Особливости управління ризиками у банківській діяльності на прикладі ВАТ “Ощадбанк”

В основу дій банку з охорони його власності покладено ст. 54 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з положеннями цієї статті банкам надається право забезпечувати захист банківської інформації, коштів та майна шляхом створення відповідних систем захисту, служб охорони відповідно до законодавства України та нормативних актів Національного банку України. Ці положення Закону створюють відповідні привілегії для банків, на відміну від інших підприємницьких структур, яких вони не стосуються. Останні ж можуть керуватись тільки. ст. 27, 28, 29, 42 Конституції України, якими гарантується право на життя, здоров'я та повагу до людини, недоторканність житла та на підприємницьку діяльність. Захист підприємницької діяльності, на жаль, не гарантується жодним законодавчим актом. У такій ситуації підприємці можуть посилатись (що вони і роблять) тільки на ст. З Закону України "Про підприємництво", яка надає право "без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству". Виходячи з такого трактування прав підприємців у статті, можна вбачати, що цим надається і право на захист їх діяльності.

Водночас законодавство, надаючи це право, одразу ж створює умови для його обмеження. Термін "згідно з чинним законодавством", який вживається майже в усіх законодавчих і нормативних актах, надає право державним органам вводити різні інструменти контролю та державного впливу у вигляді підзаконних актів. Такі умови створені й для охоронної діяльності, в тому числі і щодо банків. За Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" охоронну діяльність віднесено до ліцензійних видів діяльності (ст. 9), що вже є обмеженням. Тобто право підприємця на охорону його власності і діяльності потребує відповідної ліцензії, а остання ставить його у залежність від відповідних державних структур [24].

Законодавче регулювання такої форми реалізації заходів безпеки банківської діяльності, як режим, найбільш розвинене з точки зору інформаційної безпеки. Інформаційні взаємовідносини суб'єктів підприємництва і держави регулюються на сьогодні понад 30-ма законодавчими і майже такою ж кількістю підзаконних актів. Але чи виграють від цього підприємці, зокрема банки?

В основу організації режиму захисту банківської інформації покладено положення таких законодавчих актів:

Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 52 "Банківська таємниця").

Закону України "Про підприємства в Україні" (ст. 30 "Комерційна таємниця підприємства").

Закону України "Про інформацію" (ст. 30 "Інформація з обмеженим доступом").

Найбільщ досконалим, з правової точки зору, є режим захисту інформації з обмеженим доступом. Так, законодавством передбачено однозначне визначення банківської таємниці (ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Згідно з цим Законом до банківської таємниці належать відомості про операції, рахунки та вклади клієнтів і кореспондентів банку. Це єдине, поряд з державною таємницею, пряме визначення таємниці на законодавчому рівні. Ніхто не в змозі обмежити чи навпаки розширити відомості, що становлять банківську таємницю. Водночас поняття комерційної таємниці, наведене у ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні", подається не так конкретно. У Законі лише вказано, які відомості можуть бути віднесені до комерційної таємниці (відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами, іншою діяльністю підприємства, розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства). Однією з умов віднесення відомостей до передбачених законодавством, на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, державної контрольно-ревізійної служби, Антимонопольного комітету, арбітражному суду та аудиторським організаціям. [16-21].

У частині третій цієї статті зазначено, що довідки про рахунки і вклади громадян видаються, крім самих клієнтів та їх представників, також судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції, у справах, що знаходяться в їх провадженні.

У той же час згідно зі ст, 12 Закону України "Про систему оподаткування" банки зобов'язані подавати державним податковим органам на їх запити відомості про наявність і рух коштів на розрахункових та інших рахунках платників податків-клієнтів банків. Враховуючи, що зазначена інформація є банківською таємницею, законодавець положеннями цієї статті доповнює право державних податкових органів на її отримання, але тільки у відповідності з їх запитами.

Інакше встановлено правовий режим захисту комерційної таємниці. Згідно з ч.2 ст. 30 Закону України "Про підприємства в Україні" порядок захисту відомостей, що становлять комерційну таємницю визначає керівник підприємства (банку). Цією ж статтею надається право керівникові визначати склад і обсяг таких відомостей.

Подібним чином визначений і правовий режим захисту конфіденційної інформації. Відповідно до ч.З ст. 30 Закону України "Про інформацію" власникам конфіденційної інформації надано право самим включати її до категорії конфіденційної, визначати режим доступу до неї і встановлювати систему (способи) її захисту [32].

Окремо визначено правовий режим захисту інформації, яка знаходиться в автоматизованих системах, що для банків є особливо необхідним, оскільки понад 65% банківської інформації циркулює якраз в автоматизованих системах. Законодавством встановлено, що доступ до інформації, яка зберігається, обробляється і передається в автоматизованих системах, здійснюється згідно із правилами розмежування доступу, які встановлюються власником інформації чи уповноваженою ним особою (ст. 6 Закону України "Про захист інформації в автоматизованих системах"). Тобто і в цьому випадку право захисту інформації покладено на її власника -- банк. Враховуючи ж особливість діяльності банків у сфері економічних відносин як суб'єктів, що "зв'язують" функціонування всіх підприємств, організацій і установ через грошові потоки, виникає потреба в регулюванні їхніх суміжних інтересів щодо захисту інформації. Тобто сьогодні в Україні є потреба в публічному праві, яке б виступало механізмом державного регулювання і захисту інтересів суб'єктів підприємництва на ринку інформації.

Правові норми регулювання інформаційних відносин безпосередньо в банківській сфері зосереджено у спеціальних галузевих актах, насамперед у законах України:

"Про банки і банківську діяльність";

"Про підприємства в Україні";

"Про господарські товариства";

"Про аудиторську діяльність";

"Про захист від недобросовісної конкуренції" та ін. Наявність досить великої кількості законодавчих актів, які так чи інакше регулюють інформаційні відносини суб'єктів підприємництва, ще не означає, що в Україні діє досконала система інформаційної безпеки, оскільки загальнообов'язкові положення галузевих законодавчих актів визначають права державних органів влади, управління та нагляду за доступом до банківської інформації [27].

