Вексельне обслуговування комерційним банком та шляхи його удосконалення

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

1. КОМІСІЙНІ ДОХОДИ

1.1. Ком/доходи - Розрахунково-касове обслуговування

112 361

136 941

162 838

207 131

252 034

314 338

323 241

1.2. Ком/доходи - Кредитне обслуговування клієнтів

7 644

24 021

24 940

32 202

24 138

23 908

29 093

1.3. Ком/доходи - Операції на валютному ринку

63 888

129 024

78 456

90 587

90 056

86 257

110 657

1.4. Ком/доходи - Комісійні від агентської діяльності

0

0

0

0

113 516

227 771

149 844

1.5. Ком/доходи - Операції з цінними паперами

4 941

3 461

3 942

3 979

3 337

3 329

4 000

1.6. Ком/доходи - Операції з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)

27 692

28 615

20 555

24 446

27 241

23 908

34 605

1.7. Ком/доходи - інші операції

902

2 056

2 295

2 486

14 390

32 241

33 429

1.8. Усього комісійних доходів

217 428

324 118

293 026

360 831

524 712

711 752

684 869

2. КОМІСІЙНІ ВИТРАТИ

2.1. Ком/витрати - Розрахунково-касові операції

-21 464

-24 368

-23 862

-35 541

-46 738

-63 687

-74 206

2.2. Ком/витрати - Операції з цінними паперами

-68

-32

-82

-71

-53

-64

-281

2.3. Ком/витрати - Кредитне обслуговування

-326

-748

-2 733

-151

-95

-9

0

2.4. Ком/витрати - Операції з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)

-19 283

-12 882

-11 052

-11 798

-21 840

-23 228

-88 132

2.5. Ком/витрати - інші операції

-8

-13

-56

-47

-1 325

-4 804

-6 762

2.6. Ком/витрати - комісійні агентів

0

0

0

0

-5 177

-4 454

-9 390

2.7. Усього комісійних витрат

-41 149

-38 043

-37 785

-47 608

-75 228

-96 246

-178 771

3. ЧИСТИЙ КОМІСІЙНИЙ ДОХІД

176 279

286 075

255 241

313 223

449 484

615 506

506 098

Чистий комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)

8 409

9 503

12 648

15 733

5 401

680

-53 527

Таким чином, сумарним результатом операцій з позабалансовими інструментами операцій з кредитними зобов'язаннями банка для аналізу є чистий комісійний дохід від суми цих операцій (різниця між сумарними доходами від 4_х типів операцій та сумарними витратами на здійснення цих 4_х типів операцій).

В табл. 2.8 наведені результати «вертикального аналізу» - динаміки питомої ваги статей комісійних доходів та витрат в чистому комісійному доході «ОТП банк» у 2008-2014 рр. Як показує аналіз даних, наведених в табл. 2.8, питома вага сумарних доходів від позабалансових операцій з кредитними зобов'язаннями (включаючи операції з авалювання векселів) в «ОТП банк» з рівня 15,7% у 2008 році знизилась до рівня 8,1% у 2011 році, поступово знизилась до рівня 3,9% у 2013 році та знов зросла до рівня 6,8% у 2014 році, а питома вага сумарних витрат від позабалансових операцій з кредитними зобов'язаннями (включаючи операції з авалювання векселів) в «ОТП банк» з рівня 10,9% у 2008 році знизилась до рівня 3,8% у 2013 році та різко зросла до рівня 17,4% у 2014 році.

Питома вага чистих сумарних комісійних доходів від позабалансових операцій з кредитними зобов'язаннями (включаючи операції з авалювання векселів) в «ОТП банк» з рівня 4,7-4,9% у 2008-2011 рр. різко знизилась до рівня 0,11% у 2013 році та перейшла в збитковий діапазон -10,6% у 2014 році, тобто у відсутності операцій з авалювання векселів інші операції з кредитних зобов'язань стали безприбутковими, а при їх нарощенні - збитковими.

В табл. 2.9 наведені результати «горизонтального аналізу» - динаміки базових індексів росту обсягів статей комісійних доходів та витрат в «ОТП банк» у 2008-2014 рр. відносно рівня 2008 року.

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 2.9, чистий комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі) з 2008 до 2011 року зріс в 1,87 рази, але у 2012-2013 рр. знизився до рівня 8,1% та до рівня -635% від рівня 2008 року. При цьому базові індекс сумарних комісійних доходів/витрат від операцій з кредитними позабалансовими інструментами у 2014 році становили 125%/457% від рівня 2008 року.

Таблиця 2.8. Динаміка питомої ваги статей комісійних доходів та витрат в чистому комісійному доході «ОТП банк» у 2008-2014 рр. («вертикальний аналіз» даних табл. 2.7)

Питома вага статті комісійних доходів/витрат, %	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
1. КОМІСІЙНІ ДОХОДИ
1.1. Ком/доходи - Розрахунково-касове обслуговування	63,74%	47,87%	63,80%	66,13%	56,07%	51,07%	63,87%
1.2. Ком/доходи - Кредитне обслуговування клієнтів	4,34%	8,40%	9,77%	10,28%	5,37%	3,88%	5,75%
1.3. Ком/доходи - Операції на валютному ринку	36,24%	45,10%	30,74%	28,92%	20,04%	14,01%	21,86%
1.4. Ком/доходи - Комісійні від агентської діяльності	0,00%	0,00%	0,00%	0,00%	25,25%	37,01%	29,61%
1.5. Ком/доходи - Операції з цінними паперами	2,80%	1,21%	1,54%	1,27%	0,74%	0,54%	0,79%
1.6. Ком/доходи - Операції з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)	15,71%	10,00%	8,05%	7,80%	6,06%	3,88%	6,84%
1.7. Ком/доходи - інші операції	0,51%	0,72%	0,90%	0,79%	3,20%	5,24%	6,61%
1.8. Усього комісійних доходів	123,34%	113,30%	114,80%	115,20%	116,74%	115,64%	135,32%
2. КОМІСІЙНІ ВИТРАТИ
2.1. Ком/витрати - Розрахунково-касові операції	-12,18%	-8,52%	-9,35%	-11,35%	-10,40%	-10,35%	-14,66%
2.2. Ком/витрати - Операції з цінними паперами	-0,04%	-0,01%	-0,03%	-0,02%	-0,01%	-0,01%	-0,06%
2.3. Ком/витрати - Кредитне обслуговування	-0,18%	-0,26%	-1,07%	-0,05%	-0,02%	0,00%	0,00%
2.4. Ком/витрати - Операції з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)	-10,94%	-4,50%	-4,33%	-3,77%	-4,86%	-3,77%	-17,41%
2.5. Ком/витрати - інші операції	0,00%	0,00%	-0,02%	-0,02%	-0,29%	-0,78%	-1,34%
2.6. Ком/витрати - комісійні агентів	0,00%	0,00%	0,00%	0,00%	-1,15%	-0,72%	-1,86%
2.7. Усього комісійних витрат	-23,34%	-13,30%	-14,80%	-15,20%	-16,74%	-15,64%	-35,32%
3. ЧИСТИЙ КОМІСІЙНИЙ ДОХІД	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%
Чистий комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)	4,77%	3,32%	4,96%	5,02%	1,20%	0,11%	-10,58%

