Аналіз нормативної бази до якості меду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Курсовий проект

на тему: "Аналіз нормативної бази до якості меду"

Виконала

студентка 5 курсу 1 підгрупи

ФХТ

Бузлукова Анастасія

Львів-2014

План

Вступ

1. Огляд літератури

2. Чинні нормативні документи до продукції з меду

3. Аналіз самого нормативного документу

4. Висновок

5. Список використаної літератури

Вступ

Міжнародні стандарти прийняті міжнародним органом стандартизації. Міжнародний стандарт запроваджується як національний за умови його прийняття центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.

Світовий досвід управління якістю був сконцентрований у пакеті міжнародних стандартів ISO:9000, прийнятих Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO)1 в березні 1987 р.

Нині до складу ISO входять 120 країн своїми національними організаціями зі стандартизації. Організаційно в ISO входять керуючі та робочі органи. Керуючі органи: Генеральна асамблея, Рада, Технічне керуюче бюро. Робочі органи: технічні комітети, підкомітети, технічні консультативні групи. З березня 1997 р. стандарти ISO почала визнавати і Україна.

Побудова системи управління якістю передбачає урахування галузевої та індивідуальної специфіки бізнесу. Інтегрована система управління якістю має бути багаторівневою, в основі - міжнародні стандарти ISO. З метою підвищення рівня якості і безпеки харчових продуктів в Україні на підприємствах харчової промисловості планується впровадження НАССР (Hazard Analisis and Critical Control Point) - системи оцінки небезпечності і критичної контрольної точки, яка є спеціалізованою системою забезпечення безпеки продуктів харчування на етапі їх виробництва. Вона базується на деяких принципах, застосування яких дає змогу виробляти безпечні продукти харчування, раціонально використовувати ресурси підприємства, чітко визначати ступінь відповідальності за безпеку серед персоналу. НАССР визначає, оцінює і контролює небезпечні чинники, що можуть впливати на виробництво. Вся система базується на двох чинниках: аналіз ризиків і контрольних критичних точок. Найбільш важливий елемент системи - це НАССР-план. Він містить основні процедури, яких необхідно дотримуватися, щоб система працювала коректно. сьогодні правила НАССР визнані в усьому світі й увійшли до Харчового кодексу -- свого роду біблії СОТ.

1. Огляд літератури.

Детальне роз'яснення щодо існуючої нормативної бази, що регламентує всі процедурні моменти, пов'язані з:

- внутрішньодержавним обігом продукції бджільництва;

- правилами розміщення, впорядкування пасік та порядком їх реєстрації;

- ветеринарно-санітарними вимогами щодо лікування та профілактики хвороб і отруєнь бджіл.

Державний комітет ветеринарної медицини України 15.09.2010 р. видав новий нормативний документ № 15-4-1-15/7905 щодо упорядкування внутрішньодержавного обігу бджолиного меду:

Державний комітет ветеринарної медицини надає роз'яснення щодо порядку оформлення та видачі ветеринарних супровідних документів на мед та продукти бджільництва:

1. Супровідні ветеринарні документи (ветеринарна довідка, ветеринарне свідоцтво Ф-2) на мед та продукти бджільництва видаються лише у випадку наявності у власника, який звертається за документом, оригіналу ветеринарно-санітарного паспорта на пасіку.

У ветеринарно-санітарному паспорті обов'язково повинна міститись інформація (не пізніше ніж за шість останніх місяців) щодо: характеристики пасіки, її ветеринарно-санітарного стану, епізоотичного благополуччя, лабораторних досліджень і лікувально-профілактичних заходів.

У супровідному документі обов'язково зазначати реєстраційний номер пасіки.

Кожна одиниця тари (місце) від партії меду, наданої до огляду, пломбується власником будь-яким доступним методом паперовою пломбою, із зазначенням на ній номера паспорта на пасіку, номера супровідного документа. Пломбу завіряти підписом особи, що видала документ, та скріплювати печаткою установи.

2. Підставою для видачі супровідних ветеринарних документів на мед, який направляється для реалізації на агропродовольчому ринку (партія не більше ніж 500 кг), або на підприємство з переробки, гомогенізації, розфасовки меду, вважати заяву (довільної форми) та оригінал ветеринарно-санітарного паспорта на пасіку та безпосередній огляд партії меду. При цьому залишати копію паспорта на пасіку разом із корінцем ветеринарного свідоцтва (у разі видачі ветеринарної довідки, копію паспорта на пасіку підшивати окремо із заявою, на якій зазначати номер ветеринарної довідки та дату її видачі).

При оформленні документів на декілька партій меду, що надійшли за відповідними ветеринарними документами, видавати супровідний документ на загальний об'єм, з обов'язковим посиланням в особливих відмітках на первинні супровідні документи. При цьому звертати увагу на відповідність ваги та кількості одиниць тари меду із даними первинних ветеринарних документів, наявність та цілісність встановлених пломб.

У разі невідповідності даних - супровідний документ не видається до встановлення походження даної продукції.

3. Підставою для видачі ветеринарної довідки або ветеринарного свідоцтва Ф-2 на мед, розфасований в індивідуальну (споживчу) тару та маркований відповідно до Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", а також такий, що направляється до кінцевого споживача (крім агропродовольчих ринків), є експертний висновок, який підтверджує проведення досліджень у акредитованій за вимогами І8О 17025 лабораторії згідно з мінімальним переліком досліджень.

4. На агропродовольчих ринках до проведення ветсанекспертизи допускати лише ті партії меду, які супроводжуються ветеринарними документами, в запломбованій належним чином тарі, що підтверджує огляд та відповідність меду до даного супровідного документа.

Реалізація меду невідомого походження забороняється.

5. Проведення всіх вищезазначених заходів є обов'язковим та ніяким чином не повинно впливати на діючі розцінки щодо видачі ветеринарних документів, огляд партії меду тощо”.

Для встановлення контролю за внутрішньодержавним обігом меду Головний державний інспектор ветеринарної медицини 14.09.2010 р. підписав розпорядження №99:

„На виконання законів України "Про ветеринарну медицину" та "Про безпечність та якість харчових продуктів", враховуючи результати засідання круглого столу із виробниками продукції бджільництва, зобов'язую:

1. Провести, відповідно до чинних вимог, реєстрацію всіх існуючих на підконтрольних територіях пасік.

