Страховий супровід вантажоперевезень

імені Вадима Гетьмана»

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему

Страховий супровід вантажоперевезень

Київ - 2011р.

РЕФЕРАТ

Дипломна робота магістра містить:

1. Кількість сторінок - 80 стор.

2. Кількість сторінок ілюстративного матеріалу - 30, у тому числі: таблиць - 8, рисунків - 5, додатків - 6 на 21 стор..

3. Список літератури з 64 найменувань.

Страховий супровід вантажоперевезень

Об'єкт дослідження - Приватне Акціонерне Товариство «Страхова Група ТАС» (АТ "СГ "ТАС"(приватне)”)

Предмет дослідження - операції щодо страхування вантажоперевезень

Мета дипломної роботи - вивчення теоретичної та практичної бази страхового супроводу вантажоперевезень на прикладі АТ "СГ "ТАС" (приватне)”, аналіз та розробка перспектив розвитку.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні внесення змін в Закон України «Про страхування» з введенням наступних норм:

- введення обов'язковості страхування вантажів, які перевозяться автомобільним транспортом по території України, в вітчизняних страхових компаніях;

- введення обов'язкового паритетного перестрахування вантажів, які переміщуються транзитом через територію України та застраховані в страхових компаніях-нерезидентах, в вітчизняних страхових компаніях на період транспортування по території України;

- відповідно, введення обов'язкового перестрахування експортноімпортних вантажів, які застраховані вітчизняними страховими компаніями, в страхових компаніях-нерезидентах на період переміщення вантажів на їх національних територіях;

- законодавчового введення колективного гаранта у вигляді Моторного страхового вантажного бюро України (аналогічно МТСБУ при міжнародних механізмах страхування відповідальності - «зелена карта») для вирішення координаційних питань виплат перестраховиками страхових відшкодувань на територіях інших країн.

Рік виконання дипломної роботи - 2010 - 2011.

Рік захисту дипломної роботи - 2011.

ВСТУП

Страховий ринок у сучасній економіці не нове явище, він функціонує у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими ринками, що і дає підставу розглядати його як комплексну модель, яка об'єднує необмежену кількість інших ринків, наявних за законами ринкової економіки.

Питання формування страхового ринку досліджували як зарубіжні вчені, такі як В. Берг, А. Вагнер, А. Манес, К. Маркс, М. Ротшильд, П. Самуельсон та ін., так і вітчизняні автори: В.Д. Базилевич, О.Д. Вовчак, О.А. Гвозденко, В.Б. Гомелля, Л.А. Орланюк-Малицька, Л.І. Рейтман, Т.А. Ротова, А.С. Руденко, Б.Ю. Сербіновский, Ю.М. Журавльов, В.В. Шахов, А.К. Шихов та ін.

Актуальність теми. Розвиток одного із найдавніших видів страхового захисту, а саме, страхування вантажів, в умовах сучасної економіки України потребує активізації наукового супроводу цієї справи, адекватного процесам реформування відносин власності суб'єктів господарювання, розширенню географії вантажопотоків і вдосконаленню технологій перевезень. Не зважаючи на складну економічну ситуацію у державі, вітчизняні страхові компанії щорічно суттєво збільшують свій фінансовий потенціал. Щодо страхування вантажів, то його прибутковість є найбільш висока. У загальній структурі надходжень премій з майнового страхування, частка премій страхування вантажів стабільно займає третю позицію. При цьому премії зі страхування вантажів зростають більш високими темпами, ніж обсяги вантажообігу. Існує потреба пошуків шляхів визначення і подальшого освоєння потенціалу ринку страхування вантажів, з наближенням умов страхування до європейських стандартів.

Об'єкт дослідження - Приватне Акціонерне Товариство «Страхова Група ТАС» (АТ "СГ "ТАС"(приватне)”)

Предмет дослідження - операції щодо страхування вантажоперевезень

Мета дипломної роботи - вивчення теоретичної та практичної бази страхового супроводу вантажоперевезень на прикладі АТ "СГ "ТАС" (приватне)”, аналіз та розробка перспектив розвитку.

Інформаційною базою проведеного дослідження були звіти Державної комісії з регулювання фінансових ринків в Україні, звітно-фінансова інформація Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, звітно-фінансова інформація АТ «СГ «ТАС»(приватне) за 2006 -2010 рр.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обгрунтуванні того, в умовах перспективи відкриття філій страхових компаній-нерезидентів в Україні після вступу України в Світову організацію торгівлі єдиним протекціоністським заходом по розвитку вітчизняного ринку страхування вантажів, які перевозяться автомобільним транспортом, є внесення змін в Закон України «Про страхування» з введенням наступних норм:

- введення обов'язковості страхування вантажів, які перевозяться автомобільним транспортом по території України, в вітчизняних страхових компаніях;

