Для здійснення комунікаційних взаємозв'язків митних органів застосовуються різноманітні інформаційні джерела та засоби комунікацій. Варто визначити насамперед ті, які є пріоритетними в цій сфері життя. Важливо також зрозуміти специфіку та особливості тих інформаційних джерел та засобів комунікацій, що використовуються службами зв'язків з громадськістю митних органів (рис. 1.6).

Рис. 2.1. Основні засоби здійснення комунікаційної діяльності митних органів

1. Прес-конференції, брифінги, що проводяться службами зв'язків з громадськістю митних органів за участю відповідальних працівників владних структур або без них. Такі заходи можуть здійснюватися як на регулярній основі, так і на періодичній (коли виникне потреба передати важливу інформацію або проінформувати ЗМІ про ті чи інші події, пов'язані з діяльністю митних органів).

Відзначають, що важливу роль у взаєминах між митними органами, інститутами влади та представниками ЗМІ відіграють прес-конференції. І тут пальма першості належить США. Митна служба США першою почала проводити прес-конференції і виділа спеціальне приміщення для кореспондентів. На думку фахівців, прес-конференції значно сприяли "політичній конвергенції" митних органів та преси. Для митної служби США це був новий та зручний механізм більш широкої, ніж раніше, мобілізації громадської думки, для преси - нове джерело політичної інформації.

Прес-конференції, хоча і в менших масштабах, стали загальновизнаною формою комунікації і в європейських країнах. Колишній керівник митної служби Франції Поль Утернан продовжив традицію, закладену ще за часів Шарля де Голля, коли під час прес-конференції на заздалегідь підготовлені запитання він відповідав доволі довго і докладно. Така поведінка керівника митної служби Франції вважається нормальним явищем і слугує свідченням загального підходу уряду до ЗМІ.

2. Розсилання прес-релізів та інших інформаційних матеріалів (текстів виступів керівників митних органів, текстів законів, указів, розпоряджень та інших документів, що приймаються відповідними органами влади та управління). Якщо прес-релізи передаються лише в ЗМІ та інформаційні агентства, то інформаційні матеріали можуть розсилатися і певним цільовим аудиторіям. Наприклад, служба комунікації митного органу США звіт про зовнішню політику розіслала трьомстам професорам політичних наук по всій країні, економічну доповідь Д.Шульца - видавцям фінансових газет.

3. Дні інформування про актуальні питання діяльності держави. Особливу увагу митні органи України приділяють інформуванню населення про основні напрями митної політики. Одним із заходів цієї системи інформування повинні бути щомісячні дні інформування, які передбачають участь у них керівників та інших відповідальних працівників митних органів. Кожен такий день інформування став днем обговорення найбільш важливих і значущих подій, що відбуваються у сфері митної політики держави. До його проведення почали залучатися не лише державні службовці, але й науковці, діячі культури та мистецтва, просвітницькі організації, у ЗМІ. У деяких регіонах країни ці дні супроводжуються проведенням прес-конференцій за тематикою відповідного дня інформування. У них беруть участь керівники місцевих органів влади та органів самоврядування.

4. Особисті зустрічі з журналістами та громадськістю відповідальних осіб митних органів,. У нас практикуються зустрічі керівників митних органів з головними редакторами газет, з представниками ЗМІ і навіть з окремими журналістами.

5. Виступи керівників та відповідальних працівників митних органів на радіо та телебаченні: із зверненнями до громадян з вітальними промовами з приводу святкових дат, подій, трагедій, звіту тощо. Успіх мають діалоги в прямому ефірі спеціалістів та керівників митних органів. Такі виступи, як і особисті зустрічі з журналістами та громадськістю з приводу діяльності митних органів, сприяють встановленню контактів та довірливих відносин між владою та громадянами, персоніфікують політичні комунікації, що сприяє їхній ефективності.

