Подолання прихованого банкрутства банком

Так, італійський Унікредит (Uni-Credit) виділив 500 млн. грн. (62 млн. доларів США) на поповнення капітальної бази Укрсоцбанку, придбаного ним у 2007 році. Німецький Комерцбанк (Commerzbank) погодився на 33-процентне збільшення (на 85 млн. доларів США) капіталу дочірнього банку "Форум", у якому він має мажоритарну частку. Державний російський Внєшекономбанк (ВЕБ), який перебрав контроль над Промінвестбанком, надав 190 млн. доларів США для збільшення капіталу останнього. Акціонери Укрсиббанку, половиною акцій якого володіє французький Бе Ен Пе Паріба (BNP Paribas), погодилися збільшити капітал банку на 32% -- до 5.3 млрд, гривень.

Національний банк України, використовуючи нормативні та коригуючі методи регулювання банківської діяльності, намагається адекватно реагувати, на дестабілізаційні процеси, пов'язані з кризовими явищами. Серед вжитих ним заходів -- запровадження мораторію на дострокове вилучення депозитів, підвищення суми гарантування вкладів фізичних осіб, оперативне регулювання валютних операцій банків, використання інституту тимчасової адміністрації тощо. Відповідно до постанов НБУ "Про окремі питання діяльності банків" [5J та "Спеціальний порядок здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків" [6] банкам надано рекомендації щодо здійснення реструктуризації заборгованості, змінено вимоги стосовно розрахунку регулятивного капіталу, умов виконання окремих економічних нормативів, тимчасовим адміністраторам надано право знижувати вартість статутного капіталу банку в разі перевищення обсягу зареєстрованого статутного капіталу над обсягом регулятивного капіталу тощо.

Із 6 червня 2009 року набула чинності Постанова Правління НБУ від 30.04.2009 р. № 259 "Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України" [7]. Розробка цього положення була зумовлена необхідністю розмежування функцій регулювання НБУ грошово-кредитного ринку через інструменти монетарної політики та кредитної підтримки банків для їх фінансового оздоровлення в межах застосування пруденційних інструментів. У результаті кількість вимог, виконання яких було обов'язковим для банків, котрі звертаються за допомогою НБУ, була зменшена з 14 до 4. Також зменшено максимальний термін рефінансування шляхом проведення тендерів з підтримання ліквідності банків із 365 до 90 днів. Основним інструментом рефінансування має стати рефінансування шляхом проведення тендерів з підтримання ліквідності банків терміном до 14 днів, за результатами яких встановлюватиметься базова ставка за кредитами рефінансування, що визначатиме спрямованість грошово-кредитної політики.

Загалом можна виділити такі регуляторні заходи НБУ, спрямовані на забезпечення стабільності банківської системи:

· встановлено підвищені коефіцієнти резервування під кредитні операції банків;

· застосовано жорсткіші критерії визначення кредитоспроможності позичальників;

· банки зобов'язано надавати споживачу інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту;

· змінено норматив адекватності регулятивного капіталу (РК) -- при розрахунку нормативу Н2 (співвідношення ліквідних активів і суми зобов'язань) береться до уваги валютний ризик та ризик довгострокової ліквідності;

· збільшено розмір мінімального регулятивного капіталу до 10 млн. євро (згодом відкоригований -- до 75 млн. грн.);

· збільшено вимоги до регулятивного капіталу при отриманні банківської ліцензії та письмових дозволів НБУ;

· запроваджено новий норматив НЗ -- співвідношення регулятивного капіталу і сукупних активів (не менше 9%);

· підготовлено методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках;

· запроваджено методичні рекомендації щодо планування в банках України заходів на випадок виникнення непередбачуваних обставин;

· здійснено діагностичне обстеження банківського сектору, за результатами якого встановлено вимоги щодо рекапіталізації банківської системи;

· спрощено процедуру реєстрації статутного капіталу;

· пом'якшено вимоги щодо розрахунку регулятивного капіталу;

· змінено умови рефінансування банків у межах застосування пруденційних інструментів;

· посилено вимоги до формування банками обов'язкових резервів;

· обмежено кредитування в іноземній валюті;

· вжито заходів щодо підтримки ліквідності банків, капіталізованих за участю держави;

· урегульовано питання щодо реструктуризації заборгованості за кредитами позичальників -- фізичних осіб [8];

· змінено порядок урахування коштів, залучених на умовах субординованого боргу. До 1 січня 2012 року встановлено граничну суму коштів, залучених на умовах субординованого боргу, які включаються до регулятивного капіталу банку, в обсязі не більше 100 відсотків основного капіталу банку. Кошти, залучені у цей період на умовах субординованого боргу, включаються до капіталу банку в повному обсязі, без урахування обмежень, встановлених для додаткового капіталу. До 1 січня 2012 року субординований борг включається до капіталу банку без щорічного зменшення на 20 відсотків від його первинної вартості [8];

· підготовлено пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, пов'язаних із регулюванням банківської діяльності, тощо.