- введення обов'язкового паритетного перестрахування вантажів, які переміщуються транзитом через територію України та застраховані в страхових компаніях-нерезидентах, в вітчизняних страхових компаніях на період транспортування по території України;

- відповідно, введення обов'язкового перестрахування експортно імпортних вантажів, які застраховані вітчизняними страховими компаніями, в страхових компаніях-нерезидентах на період переміщення вантажів на їх національних територіях;

- законодавчового введення колективного гаранта у вигляді Моторного страхового вантажного бюро України (аналогічно МТСБУ при міжнародних механізмах страхування відповідальності - «зелена карта») для вирішення координаційних питань виплат перестраховиками страхових відшкодувань на територіях інших країн.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАХОВОГО СУПРОВОДУ ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕНЬ В УКРАЇНІ

1.1 Економічна необхідність та сутність страхування вантажів в Україні

Економічна необхідність страхування вантажів і вантажоперевезень виникає як наслідок технології продажу товарів та моментів переходу ризиків втрат, коли при доставці вантажу від продавця до покупця, товар, що продається, вже випав з поля зору продавця, але ще не потрапив до рук покупця. Вантажі часто зникають, розкрадаються і псуються, крім того, вантаж можна пошкодити або втратити в результаті аварії або стихійного лиха. Щоб захистити себе від можливих матеріальних витрат, продавці або покупці (залежно від умов поставки) звертаються до страхової компанії. При укладанні договору страхування вантажів і вантажоперевезень з'являється можливість компенсувати непередбачені збитки, які можуть виникнути в процесі перевезення вантажів в результаті випадковостей і небезпек перевезення будь-якими видами транспорту, як на території України, так і за кордоном [23].

Офіційне тлумачення терміна “страхування» в Україні наведено в Законі «Про страхування» [1] : «Страхування -- це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)».

Провідні економісти нашої країни дають таке визначення поняття «страхування»:

«Страхування -- це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього».

Як функції економічної категорії страхування можна виділити наступні:

1) Формування спеціалізованого страхового фонду грошових коштів.

2) Відшкодування збитку і особисте матеріальне забезпечення громадян.

3) Попередження і мінімізація збитку.

Майнове страхування, як і інші види страхування - це перш за все вид підприємницької діяльності і неможливий без отримання прибутку. Це досягається тим, що не за кожним договором наступає обумовлений випадок і проводиться виплата.

Страхування вантажів ще з стародавніх часів, з'явившись як перша реакція на майнові збитки в міжнародних торговельних відносинах, за своїми формами розвивалося відповідно до змін суспільно-економічних відносин, стану науки, виробничих технологій і міждержавних політичних ситуацій. Із запозиченням набутого досвіду страхування вантажів іншими видами майнового страхування утворилася страхова система, яка сьогодні перетворилася на потужний інститут акумулювання фінансових коштів та їх інвестування у світову ринкову економіку [32].

Протягом століть відбувався добір підходів та умов страхування, і сьогодні існують та розвиваються лише ті, що найповніше враховують інтереси учасників страхових взаємовідносин і найбільше відповідають вимогам господарювання. Ці умови в усьому світі характеризуються здебільшого своєю уніфікованістю, що є позитивним фактором, оскільки полегшує проблему вибору страхувальника та роботу страховика. Загальноприйняті умови широко застосовуються і на українському страховому ринку.

За своєю суттю страхування вантажів передбачає зобов'язання страховика здійснити виплати страхувальнику згідно з умовами договору в разі настання страхової події, що спричиняє йому збитки [33].

Об'єктом страхування за таким договором виступають майнові інтереси фізичної чи юридичної особи, що є власником, користувачем чи розпорядником вантажу, внаслідок ушкодження, знищення, зникнення безвісти вантажу за будь-якого способу його транспортування.

Страхувальником може бути фізична чи юридична особа, котра є власником вантажу та має в ньому страховий інтерес. Страховиком виступає лише страхова компанія (юридична особа), що має відповідну ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [10] на право здійснення даного виду страхування згідно з її установчими документами [18].

При здійсненні зовнішньоторговельних операцій невіддільною частиною міжнародного торговельного контракту є положення про страхування вантажу. Серед умов торговельних угод, що були видані в Парижі Міжнародною торговельною палатою в 1936 році під назвою «Міжнародні комерційні терміни» (INCOTERMS), з останнім перевиданням у 2000 році [12], найширшого застосування в автомобільних вантажоперевезеннях набули наступні основні типи:

Таблиця 1.1 Основні типи міжнародних термінів в автомобільних вантажоперевезеннях

Ризик втрати чи пошкодження товару, а також обов'язок несення витрат, пов'язаних з товаром, переходить від продавця до покупця в момент виконання продавцем своїх зобов'язань щодо поставки товару. Оскільки покупцю не слід надавати можливість відкладення моменту передачі ризиків і витрат, усі терміни передбачають, що ця передача може мати місце навіть до здійснення поставки, якщо покупець не приймає поставку, як домовлено, чи не дає відповідних вказівок (у відношенні часу відвантаження та/або місця поставки), яких може потребувати продавець в інтересах виконання своїх обов'язків щодо поставки товару. Умовою такого передчасного переходу ризиків і витрат є визначення товару як призначеного для покупця або, як передбачено відповідними положеннями, окремо зарезервованого для нього (індивідуалізованого).

