Інноваційні банківські послуги в ПАТ КБ "ПриватБанк"

Отже, ефективна продуктова політика забезпечує комерційному банку гнучкість, адаптивність, ринкову орієнтацію, готовність до діяльності в умовах невизначеності і ризику, можливість оцінки доцільності впровадження інноваційних банківських продуктів і послуг та ефективного їх використання.

Товарна політика банку є найважливішим елементом маркетингової політики. Від структури, якості, глибини, насиченості та гармонійності товарного асортименту банку багато в чому залежить рівень його конкурентних переваг. Значний вплив на стратегічну ефективність банку при цьому здійснює інноваційна складова товарної політики, що проявляється в періодичному відновленні асортименту.

1.4 Методичні підходи до оцінки ефективності і рівня конкурентоспроможності банківських послуг

У сучасних умовах ринкової економіки банк одночасно виконує функції виробництва, розподілу і споживання банківських послуг. Тобто для отримання та завоювання ринкової ніші банку потрібно не лише звертати увагу на процеси розподілу власної продукції (як це роблять більшість банків), а й починати впроваджувати та розвивати інші, не менш значущі функції. Перш за все, слід звернути увагу на те, що ринок банківських послуг є динамічним, кількість і структура суб'єктів конкурентного середовища постійно змінюється і врахування цих змін дасть змогу банку отримати виграшні та пріоритетні можливості перед конкурентами. Оцінювання рівня конкурентоспроможності послуг це систематизований аналіз, який включає в себе не лише дослідження стану на певний проміжок часу, а й протягом усього життєвого циклу існування послуги [60, c. 36].

Сьогодні при дослідженні рівня конкурентоспроможності банківських послуг для банків виникають такі проблеми [46, c. 90]:

відсутність єдиних методичних розробок з оцінювання конкурентоспроможності банківських послуг, адже кожен банк виробляє власні послуги, перелік якісних і кількісних характеристик яких є різним. Поряд із цим, дуже важко визначити пріоритетність характеристик, які потрібно враховувати при оцінюванні конкурентоспроможності банківських послуг;

суб'єктивність оцінки рівня конкурентоспроможності (практично кожна методика використовує експертну, тобто залежну певною мірою від суб'єкта, оцінку для визначення впливу окремих факторів). При цьому суб'єктивна оцінка не здійснює негативного впливу. З одного боку, використання досвіду експерта чи групи експертів у певній галузі дає змогу оцінити і в подальшому врахувати специфічні особливості, які неможливо визначити іншими методами. З іншого боку, найчастіше вартість використання експертного методу оцінювання достатньо висока, і банки намагаються знизити собівартість процесів прогнозування за рахунок «зниження якості» експертної групи, що знижує об'єктивність розрахунків оцінки;

специфічність банківських послуг. На сьогодні видозміна банківських послуг проводиться в найкоротші терміни і проведення оцінки конкурентного середовища стає набагато складнішим;

мінливість і турбулентність конкурентного середовища. У післякризовий період у структурі конкурентного середовища відбулися зміни значно підвищилася частка непрямих конкурентів, тобто страхових та інвестиційних компаній, недержавних пенсійних фондів та інших, які можуть задовольняти той самий набір потреб споживачів за рахунок товарів-субститутів;

необхідність пошуку оптимуму в координатах «попит пропозиція».

У сучасній літературі існує велика кількість методів оцінювання конкурентоспроможності (рис. 1.2), які відрізняються залежно від підходів до розумінні об'єкта дослідження (табл. 1.4).

Рис. 1.2. Підходи до оцінювання конкурентоспроможності послуг [46]

Таблиця 1.4. Підходи до оцінювання конкурентоспроможності банківських послуг [46]

Диференціальний метод проводиться з метою оцінювання впливу одиничного параметра, що визнається заздалегідь, на загальний рівень конкурентоспроможності банківської послуги. До одиничних параметрів відносять: ціну, географічне розміщення банку, якість обслуговування та багато інших. Слід зазначити, цей метод має свої переваги перед двома іншими: по-перше, це відсутність складності в розрахунках, а по-друге на базі отриманих результатів проводиться прогнозування рівня конкурентоспроможності банківських послуг за окремими параметрами на плановий період. Поряд з цим, недоліком цього підходу можна вважати те, що висновки здійснюються на основі порівняння з попередніми результатами, а отже, за відсутності аналітичних розрахунків за попередній період неможливо побудувати прогноз на запланований період.

Комплексний метод відрізняється від попереднього використанням методики оцінювання впливу групи показників. Найчастіше при використанні цього підходу для кожної групи створюються інтегральні показники і проводиться порівняльний аналіз впливу кожного окремо на рівень конкурентоспроможності банківських послуг. Таким чином, отриманий результат дає змогу зробити висновки щодо взаємозв'язку конкурентоспроможності та інтегрального показника, а також визначити стратегічні орієнтири підвищення рівня конкурентоспроможності банківської послуги. Недоліком підходу слід вважати можливість появи недостовірності результатів у зв'язку із суб'єктивністю (на етапі присвоєння питомої ваги показникам у відповідних групах) первинних даних.

Мішаний метод оцінювання оснований на поєднанні двох попередніх методів. При цьому першочергово використовується комплексний метод для виявлення потенційних проблем у розрізі аналізу. При ідентифікації взаємозв'язків між груповим показником і рівнем конкурентоспроможності банківських послуг проводиться аналіз впливу кожного окремого показника, що були віднесені до цієї групи. Недоліком методу слід вважати масштабність і довготерміновість розрахунків, що не завжди зручно для банку.

Слід зазначити, що конкурентоспроможність банківських послуг на різних сегментах споживчого ринку є абсолютно різною. Тому доцільно проводити розмежування методів оцінювання конкурентоспроможності банківських послуг залежно від суб'єктів використання (рис. 1.3).

Як видно з рис. 1.3, основним критерієм для юридичних осіб виступає ціна, оскільки для підприємства не є принциповим, де розташована найближча банківська установа чи на якому рівні здійснюється обслуговування. Якщо зробити припущення, що перелік банківських послуг є константою, то практично всі підприємства намагаються досягти мети: мінімізацію витрат і максимізацію прибутку.

Рисунок 1.3. Оцінювання рівня конкурентоспроможності банківських послуг залежно від суб'єктів використання та характеру операцій [60]

При цьому ціну можливо розглядати з двох позицій:

як показник витрат, коли банківські послуги виступають як «сировина для виробництва», юридична особа намагається знайти найоптимальніші, за вигідною для себе ціною;

як показник дохідності, коли банківські послуги виступають як «стаття доходу».

