Аналіз нормативної бази до якості меду

7.2.2. Готування розчину паратолуїдину

10 г паратолуїдину розчиняють у 50 см3 ізопропілового спирту під час нагрівання на водяній бані за температури до 45 °С. переносять у колбу місткістю 100 см3. додають 10 см3 льодяної оцтової кислоти, змішують, охолоджують до температури 20 °С та доводять до позначки ізопропіловим спиртом. Розчин використовують через 24 год після приготування. Зберігають у прохолодному та темному місці не більше 1 міс.

7.2.3. Готування реактиву Керрвса

1) 15,0 г калію залізосиньородистого розчиняють дистильованою водою в мірній колбі місткістю 100 см3та доводять до позначки.

2) ЗО г цинку сірчанокислого розчиняють дистильованою водою в мірній колбі місткістю 100 см3 та доводять до позначки.

7.2.4. Готування розчину меду

10 г меду зважують із похибкою не більше ніж 0.01 г, розчиняють у 20 см3 дистильованої води, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 50 см3 Мутні розчини освітлюють реактивом Керреса. Для цього в колбу додають одну краплю розчину калію залізосиньородистого, перемішують, далі додають одну краплю розчину цинку сірчанокислого, перемішують і доводять водою до позначки. Перемішують та відфільтровують розчин крізь нещільний фільтр Розчин використовують негайно

7.3. Проведення випробування

У дві пробірки наливають по 2.0 см3 розчину меду та по 5,0 см3 розчину пара-толуїдину. В одну пробірку додають 1,0 см3 дистильованої води (контроль), змішують і заповнюють кювету товщиною 10 мм. Протягом 1 хв в другу пробірку вносять 1.0 см3 барбітурової кислоти, змішують і заповнюють другу кювету.

За довжини хвилі 550 нм вимірюють оптичну густину розчину меду по відношенню до контрольного розчину щохвилини протягом 6 хв.

7.4. Опрацьовування результатів

Вміст гідроксиметилфурфуролу (ГМФ). мг у 1кг меду вираховують за формулою (6):

ГМФ= E * 192,

де Е --максимальне значення виміряної оптичної густини;

192 --постійний коефіцієнт;

7.5. Допустима похибка випробувань

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне результатів двох випробувань. Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 0,5 мг/кг.

8. Визначання кислотності

8.1. Апаратура, матеріали і реактиви

-- терези лабораторні 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

-- ioномер лабораторний з ціною поділки 0.01 одиниць pH;

-- мішалка магнітна;

-- циліндри мірні місткістю 100 см3 згідно з ГОСТ 1770;

-- стакани хімічні місткістю 50 та 200 см3 згідно з ГОСТ 25336;

-- бюретка місткістю 25 см3 з ціною поділки 0,1 см3 згідно з ГОСТ 29251;

-- натрію гідроокис, х. ч. або ч. д. а., згідно з ГОСТ 4328, розчин концентрації 0.1 моль/дм3 (стандарт-титр);

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

8.2. Готування до випробування

8.2.1. Готування розчину моду

10 г меду, зваженого із похибкою не більше ніж 0,01 г, розчиняють у 75 см3 свіжокип'яченої дистильованої води.

8.3. Проведення випробування

Хімічний стакан із розчином меду ставлять на магнітну мішалку, занурюють рН-електроди та проводять вимірювання pH за постійного перемішування розчину Після реєстрації величини pH розчин меду титрують за постійного перемішування розчином гідрокису натрію до pH 8,3. Показник повинен залишатися постійним протягом 2 хв.

Титрування повторюють двічі, готуючи новий розчин меду. Допустима розбіжність між титруваннями не повинна перевищувати 0,1 см3 розчину гідроокису натрію.

8.4. Опрацьовування результатів

Кислотність (К). міліеквівалентів розчину гідроокису натрію концентрації 0.1 моль/дм3 на 1 кг меду вираховують за формулою (7):

К = 10 V

де 10 -- коефіцієнт перерахунку;

V -- об'єм розчину гідроокису натрію концентрації 0,1 моль/дм3, витраченого на титрування, см3.

