Управління ефективністю діяльності будівельного підприємства

У ході аналізу економічної діяльності підприємства АТ «Альпсервіс» розглянемо динаміку і структуру собівартості по видам виконання послуг, щоб побачити, який відсоток у загальній сумі витрат займають ті чи інші роботи. Зіставивши витрати, ми зможемо зробити висновок про найбільш витратні види робіт. Аналіз собівартості наведено в табл. 3.1.

З таблиці видно, що найбільш витратним видом робіт є земляні та гідро - і теплоізоляційні роботи. У 2012 р. витрати склали 6581 тис.грн. по кожному виду. Виручка, одержувана від виконання цих робіт у 2012 р. є досить великою, тому можна з упевненістю сказати, що ті грошові кошти, отримані підприємством від їх реалізації, можуть повністю покрити витрати, пов'язані з їх виконанням. Витрати на виконання санітарно-технічних робіт так само були досить високими і на кінець 2012 року склали 5265 тис. грн. На кінець 2012 р. собівартість покрівельних робіт становила 3510 тис. грн.

Таблиця 3.1 - Товарна структура собівартості

Показники	2010 рік, тис. грн.	2011 рік, тис. грн.	2012 рік, тис. грн.
Собівартість реалізованих робіт (послуг)	28506	27860	21937
У тому числі
Покрівельні роботи	3830	3343	3510
Земляні роботи	8804	8915	6581
Гідро - і теплоізоляційні роботи	5488	8358	6581
Санітарно-технічні роботи	10384	7243	5265

Однак щоб більш глибоко провести аналіз, нам буде потрібно так само проаналізувати товарну структуру і динаміку валового прибутку, одержуваного підприємством. Виходячи з такого аналізу, ми зможемо зробити висновок про прибутковість кожного виду робіт, що дозволить нам зробити точні висновки про те, виробництво яких видів робіт є найбільш економічно вигідними для підприємства, а від виробництва яких робіт слід відмовитися. Аналіз наведено в табл.. 3.2.

Як видно з таблиці, за останні два роки підприємство не отримало ніякого валового прибутку покрівельних робіт, а понесло лише збитки. У 2010 р. отриманий прибуток від виконання покрівельних робіт була найменшою і склала лише 13% від загальної суми прибутку, отриманого підприємством за поточний період. У 2011 р. підприємство не отримало ніякого прибутку від виконання даного виду робіт, а в 2012 р. спостерігається ще більша негативна динаміка прибутку по покрівельних роботах.



Таблиця 3.2. - Товарна структура валового прибутку

Показники	2010 рік, тис. грн.	2011 рік, тис. грн.	2012 рік, тис. грн.
Прибуток від реалізації	1971	3198	2786
У тому числі:
Покрівельні роботи	264,7	-552,6	-950,9
Земляні роботи	609	-296,7	542,7
Гідро - і теплоізоляційні роботи	379,4	1542,8	1248,4
Санітарно-технічні роботи	717,8	2522,6	1945,8

Також з таблиці видно, що найбільшу частку прибутку в 2010-2012 рр.. підприємство отримувало від реалізації санітарно-технічних робіт. У 2010 р. сума валового прибутку цього виду робіт склала 11003 тис. грн., а на кінець 2012-17265 тис. грн. , Що склало 70% від загальної суми прибутку підприємства від реалізації робіт. Так само , спостерігається зростання прибутку і від реалізації інших видів робіт - гідро - і теплоізоляційних і земляних робіт.

Таким чином ми довели, що виконання покрівельних робіт дійсно є самими економічно не вигідним для підприємства. Отже, ми ще більше переконані в тому, що, як варіант підвищення економічної ефективності підприємства, слід відмовитися від виконання покрівельних робіт. Вивільнені фінансові кошти можна направити на підвищення фінансової стійкості підприємства, і, таким чином, поліпшити роботу підприємства за багатьма показниками.

3.2 Розрахунок ефективності пропонованих засобів

Головною проблемою підприємства на наш погляд, є його фінансова нестійкість. Велика кредиторська заборгованість, зростання витрат і зниження прибутку від виробництва окремих видів робіт - все це негативно позначається на ефективності діяльність підприємства і на показниках фінансової стійкості. Таким чином, метою пропонованих заходів щодо підвищення економічної ефективності діяльності підприємства є підвищення його фінансової стійкості , а саме зниження видів заборгованостей, за допомогою оптимізації видів робіт і ліквідації найбільш збиткових . Оптимізація видів робіт на підприємстві має важливе значення для підвищення економічної ефективності його діяльності. Аналіз збитків і прибутків за видами робіт дає детальне уявлення про прибуткових ( збиткових ) видах робіт, про їх вплив на кінцевий результат - отримання чистого прибутку . У свою чергу, підвищення обсягів чистого прибутку дасть підприємству можливість погашати кредиторську заборгованість, в майбутньому стати менш залежним від зобов'язань перед кредиторами, і, як наслідок - підвищити фінансову стійкість підприємства.

Таким чином, на підставі аналізу прибутків і збитків вироблених робіт, було запропоновано відмовитися від виробництва покрівельних робіт. Загальна сума витрат на виконання робіт на кінець 2012 р. становила 21937тис. грн. Сума витрат на виконання покрівельних робіт в 2012 р. составляла3510тис. грн. Таким чином сума витрат після ліквідації збиткових робіт знизиться і складе(3.1):

З₁=З₀ - З_к (3.1),

де З₁ - сума витрат після ліквідації збиткових робіт;

З₀ - загальна сума витрат на виконання робіт;

З_к - сума витрат на виконання покрівельних робіт.

