Управління кредитними ризиками в комерційних банках

- оцінка ризиків позичальників, прийнятих банком побічно на себе.

Репутація позичальника вивчається дуже старанно, встановлюються факти або відсутність фактів неплатежів по позичках, протест належним чином оформлених векселів і так далі. Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміється оцінка банком позичальника з погляду можливості і доцільності уявлення йому позичок, визначення можливості їхнього своєчасного повернення відповідно до кредитного договору Банк визначає:

По-перше, репутацію позичальника з погляду його можливостей виробництва, маркетингу, фінансового стану, особливо це, ставиться до нових клієнтів. По можливості з'ясувати взаємовідносини потенційного позичальника з кредиторами, постачальниками, клієнтами.

По-друге, якість підготовленої кредитної пропозиції з погляду економічної ефективності кредиту, ділової характеристики позичальника.

По-третє, банк повинний визначити, як зміниться його кредитний портфель із новими кредитами. Чи призведе це до подальшої диверсифікації кредитного портфеля, а звідси до зниження портфельного ризику банку або навпаки. Чи буде новий кредит сприяти концентрації портфеля на якійсь однієї галузі або на одних термінах платежів і чи збільшить це ризик банківського портфеля.

Основними засобами, застосовуваними для забезпечення достатньої диверсифікації позичкового портфеля, є такі:

- раціонування кредиту, що припускає встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування по сумі, термінам, видам процентних ставок і інших умов надання позички, установлення лімітів кредитування по окремих позичальниках відповідно до фінансового положення, визначення лімітів концентрації кредитів у руках одного або групи позичальників, що тісно співробітничають, відповідно до їхнього фінансового положення. Диверсифікація позичальників може здійснюватися через пряме встановлення лімітів для всіх позичальників даної групи в абсолютній сумі або по сукупній питомій вазі в кредитному портфелі банку.

- диверсифікація прийнятого забезпечення по позичках;

- застосування різноманітних видів процентних ставок і засобів нарахування і сплати відсотків по позичці;

- диверсифікація кредитного портфеля по термінах, тому що процентні ставки по судам різної терміновості схильні різним розмірам коливань і рівень ділових ризиків також залежить від термінів позички.

Критерії оцінки фінансового стана позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішнім положенням, регламентуючим проведення кредитних операції і методикою проведення оцінки фінансового стана позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог Положення “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих утрат по кредитних операціях комерційних банків”, затвердженим Постановою Правління НБУ №1044 від 09.04.00 р., у яких повинні бути визначені обгрунтовані, технічно зважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на основі аналізу їхніх балансів і звітів про фінансові результати у динаміці. Визначені НБУ вимоги є мінімально необхідними, і, банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стана позичальника, що підвищують вимоги показників із метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними.

Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості, банк здійснює в кожному випадку заключення договору на здійснення кредитної операції, а надалі -щоквартально.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення і відповідні бали для кожного з показників у залежності від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу можливість виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань по кредитних операціях. Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) у залежності від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, оборотність коштів), ліквідності балансу, стану ринку і т.д. Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стана визначається на підставі основних показників і коректується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників. Питома вага суб'єктивних показників не може перевищувати 20% загальної суми балів по всіх показниках.

Оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків - не рідше ніж один раз на місяць.

Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Клас позичальника за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.

Розглянемо оцінку фінансового стану позичальника - юридичної особи.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

- платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

- фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

- обсяг реалізації;

- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

- собівартість продукції (у динаміці);

- прибутки та збитки (у динаміці);

- рентабельність (у динаміці);

- кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

KL1 - коефіцієнт миттєвої ліквідності, що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

, (2.1)

де А_b - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

Z_n - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника KL1 - не менше ніж 0,2;

KL2 - коефіцієнт поточної ліквідності, що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:

, (2.2)

де - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,

- поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника KL2 - не менше ніж 0,5;

KP - коефіцієнт загальної ліквідності, що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

, (2.3)

де - оборотні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника KP - не менше ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

KM - коефіцієнт маневреності власних коштів, що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

, (2.4)

де - власний капітал підприємства,

- необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника KM - не менше ніж 0,5;

KN - коефіцієнт незалежності, що характеризує ступінь фінансового ризику:

, (2.5)

де - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),

- власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника KN - не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

P - рентабельність активів

, (2.6)

де - чистий прибуток,

A- активи.

рентабельність продажу:

, (2.7)

де - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

K - співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

, (2.8)

де - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),

- сума кредиту та відсотки за ними,

n - кількість місяців дії кредитної угоди,

- щомісячні умовно - постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),

- податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

- ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

- наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

- ефективність управління позичальника;

- професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

- інша інформація.

Розглянемо аналіз кредитоспроможності позичальника - фізичної особи.

Основною ціллю проведення економічного аналізу являється ризик неповернення, приняття рішення про рівень платежездатності клієнта - фізичної особи.

Основним джерелом інформації при оцінці фінансового стана клієнта - фізичної особи є дані про нього, відображені в заявці на одержання кредиту.

Додаткова інформація формується в ході первинного контролю і контакту з позичальником. Методика передбачає декілька розділів для аналізу:

- загальні дані,

- фінансові показники,

- характеристика кредиту,

- моральні якості позичальника.

У розділі “загальні дані” аналізують:

Вік, визначає фінансові можливості, позичальника, рівень добробуту, стабільність теперішнього стану, його перспективи, мотивації по використанню позикових коштів. Найбільше сприятливим є вік від 30 до 45 років.

Час проживання в даній місцевості, характеризує ступінь “осілості” позичальника, стабільність його зв'язків із зовнішнім середовищем.