1.1. Заборонити переміщення бджіл та продукції бджільництва з пасік, які не мають ветеринарно-санітарного паспорта або даних за останні шість місяців стосовно характеристики пасіки, ветеринарно-санітарного стану пасіки, епізоотичного стану пасіки, лабораторних досліджень та інформації стосовно лікувально-профілактичних заходів.

2. Внести корегувальні зміни до планів роботи щодо проведення оглядів зареєстрованих пасік, разом з цим роз'яснювати та доводити інформацію згідно із додатком 1, про що зробити відповідний запис у ветеринарно-санітарному паспорті пасіки.

3. Зобов'язати офіційних (уповноважених) лікарів ветеринарної медицини підприємств, які займаються переробкою меду, його гомогенізацією та фасуванням для внутрішнього ринку або на експорт, зібрати інформацію стосовно позитивних випадків досліджень на наявність заборонених препаратів, відомчих лабораторій підприємств, узагальнити її та до 22.09.2010 надати згідно з формою, наведеною в додатку 2, до управління ветеринарно-санітарної експертизи та безпечності харчових продуктів Державного комітету ветеринарної медицини.

4. При відборі зразків згідно з планом Державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин відбирати мед на всіх етапах заготівлі та виробництва.

5. Управлінню ветеринарно-санітарної експертизи та безпечності харчових продуктів Держкомветмедицини за результатами узагальнення отриманих даних скласти список пасічників та заготівельників меду, які становлять групу особливого ризику стосовно застосування заборонених препаратів у меду бджолиному, про що інформувати головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”.

2. Чинні нормативні документи до продукції з меду

До нормативних документів зі стандартизації відносяться: стандарти, технічні умови, технічні описи, методичні вказівки, рекомендації по стандартизації і положення. Основне місце серед них займають стандарти (документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є обов'язковим, може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги. У стандарті встановлено для загального й багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи чи характеристики, що стосуються різних видів діяльності чи їх результатів й сприяють досягненню оптимального ступеня впорядкованості в певній галузі.).і технічні умови. (нормативно-технічний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги, а також вимоги до експлуатаційних показників і методів контролю якості одного або кількох видів продукції всіх галузей господарства. В технічних умовах має бути повний комплекс вимог до продукції, її виготовлення, контролювання, приймання та постачання).

Розрізняють такі види стандартів: міжнародний, регіональний, міждержавний, національний.

Міжнародний стандарт - стандарт, прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації.

Регіональний стандарт - стандарт, прийнятий регіональною міжнародною організацією зі стандартизації.

Міждержавний- це стандарт, прийнятий державами, що приєдналися до згоди про проведення єдиної політики в галузі стандартизації, метрології й сертифікації.

Національний- це стандарт, прийнятий національним органом із стандартизації однієї країни.

За масштабами поширення стандарти поділяються на такі категорії: державний стандарт України (ДСТУ), галузевий (ГСТУ), стандарт підприємства (СТП), технічні умови України (ТУУ):

· Державний стандарт України (ДСТУ) - головний нормативний документ зі стандартизації в країні, який належить безумовному виконанню органами виконавчої влади, усіма підприємствами та громадянами, на діяльність яких поширюється дія стандарту. ДСТУ затверджується Державним комітетом України зі стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України), а в галузі будівництва - Державним комітетом України зі справ містобудівництва та архітектури.

· Галузевий стандарт (ГСТУ) затверджується міністерством (відомством). ГСТУ розробляють на продукцію, послуги за відсутності державних стандартів України чи у випадку необхідності встановлення вимог, що перебільшує чи доповнює вимоги ДСТУ. Галузевий стандарт не повинен перечити державному й підлягає безумовному виконанню підприємствами та організаціями, які входять у сферу управління органа, який затвердив його.

· Стандарт підприємства (СТП) затверджується та використовується тільки на конкретному підприємстві; розробляється на продукцію (процеси, послуги), яку виготовляють (здійснюють, надають) тільки конкретні підприємства.

· Стандарти підприємства не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних та галузевих стандартів.

· Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, розроблений для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, винахідником) і споживачем (замовником) продукції, на яку відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизувати вимоги даних документів).

· Технічні умови бувають двох типів: ТУ, що є невід'ємною частиною комплекту нормативних документів на продукцію (вироби, послуги) і ТУ, що є самостійним документом.

Нормативно-правові акти та нормативні документи щодо меду бджолиного, його виробництва, заготівлі і управління якістю:

1. Закон України «Про бджільництво» (Затверджено: Президент України; м. Київ, 22 лютого 2000 року, № 1492-ІІІ).

2. Закон України «Про ветеринарну медицину» (Затверджено: Президент України - м.Київ 25 червня 1992 року № 2498-ХІІ (зі змінами від 5 грудня 1996 року №566/96-ВР, 30 червня 1999 року № 783-ХІV, 14 січня 2006 р.).

3. Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (Затверджено: Президент України - м.Київ, 23 грудня 1997 року № 771/97-ВР).

4. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»» (Затверджено: Президент України - м. Київ, 6 вересня 2005 року, № 2809-ІV).

5. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (Затверджено: Президент України - м. Київ, 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ).

6. Закон України "Про пестициди і агрохімікати" (Затверджено: Президент України - м. Київ, 2 берзня 1995 року № 86/95-ВР).

7. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" (Затверджено: Президент України - м.Київ, 14 січня 2000 року № 1393-ХІV).

8. Закон України "Про захист прав споживачів» (Затверджено: Президент України - м.Київ, 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ).

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок вилучення, утилізації та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів" ( № 1065 від 28 грудня 1995 р.).

10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» (№ 1599 від 29 листопада 2001 р.)

11. Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду: 18. Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну медоносних бджіл, джмелів і люцернових бджіл-листорізів (Затверджено: Міністерство аграрної політики України, Державний департамент ветеринарної медицини - наказ № 71 від 14 червня 2004 р.; зареєстровано: Міністерство юстиції України - 23 червня 2004 р. за № 768/9367).

12. Про внесення змін до ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (Затверджено: Міністерство аграрної політики України, Державний департамент ветеринарної медицини - наказ № 36 від 25 квітня 2005 р.; зареєстровано: Міністерство юстиції України - 17 травня 2005 р. за № 525/10805).

13. Обов'язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2) (Затверджено: наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 3.11.1998 №16 (у редакції наказу Державного департаменту ветеринарної медицини від 18.11.2003 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2004 за №549/9148). Зміни згідно з наказом Держдепартаменту ветмедицини від 27.09.2004 №107; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.10.2004 за №1249/9848).

14. Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю (зі змінами відповідно до наказу Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 38 від 19.10.99 р.) (Затверджено: наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 серпня 1997 р. № 27, зареєстровано в Мін'юстї України 20.08.1997 р. за № 326/2130).

15. Інструкція "Про порядок вилучення з реалізації (конфіскації) небезпечних для здоров'я продуктів харчуваня, хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів"(Затверджено наказом МОЗ від 14.04.95 за № 68, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.11.1995 р. за № 416/952).

16. Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл (Затверджено: Головним державним інспектором ветеринарної медицини, наказ № 9 від 30 січня 2001 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2001 р. за № 131/5322).

17. Інструкція щодо ліквідації та профілактики заразних хвороб бджіл.

18. ДСТУ 2154-2003 Бджільництво. Терміни та визначення понять.

19. ДСТУ 2296-93 Система сертифікації УкрСЕПРО. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування

20. ДСТУ 3145-95 Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Загальні вимоги.

21. ДСТУ 4497:2005 Мед натуральний. Технічні умови.

22. ДСТУ 4835:2007 Товарні пасіки. Племінні пасіки. Зоотехнічні та ветеринарно-санітарні вимоги до утримання бджіл.

23. ДСТУ Бджільництво. Інвентар та пасічні будівлі. Методи та режими дезінфекції.

24. ДСТУ Мед і продукти бджільництва. Визначання кількості мікроорганізмів. Метод підраховування колоній за температури 30 ?С.

25. ДСТУ Мед і продукти бджільництва. Підраховування кількості коліформ. Метод підраховування колоній і метод визначання найімовірнішого числа (НІЧ) за температури 30 ?С.

26. ДСТУ Мед і продукти бджільництва. Горизонтальний метод виявлення та підраховування ентеробактерій (Enterobacteriaceae).

27. ДСТУ Мед і продукти бджільництва. Метод виявлення ентомопатогенних для бджіл мікроорганізмів.

28. СОУ 01.25-37-371:2005 Ветеринарно-санітарна експертиза меду і продуктів бджільництва. Порядок проведення.

29. СОУ 01.25-37-373:2005 Гомогенізація меду бджолиного. Загальні вимоги..

До міжнародних нормативних документів щодо меду бджолиного входять:

1. Codex Standard for Haney (Codex Alimentarius) 12-1981, Rev. 2 (2001), Adopted in 1981/ Revisions 1987 and 2001 (Стандарт Кодексу щодо меду).

2. Директиви Ради ЄС 2001/110 від 20 грудня 2001 р. «Стосовно меду» (Council directive 2001/110/EC of 20 December 2001 relating to honey. - Official Journal of the European Communities L 10, 12.1.2002, - P. 47-52).

3. Директиви Ради ЄС № 1804/1999 від 19 липня 1999 р.(Council regulation (EC) No 1804/1999 supplementing Regulation (EEC) No 2092/91 - Official Journal of the European Communities L 222, 24.08.1999, - H. 1-28).

4. Директива Ради 86/363/ЄЕС від 24 липня 1986 р. Про максимально допустимі залишки пестицидів в середині та на поверхні харчових продуктів тваринного походження.

5. Директива Ради 96/23/ЄС від 29 квітня 1996 р. про заходи для моніторингу деяких речовин та їхніх залишків у живих тваринах і продуктах тваринного походження та скасування Директив 85/358/ЄЕС і 86/469/ЄЕС та Рішень 89/187/ЄЕС і 91/664/ЄЕС.

6. Директива Ради 97/78/ЄС від 18 грудня 1997 р., що встановлює принципи організації ветеринарних перевірок продуктів, що надходять у Співтовариство з третіх країн.

7. Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 р. про зближення законодавств у державах-членах щодо етикетування, представлення та рекламування харчових продуктів.

8. Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/95/ЄС від 3 грудня 2001 р. про загальну безпеку продукції.

9. Директива Ради 2002/99/ЄС від 16 грудня 2002 р. про ветеринарно-санітарні правила, що регулюють виробництво, оброблення, розподіл та ввезення продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною.

10. Постанови Ради ЕЄС 93/465 від 22 липня 1993 р. (Council Decision 93/465/EEC of 22 July 1993 concerning the modules for the various phases of the conformity assessment procedures and the rules for the affixing and use of the CE conformity marking, which are intended to be used in the technical harmonization directives. - Official Journal of the European Communities L 220, 30/08/1993, - P. 3-39).

11. Регламент Європейського парламенту і Ради 178/2002/ЕС від 28 січня 2002 року щодо встановлення загальних принципів та вимог законодавства про харчові продукти, заснування Європейського органу харчової безпеки і встановлення процедур у сфері безпеки харчових продуктів.

12. Регламент (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту і Ради від 29 квітня 2004 р. про гігієну харчових продуктів.

13. Регламент (ЄС) № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради від 29 квітня 2004 року про встановлення конкретних гігієнічних правил для харчових продуктів тваринного походження.

14. Регламент (ЄС) № 854/2004 Європейського Парламенту і Ради від 29 квітня 2004 року про встановлення конкретних правил організації офіційного контролю продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною.

15. Регламент (ЄС) № 1935/2004 Європейського Парламенту і Ради від 27 жовтня 2004 року про матеріали та вироби, що контактують з харчовими продуктами, та скасування Директив 80/590/ЄЕС і 89/109/ЄЕС.

16. Регламент (ЄС) № 2073/2005 Комісії від 15 листопада 2005 р. про мікробіологічні критерії для харчових продуктів.

17. Регламент (ЄС) № 401/2006 Комісії від 23 лютого 2006 р., що встановлює методи відбирання проб та аналізу для офіційного контролю рівнів мікотоксинів у харчових продуктах.

18. Регламент (ЄС) № 1662/2006 Комісії від 6 листопада 2006 р., що змінює Регламент (ЄС) № 853/2004 Європейського Парламенту і Ради про встановлення конкретних гігієнічних правил для харчових продуктів тваринного походження.

19. Регламент (ЄС) № 1663/2006 Комісії від 6 листопада 2006 р., що змінює Регламент (ЄС) № 854/2004 Європейського Парламенту і Ради про встановлення конкретних правил організації офіційного контролю продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною.

20. Регламент (ЄС) № 1881/2006 Комісії від 19 грудня 2006 р. про максимальні рівні контамінантів у харчових продуктах.

21. Регламент (ЄЕС) № 737/90 Ради від 22 березня 1990 р. про умови імпорту сільськогосподарської продукції, що походить з третіх країн, після аварії на Чорнобильській АЕС.

