характер: один раз записана вона не міняється згодом. Тому при кожнім розрахунку з використанням такої картки приходиться зв'язуватися з центром авторизації, що робить операцію ідентифікації картки, щоб підтвердити наявність коштів на рахунку клієнта і дозволити операцію оплати на ту чи іншу суму, Усі ці операції проходять у режимі Оnline і тривають досить довго. Одним з основних недоліків магнітних карток є відсутність можливості надійного відновлення інформації, тобто погані експлутаційні характеристики. Магнітна смуга швидко виходить з ладу (як правило банкемітент гарантує роботу картки лише на протязі одного року) [107].

Цих недоліків позбавлені так називані "електронні гаманці" чи смарткарти.

Особливості побудови смарткарт

Картки з вбудованою мікросхемою, "смарт -- карти", винайдені в 1974 р. французьким інженером Роланом Морено, у свою чергу поділяються на два типи [86]:

карти з пам'яттю, на яких розміщуються мікросхеми ПЗУ ємністю від 32 Бт до 8 кбт. Найбільшою ємністю володіють картки оптичної пам'яті, у яких використовується технологія WORM (однократний запис -- багаторазове читання), подібна тієї, що застосовується в лазерних дисках. Обсяг інформації, записаної на карті може досягати 2 -- 16 Мб, але для її зчитування необхідні спеціальні лазерні пристрої. Ці картки надзвичайно стійкі до зовнішніх впливів: наприклад, картку DREXON (R) LaserCard (R) можна “варити" у киплячій воді до 1000 годин без втрати інформації, що зберігається на ній, Для порівняння: магнітна картка втрачає інформацію після п'ятихвилинного “варіння”.

комп'ютерні смарткарти, оснащені мікросхемою, що містить мікропроцесор, пам'яттю, пристроями введення виводу інформації, а також власною операційною системою. Архітектура вбудованого в картку мікропроцесорного блоку дозволяє встановлювати пристрій шифрування даних. Відповідно до характеру взаємодії з пристроєм, що считує смарткарточки, підрозділяються на контактні (безпосередній контакт із пристроєм, що зчитує,), і безконтактні (для передачі інформації використовується радіосигнал).

Смарткарти за своєю надійністю та експлуатаційними характеристиками значно перевершують звичайні магнітні картки, Для приклада можна привести основні характеристики і дані тестування самого великого у світі виробника смарткарт французької фірми “ GemPlus Card International “:

час збереження інформації -- 10 років;

мінімальне число перезаписів -- 10 000 разів:

час запису одного байта інформації -- не більш 10 мс:

температура збереження -- від -- 20 до +55 градусів Цельсия:

робоча температура -- від 0 до +50 градусів Цельсия:

перекручування -- 30 градусів в обидва боки, 30 циклів у хвилину (всего 1000 циклів):

температурний удар -- 30 циклів -- 5 хвилин при -- 20 градусах Цельсия, витримка 15 секунд, 5 хвилин при +50 градусах Цельсия:

статичний вигин -- картка обертається навколо циліндра діаметром 8 см:

температурний тест -- 1000 годин при температурі 85 градусів Цельсия і вологості 85%:

соляна атмосфера -- 96 годин при температурі 35 градусів Цельсия в 5% розчині NaCl;

схоронність інформації -- 1000 годин при температурі 150 градусів Цельсия:

зусилля для видалення мікросхеми -- не менш 5 кг,

При виробництві карток у кожну мікросхему заноситься унікальний код, що також неможливо продублювати. При видачі картки користувачу на неї наноситься один чи кілька паролів, відомих тільки хазяїну карти. При спробі несанкціонованого використання деякі види смарткарток можуть автоматично закриватися, і для відновлення працездатності такої карти необхідно її повернення на місце видачі,

Смарткарти працюють у режимі Offline. Проведення будь-якої операції з використанням смарткарти вимагає від власника набору особистого пароля. Цей пароль записаний на самій картці, а виходить, не потрібна процедура доступу до центрів авторизації.

Власником на картку заноситься визначена сума. При оплаті покупки пристрій касового апарата, що зчитує (рідер), перевіряє наявність коштів на картці і списує з неї необхідну суму.

Основними перевагами цього виду пластикових карток у порівнянні з їх "магнітними побратимами" є підвищена надійність і безпека, багатофункціональність, можливість ведення на одній картці декількох рахунків. Істотний недолік смарткарток, що дотепер не вдалося перебороти, -- їхня висока собівартість, що значно перевершує вартість пластикової картки з магнітною смугою. Вартість смарткарточок залежить від цілого ряду факторів (обсягу пам'яті, потужності мікропроцесора) і коливається для тиражу в мільйон карток від 0,6 до 9,5 дол. США.

Проте, на початку 90х років ринок мікропроцесорних карток став розвиватися бурхливими темпами. Так, на останньому Форумі смарттехнологий (SmartCard Forum), що відбувся в США, приводилися дані опитувань клієнтів різних американських банків про їхню готовність/неготовності користатися карткою з мікропроцесором. Біля 42% з числа опитаних підтвердили готовність користатися смарткарточками, якщо їхній банк стане емітувати такі картки. Дослідження, проведені компанією Visa, показують, що 82% власників пластикових карток не проти використання смарткарточек у якості "електронного гаманця" і 42% опитаних будуть використовувати ці картки як доповнення до уже наявних.