Місце роботи є значимим чинником, що визначає фінансові потоки позичальника. Виходячи з поточного стана справ в Україні, робота на державних підприємствах пов'язана з нерегулярністю виплат, тому робота на приватному підприємстві або фінансовому заснуванні є більш кращим варіантом.

Займана посада відбиває поточний рівень прибутків. Чим вище службове положення, що займає клієнт, тим вище його рейтинг.

Стаж роботи знижує ризик звільнення. Найбільше бажаним є стаж 7 і більш років.

Військовий обов'язок підвищує ризик призову на службу або збори, пов'язані з ліквідацією наслідків катастроф, стихійних лих, що можуть уплинути на виконання зобов'язань по кредитному договорі.

Освіта має безпосередній вплив на бажання брати кредити зі свідомістю міри тої відповідальності, що лягає на позичальника.

Фах по диплому характеризує рівень спеціальної підготовки робітника. В даний час найбільше оплачуваними є фахівці по фінансам, юристи, перекладачі.

Родиний стан є обумовленим моментом у мотивації клієнта. Наявність дітей у сім'ї зміцнює.

Наявність страхових полісів важливий чинник при настанні нещасливого випадку з позичальником або його майном. Перевага при кредитуванні віддається позичальникам, що мають страховий поліс. Даний чинник має важливе значення при кредитуванні під заставу особистого майна громадян.

У розділі “фінансові показники” аналізують:

Наявність пластикових карт свідчить про рівень добробутку і позитивний імідж власника. Вид картки якісно доповнює даний показник.

Наявність рахунків дає можливість простежити депозитну історію клієнта.

Наявність цінних паперів говорить про активність клієнта на фондовому ринку. Наявність ліквідних паперів дає також додаткову можливість для збільшення, у разі потреби, суми забезпечення.

Кредитна історія є дуже важливим показником при ухваленні рішення про видачу кредиту. Відсутність претензій по раніше узятих кредитах свідчить про високий ступінь відповідальності і порядності позичальника.

Сальдо платіжного балансу, а також відношення суми щомісячних виплати по кредиті до сальдо платіжного балансу вказує на можливість позичальника погашати заборгованість виходячи з поточних грошових потоків. При негативному сальдо платіжного балансу, а також у тому випадку, якщо сума місячних виплат по кредиті перевищує 90 % позитивного сальдо сімейного бюджету, кредитування вкрай небажано.

Володіння нерухомістю характеризує позичальника з погляду його забезпеченності і стабільності. Ринкова вартість нерухомості відбиває рівеньцого забезпечення і стабільності.

Володіння автомобілем і його ринковою вартістю має значення, аналогічне нерухомості.

Володіння фірмою характеризує позичальника з підприємницької точки зору. Ринкова вартість фірми оціночно відображає рівень досягнення в підприємництві.

Розрахунок питомої ваги суми кредиту в ринковій вартості майна відбиває значимість суми кредиту в житті позичальника, а, отже, і досвід керування такими грошовими потоками.

У розділі “характеристика кредиту” аналізують:

Термін користування кредитом відбиває ризик, пов'язаний із процесами, що можуть вплинути на виконання своїх зобов'язань перед банком-позичальником. Чим менше проміжок часу, тим менше мабуть зміна поточного фінансового стана позичальника.

Сума запитуваного кредиту відбиває в абсолютному розмірі ризик для банку, пов'язаний із неповерненням суми кредиту.

Схема погашення характеризує адекватне використання кредитів цілям, викладеним в заявці. Для банку з погляду ризиків найбільше прийнятним є графік щомісячного погашення, як основного боргу, так і суми відсотків.

У розділі “моральні якості” аналізують.

Коммунікабельність відбиває ступінь відкритості клієнта для спілкування.

Обов'язковість характеризує потенційного позичальника з погляду виконання взятих на себе зобов'язань.

Підприємливість свідчить про пристосованість до реально існуючих зовнішніх чинників.

Перше враження про позичальника є найбільше об'єктивним, але не відбиває багатьох глибинних чинників у мотивації клієнта.

Сформована думка за підсумками бесіди є більш суб'єктивною, але відбиває в більшому ступені глибинні мотиви позичальника.

Зовнішність і образ клієнта говорять про рівень його достатку і відповідного способу життя.

Кінцева оцінка кредитоспроможності позичальника - фізичної особи робиться на підставі розрахунку показників. Кожному показнику присвоюється відповідна вага, що визначає його значимість. У залежності від варіанта відповіді по кожному з параметрів формується бальна оцінка шляхом множення ваги параметра на бальну оцінку варіанта відповіді. Сума всіх бальних параметрів утворить результат розділу. Сума результатів усіх розділів утворить загальний результат. У результаті по конкретному запиті установлюється відповідний ризик кредитування.

Рішення про надання кредиту фізичній особі приймається в кожному конкретному випадку Кредитним комітетом банку на підставі документів, наданих начальником Відділу обслуговування клієнтських ринків.

Аналіз кредитоспроможності позичальника - банка-контрагента

Аналіз кредитоспроможності позичальника - комерційного банку проводиться відповідно до “Положення про порядок притягнення і видачі міжбанківських кредитів і депозитів”, “Положенням про ліміти по міжбанківських операціях” затверджених Правлінням банку.

Оцінка фінансового стана позичальника - комерційного банку здійснюється на підставі:

- інформації банка-позичальника про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резерву;

- аналізу якості активів і пасивів;

- аналізу прибутків і збитків;

- виконання зобов'язань банком у минулому;

- щорічного аудиторського висновку.