Ця вимога є особливо важливою для терміна EXW, тому що за всіх інших умов товари, як правило, визначаються як призначені для покупця, коли вжито заходів для їх відвантаження або відправлення (терміни "F" і "C") чи то доставки в місце, призначення ("D"-терміни) [12].

"E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім.

"F"-терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця. Питання пункту такої доставки за умовами FCA викликало утруднення через широке різноманіття обставин, що можуть торкатися договорів, укладених у відповідності з цим терміном. Так, товар може бути завантажений на транспортний засіб, надісланий покупцем, щоб забрати товар з площ продавця; в іншому випадку товар може потребувати відвантаження з транспортного засобу, наданого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем. Інкотермс-2000 враховують ці варіанти, передбачаючи, що у випадку, коли місцем, названим у договорі в якості місця доставки, є площі продавця, поставка є завершеною, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, а в інших випадках - коли товар наданий у розпорядження покупця без розвантаження з транспортного засобу продавця.

"C"-терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного "C"-терміна. За умовами терміну CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування.

"D"- терміни відмінні за своєю природою від "C"-термінів, тому що відповідно до "D" - термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Таким чином, "D"-терміни позначають договори прибуття, в той час як "C"-терміни вказують на договори відвантаження (відправлення).

Відповідно до "D"-термінів, за винятком DDP, продавець не зобов'язаний доставляти товар очищеним для імпорту в країну призначення.

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності.

Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видами транспорту, базуються на правилах морського страхування (CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає у визначенні специфічності ризиків, які виникають у разі експлуатації цих засобів перевезення [20].

Застереження про страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків з морського страхування мають три типи застережень: «А», «В», «С». Для всіх трьох типів застережень однаковими є застереження 8 -- 19, а відмінність полягає у визначенні перших семи застережень. Застереження типу «А» надає найширше страхове покриття, застереження типу «C» -- найвужче покриття, а застереження типу «B» -- середнє страхове покриття. Щодо їх застосування, то найбільшою популярністю користуються застереження типу «А» (понад 80 % укладених полісів), на найдешевші із застережень -- застереження типу «С» -- припадає близько 15 %, а застереження типу «В» застосовуються найрідше -- не більш як 5 %. Така світова тенденція характерна й для вітчизняного страхового ринку [32].

Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу «А» з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження від усіх ризиків, окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4--7, а саме [29]:

- Застереження 4 виключає навмисні порушення умов страхування страхувальником, погане пакування, властиві товару природні вади, пов'язані з притаманними йому дефектами, затримку, неплатоспроможність перевізника, використання ядерної зброї.

- Застереження 5 виключає втрати через непридатність судна для плавання (транспортного засобу до рейсу), якщо страхувальникові про це відомо.

- Застереження 6 виключає воєнні ризики (за винятком піратства);

- Застереження 7 виключає страйки, громадські заворушення, тероризм, народні заворушення за політичними мотивами.

Ці застереження є дійсними для всіх трьох типів застережень страхування вантажів, але за умовами типу «B», «C» до нестрахових подій додатково віднесено [29]:

- навмисні пошкодження або навмисне псування застрахованого вантажу чи будь-якої його частини через неправомірні дії однієї або кількох осіб;

- захоплення, арешт, конфіскація вантажу та піратські дії.

обсяг відповідальності за договором страхування може бути збільшений за рахунок додатково внесених за бажанням страхувальника перелічених раніше ризиків, що відповідно вплине на зростання розміру тарифу та страхової премії.

Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу «B» з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження вантажу внаслідок таких ризиків (окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4--7) [29]:

- пожежі або вибуху;

- посадки на мілину, потоплення або перевертання судна;

- перевертання чи сходження з рейок наземного перевізного транспорту;

- зіткнення судна або іншого транспортного засобу з будь-якими зовнішніми об'єктами, крім води;

- розвантаження вантажу в порту лиха;

- землетрусу, дії вулкану або блискавки;

- пожертвування за загальною аварією;

- викидання за борт або намокання;

- потрапляння морської, річкової або озерної води у судно, човен, контейнер, підйомник або в місце зберігання;

- повної загибелі цілого місця вантажу, що впав за борт, або упущеного внаслідок навантажувально-розвантажувальних робіт на судно чи інший транспортний засіб.

Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу «С» з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження вантажу внаслідок наступних ризиків (окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4--7) [29]:

- пожежі або вибуху;

- посадки на мілину, потоплення або перевертання судна;

- перевертання чи сходження з рейок наземного перевізного транспорту;

- зіткнення судна або іншого транспортного засобу з будь-якими зовнішніми об'єктами, крім води;

- розвантаження вантажу в порту лиха;

- землетрусу, дії вулкану або блискавки;

- пожертвування за загальною аварією;

- викидання за борт з метою врятування вантажу.

У світовій практиці широко застосовується поліс Ллойда з перевезення вантажів наземним транспортом (Lloyd's goods in transit policy), що при бажанні може включати і страхування відповідальності вантажоперевізника. За ним вантажі страхуються від втрати та збитку на умовах «з відповідальністю за усі ризики» на період перевезення й термін зберігання на складі до 72 годин, тобто «від складу до складу». По суті, вони аналогічні Застереженням страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу «А» з морського страхування [29].

Страховий поліс видає страховик (страхова компанія) лише від свого імені. Наявність полісу є свідченням укладення договору страхування.

Вантажі страхуються на час безпосереднього транспортування, а також на час зберігання на складах з максимальним терміном до 30 днів. Договір страхування набуває чинності з 00 годин дня, що є наступним за днем надходження страхових премій до страховика, або в зазначений у страховому полісі (сертифікаті) строк.

За строком дії страхові поліси поділяються на рейсові, тобто вантаж страхується від одного пункту до іншого, та на визначений період часу. За умовами змішаного полісу страхування вантажу здійснюється одночасно за обома умовами.

Широке застосування як у зовнішньо -, так і внутрішньо-економічних зв'язках набула особлива форма -- Генеральний поліс. За угодою зі страхувальником страховик зобов'язується протягом визначеного строку (як правило, рік) страхувати всі вантажі, що їх отримує чи відсилає страхувальник. Зручність полягає в тому, що за багаторазових поставок відпадає потреба в оформленні полісу страхування за кожною окремою партією вантажу. Страховик несе відповідальність за всі вантажі, що підпадають під страхування в разі, коли страхувальник заповнив заяву на страхування вантажу і страхові премії перераховані вчасно. Окрім строку дії, у генеральному полісі зазначаються обсяг та межа відповідальності страховика, інші спеціальні умови.

Вантаж приймається на страхування в сумі (страхова сума), заявленій страхувальником, але не вищій за вартість вантажу (страхову вартість), зазначену в рахунку поставки, включаючи витрати на перевезення, якщо інше не обумовлено. Договір може передбачати страхування вантажів у повній чи частковій їх вартості. У разі, коли страхова сума була заявлена нижчою за дійсну вартість страхового інтересу, страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхового інтересу. Якщо зазначена в договорі страхування сума перевищує страхову вартість, то договір вважається недійсним у тій частині страхової суми, що перевищує страхову вартість вантажу. При цьому сплачена зайва частина страхових премій у даному разі поверненню не підлягає.

Страхові тарифи зі страхування вантажів, як правило, страховики розраховують самостійно, визначаючи розмір страхових премій як відсоток вартості одиниці страхової суми з урахуванням імовірності настання страхової події за даним об'єктом страхування.

Зауважимо, українські страхові компанії додержуються такої думки: найбільшою є ймовірність крадіжки вантажу, а найменшою -- ймовірність його загибелі під час аварії.

Зазначимо, що у згаданому полісі Ллойда з перевезення вантажів наземним транспортом обумовлюється непокриття збитків у разі крадіжки, якщо вантаж було залишено без догляду. Страхове покриття буде виплачене за умови, що крадіжка була здійснена вночі (з 18.00 до 6.00) з вантажівки, яка перебувала в замкненому гаражі або на спеціально освітленому майданчику при діючій системі сигналізації або вдень при діючій системі сигналізації та вжитих заходах попередження за відсутності водія [29].

У країнах з високим ступенем кримінальності ризик крадіжки вантажу при перевезенні автотранспортом є дуже високим. Серед європейських країн Італія вирізняється найістотнішим ступенем ризику крадіжки. Тут широко застосовується захоплення вантажу з водієм (hi-jacking).

Розмір страхової премії також залежить від строку страхування, розміру франшизи та ліміту відповідальності страховика. Сплата страхових премій може здійснюватись як одноразово, так і за кілька внесків шляхом готівкового, безготівкового розрахунків або поштового переказу на рахунок страховика.

Слід пам'ятати, що страхові компанії не відшкодовують збитків від пошкодження вантажу за відсутності зовнішніх пошкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.

