Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КУРСОВА РОБОТА

Тема роботи: Розрахунково-касове обслуговування банку та напрями його удосконалення

Дніпропетровськ, 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи розрахунково-касового обслуговування банківських установ

1.1 Сутність операцій банків з розрахунково-касового обслуговування клієнтів

1.2 Нормативно-правове забезпечення послуг банку з розрахунково-касового обслуговування

1.3 Особливості надання послуг розрахунково-касового обслуговування в банку

Розділ 2. Аналіз розрахунково-касового обслуговування пат «КБ ОЩАДБАНК»

2.1 Сучасний стан розрахунково-касового обслуговування банківськими установами в Україні

2.2 Загальна характеристика ПАТ «КБ Ощадбанк» та його фінансового стану

2.3 Організація розрахунково-касового обслуговування в ПАТ «КБ Ощадбанк»

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності розрахунково-касових послуг банку

3.1 Основні проблеми розрахунково-касового обслуговування банківських установ

3.2 Шляхи удосконалення розрахунково-касового обслуговування

3.3 Удосконалення розрахунково-касового обслуговування шляхом впровадження система платежів по телефону «Телебанк-24»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків за їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце у банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікрорівні та макрорівні.

Актуальність даної теми полягає в тому, що у зв'язку зі швидким ростом на фінансовому ринку банків-конкурентів, постає важливе питання правильності організації та процесу здійснення розрахунково-касових операцій, які надаються фізичним особам. Відбувається стрімке насичення ринку банківськими послугами і для виживання в складному ринковому середовищі для банка є дуже важливим проведення аналізу касового обслуговування і як результат постійне удосконалення послуг, що надаються банком.

Касове обслуговування клієнтів полягає в тому, що комерційні банки приймають від них готівкові кошти та зараховують їх на відповідні рахунки, видають з кас банку готівкові кошти клієнтам за їх вимогою на відповідні цілі.

Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів:

усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банку;

суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;

витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.

Проблемам розрахунково-касових операцій присвячені наукові праці таких авторів як: Б.П. Адамик М.Д. Алексеєнко, Л.Г. Батракова, М.П. Березина, О.В. Васюренко, Н.М. Внукова, В.М. Жуков, Т.Г. Ковальчук, В.Н. Кочетков, О.А. Лаврушин, А.М. Мороз, Л.О. Примостка, М.Ф. Пудовкіна, І.В. Сало, Л.С. Ситник, В.Е. Черкасов, В.М. Шелудько, А.Д. Шеремет, О.В. Яворенко.

Об'єктом курсової роботи є діяльність та касове обслуговування ПАТ «Ощадбанк».

Предмет курсової роботи є розрахунково-касове обслуговування банку та напрями його удосконалення

Метою курсової роботи є визначення теоретичних та практичних основ розрахунково-касового обслуговування та розробка заходів його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

вивчити сутність операцій банків з розрахунково-касового обслуговування клієнтів;

дослідити нормативно-правове забезпечення послуг банку з розрахунково-касового обслуговування

провести дослідження сучасного стану розрахунково-касового обслуговування банківськими установами України;

проаналізувати розрахунково-касове обслуговування на прикладі ПАТ «КБ Ощадбанк»;

дослідити основні проблеми розрахунково-касового обслуговування;

запропонувати шляхи підвищення ефективності розрахунково-касового обслуговування шляхом впровадження система платежів по телефону «Телебанк 24»

Методологічну основу курсової роботи становить комплекс методів наукового пізнання, які застосовуються до окремих структурних елементів роботи. Під час дослідження використано системний, логічний, статистичний, діалектичний методи.

При написанні роботи використовувалась законодавча база України, підручники, навчальні посібники, Інтернет та статті у журналах.

банк касовий фінансовий платіж

Розділ 1. Теоретичні основи розрахунково-касового обслуговування банківських установ

1.1 Сутність операцій банків з розрахунково-касового обслуговування клієнтів

Грошові розрахунки в Україні здійснюються з допомогою готівки та в безготівковій формі. Розрахунки готівкою застосовуються головним чином у процесі взаємовідносин підприємств, установ та організацій з населенням, а також між людьми, тобто вони обслуговують рух грошових доходів та видатків населення, хоча готівка може використовуватися і при розрахунках між юридичними особами. У розрахунках між юридичними особами переважна більшість платежів здійснюється в безготівковому порядку. Безготівкове перерахування коштів може опосередковувати і рух грошових доходів і видатків населення, але його обсяг незначний. Основне місце в міжгосподарських безготівкових розрахунках займають платежі за товарно-матеріальні цінності і послуги, а також фінансові перерахування клієнтів.

Організація безготівкових розрахунків повинна сприяти процесу відтворення, відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надання послуг, тим самим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

Крім того, організація розрахунків повинна передбачати створення відповідних умов для взаємного контролю постачальника та покупця за дотримання господарських угод і грошових зобов'язань. Одним з актуальних завдань в організації розрахунків є недопущення виникнення простроченої взаємної заборгованості.

Безготівкові розрахунки здійснюються через банківські установи, де юридичні та фізичні особи зберігають свої грошові кошти і мають відповідні рахунки (поточні, бюджетні тощо).

Безготівкові розрахунки здійснюються на основі письмових розрахунково-грошових документів: платіжних доручень, чеків, акредитивів, вимог-доручень, платіжних вимог, інкасових доручень, векселів.