22. Регламент (ЄЕС) № 315/93 Ради від 8 лютого 1993 р. про процедури Співтовариства для контамінантів у харчових продуктах.

23. Регламент (ЄЕС) № 2377/90 Ради від 26 червня 1990 р. про процедуру встановлення максимально допустимих залишків ветеринарних препаратів у харчових продуктах тваринного походження.

24. Регламент (Євратом) № 2218/89 Ради від 18 липня 1989 р., що змінює Регламент (Євратом) № 3954 про максимально дозволені рівні радіоактивного забруднення харчових продуктів і кормів після аварії на Чорнобильській АЕС або іншого випадку радіологічної аварії.

25. CAC/RCP 1-1969 General Principles of Food Hygiene recommended by the Codex Alimentarius Commission (Загальні принципи гігієни харчових продуктів. Рекомендований міжнародний Звід правил і норм).

26. CAC/GL 21-1997 Principles for the Establishment and Application of Microbiological Criteria for Foods (Принципи розроблення та застосування мікробіологічних критеріїв для харчових продуктів. Настанови Кодексу).

27. CAC/GL 30-1999 Принципи та настанови проведення оцінки мікробіологічного ризику.

3. Аналіз самого нормативного документу

Основним нормативним документом до якості меду є ДСТУ 4497:2005. Цей стандарт поширюється на мед натуральний квітковий і мед натуральний квітковий з домішкою паді -- натуральну солодку речовину, що виробляється медоносними бджолами з нектару квітів або виділень з живих частин рослин або з комах, які паразитують на живих частинах рослин. які бджоли збирають, перетворюють змішуванням з особливими речовинами, що ними виробляються. заготовляють та залишають у медових стільниках для визрівання і досягнення потрібної кондиції. Використовують як харчовий продукт, а також у харчовій промисловості.

Технічними вимогами даного документу є:

1 Мед натуральний за походженням ділять на квітковий (монофлорний або поліфлорний) та квітковий з домішками паді.

2 За способом отримання розрізняють мед натуральний центрифужний, пресовий та стільниковий (ДСТУ 2154).

3 За органолептичними показниками мед натуральний повинен відповідати вимогам.

4. За показниками радіаційної безпеки мед натуральний повинен відповідати вимогам ДР [7].

Норми пакування меду:

1 Мед натуральний фасують у тару місткістю від 0,005 дм3 до 200 дм3:

-- скляні банки згідно з ГОСТ 5717 або іншу скляну тару згідно з чинними нормативними документами;

-- металеві лаковані банки згідно з ГОСТ 5981 або металеві бочки з матеріалів, дозволених МОЗ України згідно з чинними нормативними документами;

-- стакани чи туби з алюмінієвої фольги з лаковим покривом для харчової промисловості згідно з чинними нормативними документами;

-- банки, стакани, коробочки або пакетики полімерні згідно з чинними нормативними документами. які мають дозвіл МОЗ України;

-- посудини керамічні глазуровані згідно з чинними нормативними документами;

-- фляги з нержавіючої сталі, алюмінію або алюмінієвих сплавів згідно з чинними нормативними документами;

-- бочки та бочата дерев'яні згідно з ГОСТ 8777, виготовлені з буку, берези, верби, липи, осики та вільхи з парафіновою поверхнею всередині, вологість деревини не більше 16 %, або з плівковими мішками-вкладишами згідно з ГОСТ 19360.

-- бочки з полімерних матеріалів, дозволених МОЗ України для використовування у харчовій промисловості.

2. Споживацька тара повинна бути закупорена герметично металевими або пластиковими кришками, методом закатування чи нагвинчування, полімерна тара повинна бути закупорена кришками, що знаходяться у комплекті з банками чи запаяна харчовою фольгою згідно з ГОСТ 745. Дозволено застосовувати прокладки з гуми, дозволеної Міністерством охорони здоров'я України для використовування в харчовій промисловості.

3. Споживацька та інша тара повинна забезпечувати зберігання продукції.

4. Споживацьку тару місткістю від 0,01 дм3 до 1,5 дм3 пакують для транспортування в картонні ящики згідно з ГОСТ 13512, ГОСТ 13516. розраховані на масу нетто не більше ніж 30.0 кг або застосовують термоусадкову плівку згідно з ГОСТ 25951.

5. Споживацьку тару укладають в ящики щільними рядами з прокладками із гофрованого картону згідно з ГОСТ 7376. ГОСТ 7933 у горизонтальних рядах або перекладають прокладками згідно з ГОСТ 9142. Ящики із гофрованого картону повинні бути оклеєні стрічкою на паперовій основі згідно з ГОСТ 18251 або поліетиленовою стрічкою з липким шаром згідно з ГОСТ 20477 шириною від 70 мм до 100 мм.

6. Допустимі відхили об'єму фасованої продукції для окремих одиниць застосованої тари від номінальної кількості не повинні перевищувати значень. %:

Понад0.005 дм3 до 0,1 дм3 включ.± 6.0

» 0.1 дм3 » 0.5 дм3 » ± 4.0

» 0,5 дм3 » 1,0 дм3 » ±2.5

» 1.0 дм3 » 3,0 дм3 » ±1.5

7. Тару заповнюють медом не більше ніж на 95 % від її повного об'єму.

Вимоги щодо маркування меду:

1. Кожну одиницю споживацької тари маркують наклеюванням етикетки або друкарським способом безпосередньо на пакованні. Марковання повинне містити таку інформацію:

-- назву та адресу виробника і місце виготовлення;

-- назву продукту;

-- ґатунок (вищий або перший);

-- рік збору меду;

-- дату фасування;

-- масу нетто;

-- термін придатності до споживання;

-- штрих-код EAN продукції згідно з ДСТУ 3145;

-- знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (для продукції, яка пройшла сертифікацію);

-- харчова та енергетична цінність 100 г меду згідно з додатком А;

-- познаку цього стандарту.

Дозволено наносити додаткову інформацію, що характеризує продукт і не суперечить чичному законодавству.

2. При поставках на експорт текст марковання -- за договором-контрактом

3. Транспортне марковання згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційних знаків «Крихке, обережно!» «Верх!» та марковання, що характеризує продукцію. Марковання повинно містити таку інформацію:

-- адресу підприємства-відправника, назву та товарний знак;

-- назву продукту;

-- рік збору меду;

-- ґатунок (вищий або перший):

-- дату пакування,

-- масу нетто пакувальної одиниці;

-- кількість пакувальних одиниць;

-- термін придатності до споживання;

-- познаку цього стандарту.