Особливої уваги заслуговують зміни до Закону України "Про банки і банківську діяльність", прийняті в липні 2009 року [9]- Майже всі вони стосуються вдосконалення процесу регулювання банківської діяльності відповідно до сучасних потреб банківської системи.

Очевидно, процес регулювання банківської діяльності в Україні в сучасних умовах потребує глибокого переосмислення і трансформації. Насамперед це стосується питань участі держави в капіталізації банків, удосконалення і забезпечення ефективності процесу рефінансування банків та надання стабілізаційних кредитів, управління банківськими ризиками. Важливими факторами є також політична стабілізація в країні, ефективна співпраця з міжнародними фінансовими організаціями та розробка і виконання чіткої державної стабілізаційної програми.

3.3 Наслідки впливу банківської кризи на фінансову стійкість банків та шляхи їх подолання

Доцільніше, слід виділити внутрішні та зовнішні фактори, які призвели до кризових явищ у вітчизняній банківській системі.

Серед зовнішніх виділимо світову фінансову кризу. Поточну кризу пов'язують із фінансовою кризою у Сполучених Штатах Америки. Хочу наголосити -- криза є саме фінансовою, а іпотека була лише приводом, найвужчим місцем фінансового ринку.

До внутрішніх факторів віднесемо такі. Передусім -- політичну кризу. Зауважимо, що з жовтня 2008 року наша країна перебуває у подвійній -- політичній та економічній -- кризі водночас.

Банківська криза спровокована також структурою української економіки, реальним станом зовнішньої заборгованості, безвідповідальною соціальною політикою, значною часткою приватного споживання у ВВП (на початок 2008 року вона становила понад 60% і наблизилася до рівня економічно розвинутих країн).

Серед основних причин кризи -- неконтрольований розвиток фінансової системи, яка зростала невиправдано швидко (іпотека в ній -- лише одна складова, до того ж в Україні незначна -- 2% від ВВП). Так, за 2000 - 2007 роки ВВП у доларовому вимірі збільшився в 1.68 раза, тоді як основні показники банків зросли в 6-7 разів [ 1, с. 20].

Отже, на початок 2008 року сектор фінансових послуг випереджав реальний сектор економіки за внеском у ВВП. Так, у 2007 році сукупні активи банків щодо ВВП становили 85%, а лише 10 років тому значення цього показника дорівнювало 2-10% від ВВП.

На сьогодні ризики сконцентровані також у поведінці влади і вкладників.

Основний привід для початку банківської кризи -- втрата довіри. Відсутність довіри --ключова проблема. Уся банківська система спирається на довіру: між клієнтами та банками, а також між банками в усьому світі. І якщо ця довіра зникає, одразу ж з'являється велика кількість проблем, пов'язаних із ліквідністю: дефіцит ресурсів, необхідних для розрахунків за кредитами, складнощі з рефінансуванням, наданням нових кредитів. Ми сьогодні спостерігаємо значний відплив коштів із банківської системи. Люди, підприємства, які забирають свої гроші, роблять це тому, що не вірять владі та банківським установам. Негативна інформація, що надходить із владних кабінетів, також сприяє відпливу коштів із банків.

Ми розплачуємося за бездумну політику стимулювання споживання в борг.

До факторів, що сприяють поглибленню кризових явищ у банківській сфері, можна віднести й вивезення капіталу з України іноземними інвесторами під впливом кризових подій на американському і європейському фінансових ринках. Причинами банківської кризи є також проблеми валютного курсу і висока доларизація вітчизняної економіки.

Одна з серйозних системних проблем -- валютний курс. Високий курс долара невигідний передусім для банків, оскільки 53% кредитів надано в іноземних валютах, і є високі ризики їх неповернення.

Існуючий нині у нашій країні валютний курс, суттєво завищений і ключова складова цього явища -- паніка в суспільстві, втрата довіри та спекуляції на ринку. Немає економічних причин для падіння гривні. На це вказує хоча б такий факт: якщо за підсумками 2008 року негативне зовнішньоекономічне сальдо України становило 300 млн. доларів, то за підсумками січня 2009 року дефіцит було повністю ліквідовано.

