Initial Public Offering (IPO) - зроблене вперше, публічна пропозиція інвесторам стати акціонерами компанії - це складний комплекс організаційних, юридичних і фінансових процедур, у якому крім самої компанії й потенційних інвесторів задіяна безліч посередників. Мети основних учасників IPO не завжди збігаються, кожний з них у процесі підготовки й проведення IPO зіштовхується зі своїми проблемами й вирішує свої завдання, проте, всі вони зацікавлені друг у другу, зацікавлені в тім, щоб IPO відбулося. Тому весь комплекс проблем IPO повинен розглядатися з різних точок зору - компанії-емітента, інвесторів, посередників[12].

Актуальність проблематики IPO для емітента в основному зосереджена в питаннях вибору схеми IPO, вибору торговельної площадки (країни), на якій буде проводитися розміщення, вибору андеррайтера, проведення комплексу мер по реструктуризації компанії, по розкриттю інформації про компанію як під час проведення IPO, так і після нього. Головні цілі компанії в IPO - залучення довгострокових фінансових ресурсів у максимальному обсязі, створення й підтримка статусу публічної компанії. Немаловажним моментом є мінімізація витрат на підготовку й проведення IPO.

Головна мета потенційного інвестора - одержання максимального доходу в майбутньому при мінімальному ризику, диверсифікованість інвестиційного портфеля. Тому під час підготовки й проведення IPO для інвестора найбільш важливим є коло проблем, пов'язаних з точною оцінкою перспектив компанії, ринкових ризиків, пов'язаних з її діяльністю, і специфічних ризиків, пов'язаних із проведенням угод при IPO - як фінансових, так і юридичних.

Основний посередник між компанією й інвесторами - андеррайтер. Головна мета андеррайтера - проведення успішного IPO, результати якого задовольнили б як самого емітента, так і інвесторів, що одержали нові акції. Основні завдання андеррайтера - вибір схеми IPO, аналіз емітента, підготовка й здійснення всіх юридичних процедур, інформаційний супровід, залучення інвесторів, організація роботи інших посередників, що допомагають у процесі підготовки й проведення IPO. Ключовий момент у діяльності андеррайтера - визначення ціни пропозиції акцій. Майже для будь-якого посередника фінансовий результат при IPO визначений, тому найчастіше основним результатом для будь-якого посередника стає репутація надійного партнера.

Можливість взаємодії цих основних груп учасників багато в чому визначається нормативно-законодавчою базою, діяльністю регуляторів, рівнем розвитку ринкової інфраструктури. І від того, наскільки успішно будуть взаємодіяти між собою ці групи учасників, багато в чому залежить розвиток фінансового ринку в країні й економіки в цілому.

Ядром команди по розміщенню є сама компанія - діючі акціонери, які й приймають рішення про IPO, а також топ-менеджмент, відповідальний за підготовку інформації про компанію й безпосередньо взаємодіючий з іншими учасниками командами. Однак провідна роль у команді належить лид-менеджерові (андеррайтеру), у якості якого звичайно виступає великий інвестиційний банк.

Андеррайтер готовить аналітичні матеріали, розробляє план і схему IPO, координує роботу всіх членів команди, взаємодіє з регулювальними органами, формує книгу заявок, гарантує розміщення, підтримує ринок після IPO і т.д. Правильний вибір андеррайтера багато в чому визначає успіх IPO. Що повинне й може використовуватися як критерій вибору? Вартість послуг і строки проекту, наявність великої бази інвесторів, досвідчена команда з високими аналітичними можливостями, репутація, фінансові ресурси для здійснення виданих гарантій - що більше важливо? Наскільки важливий досвід роботи банку з даною компанією? Чи різняться вимоги до андеррайтеру при IPO на зовнішньому ринку й у Росії?

Важливу роль у процесі підготовки до IPO грає юридичний супровід проекту. Які фактори найбільш важливі при виборі юридичної фірми - досвід, репутація, міжнародна практика? У чиїх інтересах повинні діяти юристи - в інтересах емітента або в інтересах потенційних інвесторів? Чи існує конфлікт інтересів і як він вирішується?