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль в забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро- та макрорівнях.

Розрахунково-касове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків, які конституюють їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Тому ці операції тісно пов'язані з усіма іншими банківськими операціями. Будь-яка операція банків і пасивна, і активна, і надання послуг неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому для виконання таких операцій банкам не потрібні додаткові резерви, оскільки необхідні кошти мають бути у тих клієнтів, за дорученням яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

За своїм характером ці операції, власне, є послугами, і за них банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів розрахунково-касових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.

Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату необхідних для виробництва матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим швидше та надійніше банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів, тим кращі умови створюються в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінансового стану, а в кінцевому підсумку для підвищення життєвого рівня населення.

Розрахунково-касові операції банків забезпечують переважну частину потоків сукупного грошового обороту. Будь-які перебої в розрахунково-касових операціях неминуче призводять до гальмування грошових потоків та розбалансування грошового обороту, що негативно впливає на стан економіки в цілому, на розвиток виробництва товарів та послуг.

Отже, касове обслуговування клієнтів полягає в тому, що комерційні банки приймають від них готівкові кошти та зараховують їх на відповідні рахунки, видають із цих рахунків готівкові кошти клієнтам за їх вимогою на відповідні цілі.

Банки здійснюють касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України. Ці правила визначають порядок прийняття, видачі, упакування, зберігання та обліку готівки.

1.2 Нормативно-правове забезпечення послуг банку з розрахунково-касового обслуговування

До законодавчих та нормативних документів щодо загальної банківської діяльності, які регулюють окремі питання розрахункових та касових операцій, належать: Закон України «Про банки і банківську діяльність»; Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»; Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій; Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень; План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України [18].

Банки виконують касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» 14.08.2003 № 337, «Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті» в Україні 29.04.2009 № 252. Ці правила визначають порядок прийняття та видачі грошей, їх перерахування, упакування, зберігання та обліку.

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України, нормативними актами та Постановою НБУ від 12.11.2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» [3]. Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Відповідно до Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» касові операції операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Правовою підставою здійснення розрахункових операцій є інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», прийнята постановою Правління НБУ від 12 жовтня 2003 р. № 499; «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», прийнята постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного Кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк повинен сплачувати проценти, сума яких зараховується на рахунок клієнта, якщо інше не встановлено договором або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором зі спливом кожного кварталу.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні існує достатньо розгалужена система правового регулювання здійснення розрахунково-касового банківського обслуговування суб'єктів підприємницької діяльності. Основою цієї системи слід вважати, перш за все, Цивільний Кодекс України, положення якого, визначають досить складну договірну природу розрахунково-касового обслуговування.

1.3 Особливості надання послуг розрахунково-касового обслуговування в банку

Ведення банками рахунків клієнтів є необхідною передумовою та важливою складовою їх розрахунково-касового обслуговування. Весь процес ведення рахунків умовно можна розділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття рахунків.

Відкриття рахунків. Для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій банки відкривають своїм клієнтам кілька видів рахунків: поточні, депозитні (вкладні), бюджетні. Перші два види рахунків можуть відкриватися в національній та іноземній валюті, а останній тільки в національній.

Банки відкривають рахунки у національній валюті для таких груп клієнтів:

юридичні особи та фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності (далі підприємства) резиденти, зареєстровані в установленому порядку;

філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи підприємств-резидентів, зареєстровані в установленому порядку (далі підрозділи підприємств);

представництва юридичних осіб-нерезидентів, іноземні інвестори;

фізичні особи (резиденти та нерезиденти).

Поточні рахунки в національній валюті банки відкривають підприємствам усіх видів та форм власності, їх відокремленим підрозділам, представництвам фірм-нерезидентів, фізичним особам для приймання і зберігання їхніх власних грошових коштів та для здійснення всіх розрахунково-касових операцій з ними. Ці рахунки найчастіше використовуються у банківській практиці, за ними здійснюється переважна частина міжгосподарських платежів, що проходять через банківську систему.

Підприємство, одержавши згоду вибраного банку на розрахунково-касове обслуговування, подає йому такі документи для відкриття рахунку:

1) заяву за встановленою формою, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства;

2) засвідчену нотаріально копію свідоцтва про державну реєстрацію;

3) засвідчену нотаріально копію зареєстрованого статуту;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік податковим органом;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахунково-касові документи;

6) нотаріально засвідчену копію документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.

При відкритті поточних рахунків відокремленим структурним підрозділам підприємства до установ банків додатково подаються ще й такі документи:

копія положення про відокремлений підрозділ, засвідчена нотаріусом чи органом, який створив цей підрозділ;

клопотання підприємства (органу), яке створило відокремлений підрозділ, про відкриття рахунку.

Якщо підприємство створене як господарське товариство, колективне підприємство чи громадське об'єднання, то воно зобов'язане подати банку також нотаріально засвідчену копію установчого договору чи копію протоколу загальних зборів засновників. Орендні підприємства подають також засвідчену нотаріально копію договору оренди, довірчі товариства ще й копію ліцензії на право здійснення операцій з приватизаційними паперами.

На етапі створення підприємства у формі господарського товариства йому відкривається тимчасовий рахунок для зарахування коштів, що вносяться засновниками до статутного фонду. Для цього банку подається заява, підписана одним із засновників, уповноваженим вести операції за цим рахунком, копія установчого договору, засвідчена нотаріально, і рішення зборів засновників про призначення уповноваженої особи. Після реєстрації такого підприємства і надання йому статусу юридичної особи для нього відкривається постійний поточний рахунок, для чого банку подаються всі перелічені вище документи.

Фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, відкривають поточні рахунки на своє ім'я, для чого подають банкам: заяву; копію свідоцтва про державну реєстрацію; картку зі зразком підпису, засвідчену працівником банку, що відкриває рахунок, чи нотаріально; документ, що засвідчує особу; копії документів про взяття на податковий облік та про реєстрацію в органах Пенсійного фонду, засвідчені нотаріально чи органами, що їх видали. Такі підприємці можуть надавати право іншим особам розпоряджатися своїм рахунком за довіреністю, що завірена нотаріально.

Фізичні особи відкривають поточні рахунки у національній валюті для зберігання вкладів «до запитання» та здійснення розрахунково-касових операцій за ними.

Фізичні особи за своїми поточними рахунками можуть здійснювати широке коло операцій у готівковій та безготівковій формі:

зарахування доходів, одержаних у формі оплати праці, виплати пенсій, стипендій, допомог, авторських гонорарів, оплати наукових робіт та винаходів;

зарахування орендної плати та виторгу від реалізації житла, рухомого і нерухомого майна, іноземної валюти, сільськогосподарської продукції;

зарахування страхових виплат, відшкодування збитків, заподіяних унаслідок каліцтва та в разі втрати годувальника;

видача готівки;

платежі з рахунків за послуги, одержані від юридичних та фізичних осіб, за куплені товари, цінні папери, іноземну валюту;

платежі до державного і місцевого бюджетів, до позабюджетних фондів;

платежі до статутних фондів підприємств, у створенні яких бере участь власник рахунку;

переказування коштів на інший власний рахунок (поточний чи депозитний) та на рахунки інших фізичних осіб (крім нерезидентів);

інші платежі, що не суперечать чинному законодавству.

Депозитні (вкладні) рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам на підставі депозитного договору, укладеного між банком і його клієнтом на певний строк.

Для підприємств та їхніх відокремлених підрозділів такі договори укладаються у формі окремого документа, в якому чітко визначається розмір та строк депозиту, рівень процентної ставки, обов'язки сторін, порядок виплати доходу та повернення коштів при закритті рахунку тощо. На відкритий депозитний рахунок кошти переказуються з поточного рахунку його власника і після закінчення строку повертаються на поточний рахунок, якщо договір не буде продовжений. Переказуванням на поточний рахунок чи зарахуванням на поповнення депозиту виплачуються проценти за депозитними вкладами. За депозитними рахунками забороняється проводити безготівкові розрахункові операції та видавати готівку.

Депозитні рахунки для фізичних осіб прийнято називати вкладними. Вони відкриваються тим самим категоріям фізичних осіб, що й поточні рахунки. Для осіб-нерезидентів вкладні рахунки відкриваються за умови підтвердження джерел походження готівки в гривнях, що вкладається, чи перерахування коштів з власного поточного рахунку.

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), військовим частинам, установам та організаціям, яким виділяються кошти за рахунок державного та місцевих бюджетів для цільового їх використання. Відкриття бюджетних рахунків здійснюється на підставі дозволів, які видаються фінансовими органами розпорядниками бюджетних коштів, а також заяви клієнта про відкриття рахунку, картки зі зразками підписів осіб розпорядників рахунків та відбитком печатки. Якщо даний клієнт має в цій установі банку поточний рахунок, то бюджетний рахунок йому може бути відкритий лише на підставі заяви без подання інших документів.

В іноземній валюті відкриваються поточні та депозитні (вкладні) рахунки в уповноважених банках для тих самих категорій клієнтів, що й поточні та депозитні рахунки в національній валюті.

За поточними рахунками в іноземній валюті здійснюються розрахунково-касові операції, дозволені чинним законодавством. Це, зокрема, розрахунки між юридичними особами (резидентами та нерезидентами), пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю, та операції на валютному ринку України; надходження готівки; виплата готівки в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями, за переказами з-за кордону та за чеками і пластиковими картками фізичним особам (резидентам і нерезидентам); виплата авторських гонорарів, оплата праці нерезидентів; перерахування коштів за межі України на проведення виставок, конференцій, за навчання, лікування, членських внесків, пенсій, аліментів, спадщини тощо. Перелік таких операцій може збільшуватися чи зменшуватися залежно від зміни валютної політики в країні.

Відкриття поточного рахунку в іноземній валюті для підприємств-резидентів здійснюється на підставі таких самих документів, що й відкриття поточних рахунків у національній валюті. Якщо рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, в якому відкритий рахунок у національній валюті, то клієнт може надати банку тільки заяву та картку зі зразками підписів. Решту документів можна не подавати.

Відкриття поточного рахунку в іноземній валюті для фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) здійснюється на підставі договору та надання таких самих документів, що й при відкритті поточних рахунків у національній валюті, а також документів, що засвідчують особу клієнта. Тільки для осіб-нерезидентів додатково потрібно подати копію легалізованого дозволу центрального банку іноземної країни на відкриття такого рахунку, якщо це передбачено міжбанківськими угодами або законодавством тієї країни.

При відкритті поточних рахунків в іноземній валюті для фізичних осіб-нерезидентів має бути підтвердження джерел походження цієї валюти.