6. Заснування митними органами власних ЗМІ (як правило, йдеться про пресу). Наявність власної газети чи журналу - важливий засіб систематичного та своєчасного інформування громадськості, проте дуже часто він перетворюється на засіб пропаганди ідей та політики власника. І коли йдеться про політичну партію та рух, цьому можна знайти виправдання - адже однією з головних цілей, заради реалізації якої і створюється партія, є агрегація та виявлення певних інтересів. У випадку заснування газети митним органом це неприпустимо. У той же час спеціалісти відзначають, що зараз розвинені держави є найбільшими виробниками інформації. Наводяться факти, що уряд США входить до числа 20 кращих рекламних агенцій країни, змагаючись у витратах із такими велетенськими корпораціями, як "Кока -Кола". Річні витрати уряду на рекламу складають 200 млн. дол. Урядові агенції витрачають приблизно 600 млн. дол. на виробництво фільмів та аудіовізуальних програм. Міністерство оборони Франції випускає 38 видань (річний тираж 35 млн. примірників), митна служба Франції - 34 видання (тираж 4,8 млн. примірників).

Що стосується України, то частка недержавної преси є досить високою - 55,3%, а заснованих державними органами друкованих видань - 8,9%. Вважають, що такий рівень присутності держави на ринку друкованих ЗМІ не відповідає досвіду розвинутих демократичних країн, бо створює потенційні можливості для маніпулювання масовою свідомістю. Вважають, що в демократичних суспільствах державні органи, як правило, виступають засновниками не масових газет або журналів, а спеціальних інформаційних бюлетенів, у яких висвітлюється їхня діяльність. За деякими даними, наприклад, у Польщі фактично залишилася єдина державна газета "Polska Zbrojna".

7. Створення спеціальних інформаційних програм, зорієнтованих на висвітлення діяльності митних органів.

8. Важливим засобом комунікаційної діяльності є організація візитів журналістів до митних органів (своєрідні "дні відкритих дверей"), коли для них готуються спеціальні програми знайомства з діяльністю установи, її працівниками та програмами діяльності. Різновидом такого засобу комунікації є акредитація журналістів при митних органах. Акредитація конкретних журналістів має значні переваги перед акредитацією засобу масової інформації, оскільки постійна робота конкретного журналіста в митному органі дозволяє отримувати більш компетентну, повну та різноманітну інформацію, дозволяє краще відстежувати динаміку подій та діяльності, сприяє встановленню більш довірливих відносин між журналістом та працівниками митного органу.

9. Організація спеціальних подій. Подієва комунікація в політичній сфері має свою специфіку і значно відрізняється від аналогічного засобу у сфері бізнесу, внутрішніх та інших комунікацій. Найбільш поширеними формами подій тут є: відвідування працівниками митних органів регіонів, окремих установ та організацій, участь у з'їздах, конференціях, виставках (як правило, їх відкриття або вітальні промови, вітальні телеграми, подарунки).

10.Важливе значення для здійснення комунікаційної діяльності митних органів має політична реклама.

Політична реклама - це сукупність образотворчих засобів (відео- та аудіоматеріали, гасла, плакати тощо) та прийомів спеціалізованих технологій, що надають суб'єктам політики, політичному життю, політичним діям, різноманітним формам матеріалізації політики особливо очевидний підкреслений або, навпаки, прихований характер. Вона спрямована на кілька основних цілей.

Основні завдання політичної реклами:

1. Спрощене та контрастне вираження провідних політичних подій та процесів.

2. Лаконічне, емоційне та оригінальне вираження певної політичної платформи.

3. Формування та введення у масову свідомість певного уявлення, про політичні структури та їхніх лідерів.

4. Створення у людей певного психологічного настрою, що зумовлює необхідні вектори симпатій та дій цих людей. Так, наприклад, фахівці з виборчих технологій рекомендують кандидатові у своєму виступі насамперед створити за допомогою гумору відповідний настрій, забезпечити взаєморозуміння з аудиторією, і лише після цього переходити до викладу власної політичної платформи.

Політична реклама має певні відмінності від реклами комерційної, з якою ми зустрічаємося щодня в нашому повсякденному житті. Серед них: наявність у політичній рекламі дезінформації і значно більше використання в рекламних матеріалах негативної інформації, ніж доброзичливого інформування; застосування екстравагантних прийомів тощо.

