Екологічний стан довкілля промислово-міських агломерацій Карпатської гірсько-складчастої області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему: «Екологічний стан довкілля промислово-міських агломерацій Карпатської гірсько-складчастої області»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика природніх умов Карпатської гірсько-складчастої області

1.1 Рельєф

1.2 Кліматичні та гідрологічні умови

1.3 Геологічна будова

1.4 Грунти

1.5 Корисні копалини

Розділ 2. Техногенне навантаження Карпатської гірсько-складчастої області

2.1 Техногенне навантаження на території м.Івано-Франківськ

2.2 Техногенне навантаження на території м.Ужгород

2.3 Антропогенний вплив на річки Карпатського регіону

Розділ 3. Еколого-геологічні проблеми Карпатської гірсько-складчастої області

Розділ 4. Заходи щодо охорони довкілля у Карпатській гірсько-складчастій області

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

екологія карпатський гірський антропогенний

Карпатська гірсько-складчаста область знаходиться на заході України. До її складу входять:

· Львівська область

· Івано-Франківська область

· Закарпатська область

· Чернівецька область.

Площа району становить 56,6 тис. кмІ (9,4 % території країни), з них Львівська область займає 21,8 тис. кмІ, Івано-Франківська -- 13,9 тис. кмІ, Закарпатська -- 12,8 тис. кмІ, Чернівецька -- 8,1 тис. кмІ. Карпатський район межує з Польщею, Румунією, Молдовою, Угорщиною і Словаччиною, що зумовлює вигідність його географічного положення. Зв'язки з західними сусідами простежуються як на виробничому рівні, так і в сфері культури, в особливостях національного складу району. Територією району проходять найважливіші транспортні шляхи.

Він забезпечений найрізноманітнішими природними ресурсами:

· водними (найчисельніші і найменше забруднені, вони використовуються в основному для отримання гідроенергії на невеликих електростанціях, для потреб промисловості і комунального водопостачання),

· лісовими (лісистість економічного району найвища в Україні),

· мінеральними (нафта, газ, кам'яне і буре вугілля, калійні солі, самородна сірка та ін.).

Родовища деяких копалин наявні тільки тут і мають виняткову цінність для країни.

Розділ 1. Характеристика природніх умов

1.1 Рельєф Карпатської гірсько-складчастої області

Українська частина Східних Карпат, як і вся Карпатська дуга, відноситься до Альпійської геосинклінальної області. Вони входять до складу північної гілки Альпійського складчастого поясу. Складні складчасто-покривні структури, що їх утворюють, виникли головним чином в результаті кайнозойської (альпійської) складчастості. В Карпатських горах виділяють дві основні тектонічні зони - Зовнішніх флішових Карпат та Внутрішніх вапняково-кристалічно-вулканічних Карпат, які облямовані Передкарпатським крайовим та Закарпатським внутрішнім прогинами. Українські Карпати - це переважно Зовнішні Карпати, оскільки друга зона тут глибоко опущена і прихована під неогеновими відкладами. В межах України тільки Мармароська зону, частина вітчизняних геоморфологів відносить до Внутрішніх Карпат. Природною межею між Зовнішніми Карпатами і Закарпатським прогином є Пенінська зона. В геологічній будові території переважають товщі крейдового та палеогенового флішу - пісковики, алевроліти і аргіліти; трапляються виходи юрських вапняків (Пенінська або Стрімчакова зона) та палеозойських кристалічних сланців (Мармароська зона). Вулканогенні утворення представлені андезитами, базальтами та туфами (Вулканічні Карпати).