Роль аудитора номінально зводиться до підтвердження вірогідності фінансової звітності емітента в інформаційному меморандумі й проспекті емісії, причому для IPO російської компанії, орієнтованої на західних інвесторів, необхідна звітність як за російськими стандартами, так і по МСФО. Незважаючи на номінальну роль аудитора, від рівня довіри інвесторів до аудита багато в чому залежить успіх IPO. Чи досить високої репутації аудиторської компанії, або необхідно врахувати й інші фактори при виборі аудитора?

Залучення фінансового консультанта для IPO у Росії зараз носить добровільний характер, хоча іноземні біржі вимагають, щоб у команді був присутній спеціальний радник, з яким взаємодіє біржа. Наскільки скасування вимоги про обов'язкову наявність консультанта полегшила вихід компаній на російський ринок? Які додаткові переваги може дати залучення фінансового консультанта? Яким вимогам повинна задовольняти компанія, що надає такі послуги?

Інформаційна кампанія (взаємодія з інвесторами й ЗМІ, презентації й road show) може здійснюватися як чинностями притягнутого професійного PR=агентства, так і за допомогою PR, IR-Відділів самого потенційного емітента або андеррайтера розміщення. У чому плюси й мінуси цих двох варіантів з погляду кінцевого результату? Якими факторами варто керуватися компанії при виборі PR-Агентства? [24]

Кожний учасник команди по розміщенню може переслідувати свої локальні цілі, завдання укладається в тім, щоб підкорити всієї їхньої дії головної мети - успішному проведенню IPO. Від цього залежить професійна репутація всіх учасників розміщення. Проте - чи можливий конфлікт інтересів? Що можуть зробити регулювальні органи, щоб запобігти такого роду конфлікти?

Функції організатора розміщення настільки багатогранні, що найчастіше він не може впоратися з ними поодинці. Тому функції розподіляються серед декількох інвестиційних банків, що утворять своєрідний синдикат з певними зонами відповідальності. Головний у синдикает - лид-менеджер розміщення - інвестиційний банк, що курирує весь процес IPO, залучає для розширення кола інвесторів урильників, завдання яких укладається в забезпеченні інформацією своїх клієнтів - потенційних інвесторів, зборі заявок на акції, підтримці інтересу до акцій на вторинному ринку. Крім того, може бути сформована група дилерів для більше ефективного поширення акцій. Які вимоги пред'являють лид-менеджер і емітент до урильників розміщення - досвід роботи на даному ринку, досвід проведення IPO, широка клієнтська база, напрацьовані зв'язки з іншими інвестбанками, аналітичні, юридичні й інформаційні ресурси? Чи залежить структура синдикату від схеми розміщення, галузевої приналежності емітента, від розміру компанії, що виходить на IPO?

Формування синдикату андеррайтерів супроводжується підписанням ряду договорів - угодами з андеррайтерами й дилерами. Ключовий момент - угода про андеррайтингу, що емітент укладає з лід менеджером, і який визначає спосіб розміщення акцій при IPO.

Окреме питання - визначення вартості послуг андеррайтинга й структура розподілу витрат усередині синдикату андеррайтерів. Винагорода андеррайтера може бути фіксованим або залежати від притягнутого в процесі IPO капіталу. Які фактори впливають на розмір винагороди при розміщенні в Росії й за рубежем? Наскільки висока конкуренція в цій сфері послуг у Росії й за рубежем? Чому російські емітенти залучають як організаторів іноземні інвестиційні банки, незважаючи на більше високу вартість їхніх послуг?

Строго говорячи, майже всі розміщення, які проводили російські компанії, не є IPO у повному розумінні слова. Через складність російського законодавства в Росії в якості IPO розуміється реалізація вже існуючих акцій, часто сполучена з емісією нового випуску для заповнення частки «старих» акціонерів у статутному капіталі. Така схема проведення IPO більше складна й містить певні ризики й податкові обмеження. Чи існує в цей час у російських умовах «оптимальна» схема розміщення? Чи зміняться схеми розміщення після прийняття ряду виправлень, що спрощують процедуру проведення IPO?

Принципи розміщення цінних паперів при IPO обмовляються під час вибору андеррайтера й висновку андеррайтерських угод. Існує два основних принципи розміщення - коли андеррайтер бере на себе тверді зобов'язання за ціною й гарантує весь обсяг розміщення, другий - коли розміщення здійснюється за принципом «максимальних зусиль». Кожний з варіантів має для компанії-емітента свої плюси й мінуси. Наскільки сильно можуть вплинути на розміщення наявність тих або інших застережень в андеррайтерській угоді, наприклад, застереження «всі або нічого»?

