Вексельне обслуговування комерційним банком та шляхи його удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вексельне обслуговування комерційним банком та шляхи його удосконалення

Вступ

вексель банківський комісійний

Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що в сучасних умовах дефіциту оборотного капіталу у суб'єктів господарювання України все більшого значення набуває відродження ринків вексельного обігу, які історично є фундаментом виникнення банківських кредитно-банкнотних систем безготівкових розрахунків.

Повернення векселя до економіки України має велике значення. Вексель є складним розрахунково-кредитним інструментом, який втілює, з одного боку, функцію засобу платежу і кредитних грошей, а з іншого - функцію цінного паперу, і як цінний папір може виступати об'єктом різних угод.

У міжнародному масштабі вексельний обіг за останні десятиріччя суттєво розширив сфери використання, світове співтовариство консолідувало зусилля з вдосконалення єдинообразного вексельного законодавства і у 1988 році Організація об'єднаних націй прийняла Конвенцію ООН «Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (Конвенція ЮНСІТРАЛ)», до якої приєдналась (в складі СРСР) Україна, яле досі не ратіфікувала її.

Проблемами вексельного обігу, в тому числі становлення вексельних від-носин, в різний час досліджували вчені-економісти такі як: А.Б. Аваков, О.І. Ба-рановський, М.О. Бурмака, П.Ю. Бородін, С.М. Бервено, С.О. Гуткевич, Ю.М. Лисенков, В.М. Малюк, М.О. Мозговий, С.З Мошенський, Т.А. Руденко, С.М. Румянцев, Н.М Фещенко, О.О. Фельдман, В.М Шелудько та ін. У своїх працях вони визначили економічну сутність векселя, розглядали його види та форми, систематизували законодавство щодо вексельного обігу, розглядали особливості вексельного обігу на різних етапах його розвитку.

Проте в нинішніх економічних умовах функціонування вексельних відносин вимагає нових підходів до використання векселя саме як інструменту вексельного обігу і удосконалення методів забезпечення інтересів суб'єктів таких відносин. У зв'язку з цим дуже загострилися проблеми найбільшого істотного недоліку векселів, що сприяє обмеженості вексельного обігу, - це відсутність гарантії у векселетримача отримати гроші від емітента боргового паперу. З цієї причини компанії-кредитори воліють приймати до оплати від компаній-боржників векселі, авальовані банками, виплати за якими гарантуються фінустановами, що перетворює вексель на ліквідний платіжний засіб, аналогічний гарантованій державою національній банкноті.

Об'єкт дослідження дипломної роботи - процеси обслуговування банками обігу векселів.

Предмет дослідження дипломної роботи - менеджмент операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк».

Метою дипломного дослідження є аналіз практичних аспектів щодо операцій вексельного обслуговування клієнтів в ПАТ «ОТП банк» та розробка пропозицій щодо розширення обсягів банківських операцій з векселями не тільки як з борговими інструментами, але і з інструментами ринку цінних паперів.

Згідно з метою в дипломному дослідженні поставлені наступні завдання:

- аналіз використання векселя як боргового фінансового інструменту на ринку засобів розрахунків та ринку цінних паперів;

- проаналізувати роль та функції банків в обслуговуванні вексельного обігу в Україні;

- узагальнити досвід зарубіжних банків в обслуговуванні вексельного обігу;

- проаналізувати організацію та ефективність операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк»;

- виявити основні показники ефективності вексельних операцій та їх динаміку в ПАТ «ОТП банк»;

- побудувати економіко-математичну модель розрахунку ефективності операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк»;

- проаналізувати основні проблеми в банківському обслуговуванні вексельних операцій та напрямки їх вирішення;

- розробити та обґрунтувати пропозиції щодо шляхів активізації банківського обслуговування вексельних операцій;

- проаналізувати стан охорони праці та безпеки життєдіяльності в ПАТ «ОТП» банку та запропонувати заходи його покращення.

Методи дослідження - для досягнення поставленої мети та сформульованих завдань в дипломній роботі використані як специфічні методи дослідження (первинні спостереження за організацією та характеристиками вексельних операцій), так і загальнонаукові методи, які є засобами пізнання та мислення (статистичний аналіз первинних спостережень, індексний аналіз рядів динаміки, узагальнення, моделювання, прогнозування).

Інформаційна база дипломного дослідження - закони України та міжнародні конвенції щодо вексельного обігу між економічними суб'єктами, нормативні документи Національного банку України щодо порядку проведення банками операцій з векселями, звітні дані ПАТ «ОТП банк» щодо організації та результатів проведення операцій з обслуговування векселів клієнтів у 2011-2014 рр.

