Згідно з Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» працівники, а в окремих випадках і члени їх сімей, забезпечуються в порядку державного соціального страхування:

допомогою по тимчасовій непрацездатності, допомогою по вагітності, пологах і догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

допомогою з нагоди народження дитини, допомогою на поховання;

пенсіями по старості, по інвалідності, в разі втрати годувальника, пенсіями за вислугу років для деяких категорій працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися на санаторно-курортне лікування працівників, на обслуговування профілакторіями, на дієтичне харчування.

По тимчасовій непрацездатності сума виплати може дорівнювати повному заробітку.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Трудовий процес здійснюється в певних умовах виробничого середовища, що характеризуються сукупністю елементів та факторів матеріально-виробничого середовища, які впливають на працездатність та стан здоров'я людини в процесі праці. Виробниче середовище і фактори трудового процесу становлять в сукупності умови праці. [76, с. 53]

На здоров'я людини, її життєздатність і життєдіяльність великий вплив мають небезпечні і шкідливі фактори. Небезпека - це наслідок такої дії деяких факторів на людину, яка при їх невідповідності фізіологічним характеристикам людини зумовлює феномен самої небезпеки. Небезпечний фактор - це дія на людину, що в певних умовах призводить до травми, а в окремих випадках - до раптового погіршення здоров'я або до смерті. Шкідливий фактор - це фактор дії на людину, який в певних умовах призводить до захворювань або зниження працездатності. До визначаючих ознак небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість безпосередньої негативної дії на організм людини; ускладнення нормального функціонування органів людини; можливість порушення нормального стану елементів виробничого процесу, в результаті якого можуть виникнути аварії, вибухи, пожежі, травми. Матеріальними носіями шкідливих і небезпечних факторів є об'єкти, що формують трудовий процес і які входять в нього, а також загальножиттєві фактори оточуючого середовища; предмети праці; засоби праці (машини, споруди, приміщення, земля, шляхи, канали і т.п.); продукти праці; технологія, операції, дії; природно-кліматичне середовище (гроза, повінь, атмосферні опади, сонячна активність, фізичні параметри атмосфери і т.п.); флора, фауна, люди.

Сучасний етап реформування економіки України та перехід до ринкових відносин характеризується збільшенням частки підприємств, організацій, установ невиробничої сфери, де переважає розумова праця, під час якої домінують психофізіологічні навантаження.

У банківській установі на людину переважно впливають фактори, які можуть вплинути на людину завдяки своїй енергії. Вони діляться на такі підгрупи:

- механічні фактори, що характеризуються кінетичною і потенціальною енергією і механічним впливом на людину. До них належать: кінетична енергія рухомих об'єктів, що обертаються, потенціальна енергія;

- термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою. До них належать: температура нагрітих і охолоджених предметів та поверхонь, температура відкритого вогню і пожежі. До цієї групи належать також аномальні мікрокліматичні параметри, такі як вологість, температура і рухомість повітря, що призводять до порушення терморегуляції організму;

- електричні фактори: електричний струм, статичний електричний заряд, електричне поле, аномальна іонізація повітря;

- електромагнітні фактори: радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетові та інфрачервоні промені, іонізуючі випромінювання, магнітні поля;

- хімічні фактори: їдкі, отруйні, вогне- і вибухонебезпечні речовини, а також порушення природного газового стану, наявність шкідливих домішок у повітрі;

- біологічні фактори: небезпечні властивості мікро- і макроорганізмів, продукти життєдіяльності людей і інших біологічних об'єктів;

- психофізіологічні: стрес, втома, незручна поза та інші.

Отже, фактори виробничого середовища якісно різнорідні, оскільки частина з них створена людиною і вони відсутні серед факторів навколишнього середовища. До них належать, по-перше, штучно синтезовані хімічні речовини, продукти мікробного синтезу, штучне освітлення.