Носії політичної реклами:

- Власні засоби масової інформації політичних установ та організацій;

- платні місця в комерційних ЗМІ;

- сторінки в Інтернеті;

- зовнішня реклама (стенди, вітрини, транспаранти);

- друковані матеріали (плакати, листівки, календарі, брошури, бюлетені, наклейки, значки);

- аудіо- та відеоролики для державних і комерційних телерадіоустанов;

- інституційна політична реклама (заснування громадських фондів, здійснення благодійних проектів);

- оригінальні носії - газон (гасло партії, виконане квітами), надувна кулька (майка, шапка тощо) з портретом політичного діяча.

Найважливішою в політичному рекламуванні є політична символіка.

Проблема особистісної символізації - це проблема формування іміджу політичного або громадського діяча. Організаційна символізація - це проблема іміджу політичної установи та організації, їхнє вирішення можливе з використанням різних прийомів та засобів. Служби ПР політичних установ, іміджмейкери, що працюють з конкретними політичними лідерами, значну частину своєї діяльності спрямовують на ці іміджеві комунікації.

11.Висловлювання громадськості з проблем громадського життя. Як зазначають американські соціологи, коли населення відчуває свій вплив на владу, воно не переходить до насильницьких форм впливу, а потім і зміни влади. За деякими підрахунками, 20% населення, викинутих на вулицю як безробітні, можуть призвести до зміни соціального устрою.

12.Акредитація журналістів при митному органі. Відзначають, що у Вашингтоні, наприклад, акредитовано понад 16 тис. кореспондентів. Майже 10 журналістів щоденно працюють у Митній службі США. Вони представляють інформаційні агенції, бюро великих газет, журналів, радіомереж.

13. Для здійснення комунікаційної діяльності митних органів можуть бути використані й деякі специфічні форми та методи.

Реалізація конституційних положень про Україну як правову та демократичну державу потребує ретельного дослідження та аналізу досвіду принципів та умов взаємодії митних органів із редакціями ЗМІ.

Процес забезпечення відкритості митних органів вимагає формування належної нормативної бази, яка повинна чітко встановлювати права і обов'язки всіх учасників цього процесу, а також методи їх реалізації. Чим розвиненішою є правова основа взаємодії митних органів та суспільства в сфері інформації, тим більш відкритим є сам митний орган.

Взаємодія прес-служб митних органів із засобами масової інформації в Україні повинна будуватися за наступними принципами.

1. Максимальне оприлюднення.

Принцип максимального оприлюднення полягає у презумпції доступності інформації. Вся інформація митних органів підлягає оприлюдненню за виключенням чітко окресленої сукупності матеріалів, визначених спеціальними нормативно-правовими актами. Обмеження доступу до інформації має бути чітко обґрунтованим, а відповідальність за нього суворо персоналізована.

2. Обов'язок публікувати.

Митні органи повинні публікувати суспільно важливу інформацію.

Інформаційна відкритість передбачає не лише відкритість щодо інформаційних запитів, але й публікацію і широко розповсюдження суспільно важливих документів, за винятком обґрунтованих обмежень, зумовлених наявними ресурсами чи обсягом компетенції. Митні органи зобов'язані публікувати такі категорії інформації:

- оперативна інформація щодо поточної діяльності, включаючи бюджет, стан його виконання, завдання, результати діяльності, насамперед будь-які суспільно значущі адміністративні та політичні рішення, їхнє обґрунтування та очікувані результати тощо;

- інформація про механізми зворотного зв'язку, зокрема, щодо будь-яких запитів, скарг;

- інструкції стосовно процедур участі громадян у діяльності митного органу державної влади або внесення їхніх пропозицій;

- класифікатори інформації, якою володіє інституція, і форми її зберігання;

3. Стимулювання відкритого митного органу

Відкритість митних органів має заохочуватися через розробку та реалізацію спеціальної цільової програми митного органу. В цій програмі мають бути передбачені заходи щодо підвищення правової та політичної культури громадян, насамперед, державних службовців, формування відповідних настанов щодо відкритості тощо. За результатами виконання цієї програми варто передбачити підготовку та публікацію щорічної доповіді, до складення якої доцільно залучити Уповноваженого Верховної Ради України з питань дотримання прав людини.

