Особливости управління ризиками у банківській діяльності на прикладі ВАТ “Ощадбанк”

Основною метою управління відсотковим ризиком є обмеження несприятливого впливу змін відсоткових ставок на фінансовий результат і капітал банку.

Управління відсотковим ризиком здійснюється в основному шляхом встановлення та перегляду кривих дохідності, а також встановлення цільового значення процентного спреду. З метою забезпечення планового обсягу чистого процентного доходу та цільового значення процентного спреду банк здійснює управління структурою балансу, зокрема, процентними активами і зобов'язаннями, з урахуванням дотримання оптимального співвідношення процентного ризику та дохідності.

Таблиця 2.14 Аналіз відсоткового ризику ВАТ "Ощадбанк"

Найменування статті	На вимогу і менше 1 міс.	Від 1 до 6 міс.	Від 6 до 12 міс.	Більше року	Усього
Усього фінансових активів	4750186	7793634	11029502	29799304	53372626
Усього фінансових зобов'язань	11064330	12653664	11700999	5009973	40428966
Чистий розрив за процентними ставками на кінець дня 31 грудня 2008 року	(6314144)	(4860030)	(671497)	24789331	12943660
Усього фінансових активів	6301140	9245551	4468017	36005878	56020586
Усього фінансових зобов'язань	14206089	5628000	2175252	19142648	41151989
Чистий розрив за процентними ставками на кінець дня 31 грудня 2010 року	(7904949)	3617551	2292765	16863230	14868597

Банком проводиться аналіз чутливості до відсоткового ризику, якого банк зазнає на звітну дату. Вищенаведений аналіз показує вплив зміни відсоткової ставки за процентними активами та пасивами банку на 100 базисних пунктів на чистий процентний дохід (ЧПД) банку.

Аналіз чутливості проведемо за наступними даними ( за 2010 р. ):

На вимогу і менше 1 міс. - (7 904 949) тис. грн.

Від 1 до 6 міс. - 3 617 551 тис. грн.

Від 6 до 12 міс. - 2 292 765 тис. грн.

Результати аналізу чутливості показують, що при підвищенні/пониженні відсоткової ставки на 100 базисних пунктів, плановий чистий процентний дохід протягом року може зменшитись/збільшитись на 44 378 тис. грн., що складає близько 1,1% чистого процентного доходу за 2010 рік. Отже відсоткову ставки відіграють важливу роль при управлінні ризиками банку.

Банк доступний ризику зміни справедливої вартості фінансових інструментів в торговому портфелі та портфелі на продаж внаслідок зміни ринкових цін. Банк здійснює оцінку цінового ризику за портфелем цінних паперів на продаж, в т. ч. за цінними паперами, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах.

Управління ціновим ризиком здійснюється згідно Концепції, Політики з управління ціновим ризиком, а також відповідно до внутрішньобанківських методик, процедур і регламентів.

Основною метою управління ціновим ризиком є обмеження негативного впливу зміни ринкових цін фінансових інструментів в портфелі банку на фінансовий результат діяльності банку і його капітал.

Станом на кінець дня 31 грудня 2009 року обсяг портфеля цінних паперів на продаж становив 5 888 514 тис. грн., що складає близько 10% від активів банку. В банку відсутні цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року залишок портфеля цінних паперів на продаж становив 7 697 151 тис. грн. та збільшився впродовж 2010 року на 1 808 637 тис. грн.

Слід зазначити, що станом на 31 грудня 2010 року до портфелю цінних паперів на продаж включено ОВДП в обсязі 4 266 858 тис. грн. (з урахуванням амортизації дисконту/премії та суми нарахованих процентів та переоцінки) та облігацій Державної іпотечної установи в обсязі 60 370 тис. грн., придбані за операціями РЕПО з переходом права власності. Враховуючи, що за вказаними цінними паперами ціна зворотного викупу зафіксована, ціновий ризик за даними цінним паперами відсутній. Також в портфелі банку знаходяться ОВДП придбані за механізмом двохсторонніх котирувань НБУ в обсязі 2 597 517 тис. грн. Згідно Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженим постановою правління НБУ №259 від 30 квітня 2009 року, Національний банк бере на себе зобов'язання щодо викупу цих цінних паперів за встановленою ціною протягом будь-якого дня до часу їх обігу поза Національним банком. Таким чином, за вказаними цінними паперами ціновий ризик також відсутній.

Також в портфелі банку на продаж знаходяться акції в обсязі 23 063 тис. грн. Слід зазначити, що за даним портфелем акцій банком сформовано резерв в повному обсязі, тому банк також не розглядає даний портфель акцій, як такий, що доступний ціновому ризику.

Без врахування вказаних цінних паперів, а також без врахування прострочених нарахованих доходів за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж (6 622 тис. грн.), портфель на продаж, банку становить 742 721 тис. грн., що складає близько 1,3% активів банку.

Аналіз чутливості до цінового ризику.

Оцінка чутливості до цінового ризику здійснено за допомогою методу дюрації (аналіз можливої зміни вартості цінних паперів в залежності від зміни середнього рівня відсоткових ставок (ринкової доходності) на фінансовому ринку). Дана модель передбачає наступні припущення:

- структура портфеля є незмінною;

- зміна відсоткових ставок становить + 250 б.п.

Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року розрахункова зміна ціни портфеля цінних паперів на продаж, розрахована за вищезазначеними припущеннями, становить 43 949 тис. грн. (або 0,3 % від регулятивного капіталу банку) [33].

Враховуючи вищенаведене, можна оцінити ціновий ризик банку як незначний. Підсумовуючи проведений аналіз діяльності банку можна зробити наступні висновки: дані свідчать про достатню збалансованість за строками погашення та розміщення активів та зобов'язань банку; активи і пасиви за строками погашення між собою у цілому узгоджені, рівень ліквідності є достатнім. якість управління активами і пасивами Банку засвідчую як задовільну, керівництво ВАТ "Ощадбанку" на належному рівні забезпечує управління активами і пасивами. Кредитний портфель банку характеризується достатнім рівнем забезпеченості, якість кредитного портфеля можна вважати хорошою.