З₁=21937 - 3510 = 18427 тис. грн..

Загальна сума виручки підприємства від реалізації робіт зменшитися, і складе В1. Але так як грошові кошти, отримані підприємством від виробництва покрівельних робіт, були найменшими в загальній сумі виручки, це зниження буде не значним. Таким чином, валовий прибуток підприємства після проведення оптимізації складе:

П₁ = (В₁- Н^*) - З₁ = ( (В_О - В_к) - Н^*- З₁ (3.2),

?П = П₁ - П_О (3.3),

де Н* - сума податків і зборів, що включається до виручки від реалізації робіт, послуг, тис. грн..;

Вк - сума виручки, отриманої від виробництва покрівельних робіт, тис. грн..;

?П - приріст прибутку після проведення оптимізації робіт, тис грн..

Таким чином, отримаємо:

П₁ = (29543 + 10083) - 6734,38 - 18427 = 14452,62 тис. грн.;

?П = 14452,62 - 2786 = 11666,62 тис. грн.

Таким чином, після зниження суми витрат на виробництво, валовий прибуток підприємства, а це тягне за собою підвищення показників рентабельності. Внаслідок збільшення валового прибутку, збільшився і чистий прибуток підприємства. Це і є головною метою впровадження оптимізації виконуваних робіт, так як збільшення чистого прибутку дозволить нам поліпшити фінансові показники роботи підприємства.

Рентабельність - один з найважливіших економічних показників ефективності діяльності підприємства. Так, після впровадження заходу ми зможемо значно підвищити показники рентабельності продукції і продажів. Ці показники взаємопов'язані між собою і характеризують зміну поточних витрат на виробництво і реалізацію як усіх робіт , так і окремих її видів . Крім того , рентабельність деяких видів робіт впливає на загальну рентабельність всієї продукції (робіт ) підприємства. Зниження показника рентабельність продукції підприємства за аналізовані року говорить нам про те , що виробництво не рентабельного виду робіт , а саме покрівельних , мало великий вплив на загальний показник рентабельність продукції .

(3.4),



де Р_прод - рентабельність продукції;

З₁ - сума витрат після ліквідації збиткових робіт (собівартість);

П₁ - валовий прибуток підприємства після проведення оптимізації.

,

Таким чином, рентабельність продукції складає 78%. Це вказує нам на те, що з ліквідацією збиткового виду робіт наявні оборотні засоби та основні фонди підприємства стали використовуватися більш ефективно, ніж раніше.

Збільшення показника рентабельність продукції так само вплине на збільшення рентабельність продажів, який до проведення оптимізації становив 11,3%. Розрахуємо, як змінитися даний коефіцієнт після проведення заходу з оптимізації робіт.

(3.5),

де Р_пр - рентабельність продукції;

П₁ - валовий прибуток підприємства після проведення оптимізації;

В₁ - загальна сума виручки підприємства від реалізації робіт після проведення оптимізації.

,

Таким чином показник рентабельності збільшився на 25,5%.

Збільшення чистого прибутку - це невід'ємна частина успішної ефективності діяльності підприємства і основна його мета. Виходячи з аналізу, чистий прибуток змінюється пропорційно збільшенню (зменшенню) загального прибутку підприємства. Якщо до оптимізації видів робіт чистий прибуток (ЧП₀) становив 687 тис грн., то після впровадження заходу він збільшиться і складе:

ЧП₁ = 14452,62 + 1103 - 1867 - 547 - 534 - 2647,6 = 9960 тис. грн..

Отже, після оптимізації видів робіт чистий прибуток підприємства збільшився на 9273 тис. грн.. Від обсягів чистого прибутку багато в чому залежить здатність підприємства платити за кредитами, а так само частка власного капіталу. Власний капітал підприємства сформований за коштами статутного фонду (СФ) - 9 тис. грн., додаткового фонду (ДФ) - 4тис. грн. і нерозподіленого прибутку, в який входить чистий прибуток (ЧП).

Так, власний капітал підприємства після проведення оптимізації видів робіт (ВК_п1) складе

ВК_п1 = 9 + 4+ 9960 = 9973.

Власний капітал збільшився 687 тис. грн..

Таким чином, ми бачимо, що збільшення чистого прибутку в загальній сумі власного капіталу підприємства, багато в чому вплине на коефіцієнти фінансової стійкості. Розрахуємо, як змінитися коефіцієнт автономії із збільшенням частки чистого прибутку в загальній сумі власного капіталу підприємства. Так, якщо чистий прибуток збільшився, значить, підприємство може покрити частину кредиторської заборгованості. Аналізуючи баланси підприємства, зокрема пасиви балансу за 2012 р., і динаміку коефіцієнта автономії ми бачимо, що кредиторська заборгованості була не погашена. Загальна сума кредиторськой заборгованості зросла у 2012 році, порівняно з 2011 на 1753 тис. грн..

У 2012 році коефіцієнт автономії складав 0,5, розрахуєм йго значення після оптимізації.

К_а=Власний капітал/Пасив підприємства (3.6),

К_а1 = 9973 / 16330 = 0,7.

Коефіцієнт автономності збільшився на 0,2. Це говорить про те, що з підвищенням чистого прибутку підприємства кредиторська заборгованість буде частково погашена, що підвищить частку власного капіталу.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує скільки прибутку дає 1 грн. власних коштів.