Успішність діяльності людини в екстремальних умовах визначається багатьма суб'єктивними факторами. Це і почуття обов'язку, і воля, емоційна стійкість, стан здоров'я і т. ін. важливим суб'єктивним фактором є рівень професійної підготовки. Високий рівень знань та навичок - необхідна умова не тільки якісного виконання роботи, але і збереження емоційної стійкості, запобігання паніки та розвитку нереалізованих генералізованих захисних стресових реакцій.

Вплив температурного фактора навколишнього середовища на людину обумовлено наявністю функціональних систем терморегуляції та виробленням теплової енергії в організмі, постійним тепловим обміном організму з навколишнім середовищем, цілеспрямованим використанням людиною в своєму повсякденному житті і діяльності засобів регуляції теплообміну.

Температура внутрішнього середовища людини, як відомо, підтримується на рівні близько 37 градусів Цельсія. Добові коливання температури, як правило, не перевищують 0,5 градусів. Відхилення температури тіла людини за межі нижче 25 і вище 43 градусів несумісні з життям. При температурі вище 43 С починається денатурація білка. При температурі нижче 25 С інтенсивність обмінних процесів, перш за все в нервових клітинах, знижується до незворотнього рівня.

При тепловому впливі великої інтенсивності виникають больові відчуття, погіршується загальне самопочуття, знижується працездатність взагалі.

Загальне тривале перегрівання призводить на фоні зростаючого спаду працездатності до труднощів при виконанні фізичної та розумової праці. При цьому уповільнюються увага, координація впевнених рухів, процес обмірковування ситуації і прийняття рішення, збільшується час сенсомоторних реакцій. Без прийняття заходів захисту відбувається не тільки зрив діяльності, але й серйозний розлад здоров'я з втратою свідомості і порушенням функцій життєво важливих систем організму (тепловий удар). Для запобігання перегріву тканин тіла у закритих приміщеннях використовують системи кондиціонування, які більш менш стабілізують температуру повітря.

Параметри акустичного середовища можуть істотно визначати і загальний стан людини, і її працездатність, і успішність діяльності, особливо тоді, коли необхідно працювати зі звуковими сигналами, відтворювати мову іншої людини.

Екстремальні умови в акустичному середовищі створюються в основному при наближенні звукового тиску до больового порогу, або при таких рівнях шуму, що ускладнюють сприйняття звукових сигналів. Больовий поріг звукового тиску складає приблизно 130 дБ. Однак вже при 100 дБ шум викликає загальну втому, знижує працездатність і якість роботи, а при 110-120 дБ діє гнітюче. При рівні 110 дБ неможливе безпосереднє спілкування.

В проектуванні робочих місць необхідно виходити з того, що недопустимий рівень шуму сягає вище 80 дБ і він потребує використання засобів індивідуального захисту працівників.

Захисні заходи передбачають створення звукоізоляції виробничих приміщень, використання звукопоглинаючих матеріалів і індивідуальних засобів захисту (навушники, заглушки для вух і т.ін.), застосування більш сучасної оргтехніки (лазерні принтери та ін.).

Низьке освітлення ускладнює розпізнавання деталей, знижує здатність розпізнавання кольорів. Робота в таких умовах призводить до розвитку втоми, появи помилок.

Виражений несприятливий ефект визивають і перепади яскравості в полі зору, різкі перепади освітленості. Так, наявність в полі зору частин поверхні з перепадом яскравості в 5-7 разів викликає неприємні відчуття, головний біль, знижує працездатність і якість роботи.

Захисні заходи від несприятливих впливів факторів світлового середовища передбачають створення достатніх рівнів освітленості і рівномірного освітлення робочої поверхні, усунення джерел осліпляючої яскравості, використання захисних екранів та окулярів.

Зараз у нашій країні проводиться розробка національних нормативних документів, спрямованих на охорону праці користувачів ПК. Найбільш повним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є “Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дісплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин” ДСанПІН 3.3.2.007-98.