Стан дебіторської заборгованості банку задовільний. Під дебіторську заборгованість сформовані резерви згідно нормативно-правових актів НБУ в достатньому обсязі. На основі проведеної роботи підтверджую наявність помірного ризику за основними операціями банку та операціями з інсайдерами/пов'язаними особами, система оцінювання та управління ризиками в банку охоплює всі процедури та всі ризики притаманні банку і є достатньою.

Отже, не зважаючи на незначні негативні зміни, можна зробити висновок, що загальна оцінка доходів банку позитивна.

Динаміка обсягу, складу та структури зобов'язань банку заслуговує на загальну позитивну оцінку і дозволяє зробити висновок, що керівництво ВАТ "Ощадбанк" здійснює активну політику по залученню коштів клієнтів, як найвигідніших джерел фінансових ресурсів.

Отже, за основними показниками ВАТ "Ощадбанк" входить до першої десятки провідних банків України. За підсумками 2010 року можна впевнено стверджувати, що банк зберіг свої позиції у лідируючий групі банків і має стійкий авторитет надійного та стабільного банку.

Аналіз активів та пасивів банку за досліджуваний період свідчить, що за рахунок проведення цілеспрямованої і більш виваженої кредитно-ресурсної політики, структура балансу суттєво поліпшилася.

Таким чином, розрахована і розглянута в табл.2.6 система показників ВАТ "Ощадбанку" показала, що він дотримувався в 2008 -- 2010рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов'язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

Також банк за рік поліпшив менеджмент пасивів, підвищивши за без-печеність власними коштами. Можна констатувати, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.

ВАТ "Ощадбанк" залучає міжбанківські кредити, має позитивну тенденцію по залученню клієнтських вкладів, що свідчить про ефективну розробку технологій щодо залучення цих ризикованих ресурсів порівняно з дешевими власними, якими банк менш забезпечений в аналізований період.

У показниках рентабельності присутні нормальні періодичні коливання, викликані впливом певних факторів, проте рентабельність активів, капіталу, статутного фонду є досить стабільною.

Стосовно політики по управлінню ризиками, то можна зробити висновок, що ВАТ "Ощадбанк" проводить ефективну політику по усуненню основних ризиків, які присутні в банку, проте її можна дещо покращити.

3. Шляхи покращення управління ризиками банку

3.1 Проблеми управління ризиками та шляхи їх розв'язання

З погляду можливостей застосовування окремих методів управління доцільно виділити кілька груп фінансових ризиків, об'єднавши їх за ознакою застосування тих чи інших методів мінімізації. Це групи ризиків, які можуть бути:

1) диверсифіковані;

2) застраховані;

3) прохеджовані;

4) знижені за допомогою інтегрованого управління активами і пасивами банку.

Якщо рівень ризику з якоїсь причини не вдається мінімізувати, керівництво банку може прийняти рішення про його обмеження. Обмеження ризику або його зниження до допустимого рівня досягається обмеженням обсягів операцій, у зв'язку з якими виникає ризик, і (або) скороченням періоду часу, протягом якого банк наражається на відповідний ризик. Обмеження обсягів операцій забезпечує зменшення можливих втрат, а скорочення ризикового періоду дає змогу знизити ймовірність настання негативної події.

У своїй діяльності банки можуть використовувати тактику уникнення ризику, відмовляючись від проведення певних фінансових операцій, освоєння нових ринків, упровадження нових послуг і продуктів та інших дій, які супроводжуються підвищеним ризиком. Але в банківській практиці, на відміну від решти видів бізнесу, такий підхід не завжди прийнятний. Якщо компанія може працювати без залучення кредитних ресурсів, розміщення коштів на депозитах, купівлі цінних паперів, проведення експортно-імпортних операцій і завдяки цьому уникнути багатьох видів ризиків, то для банку такий шлях неприйнятний. Адже більшість банківських операцій зумовлюється, насамперед, потребами клієнтів, без яких банк існувати не зможе.

Тому в процесі управління ризиками банк має якнайширше застосовувати методи їх мінімізації, удосконалювати відомі та шукати нові підходи до вирішення проблем ризикованості діяльності. Водночас банки наражаються й на такі ризики, вплинути на які вони не в змозі. У такому разі ризики оцінюються й беруться до уваги під час розрахунків загального рівня ризикованості банку. Може статися так, що доведеться знизити інші ризики, аби сукупний ризик банку не перевищував допустимого рівня.

На останньому, четвертому етапі, рівень банківських ризиків контролюють за допомогою систем моніторингу, спираючись на різні методики та щоденну діяльність конкретних підрозділів банку. Оперативний контроль за рівнем ризику належить до обов'язків менеджерів, тоді як стратегічний контроль за діяльністю банку та самого оперативного керівництва може бути реалізований лише власниками -- акціонерами банку. Якщо засновники банку не створюють дієвих механізмів контролю на рівні Ради директорів, то їхні шанси на досягнення очікуваних результатів істотно знижуються.

У процесі оперативного контролю керівництво банку має насамперед правильно розставити кадри на місцях та організувати ресурсне забезпечення діяльності установи. Недостатнє кадрове, матеріально-технічне та фінансове забезпечення конкретних операцій породжує невиправданий ризик. Наприклад, банк має розвинену комп'ютерну мережу, яка дає змогу здійснювати операції з деривативами на міжнародних фінансових ринках. Проте за відсутності високопрофесійних аналітиків та відповідного рівня організації роботи казначейства банку проведення таких операцій призведе до значного підвищення загального ризику банківської установи.

Однією з важливих складових системи контролю за банківськими ризиками є внутрішній управлінський контроль. Завдання його зводяться до чіткого визначення та розмежування посадових повноважень, забезпечення подвійного контролю, ротації кадрів, організації контролю за окремими операціями безпосередньо на робочих місцях, створення досконалих систем передавання та зберігання інформації. І хоча не існує такої системи внутрішнього контролю, яка змогла б запобігти службовим зловживанням, проте правильно організований механізм контролю істотно знижує рівень функціональних ризиків.

Моніторинг ризику -- це процес функціонування регулярної незалежної системи оцінювання та контролю за ризиком з механізмом зворотного зв'язку. Моніторинг здійснюється завдяки інформаційним звітам структурних підрозділів та окремих посадових осіб, внутрішньому і зовнішньому аудиту й аналітичній діяльності спеціалізованих служб банку. Звітність, застосовувана в рамках моніторингу, забезпечує менеджерам зворотний зв'язок, а також надає докладну зведену інформацію. Така інформація допомагає аналізувати поточну діяльність як з погляду ризикованості, так і щодо прийняття загальних управлінських рішень.