Відповідно доларизація -- є також однією з причин нашої кризи. Рівень доларизації економіки України у 2008 році зріс із 22.8 до 30.6%. Фактично у нас в обігу паралельно перебувають дві валюти.

Антикризові заходи Національного банку України, спрямовані на вирішення двох основних завдань -- підтримки ліквідності банківської системи шляхом її рефінансування та забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу -- виявилися малоефективними. До того ж на початку року виникла затримка з рефінансуванням через необхідність узгодження з урядом порядку надання таких кредитів.

Заборона рефінансування і масові неповернення кредитів і так уже призвели до серйозного зниження ліквідності банків, а зняття грошей із депозитів узагалі паралізує їх роботу.

Багато проблем, із якими зіткнулася Україна і які списують на світову кризу, можна було б вирішити впродовж кількох місяців. Однак найбільша складність у тому, що в країні немає кваліфікованих кризових менеджерів, експертів, які могли б зорієнтуватися в ситуації, що склалася. А реакція української влади на події часом буває неадекватною.

Слід зазначити, що помилки в розробці стратегії і тактики діяльності банків України є також істотними факторами, які зумовили зростання негативних наслідків у банківській діяльності. Криза показала, що банки самі сприяли кризі:

по-перше, існувала невідповідність наповнення ресурсного кошика українських банків і строків, на які вони надавали кредити юридичним і фізичним особам (що спровокувало зростання як процентних ризиків, так і ризиків ліквідності), -- запозичали за кордоном строком на 4-5 років під 4.5%, а розміщували кредити на 10--20 років під 12%. Тобто існують значні строкові, а також валютні дисбаланси у банківській системі України (4, с. 31);

по-друге, є реальний розрив між валютами надання кредитів та доходів, які отримують наші громадяни. Це теж негативно впливає на фінансову стійкість банків України;

по-третє, більшість українських банків останнім часом знизила стандарти щодо надання кредитів, не враховуючи часто того ризику, на який іде. Зростання сукупного кредитного портфеля банків (у 50 разів за п'ять років -- це по суті "кредитна лихоманка") призвело до того, що позички надавалися без оцінки кредитоспроможності клієнта, навзамін банки одержали величезний обсяг "поганих" кредитів -- понад 10% від загального обсягу портфеля;

по-четверте, уже в умовах кризи банки виявилися нездатними об'єднуватися для вирішення загальних завдань.

Негативними наслідками впливу банківської кризи на фінансову стійкість українських банків є такі:

- зниження якості банківських активів, оскільки через погіршення макроекономічної ситуації і політичну невизначеність у країні проблеми з погашенням кредитів матимуть як фізичні, так і юридичні особи;

- втрата довіри з боку вкладників, істотне падіння курсу національної валюти як наслідок скорочення грошових заощаджень із приватного сектору;

- зниження ліквідності;

- зменшення капіталізації банків;

- скорочення ресурсної бази банків;

- зростання процентних ставок;

- збільшення обсягів неповернутих валютних кредитів.

Разом з тим до ризиків, які можуть призвести до зниження фінансової стійкості вітчизняних банків у 2009 році, можна віднести:

- ймовірність подальшого зниження обсягу банківських депозитів;

- зниження обсягу кредитування реального сектору економіки;

- подальше погіршення якості активів, у тому числі за рахунок зниження вартості цінних паперів в інвестиційних портфелях банківських установ, а також за рахунок збільшення частки проблемної заборгованості за кредитами, у тому числі пролонгованими банками раніше;

- значні проблеми з ліквідністю внаслідок продовження відпливу ресурсної бази із банківських установ;

- банки можуть стикнутися з обмеженням можливостей рефінансування зовнішніх запозичень, примусовою пролонгацією грошових зобов'язань значної кількості позичальників через погіршення їх платоспроможності;

- прогнозується також зростання недовіри між суб'єктами фінансового ринку за умови обмежених можливостей підтримки регулятором ліквідності великих банків;

- на вітчизняні банки може також очікувати: висунення вимог щодо дострокового погашення зовнішніх боргових зобов'язань через подальше зниження кредитних рейтингів України; значне послаблення інтересу іноземного капіталу до фінансового ринку України і, як наслідок, -- зведення до мінімуму підтримки більшості дочірніх банків іноземними материнськими групами, збільшення кількості випадків оперативного втручання в поточну діяльність банківських установ (запровадження тимчасових адміністрацій), що стимулюватиме примусову консолідацію банків.