4. Обмежена сфера винятків

Винятки повинні бути чітко та вичерпно встановлені загальнодоступними нормативно-правовими актами, за невиконання яких повинна бути встановлена сувора відповідальність. Кожний випадок відмови у наданні інформації має бути чітко обґрунтований з посиланням на відповідні юридично визначені норми. При розробці відповідних нормативно-правових актів повинний бути дотриманий принцип “пріоритету громадського інтересу”, що означає законодавчий захист можливості оприлюднення інформації, навіть такої, що становить виняток, при наявності достатніх підстав.

5. Процедура отримання доступу

Повинні бути встановлені чіткі та ефективні процедури доступу до інформації, відповідальність за дієвість яких має бути персоніфікованою.

Митні органи можуть не надавати інформацію, яка вже оприлюднена, але зобов'язані спрямувати авторів запитів до джерел такої інформації.

6. Кошти

Як правило інформація має надаватися безплатно, за винятком чітко окресленого переліку інформаційних послуг, надання яких потребує надмірних, не передбачених чинним законодавством та кошторисом митного органу, витрат інтелектуальних, фінансових та інших ресурсів. Плата за надання відповідей на такі інформаційні запити не повинна бути надмірною.

7. Відкриті засідання

Засідання митних органів та самоврядування повинні бути відкритими для громадськості, за винятком випадків чітко окреслених відповідним законодавством, що може бути ширшим за перелік винятків з права на нерозголошення, але не надмірним. Повідомлення про їх час, порядок денний та присутніх осіб повинно здійснюватися у встановленому нормативно-правовими актами порядку. Будь-яке рішення про закритість засідання має бути відкритим для громадськості.

Отже, надання інформації громадянам в Україні здійснюється через прес-центри митних органів шляхом періодичного оприлюднення прес-релізів, повідомлень про заходи митних органів, проведення прес-конференцій та брифінгів, налагодження постійної співпраці із засобами масової інформації тощо. Діяльність зазначених підрозділів регулюється відповідним законодавством.

З іншого боку, необхідно зазначити, що однією з основних проблем у цій сфері є часткове відтворення у середовищі державних службовців історичних традицій закритості влади, культу секретності, відсутність усвідомлення необхідності налагодження та підтримання конструктивного діалогу з громадськістю, насамперед, власної відповідальності за це. Саме зазначене є, на наш погляд, є провідним чинником, що визначає труднощі у забезпеченні відкритості.

Окрім інформування громадськості про поточну діяльність митних органів важливим аспектом у контексті забезпечення більшої відкритості влади слід вважати пропагування тих чи інших політичних рішень, їх широке роз'яснення та аргументування через засоби масової інформації або інші засоби комунікації. Громадяни країни мають не лише знайомитися з текстами нормативно-правових актів, інших рішень митних органів, але й усвідомлювати мотиви їхнього ухвалення. Останнє також безперечно позитивно впливатиме на рівень довіри до державної влади.

В Україні сформована та діє розгалужена мережа офіційних видань митних органів, що регулярно та оперативно публікують інформацію про їхню діяльність. Серед таких видань можна згадати “Інформбюлетень Державної Митної служби України”, “Звіти по роботі іззверненнями громадян” тощо.

Останнім часом Президент та Уряд України ухвалили низку рішень, спрямованих на використання мережі Інтернет для надання інформації про діяльність митних органів з її оперативним поновленням. Тут необхідно наголосити на важливості технологічного аспекту забезпечення відкритості влади. У зазначеному випадку технології здійснюють радикальний вплив на сутність проблеми. Новітні інформаційні технології принципово розширюють можливості зворотного зв'язку, створюють передумови для функціонування митних органів у інтерактивному режимові. У цьому контексті важливою є реалізація в Україні концепції електронного урядування (е-урядування), що передбачає перехід урядових установ на електронні форми надання послуг населенню і взаємовідносин з суб'єктами економічної діяльності. Мета впровадження е-урядування полягає у:

- збільшенні точності, повноти, оперативності та достовірності інформації, що використовується державними установами;

- підвищенні рівня контрольованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування з боку вищих структур;

- забезпеченні “прозорості” урядової політики для громадян і суспільства в цілому;

- зниженні накладних витрат.