Таблиця 2.9. Динаміка базового індексу росту обсягів статей комісійних доходів та витрат в «ОТП банк» у 2008-2014 рр. відносно рівня 2008 року («горизонтальний аналіз» даних табл. 2.7)

Базовий індекс відносно рівня 2008 року в%	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
1. КОМІСІЙНІ ДОХОДИ
1.1. Ком/доходи - Розрахунково-касове обслуговування	100,0%	121,9%	144,9%	184,3%	224,3%	279,8%	287,7%
1.2. Ком/доходи - Кредитне обслуговування клієнтів	100,0%	314,2%	326,3%	421,3%	315,8%	312,8%	380,6%
1.3. Ком/доходи - Операції на валютному ринку	100,0%	202,0%	122,8%	141,8%	141,0%	135,0%	173,2%
1.4. Ком/доходи - Комісійні від агентської діяльності					100,0%	146,5%	117,2%
1.5. Ком/доходи - Операції з цінними паперами	100,0%	70,0%	79,8%	80,5%	67,5%	67,4%	81,0%
1.6. Ком/доходи - Операції з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)	100,0%	103,3%	74,2%	88,3%	98,4%	86,3%	125,0%
1.7. Ком/доходи - інші операції	100,0%	227,9%	254,4%	275,6%	1595,3%	3574,4%	3706,1%
1.8. Усього комісійних доходів	100,0%	149,1%	134,8%	166,0%	241,3%	327,4%	315,0%
2. КОМІСІЙНІ ВИТРАТИ
2.1. Ком/витрати - Розрахунково-касові операції	100,0%	113,5%	111,2%	165,6%	217,8%	296,7%	345,7%
2.2. Ком/витрати - Операції з цінними паперами	100,0%	47,1%	120,6%	104,4%	77,9%	94,1%	413,2%
2.3. Ком/витрати - Кредитне обслуговування	100,0%	229,4%	838,3%	46,3%	29,1%	2,8%	0,0%
2.4. Ком/витрати - Операції з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)	100,0%	66,8%	57,3%	61,2%	113,3%	120,5%	457,0%
2.5. Ком/витрати - інші операції	100,0%	162,5%	700,0%	587,5%	16562,5%	60050,0%	84525,0%
2.6. Ком/витрати - комісійні агентів					100,0%	62,8%	161,1%
2.7. Усього комісійних витрат	100,0%	92,5%	91,8%	115,7%	182,8%	233,9%	434,4%
3. ЧИСТИЙ КОМІСІЙНИЙ ДОХІД	100,0%	162,3%	144,8%	177,7%	255,0%	349,2%	287,1%
Чистий комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами (акредитиви, гарантії, векселі)	100,0%	113,0%	150,4%	187,1%	64,2%	8,1%	-636,5%

Як показує аналіз динаміки обсягів доходів та витрат операцій «ОТП банк» з позабалансовими кредитними зобов'язаннями у 2008-2014 рр.:

- суттєве падіння обсягів операцій з імпортними та експортними акредитивами у 2009-2011 рр. привело до різкого зменшення сумарних витрат при здійсненні операцій з позабалансовими кредитними зобов'язаннями, а зростання їх обсягів у 2012-2014 рр. привело до зростання сумарних витрат при здійсненні операцій з позабалансовими кредитними зобов'язаннями;

- динаміка зростання/падіння обсягів операцій з авалювання векселів відповідає динаміці зростання/падіння чистого комісійного доходу від операцій «ОТП банк» з позабалансовими кредитними зобов'язаннями;

- різке падіння у 2012-2014 рр. обсягів операцій банку з авалювання векселів та одночасне зростання обсягів операцій з імпортними та експортними акредитивами привело до падіння обсягів чистого комісійного доходу від операцій «ОТП банк» з позабалансовими кредитними зобов'язаннями;

- самостійний вплив обсягів операцій з надання кредитних гарантій та операцій з експортними акредитивами на динаміку зміни обсягів чистого доходу від позабалансових кредитних операцій за спостерігаємий період встановити не вдається.

Таким чином, проведений аналіз данних первинних статистичних спостережень за динамікою факторів та результатів дозволяє прогнозувати наявність різного впливу операцій з імпортними акредитивами, експортними акредитивами, наданими гарантіями та авалювання векселів на величину сумарних чистих комісійних доходів від здійснення цих чотирьох видів операцій «ОТП банк» з позабалансовими кредитними зобов'язаннями.

Відповідно, отримана інформація застосована в дипломному дослідженні для побудови економетричних економіко-математичних моделей, тобто моделей, в яких не встановлені прямі функціональні зв'язки, а враховується наявність чи відсутність кореляційних зв'язків між зафіксованими та згрупованими даними первинних статистичних спостережень [46].

2.3 Економетричне моделювання впливу обсягів операцій з імпортними акредитивами та авальованих векселів на чистий сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами

Поглиблене дослідження впливу обсягів операцій з імпортними акредитивами та авальованих векселів на чистий сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами потребує застосування економетричних моделей. Під економетричною моделлю розуміють рівняння регресії, яке встановлює кількісне співвідношення між декількома параметрами, що нас цікавлять.

