Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет міжнародної економіки

Кафедра міжнародної економіки і світових фінансів

ЗАВДАННЯ

до збирання матеріалу при проходженні науково-дослідницької практики

на базі Дніпропетровського відділення №42 КБ « ПриватБанк»

студентки групи ВЕ - 12м Волкової Дарії

згідно з дипломною роботою на тему:

«Економічна політика Скандинавських країн в контексті досягнення цілей розвитку тисячоліття»

Вивчити такі питання:

- теоретико-методологічні питання діяльності комерційних банків;

- обґрунтування необхідності аналізу діяльності комерційного банку;

- загальні відомості про КБ «ПриватБанк»;

- організаційна структура КБ «ПриватБанк»;

- підсумки діяльності за 2012р.;

- стан і тенденції розвитку банківської системи України;

- особливості здійснення зовнішньоекономічної діяльності комерційними банками України;

- підготувати тези за темою дипломної роботи : «Економічна політика Скандинавських країн в контексті досягнення цілей розвитку тисячоліття» на участь у ХХI Міжнародній науково-практичній конференції «Механізми економічного зростання і конкурентоспроможності національного господарства».

Зібрати за ними матеріал:

Фінансова звітність КБ «ПриватБанк», офіційні сайти статистики України та Європейського Банку Реконструкції та розвитку, Законодавчі акти та Закони України.

Керівник дипломної роботи Литвин М.В.

ЗМІСТ:

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Банк як суб'єкт підприємництва й об'єкт економічного аналізу

1.2 Поняття і види аналізу банківської діяльності

1.3 Роль аналізу в управлінні комерційним банком

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЕКОНОМІЧНОГО ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1 Загальна характеристика та основні операції КБ «ПриватБанк»

2.2 Розрахунково-касові та валютообмінні операціі КБ «ПриватБанк»

2.3 Депозитні та кредитні операції КБ « ПриватБанк»

2.4 Інформаційні технології в КБ «ПриватБанк»

3. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КБ «ПРИВАТБАНК»

3.1 Загальна характеристика ринку на якому діє КБ «Приватбанк»

3.2 Експортно-імпортні операції КБ «ПриватБанк»

4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

4.1 Загальна характеристика сфери комерційних банків України

4.2 Оцінка та прогнозування конкурентноспроможності комерційних банків

5. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КБ «ПРИВАТБАНК»

6. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

В умовах становлення та розвитку банківської системи України актуальна проблема аналізу діяльності банківських установ з метою оцінювання їхньої інвестиційної привабливості, надійності та фінансової стійкості.

Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем. Він є відправним пунктом ефективного управління як кожним конкретним комерційним банком, так і банківською системою в цілому, а також вихідною базою для прийняття управлінських рішень на всіх рівнях.

Сучасний комерційний банк являє собою упорядковану сукупність ресурсів (трудових, матеріально-технічних, фінансових і інформаційно-технологічних), що у взаємодії складають цілісне утворення з такими новими властивостями, що відсутні в окремо узятого ресурсу і забезпечують прибуткове надання клієнтам якісних продуктів і послуг.

Банки виступають основними інститутами кредитно-грошової системи. Саме вони організують обіг значної частини кредитних грошей, що займають домінуюче положення в загальному обсязі грошової маси. Більш того, банки мають у своєму розпорядженні можливість створювати такі гроші і тим самим Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці, збільшувати їхню пропозицію.

Об'єктом даного дослідження під час проходження науково-дослідницької практики по закінченню V курсу став КБ «ПриватБанк».

Предметом дослідження є фінансова діяльність банку.

Мета практики полягає в закріплені теоретичних знань, аналізі діяльності та економічного й фінансового стану КБ «ПриватБанк», отриманні професійних навиків. Досягнення мети здійснюється через виконання наступних завдань:

• 1. Загальне ознайомлення зі структурою управління та організацією фінансової роботи КБ “ПриватБанк”
• 2. Формування капіталу КБ “ПриватБанку”
• 3. Організація кредитування в КБ “ПриватБанку”
• 4. Організація надання послуг в ЗАБ “ПриватБанку”
• 6. Аналіз ефективності фінансово-банківських послуг.

В теперішніх умовах трансформації національної економіки важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи, адекватної потребам активізації і масштабного включення українських банків у світовий фінансово-банківський простір. Перспективи участі вітчизняних комерційних банків у міжнародних економічних відносинах ставлять тему вивчення ролі фінансово-кредитних установ в світовому господарському процесі у категорію актуальних в сфері наукових та практичних досліджень.

Вагомий внесок у дослідження банківської системи в Україні зробили вітчизняні вчені, зокрема Ю.В. Ліневич, В.І. Міщенко, О.В. Дзюблюк, О.П. Рогач, В.М. Гриньова, О.М. Колодізєва, С.І. Адаменко, О.І. Бутенко, Н.І. Версаль, О.В. Гаврилюк, Т.П. Смовженко та інші. Серед зарубіжних фахівців слід виділити А. Абалкіна, В.Л. Агабалян, Дж. Бонін, С. Фріс, А. Тачі, М. Керен, П. Маршалек, Г. Офер, К. Мере, М. Валентини, П. Вахтель, Л. Вейлл, В. Яворскі та ін.



1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Банк як суб'єкт підприємництва й об'єкт економічного аналізу

Слово "банк" походить від італійського "banco", що означає "стіл". Ці "банко-столи" встановлювалися на площах, де відбувалася жвава торгівля товаром, у Стародавній Греції і Стародавньому Римі для обміну валют і проведення деяких інших грошових операцій.