Важливим етапом у розвитку нової технології з'явилося співробітництво ведучих світових платіжних систем в області розробки загальної стратегії і стандартів як на самі мікропроцесорні картки, так і на використовуване устаткування і програмне забезпечення. Першим кроком у цьому напрямку стали роботи з сертифікації карток з мікросхемою, що почали здійснюватися з 1993 р. трьома найбільшими міжнародними платіжними системами: Visa International, MasterCard International і Europay International. З цією метою зазначені компанії створили асоціацію Integrated Circuit Card, що приступила до вироблення єдиних стандартів і вимог. У травні 1994 р. були підготовлені специфікації платіжних систем, розрахованих на використання карток з мікросхемами. Ці специфікації карток EMV (Europay/MasterCard/Visa) визначали вимоги до електромеханічних характеристик і логічного інтерфейсу, а також описували протоколи взаємодії для карток з мікросхемою. У серпні 1994 р. з'явилася друга частина специфікацій EMV (елементи даних і команд), а в жовтні -- третя (обробка транзакций).

У червні 1995 р. була опублікована версія 2.0 специфікацій на картки з мікросхемою EMV і версія 1.0 специфікацій на термінали, що приймають мікропроцесорні картки. Однак, незважаючи на очевидні успіхи, самі творці специфікацій відзначали недостатню повноту пророблення питань мікропроцесорної технології й у середині 1996 року випустили нову версію специфікацій, де цілком уніфіковане прикладне програмне забезпечення платіжних терміналів і визначені додаткові стандарти на картки зі збереженою сумою SVC (Stored Value Card) [107].

В даний час існує досить велике число схем при роботі з SVCкартками. Якщо їх проаналізувати, то виявиться, що загальним для них є виконання наступних шести основних функцій:

поповнення карток з дебетових чи кредитних рахунків. Це звичайно робиться за допомогою банкоматів, чи EFTPOSтерміналів термінала операціониста банку;

операція списування з SVCкартки назад на рахунок;

виконання платежів за допомогою SVCкартки;

одержання роздруківки балансу (операція виконується з використанням спеціалізованих пристроїв типу банкоматів чи EFTPOSтерміналів);

одержання декількох останніх транзакций (операція здійснюється з використанням міні-аудиторського журнального файлу, що ведеться в пам'яті смарткарточки);

створення чи зміна PINкоду.

Однак і тут існує чимало невирішених задач, що стануть особливо помітними при досить широкому поширенні карток. Наприклад, що буде відбуватися у випадку, якщо клієнт утратить картку чи зіпсує її в процесі експлуатації (по статистиці кількість зіпсованих карток складає 1,53%)? Для картки з магнітною смугою проблем немає. У випадку заміни смарткарточки власник зіпсованої чи загубленої картки позбавляється суми, що знаходилася на його старій картці ("електронному гаманці" чи спеціальній картці -- телефонній, проїзний і т.д.). В даний час проробляються схеми, що у визначених випадках (з використанням журналу транзакций) можуть бути застосовані для відновлення історії загубленої чи зіпсованої картки з метою відшкодування власнику загубленої електронної готівки.

Інтенсивні інтеграційні процеси у світі, що у даний момент йдуть по різних напрямках, багато в чому сприяють уніфікації рішень при створенні і розвитку платіжних систем. Сьогодні у світі платіжних систем, заснованих на смарттехнологии, проглядаються три основні тенденції. Перша -- це створення національних платіжних систем (Danmon у Данії, Mondex у Великобританії). Друга зв'язана з проектуванням системи EMV, і третя -- це об'єднаний проект європейського союзу (система Cafe).

По обсязі проведених робіт і результативності найбільш реальним у даний час є проект і стандарт EMV. Ряд платіжних систем і великих фінансових інститутів уже заявили про його підтримку. Розроблені також стандарти для обміну повідомленнями між платіжними системами. Так, у більшості систем реалізована підтримка одного з двох стандартів: з фіксованим форматом повідомлень і форматом повідомлень перемінної довжини (ISO 8583).

Питання захисту від несанкціонованого доступу і забезпечення таємності інформації в даний час також практично вирішені, а алгоритми шифрування -- стандартизовані. Особливо це стосується широко розповсюджених DESалгоритмів шифрування у відповідності зі стандартом ANSI X.9. Ці алгоритми реалізовані як на програмному, так і на апаратному рівні. Ведеться робота й у відношенні RSAалгоритмів кодування, що поки не цілком стандартизовані в силу їхньої специфіки (основна складність для даного класу алгоритмів полягає в том. що базовим для них є використання в якості криптоключей набору з двох простих чисел).

Використання імпрінтерів та POS -- терміналів

Роблячи покупку, власник картки вручає її торговцю. Торговець повинен запросити центр авторизації про дозвіл здійснення платіжної операції на суму покупки по даній картці. Для одержання дозволу на операцію торговець дзвонить в авторизаційний центр і повідомляє номер рахунка власника картки, кінцевий термін дії картки, номер свого рахунка і суму на яку здійснюється угода. Установа, від імені якого видається картка відповідним кодом, переданим через комп'ютерну мережу, схвалює угоду. Цей код фіксується на торговому чеку, після чого угода проводиться по рахунках власника картки.

Одержавши дозвіл від центра авторизації торговець переносить інформацію з картки на сліп (“slip” -- бланк, реєстраційна картка) з використанням найпростішого пристрою -- імпринтера. На сліпі фіксується номер картки, код і координати пункту обслуговування, сума товару (послуги), власник картки підписує його й одержує копію. Торговець направляє свою копію сліпа в банкэквайер.