Нижче приведені дані спостережень:

Таблиця 2.10. - Вихідні дані економетричного моделювання

Рік	Чистий сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами, тис. грн. Y	Обсяг операцій з імпортними акредитивами, тис. грн., Х	Обсяг авальованих векселів, тис. грн., Z
2008	8 409	195 518	36 986
2009	9 503	9 919	85 285
2010	12 648	18 174	235 372
2011	15 733	63 570	470 455
2012	5 401	387 130	1 054
2013	680	404 202	597
2014	-53 527	615 100	2 904

Побудуємо модель впливу обсягу операцій з імпортними акредитивами на чистий сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами.

В якості моделі оберемо експонентну залежність у вигляді:

, (2.1)

де - параметри, які треба знайти.

За допомогою логарифмування нелінійну модель приведемо до лінійної:

, (2.2)

де . Параметри лінійної моделі знайдемо за допомогою метода найменших квадратів.

Значення, знайдені за допомогою вказаного методу мають вигляд:

 = -0,0581, (2.3)

= 9,68. (2.4)

Отже, розрахункові значення лінійної моделі обчислюються за формулою:

9,68 - 0,0581*x_і (2.5)

Середньоквадратична помилка регресії:

= 0,775. (2.6)

Відносно середньо вибіркового значення це становить 9,15%

Коефіцієнт детермінації для даної моделі дорівнює

= 0,6884. (2.7)

Це означає, що вибрана модель пояснює відмінність величин Y на 68,84%. Решта зумовлена факторами, які лежать поза межами моделі.

Перевіримо адекватність лінійної моделі за критерієм Фішера. Для цього за статичними таблицями F_розподілу Фішера для 5%-ого рівня значимості (задаємо довільно) та при степенях вільності відповідно 1 і n_2 знайдемо критичне значення 6,61. Розраховане значення F_критерію Фішера відповідно дорівнює

11,04. (2.8)

Таким чином, розраховане значення F більше ніж критичне. Отже, можна зробити висновок про адекватність моделі за F_критерієм Фішера.

Перевіримо значимість коефіцієнта регресії , який оцінено. Це можна зробити за допомогою аналізу його відношення до свого стандартного відхилення :

0,0175. (2.10)

3,23. (2.11)

Критичне значення t_статистики знаходимо за статистичними таблицями t_розподілу Стьюдента при рівні значимості (задаємо довільно) та ступенях вільності n_2: 2,57.

Обраховане значення більше ніж критичне. Отже ми відкидаємо нульову гіпотезу про те, що і робимо висновок, що з надійністю 95% відрізняється від нуля.

Таким чином, лінійна модель адекватна по Фішеру і має значимі за критерієм Стьюдента коефіцієнти, а це означає, що відповідна нелінійна модель також адекватна і має значимі коефіцієнти:

Отже, побудована не лінійна модель має вигляд:

 (2.12)

Рисунок 2.1 Графік економетричної моделі залежності чистого сумарного комісійного доходу від операцій з позабалансовими інструментами від обсягів операцій з імпортними акредитивами (без точки «викиду» 2014 року)

Для оцінки впливу показників на без урахування одиниць виміру обчислимо коефіцієнти еластичності за формулою:

(2.13)

Рисунок 2.2 Коефіцієнт еластичності в економетричній моделі

Еластичність, що обчислена на основі середніх значень змінних, складає

-1,21. (2.14)

Далі побудуємо регресійну модель впливу обсягу операцій з авальованими векселями на чистий сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами.

Виходячи з діаграми розсіювання, для моделі оберемо логарифмічну модель:

, (2.15)

де - параметри, які треба знайти.

Після заміни нелінійну модель приведемо до лінійної:

, (2.16)

Параметри знайдемо за допомогою метода найменших квадратів, що описаний вище (формули (2.3) - (2.4)):

1894,4, -10597.

Далі виконуємо розрахунки параметрів за алгоримами формул (2.5) - 2.14). Середньоквадратична помилка регресії:

1736,6.

Відносно середньо вибіркового значення це становить 22,8%.

Коефіцієнт детермінації для даної моделі дорівнює

0,9219.

Це означає, що вибрана модель пояснює відмінність величин Y на 92,19%. Решта зумовлена факторами, які лежать поза межами моделі.

Перевіримо адекватність лінійної моделі за критерієм Фішера.

Критичне значення 6,61 для 5%-ого рівня.

Розраховане значення F_критерію Фішера відповідно дорівнює

59,02.

Таким чином, розраховане значення F більше ніж критичне. Отже, можна зробити висновок про адекватність моделі за F_критерієм Фішера.

Перевіримо значимість коефіцієнта регресії , який оцінено. Це можна зробити за допомогою аналізу його відношення до свого стандартного відхилення :

246,6. 7,68.

Критичне значення t_статистики знаходимо за статистичними таблицями t_розподілу Стьюдента при рівні значимості та ступенях вільності n_2: 2,57. Таким чином, обраховане значення більше ніж критичне. Отже ми відкидаємо нульову гіпотезу про те, що і робимо висновок, що з надійністю 95% відрізняється від нуля.

Таким чином, відповідна лінійна модель є адекватною за критерієм Фішера і має значимі за критерієм Стьюдента коефіцієнти, тож експоненціальна модель динаміки собівартості також є адекватною и має значимі коефіцієнти. Розрахункові значення за моделлю обчислюються за формулою:

(2.16)



Рисунок 2.3 Економетрична модель «обсяг векселів - обсяг чистих комісійних доходів від позабалансових операцій» (без точки «викиду» 2014 року)

Для оцінки впливу показників на без урахування одиниць виміру обчислимо коефіцієнти еластичності за формулою:

Рисунок 2.4 Еластичність в економетричній моделі «обсяг векселів - обсяг чистих комісійних доходів від позабалансових операцій»

Еластичність, що обчислена на основі середніх значень змінних, складає

0,9216.

Аналіз побудованих моделей показав, що:

1. Сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами зменшується при збільшенні обсягу операцій з імпортними акредитивами за законом експоненти.

2. Сумарний комісійний дохід від операцій з позабалансовими інструментами збільшується при збільшенні обсягу авальованих векселів по логарифмічному закону.