Найбільш поширеним є визначення банку як юридичної особи, установи, організації. Так, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у окупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [1].

Діяльність сучасних банківських установ така різнопланова, що їх дійсна сутність виявляється невизначеною. Банки не тільки організовують грошовий оборот і кредитні відносини, але через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках - посередницькі угоди й управління майном. Кредитні установи здійснюють консультування, ведуть статистику, взаємодіють з іншими підприємствами тощо.

Визначення сутності банку - це, насамперед, визначення економічної основи банку та його специфіки, що забезпечують виконання належного обсягу послуг (операцій). Тобто аналіз сутності банку вимагає послідовного опрацювання не випадкового набору питань щодо банківської діяльності взагалі, а відповіді на конкретні питання, зумовлені обраною методологією аналізу. Інакше розгляд сутності банку може перетворитися на описовий перелік видів роботи, що здійснюється банком.

Проте спочатку необхідно розглянути об'єктивні умови виникнення і функціонування банків. Наявність грошей, нерівномірність їх обігу приводить до утворення в господарському обороті, з одного боку, тимчасово вільних грошових засобів, а з іншого боку, зумовлює додаткову потребу в них. Тому є неминучою поява суб'єктів підприємництва, що акумулюють вільні грошові засоби банків і суб'єктів господарювання, яким вони надаються для задоволення їх потреб (шляхом продажу або надання послуг за плату - рис. 1).

Рис. 1.1.1 - Основні умови виникнення банку й економічних відносин між ним і його клієнтами [1]

Як видно з рис. 1, економічні відносини, що складаються між банком і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу мобілізації (акумуляції) вільних грошових коштів і їх використання, характеризуються трьома фазами:

акумуляція ВГК(1) (Кл Б > Б);

розміщення (використання) (2)ВГК (Б > Кл Б);

відшкодування отриманих ГК(3) (Кл Б > Б).

Цими економічними відносинами і визначається "виробнича" діяльність банку, його сутність.

В усі часи між банками й власниками заощаджень і капіталу складалися економічні відносини з акумуляції дрібних і великих нагромаджень, на цій основі виникала інша форма економічних відносин, пов'язана із забезпеченням народного господарства додатковими фінансовими ресурсами. Таким чином, банк значно впливає на економіку. Це спростовує розповсюджене уявлення про банк лише як про посередницьку організацію, що веде розрахункові та кредитні операції і не створює свого власного продукту. Так, деякі економісти твердять, що "банк - це організатор розрахунків у народному господарстві, перерозподілювач вільних грошових коштів" - головна властивість, що відводилася йому в системі суспільних відносин.

Водночас, слід мати на увазі те, що в ринкових умовах діяльність банків пов'язана з грошовим господарством, яке обслуговує товарне виробництво і є в цій сфері бізнесом (підприємництвом), а банки - суб'єктами підприємницької діяльності. Ця сутність банків може бути обґрунтована такими критеріями:

По-перше, банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку - тобто як і інші суб'єкти підприємницької діяльності.

Банк самостійно визначає напрямки своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг (операцій).

Банки мають економічну незалежність. Вони мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їх власності.

Банки є суб'єктами ринкової інфраструктури, вони діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправління, працюють на договірних умовах і умовах ризику і конкуренції. Ці ознаки характеризують банк як суб'єкт підприємницької діяльності.

По-друге, для нормального функціонування комерційні банки формують необхідні фінансові ресурси, складовими яких є власний капітал і зобов'язання по залучених і запозичених коштах.

За рахунок власного капіталу банк формує основні засоби, матеріальні ресурси і фонд оплати праці працівників банку - тобто виробничі ресурси, використання яких дає можливість банку виробляти свій продукт, реалізувати його та отримувати прибуток. Схема технології виробництва банком продукту зображена на рис. 2.

Рис. 1.1.2 - Схема технології виробництва банком продукту і його реалізації [1]

По-третє, виробничий (підприємницький) характер діяльності банку підтверджується тим, що надані банком фінансові ресурси суб'єктам господарювання в формі позики органічно об'єднуються з його капіталом і беруть участь у кругообігу цього капіталу [1].

Розкриття сутності банку було б неповним без визначення структури банку. Цю структуру не слід ототожнювати зі структурою апарату управління банків.

Структура банку - це таке улаштування, яке дає можливість йому функціонувати як специфічному підприємству. В цьому розумінні улаштування банку включає чотири обов'язкові блоки, без яких він не може існувати і розвиватися:

1-й блок включає банківський капітал як специфічний капітал, який відокремився від промислового і торгового капіталу і знаходиться в русі.

2-й блок - це банківська діяльність, яка відрізняється від діяльності інших суб'єктів підприємництва характером свого продукту, яка стала головним його заняттям у грошовому господарстві.

3-й блок складається з особливої групи людей, яка має особливі, специфічні знання в галузі банківської діяльності і управління банком.

4-й блок можна назвати виробничим, бо в нього входить банківська техніка, будинки, споруди, засоби зв'язку і комунікацій, внутрішня і зовнішня інформація, певні види виробничих матеріалів [1].