У зв'язку з цим банківська інформація, у тому числі і з обмеженим доступом, є досить прозорою, принаймні для державних органів. А враховуючи, що останні не несуть практично ніякої відповідальності за використання такої інформації, говорити про створення ефективного правового режиму захисту банківської інформації немає підстав. Доказом цього є і те, що на п'ять законодавчих актів, які надають суб'єктам підприємництва право захисту своїх таємниць, існує близько 25 інших законодавчих і нормативних актів, які це право, якщо і не скасовують, то суттєво звужують, встановлюючи свої правила користування інформацією. Істотним недоліком є і те, що створене правове поле ніяк не передбачає зворотної дії. Так, у жодному із законодавчих актів не передбачено, що правоохоронні органи, органи державної податкової служби та інші установи, які користуються інформацією банку, зобов'язані (або мають право) надавати банкам відомості, без яких останні не можуть забезпечувати безпеку своєї діяльності, відсутність яких завдає шкоди банкам, а отже, і економіці держави [21-23].

2. Оцінка стану управління ризиками в Бахмацькій філій ВАТ "Ощадбанк"

2.1 Фінансово-економічна характеристика банку

Бахмацька філія відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України " розташована в Чернігівській обл., м. Бахмач. Дана філія, як і решта установ, підпорядкована головному управлінню. При написанні даної роботи використовуватиметься загальна звітність ВАТ "Ощадбанк". Даний банк є однією з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком. Банк має найбільшу мережу установ - близько 6000,тут працює майже чверть банківського персоналу України.

Становлення банку розпочалася після проголошення незалежності України. Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України "Про банки та банківську діяльність" Ощадний банк України набув спеціального статусу.

31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано як самостійну банківську установу в Національному банку України - "Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (скорочена назва - Ощадбанк).

На сьогодні Ощадбанк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

Стратегія банку спрямована на максимальний розвиток роздрібного бізнесу та створення умов для повного банківського обслуговування корпоративних клієнтів.

Маючи статус державного банку, ВАТ "Ощадбанк" прагне бути уособленням стабільності, впевненості та динамічного розвитку, націона-льним надбанням держави та символом її респектабельності. Банк у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про господар-ські товариства", іншими законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України та Статутом банку.

На підставі банківської ліцензії № 148, виданої Національним банком України від 16 січня 2002 року, банк має право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а саме:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

- лізинг.

Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг України. Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг. Розуміючи соціальну важливість присутності саме державного банку в найвіддаленіших куточках країни та його роль у реалізації державних програм, банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих умов для обслуговування всіх верст населення, забезпеченні соціальних та компенсаційних виплат громадянам, наданні повного спектру банківських та інших операцій. Зважаючи на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності в усіх регіонах України. Оскільки банк -- це установа, яка працює в основному із залученими ко-штами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80%. Значення менше цієї величини означає більш високу фінансову стійкість банку, проте негативно характеризує його ділову активність. Для більш детальної характеристики банку проведемо наступні розра-хунки. Спочатку проаналізуємо доходи банку, які наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Загальна оцінка структури і динаміки доходів

Напрямки доходів	2008 рік	2010 рік	Відхилення
	Сума, тис.грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Абсолютне	Відносне
Процентний дохід	2591804	69,67	7680095	84,05	5088291	296,32
Комісійний дохід	855801	23,00	1088714	11,91	232913	127,22
Торговельний дохід	196938	5,29	337702	3,70	140764	171,48
Інший дохід	75631	2,03	30992	0,34	-44639	40,98
Разом доходів	3720174	100	9137503	100	5417329	245,62
У тому числі:
процентні	2591804	69,67	7680095	84,05	5088291	296,32
непроцентні	1128370	30,33	1457408	15,95	329038	129,16

Дані табл.2.1 свідчать про те, що загальні доходи банку на протязі досліджуваного періоду збільшилися на 5417329 тис. грн, або на 145,62%. Зростання відбулося за рахунок підвищення процентних доходів на 196,32% (5088291 тис. грн.), а за рахунок непроцентних-- на 29,16% (329038тис. грн.). Загальне збільшення доходів супроводжувалося зростанням усіх його складових, за винятком інших доходів, частка яких зменшилася з 2,03% до 0,34%. Першу сходинку посідають процентні доходи, в основі яких є надходження плати за наданими кредитами, розміщеними депозитами та за цінними паперами, питома вага яких збільшилася з 69,67 до 84,05 %, що безумовно є позитивним. У звітному періоді зросли комісійні доходи на 232913тис. грн, але їх частка у структурі сукупного доходу звітного періоду зменшилася до 11,91%, тобто на 11,09 процентного пункту. Відбулося також збільшення доходу від торговельних операцій на 140764 тис. грн, або на 71,48%, що свідчить про активну діяльність ВАТ "Ощадбанку" на ринку валютних ресур-сів та цінних паперів. Отже, не зважаючи на незначні негативні зміни, можна зробити висновок, що загальна оцінка доходів банку позитивна. Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується. У звітності банків групування витрат за окремими напрямами збігається з розглянутим вище групуванням доходів. Розрахунки проведемо в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Структура і динаміка витрат

Напрямки витрат	2008 рік	2010 рік	Відхилення
	Сума, тис.грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Абсолютне	Відносне
Процентні витрати	1082036	33,08	3513402	41,85	2431366	324,70
Комісійні витрати	141226	4,32	184758	2,20	43532	130,82
Торговельні витрати	419343	12,82	2668020	31,78	2248677	в 6 раз
Інші операційні та адміністративні витрати	1628415	49,78	2029728	24,18	401313	124,64
Разом витрат	3271020	100	8395908	100	5124888	256,68
У тому числі:
процентні	1082036	33,08	3513402	41,85	2431366	324,70
непроцентні	2188984	66,92	4882506	58,15	2693522	223,05