Висновки

Запропоноване поняття "конкурентоспроможність банку на регіональному ринку", а також його чітке розмежування з поняттям "конкурентоспроможність банку"сприятиме підвищенню вагомості регіональної банківської діяльності, розширенню теоретико-методичного інструментарію щодо управління конкурентоспроможністю банку.

Розроблений науково-методичний підхід до побудови ефективної регіональної інфраструктури банківської установи є дієвим упереджувальним механізмом щодо прийняття неефективних управлінських рішень в ході реалізації регіональної політики банку, зокрема, на етапі формування регіональної банківської мережі.

Описана вище оптимізаційна модель може бути широко використана як у сфері розвитку регіональної інфраструктури банку, так і на етапі уточнення тактичних завдань банківських підрозділів. У процесі розробки планів забезпечується можливість врахування прогнозної реакції безпосередніх конкурентів та їх спроможності знизити запланований банком результат, тобто врахувати вплив динаміки зовнішнього середовища. Це сприятиме формуванню додаткових конкурентних переваг банку та підвищить якість планування його діяльності з метою збереження та посилення його потенціалу.

Підсумовуючи викладене вище щодо підходів і методів оцінки величини ефекту синергії в операціях консолідації (злиття чи поглинання), зазначимо, що всі вони мають економічне обґрунтування, базуються на дослідженнях великої кількості практичних даних і зумовлені особливостями економічного розвитку країн загалом та економічних суб'єктів зокрема, а також дією ринкових законів. Проте, для отримання достовірної оцінки величини синергетичного ефекту в операціях злиття й поглинання компаній, корпорацій чи банківських установ необхідно враховувати значно більше факторів, що відповідно потребує подальших модифікацій та змін в обчисленні ефекту синергії. Водночас треба ретельно аналізувати й адекватно оцінювати конкурентне ринкове середовище, технології здійснення операцій злиття і наслідки дій конкурентів.

Слід враховувати й те, що сама структура і характер операцій злиття й поглинання мають значний вплив на ціну угоди та інші параметри; навіть придбання успішної компанії (банку) не гарантує високого результату, оскільки можливі помилки в прогнозах, у процесі проведення переговорів, а також при визначенні ціни угоди, що може призвести до втрати її ефективності, а при ворожому поглинанні витрати на здійснення операції часто взагалі суттєво перевищують очікувані, прогнозовані доходи, й ефект синергії не проявляється зовсім.

Найбільш адекватну та реальну оцінку величини ефекту синергії може дати метод на основі дисконтування грошових потоків, які генеруватимуться новоствореним банком після об'єднання з урахуванням усіх складових синергетичного ефекту. Використання двох фінансових концепцій: вартості грошей і часу та зв'язку прибутковості з ризиком дасть змогу визначити й оцінити очікувану величину ефекту синергії в майбутньому при злитті чи поглинанні банків на основі дисконтованого грошового потоку, який генеруватиметься об'єднаним банком і його активами після злиття.

В роботі розглянуто узагальнений підхід до визначення оцінки фінансової стабільності розвитку банку, який враховує різні аспекти його діяльності шляхом використання певної системи індикаторів та може бути застосованих щодо різних часових інтервалів функціонування банку. Водночас цей підхід дає змогу проаналізувати структурний вплив окремих складових обраної системи індикаторів на стабільність функціонування установи. Особливість запропонованого підходу полягає у поєднанні графічних та аналітичних методів визначення фінансової стабільності розвитку банку, причому аналітичні включають як непараметричні статистичні методи, так і методи інтегрального визначення підсумкового значення оцінки на основі введення у розгляд евклідової відстані у багатовимірному просторі. Це дає змогу не лише врахувати в узагальненій оцінці множинність показників фінансової стабільності розвитку банку, а й вивести консолідовану зважену оцінку придатну для проведення порівняльного аналізу

Сьогодні вкрай необхідно розробити і реалізувати на практиці концепцію безпеки фінансової системи держави і її банківського сектору, яка враховувала б особливості інтеграції України у світову економіку як рівноправного учасника глобального ринкового процесу.

Проблемними активами слід активно управляти, інакше вони ще більше знецінюватимуться. Фізичні активи треба експлуатувати там, де вони можуть генерувати прибуток (як орендний дохід), і "поганий" банк чи приватне агентство мають управляти цим процесом. Агентство повинно мати широкі можливості щодо управління однорідними активами, пропонуючи як окремим компаніям, так і цілим галузям програми реструктуризації боргів. Це сприятиме консолідації галузей і розв'язанню їх внутрішніх проблем.