Що стосується фізичних осіб, то, поряд із фактором ціни, потрібно виокремлювати такі параметри, які впливають на рівень конкурентоспроможності банківських послуг. До них відносять:

доступність. На сьогодні велика кількість банківських послуг, які мають попит у населення, не завжди перебувають у діапазоні доступності (наприклад іпотечне кредитування);

місце розміщення банку. Для фізичних осіб географічне розміщення банку має важливе значення і впливає на кінцеве рішення щодо придбання банківської послуги. У такому разі основними критеріями вибору місця «купівлі» виступає або територія поблизу місця роботи, або поблизу місця проживання;

часові межі надання банківських послуг. Цей параметр має важливе значення при прийнятті рішення фізичною особою щодо вибору між конкурентоспроможними послугами різних банків. При цьому слід звернути увагу, що зниження часового проміжку щодо оформлення будь-якої банківської послуги може призвести до зниження якості самої послуги;

якість обслуговування. На сьогодні цей параметр є одним із головних при прийнятті рішення щодо «купівлі» банківських послуг. При цьому слід звернути увагу, що обслуговування можна розділити на два види: первинне і поточне. Первинне обслуговування впливає на рішення щодо «купівлі» послугою, поточне щодо довготривалості користування цією послугою;

можливість отримання додаткових послуг.

Визначення рівня конкурентних переваг банківських послуг на певному сегменті ринку повинно враховувати (а не бути елементом) оцінки конкурентоспроможності банку, яка, у свою чергу, повинна давати додаткову інформацію для оцінювання послуги, а не використовувати цей показник у своїх інтересах. При проведенні аналізу також слід ураховувати результати, які банк отримує від проведення маркетингових досліджень, що включають у себе дослідження: ринку за елементами конкурентного середовища, елементів конкурентного ціноутворення, елементів просування і стимулювання (підвищення рівня конкурентоспроможності) товару на ринок банківських послуг та ін.

Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що процес оцінювання конкурентоспроможності банківських послуг повинен включати такі елементи: визначення та оцінювання потреб, які повинні задовольняти послуги, аналіз послуги (її життєвий цикл, основні кількісні та якісні характеристики, які можна змінювати зі зміною потреб споживача), системний аналіз ринку банківських послуг, рівень конкурентоспроможності банку (який прямо впливає на продукт), визначення системи контролю за визначеним процесом.

Банківська послуга окреме економічне поняття, яке характеризує певне коло відносин банків зі своїми клієнтами. В економічній теорії і банківській практиці поняття «банківська послуга» не обґрунтовано ототожнюється з поняттям «банківська операція». На рівні економіки вартість наданих банками послуг, які є кінцевим споживанням, включається до складу валового внутрішнього продукту (ВВП), а операції банків відносяться до проміжного споживання і враховуються у ВВП лише частково в обсязі різниці між процентними доходами та витратами по активних і пасивних операціях. Банківським послугам на відміну від банківських операцій не притаманні процентний, валютний, кредитний, портфельний та інші ризики, вони не пов'язані безпосередньо з формуванням та використанням ресурсів. Тому у законодавчих документах і перш за все Законі України «Про банки і банківську діяльність» необхідно провести чітку межу між банківськими операціями та банківськими послугами, що сприятиме стимулюванню розвитку останніх.

2. Комплексна оцінка ринкового середовища на ринку банківських послуг та ефективності продуктової політики ПАТ КБ "Приватбанк"

2.1 Моніторинг зовнішнього середовища та факторів впливу на розвиток ринку банківських послуг в Україні

До кон'юнктуроутворюючих факторів розвитку ринку банківських послуг в Україні належать фактори, які визначають попит та пропозицію банківських продуктів і послуг.

До факторів впливу на попит належать [74, c. 102]:

основні показники економічного та соціального стану України;

грошові доходи та витрати населення;

темпи зростання грошових доходів та витрат населення;

структура доходів та витрат населення;

індекси споживчих цін та цін виробників промислової продукції;

зміни споживчих цін та цін виробників промислової продукції;

стан ринку праці;

процентні ставки банків за операціями з клієнтами;

корпоративний імідж комерційних банків;

інформованість споживачів щодо спектру банківських продуктів і послуг;

довіра до банківської системи;

якість обслуговування.

До факторів, які впливають на пропозицію банківських продуктів і послуг, належать [74, c. 103]:

основні показники економічного та соціального стану України;

динаміка вимог банків за кредитами, наданими в економіку;

стан міжбанківського кредитного ринку;

структура депозитного ринку;

динаміка зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб;

міжбанківський депозитний ринок;

процентні ставки рефінансування банків Національним банком України;

процентні ставки на міжбанківському кредитному ринку, депозитному ринку;

стан ринку державних цінних паперів;

офіційний курс гривні;

курс гривні щодо іноземних валют на міжбанківському та готівковому валютних ринках;

операції з іноземною валютою на міжбанківському та готівковому валютних ринках України;

структура готівки в обігу;

вартість цінних паперів у портфелі банків;

правове забезпечення банківської діяльності.

Визначивши основні фактори впливу на розвиток ринку банківських послуг, перейдемо до їх аналізу.

В табл. 2.1 наведені показники динаміки номінального рівня валового внутрішнього продукту, показників доходів та дефіциту Державного бюджету України за даними Держкомстата України [83].

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 2.1, падіння темпу росту ВВП у 2008 р. та «провал» рівня ВВП України на 15% у кризовому 2009 році не вдалось компенсувати розвитком економіки та частковим ростом ВВП у 2010 2012 рр.