Українські Карпати є середньовисотними горами і не досягають снігової лінії. Найбільші підняття вершинної поверхні характерні для Чорногори (2061 м), Мармароського кристалічного масиву (1946 м), Свидовця (1883 м), Горган (1836 м). Сучасний рельєф утворився внаслідок нерівномірних новітніх піднімань (в пліоцені - четвертинному періоді) і ерозійного розчленування. Менша стійкість флішових порід проти денудації - причина типових для Карпат згладжених форм рельєфу. Твердість та стійкість кристалічних порід Мармароського масиву зумовили сильно розчленований рельєф цієї території з глибокими ущелинами, гострими гребенями та вершинами. На Чорногорі, Свидовці та Мармарошах представлені сліди плейстоценового зледеніння - кари, льодовикові цирки, трогові долини та морени. Пенінську зону характеризує наявність численних скелястих виходів вапняків і доломітів тріасового, юрського та нижньокрейдового віку у вигляді ізольованих стрімчаків. У цій зоні добре виражений карст, особливо його підземні форми - печери, шахти, гроти.

1.2 Кліматичні та гідрологічні умови

Клімат Карпатських гір істотно відрізняється від клімату прилеглих рівнинних територій і формується в умовах вертикальної поясності. Він характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря, значною тривалістю морозного періоду, порівняно низькими температурами повітря і ґрунту. В умовах Карпат винятково важливим кліматотвірним чинником є рельєф -- його висота, стрімкість схилів, залісненість території тощо.

У цілому клімат Українських Карпат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря.

Пересічна річна температура повітря в Українських Карпатах становить +5...+7°С, а на найвищих гірських масивах -- Чорногорі, Свидовці, Гринявських горах -- до +4°С і менше. Навіть в умовах низькогір'я річні температури повітря не перевищують +7°С.

На одних і тих самих висотах температура повітря над південно-західними схилами Карпат дещо вища, ніж над північно-східними.

Пересічна річна кількість опадів у Карпатах коливається в межах 800-2000 мм і більше. Максимальна кількість опадів випадає влітку, мінімальна -- взимку і напровесні.

Значно підвищені масиви і високі вершини гір отримують понад 1500 мм опадів. Найбільше опадів в околиці с. Руська Мокра (2238 мм) в Закарпатті. Відносна вологість повітря в Карпатах висока, дні (у квітні-жовтні) з відносною вологістю нижчою від 30% тут бувають дуже рідко.

Великий вплив на кількість опадів, їх розподіл за порами року мають циклони. Через гірські масиви протягом року проходять циклони з південного заходу на північний схід. Повітря, що його приносять циклони з південного заходу, підіймається по південно-західних (закарпатських) схилах гір, охолоджується і залишає там частину своєї вологи у вигляді дощу і снігу. Особливо активна циклонічна діяльність взимку. Циклони, що перевалили через гори, над Передкарпатським схилом уже зневоднені. На північно-східні схили Карпат волога переважно надходить з північного заходу і північного сходу. Бар'єрний ефект виявляється як на закарпатському, так і на передкарпатському схилах гір, але на закарпатських схилах цей ефект значно більший.

У Карпатах часто бувають заметілі -- понад 20 днів на рік. Найбільша їх інтенсивність на підвищених територіях карпатського середньогір'я. Карпатські гори посідають перше місце в Україні за кількістю грозових днів (понад 10 на рік). Найчастіше вони бувають на високогір'ях. Великої шкоди в горах завдають селі. У південно-східній і південній частинах гір трапляються зливові водно-щебеневі селі. В межах Во-додільно-Верховинського і Вулканічного гірських масивів формуються сніжно-дощові, водно-щебеневі і водно-дрібнобрилові селі. Карпати належать до найбільш лавинонебезпечного регіону України. Найчастіше лавини сходять у Чорногорі.

Карпати зі значною зволоженістю території мають досить густу і розгалужену річкову сітку, причому на краще зволожених південно-західних схилах. Через центральну частину гір проходить головний Карпатський вододіл, який у північно-західній і центральній частинах простягається вздовж Вододільно-Верховинського хребта. Тут беруть початок річки північно-східного схилу Карпат. Серед них р. Сян, що впадає у Віслу, Дністер і його праві притоки: Тисмениця, Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська. На південний схід від Івано-Франківська карпатські річки течуть уже не в Дністер, а в Прут (мал.81), який впадає в Дунай. Прут поблизу Дністра перехоплює всі карпатські річки, найбільшою з них є його права притока Черемош (його формують Білий Черемош і Чорний Черемош).