З цією ціллю здійснюється аналіз документів і інформації, отриманих від банку - позичальника, що повинний показати його фінансове положення і можливість ризику неповернення кредиту і несплати відсотків за його використання.

При підготуванні до видачі міжбанківського кредиту, здійснюється функціональний аналіз балансу банка-позичальника і розрахунок основних показників його діяльності, що повинний показати фінансовий стан банка-заемщика і його можливості своєчасно погасити кредит і сплатити відсотки за його використання, аналізується якість активів і пасивів банка-заемщика, прибуток і збитки. Для цього використовується “Методика розрахунку лімітів на міжбанківські операції”.

Під лімітуванням заборгованості по міжбанківських операціях розуміється встановлення сум граничної заборгованості банка-контрагента і максимальних термінів на проведення з ним активних операцій.

Ціллю лімітування є мінімізація кредитного ризику (тобто можливості недотримання банком-контрагентом початкових умов договору) шляхом встановлення економічно обгрунтованих лімітів на проведення активних міжбанківських операцій, що сприяє досягненню гармонічного сполучення цілі росту активів і підвищення їхньої якості;

Затверджені ліміти обов'язкові до застосування і дотримання.

При необхідності проведення міжбанківської операції в сумі або на термін, що перевищують установлені ліміти, а також при проведенні міжбанківської операції у відношенні банка-контрагента, по якому по якійсь причині не встановлений ліміт, така операція повинна бути в обов'язковому порядку розглянута і затверджена Кредитним Комітетом і початкового терміну дії кредитного договору повинні перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше чим у два рази і бути засвідчені документально.

2.3 Особливості кредитної політики та аналіз управління кредитними ризиками АКБ “Укрсоцбанк”

Для управління ризиками, пов'язаними з банківською діяльністю, в АКБ “Укрсоцбанк” створено спеціалізовані комітети, а саме: Кредитний комітет, Комітет по управлінню активами та пасивами.

Головним завданням Кредитного комітету є розробка основних напрямків кредитної політики банку з урахуванням загальних тенденцій в економіці України.

Для виконання згаданого завдання Кредитний комітет приймає рішення з таких питань:

- встановлення меж кредитних повноважень структурних підрозділів банку;

- встановлення мінімальної відсоткової ставки по кредитах;

- здійснення підрозділами банку кредитування в розмірах, що перевищують їх кредитні повноваження;

- зміни умов кредитування за раніше укладеними кредитними угодами;

- надання гарантій та поручительств клієнтам;

- розподіл кредитних ресурсів між напрямками кредитної діяльності та підрозділами банку;

- про участь в кредитних аукціонах Національного банку України;

- про заходи щодо поліпшення кредитно-інвестиційного портфеля банку;

- інші питання кредитної політики.

Комітет по управлінню активами та пасивами створений з метою визначення основних параметрів активів та пасивів банку за джерелами ресурсів та напрямками їх використання, термінами залучення та розміщення, рівнем доходності, розробки стратегії управління ризиками банку, оптимізації вкладень.

Комітет виконує такі функції:

- вироблення стратегії щодо управління активами та пасивами, оперативного реагування на зміну кон'юнктури фінансових ринків, підвищення ефективності використання ресурсів банку, забезпечення ліквідності і платоспроможності;

- встановлення загальних лімітів на різні види банківських операцій;

- контролю за виконанням підрозділами банку рішень та нормативних положень, прийнятих комітетом;

- контролю за прибутковістю всіх операцій банку;

- контролю за дотриманням нормативів достатності капіталу, ліквідності, обов'язкових резервів;

- встановлення відсоткових ставок по залучених та розміщених коштах;

- встановлення відсоткових ставок в системі банку та при розподілі ресурсів між центрами прибутковості банку.

Згадані комітети діють на підставі положень, затверджених Правлінням АКБ “Укрсоцбанк”.

Ефективність КУАП, які і будь-якого іншого комітету, залежить від правильного планування і систематичного виконання. Всі рішення комітетів заносяться в протокол і підлягають аудиторській перевірці, також як і перевірці з боку вищого керівництва банку. Впровадження рішень ефективно контролюються і відповідні звіти передаються комітету.

Розглянемо на конкретному прикладі взаємодію вищезазначених комітетів в якому аналізується положення АКБ “Укрсоцбанк” по відношенню до інших великих банків України.

Фахівцями здійснено порівняльний аналіз діяльності АКБ "Укрсоцбанк" та сукупності банків-конкурентів протягом січня-листопада 2009 року. У якості вхідної інформації було використано щоденні баланси банків за 01.01.09 та 01.12.09. Проаналізовано наступну групу банків: АКБ “Укрсоцбанк”, КБ “Приватбанк”, АППБ “Аваль”, Ощадний банк України (Ощадбанк), Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк), Перший український міжнародний банк (ПУМБ), АКБ “Укрсиббанк”, АКБ “Промінвестбанк”. У зв'язку з відсутністю фінансової звітності АКБ “Промінвестбанк” станом на 01.12.08 проаналізовано баланс банку лише на 01.01.09.

Аналіз пасивів. За обсягом пасивів (залучених коштів та капіталу) станом на 01.12.08 Укрсоцбанк серед даної сукупності банків (за виключенням Промінвестбанку) посідав п'яте місце - 1 956,9 млн.грн. Попереду йдуть:

- Аваль - 4 886,2 млн.грн. (у порівнянні з Укрсоцбанком + 2 929,3 млн.грн.),

- Приватбанк - 3 042,8 млн.грн. (+ 1 085,9 млн.грн.),

- Ощадбанк - 2 655,0 млн.грн. (+ 698,1 млн.грн.);

- Укрексімбанк - 2 284,9 млн.грн (+ 328,0 млн.грн.).