3. Еластичність сумарного комісійного доходу від операцій з позабалансовими інструментами по обсягу операцій з імпортними акредитивами від'ємна і збільшується за абсолютним значенням при збільшенні обсягу операцій з імпортними акредитивами.

4. Еластичність сумарного комісійного доходу від операцій з позабалансовими інструментами по обсягу авальованих векселів зменшується при збільшенні обсягу авальованих векселів.

3. Шляхи активізації вексельних операцій в банках україни

3.1 Основні проблеми в банківському обслуговуванні вексельних операцій та напрямки їх вирішення

В 2009-2012 рр. в Україні вексельний обіг відновився за умов кризи неплатежів, визваних наслідками світової фінансової кризи 2008 року, а розрахунково-платіжна функція векселів поступово замінила собою функцію кредиту і стала провідною. Про це свідчить, зокрема, застосування векселів для зарахування взаємних вимог, погашення неплатежів і побудови розрахунково-платіжних ланцюжків [27].

Однак прийняття ряда законодавчих та нормативних документів (Податковий Кодекс у 2010 році, Митний Кодекс у 2012 році, додаткові зміні в Податковому Кодексі щодо операцій з векселями у 2013 році, відміна у 2014 році Постанов КМУ про впровадження фінансових казначейських векселів та векселів відшкодування «експортного ПДВ») привели до сучасного згортання вексельного ринку України за наведеними в дипломному дослідженні причинами:

- відміни векселів при проведенні оплати ПДВ в імпортних митних операціях;

- відміни векселів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з давальницькою сировиною;

- введення 1,5% акцизного збору з суми вексельного боргу на операції з відчуждення (передачі прав за індосаментом, покупки та врахування банками) векселя.

Для сучасного українського вексельного ринку характерні такі особливості [27]:

– використання виключно простих векселів;

– відсутність комерційних паперів у традиційному розумінні (цінних паперів з великим номіналом, що поширюються переважно серед банків та інституціональних інвесторів);

– домінуюче використання векселя як розрахункового засобу і витіснення кредитної функції;

– перевага дисконтних векселів над відсотковими, що свідчить про обмеженість використання векселів як інвестицій;

– перетворення значної кількості векселів у проблемні активи вже на момент їх видачі;

– погашення векселів переважною більшістю векселедавців товарами, а не грошима.

В той же час, світовий досвід свідчить: під час кризи вексель як інструмент комерційного кредиту є надзвичайно актуальним, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки. У країнах із розвинутою і стійкою ринковою економікою вексель застосовується досить широко, добросовісно і надійно виконує функції кредиту та засобу платежу і є об'єктом різних домовленостей. У цих країнах з урахуванням національних особливостей законодавчо встановлено такі положення: про вексельну дієздатність; про порядок виготовлення, використання вексельних бланків і наслідках його порушення; про пред'явлення векселів до сплати і здійснення протестів, про особливості розглядання претензій щодо векселів та інші процедури вексельного обігу [2].

Основними чинниками, які стримують розвиток вексельного ринку України є [27]:

- недосконалість національного законодавства про обіг векселів (невідповідність окремих норм міжнародному вексельному праву та суперечливість національних правових актів між собою);

- недосконале податкове законодавство. Проблема трактування податкjво-фіскальною службою врахування векселів як операції з торгівлі цінними паперами, практика вільного трактування норм законів та регулювання оподаткування листами - не нормативними документами). Врахування векселів за всіма нормативними документами НБУ по суті є кредитною операцією. Проблема у тому, що податкова адміністрація відносить цю операцію до операцій купівлі-продажу цінних паперів, хоча це протирічить Цивільному кодексу України;

- негативний імідж векселя, що дістався нам у спадщину від використання векселів у корупційних держаних програмах на кшталт програми НДЦ з енергетичних векселів та діяльності «Укрспецфіну» на ринку боргів держави;

- неорганізований ринок (торгівля векселями на організованому біржовому ринку заборонена рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового від 18.03.2002 р. №103), а значить - можливість для зловживань і шахрайства внаслідок відсутності ринкової вартості векселів;

- відсутність статистики, яка б дозволяла оцінювати вплив виданих векселів на макроекономічні показники та розвиток економіки, а також робити прогнози;

- неможливість оформлення комерційного, кредиту дисконтними векселями;

- заборона випуску банками фінансових векселів, що унеможливлює додаткове залучення ресурсів до банківської системи та не сприяє появі на ринку додаткових банківських продуктів (зокрема, розробки вексельних програм). Виключення з обігу векселів, виданих банками під залучені грошові кошти, - так званих фінансових векселів - є втратою не лише для банків, а й для клієнтів. Для банків це - втрата гарного фінансового інструменту і ліквідного цінного папера в умовах, коли фінансовий ринок є нерозвиненим і кількість інструментів обмежена. У більшості країн фінансові векселі мають вільний обіг (наприклад, Росія, Чехія, Угорська Республіка, Франція, Німеччина, Литва, Білорусь тощо), виключення складають Україна та Казахстан, де видача векселя дозволена лише за поставлені товари, роботи, послуги;

- особливості обігу податкових «псевдовекселів» у якості податкових розписок тільки з операцією авалювання їх банками. Щодо порядку обігу податкових векселів, то його необхідно привести у відповідність до норм Женевської конвенції [31], залишивши цей інструмент в арсеналі банків та підприємств-імпортерів;

- високі ризики вексельних операцій внаслідок недосконалого законодавства, низької обізнаності учасників вексельного ринку у вексельному праві (і як наслідок - чисельні непорозуміння та зловживання з використанням векселів), відсутності інформації про невиконані зобов'язання за векселями (опротестовані векселі), незадовільного фінансового стану значної частки векселедавців та непрозорості їх діяльності (звітність не відповідає світовим стандартам і є застарілою та недоступною).