1.3 Геологічна будова

Карпати утворюють північно-східну гілку Альпійської складчастої геосинклінальної області Європи. Виділяється ряд великих структурних елементів північно-західного -- південно-східного простягання, розділених насувами:Передкарпатський передовий прогин, Зовнішні (флішеві, або Складчасті) Карпати, Внутрішні Карпати, Закарпатський тиловий прогин.

Сучасна морфоструктура Українських Карпат сформувалася в основному в неоген-антропогенний час, але вона включає також морфоструктури, які успадкували поздовжні та поперечні елементи давнього (мелового) структурного плану. Усі морфоструктури, крім вулканогенних, виникли внаслідок інтенсивного смятия порід і розвитку надвигів та горстів.

Розривна тектоніка Українських Карпат дуже складна. В морфоструктурі гір відобразились великі глибинні поздовжні та поперечні розломи. Серед глибинних поздовжніх регіональних розривів виключно важливе значення мають надвиги. Найбільш великим поздовжнім глибинним розломом є - Закарпатський. Розлом йде приблизно вздовж лінії зтику флішевих порід Полонинських Карпат та вулканічних утворень Вулканічного хребта. З Закарпатським глибинним розломом пов"язується походження своєрідної зони карпатських утесів (кліппенів). До зони глибинного розлому відноситься також міжгірська Березно-Липшанська (Тур"їнська) поздовжня долина, а в південно-східній частині - зони верховій Чорного Черемоша. З Закарпатським і частково Береговським розломами пов"язують осередки неогенового вулканізму Вігорлат-Гутинської гряди.

До глибинних поздовжніх розломів також належать:

Серединокарпатський (Центральнокарпатський), вздовж якого відмічається крутий північно-східний схил Полонинського хребта, Ссвидовця, Чорногори і Гринявських гір; Зовнішньокарпатський розлом, з яким пов"язують формування протяжних морфоструктур скибової зони; Передкарпатський розлом, що замаскирований надвигом між внутрішньою та зовнішньою зонами прогибу; краєвий розлом Руської платформи - зовнішня межа Передкарпатського передового прогибу.

Поперекові розломи мають північно-східну орієнтацію і перетинають майже під прямим кутом північно-західне поширення карпатських складчатих структур. З поперековими розломами пов"язані субмерідіональні відрізки річкових долин Латориці, Боржави, Тереблі, Чорної Тиси і інш.

Система поздовжніх і поперекових розломів сприяла виникненню глибокої ступінчатої структури фундаменту Карпат.

1.4 Грунти

Формування ґрунтового покриву Карпат проходило в умовах складного гірського рельєфу, різноманітності гірських порід, своєрідного впливу кліматичних умов та типів рослинності. Специфіка грунтотворення в Карпатах, як і в інших гірських районах, підпорядкована закономірностям вертикальної поясності грунтів, яка нерозривно зв'язана з вертикальною поясністю клімату. М. С. Андріанов і Г. А. Андрущенко (1958) виділяють в Карпатах шість вертикальних кліматично-грунтових поясів:

-Прикарпатське передгір'я, де переважають дерново-опідзолені та дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні легкі та важкосуглинкові грунти;

-Закарпатське передгір'я, основний фон якого складають кислі буроземно-підзолисті грунти;

-Закарпатська низовина відзначається поширенням дернових опідзолених та дерново-глейових грунтів, зустрічаються також торф'яно-глейові грунти;

-Гірські лісолучні райони -- переважають буроземи, зустрічаються підзолисті та торф'яні грунти;

-Субальпійська зона характеризується дерново-буроземними і гірсько-лучними грунтами, поширені тут також торф'яні та підзолисті грунти;

-Альпійська зона охоплює вершини найвищих гір, вкритих щебенистими гірсько-лучними і лучними оторф'янілими грунтами; для скелястих місць характерні первинні недорозвинені грунти.