8.5. Допустима похибка випробування

Допустима розбіжність між двома паралельними визначаннями не повинна перевищувати 2,0 міліеквівалента розчину гідроокису натрію на 1 кг меду.

9. Визначання вмісту проліну

9.1. Апаратура, матеріали і реактиви

-- колориметр фотоелектричний;

-- терези 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

-- термостат водяний;

-- колби мірні місткістю 25, 50, 100 см3 згідно з ГОСТ 1770;

-- стакани хімічні місткістю 100, 200 см3. пробірки хімічні згідно з ГОСТ 25336;

-- піпетки поградуйовані згідно з ГОСТ 29227;

-- кислота мурашина, з масовою часткою від 98 % до 100 %, ч. д. а., згідно з ГОСТ 5848;

-- нінгідрин, розчин в етиленгліколі з масовою часткою 3 %;

-- етиленгліколь, ч д. а.. згідно з ГОСТ 10164;

-- L-пролін, о. с. ч.;

-- ізопропіловий спирт, ч., згідно з ГОСТ 9805, водний розчин із масовою часткою 50 %;

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

9.2. Готування до випробування

9.2.1. Готування розчину меду

5 г меду, зваженого з точністю до 0,01 г, розчиняють у 50 см3 дистильованої води, кількісно переносять у мірну колбу на 100 см3 та доводять водою до позначки.

9.2.2. Готування стандартного розчину проліну

0,040 г проліну, зваженого з точністю до 0.001 г, розчиняють дистильованою водою в мірній колбі місткістю 50 см3. 1 см3 отриманого розчину переносять у мірну колбу місткістю 25 см3та доводять дистильованою водою до позначки.

Вміст проліну дорівнює 0,0008 г/25 см3 розчину.

Розчин готують перед кожним випробуванням.

9.3. Проведення випробування

У кожну з трьох пробірок наливають по 1 см3 мурашиної кислоти і 1см3 розчину нінгідрину. У першу пробірку додають 0,5 см3 дистильованої води, в другу -- 0.5 см3 розчину меду, в третю -- 0,5 см3 стандартного розчину проліну. Пробірки збовтують протягом 15 хв та вміщують у киплячу водяну баню на 15 хв. Далі пробірки переносять у водяну баню за температури 70 °С і витримують протягом 10 хв Пробірки виймають, додають по 5 см3 водного розчину ізопропілового спирту негайно закривають пробками та охолоджують.

Через 45 хв визначають оптичну густину зразків за довжини хвилі 510 нм проти зразка

з дистильованою водою в кюветі товщиною 10 мм.

9.4. Опрацьовування результатів

Вміст проліну (Р). мг/кг меду визначають за формулою (8).

Р=(E*E1)-640/Е0

де E -- оптична густина зразка розчину меду;

Е0 -- оптична густина зразка стандартного розчину проліну;

E1 -- вміст проліну в стандартному розчині, г;

640 -- коефіцієнт розведення.

9.5. Допустима похибка випробування

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне результатів двох випробувань. Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 10 мг на 1 кг меду.

10. Визначання електропровідності меду

10.1. Апаратура, матеріали і реактиви

-- кондуктометр (нижня межа 10"7 С) згідно з нормативними документами:

-- кондуктометрична чашечка з ппатиновим подвійним електродом (імерсійний);

-- термометр скляний лабораторний з ціною поділки 0,1 °С згідно з ГОСТ 28498;

-- баня водяна;

-- колби мірні місткістю 100, 1000 см3 згідно з ГОСТ 25336;

-- стакани хімічні місткістю 50, 100 см3 згідно з ГОСТ 25336;

-- калій хлористий, о. с. ч.. згідно з ГОСТ 4234, розчин концентрації 0,1 моль/дм3;

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709, свіжокип'ячена,

10.2. Готування до випробування

10.2.1. Готування розчину калію хлористого

Точну наважку 7,4557 г калію хлористого висушують за температури 130 °С до постійної ваги, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см3, розчиняють у прокип'яченій та охолодженій до 20 °С дистильованій воді та доводять водою до позначки. Розчин використовують лише свіжеприготованим протягом дня.

