Управління ефективністю діяльності будівельного підприємства

1. участь працівників в управлінні працею та якістю продукції на рівні виробничого цеху чи іншого такого ж підрозділу;

2. створення робітничих рад або спільних комітетів робітників і менеджерів;

3. запровадження системи участі персоналу в одержаному прибутку;

4. участь представників найманої праці в роботі рад директорів корпорацій.

Своєрідною є система участі трудящих в управлінні виробництвом, що склалася в Німеччині. Вона включає:

1. спільну участь у наглядових радах фірм представників капіталу й найманої праці;

2. існування «робітника-директора»;

3. виробничі ради на підприємствах, які складаються з робітників.

Останні створюються на підприємствах, що мають не менше 5 постійних найманих працівників з правом голосу (вік-понад 18 років, стаж роботи-не менше 6 місяців). При цьому роботодавці зобов'язані надавати найманим працівникам і раді підприємства відповідну інформацію, приймати від них запити та пропозиції, вивчати й ураховувати думку ради підприємства з питань соціально-економічного розвитку останнього[24].

Характерною особливістю сучасного виробництва за кордоном треба вважати перехід до різноманітних колективних (групових) форм організації праці, включаючи спільне виконання окремих завдань (контроль якості, обслуговування виробництва, навчання). З-поміж різних форм групової роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва та вдосконалення трудових відносин варто назвати так звані гуртки якості, які, по суті, є неформальною організацією управління виробництвом, що співіснує паралельно з традиційною ієрархічною системою[25].

Гурток якості складається з групи робітників, що добровільно, приблизно годину в тиждень чи на місяць, обговорюють проблеми якості на підприємстві. Якщо причини виникнення проблем знайдені, то розробляються пропозиції по їх рішенню. Таким чином, робітники на виробництві можуть виявити творчий і інноваційний стиль мислення.

Для кожного гуртка якості повинний бути визначений ведучий, котрий координує роботу. Ведучий може також розподіляти завдання усередині своєї групи. Для рішення особливих проблем формується додаткова робоча група.

Цілі гуртків якості різноманітні. Поряд з мотивацією позитивними аспектами введення гуртків якості є збільшення продуктивності і більш високі економічні вигоди. Додаткова мета - формування відповідального самостійного творчого мислення співробітників підприємства.

Таким чином, цілі гуртків якості полягають у наступному:

1. покращення мотивації;

2. підвищення якості за допомогою усвідомлення його значення;

3. ріст продуктивності праці,

4. збільшення економічної вигоди;

5. поліпшення відносин співробітників до роботи;

6. відповідальне колективне мислення співробітників;

7. стимулювання самостійного мислення при рішенні проблем;

8. представлення конструктивних пропозицій;

9. усвідомлення співробітниками категорії вартості;

10. підвищення відповідальності співробітників;

11. підвищення гнучкості керівництва підприємства;

12. поліпшення відносин до керівництва;

13. збільшення добровільної активності співробітників;

14. посилення орієнтації на клієнтів;

15. зниження витрат за рахунок скорочення браку;

16. зниження витрат за рахунок зменшення кількості рекламацій;

17. зменшення простоїв за рахунок кращого навчання персоналу;

18. збільшення продуктивності за рахунок більш швидкого розпізнавання дефектів;

19. усунення слабких місць за рахунок власних пропозицій по раціоналізації;

20. покращення психологічного клімату на підприємстві за допомогою інтенсивної спільної роботи.

За оцінкою західних спеціалістів, на кожний долар витрат на розвиток гуртків якості підприємства одержують 4-8 доларів прибутку. Тому невипадково 90% найбільших фірм США використовують гуртки якості з метою підвищення ефективності виробництва, а в Японії функціонує понад один мільйон гуртків якості, які об'єднують майже 11 мільйонів працівників.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГАЛУЗІ БУДІВНИЦТВА

2.1 Формування будівельного ринку в Україні

Перехід до ринкової економіки зумовив розпад громіздкої, багатоланкової системи управління в будівельному комплексі. Відбулося розкрупнення будівельної галузі, поряд з великими підприємствами виникла значна кількість малих будівельних організацій. Тому ці організації мають проблеми управління цим видом діяльності в ринкових умовах, відсутня комплексна профільна інформаційна система, недостатньо розроблені правові, технічні, морально-етичні підходи до регулювання взаємовідносин між учасниками будівельного ринку. Все ще не розроблено підходи до забезпечення якості будівельно-ремонтних робіт, які виконуються поза сферою офіційних будівельних організацій, що породжує багато конфліктних ситуацій, призводить до невиправданих витрат зусиль та ресурсів.

Для підвищення ефективності функціонування будівельного ринку важливо чітко ідентифікувати причини, які зумовлюють негативний вплив на його розвиток, виявити проблеми та запропонувати можливі шляхи їх розв'язку.

Будівельний ринок мало привертає увагу дослідників і проектантів, хоч обсяги капіталів, що обертаються в цій сфері, є доволі значними. Значною мірою це пов'язано з тим, що найголовніша проблема будівельного ринку сьогодні - це його стійка непрозорість. [26]. Це пояснюється браком системної профільної інформації, недосконалої класифікації будматеріалів та типів об'єктів й одиниць вимірювань, використання «тіньових схем» в діяльності будівельних організацій, виконання ремонтно-будівельних робіт некваліфікованими бригадами - самоуками. До причин, які гальмують розвиток будівельного ринку, науковці зараховують відсутність системи обов'язкової сертифікації на чималу кількість виготовлених будівельних матеріалів та виконання ремонтно-будівельних робіт [27], з чого користаються більшість будівельних підприємств. Дослідники вважають, що «будівельний комплекс має вагомий ресурсний потенціал для швидкого економічного розвитку, але він повністю не використовується» [28].

У всьому світі будівництво - це один з найприбутковіших видів бізнесу. У нашій державі будівельний ринок характеризується далеко не найкращими показниками розвитку і перебуває на етапі встановлення. До будівельного ринку в цьому випадку зараховано ринок виробництва і продаж будівельних матеріалів, надання послуг та виконання будівельно-монтажних робіт, ринок нерухомості(рис. 2.1). Частково це пов'язано з тим, що відповідна статистична база та практика аналізу сфери послуг, зокрема ремонтно-будівельного обслуговування, були орієнтовані на директивне управління.