Завдяки усуненню митних бар'єрів у рамках ЄС значно зросли митні вимоги щодо вантажівок поза його кордоном. Це призводить до тривалих простоїв на шляхах біля митниць, а отже, і до зростання ризику крадіжки. Зі збільшенням розмірів вантажівок зростає вартість вантажів, що перевозяться, а відповідно, й суми збитків у разі їх втрати. Для організованої злочинності крадіжка вантажу з автотранспортного засобу є найзручнішою. Саме тому перевезення цим видом транспорту найризикованіші, а тарифні ставки -- найвищі.

Одним із факторів, що можуть істотно вплинути на розмір тарифу, є наявність чи відсутність охорони під час перевезення вантажу. Перевага надається охоронним агентствам. Як доводить практика, пограбування автомобілів, що мають охоронний супровід, трапляються дуже рідко. Крім того, при настанні страхового випадку відомості, що їх дасть охоронець як свідок, беруться до уваги як міліцією, так і страховиком.

Першочерговим критерієм оцінювання вантажу при перевезенні є визначення його типу, оскільки кожний тип вантажу схильний піддаватися певним імовірним ризикам, що зумовлюється його характеристиками. Так, горіхи, зерно, кава, цукор схильні до підмочування, псування в умовах підвищеної вологості, пошкодження комахами та гризунами; бавовна -- забрудненню іншими вантажами, а також до вибуху при перевищенні припустимого рівня густини пилу у трюмі, а заморожене м'ясо -- до псування при перевантаженнях у порту чи у результаті псування, ламання рефрижераторних машин.

Вантажі, що перевозяться під охороною в контейнерах та залізних вагонах, часто беруть на страхування за умовами «з відповідальністю за всі ризики». Обсяг відповідальності може бути розширений або звужений аналогічно до автомобільних перевезень.

Вантажі, які незручно красти частинами (сировина, ліс, устаткування, труби), звичайно перевозяться на відкритих платформах. Такі вантажі або не страхують взагалі, або на умовах «без відповідальності за пошкодження, окрім випадків загибелі», що не включають відповідальності за крадіжку і відшкодовують збитки в разі зникнення вантажу безвісти.

Зазначимо, що при визначенні ступеня ризику, окрім наведених вище факторів, істотний вплив має можливість його перестрахування.

Розмір збитку, що стався внаслідок страхової події, визначається представником страховика за участю страхувальника. Згідно зі світовою практикою представниками страховика (страхових компаній) є аварійні комісари та диспашери [30]. При цьому обов'язок щодо доведення наявності страхового випадку покладається на страхувальника.

1.2 Склад та структура, поняття «страховий супровід вантажоперевезень»

Основні принципи майнового страхування такі

- майновий економічний інтерес;

- найвищий ступінь довіри сторін;

- причинно-наслідковий зв'язок подій;

- виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

- використана франшиза;

- суброгація;

- диверсифікація ризиків.

Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування) -- центральний принцип страхування. Розрахунок страхового відшкодування (Q) при системі пропорційної відповідальності виконується за формулою (1.1).

(1.1)

де T - фактична сума збитку;

S - страхова сума за договором;

W - вартісна оцінка об'єкта.

Для об'єктів із однаковою вартістю розмір залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим ближче вона до вартісної оцінки об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник. Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Майже завжди є франшиза -- мінімальна частина збитку, завданого страхувальнику, але яка не відшкодовується страховиком. Франшиза зазначається в договорі, а її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми або у відсотках до збитку. Виділяють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не перевишує розмір франшизи, але відшкодовує збиток повністю, якщо розмір збитку перевишує суму франшизи [45].

Безумовна франшиза означає, що страховик виплатить страхувальнику суму збитку за мінусом суми франшизи. тобто страхове відшкодування дорівнює збитку, зменшеному на франшизу [45].

Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, -- основні ціноутворюючі фактори у страхуванні.

Принцип суброгації означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії, за якими було оплачено страховиком [45].

Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

Виходячи зі способу транспортування, виділяється [32]:

- наземне страхування вантажів (перевезення залізничним і автомобіль-ним транспортом);

- страхування вантажів при перевезенні повітряним транспортом;

- страхування вантажів при перевезенні внутрішніми водними шляхами;

- комбіноване страхування;

- страхування поштових відправлень.

З точки зору народногосподарських інтересів цей вид класифікується на страхування:

- експортних вантажів;

- імпортних вантажів;

- внутрішніх перевезень;

- транзитних перевезень.

У сучасних умовах страхування вантажів безпосередньо пов'язано зі світовою транспортною системою, тому при проведенні даного виду страхування необхідно передусім мати загальне уявлення про транспортну систему та принципи її функціонування. Основними учасниками транспортного перевезення є:

- відправник (або вантажовідправник) - фізична або юридична особа, яка відправляє належний йому вантаж з пункту А в пункт Б;

- страховий інтерес до вантажу можуть мати його власник, перевізник, одержувач вантажу;

- перевізник, який несе відповідальність за збереження та доставку вантажу перед вантажовласником, може укласти окремий договір страхування своєї відповідальності.

