Досвід США в цьому питанні було використано для створення систем страхування в Канаді, Великобританії, Японії, Індії та деяких інших країнах (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Програми страхування банківських депозитів

Країна	Установа	Розмір гарантії	Примітка
Франція	Асоціація французьких банків (недержавна)	400 тис. франків на одного вкладника, але не більше ніж 200 млн. франків на один банк	Банки, що ефективно працюють, надають допомогу банкам, які перебувають у скрутному становищі
Японія	Корпорація страхування депозитів (федеральна)	10 млн. ієн на одного вкладника
Великобританія	Фонд захисту вкладників (федеральний)	75% суми депозиту до 20 тис. фт. ст.
США	Федеральна корпорація страхування депозитів	100 тис. дол. на одного вкладника.
Німеччина	Федеральна асоціація німецьких банків (недержавна)	30% від суми банківського вкладу на одного вкладника	У надзвичайних ситуаціях федеральні органи земель та приватні банки надають допомогу.

У деяких континентальних країнах Західної Європи (Нідерланди, Австрія, Швейцарія, Франція) розвиток пішов за німецьким шляхом недержавних міжбанківських систем гарантування.

Нині практично в усіх країнах існує та чи інша форма страхування депозитів, за допомогою яких вкладникам надаються гарантії повернення їх депозитів. З великого розмаїття конкретних організаційних форм можна виокремити дві основні форми: американську та німецьку.

У США ФКСД користується незаперечним авторитетом у населення. Вкладники переконані, що корпорація тримає на контролі стан справ у кожній без винятку фінансово-банківській установі і в разі необхідності вживе необхідних заходів. ФКСД є державною корпорацією, яка працює під контролем Конгресу та федерального уряду при значному ступені самоуправління. ФКСД управляється Радою директорів. У її складі п'ять членів.

У Німеччині держава не має будь-якого прямого впливу на страхові фонди, які належать банкам-співучасникам. У ряді країн існують системи змішаного типу.

Участь банків у системі гарантування може бути обов'язковою та добровільною, останнє характерне для континентальних країн Західної Європи. У США (для банків - членів Федеральної резервної системи), Великобританії, Канаді та Японії участь банків є обов'язковою.

Як правило, страхування поширюється на всі види депозитів, а винятком міжбанківських, як юридичних, так і фізичних осіб, фактично в усіх країнах існують ліміти відповідальності страхових фондів за вкладами. Ці ліміти можуть виражатися граничною сумою застрахованого вкладу, процентом покриття вкладу страхуванням. Гранична сума залежить від достатку країни.

У США гарантія становить до 100 тис. дол. на вкладника Окремі рахунки одного клієнта в банку підсумовуються, але рахунки в різних банках страхуються окремо.

Установлена в США гранична сума вкладу є найвищою у світі. Директива органів ЄС рекомендує страхувати вклади до 20 тис. євро, а для бідних країн ця сума становить 15 тис. євро (в Україні - 500 грн).

Часто страхова винагорода встановлюється у відсотках. Так, у Великобританії це співвідношення встановлено у 75%.

Акумуляція коштів банків для фінансування систем гарантування здійснюється або шляхом створення страхового фонду, або через покриття банками фактичних витрат пропорційно сумам залучених депозитів. У США банки сплачують щорічні внески, які останнім часом зростають. Зараз вони становлять 0,15% загальної суми депозитів. Згідно з прийнятим законом ці внески не повинні перевищувати 0,325%. ФКСД має право диференціювати ставку для банків, які перебувають у різному фінансовому стані. Менш стабільні та більш ризиковані банки сплачують вищі внески, ніж надійні та стабільні.

Фінансова участь держави може мати такі форми:

- надання страховому фонду всього або частини первісного капіталу для запуску системи (Японія, Індія);

- регулярні внески до страхового фонду (Іспанія, Індія, Аргентина);

- держава забезпечує резервні кошти для підкріплення фонду (в США законодавче дозволено ФКСД позичати кошти у держави до 3 млрд.дол.).

Кошти страхового фонду можуть бути інвестовані насамперед у державні цінні папери, переважно короткострокові. Іншою формою є відкриття рахунку в центральному банку. Деяка частина активів фонду може бути використана для надання кредитів та участі у капіталі комерційних банків. Разом з цим дохідність інвестування не є головним принципом. Головнішими є надійність та ліквідність.