Розглянемо фактори,які визначають структуру ринку. Основна мета конкуруючих суб'єктів на ринку будівельних послуг - реалізувати свою продукцію з метою задоволення потреб суспільства та отримання найбільшого прибутку. Для правильного вибору стратегії конкуренції кожної будівельної організації необхідно володіти методикою оцінки своєї конкурентоспроможності, а також враховувати ті суттєві відмінні фактори, які властиві самому ринку будівельних послуг і притаманним його конкурентним відносинам. До них, насамперед, відносяться:

1. послуги в інжинірингу та будівництві, пов'язані як з розробкою проектів і власне спорудою, так і з керівництвом будівництва. Будівельні фірми можуть базувати свою конкурентну стратегію як на основі спеціалізації і концентрації, так і диверсифікуючи свою діяльність;

2. ринок будівельних послуг і тісно пов'язаний з ним ринок нерухомості, структурної зайнятості населення, законодавчою базою; конкуренція вітчизняних будівельних послуг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Організація будівельного виробництва дозволяє раціонально використовувати людей, обладнання, предмети праці і створювати умови для здійснення прогресивного будівельного виробництва з найменшими витратами. На організаційному етапі велике значення має прискорення обороту часу виробничих фондів. Тому безперервність виробництва, його ритмічність, пропорційність використання засобів праці розглядаються як основні вимірювачі ефективної організації будівельного виробництва.

На мою думку слід класифікувати фактори структури ринку за трьома розділами( рис.2.1).

Рис.2.1. - Фактори структури будівельного ринку

Розглянемо три фактори структури будівельного ринку докладніше.

Перший фактор, розмір підприємства - це його величина, ступінь розвитку. Величина підприємства справляє визначальний вплив на його діяльність, у зв'язку, з чим необхідно враховувати основні організаційно-економічні переваги і недоліки різних за розміром підприємств, а так само мати на увазі взаємозв'язок розвитку підприємництва та вироблення ефективної ринкової стратегії, виходячи з масштабів його функціонування.

Великі підприємства з економічної точки зору найбільш сильні, оскільки мають потужний фінансово-економічний і майновий потенціал , високий рівень конкурентоспроможності , відносно низькі витрати обігу . Вони можуть проводити маркетингові дослідження , рекламні кампанії , здійснювати власну цінову політику , мати широку торговельну мережу для реалізації товарів і прямі контакти з виробниками. Однак такі фірми не завжди динамічні в підприємницькому середовищі , вони інертні у розвитку економічної стратегії , мають громіздку управлінську структуру , а матеріальні стимули ініціативних працівників і підприємства в цілому мало пов'язані з кінцевим результатом роботи.

Середні підприємства діють , як правило , в межах вузького сегмента ринку і задовольняють специфічні запити з реалізації товарів певного асортименту . Вони володіють відмінними рисами торгово-технологічного процесу , їхні товари мають унікальні характеристики і орієнтовані на постійних споживачів . Все це захищає такі підприємства від конкурентів , дозволяє підтримувати досить високі ціни і забезпечує фінансову стабільність. Підприємницька активність у них вище , ніж на великих , оскільки потрібен постійний пошук нових ідей , вдосконалення торгово-технологічного процесу , однак при цьому відсутня широкий асортимент і можливість перемикати діяльність на інші товари. Існує ризик втрати ноу -хау , а так само залежність від певного постачальника і сформованого контингенту покупців.

Малі підприємства найкращим чином пристосовані до задоволення тих потреб , які не можуть у повному обсязі забезпечити великі та середні . Для них характерні простота в організації в організації руху товару та обліку , робота на місцевий ринок , висока гнучкість , аж до повної зміни виду діяльності , профілю , асортименту товарів , більш економне використання ресурсів , низькі управлінські витрати , підвищена швидкість обороту капіталу , зацікавленість кожного працівника в кінцевих результатах праці та інші чинники, що забезпечують конкурентоспроможність . Але саме невеликі підприємства в максимальному ступені не захищені від зовнішніх , не залежних від них від них факторів. Їм важче отримати кредит , налагодити рекламу ; більше коштів потрібно на вивчення ринку, отримання необхідної комерційної та науково-технічної інформації ; неможливо проводити незалежну цінову політику.

Розглянемо другий фактор, інноваційні бар'єри у світовій будіндустрії.

Однією з найбільш популярних і, на жаль, малопривабливих характеристик не тільки української, а й світової будіндустрії є її надмірний консерватизм, крайня повільність по відношенню до впровадження і широкому поширенню нових технологій. За будівництвом давно закріпився ярлик "неповороткої галузі", і як головний аргумент, що підтверджує справедливість цієї характеристики, у багатьох дослідженнях міститься посилання на вкрай низьку питому вагу інноваційної складової в загальній структурі витрат будівельних компаній [29].

Необхідно робити істотне виправлення того, що значна частка нових технологічних розробок, впроваджуваних в будівництві, приходить туди з інших промислових галузей (металургії, лісової і деревообробної промисловості). Однак навіть з урахуванням цієї необхідної корекції загальна оцінка будіндустрії як галузі, яка не вирізняється особливою схильністю до інновацій, здається цілком об'єктивною.

Розглянемо третій фактор структури будівельного ринку - адміністративні бар'єри в будівельному комплексі. За даними останніх соціологічних опитувань, близько 50% підприємців, зайнятих у галузі, стикаються з непереборними адміністративними бар'єрами, які ставлять під загрозу реалізацію важливих інфраструктурних проектів, в числі яких ремонт автомагістралей Київської, Житомирської, Рівненської та Львівської областей. [30].

У розвинутих країнах світу, і навіть у Москві, для вирішення зазначених проблем функціонують відповідні центри нових будівельних технологій, матеріалів та обладнання, які займаються виконанням завдань зі збору, систематизації та подання достовірної інформації зацікавленим структурам і, насамперед, міським проектним інститутам і будівельним організаціям. Вся ця робота супроводжується численними навчальними і інформаційними заходами. У нас же наразі такий досвід відсутній.