Страхові випадки у страхуванні вантажів можуть включати нижче перераховані умови, за якими відшкодовуються збитки, що сталися від випадковостей та небезпек перевезення [45]:

- від пошкодження або повної загибелі всього або частини вантажу, що сталося з будь-якої причини (наприклад, стихійних лих, протиправних дій третіх осіб, катастрофи або зіткнення суден, літаків та інших перевізних засобів між собою; внаслідок зникнення перевізного засобу разом з вантажем без вісті; внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні, розвантаженні вантажу і прийомі палива та ін.), крім випадків, що виключають відповідальність страховика;

- збитки, витрати і внески по загальній аварії;

- всі необхідні і доцільно здійснені витрати по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку та по встановленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

З страхового захисту при укладанні договору страхування вантажів можуть бути виключені певні ризики. Не підлягають відшкодуванню збитки, що сталися внаслідок загибелі й ушкодження вантажів, викликані порушеннями умов транспортування, пакування, складування внаслідок відповідних дій вантажовідправника або його представників. Виключаються з страхового покриття традиційні форс-мажорні обставини.

Особливістю укладення договору страхування вантажів є складання генерального поліса - «систематичне страхування різних партій однорідного майна (товарів, вантажів тощо) на подібних умовах протягом певного терміну може за угодою страхувальника зі страховиком здійснюватися на підставі одного договору страхування генерального поліса. Страхувальник зобов'язаний щодо кожної партії майна, що потрапляє під дію генерального поліса, повідомляти страховику обумовлені таким полісом відомості у встановлений термін, а якщо він не передбачений, негайно після їх отримання. Страхувальник не звільняється від цього обов'язку, навіть якщо до моменту отримання таких відомостей можливість збитків, що підлягають відшкодуванню страховиком, вже минула. На вимогу страхувальника страховик зобов'язаний видавати страхові поліси по окремим партіям майна, що потрапляє під дію генерального поліса » [32].

Страхова сума. Так як при страхуванні майна, якщо договором не передбачено інше, страхова сума не повинна перевищувати його дійсну вартість (страхову вартість), вантаж страхується в сумі, заявленої страхувальником, але не вище вартості вантажу, зазначеної в рахунку постачальника з включенням витрат з перевезення.

В умови страхування може бути включена франшиза, що обмежує відповідальність страховика за сумою відшкодовує збитки. Франшиза дозволяє виключити з відповідальності страховика деякі види збитків, які практично неминучі при транспортуванні певних вантажів: бій, лом таких вантажів, як скло, кераміка, з розливом, розсипом товарів, що перевозяться у неупакованого вигляді.

Підставою для виплати страхового відшкодування для страховика є заява страхувальника і складений страховиком страховий акт, в якому зазначаються

- назву об'єкта страхування;

- номер видачі страхового полісу та дата його видачі;

- дата і місце виникнення (виявлення) події;

- місце події (навантажувальна майданчик, транспортний засіб, склад і т.д.);

- у який період відбулася подія (навантаження, розвантаження, перевезення, зберігання);

- причина події і докладний опис обставин його настання;

- докладний опис пошкоджень із зазначенням їх ступені і обсягу;

- є будь-чия вина або відповідальність у наступі пригоди;

- забезпечено право регресу до винної сторони;

- передбачуваний спосіб ліквідації наслідків події (просушування, перепакування, перевантаження і т.д.);

- яким чином (силами та засобами) передбачається провести ліквідацію (зменшення) шкоди;

- передбачуваний термін, необхідний для усунення наслідків пригоди;

- попередня оцінка розміру збитків.

На вимогу страховика страхувальником повинна бути повідомлена йому в письмовому вигляді вся інформація, необхідна для судження про розмір і причини пошкоджень або загибелі застрахованого вантажу і надані наступні документи [45]:

- договір купівлі-продажу;

- рахунок-фактура;

- замовлення на вигляд упаковки;

- фрахтовий ордер, замовлення на перевезення (супровід) вантажу;

- митна декларація та митне повідомлення про розмір мита (імпорт, експорт);

- передавальна відомість;

- коносамент або транспортна накладна (екземпляр одержувача з письмовим застереженням);

- акт огляду;

- аварійний сертифікат (якщо такий є);

- висновок аварійного комісара;

- калькуляція витрат по ремонту або попередній кошторис витрат.

Представник страховика вправі приступити до огляду постраждалого вантажу, не чекаючи повідомлення страхувальника про страховий випадок. Страхувальник не має права перешкоджати йому в цьому. Розмір збитків визначається страховиком на підставі даних огляду та дійсної вартості постраждалого вантажу, страхових та інших документів, що підтверджують розмір збитку. Огляд пошкодженого вантажу проводить, як правило, аварійний комісар (експерт), який заповнює аварійний сертифікат і проводить розрахунок збитку. Право вирішувати питання про сплату збитків (його розмір) або відхилення його належить виключно страховикові.