Одним із шкідливих апаратних забезпечень ЕОМ для людського організму є дисплеї. Дисплеї, сконструйовані на основі електронно-променевої трубки, є джерелами електростатичного поля, м'якого рентгенівського, ультрафіолетового, інфрачервоного, видимого, низькочастотного, наднизькочастотного та високочастотного електромагнітного випромінювання (ЕМВ).

Джерелами електромагнітного випромінювання є мережі живлення (частота 50 Гц), система рядкового розгорнення (2-400 КГц), блок модуляції променя (5-10 МГц).

Обладнання і організація робочого місця з ВДТ мають забезпечувати відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності.

При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями ВДТ - 1,2 м; від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого - 2,5 м.

Екран ВДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600…700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.

Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних випромінювань необхідно застосовувати приекранні фільтри, локальні світлофільтри (засоби індивідуального захисту очей) та інші засоби захисту, що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат.

При оснащенні робочого місця з ВДТ лазерним принтером параметри лазерного випромінювання повинні відповідати вимогам СанПіН № 5804-91.

Охорона праці та протипожежна безпека

Служба охорони праці створюються на підприємствах із кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих (як у нашому випадку) цю службу може представляти особа, призначена за сумісництвом.

Система управління охороною праці включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

Оцінка стану охорони праці на підприємстві в цілому і в його структурних підрозділах базується на аналізі даних атестації робочих місць, паспортизації санітарно-технічного стану відділів, результатах виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів, а також на динаміці показників виробничого травматизму та професійних захворювань. [76, с. 144]

Для забезпечення подальшого покращення стану охорони праці в підрозділах підприємства, при плануванні робіт в цій області на кожний наступний рік, орієнтуються на базовий коефіцієнт стану охорони праці, який приймають як середньомісячне значення Коп минулого року, збільшене на 5%. Якщо не було досягнуто базового рівня, то коефіцієнт зберігається на наступний рік. При перевищенні базового рівня на 5% на наступний рік планується зберегти його фактичне досягнуте значення. При Коп = 1 виробничий підрозділ матеріально стимулюється за добру роботу з охорони праці.

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування установою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів банку, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці.

Служба охорони праці для реалізації цілей, які переслідує охорона праці вирішує наступні завдання:

здійснює контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

забезпечує працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

забезпечує професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, веде пропаганду безпечних методів праці;

забезпечує оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;

вимагає професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Основні поняття та складові пожежної безпеки

Пожежна безпека об'єкта це стан об'єкта, за якого з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі. До таких факторів, згідно ГОСТ 12.1.004-91, належать: полум'я та іскри, підвищена температура навколишнього середовища, токсичні продукти горіння й термічного розпаду матеріалів і речовин, дим, знижена концентрація кисню.

Системи пожежної безпеки - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регудює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Для виклику пожежних команд при виникненні пожеж використовується пожежна сигналізація. [76,c.132]

До основних елементів пожежної сигналізації належать: повідомлювачі (сигнал тривоги про пожежу), які встановлюються поза або всередині споруди; приймальні апарати або установки для приймання і фіксації сигналів від повідомлювачів; повітряні або кабельні сіті, які з'єднують повідомлювачів з пожежною службою (найчастіше це телефонний зв'язок за номером 01).

Пожежна сигналізація буває:

- променева, в якій кожен повідомлювач включений в окрему пару проводів;

- кільцева, де всі повідомлювачі включаються в один загальний провід (кільце).

На випадок пошкодження схема підключення має заземлення і знаходиться під контролем струму лінійної батареї. Заземлення дає змогу подати станції сигнал "Тривога" від повідомлювача. Повідомлювачі працюють від світла (полум'я, іскри), диму, тепла. Від світла повідомлювачі спрацьовують під впливом ультрафіолетових променів. Вони є найбільш чутливими. Димові автоматичні повідомлювачі працюють на фотоелементах або іонізаційних камерах. Теплові повідомлювачі спрацьовують при певному підвищенні навколишньої температури.