Практична цінність результатів дипломного дослідження полягає в обгрунтуванні доцільності розширення і удосконалення вексельного законодав-ства України та відповідного розширення номенклатури операцій банків з векселями за рахунок впровадження успішно функціонуючих в світі фінансо-вих банківських векселів, біржового обігу «електронних» документарних форм векселів та валютних міжнародних векселів транскордонного обслуговування експортно-імпортних операцій.

1. Теоретичні основи банківського обслуговування вексельних операцій

1.1 Сутність векселя як боргового фінансового інструмента

Вексель (нім. Wechsel - зміна, обмін, розмін) - це встановленого зразка абстрактний письмово оформлений борговий документ, за яким одна сторона угоди зобов'язується заплатити іншій певну суму грошей у зазначений термін. Основу векселя становить сукупність економічних і правових відносин комерційного кредиту [45].

Перші векселі виникли ще у XII ст. В епоху середньовіччя в Європі в обігу перебувало безліч монет різноманітного карбування, справжність яких важко було визначити. Щоб обмежити можливі втрати від фальшивих монет, італійські купці вже у XIV ст. придумали простий спосіб: зберігати реальні гроші (золоті і срібні монети) у міняльних лавках, куди вони здавалися за вартістю чистого срібла, що вимірювалося у марках, а взамін власники отримували векселі. У Англії в XVII ст. такі векселі стали вперше обмінюватися на банкноти, що використовувалися у торговельних взаєморозрахунках. Звідси бере початок система безготівкових розрахунків. Зокрема в Німеччині безготівковий обіг з'явився у м. Гамбурзі ще у 1691 р. коли було створено «Гамбург-банк». Надалі поширення векселів як засобу платежу і своєрідної форми кредитних грошей привело до формування цілої системи вексельного законодавства, що цілковито склалося у більшості європейських країн уже в XVII ст. [12]

До 1917 р. в Україні, як і в інших країнах з тогочасною ринковою економікою, векселі мали досить широке застосування. Формування ринкової економіки в роки НЕПу (1922-1927 рр.) покликало до життя і вексельний обіг, який функціонував аж до 30_х років і був ліквідований одночасно із скасуванням кредиту. У той час обіг векселів регулювався «Положенням про векселі» від 1922 р. Векселі переважно виписувалися у твердій валюті - золотих червінцях і мали силу лише після сплати державі гербового збору. Навіть у тих умовах вони стали важливим важелем відбудови економіки і стимулом динамічного її зростання [12].

Лише потреба підтримувати нормальні міжнародні стосунки змусили СРСР вдаватися до використання векселів. Їх правове регулювання здійснювалося за допомогою Постанови 1937 р., що була розроблена на основі положень Женевської конференції, до якої СРСР був змушений приєднатися у 1936 р. При цьому тогочасне «Положення про переказний і простий вексель» впроваджене Постановою ВЦВК і РНК СРСР №104/1341 від 7.08.1937 р. було настільки добре відпрацьовано і враховувало основоположні засади Женевської вексельної конференції, що і у незалежній Україні Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. фактично підтвердила всі цивільно-правові відносини, що нині виникають у зв'язку з використанням векселів [45].

У кредитних операціях вексель виступає насамперед гарантією повноти і своєчасності оплати зобов'язання, фінансовим інструментом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця й продавця та передбачає їхній взаємоконтроль. Зокрема, покупець (векселедавець) за допомогою векселя контролює споживчу вартість придбаного товару та умови його постачання, а постачальник (векселетримач) оцінює платоспроможність покупця як у процесі видачі векселя, так і на момент платежу.

Вексельний кредит тісно пов'язаний з банківським кредитом. Шляхом операцій урахування чи застави векселів він легко трансформується в останній. Ось чому вексель виступає не лише борговим документом, а й високоліквідним платіжним засобом.

Це робить вексель одночасно різновидом і кредитно-розрахункових документів, і цінних паперів, і кредитних грошей. Як і комерційному кредитові, вексельним відносинам властиві добровільність, свобода вибору партнерів, взаємодовіра і економічна взаємовигода, платність та строковість, обов'язковість повноцінного повернення кредитованих коштів. При цьому головне значення векселя як провідного фінансового документа ринкової економіки полягає у прискоренні укладання ділових угод і зменшенні ризиків неплатежу, скороченні потреб у коштах оборотних фондів та прискоренні їхнього руху, усуненні банківської монополії на кредитні ресурси тощо.