Таблиця 2.1. Динаміка валового внутрішнього продукту, показників доходів та дефіциту Державного бюджету України [83]

у 2010 2012 рр. на рівні зниження темпу щорічного росту офіційної інфляції з «кризового» показника 22,3%/рік у 2008 році до показників 9,1%/рік у 2010 році та зниженням практично до нульового рівня у 2012 році, темп росту реальної заробітної плати (приведеної з врахуванням інфляційного дефлятора) набрав значень 10 11% на рік у 2010 2011 рр. (рис. Г.1);

у 2012 році при практично нульовому офіційному рівні споживчої інфляції (що не відповідає даним по високому темпу зростання цін виробників на свою продукцію) рівень темпів зростання заробітної плати знизився в 5 разів, що привело к падінню рівня наявного доходу на особу;

відповідно, зростання у 2010 році ресурсної бази банків за рахунок росту щорічних сум вкладень населення в 3 рази відносно рівня 2005 2008 рр. поступово зменшилось на 1 третину у 2011 році та зменшилось наполовину у 2012 році;

аналіз сегментів інструментів заощаджень населення та запозичення населенням кредитних коштів у банках показав:

а) у 2005 2008 рр. банківська система Україна масово видавала споживчі кредити населенню з темпом 20 млрд. грн./рік у 2005 році та 115 млрд. грн./рік у 2008 році;

б) після кризового «падіння» у 4 кварталі 2008 року у 2009 2011 рр. спішно повертала кредити, видані населенню;

в) у 2009 2012 рр. ринок заощаджень населення ресурсна база банків мав 2 інструмента: вклади в банках та купівля іноземної валюти.

Результати аналізу фінансової діяльності підприємств та установ секторів економіки України (юридичних осіб) наведені в табл. 2.2 та на графіках рис. Г.5 Г.7 Додатку Г за даними Держкомстата України [83].

Як показує спільний аналіз даних:

з 2006 року Україна живе в умовах негативного сальдо зовнішньої торгівлі, тобто жителі та економіка України кредитують економіки інших держав за рахунок перевищення обсягами імпорту експортних потоків;

з 2006 року почався спад темпів іноземного інвестування економіки України, який у 2010 2012 рр. становить тільки 25% від рівнів 2006 2007 рр.;

з 2006 року обсяг зовнішнього державного боргу України зріс в 2,2 рази за рахунок запозичень іноземних коштів до рівня 80% від ВВП України;

в галузях економіки України з 2008 2009 рр. зафіксований загальний збиток підприємств, а у 2010 2011 рр. тільки промисловість, сільське господарство та торгівля мають загальні прибутки від діяльності, всі інші сектори економіки збиткові (будівництво, операції з нерухомістю, банківська система).

Таким чином, іноземний капітал та прибутки підприємств економіки України є нестійким ресурсним джерелом для розвитку банківської системи України і в післякризовий період вона повинна звернутись до традиційного ресурсного джерела в західних банківських системах заощадження населення.

За результатами 2013 року, банківська система України має наступні зведені характеристики:

1. Капітал банків становив 169,8 млрд. грн., або 15,1% пасивів банків.

2. Сплачений зареєстрований статутний капітал банків становив 175,4 млрд. грн.

3. Зобов'язання банків на 01 січня 2013 року становили 957,4 млрд. грн.

Основними складовими зобов'язань були:

кошти фізичних осіб 364,7 млрд. грн., або 38,1%;

кошти суб'єктів господарювання 202,6 млрд. грн., або 21,2%;

міжбанківські кредити та депозити 119,3 млрд. грн., або 12,5%.

4. Структура коштів фізичних осіб у банках така:

кошти на вимогу 75,2 млрд. грн., або 20,6%.

5. Активи банків України на 01 січня 2013 року становили 1 127,3 млрд. грн., що на 8,92% вище показників на 1 січня 2012 року (1 054,3 млрд. грн.).

Таблиця 2.2. Показники зовнішньоекономічного платіжного балансу, зовнішнього боргу та офіційних валютних резервів НБУ [83]

За результати 3 кварталу 2012 року вперше за 3 роки після фінансової кризи 2008 року банківська система України вийшла на позитивний (прибутковий) результат діяльності (+2,8 млрд. грн.), втративши за період кризи 18 банків та створивши за рахунок прибутку 100 млрд. грн. резервів під ризики активних операцій банків.

Як і показав макроаналіз економіки України у кризовий (2008 2009) та післякризовий (2010 2012) періоди, основою зростання в післякризовий період ресурсної бази залучених депозитів банківської системи є кошти населення:

з 01.01.2010 по 01.10.2012 рр. приріст коштів населення в БС України становить 140 млрд. грн., при цьому 117 млрд. грн. з них це стійкі строкові депозити;

з 01.01.2010 по 01.10.2012 рр. приріст коштів підприємств та установ в БС України становить 66 млрд. грн., при цьому тільки 29 млрд. грн. з них це стійкі строкові депозити.

Рисунок 2.1. Динаміка обсягів залучених банківською системою України коштів підприємств та населення України в 2006 2012 (3 квартали) рр. (побудовано за даними [78])

Таким чином, розвиток депозитних операцій банків України з населенням є пріоритетним напрямком діяльності БС України у 2010 2012 рр. Одночасно, слід відмітити, що БС України у 2009 2012 рр. скоротила на 106 млрд. грн. обсяг кредитів, наданих населенню (в основному за рахунок заборони НБУ кредитування населення в іноземній валюті), а 98 млрд. грн. з вивільнених кредитних активів «заморозила» в внутрішніх резервах ризиків активних операцій (рис. 2.2). Додаткові депозитні ресурси БС України у 2010 2012 рр. використала виключно на нарощування на 130 млрд. грн. кредитів, наданих юридичним особам та на нарощування на 60 млрд. грн. обсягів вкладення коштів в операції з цінними паперами (рис. 2.2).

Рисунок 2.2. Динаміка обсягів кредитування банківською системою України підприємств та населення України, а також вкладення в операції з цінними паперами в 2006 2012 (3 квартали) рр. (побудовано за даними [78])

Як показують результати аналізу динаміки доходів, витрат та чистого прибутку БС України у 2008 2012 рр., наведені на графіках рис. 2.3, збитковість діяльності банківської системи в кризовий та післякризовий період визвано виключно форс мажорним формуванням внутрішніх резервів ризиків активних операцій за рахунок поточних доходів банків, що було тимчасово дозволено спеціальними «антикризовими» постановами Національного банку України [78] в порушення Податкового Кодексу України по формуванню податку на прибуток банків.

Як показує аналіз динаміки приросту резервів ризику в БС України (рис. 2.3) у 2012 році формування «кризових» резервів практично зупинилось, а банки почали зменшувати портфель резервів за рахунок загального покращання стану ризиків кредитних портфелів.

Рисунок 2.3. Динаміка доходів, витрат та прибутковості діяльності банківської системи України в 2006 2012 (3 квартали) рр. (побудовано за даними [78])

Сучасна банкоцентрична модель фінансового ринку України характеризується розподілом активів між банківськими та небанківськими фінансовими установами України, які надають фінансові послуги, наведеному в табл. 2.4.