Із наведеного можна визначити такі принципи діяльності комерційного банку як суб'єкта підприємництва:

перший і основоположний принцип - робота банку в межах реально залучених (наявних) фінансових ресурсів є фундаментом комерційної діяльності банку;

другий найважливіший принцип - повна економічна самостійність банку - передбачає його економічну відповідальність за результати своєї діяльності;

третій принцип - взаємовідносини комерційного банку зі своїми партнерами (клієнтами) будуються як звичайні ринкові відносини: надаючи кредити, банк виходить, передусім, із ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності;

четвертий принцип - регулювання діяльності комерційного банку - здійснюється Національним банком України через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних банками послуг (операцій).

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Законів України "Про банки і банківську діяльність", про "Національний банк України", інших законодавчих актів і нормативно-правових актів Національного банку України [1].

Отже, з урахуванням критеріїв визначення сутності банку, його основи, структури і принципів діяльності комерційного банку є підстава визначити його як суб'єкт підприємництва, сутність якого визначається формами економічних відносин, що складаються з приводу акумуляції вільних грошових коштів господарства і надання їх як капіталу суб'єктам підприємництва для задоволення їх потреб у коштах на умовах повернення й оплати, а також при наданні інших послуг: виконання розрахунково-касових операцій і безготівкових розрахунків, операцій із цінними паперами, іноземною валютою тощо.

Банк діє на основі комерційного розрахунку, самофінансування, сенсом його діяльності є сукупність господарських процесів і економічних явищ, у яких відображаються (матеріалізуються) вище означені економічні відносини щодо виробництва і реалізації банківського продукту.

Діяльність комерційного банку - це бізнес. Як і комерційна діяльність інших суб'єктів підприємництва, банківська діяльність поєднує в собі людей, основні засоби, технології, "сировину" - капітал із метою виробництва продукту й отримання прибутку (доходу), який забезпечує:

окупність ризику для власників акцій;

винагороду для службовців банку, менеджерів і акціонерів;

збільшення капіталу для майбутнього розвитку;

джерела коштів для інвестицій;

відрахування державі через податкову систему [2].

Таким чином, банк - суб'єкт підприємництва, який виробляє специфічний продукт (платіжні засоби і різноманітні види послуг) із метою отримання прибутку і задоволення потреб державних органів, юридичних і фізичних осіб у його продуктах.

Багатопланова діяльність банку потребує управління з усіма притаманними йому (управлінню) функціями, у тому числі й економічним аналізом.

Комерційний банк - суб'єкт підприємницької діяльності, що має юридичний статус, кореспондентський рахунок у Національному банку України, самостійний бухгалтерський баланс і є об'єктом економічного аналізу нарівні з іншими суб'єктами господарювання.

Хоча банк є суб'єктом підприємництва, але він не є суб'єктом виробничої діяльності (як промислове або сільськогосподарське підприємство). Однак у нього, як і в будь-якого підприємства, є свій продукт. Термін "банківський продукт" з'явився з переходом до ринкової економіки. У США, як правило, говорять саме про продукцію банку, маючи на увазі послугу або операцію, виконану банком, його дію, підприємницьку акцію, направлену на поліпшення бізнесу.

Банківський продукт - це різноманітні результати діяльності банку на фінансовому ринку, виражені у вигляді грошей, що створюються, і послуг, що надаються за певну плату за дорученням і в інтересах клієнтів, а також дії, спрямовані на вдосконалення і підвищення ефективності банківського підприємництва (наприклад впровадження нових технологій, удосконалення організаційної структури).

Однак у зв'язку з розширенням сфери банківської діяльності в останній час з'явилися нові види банківської продукції, не пов'язані з наданням послуг, такі як купівля-продаж фінансових зобов'язань, що створюються банком.

Банківським продуктом є:

створення платіжних грошових засобів;

надання послуг;

фінансові зобов'язання, що є в обігу [3].

Відповідно до чинного законодавства в Україні платіжні засоби у вигляді грошей, необхідних для проведення акту купівлі-продажу, створюються на макрорівні Національним банком України. Вони необхідні для обміну національного продукту, для набуття і споживання матеріальних благ і продовження процесу відтворення.

Надання таких послуг є прерогативою комерційних банків. Вони надають послуги в процесі виконання своїх функцій (рис. 3).



Рис.1.1. 2 - Основні функції, що виконуються банком із повним набором послуг [3]

Численні послуги, які банк надає своїм клієнтам, можна класифікувати так, як подано у табл. 1.

Обсяг продукту (послуг), витрати на його виготовлення і фінансові результати, одержані від його реалізації, відображаються за рахунками бухгалтерського обліку і в балансі банку певними діями працівників банку, які називаються банківськими операціями. Вони пов'язані з відображенням:

1) таких послуг:

залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

розміщення фінансових ресурсів;

виконання розрахунково-касових, безготівкових розрахунків й інших послуг;

2) фінансових результатів (доходів, витрат, визначенням прибутку і його використанням) [3].

Таблиця 1.1 - Послуги, які банк надає своїм клієнтам [3]

Критерії (ознаки) класифікації	Тип послуг, що надаються
Залежно від специфіки банківської діяльності	Специфічні (традиційні) послуги (кредитні, депозитні, розрахункові, касові)
	Неспецифічні (всі інші - посередницькі, надання гарантій, поручительств і т.д.)
Залежно від способу формування і розміщення фінансових ресурсів банку	Пасивні операції (послуги)
	Активні операції (послуги)
Залежно від плати за надання послуг	Платні послуги
	Безкоштовні послуги
Залежно від зв'язку з рухом матеріального продукту	Послуги юридичним особам, зайнятим безпосередньо матеріальним виробництвом, а також громадянам
	Послуги в зв'язку з рухом матеріального продукту (підприємствам транспорту, зв'язку, торгівлі), що створюють додану вартість

Залежно від економічного змісту (характеру) банківських послуг і в якій частині балансу вони відображаються банківські операції бувають активними і пасивними.