При розміщенні важливо заздалегідь розробити техніку проведення угод з урахуванням наявної інфраструктури: спосіб депонування коштів і цінних паперів, спосіб проведення аукціону, можливість розміщення на декількох торговельних площадках, можливість сполучення біржового й небіржового розміщення й т.д.. У цьому процесі беруть участь не тільки емітент і андеррайтери, але й представники з боку організатора торгів і інших профучастників ринку (Розрахункової та Торгової палати, депозитарію, реєстродержателя).

Часто на західних ринках при розміщенні нових акцій використовуються спеціальні механізми стабілізації ціни акцій у початковий період вторинних торгів, і умови застосування цих механізмів заздалегідь обмовляються в угоді про андеррайтинг й заздалегідь оголошуються інвесторам. Найбільше широко застосовуваний механізм - green shoe - своєрідний опціон, що дає право андеррайтеру купити додаткове число акцій у випадку високого попиту з боку інвесторів. Чи застосовуються подібні механізми при розміщеннях у Росії й наскільки вони вигідні для емітента?

Після завершення IPO, з виходом акцій на вторинний ринок з'являється можливість оцінити, наскільки успішним воно виявилося. По-перше, для емітента очевидною ознакою успіху є той інтерес, що акції викликали в інвесторів - обсяг попиту, зафіксований у книзі андеррайтера, і перевищення остаточної ціни над тими оцінками, які були наведені в меморандумі (проспекті).

Однак багато хто вважають, що критерієм удалого розміщення є поява ліквідного ринку акцій і різкий ріст ціни акцій на вторинних торгах. Очевидно, що в даному питанні мети емітента й інвесторів прямо протилежні, - інвестори, а найчастіше й андеррайтер, зацікавлені у високій премії за первинне розміщення, емітент же зацікавлений у зворотному. Слід зазначити, що ефект «заниження ціни розміщення» характерний для всіх ринків, і IPO російських компаній не виключення. З іншого боку, можна затверджувати, що різке зниження ціни акцій компанії однозначно розцінюється як негативна ознака, оскільки навіть дії андеррайтера не змогли запобігти падінню цін.

Крім того, існують і інші фактори, на які варто звертати увагу - наприклад, структура й склад інвесторів. За деякими оцінками, число інвесторів, що звичайно одержує акції при типовому IPO, не перевищує тисячі чоловік. Якщо акції придбали інвестори-спекулянти, то вторинний ринок буде ліквідним, але ціни можуть виявитися досить волатильними. Якщо ж акції придбали фонди, те, з огляду на тривалість їхніх обріїв інвестування, це негативно вплине на ліквідність, але стабілізує ціну. Компанія емітент повинна визначитися з навкруги потенційних інвесторів ще на етапі вибору лид-менеджера, і якщо коло інвесторів, які придбали акції, виявився не відповідним очікуванням емітента й андеррайтера, навряд чи таке розміщення можна назвати успішним.

ВИСНОВКИ

Дослідження банківських операцій з цінними паперами в умовах реформування української економіки дозволило зробити ряд висновків науково-теоретичного та прикладного характеру.

1. Ринок цінних паперів є невід'ємною складовою економічної системи держави, що відрізняється від решти її складових, опосередкуванням відносин між суб'єктами економічної діяльності з допомогою цінних паперів та включає певні структурні елементи фінансового ринку, а саме частину грошового ринку (обіг цінних паперів з терміном дії до одного року - депозитні сертифікати, короткострокові облігації), частину ринку капіталів, на якому обертаються довгострокові цінні папери терміном більше 1 року, а також сегменти товарного ринку, де економічні відносини опосередковані з допомогою коносаментів, складських свідоцтв та ринок похідних цінних паперів (ф'ючерси, форварди, опціони, варранти). Всі суб'єкти даного ринку (емітенти, інвестори, фінансові посередники, інфраструктурні учасники та регулюючі органи) перебувають в нерозривній єдності й взаємозв'язку, що є важливим елементом забезпечення цілісності та стабільності фінансової системи держави.