З проведених розрахунків у таблиці 2.2 можна констатувати, що загальні витрати банку у 2010 році порівняно з 2008 роком підвищилися на 5124888 тис. грн., або на 156,68 %, що є негативним. Вирішальний вплив здійснило зростання суми непроцентних витрат на 2693522 тис. грн., або на 123,05 % в той час як процентні витрати збільшилися на 2431366 тис. грн., або на 224,7 %, тобто темп росту процентних витрат банку дещо вищий. Постатейний аналіз витрат показав, що у періоді, який аналізується, значними темпами зростають торгівельні витрати, збільшуючись на 2248677 тис. грн., або в 6 раз, що негативно позначається на торгівельних доходах. У структурі витрат торгівельні витрати також істотно підвищуються до 31,78%, тобто на 18,96 пункти. У 2010 році зросли і комісійні витрати на 43532 тис. грн., хоча у структурі витрат вони зменшилися з 4,32 до 2,2 %. Щодо процентних витрат, то їх частка в загальній сумі витрат дещо збільшилась з 33,08 до 41,85 %. Отже відбувається зростання кожної статті витрат. В цілому можна зробити висновок, що темпи росту витрат є вищими ніж доходів, і це негативно позначається на фінансових результатах діяльності ВАТ "Ощадбанку". Для більш детального аналізу розрахуємо вплив зміни сукупних витрат та сукупних доходів на зміну прибутку. Розрахунки наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Вплив факторів на зміну прибутку

Сукупний дохід, тис.грн.	Сукупні витрати, тис.грн.	Прибуток, тис.грн.	Зміна прибутку
2008 рік	2010 рік	2008 рік	2010 рік	2008 рік	2010 рік	всього	За рахунок зміни
							Сукупного доходу	Сукупних витрат
3720174	9137503	3271020	8395908	449154	741595	292441	5417329	-5124888

Виходячи з даних таблиці 2.3 спостерігаємо підвищення суми прибутку на 292441 тис. грн. у 2010 році порівняно з 2008 роком. При цьому вирішальний вплив здійснило зростання суми сукупного доходу на 5417329 тис. грн., що в свою чергу збільшує прибуток. За рахунок росту сукупних витрат прибуток зменшується на 5124888 тис. грн. Отже можна зробити висновок, що позитивний вплив на зміну прибутку здійснює збільшення сукупного доходу, темп росту якого вищий за темп росту витрат. Динаміка, склад і структура пасивів та їх оцінка за період, що аналізується, досліджується за допомогою таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Динаміка, склад і структура пасивів ВАТ "Ощадбанк"

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Загальне відхилення
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Зобов'язання	42391206	72,99	43540229	72,66	42392804	71,83	1598	100,004
Капітал	15690763	27,01	16386350	27,34	16626329	28,17	935566	105,96
Всього пасивів	58081969	100	59926579	100	59019133	100	937164	101,61

Дані таблиці свідчать, що загальний приріст фінансових ресурсів на 937164 тис. грн. або на 1,61 % є наслідком збільшення капіталу на 935566 тис. грн. або на 5,96 % та збільшення зобов'язань на 1598 тис. грн. або на 0,004 %. Оскільки темп приросту зобов`язань значно менший ніж темп приросту капіталу, це дозволяє зробити висновок, що банк проводить політику, направлену на нарощування власного капіталу, який в подальшому буде використовуватись для підвищення економічного потенціалу.

Рис. 2.1. Динаміка капіталу та зобов`язань ВАТ "Ощадбанк"



Як бачимо з рис.2.1, розмір капіталу банку зберігає стабільну тенденцію росту, а розмір зобов'язань навпаки, то збільшується, то зменшується, тобто не має певної ярко вираженої тенденції.

Динаміка обсягу, складу та структури зобов'язань банку заслуговує на загальну позитивну оцінку і дозволяє зробити висновок, що керівництво ВАТ "Ощадбанк" здійснює активну політику по залученню коштів клієнтів, як найвигідніших джерел фінансових ресурсів.

Фінансовий потенціал банку характеризується розміром та структурою його необоротних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених та позикових). Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності і ліквідності банку. Тому проаналізуємо активи ВАТ "Ощадбанк".

Таблиця 2.5 Динаміка, склад та структура активів ВАТ "Ощадбанк"

Показник	2008 р., тис.грн.	Питома вага, %	2010 р., тис.грн.	Питома вага, %	Відхилення
					Абсолютне, тис.грн.	Відносне, %	За пп. структура
Кошти в НБУ та на рахунках в інших банках	5678770	9,78	5986218	10,14	307448	105,41	0,36
Кредитний портфель	34248672	58,97	39203425	66,42	4954753	114,47	7,45
Вкладення в цінні папери	15870830	27,32	10966423	18,58	-4904407	69,09	-8,74
Основні засоби	2114228	3,64	2447593	4,15	333365	115,77	0,51
Інші активи	169469	0,29	415474	0,71	246005	245,16	0,42
Всього активів	58081969	100,00	59019133	100,00	937164	101,61	-

Дані таблиці 2.5 свідчать, що при загальних темпах приросту активів на 1,61 %, темпи приросту високоліквідних активів, фондового портфелю та інших активів складають відповідно 5,41 %, 14,47 % та 145,16 %. Це означає, банк розширює кредитну діяльність, одночасно турбується про свою ліквідність та надійність, проте скорочується інвестиційна діяльність, на що вказує зменшення вкладень в цінні папери на 4904407 тис. грн.

Високий темп приросту характеризує основні засоби 15,77 %. Це є наслідком розвитку ВАТ "Ощадбанк", розширення мережі його філій, підвищення рівня технічного забезпечення. У цьому випадку зміни можна вважати нормальними. Але якщо тенденцію підвищення питомої ваги основних засобів не буде зупинено, структура активів банку погіршиться і перетвориться на неефективну. Станом на 31.12.2010 року найбільшу частку в структурі загальних активів складають кредитний портфель та вкладення в цінні папери - 66 % та 19 % відповідно (рис.2.2).