Аналіз структури розподілу активів серед установ грошово-кредитного ринку України станом на 01.01.2012 р. показує, що банківська система займає підсегмент 93,53%, тобто беззаперечно домінує в сегменті, підтверджуючи нерозвинутість небанківського підсегменту грошово-кредитного ринку України.

Таблиця 2.4. Динаміка розподілу активів між установами України, які надають фінансові послуги [78], [81]

Аналіз структури розподілу активів фондового ринку України станом на 01.01.2012 р. показує, що цінні папери внутрішнього державного боргу України (державні облігації) становлять 15,5% та конкурують з обсягами емітованих облігацій підприємств (17,2%) і обсягами емітованих інвестиційних сертифікатів ІСІ (18,8%). В той же час, аналіз звіту НКЦПФР України за 2011 рік показує [81], що у 2011 році банки України емітували акцій на суму 39,5 млрд. грн. (93% обсягу емісії акцій) для нарощування обсягів статутного капіталу, тобто банківська система України є одним із найбільших учасників фондового ринку України.

Таким чином, сконцентрованість фінансового капіталу України в банківській системі та значна кількість конкуруючих банків, які надають практично однакові банківські послуги населенню, визиває природний розвиток нових банківських послуг, як основний аргумент підвищення конкурентоспроможності та подальшого розвитку банку.

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ КБ «Приватбанк»

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» найбільший універсальний міжрегіональний банк України, орієнтований перш за все на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності. Головна перевага банку полягає в поєднанні індивідуального підходу в роботі з застосуванням сучасних банківських технологій.

Місія банку: «Забезпечити простий доступ до банківських послуг кожному громадянину країни» [80].

Генеральна мета банку полягає у тому, щоб бути лідером в Україні з надання платіжних та інших банківських послуг населенню і юридичним особам, маючи найкращі показники прибутковості та надійності серед найбільших банків країни [80].

Основна діяльність банку включає операції, визначені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [1] та здійснюється відповідно до:

1) Статуту банку, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів [80];

2) банківської ліцензії Національного банку України №22 від 05.10.2011 р. на право проведення банківських операцій [80];

3) Дозволів №221 від 04.12.2001 р., №222 від 29 липня 2003 р. на право здійснення операцій, визначених п.п. 14 частини 2ї та частиною 4-ю ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» [80].

ПАТ КБ «Приватбанк» є міжрегіональним універсальним та системним банком із розгалуженою мережею філій та відділень по всій території України та за її межами. У зв'язку з чим має гнучку організаційну структуру управління (далі ОСУ). ОСУ ПАТ КБ «Приватбанк» одна з найбільш прогресивних як серед банків України, так і банків Східної Європи.

По суті вона є комбінованою, тому що містить ознаки широко розповсюджених у світовій практиці видів ОСУ [80]:

1) Горизонтальна (площинна) охоплює 3 рівні управління, які виконують різні функції:

1-й рівень (вищий) Headoffice (Головний офіс);

2-й рівень (середній) Middleoffice (Головні регіональні управління, Регіональні управління, Самостійні філії);

3-й рівень (нижчий) Frontoffice (відділення гр. Ф, А, Б, В, Г)

В межах кожного рівня виділяються не більше 3-х ступенів управління (керівники бізнесів (напрямів), їх заступники (керівники департаментів) та спеціалісти).

Head-office (ГО) є вищим (провідним) підрозділом системи ПАТ КБ «Приватбанк», який має повну господарсько-економічну та адміністративну самостійність. Управління ГО і системою ПАТ КБ «Приватбанк» в цілому здійснюється Правлінням банку, очолюваним Головою, який делегує ряд своїх функцій заступникам та керівникам бізнесів (напрямів) ГО.

Middle-office представлений Головними регіональними управліннями, Регіональними управліннями та самостійними філіями. По суті своєї роботи і набору функцій ці 3 види РП нічим (крім назви) між собою не відрізняються.

Front-office представлений відділеннями гр. Ф, А, Б, В, Г. Статус (група) відділень визначається залежно від чисельності персоналу та кількості робочих місць продажу у відділенні відповідно до Класифікатора відділень ПАТ КБ «Приватбанк». Основна мета роботи Front-office обслуговування клієнтів. Фактично це повністю бізнесові доходні (що заробляють) підрозділи. У них практично відсутні підтримуючі функції.

2) Лінійно-функціонально-штабна включає штаби при Голові Правління Head-office (ГО), а при Директорії ГРУ, РУ та філій Middle-office і крім лінійних широко використовуються функціональні вертикальні зв'язки.

3) Дивізіональна клієнто і функціонально-орієнтована включає:

3.1) бізнесові доходні напрямки;

3.2) бізнесові керуючі (витратні) напрямки;

3.3) підтримуючі напрямки.

Крім того, структура управління поділяється на дивізіонально продуктову, дивізіонально регіональну та мережну, проектно-матричну.

Розвиток регіональної мережі філій та відділень є одним з пріоритетних завдань стратегічного розвитку банку, що має суттєвий вплив на показники його діяльності. Регіональна мережа структурних підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» представлена у всіх адміністративно територіальних центрах України та Автономній Республіці Крим, підрозділи банку функціонують також у всіх містах обласного підпорядкування, районних центрах та в найбільш перспективних населених пунктах.

Станом на 01.01.2012 р. до складу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» входять:

Головний офіс, розташований у м. Дніпропетровськ Україна;

Регіональні підрозділи у складі 35 філій, у тому числі філія на Кіпрі, та 3362 відділення;

Представництва: м. Київ, Україна; м. Москва, РФ; м. Алмати, Республіка Казахстан; м. Лондон, Великобританія; м. Пекін, КНР.

Як показує аналіз даних:

1. Обсяг валюти балансу банка з 01.01.2008 до 01.10.2012 зріс в 2,9 рази (з рівня 56,2 млрд. грн. до рівня 164,4 млрд. грн.), при цьому:

за рахунок росту власного капіталу з рівня 5,4 млрд. грн. до рівня 17,7 млрд. грн. (капіталізація прибутку та додаткові емісії з зростанням обсягу статутного капіталу), тобто у 3,38 рази;

за рахунок залучення коштів юридичних та фізичних осіб з рівня 50,8 млрд. грн. до рівня 146,8 млрд. грн., тобто у 2,89 рази;

Слід відзначити, що зростання сумарних показників валюти балансу банківської системи України (згідно даних, наведених в табл. 2.3) у 2008 2012 рр. є значно меншим:

обсяг валюти балансу зріс з рівня 599,4 млрд. грн. до рівня 1 117,5 млрд. грн., тобто у 1,86 рази;

обсяг власного капіталу банків зріс з рівня 69,6 млрд. грн. до 164,4 млрд. грн., тобто у 2,36 рази;

обсяг залучених коштів юридичних та фізичних осіб зріс з рівня 529,8 млрд. грн. до рівня 953,08 млрд. грн., тобто у 1,9 рази.