Використовується багато методів захисту від незаконного використання картки. Кожному торговцю встановлюється ліміт суми угод. Угоди на суму, що перевищує ліміт, можуть виконуватися тільки за узгодженням з банком. Звичайно від 8 до 10% угод вимагають підтвердження, одержуваного по телефону.

Угода може бути заборонена по наступним причинах:

картка оголошена зниклою чи украденою, у подібних випадках торговці часто одержують розпорядження реквізувати картку;

власник картки вичерпав свій ліміт кредитування, у цьому випадку посадова особа банку розмовляє з клієнтом і може зняти заборону на здійснення угоди;

власник картки істотно прострочив час платежів і його рахунок анульований.

Крім того, випускається бюлетень, називаний “чорним списком" (hot card list, warning list). Цей бюлетень анульованих, загублених чи украдених карток призначений для торговців і з ним необхідно звірятися у випадках, коли сума угоди перевищує встановлену стелю. БанкЭквайер може також зажадати, щоб торговець звірив підписи на торговому векселі і на зворотній стороні картки. Якщо торговець не виконав усіх передбачених правил контролю, то можливі збитки буде нести він сам.

Центр по видачі дозволів на здійснення фінансових операцій банкуемітента карток повинен [90]:

підтримувати цілодобовий зв'язок із всіма іншими організаціями -- учасниками даної програми з приводу великих угод. Він може виконувати цю задачу самостійно всі 24 години, працюючи в режимі “Оnline", чи користатися послугами сторонніх організацій у той час, коли його системи відключені чи непрацездатні;

реагувати на випадки незаконного використання карток, якщо такі виникають;

вести поточний список отриманих дозволів банку на операції.

У 1982 році, коли втрати банків США від незаконного використання кредитних карток склали близько 1 мільярда доларів, VISA розробила систему недорогих, що використовують телефонну мережу терміналів (POSPoint Of Sale), встановлюваних у торгових пунктах, за допомогою яких можна одержати дозвіл на угоду за кілька секунд в автоматичному режимі.

POSтермінали, чи торгові термінали, призначені для обробки транзакцій при фінансових розрахунках з використанням пластикових карток з магнітною смугою і смарткарт. Використання POSтерміналів дозволяє автоматизувати операції по обслуговуванню картки й істотно зменшити час обслуговування. Можливості і комплектація POSтерміналів варіюються в широких межах, однак типовий сучасний термінал обладнаний пристроями читання як смарткарт, так і карт із магнітною смугою, енергонезалежною пам'яттю, портами для підключення Пінклавиатуры (клавіатури для набору Пінкода), принтера, з'єднання з ПК чи з електронним касовим апаратом.

Крім того, звичайно POSтермінал буває оснащений модемом з можливістю автодозвона. POSтермінал володіє "інтелектуальними" можливостями -- його можна програмувати. Усе це дозволяє проводити не тільки online авторизацію карт із магнітною смугою і смарткарт, але і використовувати при роботі зі смарткартами режим offline з нагромадженням протоколів транзакций. Останні під час сеансів зв'язку передаються в процессинговий центр. Під час сеансу зв'язку POSтермінал може також приймати і запам'ятовувати інформацію, передану ЕОМ процессингового центру. В основному це бувають стопаркуші, але подібним же чином може здійснюватися і перепрограмування POSтерміналів.

Вартість POSтерміналів у залежності від комплектації, можливостей, фірмивиробника може мінятися від декількох сотень до декількох тисяч доларів, однак звичайно не перевищує півтора -- двох тисяч. Розміри і вага POSтермінала порівнянні з аналогічними параметрами телефонного апарата, а найчастіше бувають і менше.

Основні технічні відмінності нових серій POSтерміналів:

Модуль High Security Core (HSC) був розроблений на основі багаторічних експериментів світовим лідером POS безпеки -- фірмою Ingenico. Відповідає локальним і міжнародним вимогам безпеки (Visa PED, ZKA…)...

32_бітний процесор підтримує криптування (RSA, DES, 3DES…), що забезпечує високий ступінь надійності.

Архітектура UNICAPT дозволяє аплікаціям функціонувати незалежно друг від друга усередині термінала, що гарантує захист даних. Вона також забезпечує сумісність додатків усередині всієї лінійки терміналів.

Використання банкоматів

Банкомати -- банківські автомати для видачі і інкасування готівки при операціях із пластиковими картками. Крім цього, банкомат дозволяє власнику картки одержувати інформацію про поточний стан рахунка (у тому числі і виписку на папері), а також, у принципі, проводити операції по перерахуванню засобів з одного рахунка на іншій. Банкомат обладнаний пристроєм для читання карти, а для інтерактивної взаємодії з власником картки -- також дисплеєм і клавіатурою. Банкомат оснащений персональною ЕОМ, що забезпечує керування банкоматом і контроль його стану. Останнє дуже важливо, оскільки банкомат є сховищем готівки. На сьогоднішній день більшість моделей розрахована на роботу в online режимі з картками з магнітною смугою, однак з'явилися і пристрою, здатні працювати зі смарткартами й у offline режимі. Для забезпечення комунікаційних функцій банкомати оснащуються платами X.25, а, у деяких випадках, -- модемами.

Грошові купюри в банкомату розміщаються в касетах, які, у свою чергу, знаходяться в спеціальному сейфі. Число касет визначає кількість номіналів купюр, видаваних банкоматом. Розміри касет регулюються, що дає можливість заряджати банкомат практично будь-якими купюрами.