Потребує удосконалення нормативно-законодавча база. . Загострила проблеми розвитку будівельного ринку і нинішня фінансова криза, яка вже призвела до значного зменшення обсягів будівельних робіт.

В умовах ринкової економіки для виробника важлива конкурентоспроможність виробленої продукції чи наданих послуг. Першорядного значення набуває якість будівельної продукції, і основним інструментом впливу на будівельну організацію повинні стати тендери (торги). Але досі в тендерній документації не встановлюється умова наявності її учасника системі якості, що відповідає вимогам ДСТУ ISO 9001-2001 ідентичного MC ISO 9001:2000 [27].

Впровадження системи управління якістю на базі ДСТУ ISO 9001-2001 ідентичного MC ISO 9001:2000 передбачає:

1. одержання доказів щодо забезпечення якості і можливостей повного задоволення вимог замовників та інвесторів;

2. наведення порядку у середині організації для скорочення непродуктивних витрат і упорядкування діяльності;

3. підвищення конкурентоспроможності виконуваних робіт, послуг, виготовленої продукції;

4. створення фундаменту для постійного поліпшення.

Отже, будівельний ринок України перебуває не на найкращому рівні свого розвитку. Гальмують розвиток будівельного ринку різні причини. Зазначена класифікація допоможе встановити усю глибину проблем, які пов'язані з розвитком будівельного ринку та комплексно їх оцінити.

Дослідження в будівництві мають свої особливості, які пов'язані зі специфікою галузі в цілому. Тут недостатньо застосування звичайних статистичних та імовірнісних методів аналізу, так як дуже багато показників залежать від конкретного учасника процесу, загальної емоційного забарвлення ринку, споживчих переваг.

Успішний розвиток сучасного підприємства, основним видом діяльності якого є виконання послуг у сфері будівництва та ремонту, або поставка будівельних матеріалів, обладнання та інструментів, немислимо без постійного моніторингу ситуації на ринку.

Вчасно прийняті грамотні управлінські рішення, засновані на аналізі безлічі різних факторів, сприяють правильному позиціонуванню компанії на ринку.

2.2 Аналіз динаміка будівництва в Україні

Будівництво, в усіх його «розрізах», є відображенням стану та рівня розвитку кожної держави. Ця галузь господарювання характеризує культуру і прагнення нації до зростання. Якісні показники будівельної сфери державного і приватного секторів економіки багато в чому залежить як від рівня кваліфікації будівельного персоналу, так і від технічної оснащеності її суб'єктів.

Перше десятиліття ХХI століття принесло нові проблеми пов'язані зі зміною технологічних , наукових і фінансових можливостей при просуванні вітчизняних послуг в галузі будівництва. Незважаючи на високий досвід і запас знань нашим підприємствам на міжнародному ринку підрядників поки складно успішно конкурувати із зарубіжними будівельними компаніями , які активно впроваджуються на український ринок. Одна з причин цієї ситуації - відсутність у багатьох вітчизняних підрядників стратегічної орієнтації , бачення перспектив свого розвитку. З урахуванням знань та вміння працювати в ринкових умовах через зростання конкуренції необхідно спиратися на сучасні маркетингові технології та інструменти .

Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будуть удосконалюватися: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка, нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсова промисловість, транспорт, енергетика тощо. І, вочевидь, як ніяка інша галузь економіки, будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах. Отже, ріст будівельної галузі неминуче викликає економічний ріст у країні і виникнення необхідних умов для розв'язання багатьох соціальних проблем. Але на сучасному етапі її розвитку говорити про будь-яку конкурентоспроможність цієї галузі не представляється можливим.

Якщо на регіональному рівні чітко просліджується тенденція верховенства будівельних організацій центральних районів та великих міст-мільйонерів у зв'язку з їх значними потужностями і інвестиційною привабливістю, то на глобальному рівні будівельна галузь України програє через брак необхідних фінансових та організаційних перетворень.

Для обґрунтування заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності будівельних підприємств, доцільно провести аналіз будівельної галузі для вивчення її сучасного стану, виявлення проблем та тенденцій розвитку.

Протягом 2011-2012 років, початку 2013 року будівельна галузь України зазнавала, як збільшення, так і скорочення обсягів виробництва будівельної продукції(рис. 2.1). У 2011 році усі часові періоди за кількістю місяців від січня до будь-якого місяця року продемонстрували стабільний ріст обсягів виконаних будівельних робіт з помітним нарощенням відносних показників у II кварталі, та у 2012 році дана динаміка помітно погіршилася, в результаті чого лише у місяці січні-травні були зафіксовані показники росту, з даного місяця відносні індекси виконання будівельних робіт лише зменшувалися, досягши позначки 86,0% січня-грудня до відповідного періоду 2011 року. На початку 2013 року динаміка індексів не змінила свого напрямку регресії досягнувши показника у 81% у жовтні-листопаді 2013 року до відповідного періоду 2012[31].



Рис. 2.2. - Обсяги виробництва будівельної продукції

Не зважаючи на досить не високу частку будівництва у доданій вартості ВВП України за 2012 рік та на початку 2013 року, який становив від 2,2 до 3,1%, будівельній галузі належить значна роль в структурі формування внутрішнього валового продукту.

За даними Держкомстату станом на 01.12.2013 р. прямі іноземні інвестиції у галузь будівництва України склали 2,29 млрд. дол.( рис.2.2). Найбільше в будівельну галузь інвестували з Нідерландів - 940,5 млн. дол. США, з Кіпру - 624,3, з Російської Федерації - 199,5, з Великобританії - 111,6.

Рис.2.3. - прямі іноземні інвестиції будівельної галузі, млрд. дол.



У 2012р. в Україні налічувалося 18977 об'єктів, що знаходились у стадії незавершеного будівництва (не враховуючи індивідуальні житлові будинки). Із загальної кількості незавершених об'єктів 6,9 тис., або 36,2%, знаходяться у стадії будівництва, а на 12,1 тис. (63,8%) - будівництво тимчасово припинено або законсервовано. За характером будівництва у 2013 р. обсяги робіт розподілились таким чином: роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння склали 78,2% від загального обсягу, решта - з капітального і поточного ремонтів (14,6% та 7,2% відповідно)[32].