К_евк = Прибуток від звичайної діяльності/ Власний капітал (3.7)

К_евк1 = 12607,6 / 9973 = 1,3

Після оптимізації видів робот коефіцієнт ефективності використання власних коштів збільшився на 1,2. А це значить , що власний капітал став приносити більше прибутку.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів (усього майна) дає змогу визначити, за який період одержаний прибуток може компенсувати вартість майна.

К _вфр = Прибуток від звичайної діяльності/ Активи (3.8),

К_вфр = 12607,6 / 16330 = 0,8

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів зріс на 0,75.

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що ліквідація економічно невигідного виду робіт, призведе до підвищення фінансової стійкості підприємства. Аналізуючи ефект, отриманий після впровадження заходу, ми може з впевненостью сказати, що наша пропозиція щодо оптимізації видів виконуваних робіт дійсно є одним із методівуправлуння економічною ефективністю діяльності АТ «Альпсервіс». Зміни показників роботи підприємства після проведення заходу показані в табл.. 3.3

Таблиця 3.3 - Зміна показників роботи підприємства після впровадження заходу щодо оптимізації видів виконуваних робіт

Назва показника	До оптимізації	Після оптимізації
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	29543	39614
Собівартість реалізованих робіт, тис. грн.	21937	18427
Валовий прибуток, тис. грн..	2786	14452,62
Чистий прибуток,тис. грн.	687	9960
Рентабельність продукції, %	10,6	78
Рентабельність продажу,%	11,3	36,8
Коефіцієнт автономії	0,5	0,7
Коефіцієнт ефективності використання власних коштів	0,1	1,3
Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна	0,05	1,8

Таким чином, проведення оптимізації видів робіт - є одним з шляхів управління економічної ефективності діяльності даного підприємства . На підставі вищевикладених розрахунків ми змогли довести , що ефект від впровадження даного заходу дійсно зростає і, головним чином , відбивається в показниках рентабельності та фінансової стійкості. Ми бачимо , що показники рентабельність підвищилися в середньому на 50 %. Фінансова стійкість , яка головним чином відбивається в коефіцієнтах автономії, коефіцієнт ефективності використання власних коштів, коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна, так само підвищилася. Це дає можливість підприємству у меншій ступінь залежати від кредиторів і уникнути визнання неплатоспроможним, а надалі і повного банкрутства.



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ Й НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці являє собою систему законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці .

Закон України «Про охорону праці» [36] визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на працю, охорону праці, охорону їхнього життя й здоров'я. Закон регулює взаємини між працівниками й адміністрацією з питань охорони праці й поширюється на всі види діяльності. В Україні законодавство по охороні праці складається із Закону “Про охорону праці”, Кодексу законів про працю й інші нормативні акти.

Основними законодавчими і нормативно-правовими документами з охорони праці є: Конституція України, Закон України "Про охорону праці", Закон України "Про внесення змін і доповнень, що стосується охорони праці, у Кодекс законів про працю (Кзот) України", система стандартів безпеки праці ГОСТ, СНиП, ДСТУ, НПАОП, ДБН і інші норми, правила, положення, посадові та інструкції з охорони праці і т.д.

Травматизм в Україні залишається високим так у 2012 рік в зареєстровано 7947 (з них 472 - смертельно) потерпілих від нещасних випадків на виробництві, на яких складено акти по формі Н-1. В тому числі складено 7333 (в т.ч. смертельно - 366) актів за формою Н-1 на випадки, що сталися і розслідування яких закінчилось у звітному періоді, та 614 (в т.ч. смертельно - 106) актів на випадки, що сталися у минулих роках, а акти на них складені у звітному періоді.

За 2012 рік у порівнянні з 2011 роком кількість страхових нещасних випадків зменшилась на 7% (з 8549 до 7947). Кількість смертельно травмованих осіб збільшилась на 1,3% (з 466 до 472).

Головними причинами травмування є організаційні недоліки, а саме допущення до роботи працівників, які не пройшли своєчасне спеціальне навчання, медичний огляд та інше.

За загальними підрахунками експертів Міжнародної організації праці (МОП) у результаті нещасних випадків і захворювань на виробництві щодня у світі в середньому гине 5 тис. осіб, що загалом становить від 2 до 2,3 млн. випадків смертності на рік. Підраховано, що майже 4% ВВП витрачає суспільство через травматизм, смертність і захворювання [37]. Економічні витрати, котрих зазнає суспільство через травматизм, виявляються не тільки у видатках на компенсаційні виплати. Вони включають втрати внаслідок зниження обсягів виробництва, що в свою чергу призводить до зростання собівартості продукції, що випускається, порушення виробничих ка¬лендарних планів, пошкодження виробничого обладнання. Крім того, травмування і ушкодження здоров'я громадян на виробництві становить значну загрозу для національної безпеки у демографічній сфері. Отже, посилення профілактичної роботи щодо запобігання нещасних випадків на виробництві залишається досить актуальним.

Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці -- однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще у 1919 році. З 1946 року МОП -- спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. Так, в рамках програми ТаСіС почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)".