Вексель як борговий документ має істотні особливості, що відрізняють його від інших боргових зобов'язань в силу особливого, вексельного права. Вексельне право - це сукупність законодавчих норм, що регулюють відносини між особами, причетними до вексельного зобов'язання; частина цивільного права, особливий його інститут, що становить зміст особливої юридичної дисципліни, яка має самостійний характер.

Особливі характеристики векселя [11]:

1. Абстрактність вексельного зобов'язання полягає в тому, що до тексту векселя не включаються причини його виникнення, тобто його видача юридично не прив'язується до конкретного договору. Вексель містить лише просте нічим не обумовлене зобов'язання або пропозицію сплатити певну суму. Векселі (прості або переказні), що мають однаковий склад первинних учасників, одного номіналу, видані на однаковий строк і з однаковою відсотковою ставкою, укладені в результаті реалізації торговельної угоди або на виконання кредитного договору, або просто з добрих спонукань векселедавця стосовно векселедержателя, не мають жодних юридичних відмінностей.

З цього випливає, що з моменту видачі векселя припиняється зобов'язання, на погашення якого був виданий документ, і виникає зобов'язання абсолютно нового характеру - зобов'язання за векселем - борг, що цілком не залежить від підстав свого виникнення.

Отже, юридичними наслідками факту видачі векселя будуть погашення заборгованості, що раніше існувала, за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), отриманий кредит і виникнення зовсім нового зобов'язання - боргу за векселем, так звана новація договору. Умови угоди не позначаються на обігу векселів і стягненні боргів за ними, У цьому полягають сутність і причина абстрактності векселя.

Для характеристики правової природи векселя варто звернути увагу на його договірний характер, безумовність, формальність та інші ознаки.

2. Договірний характер. Розглядаючи вексель як договірне зобов'язання, потрібно мати на увазі не ті договірні відносини, які спричинили появу векселя (наприклад, купівлю-продаж або кредит), а ті відносини, що створюються самим векселем. Договірний момент у векселі виявляється у тому, що векселедавець стає відповідальним перед векселедержателем внаслідок видачі йому векселя з наміром бути зобов'язаним за ним, а останній погоджується прийняти виписаний векселедавцем документ.

3. Безумовність. Випливає з його абстрактності і полягає в тому, що наказ у переказному і зобов'язання за векселем мають бути простими і не обтяженими будь-якими умовами, застереженнями або посиланнями на них. Боржник за векселем зобов'язаний платити лише тому, що він видав (або акцептував) век-сель, абсолютно незалежно від його очікувань, пов'язаних з прийняттям на себе вексельного зобов'язання, що виправдалися або не виправдалися. Крім цього, односторонність зобов'язання векселедавця у простому векселі має безумовний характер. У переказному векселі зобов'язання набуває більш складної форми. Тут зобов'язання векселедавця залежить від умови - платежу з боку трасата.

У переказному векселі векселедавець бере на себе зобов'язання заплатити вексельну суму з моменту видачі їм документа, але це зобов'язання є умовним, оскільки він зобов'язаний платити, якщо не заплатить трасат. Однак до моменту коли особа, зазначена у векселі як платник, не акцептує його, вона не має до вексельного зобов'язання жодного відношення. Отже, до акцепту векселя трасатом він є одностороннім безумовним зобов'язанням векселедавця. Водночас у переказному векселі є також одностороннє зобов'язання векселедавця, яке після акцепту векселя платником стає умовним. З прийняттям векселя до платежу виникає одностороннє безумовне зобов'язання трасата, яке є поряд з умовним зобов'язанням векселедавця.

4. Формальність. Полягає в тому, що вексель становить зобов'язання, яке повинне мати суворо встановлену законом письмову форму. Будь-яка умова, пов'язана з виникненням, зміною або припиненням вексельного зобов'язання, має силу лише тоді, коли зазначається безпосередньо на векселі або на додатковому листі до нього (алонжі). Реквізити векселя визначені в законі. Недотримання форми позбавляє документ сили вексельного зобов'язання.

5. Обіговість. Забезпечується тим, що особа, яка придбала вексель першою, має право передати його іншій особі. Таке право має і кожен з подальших векселедержателів. Передача векселя проводиться шляхом здійснення індосаменту. Передача векселя у власність іншій особі лежить в основі обіговості як однієї з основних властивостей векселя. При передачі векселя за індосаментом новий (добросовісний) держатель документа є самостійним кредитором, а тому щодо нього не допускаються заперечення, які могли б мати місце стосовно його попередника.

6. Грошове вираження. Вексель - грошове зобов'язання. Воно не може бути виражене в жодному іншому вигляді, крім грошових коштів.