2. В Україні триває становлення змішаної моделі фондового ринку, що передбачає можливість проведення операцій з цінними паперами як банками, так і парабанківськими інститутами. Банківські установи можуть здійснювати будь-який вид діяльності з цінними паперами - емісійну, комерційну, комісійну, депозитарну, а також виступати в ролі інвесторів (при формуванні портфеля цінних паперів). Для більш повного розуміння суті банківських операцій з цінними паперами Національний банк України та інші державні установи в своїх нормативних актах повинні усунути наявні протиріччя між вкладенням коштів у цінні папери та інвестиційною діяльністю. На наш погляд, вкладення банками грошових ресурсів у цінні папери є фінансовими інвестиціями незалежно від терміну придбання. Крім того, банкам притаманні специфічні риси, що відрізняють їх від решти фінансових інститутів (універсальність діяльності, спектр операцій з цінними паперами та ін.). Саме це сприяє становленню банківських установ як провідних учасників на вітчизняному ринку цінних паперів.

3. Аналіз діяльності Національного банку України на фінансовому ринку свідчить про доцільність зміни інструментарію грошово-кредитної політики в напрямку більш широкого використання операцій з цінними паперами для регулювання обсягу грошової маси та ліквідності банківської системи згідно світових тенденцій. Крім того, слід скоригувати депозитарно-клірингову систему обслуговування обігу державних цінних паперів в бік її узгодження з міжнародними стандартами (в тому числі впровадження поставки проти платежу при розрахункових операціях за угодами з цінними паперами як на біржовому, так і на позабіржовому ринках). Разом з Міністерством фінансів Національний банк України повинен сприяти збільшенню ліквідності, привабливості та ефективності ринку державних боргових зобов'язань. Нагляд за операціями комерційних банків з цінними паперами слід вдосконалити в напрямку нормативного обмеження Національним банком України вкладень в боргові інструменти та в деривативи.

4. Комерційні банки можуть значно диверсифікувати джерела залучення ресурсів шляхом емісії цінних паперів, що забезпечить збільшення пропозиції цінних паперів на ринку, а як наслідок, ріст конкуренції між емітентами за кошти інвесторів, який призведе до активізації ринку цінних паперів. Стимулювати попит на власні фінансові інструменти комерційні банки можуть, пропонуючи облігації з вбудованими опціонами та “плаваючою” відсотковою ставкою, здійснюючи сек'юритизацію наявних активів, випуск євробондів тощо. Збільшити власну ліквідність, а також створити надійне джерело пошуку коштів банки можуть шляхом побудови міжбанківського ринку депозитних сертифікатів.

5. Всебічне дослідження практики здійснення комерційними банками операцій з цінними паперами свідчить про використання переважно фундаментального аналізу при формуванні портфелів фінансових інвестицій. При цьому банківським менеджерам слід враховувати низький рівень взаємозв'язку всіх складових фінансової системи держави, необхідність доповнення аналізу фінансового стану емітентів вивченням якісної сторони діяльності, оцінкою показників, що характеризують інвестиційні характеристики цінних паперів та впровадженням різних стандартів аналізу в залежності від терміну, на який придбаваються цінні папери та розміру пакету акцій. Це дозволить комерційним банкам сформувати портфелі цінних паперів, які забезпечать вищу дохідність у порівнянні з кредитними операціями, та більш повно відповідатимуть цілям, що викладені в інвестиційній декларації. Крім побудови власних портфелів цінних паперів вітчизняним банкам доцільно розширювати надання інвестиційних послуг, які на даному етапі ринкових перетворень здійснюються на слабкому рівні та при малому спектрі. Для їх активізації, перш за все, необхідне правове врегулювання трастових послуг. Разом з тим, виходячи з існуючого законодавчого забезпечення, банківським установам доцільно розвивати андеррайтинг випуску цінних паперів, виступати в ролі інвестиційного керуючого інститутів спільного інвестування (через дочірні установи), впроваджувати електронні брокерські системи та здійснювати обслуговування обігу клієнтських цінних паперів (надання депозитарних послуг).