У ПУМБ та Укрсиббанку обсяг пасивів та капіталу станом на 01.12.08 складав 1 057,8 млн.грн. та 985,2 млн.грн. відповідно.

За темпом приросту обсягу залучених коштів та капіталу протягом січня-листопада 2008р. Укрсоцбанк має п'ятий показник +16,5%, вищі показники мають Укрсиббанк +58,1%, Аваль +54,5%, Ощадбанк +45,4%, Приватбанк +34,7%. Укрексімбанк нарощував ресурсну базу дещо меншими темпами +3,7%. У ПУМБа протягом зазначеного періоду ресурсна база зменшилась на 13,9% (за рахунок зменшення обсягів депозитів і кредитів банків, коштів до запитання).

Щодо структури пасивів, то у більшості банків найбільша питома вага у ресурсах припадає на кошти до запитання: Аваль - 42,9%, Ощадбанк - 58,5%, Укрексімбанк - 37,2%, Укрсоцбанк - 41,8%. У Приватбанка найбільша питома вага в ресурсах припадає на строкові депозити (45,7%), у ПУМБ найбільша частка припадає на капітал (30,8%), в Укрсиббанку - на строкові депозити (51,6%).

По валютній структурі пасивів у всіх банків крім Укрексімбанку переважають пасиви у національній валюті: Аваль - 86,8%, Ощадбанк - 91,6%, ПУМБ - 59,1%, Приватбанк - 59,8%, Укрсоцбанк - 83,1%, Укрсиббанк -63,3%. В Укрексімбанку пасиви в іноземній валюті складають 59,1% від загального обсягу залучених коштів та капіталу банку.

За обсягом строкових депозитів станом на 01.12.08 банки розташувались так:

- Приватбанк - 1 391,5 млн.грн.

- Ощадбанк - 700,0 млн.грн.

- Аваль - 652,4 млн.грн.

- Укрсоцбанк - 510,0 млн.грн.

- Укрсиббанк - 508,3 млн.грн.

- Укрексімбанк - 448,6 млн.грн.

- ПУМБ - 307,9 млн.грн.

За темпом приросту загального обсягу строкових депозитів протягом січня-листопада 2008р. Укрсоцбанк серед зазначеної групи банків має четвертий показник +74,4%. Решта банків нарощували обсяг строкових депозитів такими темпами: Укрсиббанк +116,2%, Аваль +94,6%, Ощадбанк +81,0%, Приватбанк +71,0%, Укрексімбанк +41,6%, ПУМБ +32,0%.

За обсягом строкових депозитів фізичних осіб станом на 01.12.08 банки розташувались так:

- Приватбанк - 1 059,8 млн.грн.

- Ощадбанк - 688,3 млн.грн.

- Аваль - 585,3 млн.грн.

- Укрсоцбанк - 378,4 млн.грн.

- Укрексімбанк - 294,4 млн.грн.

- Укрсиббанк - 200,2 млн.грн.

- ПУМБ - 144,6 млн.грн.

За темпом приросту обсягу строкових депозитів фізичних осіб протягом січня-листопада 2008р. Укрсоцбанк серед зазначеної групи банків має п'ятий показник +77,2%. Решта банків нарощували обсяг строкових депозитів фізичних осіб такими темпами: Аваль +116,9%, Укрсиббанк +116,5%, ПУМБ +86,9%, Ощадбанк +81,6%, Приватбанк +71,2%, Укрексімбанк +63,9%.

Аналіз капіталу. За обсягом капіталу серед банків-конкурентів (без врахування Промінвестбанку) на 01.12.08 Укрсоцбанк займав 1 місце - 343,5 млн.грн. Інші банки мали такі обсяги капіталу:

- ПУМБ 325,8 млн.грн.;

- Приватбанк 309,0 млн.грн.;

- Укрексімбанк 301,8 млн.грн.;

- Аваль 300,6 млн.грн.;

- Ощадбанк 240,6 млн.грн.;

- Укрсиббанк 169,9 млн.грн.

За темпом приросту обсягу капіталу протягом січня-листопада 2008р. Укрсоцбанк має останній сьомий показник + 3,1%. Інші банки мають такі темпи приросту капіталу:

- Аваль +67,0%;

- Ощадбанк +55,4%;

- Приватбанк +12,2%;

- ПУМБ +10,3%;

- Укрсиббанк +9,2%;

- Укрексімбанк+5,9%.

Для більш об'єктивного аналізу динаміки капіталів банків-конкурентів у додатку С наведено динаміку основних складових частин капіталів банків-конкурентів.

Збільшення капіталів банків відбулось за рахунок:

- Аваль збільшив обсяг капіталу в основному за рахунок збільшення статутного капіталу та поточного прибутку;

- Ощадбанк - за рахунок збільшення резервів та поточного прибутку;

- Приватбанк - за рахунок збільшення статутного капіталу, резервів та поточного прибутку;

- ПУМБ - за рахунок збільшення прибутків минулих років та поточного прибутку;

- Укрексімбанк - за рахунок збільшення резервів;

- Укрсоцбанк - за рахунок збільшення прибутків минулих років та поточного прибутку;

- Укрсиббанк - за рахунок збільшення прибутків минулих років та поточного прибутку.

Аналіз активних вкладень.

За обсягом активних вкладень (без врахування Промінвестбанку) Укрсоцбанк станом на 01.12.08 займав 5 місце - 1 812,9 млн.грн. Попереду йдуть

- Аваль 4 872,2 млн.грн. (у порівнянні з Укрсоцбанком + 3 059,3 млн.грн.),

- Приватбанк 3 688,7 млн.грн. (+ 1 875,9 млн.грн.),

- Ощадбанк 2 504,1 млн.грн.(+ 691,3 млн.грн.),

- Укрексімбанк 2 231,0 млн.грн. (+ 418,1 млн.грн.).