Показовим з точки зору ефективності, відкритості та прозорості напрямом е-урядування є створення системи е-закупівель. Наприклад, досвід Швеції свідчить про майже п'ятидесяти відсоткову економію коштів в умовах функціонування подібної системи.

Адекватне та ефективне вирішення зазначеної проблеми є неможливим без забезпечення митних органів сучасним комп'ютерним та комунікаційним обладнанням, формування кваліфікованого кадрового потенціалу, розробки нових та удосконалення існуючих стандартів інформаційної діяльності. Зокрема, мають бути визначені категорії інформації, спосіб їх оприлюднення, технічні засоби реалізації цього завдання.

Не можна обминути увагою і такий важливий аспект як внутрішньосистемна відкритість митних органів в Україні, тобто відкритість структур митних органів одна для одної, та, навіть, для себе.

Не слід забувати і про такий прямий наслідок підвищення рівня відкритості митних органів як посилення довіри з боку суспільства, що знов-таки автоматично підвищує дієвість влади щодо виконання ними власних функцій. Можна стверджувати, що за умов демократичного правління відкритість є однією з запорук легітимності митних органів, а отже і їх ефективності.

Підводячи підсумки викладеного у даному розділі, слід відмітити, що комунікація в сучасних умовах є смисловим аспектом соціальної взаємодії, однією із найбільших загальних характеристик будь-якої діяльності, включаючи управлінську. Вона являє собою нову форму політичної, наукової, організаційної і технічної сили в суспільстві, за допомогою якої митний орган включається у зовнішнє середовище, здійснюється обмін думками або інформацією для забезпечення взаєморозуміння. Вона має досить широке тлумачення. Комунікацію можна визначити як форму зв'язку, як один із проявів інформаційного обміну або обміну інформацією між живими істотами у процесі їх безпосереднього спілкування за допомогою технічних засобів.

Комунікації - це всепроникаючий і складний процес, який включає людей, що розмовляють під час особистого спілкування або в групах, на зборах, ведуть розмову по телефону чи читають і складають службові записки, листи і звіти. Таким чином, комунікація розглядається як спілкування за допомогою слів, букв, символів, жестів і як спосіб, за допомогою якого висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра, взамоприйняття поглядів і ін.

Встановлення належної комунікації пов'язано з розв'язанням багатьох питань. Це готовність партнерів встановлювати комунікацію, виявлення та усунення перешкод, до цього вибір способів комунікації, правильне поєднання усної, візуальної та письмової форм комунікації тощо. Людську комунікацію прийнято вивчати не тільки в її теоретичних аспектах, але і як мистецтво, і практику. Саме так розглядається здатність до комунікації (вміння говорити, слухати, писати, читати) і, зокрема, ораторське мистецтво, схильність до журналістики, викладацької роботи, рекламної справи, літератури, радіо- і телемовлення тощо.

Для здійснення комунікаційних взаємозв'язків митних органів застосовуються різноманітні інформаційні джерела та засоби комунікацій, серед яких особливого значення слід надати наступним: прес-конференції, брифінги, розсилання прес-релізів та інших інформаційних матеріалів, дні інформування про основні напрями діяльності митного органу, візити журналістів до митного органу, організація спеціальних подій, реклама та символізація митних органів, створення власних WEB-сайтів, особисті зустрічі з представниками ЗМІ та громадськістю, виступи відповідальних працівників митного органу на радіо, телебаченні, у пресі, створення спеціалізованих організаційних структур у митному органі, застосування власних засобів масової інформації або створення спеціальних інформаційних програм та висловлювання громадськості з митних проблем у ЗМІ, під час особистих зустрічей, зборів.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОМУНІКАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КИЇВСЬКОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ МИТНИЦІ

2.1 Загальна характеристика діяльності Київської регіональної митниці

Київська регіональна митниця (КРМ) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи, який на території закріпленого за ним регіону здійснює в межах своєї компетенції митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. Місце розташування КРМ: місто Київ.

Київська регіональна митниця у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом України, Дисциплінарним статутом митної служби України, іншими законами України, актами Президента України, а також цим Положенням. Київська регіональна митниця підпорядковується Державній митній службі України.