7. Право зворотної вимоги (протесту). Векселедержатель, який не отримав платежу за векселем, отримує право на позов до особи, зобов'язаної за векселем (у переказному векселі), або тієї, що видала (у простому векселі), і - на регрес - позов до всіх осіб, які зобов'язалися за векселем раніше за нього самого. Для обґрунтування регресу векселедержателю достатньо пред'явити вексель з позначкою про протест неплатежу (женевська система права) або без неї (англо-американська система права). В Україні опротестований вексель вже є виконавчим документом. Протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, мас бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 44 Уніфікованого закону).

8. Солідарна відповідальність. Якщо протест було здійснено своєчасно, векселедержатель може подати позов на зобов'язаних за векселем осіб (переказний вексель). Всі особи, які видали, індосували або авалювали вексель, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем, тобто, векселедержатель має право подання позову проти всіх цих осіб або проти кожного окремо. Таке право належить і кожній особі, що підписала переказний вексель, після того, як вона сплатила за нього. Позов, поданий одному з боржників, не перешкоджає поданню позовів на інших осіб, навіть якщо вони зобов'язалися після первинного відповідача. Після закінчення строків, встановлених для пред'явлення векселя строком платежу по пред'явленні або після закінчення певного строку у визначений час від пред'явлення, для здійснення протесту в неакцепта або неплатежі, для пред'явлення до платежу у разі застереження «без протесту», векселедержатель втрачає права проти індосантів, проти векселедавця і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта в переказному векселі і векселедавця у простому.

9. Неемісійний характер. Вексель не є емісійним цінним папером. Отже, його видача не передбачає спеціальних процедур, пов'язаних з емісією ЦП. У зв'язку з цим істотного значення набуває питання векселеспроможності, під якою розуміють здатність якої-небудь особи бути учасником вексельного зобов'язання як кредитор або боржник.

10. Вексель є письмовим фінансовим документом. Жодна, навіть публічно проголошена, заява про прийняття вексельного зобов'язання не створює правового поля векселя. Усні заяви не породжують вексельних правовідносин в усіх операціях: видачі векселя, акцептуванні, індосуванні, протесті, авалі тощо. Лише письмова форма з відміткою на самому векселі у вигляді визначених написів набуває юридичної сили. Ось чому застосування непаперової форми у випуску векселів як записів на рахунках неможливе.

11. Вексель - строго формалізований фінансовий документ, що мас обов'язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного права, а є звичайною борговою розпискою або наказом про оплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права.

Можна зробити висновок, що вексель - це письмове, за встановленою законом формою, одностороннє, абстрактне і безумовне грошове зобов'язання, яке передається за відповідним порядком, у т. ч. по передавальному напису, перебуває під солідарною відповідальністю всіх причетних осіб, що підлягає платежу законному векселедержателю проти пред'явлення самого векселя.

У випадку неплатежу за векселем векселетримач у належний термін здійснює нотаріальний протест. Щоб вексельні зобов'язання мали дієздатність вексельного права, до них висуваються суворі вимоги [12].

По-перше, вексель має виписуватися за точно встановленими законом правилами. Вексель у класичному розумінні є, мабуть, найзаформалізованішим фінансовим документом. Лише у письмовому вигляді, складений з дотриманням усіх формальностей вексель має силу вексельного права.

По-друге, вексельні угоди, що оформлені згідно з законом, користуються правом спрощеного й прискореного способу стягнення боргу. При цьому таке стягнення може здійснюватися не лише з боржника, а й із поручителів та інших надписувачів, кожен з яких, поставивши свій підпис на векселі, стає гарантом платежу.

По-третє, вексель є найважливішим кредитно-розрахунковим ордерним документом, який містить безумовне зобов'язання сторони, шо його виписала, сплатити у встановлений термін і у визначеній сумі гроші пред'явникові векселя. Безумовність векселя не дозволяє векселедавцю вдаватися до будь-яких обмежень. Водночас абстрактність вексельних зобов'язань може надавати можливість навмисного відходу від вимог класичного векселя, в тому числі для використання векселів для легалізації доходів тіньового сектора економіки. Це зумовлює необхідність для учасників вексельного процесу додаткових витрат на вивчення фінансового стану і платоспроможності векселедавця та недопущення його недобросовісних дій.

По-четверте, вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, повідомляє платника або того, хто має прийняти вексель, шляхом надсилання йому копії векселя або поштово-електронного повідомлення про вчинену дію. Якщо ж ідеться про платника, то він, виписавши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселетримач, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцепту. Така операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати його називається презентацією. Платник у ході презентації має обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, лише після цього вексель стає повноцінним виконавським документом. Неакцептований вексель в обігу перебувати не може, і його повертають векселедавцеві.