Таким чином, у кризовий та посткризовий період на протязі 20082012 рр. найбільший в Україні банк ПАТ КБ «Приватбанк» розвивався динамічніше, ніж сумарно банківська система України і зайняв ще більший сегмент банківського ринку України.

2. Найбільший ріст обсягів депозитних операцій (у 3,8 рази) спостерігається в сегменті строкових депозитних операцій з фізичними особами (з рівня 17,7 млрд. грн. станом на 01.01.2008 до рівня 67,3 млрд. грн. станом на 01.10.2012);

3. Середній ріст обсягів поточних депозитних операцій та строкових депозитних операцій з юридичними особами складає 1,7 рази (з рівня 510 млрд. грн. станом на 01.01.2008 до рівня 8 17 млрд. грн. станом на 01.10.2012);

4. Як показує аналіз даних, залучені кошти фізичних осіб мають питому вагу 50,13% в пасивах ресурсної бази ПАТ КБ «Приватбанк», серед них 40,9% це частка строкових депозитних коштів фізичних осіб.

5. Обсяг операцій кредитування юридичних осіб зріс практично в 4 рази (з рівня 23,5 млрд. грн. станом на 01.01.2008 до рівня 97,5 млрд. грн. станом на 01.10.2011 та зниженням до рівня 92,9 млрд. грн. станом на 01.10.2012). При цьому питома вага валютних кредитів становить не більше 25% від портфелю кредитів юридичних осіб;

Обсяг операцій кредитування фізичних осіб з рівня 18,2 млрд. грн. станом на 01.01.2008 хвилеобразно зріс до рівня 23.0 млрд. грн., потім впав до рівня 10,0 млрд. грн., потім знов зріс до рівня 26,2 млрд. грн. станом на 01.01.2012 і знов впав до рівня 18,6 млрд. грн., тобто до рівня початку 2008 року. При цьому у 2012 р. банк практично ліквідував кредитну заборгованість фізичних осіб в іноземній валюті;



Структура пасивів балансу ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.10.2012 р.

Динаміка обсягів зростання кредитних операцій ПАТ КБ «Приватбанк» у 2007 2012 рр. [65]

6. Як показує аналіз структури активів балансу банку питома вага кредитів, наданих юридичним особам, становить 57,1%, а питома вага кредитів, наданих фізичним особам, становить 11,45%. Таким чином, основою сучасної кредитної політики ПАТ КБ «Приватбанк» є кредитування юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Сумарний аналіз ефективності банківських послуг в банківських продуктах в ПАТ КБ «Приватбанк» в дипломному дослідженні проведений за показниками комісійних доходів та витрат в загальній структурі доходів та витрат банку.

3. Інновації як основний напрямок політики впровадження нових банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк»

3.1 Обґрунтування доцільності інноваційних змін у продуктовій політиці банку

Основою продуктової політики ПАТ КБ «Приватбанк» в кризовий та після кризовий період (2008 2013 рр.) є:

розробка банківських продуктів та банківських послуг пріоритетного залучення коштів фізичних осіб (депозитна політика);

розробка банківських продуктів та банківських послуг пріоритетного розміщення залучених депозитних коштів фізичних осіб в програми кредитування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки банківський ринок України переповнений пропозиціями банків по залученню депозитних коштів фізичних осіб у кінці 2012 початку 2013 рр. по ставкам 2426% в гривні, що повторює пікову кризу ресурсів на початок 2009 року і приводить до певної частки недовіри населення до повернення депозитних коштів, ПАТ КБ «Приватбанк» став перед необхідністю розробки нових банківських послуг та удосконалення існуючих послуг їх «електронним реінжинірингом» у сегмент систем банківського самообслуговування.

Враховуючи наслідки впливу світової фінансової кризи 2008 2009 року на підрив довіри населення до депозитів в банках України, доцільним напрямком удосконалення депозитної стратегії ПАТ КБ «Приватбанк» є розвиток відкритої у 2010 році рядом банків України лінії депозитів «Золота гривня» та лінії структурованих депозитів, яку розвивають російські банки.

Депозит «Золота гривня» це найбільш зручний і простий спосіб вкладення коштів у золото, придбання і розміщення його на депозитному вкладі в безготівковому вигляді. Безготівкова форма вкладу позбавляє вкладника від турботи підбирати спеціальний розмір злитку в залежності від наявної суми грошей, зберігати золото, розмінювати або реалізовувати злитки.

Основні переваги концепції депозиту «Золота гривня» в ПАТ КБ «Приватбанк» повинні були розвинуті у наступних напрямках:

найвища відсоткова ставка (6% річних проти 5,25% в КБ «Укргазбанк») в БС України при мінімальній вазі «золотого» вкладу (50 г. золота еквівалент 12,5 тис. грн.);

вклад у безготівковому золоті (немає потреби возитися з розміном злитків і підбирати суму грошей під наявний номінал злитку);

при укладенні вкладу «Золота гривня» вноситься в касу банку гривня, що конвертується і зараховується на вклад у золоті;

при розірванні золотого вкладу відбувається зворотна процедура конвертації за поточним курсом, і в касі банку вкладник отримує гривню;

автоматична пролонгація вкладу;

пільгові умови дострокового повернення вкладу;

найголовніше, вкладник отримує дохід не тільки від нарахованих відсотків, але і від росту ціни золота (див. рис. 3.1).

Але, якщо у 20092011 рр. зростання курсу золота в світі носило систематичний характер і у липні 2011 року ціна унції золота з рівня 800 доларів США /унцію (2009 р.) до рівня 1880 доларів США /унцію (липень 2011), то з липня 2011 року по січень 2013 року курс золота коливається між 16001800 доларів США/унцію (рис. 3.1).

Як наслідок, у 2012 році практично зупинився потік вкладників у депозити «Золота гривня», оскільки замість доходу від вкладу в золото по курсу 1800 доларів США/унцію можна отримати збиток при закритті «золотого вкладу» по курсу 1600 доларів США/унцію.