Кожний структурний підрозділ банку, а також здатні оцінити ризик фахівці мають певну частину інформації, необхідної для всебічного аналізу ризику. Створення відповідної системи взаємодії зазначених власників інформації розглядається як обов'язковий елемент управлінського процесу. Однією з форм реалізації цього положення є система моніторингу ризику.

Для ефективного використання ресурсів банку, які спрямовуються на здійснення моніторингу, ризики слід класифікувати за ступенем їх значущості для конкретного банку і внести до системи стеження лише ключові види ризиків. Усі ті ризики, які перебувають за межами встановлених вартісних лімітів, виводяться за рамки складання деталізованої звітності в системі моніторингу. Функція контролю здійснюється вибірково, а докладний аналіз -- лише в разі надходження сигналів небезпеки, таких як порушення строків платежу, порушення нормативів, лімітів тощо. За такого підходу гарантовано, що кошти будуть спрямовані саме на виявлення та ретельне стеження за істотними для банку ризиками.

Система моніторингу ризиків допомагає коригувати поточну діяльність згідно із сигналами попередження, що їх вона генерує з використанням механізму зворотного зв'язку. Результативність системи управління ризиками в цілому істотно залежить від ефективності системи моніторингу. За такого підходу до організації процесу управління менеджери середньої ланки відповідають як за надійність локальної системи, так і за втілення в життя стратегічних цілей, сформульованих на рівні вищого керівництва банку.

У великих банках для посилення контролю за банківськими ризиками створюються комітети управління ризиками або спеціалізовані відділи, які діють під керівництвом Ради директорів. Їх завданням є, зокрема, збір, обробка й аналіз інформації, яка надходить зі структурних підрозділів, її узагальнення та прогнозування можливих сценаріїв для врахування ризиків на рівні банку в цілому.

Вітчизняні банки проблему створення ефективних систем управління ризиками ще мають вирішити. При цьому важливо використати міжнародний досвід і пам'ятати, що становлення практики управління ризиками ще не завершене. Створити універсальну методику побудови зазначених систем не можна в принципі, оскільки кожний банк по-своєму унікальний, орієнтований на власну ринкову нішу, можливості своїх працівників, усталені зв'язки. Механічне копіювання вдалої моделі управління ризиком, створеної конкретним банком, призведе швидше до негативних наслідків у іншому банку.

На початковій стадії перехідної економіки банки стикаються, здебільшого, з важкоконтрольованими зовнішніми ризиками, такими як ризик зміни умов державного регулювання, ризик здійснення кримінальних акцій тощо. Такі ризики потребують створення особливих систем безпеки, вартість яких досить висока. Порівняння можливих результатів та витрат виявляє, що контроль за цією групою ризиків економічно не виправданий. На тлі їх визначального впливу управління більшістю фінансових і функціональних ризиків стає недоцільним. На цьому етапі втрати від реалізації ризиків компенсуються за рахунок високої дохідності банківської діяльності, як однієї з найризикованіших сфер економіки. З розвитком ринкових відносин та ускладненням банківських операцій співвідношення між зазначеними групами ризиків змінюється. Настає момент, коли створення систем управління основними фінансовими та функціональними ризиками виправдане й доцільне, а згодом ці дії перетворюються на необхідні. Для вітчизняної банківської системи такий момент уже настав.

Слід зауважити, що функціонування загальнодержавної системи банківського нагляду та контролю за ризиками не може бути альтернативою створення власних внутрішньобанківських методик аналізу та систем управління ризиками. Центральні банки підходять до оцінювання ризиків з позицій нагляду за діяльністю банківської системи в цілому, а найпоширенішим підходом до реалізації цієї функції є встановлення нормативів і лімітів, проведення перевірок на місцях. Крім того, центральні банки контролюють певну групу ризиків, таких як ризик ліквідності, платоспроможності, кредитний і валютний, водночас оцінка деяких важливих видів ризиків, наприклад ризику зміни відсоткових ставок, не проводиться. Отже, лише деякі положення й елементи методики аналізу й оцінювання ризиків центральних банків можуть бути включені до складу власної системи управління ризиками кожного банку.

З метою уникнення загроз, пов'язаних із реалізацією зовнішніх та внутрішніх факторів ризику, відповідно до вимог НБУ, розробляються процедури та заходи щодо попередження та запобігання стресовим ситуаціям, плани дій на випадок кризових обставин.

Управління кредитним ризиком, вплив якого на капітал банку є найбільш суттєвим, спрямований на підвищення якості активів, створення диверсифікованої структури кредитного портфеля, формування достатнього обсягу страхових резервів. Процес управління ризиком здійснюється на центральному рівні, на рівні Головних регіональних управлінь та на рівні філій банку. Ефективно діє система лімітів та розподілу повноважень. Банк завжди керується принципами обережності та зваженості при формуванні свого кредитного портфеля, що забезпечується завдяки системі лімітів на активні операції, якісній оцінці платоспроможності позичальника та вартості застави, регулярного моніторингу обслуговування заборгованості та стану застави упродовж терміну кредиту.

Не меншу увагу банк приділяє підтримці адекватного рівня ліквідності, достатнього для виконання усіх зобов'язань перед клієнтами та контрагентами у повному обсязі та в строк. Ризик ліквідності банку обмежується встановленням лімітів на довгострокові та короткострокові розриви ліквідності, обсяг високоліквідних коштів, коефіцієнти ризику ліквідності. Для визначення величини умовно-постійних коштів на рахунках клієнтів розраховується величина незнижуваного залишку.

Управління ризиком платоспроможності здійснюється шляхом визначення оптимальних значень для ключових показників ризику та контролю за дотриманням цих значень філіями банку. Для дослідження впливу форс-мажорних обставин на показники діяльності банку та виконання нормативних вимог, встановлених Національним банком України, використовуються алгоритми стрес-тестування.

Мінімізація процентного ризику складається з декількох складових: ціноутворення на банківські продукти, контролю за встановленими лімітами на показники чистої процентної маржі, чистого процентного спреду, частки процентних доходів в структурі доходів банку, обмеження коефіцієнту ризику, розрахованого на основі оцінки різниці між активами, чутливими до зміни процентних ставок, і зобов'язаннями, чутливими до зміни процентних ставок (геп-аналізу), тестування чутливості чистого процентного доходу до зміни процентних ставок.