10.2.2. Визначання константи кондуктометричної чашечки

З'єднують кондуктометричну чашечку з вимірювальним приладом, наливають 40 см3 розчину калію хлористого в хімічний стакан, прополіскують цим розчином електроди разом із термометром і вимірюють електропровідність розчину за температури 20 °С. Час вимірювання повинен бути максимально коротким, щоб запобігти ефекту поляризації. Після вимірювання ретельно промивають електрод дистильованою водою та зберігають його зануреним у воду

Розраховують константу чашечки (К) за формулою (9);

К= 11,691 х 1/G

де К -- константа чашечки в см-1;

G -- виміряна величина електропровідності, мС;

11.691 -- сумарна величина електропровідності прокип'яченої води на 1 см та електропровідності розчину калію хлористого за 20 °С.

10.2.3. Готування розчину меду

Наважка меду повинна бути еквівалентна 20,0 г за визначеною сухою речовиною. Наважку розчиняють у прокип'яченій дистильованій воді, кількісно переносять у мірну колбу на 100 см3 та доводять водою до позначки.

10.3. Проведення випробування

У хімічний стакан наливають 40 см3 розчину меду та вміщують його у водяну баню до досягнення температури розчину 20 °С. Електроди промивають залишком розчину меду та проводять вимірювання електропровідності за інструкцією до кондуктометра.

10.4. Опрацьовування результатів

Електропровідність меду (Е), мС/см, визначають за формулою (10):

Е = К * G

де К -- константа чашечки, см-1;

G -- виміряна величина електропровідності, мС.

Якщо вимірювання проводилось за температури, відмінної від 20 °С. необхідно виконати коригувальні розрахунки, а саме:

температура вимірювання вища за 20 °С -- відняти 3,2 % отриманого значення на кожен градус, вище 20 °С;

температура вимірювання нижча за 20 °С -- додати 3,2 % отриманого значення на кожен градус, нижче 20 °С.

10.5. Допустима похибка випробувань

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне результатів двох випробувань. Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 0,05 мС/см.

11. Якісна реакція на наявність паді

11.1. Матеріали і реактиви

-- баня водяна;

-- пробірки, стакани хімічні згідно з ГОСТ 25336;

-- піпетки мірні місткістю 1, 2, 10 см3 згідно з ГОСТ 29227;

-- спирт етиловий ректифікований з масовою часткою 96 % згідно з ДСТУ 4221;

-- свинець оцтовокислий, ч. д. а., згідно з ГОСТ 1027, водний розчин із масовою часткою 25 %;

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

11.2. Проведення випробування

а) Спиртова реакція

Готують водний розчин (1:2) меду. 1 см3 розчину меду наливають у пробірку, додають 10 см3 етилового спирту та перемішують.

Поява молочно-білої каламуті свідчить про наявність паді

б) Реакція з оцтовокислим свинцем

Реакцію використовують для визначання паді у гречаному та вересковому медах.

Готують водний розчин (1:1) меду. У пробірку наливають 2 см3 розчину меду, додають 2 см3 дистильованої води і 5 крапель розчину свинцю оцтовокислого. Розчин перемішують і вміщують у водяну баню за температури від 80 °С до 100 °С на 3 хв.

Поява молочно-білої каламуті свідчить про наявність паді.

Правила транспортування та зберігання меду:

1. Мед транспортують із дотриманням установлених санітарних правил.

2. Під час транспортування бочки розміщують у 2--3 яруси. Кожний ярус відокремлюють прокладкою із дощок, ящики та фляги встановлюють у штабелі. Висота штабеля для фляг не більше ніж 1.5 м: для картоних ящиків не більше ніж 2 м.

3. Під час транспортування яшики, фляги та бочки щільно закріплюють або ув'язують.

4. Мед транспортують будь-яким видом транспорту відповідно до правил перевезення вантажів. що чинні для цього виду транспорту.

5. Під час перевезення автомобільним транспортом тара з медом повинна бути закрита брезентом.

6. Мед зберігають у приміщеннях, захищених від прямих сонячних променів за температури не більше ніж 25 °С. Не дозволено зберігати мед разом з отрутами та продуктами, що надають меду нехарактерний для нього запах.