У розрахунку на 1 особу населення обсяги виконаних будівельних робіт в цілому по Україні склали 497,5 грн. Серед регіонів найвищим цей показник є у місті Києві - 1742,0 грн. на 1 особу, що у 4,7 рази перевищує середній показник по Україні. Високим даний показник є у Полтавській (821,9 грн.), Харківській (571,3 грн.) та Одеській (489,4 грн.) областях. Найнижчі показники виробничої активності у будівництві спостерігаються у Закарпатській (95,4 грн.), Кіровоградській (142,9 грн.) та Житомирській (146,8 грн.) областях.

Серед об'єктів незавершеного будівництва налічується 13018 будівель та 5959 інженерних споруд, будівництво більшості з них тимчасово припинено або законсервовано (відповідно 65,5% та 60,2% загальної кількості). Третина будівель незавершеного будівництва - це житлові будівлі (загальною площею 16,3 млн.м²). Однією із головних причин цього є брак фінансування інвестицій у будівництво, що зумовлений такими факторами: нестача власних коштів, високі процентні ставки кредиту, труднощі з отримання довгострокових кредитів, недостатня прибутковість інвестицій, страх заборгованості та ін. Більше половини загального обсягу будівництва виконано підприємствами чотирьох регіонів: Донецької, Харківської, Дніпропетровської областей та м.Києва.

Однією із головних проблем будівельного ринку сьогодні є його стійка непрозорість. Це пояснюється браком системної профільної інформації, недосконалої класифікації будматеріалів та типів об'єктів й одиниць вимірювань, використання «тіньових схем» в діяльності будівельних організацій, виконання ремонтно-будівельних робіт некваліфікованими бригадами. До причин, які гальмують розвиток будівельного ринку, також можна зараховують відсутність системи обов'язкової сертифікації на чималу кількість виготовлених будівельних матеріалів та виконання ремонтно-будівельних робіт, з чого мають більшість будівельних підприємств. Будівельний ринок України має вагомий ресурсний потенціал для швидкого економічного розвитку, але він повністю не використовується.

За даними Держкомстату України виявлено, що у 2012 р. порівняно з 2011р. збільшилася частка збиткових організацій у будівництві, при цьому їх частка у 2012 р. перевищує частку прибуткових організацій на 5,4% і становить 52,7% від загальної кількості підприємств, які працюють у цій галузі (табл. 2.1).

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування підприємствами будівельної галузі за період 2009-2013 рр[31].

Таблиця 2.1. - Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування підприємствами будівельної галузі за період 2008-2012 рр

Показники	Роки
	2008	2009	2010	2011	2012
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.	872,2	1603,1	1629,0	-6807,9	-1936,8
Підприємства, які отримали прибуток:
- у % до загальної кількості підприємств;	66,2	68,1	67,9	62,8	47,3
- фінансовий результат, млн. грн.	2642,8	3578,4	5417,8	6159,3	1795,4
Підприємства, які отримали збиток:
- у % до загальної кількості підприємств;	33,8	31,9	32,1	37,2	52,7
- фінансовий результат, млн. грн.	1770,6	1975,3	3788,8	12967,2	3732,2



У 2012 році відбулося значне скорочення порівняно з попереднім роком прибуткових організацій будівельної галузі із 62,8% до 47,3%, що пояснюється впливом світової економічної кризи на будівельний сектор економіки України. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування з 2008 по 2010рр. підвищувався, але у 2011 р. відбувається його стрімке зниження до 6807,9 млн. грн. Негативна тенденція спостерігається і у 2012 році, при цьому фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування склав 1936,8 млн. грн. збитків.

Подальше зменшення прибутковості будівельних організацій загрожує скороченню індексів будівельної продукції та обсягів виконаних будівельних робіт, які тісно пов'язані галузевими зв'язками з будівництвом, ростом рівня безробіття та неповної зайнятості, зменшенням надходжень до місцевих бюджетів та збільшенням числа довгобудів в категоріях будівництва.

2.3 Аналіз ринку будівельних послуг на прикладі підприємства АТ «Альпсервіс»

Акціонерне товариство «Альпсервіс» вже більше 15 років надає роботи із застосуванням техніки промислового альпінізму. Фахівці фірми працюють на найвищих об'єктах України, використовуючи оригінальні рішення щодо забезпечення доступу до місця виконання робіт.

Пріоритетним напрямком діяльності є механізований ремонт ( торкретування ) і антикорозійний захист бетонних споруд. У цій області фірмою « Альпсервіс » накопичено унікальний досвід , який , разом із застосуванням сучасних технологій і використанням новітнього обладнання дозволяє задовольнити запити найвимогливішого замовника. Підвищення якості та швидкості виконання робіт досягається за рахунок застосування спеціалізованого обладнання . У арсеналі є високопродуктивні піскоструминні апарати , унікальна високонапірна установка гідродинамічного очищення бетону і сталі від продуктів корозії і хімічних відкладень , агрегати безповітряного розпилення для нанесення лакофарбових покриттів , обладнання для виробництва оздоблювальних і ремонтних робіт по бетону механізованим способом - методом торкретування .

Всі роботи проводяться строго відповідно до проектів, що розробляються із застосуванням останніх досягнень в області реконструкції залізобетонних споруд. При виробництві робіт використовується спеціально розроблена відповідно до ISO 9000 «Система забезпечення якості робіт».

Для вирішення різних технологічних і матеріалознавчих задач « Альпсервіс » співпрацює з провідними фахівцями Київських НДІБВ і НДІБК, Харківського ПромбудНДІпроекту , Львівського фізико -механічного інституту ім. Карпенко та інших організацій. Фірмою розроблені і змішуються склади для ремонту бетону на основі добавок швейцарського концерну « Sika ». Використання закордонних матеріалів і технологій , їх вітчизняних аналогів дозволяє на високому технічному рівні виробляти якісний ремонт і відновлення залізобетонних конструкцій будь-якої складності.