Для підприємства нормативними актами є правила, положення, посадові інструкції та інструкції з охорони праці і т. інше. Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці» уся відповідальність за створення безпечних умов праці на підприємстві покладена на власника при цьому він здійснює управління охороною праці з урахуванням створення в кожнім структурному підрозділі і на робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечення дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Питання охорони праці в даному розділі розглядаються стосовно АТ «Альпсервіс» з проведення ремонту будівель і споруд. При цьому виконуються роботи підвищеної небезпеки, а саме: зберігання балонів із стисненим, зрідженим та інертним газом; виконання верхолазних робіт на висоті понад 5 м. Тому, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р., № 1107, підприємство повинно отримати ДОЗВІЛ від органів Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки. Для отримання такого Дозволу підприємство впроваджує навчання працівників з питань охорони праці, експлуатує обладнання з урахуванням вимог нормативно-правових документів, а саме: проводить діагностування та технічний огляд обладнання; створює ремонтні служби для підтримки обладнання у технічно справному стані.

4.2 Управління охороною праці в економічній структурі

Дія Закону «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Обов'язки спеціаліста з охорони праці покладені на інженера з охорони праці (окрема штатна одиниця), що відповідає вимогам Закону України «Про охорону праці». Загальні принципові положення з охорони праці взяті на базі Системи захисту здоров'я “ОНSAS - 2010”. Головним напрямком данної системи є розробка політики підприємства зі створення умов поліпшення праці робітникам. На цій основі розробляється ціла низка заходів, спрямованих на створення безпечних умов праці при виконанні робот, що вимагає безпосередню підпорядкованість керівника служби охорони праці роботодавцю.

Схема управління охороною праці у загальному вигляді в економічній структурі представлена на рис.4.1.

Рис.4.1. - Схема управління охороною праці у АТ «Альпсервіс»

4.3 Промислова санітарія

Промислова санітарія - це система організаційних та технічних заходів, спрямованих на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь. Розділ розроблено стосовно до робочого місця менеджера.

Працівники відділу, як користувачі ПЕОМ, піддаються впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, електромагнітних полів, статичної електрики, шумів. Оператори зазнають психоемоційної напруги підлоги, статичної електрики, шумів та зазнають психоемоційної напруги.

4.3.1 Мікроклімат

Метеорологічні умови або мікроклімат визначають наступні параметри: температура (°С), рухливість повітря (м/с), відносна вологість повітря (%) і інтенсивність теплового випромінювання.

З урахуванням параметрів мікроклімату метеорологічні умови в приміщенні поділяються на оптимальні та допустимі. У відповідності до ГОСТ 12.1.005-88 [38] встановлюються оптимальні умови, при виборі яких враховується пора року та категорія важкості роботи. За затратами енергії робота характеризується напруженою розумовою працею (сидяча робота, не потребує фізичного напруження та складає 117 ккал/годину) та згідно [38] відноситься до категорії робіт по енерговитратах - 1а. У табл. 4.1 наведені прийняті оптимальні параметри мікроклімату.

Таблиця 4.1 - Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія роботи по енерговитратах	Пора року	Температура повітря, °С	Відносна вологість повітря,%	Швидкість руху повітря, м/с
легка 1а	Холодна	22-24	40-60	0,1
	Тепла	23-25

4.3.2 Вентиляція та опалення

Для забезпечення прийнятих умов мікроклімату у приміщені, відповідно до вимог СНиП 2. 04. 0 5 -92 [39], передбачені кондиціонери, які забезпечують температурний режим, чистоту та відносну вологість повітря. Використання кондиціонера приймається виходячи з розрахункової величини необхідної витрати повітря і номінальної продуктивності типорозміру кондиціонера, а саме:

Обчислюємо кількість надлишкового тепла в заданому приміщенні,по формулі (4.1):

Q_ИЗ = Q_ОБОР + Q_Л + Q_ОСВ + Q_РАД (4.1),



де Q_ОБОР - виділення тепла від устаткування і допоміжної апаратури, що споживають електроенергію;

Q_Л - надходження тепла від кількості людей ( обслуговуючого персоналу ), Вт;

Q_ОСВ - виділення тепла від електричного висвітлення і визначається по формулі;

Q_РАД - надходження теплоти через зовнішні конструкції, що обгороджують, від сонячної радіації.

Система опалення у зимовий період централізована, носієм тепла є вода.

4.З.3 Освітлення

При освітленні виробничих приміщень використовується сумісне освітлення, що складається з природного, яке створюється світлом неба (пряме і відбите) та штучне. Штучне прийняте комбіноване, тому що складається з загального та місцевого. У приміщенні використовується бічне природне освітлення, що здійснюється крізь бічні вікна. Воно забезпечується коефіцієнтом природної освітленості (КПО) не нижче 1,5% згідно ДБН В. 2.5-28-2006 [40].

Згідно з [40] знаходимо КПО за формулою(4.2):

е_N = ? m_N (4.2),

де m - коэффициент світлового клімату і приймається

m = 0,9,

при боковому освітленні КПО = 2,1 .

Тоді е_N = 2,1 х 0,9 = 1,89;

приймаємо е_N = 1,9.

Розряд зорової роботи працюючих з використанням ПЕОМ, приймається виходячи із мінімального роздивляючого об'екту від 0,5 до 1 мм та відповідно [40] відноситься до IY розряду. Характеристики освітлення подано у таблиці 4.2.

Штучне освітлення приміщення обладнане системою загального рівномірного освітлення. Допускається також вживання системи комбінованого освітлення при цьому використовуються лампи ЛБЦ. Світильники по світорозподілу використані класу ЛПОО - прямого світла, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами.