Банкомати -- стаціонарні пристрої солідних габаритів і ваги. Зразкові розміри: висота -- 1.5 -- 1.8 м, ширина і глибина -- близько 1 м, вага -- біля тонни. Більш того, з метою припинення можливих розкрадань їх монтують капітально. Банкомати можуть розміщатися як у приміщеннях, так і безпосередньо на вулиці і працювати цілодобово.

В АКБ "Приватбанк" використовуються банкомати та спеціальне програмне забезпечення фірми Diebold (США). Корпорація Diebold, заснована в 1859 р. у США, штат Огайо, з початку своєї діяльності орієнтована на виробництво устаткування для банків. З розвитком у світі інформаційних технологій, Diebold представив на ринку власний концепт-банкомат. Відтоді Diebold активно розробляє і виготовляє термінали банківського самообслуговування. За багато років роботи компанія Diebold зарекомендувала себе надійним і високопрофесійним партнером для банків і фінансових інститутів, завоювавши довіру численних клієнтів в усім світі [117].

Термінали Diebold відіграють ключову роль при реалізації роздрібних банківських проектів. Конструкція банкоматів Diebold забезпечує високу надійність при їх експлуатації в різних умовах.

Ідея захисту інвестицій замовника покладена в основу філософії технологічних розробок компанії Diebold. Зокрема, модульна конструкція терміналів дозволяє реалізовувати досягнення нових технологій на базі існуючих продуктів і системних платформ шляхом нарощування функціональності уже встановлених банкоматів.

У період з 1990 по 1998 р. продукція Diebold поставлялася під торговельною маркою IBM у рамках спільного підприємства InterBold. З 1999 р. продукція Diebold представлена на світових ринках під власною торговельною маркою. У 2000 р. компанія Diebold придбала виробничі потужності і центри розробки банкоматів у компаній Bull і Olivetti.

Багато років успішної роботи дозволили компанії систематизувати накопичений досвід і представити новітнє сімейство банкоматів Opteva™.

Відмітними рисами нового сімейства банкоматів є [117]:

а) Швидкість проведення операцій

Удосконалений користувальницький інтерфейс і могутній процесор Pentium® забезпечують швидкість і точність операцій. На банкоматах Opteva™ установлений новий фрикційний диспенсер Diebold, у якому реалізовані унікальні технічні рішення, що значно підвищують його надійність і продуктивність.

б) Простота обслуговування

Банкомати Opteva™ побудовані на базі архітектури USB (Universal Serial Bus), внутрішні пристрої банкоматів підключаються через USBпорти, що значно полегшує і прискорює процес технічного обслуговування банкоматів і підвищує ступінь приступності клієнтам.

Процесінгові центри та комунікації

Процесінговий центр -- спеціалізований обчислювальний центр, що є технологічним ядром платіжної системи. Процессинговый центр функціонує в досить жорстких умовах, гарантированно обробляючи в реальному масштабі часу інтенсивний потік транзакций. Дійсно, використання дебетової картки приводить до необхідності online авторизації кожної угоди в будь-якому пункті обслуговування платіжної системи. Для операцій із кредитною карткою авторизація необхідна не у всіх випадках, але, наприклад, при одержанні грошей у банкоматах вона також проводиться завжди. Не менші вимоги до обчислювальних можливостей процесінгового центру пред'являє і підготовка даних для проведення взаєморозрахунків за підсумками дня, оскільки обробці підлягають протоколи значної (якщо не гнітючої) частини транзакций, а необхідні терміни виконання розрахунків невеликі -- кілька годин.

Крім обчислювальних потужностей, процесінговий центр, якщо він здійснює весь спектр сервісних функцій, повинен бути оснащений також устаткуванням для персоналізації пластикових карток (включаючи, можливо, і смарткарти), а також мати базу для технічного супроводу та ремонту POSтерміналів і банкоматів.

Таким чином, підтримка надійного, стійкого функціонування платіжної системи вимагає, по-перше, наявності істотних обчислювальних потужностей у процесинговому центрі (чи центрах -- у розвитій системі) і, подруге, розвиту комунікаційну інфраструктуру, оскільки процессинговый центр системи повинний мати можливість одночасно обслуговувати досить велике число географічно віддалених пунктів.

Крім того, неминуча також маршрутизація запитів, що ще більше посилює вимоги до комунікацій.

Рис 2.15. Точка доступу зовнішніх вузлів банківського самообслуговування до процесінгового центру банку [116]

Поставку та обслуговування мереж банкоматів та POS -- терміналів для АКБ “Приватбанк" виконує компанія Servus Systems Integration Ltd. (ТОВ "Сервус Системз Интегрейшн") створена в жовтні 2000 року як спільне підприємство української компанії Systems Integration (Київ) і турецької компанії Servus Bilgisayar A. S. (Стамбул) [116].

Компанія є партнером таких великих міжнародних компаній, що спеціалізуються на постачанні й обслуговуванні банківського устаткування самообслуговування, як Hypercom Inc. (POSтермінальне і мережне устаткування, США), Diebold Inc. (виробництво банкоматів, США), EnformaIT (інформаційні і депозитарні кіоски, Туреччина), Glory (депозитарні модулі, Японія).

Компанією ТОВ "SIBIS" [119] у лютому 2005 року був завершений проект по консолідації збереження даних для Процесінгового центру АКБ “Приватбанк”. Дане рішення було реалізовано на базі устаткування і програмного забезпечення виробництва корпорації Hitachi Data Systems. Рішення було реалізовано відповідно до класичної схеми побудови високонадійної мережі збереження даних. Для консолідації збереження даних Процесінгового центра використовувався сервер збереження даних Lightning 9980 V виробництва корпорації Hitachi Data Systems. Слід зазначити, що такий комплекс, по обсягу збереженої інформації і надійності її збереження, не має рівних в Україні і займає третє місце в Європі серед систем збереження інформації виробництва корпорації Hitachi Data Systems.