Перспективи повернення векселя на ринок фінансових інструментів України закладено в нових законодавчих, програмних та нормативних документах 2015 року:

1. Так, прийнятими за ініциативами нового Уряду та Верховної Ради України змінами до Податкового Кодексу з 01.01.2015 року скасований акцизний збір 1,5% з суми вексельного боргу на операції з відчуждення (передачі прав за індосаментом, покупки та врахування банками) векселя [54];

2. Національним банком України розроблений проект для широкого обговорення та прийняття у 2015 році змін до «Положення про вексельні операції банків України» [77] та «Положення про порядок видачі, обігу та погашення банківських фінансових векселів» згідно нереалізованого Закону України 2013 року;

3. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджена «Програма розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки «Європейський вибір - нові можливості для прогресу та зростання», основною метою якої є стимулювання притоку інвестицій в економіку України через інтеграцію фондового ринку у світові ринки капіталу та запровадження кращих світових стандартів і практик [76].

«Програмою розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки» вперше запроваджуються заходи на рівні держави щодо відродження вексельного ринку України [76]:

а) запроваджується розробка законодавства України щодо дозволу та порядку обігу іноземних цінних паперів на території України;

б) поглиблюється лібералізація валютного контрою операцій з іноземними цінними паперами, зокрема операцій, пов'язаних з виплатою доходу, погашенням, викупом іноземних цінних паперів, тощо;

в) посилюються повноваження Комісії в частині контролю за емітентами, що здійснюють запозичення на зовнішніх ринках, зокрема, контроль за виконанням зобов'язань щодо розкриття інформації, тощо;

г) приймаються акти сприяття проведенню вітчизняними учасниками ринку транскордонних операцій з іноземними цінними паперами;

д) передбачається створення єдиного державного реєстру вексельних операцій для забезпечення цивілізованого вексельного обігу на території України, включаючи розробку законодавства щодо «електронного обігу» векселів у вигляді «електронних документів» з електронними підписами під вексельними правочинами за Женевською конвенцією (аналог електронного обігу векселів у Франції);

е) передбачається розробка законодавства щодо можливості купівлі-продажу векселів на фондових біржах для забезпечення підвищення ліквідності та вільного обігу векселів з одночасним зниженням фінансових ризиків векселеутримувачів;

ж) з метою підвищення якості послуг інвестування, створити передумови для реалізації БТМ (багатосторонніх торгівельних майданчиків) позабіржевої торгівлі, як альтернативу біржової торгівлі для лібералізації доступу по ліквідних фінансових інструментам;

к) створити Єдиний в Україні Розрахунковий центр вексельних операцій, який взаємодіє з Центральним депозитарієм України для впровадження в «електронний обіг» векселів, випущених у вигляді «електронних документів» з електронними підписами правочинів власників векселів та векселеутримувачів векселів.

л) впровадження Принципів та цілей регулювання ринку ЦП IOSCO [107].

3.2 Пропозиції впровадження «електронного фінансового банківського векселя» як альтернативи строковим депозитам та ощадним сертифікатам банків

Фінансовий банківський вексель - це простий вексель, що видається банком на підставі внесених клієнтом грошових коштів у вигляді вкладу (депонування чи депозит) на рахунок банку, за яким держатель векселя набуває безумовного права отримати, а векселедавець - безумовне зобов'язання заплатити по векселю у визначений строк чітко визначену суму.

Фінансовий банківський вексель добре знаний в усьому світі і досить активно використовувався вітчизняними банками до 2002 року. Після того, як із Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] було вилучено норми щодо можливості випуску векселів без товарної основи, здійснення операцій з фінансовими векселями припинилося. Однак наприкінці 2013 року уряд прийняв рішення про відновлення застосування фінансових векселів в Україні. Очікується, що за допомогою фінансових (казначейських та банківських) векселів вдасться розв'язати низку існуючих проблем, пов'язаних з платіжною заборгованістю та залученням грошово-кредитних ресурсів [68].

Національний банк України розробляє новий механізм залучення банками ліквідності з ринку з застосуванням фінансових банківських векселів. Згідно з ним, найбільш ліквідні установи зможуть працювати з фінансовими векселями, які випускатимуть під заставу грошових коштів або державних боргових паперів [77]. Для банківських клієнтів фінансові векселі будуть більш цікавими, ніж депозити, оскільки фінансовий вексель - це в першу чергу відсоткові цінні папери, які є аналогом депозиту [83]. Але вексель - більш ліквідний інструмент для вкладника. Якщо клієнтові знадобляться гроші до закінчення терміну дії, то у випадку з депозитом йому довелося б просто розірвати договір з втратою відсотків, а у випадку з векселем він може продати його іншій особі або взяти під нього кредит [83].

На мою думку, згідно проведеного в дипломному дослідженні аналізу ефективності застосування банківських фінансових векселів у Російській Федерація, як альтернативи строковим депозитам, в сучасних умовах повної втрати у 2014-2015 рр. довіри населення та юридичних осіб до строкових банківських вкладів відновити ресурсну базу залучених банками коштів на новому інструментарії боргових операцій з банківськими фінансовими векселями.

Зазначимо, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо фінансових векселів» [68] у 2013 році були запроваджені нові види веселів - фінансові, серед яких фінансові банківські векселі та фінансові казначейські векселі. На основі аналізу стану нормативного-правового регулювання видачі, обігу та обліку цих цінних паперів, О.П. Придюк та С.В. Мирославький відзначили його неоднорідність [61].

Так, порядок випуску, обліку та обігу фінансових банківських векселів на даний час залишається без належного правового регулювання, оскільки остання редакція Положення про порядок здійснення банками України операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України №508 від 16.12.2002, відбулася 18.05.2011 [70]. Відповідний проект змін до вищевказаного Положення, розміщений на офіційному сайті Національного банку України та знаходиться на стадії обговорення та редагування [77].