По-п'яте, економічна суть векселя полягає в тому, що він не має власної вартості, а лише представляє товарну вартість тих угод, які оформлені згідно з ним. За відповідність тексту векселя характерові та масштабам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець.

По-шосте, операції з урахування і переврахування векселів у державних і комерційних банках дають змогу не тільки регулювати обсяги грошової маси, а й контролювати виконання зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці та виробники, отримавши у розрахунок вексель, можуть легко перетворити його на грошові кошти, а покупці - зробити вексель формою комерційного кредиту. Підприємства-суміжники шляхом складання векселів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне прискорення розрахунків, підвищення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних коштах.

По-сьоме, векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обігу, оскільки вони забезпечені товарами, поставку яких здійснено під ці векселі. А з іншого боку, як зазначалося, векселі самостійної вартості не мають, і їх не можна ототожнювати з грошима. На відміну від грошей векселі одночасно слугують і кредитними документами, які відображають реальні вартісні величини комерційних угод, що виникають у відносинах між кредиторами і боржниками, і виступають знаками золота, що безпосередньо пов'язані з товарними операціями і рухом товарних цінностей.

Операції з векселями можна поділити на дві групи [11]:

1) ті, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. У них задіяні власні векселі, згідно з якими підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавцем у простому;

2) ті, що пов'язані з обігом «чужих» векселів, які отримано у розрахунках. У них підприємство або особа виступає надписувачем, котрий не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває відповідних прав і обов'язків.

До першої групи операцій відносяться:

видача простого векселя;

трасування:

а) на іншого платника наказу третій особі;

б) на іншого платника власному наказу;

в) на самого себе;

доміціляція векселя;

оплата векселя.

До другої групи операцій відносяться:

облікова операція (індосування);

ломбардна операція (кредит під заставу векселя);

комісіонна операція (інкасування векселів і супроводжуючих їх товарних документів);

депозитна операція (зберігання та управління векселями);

акцептна операція (акцептний кредит);

гарантійна операція (поручительство по векселям).

Кредитні й комісійні операції банків з векселями є значним джерелом їхнього прибутку. Аналогічні операції можуть здійснювати також страхові компанії, пенсійні фонди та інші фінансові структури. Немає обмежень і для придбання векселів іншими юридичними особами. Зокрема, значні нагромадження векселів зосереджуються у процесі виробничо-збутової діяльності тих підприємств, які широко використовують продаж своєї продукції у кредит. Отримавши за їх поставку векселі, вони в свою чергу можуть вільно й необмежено розраховуватися ними зі своїми постачальниками, а ті - зі своїми і т.д.

До настання терміну платежу постачальник товарів під векселі за необхідності може уступити своє право отримання платежу іншій юридичній особі шляхом обміну векселів на грошові кошти у банку або на інші товари чи послуги. Тобто позабанківські операції з векселями здатні набувати найрізноманітнішого характеру.

Одночасно з банківськими й позабанківськими структурами нині розширюють свої операції з векселями професійні торгівці цінними паперами. Брокерські контори роблять це з метою прибуткового розміщення капіталу. Формуючи значні пакети векселів, вони ведуть їх належну класифікацію, здійснюють управління пакетами векселів своїх клієнтів, надають послуги клірингу, консалтингу тощо. Таке розмаїття вексельних операцій підтверджує високу ліквідність векселів.

У сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, серед яких:

- оплата товарів і послуг;

- надання короткострокових кредитів;

- повернення раніше отриманих позичок;

- оформлення боргових відносин між банками;

- купівля-продаж та короткострокове інвестування капіталу з метою отримання доходу;

- надання кредитів комерційними банками під заставу векселів.

Установи Національного банку України мають можливість перевраховувати (рефінансувати) дисконтовані комерційними банками векселі та надавати їм ломбардний кредит під заставу векселів. Виняток становлять векселі, які заповнені на користь комерційних банків і передбачають оформлення простроченої заборгованості та процентів за простроченими банківськими позиками.

Будучи провідним економічним інструментом та найбільш капіталізованим цінним папером, вексель як боргове зобов'язання наближається до всіх інших видів боргових цінних паперів, у тому числі до облігацій.

На сучасному етапі розбудови ринкової економіки в Україні за економічною природою і залежно від передбачуваного використання в обігу дозволені тільки товарні(комерційні) векселі, хоч у світовій фінансовій практиці застосовуються також і фінансові (казначейські та банківські векселі) [3]. В Україні для зменшення емісійного тиску на обсяги грошового обігу з 2001 року по теперішній час фінансові векселі було заборонено випускати банкам, а обіг фінансових казначейських векселів був заміненний разовими емісіями казначейських облігацій («облігації погашення державного боргу по відшкодуванню ПДВ») [8].