Повідомлювачі можуть бути також автоматичними. Автоматичний повідомлювач -- це прилад оповіщення, який реагує на супутні пожежі фактори. Ручний пожежний повідомлювач -- це пожежний повідомлювач з ручним способом приведення в дію.

Для гасіння пожеж у банку застосовуються наступні підручні засоби: вогнегасники, відра, пісок, земля, а також інші матеріали.

Вогнегасники - надійний засіб гасіння загорянь до прибуття пожежних підрозділів. [76,c.201]



ВИСНОВКИ

У магістерській роботі здійснено теоретичне та практичне узагальнення наукової проблеми, що виявляється у формуванні теоретичних основ та методичного інструментарію політики управління активами і пасивами банківської установи в умовах становлення ринкових відносин. Це дозволило сформувати ряд висновків, які відображають вирішення основних завдань дослідження відповідно до поставленої мети.

1. Управління активами та пасивами повинні відповідати певним вимогам. Так, до найважливіших принципів управління активами та пасивами в комерційному банку, на мою думку, належать: управління має базуватись на державному підході, має бути комплексним, об'єктивним,конкретним і точним.

2. Комплексне управління банком через активи та пасиви уможливило поступову реструктуризацію банківських балансів в напрямі мінімізації витрат за розміщенням та залученням коштів і, в підсумку, збільшення прибутку і капіталу. Перевагою такого управління банком є потенційна можливість збільшення прибутків встановленням контролю за операційними витратами та точнішим прогнозуванням потреби банку в ліквідних коштах.

3. За результатами фінансового аналізу діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» зроблено такі висновки:

- нарощування активів з 2008 р. з 86,5 млрд. грн. до 155,6 млрд. в 2011 році в основному за рахунок збільшення обсягу кредитного портфелю банку через постійне просування різних видів кредитування - все для досягнення стратегічної мети;

в структурі активів ПАТ КБ «Приватбанк» найбільших змін, а саме збільшення об'єму на 38 168 070 тис. грн. або на 54,3% в 2011 році по відношенню до 2008р. зазнала стаття «Кредити й заборгованість клієнтів»

банк збільшив на 26% свої основні засоби та нематеріальні активи, вартість активів з 1 985 777 тис. грн. збільшилися на 518112 тис. грн. і на кінець 31.12.2011р. становлять 2 503 889 тис. грн.

- в 2011році за рахунок притягнення (залучення) коштів: юридичних, фізичних осіб загальної суми зобов'язань складала 103 869 332 тис. грн.

- в 2011 році Приватбанком було залучено 11 116,6 млн. грн коштів клієнтів, та лише 8 553,0млн грн. було надано кредитів, що в процентному відношенні можна показати, що лише 76,9% із суми залучених коштів клієнтів було використано для надання кредитів. Лише частина коштів, що залишилася, пішла на обов'язкове резервування в сумі 133,8 тис. грн;

за останні чотири роки ПАТ КБ «Приватбанк» було збільшено статутний капітал з 5 684 882 тис. грн. в 2008 році до 13 564 881тис. грн. в 2011 році. За даними офіційно публікуємої звітності - акціонерами було повністю сплачено внески до статутного капіталу, за всі випущені акції. Приватбанк постійно нарощує свій капітал - створює міцну базу для розширення об'ємів послуг що надаються, та які в майбутньому будуть надаватися;

із структури доходів ПАТ КБ «Приватбанк» видно, що найбільшу питому вагу в доході банку становить чистий процентний дохід та чистий комісійний дохід, в даному випадку за 2008-2011 роки найбільший об'єм в структурі доходу займав чистий процентний дохід (збільшення процентного доходу є результатом збільшення кредитного портфелю), і лише в 2011 році перше місце належало чистому комісійному доходу;

усі показники ліквідності аналізованих років знаходились на гідному рівні по відношенню до обов'язкового рівня НБУ, тобто були вище вимог в середньому на 20%. Таке зростання обумовлене збільшенням кредитування юридичних і фізичних осіб, основних засобів.;