Активні банківські операції - це операції, які відображають розміщення банком наявних ресурсів із метою отримання необхідного доходу (прибутку), забезпечення своєї ліквідності й потреби в грошових засобах різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності й населення. Активні банківські операції відображають різноманітний економічний зміст активів банку.

Активи комерційного банку - це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, що в майбутньому принесуть (дадуть) економічну вигоду, яка спричинить надходження грошових коштів для банку.

Майбутня економічна вигода, втілена в активи, може бути отримана шляхом:

використання активів для надання послуг;

обміну одного активу на інший;

використання активу для погашення зобов'язань;

розподілу активу між власниками [3].

При веденні бухгалтерського обліку й укладанні звітності до активів належать нарахована дебіторська заборгованість по процентних доходах, відстрочена кредитна заборгованість, що виникає як затрати і премія за придбані цінні папери, але не належать затрати, збитки і внутрішньобанківські розрахунки.

Загальна сума активів - це сума всіх категорій активів мінус сума всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності і дисконт за придбаними цінними паперами.

Пасивними називаються операції, що відображають процеси формування банком фондів грошових коштів (банківських ресурсів) на пасивних рахунках або активно-пасивних рахунках у частині перевищення пасивів над активами. Фінансові ресурси, що формуються, необхідні для надання послуг клієнтам, зв'язаним із задоволенням їхніх потреб у грошових коштах.

Сформовані банківські фінансові ресурси поділяться на дві великі групи (рис. 4);

власні ресурси (капітал);

залучені й запозичені ресурси (зобов'язання банку).

Як власні, так і залучені ресурси комерційного банку відображаються на кореспондентському рахунку, що відкривається НБУ.

Зобов'язання банку - це платіжні вимоги, що складають зобов'язання банківської установи сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. При веденні обліку та складанні звітності до зобов'язань також включаються кредиторська заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток і внутрішньобанківські розрахунки.

Рис.1.1.3 - Джерела формування банківських ресурсів і їх групи [3]



Капітал банку - різниця між загальними сумами активів і зобов'язань. Капітал банку відображається в п'ятому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків.

Об'єктами економічного аналізу є продукт банку і його фінанси.

Фінанси банку - це особлива, специфічна форма економічних відносин, здійснюваних шляхом обороту грошей (грошові відношення), внаслідок яких формуються, розподіляються і використовуються необхідні для підприємницької діяльності грошові засоби, що є формою руху фінансових ресурсів банку.

Фінансові ресурси банку - це сукупність фондів грошових засобів, що формуються банком для здійснення підприємницької і комерційної діяльності банку і задоволення соціальних потреб колективу його працівників. Таким чином, фінанси банку як економічна категорія мають природну матеріальну основу - рух фондів грошових засобів, їх формування (пасиви), розміщення і використання (активи). Звідси виникає необхідність у здійсненні фінансової діяльності банку, тобто в проведенні системи заходів (дій), направлених на пошук можливостей (джерел) формування фондів грошових коштів, раціонального їх розміщення й ефективного використання, забезпечення необхідного для підтримання ліквідності банку співвідношення між пасивами й активами його балансу. Тобто йдеться про управління фінансовою діяльністю банку, однією з функцій якого є економічний аналіз його фінансового стану.

Предметом економічного аналізу є розкриття причинно-наслідкових зв'язків між кінцевими результатами діяльності банку (послугами, доходами, видатками, прибутком) і факторами, що на них впливають, а також оцінка відповідності управлінської діяльності керівництва банку потребам грошово-кредитної політики держави, законодавству і нормативним актам Національного банку України.



1.2 Поняття і види аналізу банківської діяльності

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливе без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова апаlyzis, що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому значенні являє собою розподіл явища або предмета на складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого.

Наприклад, щоб зрозуміти сутність вартості залучення банківських ресурсів, необхідно знати не тільки з яких елементів вона складається, але і від чого залежить її величина: кон'юнктури ринку, виду банківських ресурсів, суми і термінів залучених ресурсів і т.д. Чим детальніше буде розподілено досліджуваний предмет або явище, тим більше ми будемо мати інформації для прийняття управлінських рішень для вироблення політики поводження банку в різних сегментах фінансового ринку і тим міцнішими будуть позиції банку серед основних банків-конкурентів.

Таким чином, аналіз, у широкому розумінні, - це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всім різноманітті зв'язків і залежностей [4].

Класифікація аналізу банківської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач. В економічній літературі аналіз банківської діяльності класифікується за різними ознаками.

Виходячи з періодичності проведення, економічний аналіз банківської діяльності класифікується в такий спосіб:

- щоденний;

- щотижневий;

- місячний;

- квартальний;

- річний [4].

Залежно від спектра досліджуваних питань аналіз банківської діяльності поділяється на:

повний, при якому вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто як зовнішні, так і внутрішні його зв'язки;

тематичний, при якому зачіпається тільки вузьке коло питань, що дає можливість виявити можливості поліпшення окремих напрямів діяльності комерційного банку.