При банкрутстві банку страховий орган виплачує в обумовлені строки страхове відшкодування вкладникам в обумовлені строки. Але, як правило, страхові органи разом з центральним банком намагаються не доводити справу до процедури банкрутства. Банкрутство банку, особливо великого, негативно відбивається на стані усієї банківської системи. З цією метою страховий орган може надати кредити проблемним банкам, організувати злиття банків тощо. Це значно дешевше, ніж виплата страхового відшкодування Останнім часом у країнах ЄС, зокрема в Німеччині, впроваджується нова система, яка дещо змінює взаємовідносини держави та приватних банків відповідно до Директиви ЄС про страхування депозитів (1997 p.). Ця Директива встановлює, що країни повинні забезпечити захист депозитів до 20 тис. євро (з 10% співстрахуванням).

Одним із заходів забезпечення стабільності банківської системи є встановлення мінімальних норм обов'язкових резервів центральними емісійними банками (табл. 1.6).

Таблиця 1.6

Резервні вимоги центральних банків

Країна	Мінімальні норми обов'язкових резервів, установлені центральними банками
Франція	5% від суми депозитів до запитання, 1% від суми ощадних вкладів
Японія	За строковими вкладами: 0,125% при сумі 50 - 500 млрд. ієн; 1,75% при сумі 500 - 2500 млрд. ієн
Великобританія	0,35% за депозитами
Німеччина	За депозитами до запитання: 6,6% - до 10 млн. марок; 9,9% - від 10 до 100 млн. марок; 12,1% - більш як 100 млн. марок; За ощадними вкладами - 4,14%; За строковими вкладами до 4 років - 4,95%
США	3% за рахунками до запитання та іншими трансакційними рахунками сумою до 42,2 млн. доларів; 10% - за рахунками з більшою сумою коштів; 3% за неособистими строковими рахунками строком до 1,5 року

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз кредитних операцій ВАТ «Український Банк Розвитку та партнерства»

2.1 Загальні відомості про Український Банк Розвитку та Партнерства

ВАТ “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства” надає кредитні послуги на підставі договорів та відповідно до законодавства України, нормативно-правової бази НБУ та кредитної політики банку.

Банк має ліцензію на здійснення банківських операцій № 140 від 04.10.2001.

Кожний банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується кредитної політики і тому періодично аналізує склад та структуру кредитного портфеля та проводить внутрішній аудит та контроль кредитних операцій.

Обсяг кредитної діяльності банку безпосередньо пов'язаний з впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх належать соціально-демографічні, економічні, культурні, політичні та інші умови регіону діяльності банківської установи. Зовнішні чинники формують потреби юридичних та фізичних осіб, яке обслуговується в регіоні діяльності банку. Результати аналізу зовнішніх чинників використовуються у процесі розробки та обґрунтування стратегії розвитку банківської установи.

Рівень забезпеченості ресурсами і раціональне їх використання - визначальні чинники розвитку банківської установи, які створюють умови для ефективної діяльності банку.

Функціонування банку неминуче пов'язане з різного роду ризиками. Тому для забезпечення фінансової стабільності й зміцнення довіри з боку клієнтів, партнерів і інвесторів у БГ БАНКУ розроблена й впроваджена система керування ризиками.

Оперативний контроль і нагляд за ефективністю системи управління ризиками здійснює Служба внутрішнього аудита Банку.

Ризик-Менеджмент у БГ БАНКУ реалізується за допомогою серії заходів. ЗОКРЕМА , для зменшення впливу кредитних ризиків здійснюється:

- ретельний аналіз платоспроможності потенційних кредиторів, їх репутації й кредитної історії, можливих альтернативних джерел погашення, ліквідності заставного майна;

- нарахування резервів під можливі втрати по активних операціях;

- диверсифікованість кредитного портфеля завдяки залученню клієнтів-кредиторів з різних сфер економіки;

- контроль своєчасної переоцінки фінансового стану кредитора, оплати їм відсотків і погашення основної суми боргу;

- облік прострочений і сумнівних заборгованостей;

- щомісячна оцінка фінансового стану кредиторів, що мають заборгованість, з метою наступної оцінки резервів під активні операції відповідно до МСФО;

- оформлення як заставу при видачі кредитів високоліквідного майна;

- виконання лімітів по ризиках, установлених НБУ, для індивідуальних і корпоративних кредиторів.