Для організації мережі збереження даних Процесінгового Центра АКБ “Приватбанк" і консолідації збереження даних з метою більш ефективного їх використання було впроваджене рішення, засноване на використанні сервера збереження даних Lightning 9980 V, 2х 32портових FC світчей і передбачаюче установку двох FC адаптерів у кожний із серверів, що підключаються до мережі збереження даних.

Рис.2.16. Схема побудови системи збереження даних.

Системи сімейства Freedom Storage Lightning 9900 побудовані на основі мережі, що комутирується, Hierarchial Star Network (HiStar), що забезпечує множинні, надлишкові, неблокуємі канали передачі даних між підсистемою введення/виводу, кэшем і дисковою підсистемою, що знімає обмеження пропускної здатності і масштабуємості, що накладаються традиційною шинною архітектурою. Внутрішні дискові RAIDпідсистеми з подвійним підключенням використовують для передачі даних дві петлі Fibre Channel. Дублювання всіх компонентів гарантує безперебійний доступ до даних навіть у випадку множинних відмовлень. Системи серії Lightning 9900 здатні обслуговувати одночасно до 32 серверів і мэйнфреймов по інтерфейсах Fibre Channel і ESCON, підтримуючи фактично усі відомі операційні системи.

Hitachi Lightning 9900 включає різноманітні програмні можливості, серед яких можна виділити ShadowImage -- створення однієї або декількох копій даних усередині системи збереження, а також CruiseControl -- контроль і аналіз доступу до логічних томів і їхнє переміщення в разі потреби між групами дисків. Функціональність CruiseControl дозволяє здійснювати динамічне балансування навантаження усередині системи для досягнення заданого рівня продуктивності. Оскільки шлях доступу від хостсервера до системи збереження є єдиним потенційним місцем збою для цілком відказостійкої архітектури Lighting, Hitachi розробила спеціальне програмне забезпечення Dynamic Link Manager, що забезпечує захист від збоїв і балансування навантаження.

У даному рішенні сервер збереження даних Lightning 9980 V має обсяг дискового простору 20 ТБ і містить кешпам'ять обсягом 64 ГБ. Відповідно до рекомендацій фахівців Hitachi Data Systems достатній обсяг кешпам'яті для роботи з 20 ТБ даних складає 40 ГБ. Але виходячи зі специфіки роботи Процесінгового центра, що вимагає високої продуктивності при проведенні транзакцій для забезпечення надійної і швидкої роботи мережі банкоматів АКБ “Приватбанк”, була обрана конфігурація з 64 ГБ кешпам'яті.

Розділ 3. Основні напрямки розвитку соціально оріентованих банківських продуктів в АКБ „Приватбанк"

3.1 Банківське обслуговування недержавних пенсійних фондів

Згідно з Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення” [10] в Україні з 2004 року створюється третя ступінь соціального пенсійного захисту населення -- недержавні накопичувальні пенсійні фонди.

Система недержавного пенсійного забезпечення -- це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:

недержавні пенсійні фонди;

страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

вкладники та учасники пенсійних фондів;

вкладники пенсійних депозитних рахунків;

фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

засновники пенсійних фондів;

роботодавці -- платники корпоративних пенсійних фондів;

саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

адміністратори пенсійних фондів;

компанії з управління активами;

зберігачі;

аудитори;

особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до цього Закону.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;

банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах:

законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;

заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;

добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом;

добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;

рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців -- платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління активами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства пенсійного фонду;

визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;

гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом;

цільового та ефективного використання пенсійних коштів;

державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення;

відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами;

державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.

Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.

Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.

За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

Законом на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг (далі -- Держфінпослуг) покладено завдання здійснювати державне регулювання сфери недержавного пенсійного забезпечення та нагляд за суб'єктами цієї сфери.

Станом на початок 2004 року затверджені та набрали чинності 22 основні нормативно-правові документи для впровадження системи недержавного пенсійного забезпечення, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України [3657].

З 4 червня 2004 року Держфінпослуг розпочала процедуру реєстрації недержавних пенсійних фондів. Комісією зареєстровано двадцять шість недержавних пенсійних фондів, чотири з яких є корпоративними, два -- професійними та двадцять -- відкритими недержавними пенсійними фондами.

Крім того, Держфінпослуг зареєстровані як фінансові установи п'ять організацій, які займалися недержавним пенсійним забезпеченням до набрання чинності Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та прийняли рішення про реорганізацію в пенсійні фонди, створені відповідно до вимог цього закону.

Одним із головних питань діяльності системи недержавного пенсійного забезпечення є гарантування безпеки пенсійної системи, запровадження методів запобігання розтрачанню та крадіжкам пенсійних коштів, а також вирішення питання захищеності пенсійних коштів від інфляції, враховуючи значний термін циклу накопичення. З цією метою для гарантування безпеки пенсійної системи в Україні була законодавчо побудована така пенсійна система, у якій права на пенсійні кошти, внесені вкладниками, не переходять ні до засновників, ні до членів ради фонду, ні до осіб, які надають послуги фонду, а залишаються за учасниками.