Одержавши від клієнта заяву та інші документи на відкриття рахунку будь-якого виду, банківські працівники вивчають їх на предмет відповідності вимогам чинних нормативних актів Національного банку України (щоб не допустити відкриття рахунку фіктивним підприємствам) та відповідності цілям стратегії даного банку. Так, якщо банк у своїй стратегії розвитку орієнтується переважно на обслуговування підприємств великого і середнього бізнесу, то він може обмежувати обслуговування підприємств малого бізнесу і фізичних осіб і відмовляти їм у відкритті рахунків. Працівники банку також звертають увагу на фінансовий стан клієнта. Якщо він постійно порушує платіжну дисципліну, є збитковим, має борги перед бюджетом тощо, банк може відмовити у відкритті рахунку, оскільки у нього будуть виникати додаткові витрати та ускладнення при організації платіжних потоків.

Особливу увагу працівники банків повинні приділяти тим вимогам нормативних актів, що спрямовані на запобігання відкриттю фіктивних підприємств. Зокрема, адреса підприємства, вказана в картці зі зразками підписів, має відповідати адресі в статуті та свідоцтві про реєстрацію. Документи на відкриття рахунку банку повинен подати особисто керівник чи головний бухгалтер, пред'явивши паспорт. Копії перших чотирьох сторінок цього паспорта зберігаються у справі про відкриття рахунку. Підписи на заяві про відкриття рахунку звіряються з підписами у картці зі зразками підписів та в паспорті. У разі виявлення підроблених (недостовірних) документів банк мусить повідомити про це органи внутрішніх справ і відмовити у відкритті рахунку.

За відсутності претензій до клієнта керівник банку приймає рішення про відкриття рахунку, про що робиться запис на заяві клієнта з зазначенням номера рахунку та дати відкриття. Протягом трьох робочих днів з дати відкриття рахунку установа банку має повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації клієнта (для підприємств та їх відокремлених підрозділів) чи за місцезнаходженням цього банку (для деяких інших установ). Про відкриття рахунків банк також повідомляє Національний банк України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунку.

З відкриттям рахунків банк укладає з клієнтом договір на розрахунково-касове обслуговування, яким передбачаються права та зобов'язання сторін, їх відповідальність за порушення умов договору і форми та порядок розрахунків, порядок розгляду спорів тощо.

Обслуговування рахунків. З дати відкриття поточного рахунку, вказаної на заяві клієнта, банк може здійснювати на ньому операції з зарахування коштів у готівковій та безготівковій формі. Видаткові операції, тобто списання грошей з рахунку, банк має право здійснювати після одержання повідомлення від податкового органу про взяття клієнта на податковий облік.

Грошові кошти, що надійшли на адресу клієнта, банк зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня зарахувати на його рахунок. У разі наявності грошей на рахунку клієнта банк повинен негайно протягом операційного дня виконати розпорядження клієнта про списання грошей з рахунку для оплати його боргових зобов'язань. Якщо таке розпорядження надійшло в банк після завершення операційного дня, то воно виконується наступного дня.

Усі надходження коштів на поточний рахунок обліковуються в його кредитовій стороні виторг від реалізації продукції, наданих послуг та виконаних робіт, виторг від продажу цінних паперів та проценти за ними, виторг від продажу іноземної валюти, одержані банківські позички, кошти з закритих депозитних рахунків тощо. Всі платежі з поточного рахунку обліковуються в його дебетовій стороні оплата купленої сировини, матеріалів, інших цінностей, одержаних послуг чи виконаних робіт, одержання готівки для оплати праці, витрат на відрядження, господарських витрат, платежі та збори до бюджету та позабюджетних фондів, погашення кредитів та сплата процентів за ними тощо.

Доручення платника на перерахування коштів приймаються банком у межах коштів, наявних на рахунку на початок робочого дня. Виняток становлять доручення на переказування з основних рахунків до бюджету та позабюджетних цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством. Такі доручення приймаються банком і обліковуються окремо за балансом як неоплачені в строк через відсутність коштів у платника. Це так звана картотека неоплачених документів.

Протягом трьох робочих днів платник зобов'язаний переказати залишки коштів з інших поточних рахунків на основний для оплати вказаних документів картотеки або оплатити їх безпосередньо з додаткового поточного рахунку.

У разі відсутності коштів на рахунку банк приймає до виконання документи на безспірне списання (стягнення) коштів. Вони також розміщуються в картотеці неоплачених документів і виконуються згідно зі встановленою законодавством черговістю платежів, а якщо вона не встановлена, то за календарною черговістю їх надходження.

Закриття рахунків. Банки закривають поточні рахунки підприємств у національній та іноземній валюті на підставі: заяви власника рахунку; рішення органу, на який покладено обов'язки щодо ліквідації підприємства; рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства; інших обставин, передбачених чинним законодавством чи договором між банком та клієнтом.

У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім'я ліквідаційної комісії, а всі додаткові рахунки закриваються.

Якщо на рахунку, що закривається, є залишок коштів, то підприємство повинно платіжним дорученням переказувати їх на інший рахунок, спеціально відкритий для цих цілей. Якщо при цьому у власника рахунку, що закривається, є картотека заборгованості, то вона має бути передана банку, в якому відкривається новий рахунок. Цей банк не може відмовити в прийнятті документів, що містяться в картотеці заборгованості.

Після закриття рахунку клієнта документи (справа), на підставі яких відкривався рахунок, залишаються в установі відповідного банку.