Рис.2.2. Структура активів станом на 31.12.2010 року

Кредитний портфель ВАТ "Ощадбанк" збільшився в порівнянні з 2008 роком на 4954753 тис. грн. і становить у 2010 році - 39203425 тис. грн. Кредитна політика ВАТ "Ощадбанк" була спрямована на формування якісного та збалансованого кредитного портфеля, шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та доходності від проведення всіх типів кредитних операцій. Доступність, ефективність та надійність дозволили суттєво збільшити обсяг кредитного портфеля та підвищити його якість. 2009 рік визначився розвитком основних напрямів роботи з приватними клієнтами. З метою піднесення її на якісно новий рівень банк активно впроваджував прогресивні форми обслуговування клієнтів, удосконалював технології банківських операцій.

Ділова активність банку характеризується рівнем вкладень ресурсів банку в доходні активи, кредитний портфель, в цінні папери і розкриває як досягнутий рівень, так і можливості банку за досліджуваний період. Підвищення доходних активів в цілому з їх диверсифікацією в кредитний та інвестиційний портфель свідчить про збільшення ділової активності ВАТ "Ощадбанк" і розширення власного місця на фінансовому ринку.

На основі Звіту про прибутки та збитки та розрахунків можна охарактеризувати фінансовий стан ВАТ "Ощадбанк". В досліджуваному періоді відбувається стабільне зростання доходів банку (рис.2.3). Результативним показником діяльності банку є величина одержаного прибутку.

Рис. 2.3. Динаміка доходів, витрат та прибутку ВАТ "Ощадбанк" за період 2008 - 2010 рр.

Станом на 01.01.2011 року прибуток склав 741595 тис. грн., що в порівнянні з попереднім роком менше на 226939 тис. грн. В рейтингу лідируючих банків за показником прибутку займає 4-те місце. Це відбулося, в значній мірі, за рахунок зменшення чистих процентних та комісійних доходів.

Отже, за основними показниками ВАТ "Ощадбанк" входить до першої десятки провідних банків України. За підсумками 2010 року можна впевнено стверджувати, що банк зберіг свої позиції у лідируючий групі банків і має стійкий авторитет надійного та стабільного банку.

Аналіз активів та пасивів банку за досліджуваний період свідчить, що за рахунок проведення цілеспрямованої і більш виваженої кредитно-ресурсної політики, структура балансу суттєво поліпшилася.

Економічні показники роботи банку в 2010 році свідчать про його надійний фінансовий стан та можливість гарантувати своїм клієнтам ефективне збереження та використання їх коштів.

Необхідно відмітити, що як і на протязі досліджуваного періоду (2008-2010 рр.), так і протягом 19 років свого існування ВАТ "Ощадбанк", незважаючи на негативні явища в українській економіці: поглиблення економічної кризи, прискорення темпів інфляції, посилення податкового пресу та інші несприятливі фактори банк отримував за консолідованими показниками позитивний фінансовий результат і виконував всі свої зобов'язання перед клієнтами та партнерами. Це дозволяє ВАТ "Ощадбанк" зберегти свій високий діловий авторитет і ще раз підтвердити репутацію стабільного та надійного банку.

Прибуткова діяльність ВАТ "Ощадбанк" на протязі усього періоду його існування дає можливість постійно проводити заходи по розвитку та зміцненню матеріально-технічної бази, підвищенню рівня комп'ютеризації та інформаційного забезпечення банківських операцій, підготовці та підвищенню кваліфікації персоналу, розширенню мережі філій. Все це дає змогу поліпшувати якість банківських технологій, збільшувати кількість та якість запроваджених послуг, найбільш повно задовольняти інтереси і потреби клієнтів.

2.2 Оцінка фінансових показників діяльності ВАТ "Ощадбанк"

Функціонуючи як суб'єкт підприємницької діяльності кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів за якого воно стабільно зберігало б здатність безпосередньо виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, найманими працівниками. Тому банки також мають дотримуватись стабільності, надійності та стійкості у своїй діяльності.

З огляду на важливість ліквідності для фінансової стійкості банку, проказники ліквідності віднесено до обов'язкових нормативів регулювання діяльності комерційних банків. Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяльності окремого банку, так і у фінансовій системі держави. Неліквідний банк не може виконувати свої функції і проводити операції з обслуговування клієнтів, його рейтинг знижується, що значно ускладнює запозичення коштів із зовнішніх джерел, банк втрачає потенційний прибуток. Тому вирішення проблем ліквідності повинно мати найвищий пріоритет у роботі банку, а моніторинг ліквідності та вживання відповідних заходів щодо підтримання достатнього рівня ліквідності є неодмінною умовою самозбереження та виживання кожного банку.

Практика управління ліквідністю свідчить, що недостатній її рівень часто стає першою ознакою наявності в банку серйозних фінансових труднощів. За таких умов, як правило, починається відплив клієнтів і закриття рахунків, що, у свою чергу, веде до підвищення потреби в ліквідних засобах і поглиблення кризи ліквідності. Банки змушені шукати джерела поповнення грошових коштів через продаж найбільш ліквідних активів та запозичення на ринку. За таких обставин проведення подібних операцій ускладнюється, адже кредитори неохоче надають позики банку, котрий перебуває на межі банкрутства, вимагаючи додаткового забезпечення і підвищення процентних ставок, а продаж активів може здійснюватися за несприятливих ринкових умов. Такі дії банку зводять нанівець доходи, потребують додаткових витрат та зумовлюють швидке наростання фінансових проблем. Фінансові проблеми такого роду мають характер висхідної спіралі в частині їх виникнення та низхідної спіралі в розрізі доступу до джерел фінансування з метою підвищення ліквідності. Отже, підтримання достатнього рівня ліквідності слід визнати пріоритетним завданням банку, тому проаналізуємо ліквідність у табл. 2.6.