Функції залучення коштів та адміністрування, здійснення управління активами та укладання угод щодо їх інвестування, зберігання активів фонду та фактичне здійснення перерахування коштів у відповідності до укладених договорів розмежовані між окремими юридичними особами, що надають відповідні послуги фонду.

Особи, що надають послуги фонду на підставі укладених договорів, можуть діяти тільки після отримання в установленому порядку ліцензій визначених державних органів на право здійснення відповідних видів діяльності. Крім того, до зазначених осіб встановлені вимоги до розміру статутного фонду (капіталу), спеціалістів, програмного забезпечення. Законодавством визначена відповідальність таких осіб за виконання своїх зобов'язань та збитки, завдані пенсійному фонду.

Законодавство чітко визначає види витрат, на які можуть використовуватися пенсійні кошти, зокрема: інвестування пенсійних активів, виконання зобов'язань перед учасниками, оплату послуг особам, які обслуговують НПФ, тощо.

Таким чином створюється система, яка унеможливлює зловживання з пенсійними коштами та запобігає їх нецільовому використанню.

З метою усунення подвійного оподаткування суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення при здійсненні пенсійних внесків до недержавних пенсійних фондів та отриманні пенсійних виплат 1 липня 2004 року прийнято закони України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" N 1958IV та "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 1957IV.

Так, змінами до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валових витрат платників податку внески на недержавне пенсійне забезпечення працівників, а також врегулювано питання оподаткування недержавних пенсійних фондів як неприбуткових юридичних осіб. Оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким встановлюються ставки та визначено механізм сплати податку на прибуток.

Змінами до Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено віднесення до складу операцій, що не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, послуг з недержавного пенсійного забезпечення, що надаються недержавними пенсійними фондами та адміністраторами недержавних пенсійних фондів.

Зміни до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внесено з метою уточнення переліку угод, а саме включення до переліку пенсійних контрактів, внески за якими на недержавне пенсійне забезпечення не включаються до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.

Під час розробки відповідної нормативно-правової бази Держфінпослуг активно співпрацює з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва України, Міністерством юстиції України та Міністерством економіки України, а також іншими зацікавленими міністерствами та відомствами.

Згідно з інформацією, наданою листом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.08.2004 N 21/02/11224, Комісією розроблено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України чотири нормативно-правових акти, які сприятимуть функціонуванню суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення, розвитку інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів та управлінню активами цих фондів, а також забезпечать державне регулювання у цій сфері.

Розроблена ДКЦПФР нормативноправова база на сьогодні дозволяє функціонувати особам, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів. Станом на 25.08.2004 р. комісією видано 28 ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів -- діяльності з управління активами пенсійних фондів.

Стосовно нормативно-правової бази, віднесеної Законом до компетенції Національного банку України, слід зазначити, що крім нормативноправових актів, визначених пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", НБУ необхідно розробити нормативні документи, які регулюють діяльність банківських установ щодо відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Враховуючи наведене вище, розроблена на сьогодні нормативноправова база дозволяє створюватися та здійснювати діяльність недержавним пенсійним фондам, а також іншим суб'єктам, що надають послуги пенсійним фондам відповідно до чинного законодавства.

Моніторинг функціонування НПФ в Україні у 2005 році

У системі недержавного пенсійного забезпечення України протягом 2004 -- 2005 років зберігається тенденція збільшення кількості установ, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Так, станом на 01.10 2005 Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі -- Держфінпослуг) погоджено 67 статутів недержавних пенсійних фондів, до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 48 недержавних пенсійних фондів (з них 38 -- відкритих, 7 корпоративних та 3 професійні недержавні пенсійні фонди) та про 35 осіб, які планують отримати ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.

Загальний розподіл недержавних пенсійних фондів по регіонах України залишається відносно сталим, найбільша кількість пенсійних фондів розміщена в Києві -- 29 з 48. Решта розміщена в регіонах (Дніпропетровська обл. -- 7, Харків -- 3, Донецька обл. -- 2, Львів -- 2, Сімферополь -- 1, Суми -- 1, Івано-Франківськ -- 1, Черкаси -- 1, Херсон -- 1).

Найбільша кількість адміністраторів НПФ розташована в Києві -- 24 з 35. Решта розміщена в регіонах (Дніпропетровська обл. -- 2, Львів -- 3, Харків -- 3, Донецьк -- 1, Суми -- 1, Івано-Франківськ -- 1).

Станом на 01.10 2005 Держфінпослуг видано 25 ліцензій на провадження діяльності з адміністрування НПФ. Погоджено членів рад 61 НПФ; зареєстровано 39 інвестиційних декларацій НПФ; отримано повідомлень про укладені договори про надання послуг з адміністрування, управління активами та зберігання активів від 27 НПФ.

Аналіз даних за 9 місяців поточного року відображає подальше зростання темпів формування активів пенсійних фондів.

Загальна сукупна сума активів, сформованих пенсійними фондами станом на 01.10 2005, становить 33 805,238 тис. грн., 62,4% яких, а саме 21 091,937 тис. грн., становлять активи "нових" пенсійних фондів.

У порівнянні з даними попереднього звітного періоду (II кварталу) загальна сума активів "нових" НПФ зросла на 11 572,018 тис. грн., або у 2,2 рази, що свідчить про підвищення довіри до системи недержавного пенсійного забезпечення та популяризації послуг із недержавного пенсійного забезпечення серед вкладників.