Поточні рахунки фізичних осіб у національній та іноземній валюті закриваються на підставі їх заяви, в разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством. Залишки коштів на рахунку видаються готівкою, або переказуються на інший рахунок за розпорядженням власника чи спадкоємців.

Закриття депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті юридичних та фізичних осіб здійснюється: при закінченні строку депозиту (вкладу), на який був укладений договір; при достроковому розірванні договору однією зі сторін, якщо така можливість передбачена договором; у разі смерті власника (для фізичних осіб).

В обох випадках кошти з депозитних рахунків юридичних осіб разом з процентами переказуються на поточний рахунок власника депозитного рахунку. Видача коштів готівкою юридичній особі при закритті її депозитного рахунку не дозволяється.

Протягом трьох робочих днів після закриття поточних, бюджетних та депозитних рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв) банк зобов'язаний повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку.

Через безготівкові міжгосподарські розрахунки формується переважна частина грошового обороту, реалізуються найбільш масові відносини між економічними агентами нефінансового сектора (далі підприємства). Вони постійно розраховуються між собою шляхом перерахування коштів на відкриті у банках рахунки за реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, тобто за товарними операціями. Значна частина безготівкових розрахунків підприємств припадає на так звані нетоварні операції розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування, управління, судочинства тощо. Хоча порядок розрахунків у цих двох сферах однаковий, проте нормативно-правова база їх організації істотно різниться.

За товарними операціями форми розрахунків, порядок платежу, відповідальність сторін за невиконання платіжних зобов'язань тощо визначаються в їхніх договорах (контрактах). Умови та порядок розрахунків є обов'язковим і надзвичайно важливим розділом кожного такого договору. Тому тут підприємства мають широкі можливості вибору найдоцільніших для них форм розрахунків та способів платежу.

За нетоварними операціями порядок платежу та відповідальність за порушення платіжної дисципліни визначаються відповідними законодавчими актами. Тому тут права підприємств щодо вибору порядку розрахунків обмежені.

Важливим елементом грошових розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обов'язковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб'єктами клієнтами різних банків або різних філій одного банку. В цих випадках виникає потреба переказувати кошти з банку платника в банк одержувача.

Крім того, між банками як самостійними економічними суб'єктами виникає багато відносин, які зумовлюють їх власні взаємні платежі міжбанківські кредитні відносини, купівля-продаж валюти, цінних паперів, надання послуг тощо. Тому без добре організованої, надійної, ефективної системи міжбанківських розрахунків не можуть успішно здійснюватися міжгосподарські розрахунки і функціонувати банківська система взагалі.

Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Їх організація в різних країнах неоднакова, що зумовлено традиціями, рівнем розвитку банківської справи, масштабами запровадження новітніх комп'ютерних технологій у банківську практику тощо. Вивчивши кращий світовий досвід та запровадивши найсучасніші комп'ютерні технології, вона створила досить оперативну, ефективну й надійну систему міжбанківських розрахунків Систему електронних платежів (СЕП), що відповідає світовим стандартам. Ця система розбудована на державному рівні, оскільки ініціатором і організатором її був НБУ. Через неї здійснюється переважна частина міжбанківських розрахунків в Україні, вона спроможна задовольнити потреби в розрахунках усіх банків.

Важливим напрямом діяльності банків є касові операції. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки за вимогами клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, нормально виконувати свої зобов'язання по заробітній платі та інших платежах, що здійснюються готівкою.

Касові операції мають велике значення для самих банків, для їхніх клієнтів і для банківської системи в цілому. Приймаючи готівку від клієнтів юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої вільні резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи.

Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів від депозитних процентів. Водночас у них зростає ймовірність втрат завдяки ризику неліквідності банків.

Банківська система, регулюючи касові операції, залучає готівку у внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру грошової маси, підвищує регульованість і прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для обслуговування тіньових доходів.

Для здійснення касових операцій установи банків організовують прибуткові каси, в яких здійснюється приймання готівки від клієнтів, та видаткові каси, в яких здійснюється видача готівки. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виторгу, який надходить після закінчення операційного дня банку. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють.

Банківські касові операції базуються на організаційних заходах, пов'язаних з регулюванням готівкового обігу. Це передусім складання прогнозних розрахунків касових оборотів та організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач готівки; розроблення календаря видач готівки по днях місяця і по окремих клієнтах; установлення для кожного клієнта ліміту залишку каси; визначення строків та порядку інкасації виторгу для організацій торгівлі та сфери послуг тощо.

Розділ 2. Аналіз розрахунково-касового обслуговування ПАТ «КБ ОЩАДБАНК»

2.1 Сучасний стан розрахунково-касового обслуговування банківськими установами в Україні

Проведемо дослідження розрахунково-касового обслуговування деякими провідними банками України, а саме: Приватбанк, ОТР Bank, ВТБ 24, Банк Держава.

Розрахунково-касове обслуговування «Приватбанку» це: відкриття й обслуговування поточних рахунків у національній валюті організацій всіх форм власності, у тому числі й підприємців; Ескпрес-платежі потрібен тільки телефон будь-який підприємець має можливість відправити невідкладний платіж маючи під рукою тільки телефон; послуга «Рахунок для бізнесу за 1 хвилину» зарезервований спеціально для клієнта номер рахунку в банку, який можна вказувати в договорах, контрактах і рахунках, і навіть направляти на нього гроші; відкриття й обслуговування поточних валютних рахунків; система електронних платежів «Клієнт-Банк» і «Приват24».