необхідно зазначити негативну тенденцію ліквідності, яка спостерігалась протягом 2009 року та продовжилась в 2010 р. та пов'язана із поступовим погіршенням збалансованості структури активів та пасивів та зростанням ризику незбалансованої ліквідності до рівня 28,02% в 2009 р. і 24,91% в 2010 році. Покращення структури в останньому 2011 році було зумовлене, в першу чергу затвердженням в 2010 році нової стратегії та тактики на всіх організаційних рівнях, яка забезпечила контроль збалансованості обсягів активно-пасивних операцій;

4. У процесі управління активами та пасивами об'єктами є не лише кожна окрема частина балансу, а сукупність усіх її складових з їх взаємовпливом і взаємозалежністю, тобто активна і пасивна частини банку.

За обсягами активів і пасивів ПАТ КБ "ПриватБанк" на останню звітну дату посідає перше місце. В системі ПАТ КБ " ПриватБанк " приділено багато уваги управлінню ризиками, які властиві банку в даній ситуації, саме тому було впроваджено інформаційне, методичне та організаційне забезпечення даного процесу. Воно включає в себе не тільки подання звітності та розробку методичного забезпечення, а й ефективну роботу спеціалістів з даного напряму. У своїй практиці ПриватБанк активно використовує такі інструменти управління ризиками як: лімітування, диверсифікація, прийняття у заставу ліквідного забезпечення, встановлення ефективної відсоткової ставки. Проте, за правильного використання системи моніторингу, об'єктивної оцінки позичальника, створення резервів можливе покращення показників, що дозволить банку й надалі проводити ефективну діяльність.

5. Як і будь-яка банківська система країни світу чи то США чи країн ЄС, вітчизняна банківська система має ряд проблем по оптимізації управління активами та пасивами. Аналіз стану банківського сектору української економіки дає можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме підвищенню конкурентоздатності українських банків і створення в країні банківської системи світового рівня, але не в даній ситуації яка «гуляє» в банківському секторі. Отже, є такі проблеми:

- висока концентрація капіталу у групі найбільших банків (так, за станом на 31 грудня 2011 року у ній було зосереджено близько двох четвертих чистих активів усієї системи: понад 61% статутного капіталу банків, 63% капіталу, 70% кредитного портфеля, 69% коштів юридичних осіб, 12% вкладів населення); лише 18 із 185 комерційних банків формують 99%портфеля кредитів і депозитів, що є досить негативним фактором, адже така ситуація може призвести до розширення практики домовленостей і змов великих банків між собою у проведенні своєї діяльності, наприклад, у встановленні цін на банківські послуги;

- низький рівень капіталізації вітчизняних комерційних банків, які за цим показником настільки відстають від іноземних, що навіть за сприятливих умов їм важко конкурувати не тільки на світовому ринку, а й всередині країни, якщо останні вирішать серйозно закріпитися на нашому ринку;

- складність залучення ресурсів: по-перше, депозитне залучення коштів пов'язане зі значними маркетинговими зусиллями, грошовими та матеріальними витратами банків; по-друге, одну частину залучених коштів банки повинні зберігати в Національному банку України, а за іншу здійснювати платежі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; по-третє, депозитне залучення коштів залежить в основному від ініціативи потенційних вкладників, а не від банку, якому часто буває важко, а то й неможливо здійснити оперативне залучення коштів у вклади;

6. Визначивши проблеми банківського сектору, зазначимо перспективи його розвитку:

підвищення ефективності роботи КБ вимагає зменшення податкового тиску;

для підвищення конкурентоспроможності банківського сектору необхідно вдосконалити інфраструктуру надання послуг;

для вирішення гострої проблеми недовіри населення до банків та гарантування його вкладів важливим є підвищення ефективності роботи Фонду гарантування вкладів населення, яка залежить насамперед від того, наскільки швидко він зможе виплатити гроші після настання факту недоступності внесків;