Обсяг активних вкладень Укрсиббанку на 01.12.08. - 1 169,9 млн грн. (на 642,9 млн.грн. менше ніж в Укрсоцбанку); обсяг активних вкладень ПУМБ на 01.12.08 - 1 051,7 млн.грн. (на 761,2 млн.грн. менше ніж в Укрсоцбанку).

За темпом приросту обсягу активних вкладень протягом січня-листопада 2008р. Укрсоцбанк має шостий показник +10,9%, вищі показники мають Аваль +55,3%, Ощадбанк +48,3%, Укрсиббанк +37,9%, Укрексімбанк +22,1%, Приватбанк +18,5%. В ПУМБ активні вкладення зменшились на 12,1%.

У валютній структурі активних вкладень знайшла своє відображення валютна структура пасивів банків - у всіх банків крім Укрексімбанку та ПУМБ переважають вкладення у національній валюті: Аваль - 83,0%, Ощадбанк - 87,2%, Приватбанк - 56,2%, Укрсоцбанк - 72,2%, Укрсиббанк - 56,3%. В Укрексімбанку вкладення в іноземній валюті складають 71,0% активних вкладень, в ПУМБ - 65,8%.

Основну питому вагу в структурі активних вкладень у всіх банків, що аналізувались, займають кредити, які надані юридичним та фізичним особам: Аваль - 43,1%, Ощадбанк - 55,6%, Укрексімбанк - 74,3%, ПУМБ - 59,9%, Приватбанк - 69,6%, Укрсоцбанк - 64,7%, Укрсиббанк - 67,5%.

За обсягом кредитного портфеля Укрсоцбанк на 01.12.08 з 1 172,4 млн.грн. займав 5 місце. Обсяги кредитних портфелів інших банків такі: Приватбанк - 2 568,2 млн.грн. (у порівнянні з Укрсоцбанком +1 395,8 млн.грн.), Аваль - 2 098,1 млн.грн. (+925,7 млн.грн.), Укрексімбанк - 1 657,8 млн.грн. (+485,4 млн.грн.), Ощадбанк - 1 392,5 млн.грн. (+220,1 млн.грн.), Укрсиббанк - 789,9 млн.грн. (-382,5 млн.грн.), ПУМБ - 629,5 млн.грн. (-543,0 млн.грн.).

За темпом приросту кредитних вкладень протягом січня-листопада 2008р. (за виключенням міжбанківських кредитів) Укрсоцбанк з усієї сукупності банків займає 6 місце +15,3%. Решта банків мають такі значення приросту кредитних вкладень: Ощадбанк +118,6%, Аваль +73,4%, Приватбанк +34,2%, Укрексімбанк +33,9%, Укрсиббанк +30,6%, ПУМБ - мінус 4,8%.

Щодо якісної структури кредитного портфеля станом на 01.12.08 Укрсоцбанк посідав п'яте місце за питомою вагою проблемних кредитів - 22,6% (Аваль - 8,2%, Укрсиббанк - 13,2%, Ощадбанк - 19,1%, Приватбанк - 22,0%). В ПУМБа частка прострочених та пролонгованих кредитів у кредитному портфелі складає 27,7%, в Укрексімбанка - 28,8%.

Фінансовий результат

Станом на 01.12.08 фінансовий результат діяльності Укрсоцбанку за даними щоденного балансу складав 10,38 млн.грн. В той же час даний показник по інших банках мав такі значення:

- Приватбанк 33,5 млн.грн.

- ПУМБ 29,9 млн.грн.

- Укрсиббанк 22,1 млн.грн.

- Аваль 21,1 млн.грн.

- Укрексімбанк 21,0 млн.грн.

- Ощадбанк 3,9 млн.грн.

Для більш об'єктивного аналізу поточного результату діяльності банків-конкурентів у наступній таблиці наведено приріст резервів банків

Таблиця 2.1

Результати діяльності банків станом на 01.12.08, млн.грн.

Банк	Приріст резервів за січень-листопад 2008р.	Резерви по кредитах	Проблемні кредити	Коміс.доходи у загальних доходах, %
Аваль	+53,9	192,1	172,0	26,3
Ощадбанк	+64,5	164,2	266,3	25,9
Приватбанк	+55,7	460,7	563,8	21,7
ПУМБ	+13,1	70,4	174,6	25,4
Укрексімбанк	+64,8	288,1	477,1	25,2
Укрсоцбанк	+41,1	223,7	264,5	23,2
Укрсиббанк	+12,6	80,3	104,5	11,3

Протягом січня-листопада 2008р. значно зросли резерви Укрексімбанку (на 64,8 млн.грн.) та Ощадбанку (на 64,5 млн.грн.). Найбільшу частку комісійних доходів у загальних доходах має Аваль (26,3%).

З вищенаведеного зроблено висновок, що аналіз діяльності основних банків-конкурентів протягом січня-листопада 2008 року свідчить про позитивну динаміку майже за всіма основними показниками. Протягом зазначеного періоду темпи нарощення обсягу залучених коштів та капіталу Укрсоцбанку були вищими ніж темпи росту активних вкладень. За темпом приросту ресурсної бази Укрсоцбанк посів 5 місце, за обсягом ресурсної бази на 01.12.08 Укрсоцбанк посів також 5 місце. Слід відзначити стрімкий ріст ресурсної бази та активних вкладень Укрсиббанку. Протягом поточного року Укрсиббанк значно розширив власну філіальну мережу, міжфілійні обороти банку з початку року зросли майже в три рази. Це зумовило включення зазначеного банку у групу основних банків-конкурентів Укрсоцбанку.