Ринкові та валютні ризики мінімізуються шляхом встановлення лімітів на здійснення операцій філіями банку, здійснення міжбанківських операцій, обмеження максимальних потенційних втрат від утримання фактичних позицій.

Управління внутрішніми операційними ризиками здійснюється на основі розробки і впровадження внутрішніх правил здійснення банківських операцій, дотримання принципів розмежування меж повноважень та відповідальності, підтримання взаємоузгодженої системи лімітування операцій, забезпечення послідуючого контролю банківських операцій, належного підбору та підготовки кваліфікованого персоналу, автоматизації банківських процесів, технологій та систем захисту інформації, створення резервних та дублюючих систем.

Контроль за ризиком охоплює контроль за дотриманням встановлених лімітів, розмежування обов'язків, повноважень, впливу та відповідальності між підрозділами і працівниками Банку, контроль за портфельними та індивідуальними ризиками, контроль за виконанням банком та його структурних підрозділів цільових орієнтирів, встановлених на основі бізнес-планування, періодичне проведення внутрішнього та зовнішнього аудиту банку та банківських операцій та інші складові.

Моніторинг ризику передбачає відстеження усіх фінансових та господарських процесів, що здійснюються Банком, розрахунок поточних показників ризику, вивчення їхньої динаміки, аналіз причин зміни, розробку превентивних заходів для мінімізації ризиків у разі виявлення негативних тенденцій та вдосконалення банківських процесів за результатами проведеного аналізу. Методики та моделі, які використовуються банком для оцінки, вимірювання та контролю за ризиком періодично оцінюються на предмет адекватності поточним реаліям.

Розуміння ризику, його оцінка і методи управління ним в ВАТ "Ощадбанк" є пріоритетними, тому система управління ризиками постійно вдосконалюється і розвивається.

3.2 Пропозиції щодо ефективного управління ризиками Ощадбанку

Кредити є найприбутковішим банківським активом, створюючи, як правило, більшу частину доходів банку. Проте кредитна діяльність не є винятком із загального правила щодо співвідношення між доходом і ризиком. А це означає, що висока дохідність неодмінно супроводжується підвищеним ризиком, унаслідок чого кредитні операції залишаються найризикованішою частиною активів банку. Саме тому ефективність кредитних операцій треба оцінювати за співвідношенням очікуваних доходів та кредитного ризику операції. У тому разі, коли якість управління оцінюється за будь-яким одним показником, одержати достовірні результати досить складно. Наприклад, припустімо, що реальна дохідність однієї кредитної операції становить 29%, а другої -- 23%. На перший погляд перша операція здається привабливішою, але якщо пов'язаний з нею кредитний ризик удвічі вищий ніж у другої операції, то стає очевидним, що ефективнішою треба визнати саме цю, другу. Тільки такий підхід дає змогу отримати комплексну оцінку ефективності кредитної діяльності банку та знайти оптимальне співвідношення між доходом і ризиком. У цьому зв'язку варто звернути увагу на те, що намагання знизити кредитний ризик хоч є й природним, але виправдовується лише до певної межі, адже разом зі зменшенням ризику знижується і дохідність кредитної операції. Наприклад, за надання кредиту позичальнику з найвищим кредитним рейтингом відсоткова ставка буде мінімальною. Або інший приклад: надання позички під заставу зменшує кредитний ризик, але збільшує витрати, пов'язані з контролем за ліквідністю та станом цієї застави, її зберіганням та юридичним обслуговуванням, що в кінцевому підсумку призводить до зменшення дохідності. Можливі також ситуації, коли банк погоджується на збільшення ризику, якщо очікувана дохідність є достатньо високою. Тому в процесі аналітичного дослідження слід виявити рівень кредитного ризику, який є прийнятним для банку і забезпечує достатній дохід від кредитної операції. Отже, будь-яке рішення щодо проведення кредитної операції має базуватися на результатах аналізу співвідношення очікуваного доходу й ризику. В наступній таблиці наведений прогноз виконання загальних нормативів кредитного ризику, який є на сьогоднішній день основним видом ризику в ВАТ "Ощадбанк".

Таблиця 3.1 Прогнозні значення нормативів ВАТ "Ощадбанк"

Нормативи	Формула	Розраховане значення на 2011р., %	Нормативне значення, %
Максимальний розмір ризику		Н = 24,80%	<=20%
Норматив "великих" кредитних ризиків		Н = 146,89%	<=800%
Норматив максимального розміру кредитів		Н = 0,08%	<=2%
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам		Н = 0,26%	<=20%
Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик		Н = 0,05%	<=15%
Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик		Н = 0,13%	<=60%

З даних таблиці 3.1 можна констатувати, що ВАТ "Ощадбанк" має досить високе прогнозне значення максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента ( 24,80 % ), що перевищує норму на 4,80 %, і в свою чергу є негативним для діяльності банку, тому що підвищує ризиковість неповернення наданих банком кредитів. Стосовно "великих" кредитних ризиків, то вони становлять 146,89%, при нормі не більше 800%, тобто даний прогнозний норматив повністю відповідає рекомендованому значенню. Максимальний розмір кредитів наданих одному інсайдеру складає 0,08 %, що на випадок неплатоспроможності позичальника буде не великим ризиком для банку. Так само і максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств наданих інсайдерам складає невелику частку ( 0,26 % ), при нормі не більше 20 %, в загальному кредитному портфелі. Щодо інвестування в цінні папери, то тут банк також дотримується принципу обережності, на що вказує значення даного нормативу ( 0,05 %). І загальна сума інвестування становить 0,13 %. Отже, в цілому можна зробити висновок, що ВАТ "Ощадбанк" проводить ефективну політику по усуненню кредитних ризиків, але прогнозний максимальний розмір ризику, що припадає на одного контрагента дещо не відповідає нормативному значенню встановленому НБУ, тому для нормалізації даного нормативу, і одночасно зменшення ризику, банку необхідно глибше оцінювати фінансовий стан позичальників і при можливості збільшувати суму власного капіталу. Стосовно прогнозу валютного ризику, то він наведений у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Прогнозна оцінка валютного ризику