7. Бочки та фляги з медом зберігають у 2--3 яруси, наливними отворами (горловиною) доверху. На підлогу та між ярусами розміщують суцільні прокладки із дощок

Ящики зберігають штабелями висотою до 2 м, встановлюючи їх на прокладки із дощок.

4. Висновок

Нормативні документи складають значну і важливу частину нормативної бази економіки країни. Вони відіграють важливу роль при розв'язанні технічних, економічних і соціальних проблем країни, тому необхідно постійно підвищувати науково-технічний рівень чинних нормативних документів, оновлювати їх з метою заміни застарілих показників і своєчасного відображення вимог економіки.

Здійснюється гармонізація міжнародних стандартів, які є засобом ліквідування технічних бар'єрів у торгівлі та міжнародному співробітництві. За станом на 01 .01.2006 р. в Україні прийнято 6295 нормативних документів, з яких 2679 нормативних документів згармонізовано з міжнародними чи європейськими стандартами. Упровадження таких нормативних документів дає змогу виробникові не тільки піднести якість вітчизняних товарів до рівня міжнародних вимог, але й забезпечити перебудову виробництва, його організацію, управління, технологію, упровадження систем якості відповідно до рівня розвинених країн світу. Усе це сприяє розвитку стандартизації в Україні, прискорює вступ до Світової організації торгівлі (WTO) та інтеграцію до світової системи економіки.

З метою забезпечення ефективного доступу українських виробників (експортерів) до міжнародних, міждержавних і національних нормативних документів існує Національний еталонний фонд нормативних документів та Інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO, які забезпечують користувачів необхідною інформацією в галузі стандартизації.

нормативний мед якість бджільництво

5. Список використаної літератури

1. Боровков, М.Ф. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами стандартизації продуктів тваринництва [Текст]: підручник для вузів / М.Ф. Боровков, В.П. Фролов, С.А. Сірко; під ред. М.Ф. Боровкова. - 3-е вид., Доп. і перероб. - СПб.: Лань, 2010. - 480 с.

2. Кругляков, Г.Н. Товарознавство продовольчих товарів [Текст]: підручник / Г.М. Кругляков, Г. У Круглякова. - Ростов н / Д.: МарТ, 2000. - 445 с.

3. Товарознавство та експертиза продовольчих товарів: підручник / В.В. Шевченка [та ін]. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 752 с.

4 Методика визначення хімічного складу та енергетичної цінності продуктів харчування, затверджена Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 р. № 3/6.

5 САС/GL 2 Етикеткування харчової цінності харчових продуктів. Настанови Кодексу. Перегляд: 1-1993. Зміна: 2003

6. Бичківський Р.В., Столярчук П.Г., Гамула П.Р. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Підруч. -- Львів: Вид-во Haц. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. -- 500 с

7. ДСТУ 2154-2003 Бджільництво. Терміни та визначення понять

8. ДСТУ 4 7:2005 Мед натуральний. Технічні умови

9. Закон України «Про бджільництво» (Затверджено: Президент України; м. Київ, 22 лютого 2000 року, № 1492-ІІІ).

10. Закон України «Про ветеринарну медицину» (Затверджено: Президент України - м.Київ 25 червня 1992 року № 2498-ХІІ (зі змінами від 5 грудня 1996 року №566/96-ВР, 30 червня 1999 року № 783-ХІV, 14 січня 2006 р.).

11. Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (Затверджено: Президент України - м.Київ, 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР).

12. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»» (Затверджено: Президент України - м. Київ, 6 вересня 2005 року, № 2809-ІV).

13. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (Затверджено: Президент України - м. Київ, 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ).

14. Закон України "Про пестициди і агрохімікати" (Затверджено: Президент України - м. Київ, 2 берзня 1995 року № 86/95-ВР).

15. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" (Затверджено: Президент України - м.Київ, 14 січня 2000 року № 1393-ХІV).

16. Закон України "Про захист прав споживачів» (Затверджено: Президент України - м.Київ, 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ).

Размещено на Allbest.ru