6. Комерційні банки можуть значно покращити оцінку цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля за рахунок використання технічного аналізу та досягнень сучасної портфельної теорії. Технічний аналіз придатний до використання в якості механізму прийняття інвестиційних рішень при вкладенні вітчизняними банками коштів в короткостроковому періоді (перш за все, з допомогою стратегій, побудованих на основі руху ковзких середніх). Щодо досягнень сучасної портфельної теорії, то моделі Г.Марковіца і У.Шарпа є придатними до використання з певними обмеженнями, а багатофакторні моделі придатні після достатньо глибоких емпіричних перевірок з використанням економетричних процедур. При побудові множинних регресій поряд з факторами, що характеризують емітента, доцільно включити макроекономічні фактори та якісні (бінарні) змінні. Використання досягнень сучасної портфельної теорії допоможе банку більш повно ідентифікувати та визначити вплив тих чи інших факторів на ціну фінансового інструмента, а також кількісно вимірювати та управляти ризиком портфеля цінних паперів.

7. Управління ризиками банківської діяльності вважаємо за доцільне здійснювати також через використання похідних цінних паперів як одного з найбільш ефективних інструментів захисту від несприятливих обставин. На сучасному етапі в Україні ринок цих інструментів відсутній і комерційні банки повинні стати головними рушійними силами створення ринку деривативів. А в даний момент банківські установи можуть здійснювати побудову синтетичних опціонів та ф'ючерсів шляхом комбінування придбання акцій й облігацій, а також зменшувати ризики через проведення своп-технологій.

8. Одним з важливих питань покращення банківських операцій з цінними паперами є впровадження нових методик управління портфелем фінансових інвестицій. Перш за все, це стосується розвитку індексних стратегій, які потребують від банків, провідних операторів ринку цінних паперів, зусиль з розробки власних індексів цінних паперів, особливо щодо облігацій. Іншою провідною стратегією для облігаційних портфелів повинна бути імунізація портфеля цінних паперів, тобто співставлення грошових потоків від облігацій та пасивів на основі дюрації з метою нівелювання відсоткового ризику. Банківським установам, схильним до ризику, слід розвивати активні методи управління, а саме пошук недооцінених цінних паперів, врахування руху кривих дохідності.

Отже, банківські операції з цінними паперами мають значні перспективи для свого подальшого розвитку в Україні як діяльність, яка на міжнародних ринках капіталу є найбільш прибутковою та продукує велику кількість фінансових інновацій. Західні методи інвестування коштів в переважній більшості є придатними до використання в Україні, хоча потребують коригування у відповідності до вітчизняних правил функціонування фондового ринку. Завдяки розвитку операцій з цінними паперами, банківські установи зможуть значно розширити спектр власних послуг, збільшити величину прибутків та оптимізувати технології ризик-менеджменту банківської діяльності. Крім того, розвиток операцій з цінними паперами може стати одним з провідних елементів забезпечення інтеграції банківської системи України у світовий економічний простір.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.200.№2121-ІІІ

3. Закон України «По цінні папери та фондовий ринок» від 23.06.2006.№3480-ІV

4. Закон України «Про Національну депозитну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997р.№710/97/ВР

5. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991№1576-XІІ

6. Положення «Про порядок реєстрації випуску акцій» 26.042007 №942

7. Положення «Про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства» 22.02.2007

8. Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств 15.03.2007 №487

9. Положення «Про порядок реєстрації випуску звичайних іпотечних облігацій, проспекту емісії, звіту про підсумки випуску іпотечних облігацій, погашення та скасування реєстрації випуску іпотечних облігацій» 11.04.2003 №234

10. Положення «Про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик» 07.10.2003 №414

11. Постанова Правління НБУ від 28.08.01 р. № 368 «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні»

12. Адекенов Т.М. Банки и фондовый рынок.-М.:Издательство «Ось-89», 1997р.-160с.

13. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Монографія.-К.:КНЕУ, 2002р.-276с.

14. Аналіз банківської діяльності: Підручник. -- За ред. А. М. Герасимовича. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 600 с.

15. Банківські операції: підручник / За ред.. В.І. Міщенка, Н.Г. Слав янської. - К.: Знання, 2006. - 727 с.

16. Банківські операції: Підручник / За ред. А. М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 476 с.

17. Банковское дело: Учебник: Навчальне видання.- Изд. 4-е, стер.- М.: КНОРУС, 2006.- 768 c.

18. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг.-М.: ИНФРА-М, 2002р.-278с.

19. Благонравин М. Как сделать будущее прозрачным // Эксперт Украина. -2006. - №5 (56). - С. 22-27.

20. Бутинець Ф.Ф., Герасимович А.М. Аналіз діяльності комерційного банку: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю «Банківський менеджмент» - Житомир: ПП «Рута», 2001р.-384с.

21. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник: Навчальне видання.- 3-є вид., стереот.- К.: Знання, 2002.- 255 c.

22. Волков М.В. Структура и классификация рынка ценных бумаг. Операции с ценными бумагами в деятельности банков. Управление портфелем ценных бумаг // Финансы и кредит (рус.).- 2005.- № 10.- C.31-41.

23. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2002.

24. Гулькин П. Г. Практическое пособие по первоначальному публичному предложению акций (IPO). - СПб: Аналитический центр Альпари СПб , 2004. - 238 с.

25. Драгон Т., Макагон О. «Ринок цінних паперів у 2004 році» // Цінні папери України.-№14.-10.04.2005р.-с.8-10

26. Драгун Д., Арутюнян Н., Евланчик С. Трезвый расчет очарованного странника // Компаньон. -2006. - №5. - С. 44-46.

27. Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 523.

28. Землячок С.В. Поняття ресурсної бази комерційного банку с.95-97. Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 01.10.2007р. Відп.за вип.М.І. Диба.-К.КНЕУ 2007р.с.320

29. Каба О.В. Проблема капіталізації банків на шляху інтеграції фінансово-кредитної системи України

30. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках України: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2001.

31. Кузнєцова Р.С., Назарчук І.Р. «Ринок цінних паперів України: правові основи формування та функціонування».-К.: Юрніком Інтер, 1998р.-528с.

32. Криклій А.С. Капіталізація банківської системи України в умовах глобалізації: проблеми та перспективи // Економіка і держава. - 2006. - №5. - С.32.

33. Лагутін В.Д. Кредитування: Теорія і практика:Навч. посібник. -- 4.вид., стер. -- К.: Знання, 2004. -- 215 с.

34. Левченко З. «Банки на ринку цінних паперів: яка модель найкраща?» // Цінні папери України.-№36.-27 вересня 2001р. с.10

35. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. -- К.: ЦУЛ, 2004. -- 376 с.

36. Мендрул О.Г., Шевчук І.А. «Ринок цінних паперів», К.: КНЕУ, 1998р.

37. Мозковий О.М. Фондовий ринок: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 1999р.-с.316

38. Миркин Я.М. Банковские операции: Ч. 3: Инвестиционные операции банков. Эмиссионнo-учредительская деятельность банков: Учебное пособие: - М.: Инфра-М, 1996.- 144 c.

39. Никитин. Л. Как привлечь инвестиции // Финансовый директор. - 2004. -№9. - С. 36-39.

40. Облік і аудит у банках: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2004

41. Операції комерцiйних банкiв: Курс лекцій: Навчальне видання: - Львів: Центр Европи, 1997.- 280 c.

42. Операції комерційних банків: Навчальний посібник: Навчальне видання.- 3-є вид.- К.-Львів: Алерта ЛБІ НБУ, 2003.- 500 c.

43. Охріменко О. Корпоративні облігації в умовах нестабільності на фінансовому ринку України // Газета Цінні папери України

44. Пересада А. А. Інвестування: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 250 с.

45. Пересада А. А., Шевченко О. Г. та ін. Портфельне інвестування: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 408 с.

46. Пересада А. А., Онікієнко С. В., Коваленко Ю. М. Інвестиційний аналіз: Підручник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 350 с.

47. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Кондор, 2004.- 461 c.

48. Пуховкіна М. Ф., Остапишин Т. П, Білошапка В. С. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч.-метод. посіб. для самост.
вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2002.

49. Стойко О.Я. Банківські операції. -К.: Лібра, 2000. - 258 с.

50. Суганяка М.В. Проблеми емісійної діяльності банків України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (10-11 листопада 2005 р.): Збірник: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 95 c.

51. Тиркало Р.І., Кравчук І.С. Банківські операції з цінними паперами: Монографія: Наукове видання.- Тернопіль: Карт-бланш, 2004.- 211 c.

52. Чернова Г.В., Терехов В.Н. Выпуск ценных бумаг коммерческим банком: Учебное пособие.- СПб.: Сентябрь, 2001.- 112 c.

53. Ческидов Б.М. Развитие банковских операций с ценными бумагами.- М.: Финансы и статистика, 1997.- 336 c.

54. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. А. М. Мороза, М. Ф. Пуховкіної. -- К.: КНЕУ, 2005.

55. Шевченко Р. І. Банківські операції: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 180 с.

56. Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку / http://www.ssmsc.gov.ua

57. Интервью президента ВиЭйБи Банка Сергея Максимова информационному агентству Интерфакс-Украина15 октября 2007 // http://www.interfax.com.ua/ru/press-center/press-conference/64212/

58. Деловая столица №39(333) 2007-09-24/ http://www.dsnews.ua/finance

59. Офіційний сайт VAB Банку //http://www.vab.ua/rus/

60. Офіційний сайт Асоціації Українських банків //http://www.aub.com.ua/

Баланс

за станом на кінець дня 31 грудня 2008 року

(тис.грн.)

Рядок	Найменування статті	Примітки	2008 рік	2007 рік
1	2	3	4	5
	АКТИВИ
1	Грошові кошти та їх еквіваленти	4	3 228 640	3 594 023
2	Торгові цінні папери	5	688 899	1 267 502
3	Інші фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах	6	-	-
4	Кошти в інших банках	7	132 646	192 458
5	Кредити та заборгованість клієнтів	8	42 592 114	23 846 707
6	Цінні папери в портфелі банку на продаж	9	27 103	11 026
7	Цінні папери в портфелі банку до погашення	10	-	-
8	Інвестиції в асоційовані компанії	11	6 786	6 786
9	Інвестиційна нерухомість	12	3 223	3 050
10	Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток		7 968	351
11	Відстрочений податковий актив		-	-
12	Гудвіл	13	-	-
13	Основні засоби та нематеріальні активи	14	2 754 725	2 049 735
14	Інші фінансові активи	15	65 499	57 382

Рядок	Найменування статті	Примітки	2008 рік	2007 рік
15	Інші активи	16	187 178	197 746
16	Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття	17	-	-
17	Усього активів		49 694 781	31 226 766
	ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
18	Кошти банків	18	27 705 307	8 938 665
19	Кошти клієнтів	19	14 271 111	15 251 855
20	Боргові цінні папери, емітовані банком	20	600 437	2 192 714
21	Інші залучені кошти	21	-	1 220 803
22	Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток		77 200	22 137
23	Відстрочені податкові зобов'язання		446 638	305 256
24	Резерви за зобов'язаннями	22	2 505	4 866
25	Інші фінансові зобов'язання	23	152 827	83 438
26	Інші зобов'язання	24	108 043	13 237
27	Субординований борг	25	1 155 000	-
28	Зобов'язання, що пов'язані з довгостроковими активами, призначеними для продажу (чи групами вибуття)	17	-	-
29	Усього зобов'язань		44 519 068	28 032 971

Рядок	Найменування статті	Примітки	2008 рік	2007 рік
	ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
30	Статутний капітал	26	1 771 011	1 021 011
31	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)		796 358	366 531
32	Резервні та інші фонди банку	27	2 608 344	1 806 253
33	Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку		-	-
34	Частка меншості		-	-
35	Усього власного капіталу та частка меншості		5 175 713	3 193 795
36	Усього пасивів		49 694 781	31 226 766

Звіт про рух грошових коштів

за 2008 рік

(непрямий метод)

(тис.грн.)

Рядок	Найменування статті	Примітки	2008 рік	2007 рік
1	2	3	4	5
Грошові кошти від операційної діяльності
1	Чистий прибуток/(збиток) за рік		791 795	362 265
Коригування для приведення суми чистого прибутку/(збитку) до суми грошових надходжень від операцій:
2	Амортизація		126 127	97 392
3	Чисте збільшення/(зменшення) резервів за активами		1 249 557	302 370
4	Нараховані доходи		(469 866)	(151 360)
5	Нараховані витрати		604 870	143 113
6	Торговельний результат		(37 281)	(53 691)
7	Нарахований та відстрочений податок		188 827	82 329
8	Прибуток (збиток) від продажу інвестицій		(589)	(2 086)
9	Прибуток від інвестицій в асоційовані компанії		-	-
10	Амортизація дисконту і премії ЦП		940	316
11	Інший рух коштів, які не є грошовими		(487 962)	(3 417)
12	Чистий грошовий прибуток/(збиток) до зміни операційних активів та зобов'язань		1 966 418	777 231