Таблиця 2.6 Коефіцієнти банківської ліквідності

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 р. до 2008 р.	Нормативне значення
				пп.	%
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	0,67	0,53	0,50	-0,17	74,63	Не менше 20%
Коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку	1,37	1,38	1,39	0,02	101,46	Не менше 100%
Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів	0,31	0,20	0,23	-0,08	74,19	Не менше 20%
Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань	1,09	1,09	1,11	0,02	101,83	Близько 70-80%
Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів	0,80	0,95	0,92	0,12	115,00	х
Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань	0,47	0,33	0,38	-0,09	80,85	х

Як свідчать дані, наведені в розрахунковій таблиці2.6, банк забезпечував за аналізований період високий фактичний понаднормативний рівень коефіцієнтів миттєвої ліквідності (відповідно 67% на 1 січня 2009р. і 50% на 1 січня 2011р. за норми НБУ не менше 20%) і загальної ліквідності (відповідно 137% і 139% за норми не менше 100%), і це забезпечувало спроможність банку погашати будь-які зобов'язання і борги перед клієнтами.

Дещо знизилася забезпеченість робочих активів високоліквідними: з 31% на 1 січня 2009 р. до 23% на 1 січня 2011 р., однак дані значення цілком відповідають нормативу НБУ, який складає не менше 20%. Дане зменшення виникло через зростання робочих активів і скорочення високоліквідних. Отже, це зниження-- сигнал про необхідність активізації управлінських заходів, спрямованих на усунення появи ризикового фактора, який також контролюється НБУ.

Про підвищення забезпеченості дохідними активами всіх зобов'язань банку свідчить коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань. За нормативу в межах 70--80% вона зросла з 109% на 1січня 2009 р. до 111% на 1 січня 2011 р.

Доповнюючим показником ресурсної ліквідності є коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів. Як видно із табл.2.6, цей показник зріс з 80% на 1 січня 2009р. до 92% на 1 січня 2011 р. Це означає, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов'язань перед клієнтами банку має зростаючу тенденцію. Отже, видані кредити забезпечені переважаючим обсягом залучених депозитів і банкові не загрожує незбалансована ліквідність.

Як показує коефіцієнт генеральної ліквідності, продовжує залишатися середньою спроможність банку погашати зовнішні зобов'язання за залученими і позиченими коштами високоліквідними активами та через продаж нерухомості (майно і незавершені капітальні вкладення). Він дещо скоротився з 47% до 38%, але цей рівень досить добрий.

Таким чином, розрахована і розглянута в табл.2.6 система показників ВАТ "Ощадбанку" показала, що він дотримувався в 2008 -- 2010рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов'язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

Наступною групою показників, які дають можливість оцінити фінансивий стан банку є показники фінансової стійкості, розрахунок яких наведений у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Оцінка фінансової стійкості ВАТ "Ощадбанк"

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010 р. до 2008 р.	Нормативне значення
				пп.	%
Коефіцієнт надійності	0,37	0,38	0,39	0,02	105,41	Не менше 5%
Коефіцієнт "фінансового важеля"	1:170	1:165	1:154	-16	90,58	У межах 1:20
Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів	0,27	0,27	0,28	0,01	103,70	Не менше 10%
Коефіцієнт захищеності власного капіталу	0,13	0,13	0,15	0,02	115,38	х
Коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом	0,08	0,09	0,10	0,02	125,00	х
Коефіцієнт мультиплікатора капіталу	4,09	4,22	4,15	0,06	101,47	12,0-15,0

З наведених у табл. 2.7 даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0%) дещо підвищився, і станом на 01.01.2009р. становив 37,0%, а станом на 01.01.2011р. зріс до 39,0%, що є позитивною тенденцією. Таким чином, банк має високу забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб'єктам та в інвестиції.

Дані тієї ж табл.2.7 показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1:20 становив на 01.01.2009р. 1:170, а на 01.01.2011р. -- 1:154. Це свідчить також і про те, що банк підвищив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку, навіть за високого забезпечення власними.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів дещо підвищився за аналізований період з 0,27 до 0,28 (або відповідно на 3,7 %) за оптимального значення не менше 10% і підтверджує вище встановлену тенденцію його високої ролі.

Дані табл. 2.7 свідчать і про зростання захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи -- основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується зростанням відповідного коефіцієнта з 0,13 до 0,15 (на 15,38 %).

Також банк значно посилив захист дохідних активів власним капіталом. Так, якщо у 2008р. цей коефіцієнт мав значення 0,08, то вже у 2010 році він зріс до значення 0,10. Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів в базисному році менше покривав дохідних активів, а наприкінці 2010 року покривав більше, на що вплинуло два фактори: позитивно - зростання капіталу на 5,96% і негативно - скорочення недохідних активів на 2,1%.

Отже, банк за рік поліпшив менеджмент пасивів, підвищивши забезпеченість власними коштами.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношення 12,0--15,0 разів він у 2008 р. становив 4,09, а в 2010р. збільшився до 4,15 раза. Це свідчить, насамперед про те, що на протязі досліджуваного періоду зростає сума активів банку на 937164 тис. грн., а статутний фонд залишається без змін і становить 14211516 тис. грн.

Отже, всі без винятку основні показники взяті нами для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, захищеності власного капіталу, захищеності ним дохідних активів, коефіцієнт мультиплікатора капіталу) або стабілізації чи незначної зміни (коефіцієнт "фінансового важеля"). Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому. Для більш детального аналізу фінансового стану розрахуємо показники ділової активності пасивів та активів ВАТ "Ощадбанк". Дані розрахунки наведені в наступній таблиці.