Найменування валюти	Розраховані значення на 2011р., тис.грн.
	монетарні активи	монетарні зобов'язання	чиста позиція
Долари США	3737946	3078678	659268
Євро	902143	725005	177138
Фунти стерлінгів	19600	4567	15003
Інші	90134	26568	63566
Усього	4749823	3834818	915005

Проаналізувавши дані табл. 3.2, можна зробити висновок, що банк має доволі непогані прогнозні значення, а саме монетарні зобов'язання покриваються монетарним активами, при цьому їх чиста позиція зростає до 915005 тис.грн., в той час як станом на 31 грудня 2010 року вона становила 562002 тис.грн., що безумовно є позитивним для діяльності банку. Загалом дане перевищення монетарних зобов'язань над монетарними активами банк має по кожній валюті, що вказує на те, що ВАТ "Ощадбанк" не матиме в майбутньому проблем з валютою. А також можна відмітити перехід більшо-сті валютних операції банку на дві найстабільніші на даний час валюти (долари США та євро).

4. Охорона праці в установі Ощадбанку

Бахмацьке відділення відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України " розташоване у одноповерховій цегляній споруді.

Приміщення має просторі кабінети, які оснащені сучасним комфортним обладнанням.

Робочі приміщення складаються з 11 кабінетів. Загальна площа службових приміщень 270 м², висота 3,1 м, що відповідає стандарту СНіП 2.09.02-85 - не менше 3 м.

Об'єм виробничих приміщень, що припадає на одного працівника 30,2 мі, що перевищує нормативне значення на 15,2 мі, а площа приміщень на одного працюючого дорівнює 5 мі, що є дотриманням нормативу 4,5 мі.

Склад приміщень банку визначений відповідно до існуючої структури, чисельності працюючих, а також завдань, що виконуються банком.

При розробці фасаду будинку банку враховане розташування рекламного оформлення та його візуальне сприйняття в денний і вечірній час.

Банківські приміщення масового використання (вестибюль, хол, операційний та касовий зали) розроблені кольоровими інтер'єрами з застосуванням елементів художнього оформлення. Інші приміщення банку пофарбовані в кольори середньої світлості, поверхня матова.

При виборі матеріалів для опорядження приміщення банку була надана перевага довговічним зносостійким вогнетривким матеріалам, які дають змогу проводити вологе прибирання.

Стіни в приміщеннях для перерахування грошових білетів та монет, друкуючих пристроїв облицьовані звукопоглинаючими матеріалами. Поверхні стін сховищ цінностей облицьовані глазурованою плиткою на всю висоту.

Стелі пофарбовані водоемульсійними фарбами світлуватого кольору та поклеєні шпалерами.

Підлоги в операційних і касових залах виконані з твердих, стійких до зносу матеріалів: граніту та мармуру, а у приміщеннях сховища, вечірньої каси - з керамічних плит.

Підлога у відділенні покрита зносостійким лінолеумом з прослойкою із клеючого пластика. Стелі - підвісні.

Проаналізуємо умови праці в приміщенні кредитного відділу банку.

Кредитний відділ призначений для проведення банківських кредитних операцій з клієнтами.

Кредитний відділ представляє собою кабінет загальною площею 90 м². В відділі працює 6 працівників та встановлено 6 персональних комп'ютери.

Об'єм приміщення на одного працюючого складає 15 м², при нормі на одне комп'ютеризоване робоче місце не менше 6 м². Таким чином, площа приміщення відповідає вимогам нормативних документів.

Відділ має природне та штучне освітлення. Потік природного освітлення падає з лівої сторони. Приміщення має 22 вікна.

Значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів становить 400 лк. Джерела штучного світла є люмінесцентні лампи типу ЛБ.

Вікна кредитного відділу розташовані з північно-західної сторони. На них штори світлих відтінків. Віконні прорізи у приміщенні банку захищені внутрішніми металевими гратами та мають розмір 2,2 м. х 3,15 м. кожне.

Значення показників мікроклімату приміщення кредитного відділу відповідають нормам згідно зі БНіП 2.04.95-91, ДЕСТ 12.1.005-88, СН 4088-86 [17].

Приміщення кредитного відділу оснащено системою припливної вентиляції. Припливне повітря подається в приміщення кредитного відділу розсіяним потоком, для чого використовуються спеціальні насадки. В основу такої вентиляції покладено повітрозабірні пристрої, які розташовані в місцях, де повітря не забруднене пилом та газами. Вони знаходяться приблизно на відстані 2 м від рівня землі.

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці занесені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 Параметри санітарно-гігієнічних умов праці

Параметр	Фактичне значення	Норматив по ГОСТ 12.1.005-88 та іншім	Відповідність параметра стандарту
Шум, дБ	65	65	Відповідає
Освітлення, лк	365	300 - 400	Відповідає
Температура повітря, 0С	22	22 - 24	Відповідає
Відносна вологість повітря, %	50	40 - 60	Відповідає
Швидкість руху повітря, м/с	0,1	До 0,1	Відповідає
Запиленість мг/м3	0,7	0,2 - 2	Відповідає

В кредитному відділі застосована система водяного опалення. Система опалення спроектована з можливістю програмного зменшення теплової потужності в неробочий час, при цьому температура повітря не опускається нижче 14 ⁰С.

Основними джерелами шуму в кредитному відділі на робочих місцях є вентилятори системних блоків, принтери ударної сили та пристрої телефонного зв'язку. Для нейтралізації внутрішнього шуму принтери огороджені звукоізолюючими екранами. Для нейтралізації зовнішнього шуму встановлені звукоізолюючі вікна.

Основним джерелом електромагнітних випромінювань в приміщенні відділу є монітори комп'ютерів та випромінюють кілька діапазонів електромагнітного спектра.

Кожен вид випромінювання є небезпечним і негативно впливає на організм людини. Однак застосування моніторів сучасного покоління знижують негативний вплив.

Для зберігання особистих речей робітників в банку передбачені приміщення гардеробної, яка розташована ізольовано і суміжно з приміщеннями касового залу. Вона обладнана індивідуальними шафами та умивальником. Санітарний вузол розташований поряд з гардеробною.

Таким чином, розташування санітарно-побутових приміщень відповідає санітарним нормам.