щодо проблеми низького рівня капіталізації комерційних банків, то вирішити цю проблему адміністративним тиском на банки (збільшення мінімального розміру статутного фонду, посилення вимог щодо капіталізації прибутків тощо) неможливо. Вирішити її можливо лише на шляху прискорення ринкової трансформації економіки (наприклад, стимулювання конкуренції, прискорення приватизації, що призведе до пожвавлення банківської діяльності на ринку цінних паперів), зростання її ефективності, оздоровлення державних фінансів і підвищення прибутковості банків.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алавердов А.Р. Стратегический менеджмент в коммерческом банке / А.Р. Алавердов. - М.: МЭСИ, 2005. - 402 с.

2. Аналіз економічного стану України (грудень 2010) - [Електронний ресурс]

3. Арістова А.М. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій / А.М. Арістова, Н.П. Шульга. - К: КНТЕУ, 2007. - 123 с.

4. Бажанов О. Формування засад сек'юритизації іпотечних активів в Україні // Вісник Національного банку Україні. - 2008. - №10. - С. 59-63.

5. Барановський О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн / О. Барановський // Вісник НБУ. - 2009. - №4. - С. 8-12

6. Бер Х.П. Секьюритизация активов. - М.: Волтерс Клувер, 2006. - 624 с.

7. Брегеда О.А. Тенденції розвитку світової та вітчизняної банківських систем / О.А. Брегеда, С.М. Савлук // Фінанси України. - 2010. - №4. - 529 с.

8. Бутенко О.І. Сек'юритизація - один із напрямів розвитку ринку боргових інструментів // Ринок цінних паперів. - 2006. - №5. - С. 18-20.

9. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 464 с.

10. Волошин І. Оцінка оптимальних ставок за роздрібними строковими вкладами банку / І. Волошин, М. Волошин // Вісник НБУ. - 2009. - №12. - С. 16-19

11. Гайдуцький А. Світовий ринок міграційного капіталу й економічна криза 2008-2009 рр. / А.Гайдуцький // Вісник НБУ. - 2010. - №1. - С. 34-40

12. Герасименко В. Причини виникнення та форми прояву фінансової кризи в банківській системі України / В. Герасименко, Р. Герасименко // Вісник НБУ. - 2010. - №7. - С. 12-15

13. Грюнинг Х. Анализ банковских рисков. Система оценки корпоративного управления и управления финансовым риском: пер. с англ. / Х. ван Грюнинг, С.Б. Братанович. - М.: Весь мир, 2007. - 290 с.

14. Дзюблюк О. Розвиток банківської системи в умовах інтеграції економіки України у світове господарство і лібералізації міжнародного руху капіталу / О. Дзюблюк, Л. Прийдун // Світ фінансів. - 2008. - №2(15). - 441 с.

15. Дробязко А. Регіональний перерозподіл ризику депозитів та кредитів фізичних осіб в умовах фінансової кризи / А. Дробязко // Вісник НБУ. - 2009. - №9. - С. 8-15

16. Дубовик О.В. Формування конкурентоспроможності банку: Монографія / О.В. Дубовик, А.Я. Кузнєцова, Т.Д. Гірченко. - Львів: ЛБІ НБУ, 2005. - 215 с.

17. Зарицька І. Передумови та особливості прояву сучасної світової банківської кризи / І. Зарицька // Вісник НБУ. - 2009. - №6. - С. 20-29

18. Економічний розвиток України у 2009 - 2010 рр. // Бюлетень Національного банку України, 2011, №1(214) - [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publіcatіon/econom.htm#Бюлетень Національного банку України - bul_01_11.pdf, 2011

19. Карчева Г. Особливості функціонування банківської системи України в умовах фінансово-економічної кризи / Г. Карчева // Вісник НБУ. - 2009. - №11. - С. 10-15

20. Карчева Г. Основні проблеми розвитку банківської системи України в посткризовий період та шляхи їх вирішення / Г. Карчева // Вісник НБУ. - 2010. - №8. - С. 26-30

21. Краснова І. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління ресурсним потенціалом банку / І. Краснова // Вісник НБУ. - 2009. - №10. - С. 46-52

22. Кіріченко М. Інтернаціоналізація банківської діяльності: досвід країн Центрально-Східної Європи і перспективи для України / М. Кириченко // Вісник НБУ. - №8. - 2006. - С. 25-28.