4. На бочки та бідони марковання наносять наклеюванням ярлика чи нанесенням чіткого відбитку трафаретом.

Вимоги безпеки:

1. Під час виробництва меду натурального та його фасування треба керуватися вимогами галузевих нормативних документів із техніки безпеки та інструкціями з охорони праці.

2. Вимоги до технологічного устатковання -- згідно з ГОСТ 12.2.124.

3. Приміщення повинні бути обладнані вентиляцією згідно з СНиП 2.04.05 [8]. яка забезпечує чистоту робочої зони.

4. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати граничнодопустимі концентрації, зазначені в ГОСТ 12.1.005.

5. Освітлення приміщень повинно відповідати вимогам СНиП 11-4 [9].

6. Пожежна безпека -- згідно з ГОСТ 12.1.004.

Вимогою охорони довкілля є контроль за станом довкілля, який передбачає охорону атмосферного повітря, очищення стічних вод, охорону ґрунту, повинен здійснюватись відповідно до вимог ДСП 201 [10], СанПиН 4630 [11], СанПиН 42-128-4690 [12] та ГОСТ 17.2.3.02.

Правилами приймання меду є:

1. Мед постачають партіями

Партією вважають будь-яку кількість меду фасованого в однорідну тару і оформленого одним документом про якість.

2. У документі про якість повинно бути зазначено:

-- назву підприємства-виробника та його адресу;

-- назву продукту;

-- рік збору меду;

-- кількість пакувальних одиниць у партії;

-- масу нетто партії;

-- дату видачі документів;

-- дані результатів аналізу меду;

-- дату фасування (для підприємств, що фасують мед);

-- познаку цього стандарту.

3. Для перевірки якості натурального меду від кожної партії меду скпадають вибірку транспортних одиниць.

4. Вибірку складають із пакувальних одиниць, відібраних із різних місць партії або з одиниць продукції, взятих у довільному порядку з кожної відібраної транспортної одиниці.

5. Вибірку проводять із продукції, упакованої в неушкоджену тару. Від продукції в ушкодженій тарі вибірку проводять окремо.

6. Кожна партія меду підлягає перевірянню за станом пакування і маркування (на відповідність розділам 5 і 6), органолептичними показниками (на відповідність таблиці 1), фізико-хімічними показниками (на відповідність таблиці 2) за методами контролювання, зазначеними в розділі 10.

7. Періодичність перевіряння показників безпеки в меді натуральному встановлюють згідно з МР 4.4.4-108 [13].

8. Визначають вміст антибіотиків, показник епектропровідності меду, якісну реакцію на наявність паді, пилковий аналіз та видовий склад пилкових зерен меду за вимогою споживача.

9.У разі незадовільних результатів випробувань хоча б за одним показником, проводять повторні випробування на виборці, взятій з тієї самої партії продукції.

Результати повторних випробувань поширюються на всю партію.

Методами контролю якості меду є:

1. Відбирання проб

1.1. Точкову пробу відбирають із кожної відібраної пакувальної одиниці.

Проби рідкого меду відбирають трубчатим алюмінієвим пробовідбірником діаметром від 10 мм до 12 мм. занурюючи його по вертикальній осі на всю довжину тари. Пробовідбірник виймають, дають стекти меду із зовнішньої поверхні, а потім виливають мед із пробовідбірника в спеціально підготовлений чистий, сухий посуд.

Закристалізований мед із тари місткістю 25 дм3 і більше відбирають конічним щупом довжиною не менше ніж 500 мм із прорізом по всій довжині. Щуп занурюють під кутом від краю поверхні меду на всю його глибину. Чистим, сухим шпатепем відбирають верхню, середню та нижню частини вмісту щупа.

Мед. пакований в тару місткістю від 0,25 дм3 до 1.0 дм3. виймають шпателем рівномірно для складання об'єднаної проби.

Для відбирання проби із стільників вирізають 5 шматочків стільників розміром 5 см * 5 см, зрізають воскові кришечки, мед відокремлюють фільтруванням крізь металеву сітку з отворами в діаметрі не больше ніж 0.5 мм або марлю.

1.2. Об'єднану пробу складають із точкових проб, старанно перемішують і потім виділяють середню пробу, маса якої повинна бути не менше ніж 500 г.

1.3. Середню пробу ділять на дві частини, кожна масою не менше ніж 200 г, вносять у дві чисті сухі скляні банки, щільно закупорюють та опечатують. Одну банку передають у лабораторію для аналізу, другу зберігають до закінчення приймання на випадок повторного аналізу

1.4. На запечатану банку наклеюють етикетку з позначанням:

-- дати та місця відбирання проби;

-- номера документа про якість.

1.5. Проби для визначання вмісту токсичних елементів готують згідно з ГОСТ 26929.

2. Органолептичні методи контролювання

2.1. Колір, кристалізацію меду та наявність ознак бродіння визначають візуально за денного освітлення в стакані прозорого скла, об'ємом не менше ніж 100 см3 у кожній відібраній пакувальній одиниці

Ознаками бродіння вважають активне піноутворення на поверхні або в масі меду, газовиділення. наявність специфічного запаху та присмаку.

2.2. Смак меду визначають, смакуючи кілька грамів меду. Мед повільно притискають язиком до піднебіння. Послідовно проводять дві дегустації меду.

2.3. Аромат меду

Наважку меду (30--40) г вміщують у скляну бюксу або стакан, щільно закривають кришкою і нагрівають на водяній бані за температури до 45 °С 10 хв. Кришку відкривають, наближають склянку до ніздрів, повільно вдихаючи над нею повітря 2--3 рази.

Повторне визначання проводять на іншій пробі меду.

2.4. Консистенція меду

Щоб визначити консистенцію, шпатель занурюють у мед за температури 20 °С, піднімають його та оцінюють характер стікання меду:

-- рідка консистенція -- на шпателі лишається невелика кількість меду, який швидко стікає дрібними краплями;

-- в'язка консистенція -- на шпателі лишається значна кількість меду, який стікає великими, видовженими краплями;

-- дуже в'язка -- на шпателі залишається значна кількість меду, який під час стікання утворює довгі смужки;

-- щільна -- шпатель занурюють у мед під тиском.