Положення про Київську регіональну митницю розроблено на підставі Митного кодексу України, Положення про Державну митну службу України, Примірного положення про регіональну митницю, погоджується керівниками відповідних структурних підрозділів Державної митної служби України й затверджується наказом Державної митної служби України. Положення про структурні підрозділи Київської регіональної митниці, а також посадові інструкції працівників затверджуються начальником КРМ на підставі типових положень та інструкцій, розроблених Державною митною службою України.

Структура, штатний розпис та кошторис на утримання КРМ затверджуються Головою Державної митної служби України. Гранична чисельність працівників КРМ затверджується наказом Державної митної служби України (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура Київської регіональної митниці

Зона діяльності КРМ: Київ (крім питань здійснення митної справи, що належать до компетенції Енергетичної регіональної митниці), аеродром "Київ (Антонов)" ("Гостомель") та території митних ліцензійних складів і складів тимчасового зберігання (у тому числі території, що будуть використовуватися за таким призначенням), які розташовані в Київській області, власниками яких є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що перебувають на обліку в Київській регіональній митниці.

Відділи митного оформлення Київської регіональної митниці:

ВМО-1 Солом'янський / ЗМК: м. Київ, вул. Малинська, 20

ВМО-3 Печерський, Голосіївський / ЗМК: м. Київ, вул. Новопирогівська, 58

ВМО-4 Оболонський, Шевченківський, Дніпровський / ЗМК: м. Київ, вул. Новопирогівська, 58

ВМО-5 Подольський / вул.Велика кільцева дорога, 4. Завод "Електронмаш"

ВМО-6 Святошинський / ЗМК: м. Київ, вул. Малинська, 20

ВМО-7 Дарницький / ЗМК: м. Київ, вул. Новопирогівська, 58

ВМО-8 Деснянський, вантажі підконтрольні ДСЕК / ЗМК: м. Київ, вул. Туполєва,23.

У вигляді табл.2.1 подамо дані щодо коштів, перерахованих до Державного бюджету України Київською регіональною митницею протягом 2007-2010 рр.

Таблиця 2.1 Кошти, перераховані до Державного бюджету України Київською регіональною митницею, протягом 2007-2010 рр.

Аналізуючи дані табл.2.1 необхідно відмітити, що протягом 2007 - 2010 рр. обсяги коштів, які були перераховані Київською регіональною митницею до Державного бюджету України постійно зростали, що свідчить про збільшення обсягів зовнішньоекономічної діяльності в нашій країні та підвищенні ефективності діяльності досліджуваного митного органу.

З метою надання більшої наочності статистиці обсягів діяльності Київської регіональної митниці подамо кошти, перераховані до Державного бюджету України Київською регіональною митницею протягом 2005-2008 рр. за окремими статтями відрахувань у вигляді рис.2.1.

Размещено на http://allbest.ru/

1

Размещено на http://allbest.ru/

Рис. 2.1. Кошти, перераховані до Державного бюджету України Київською регіональною митницею протягом 2007-2010 рр. за окремими статтями відрахувань

Основні завдання КРМ є наступні:

- безпосереднє здійснення митної справи, забезпечення на території закріпленого за нею регіону контролю за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, громадянами вимог законодавства України з питань митної справи;

- захист економічних інтересів України;

- забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

- застосування відповідно до закону заходів тарифного й нетарифного регулювання при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

- здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, удосконалення форм і методів здійснення митного контролю й митного оформлення;

- контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

- здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів, забезпечення додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

- створення в зоні своєї діяльності сприятливих умов для прискорення товарообігу через митний кордон України;

- боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

- розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;

- ведення митної статистики.

- здійснення верифікації (підтвердження достовірності) сертифікатів про походження товару з України;

- контроль за раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до нормативів та кошторисів, збереженням державної власності;

- своєчасне й повне перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів), справляння яких відповідно до законодавства України покладено на митні органи, на рахунки відповідних бюджетів згідно з чинним порядком розрахунків і з урахуванням положень Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Виконання прогнозних показників надходжень до Державного бюджету України;