Активи можуть бути продані "поганим" банком через аукціони. Крім того, "поганий" банк може вдатися до послуг інвестбанків щодо сек'юритизації кредитів і потім продавати цінні папери (облігації з певним рівнем ризику) інвесторам [29].

Коли на початку 1990-х років регулюючі органи скандинавських країн і США почали вилучати проблемні ("погані") активи з потерпілої від кризи банківської системи, допомогло те, що банки -- учасники цього процесу або вже збанкрутували, або знаходились під контролем держави. Сьогодні ж деякі політики намагаються вилучити "токсичні" активи з приватних банків, які все ще продовжують існувати, принаймні офіційно. І в цьому випадку завдання ускладнюється [6].

Оскільки надання підтримки для відновлення платоспроможності проблемного банку певним чином наражає гроші платників податків на ризик неповернення, подібне рішення має приймати законодавчий, а фінансувати -- виконавчий органи влади, а не центральний банк. На практиці ж від центрального банку часто вимагають авансового фінансування доти, доки не відбудуться законодавчі зміни чи схвалення бюджетного асигнування.

Як свідчить міжнародний досвід, у разі рекапіталізації та реорганізації проблемних банків використання державних коштів для їх підтримки дає стійкий позитивний ефект лише тоді, коли дотримуються низки принципів. Ідеться про негайне припинення кредитування неспроможних боржників; розробку проблемними банками програми реструктуризації і забезпечення жорсткого контролю над її реалізацією; встановлення й суворе дотримання правил, які обмежують надання допомоги проблемним банкам у разі недотримання ними вимог щодо якості управління і поліпшення фінансового стану; негайну відставку вищого менеджменту, відповідального за погіршення стану банків; посилення контролю за дотриманням банками нормативів власних коштів.

Поширеною є також практика надання уряду права бути акціонером комерційного банку для забезпечення фінансової стабільності останнього (уряд самостійно або через національну керуючу компанію може викупити 10 і більше відсотків розміщеного пакета акцій комерційного банку з перспективою наступного продажу цих акцій новому інвестору).

В Україні ідея створення "поганого" банку не отримала логічного завершення. Створення спеціалізованої установи для викупу проблемних банківських активів могло б сприяти оздоровленню банківської системи країни. При цьому, якщо в Україні візьмуться за створення такої установи, то держава як її власник серйозно зануриться в ці процеси. І тоді вкрай важливо забезпечити, щоб і "хороші", і "погані" банки управлялися належним чином, як комерційні структури, а не обслуговували політичні інтереси.

Українські банкіри погоджуються, що розробка такої моделі та її грамотне впровадження можуть істотно послабити негативний вплив кризи на реальний сектор вітчизняної економіки та банківську систему. Вірогідно, в нинішніх умовах найкращим варіантом стало б створення спеціалізованого агентства. При цьому обов'язковою умовою має бути прийняття відповідного закону та наявність регуляторного впливу з боку держави (в особі НБУ, Держфінпослуг та інших владних інститутів). Найімовірніше, це буде недержавна організація, яка увійде на правах члена до корпорації великих банків і згодом розширить своє поле діяльності на інші банки. Хоча доцільною була б також участь держави з її фінансовими ресурсами і потужними адміністративними важелями [29].

Якщо фінустанова втратила капітал та активи, не виконує нормативи платоспроможності, не здатна самостійно розрахуватися з кредиторами, іншого вибору немає. "Не можна перекладати втрати банків на державу, тобто -- на громадян, якщо тільки ми не поставили за мету побудувати суспільство загальної бідності [10].

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7.12.2000 р. №2121-ІІІ

2. Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків», затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. № 368

3. Зміни до Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 24 липня 2009року № 1617 - VI.

4. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" від 23.06.2009р. №1533 - VI.

5. Про окремі питання діяльності банків: постанова Правління НБУ від 05.02.2009р. №49.

6. Про внесення змін до Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків: постанова Правління НБУ від 16.04.2009 р. №225.

7. Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України: постанова Правління Національного банку України від 30.04.2009р. № 259.

8. Александров А.Ю. Управление проблемными активами в кризисных условиях // Проблемы современной экономики. -- 2009. -- TV? 1.

9. Американские банки очищаются от активов// Коммерсантъ. -- 2009. -- 10 июля (№ 123).

10. Азаренкова Г. М. Фінансові потоки в системі економічних відносин. -- X: ВД "ІНЖЕК", 2006. - 328с.

11. Ахвачев Ю. Б. Международные слияния и поглощения компаний: новые возможности предприятий России по интеграции в мировое хозяйство. -- М.:
Науч. книга, 2005. -- 120 с.