Товарний (комерційний) вексель - це гарантійне зобов'язання боржника здійснити платіж указаної суми в зазначений строк постачальникові за поставлену у кредит продукцію, товари, виконані роботи або надані послуги, що забезпечує повноту і своєчасність погашення дебіторської та кредиторської заборгованості. Випускаються товарні векселі, як правило, підприємствами та установами, тому їх ще називають корпоративними. Товарні векселі можуть бути знаряддям кредиту і розрахунковим засобом, багаторазово обслуговувати угоди купівлі-продажу, замінюючи грошові ресурси [12].

Банківський та казначейський фінансовий вексель - це короткострокове боргове зобов'язання банку чи казначейства, що надає його власникові право отримати зазначену у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт внесли до банку або казначейства суму, вказану у векселі, а банк зобов'язується погасити його у певний строк (за ціною номіналу («дисконтний вексель») чи номіналу з визначеними відсотками («процентний вексель»)). Перевагою банківського векселя є те, що він може бути використаний у будь-який час як засіб платежу. Взагалі він є вигідним поміщенням капіталу: адже процент за банківським векселем дещо вищий, ніж за депозитними внесками або депозитними сертифікатами [10].

1.2 Нормативне регулювання банківських операцій обслуговування вексельного обігу в Україні

На сьогодні вексель в Україні віднесений до групи неемісійних цінних паперів, а його обіг регулюється спеціальним вексельним законодавством.

Класифікація цінних паперів, які є в господарському обігу в України, та відповідна класифікаційна термінологія узаконені статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» [67].

Так, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери.

Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні. Відповідно, права на цінний папір та права за цінним папером, що існує в документарній формі, належать:

- пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника);

- особі, зазначеній в цінному папері (іменний цінний папір);

- особі, зазначеній в цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір), при цьому ордерні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.

Цінні папери розподіляються на емісійні та неемісійні, при цьому неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі і за формою випуску можуть бути лише ордерними або на пред'явника.

Іменні емісійні цінні папери існують виключно в бездокументарній формі. Емісійні цінні папери на пред'явника можуть бути переведені в бездокументарну форму існування шляхом депонування таких цінних паперів на рахунках у цінних паперах у Центральному депозитарії цінних паперів або Національному банку України відповідно до компетенції, встановленої Законом України «Про депозитарну систему України» [66].

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів [67]:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента/ До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

в) сертифікати ФОН;

г) акції корпоративного інвестиційного фонду.

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

е) облігації міжнародних фінансових організацій;

є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлофонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Згідно статті 14 Закону [67], вексель - це борговий цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України «Про обіг векселів в Україні» [65].

Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі [31], з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» [67], Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» [64], Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції

1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Згідно «Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі» [31]:

а) Переказний вексель містить (стаття 1):

1. Назву «переказний вексель», яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат);

4. Зазначення строку платежу;

5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

6. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

7. Зазначення дати і місця видачі векселя;

8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

б) Простий вексель містить (стаття 75):

1. назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3. зазначення строку платежу;

4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

6. зазначення дати і місця видачі простого векселя;

7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи, при цьому:

- органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів, можуть виступати векселедавцем, трасантом, індосантом або індосатом лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України;

- використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів;

- використання векселів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно статті 4 Закону [65], видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Ведення реєстру фінансових векселів, виданих як електронний документ, та облік прав за ними, а також їх погашення забезпечується адміністратором системи електронного обігу фінансових векселів. Функції адміністратора системи електронного обігу фінансових векселів виконує юридична особа, право власності на корпоративні права якої належить Розрахунковому центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, створеному відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» [66].

Згідно статті 5 Закону [65], векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Фінансовий банківський вексель видається в документарній формі як електронний документ. Фінансовий казначейський вексель видається в документарній формі як паперовий або як електронний документ.

Вексель підписується:

- від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами;

- від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом доходів і зборів, та даних паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця векселедавця або трасанта;

Згідно статті 6 Закону [65], платіж за векселем на території України

здійснюється тільки в безготівковій формі. Установи банків та органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які проводять

розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону [31].

Резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України. Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Одним з наслідків податкової реформи 2013 року (введення обкладання операцій з векселями акцизним податком) стало практичне зникнення з організованого (біржового) фондового ринку такого інструменту, як векселі.

Згідно Податкового Кодексу України [54] передача покупцем, юридичною особою, власного векселя у якості компенсації за товар не має для нього жодних податкових наслідків, тобто така операція не оподатковується.