Порівняльний аналіз показників діяльності банків-конкурентів станом на 01.11.08 та 01.12.08 показав, що протягом листопада поточного року суттєвих змін у рангах банків-конкурентів не відбулось.

Узагальнений ранг Укрсоцбанку серед 7 банків, що аналізувались (за виключенням Промінвестбанку), має такий вигляд:

Таблиця 2.2

Показник	Ранг Укрсоцбанку серед 7 великих банків
Обсяг залучених коштів та капіталу	5
Темп приросту залучених коштів та капіталу	5
Обсяг строкових депозитів	4
Темп приросту строкових депозитів	4
Обсяг строкових депозитів фізичних осіб	4
Темп приросту строкових депозитів фізичних осіб	5
Капітал	1
Темп приросту капіталу	7
Обсяг активних вкладень	5
Темп приросту активних вкладень	6
Обсяг кредитного портфеля	5
Темп приросту кредитного портфеля	6
Якість кредитного портфеля	5
Прибуток	6

Розглянемо методичну базу управління ризиками в АКБ “Укрсоцбанк”.

Класифікація кредитів за групами ризику проводиться відповідно до вимог Положення НБУ, яке затверджене Постановою №122 від 27.03.98р. [4] Розмір резерву визначається щоквартально відповідно до загальної суми усіх кредитів, класифікованих як “нестандартні”, за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику. Резерв виключається із кредитного портфеля банку.

Для створення резерву в обсягах згідно з вимогами НБУ банком проводиться робота по зменшенню обсягу кредитного портфеля та поліпшенню його якості.

Порядок формування загального резерву для можливих збитків за кредитами, які вважаються присутніми в кредитному портфелі на дату складання балансу, але які не були конкретно визначені як сумнівні.

Згідно з Постановою НБУ №122 від 27.03.98р. загальний резерв створюється на покриття можливих втрат за стандартними кредитами.

Розглянемо порядок списання кредитів.

Списання безнадійних кредитів проводиться після вжиття банком всіх заходів, передбачених чинним законодавством, до позичальників щодо повернення кредитів. В разі, якщо заборгованість за кредитами відповідає ознакам, визначенним в п. 1.25 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, така заборгованість визнається безнадійною до повернення і списується за рахунок резервів на підставі рішення Правління банку. Списання безнадійної заборгованості за рахунок спеціального резерву проводиться відповідно до ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і за рахунок загального резерву згідно з рішенням Правління банку на підставі висновку комісії.

Кредитним управлінням розробленно Положення про порядок списання безнадійної заборгованості за кредитами.

Розглянемо порядок оцінки застави, прийнятої у розрахунок погашення кредитів.

При наданні кредитів вартість майна, яке приймається в заставу, повинна перевищувати суму кредиту і відсотків за користуванням кредитом в 2-2,5 рази відповідно до Положення про порядок оформлення застав, звернення стягнення на заставлене майно в системі АКБ “Укрсоцбанк”.

В заставу приймається майно за ринковою вартістю з врахуванням запасу для покриття як основної суми, так і відсотків на засадах примусового продажу, витрат на вилучення та продаж. Ліквідність майна, що передається в заставу, визначається банком самостійно шляхом вивчення попиту на ринку та пропозицій на це майно.

Оцінка заставленого майна проводиться спеціалістами банку, а у необхідних випадках проводиться експертна оцінка уповноваженими фірмами.

В разі, коли за умовами договору об'єкт застави відчужується у власність заставодержателя у рахунок погашення боргових зобов'язань, сума кредиту та нарахованих відсотків, шо залишилися неповерненими банку, вважається ціною придбання застави згідно ст.7.9.5. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Розглянемо порядок нарахування відсотків за кредитами.

Нарахування відсотків за кредитами проводиться згідно з умовами кредитних договорів і відповідно до Постанови НБУ №316 від 25.09.97р., доповнення до неї та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Для обліку процентних та комісійних доходів застосовується принцип нарахування в межах принципу обережності. Доходи відображаються у тому звітньому періоді, до якого вони відносяться, незалежно від того коли були отриманні. Якщо отримання доходів вважається сумнівним (фінансовий стан клієнта погіршився) і Кредитним комітетом банку прийнято рішення про визначення заборгованості сумнівною, банк зменшує свої доходи на суму такої заборгованості і проводить подальший облік та нарахування на позабалансовому рахунку.

В разі несплати відсотків позичальникам направляються претензії, позови до суду та проводиться дострокова реалізація (згідно з умовами кредитних договорів) заставленого майна. В разі визнання претензії клієнтами, проводиться стягнення коштів з розрахункових рахунків позичальника.

Розглянемо систему управління кредитним ризиком.

Управління банківськими операціями полягає по суті в управлінні ризиками, пов'язаними з банківським портфелем, з набором активів, які забезпечують банку прибуток від його діяльності. Основну частину банківського портфелю складають позики діловим підприємствам, приватним особам та міжбанківські кредити, а це означає, що ризик, який стосується цих операцій, має особливе значення для банку. Портфель позик схильний до всіх основних видів ризику, які мають місце у фінансовій діяльності: ризику ліквідності, ризику процентних ставок, ризику неплатежів по позиці (кредитний ризик). Останній вид ризику особливо важливий, так як непогашення позик позичальниками приносить банкам великі збитки та служить однією з найбільш частих причин банкрутства банків.

Управління кредитним ризиком потребує від банків постійного контролю за структурою портфелю позик та їх якісним складом.