За суб'єктами (користувачами) аналіз розрізняють:

внутрішній - проводиться безпосередньо для внутрішнього користування і являє собою комерційну і банківську таємницю;

зовнішній - проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням досліджуваних об'єктів аналіз поділяється на:

суцільний - досліджуються всі об'єкти для визначення всебічного фінансового становища банку;

вибірковий - вибирається один або кілька об'єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу. За метою і характером розрізняють:

а) попередній аналіз - проводиться до здійснення якої-небудь операції; він необхідний для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, прогнозування майбутнього й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів, а також при оцінці стану рахунків для виявлення можливості здійснення комерційним банком нових фінансових операцій;

б) оперативний аналіз - проводиться відразу після завершення якої-небудь операції або зміни ситуації за короткі проміжки часу (добу, декаду і т.д.); проводиться в процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності, норм обов'язкового резервування й інших показників, вживання термінових заходів у випадку виявлення їх стійкої негативної тенденції, що забезпечать їхнє дотримання і при цьому одержання достатнього прибутку; в умовах ринкової економіки, коли спостерігається динамічність ситуацій на різних сегментах фінансового ринку, цей вид аналізу набуває особливого значення;

в) підсумковий (заключний) аналіз - проводиться за визначений звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік) і його цінність полягає в тому, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно; цей вид аналізу застосовується при визначенні ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, оцінці його фінансового становища, а також для виявлення резервів підвищення прибутковості;

г) перспективний аналіз - застосовується для прогнозування очікуваних основних фінансових показників (капітал, валюта балансу, обсяг кредитно-інвестиційного портфеля і т.д.) і результатів фінансової діяльності (прибуток) у майбутньому періоді, а також для впровадження нових видів послуг, котрі необхідні для задоволення потреб клієнтів банку і вироблення політики поводження банку в різних сегментах фінансового ринку (для цього робиться прогноз очікуваних тенденцій на різних фінансових ринках і грошово-кредитній політиці центрального банку країни на майбутній період); на його основі розробляється бізнес-план банку [4].

Залежно від об'єкта дослідження аналіз діяльності банку поділяється на:

а) функціональний - який дає можливість виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодій з іншими контрагентами системи, а також дати оцінку ефективності і доцільності функцій, що виконує банк. Такий аналіз здійснюється на основі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частини міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів. Питома вага тієї або іншої операції, що проводиться банком, у загальній сумі балансу характеризує її значимість для банку. У результаті функціонального аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом виключення неефективних і пошуком прогресивних способів виконання необхідних для банку операцій. Одночасно з'ясовується ступінь надійності і конкурентоздатності банку.

б) структурний аналіз - проводиться за видами банківських операцій. З допомогою цього аналізу визначаються склад і питома вага економічних контрагентів по активних і пасивних операціях, а також структура доходів, витрат і прибутку банку.

в) операційно-вартісний аналіз - за допомогою якого поглиблюється визначення прибутковості банку і рентабельності (або збитковості) конкретних операцій. Він дає можливість оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-кредитної політики з метою максимізації доходу.

Макроекономічний аналіз банку як одного з учасників фінансового ринку дає можливість визначити масштабність активно-пасивних операцій і прибутку конкретного банку в загальному обсязі всієї банківської системи країни, а також рівень участі комерційного банку або групи банків у формуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій здійснюється шляхом порівняння масштабів конкретних видів операцій із середнім рівнем або абсолютними (максимальними і мінімальними) значеннями аналогічних показників по банківській системі в цілому.

Отже, залежно від поставленої мети, вибравши один з вищезазначених видів (а іноді їхню комбінацію) аналізу діяльності банку, можна з високою ефективністю знайти відповідь на питання, яке цікавить суб'єкта аналізу.

1.3 Роль аналізу в управлінні комерційним банком

У зв'язку з суттєвими змінами на фінансовому ринку України зростає роль і значення аналізу банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів банку і держави в цілому. Регулярне проведення банком аналізу своєї діяльності дає змогу йому ефективно управляти активними й пасивними операціями для максимізації прибутку і забезпечення стабільного фінансового стану [5].

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, які виконують різні операції щодо залучення вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно конкурують із банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до законодавства (страхування, операції з нерухомістю та ін.) У вітчизняній економічній літературі поки що немає єдиного підходу до аналізу банківської діяльності комерційного банку. Немає навіть сталої думки щодо змісту цієї діяльності. У цій ситуації особливої актуальності набувають дослідження фінансового стану банку. Конструктивна роль таких досліджень полягає у їх спрямуванні на розроблення цілісного підходу до оптимізації управління банком.

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЕКОНОМІЧНОГО ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1 Загальна характеристика та основні операції КБ «ПриватБанк»

банк розрахунковий депозитний обмінний

Заснований в 1992 році, комерційний банк ПриватБанк є лідером банківського ринку країни і найбільшим банком з вітчизняним капіталом.

1993 рік - банк виступає одним з організаторів створення й активним учасником незалежної системи кореспондентських рахунків - Клірингової Палати «Експрес». Активно розвивається філіальна мережа банку. Банк виступає ініціатором проведення щорічних Ялтинских міжбанківських конференцій.

1994 рік - підключення до міжнародної банківської системи S.W.I.F.T. дозволило значно розширити спектр наданих послуг і прискорити взаєморозрахунки з іноземними банками. Банк починає здійснювати усі види операцій з цінними паперами. Створюється Вексельний центр КБ «Приватбанк».

