Лізинг не потребує термінового початку платежів, що дозволить без різкої фінансової напруги оновити виробничі фонди лізингоодержувача, придбати дороге обладнання та користуватись ним.

Дуже часто товариству простіше отримати майно в лізинг, ніж кредит на його придбання, особливо якщо таке товариство не має кредитної історії та додаткового забезпечення, яке вимагатиме банк.

Отримавши майно в лізинг, лізингоодержувач зможе більш ефективно використати власні кошти. Використання власних коштів на придбання основних фондів економічно не виправдано ні по вартості, ні по строкам.

Лізинговий договір більш гнучкий, ніж кредитний, оскільки надає можливість обом сторонам вибрати зручну схему виплат.

Строк лізингу може бути значно більшим ніж строк кредиту.

Договір лізингу може передбачати можливість викупу майна, отриманого в лізинг, його заміну та більш нове та сучасне або повернення майна лізингодавцю. У зв'язку з цим для лізингоодержувача зменшується ризик морального та фізичного зносу такого майна. А підтримка виробництва лізингоодержувача на сучасному рівні дає йому певні конкуренті переваги.

При придбанні майна в лізинг лізингоодержувач може отримати цілий комплекс додаткових послуг по транспортуванню, страхуванню, державній реєстрації, технічному обслуговуванню предмету лізингу тощо. Все це лізингоодержувачу прийшлось би здійснювати самостійно у випадку закупівлі майна за власні чи кредитні ресурси.

В деяких країнах (однак це не є характерним для України) лізингове майно може не обліковуватись на балансі лізингоодержувача, що не збільшує активи такого лізингоодержувача та відповідно не погіршує показники ліквідності останнього за рахунок змін співвідношення поточних та довгострокових активів, також відсутня база для сплати податку на майно, якщо такий існує, тощо [32].

В деяких країнах (однак це також не є характерним для України) існують певні податкові пільги (стимули) дляог розвитку лізингу, що призводить до податкової оптимізації діяльності як лізингодавця, так і лізингоодержувача.

Лізинг надає лізингоодержувачу можливість користуватись майном на кредитній основі, зберігаючи при цьому можливості використання існуючих кредитних ліній.

Розвиток лізингу в Україні допоможе розвитку малого та середнього бізнесу. Це в свою чергу призведе до багатьох позитивних змін в економіці. Зокрема, до лізингових операцій залучаться великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств. Відбудеться стовідсоткове кредитування, яке не вимагатиме негайного початку платежів. Контракт з лізингу буде набагато простіше отримуватися, ніж позика. Отримання необхідного обладнання у лізинг стане вигідніше, ніж за контрактом купівлі-продажу. Також виникне можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вираженні, а в машинах та устаткуванні. Через лізинг можна буде оперативно реконструювати виробництво та направляти зекономлені кошти на інші потреби. Але, незважаючи на ці переваги, світова криза, нестабільність вітчизняної економіки, недосконале законодавство та скорочення обсягів внутрішнього і зовнішнього фінансування негативно позначилися на ринку. Через відсутність джерел фінансування, девальвацію української валюти відбулося різке падіння платоспроможного попиту, значно скоротилась загальна вартість лізингових угод. У зв'язку із скороченням обсягів фінансування і підвищенням ризикованості інвестицій зросли відсоткові ставки. Також скоротились терміни лізингового кредитування. При зростанні кількості договорів фінансового лізингу їх загальна вартість у 2008 році зменшилась на 6,9 млрд. грн. [3]. Крім об'єктивних кризових причин можна також відзначити несприятливий податковий клімат, недостатню фінансову стійкість лізингодавців, недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу. За оцінками фахівців 70-80% лізингових компаній відмовилися від залучення нових клієнтів і практично всі припинили фінансування операцій з лізингу будівельного і промислового устаткування. У короткостроковій перспективі на ринку лізингу прогнозують підвищення вимог лізингових компаній до фінансового стану потенційних клієнтів.

Отже, підсумовуючи результати діяльності українського лізингового ринку в період кризи та до моменту її настання, можна зазначити, що лізинг як і раніше залишається однією з передумов розвитку економіки та вітчизняного товаровиробника, незважаючи на погіршення умов у кризовій ситуації. Лізинг дозволяє ефективно погоджувати інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній.

1.4 Техніко-економічна характеристика АБ «Укркомунбанк»

АБ «Український комунальний банк» зареєстрований у м. Луганську з 09.08.1996г., Є найбільшим в регіоні і має в своєму розпорядженні самої розгалуженою мережею. Банк має 2 філії і 104 отделеній у всіх містах та районах Луганської області, 14 обласних центрах України і філії в м. Київ. Акціонерами банку є найбільші промислові підприємства та бізнес-структури Луганської області. Чисті активи банку близько 560 млн.грн. Загальна чисельність співробітників банку - більше 1000 чоловік, в т.ч. в Головному офісі - близько 230 осіб. Середній вік працівників - 32 роки.

Банк здійснює свою діяльність, грунтуючись на раціональному поєднанні інтересів клієнтів, співробітників, партнерів і суспільства в цілому.

Постійно підвищує якість і збільшує перелік послуг, які він надає; знижує собівартість банківських операцій, удосконалює стратегічне і поточне планування.

Чи дотримується принципів перевищення темпів зростання чистих активів і прибутку над темпами зростання витрат з утримання персоналу.

Чи дотримується послідовності своїх принципів при формуванні кредитної, депозитної, інвестиційної та кадрової політики Банку.

Банк обслуговує більше 90 тисяч рахунків клієнтів: підприємств, організацій та громадян. Клієнтами банку є, ДХК «Лисичанськвугілля», ЗАТ «Трансмашінвест», ЗАТ «Луганський м'ясокомбінат», ТОВ СХФ «Агрукрптаха», ЗАТ СПД «Агротон», ЗАТ НВЦ «Трансмаш», ТОВ ТД «Краснолуцький машзавод», ОКП Компанія «Луганськвода» , ДП Луганський Облавтодор і інші найбільші підприємства Луганської області. Банк має сучасну автоматизовану систему обробки інформації (більше 800 комп'ютерів, виділені канали зв'язку, WAP-портали, інтернет-банкінг, мобайл-банкінг), через яку щодня виконує більш ніж 20000 транзакцій.