2.1 Аналіз кредитних операцій

Розглянемо кредитний портфель Відкритого Акціонерного Товариства “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства” в якісному та часовому розрізі.

Кредитування юридичних осіб є одним із визначальних напрямків розміщення коштів ВАТ «УБРП». У кредитному портфелі банку кредити, видані підприємствам та організаціям, займають близько 75%.

Структура кредитного портфелю банку станом на 01.01.2006, 01.01.2007 та станом на 01.01.2008 представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка зміни Кредитного портфелю банку

№	Найменування статті	2005р., тис. грн	2006р., тис. грн	2007р., тис. грн	Абсолют. відхилення, тис. грн	Відносне відхилення, %
					2006/2005	2007/2006	2006/2005	2007/2006
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Овердрафт, у тому числі:	8319	57368	57050	49049	-318	589,60	-0,55
1.2	Прострочені	0	35	2498	35	2463	-	7037,14
2.	Кредити в поточну діяльність, у тому числі:	429046	637514	576842	208468	-60672	48,59	-9,52
2.1	Сумнівні	3225	3658	7959	433	4301	13,43	117,58
2.2	Прострочені	1807	10332	2262	8525	-8070	471,78	-78,11
3	Кредити в інвестиційну діяльність, у тому числі:	16649	23661	51824	7012	28163	42,12	119,03
3.1	Сумнівні	158	234	152	76	-82	48,10	-35,04
3.2	Прострочені	3	0	0	-3	0	-100,00	0,00
4	Іпотечні кредити, у тому числі:	21771	32678	16309	10907	-16369	50,10	-50,09
4.1	Сумнівні	73	157	119	84	-38	115,07	-24,20
5	Усього кредитів	475785	751221	702025	275436	-49196	57,89	-6,55
6	Резерви під заборгованість за кредитами	-28593	-53298	-51174	-24705	2124	86,40	-3,99
7	Усього кредитів за вирахуванням резервів під кредити	447192	697923	650851	250731	-47072	56,07	-6,74

Загалом за результатами діяльності банка в 2006 році зросли всі показники в кредитному портфелі банку в порівнянні з 2005 роком. Найбільше зросла частка кредитів в поточну діяльність - на 208 468 тис. грн. в вартісному вираженні або на 48,59 %. Також зросли овердрафти на 49 049 тис. грн., що відповідає 589,6 % зростання в порівнянні з минулим роком. Також в 2006 році збільшилися резерви під заборгованості за кредитами на 24 705 тис. грн. або на 86,4 %.

За результатами діяльності банка в 2007 році спостерігається деяке зменшення показників кредитного портфелю, в порівнянні з 2006 роком. Зменшилися всі види кредитів, крім кредитів в інвестиційну діяльність (вони збільшилися на 119,34 %). Іпотечні кредити зменшилися більше ніж в два рази з 32 678 до 16 309 тис. грн.. Негативним також є те, що за овердрафтом прострочені кредити збільшилися на 2463 тис. грн. Проте в цілому кредити за вирахуванням резервів під кредити зменшилися на 6,74 %, що є нормальним показником для діяльності банку.

Таблиця 2.2

Структура кредитного портфелю ВАТ «УБРП»

№	Показники	За 2004 рік, тис. грн	Питома вага, %	За 2005 рік, тис. грн	Питома вага, %	За 2006 рік, тис. грн	Питома вага, %
1	Короткострокові кредити юридичним особам для забезпечення поточної діяльності	131821	41,00	134100	29,99	252648	36,20
2	Довгострокові кредити юридичним особам для забезпечення поточної діяльності	93950	29,22	200180	44,76	185648	26,60
3	Довгострокові кредити юридичним особам для забезпечення інвестиційної діяльності	6430	2,00	13416	3,00	16750	2,40
4	Овердрафти юридичних осіб	9646	3,00	8944	2,00	33500	4,80
5	Короткострокові кредити фізичним особам на поточні потреби	52152	16,22	58135	13,00	175877	25,20
6	Довгострокові кредити фізичним особам для забезпечення інвестиційної діяльність	16076	5,00	22360	5,00	13260	1,90
7	Овердрафти фізичних осіб	11442	3,56	10057	2,25	20240	2,90
8	Всього	321517	100	447192	100	697923	100

Таким чином в 2004 році найбільшу питому вагу займали короткострокові кредити юридичним особам для забезпечення поточної діяльності - 41 % та довгострокові кредити юридичним особам для забезпечення поточної діяльності. В 2005 році довгострокові кредити юридичним особам для забезпечення поточної діяльності, займають найбільшу питому вагу - 44,76 %, Короткострокові кредити юридичним особам для забезпечення поточної діяльності - 29,99 %

За даними таблиць 3 будуємо діаграми, зображені на рисунках 2.1, 2.2 та 2.3.