Змінами до «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», які передбачається внести Національним банком України передбачається [77]:

1. Доповнити Положення термінами такого змісту:

а) адміністратор системи електронного обігу фінансових векселів (далі - адміністратор) - це юридична особа, право власності на корпоративні права якої належать ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» (далі - Розрахунковий центр), яка здійснює формування, зберігання, ведення реєстру фінансових векселів, виданих як електронний документ, та супроводжує електронні документи в частині обліку виникнення, відчуження та припинення прав за фінансовими векселями в системі електронного обігу фінансових векселів;

б) векселедержатель фінансового векселя - це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка набула відповідних прав вимоги за фінансовим векселем та уклала відповідний договір з оператором щодо її участі в системі електронного обігу фінансових векселів;

в) обіг фінансових векселів - низка послідовних відчужень відповідних прав вимоги власниками фінансових векселів новим векселедержателям шляхом здійснення індосаменту до дня настання строку платежу за векселем;

г) облік права вимоги за фінансовим векселем - послуга щодо виникнення, відчуження і припинення права вимоги за фінансовим векселем шляхом відображення операцій у відповідній системі електронного обігу фінансових векселів;

д) оператор системи електронного обігу фінансових векселів (далі - оператор) - це уповноважений банк - юридична особа, який уклав відповідний договір з адміністратором, є учасником системи електронного обігу фінансових векселів та забезпечує облік права вимоги за фінансовими векселями через систему електронного обігу фінансових векселів;

е) система електронного обігу фінансових векселів - це комплекс прог-рамного забезпечення, засобів обчислювальної техніки та криптографічного захисту адміністратора, що забезпечує формування, зберігання, облік та обіг фінансових векселів, а також ідентифікацію в цій системі операторів і векселедержателів;

ж) фінансовий банківський вексель (далі - фінансовий вексель) - це цінний папір, що видається банком у документарній формі як електронний документ (з ідентифікацією та збереженням індосаментного ряду в системі електронного обігу фінансових векселів) та посвідчує безумовне грошове зобов'язання банку сплатити після настання строку платежу визначену суму коштів власнику векселя.

2. Доповнити Положення новою главою 15 такого змісту:

«15. Особливості здійснення банками операцій з фінансовими векселями

15.1. Банки України - юридичні особи і філії іноземних банків мають право видавати фінансові векселі в національній валюті, якщо вони є операторами системи електронного обігу фінансових векселів.

15.2. Фінансовий вексель банку є простим векселем. Фінансовий вексель, виданий банком, використовується для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання в межах строку дії цього векселя.

15.3. Розрахунковий центр забезпечує грошові розрахунки за фінансовим векселем і контроль за ними.

15.4. Авалювання фінансових векселів не здійснюється.

15.5. Фінансові векселі видаються банками в документарній формі як електронний документ із заповненням реквізитів, визначених у пункті 2.7 цього Положення.

15.6. Фінансовий вексель, складений у формі електронного документа, підписується шляхом накладення електронних цифрових підписів відповідно до вимог законодавства України.

15.7. Адміністратор здійснює обслуговування операцій із фінансовими векселями та облік права вимоги за фінансовими векселями шляхом унесення записів до системи електронного обігу фінансових векселів відповідно до встановленого ним порядку.

15.8. Право і зобов'язання за фінансовим векселем виникають у день здійснення адміністратором у системі електронного обігу фінансових векселів електронного запису про першого векселедержателя фінансового векселя та надсилання інформації про склад вексельних реквізитів векселедавцю та першому векселедержателю. Обіг фінансового векселя починається з дня його видачі.

15.9. Перехід права за фінансовим векселем до іншої особи засвідчується індосаментом. Індосамент на фінансовому векселі має бути безоборотним. На електронному документі індосант перед своїм підписом робить напис «без обороту на мене».

Власник фінансового векселя здійснює індосамент через оператора, який надсилає інформаційне повідомлення адміністратору про перехід права вимоги за фінансовим векселем.

15.10. Пред'явлення фінансового векселя до платежу останнім векселедержателем та оплата фінансового векселя здійснюються відповідно до порядку, визначеного Правилами адміністратора.

15.11. У разі невиконання банком-векселедавцем зобов'язання за фінансовим векселем Національний банк України після отримання відповідного повідомлення адміністратора забезпечує згідно з умовами укладеного з банком - векселедавцем договору списання коштів з його кореспондентського рахунку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України з питань безготівкових розрахунків і міжбанківського переказу коштів, а також перерахування цих коштів Розрахунковому центру.

15.13. Вимоги до банків, які видаватимуть фінансові векселі, та обсяги випуску визначаються в нормативно-правових актах Національного банку України, предметом регулювання яких є регулювання діяльності банків.»

Виходячи з аналізу вищенаведеного тексту цього Проекту, можна зробити висновок про відсутність повного врегулювання питань випуску та обігу фінансових банківських векселів. Так, даним Проектом не врегульоване питання щодо суми платежу за векселем (не вказана можливість отримання процентного доходу за ним), вказана можливість використання їх серед суб'єктів господарювання виключно для здійснення розрахунків (звужено функціональної направленості), не встановлено вимоги до банків, які видаватимуть фінансові векселі та порядок регулювання обсягів випуску фінансових векселів.

Так, передбачаються наступні регулюючі обмеження [83]:

1. Видавати фінансові векселі зможуть не всі. Банк повинен протягом шести місяців мати адекватність регулятивного капіталу не меншу за 15%, а також відповідати низці нормативів, зокрема, прибутковості, ліміту відкритих валютних позицій, формуванню резервів, і не мати обмежень на здійснення окремих операцій.

2. Оскільки авалювання фінансових векселів не здійснюють, гарантією виконання зобов'язань за ним будуть облігації внутрішньої держпозики або грошові кошти. Депозитарій державних цінних паперів НБУ заблокує ОВДП, що належать банку, на суму, рівну номіналу видачі векселів, за умови, що строк їх обігу не перевищує термін погашення держпаперів.

3. За аналогічною схемою Нацбанк буде блокувати кошти банку на своєму коррахунку. Фінансові векселі будуть обмежені в обігу на 30 днів.

Можливість випуску банком фінансових векселів, за відповідного адекватного правового регулювання позитивно вплине на банківську діяльність, адже, використання векселів у банківській діяльності дозволяє розширити ресурсну базу, мінімізувати ризики, підвищити ліквідність [83]. Проте, варто відмітити, що з метою наповнення ресурсної бази банку за рахунок випуску векселів та їх розміщення, банки мають зацікавити своїх клієнтів у їх придбанні, в тому числі за рахунок створення ефективного та надійного механізму їх погашення.