Ресурсну базу банку складають кошти на рахунках клієнтів - близько 450 млн.грн., В т.ч. строкові депозити - понад 200 млн.грн. Капітал банку -83 млн.грн.

Депозитний портфель фізичних осіб за 9 місяців 2008 рік збільшився на 16,4 млн або на 10,1% і склав 186,7 млн.грн.

Залучені кошти юр. осіб збільшилися на 40,9 млн.грн або на 32% і склали 180,2 млн.грн.

Середньомісячний кредитний портфель банку перевищує 300 млн. грн. Серед пріоритетних напрямків фінансування - вугільна промисловість, машинобудування, агропромисловий комплекс і комунальне господарство.

Відповідно до банківської ліцензії АБ «Укркомунбанк» здійснює повний спектр операцій з іноземною валютою. Бажання і готовність банку максимально відповідати зростаючим потребам своїх клієнтів і розширення зовнішньоекономічних зв'язків українських суб'єктів підприємницької діяльності вимагає від установи банку все більш високої якості та оперативності при здійсненні міжнародних розрахунків.

Банк постійно працює над розширенням і вдосконаленням спектру послуг, пов'язаних з проведенням операцій з іноземною валютою. Банк з 2005 року підключений до міжнародної платіжної системи SWIFT і є членом цієї міжнародної організації.

Раціонально сформована мережа кореспондентських розрахунків дає можливість банку працювати з мінімальними ризиками, ефективно і своєчасно здійснювати клієнтські та міжбанківські платежі як по Україні, так і за її межами, з необхідною швидкістю, високим рівнем захищеності та відповідністю міжнародним стандартам. Банк підтримує ділові стосунки як з багатьма банками різних регіонів України, так і іноземними банками.

З 2002 року Банк є учасником національної платіжної системи «Укркарт» і з 2007року - міжнародної платіжної системи «VISA» АБ «Укркомунбанк» уповноважений Пенсійним Фондом України та Міністерством праці та соціальної політики виплачується пенсії і грошову допомогу через поточні та карткові рахунки фізичних осіб. Розширюється мережа організацій переходять на обслуговування за зарплатним проектом в «Укркомунбанк. За 9 місяців 2008 року залучено на обслуговування 130 зарплатних проекту, емітовано 2,8 тис пенсійних карток. Загальна кількість: емітованих зарплатних карт - 47,5 тис.шт.; які обслуговують 29 банкоматів; 95 терміналу в нашому банку і 2700 точок банків-партнерів.

АБ «Укркомунбанк» займає 2-е місце в області по прийому комунальних платежів від населення, так за 9 місяців 2008 року прийом комунальних та інших платежів від населення зріс у 1,1 рази з 567 млн. в 2007 р. до 630 200 000. за 9 місяців 2008 р.

Банк є одним з найбільших в Україні операторів міжнародних платіжних систем «Western Union» і «Анелік» (62% переказів по Україні). Також банк є одним з найбільших у країні операторів вексельного ринку і ринку реєстраторських послуг. Інкасаційні служба банку перевозить за рік валютні цінності на загальну суму близько 6 млрд.грн. АБ «Український комунальний банк» є членом: Луганської Торгово-промислової палати, Першої фондової торгової системи і Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз стану ринку лізингу в Україні

2009 рік приніс ринку лізингу падіння обсягів, фактично повну відсутність нових договорів і проблеми з платоспроможністю лізингоотримувачів. Відновлюватися ринок почне лише в 2011 році. Фінансова криза не могла не позначитися на одному із сегментів фінансового ринку - лізингу. Якщо обсяг лізингових договорів на кінець 2008 р. становив 29 млрд. грн., то в першому кварталі 2009 р. - 28,5 млрд. грн., а в третьому - 28,3 млрд. Ще гірша ситуація з новими договорами лізингодавців: у третьому кварталі 2009 р. порівняно з аналогічним періодом 2008 р. обсяги профінансованих нових договорів скоротилися на 70% до 560 млн. грн. (за даними Українського об'єднання лізингодавців).

Почасти падіння ринку лізингу пов'язано з проблемами лізингодавців, які їм створює українське законодавство. Сам закон, який регулює ринок лізингу, був прийнятий іще в далекому 1997 р., а останні зміни - у 2004 р. Проте, на думку лізингодавців, закон потребує серйозного доопрацювання.

Перспективи розвитку ринку лізингу в Україні існують, але цьому перешкоджає низка причин. Найголовнішою з них є недосконалість українського законодавства. Цей факт не дозволяє ринку повноцінно розвиватися, а компанії, у свою чергу, зазнають збитків

Згідно із законом, у результаті повернення об'єктів лізингу від лізингоотримувачів, які не є платниками ПДВ, виникає проблема нарахування ПДВ повторно, що зменшує фактичну вартість за умови реалізації об'єкту лізингу на 17%.

Крім того, компанії, що надають послуги оперативного лізингу автомобілів і прокату авто, не мають права на податковий кредит, хоча автотранспорт у них також є засобом виробництва й по суті, вважають лізингові компанії, адже вони також надають автотранспорт клієнтам, тільки без водія.

Турбує лізинговий ринок і питання оподаткування відсотків і комісії. У лізинговій діяльності відсотки та комісійні обкладаються податком за умови, коли їх розмір перевищує подвійну облікову ставку НБУ. При цьому, як відомо, банківські відсотки за кредитами не оподатковуються взагалі. Лізингодавці вважають цей факт не лише неринковим способом зниження маржі, що призводить до подорожчання лізингу як фінансововго продукту, але й неконкурентним примусом нести величезні адміністративні витрати, переукладаючи договори по кілька разів за термін їх дії внаслідок зміни облікової ставки або коливання курсу валют, що також автоматично підводить відсотки під оподаткування.

Послугу лізингу в Україні надають понад 200 юридичних осіб, але реально займаються лізингом значно менше компаній. Так, за даними Держфінпослуг, на 1 липня 2009 р. право надавати лізинг мали 211 компаній-лізингодавців, а от надавали послугу лише 124 компанії. Насправді лізингодавців іще менше. «Кількісний приріст створюють компанії, які не займаються лізингом, або роблять одну-дві операції на рік, а просто отримали дозвіл від Держфінпослуг», - зазначає Марина Мурга. За її словами, 80% ринку лізингу в Україні належить 30 лізинговим компаніям, у числі яких - автовиробники, великі банківські та міжнародні бренди.