Рисунок 2.1

кредитування банк позичальник



Рисунок 2.2

Рисунок 2.3

Протягом 2006 року обсяг кредитування зріс на 275,4 млн.грн (на 58%) за рахунок здійснення успішних маркетингових кроків на цьому високо конкурентному ринку.

Одним з основних видів кредитування для даного банку є короткострокове кредитування в обігові кошти. Це пояснюється особливостями структури клієнтів банку, у якій значну частину займають підприємства із коротким циклом виробництва. Таким чином, останніми роками банк зосередив особливу увагу на розвитку саме цього виду кредитування.

Розглянувши кредитний портфель ВАТ “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства” можна зробити висновок, що банк, не зважаючи на велику конкуренцію на ринку банківських послуг, бурхливо розвивається, завойовує нові ринки, успішно пропонує нові банківські продукти. Важливою складовою стратегії розвитку банку є співробітництво з клієнтами на основі функціонального зближення та інтеграції. Ця стратегія втілюється в життя у різних формах - від реалізації зарплатних проектів для персоналу компанії до відкриття нових філій та відділень. На початок активної діяльності банку, в 2003 році, він мав мережу, яка включала головний офіс, одну філію та три відділення, всі в місті Києві. Через три роки мережа банку включає філію в Києві та 13 відділень, а також чотири філії та 18 відділень в інших містах України - Кривому Розі, Миколаєві, Одесі, Львові, Івано-Франківську.

Науковці з`ясовують реальні наслідки розширення обсягів кредитування в Україні за останні роки. Щорічний приріст відношення обсягів кредиту до ВВП в Україні перевищував межу, яку прийнято вважати критичною і такою, що свідчить про наявність кредитного буму ( приріст більше 5%): у 2003 році - приріст становив 7%, у 2005 - 8%, у 2006 - 13%( з 32,5 до 45,8%). Можливим ризиком, зумовленим кредитним бумом, є зростання вірогідності виникнення банківської кризи, спричинене потенційним зниженням якості кредитних активів. Ейфорія, пов`язана з підвищенням доступності кредитів в умовах кредитного буму, зумовлює послаблення контролю за довгостроковою ліквідністю і необґрунтовані сподівання на збереження такої доступності протягом невизначено тривалого періоду.

Необхідно відзначити, що на протязі останніх трьох років по практично всім показникам ВАТ “Універсальний банк Розвиту та Партнерства” демонструє стабільне зростання. Так, кредитний портфель виріс у два рази, аналогічно - депозити фізичних осіб. Значно зросла також доля доходних активів в балансі банку: з 47,5% в 2004 році до 61% в 2007 році, що є показником збільшення ефективності роботи банківської установи в цілому. І як результат - стрімке зростання чистого прибутку - з 1,4 млн.грн. до 11,6 млн.грн., тобто в 8,3 рази.

2.3 Аналіз кредитоспроможності позичальника

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів:

- оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позички;

- прогнозування платоспроможності позичальника на період кредитування.

Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом.

Національний банк України в "Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" розробив методику аналізу фінансового стану позичальника, яка має враховуватися банками обов'язково. Однак наведені в Положенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може розробити власний підхід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики та конкретних економічних умов. Отже, кожен банк має право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки, що підвищують вимоги до показників для адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Крім того, банки самостійно визначають значущість кожного із запропонованих НБУ показників індивідуально для кожної групи позичальників з огляду на галузь економіки, сезонність виробництва, ліквідність балансу, обіговість коштів, становище на ринку.