Таблица 4.2 - Характеристика освітлення

Найменування приміщень	Розряд зорової роботи	Площа підлоги, м2	Освітлення
			Природне	Штучне
			вид освітлення	КПО,%	Нормоване освітлення, лк
Робоче місце менеджера	IY	35	боковий	1,9	300

4.3.4 Виробничий шум

Приміщення, які обладнані ПЕОМ, по рівню звукового тиску на робочих місцях відповідають вимогам ГОСТ 12.1.003-83 [41]. Рівні шуму на робочих місцях осіб, що працюють з відеотерміналами, визначені ДСанПін 3.3.2-007-98 [42] і не перевищують 65 дБ(А) - для менеджерів.

Для забезпечення нормованих рівнів шуму у виробничих приміщеннях та на робочих місцях застосовуються шумопоглинальні засоби, вибір яких обґрунтовується спеціальними інженерно-акустичними розрахунками.

Такими заходами для зниження шуму є:

- розташування джерел шуму в ізольованих приміщеннях;

- використання лазерних принтерів;

- оздоблення приміщень панелями з максимальним коефіцієнтом звукопоглинання в межах частот 31,5 - 8000 Гц;

- додержання раціонального режиму роботи та відпочинку;

- акустична обробка приміщень з застосуванням підвісних стель.

Рівень вібрації по віброшвидкості не перевищує 72 дБ, що відповідає вимогам ГОСТ 12.1.012-91 [42].

4.3.5 Випромінювання від ПЕОМ

Існує декілька типів випромінювання від ПЕОМ відповідно [43], у тому числі: гамма, рентгенівське, радіочастотне, мікрохвильове, видиме, ультрафіолетове та інфрачервоне . Рівні цих випромінювань достатньо низькі та не перевищують встановлених норм.

В зв'язку з тим, що електромагнітні випромінювання шкідливо впливають на організм, питання організації захисту безпеки персоналу, що обслуговує ПЕОМ, набуває великого значення. Засоби захисту забезпечують зниження інтенсивності електромагнітних випромінювань на робочих місцях до санітарних норм. В залежності від умов дії електромагнітних полів можуть бути використані наступні способи і методи захисту:

- захист часом;

- захист відстанню;

- зниження інтенсивності випромінювання самого джерела;

- екранування джерела випромінювання;

- захист робочого місця від випромінювання;

- екранування персоналу шляхом використання індивідуальних засобів захисту.

Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на відеотерміналах ( ВДТ) у відповідності [43] кількість іонів в 1 см³ повітря при оптимальному значенні повинно дорівнювати наступним значенням: n⁺ 1500 - 3000; n^- 3000 - 5000. Для підтримки оптимальних значень концентрації позитивних та негативних іонів необхідно установлювати прилади зволоження або штучної іонізації повітря.

4.4 Організація безпечних умов праці

Основну небезпеку, для працюючих у відділі, представляє підвищену напругу електричної мережі й електроустаткування, у тому числі - ПЕОМ.

ПЕОМ є однофазним споживачем електроенергії, що харчується від змінного струму напругою 220В и частотою 50Гц, від мережі із заземленої нейтралью. По способі захисту людини від поразки електричним струмом ЕОМ повинне відповідати першому класу захисту відповідно до НПАОП 40.1-1.28-10 [44]. Захист від випадкового дотику до струмоведучих частин забезпечують конструктивні, схемно-конструктивні й експлуатаційні заходи захисту.

По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення ставиться до приміщень без підвищеної небезпеки, відповідно до [44].

ПЕОМ відносять до електроустановок закритого типу виконання (струмоведучі частини перебувають у кожухах) з діючими напругами до 1000V. За НПАОП 40.1-1.32-01 [44] ступінь захисту персоналу від зіткнення зі струмоведучими частинами усередині захисного корпуса й від влучення води в усередину корпуси відповідає IP-44.

Як схемно-конструктивні заходи безпеки передбачається захисне занулення і заземлення.

Експлуатаційними заходами електробезпеки є дотримання правил техніки безпеки при роботі з високою напругою й наступними запобіжними заходами:

- не підключати й не відключати рознімання кабелів при включеній напрузі мережі;

- технічне устаткування й ремонтні роботи робити тільки при виключеному живленні мережі.

Відповідно до існуючих рекомендацій час безперервної роботи з екраном не перевищує 2 години, тривалість технологічних перерв становить від 10 до 15 хвилин.

Періодичні медичні огляди працівників, які працюють з ПЕОМ, проводять 1 раз на рік [45].

Працівник, що надходить на роботу, обов'язково проходить вступний і первинний інструктаж з охорони праці з метою профілактики нещасних випадків.

4.5 Ергономічна оцінка робочого місця

Робоче місце - це постійне або тимчасове перебування працівників в процесі трудової діяльності.

Правильна організація робочих місць сприяє усуненню загального дискомфорту, зменшенню втомлюваності працівника, підвищенню його продуктивності. проведені дослідження показують, що при раціональній організації робочих місць продуктивність праці зростає на 15-20%.

Організація робочого місця передбачає:

- правильне розміщення робочого місця у виробничому приміщенні;

- вибір ергономічного обґрунтованого робочого положення,Ю виробничих меблів з урахуванням антропометричних характеристик людини;

- раціональну компоновку обладнання на робочих місцях;

- урахування характеру та особливостей трудової діяльності.