23. Коваленко В.В. Методологічні підходи до створення й розвитку конкурентного середовища на ринку банківських послуг України / В.В. Коваленко // Фінанси України. - 2010. - №10. - С. 87-99

24. Козьменко С.М. Стратегічний менеджмент банку: Навчальний посіб-ник / С.М. Козьменко, Ф.І. Шпиг, І.В. Волошко. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 734 с.

25. Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика: научное издание / В.В. Ковалев. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Проспект, 2007. - 1024 с.

26. Конопатська Л. Деякі питання регулювання банківської діяльності в період світової економічної кризи / Л. Конопатська, К. Раєвський // Вісник НБУ. - 2010. - №2. - С. 22-26

27. Криклій А. Банківська система України в умовах розбалансування фінансових ринків: реалії та очікування / А. Криклій // Економіка та держава. - 2008.- №4. - С. 20-22

28. Кузнєцова А.Я. Антикризовий аспект моніторингу стійкості банківського сектору України / А.Я. Кузнєцова, В.О. Джулай // Фінанси України. - 2010. - №5. - С. 86-97

29. Лёвин С.А. Формирование конкурентной способности регионального коммерческого банка: анализ стратегий / С.А. Лёвин // Банковские услуги. - 2009. - №2. - С. 9-18.

30. Лисенков Ю.М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю.М. Лисенков, Т.А. Коротка. - К: Зовнішня торгівля, 2005. - 118 с.

31. Ляховский В.С. Справочник по управлению рисками банковской деятельности / В.С. Ляховский, Д.В. Коробейников, П.А. Серебряков. - М.: Гелиос АРВ, 2006. - 575 с.

32. Махота А.В. Методичний підхід до здійснення моніторингу конкурентних переваг банку в системі забезпечення його конкурентоспроможності / А.В. Махота // «Економічні науки». - Серія «Облік і фінанси». - Випуск 7 (25). - Ч. 5. - 2010.

33. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посібн. / А.П. Міщенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 336 с.

34. Міщенко В.І. Особливості посткризового реформування фінансового сектору України / В.І. Міщенко // Фінанси України. - 2010. - №10. - С. 3-14

35. Міщенко В. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні / В. Міщенко // Вісник НБУ. - 2009. - №2. - С. 3-6

36. Михайлова М.В. Роль конкурентной стратегии современного коммерческого банка / М.В. Михайлова // Финансы и кредит. - 2008. - №36(324). - С. 51-54.

37. Ліозняк М. Шляхи підвищення конкурентоспроможності банку на регіональному ринку / М. Ліозняк // Вісник НБУ. - 2010. - №1. - С. 58-60

38. Лютий І. Фінансово-економічна криза 2008 -2010 рр.: деякі чинники та уроки / І. Лютий, О. Юрчук // Вісник НБУ. - 2011. - №1. - С. 10-16

39. Никонова И.А. Стратегия и стоимость коммерческого банка [Текст] / И.А. Никонова, Р.Н. Шамгунов. - 3-е изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 304 с.

40. Уманцев Ю.М. Економічна конкуренція в умовах фінансової глобалізації / Ю.М. Уманцев // Фінанси України. - 2009. - №10. - С. 95-104

41. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. д-ра экон. наук, проф. О.И. Лаврушина. - М.: Юристъ, 2005. - 688 с.

42. Падалко О. Чинники сучасної банківської конкуренції та їх особливості в Україні / О. Падалко // Банківська справа. - 2004. - №2. - С. 60-64.