Критерії оцінювання фінансового стану позичальника та методику їх визначення банк документально фіксує в окремому положенні і вони є невід'ємною частиною його кредитної політики. У методиці потрібно сформувати ґрунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників і методи проведення аналізу. Вибір системи показників і методів залежить передусім від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузеві особливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, торгівельний), видів кредитів (короткострокові, довгострокові), стратегії та політики банку (надійність, ризиковість, агресивність), рівня кваліфікації кредитних працівників, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку.

У процесі аналізу кредитоспроможності потрібно керуватися тим, що для кредитора пріоритетне значення має спроможність позичальника генерувати грошові потоки. Наприклад, у міжнародній банківській практиці зафіксовано непоодинокі випадки, коли банки охоче кредитують компанії, які за фінансовими звітами є збитковими, але вони генерують потужний грошовий потік. Прикладом можуть бути авіаційні компанії США, які внаслідок великих амортизаційних відрахувань, пов'язаних із високою вартістю літаків, мають фінансовим результатом збитки. Водночас на рахунках цих компаній завжди є кошти, що і робить їх вигідними і надійними позичальниками. У вітчизняній практиці частіше існує зворотна ситуація, коли прибуткове підприємство не може розрахуватися за кредитом, оскільки його фінансовий прибуток перебуває у формі прострочених і сумнівних до повернення боргів. Однак у будь-якому разі аналіз динаміки грошових потоків позичальника дає банку цінну інформацію щодо його спроможності своєчасно повернути борг .

Кабінетом Міністрів України була розроблена Національна рейтингова шкала, яка наводиться нижче.

Довгострокові кредитні рейтинги (більше 1 року)

Інвестиційні рівні

uaAAA	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaAAA характеризуються найвищою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів
uaAA	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaAA характеризуються дуже високою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів
uaA	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaA характеризується високою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Рівень кредитоспроможності чутливий до впливу несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах
uaBBB	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaBBB характеризується достатньою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Рівень кредитоспроможності залежить від впливу несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах

Спекулятивні рівні

uaBB	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaBB характеризуються кредитоспроможністю, нижче за достатню, у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Висока залежність рівня кредитоспроможності від впливу несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах
uaB	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaB характеризуються низькою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Дуже висока залежність рівня кредитоспроможності від впливу несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах
uaCCC	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaCCC характеризується дуже низькою кредитоспроможністю у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Потенційна вірогідність дефолту
uaCC	Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaCC характеризуються високою вірогідністю дефолту
uaC	Очікується дефолт за борговими зобов”язаннями позичальника
uaD	Дефолт. Виплати відсотків і основної суми за борговими зобов”язаннями позичальника припинені без досягнення згоди кредиторів щодо реструктуризації заборгованості до настання строку платежу

Короткострокові кредитні рейтинги (до 1 року)

Інвестиційні рівні

uaK1	Найвища кредитоспроможність у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника дає змогу запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді
uaK2	Висока кредитоспроможність у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника достатньо високий для того, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді
uaK3	Достатня кредитоспроможність у порівнянні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника задовільний для того, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді

Спекулятивні рівні

uaK4	Низька кредитоспроможність у порівняні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника недостатній для того, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді
uaK5	Дуже низька кредитоспроможність у порівняні до інших українських позичальників або боргових інструментів. Фінансовий стан такого позичальника не дає змоги запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді
uaKD	Позичальник оголосив дефолт за борговими зобов”язаннями

Проведення оцінки кредитоспроможності позичальника.

Визначення кредитоспроможності юридичних осіб. Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позики, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

У науково-практичній літературі здебільшого виділяють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов'язані з оцінкою поточного та перспективного стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції. Взаємозв'язки між якісними та кількісними параметрами кредитоспроможності підприємства з погляду швейцарських фінансистів наведені на рис. 2.4.

Рисунок 2.4. Елементи оцінки кредитоспроможності у взаємозв'язку

У теорії і практиці немає єдності щодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності.

Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це потрібно витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:

- наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;

- уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;

- наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;

- освіту, досвід та імідж керівництва;

- дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисциплінну підприємства;

- вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;

- внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;

- рівень розмежування функціональних обов'язків працівників, наявність посадових інструкцій;

- плинність кадрів на ключових посадах.

Банківська практика свідчить, що в результаті суб'єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується.