З початку 2009 року ОТР Bank запровадив додаткові продукти та послуги. Картку преміум класу VISA PLATINUM PRIVATE BANKING, що підкреслює довіру Банку до Клієнтів Private Banking та надає можливість держателю отримати значний кредитний ліміт, а також широкий перелік додаткових послуг і програм, які відповідають винятковому статусу Клієнта.

ВТБ 24 здійснює наступні види розрахунково-касового обслуговування клієнтів: розрахункове обслуговування в російських рублях; розрахункове обслуговування в іноземних валютах; обслуговування через системи вилученого доступу «Банк клієнт» і «Банк клієнт онлайн»; касове обслуговування; інкасація й перерахування; конверсійні операції; розрахунки акредитивами; гарантії; операції з векселями; валютний контроль; надання інформації про залишки на рахунку з використанням кодового слова.

Відкриття й обслуговування рахунків компаній резидентів і нерезидентів Російської Федерації Банк Держава: вилучене керування банківськими рахунками за допомогою системи «Клієнт Банк» для юридичних осіб; зарахування й зняття наявних коштів, надання спецтранспорту для перевезення цінностей; платежі по Росії, зручний режим прийому й виконання платежів; міжнародні платежі з можливістю виконання в режимі поточного операційного дня через кореспондентські рахунки в найбільших іноземних банках; здійснення покупки/продажу іноземної валюти за російські рублі, по курсам валютного ринку в режимі реального часу й зарахуванням коштів на рахунок у день подачі заявки на здійснення операції.

З початку серпня 2010 майже немає установ і тарифних пакетів, у яких зняття готівки з рахунку юридичної особи було б безкоштовним (у липні такі програми на ринку були при тому далеко не одиничні).

Опираючись на дані офіційної статистики про базові тарифи на РКО з найдешевшим обслуговуванням рахунку в роботі, розраховано середні значення по банках:

1) вартість відкриття рахунку складає 175 грн.;

2) вартість обслуговування рахунку за місяць 60 грн.;

3) вартість платежу в інші банки (паперовий носій) 25 грн.;

4) вартість зняття готівки з рахунку, відсоток зі суми зняття 0,35%.

Як правило, банк бере платіж за підключення до системи Клієнт-Банк (0,01 500 грн.), щомісячну плату за обслуговування в системі (від 10 до 540 грн.), плату за проведення платежів в інші банки через Клієнт-Банк (0,4-7 грн.).

У цілому Клієнт-Банк має велику пропозицію у бізнесі, і з кожним роком популярність системи росте. З подальшим розвитком надання послуг банками ще більше клієнтів переходять на Клієнт-Банк. Один зі стимулів такого переходу цінова політика банків відносно платежів на паперових носіях практично всі оператори піднімають вартість обслуговування таких платежів. Це дуже трудомісткий процес, що має потребу в постійному контролі щоб уникнути помилок. У свою чергу Клієнт-Банк, завдяки своїй технологічності дозволяє знизити ризик допущення помилки й приблизно в три рази зменшить потреби в залученні людського ресурсу за рахунок високої автоматизації процедури проведення платежу.

У перелік послуг, умовно об'єднаних поняттям «розрахунково-касове обслуговування», «Гроші» включили грошові перекази, обслуговування поточних рахунків для фізичних осіб, оплату комунальних послуг через банк і валютообмінні операції. Відзначивши велику кількість тарифів на грошові перекази по Україні й за рубіж, необхідним є «прив'язатися» до суми відправлення в 1000 дол. і оцінити витрати на таку операцію. При цьому не розглядалися варіанти, що вимагають відкриття рахунку з умовою, що комісійні платить одержувач грошей. З'ясувалося, що деякі банки співпрацюють із різними системами грошових переказів, піклуючись про зниження видатків клієнта. Деякі співпрацюють із однією, максимум двома системами переказів, причому саме з тими, хто має найвищі тарифи.

Згідно зі статистичними дослідженнями в Україні більшість переказів проходить у національній валюті, на другому місці долар США, далі євро.

Згідно загального рейтингу систем грошових переказів перше місце з великим відривом зайняв «Western Union». Його мережа, яка у десятки разів перевищує мережі своїх конкурентів, дає значну перевагу цій системі. З великим відривом на другому місці йде «Anelik», яка має досить велику кількість пунктів переказу грошей та заманює клієнтів низькими тарифами та можливістю переказувати гроші в будь-яку країну. Єдиним мінусом можна назвати те, що вона не має можливості переказувати гроші по Україні, відповідно переказ робить тільки в доларах та євро та має досить високі тарифи. Третє місце займає система «PrivatMoney», яка поступається «Anelik» лише розвиненістю своєї мережі. Четверте та п'яте місце посіли системи «Coinstar (Travelex)» та «Contact», які мають середні показники в усіх критеріях.

У 2011 році тарифи по РКО залишилися на нинішньому рівні. Основних змін варто очікувати з початку 2012 року, як тільки банки оцінять свої збитки/доходи в 2011 році, тому що неповернення по кредитах ростуть, а заробляти на чомусь необхідно. Однак справжній бум попиту на послуги РКО відбувся з середини 2012 року, що було пов'язано з активним кредитуванням економіки.

2.2 Загальна характеристика ПАТ «КБ Ощадбанк» та його фінансового стану

ПАТ « КБ Ощадбанк» одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком.

Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.

В рамках стратегії розвитку та основних напрямків діяльності на 2012-2014 роки пріоритетними напрямками стратегічної політики є капіталізація Банку, підтримання ліквідності на належному рівні, скорочення операційних та оптимізація адміністративних витрат, використання ресурсів Банку в стратегічно обґрунтованих і високоефективних проектах, підвищення якості та надійності фінансових операцій, встановлення довготривалих відносин з клієнтами, індивідуальний підхід до обслуговування VIP-клієнтів, формування позитивного сприйняття Банку суспільством, зростання привабливості для клієнтів.

Головним напрямком стратегічної політики на 2013 р. є зміцнення надійності та фінансової стійкості Банку, послідовне покращення позицій на ринку банківських послуг за рахунок якості, ефективності та оперативності обслуговування клієнтів.

У 2012 році на ринку корпоративних клієнтів українського банківського сектора був відзначений як ріст обсягів операцій, так і збільшення кількості клієнтів (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Клієнти банку

	Юридичні особи	Збільшення	Фізичні особи	Збільшення	Всього клієнтів/рахунків на 01.01.13
	01.01.12	01.01.13	Абсолютне значення	%	01.01.12	01.01.13	Абсолютне значення	%
Кількість клієнтів	18443	23264	4821	26,14	386719	531383	144664	37,41	554647
Кількість відкритих рахунках клієнтів	27069	31863	4794	17,71	787983	1061965	273982	34,77	1093282

Діяльність ПАТ «КБ Ощадбанк» супроводжувалася девізом «Розуміємо усіх. Цінуємо кожного». В обслуговуванні корпоративних клієнтів застосовувався індивідуальний підхід. Завдяки професіоналізму менеджерів клієнтська база Банка значно збільшилася й у 2012 р. нараховувала близько 23264 юридичних осіб, її складовими є великі, середні і малі підприємства різних сфер бізнесу: металургії, хімічній промисловості, харчовій промисловості, будівництва, сільського господарства, машинобудування, енергетики, телекомунікаційної галузі і т.ін.

2012 рік не став виключенням у прагненні ПАТ «КБ Ощадбанк» підвищити якість обслуговування і застосувати комплексний підхід у роботі з клієнтами. Основною відмітною рисою тарифної моделі, що дозволяє виділити Банк серед інших, є пакетна пропозиція послуг і продуктів. Важливу увагу Банк приділяє підтримці конкурентноздатності тарифів у всіх регіонах присутності, що робить співробітництво клієнта з Банком оптимальним у будь-якій філії чи відділенні.

Користуючись набором послуг, об'єднаних у пакети, корпоративні клієнти мають можливість планувати свої витрати на банківське обслуговування. Разом з тим для продуктивної взаємодії з найбільш перспективними клієнтами Банк застосовує індивідуальний підхід до тарифікації ряду послуг. Для задоволення індивідуальних потреб клієнтів, що залежать від специфіки і характеру їхньої діяльності, Банком розробляються індивідуальні взаємовигідні умови співробітництва. Завдяки гнучкому підходу до питань ціноутворення, Банк зміг розширити і значно диференціювати клієнтську базу.

Для проведення активних операцій банк формує банківські ресурси, які складаються з власних та залучених коштів. Від структури банківських ресурсів залежать показники ефективності роботи банку.

Власні кошти, або капітал банку це кошти, які безпосередньо належать банку. Вони мають порівняльно невелику питому вагу у загальному банківському капіталі, але виконують важливі функції: захисну, регулюючу й оперативну. Власний капітал банку відіграє важливу роль у забезпеченні стійкості банку й є основою нарощування його активних операцій.

Притягнуті кошти банку підрозділяються на депозити та інші. Під депозитом розуміють зобов'язання банку за тимчасово притягнутими коштами фізичних та юридичних осіб за відповідну платню. До інших відносяться кошти, які були прилучені на міжбанківському ринку або отримані за рахунок продажу на ринку боргових зобов'язань (депозитних та ощадних сертифікатів, банківських векселів). Динаміку структури банківських ресурсів банк ілюструє у таблиці 2.2

Таблиця 2.2. Динаміка структури банківських ресурсів

Кошти	2011 р	2012 р	Темп росту коштів за рік, %
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Власні	2314275	16,29	2312689	14,30	99,93
Залучені	11889755	83,71	13861528	85,70	116,58
Всього	14204030	100	16174271	100	113,87

Як видно з приведених даних таблиці 2.2, у загальній сумі банківських ресурсів на частку власних коштів у 2011 році приходилося 16,29 %, а в 2009 році - 14,30%, на долю залучених коштів - відповідно 83,71 й 85,70%. Це свідчить про те, що залучені кошти банку збільшилися швидше, ніж власні: 116,58 % проти 99,93%. Нижче представлені рисунки 2.1 на якому, за допомогою діаграми зображена структура банківських ресурсів у 2011 та 2012 роках.

Рис. 2.1. Динаміка та структура банківських ресурсів у 2011-2012 рр.

Збільшення залучених коштів погіршує економічні показники банку (оскільки цей вид банківських ресурсів є платним для банку й визначає його видаткову частину).