1995 рік - банк приступає до кредитування дрібного і середнього бізнесу по лінії ЕБРР. Реалізовано програму альянсу слов'янських банків: «Приватбанк», «Москомприватбанк», «Білоруський біржовий банк». Банк виступає як кліринговий центр по розрахунках із країнами ближнього зарубіжжя. «Приватбанк» стає переможцем пилотного проекту TACIS по створенню мережі незалежних реєстраторів.

1996 рік - банк вступає в Асоціацію клірингових банків Центральної і Східної Європи, першим в Україні стає дійсним членом міжнародної платіжної системи VISA International і приступає до масової емісії пластикових карт. Відбувається структурна перебудова банку, упроваджуються нові інформаційні технології, створюється єдина корпоративна мережа, що дозволяє об'єднати всі регіональні підрозділи банку в режимі «on-line».

1997 рік - банк першим серед українських банків одержує рейтинговий висновок від міжнародного рейтингового агентства Thomson BankWatch, стає дійсним членом платіжної системи Europay, підписує агентську угоду з American Express, приступає до реалізації зарплатних проектів і масової емісії карт «VISA-DOMESTIC», банкомати КБ «Приватбанк» першими були сертифіковані VISA International по роботі з міжнародними картами. «Приватбанк» підписує Кредитний Договір і стає банком-учасником програми TRANSFORM Німецької Організації реконструкції Kf, спрямованої на розвиток малого і середнього бізнесу. У грудні «Приватбанк» одержує від 12 європейських і азіатських банків (Credit Suisse First Boston - організатор проекту) синдикований незв'язаний міжбанківський кредит на суму $ 20 млн.

1998 рік - банк одержує рейтинговий висновок від міжнародного рейтингового агентства Fitch IBCA. У рамках проведеного щорічно зборів директорів ЕБРР у Києві банк виступає спонсором цього форуму і проводить у його рамках два семінари. Банк одержує ексклюзивне право від компанії Diners Club укладаннядоговору по эквайрингу карт цієї платіжної системи на території України і приступає до масової емісії карт міжнародної платіжної системи Europay. «Приватбанк» ще раз підтверджує свою репутацію стабільного і соціально значимого інституту: обслуговуючи понад 320 тисяч приватних осіб, у листопаді за підсумками тендера банк обраний як обслуговуючий банк, уповноваженого здійснювати в Україні виплати з засобів Швейцарського фонду допомоги жертвам Холокоста.

1999 рік - «Приватбанк» підписує договір зі страховою компанією «Міжнародна страхова група», що припускає співробітництво по ряду напрямків[6].

У ході дослідження ринку банківських послуг в 2008 році, проведеного компанією GFK Ukraine, 23,3% жителів України назвали ПриватБанк найбільш привабливим для себе українським банком. ПриватБанк також є самим популярним і впізнаваним банківським брендом України - 64% жителів країни знають ПриватБанк без підказки. ПриватБанк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 23% населення України.

У 2010 році Global Finance сьомий рік поспіль визнає ПриватБанк кращим банком в Україні, так само як й інші впливові видання у різні роки віддавали ПриватБанку звання «The Bank of Year» (журнал «The Banker») та «Кращий банк» (журнал - «Euromoney»).

За 2012 р. банк отримав прибуток в 1,532 млрд грн, що на 7,5% більше прибутку за 2011 р.

Активи банку за рік зросли на 18,6% - до 172,4 млрд грн. Кредитний портфель збільшився на 12,8% - до 113,7 млрд грн, у тому числі кредити юросіб - на 17,5%, до 94,6 млрд грн, фізосіб - скоротився на 5%, до 19,1 млрд грн.

Зобов'язання банку за 2012 р. виросли на 20,3% - до 154,1 млрд грн, з них обсяг депозитів юросіб - знизився на 5,2%, до 20,5 млрд грн, фізосіб - зріс на 22,2%, до 85,8 млрд грн.

Власний капітал "Приватбанку" збільшився на 9,2% - до 18,3 млрд грн на кінець року[7].

Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку та вдосконалення якості обслуговування, ПриватБанк вважає одним з пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України понад 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, які здійснюються у партнерстві з провідними вітчизняними торговельними, ріелтерськими компаніями і автовиробниками. ПриватБанк є уповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплати компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію і соціальні виплати в Приватбанку отримують понад 1,5 мільйона чоловік. Також свої кошти довіряє ПриватБанку майже третина всіх вкладників України. Понад 35% клієнтів українських банків обирають ПриватБанк при відкритті поточного рахунку і понад 28% користуються послугами банку під час здійснення грошових переказів.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає в себе більш 3 000 філій та відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни. Широке коло закордонних партнерів ПриватБанку не тільки демонструє його визнання як провідного учасника світової банківської системи, але й, найголовніше, дозволяє найбільш широко задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю. ПриватБанк підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку.

ПриватБанк є уповноваженим банком з обслуговування кредитних ліній Світового банку реконструкції та розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) і Українсько-Німецького Фонду, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу. ПриватБанк єдиний з українських банків має закордонну філію на Кіпрі, також банк активно розвиває систему сучасних фінансових послуг у Росії, Латвії, Португалії, Грузії за допомогою своїх дочірніх банків «Москомприватбанк», ParitateBanka, TAOПріватБанк. Представництва банку працюють в Казахстані та Китаї[8].