В умовах зниження депозитної ефективності для інвесторів вкладення коштів в «золоті депозити» альтернативою для заможної частини населення і підприємств, що бажають без ризику інвестувати вільні кошти, може стати відносно новий для вітчизняного ринку банківський продукт структуровані депозити. При потенційно більшій прибутковості порівняно із звичайними строковими депозитами банки дають по них таку ж 100-відсоткову гарантію повернення вкладених коштів. Проте, вхідні умови депозиту недешеві від 10 тисяч доларів для громадян і від декількох мільйонів доларів для юридичних осіб.

Структурованим такий депозит називається тому, що грошовий вклад для подальшого інвестування банком поділяється на частини. Більша близько 8090% вкладається банком в інструменти зі стабільною фіксованою прибутковістю (облігації, депозити, векселі), для того щоб зароблений дохід покривав 2010% первинного внеску, що залишилися. Таким чином, банк гарантує вкладнику повернення 100% вкладеного капіталу. Менша частина депозиту інвестується банком в опціони на який-небудь базовий актив, у якості якого можуть виступати нафта, золото, цінні папери, товарні чи валютні ф'ючерси тощо [86].

Саме опціонна частина і забезпечує прибуток клієнта, який може значно перевершити прибутковість по звичайних депозитах. Найпростіший структурований продукт гарантує повернення капіталу й генерує прибутковість, пропорційну росту (або падінню) базового активу. Подібний продукт складається з депозиту й стандартного європейського опціону (колл якщо продукт розрахований на ріст базового активу й пут якщо він розрахований на падіння).

На розвинених ринках даний продукт називається EquityLinked Note, Principal Protected Note або Capital Protected Note. Переклад «PrincipalProtected Note» означає «нота із захистом капіталу» тобто термін наголошує на те, що по продукту гарантується повернення капіталу, а також явно зазначено, що продукт оформлений у вигляді ноти а не, наприклад, індексуємого депозиту.

Для того щоб бути більше точними, ми будемо називати даний тип продукту «Депозит + опціон», роблячи в такий спосіб акцент на те, що в нього вбудований стандартний опціон. Можливо, найпростіший продукт коректніше позначати як «Захист капіталу + участь у росту / падінні ринку» [86].

Головний ризик для вкладника структурованого депозиту неотримання прибутку у випадку руху ринку в несприятливу сторону. Якщо власник депозиту завжди одержить свій фіксований відсоток, то власник структурованого продукту може розраховувати лише на повернення вкладених коштів. Однак цей недолік виправдується надією заробити більше, ніж по депозитах.

Лідирують у цьому сегменті ринку українські «дочки» західних банків. Крім Сітібанка(США) й Дойче банку(Німеччина) про своє бажання вийти з аналогічним продуктом заявляв Райффайзенбанк (Австрія) і ряд інших банків за участю західного капіталу. Оскільки в Україні відсутні біржі опціонів, а валютні опціони заборонені банківським законодавством на внутрішньому фінансовому міжбанківському ринку, то для того щоб працювати зі структурованими депозитами банк повинен мати доступ до міжнародного ринку опціонів. Зараз цей доступ, так само як і відповідні ноу-хау, мають в основному західні банки.

Структуровані продукти можуть бути оформлені у вигляді стандартних банківських депозитів (внесків). Оскільки прибутковість по такому депозиту є не фіксованою, а плаваючою й прив'язаної до деякого індексу, такі депозити називаються індексуємими.

Глобальна економічна криза істотно вплинула на фінансові ринки всього світу, змінивши багато базових передумов. Низькі процентні ставки, встановлені на початку 2000-х років центральними банками більшості розвинених країн, стали каталізатором істотного збільшення вартості активів. Підвищувальна динаміка на ринках, поряд з високим рівнем ліквідності, дозволили інвесторам купувати різні фінансові інструменти, найчастіше забуваючи про рівень ризику, що супроводжує такі вкладення, що надалі привело до катастрофічних втрат. Незважаючи на спад, пов'язаний із глобальною фінансовою кризою, з високою часткою ймовірності можна сказати, що ринок структурованих продуктів буде рости стрімкими темпами, що випереджають ріст інших секторів фінансового ринку. Але при всій привабливості структурованого депозиту, який має опціон на золото при стрімкій динаміці у 20092011 рр. (рис. 3.1), у 2012 році в умовах «бічного» тренду курсу золота з коливанням у проміжку 1600 1800 доларів США /унцію опціони на золото стали дуже ризикованими фінансовими інструментами, а структуровані депозити потребують впровадження хеджованих опціонних стратегій.

Використавши тимчасову «золотих» депозитів, ПАТ КБ «Приватбанк» зосередив зусилля на подальших програмах розробки нових банківських послуг на ринку залучення поточних депозитів фізичних та юридичних осіб.

Одним із основних сучасних напрямків додаткового залучення клієнтів за рахунок інноваційного розвитку банківських послуг в Україні, який очолює ПАТ КБ «Приватбанк», є «електронний реінжиніринг» традиційних банківських послуг розрахунково-касового, депозитного та кредитного обслуговування клієнтів з застосуванням банківських ПТКС обслуговування операцій з готівкою та пластиковими платіжними картками. Одним із напрямків «електронного реінжинірингу» є використання мереж операторів мобільного телефонного зв'язку для створення мобільних платіжних систем без прив'язки до стаціонарного банківського ПТКС [80].

Сьогодні ще далеко не всім знайомий міні-термінал. Наприкінці серпня 2012 р. про запуск проекту по просуванню на російському ринку мінітерміналів iPay, що перетворюють смартфон у термінал для прийому платежів, разом із Приватбанком оголосив найбільший в Україні та Росії оператор мобільного зв'язку МТС (а це адже більше 100 млн. абонентів, що становить 45% населення країн, що користуються послугами оператора).

Пристрій являє собою рідер у пластиковому корпусі розміром 1,5х1,5 см, оснащений чіпом для зчитування даних з магнітної стрічки банківської карти. Мінітермінал підключається через стандартний аудіовхід для навушників 3,5 мм і працює з комп'ютером, ноутбуком, планшетом, смартфоном і мобільними телефонами на базі ОС Android, MacOS і Windows. Комісія за прийом платежів за допомогою технології iPay по картах Приватбанку становить 1,5%, при оплаті з карт інших російських і закордонних банків 2,7%. Виторг на вибір клієнта зараховується відразу ж на картку або розрахунковий рахунок. Процесінг платежів і підтримку клієнтів забезпечує банківська група Приватбанк.