За даними Українського об'єднання лізингодавців, найбільшими портфелями (за підсумками 3 кварталу 2009 р.) володіли такі компанії як «ВТБ Лізинг Україна» (5,7 млрд. грн.), «Райффайзен Лізинг Аваль» (1,8 млрд. грн.), «УніКредит Лізинг» (1,6 млрд. грн.), «Х'юпо Альпе Адріа Груп» (716 млн. грн.), «ІНГ Лізинг Україна» (625 млн. грн.), «Євро Лізинг» (582 млн. грн.), «Ласка Лізинг» (514 млн. грн.).

Банківські «дочки» є лідерами ринку, що обумовлено, в першу чергу, підтримкою материнських структур, адже лізингові компанії як джерело фінансування використовують банківське кредитування, а приналежність до міжнародних банківських груп дає лізингодавцям можливість отримувати дешевше фінансування. Отже, і вартість лізингу в таких компаніях дешевша, ніж у компаніях з українським капіталом. Тому не дивно, що з 18 компаній-лідерів ринку компаній з українським капіталом усього чотири.

В недалекому майбутньому відбудеться зменшення кількості лізингових компаній (цей процес почався вже зараз). Їхні клієнти перейдуть до великих компаній, які зможуть надати високоякісний сервіс і повний спектр супутніх послуг, а також зможуть задовольнити потребу української економіки в позикових ресурсах. Поза сумнівом, лідерами так і залишаться компанії, які належать міжнародним фінансовим групам

Якщо говорити про об'єкти лізингу, то лідируючі позиції займає транспорт. Так, за даними УОЛ, за підсумками 3 кварталу 2009 р. серед усіх договорів фінансового лізингу переважали договори в галузі транспорту (56%). З великим відривом іде сільське господарство (13%), будівництво (13%) та сфера послуг (6%). Надання в лізинг автомобілів для більшості компаній залишиться пріоритетом номер один. Активним попитом цього року користуватимуться спільні програми лізингових компаній із автодилерами та автовиробниками, в рамках яких будуть запропоновані найвигідніші умови. Напрямок легкових та комерційних автомобілів залишиться пріоритетним.

За прогнозами компанії «Євро Лізинг», зростання ринку лізингу автотранспорту в 2010 р. становитиме більше 150% (за кількістю нових договорів лізингу), що пов'язано з прогнозованою масової переорієнтацією банків із кредитів на лізингові схеми фінансування покупки автомобілів, поліпшенням правового поля діяльності лізингових компаній, підвищенням обізнаності фізичних осіб про можливості лізингу.

Криза змусила автомобільні корпорації розвивати лізинг, щоб наростити обсяги продажу автомобілів.

Найактивнішими гравцями на ринку транспортного лізингу були компанії, що вийшли в кінці 2008 р.: «Укравтолізинг» і «Порше Лізинг Україна». Їхні частки ринку в прирості становили близько 28% і 18% відповідно. Більшість інших компаній, лідерів ринку минулих років, обрала політику виваженого фінансування нових договорів.

Фінансова криза змусила більшість лізингодавців відмовитися від нарощування обсягів та укладання нових договорів. Призупинення лізингових програм було пов'язане з погіршенням платіжної дисципліни - кількість прострочених платежів у компаніях становила від 20 до 30%. Якщо ж у портфелі договорів компанії більшу частку займало будівельне або автодорожнє обладнання, то проблемна заборгованість досягала 40%.

І хоча лізинг довгі роки існував як послуга для юросіб, зараз лізингодавці придивляються до фізичних осіб, плануючи створення нових продуктів спеціально для споживачів-фізосіб. «У міру розвитку в Україні лізинг справедливо почав привертати до себе увагу споживача, це було лише питанням часу. У перспективі ця тенденція тільки зміцниться. Вже сьогодні ми відчуваємо збільшення звернень фізичних осіб і збільшуємо частку договорів, що укладаються з ними. Якщо раніше в клієнтському портфелі вона не перевищувала 5-7%, то на сьогодні це близько 50% нових угод», - зазначає Людмила Золотарьова.

Вартість лізингу виросла порівняно з 2008 р. незначно - до 13-14% річних (в іноземній валюті). Однак довгостроковий лізинг більше недоступний в Україні, і з метою мінімізації ризиків лізингодавці зменшують терміни лізингу до 1-3 років. Крім того, жорсткіший підхід до клієнта зробив лізинг недоступним для багатьох потенційних лізингоотримувачів. У перспективі пожвавлення ринку лізингу розпочнеться до кінця 2010 р., однак активне нарощування обсягів відбудеться не раніше другої половини 2011 р.

Ринок лізингу за останній рік набув ряду нюансів. По-перше, скоротилася кількість реально працюючих лізингових компаній. Із понад двохсот компаній, зареєстрованих наприкінці 2008 року, зараз продовжують фінансувати клієнтів не більше двадцяти. Решта займаються лише адмініструванням існуючих договорів. По-друге, лізингодавці почали відчутно зменшувати свої ризики. Більш лояльні умови пропонуються для власної техніки та обладнання лізингових компаній (переважно, вони були вилучені у клієнтів-боржників). Ця пропозиція має досить високий попит, тому що не кожне підприємство може дозволити собі придбання нової техніки в період кризи. Лізинг нових активів пропонується для клієнтів із позитивною кредитною історією або для клієнтів пов'язаних із лізингодавцями структур (банків, страхових компаній тощо). І третьою основною тенденцією є погіршення платіжної дисципліни клієнтів. Особливо гостро ця проблема помітна в будівельній сфері, тому що ця галузь відчула на собі наслідки кризи значно сильніше, ніж інші.

Основні тенденції на ринку лізингу в 2009 році: збільшення середнього терміну лізингу поточних договорів - питома вага договорів на термін від 5 до 10 років у 3 кварталі 2009 року становила близько 39% проти 4,3% у 2008 р. Це пов'язано з реструктуризацією договорів через проблемну заборгованість лізингоотримувачів. Збільшення кількості операцій у сегменті фізосіб пов'язано зі зростанням активності автомобільних компаній. Можна констатувати зростання сум авансових платежів (до 35-50% проти 0% у попередні періоди), а також ставок за лізинговими договорами, що пов'язано із загальною ситуацією на фінансових ринках, а також збільшення кількості угод повторного лізингу. Основними напрямами діяльності компанії в 2009 р. були: поточне обслуговування корпоративних клієнтів і реалізація автомобілів, що вийшли з лізингу (в тому числі, повторний лізинг). Акцент було зроблено на комплексі сервісних послуг та послугах із управління автопарками.