Аварійний сертифікат має містити такі відомості [45]:

- Найменування фізичної або юридичної особи - замовників огляду транспортного засобу або вантажу;

- Найменування власника транспортного засобу або вантажу (вантажовідправника, вантажоодержувача);

- Найменування та належність транспортного засобу, на якому перевозився вантаж;

- Пункт (станція, порт) відправлення і пункт (станція, порт) прибуття (призначення);

-Умови експлуатації (використання) транспортного засобу або перевезення вантажу;

- Перевантаження в шляху проходження вантажу і найменування транспортних засобів, що брали участь в перевезенні вантажу;

- Дата нанесення шкоди транспортному засобу або вантажу (початок терміну пред'явлення претензії до перевізника);

- Умови експлуатації (використання) транспортного засобу або доставки вантажу (звичайна або викликана особливими обставинами);

- Реквізити коносамента що містяться в ньому застереження;

- Дата звернення за оглядом транспортного засобу або вантажу;

- Дата огляду пошкодженого транспортного засобу або вантажу;

- Місце огляду транспортного засобу або вантажу;

- Заходи, прийняті власником (водієм) транспортного засобу або вантажовласником до запобіжних транспортного засобу або вантажу від подальшої псування або розкрадання;

- Наявність затримки в обігу за оглядом до аварійного комісара;

- Наявність затримки і причини затримки з оглядом транспортного засобу або вантажу аварійним комісаром;

- Затримки при видачі аварійного сертифіката;

- Зовнішній стан транспортного засобу або вантажу після його доставки на місце огляду;

- Вид упаковки та її відповідність виду вантажу;

- Опис збитку (характер збитку, причини його і розмір) і думка аварійного комісара про відповідальне за шкоду;

- Забезпечення страховика права на регрес до винуватця нанесення збитку.

У огляді аварійних вантажів беруть участь: представник перевізника, аварійний комісар і вантажоодержувач. Особи, які беруть участь в огляді вантажу, погоджують причини збитку і його розміри і вживають заходів щодо мінімізації збитку. Страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку.

У разі виникнення спорів між сторонами про причини і розмір збитку кожна із сторін має право вимагати проведення експертизи. Експертиза проводиться за рахунок сторони, яка вимагала її проведення. У випадку, якщо результатами експертизи буде встановлено, що відмова страховика у виплаті відшкодування була необґрунтованою, страховик приймає на себе частку витрат по експертизі, відповідну співвідношенню суми, у виплаті якої було відмовлено, і суми відшкодування, виплаченої після проведення експертизи.

Договір страхування може бути укладений на підставі однієї з нижченаведених умов:

1. "З відповідальністю за всі ризики".

За договором страхування, укладеному на цій умові, відшкодовуються незалежно від їхнього відсотка:

а) збитки від ушкодження або повної загибелі всього або частини

вантажу, що виникли з будь-якої причини;

б) збитки, видатки й внески по загальній аварії;

в) всі необхідні й доцільно зроблені видатки по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку й по встановленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

2. "З відповідальністю за приватну аварію".

За договором страхування, укладеному на цій умові, відшкодовуються:

а) збитки від ушкодження або повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок вогню, блискавки, бури, вихрячи й інших стихійних нещасть, катастрофи або зіткнення суден, літаків і інших перевізних засобів між собою, або удару їх об нерухливі або плавучі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, ушкодження судна льодом, підмочки забортною водою, а також внаслідок мір, прийнятих для рятування або гасіння пожежі;

б) збитки внаслідок пропажі судна або літака без звістки;

в) збитки від ушкодження або повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні, вивантаженню вантажу й прийомі судном палива;

г) збитки, видатки й внески по загальній аварії;

д) всі необхідні й доцільно зроблені видатки по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку й по встановленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

3. "Без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи".

За договором страхування, укладеному на цій умові, відшкодовуються:

а) збитки від повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок вогню, блискавки, бури, вихрячи й інших стихійних лих, катастрофи або зіткнення суден, літаків і інших перевізних засобів між собою, або удару їх об нерухливі або плавучі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, ушкодження судна льодом, підмочки забортною водою, а також внаслідок мір, прийнятих для рятування або для гасіння пожежі;

б) збитки внаслідок пропажі судна або літака без звістки;

в) збитки від повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні, вивантаженні вантажу й прийомі судном палива;

г) збитки від ушкодження вантажу внаслідок катастрофи або зіткнення суден, літаків і інших перевізних коштів між собою або із усяким нерухливим або плавучим предметом (включаючи лід), посадки судна на мілину, пожежі або вибуху на судні, літаку або інших перевізних коштах;