НПАОП 0.00-1.28-10 [45] регламентує вимоги до організації робочого місця програміста ПЕОМ. Найкраще розмістити робочі місця з ПЕОМ рядами, причому відносно вікон вони повинні розміщуватися так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва. Це дасть змогу виключити дзеркальне відбиття на екрані джерел природного світла (вікон) та потрапляння останніх в поле зору користувачів.

Організація робочого місця програміста ПЕОМ повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічними вимогами ГОСТ 12.2.032-78 [46], характеру та особливостям трудової діяльності.

Площа, виділена для одного робочого місця, повинна складати не менше 6м², а об'єм - не менше 20м². При розміщенні робочих місць необхідно дотримуватись таких вимог:

- робочі місця розміщуються на відстані не менше 1м від стін зі світловими прорізами;

- відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2м;

- відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5м;

- прохід між рядами робочих місць має бути не менше 1м.

Вимоги щодо відстані між бічними поверхнями ПЕОМ та відстані між тильною стороною одного відеотермінала та екраном іншого враховується також при розміщенні робочих місць з ПЕОМ в суміжних приміщеннях, з урахуванням конструктивних особливостей стін та перегородок.

При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ПЕОМ необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5-2м.

Якщо використання ПЕОМ є періодичним, то дозволяється обладнувати в приміщенні, що відповідає встановленим вимогам, окремі робочі місця колективного користування з ПЕОМ.

4.6 Пожежна безпека

Приміщення, у якому виконувалася бакалаврська робота, розташовано на п'ятому поверсі сьомоповерхового будинку. У ній перебуває один комп'ютер. Розміри кімнати: довжина-5м, ширина-3м, висота-3,6м. Загальна площа становить 15 м2, що відповідає необхідним нормам НПАОП 0.00-1.28-10 [45], згідно яким на одне робоче місце повинне доводиться не менш 6,0 м2. По категорії вибухо- і пожежонебезпеки згідно НАПБ Б 07.005-86 [47] дане приміщення відноситься до категорії В - пожежонебезпечне через наявність твердих горючих матеріалів (робочі столи, папір, ізоляція й ін.). Виходячи з категорії пожежонебезпеки і поверховості будинку, ступінь вогнестійкості бу-динку II згідно ДБН В 1.1.7 - 02 [48].

Можливими причинами пожеж у приміщенні є несправність електро-проводки й електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання го-рючих матеріалів (паперу), блискавка й т.д. Як профілактичні заходи по по-передженню причин пожеж використовується постійний контроль за станом електричної проводки й сполучних проводів, зберігання паперу в сейфах і вогнетривких шафах.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 [49] пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту й організаційно-технічних заходів

У системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи:

1) контроль і профілактика ізоляції;

2) наявність плавких запобіжників в устаткуванні;

3) блискавкозахист будинку. Для даного класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа, з урахуванням кількості грозових годин у році-20 годин, установлюється III категорія блискавко захисту згідно з ДСТУ Б В 2.5:38-2008. [50].

4) вибір ступеня захисту оболонок комп'ютера відповідно до класу пожежонебезпечної зони приміщення П-IIа - не нижче IP-44 для електроустановок і IP-23 для світильників [51].

Система пожежного захисту передбачені наступні заходи:

1) система автоматичної пожежної сигналізації оснащена димовими сигналізаторами;

2) приміщення оснащене вуглекислотними вогнегасниками - ВВК-1,4;

3) для успішної евакуації персоналу двері приміщення мають наступні розміри:

- ширина не менш 1,5 м;

- висота не менш 2,0 м;

- ширина коридору 1,8 м. Робоче приміщення повинне мати два виходи. Відстань від найбільш вилученого робочого місця не повинне перевищувати 100 м.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації. Обов'язковим є наявність плану евакуації.

Пожежна сигналізація використовується для виклику пожежних команд при виникненні пожеж.

4.7 Охорона навколишнього середовища

Закон України про ” Охорону навколишнього середовища” був прийнятий 25 червня 1991 року (редакції Закону 1993,1996 рр) .

Закон визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин в області охорони природи, використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченні й ліквідації наслідків негативного впливу на навколишнє середовище господарської й іншої діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів і інших природних об'єктів.

При масовому використанні моніторів і комп'ютерів не можна не враховувати їхній вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях: при виготовленні, експлуатації й після закінчення їхнього терміну служби. Сьогодні діють екологічні стандарти, які визначають вимоги до виробництва й матеріалів, використовуваним у конструкції приладів. Вони не повинні містити фреонів, хлоридів, бромідів (BS 7750) TCO '95

У стандартах TCO '99 закладене обмеження по кадмії у світлочутливому шарі екрана дисплея. Апарати, тара й документація повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Міжнародні стандарти, починаючи з TCO '92 включають вимоги зниженого енергоспоживання й обмеження припустимих рівнів потужності, споживаних у неактивному режимі.

Робота на ПК типу IBM PC\AT не робить шкідливого впливу на навколишнє середовище. Після витікання терміну служби він повністю підлягає вторинній переробці, а також апарати, тара, документація повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Необхідно виконувати вимоги стандарту ISO - 14000 , що визначає вимоги до організації виробничого процесу з мінімальним збитком, для навколишнього природного середовища.

4.8 Індивідуальне завдання

Розрахунок соціальної ефективності працеохоронних заходів на підприємстві.

Оцінка соціального ефекту від запроваджених або планованих заходів щодо поліпшення умов і охорони праці передбачає використання таких показників.