Кептивні лізингові компанії імпортерів або виробників транспортних засобів (лізинг від виробників - канал дистри-буції транспортних засобів або конкурентна перевага як фінансове рішення для стимулювання продажу) - АІС Лізинг, Ілта Лізинг, Порше Лізинг Україна, Укравтолізинг.

Український лізинговий ринок розвивався досить успішно, особливо в 1 пол. 2008 р. Покращенню його конкурентно-здатності посприяв вихід нових гравців на ринок, а також підвищення обізнаності про лізинг як метод фінансування для українських компаній, що прагнуть залучити довготермінові інвестиції. Лізинг почав формувати сильну альтернативу середньо- та довготерміновому банківському фінансуванню, створюючи переваги для українського бізнесу.

Проте, в 2 пол. 2009 р. почався спад лізингового ринку, породжений, головним чином, кредитною кризою. Нестача джерел фінансування та швидке скорочення платоспроможного попиту у 2009 р. посприяло збільшенню лізингових активів до 6.9 млрд. грн. із загальним об'ємом нових продуктів в розмірі 9.98 млрд. грн. Разом з тим, в 2009 р. за-гальна кількість нових лізингових угод збільшилась до 9 766 одиниць (+ 491), хоча середній об'єм лізингових операцій зменшився до 1.02 млн. грн. (-0.8 млн. грн. в порівнянні з 2007 р.).

Поквартальні підсумки (рис 2.1.) демонструють, що кількість нових лізингових продуктів особливо зменшилась у 2 пол. 2009 р. Двохзначне скорочення продукції до 2.8 млрд. грн (-2.2 млрд.) в 3 кв. 2009 р. в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року змінилось більш, ніж чотирикратним зниженням показників в 4 кв. 2009 р. до 1.1 млрд. грн. (-3.8 млрд.) проти 4 кв. 2008 р. Таке різке зниження кількості операцій в 2 пол. 2009 р. характеризувалось меншими сумами та менш частими операціями.



Рис 2.1. Об'єми продукції по кварталам протягом 2008 та 2009 рр.

Лізинговий ринок України представлений такими основними гравцями:

Лізингові компанії, які є філіалами міжнародних банків (лізинг є одним із фінансових продуктів групи) - ІНГ, Юні-кредіт Лізинг, Райффайзен-Лізинг Аваль, Ласка Лізинг (Parex Banka), Українська Лізингова Компанія (BNP Paribas), VAB Лізинг, Immorent (Erste), тощо;

Незалежні лізингові компанії (лізинг є формою послуг з фінансуванням та сервісним обслуговуванням, здебільшого операційний лізинг) - Євро Лізинг, Перша Лізингова Компанія (ALD Automotive), ВІП-Рент (AVIS Україна), тощо.

Як зображено на рис. 2.2. станом на кін. 2009 р. розмір портфелю складав 28.5 млрд. грн. - що на 40% перевищило рівень кінця 2008 р. (+8.3 млрд.). Кількість сплачених транзакцій також продемонструвала позитивну динаміку: в порівнянні з кін. 2008 р. загальний об'єм лізингових договорів збільшився на 2 484 договори (17 586 договорів станом на кінець 4кв.2008 р.)



Рис 2.2. Об'єм портфелю по кварталам в 2008 та 2009 р.р.

Тенденція росту, яка спостерігалась кілька попередніх років та до 2 пол. 2009 р., була пов'язана із активним поширенням лізингу, бурхливим розвитком ринків та збільшенням споживання, швидкою еволюцією фінансових ринків в Україні та до-ступністю кредитування, особливо протягом 2008 - поч. 2009 рр. Проте, варто відмітити, що лізинговий портфель в кін. 2009 р. скоротився на 1 млрд. грн. у порівнянні з попереднім кварталом (з 29.5 млрд. грн.), що стало результатом фактичного скорочення фінансування, початку спаду економіки та нестабільності середовища.

Приблизно 3 частина лізингового портфелю складають транспорт, сільськогосподарська та будівельна техніка. Така тенденція є результатом швидкого розвитку цих галузей в період 2008 - поч. 2009 рр. (Рис 2.3.).



Рис 2.3. Структура портфелю по галузях економіки за 2008 р. в порівнянні з 2009 р., %

Значний ріст цін на сільськогосподарські товари на фоні збільшення попиту на продукти харчування та прогнозів бага-того врожаю в Україні в 2009 р. посприяли збільшенню ваги сільськогосподарського сегменту в лізинговому портфелі (+2%).

В результаті активного розвитку нерухомості та швидкого пожвавлення будівництва в 2008 р., вага сектору будівництва в 2009 р. збільшилась майже вдвічі (+7,2 %). Проте в 2 пол. 2009 р. ситуація змінила свій напрямок на зворотній.

Історично транспорт був категорією обладнання, яка найбільш інтенсивно фінансувалась на вітчизняному лізинговому ринку (54.56% в 2009 р.). Така тенденція була зумовлена поєднанням лізингу автомобілів та різноманітних транспортних засобів. В той же час, ця категорія активів включає залізничні вагони, які суттєво збільшили її об'єм в 2008 р. (приблизно 6,05 млрд. грн. в 2008 р.), при цьому питома вага транспортного обладнання зменшилась на 9.2%) (рис 2.4.). Друга найбільша категорія активів складається переважно із обладнання для будівництва, пакувального устаткування та нерухомості (невизначено статистикою України по лізингу), далі - сільськогосподарське обладнання (8.06% за 2009 р.), за яким слідує комп'ютерна та телекомунікаційна техніка (5.58% за 2009 р.).

Рис 2.4. Структура портфелю по видам активів за 2008 р. в порівнянні з 2008 р., %

Погіршення ситуації на ринку стало причиною великої кількості відмов та повернень об'єктів лізингу, що призвело до скорочення середнього терміну фінансування лізингових угод (рис 2.5.) більшості лізингових компаній та збільшення ваги угод терміном з 2 до 5 років переважно за рахунок зменшення кількості угод терміном на 5-10 років. На зменшення ваги середньотермінових лізингових угод у 2009 р. вплинуло скорочення фінансових можливостей та настороженість що-до ризиків довготермінових проектів в нестабільному економічному та політичному середовищі, що було характерним для 2008 р.