Мінітермінал став відповіддю на запит малого бізнесу, але новинка з'явилася не в нас. Піонером у справі створення мінітерміналів стала американська компанія Square, що з'явилася в 2009 році. Уже в 2010-м ними було запропоновано апаратне й програмне забезпечення, що дозволяє на мобільному пристрої приймати до оплати кредитні карти. Споконвічно цими мобільними пристроями були тільки інструменти від Apple iPhone, iPod і iPad, але пізніше до них додали пристрої, що працюють на OS Android.

Сам картрідер в США коштує $9,95, але користувач одержує назад $10 при активації безкоштовного Square рахунку (сьогодні одержати картрідер безкоштовно компанія пропонує декількома способами). В Square немає щомісячної абонплати, комісія стягується за кожну транзакцію, проведену картами Visa, MasterCard, Discover і AmEx у розмірі 2,75%. За введення параметрів карти вручну стягується 3,5% + 15 центів за транзакцію.

Новий спосіб оплати, запропонований компанією Square, почав активно набирати обороти. Так, вже наприкінці квітня 2012 року щорічна обробка платежів компанією Square становить 5 млрд. доларів США (приблизно $416 млн. на місяць), з картрідерами компанії працює 2 млн. клієнтів.

3.2 Обґрунтування стратегії та економічної ефективності управління структурованими депозитами

Згідно проведеного в дипломному дослідженні аналізу доступності вітчизняних банків до міжнародних ринків опціонів та наявності власного капіталу, який би міг гарантувати повернення структурованих депозитів обсягами в 25 млн. доларів США, ПАТ КБ «Приватбанк», на мою думку, може розпочати впровадження структурованих депозитів, оскільки:

а) Обсяг еквіваленту валюти балансу банку складає на 01.01.2012 року 15,2 млрд. доларів США, а обсяг власного капіталу 1.48 млрд. доларів США, тобто довіра вкладників структурованого депозиту до банку забезпечена;

б) Враховуючи стратегію розбудови територіальної мережі за принципом «Банк іде за грошовими потоками», одним із основних напрямків розвитку ПАТ КБ «Приватбанк» є стратегія розбудови міжнародної мережі дочірніх банків та представництв.

В сегменті корпоративного бізнесу відкрита на початку 2000 року Кіпрська філія ПАТ КБ «Приватбанк» обслуговує практично 80% грошових потоків українського бізнесу в офшорних зонах (до 40 млрд. доларів на рік).

Так, на сьогодні фінансова група «Приват» та ПАТ КБ «Приватбанк» контролює наступні повномасштабні дочірні банки і використовує їх платіжні мережі для проведення міжнародних бізнес-платежів та грошових переводів фізичних осіб [80]:

- ЗАТ КБ «Москомприватбанк» (Росія);

- КБ «AS Privatbank» (Латвія);

- КБ «ТаоПриватбанк» (Грузія);

- Кіпрська філія ПАТ КБ «Приватбанк» (Кіпр);

- Португальська філія ПАТ КБ «Приватбанк» (Португалія);

У 2011 році відкриті філії ПАТ КБ «Приватбанк» в Німеччині та Греції, а також представництва на о. Мадейра.

Враховуючи, що дочірній банк КБ «AS Privatbank» (Латвія) знаходиться в державі, яка входить до Євросоюзу, ПАТ КБ «Приватбанк» через валютні коррахунки в дочірньому банку має доступ до світових валютних опціонних бірж та може забезпечити функціонування опціонної частини структурованого валютного депозиту.

Проведемо розрахунок ефективності для вкладника та ПАТ КБ «Приватбанк» залучення 1 структурованого депозиту від підприємства юридичної особи обсягом 10 млн. доларів США строком на 1 рік.

Основні розрахункові параметри структурованого депозиту:

а) Структура депозиту «депозит + опціон»:

1. 90% депозиту (9 млн. доларів США) строковий депозит під річну ставку 11,2%, що через рік забезпечує гарантоване банком повернення суми:

Депозит+відсотки = 9,0 млн. грн. *(111,2%/100%) =10,0 млн. грн.

Таким чином, через рік при будь яких результатах доходності опціонної частини структурованого депозиту, вкладена сума депозиту буде повернена вкладнику.

2. 10% депозиту (1 млн. доларів США) переводяться ПАТ КБ «Приватбанк» під управління дочірнього банку КБ «AS Privatbank» (Латвія) в Євросоюзі для біржової гри на опціонній біржі золотовалютних контрактів.

3. Структурований депозит залучається під коефіцієнт участі

вкладника 70% від отриманого прибутку.

б) Враховуючи 5 річний підвищувальний тренд курсу золота в

доларах США (рис. 3.1) банк на суму 500 тис. доларів США покупає

опціонні річні контракти на покупку золота по курсу 1150 доларів за

унцію (опціони «колл» з премією 5,5% від суми майбутнього

контракту) та на суму 500 тис. доларів США опціонні річні

контракти на продаж золота по курсу 1750 доларів США (опціони

«пут» з премією 5,3% від суми майбутнього контракту).

Таким чином, у банка є 2 опціонних контракти:

1. На покупку

через рік по ціні 1750 доларів/1 унцію.

При понесених витратах на придбання опціонів «колл»:

2. На продаж

через рік по ціні 1750 доларів/1 унцію.

При понесених витратах на придбання опціонів «пут»:

Тобто, станом на початок розрахункового року банк витратив 1 млн. доларів США опціонної частки структурованого депозиту на придбання опціонів по зустрічній схемі «стреддл».

Головна відмінність опціону від ф'ючерса укладається в тім, що ф'ючерс це зобов'язання, а опціон це право. Опціон це право або купити, або продати актив (у нашім випадку золото) за фіксованою ціною в будь-який момент протягом певного строку (американський опціон) чи при настанні певного обумовленого строку (європейський опціон).

Опціон, що надає право купити актив золото, називається CALL, опціон, що надає право продати золото, називається PUT.

У випадку виконання опціону СALL покупець опціону стає покупцем золота, а продавець опціону стає продавцем золота.

У випадку виконання опціону PUT покупець опціону стає продавцем золота, а продавець опціону стає покупцем золота.

Існує також можливість як для покупця, так і продавця опціону закрити свою позицію шляхом зворотної угоди, за чим слідкує опціонна біржа.

Ціна виконання (страйк) це ціна, по якій опціон надає право власникові опціону купити або продати золото, що лежить в основі опціону; ціни виконання стандартні й установлюються біржею для кожного виду опціонного контракту.