1. Скорочення кількості робочих місць К, що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою

, (4.3),

де К₁, К₂ - кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ - загальна кількість робочих місць.

2. Зменшення кількості зайнятих осіб (Ч), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою.

(4.4),

де Ч₁, Ч₂ - кількість зайнятих осіб, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після впровадження заходу;

Ч₃ - річна середньооблікова кількість працівників.

3. Збільшення кількості машин, механізмів (М) та виробничих приміщень (Б), приведених до вимог норм охорони праці, обчислюється за формулами

(4.5);

(4.6);

де М₁, М₂ - кількість машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

М₃ - загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ - кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

Б₃ - загальна кількість виробничих приміщень, шт.

4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму К_ч встановлюється за формулою:

(4.7),

де N₁, N₂ - кількість випадків травматизму відповідно до і після впровадження заходу;

Ч₃ - річна середньооблікова кількість працівників, осіб.

5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму К_т розраховується за формулою:

(4.8),

де Д₁,Д₂ - кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після впровадження заходу.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови праці визначається за формулою:

(4.9),

де З₁, З₂ - кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після впровадження заходу.

7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання обчислюється за формулою:

(4.10),

де Д_з1, Д_з2 - кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до і після вживання заходу;

К_з1 , К_з2 - кількість випадків захворювання відповідно до і після вжиття заходу.

8. Зменшення кількості випадків виходу на інвалідність (Ч_і) внаслідок травматизму чи професійної захворюваності встановлюється за формулою:

(4.11),

де Ч_і1, Ч_і2 - кількість працівників, які стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.

9. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці розраховується за формулою :

(4.12),

де Ч_п1, Ч_п2 - кількість працівників, які звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після вживання заходу, осіб.

Таким чином, розрахована соціальна ефективність правоохоронних заходів на підприємстві, яка встановила: що показник скорочення кількості робочих місць, який не відповідає вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва складає 22,5%. Показник зменшення кількості зайнятих осіб, які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм складає 19,64%. Показник збільшення кількості машин, механізмів та виробничих приміщень, приведених до вимог норм охорони праці складає 22,5% і 15% відповідно. Показник зменшення коефіцієнту частоти травматизму - 1,79. Показник зниження коефіцієнту тяжкості травматизму - 2. Показник зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови праці - 0,179. Показник скорочення коефіцієнту тяжкості захворювання - 12,54. Показник зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок травматизму чи професійної захворюваності - 0,179. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці не відбувається.

Приведені данні з охорони праці вказують на задовільну роботу підприємства, щодо забезпечення безпечних умов праці.



РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

5.1 Організація захисту населення

Цивільна оборона - це державна система органів управління та сил для організації і здійснення заходів щодо захисту населення від впливу наслідків надзвичайних ситуацій.

Принципи захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.

Забезпечення захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій є одним з найважливіших завдань держави.

Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій зумовлена тенденціями зростання втрат людей і шкоди територіям, що спричиняються небезпечними природними явищами, промисловими аваріями і катастрофами. Ризик надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру невпинно зростає.

Забезпечення безпеки та захисту населення, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій повинно розглядатися як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва, як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Захист населення і територій є системою загальнодержавних-заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, підпорядкованими їм силами та засобами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Загрози життєво важливих інтересів громадян, держави, суспільства поділяються на зовнішні та внутрішні і виникають під час надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та воєнних конфліктів.

Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних техногенних екологічних катастроф за межами України (на землі, в навколоземному просторі), які можуть спричинити негативний вплив на населення та територію держави.

Внутрішні загрози пов'язані з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними діями.

Принципи захисту випливають з основних положень Женевської конвенції щодо захисту жертв війни та додаткових протоколів до неї, можливого характеру воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створення матеріальної бази захисту. До них належать:

- принцип безумовного примату безпеки, відповідно до якого концепція
прогресу поступається .місцем концепції безпеки;

- принцип ненульового (прийнятного) ризику, який полягає в намаганні
досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна було б розглядати як прийнятний. Його параметри мають бути обгрунтовані;

- принцип плати за ризик. Розмір плати залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і є пропорційним величині можливого збитку. Ця плата може бути розумним самообмеженням споживання суспільства. Ці кошти спрямовуються на створення системи попередньої безпеки та підвищення оплати на виробництвах, де не забезпечується безпека (наприклад, вугільні шахти) та напевні виплати за ризик, що мають стимулювати проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки;

- принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права наражати людину на ризик без її згоди;

- принцип невід'ємного права кожного на здорове довкілля. Це право має бути гарантоване і захищене законом. Даний принцип передбачає обов'язки фізичних і юридичних осіб забезпечувати таке право і проводити свою діяльність так, щоб не завдавати шкоди довкіллю;

- принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти функціонування системи захисту населення і територій регламентуються відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами;

- принцип свободи інформації щодо безпеки людини полягає в урахуванні громадської думки під час вирішення питань щодо будівництва небезпечних підприємств;

- принцип раціональної безпеки передбачає максимально можливе економічно обгрунтоване зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і пом'якшення їх наслідків;

- принцип превентивної безпеки -- максимально можливе значення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій;

- принцип необхідної достатності і максимально можливого використання наявних сил і засобів визначає обсяг заходів щодо захисту населення і територій у разі загрози надзвичайних ситуацій.

Головною метою захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій є забезпечення реалізації главної політики у сфері запобігання і ліквідації їх наслідків, зменшення руйнівних наслідків терористичних актів та воєнних дій.