На наступному етапі аналізу необхідно розглянути структуру власних коштів, яка відображена у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Структура власних коштів Банку

Показник	2011 р.	2012 р.	Темп росту коштів за рік, %
	тис. грн	%	тис. грн	%
Статутний фонд	1 864 800	80,58	1 965 600	84,99	105,41
Нерозподілений прибуток	112 864	4,88	25138	1,09	22,27
Резерви та інші фонди банку	336 611	14,54	321 951	13,92	95,64
Всього	2 314 275	100,00	2 312 689	100,00	99,93

Виходячи з даних таблиці 2.3 можна зробити висновок, що у структурі власних коштів переважає статутний фонд. Для детального аналізу власних коштів необхідно розглянути динаміку у 2011 та 2012 роках зображену на рисунку 2.2.

Рис. 2.2.Динаміка власних коштів банку у 2011-2012 рр.

Статутний фонд банку формується за рахунок внесків у виді матеріальних й нематеріальних активів. Порівнюючи статутний фонд банку у 2011 та 2012 роках можна зробити висновок, що статутний фонд банку у 2012 році збільшився на 100800 тис. грн. Це свідчить про стабільне положення банку. Частка статутного фонду важлива для іноземних ділових партнерів (таких, як ЕБРР), тому що при виборі банку для здійснення інвестиційної діяльності в Україні звертають увагу на його фінансову стійкість.

Регулятивний капітал Банку станом на кінець дня 31 грудня 2012 р. склав 2732 841 тис. грн., що на 414 841 тис. грн. (або на 17,9%) перевищує цей показник на початок 2012 року. Станом на звітну дату статутний капітал становить 1 965 600 тис. грн.

Рис. 2.3. Динаміка активів, капіталу, коштів клієнтів, млн.грн.

Вказані цифри свідчать про те, що керівництво Банку першочергову увагу приділяє збільшенню капіталу Банку, оскільки це стимулює подальший розвиток Банку, забезпечує виконання програм співпраці зі стратегічними партнерами, нарощування активів та обсягів банківських операцій.

Рис. 2.4. Динаміка платоспроможності у 2012 році

На 01.01.2013 р. норматив платоспроможності (Н2) склав 20,07% при нормативному значенні 10%, норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) склав 16,93% при нормативному значенні 9%, що свідчить про здатність Банку своєчасно і в повному, обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

З часу заснування клієнтами Банку стали підприємства та установи різних галузей бізнесу від всеукраїнських корпорацій до приватних підприємців. Завдяки виваженій політиці партнерства Банк, з одного боку, зберіг та примножив свою клієнтську базу, а з іншого -- досяг помітних фінансових результатів за рахунок послуг саме корпоративним клієнтам

Рис. 2.5. Залучені кошти юридичних осіб, млн.грн.

Збільшення прибутковості для банку забезпечувалося проведенням активної роботи з підвищення якості кредитного портфелю в умовах загального спаду фінансових показників діяльності позичальників, з одночасним нарощуванням бази стабільних та платоспроможних клієнтів.

Рис. 2.6. Кредити юридичних осіб, млн.грн.

Для зниження кредитного ризику були використані програми з реструктуризації кредитної заборгованості за графіками, узгодженими з клієнтами, розроблені проекти стандартних кредитних процедур для юридичних осіб (крім банків), чітко прописані принципи реалізації тих чи інших банківських послуг. Оперативно розглядались кредитні заявки та приймались рішення з надання кредитів, що підвищило конкурентоспроможність ПАТ «КБ Ощадбанк».

Збалансована політика в аспекті активних операцій принесла вагомий результат. Процентні доходи за кредитами юридичних осіб за звітний період зросли на 21,5 % в цілому по банку

За 2012 рік зросли комісійні доходи за операціями з клієнтами на 23 087 тис. грн. (на 12,4 %). При цьому комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів збільшились на 8 622 тис. грн. (на 30,7 %), а комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування зросли на 9797 тис. грн.

Відповідно до економічних ринкових тенденцій, що склалися в частині вартості кредитних ресурсів, протягом 2012 року, Банком проводилося виважене підвищення відсоткових ставок за наданими кредитами. Процентні доходи за кредитами та операціями, що носять кредитний характер, за 2012 рік зросли на 283215 тис. грн. (на 21,7 %). Кредитне обслуговування клієнтів в 2012 р. принесло комісійні доходи (комісійні доходи від кредитного обслуговування, позабалансових операцій, за ведення реєстру застав рухомого майна, та інше) в розмірі 8623 тис. грн.

Рис. 2.7. Структура кредитно-інвестиційного портфелю

Банком удосконалювалась розроблена раніше технологія розгляду, перевірки, оцінки та прийняття рішень за кредитними заявками клієнтів.

Результати аналізу кредитної діяльності показують, що в банку існує стійка тенденція збереження якості кредитного портфелю.

Відбиваючи тенденції розвитку банківської системи України за останні роки Банк приділяє основну увагу розвитку роздрібного бізнесу. Саме цього жадає від банків постійно зростаюча довіра населення до банківської системи. За основними показниками розвитку роздрібного бізнесу (залучення внесків населення, споживче кредитування) Банк знаходиться в першій десятці ведучих банків України. Разом з розробкою і впровадженням нових продуктів Банк намагається підтримувати високу якість обслуговування клієнтів, задовольняючи при цьому потреби всіх верств населення. Одним з напрямків проведення послідовної політики вдосконалення якості обслуговування клієнтів є розвиток комплексу сучасних соціально-орієнтованих послуг для приватних осіб. Банк завжди з особливою увагою відноситься до проблем малозабезпечених верств населення.