Однак, у разі передачі векселя, виданого третіми особами, покупець повинен на дату переходу продавцеві права власності на такий вексель визначити в окремому обліку фінансовий результат (прибуток або збиток) від зазначеної операції, який розраховується як позитивна або від'ємна різниця між доходом від відчуження векселя у розрізі вартості товару, за який він передається, та сумою витрат, яка визнається у розмірі вартості товарів (робіт, послуг), в рахунок оплати яких було видано вексель третіми особами.

Окрім того, передача векселя, що був виданий третіми особами, буде підпадати під оподаткування акцизом. Згідно із пп. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 ПК України [54] об'єктами оподаткування особливим податком є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів. Не підлягають оподаткуванню операції за участю векселедавця, заставодавця та іншої особи, що видала або урахувала ордерний або борговий цінний папір з видачі, урахування та погашення цінних паперів (пп. 213.2.4 п. 213.2.4 ст. 213 ПК України). В силу приписів п 213.1.7 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів [54]. Передача векселя, виданого третіми особами, на користь нового векселедержателя здійснюється за допомогою індосаменту (передавального напису). Але операція вчинення індосаменту (передача векселя) є об'єктом оподаткування особливим податком за ставкою 1,5% від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею згідно підпункту 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 ПК України, оскільки така операція передбачає перехід прав власності на цінний папір до іншої особи [54].

Зважаючи на неможливість біржового («електронного» депозитарного) обігу векселів в межах чинного законодавства (векселі існують у паперовій формі), операції з купівлі-продажу векселів почали оподатковуватися за ставкою 1,5%, що, звичайно, це не додало привабливості цьому інструменту. Якщо у 2012 році обсяг позабіржових договорів з векселями, укладених торговцями цінними паперами, сягав 412,1 млрд. грн., то за наслідками 2013 року цей показник скоротився у 120 разів - до 3,4 млрд. грн. (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Обсяги позабіржових торгів векселями в Україні протягом 1999-2013 рр. [99]:

Протягом десятиріч роль векселів стабільно скорочувалася (з 68,7% у 1999 році до 0,2% у 2013 р. - рис. 1.1), бо ставлення до них з боку держави, принаймні в фіскальному аспекті, частіше за все було негативним. У «лихі дев'яності» вони значною мірою спростили рішення кризи неплатежів, однак після певної стабілізації ситуації в фінансовій системі важко було не помітити, що векселі використовувалися не тільки в якості засобів платежу. В 2001 році (фінансові) векселі було заборонено випускати банкам України; обіг векселів був заборонений на фондових біржах; векселі стали постійними учасниками типових схем відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, що розробляються Держфінмоніторингом, а операції з векселями (як найпопулярнішими ордерними цінними паперами) на відміну від бездокументарних цінних паперів, що обліковуються в депозитарії цінних паперів, віднесені законодавством до ризикованих.

Таким чином, документарна паперова форма існування векселя (на типовому бланку) та дійсно спрощений спосіб його випуску є основними причинами упередженого ставлення до векселя. Тобто всі вексельні операції, в тому числі за участю Держави, супроводжуються підвищеними ризиками підробки (фіктивності) векселя та фіктивності емітента (згідно законодавства - особи, що випускає вексель - але це термінологічні еквіваленти) векселя. І з цим насправді можна погодитись - дійсно видати / створити/матеріалізувати фіктивні векселя значно простіше, ніж емісійний цінний папір - непотрібна державна реєстрація, жодними чином не обмежений перелік емітентів та відсутні будь-які вимоги до них, природна відсутність процедур регулятивного адміністрування (в першу чергу, податкового) вексельних операцій. Все це зробило вексель улюбленим інструментом економічних маніпуляцій майже в усіх галузях народного господарства.

Тобто правові обставини в сучасній Україні склалися таким чином, що вексельному обігу притаманні численні пороки економічних відносин і намагання вийти із офіційної сфери грошових відносин в «тіньову» економіку, фіктивне підприємство, продукування «сміттєвих» цінних паперів тощо.

В 2013 році, паралельно із податковою демотивацією обігу звичайних векселів, було створено передумови до впровадження в Україні міжнародної практики - обігу електронних ордерних цінних паперів (відновлення фінансових векселів - казначейських та банківських) [68]. Насправді міжнародний досвід специфічний та обмежується використанням електронних простих векселів в США (винятково при операціях з нерухомістю - Закон «Про електронні підписи в глобальній та національній торгівлі», 5 U.S.C. §§ 7001-7031), електронних комерційних переказних векселів в Китаї (впроваджені з жовтня 2009 рокуНародним банком Китаю з метою зниження витрат на обробку даних та зменшення ризиків), електронних складських розписок в Індії (стаття 11 Закону «Про складську діяльність», прийнятого у 2007 році).