Для запобігання накопиченню статистичної електрики в приміщенні та зниженню рівня запиленості двічі на день проводиться вологе прибирання.

У відділі працюючі не відчувають вплив токсичних та пожеженебезпечних речовин та матеріалів, а також виробничого пилу [26].

Таким чином, після проведення аналізу санітарно-гігієнічних умов праці в кредитному відділі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України " можна зробити висновок, що приміщення відпо-відає нормам БНіП ІІ-90-81, СН 512-78, ДсанПіН 3.3.2.007-98, параметри мікроклімату кредитного відділу банку є оптимальними згідно зі БНіП 2.04.95-91, ДЕСТ 12.1.005-88, СН 4088-86, санітарно-побутові приміщення теж відповідають встановленим нормам БНіП 2.09.04-87 та БНіП 2.0.02-89.

Приміщення кредитного відділу банку по класу електронебезпеки відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки.

В кредитному відділі використовуються комп'ютери і принтери. Обладнання кредитного відділу, а саме комп'ютерні робочі місця, розташовані на відстані 1,5 м.

Монітори розташовані таким чином, що потік світла з вікон не падає на них і не створює бліків. Столи, на яких розташовані комп'ютери мають довжину 1,5 м. Робоче місце перед клавіатурою складає 0,3 м.

Поверхня, на якій знаходиться дисплей горизонтальна, а клавіатура має кут відхилення 12⁰-15⁰.

Всі комп'ютери заземлені і місця кріплення заземлюючих контурів позначено позначкою "Заземлено".

Все обладнання в кабінеті працює під напругою 220В, про що вказано біля кожної розетки, яких у відділі 7, відстань їх від пола дорівнює приблизно 1 м. [7].

Електропроводка з подвійною ізоляцією прокладена під штукатуркою.

Всі посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично, один раз в три роки, у відповідності з наказом керівника проходять навчання, перевіряють знання з питань охорони праці.

Працівники при прийнятті на роботу проходять інструктаж з питань охорони праці. Інструктаж проводиться з наступними категоріями працівників:

- знову прийнятими;

- які переходять працювати в інший відділ;

- які будуть виконувати нову для них роботу.

Первинний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку роботи.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками з переліком питань, з якими необхідно ознайомити працівників під час проведення вступного та первинного інструктажів.

Протягом роботи в відділі не було жодного випадку виробничих травм.

Будівля, в якій знаходиться банк відноситься до ІІ ступеню за вогнестійкістю. Кредитний відділ по категорії пожежної небезпеки відноситься до категорії "Д", тобто приміщення, де наявні негорючі речовини та матеріали в холодному стані. Причиною пожежі може бути:

- паління у заборонених місцях;

- короткі замикання електропроводки;

- використання відкритого вогню;

- навмисний підпал.

Кабінет кредитного відділу забезпечений пожежною сигналізацією, яка обладнана датчиками ІП - 104 сигнал від яких надходить на ПЦО (пульт централізованої охорони) відділу Державної служби охорони при УМВСУ.

Також в кредитному відділі знаходяться вуглекислотні вогнегасники, які розташовані у легкодоступних місцях. На кожному з них вказаний термін придатності, по закінченню якого їх замінюють або перезаряджають [17].

Профілактичні заходи для покращення пожежної безпеки:

1) контроль за виконанням техніки безпеки при роботі з комп'ютером;

2) організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

3) здійснення постійного контролю за виконанням інструкцій з пожежної безпеки;

4) забезпечення додержання протипожежних вимог, стандартів, норм і правил.

Для працівників кредитного відділу є 2 евакуаційних виходи: через коридор та головний вихід.

У легкодоступних місцях розташовані схеми евакуації людей та матеріальних цінностей в разі виникнення пожежі. У відділах банку наявні таблички з переліком осіб, відповідальних за пожежну безпеку [26]. Кредитний відділ обладнаний: система автоматичної пожежної сигналізації з Димовими пожежними сповіщувачами, які розміщенні на стелі кімнати, переносні порошкові вогнегасники ВП-5 з розрахунку два штуки на кожні 20 м² площі приміщення, пожежний кран, що знаходиться у коридорі біля відділу [17].

В приміщенні банку та в кредитному відділі горючі речовини не зберігаються.

В цілому по банку за пожежну безпеку відповідає керівник банку. Ним призначаються відповідальні особи за пожежну безпеку по кожному відділу та особи, які проводять інструктажі на теми пожежної безпеки з персоналом банку.

На підставі виконаного в розділі аналізу стану питань охорони праці, можна зробити висновок, що в цілому приміщення кредитного відділу Бахмацької філії ВАТ "Ощадбанку" по санітарно-гігієнічним умовам праці, техніки безпеки та пожежної безпеки знаходиться у задовільному стані.

Кредитний відділ банку знаходиться на першому поверсі. За ступенем пожежної небезпеки банківську установу можна віднести до категорії "Д". ІІ ступінь за вогнестійкістю будинку. Максимальна відстань від найбільш віддаленого місця у кредитному відділі до евакуаційного виходу складає 32,2 м, що відповідає встановленій нормі. Для розрахунку весь шлях руху потоку розділимо на 5 ділянок довжиною L_і і шириною _і, де і - окремі ділянки шляху. Відобразимо наявні дані у вигляді таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Евакуація людей

№ ділянки шляху	Ділянка руху людського потоку	Довжина, Lі, м	Ширина, і,, м
1	Прохід між робочими місцями в приміщенні відділу	9,2	1,1
2	Дверний отвір	1	1,1
3	Коридор-хол	12,8	1,45
4	Тамбур	8,2	2,6
5	Дверний отвір	1	1,6

ризик рентабельність кредитний портфель

Визначимо розрахунковий час евакуації людей (Т_розр), як суму часу руху людського потоку по кожній ділянці шляху.

Швидкість руху людського потоку на першій ділянці шляху визначається в залежності від щільності людського потоку D_і

чол/м², (4.1)

де №₁ - число людей у кредитному відділі,

f - середня площа горизонтальної проекції людини, м² (у зимовий час f=0,125 м², у літню пору f=0,1 м²) приймаємо f=0,1 м²,

L₁=9,2 м - довжина першої ділянки шляху, м,

₁=1,1 м - ширина першої ділянки шляху, м.