Таблиця 2.8 Оцінка ділової активності пасивів ВАТ "Ощадбанк"

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Темп змін
Коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів	0,73	0,73	0,71	97,26
Коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів	0,40	0,28	0,26	65,00
Коефіцієнт активності залучення строкових депозитів	0,28	0,40	0,41	146,43
Коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи	0,92	0,91	0,90	97,83
Коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель	0,45	0,61	0,63	140,00
Коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель	0,85	0,92	0,92	108,24

Доцільно насамперед розглянути групу показників, які характеризують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх у певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку на фінансовому ринку.

У цілому рівень ділової активності щодо залучення ресурсів зі сторони характеризує коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів, який, як свідчать дані табл.2.8, має майже стале значення: у 2008 р. він становив 0,73, а в 2010р.-- 0,71. Рівень даних показників не загрозливий, так як оптимальне значення істотно не відрізняється і складає 0,70. Існуючий рівень даного показника говорить про присутність ефективної стратегії та бажання аналізованого банку розробляти технології та вживати заходи щодо залучення ресурсів клієнтів, бо є масовий позичальник кредитів з ліквідною заставою.

Установлена тенденція підтверджується і високим рівнем показників (коефіцієнтів) активності залучення: міжбанківських кредитів на вказані дати відповідно 0,40 і 0,26 та строкових депозитів -- відповідно 0,28 і 0,41. З іншого боку, банк, з огляду на сьогоднішні можливості кредитопозичальників, не може мати вдосталь кредитних ресурсів, сформованих за рахунок власних коштів.

Водночас коефіцієнти, а отже, і рівні активності розміщення і використання залучених коштів в активи банку, були також достатньо високими або зростали. Так, коефіцієнти використання залучених коштів у доходні активи становили 0,92 і 0,90, а в кредитний портфель -- 0,45 і 0,63. Водночас коефіцієнт активності строкових депозитів у кредитний портфель відповідно зростає з 0,85 і 0,92. Рівень коефіцієнтів залучення строкових депозитів характеризує також діяльність банку щодо розвитку депозитної клієнтської бази. Отже даний банк залучає міжбанківські кредити, має позитивну тенденцію по залученню клієнтських вкладів, що свідчить про ефективну розробку технологій щодо залучення цих ризикованих ресурсів порівняно з дешевими власними, якими банк менш забезпечений в аналізований період.

Проаналізуємо також ділову активність активів ВАТ "Ощадбанк".

Таблиця 2.9 Оцінка ділової активності активів ВАТ "Ощадбанк"

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Темп змін
Коефіцієнт рівня дохідних активів	0,79	0,80	0,79	100,00
Коефіцієнт кредитної активності	0,33	0,44	0,45	136,36
Коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери і пайову участь	0,27	0,15	0,18	66,67
Коефіцієнт (частка) інвестицій у дохідних активах	0,34	0,19	0,23	67,65

Ділова активність активів характеризується рівнем вкладень ресурсів банку в дохідні активи, кредитний портфель, у цінні папери і розкриває як досягнутий рівень, так і можливості банку в даний період. Різке підвищення дохідних активів у цілому, з їх диверсифікацією в кредитний та інвестиційний портфелі, за більшістю показників свідчить про ескалацію ділової активності банку і розширення власного місця на фінансовому ринку.

Дані табл. 2.9 свідчать саме про таку ескалацію, але проведену в попередні роки, в результаті якої рівень дохідних активів, виражений коефіцієнтом, має стабільно високе значення: 0,79 у 2008 р. та 0,79 у 2010 р., а кредитної активності -- різкий ріст з 0,33 до 0,45. Але активність залучення коштів у цінні папери знизилися з 0,27 до 0,18, як і частка інвестицій у дохідних активах -- з 0,34 до 0,23 (або зменшилась на 32,35%), що зумовлено викупом державою облігацій внутрішньої державної позики.

Отже, найбільш зростаюча ділова активність банку проявилася в кредитній політиці. Вона базується на зростанні коефіцієнтів активності використання в кредитний портфель як усіх залучених коштів (з 0,45 до 0,63), так і досить високого рівня їх за строковими депозитами (відповідно 0,85 і 0,92), що видно із даних аналізованої табл. 2.8.

У таблиці 2.9 розрахуємо рентабельність діяльності банку.

Таблиця 2.10 Оцінка рентабельності за чистим прибутком ВАТ "Ощадбанк"

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Темп змін в %
1. Загальний рівень рентабельності, %	12,07	12,52	8,83	73,16
2. Рентабельність активів, %	0,84	1,17	0,77	91,67
3. Рентабельність дохідних активів, %	0,66	1,44	0,98	148,48
4. Рентабельність загального капіталу,%	3,60	4,20	2,80	77,78
5. Рентабельність статутного фонду, %	2,15	4,87	3,24	150,70

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що загальний рівень рентабельності за доходом (табл.2.10), показуючи розмір балансового прибутку на 1 грн. доходу (він досягав рівня 12,07 % за 2008 рік і 8,83 % за 2010р.), водночас характеризує, що структура доходів, яка склалася, забезпечує прибутковість діялькості й відображає ефективність наданих послуг і здійснюваних банківських операцій. Проте дана тенденція по зниженню рентабельності не є позитивною.

Рентабельність за чистим прибутком, передусім дохідних активів, яка характеризує рівень окупності ним, за два роки знизилася з 0,84% за результатами 2008 р. до 0,77% за результатами 2010р. Це могло статися і через послаблення кредитної активності, що підтверджується скороченням середньорічної видачі кредитів, і різким зниженням інвестиційної активності в цінні папери, вкладення в які скоротилися.

Рентабельність загального капіталу, як і статутного фонду, характеризує діяльність банку з погляду ефективності управління щодо розміщення активів, тобто їх можливості приносити дохід. Дані табл.2.10 свідчать, що вона за 2008--2010рр. знизилась з 3,6 % до 2,8 %., водночас рентабельність статутного фонду збільшилась з 2,15 % до 3,24 %.