Основними завданнями захисту населення і територій під час НС є:

- розроблення і реалізація нормативно-правових актів, додержання державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

- забезпечення готовності органів управління, сил і засобів до дій, призначених для запобігання надзвичайних ситуацій та реагування на них;

- розроблення та забезпечення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

- збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

- прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, матеріально-технічних і фінансових ресурсах;

- створення, раціональне збереження і використання резервів фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайних ситуацій та реагування на них;

- здійснення державної експертизи, нагляду і контролю в галузі захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

- оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації і своєчасне та достовірне інформування його про наявну обстановку і вжиті заходи;

- організація захисту населення (персоналу) та надання безкоштовної медичної допомоги;

- проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

- здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;

- розроблення та забезпечення цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайних ситуацій та забезпечення сталого функціонування підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а також підвідомчих їм об'єктів виробничого і соціального призначення;

- реалізація визначених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їхніх сімей), які брали безпосередню участь в їх ліквідації;

- навчання та тренування населення способів захисту в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- міжнародне співробітництво у галузі захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій.

З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці в разі виникнення надзвичайних ситуацій має проводитися спеціальний комплекс заходів.

Оповіщення та інформування, яке досягається завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної, територіальних та об'єктових систем оповіщення населення.

Спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування і водою забезпечується створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від підпорядкованості.

Укриття в захисних спорудах, якому підлягає усе населення відповідно до приналежності (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах, тощо), досягається створенням фонду захисних споруд.

Евакуаційні заходи, які проводяться в містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його у позаміській зоні.

Інженерний захист проводиться з метою виконання вимог ІТЗ із питань забудови міст, розміщення ПНО, будівлі будинків, інженерних споруд та інше.

Медичний захист проводиться для зменшення ступеня ураження людей, своєчаснбго надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій.

Біологічний захист включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, їх характеру і масштабів, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення і оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного та хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.



ВИСНОВКИ

Не дивлячись на те, що на практиці питання управління економічною ефективністю діяльності підприємства є досить розробленими, для нашого підприємства глибше дослідження даних питань є актуальним, так як розглянуте нами підприємство здійснює свою діяльність у сфері будівництва.

Метою даного дипломного проекту було: визначити теоретико-методичні засади управління економічною ефективність підприємства, проаналізувати зарубіжний досвід з цього питання, зробити аналіз будівельної галузі та простежити її динаміку, проаналізувати механізм підвищення управління економічної ефективності діяльності конкретного підприємства.

У ході досягнення даної мети в теоретико-методологічному розділі ми розкрили теоретичну сутність економічної ефективності, докладно розглянули підходи та систему показників для оцінки економічної ефективності, а так само приділили увагу досвіду зарубіжних країн.

В дослідницько-аналітичному розділі ми розглянули як формується будівельний ринок, простежили динаміку та особливості будівельної галузі та провели аналіз економічної ефективності діяльності підприємства АТ «Альпсервіс», в ході якого були досліджені:макросередовище підприємства, майновий стан підприємства,показники фінансової стійкості, показники ліквідності, показники ділової активності та коефіцієнти рентабельності підприємства.

Проектно-рекомендаційний розділ містить механізм підвищення управління економічною ефективність діяльності підприємства. На підставі проведеного аналізу було зроблено висновок про те, що з економічної точки зору підприємство досить стабільно - регулярно отримує прибуток, має достатні показники рентабельності. Однак на підставі розрахованих коефіцієнтів фінансової стійкості був зроблений висновок про хиткий фінансовий стан підприємства. У зв'язку з цим було розроблено захід, спрямований на підвищення фінансової стійкості підприємства - оптимізація виконуваних робіт. Даний захід передбачає більш глибокий аналіз структур собівартості і прибутку від реалізації за видами виконуваних робіт.

За даними аналізу, найбільш витратними і не прибутковими є покрівельні роботи:

- ліквідацію виробництва економічно вигідного для підприємства виду робіт, а саме покрівельних;

- аналіз впливу ліквідації даних робіт на основні показники: виручки, собівартості, прибутку.

Таким чином, можна сказати, що основна мета проведення оптимізації виконуваних робіт як механізм управління економічною ефективністю діяльності підприємства досягнута.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антошкіна Л.І. Актуальні проблеми розвитку і підвищення ефективності діяльності малого підприємництва. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №9.- 350 с.

2. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності. Видання друге, перероблене і дополненное.-Мінск.Москва: ІП «Екоперспектіва», 2003. - 490с.

3. Крахмальова Н.А. системний підхід до управління діяльністю. // Актуальні проблеми економіки, № 5, 2009. - С. 155-160.

4. Нестеренко Ж.К.,Череп А.В. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.-К.:ЦНЛ,2005 .-122 с.

5. Тихомирова А.В. Оцінка ефективності управління виробництвом. М.: Економіка, 2010.

6. .Покрашений С., Колот В. М. Предпринимательство: стратегия, организация, эффективность. -- К.: Вид-во КНЕУ, 1998. -- 352 с.

7. Петрович И.М. Економіка виробничого підприємництва. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002- 405 с.

8. Марцин В. С. Економічне регулювання ефективності господарської діяльності. - Л.: ЛБІ НБУ, 2005.

9. Економіка підприємства / М. Г. Грещак., В. М. Колот., А. П. Наливайко та ін. / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - К: КНЕУ, 2001. - 528 с.