2.5. Механічні домішки

2.5.1. Апаратура та матеріали:

-- терези лабораторні 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

-- шафа-термостат сушильна;

-- термометр ртутний лабораторний до 100 °С згідно з ГОСТ 28498;

-- сітка металева латунна, що має 100 отворів на 1 см2;

-- стакани скляні місткістю 200 см3 згідно з ГОСТ 25336;

-- циліндр мірний місткістю 100 см3 згідно з ГОСТ 1770;

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709

2.5.2. Проведення випробування

а) 50 г меду розчиняють повністю в 50 cmj теплої дистильованої води, розчин переливають у циліндр і визначають ступінь забруднення продукту. Видимі механічні домішки осідають на дно циліндру або спливають на поверхню.

б) Металеву сітку кладуть на хімічний стакан, накладають на неї 50 г меду та вміщують стакан у сушильну шафу за температури 60 °С. Мед повинен повністю стекти в стакан.

3. Метод пилкового аналізу

3.1. Апаратура, матеріали і реактиви:

-- мікроскоп біологічний із збільшенням 1000 х;

-- камера Горяєва для підрахунку формених елементів крові;

-- центрифуга електрична зі швидкістю обертів до 5000 об/хв;

-- терези лабораторні 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

-- пробірки центрифужні згідно з ГОСТ 25336;

-- баня водяна;

~ термометр ртутний лабораторний до 100 °С згідно з ГОСТ 28498;

-- стакани хімічні місткістю 100 см3 згідно з ГОСТ 25336;

-- спирт етиловий ректифікований з масовою часткою 96 % згідно з ДСТУ 4221;

-- фуксин основний кристалічний, спиртовий розчин із масовою часткою 10 %;

-- ангідрид оцтовий, х. ч., згідно з ГОСТ 5815;

-- кислота оцтова льодяна, х. ч.. згідно з ГОСТ 61;

-- кислота сірчана концентрована, щільністю 1,84 г/ см3 х. ч., згідно з ГОСТ 4204;

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

3.2. Проведення випробування

У хімічному стакані зважують 20 г меду з точністю до 0.01 г, додають 40 см3 дистильованої води, вміщують розчин у водяну баню за температури 45 °С і нагрівають до повного розчинення меду. Далі розчин меду переливають у центрифужні пробірки та центрифугують зі швидкістю від 2500 об/хв до 3000 об/хв протягом 15 хв. З кожної пробірки зпивають верхній шар, до осаду додають по 2 см3 дистильованої води, перемішують та виливають всі розчини в одну пробірку. Центрифугують як зазначено вище. Розчин зливають, із осаду беруть краплю, переносять на предметне скло. Після незначного підсихання фіксують її вміст краплею спиртового фуксину та накладають покрівне скло. Зразок розглядають під мікроскопом за збільшення 1000 х.

У квітковому меді з домішками паді знаходять водорості. Наявність значної кількості дріждже-вих клітин, характерна для меду з ознаками бродіння (закисання).

3.2.1. Визначання видового складу пилкових зерен

Осад пилкових зерен готують відповідно до 10.3.2. У пробірку з осадом краплями, щоб запобігти розбризкування, доливають 3 см3 суміші оцтового ангідриду і концентрованої сірчаної кислоти (9:1). Вміст пробірки ретельно перемішують та вміщують її у водяну баню за температури 80 °С на 2 хв. Пробірку знову центрифугують 15 хв зі швидкістю від 2500 об/хв до 3000 об/хв. Осад промивають льодяною оцтовою кислотою, а потім 2--3 рази дистильованою водою до зникнення запаху оцтової кислоти. Рідину зливають з осаду після кожного промивання та центрифугування протягом 15 хв.

Пробірку з осадом обережно перевертають та вміщують на фільтрувальний папір для видалення води. До осаду додають 0,1 см3 дистильованої води, розмішують, беруть краплю та вміщують ЇЇ в камеру Горяєва для підрахунку пилкових зерен та визначання їх видового складу.

Суспензію пилкових зерен наносять на обидві сітки камери, швидко накладають покрівне скло, щоб надлишок рідини стікав у жолобки. Під мікроскопом нараховують не менше 200 пилкових зерен, реєструють їх видовий склад відповідно до додатка Б. Кількість пилкових зерен кожного виду розраховують за формулою;

X = 100а/b

де X -- кількість пилкових зерен кожного виду. %;

а -- підраховане число пилкових зерен кожного виду, шт.;

b -- загальне число підрахованих пилкових зерен, шт.

4. Визначання масової частки води

4.1. Апаратура, матеріали і реактиви:

-- рефрактометр із ціною поділки шкали не більше ніж 1 10_3;

-- баня водяна;

-- термометр ртутний лабораторний до 100 °С згідно з ГОСТ 28498;

-- пробірки скляні згідно з ГОСТ 25336.

4.2. Готування до випробування

Для проведення випробування використовують рідкий мед.

Закристалізований мед вносять у пробірку, щільно закривають гумовою пробкою і нагрівають на водяній бані за температури 60 °С до повного розчинення кристалів. Потім пробірку охолоджують до кімнатної температури. Воду, зконденсовану на внутрішній поверхні стінок пробірки і масу меду старанно змішують скляною паличкою.

4.3. Проведення випробування

Одну краплю рідкого меду наносять на призму рефрактометра і вимірюють коефіцієнт заломлення.

4.4. Опрацьовування результатів

Отриманий коефіцієнт заломлення перераховують на масову частку води в меді.

Якщо визначання проводять за температури нижче або вище 20 °С. запроваджують поправку: для температури вище 20 °С додають до показника заломлення 0.00023 на 1 °С; для температури нижче 20 °С відраховують від показника заломлення 0,00023 на 1 °С.

4.5. Допустима похибка випробування

Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 0,1 %.

5. Визначання масової частки відновлювальних сахарів та сахарози

5.1. Апаратура, матеріали і реактиви

-- терези лабораторні 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

-- колориметр фотоелектричний;

-- секундомір;

-- баня водяна;

-- колби мірні місткістю 100. 500, 1000 см 3 згідно з ГОСТ 1770;

-- колби конічні місткістю 100 см 3 згідно з ГОСТ 25336,

-- бюретка місткістю 25 см3 з ціною поділки 0.1 см3 згідно з ГОСТ 29251;

-- піпетки поградуйовані місткістю 1--20 см3 згідно з ГОСТ 29227;

-- стакани хімічні місткістю 100, 200 см3 згідно з ГОСТ 25336;

-- термометр ртутний лабораторний до 100 °С з ціною поділки 1 °С згідно з ГОСТ 28498;

-- папір фільтрувальний згідно з ГОСТ 12026,

-- натрію гідроокис, ч. д. а., згідно з ГОСТ 4328, та розчини концентрації 2,5 моль/дм3та розчин із масовою часткою 25 %;

-- сахароза, х. ч., згідно з ГОСТ 5833;

-- кислота соляна концентрована, щільністю 1,19 г/см3, х. ч., згідно з ГОСТ 3118;

-- калій залізосиньородистий згідно з ГОСТ 4206;

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709;

-- метиловий оранжевий, розчин у гарячій дистильованій воді з масовою часткою 0,2 %.