У числі відремонтованих і ремонтованих нині фірмою «Альпсервіс» об'єктів: реакторні і машинні відділення Южноукраїнської АЕС; димохідна труба Харківської ТЕЦ-5 (висота 330 метрів); телевежі Харківська, Київська, Одеська; численні ємності для зберігання нафтопродуктів; мости і шляхопроводи, в тому числі унікальний Київський міст «Метро», водоводи № 1,2,3 Ташлицької ГАЕС, водовід № 1 Дністровської ГАЕС, бурова вишка ВБП-54-320 СПБУ «Сиваш», гранбашні ПрАТ «Азот» Черкаси.

Повне найменування товариства : Акціонерне товариство «Альпсервіс».

Скорочене найменування товариства: АТ «Альпсервіс».

Місце знаходження товариства (юридична адреса) : 61003 , місто Харків , вул. Кооперативна , 18.

Тел . / Факс : ( 0572 ) 7772460.

Тип компанії - компанія, що надає послуги.

Генеральний директор : Яскраво Олександр Миколайович.

Головний бухгалтер: Скляр Світлана Анатоліївна.

Засновники товариства : одна фізична особа з часткою статутного капіталу 100 %.

Чисельність співробітників фірми складає в середньому 116 осіб.

У своїй діяльності дане підприємство керується Законами України, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Указами Президента, іншими нормативними актами, що діють на території України, а також наказами й інструкціями «Альпсервіс».

Варто відзначити , що рівень освіти працівників АТ «Альпсервіс» досить високий - всі співробітники мають вищу або незакінчену вищу освіту.

АТ «Альпсервіс» - організація з вертикальною структурою управління (додаток А ), тобто має кілька рівнів управління. За типом - це функціональна структура. Організаційна структура , показує область відповідальності кожного окремого співробітника і його взаємини з іншими співробітниками , якщо всі взаємозв'язки організаційної структури застосовані правильно , то вони ведуть до гармонійної співпраці і загальному прагненню виконати поставлені перед організацією мети і завдання. Функціональна організаційна структура - це розподіл організації на окремі елементи , кожен з яких має свою чітко визначену , конкретну задачу і обов'язки , тобто модель передбачає поділ персоналу на групи, залежно від конкретних завдань , які виконують співробітники.

Функціональна структура управління має як позитивні , так і негативні моменти. До числа позитивних можна віднести: стимулюючу роль в активізації ділових якостей та професійної спеціалізації; можливість застосування ефективних методів планування і управління; поліпшення координації дій; скорочується потреба у фахівцях широкого профілю.

До недоліків відносяться: велика зацікавленість у виконанні цілей і завдань саме свого функціонального підрозділу, ніж загальних цілей; ускладнення виконання управлінських рішень зверху вниз; високі вимоги до комунікацій.

Необхідно зауважити, що практично всі державні організації управляються по вертикалі, тобто в організації кілька рівнів підпорядкування, які управляються зверху (самий нижчий рівень підпорядкований більш вищого і найвищого, той, у свою чергу, ще більш вищого і найвищого тощо). Це обумовлено статусом і порядком роботи, а так само звітністю перед власником майна організації.

На чолі АТ «Альпсервіс» стоїть генеральний директор, якому підпорядковуються всі працівники підприємства. Рішення генерального директора щодо надання послуг є остаточними.

Зовнішнє середовище являє собою наявність умов та факторів, які впливають на розвиток підприємства та вимагають прийняття управлінських рішень, спрямованих на пристосування до них. Елементи зовнішнього середовища є дуже важливими для діяльності АТ «Альпсервіс».

Аналіз макросередовища АТ «Альпсервіс» проводиться за допомогою PEST - аналізу в табл. 2.1.

PEST - це абревіатура чотирьох англійських слів P - Politikal-legal-політико-правові, E - Ekonomic - економічні, S - Sociocultural - соціокультурні, T - Technological forces - технологічні чинники.

Метою PEST - аналізу є відстежування (моніторинг) змін макросередовища по чотирьох вузлових напрямах і виявлення тенденцій, непідконтрольних підприємству, але що роблять вплив на результати ухвалених стратегічних рішень.

Метод (PEST - аналіз) передбачає вписування окремих факторів середовища у таблицю. Кожному фактору експертним шляхом дається оцінка:

1. оцінка (від мінус 30 до плюс 30);

2. коефіцієнт значущості (сумарна оцінка 1).

Потім дві експертні оцінки перемножують і у такий спосіб одержують зважену оцінку, яка показує ступінь важливості фактора для підприємства. За допомогою такої оцінки керівництво підприємства з'ясовує, які з факторів середовища мають більш важливе значення[33].

Таблиця 2.2 - Аналіз макросередовища АТ «Альпсервіс»

Група чинників	Чинник	Поточний стан чинника та тенденція до його зміни	Визначення можливості або загрози	Оцінка (-30 - +30)	Коефіцієнт значущості	Зважена оцінка
Політичні	1. Рівень політичної стабільності в суспільстві	погіршується	погіршується	-20	0,5	-10
	2. Напрямок розвитку політичної системи	погіршується	погіршується	-25	0,2	-5
	3. Характер політичної боротьби	погіршується	погіршується	-30	0,3	-9
	Разом					-17
Економічні	1. Рівень ВВП на душу населення	погіршується	погіршується	-20	0,2	-4
	2. Темп інфляції	погіршується	погіршується	-25	0,3	-7,5
	3. Рівень доходів населення	погіршується	погіршується	-30	0,5	-15
	Разом					-26,5
Правові	1. Закони, що регулюють діяльність підприємства	погіршується	погіршується	-20	0,8	-16
	2.Закони, що регулюють діяльність галузевого ринку	погіршується	погіршується	-20	0,2	-4
	Разом					-20
Екологічні	1. Стан природних ресурсів країни	погіршується	погіршується	-15	0,4	-6
	2. Рівень забруднення навколишнього середовища	погіршується	погіршується	-15	0,6	-9
	Разом					-15
Науково-технічні	1. Інновації в технології	погіршується	погіршується	-10	0,5	-5
	2. Інновації в маркетингу	поліпшується	поліпшується	+10	0,5	+5
	Разом					0
Демогра- фічні	1. Вікова структура населення	погіршується	погіршується	-20	0,5	-10
	2. Чисельність працездатного населення	погіршується	погіршується	-20	0,5	-10
	Разом					-20
Соціально-культурні	1. Освітній рівень	поліпшується	поліпшується	+20	0,5	+10
	2. Соціальна забезпеченість	погіршується	погіршується	-25	0,3	-7,5
	3. Криміналізація суспільства	погіршується	погіршується	-30	0,2	-6
Всього						-102,0

будівицтво управління економічний ефективність

Таким чином, аналіз чинників непрямих дій показав, що найістотніший позитивний вплив на діяльність АТ «Альпсервіс» має орієнтація на ринкове регулювання підприємства (маркетинг), рівень освіти і кваліфікації робочої сили, оптимальні соціальні умови життя.