ПриватБанк є визнаним лідером вітчизняного ринку платіжних карток. На сьогоднішній день банком випущено більше 18,5 млн. пластикових карт (близько 40% від загальної кількості карт, емітованих українськими банками). У мережі обслуговування пластикових карт банку працює 6 837 банкоматів, пластикові картки банку приймають до оплати понад 46,6 тисяч торгово-сервісних точок по всій Україні. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє ПриватБанку активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати із використанням пластикових карт. Інноваційна політика ПриватБанку орієнтована на впровадження на українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які надають клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. ПриватБанк першим в Україні запропонував своїм клієнтам послуги інтернет-банкінгу «Приват24» і GSM-банкінгу, а також послуги з продажу через мережу своїх банкоматів і POS-терміналів електронних ваучерів провідних операторів мобільного зв'язку та IP-телефонії [9].

Надійність та якість проведених банківських операцій багато в чому залежать від досвіду та компетентності фахівців банку. Сьогодні персонал ПриватБанку - це команда висококваліфікованих фахівців, здатних оперативно вирішувати найскладніші задачі та задовольнити швидко зростаючі потреби клієнтів у банківському обслуговуванні. На сьогоднішній день в банку працює понад 30 тисяч співробітників, з них 3 000 - в головному офісі банку. Середній вік співробітників банку складає 34 роки. Більшість працівників ПриватБанку (75%) мають вищу освіту, що відповідає профілю займаної посади. У банку створені сприятливі умови для отримання вищої та післядипломної освіти, більше половини співробітників щорічно підвищують свою кваліфікацію.

До складу системи Приватбанку входять:

- Головний офіс , м. Дніпропетровськ;

- Регіональні підрозділи , розташовані у всіх регіонах України, а також за її межами(35 філіфлів, у тому числі філіал на Кіпрі та 3362 відділення);

- Дочірні банки - Москоприватбанк (м. Москва, Росія), банк «Паритате» (м. Рига, Латвія).

Головний офіс є вищим (ведучим) підрозділом системи Приватбанк, що має повну господарсько-економічну й адміністративну самостійність і діє на підставі Уставу Приватбанку.

Керування Головним офісом і системою Приватбанк у цілому здійснюється Правлінням банку, який очолює Голова Правління Приватбанку. Правління банку є постійно діючим виконавчим органом загальних Зборів учасників і Ради банку.

Для підготовки й обговорення стратегічних і важливих тактичних рішень безпосередньо під керівництвом Голови Правління функціонують 6 колегіальних органів:

- Правління банку;

- Стратегічний комітет;

- Комітет з керування активами й пасивами;

- Кредитний комітет;

- Комітет з інформаційних технологій;

- Бюджетний комітет[10].

Організаційна структура управління РП (Регіональний підрозділ) представляє собою впорядковану сукупність ГРУ (Головне регіональне управління), РУ (Регіональне управління), ОРУ (Обласне регіональне управління), філій, відділень і представництв.

Банк у своїй діяльності керується:

- Законами України - «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121 - III, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12. 1994 року № 334/94-ВР, «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII та іншими;

- Кодексами України - Господарський, Цивільний та іншими;

- Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими Міністерством фінансів України;

- Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93;

- Положеннями і Інструкціями НБУ з питань регулювання різних видів банківської діяльності;

- Постановами Правління НБУ, які визначають умови та особливості роботи банківської системи України [11].

Банк в рамках чинного законодавства гарантує нерозголошення інформації по операціях, рахунках, вкладах своїх клієнтів і кореспондентів. Всі співробітники банку зобов'язані дотримуватися банківської таємниці.

Банк публікує квартальні баланси, а також звіт про прибутки (збитки) в газеті "Урядовий кур'єр", "Голос України" або в іншому офіційному виданні протягом місяця, наступного за звітним кварталом.

Банк публікує річну фінансову звітність, підтверджену аудитором, не пізніше 1 червня наступного за звітним року в газеті "Урядовий кур'єр", "Голос України" або в іншому офіційному виданні.

Звітний рік Банку починається з 01 січня і закінчується 31 грудня

На підставі банківської ліцензії ПриватБанк має право здійснювати різні банківські операції, які можна розділити на окремі групи: кредитні, розрахункові, касові, міжбанківські розрахункові операції, вексельні, операції з цінними паперами, операції в іноземній валюті, посередницькі, фінансові, засновницькі.

Кредитні операції - це операції кредитора з розміщення вільних ресурсів позичальнику, причому банк може виступати в цих операціях, як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника, отримуючи кредити в національному банку та інших комерційних банках.

Розрахункові операції - зберігання коштів клієнтів, рух, переміщення їх за допомогою обігу платіжних інструментів (за розпорядженням держателів грошових коштів). Для здійснення цих операцій клієнт відкриває в банку рахунок (розрахунковий, депозитний, позичковий і т.д.).

Касові операції - операції банку з прийому та видачі грошей і цінностей клієнтам банку через операційну касу банку.

Міжбанківські операції відповідно до чинного законодавства припускають розрахунки між банками та іншими кредитними установами. Розрахунки між банками можуть здійснюватися через розрахунково-касові центри, клірингові установи та кореспондентські рахунки банків.

Вексельні операції банк здійснює як з власними векселями, так і з векселями інших підприємств: виробляє облік векселів, видачу позичок до запитання за спеціальним позичковим рахунком під забезпечення векселів, прийняття векселів на інкасо для отримання платежів і для оплати їх в строк.