Рис 2.5. Огляд структури портфелю по термінам угод за 2008 та 2007рр., %

В 2008 р. під час пожвавлення розвитку економіки України приріст проникнення на український лізинговий ринок в річному вимірі склав 1.5%*,. Тим не менше, такий рівень проникнення залишається досить низьким в порівнянні з більшістю розвинутих ринків. Подальше різке уповільнення економіки та зменшення об'ємів лізингу в 2 пол. 2009 р. стало результатом негативної динаміки проникнення в цілому за 2009 р. (скорочення до 1.05%). Частка лізингу в капітальних видатках в 2008 р. збільшилась до 8.96%, за рік було зафіксовано ріст більш, ніж у чотири рази, але наступного року цей показник зменшився вдвічі у зв'язку із припиненням інвестування в 2 пол. 2009 р.

Спад продовжився в 2010 р. під впливом економічної кризи в світовому масштабі, яка особливо погіршилась в 1 пол. 2010 р. Ринки зазнали потрясіння, а економіка України переживала найскрутніші з 1994 р. часи (в 1 кв. 2009 р. ВВП скоротився на 20%). Під впливом кредитної кризи та різкого призупинення інвестицій в основні активи, попит на українському лізинговому ринку майже зник. В той же час, виріс ризик нестабільності лізингових компаній на фоні втрати впевненості щодо використання накопиченої ліквідності. Перспективи України в 2010 р. залишаються досить несприятливими, особливо в світлі постійної політичної нестабільності, що супроводжується погіршенням економічного стано-вища. Проте, в 1 кв. 2010 р. світові економіки почали поступово відновлюватись, що може закласти початок поверненню іноземного капіталу в Україну. Сама ж Україна очікує багатого врожаю в 2010 р. та готується приймати Чемпіонат по футболу Євро-2012, що повинно підтримати відновлення економіки.

2.2 Аналіз кредитоспроможності лізингоодержувачів

Національний Банк України визначає кредитоспроможність як наявність у позичальника передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки. Поряд з тим значно поширене більш вузьке трактування кредитоспроможності як бажання та здатність підприємства своєчасно погашати заборгованість по залученому фінансуванню. Перше визначення включає додатково оцінку правоздатності підприємства, забезпечення, характеристик продукту. Дане трактування більш близьке до оцінки кредитного ризику за угодою, яка типово ділиться на оцінку кредитоспроможності та оцінку ризику продукту. Однак, не дивлячись на різні трактування терміну «кредитоспроможність», обидва трактування визнають, що оцінка здатності клієнта своєчасно погашати заборгованість по отриманому фінансуванню є ключовим елементом кредитоспроможності.

Аналіз кредитоспроможності є невід'ємною частиною процесу прийняття рішення про фінансування, в тому числі при прийнятті рішення про лізинг. Адже лізингова компанія в своїй діяльності приймає на себе кредитний ризик лізингоодержувача, і без проведення оцінки кредитоспроможності будь-які зміни в економіці чи в діяльності окремих лізингоодержувачів можуть привести до непередбачливих наслідків.

Проведення аналізу кредитоспроможності дозволяє визначити ступінь ризику, який приймає на себе лізингова компанія. У залежності від ступеня ризику лізингові компанії можуть здійснювати структурування угод, що дозволить знизити рівень кредитного ризику (напр., запросити додаткове забезпечення у формі майна або поруки платоспроможної компанії, яка пов'язана з лізингоодержувачем; розробити графік платежів, що відповідає особливості діяльності лізингоодержувача і т. д.). При дуже високих рівнях кредитного ризику лізингова компанія може завчасно відмовитись від проведення такої угоди [30].

Серед українських фінансових організацій найбільш розвинені методики оцінки кредитоспроможності мають банки. В цілому можна виділити 3 базові підходи оцінки кредитоспроможності позичальників:

аналіз кредитоспроможності при фінансуванні поточної діяльності та короткостроковому фінансуванні;

аналіз кредитоспроможності при фінансуванні довгострокових та інвестиційних проектів;

аналіз кредитоспроможності при мікрофінансуванні.

Аналіз кредитоспроможності не повинен обмежуватись лише аналізом фінансової звітності, так як, по-перше, необхідно володіти інформацією про причини того чи іншого фінансового стану (звітність є лише відображенням діяльності компанії, стану активів та заборгованості). По-друге, одні і ті ж статті балансу можуть включати в себе різні по реальній ліквідності активи. По-третє, досить часто присутнє податкове планування, яке накладає відбиток на звітність підприємства. Саме тому аналіз нефінансової інформації є важливим складником аналізу кредитоспроможності клієнта.

Кожен із вказаних підходів має свої особливості, але загальні елементи оцінки кредитоспроможності однакові для всіх підходів, які можна розділити на три групи (рис. 2.6.): аналіз нефінансової інформації, аналіз цілей фінансування, аналіз фінансової інформації.

83

Рис. 2.6. Загальна структура оцінки кредитоспроможності підприємства [25]

Характеристика власників та менеджменту передбачає визначення реальних власників бізнесу, ступеня їх впливу на поточну діяльність, оцінку рівня менеджменту компанії та виявлення пов'язаних осіб. У компаній, які є частиною групи, можливі наступні ризики:

відтік грошових коштів на фінансування інших проектів групи;

концентрація прибутків від діяльності компанії на пов'язаних особах.

Якщо підприємство є частиною групи, важливо описати структуру групи, виявити функції кожного підприємства в групі, виявити підприємство(а), на яких зосереджуються основні грошові потоки та/або прибутки. Адже у випадку виявлення значного ризику відтоку коштів на інші підприємства групи, доцільно отримати поруку від найбільш платоспроможних учасників групи. При характеристиці видів діяльності також важливо дати оцінку організації діяльності підприємства, що включає в себе наступні основні елементи:

наявність необхідних основних засобів (обладнання, нерухомість); наявність застарілого обладнання може свідчити, що підприємство не здатне виробляти якісну продукцію та більш орієнтоване на нижній ціновий сегмент (низька якість + низькі ціни). Також у випадку використання застарілого обладнання існує підвищений ризик технологічних збоїв, що може привести до втрат та додаткового залучення фінансування;

організація виробництва;

організація збуту та поставок; важливо виявити, чи існує залежність діяльності клієнта від окремих постачальників та/або покупців;

наявність відокремлених підрозділів та порядок роботи з ними; у випадку, якщо підприємство має філії, необхідно виявити ступінь взаємодії філій із центральним офісом (в цілому, чим вищий контроль клієнта над філіями, тим вища його стійкість);

основні схеми діяльності; опис діяльності клієнта, основні принципи та умови взаємодії з постачальниками та покупцями;

наявність претензій, позовів по відношенню до клієнта, арештів майна, податкової застави і т.д.