Найістотніший негативний вплив на діяльність АТ «Альпсервіс» мають чинники:

1. рівень політичної стабільності;

2. рівень доходів населення;

3. закони, що регулюють діяльність підприємства;

4. орієнтація на ринкове регулювання підприємства (маркетинг);

5. інновації в технології;

6. оптимальні соціальні умови життя;

7. рівень забруднення навколишнього середовища та ін.

Практично не існує єдиного узагальнювального показника для визначення економічної ефективності роботи будівельного підприємства. Ця оцінка ґрунтується на використанні системи взаємопов'язаних показників натурального та вартісного обчислення, які відображають дію і форми вияву об'єктивних економічних законів у матеріальному виробництві будівельноїсфери економіки, з урахуванням її особливостей, вплив різних чинників на процес виробництва. Одна з вимог до показників оцінки діяльності підприємства - вони повинні найоб'єктивніше відображати рівень ефективності виробництва. Через це показники не можуть бути єдиними для всього будівельного комплексу, окремих його галузей і видів продукції, а повинні враховувати специфіку виробництва.

Розглянемо детальніше економічну ефективність діяльності підприємства «Альпсервіс».

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Інформаційною базою для оцінки фінансового стану служать такі джерела інформації (Додаток Б):

- баланс (форма №1);

- звіт про фінансові результати (форма №2);

- звіт про рух грошових коштів (форма №3);

- звіт про власний капітал (форма №4);

- інша оперативна та статистична звітність.

У вітчизняній і світовій практиці розроблено ряд показників, які характеризують економічну ефективність діяльності підприємства за різними аспектами. Для характеристики фінансової діяльності підприємства в першу чергу необхідно провести оцінку майнового стану підприємства(табл.2.3).

Таблиця 2.3 - Оцінка майнового стану АТ «Альпсервіс»

Назва показника	Алгоритм розрахунку	2010р.	2011р.	2012р.
Вартість всього майна(тис.грн.)	Підсумок балансу по активу або пасиву	23657	16330	17976
Вартість власних коштів підприємства (тис.грн.)	Вартість власного капіталу підприємства	7618	9375	9571
Вартість власних оборотних коштів (тис.грн.)	Різниця між вартістю оборотних активів і поточних зобов'язань підприємства	3539	5943	6947
Коефіцієнт зносу	Відношення суми зносу до первісної вартості ОВФ	0,45	0,56	0,6
Коефіцієнт придатності	Рівний відношенню залишкової вартості до первісної вартості ОВФ	0,55	0,44	0,4

Проаналізувавши майновий стан АТ «Альпсервіс» можна зробити такі висновки.

Вартість майна значно знизилася у 2011 році порівняно з 2010, але у 2012 році зову почала збільшуватись, це може бути пов'язано зі зниженням оборотних активів, які перетворюються на реальні гроші, або зі збільшенням поточних забов'язань, у випадку АТ «Альпсервіс» це значить збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги.

Вартість власних коштів підприємства збільшилася на 1953 тис.грн, або 20,4%,це свідчить, що у підприємства накопичується нерозподілений прибуток.

Те ж саме можна сказати і про оборотні кошти підприємства. Вони поступово збільшувалися за три роки і в 2012р. склали 6947 тис.грн., що на 49% більше, ніж у 2010 році.,це відбувається за рахунок власних коштів та збільшення забов'язань по кредиторським заборгованостям.

Коефіцієнт зносу основних виробничих фондів збільшився у 2012 році, відповідно коефіцієнт придатності зменшився, це обумовлено тим, що частку вартості основних виробничих фондів списано на виробництво.

Фінансова стійкість характеризує можливість підприємства своєчасно поповнювати виробничі запаси, вести розрахунки і здійснювати платежі за рахунок власних джерел[34]. Отже напряму впливає на економічну ефективність підприємства. Розглянемо фінансову стійкість АТ «Альпсервіс»(табл.2.4.)



Таблиця 2.4. - Показники фінансової стійкості АТ «Альпсервіс»

Показники	Алгоритм розрахунку	2010 рік	2011 рік	2012 рік
1	2	3	4	5
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	Відношення суми зобов'язань по залученим і позиченим коштам до суми власних коштів	2,1	0,7	0,9
Коефіцієнт автономії	Відношення суми власних коштів до підсумку по балансу	0,3	0,6	0,5
Коефіцієнт маневреності власних коштів	Відношення суми власних оборотних коштів до суми власних коштів	0,4	0,6	0,7
Коефіцієнт ефективності використання власних коштів	Відношення прибутку до оподаткування до власного капіталу	0,3	0,2	0,1
Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна	Відношення прибутку до оподаткування до активів підприємства	0,1	0,1	0,05

Судячи з показників, розглянутих у таблиці, можна дійти висновку, що фінансова стійкість підприємства є доволі нестабільною. Особливо це простежується завдяки коефіцієнту ефективності використання власних коштів, він показує скільки прибутку дає 1 гривня власних коштів. Цей коефіцієнт знизився у 2012 році до 0,1, це пов'зано з низчим отриманням прибутку,ніж у попередніх роках.

Взагалі простежуюсься темпи зростання інших коефіцієнтів. Збільшення коефіцієнта маневреності у 2012 ріці на 0,1 слід оцінити позитивно, тому що за рахунок власних оборотних коштів покривається основна частина виробничих запасів і розрахунків з дебіторами.