Операції банку з цінними паперами різні. Банк може випускати власні цінні папери (акції, облігації), фінансові інструменти (сертифікати, векселі) для збільшення статутного фонду акціонерного банку, для залучення позикових коштів і здійснювати акти купівлі-продажу з цінними паперами інших підприємств і банків. Такий тип операцій називають курсовими операціями. Іншими словами, банки можуть випускати, купувати, продавати, зберігати платіжні документи і цінні папери: чеки, акредитиви, векселі, акції, облігації та ін.

Операції з іноземною валютою полягають у купівлі української та іноземної валюти та продажу її юридичним і фізичним особам.

Комісійні (посередницькі) операції дуже різноманітні і належать до різних операцій з купівлі та продажу, виробництва та прийняття платежів. Банк виступає в ролі посередника і консультанта по різних операціях (переклад грошей, оформлення цінних паперів, управління майном тощо).

Фінансові операції банк здійснює при реалізації державних, комунальних, акціонерних облігаційних позик, тобто банк бере на себе зобов'язання виплачувати капітал власникам облігацій.

Банк може здійснювати засновницькі операції по підставі нових підприємств [12].



2.2 Розрахунково-касові та валютообмінні операціі КБ «ПриватБанк»

ПриватБанк надає повний спектр банківських послуг, проте розрахунки і касове обслуговування - це одна з найбільш поширених послуг, якою користується вся група клієнтів, незалежно від юридичного статусу і розміру капіталу.

Розрахунково - касове обслуговування в «ПриватБанку» володіє рядом переваг, серед яких якість обслуговування та оперативне здійснення всіх видів платежів в національній та іноземній валюті, обслуговування рахунків організацій усіх форм власності, безкоштовне надання консультаційних послуг, інформаційна підтримка бізнесу, інкасація, перевезення та зберігання цінностей , система електронних платежів «Клієнт - банк», «Інтернет Клієнт - банк», обслуговування масових виплат, наявність розгалуженої філіальної мережі по всій Україні.

«ПриватБанк» відкриває та обслуговує в національній валюті рахунки таких типів:

- Поточні;

- Депозитні.

Власниками рахунків можуть бути:

- Юридичні особи;

- Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності;

- Філії, представництва, відділення;

- Виборчі фонди (політичні партії, блоки партій та кандидатів у депутати);

- Представництва юридичних осіб-нерезидентів;

- Фізичні особи.

Для відкриття поточних рахунків підприємство зобов'язане надати такі документи:

- заяву на відкриття рахунку встановленого зразка з підписом керівника і головного бухгалтера;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- копію зареєстрованого статуту, завіреного нотаріусом;

- картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком і підписання розрахункових документів, завірену нотаріально;

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Якщо підприємства зареєстровані у формі господарських товариств, договірних об'єднань, товарних бірж, друкованих засобів масової інформації, то крім документів зазначених вище, вони повинні додатково подати в банк нотаріально завірену копію установчого договору.

Що стосується фізичних, то вони можуть відкрити такі рахунки в національній валюті:

- Вклади до запитання (поточні рахунки);

- Вкладні (депозитні).

Поточні рахунки відкриваються фізичним особам:

- Резидентам - громадянам України;

- Резидентам-іноземцям, які отримали посвідку на проживання в Україні;

- Нерезидентам - іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні відповідно до відкритої візи строком до 1 року, які отримали спадщину в Україні або одержали кошти внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну.

Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб до запитання і використовуються ними, для збереження коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами.

Для відкриття поточного рахунку фізична особа подає в банк такі документи:

- Заява на відкриття рахунку;

- Документ, що посвідчує особу;

- Договір на відкриття та обслуговування рахунку між банком і громадянином;

- Картку із зразком підпису, яка робиться в присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником.

Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Вкладні (депозитні) рахунки відкриваються фізичним особам тих же категорій, що були вказані при характеристики поточних рахунків. Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених на визначений строк і за встановлену плату. Кошти на ці рахунки можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунку в іншому банку або з власного поточного рахунку.

Після закінчення терміну дії договору про відкриття депозитного рахунку кошти з цього рахунку можуть бути виплачені готівкою або перераховані на власний поточний рахунок фізичної особи.

Незважаючи на те, що в останні роки в Україні великих розмірів досягли господарські операції з готівковими коштами, основним і найбільш перспективними залишаються безготівкові розрахункові операції.

Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є:

- Платіжні доручення;

- Платіжні вимоги - доручення;

- Чеки;

- Акредитиви;

- Платіжні вимоги;

- Інкасові доручення.

Платіжне доручення - це письмове розпорядження клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових коштів з свого рахунку.

Платіжна вимога - це документ, який містить письмове розпорядження стягувача коштів обслуговуючого його банківській установі на списання грошей з рахунку відповідної юридичної або фізичної особи.

Значно рідше в банківській практиці використовуються платіжні вимоги-доручення.

Для удосконалення розрахунків між юридичними особами в безготівковій формі, а також з метою скорочення розрахунків між фізичними та юридичними особами в готівковій формі за товари, роботи і послуги використовуються розрахункові чеки. Розрахунковий чек - це документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, сплатити чекодержателю суму грошового кошти, зазначену в чеку. Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків. Термін дії чекової книжки - один рік. Чеки з чекової книжки виписуються чекодавцем і видаються чекодержателю в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.