Наступним важливим елементом є оцінка кредитної історії клієнта, яка здійснюється через огляд кредитів та позик, строк дії яких закінчився. Наявність прострочок при обслуговуванні позик негативно характеризує клієнта. Але в українських умовах фактично єдиним джерелом інформації про кредитну історію є сам клієнт, а також банки, де на дату аналізу є заборгованість по позиках (будь-яку негативну інформацію про обслуговування кредитів в інших банках клієнт не надасть). Тому оцінка кредитної історії далеко не завжди є коректною. Дану ситуацію можливо виправити тільки через використання даних кредитних бюро, де буде зосереджена інформація про всі попередні кредити клієнта. Отже, при оцінці кредитної історії на поточний момент доцільно використовувати інформацію, отриману від банків, що фінансують клієнта, та внутрішню інформацію про попередні операції клієнта.

Характеристика ринку, на якому працює клієнт, дозволяє виявити спільні ризики, що притаманні даному ринку, а також визначити обґрунтованість планів клієнта щодо обсягів продаж.

Аналіз цілей фінансування є невід'ємною частиною оцінки кредитоспроможності. Глибина аналізу цілей фінансування напряму залежить від типу проекту, що фінансується:

інвестиційний проект (проект, що передбачає фінансування нового напрямку бізнесу або значне розширення об'ємів поточної діяльності);

проект, що не передбачає значного нарощення обсягів діяльності.

Для проектів першої групи здійснюється поглиблений аналіз бізнес-плану лізингоодержувача, що включає в себе маркетинговий аналіз, аналіз майбутніх грошових потоків лізингоодержувача, оцінку окупності проекту, аналіз чутливості проекту на коливання основних його параметрів.

Проекти другої групи не передбачають поглибленого розгляду цілей фінансування проекту. Достатньо розглянути долю участі власними коштами лізингоодержувача в проекті, прогнозований приріст виручки, строк окупності проекту.

Аналіз фінансової інформації

В процесі аналізу фінансової інформації виділяються 3 базові елементи:

аналіз надходжень на рахунки в банках та в касу;

аналіз поточної заборгованості по кредитах та позиках;

аналіз фінансової звітності.

Інколи також проводиться аналіз грошових потоків, який передбачає через аналіз наявних потоків (доходів та витрат), вияснення джерел та можливих обсягів платежів на обслуговування залученого фінансування. При цьому діяльність підприємства розбивається на 3 види: основна діяльність, фінансова діяльність та інвестиційна діяльність. Основна діяльність являє собою надходження та використання коштів, що забезпечують виконання виробничо-господарських функцій. Даний вид діяльності є основним джерелом прибутків та грошового потоку, саме тому при оцінці грошових потоків в першу чергу слід звертати увагу на даний вид діяльності. Інвестиційна діяльність включає надходження та використання грошових коштів, що пов'язані з продажем та придбанням довгострокових активів, та доходи від інвестицій. При нормальній роботі підприємство прикладає зусилля для подальшої модернізації та розширення, що призводить до тимчасового відтоку грошових коштів. Фінансова діяльність включає надходження внаслідок залучення фінансування та емісії акцій, а також витрати на погашення раніше залучених кредитів та виплату дивідендів.

Існує два методи розрахунку грошових потоків: прямий та непрямий. Прямий метод передбачає безпосередній розрахунок грошових надходжень підприємства, вияснення та відображення структури платежів (витрати на сировину чи закупку товарів, на утримання персоналу, орендні платежі і т.д.). При цьому різниця між надходженнями та витратами є основним джерелом для обслуговування залученого фінансування. Слід зауважити, що для інвестиційних проектів аналіз грошових потоків є невід'ємним елементом, що застосовується при оцінці цілей фінансування. В цьому випадку здійснюється аналіз не наявних, а майбутніх грошових потоків. Поряд з цим при фінансуванні поточних потреб даний елемент аналізу не здобув широкого розповсюдження в практиці українських банків (за винятком мікрокредитування).

Непрямий метод розрахунку грошових потоків базується на аналізі змін активів і пасивів балансу та звіту про фінансові результати. Даний метод дозволяє показати взаємозв'язок між різними видами діяльності, а також показує зв'язок між прибутком та зміною в активах та пасивах. Даний метод аналізу грошових потоків не використовується в Україні при оцінці кредитоспроможності. Але розуміння джерел грошових доходів та витрат дасть можливість більш повноцінно та якісно здійснювати горизонтальний аналіз балансу підприємства.

Аналіз надходжень на рахунки в банках та в касу підприємства використовується для оцінки їх достатності для обслуговування залученого фінансування. На основі оцінки поточних надходжень експерт-аналітик робить оцінку про можливий їх обсяг в майбутньому. Тому дуже важливим є коректне визначення джерел надходжень (слід враховувати ті джерела грошових потоків, які генерують постійні надходження, наприклад виручка від реалізації продукції). Будь-які надходження, що носять разовий характер при прогнозі обсягів грошових потоків не повинні прийматись до уваги (банківські кредити; фінансова допомога; надходження від продажу основних засобів, якщо такий продаж не є постійним процесом як у лізингових компаній; поповнення статутного фонду і т.д.). Для прогнозу обсягів надходжень достатньо здійснити оцінку за останні 6 місяців, а коли діяльність є сезонною - за 12 місяців. Оцінка достатності надходжень здійснюється через співвідношення обсягів платежів на обслуговування залученого фінансування до оціночних надходжень. Нормальним вважається, коли не більше 25% грошових надходжень направляється на обслуговування боргу. Також варто звернути увагу на сезонні коливання поступлень клієнта з метою коректного формування графіка погашень.

При аналізі поточної заборгованості по кредитах та позиках необхідно звернути увагу на наступні базові елементи:

обсяги кредитного навантаження;

забезпечення по діючих кредитах та позиках;

строки погашення діючих кредитів.