Через рік є дві ймовірні ситуації на момент погашення опціонних контрактів:

а) Ситуація №1 (падіння курсу золота) біржова ціна на «спотові» контракти на золото становить 1450 доларів за унцію ( 300 доларів від опціонної ціни контрактів).

В цьому випадку:

ПАТ КБ «Приватбанк» анулює своє право опціонного контракту на покупку («колл») золота по ціні 1750 доларів за унцію з втратою премії на покупку опціону на суму 500 000 доларів США;

ПАТ КБ «Приватбанк» реалізує своє право опціонного контракту на продаж («пут») золота по ціні 1750 доларів США;

оскільки «спотова» ціна набагато нижче ніж ціна «страйк» опціонна ціна, покупець золота відмовляється від виконання контракту та сплачує через біржу ПАТ КБ «Приватбанку» різницю:

таким чином чистий прибуток ПАТ КБ «Приватбанк» від опціонних контрактів становить:

Прибуток1 = 1 617 000 USD 1 000 000 USD = 617 000 USD, тобто прибутковість опціонної частини структурованого депозиту становить:

сумарний потік грошей вкладнику інвестору від структурованого кредиту через рік становитиме:

Таким чином, сумарна річна ставка чистої прибутковості структурованого депозиту для вкладника становитиме:

Що на +3,11% річних підвищує доходність структурованого депозиту в 10 млн. доларів США відносно простого строкового депозиту у 10 млн. доларів США по ставці 11,2%.

за рахунок 30% участі банку у прибутку від опціонного контракту сумарні витрати банку на залучення в кредитну діяльність депозитної частини структурованого кредиту в 9,0 млн. доларів США на 1 рік становитиме:

Що відповідає ставці витрат на звичайну частину депозиту у 9 млн. доларів 9,15%, тобто стандартна депозитна ставка в 11,2% витрат банку на залучення строкового депозиту зменшилась на (2,05%) річних.

Таким чином, залучення коштів вкладника на умовах структурованого депозиту є вигідним, як для вкладника, так і для банку.

б) Ситуація №2 (зростання ціни на золото) біржова ціна на «спотові» контракти на золото становить 2050 доларів за унцію (+ 300 доларів від опціонної ціни контрактів).

В цьому випадку:

ПАТ КБ «Приватбанк» анулює своє право опціонного контракту на продаж («пут») золота по ціні 1750 доларів за унцію з втратою премії на покупку опціону на суму 500 000 доларів США;

ПАТ КБ «Приватбанк» реалізує своє право опціонного контракту на покупку («колл») золота по ціні 1750 доларів США;

оскільки «спотова» ціна набагато вище, ніж ціна «страйк» опціона, продавець золота відмовляється від виконання контракту та сплачує через біржу ПАТ КБ «Приватбанку» різницю:

таким чином чистий прибуток ПАТ КБ «Приватбанк» від опціонних контрактів становить:

Прибуток2 = 1 558 500 USD 1 000 000 USD = 558 500 USD, тобто прибутковість опціонної частини структурованого депозиту становить:

сумарний потік грошей вкладнику інвестору від структурованого кредиту через рік становитиме:

Таким чином, сумарна річна ставка чистої прибутковості структурованого депозиту для вкладника становитиме:

Що на +2,71% річних підвищує доходність структурованого депозиту в 10 млн. доларів США відносно простого строкового депозиту у 10 млн. доларів США по ставці 11,2%.

за рахунок 30% участі банку у прибутку від опціонного контракту сумарні витрати банку на залучення в кредитну діяльність депозитної частини структурованого кредиту в 9,0 млн. доларів США на 1 рік становитиме:

Що відповідає ставці витрат на депозит у 9 млн. доларів 9,26%, тобто стандартна депозитна ставка витрат банку 11,2% на залучення строкового депозиту зменшилась на (1,94%) річних.

Тобто, залучення коштів вкладника на умовах структурованого депозиту є вигідним, як для вкладника, так і для банку.

При цьому розрахунок показує, що за рахунок обережної стратегії «стреддл» опціонної гри на біржі, для ПАТ КБ «Приватбанк» не загрожує ані падіння, ані зростання курсу золота.

Прибутковість опціонної гри залежить від фактичного відхилення «спот» ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, закладеного при покупці/продажу опціонного контракту.

При зближенні рівня опціонної премії та фактичного відсоткового відхилення «спот» ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, схема «стреддл» опціонної гри дає «нульовий результат», тобто повернення коштів, затрачених на придбання опціонів. При співпадінні «спот»  ціни на момент виконання опціонного контракту та прогнозної ціни виконання опціонного контракту, опціонна гра буде збитковою з втратою премій як по «колл», так і по «пут» опціонам.

В цьому разі вкладник отримає від банку повернення основного тіла депозиту без додаткових відсотків, а банк витратить 11,2% від суми депозитної частини структурованого депозиту на обслуговування залучення коштів.

Основний ризик складається в надійності функціонування опціонних бірж та учасників опціонних контрактів, що багато в чому залежить від організації роботи опціонної біржі.

Згідно з балансом ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 01.01.2013 залучення одного структурованого депозиту обсягом у 10 млн. доларів США веде до зростання обсягу залучених строкових коштів юридичних осіб на 0,77%, тобто негативний результат експериментів по впровадженню залучення структурованих депозитів не повинен суттєво вплинути на стійкість діяльності банку і запропоноване рішення по напрямку зростання депозитної бази банку є обґрунтованим та реальним.

Висновки

Банківська послуга окреме економічне поняття, яке характеризує певне коло відносин банків зі своїми клієнтами. В економічній теорії і банківській практиці поняття «банківська послуга» не обґрунтовано ототожнюється з поняттям «банківська операція». На рівні економіки вартість наданих банками послуг, які є кінцевим споживанням, включається до складу валового внутрішнього продукту (ВВП), а операції банків відносяться до проміжного споживання і враховуються у ВВП лише частково в обсязі різниці між процентними доходами та витратами по активних і пасивних операціях. Банківським послугам на відміну від банківських операцій не притаманні процентний, валютний, кредитний, портфельний та інші ризики, вони не пов'язані безпосередньо з формуванням та використанням ресурсів. Тому у законодавчих документах і перш за все Законі України «Про банки і банківську діяльність» необхідно провести чітку межу між банківськими операціями та банківськими послугами, що сприятиме стимулюванню розвитку останніх.