12. Балцли Б., Малер А., Ройтер В. Много денег, мало капитала. // Профиль. - 2009. - № 25.

13. Бараулина А., Кувшинова О. Формула Петра Авена // Ведомости. -- 2009. - 1 июля.

14. Беленький П.Ю., Мікула II.А., Матвєєв Є.Е. Конкурентність на транскордонних ринках. --Львів: Інститут регіональних досліджень ПАН
України, 2005.-214 с.

15. Бухарова О. Резкая девальвация //Российская Бизнес-газета. -- 2009. -- 28 июля.

16. Валдайиев С. В. Оценка бизнеса: Учебник. -- М.: Велби; Проспект, 2004. -360с.

17. Возрождение после кризиса // http://globalist.org.uа/?р =8302.

18. Выступление Председателя Банка России С.М.Игнатьева на XV111 Международном банковском конгрессе // Вестник Банка России. -- 2009. -- TV? 36.

19. Гололобова М.Н. Риски коммерческих банков при кредитовании физических лиц и способы их минимизации: Автореф. диссерт. канд. экон. наук. -- М., 2008. - 25 с.

20. Гохан П. А. Слияние, поглощение и реструктуризация компаний. Пер. с англ. А. Шматова. -- 3-є изд. -- М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. -- 741 с.

21. Грюттнер А., Маши М. Банкам грозит новая опасность // РБК daily. -2009. - 29 апреля.

22. Грунт П.В., Каменских М.В. Мониторинг финансовой стабильности в развивающихся экономиках (на примере России) - М.: ИЗПП, 2007. -106 с.

23. Гузенко Н. Платіжна криза // Контракти. -- 2009. -- 16 березня (№ 11).

24. Гукова А.В., Аникина И.Д. Оценка бизнеса для менеджеров: Учебн. по-собие / А. В.Гукова. -- М.: Омега-М, 2006. -176 с.

25. Дамодаран А. Инвестиционная оценка: инструменты и методы оценки любых активов / Пер. с англ. -- М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. -- 1341 с.

26. Дементьева С. Капиталу сделают поправку на кризис// Коммерсантъ. 2009. - 8 июля.

27. Для банков России, Украины и Казахстана, находящихся в сложной ситуации, "волшебной формулы "не существует, говорится в отчете Standard & Poor's // www.standardand- poors.ru.

28. Евтюхина Е. Возврат долгов: дороже, сложнее, жестче... // Банковское обозрение. -- 2009. -- № 2.

29. Егерев И. А. Стоимость бизнеса: искусство управления: Учебн. пособие. - М.: Дело, 2003. - 480 с.

30. Завьялова Е. Оптимальные антикризисные решения // Банковская практика за рубежом -- 2005. -- TV? 5.

31. Зарщиков А. Как спасаются деньги, когда тонут банки // Финансы. -- 2009. -- TV? 11.

32. Защита активов и консолидация// Банковское обозрение. -- 2009. -- TV? 5.

33. Зінченко В. О. Забезпечення стійкості банківської системи України: Автореф. канд. дис. -- Суми: УАБС НБУ, 2008.-24с.

34. Іпотечне кредитування: проблеми та перспективи розвитку в Україні: Інформаційно-аналітичні матеріали / За загальною ред. О.І.Кірєєва -- К: Центр наукових досліджень НБУ, 2004. -- 104с.

35. Ищенко C. M. Слияния и поглощения компаний: оценка зффекта синергии: Монография. -- К.: Науковий світ, 2007. -95 с.

36. Кириллов Р. Западные банки под угрозой// РБК daily. - 2009. - 18 февраля.

37. Корейское АРКО не осталось без работы // Ведомости. -- 2003. -- 6 августа.

38. Кочелягин Н. "Плохой " банк близится к просрочке // Время новостей. 2009. - 10 июля.

39. Коупленд Т., Копер Т., МурринДж. Стоимость компаиий: оценка и управ-ление/Пер. с англ. -- М.: Олимп-Бизнес, 2005.-576 с.

40. Локшина Ю. Капитал банков обернут господдержкой // Коммерсантъ. 2009. --1 июля.

41. Лютий І., Юрчук О. Конкурентоспроможність банків в умовах глобалізації та лібералізації руху капіталу // Вісник Національного банку України. - 2006. -М 11.-С. 18-25.

42. Люзняк М.Е. Щодо оптимізації регіональної структури банківської системи // Економіст. -- 2008. - № 8. -- С. 54-57.

43. Мнимое банкротство -- не вариант // Банковское обозрение. -- 2009. -- TV?