5.2. Готування до випробування

5.2.1. Готування розчину калію залізосиньородистого

1.0 г калію залізосиньородистого розчиняють дистильованою водою в мірній колбі місткістю 100 см3 та доводять до позначки.

5.2.2. Готування стандартного розчину інвертованого цукру

0,381 г (зваженої з похибкою не більше ніж 0,001 г) заздалегідь висушеної в ексикаторі протягом З діб сахарози, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 200 см3. У колбу доливають 80 см3 дистильованої води та додають 5 см3 концентрованої соляної кислоти. Колбу вміщують у нагріту до 80 °С водяну баню, нагрівають її вміст до 67--70 °С, витримують за цієї температури рівно 5 хв та негайно охолоджують до 20 °С. Далі в колбу додають 1 краплю розчину метилового оранжевого, нейтралізують її вміст розчином натрію гідроокису з масовою часткою 25 % (до світло-жовтого забарвлення) та доводять дистильованою водою до позначки.

Концентрація стандартного розчину інвертованого цукру становить 0,4 г на 200 см3 або 2 мг на 1 см3.

5.2.3. Побудова калібрувального графіка

У сім конічних колб місткістю 100 см3 наливають по 20 см3 розчину калію залізосиньородистого. по 5 см3 розчину натрію гідроокису, концентрації 2,5 моль/дм3та додають відповідно в кожну колбу 5,5; 6.0; 6,5; 7,0; 7,5; 8,0; 8,5 см3 стандартного розчину інвертованого цукру, (що відповідає 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 мг інвертованого цукру). У кожну колбу додають відповідно 4,5; 4,0; 3,5; 3,0; 2,5; 2,0; 1,5 см3 дистильованої води (об'єм суміші в кожній колбі повинен бути 35 см3). Вміст колб нагрівають до кипіння, кип'ятять рівно 1 хв та негайно охолоджують до кімнатної температури.

Вимірюють оптичну густину зразків на фотоелектроколориметрі за довжини хвилі 440 нм проти води в кюветі товщиною 10 мм.

На міліметровому папері будують калібрувальний графік Для цього по осі ординат відкладають виміряні в кожному зразку показники оптичної густини, по осі абсцис -- вміст інвертованого цукру в мг, а точки перетинання їх на графіку з'єднують прямою лінією.

5.3. Проведення випробування

5.3.1. Готування розчину меду

2.0 г меду зважують із похибкою не більше ніж 0,01 г, розчиняють у 20--30 см3 дистильованої води, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 100 см3та доводять до позначки (концентрований розчин меду).

10 см3 цього розчину переносять у мірну колбу місткістю 100 см3та доводять дистильованою водою до позначки (розведений розчин меду).

5.3.2. Визначання масової частки відновлювальних сахарів до інверсії'

У дві конічні копби місткістю 100 см3 (паралельні зразки) наливають по 20 см3 розчину калію залізосиньородистого, по 5 см3 розчину натрію гідроокису концентрації 2.5 моль/дм3 і по 10 см3 розведеного розчину меду. Вміст колб нагрівають до кипіння, кип'ятять рівно 1 хе та швидко охолоджують до кімнатної температури.

Вимірюють оптичну густину паралельних зразків на фотоелектроколориметрі за довжини хвилі 440 нм проти води в кюветі товщиною 10 мм.

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне значення оптичної густини двох паралельних зразків Допустима розбіжність між результатами двох паралельних визначань не повинна перевищувати 5 %.

Кількість відновлювальних цукрів до інверсії, мг, знаходять на калібрувальному графіку відповідно до отриманого середнього значення оптичної густини двох паралельних зразків.

5.3.3. Масова частка відновлювальних сахарів після інверсії

У мірну колбу місткістю 200 см3 наливають 20 см3 концентрованого розчину меду, додають 80 см3 дистильованої води та 5 см3 концентрованої соляної кислоти Колбу вміщують у нагріту до 80 °С водяну баню, нагрівають її вміст до 67--70 °С, витримують за цієї температури рівно 5 хе та негайно охоподжують до кімнатної температури. У колбу додають 1 краппю метилового оранжевого, нейтралізують вміст розчином натрію гідроокису з масовою часткою 25 % (до світло-жовтого забарвлення) та доводять дистильованою водою до позначки.

У дві конічні колби місткістю 100 см3 (паралельні зразки) додають по 10 см3 отриманого інвертованого розчину меду, по 20 см3 розчину калію залізосиньородистого та по 5 см3 розчину натрію гідроокису концентрації 2.5 моль/дм3. Вміст колб нагрівають до кипіння, кип'ятять рівно 1 хв та швидко охолоджують до кімнатної температури.

Оптичну густину паралельних зразків вимірюють на фотоелектроколориметрі за довжини хвилі 440 нм проти води в кюветі товщиною 10 мм.

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне значення оптичної густини двох паралельних зразків. Допустима розбіжність між результатами двох паралельних визначань не повинна перевищувати 5 %.

Кількість відновлювальних сахарів після інверсії, мг. беруть на калібрувальному графіку відповідно до отриманого середнього значення оптичної густини двох паралельних зразків.

5.4. Опрацьовування результатів

Масову частку відновлювальних сахарів до інверсії (X,). % на безводну речовину вираховують за формулою (2):

X, = 5 * а

де а, -- кількість відновлювальних сахарів. мг взятих із калібрувального графіка.

Масову частку відновлювальних сахарів після інверсії (Х2). %. вираховують за формулою (3):

Х2 = 5 а2

де а2 -- кількість відновлювальних сахарів. мг. знайдених на калібрувальному графіку.

5.5. Визначання масової частий сахарози

Масову частку сахарози (С). %, вираховують за формулою (4):

С = (Х2-Х1)

де X, -- масова частка відновлювальних сахарів до інверсії. %;

Х2 -- масова частка відновлювальних сахарів після інверсії, %;

Масову частку відновлювальних сахарів та сахарози. %. на безводну речовину вираховують множенням отриманих величин на коефіцієнт:

100/(100 -- w),

де w--масова частка води в меді, %.