Варто звернути увагу, що випадки різкого зростання цього показника можуть свідчити про наявність операцій з високим рівнем кредитного ризику, різкі зміни в зменшенні можуть відображати високий рівень іммобілізації активів і, як наслідок, ризик втрат оперативного мобільного управління активами. Водночас плавні зміни при виникненні будь-якого тренду (зміни) можуть свідчити про кваліфіковано сформовану структуру активів банку.

У цілому, як свідчать дані табл.2.10, за три роки не відбулося різкої зміни в рівнях показників, що характеризують зниження окупності доходами і чистим прибутком активів, загального капіталу і статутного фонду. Це ознака стабільної роботи банку, навіть в умовах не передбачуваних і незалежних від банку змін на фінансовому ринку України в останні роки. Зазначені показники, у своїй більшості, мають тенденцію до поліпшення, деякі незначно знизилися, що не свідчить про появу тенденції до їх погіршання. Це нормальні періодичні коливання, викликані впливом певних факторів, бо водночас рентабельність активів, капіталу, статутного фонду є досить стабільною.

2.3 Управління ризиками ВАТ "Ощадбанк"

Перехід до ринкової економіки поставив перед кожним у підприємниць-кій діяльності низку нових завдань, з яких найголовнішими стали оцінка та мінімізація ризику. Чинники ринкового механізму, що функціонують у кожній діяльності, швидко і суттєво відгукуються в банківській сфері, впливаючи прямо або побічно також на клієнтів банку. Тому в умовах економічної кризи серед найскладніших проблем, які постали перед банками, це ризики повязані з наданням підприємствам усіх форм власності та фізичним особам довго- і короткострокових кредитів.

Управління ризиками банку здійснюється у відповідності до Концепції управління ризиками в системі ВАТ "Ощадбанк", погодженої правлінням банку (постанова від 5 липня 2004 року № 59-1) та затвердженої рішенням Наглядової ради банку (протокол № 1 від 14 липня 2004 року). Концепція управління ризиками стосується банку в цілому та всіх його структурних підрозділів, філій (відділень) зокрема.

Згідно Концепції, банк виділяє такі категорії фінансових ризиків - кредитні та ринкові (ліквідності, валютний, процентний та ціновий).

Виконавчими органами правління банку, які визначають політику управління фінансовими ризиками банку (ринковими та кредитними), є комітет з питань управління активами та пасивами банку та кредитний комітет банку. Діяльність профільних комітетів банку здійснюється на постійній основі.

З організаційної точки зору управління ризиками відбувається на всіх рівнях банку (на рівні центрального апарату; на рівні регіональних управлінь; на рівні філій (відділень)).

З функціональної точки зору процес ризик-менеджменту відбувається на рівні підрозділів, де генеруються ризики, на рівні відокремлених структурних одиниць, що виконують функції нагляду і контролю за ризиками, а також на рівні керівництва банку.

З точки зору структурної організації, банк приймає комбіновану модель управління ризиками, тобто управління відбуватиметься на трьох рівнях:

- загальнобанківський (представлений вищим менеджментом банку, профільними комітетами, департаментом ризиків, а також підрозділами, що виконують функції внутрішнього аудиту, ревізії та контролю);

- середній (представлений керівництвом структурних підрозділів центрального апарату банку, що проводять банківські операції, керівництвом регіональних управлінь і його установ, профільними комітетами регіональних управлінь, регіональними ризик - аналітиками та підрозділами внутрішнього аудиту, ревізії та контролю на рівні регіональних управлінь банку);

- операційний (представлений підрозділами, що безпосередньо проводять банківські операції, та підрозділів, що супроводжують ці операції).

Управління ризиками банку забезпечується шляхом впровадження політик, методик, регламентів та процедур, встановленням лімітів і обмежень з фінансових ризиків.

З метою забезпечення ефективної діяльності в частині управління фінансовими ризиками в банку створено департамент ризиків.

Діяльність департаменту спрямована на виявлення, аналіз, оцінку, моніторинг та контроль фінансових ризиків в банку та підтримку прийняття рішень комітету з питань управління активами та пасивами банку, в частині управління ринковими ризиками, та кредитного комітету банку, в частині управління кредитними ризиками.

З метою забезпечення управління ризиками на рівні регіональних управлінь впроваджено комітети з питань управління активами і пасивами регіонів, а також введено посади регіональних ризик-аналітиків.

Таблиця 2.11 Аналіз кредитного портфелю банку

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	Відхилення 2010 р. до 2008 р.
				+,-	%
Обсяг кредитного портфелю	34625243	41938217	39733978	5108735	114,75
Питома вага кредитного портфелю в активах банку	0,59	0,65	0,69	0,10	116,95
Співвідношення ВК та КП	0,45	0,39	0,42	-0,03	93,33
Коефіцієнт покриття	41,66	79,83	31,34	10,32	75,23

У моніторингу кредитної діяльності ключовою є категорія кредитного портфеля. Кредитний портфель -- це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку. Тому особлива увага при аналізі ризиків банку приділяється аналізу кредитного портфеля комерційного банку. Розрахунки приведені в табл. 2.11.

З наведеної системи показників кредитного портфелю можна зробити ряд висновків. Обсяг кредитного портфелю у 2010р. порівняно з 2008р.підвищився на 5108735 тис. грн., тобто на 14,75 %. Це свідчить про збільшення суми залучених коштів. Щодо питомої ваги кредитного портфелю в активах банку, то вона також зросла на 0,10 пункта, або на 16,95 %. Це позитивно впливає на діяльність банку, тому що дає можливості розширювати свою діяльність. Щодо коефіцієнту покриття, то він за досліджуваний період знизився на 24,77 %, що є негативним для діяльності банку, тому що збільшує ймовірність появи ризиків.