д) збитки, видатки й внески по загальній аварії;

е) всі необхідні й доцільно зроблені видатки по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку й по встановленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

4. Не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок:

а) усякого роду воєнних дій або заходів і їх наслідків, ушкодження або знищення мінами, торпедами, бомбами й іншими знаряддями війни, піратських дій, а також внаслідок громадянської війни, народних хвилювань і страйків, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення вантажів по вимозі військової або цивільної влади;

б) прямого або непрямого впливу атомного вибуху, радіації або радіоактивного зараження, пов'язаних з будь-яким застосуванням атомної енергії ;

в) наміру або грубої недбалості Страхувальника або Вигодонабувача, або їхніх представників, а також внаслідок порушення ким-небудь із них установлених правил перевезення, пересилання й зберігання вантажів;

г) впливу температури, трюмного повітря або особливих властивостей і природних якостей вантажу, включаючи усушку;

д) невідповідного упакування або укупорки вантажів і відправлення вантажів в ушкодженому стані;

е) вогню або вибуху внаслідок навантаження з відома Страхувальника або Вигодонабувача, або їхніх представників, але без відома Страховика, речовин і предметів, небезпечних відносно вибуху або самозаймання;

ж) недостачі вантажу при цілості зовнішнього впакування;

з) ушкодження вантажу хробаками, гризунами й комахами;

і) уповільнення в доставці вантажів і падіння цін;

Не відшкодовуються також усякі інші непрямі збитки Страхувальника, крім тих випадків, коли за умовами страхування такі збитки підлягають відшкодуванню в порядку загальної аварії.

По договорах страхування, укладеним на умовах "З відповідальністю за приватну аварію" та "Без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи", крім того не відшкодовуються збитки, які виникли внаслідок:

1) повені й землетруси;

2) відпрівання транспорту й підмочки вантажу атмосферними опадами;

3) знецінення вантажу внаслідок забруднення або псування тари при

цілості зовнішнього впакування;

4) викидання за борт і змиття хвилею палубного вантажу або вантажу,

перевезеного в безпалубних судах;

5) крадіжки або недоставляння вантажу.

1.3 Правове регулювання страхового супроводу вантажоперевезень в Україні

Правове регулювання страхового супроводу вантажоперевезень в Україні має 2 основних сегменти:

1. Регулювання діяльності вітчизняних та зарубіжних страхових компаній при страхуванні вантажів та вантажоперевезень:

- при внутрішніх перевезеннях в Україні;

- при експорті вантажів за кордони України (під митним контролем) перевізниками - резидентами України та перевізниками - нерезидентами України;

- при імпорті вантажів з-за кордонів України (під митним контролем) перевізниками - резидентами України та перевізниками - нерезидентами України;

- при транзиті вантажів через території України (під митним контролем) перевізниками - резидентами України та перевізниками - нерезидентами України.

2. Регулювання технологічної та митної діяльності вантажоперевізників правилами внутрішнього перевезення вантажів в Україні та правилами міжнародного перевезення (експорт/імпорт) та транзиту вантажів, а також регулювання технології взаємодії вантажовідправника, вантажоотримувача, вантажоперевізника та страховика при виникненні застрахованих ризиків відносно застрахованого вантажу.

Аналіз Закону України «Про страхування» [1] з точки зору участі страховиків - резидентів та страховиків - нерезидентів в страховому супроводі вантажоперевезень в Україні показує:

1. Згідно статті 2 Закону [1]

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності:

- виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

- перестрахування;

- страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

- допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуального ризику та задоволення претензій.

Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

4) між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

5) страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.

2. Згідно статті 6 Закону [1]:

- страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) є в Україні добровільним видом страхування.

3. Згідно статті 16 Закону [1]:

4. Згідно статті 25 Закону[1]:

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином при вантажоперевезеннях автомобільним транспортом:

- страхування вантажів та вантажоперевезень автомобільним транспортом в Законі України «Про страхування»[1] страховиками - нерезидентами заборонено, аналогічно страхуванню цивільної відповідальності власників автотранспорту перед третіми особами;

- міжнародний обов'язковий механізм «Зеленої картки», тобто страхування цивільної відповідальності страховиками - резидентами України страхових випадків з автотранспортом резидентів України, які виникли на територіях автошляхів в інших країнах, з створенням гарантійної міжнародної відповідальності Моторного транспортного страхового бюро України - для майнового страхування страховиками-резидентами вантажів за кордоном не створений;

- єдиним законодавчо-дозволеним механізмом здійснення страхового супроводу експортно-імпортних і транзитних вантажів страховиками - резидентами України за кордоном та страховиками - нерезидентами України при страхуванні експортно-імпортних і транзитних вантажів на території України є механізм перестрахування ризиків страхування вантажів між страховиками-резидентами та страховиками-нерезидентами;