25.03.2014 за №4548 було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів (щодо операцій з векселями)» (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=50393). Проект пропонує виключити операції з векселями з переліку операцій з підакцизними товарами.

В даній ситуації, можливо, це позитивний крок з огляду на об'єктивне гальмування вексельного обігу та зменшення можливостей для розрахунків між підприємствами внаслідок оподаткування акцизом.

В липні 2013 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законів України щодо фінансових векселів», якими в Україні запроваджено фінансові векселі [68]. Законодавцем передбачено обіг фінансових (нетоварних) казначейських та фінансових банківських векселів, але станом на кінець 2014 року відсутні Постанови Кабінету Міністрів та Національного банку України про порядок обігу та обліку цих векселів, з врахуванням попередніх пропозицій щодо безпаперової технології випуску та «електронного» обігу цих векселів у порушення принципів Женевської конвенції УВЗ [18].

Контрольованість випуску, щільний облік у централізованому державному реєстрі, ті чи інші вимоги до параметрів випуску векселів найбільш значущими для економіки суб'єктами (насамперед, фінансовими інститутами), забезпечення технологічних зручностей для обігу рано чи пізно мають бути впроваджені, що однозначно покращить довіру до векселів як фінансових інструментів.

Сучасна редакція «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» [70] встановлює наступні загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті.

Банки можуть здійснювати такі операції з векселями [70]:

1) Кредитні - операції, що супроводжуються наданням або залучення грошових коштів проти векселів або під забезпечення векселями:

- активні: а) врахування векселів; б) надання кредитів під заставу векселів

- пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій): а) переврахування придбаних векселів; б) одержання кредитів під заставу векселів.

2) Торговельні - операції з вкладення або залучення грошових коштів під векселі:

- активні:а) купівля векселів;

- пасивні: а) продаж придбаних векселів.

3) Гарантійні - операції, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою відкладення, тобто оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк:

а) авалювання векселів; б) видачу гарантій на забезпечення оплати векселів.

4) Розрахункові:

- операції з оформлення заборгованості векселями: а) акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку; б) видача простих векселів банком кредиторові банку; в) видача банком переказних векселів на боржника банку; г) видача банку простих векселів боржником банку;

- Операції з розрахунків з використанням векселів: вексельний платіж банку кредитору; б) вексельний платіж боржника банку.

5) Комісійні та довірчі:а) інкасування векселів; б) оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником(доміциліатом); в) зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників); г) купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

Виступати суб'єктами вексельного права тобто переймати на себе всі права і обов'язки, що випливають із змісту векселя, мають право банки, які мають статус юридичної особи. Установи банку, які не мають статусу юридичної особи, можуть отримати від головного банку - юридичної особи повноваження на здійснення всіх або окремих операцій з векселями у порядку.

Затверджені в Положенні [70] терміни відповідають Уніфікованому міжнародному Закону про вексельний обіг [31] та мають наступне економічно-операційне значення:

1. аваль - це вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Аваль оформляється відповідним надписом на векселі або на алонжі до векселя та підписується авалістом;

2. акцепт векселя - напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату;

3. банк інкасувальний - будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції з інкасування векселя;

4. банк-пред'явник - інкасувальний банк, який здійснює пред'явлення векселів і супровідних документів платнику;

5. банк-ремітент - банк, якому комітент доручив операцію з інкасування векселя;

6. векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель;

7. векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред'явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав;

8. вексель доміцильований - вексель, у якому зазначене місце оплати не збігається з місцем проживання векселедержателя;

9. вексель опротестований - вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати або акцепту цього векселя;

10. вексель переказний - вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної) іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі;

11. вексель простий - вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);

12. врахування векселя - операція придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом;

13. доміциліант - платник за векселем, який уповноважує доміциліата здійснити платіж за векселем у місці доміциляції - місцезнаходженні доміциліата.

14. доміциляція векселя - призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули.

15. зберігання векселів - здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями на підставі одержаних від векселедержателя інструкцій;

16. індосамент - особливий (спеціальний) передатний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи;

17. інкасування (інкасо) векселя - здійснення банком за дорученням векселедержателя операції з векселем з метою одержання платежу;

18. комітент - юридична або фізична особа, яка доручає банку здійснити операцію з векселем на підставі укладеної угоди з банком;

19. платник (трасат) - юридична або фізична особа (боржник, платник), яка зобов'язана(ий) сплатити за переказним векселем (траттою);