Особливу увагу слід приділити коефіцієнту співвідношення залучених і власних коштів. З 2010 по 2012 рік він знижався,аж на 1,2, і досяг позначки у 2012 році 0,9. Отже, підприємство за 2011 - 2012 роки трансформувалось із фінансове нестійкого, залежного підприємства у підприємство з певним запасом фінансової стійкості. Перетворення підприємства на фінансово стійке дає підстави вважати його надійним та перспективним діловим партнером.

Наступним етапом оцінки економічної ефективності діяльності АТ «Альпсервіс» є аналіз ліквідності підприємства(табл. 2.5).

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства- це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань[35].

Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов'язань. До них належать:

- коефіцієнт загальної ліквідності (Коефіцієнт покриття);

- коефіцієнт поточної ліквідності (Коефіцієнт швидкої ліквідності);

- коефіцієнт абсолютної ліквідності ;

- Ччистий оборотний капітал;

Таблиця 2.5 - Аналіз ліквідності АТ «Альпсервіс»

Назва показника	Метод обчислення	2010 рік	2011 рік	2012 рік
1	2	3	4	5
Коефіцієнт загальної ліквідності	Оборотні активи/ Поточні зобов'язання	1,2	1,9	1,9
Коефіцієнт поточної ліквідності	(Оборотні активи - запаси)/поточні зобов'язання	1,1	1,3	1,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові активи/Поточні зобов'язання	0,02	0,3	0,3
Чистий оборотний капітал	Різниця між поточними активами і поточними расивами	3539	5943	6947

З даних таблиці видно, що підприємство спроможне погасити свої поточні зобов'язання:

1. за рахунок грошових коштів та коштів у розрахунках з дебіторами - на 130% короткострокових зобов'язань;

2. за рахунок усіх оборотних активів - 190% короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2012 році дорівнює 0,3 %, він значно виріс порівняно з 2010 роком, аж на 93%. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2…0,3. Отже, підприємство « Альпсарвіс» може погасити частку короткострокових зобов'язань, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності. За 2010 - 2012 роки він збільшився на 3408 тис. грн., що є дуже позитивним.

Стабільність економічної ефективності діяльності підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від шпроти ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання[34].

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є :

1. коефіцієнт оборотності активів;

2. коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

3. коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

4. коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

5. коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

6. коефіцієнт оборотності основних засобів;

7. коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства.

Отже розглянемо рівень ділової активності АТ «Альпсервіс»(табл.2.6).

Таблиця 2.6. - Аналіз ділової активності підприємства АТ «Альпсервіс»

Наіменування показника	Алгоритм розрахунку	2010 рік	2011 рік	2012 рік
1	2	3	4	5
Коефіцієнт оборотності активів	Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна вартість активів	0,7	1,2	1,3
Коефіціент оборотності оборотних засобів	Чиста виручка від реалізації продукції/ середньорічну вартість оборотних активів	0,9	1,4	1,6
Коефіціент оборотності дебіторської заборгованості	Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна сума дебіторської заборгованості	1,2	1,9	2,8
Коефіціент оборотності кредиторської заборгованості	Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна сума кредиторської заборгованості	2,1	2,6	3,2
Коефіціент оборотності матеріальних запасів	Чиста виручка від реалізації продукції/ середньорічна вартість запасі	5,4	7,6	5,0
Коефіціент оборотності основних засобів	Чистий дохід від реалізації продукції/середньорічну первісну вартість основних засобів	2,4	3,0	2,7
Коефіціент оборотності власного капіталу	Чистий дохід від реалізації продукції /Середньорічну вартість власного капіталу	2,0	2,7	2,4

Коефіцієнт оборотності активів вказує на рівень оборотності всього капіталу, інвестованого в підприємство. Це показник капіталовіддачі, оскільки відображає обсяги виручки на гривню інвестованих коштів.У нашому випадку цей показник зріс у 2012 році на 0,6 порівняно з 2010 роком,що відбулося завдяки збільшеню прибутковості активів.

Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу відображає швидкість його обороту. Інтенсивність використання оборотного капіталу впливає на ліквідність підприємства, прибутковість діяльності, фінансову стійкість в цілому. А у нашому випадку він зріс на 0,7, що є позитивною тенденцією. Скорочення оборотності оборотного капіталу означає економію оборотних коштів, їх вивільнення з обороту або виробництво додаткового обсягу продукції за тих самих обсягів оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості покращився у 2012 році на 1,6, що свідчить про те , підприємство змогло реалізувати більше продукції при погіршені коньюктурі ринку.

Коефіціент оборотності матеріальних запасів зріс у 2011 році на 2,2, але зменшився у 2012 році 2,4, це може бути пов'язано з тим, що зменшився попит на продукцію підприємства.

Виходячи з проведеного аналізу можна зробити такі висновки: простежується зростання майже усіх показників, це значить, що підприємство виконує план за основними пунктами господарської діяльності.

Далі проведемо оцінку рентабельності діяльності АТ «Альпсервіс».

Для проведення аналізу визначимо рентабельність продажів:

(2.1),



за 2010 рік: ;

за 2011 рік: ;

за 2012 рік: .

Рентабельність активів розраховується по формулі 2.2.

(2.2),

за 2010 рік: 0,7 * 6,5 = 4,55%;

за 2011 рік: 1,2 * 10,3 = 12,36%;

за 2012 рік: 1,3 * 11,3 = 14, 69%;

У 2012 році рентабельность продажів зросла на 4,8%, а рентабельність активів на 10,14%, це відбулося за рахунок зміни оборотності активів,а також за рахунок підвищення цін та зміни норм витрат. Дана тенденція є сприятливою для підприємства.

Рентабельність власного капіталу (фінансова рентабельність)розраховується по формулі 2.3.

(2.3),

за 2010 рік :;

за 2011 рік:;

за 2012 рік:.