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з'ясуванні таких питань:

- рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;

- конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;

- якість маркетингової політики та концепції збуту продукції; й величина ринкового сегмента, який належить підприємству;

- управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);

- основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;

- наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);

- залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;

- рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення й наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності значною мірою залежить від строку, на який видається кредит.

З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання полягає у прогнозуванні майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оцінка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо.

Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:

- ліквідності та платоспроможності;

- показники, які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;

- прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);

- оборотності.

Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємства обслуговувати свої борги. Об'єктивність висновків підвищується в результаті порівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці.

Показники ліквідності та платоспроможності. Аналіз ліквідності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов'язань підприємства та поточних активів. У теорії і практиці можна зустріти значну кількість показників ліквідності (алгоритми розрахунку найпоширеніших з них наведено в табл. 2.3).

Показник абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу і показує, яку частину короткострокових зобов'язань воно має можливість погасити негайно. Висновки щодо майбутньої платоспроможності позичальника на основі аналізу цього показника робити недоцільно. Однак при оцінці кредитоспроможності підприємства банк звертає увагу на потенційну платоспроможність позичальника. Саме тому рівень інформаційного навантаження показника ліквідності першого ступеня для банку є досить низьким. Надто високе значення цього показника негативно впливає на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0,2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможності підприємства можуть формувати резерви ліквідності (наприклад, поточні фінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення контокорентних кредитів (овердрафту).

Таблиця 2.3

Алгоритми розрахунку найпоширеніших показників ліквідності

Назва	Формула	Коментар	Реком. значення
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (LR)	Показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів й їхніх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично абсолютно ліквідними активами.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.	0,2 - 0,5
Коефіцієнт термінової ліквідності (QR)	Відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів до короткострокових зобов'язань. Звичайно рекомендується, щоб значення цього показника було більше 1. Однак реальні значення для російських підприємств рідко становлять більше 0,7-0,8, що визнається припустимим.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.
Коефіцієнт поточної ліквідності (CR)	Розраховується як частка від розподілу оборотних коштів на короткострокові зобов'язання й показує, чи досить у підприємства коштів, які можуть бути використані для погашення короткострокових зобов'язань. Відповідно до міжнародної практики, значення коефіцієнта ліквідності повинні перебувати в межах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути досить, щонайменше, для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під погрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж у три рази також є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру активів.	При розрахунку показника в використовуються середні значення змінних за період.
Чистий оборотний капітал (NWC)	Різниця між оборотними активами й короткостроковими зобов'язаннями. Іноді ще цей показник називають "квотою оборотних коштів". Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема, від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Недолік оборотного капіталу свідчить про нездатність підприємства вчасно погасити короткострокові зобов'язання. Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою свідчить про нераціональне використання ресурсів підприємства: наприклад, випуск акцій або одержання кредитів понад реальну потребу.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.

Показники, які характеризують структуру капіталу та майна позичальника, наведені в таблиці 2.4. Структура капіталу підприємства досить докладно характеризується під час розгляду вертикального правила фінансування. Висновки щодо задовільності показників структури капіталу та майна робляться на основі їх зіставлення із середньогалузевими значеннями.

Таблиця 2.4

Показники, які характеризують структуру капіталу та майна позичальника

Назва	Формула	Коментар	Реком. значення
Коефіцієнт фінансової незалежності (Equity to Total Assets)	Характеризує залежність фірми від зовнішніх позик. Чим нижче значення коефіцієнта, тим більше позик у компанії, тим вище ризик неплатоспроможності, потенційного виникнення грошового дефіциту в підприємства.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.	0,5-0,8
Сумарні зобов'язання до активів (TD/TA)	Демонструє, яка частка активів фінансується за рахунок позикових коштів, незалежно від джерела.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.	0,2-0,5
Сумарні зобов'язання до власного капіталу (TD/EQ)	Характеризує залежність фірми від зовнішніх позик. Чим вище значення коефіцієнта, тим більше позик у компанії, тим вище ризик неплатоспроможності. Високе значення коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення в підприємства дефіциту коштів. Інтерпретація цього показника залежить від багатьох факторів: середній рівень цього коефіцієнта в інших галузях, доступ компанії до додаткових боргових джерел фінансування.	При розрахунку показника в використовуються середні значення змінних за період.	0,5-0,8
Довгострокові зобов'язання до активів (LTD/TA)	Демонструє, яка частка активів підприємства фінансується за рахунок довгострокових позик.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.
Довгострокові зобов'язання до необоротних активів (LTD/FA)	Демонструє, яка частка основних коштів фінансуються за рахунок довгострокових позик. Іноді розраховують аналогічний за змістом зворотний коефіцієнт, що показує частку власного капіталу у фінансуванні основних коштів.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.
Коефіцієнт покриття відсотків або коефіцієнт захищеності боргу (TIE)	Показує, скільки разів протягом звітного періоду компанія заробила кошти для виплати відсотків по позиках.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.