Аналіз кількісних показників звітного періоду в порівнянні з даними за 1 півріччя 2005 року свідчить про збільшення кількості учасників НПФ на 13,55%. На кінець III кварталу кількість учасників НПФ становить 68 641 осіб, з них 58,2% (39950 осіб) становлять учасники "нових" НПФ. У середньому на індивідуальному рахунку учасника пенсійного фонду обліковується 465,48 грн.

Розподіл пенсійних фондів за кількістю учасників, на користь яких сплачуються внески до НПФ, відбувається зростання питомої ваги НПФ із кількістю учасників більше 3000 осіб (33,3%) та НПФ з кількістю учасників від 100 до 500 осіб (29,16%) від загальної кількості учасників у НПФ.

Як і в попередньому кварталі, серед учасників НПФ найбільшу питому вагу (42,14%) становлять учасники віком від 40 до 55 років. До факторів, що впливали на збереження цієї тенденції, може бути віднесено надання податкових пільг, зокрема, щодо сплати пенсійних внесків; поширення соціальної реклами та реклами послуг недержавних пенсійних фондів, що здійснюється адміністраторами недержавних пенсійних фондів у засобах масової інформації та в мережі Інтернет.

Станом на 01.10 2005 "статус" вкладника шляхом укладення пенсійних контрактів із НПФ набули 5127 особи. Кількість вкладників -- юридичних осіб: 364 особи, з них 318 вкладників "нових" НПФ та 44 вкладники здійснюють переукладання договорів із пенсійними фондами, які перебувають у стадії реорганізації. Кількість вкладників -- фізичних осіб: 4765, з яких переважну більшість контрактів (4764 особи) укладено фізичними особами з "новими" пенсійними фондами.

Аналіз структури пенсійних активів НПФ (включаючи активи і "нових" НПФ та НПФ, які знаходяться в стадії реорганізації) на суму 27 376,235 тис. грн. показав, що 77,04% від загальної суми активів, а саме, 21 090,005 тис. грн., розміщуються на банківських депозитах (в одному чи декількох банках). Враховуючи загальну тенденцію до поступового зменшення комерційними банками розміру відсоткових ставок на депозитні вклади, пенсійні активи розміщені в середньому строком від 3 до 12 міс. за депозитними ставками, розмір яких коливається від 11% до 18%. В попередньому кварталі на банківських депозитних рахунках було розміщено 92,6% від загальної суми активів НПФ (17466,630 тис. грн). Таким чином, частка активів, що розміщена на банківських депозитних рахунках, поступово зменшується.

В облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України, розміщено 11,5% від загальної суми активів на суму 3147,264 тис. грн. В акції українських емітентів -- 8,54%, або 2337,234 тис. грн. В банківські метали розміщено 1,82%, або 500, 204 тис. грн. В цінні папери, дохід за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами -- 1,05%, що становить 287,416 тис. грн. В об'єкти нерухомого майна інвестовано 0,05%, або 14,114 тис. грн.

3.2 Розвиток мережі безбалансових територіальних відділень по обслуговуванню населення

Впровадження соціально-орієнтованих банківських продуктів по масовому обслуговуванню пенсійно-соціальних виплат населенню потребує наступної стратегії [90]:

розвитку мережі безбалансових територіальних відділень банку, які мають банкомат чи POSтермінал для можливості видачи готівки по пластиковим пенсійно-соціальним карткам;

розробці та впровадження програмного забезпечення безбалансового ведення повного обсягу банківських операцій за допомогою телекомунікаційного об'єднання локальної мережі відділення з транзакційним процесінговим центром балансової філії банку.

Розвиток мережі територіальних безбалансових відділень АКБ ”Приватбанк” йде невпинно, їх кількість у 2006 році характеризується:

1 966 відділень по всій Україні

в мережі обслуговування пластикових карток банку працює 3 153 банкоматів;

пластикові картки банку приймають до оплати понад 16,6 тисяч торговельно-сервісних точок (POSтермінали) по всій Україні.

Аналіз банківського програмного забезпечення показав, що для вирішення проблем масового обслуговування безбалансових відділень для АКБ “Приватбанк" доцільно рекомендувати впровадження створеної фірмою “Метасофт" [118] ефективної технології масового роздрібного обслуговування (ритейл) приватних клієнтів.

Інтегрована банківська система "МЕТАКАРТ" успішно проходить опробовування в наступних банках: " Приватбанк", "Банк КредитДніпро", "Банк Металург", "Банк Південний", "УкрСибБанк", Банк "Форум".

Інтегрована банківська система обслуговування приватних клієнтів "Метакарт" являє собою інтегрований банківський пакет, що дозволяє банку помістити індивідуальних клієнтів у фокус його бізнес -- стратегії. Він розроблений спеціально для масової обробки великої кількості індивідуальних рахунків.

Система "Метакарт" являє собою не закінчений програмний продукт, а набір інструментальних засобів, що дозволяє банкам самостійно будувати свої платіжні системи для індивідуального бізнесу. Ефективне використання таких інструментальних засобів дозволяє банкові запропонувати роздрібному клієнтові практично необмежений набір продуктів і послуг, тим самим забезпечити високу конкурентноздатність банку і можливість швидкої реакції на мінливі умови ринку.

Загальна функціональність і технологічний підхід "Метакарт" ідеальним образом відповідають вимогам тих банків і фінансових установ, що мають намір:

ввести нові банківські продукти і послуги;

збільшити свою ефективність за рахунок зниження вартості обробки транзакций;

інтегрувати розрізнені системи в єдине зв'язне рішення;

розширити можливості звітів для клієнтів і управлінського персоналу;

впровадити відкриту систему у своїй філіальній мережі;

забезпечити уніфікацію банківських продуктів і послуг, єдність облікової й операційної технологій по усій філіальній мережі;

експлуатувати комп'ютерну систему, побудовану на сучасних міжнародних стандартах.