Крім векселів, банки також можуть випускати ощадні (депозитні) сертифікати як боргові цінні папери, за рахунок яких також поповнюється ресурсна база банку. Ощадні депозитні сертифікати дають змогу їх власникам отримувати процентний дохід за ними, а в деяких випадках гарантування виплати за ними забезпечується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. На відміну від ощадних (депозитних) сертифікатів, використання фінансових векселів не передбачає отримання процентного доходу, а тому законодавцем, за для досягнення ефекту впровадження фінансових банківських векселів, має бути передбачена надійна система гарантування їх погашення. Зокрема, Проектом змін до «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», передбачається, що у разі невиконання банком-векселедавцем зобов'язання за фінансовим векселем Національний банк України після отримання відповідного повідомлення адміністратора забезпечує згідно з умовами укладеного з банком-векселедавцем договору списання коштів з його кореспондентського рахунку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України з питань безготівкових розрахунків і міжбанківського переказу коштів, а також перерахування цих коштів Розрахунковому центру. Дана норма обов'язково має бути затверджена Національним банком України, адже вона має гарантійний характер та позитивно вплине на зацікавлення суб'єктів господарювання у придбанні фінансових банківських векселів.

Крім того, законодавчо має бути передбачено обов'язкова умова випуску та обігу фінансових банківських векселів ? існування на кореспондентському рахунку в Національному банку України суми коштів, яка має дорівнювати кратному відсотку обов'язкового резервування залучених коштів, та обліковуватися на кореспондентському рахунку постійно протягом строку обігу векселів. Зменшення вказаної суми можливо лише у випадку погашення векселів на суму відповідного погашення.

Наступною проблемою, пов'язаною із запровадженням фінансових векселів, є їх форма. Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо фінансових векселів» [68] передбачається, що фінансовий банківський вексель видається в документарній формі як електронний документ. Фінансові банківські векселі у формі електронного документа засвідчуються електронними підписами. Так, вперше в Україні запроваджено документарну форму цінних паперів у вигляді електронного документу. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [67] документарним цінним папером є паперовий або електронний документ, оформлений у визначеній законодавством формі, що містить найменування виду цінного папера, а також визначені законодавством реквізити.

Зазначимо, що основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851_IV [78]. Зокрема, цим Законом встановлено, що у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. У зв'язку з цим, на нашу думку, виникає нагальна потреба в врегулюванні питання забезпечення підвищеної безпеки електронного документообігу при використанні фінансових векселів, і дане питання може бути предметом подальших наукових та законодавчих досліджень.

Аналіз основних переваг та недоліки фінансових банківських векселів показав [61]:

1. Фінансовий вексель є інструментом платежу, заощадження та оперативного покриття розривів ліквідності, об'єктом купівлі-продажу або застави, джерелом отримання прибутку власником векселя. Перш за все, фінансовий вексель є високоліквідним платіжним інструментом, що обертається на фінансовому ринку. У ситуації, коли розміри дебіторської і кредиторської заборгованості в Україні перевищують ВВП, фінансовий вексель може сприяти зменшенню обсягів неплатежів шляхом використання у розрахунках суб'єктів господарювання. Для країн з економікою, що розвивається, в умовах недостатності грошових засобів у обігу (низький рівень монетизації економіки) властивість векселя як платіжного інструменту набуває особливого значення. Крім того, прискорення розрахунків шляхом застосування фінансових векселів призводить до більш раціонального використання наявної в обігу грошової маси. При недовірі покупця і продавця один до одного, банківський вексель є також прекрасною альтернативою акредитивним розрахункам, у цьому разі зменшуються витрати обох сторін, а розрахунки значно прискорюються.

2. Простота розрахунків шляхом індосування векселя без необхідності прив'язки до певного банку. Можливість «розшивки» дебіторсько-кредиторської заборгованості шляхом відстеження банком (або спільно декількома банками) низки контрагентів клієнта банку та організації розрахунків між ними за допомогою фінансових векселів. Для підвищення ефективності обігу банківських векселів (практика Росії свідчить про те, що банківські векселі «осідають» у касах векселедержателів до погашення, що гальмує їх обіг) доцільно впровадити практику внесення змін до векселя не тільки векселедавцем, а будь-яким векселедержателем (як це передбачене Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі [31]). При цьому завдяки репутації банків ліквідність векселів буде гарантована саме платниками-банками, а у векселедержателів-індосантів буде можливість зменшити вірогідність пред'явлення до них векселя завдяки внесених змін до тексту векселя щодо процентів, які гарантує до оплати індосант (чим ближче до кінця строку векселя, тим вони будуть нижче). Це сприятиме передаваності векселів у прозорому обігу, оскільки зникне мотивація вчинення бланкового індосаменту.

3. Внаслідок того, що головним платником за фінансовим векселем є банк, що забезпечує високу ліквідність векселя, маловірогідною є поява на таких векселях бланкових індосаментів, що зменшує неконтрольований обіг фінансових векселів.

По-перше, головною метою випуску фінансових векселів є залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб. Пасиви (строкові чи до запитання), що залучені під фінансові векселі, є більш дешевими у порівнянні з залученими під депозити, оскільки разом з доходом за векселем надають вкладнику у користування ліквідний платіжний інструмент для проведення поточних розрахунків. Здешевлення пасивів тягне за собою зниження вартості кредитних ресурсів для реального сектору економіки.

На відміну від емісії депозитних сертифікатів для залучення пасивів, випуск яких потребує друкування досить дорогих бланків з фіксованим номіналом, фінансові векселі оформлюються на стандартних бланках на будь-яку необхідну суму, мають спрощений порядок передачі права власності. Фінансові векселі забезпечують додаткове (у порівнянні з депозитами) залучення пасивів у випадку, коли гроші зберігаються клієнтом невизначений час для проведення операції, яка остаточно не узгоджена. Тому інструменту, альтернативного фінансовому векселю для коротких грошей, не існує.

У порівнянні з депозитним вкладом фінансовий вексель є більш цікавим для клієнтів інструментом. При розміщенні вільних коштів під фінансовий вексель клієнт може отримати сам (якщо вексель є дисконтним) або передати контрагенту (якщо вексель є процентним) дохід від вкладної операції. При тому у будь-який час клієнт може використати вексель для легкої та швидкої ліквідації розривів ліквідності без втрати доходу (на відміну від депозиту).