Порівняння обсягів кредитів із обсягами діяльності (виручка, поступлення на рахунки, валюта балансу, власні кошти і т.д.) дозволяє зробити загальну оцінку здатності лізингоодержувача розрахуватися по залучених позиках. На забезпечення по діючих кредитах слід звертати увагу тоді, коли планується залучення забезпечення під запрошуване фінансування, так як використання наступної застави майна, що вже заставлене по діючих кредитах, має меншу цінність для зниження ризиків фінансування, ніж майно, яке ще не заставлене. При оцінці строків погашення кредитів та позик слід звертати увагу також на графіки погашення по діючих кредитах. Сумарний графік майбутніх платежів по діючих кредитах в порівнянні з оціночними об'ємами грошових поступлень дозволяє розробити найбільш прийнятний графік погашення боргу по запрошуваному фінансуванню.

Ключовим елементом аналізу кредитоспроможності є аналіз фінансової звітності. Баланс підприємства та звіт про фінансові результати є основними джерелами інформації для проведення такого аналізу. Проте використання лише даних джерел інформації не є достатнім для проведення аналізу, так як фінансова звітність досить часто не відображає реального стану речей на підприємстві. Бажання підприємства отримати фінансування досить часто може супроводжуватись певними змінами у фінансовій звітності. Саме тому перед аналізом фінансової звітності необхідно провести перевірку достовірності та коректування фінансових звітів (або формування аналітичного балансу). При цьому можуть застосовуватись різні методи, наприклад: отримання аудиторського звіту про стан підприємства, самостійна перевірка звітності [52].

Перший із вказаних методів найчастіше використовується при фінансуванні західними фінансовими інститутами. Аудиторська перевірка несе в собі значні затрати для клієнта, і вона може бути виправдана тільки тоді, коли планується фінансування в значних обсягах і по ставках, що значно нижчі ринкових. Застосування даного методу українськими фінансовими інститутами отримає в переважній більшості негативну реакцію клієнтів.

Самостійна перевірка достовірності фінансових звітів більш поширена серед вітчизняних фінансових інститутів. Розгляд звітності за значний інтервал часу дозволяє виявити базові тенденції в розвитку підприємства та виявити позиції, що викликають сумнів. Розшифровки найбільших статей балансу дозволяють виявити некоректності віднесення окремих активів або зобов'язань до певних статей балансу. При оцінці достовірності слід звертати увагу на наступні базові елементи:

виявлення безнадійної дебіторської заборгованості та неліквідних запасів: дані види активів є по своїй суті прихованими збитками підприємства і при формуванні аналітичного балансу повинні бути виключені зі складу активів (в складі пасивів на аналогічну суму зменшується сума власних коштів);

виявлення в складі дебіторської заборгованості та запасів сум, які реально будуть погашені або реалізовані в термін більше ніж 12 місяців від звітної дати: якщо в результаті оцінки розшифровок статей балансу та співбесіди з клієнтом будуть виявлені такі активи, їх необхідно перенести до необоротних активів;

виявлення в складі кредиторської заборгованості сум, які реально будуть погашені в термін більше ніж 12 місяців від звітної дати: результатом такої оцінки повинен бути перенос таких сум в групу довгострокових зобов'язань;

виявлення сум взаємної заборгованості: під взаємною слід розуміти однакову за розміром дебіторську та кредиторську заборгованість клієнта з одним і тим же підприємством, при цьому погашення цих сум планується в один період; досить часто вказані суми є наслідком прихованих бартерних операцій та штучно збільшують валюту балансу; при формуванні аналітичного балансу дані суми доцільно вилучати;

виявлення обсягів фінансування пов'язаних осіб або від пов'язаних осіб: виявлення вказаних сум передбачає більш поглиблене вивчення строків погашення даних сум (вони реально можуть значно відрізнятися від формальних строків) із віднесенням до відповідних груп активів та пасивів; також даний аналіз дозволяє:

1) вияснити рівень та ризик «переливання» грошових коштів всередині групи підприємств;

2) вияснити обсяги фінансування від власників або пов'язаних осіб, які можна віднести до квазі-капіталу підприємства (найчастіше це можливо при оцінці кредитоспроможності підприємств середнього та малого бізнесу, де межа між власними коштами підприємства та коштами власника досить часто буває розмитою).

Отриманий аналітичний баланс дозволяє оцінити реальну поточну ситуацію щодо платоспроможності клієнта. При аналізі звітності, як правило, застосовуються горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз балансу та коефіцієнтний аналіз.

Горизонтальний аналіз балансу дозволяє визначити обсяги та темпи змін окремих статей балансу, виявити базові джерела притоку та відтоку грошових коштів. Наприклад, відтік грошових коштів у формі значного нарощення дебіторської заборгованості може бути покритим як за рахунок росту кредиторської заборгованості, росту залучених кредитів, прибутку, зменшення запасів або необоротних активів. Оцінка такої взаємодії між різними статтями активів та пасивів дозволяє виявити зміни в політиці ведення діяльності підприємством, напр.:

нарощення обсягу продаж через надання більш триваліших товарних кредитів;

покращення управління запасами;

нарощення обсягів оборотних активів через продажу частини основних засобів і т.д.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру активів та пасивів підприємства. Вертикальний аналіз доповнює горизонтальний аналіз, так як виключає фактор впливу інфляції на валюту балансу і дозволяє краще порівняти окремі статті балансу в різні періоди.

Коефіцієнтний аналіз є найбільш поширеним методом аналізу фінансової звітності. Разом з тим слід звернути увагу на наступне, що самі значення розрахованих коефіцієнтів не можуть повноцінно охарактеризувати рівень фінансового стану підприємства. Для реальної оцінки стану підприємства на основі коефіцієнтного аналізу розраховані показники необхідно порівнювати з певним орієнтиром. Таким орієнтиром можуть виступати показники підприємства попередніх періодів. Дане порівняння дозволить виявити тенденції діяльності підприємства та зміни щодо покращення або погіршення стану підприємства. Також часто в якості такого орієнтиру використовують нормативні значення показників, притаманні для даної галузі.