44. Момот Т. Оцінка вартості бізнесу: сучасні технології. -- X: Фактор, 2007.-224 с.

45. Нерсесов М. Кризис сегодня // Fi- bo-forex.ru. -- 2009. -- 14 апреля.

46. Никонова И. А., Шамгунов Р.Н. Стратегии и стоимость коммерческого банка / 2-е изд. -- М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. - 304 с.

47. Недосекин А. О. Применение нечетких моделей в управлений финансами банков // www.sedok.narod.ru.

48. Общая теория статистики: Учебник/ Т. В. Рябушкин, М. Р. Ефимова, И. М. Ипатова, Н. И. Яковлева. -- М.: Финансы и статистика, 1981. -- 312 с.

49. Оверченко М. Банкротство ждет 1000 банков // Ведомости. -- 2009. - 10 февраля.

50. Отчет Группы по работе со слабыми банками. -- Базель: Банк международных расчетов, 2002.

51. Оценка бизнеса: Учебник/ Подред. А.Г.Грязновой, М.А.Федотовой. -- М.: Финансы и статистика, 2005. -- 736 с.

52. "Плохой" банк для "хороших" банков//Банковское обозрение. -- 2009. -№ 5.

53. Поморина М.А. Планирование как основа управлений деятельностью банка. -- М.: Финансы и статистика, 2002. -384с.

54. Подчесова В. Ю. Управління кредитним ризиком банку: Автореф. канд. дис. - Суми: УАБС НБУ, 2009. - 23 с.

55. Предложена цена выкупа "плохих" активов// Банковское обозрение. - 2009. - TV? 5.

56. Руководство для органов банковского надзора по работе со слабыми банками. -- Базель: Банк международных расчетов, 2002.

57. Румянцев А. Банкам необходимо избавиться от токсичных активов // http://banki.ua/rheme/?пею5_і^=69.

58. Савчук С. И. Уровень конкуренто-способности и результаты конкурентной борьбы: проблема корректного использования показателей //Актуальні проблеми економіки. -- 2004. - № 6(36). -С. 124-131.

59. СлєсарчукС. Час повертати // Контракти. -- 2008. -- 21 липня (№ 29) // http://kontrakty.com.ua/show/ukr/full_main /292008.html

60. Собственная служба взыскания -- защита от высоких цен // Банковское обозрение. - 2009. - № 6.

61. Сошина В. Реструктуризация со множеством неизвестных // Банковское обозрение. -- 2009. -- № 3.

62. Сошина В. Что делать клиенту с проблемным банком // Банковское обозрение. - 2009. - ТУ? 5.

63. Струк О. Дорогі боржники // Контракти. -- 2009. -- 23 березня (№ 12).

64. Талинь 0. В. Ефективність розвитку банківської системи України в умовах євроінтеграції: Автореф. канд. дис. -- Львів: ЛІБС УБС НБУ, 2008. - 22 с.

65. Трохов М.Е. Использование кредитными организациями показателей, ориентированных на риск //Деньги и кредит. - 2007. - № 4. - С. 52-53.

66. Финансовая буря -- где же мы находимся? Материалы выступления г. Жана-Клода Трише, президента ЕЦБ (Economic Club of New York) 14.10.2008г.

67. Фінансова криза добралася і до європейських банків: За матеріалами Інтерфакс-Украіна // http://news.fman-ce.ua.

68. Хакен Г. Тайны природы. Синергетика: учение о взаимодействии. -- М. -- Ижевск: Ин-т компьютерн. ис-след., 2003.-350с.

69. Хороший плохой банк // http://www.nand.ru/baza-znanii/pub- Іікаі5Іі/28-0 l-2009.html.

70. Христофорова О. М. Кредитні потоки банків: теоретичне узагальнення, аналіз управління. -- Харків: Константа, 2005. -- 106 с.

71. Черняк О., Камінський А. Методика вибіркових досліджень у банківській системі України // Вісник НБУ.- 2006. - № 8. - С 14-19.

72. Шестаков Д. Злоупотребление дробленим // Банковское обозрение. -- 2009. - № 5.

73. Шкарпова О. Неповерненці// Контракти. -- 2009. -- № 13.

74. Шпаков Ю. Принуждение к кредитованию // Время новостей. -- 2009. -- 6 июля

75. Финансовые результаты банков. Депозиты физических лиц // www.fi-nance.ua.

76. Финансовые результаты банков. Депозиты юридических лиц // www.fi-nance.ua.

77. Финансовые результаты банков. Структура кредитно-инвестиционного портфеля // www.finance.ua.