Банк не повинен ризикувати коштами вкладників, фінансуючи ризиковані проекти. За цим уважно спостерігають банківські контрольні органи під час періодичних ревізій.

Кредитний ризик залежить від зовнішніх факторів, пов'язаних зі станом економічної середи та внутрішніх факторів, пов'язаних з помилковими діями самого банку. Можливості управління зовнішніми факторами обмежені, хоча може певною мірою пом'якшити їх вплив та запобігти великим втратам. Однак основні важілі управління кредитним ризиком приховані у внутрішній політиці банку.

В загальній структурі активів АКБ “Укрсоцбанк” найбільшу питому вагу має кредитна діяльність 40,3 %, в тому числі надання короткострокових кредитів 19%. Банк є платоспроможним, оскільки кошти на кореспондентському рахунку в НБУ становлять 25%. Витрати банку мають незначну питому вагу в структурі активних операцій - 1,5%.

Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що позичальник не зможе або не захоче виконати свої зобов'язання згідно з кредитною угодою.

Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення -- на рівні кожної окремої позики та на рівні кредитного портфеля в цілому.

Основні причини виникнення кредитного ризику на рівні окремої позики:

- нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;

- ризик ліквідності застави;

- моральні та етичні характеристики позичальника.

До чинників, які збільшують ризик кредитного портфеля банку, належать:

- надмірна концентрація -- зосередження кредитів в одному із секторів економіки;

- надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;

- валютний ризик кредитного портфеля;

- структура портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;

- рівень кваліфікації персоналу банку.

Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи:

- методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики;

- методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

До першої групи методів належать:

- аналіз кредитоспроможності позичальника;

- аналіз та оцінка кредиту;

- структурування позики;

- документування кредитних операцій;

- контроль за наданим кредитом та станом застави.

Особливістю перелічених методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони являють собою етапи процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним співробітником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

Методи управління ризиком кредитного портфеля банку:

- диверсифікація;

- лімітування;

- створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків.

Класифікацію методів управління кредитним ризиком наведено в схемі 2.1. (додаток Т).

Методи управління ризиком кредитного портфеля банку, які застосовуються в АКБ “Укрсоцбанк”:

Диверсифікація. Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розглядають три види диверсифікації -- галузеву, географічну та портфельну.

Галузева диверсифікація означає розподіл кредитів між клієнтами, які здійснюють діяльність у різних галузях економіки.

Географічна диверсифікація полягає в розподілі кредитних ресурсів між позичальниками, які перебувають у різних регіонах, географічних територіях, країнах із різними економічними умовами.

Портфельна диверсифікація означає розосередження кредитів між різними категоріями позичальників -- великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фізичними особами, урядовими та громадськими організаціями, домашніми господарствами тощо.

Метод диверсифікації застосовують зважено та обережно, спираючись на статистичний аналіз і прогнозування, враховуючи можливості самого банку і, насамперед, рівень підготовки кадрів.

Адже навіть великий банк не завжди має достатню кількість висококваліфікованих фахівців, котрі володіють глибокими знаннями в багатьох галузях економіки, знають специфіку різних географічних територій, мають практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників.

Концентрація.Концентрація є поняттям, протилежним за еконо-мічним змістом диверсифікації. Концентрація кредитного портфеля означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі чи групі взаємопов'язаних галузей, на географічній території, або кредитування певних категорій клієнтів. Концентрація, як і диверсифікація, може бути галузева, географічна і портфельна.

Встановлення лімітів. Лімітування, як метод управління кредитним ризиком, полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банки уникають критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікують кредитний портфель та забезпечують стабільні прибутки.

Резервування.Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод управління кредитним ризиком полягає в акумуляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Формування резервів є одним із методів зниження кредитного ризику на рівні банку, який застосовують для захисту вкладників, кредиторів та акціонерів. Одночасно резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.

Процес формування резерву починається з оцінювання якості кредитного портфеля банку - класифікації кредитів. Згідно з Положенням НБУ №279 від 06.07.00 [4] кредити поділяються на 5 категорій, які були описані в розділі 1 пункті 1.2.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за групами наведеними в таблиці 1.1 розділу 1.

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют (див. таблицю 1.2)

Після класифікації кредитів та визначення розміру спеціального резерву на покриття втрат за кредитними операціями формується цей резерв за рахунок певних джерел. Визначення джерел формування резерву -- одна з найважливіших проблем у банківській практиці. Згідно з міжнародними стандартами резерв прийнято формувати за рахунок прибутку до оподаткування, що дозволяє зменшити розміри оподатковуваної бази на суму відрахувань до резерву і знижує величину податків. Завдяки такому підходу банки отримують стимул для проведення відрахувань та формування резерву в повному обсязі.

З переходом на міжнародні стандарти обліку та звітності в українській банківській системі з 01.01.98 порядок формування резерву максимально наближений до міжнародних правил. Спеціальний резерв створюється за рахунок витрат банку, а загальний -- за рахунок чистого прибутку.

Розглянемо управління кредитним ризиком окремої позики.

Враховуючи те, що в активних операціях банку найбiльша питома вага припадає на кредитну дiяльність, що є ризиковою для комерцiйного банку , виникає потреба в аналiзi кредитного портфеля банку.

При формуваннi кредитного портфеля треба враховувати такi ризики:

- кредитний ризик - це такий ризик, при якому позичальники можуть бути не в змозi погасити свiй борг;

- ризик лiквiдностi - це такий ризик, при якому в банку виявиться недостатньо грошових коштiв для виконання платiжних зобов`язань у встановленi строки;

- процентний ризик - ризик змiн процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.