За отриманим значенням D₁ визначаємо швидкість руху людського потоку V₁ (м/хв) і інтенсивність руху людського потоку q₁ (м/хв). Одержуємо V₁ = 80 м/хв, q₁=8 м/хв.

Підрахуємо час руху людського потоку на першій ділянці:

, (4.2)

Швидкість руху людського потоку на наступних ділянках шляху приймаємо у залежності від інтенсивності руху людського потоку по кожному з ділянок шляху, що визначається по формулі:

, (4.3)

де _і, _{і - 1} -ширина розглянутої і-ї і попередньої (і - 1)-ї ділянок шляху в метрах,

q_і, q_і-1 - інтенсивності руху людського потоку на розглянутій і-й і попередній (і - 1)-й ділянках шляху в м/хв.

У даному випадку друга ділянка шляху - дверний отвір, тоді:

м/хв

Дані розрахунків зведені в таблицю 4.3.

Таблиця 4.3 Час евакуації людей

№ ділянки шляху	Інтенсивність руху qі, м/хв	Швидкість руху Vі, м/хв	Час руху, Ті
1	8	80	0,12
2	8	80	0,013
3	6,07	93	0,14
4	3,39	100	0,082
5	5,51	100	0,01

Визначаємо швидкість руху людського потоку V₂ (м/хв): V₂=80 м/хв.

Швидкість руху по другій ділянці (дверний отвір):

Розрахунковий час евакуації людей визначаємо як суму часу руху людського потоку по кожній ділянці шляху:

Для забезпечення евакуації людей із приміщення і будинку розрахунковий час евакуації Т_розр не повинен бути більше необхідного часу евакуації, тобто

Т_розр Т_необх.

Так як будинок, у якому знаходиться кредитний відділ, відноситься до категорії "Д" за пожежонебезпекою (наявні негорючі речовини та матеріали в холодному стані), то необхідний час евакуації не обмежується. [6-7].

Приміщення ВАТ "Ощадбанку " в цілому відповідає усім встановлю-ним вимогам. Санітарно-гігієнічні умови праці в приміщенні вважаються оптимальними, а саме: температура повітря становить - 22 0С, відносна вологість повітря - 55 %, швидкість руху повітря - 0,1 м/с, запиленість приміщення - 0,7 мг/м3, освітленість - 385 лк, рівень шуму - 65 дБ; при котрих у працівників має місце найвища працездатність, хороше самопочуття та зібраність при роботі з клієнтами. Пожежна безпека у приміщенні відповідає всім вимогам і правилам.

Щодо техніки безпеки, то у літній період рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожників, частішого виконання волого прибирання в приміщенні. Всі ці заходи будуть сприяти підвищенню працездатності та доброму самопочуттю працівників.

Висновки та пропозиції

Таким чином, підводячи підсумки даної роботи слід відмітити, що банківська діяльність в умовах ринкової економіки неминучо пов'язана з ризиком. Він присутній при будь-якій операції банку, хоча може бути в різних масштабах та по-різному "пом'якшуватись".

В першому розділі роботи була розглянуто сутність банківських ризиків та їх існуючі класифікації. В процесі роботи було виявлено, що в економічній літературі та в практиці термін "ризик" вживається досить часто і залежно від контексту в поняття вкладається різний зміст, оскільки визначення ризику багатогранне. У найширшому розумінні ризиком називають невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Ризик вимірюється ймовірнісю того, що очікувана подія не відбудеться і не призведе до небажаних наслідків. У банківській справі, як і в інших видах бізнесу, ризик пов'язується, насамперед, з фінансовими втратами, що виникають у разі реалізації певних ризиків.

Проблемі банківських ризиків присвячено багато наукових праць і досліджень, в яких наведено різноманітні класифікації ризиків взагалі та, зокрема, ризиків, що притаманні банківській діяльності.

Необхідно відмітити, що хоча проблема класифікації банківських ризиків і важлива, все ж таки вона є другорядною по відношенню до проблеми управління ними.

При управлінні банківськими ризиками, банки України керуються законодавчими та нормативними документами, які регламентують банківську діяльність в цілому, а також окремі питання.

Управляти ризиком - означає чинити дії, спрямовані на підтримання такого його рівня, що відповідає поставленим на даний момент цілям управління.

Вітчизняні банки проблему створення ефективних систем управління ризиками ще мають вирішити. При цьому важливо використати міжнародний досвід та пам'ятати, що становлення практики управління ризиками ще не завершене. Створити універсальну методику побудови зазначених систем не можна в принципі, оскільки кожний банк по-своєму унікальний, орієнтований на власну ринкову нішу, можливості своїх співробітників, усталені зв'язки. Механічне копіювання вдалої моделі управління ризиком, створеної конкретним банком, призведе швидше до негативних наслідків в іншому банку.

Згідно з чинним законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України банки формують резерви на покриття можливих втрат за кредитними операціями.

Створення резерву під кредитні ризики банку - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризику кредитних операцій.

Розвиток банківської справи на Україні досяг певного рівня, який призводить до необхідності виявлення, аналізу та управління банківських ризиків, що давно використовується у зарубіжній банківській практиці і тільки починає свій розвиток в Україні.

Всі ці проблеми стосуються всіх банків України і мають вплив на всю банківську систему в цілому. При їх вирішенні необхідно спиратись на досвід економічно стійких країн, але враховувати індивідуальність становлення та розвитку банківської системи України. Всі ці проблеми з часом будуть вирішені, а на їх місці з'являться нові. Без проблем та труднощів не буває розвитку.

Список використаних джерел літератури

1. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії та практики: Монографія. / Алексеєнко М.Д. - К: КНЕУ, 2002. - 276 с.

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / [А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.]; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

3. Банківський менеджмент / [Кириченко О.А., Гіленко І.В., С.Л. Роголь та ін.]; За ред. О.А. Кириченка. - [3-тє вид., перероб. і доп.] - К.: Знання-Прес, 2002. - 438 с.

4. Банківський нагляд: навч. посіб. / [Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В. та ін.] - К. : Знання, 2004. - 406 с.

5. Банківський нагляд: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [Грушко В.І., Лаптєв С.М., Любунь О.С., Раєвський К.Є.] - Київ: Центр навч. л-ри, 2006. - 264 c.