43. Папуша А. Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика / А. Папуша // Вісник НБУ. - 2006. - №7. - С. 49-51.

44. Петрик О. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання / О. Петрик // Вісник НБУ. - 2009. - №8. - С. 4-10

45. Портер Майкл. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / Майкл Портер; Пер. с англ. - 3-е изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 453 с.

46. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. - 2-е вид., доп. і перероб./ Л.О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с.

47. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001р. №2210-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом №2850-VІ від 22.12.2010) - [Електронний ресурс]

48. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня 2000 року №2121-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом №2856-VІ від 23.12.2010) - [Електронний ресурс]

49. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року №679-XІV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом №2856-VІ від 23.12.2010) -- [Електронний ресурс]

50. Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи: Закон України від 23 червня 2009 року №1533-VІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом №2755-VІ від 02.12.2010) -- [Електронний ресурс]

51. Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи: Постанова Правління НБУ від 22 липня 2009 року №421 {Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку №315 від 06.07.2010 - [Електронний ресурс]

52. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року №279 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 1 грудня 2008 року №406)

53. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року №368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом №564 від 20.12.2010) - [Електронний ресурс]

54. Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ

55. Рисін В.В. Наслідки фінансової кризи для банківського сектору та ризики державного втручання / В.В. Рисін // Фінанси України. - 2010. - №8. - С. 24

56. Річні звіти ПАТ КБ „Приватбанк” за 2004-2010 роки - [Електронний ресурс]

57. Секьюритизация ипотеки / Е. Девідсон, Е. Сандерс, Л-Л. Вольф, А. Чинг. - М.: Вершина, 2007. - 592 с.

58. Сороківська З. Зарубіжний досвід забезпечення ефективності системи страхування депозитів в умовах кризи / З. Сороківська // «Світ фінансів». - Тернопіль - 2009. - №2(19). - С. 47-52

59. Стратегический менеджмент / Под ред. Петрова А.Н. - СПб.: Питер, 2006. - 534 с.

60. Тищенко О. Конкурентні переваги банків / О. Тищенко, Г. Азаренкова, В. Сословський // Вісник НБУ. - 2008. - №9. - С. 20-26

61. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа / А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд. - 17-е изд. Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2007. - 928 с.

62. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник / за ред. проф. Примостки Л.О. - К.:КНЕУ, 2007. - 616 с.

63. Уроки банківської кризи 2008-2009 років і шляхи стратегічної трансформації банківської галузі України (Аналітична записка Інформаційно-аналітичного центру Асоціації комерційних банків України) - [Електронний ресурс]

64. Чуб О. Вплив іноземного капіталу на ефективність банківської системи України / О. Чуб // Вісник НБУ. - 2009. - №4. - С. 56-58

65. Шпиг Ф.І. Банківська конкуренція під впливом іноземного капіталу: Монографія / Ф.І. Шпиг. - Суми: Ділові перспективи. - 2006. - 288 с.

66. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп./ З.Є. Шершньова - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с.

67. Школьник І. Міжнародні фінансові конгломерати у банківському секторі України / І. Школьник // Вісник НБУ. - 2010. - №2. - С. 32-35

68. Штейн О. Стратегія комерційного банку на ринку банківських послуг / О. Штейн // Економіст. - 2006. - №1. - С. 44-46.

69. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник / З.І. Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. - К.: Знання, 2006. - 312 с.

70. Шулевська О. Ресурсні аспекти банківської кризи 2008 -2009 років в Україні / О. Шулевська // Вісник НБУ. - 2011. - №2. - С. 16-19

72. Офіційний Інтернет-сайт Асоціації банків України, 2011

73. Офіційний Інтернет-сайт ПАТ КБ «Приватбанк», 2011

74Офіційний Інтернет-сайт аналітичної компанії «Простобанк», 2011

75. Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з регулювання фінансових ринків України

76. Яременко М. В. та ін. Основи охорони праці. -- К.: Просвіта, 2007. -- 208 с.

Размещено на Allbest.ru