У деяких методичних рекомендаціях можна зустріти аргументацію, згідно з якою випереджальне зростання кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. На практиці цей висновок не завжди підтверджується, що слід враховувати при прийнятті відповідних рішень.

Висновки щодо раціональності формування структури майни підприємства слід робити, враховуючи рівень дотримання правил фінансування, а також середньогалузевий рівень відповідних показників. Зважаючи на викривлену структуру формування активів вітчизняних підприємств, а також невідповідність балансової та реальної вартості майна, за орієнтир доцільно брати показники відповідних галузей в економічно розвинутих країнах. Наприклад, середньогалузеве значення показника, який характеризує частку основних засобів у структурі активів західноєвропейських підприємств, становить: по хімічній промисловості -- близько 20 %; харчовій -- 35; текстильній -- 25; оптовій торгівлі -- 15; роздрібній торгівлі -- 20 %.

Показники прибутковості та самофінансування. Здатність підприємства виконувати свої зобов'язання значною мірою залежить від рівня його прибутковості та самофінансування. Саме тому в процесі оцінки кредитоспроможності (особливо при наданні довгострокових кредитів) аналізують фактично досягнуті та прогнозні показники рентабельності, прибутку. Ці показники дають змогу дати відповідь на два запитання:

- * яку частку інвестицій, інших грошових видатків підприємство може фінансувати за рахунок результатів своєї діяльності;

- * чи зможе підприємство виконати свої зобов'язання у майбутньому за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

Окрім звітних даних у процесі аналізу вивчаються планові показники фінансових результатів, прогноз руху грошових коштів, фінансовий план тощо.

У теорії і практиці можна зустріти велику кількість абсолютних і відносних показників прибутковості та самофінансування. До абсолютних належать: чистий прибуток; прибуток до оподаткування; прибуток від операційної діяльності. Більшість з відносних показників ґрунтується на концепції рентабельності: рентабельність власного капіталу; рентабельність інвестицій; рентабельність активів; рентабельність основних засобів; рентабельність виробництва певного виду продукції тощо.

Зрозуміло, що, оцінюючи кредитоспроможність позичальника, кредитні експерти підбирають свій каталог показників, які, на їхню думку, дозволяють дійти найоб'єктивніших висновків про потенційну здатність підприємства виконувати свої зобов'язання за рахунок внутрішніх фінансових джерел. У табл. 2.5 наведено найпоширеніші із згаданих показників.

Таблиця 2.5

Показники, які характеризують рентабельності

Назва	Формула	Коментар
Рентабельність продажів (ROS), %	Демонструє частку чистого прибутку в обсязі продажів підприємства	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.
Рентабельність власного капіталу (ROE), %	Дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства. Звичайно цей показник порівнюють із можливим альтернативним вкладенням коштів в інші цінні папери. Він показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна одиниця, вкладена власниками компанії.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.
Рентабельність поточних активів (RCA), %	Демонструє можливості підприємства в забезпеченні достатнього обсягу прибутку стосовно використовуваних оборотних коштів компанії. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше ефективно використовуються оборотні кошти.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.
Рентабельність позаоборотних активів (RFA), %	Демонструє здатність підприємства забезпечувати достатній обсяг прибутку стосовно основних коштів компанії. Чим вище значення даного коефіцієнта, тим більше ефективно використовуються основні кошти.	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.
Рентабельність активів (Рентабельність інвестицій) (ROI), %	Відносно даного показника виникла невелика термінологічна плутанина. У дослівному перекладі з англійського назву даного показника звучить, як "рентабельність інвестицій", хоча як треба з формули, ні про які інвестиції мови не йде:	При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період.