По-друге, випуск фінансових векселів не призводить до збільшення грошової маси та інфляції, оскільки на суму векселя банк залучає гроші. Щодо ефекту мультиплікації шляхом надання кредитів під суму залучених грошей, то він абсолютно аналогічний залученню депозитів. Проте для запобігання можливих зловживань доцільно було б заборонити випуск фінансових векселів для залучення пасивів з відстроченням платежу.

4. Простота стягнення за векселем. За умов регулювання обсягів випуску банками фінансових векселів Національним банком України проблеми з оплатою векселів банками існувати не може. Однак, у разі невиконання банком зобов'язання за фінансовим векселем, статтею 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] передбачене стягнення за векселем за спрощеною процедурою у порядку виконавчого провадження шляхом вчинення на опротестованому векселі виконавчого напису.

5. Можливість легкого рефінансування активних операцій. Банки у будь-який час можуть врахувати ліквідні векселі, які є у клієнтів-векселедержателів. Національний банк також може здійснювати рефінансування банків під банківські векселі у разі необхідності. Але для цього необхідно розробити методику оцінки платоспроможності векселедавців та вартості векселів на базі оцінки фінансового стану векселедавця (на кшталт оцінки платоспроможності позичальника при видачі кредитів) з урахуванням солідарної відповідальності за векселем, що збільшує ліквідність векселя. Існуюча методика Національного банку для оцінки векселів у всіх випадках призводить до 100% ризиковості векселів, що не відповідає дійсному стану речей: якщо емітент випускає одночасно акції, облігації та векселі і бере кредит у банку, очевидно, що в основі оцінки має бути його фінансовий стан, а методика оцінки у всіх випадках має базуватися на однакових принципах.

6. Сфера застосування банківських векселів

Інтерес до банківського фінансового векселя має проявитися у всіх сферах фінансового та комерційного ринку, оскільки кожний учасник ринку отримає сенс та ефект від роботи з банківськими векселями. Серед основних операторів, що будуть залучені до операцій з банківськими векселями - суб'єкти господарської діяльності, зокрема підприємства, банки (корпоративний бізнес та казначейство), торгівці ЦП, КУА, страхові компанії та інші.

Виграші банків від впровадження фінансових банківських векселів полягають у:

а) покращенні ефективності корпоративного бізнесу банку:

- Здійснення кредитних та комісійний операцій з банківськими векселями;

- Збільшення комісійного доходу за рахунок обслуговування обігу векселів (інкасація, зберігання, міна, деномінація, тощо);

- Збільшення обсягів операцій по врахуванню векселів. У разі врахування векселів банком - векселедавцем, останній отримує додатковий заробіток на різниці процентних ставок, що були застосовані за розміщеними під вексель коштів та врахування векселя.

б) покращенні ефективності діяльності казначейства банку:

- Залучення від клієнтів грошових коштів на тривалий термін, можливість котирування процентних ставок в залежності від суми та строку векселя (прозорий підхід)

- Можливість виставлення клієнтам \ на ринок оферти щодо дострокового викупу векселя (із врахуванням додаткової дохідності для банку);

- Здійснення торгових операцій з векселями, операцій РЕПО.

- Можливість отримання рефінансування НБУ під банківські векселі (грошові кошти, що розміщені на рахунках банку).

3.3 Пропозиції активізації банківського обслуговування векселів за рахунок операцій міжнародного обігу векселів та «електронного» обліку і обігу векселів

За результатами аналізу ажіотажної ситуації у 2015 році на валютному ринку України НБУ дійшов висновку, що тиск на нацвалюту здійснюється, в основному, з боку імпортерів - юридичних осіб, а не з боку населення.

Відповідно, своєю Постановою №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» НБУ [] встановив, що з лютого 2015 р., починаючи від сум в 500 тис. доларів, будь-яка передоплата за імпортним контрактом, що буде зроблена, буде здійснена лише на підставі відкриття імпортного акредитива та його обліку в банку-резиденті України. І цей акредитив повинен бути підтверджений (авальований) закордонним банком інвестиційного класу. Тобто будь-яка покупка валюти або оплата буде здійснюватися лише при відкритті такого акредитива. При цьому банк має можливість відкривати та обліковувати акредитиви на будь-яку суму понад 50 тис. долари, тоді НБУ не буде перевіряти ці контракти.

Слід зауважити, що за здійсненним в дипломному дослідженні висновком, зростання e 2013-2014 рр. обсягів операцій з імпортними акредитивами в «ОТП - банк» приводить до зменшення чистих комісійних доходів від операцій з ними, тобто операція імпортними акредитивами - збиткова для банку і її доцільно замінити на операції з міжнародними авальованими векселями.

Слід зазначити, що Законом України від 28.12.2014 №71_VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» [69a], який набрав чинності 01.01.2015, було внесено зміни до Податкового кодексу України [54], зокрема виключено норми щодо справляння акцизного податку 1,5% з операцій з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами.

Відповідно, у 2015 році ліквідований законодавчий акт України 2012 року, який фактично в 100 разів зменшив обсяги операцій на ринку векселів в Україні, та знов відкритий шлях до відродження вексельного обігу в Україні.

Векселі в усьому світі активно застосовуються у зовнішній торгівлі і міжнародних розрахунках - яскравим свідченням цього є міжнародна уніфікація норм вексельного права - Женевський Уніфікований закон про переказний і простий вексель [31], до якого Україна приєдналася у липні 1999 року, визначає вексель як ордерне боргове зобов'язання.

У більшості країн світу законодавством визнається багатофункціональність векселя [30]. Так, у Росії вексель вважається розрахунковим засобом та борговим зобов'язанням; у Казахстані вексель визначений як платіжний документ та фінансовий інструмент, який обертається на ринку цінних паперів; у Чехії вексель також є оборотним інструментом; в Угорській Республіці вексель не визначений як цінний папір (хоча має усі атрибути цінного паперу і обертається на ринку цінних паперів), а є платіжним інструментом; згідно Комерційного кодексу Франції вексель є платіжним інструментом. У Німеччині вексель може бути і цінним папером, і платіжним інструментом. В Україні вексель визначений як борговий ордерний цінний папір згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [67], платіжним інструментом - згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» [63], але Податковий Кодекс [54] повністю ігнорує усі функції векселя крім товарної, що гальмує розвиток вексельного обігу при існуючому дефіциті обігових коштів у більшості підприємств.