Коефіцієнти, що використовуються для оцінки платоспроможності підприємства, широко розписані в економічній літературі та групуються на наступні групи [39]:

коефіцієнти фінансової стійкості. Використовуються для оцінки довгострокової стабільності підприємства, що особливо важливо при довгостроковому фінансуванні. Базовим є коефіцієнт «debt to equity», який може бути розрахований різними способами: капітал/активи, зобов'язання/активи або капітал/зобов'язання;

коефіцієнти ліквідності. Дана група показників важлива при оцінці короткострокової платоспроможності (наскільки оборотні активи перекривають поточні зобов'язання). Показники ліквідності доцільно розглядати разом із показниками оборотності оборотних коштів, які показують ступінь ліквідності оборотних коштів та можуть вказати на наявність проблемних активів в структурі оборотних коштів;

коефіцієнти оборотності. Оцінка оборотності дебіторської заборгованості, запасів та кредиторської заборгованості дозволяють охарактеризувати тривалість операційного циклу підприємства та виявити тривалість розривів між поступленнями коштів та платежами;

коефіцієнти рентабельності. Використовується для оцінки рівня прибутку як основного джерела грошового потоку підприємства;

Окрему увагу слід звернути на фінансову звітність при фінансуванні груп підприємств. В даному випадку найбільш повноцінну інформацію дасть консолідована фінансова звітність групи. Консолідацію доцільно здійснювати згідно рекомендацій, викладених в МСБО 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства». В ідеальному випадку найбільш доцільніше здійснити консолідацію всіх підприємств групи, але реально досягти даної ситуації неможливо із-за різних причин: небажання клієнта розкривати всю фінансову інформацію про групу, тривалий період підготовки інформації для лізингової компанії чи банку, тривалий період консолідації звітності. Для практичного управління вказаними ситуаціями доцільно розробити певні проміжні рішення щодо аналізу звітності групи підприємств, наприклад:

консолідація ключових центрів бізнесу групи, на яких зосереджені активи, виробництво та продажі (ризики: існує певна імовірність, що буде упущена одна із ключових компаній, яка може значно змінити загальний фінансовий стан при консолідації);

консолідація окремого бізнесу групи (ризики: не дає можливості оцінити стан та потреби інших бізнесів групи, що може призвести відтоку грошових потоків на фінансування інших бізнесів);

здійснення аналізу звітності ключових підприємств групи (ризики: дає лише фрагментовану фінансову інформацію про групу, і може включати лише аналіз тих підприємств групи, де зосереджуються прибутки, що може привести до значного викривлення загальної оцінки стану групи).

Із описаних вище варіантів найменш ризиковим є перший варіант, що передбачає консолідацію ключових підприємств групи. Решта вказаних варіантів має значні ризики того, що група буде оцінена некоректно. Однак, в будь-якому випадку необхідно здійснити аналіз всіх потоків та боргів підприємств групи, що не були включені до консолідації, з метою оцінки ризику відтоку коштів до цих підприємств.

Зведені результати аналізу кредитоспроможності найбільш зручно відображати в форматі SWOT-аналізу. Стандартна форма SWOT-аналізу передбачає розділ базових факторів на 4 групи: сильні сторони, слабкі сторони, можливості та загрози. При цьому сильні та слабкі сторони зосереджують перелік факторів, які є внутрішніми для лізингоодержувача. В групах «можливості» та «загрози» відображаються зовнішні фактори, незалежні від лізингоодержувача.

Основною перевагою формату SWOT-аналізу є насамперед зручність та компактність відображення інформації шляхом групування та ранжування ключових факторів, які характеризують переваги та недоліки проекту, що фінансується. Таким чином, даний формат є найбільш доцільним при прийнятті рішення про фінансування.

Невід'ємною частиною висновку щодо фінансування є визначення ступеня ризику угоди. Саме визначення ризику угоди є одним із ключових елементів, на основі яких здійснюється розрахунок та формування резервів на покриття збитків від прийнятого кредитного ризику. В свою чергу, формування даних резервів є одним із базових інструментів управління кредитним ризиком портфеля. Визначення ступеня ризику лізингової угоди може базуватись як на рекомендаціях регулятора ринку (у випадку лізингової компанії це Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг), так і на основі внутрішньої методики, прийнятої лізинговою компанією.

Рівень ризику лізингової угоди в порівнянні із середнім рівнем ризику лізингового портфеля дає можливість менеджерам при прийнятті рішення оцінити наскільки угода, що розглядається, відповідає прийнятій стратегії компанії щодо рівня ризику портфеля. Оцінка ризику угоди проводиться не тільки на основі оцінки кредитоспроможності, але і на основі юридичного аналізу, оцінки забезпечення, оцінки структури угоди. Результатом проведеної оцінки ризику є присвоєння кредитного рейтингу даній угоді.

Основні відмінності базових підходів оцінки кредитоспроможності.

Таким чином, незалежно від підходу, що використовується при аналізі кредитоспроможності, необхідно провести оцінку всіх описаних вище елементів. Відмінності між різними підходами оцінки полягають в основному у:

різних джерелах вихідної інформації для аналізу (напр., при мікрофінансуванні можуть прийматися до уваги дані управлінської звітності, що не підтверджені офіційними довідками);

застосуванні різних методів при оцінці певного елементу аналізу кредитоспроможності (напр., поглиблений аналіз бізнес-плану при проектному фінансуванні та загальний огляд ТЕО при поточному фінансуванні);

різних акцентах на окремі елементи аналізу при прийнятті рішення (напр., при проектному фінансуванні більше значення мають результати аналізу бізнес-плану ніж поточний рівень платоспроможності).

В основі аналізу кредитоспроможності при фінансуванні поточних потреб лежить твердження, що на протязі періоду фінансування платоспроможність компанії кардинально не зміниться та буде характеризуватись тими ж тенденціями, що були притаманні для підприємства в минулому. Таким чином, аналіз кредитоспроможності в даному випадку зосереджений на оцінці поточної платоспроможності та тенденцій розвитку підприємства, що склалися в минулому. При цьому до уваги приймається інформація, що підтверджена офіційно як самим підприємством, так і третіми сторонами (напр., банком). Результати оцінки ТЕО не мають вирішального значення при прийнятті рішення.

Фінансування інвестиційних проектів характерне тим, що оцінка кредитоспроможності в основному зосереджується на оцінці окупності інвестиційного проекту. При цьому аналіз поточного стану підприємства (фінансова стійкість, платоспроможність, обсяги діяльності) має значення лише для оцінки здатності обслуговувати борг до того, як інвестиційний проект почне генерувати грошовий потік. Також присутні значні вимоги щодо самого бізнес-плану, який повинен включати різносторонній аналіз проекту та деталізований прогноз всіх грошових потоків по проекту.