Підкреслимо, що, оцінюючи здатність позичальника виконати тої зобов'язання у майбутньому, працівники банку розраховують не всю сукупність показників, охарактеризованих вище. Для отримання об'єктивної картини достатньо проаналізувати по одному чи кілька показників з кожного блоку. Згідно із сучасними тенденціями оцінки кредитоспроможності увага насамперед акцентується на аналізі достатності та реальності прогнозних показників балансу та фінансових результатів. У разі, якщо на підприємстві відсутні фахівці з питань планування чи бюджетування, працівники банку можуть розрахувати відповідні планові показники, виходячи з наданої позичальником інформації.

Працівники фінансових служб перед тим, як звертатися до банку із кредитною заявкою, повинні самі оцінити кредитоспроможність підприємства з тим, щоб у разі її недостатності провести роботу, спрямовану на її підвищення.

Визначення кредитоспроможності фізичних осіб. При зверненні фізичної особи в кредитну установу, важливо визначити, яке цільове призначення цього кредиту. Якщо це інвестиційний кредит, то кредитними експертами проводиться детальний аналіз діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. Розглядається детальний план розвитку бізнесу підприємця та реальна можливість повернення кредиту. Важливим у цьому плані є факт наявності застави, яка повинна у 2-3 рази перевищувати розмір суми кредиту.

Під час визначення кредитоспроможності позичальника для надання споживчого кредиту інформація про них акумулюється у банківських бюро кредитних історій, і тут дуже важливим для позичальника є наявність позитивної кредитної історії. Треба зазначити, що українські банки не мають спільних бюро, і тому кожен відслідковує клієнті лише по власних базах даних. При цьому в деяких з них, ці бази не пов'язані навіть між власними відділами, тобто, коли клієнт приходить за мікро кредитом, експерт може не дізнатися про те, що у цього клієнта вже є інший споживчий кредит у цьому ж банку. Загалом, систематизація бюро кредитних історій - важливе завдання, яке стоїть перед банківською системою України.

Список джерел

1. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання-Прес, 2002. - 438 с.

2. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

3. Галасюк В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? //Вісник НБУ.-2001.-N5.

4. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання-Прес, 2002. - 438 с.

5. Эдгар М. Управление финансами в коммерческих банках / Пер.с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. - 208 с

6. Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін та доповнень до розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року №208-р „Про схвалення Концепції створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання”

7. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой/ Под общей редакцией проф., д.э.н. А.П.Градова и проф., д.э.н. Б.И.Кузина.-Санкт-Петербург:Специальная литература, 1996.-510с.

8. Словарь-справочник финансового менеджера.-К.: «Ника-Центр», 1998.-480с.-(Серия «Библиотека финансового менеджера»;Вып 1).

9. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. - К.:Т-во «Знання», КОО, 2000.-215с.-(Вища освіта XXI століття).

10. Техника финансового анализа/ Пер. с англ. Под ред. Л.П.Белых.-М.:Аудит, ЮНИТИ, 1996.-663с.

11. Словник-посібник економічних термінів: Рос.-укр.-англ. /О.М.Дрозд, В.В.Дубічинський, А.С.Д'яков та ін.; За ред. Т.Р.Кияка.-К.: Вид. Дім «КМ Academia», 1997.-264с.-Бібліогр.:с.9-12.

12. Положение Национального Банка Украины «О кредитовании», утвержденное постановлением Правления Национального Банка Украины №246 от 28 сентября 1995 года.

13. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. № 2121-III.

14. Річний звіт Відкритого Акціонерного Товариства “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства” за 2004-2007 роки.

15. Аналіз банківської діяльності, за заг.ред. А.М.Герасимовича, Київ, КНЕУ, 2003 - 599с

16. Бюлетень Національного банку України, березень 2008року

17. Зимовець В., Шелудько Н. Макроекономічні аспекти активізації банківського кредитування в Україні / Вісник НБУ, № 11, 2006 рік, с.54-58

18. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф.. Ф.Ф. Бутинця. - К.: Кондор, 2004. - 461 с.

19. С.В. Мочерний, М.В. Довженко. Економічна теорія. К.:Академія, 2004р. ,650 с.

20. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л.И. Абалкина.

21. Інтернет сторінка: http://www.bgbank.com.ua/rus/personal/deposits/

22. Інтернет сторінка: http://readbookz.com/

23. Інтернет сторінка: http://buklib.net/

Размещено на Allbest.ru