1	2	3	4	5
Зміни в операційних активах та зобов"язаннях:
13	Чистий (приріст)/зниження за торговими цінними паперами		607 903	(704 064)
14	Чистий (приріст)/зниження за іншими фінансовими активами, що відображаються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки		-	-
15	Чистий (приріст)/зниження за коштами в інших банках		62 101	(152 872)
16	Чистий (приріст)/зниження за кредитами та заборгованістю клієнтам		(19 531 836)	(11 508 771)
17	Чистий (приріст)/зниження за іншими фінансовими активами		5 556	(32 760)
18	Чистий (приріст)/зниження за іншими активами		9 517	(131 414)
19	Чистий (приріст)/зниження за коштами інших банків		18 137 831	5 000 333
20	Чистий (приріст)/зниження за коштами клієнтів		(990 373)	4 211 529
21	Чистий (приріст)/зниження за борговими цінними паперами, що емітовані банком		(1 563 733)	1 778 581
22	Чистий (приріст)/зниження за іншими фінансовими зобов'язаннями		58 363	16 772
23	Чистий (приріст)/зниження за резервами під зобов'язання та відрахування та інші зобов'язання		92 158	(1 072)
24	Чисті грошові кошти, що отримані від операційної діяльності/ (використані в операційній діяльності)		(3 112 513)	(1 523 738)
Грошові кошти від інвестиційної діяльності:
25	Придбання цінних паперів у портфелі банку на продаж	9.3,17	(23 872)	(18 289)
1	2	3	4	5
26 *	Дохід від реалізації цінних паперів у портфелі банку на продаж	9.3,17	10 000	30 635
27	Придбання цінних паперів у портфелі банку до погашення	10.2	(1 100 055)	(13 350 840)
28*	Дохід від погашення цінних паперів у портфелі банку до погашення	10.2	1 102 987	13 342 577
29	Придбання основних засобів	14	(228 269)	(323 538)
29.1**	Дооцінка/ уцінка ОЗ (в т.ч. в сумі відстрочених податкових зобов"язань)	14	(132 233)	(86 203)
30*	Дохід від реалізації основних засобів	14,17	2 198	7 841
31	Дивіденди отримані		(25)	(25)
32	Придбання дочірніх компаній за мінусом отриманих грошових коштів	44	-	(1 000)
33*	Дохід від реалізації дочірньої компанії за мінусом виплачених грошових коштів	17	-	-
34	Придбання асоційованих компаній	11	-	-
35*	Дохід від реалізації асоційованих компаній	11,17	-	-
36	Придбання інвестиційної нерухомості	12	(418)	(637)
37*	Дохід від реалізації інвестиційної нерухомості	12,17	161	325
38	Придбання нематеріальних активів	14	(37 706)	(6 471)
39*	Дохід від вибуття нематеріальних активів	14,17	-	-
40	Чисті грошові кошти, що отримані від інвестиційної діяльності/(використані в інвестиційній діяльності)		(407 232)	(405 625)
41	Отримані інші залучені кошти	21	-	1 197 223
42	Повернення інших залучених коштів	21	(1 204 446)	(609)
43	Отримання субординованого боргу	25	1 155 000	90 000 000
44	Погашення субординованого боргу	25	-	(90 000 000)
45	Емісія звичайних акцій	26	750 000	650 019
46	Емісія привілейованих акцій	26	-	-
47	Інші внески акціонерів, окрім емісії акцій	26,27	-	-
48	Викуп власних акцій	26	-	-
49	Продаж власних акцій	26	-	1
50	Дивіденди виплачені	26	(20)	(21)
51	Інші виплати акціонерам, окрім дивідендів	26,27	-	-
52	Чисті грошові кошти, що отримані від фінансової діяльності/ (використані у фінансовій діяльності)		700 534	1 846 613
53	Вплив змін обмінного курсу на грошові кошти та іх еквіваленти		487 964	3 417
54	Чистий приплив (відплив) грошових коштів та їх еквівалентів		(364 829)	697 898
55	Грошові кошти та їх еквіваленти на початок року		3 593 318	2 895 420
56	Грошові кошти та їх еквіваленти на кінець року	1,4	3 228 489	3 593 318

*/ При розрахунку показників по вказаних рядках Банком були враховані суми не доходу а вибуття по наведених статтях звіту

**/ Рядок добавлений банком

Голова Правління Б.В.Тимонькін

Головний бухгалтер - начальник управління

бухгалтерського обліку та звітності І.О.Чорна