З метою формалізації внутрішніх процедур, а також збільшення ефективності роботи підрозділів банку у разі виникнення простроченої заборгованості банком впроваджена та підтримується в актуальному стані Технологічна схема дій банку з моменту виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами фізичних осіб до моменту здійснення заходів щодо повернення простроченої заборгованості підрозділом по роботі з проблемними активами.

Робота з контрагентами, які відчувають фінансові труднощі, та неспроможні забезпечити виконання власних зобов?язань перед банком, в тому числі із використанням заходів реструктуризації, здійснюється відповідно до Положення про організацію роботи з проблемними активами в установах ВАТ "Ощадбанк".

Відповідне положення містить ознаки проблемного активу, а також заходи, які мають здійснюватися фахівцями банку у разі виникнення проблемного активу.

В наступній таблиці наведений стан виконання загальних нормативів кредитного ризику, який є на сьогоднішній день основним видом ризику в ВАТ "Ощадбанк".

Таблиця 2.12 Інформація про стан виконання загальних нормативів кредитного ризику, встановлених НБУ, на кінець дня 31 грудня 2010 року

Норматив	Нормативне значення	Фактичне значення загаль-ного нормативу, %
Максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7)	<=20%	19,11
"Великі" кредитні ризики (Н8)	<=800%	147,83
Максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств наданих одному інсайдеру (Н9)	<=2%	0,08
Максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств наданих інсайдерам (Н10)	<=20%	0,26
Інвестування в цінні папери ок-ремо за кожною установою (Н11)	<=15%	0,05
Загальна сума інвестування (Н12)	<=60%	0,13

З даних таблиці 2.12 можна констатувати, що ВАТ "Ощадбанк" має на кінець 2010 року досить високе значення максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента ( 19,11 % ), проте воно поки що не перевищує норму, що, в свою чергу, не є негативним для діяльності банку, а саме для ризиковості даної діяльності. Стосовно "великих" кредитних ризиків, то вони становлять 147,83 %, при нормі не більше 800 %, тобто даний норматив повністю відповідає рекомендованому значенню. Максимальний розмір кредитів наданих одному інсайдеру складає 0,08 %, що на випадок неплатоспроможності позичальника буде не великим ризиком для банку. Так само і максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств наданих інсайдерам складає невелику частку ( 0,26 % ), при нормі не більше 20 %, в загальному кредитному портфелі. Щодо інвестування в цінні папери , то тут банк також дотримується принципу обережності, на що вказує значення даного нормативу ( 0,05 %). І загальна сума інвестування становить 0,13 %.

Отже можна зробити висновок, що ВАТ "Ощадбанк" проводить ефективну політику по усуненню кредитних ризиків.

До складу ринкових ризиків досліджуваний банк відносить ризик ліквідності, валютний ризик, процентний ризик та ціновий ризик, що присутні в наш час у більшості сучасних банків.

Банк здійснює операції в різних валютах і доступний валютному ризику, який полягає у загрозі виникнення втрат, недоотримання доходу або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливих змін курсів обміну валют та банківських металів на ринку внаслідок утримання відкритої валютної позиції.

Управління валютним ризиком здійснюється згідно політики з управління валютним ризиком, а також відповідно до внутрішньобанківських методик, процедур і регламентів.

Основною метою управління валютним ризиком є обмеження негативного впливу змін курсів валют на фінансовий результат діяльності і капітал банку. З цією метою банк здійснює управління валютною позицією в розрізі окремих іноземних валют та банківських металів для забезпечення оптимального співвідношення між ризиком та дохідністю.

Виявлення та оцінка валютних ризиків здійснюється (за допомогою) на основі:

· VAR-методології оцінки валютних ризиків;

· аналізу концентрацій;

· аналізу відкритих валютних позицій банку;

· аналізу можливих сценаріїв і моделювання;

· використання інструментів "бек-тестинг" (Back-testing) та "стрес-тестинг" (Stress-testing) при розробці методик з управління валютними ризиками.

Для обмеження валютного ризику банком встановлюються внутріш-ньобанківські ліміти валютної позиції. Вказані ліміти встановлюються в розрізі груп валют (банківських металів). Банком у 2008-2010 рр., як видно з даних таблиці 2.13 забезпечувалось дотримання нормативів, лімітів валютного ризику, встановлених Національним банком України.

Таблиця 2.13 Аналіз валютного ризику

Найменування валюти	Станом на кінець дня 31 грудня 2008р.	Станом на кінець дня 31 грудня 2010р.
	монетарні активи	монетарні зобов'язання	чиста позиція	монетарні активи	монетарні зобов'язання	чиста позиція
Долари США	3283972	289437	392535	3578009	3116584	461425
Євро	518639	528539	(9900)	742199	731005	11194
Фунти стерлінгів	14805	3011	11794	17800	3398	14402
Інші	188085	134026	54059	111277	36296	42 943
Усього	4005501	3557013	448488	4449285	3887283	562002

Проаналізувавши дані табл. 2.13., можна зробити висновок, що банк у 2010 році порівняно з 2008 р. має монетарні зобов'язання, що покриваються монетарним активами, при цьому їх чиста позиція зростає з 392535 тис. грн. до 461425 тис. грн. Загалом банк має активи і зобов'язання найбільшу суму в доларах, хоча в 2010 р. вони збільшились і в євро, фунтах стерлінгів, в інших валютах вони навпаки зменшилися. Тобто відбувається концентрація на трьох валютах світу (долари, євро та фунти стерлінгів), що в свою чергу є позитивним, так як дані валюти є найбільш стабільним.

Основна діяльність банку пов'язана з залученням/розміщенням процентних зобов'язань/активів, внаслідок чого відсотковий ризик є одним з основних фінансових ризиків, на які наражається банк. Відсотковий ризик виникає внаслідок можливості несприятливих змін процентних ставок на ринку, які створюють негативний вплив на процентний дохід/капітал банку.