78. Тітов О. Державний дах//http://news.finance.ua/ua/~/2/110/ uа/2009/03/03/153524.

79. Benston G. J., Hunter W. C, Wall L. D. Motivation for Bank Mergers and Acquisitions: Enhancing the Deposit Insurance Put Option Versus Earnings Diversification // Journal of Money, Credit and Banking. - 1995 - № 3. Vol XXVII. -P. 777-787.

80. Edison H. Do indicators of financial crises work? An evaluation of an early warning system. Board of Governors of the Federal Reserve // System International Finance Discussion Paper. -- 2000. -- № 675. //www.frb.org.

81. Kuzemin A., Lyashenko V. Procedure of formalization of the indices of banks stable functioning in comparative estimates of their development // International Journal "Information Technologies and Knowledge "-2007 - Vol. 1., Num. 2. - P. 175-181.

82. Kuzemin A., Lyashenko V. Some aspects of comparative analysis of banks
functioning // Intenational Book Series "Information science and computing". -- 2009. - Book№ 10 "Intelligent Support of Decision Making". -- P. 31--38.

83. Zimmerman H. J. Fuzzy Sets The ory and Its Applications. -- Kluwer Acad
emic Publishers, 2001. -- 236p.

84. www.bank/gov.ua.

ДОДАТКИ

Додаток А

Позички, надані банками не депозитним фінансовим корпораціям
Період (на кінець року)	Усього позичок, млрд. грн.	Утому числі
		Страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди	Інші фінансові посередники
		усього, млрд. грн.	до 1 року, %	усього, млрд. грн.	до 1 року, %
2005	1.6	немає даних	немає даних	немає даних	немає даних
2006	2.7	0.3	66.7	2.4	45.8
2007	5.9	0.6	50	5.3	47.2
2008	9.8	0.7	57.1	9.1	38.5
Динаміка активів фінансово-кредитних установ
			На початок року	Темпи приросту, (2009 -2008 рр.)
Фінансова установа
	2005	2006	2007	2008	2009
Банківські установи	млрд. грн.	141.5	223	340.2	619.1	973.3	1.6
	% вщ ВВП	41	53	62.5	86.8	102.5	1.2
Страхові корпорації	млрд. грн.	20	20.9	24	32.2	41.9	1.3
	% вщ ВВП	5.8	5	4.4	4.5	4.4	1
Кредитні спілки	млрд. грн.	0.9	1.9	3.2	5.3	6	1.1
	% вщ ВВП	0.3	0.5	0.6	0.7	0.6	0.9
Недержавні пенсійні фонди	млрд. грн.	0.03	0.05	0.14	0.28	0.6	2.1
	% вщ ВВП	0.01	0.01	0.03	0.04	0.06	1.5
Ломбарди	млрд. грн.	0.2	0.4	0.6	0.4	0.5	1.3
	% вщ ВВП	0.06	0.09	0.1	0.06	0.06	1

Додаток Б

Додаток В

Основні показники діяльності банків України за 2003-2010 роки
Показники	Роки	Темп зростання за 2008 p., %	Приріст за 2000 - 2008 pp.,рази
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Кількість зареєстрованих банків	182	179	181	186	193	198	198	195	-	В 1.05 раза
Загальні активи, млн. грн	67774	105 539	141 497	223024	353086	619004	973 332	983 527	157	У 19.1 раза
Кредитний портфель, млн. грн	46736	73442	97197	156385	268688	485507	792 384	731 602	163	У 24.7 раза
Питома вага кредитного портфеля з активах, %	63.2	69	69.6	68.7	70.1	76.1	78.4	81.5	-	В 1.3 раза
Власний капітал банків, млн. грн.	9 983	12 882	18421	25451	42 566	69 578	119 263	122 032	171	У15.1 раза
Адекватність власного капіталу, %	13.97	13.25	13.29	13.34	13.49	13.40	13.67	13.74	101	0.98
Зобов'язання банків, млн. грн.	53913	87 352	115927	188427	297613	529 818	805823	743 324	152	У 20.3 раза
Депозити фізичних осіб, млн. грн.	19092	32113	41207	72 542	106 078	163482	213219	213 258	130	У19 разів
Питома вага депозитів фізичних осіб у банківських зобов'язаннях, %	28.1	35.4	36.8	35.5	38.5	35.6	30.9	26.5	-	У 0.94 раза
Рентабельність активів	1.27	1.04	1.07	1.31	1.61	1.50	1.03	-0.97
Рентабельність капіталу	7.97	7.61	8.43	10.39	13.52	12.67	8.51	-7.04