Судячи з розрахунків можно зробити висновки, що підприємство стає менш інвестиційно привабливим,тому що рівень рентабельності власного капіталу зменшився аж на 15,7:%. Рентабельності власного капіталу свідчить про неефективне вкладення власного капіталу у діяльність підприємства.

Розрахуємо рентабельність діяльності підприємства по формулі (2.4).



(2.4),

за 2010 рік :;

за 2011 рік:;

за 2012 рік:.

Наступним розглянемо рентабельність виробництва

Таке зниження рентабельності діяльності, різниця між 2010 і 2012 роками у 2,9%, може свідчити про зменшення ефективності господарської діяльності підприємства., а також про збільшення адміністративних витрат та витрат на сбут.

Отже, поаналізувавши показники економічної ефективності діяльності АТ«Альпсервіс» можна дійти висновку, що фінансовий стан підприємства не можна охарактеризувати як абсолютно стійкий. Під кінець 2012 року вартість майна зросла на 1646 тис. грн. порівняно з 2011 роком,але знизилась на 5683 тис.грн. порівняно з 2010 роком, це визвано тим що майно розподілене нераціонально а саме відбулися серйозні зміни в структурі активів. Зменшилася частка оборотних активів, у тому числі частка виробничих запасів. Позитивним є те, що на 1966 тис. грн. майно зросло за рахунок власних капіталів підприємства. Фінансова стійкість підприємства може зрости в результаті перерозподілу засобів убік збільшення матеріальних оборотних коштів, дозволить збільшити перспективну ліквідність під кінець звітного року.

Ліквідність підприємства знаходиться на позитивному рівні. Це видно з показників покриття та поточної ліквідності. Коефіціент покриття виріс на 70%, а коефіцієнт поточної ліквідності залишився незмінним і доволі позитивним, що має непогане значення. Підприємство в змозі погачити свої поточні забов'зання та частину короткострокових забов'язань, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості. Чистий оборотний капітал ,необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства зріс на 3408 тис. грн., що дозволяє підприємство розширити свою діяльність.

Підприємство виконує план за основними пунктами господарської діяльності про що свідчать показники ділової активності. Зросла прибутковість активів, це видно з коефіцієнту оборотності активів, він позитивно змінився на 0,6 на кінець 2012 року. Збільшився на 0,7 у 2012 році коефіцієнт оборотності оборотного капіталу,що означає економію оборотних коштів. Через погіршення коньюктури ринку знизився коефіціент оборотності матеріальних запасів - зріс у 2011 році на 2,2, але зменшився у 2012 році 2,4, це може бути пов'язано з тим, що скоротився попит на продукцію підприємства.

Через неефективне влідення власного капіталу у підприємство значною мірою знизилася рентабельність власного капіталу, на 15,7:%. Це робить підприємство інвестиційно непривабливим. Також зменшилась рентабельність діяльності підприємства(2,9%), це свідчить про збільшення адміністративних витрат на 648 тис. грн. та витрат на сбут на 534 тис. грн.. Що стосується рентабельность продажів та рентабельності активів, то вони збільшилися. Це відбулося за рахунок зміни оборотності активів,а також за рахунок підвищення цін та зміни норм витрат.

Загалом, можна охарактеризувати стан АТ«Альпсервіс» як задовільний. Ті негативні зміни, які відбулись з показниками економічною ефективністю за 2010 -2012 роки в більшій мірі повязані із фінансовою кризою, та з тим, що будівельний ринок характеризується далеко не найкращими показниками розвитку і перебуває на етапі встановлення.



РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Управління економічною ефективністю роботи підприємства за допомогою оптимізації видів виконуваних робіт

У ході аналізу ефективності діяльності підприємства АТ «Альпсервіс» були виявлені ряд сильних і слабких сторін діяльності підприємства, які в тій чи іншій мірі впливають на його розвиток. Таким чином, на підставі даного аналізу, ми визначили рівень економічної ефективності підприємства, рівень використання окремих видів витрат і ресурсів. Потім слід сформувати економічне обгрунтування і відібрати найкращі (оптимальні) виробничо-господарські рішення, тобто визначити шляхи підвищення економічної ефективності на даному підприємстві.

Однак, при правильному аналізі слабких сторін, можна виявити ті напрямки, по яких доцільно проводити необхідні заходи для підвищення економічної ефективності роботи підприємства. Дані заходи мають важливе значення для економіки, підвищення фінансової незалежності підприємства, а також сприяють розвитку, розширення виробництва робіт (послуг). Отже, аналізуючи фінансову діяльність підприємства, можна з упевненістю сказати, що основною перешкодою підприємства на шляху до фінансової стійкості є брак власного капіталу і власних оборотних коштів.

Джерелами фінансування оборотних коштів на даному підприємстві є:

1. кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток, статутний капітал);

2. позикові кошти: представлені кредитами банків, кредиторською заборгованістю та іншими пасивами.

Раціональне та ефективне використання оборотних засобів сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності. У цих умовах підприємство своєчасно і повністю виконує розрахунково-платіжні зобов'язання, що дозволяє успішно здійснювати господарську діяльність.

На розглянутому підприємстві основна частка оборотних коштів формується за рахунок кредитних коштів. Таким чином , одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробничо- господарської діяльності підприємства є збільшення частки оборотних коштів за рахунок власних ресурсів шляхом підвищення чистого прибутку і скорочення кредиторської заборгованості, так як велика частка позикових коштів негативно позначається на фінансовій незалежності підприємства . Основою досягнення даної задачі є оптимізація видів виконуваних робіт - відмова від виробництва деяких видів робіт , які приносять найменший прибуток у загальному обсязі прибутку підприємства , а витрати на виробництво даного виду робіт є найбільшими. Отже , слід розглянути варіанти перерозподілу частини фінансових ресурсів , направити їх на підвищення частки власного капіталу, зниження кредиторської заборгованості.

Дане заходи щодо підвищення економічної ефективності діяльності АТ "Альпсервіс", на наш погляд, дадуть найбільший економічний ефект, який буде виражений головним чином у підвищенні коефіцієнтів фінансової стійкості, а так само в показниках рентабельності. Далі ми більш детально розглянемо кожен з виділених шляхів і зробимо висновки про їх правильності та доцільності.