6. Банківські операції: Підручник / [Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф.та ін.]; За ред.Мороза А.М. - К.: КНЕУ, 2000.- 384с.

7. Бережной О.А. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття ефе-ктивних управлінських рішень / Бережной О. А. // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 9.

8. Бобиль В. Сучасний розвиток корпоративного управління у банківсь-кій діяльності / Бобиль В. // Вісн. Нац. банку України. - 2008. - № 1.

9. Бурденко І. Розкриття інформації про банківські ризики у фінансовій звітності / Бурденко І., Пожар О. // Вісн. Нац. банку України. - 2006. - № 7.

10. Бутинець Ф.Ф. Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю "Банківський менеджмент" / Бутинець Ф.Ф., Герасимович А.М. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 384 с.

11. Васюренко О.В. Банківський менеджмент / Васюренко О.В. - К.: "Академія", 2001. - 320 с.

12. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. / Васюренко О.В. - [6-те вид., перероб. і доп.] - К.: Знання, 2008. - 318 с.

13. Вовчак О.Д. Банківський нагляд: навч. посіб. / Вовчак О.Д., Скаско О.І., Стасів A.M. - Л.: Новий світ - 2000, 2005. - 472 с.

14. Волошин І.В. Оцінка банківських ризиків: нові підходи / Волошин І.В. - К. : Эльга : Ника-Центр, 2004. - 216 с.

15. Гандзюк М.П. Основи охорони праці / - Гандзюк М.П., Желібо С.П. - К., 2004. - 373c.

16. Гріфін Р. Основи менеджменту / Гріфін Р., Яцура В.- Львів: БаК, 2001. - 624 с.

17. Дугін І. В. Врахування чинників зовнішнього середовища в процесі упра-вління кредитним портфелем комерційного банку / Дугін І. В. // Вісник НБУ, 2006. - № 5.

18. Енциклопедія банківської справи України / [ редкол. B.C. Стельмах (голова) та ін.] - К. : Молодь : Ін Юре, 2001. - 680 с.

19. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи / Єрьоміна Н.В. - К.: КНЕУ, 2000. - 220с.

20. Завальнюк Є.А. Розвиток прикладної банківської системи з урахуванням вимог міжнародних стандартів / Завальнюк Є. А. // Вісник Національного банку України. - 2005. - №7.

21. Загородній А. Словник банківських термінів / [Загородній А., Сліпу-шко О., Вознюк Г. та ін.] - К.: Аконіт, 2000. - 605 с.

22. Запорожець З. Управління банківськими ризиками в контексті інформаційних технологій / Запорожець З. // Вісник Національного банку України. - 2004. - №10.

23. Заруцька О.П. Управління ризиками - провідний чинник фінансової стійкості вітчизняних банків / Заруцька О.П. // Банк. справа. - 2006. - № 3.

24. Івасів Б.С. Операції комерційних банків / Івасів Б.С. - К., 2002 - 307c.

25. Калина А.В. Робота комерційного банку / Калина А.В., Кощеєв А.А. - Київ 1999: „МАУП".

26. Карчева Г. Використання методів непараметричної статистики для оцінки ризику ліквідності банків / Карчева Г. // Вісн. Нац. банку України. - 2007. - № 7.

27. Ковальов О.П. Класифікація банківських ризиків. Фактори, що впливають на кредитні ризики / Ковальов О.П. - K., 2004. - 311c.

28. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств / Ковбасюк М.Р. - К.: Видавничий дім "Скарби", 2001. - 336 с.

29. Кодекс законів про працю України.

30. Конопатська А. Актуальні проблеми страхування депозитів комерцій-них банків / Конопатська А., Бондар Н. // Вісник НБУ 2001. - №11.

31. Коцовська Р. Операції комерційних банків / Коцовська Р., Ричаківська В. - Київ 2001. - 213с.

32. Кочетков К.М. Основи аналізу діяльності комерційного банку / Кочетков К.М., Омельченко O.B.- К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 96 с.

33. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерці-йного банку: Монографія / Кочетков В.М.- К.: КНЕУ, 2002.- 238с.

34. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посіб. / [Вітлінський В.В., Пернарівський О.В. ,Наконечний Я.С. та ін..]; За ред. Вітлінського В.В. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 251 с.

35. Кредісов А.І. Менеджмент для керівників / Кредісов А.І. - К.: Знання, 2000. - 556 с.

36. Кротюк В. Kонтроль з боку органу нагляду та ринкова дисципліна / Кротюк В., Куценко O., Базель II. // Вісн. Нац. банку України. - 2007. - № 5.

37. Лищишин М. Інтернет - інструмент розвитку інформаційних технологій / Лищишин М., Шаповалов С., Сажинець С. // Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 12.

38. Любунь О.С. Національний Банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності / Любунь О.С., Любун В.С., Іванець І. В. - Київ: Центр навч. л-ри Ун-т екон. та права "КРОК", 2006. - 312c.

39. Любунь О.С. Банківський нагляд / Любунь О.С., Раєвський К.Є. - К.: Центр навч. л-ри, 2005. - 416 с.

40. Матвійчук А.В. Аналіз і управління економічними ризиками: Навч. посіб. / Матвійчук А.В. - К.: Центр навч. літ-ри. 2007. - 375c.

41. Міщенко В.І., Сомик А.В. Ліквідність банківської системи України / Міщенко В.І., Сомик А.В. - К.: Національний банк України; Центр наукових досліджень, 2008. - 180 с.

42. Набок Р. Концептуальна схема рейтингування банків України / Набок Р., Набок О. // Вісн. Нац. банку України. - 2006. - № 8.

43. Облік та аудит в комерційних банках / [Герасимович А.М., Т.В. Кривов'яз, О.А. Мазур та ін.]; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Герасимовича. - Львів: Фенікс, 2004. - 512 с.

44. Операції комерційних банків / [Коцовська Р., Ричаківська В., Табачук Г. та ін.] - [2-ге вид., доп.] - Львів: ЛБІ НБУ, 2001. - 516 с.

45. Орлюк О.П. Банківське право / Орлюк О.П. - Київ: Юрінком Інтер, 2007. - 376 c.

46. Остапишин Т.П. Основи банківської справи / Остапишин Т.П. - К.: МАУП, 2003.-467 с.

47. Офіційний сайт ВАТ "Ощадбанк" // www.oschadnybank.ua.