Система "Метакарт" складається з центрального ядра, що містить інформацію про клієнтів, рахунки, банківські продукти і послугах, і модулів, що реалізують ці продукти і послуги. Система "Метакарт" підтримує багатосегментну модель організації бізнесу, що дозволяє в рамках єдиної інсталяції реалізувати індивідуальну роботу з кожною банківською установою -- учасником системи. Унікальною особливістю "Метакарт" є можливість наскрізного використання існуючих даних про клієнтів і продукти, що забезпечує зв'язність управлінської інформації з усієї системи. Інформація, така як дані про клієнта, потоки коштів, стан клієнтських рахунків або рахунків Головної книги, необхідний для цілей керування, може бути отриманий із системи в режимі реального часу, надаючи, тим самим, можливість повного оперативного контролю за станом бізнесу.

Схожим чином, така складна задача, як створення звітів для Національного банку, у системі істотно спрощена.

Ключовими принципами побудови системи "Метакарт" є:

централізація й інтегрований характер інформації, що дозволяють розширити ареал обслуговування і значно спростити адміністрування програмного комплексу;

комплексний характер обслуговування, що означає надання всіх послуг клієнтові на одному робочому місці системи;

організація ефективної роботи у філіальній мережі в термінальному режимі, при існуючій незадовільній якості каналів зв'язку;

організація центра прибутковості (облікового центра);

високий рівень захисту від несанкціонованого доступу і закриття всієї інформації, що циркулює в системі в електронній формі;

забезпечення високої продуктивності системи в пікових навантаженнях;

швидкий доступ до даних про витрати, доходи і позиції балансу, що формуються в режимі online;

можливість створювати довільні звіти з використанням стандартних промислових засобів підготовки звітів і запитів;

мінімізація обсягу даних, що вводяться, при виконанні фінансових операцій, заснована на настроюваннях системи "за замовчуванням", визначених користувачем;

максимально можливий контроль даних, що вводиться, на етапі підготовки документів;

можливість самостійного створення нових фінансових операцій на базі генератора складних проводок.

3.3 Розвиток мережі автоматів банківського самообслуговування населення (банкомати, POSтермінали) на базі пластикових пенсійних та соціальних карток

Розвиток мережі автоматів банківського самообслуговування населення для розширення впровадження соціально-орієнтованих банківських послуг у віддалених примістських та сільських районах потребує вирішення наступних проблем:

впровадження нових серій повнофункціональних банкоматів;

впровадження нових мереж з'єднання банкоматів з процесінговими центрами банку.

Інноваційні технології, впроваджені в банкоматах Opteva фірми Diebold (США), розширюють функціональність пристроїв, підвищують надійність і безпеку проведення транзакций, спрощують роботу клієнта з пристроєм, поліпшують ергономічні характеристики і сприяють захистові від шахрайства [117].

На основі банкоматів даної серії Банк може планувати будь-яку стратегію розвитку: від розгортання широкої мережі і масової установки банкоматів до реалізації проектів автоматичних офісів банківського самообслуговування (мініофісів) з можливістю прийому наявних у режимі online.

Серія Opteva представлена моделями з базовою функціональністю -- офісна Opteva 520 і встановлювана через стіну Opteva 560, і повнофункціональними банківськими кіосками самообслуговування, відповідно Opteva 720 і Opteva 760. Дані термінали становлять інтерес, насамперед, для банків, активно реалізуючих програми споживчого кредитування і зацікавлених у наданні своїм клієнтам більш зручного і надійного засобу своєчасного погашення боргу.

Повнофункціональні термінали забезпечують прийом банкнот, як покупюрно, так і пачкою (до 100 купюр) з автоматичною перевіркою дійсності в режимі online. Детектори валют, встановлені в терміналах Opteva виробляються німецькою компанією Giesecke&Devrient.

Банкомати Diebold серії Opteva -- самі безпечні банкомати у світі. Безпека при проведенні транзакций на банкоматах була самою гарячою темою минулого року. Той факт, що банкомати нової серії Оpteva є самими безпечними у світі, підтверджується присудженням корпорації Diebold 2х міжнародних нагород в області безпеки від асоціації ATMIA.

Корпорація Diebold установлює нові стандарти в області безпеки, що виражено у функціоналі нової серії банкоматів Diebold -- Opteva. Нижчеподаний функціонал кардинально відрізняє банкомати серії Opteva від існуючих на ринку конкурентних моделей:

а) Дзеркала заднього огляду

забезпечення більшого ступеня фізичної безпеки клієнтів банку

б) Дизайн корпуса банкомату

заглиблена лицьова панель і розташування PINклавітури забезпечує захищеність при проведенні транзакций

в) Картрідер

захист від скимминга (зчитування магнітної смуги карти із шахрайськими цілями) шляхом зміни швидкості руху картки (“перекручування”) картки захист від “ліванської" петлі, додаткові датчики шторки зчитувателя карток

г) Можливість заливання чорнилом банкнот у касетах

запобігання втрати коштів при виникненні позаштатних ситуацій або спрацьовуванні датчиків сигналізації

д) Диспенсер

подвійний замок на шторці пристрою видачі грошей дозволяє уникнути шахрайства, зв'язаного зі спробами витягу коштів через вікно видачі