Кредитний ризик ма контролюватися для пiдтримання його на вiдповiдному рiвнi. Цього рвеня можна досягти за допомогою помiркованого управлiння кредитами, а також таких заходiв:

- кредит надається лише тим позичальникам, кредитоспроможнiсть яких перевiрена i є задовiльною;

- кредитну угоду складають таким чином, щоб виключити можливсть невиконання її умов;

- постiйно контролювати виплати вiдсоткiв i погашення основної суми боргу;якщо платежi переходять у категорiю прострочених, вживаються вiдповiднi заходи.

Величина всіх кредитів, наданих АКБ “Укрсоцбанк” за останній рік складає 2 000 млн.грн. (дані умовні). При цьому обсяг кредитів наданих в національній валюті складає 68,16% від загального обсягу, в іноземній валюті 22,38% від загального обсягу кредитних вкладень.

При розгляді кредитних пропозицій АКБ “Укрсоцбанк” зостосовує методику оцінки кредитоспроможності і для прийняття рішення користується висновками, які отримано в результаті такої оцінки.

Розглянемо аналіз кредитоспроможності позичальника.

Під кредитоспроможністю позичальника розуміють здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди. У світовій банківській практиці кредитоспроможність клієнта завжди була і лишається одним з основних критеріїв при визначенні доцільності встановлення кредитних відносин. Кредитоспроможність тлумачиться не лише як можливість повернути основну суму боргу і відсотки за ним, а й як бажання клієнта виконати свої зобов'язання. Тому здатність до повернення кредиту пов'язується з моральними якостями клієнта, його репутацією, майстерністю і сферою діяльності, ступенем вкладання капіталу в нерухоме майно, можливістю генерувати грошові потоки у процесі виробництва та обігу.

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів: оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позики і прогнозування платоспроможності позичальника на перспективу.

Кожен комерційний банк формулює власну документально оформлену та затверджену Правлінням банку методику оцінювання кредитоспроможності позичальника. В АКБ “Укрсоцбанк” Правління банку приймає стратегічний план кредитної політики на конкретний період, в якому плануються основні напрямки кредитної роботи банку на поточний період. Ще одним внутрішньобанківським нормативним документом по кредитній роботі є Положення про кредитування юридичних та фізичних осіб в системі АКБ “Укрсоцбанк” порядок видачі кредитів. Положення встановлює правила організації кредитного процесу, перелік необхідних документів від позичальників і форми кредитних договорів, а також правила проведення оцінки забезпечення.

Також одним із важливих етапів визначення ризику по кредиту є документ, котрий демонструє якість кредитної угоди позичальника -- це техніко-економічне обгрунтування кредиту (ТЕО) або бізнес-план. Такий документ включає в себе наступні розділи:

- контрольні строки операції (в теперішній час банки в основному надають короткострокові кредити до 3-х місеців, і тому необхідно проаналізувати, чи зможе позичальник виконати цю вимогу);

- планування співвідношення власних та залучених коштів;

- на зовнішніх операціях - курс гривні на час проведення операції;

- вартість купівлі матеріалів, товарів, послуг необхідних для проведення операції (для зовнішньоекономічних угод потрібно враховувати вартість митних акцизів);

- суми, отримані після реалізації угоди;

- витрати;

- обертання коштів;

- розрахунок податків і загального фінансового результату позичальника після розрахунків з бюджетом та кредиторами, розрахунок показника ефективності операції, який включає в себе коефіціент рентабельності та норму прибутку на вкладений капітал;

Отже, всебічний аналіз техніко-економічного обгрунтування кредиту дає можливість запобігти наданню позики підприємствам, що не вважають за потрібне повернути кредит або займаються надмірною ризиковою діяльністю.

Для оцінки фінансового стану підприємства позичальника необхідно провести оцінку його кредитоспроможності. Це самий важливий етап оцінки ступеню та захисту від кредитного ризику. Даному принципу відводиться головне місце при аналізі кредитної пропозиції в АКБ “Укрсоцбанк”.

АКБ “Укрсоцбанк” визначає такі показники для аналізу кредитоспроможності позичальника (згідно внутрішнього положення про кредитування):

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт термінової (поточної) ліквідності;

- коефіцієнт покриття;

- коефіцієнт незалежності;

- коефіцієнт маневрування;

- коефіцієнт заборгованості;

- коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів;

- коефіцієнт ефективності використання власних коштів;

- коефіцієнт участі власних та довгострокових позичених коштів у запасах та затратах.

Нижче наведено розрахунки показників платоспроможності та фінансової стійкості одного із клієнтів АКБ “Укрсоцбанк” (додаток У)

При проведенні розрахунків використовувались наступні документи:

- установчі документи підприємства;

- дані бухгалтерської звітності (Форма №1, №2).

Економічна оцінка фінансового стану здійснювалась на підставі розрахункових показників, рекомендованих в Положенні НБУ “Про порядок формування та використання резерву для покриття можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків ”. [4]

Отже, аналізуючи отримані результати розрахунку, можна зробити висновок, що фінансовий стан та кредитоспроможність підприємства є незадовільною, а деякі показники не відповідають нормативним значенням, тому надання кредиту можна вважати недоцільним.

В додатку Ф приведений приклад пакету документів для видачі кредиту юридичній особі, а в додатку Х - для фізічної особи.

Для узагальнення показників та зручності порівняння різних підприємств банками використовується визначення класу кредитоспроможності позичальника. В його основі лежить критеріальний рівень показників та їхній рейтинг.

Коефіціенти і показники на рівні середніх величин є основою віднесення позичальника до 2 класу, вище до 1 і нижче середніх до 3.