6. Визначання діастазного числа

6.1. Апаратура, матеріали і реактиви

-- терези лабораторні 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

-- колориметр фотоелектричний;

-- рН-метр із ціною поділки 0,1 одиниці pH;

-- баня водяна;

-- пробірки, стакани хімічні згідно з ГОСТ 25336;

-- піпетки мірні згідно з ГОСТ 29227;

-- колби мірні 50 см3, циліндри мірні згідно з ГОСТ 1770;

-- секундомір;

-- крохмаль розчинний для іодометрії. ч., згідно з ГОСТ 10163. розчин із масовою часткою 0.25 %;

-- кислота оцтова льодяна, х. ч., згідно з ГОСТ 61, розчин концентрації 0.2 моль/дм3;

-- натрій оцтовокислий 3-водний, х. ч., згідно з ГОСТ 199. розчин концентрації 0,2 моль/дм3;

-- натрій хлористий, ч. д. а., згідно з ГОСТ 4233. розчин концентрації 0.1 моль/дм3;

-- 2.4-динітрофенол. ч. д. а.;

-- йод. стандарт-титр 0.1 моль/дм3, водний розчин концентрації 0,25 моль/дм3;

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709.

6.2. Готування до випробування

6.2.1. Готування 0,2 М ацетатного буферного розчину pH 5.0

Ацетатний буферний розчин готують, змішуючи одну об'ємну частину розчину оцтової кислоти і три об'ємних частини розчину оцтовокислого натрію до pH 5,0. Перевіряють pH розчину потенціометрично і у випадку відхилу від pH 5.0. його корегують, доданням розчину оцтової кислоти або розчину оцтовокислого натрію.

Точно вимірюють об'єм отриманого буферного розчину та розчиняють у ньому 2,4-динітрофе-нол так, щоб його масова частка становила 0,14 %. (тоді в комбінованому реактиві. 8.6.2.3, масова частка 2.4-динітрофенолу складе 0,05 %).

6.2.2. Готування розчину крохмалю

0,250 г крохмалю, зваженого з похибкою не більше ніж 0,001 г, розчиняють у 10 см3 дистильованої води та кількісно переносять у хімічний стакан або колбу, в якій кипить 80 см3 дистильованої води. Після початку рівномірного кипіння, кип'ятять розчин 2--3 хв та охолоджують до 20 °С. Розчин кількісно переносять у мірну колбу місткістю 100 см3 і доводять до позначки дистильованою водою.

6.2.3. Готування комбінованого реактиву

Комбінований реактив готують із восьми об'ємних частин розчину крохмалю, п'яти об'ємних частин ацетатного буферного розчину, pH 5.0. та однієї об'ємної частини розчину натрію хлористого.

Отриману суміш старанно збовтують не менше ніж 5 хв

Зберігають у холодильнику не більше 3-х місяців.

6.2.4. Готування розчину меду

5 г меду зважують у хімічному стакані з похибкою не більше ніж 0,01 г, розчиняють у 10 см3 дистильованої води, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 50 см3 та доводять дистильованою водою до позначки.

6.3. Проведення випробування

У три пробірки наливають по 14,0 см3 комбінованого реактиву Пробірки закривають пробками і вміщують на 10 хв у водяну баню за температури 40 °С. Потім у дві пробірки вносять по 1.0 см3 розчину меду, а в третю -- 1,0 см3 дистильованої води, вміст пробірок перемішують триразовим перевертанням і знову вміщують у водяну баню за температури 40 °С. Пробірки витримують на водяній бані 15 хв та швидко охолоджують у холодній воді з льодом до температури 20 °С.

У три мірні колби місткістю 50 см3 наливають по 40 см3 дистильованої води, по 1,0 см3 розчину йоду та додають відповідно з пробірок по 2.0 см3 отриманої реакційної суміші. Вміст колб доводять дистильованою водою до позначки, закривають пробками, старанно перемішують і витримують на водяній бані за температури 20 °С 10 хв.

Вимірюють оптичну густину зразків на фотоелектроколориметрі за довжини хвилі 590 нм проти води в кюветі товщиною 10 мм.

6.4. Опрацьовування результатів

Діастазне число меду (Х3), од. Готе, в перерахунку на 1 г безводної речовини вираховують за формулою (5):

де DK -- оптична густина зразка з дистильованою водою;

Dд -- оптична густина зразка з розчином меду, що його випробовують;

80 -- коефіцієнт перерахунку;

W -- масова частка води в меді, %.

6.5. Допустима похибка випробувань

За кінцевий результат беруть середнє арифметичне результатів двох випробувань. Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 0,5 од. Готе.

7. Визначання вмісту гідроксиметилфурфуролу (ГМФ)

7.1. Апаратура, матеріали і реактиви

-- колориметр фотоелектричний;

-- терези лабораторні 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

-- баня водяна,

-- секундомір;

-- електроплитка згідно з ГОСТ 14919;

-- термометр ртутний лабораторний до 100 °С згідно з ГОСТ 28498;

-- колби мірні місткістю 50, 100 см3 згідно з ГОСТ 1770;

-- стакани хімічні місткістю 50 cmj, пробірки скляні з притертою пробкою місткістю 20 см3 згідно з ГОСТ 25336;

-- піпетки мірні місткістю 1, 2. 5, 10 см2 згідно з ГОСТ 29227;

-- барбітурова кислота;

-- napa-толуїдин, ч.;

-- спирт ізопропіловий, ч ., згідно з ГОСТ 9805;

-- киспота оцтова льодяна, х. ч., згідно з ГОСТ 61;

-- вода дистильована згідно з ГОСТ 6709;

-- калій залізосиньородистий (червона кров'яна сіль), х. ч.. згідно з ГОСТ 4207;

-- цинк сірчанокислий кристалогідрат 7-ми водний, х. ч., згідно з ГОСТ 4174.

7.2. Готування до випробування

7.2.1. Готування розчину барбітурової кислоти

500 мг барбітурової кислоти, висушеної за температури 105 °С протягом години та 70 см3 дистильованої води вносять у мірну колбу місткістю 100 см3, розчиняють під час нагрівання на водяній бані, охолоджують до 20 °С і доводять до позначки. Охолоджений розчин можна зберігати тривалий час. У випадку утворення кристалів, розчин нагрівають на водяній бані (приблизно до 60 °С) до повного розчинення кристалів.