Найбільш поширені в лісовій зоні Карпат буроземні грунти, які відзначаються високою родючістю, тобто здатністю забезпечувати розвиток та інтенсивний ріст деревної рослинності. Ці грунти обумовлюють поширення високопродуктивних дубових, буково-дубових, дубово-букових (з дуба скельного), букових, буково-ялицево-ялинових та ялинових лісів. Сформувалися вони па продуктах вивітрювання гірських порід -- на елювіально-делювіальних відкладах різної глибини.

На ступінь нагромадження елювіально-делювіальних відкладів істотно впливає рельєф. На крутих схилах поширені переважно неглибокі щебенисті грунти, в яких вміст скелетного матеріалу значний. На пологих частинах схилів та біля підніжжя гір глибина утвореного грунту значно більша. Чим меншої крутизни схили, тим глибший шар дрібнозему залягає поверх гірських порід.

Материнською породою, на якій сформувалися грунти Карпат, є продукти вивітрювання стійких осадочних безкарбонатних порід флішу, утвореного різноманітними пісковиками, глинистими сланцями та аргелітами. Там, де в покладах флішу переважають глинисті сланці, ґрунтовий покрив утворюється швидше, тому що сланці швидше піддаються процесам вивітрювання. Спочатку з них утворюється дрібнощебенистий, потім суглинистий ґрунтовий покрив. При сумісному вивітрюванні пісковиків і сланців утворюються легкі піщанисті суглинки, супіски і середні суглинки. У таких випадках глибина ґрунтового покриву разом з елювіально-делювіальними відкладами досягає значної потужності. Схили гір тут пологі, а вершини характерні згладженими куполоподібними формами.

Значна частина схилів Карпат вкрита малорозвиненими гірсько-лісовими грунтами. Потужність елювію на таких схилах невелика. Пухкі відклади гірських порід постійно зміщуються в результаті безперервних денудаційних процесів, і на поверхні з'являються виходи корінних порід. Так, на крутих схилах Скибових, Вододільних, Полонинських і Вулканічних Карпат, Рахівського і Чорногорського масивів потужність елювіально-делювіального покриву незначна. Домінують тут слаборозвинені малопотужні, сильно щебенисті грунти. У ґрунтотворні процеси постійно вступають нові відслонення гірських порід, оскільки верхні шари постійно змиваються. Суцільний ґрунтовий покрив тут часто розривається кам'яними осипами.

Істотний вплив на формування грунтового покриву проявляє не тільки висотна поясність клімату, а й ступінь розчленування поверхні, що посилює процеси стоку і площинного змиву. Це значною мірою впливає на характер зволоження схилів. Деякою специфічністю ґрунтотворних процесів відзначаються міжгірні долини й улоговини. Тут у більших кількостях нагромаджуються елювіально-делювіальні відклади, а тому ґрунтовий покрив добре розвинений і характеризується переважно суглинистим складом.

1.5 Корисні копалини

Карпати утворюють північно-східну гілку Альпійської складчастої геосинклінальної області Європи. Виділяється ряд великих структурних елементів північно-західного -- південно-східного простягання, розділених насувами: Передкарпатський передовий прогин, Зовнішні (флішеві, або Складчасті) Карпати, Внутрішні Карпати, Закарпатський тиловий прогин.

У Внутрішніх Карпатах на території України виділяють Мармароський кристалічний масив і зону Підгаля. Відповідно до простягання основних структурних елементів Карпат, виділяють зони зі специфічним набором корисних копалин.

· У Передкарпатському прогині -- самородна сірка, газ (Дашавське, Косівське та ін. родовища), нафта (Бориславське, Битков-Бабченківське родовища), озокерит (Бориславське родовище), кам'яна і калійна солі (Калуш-Голінське, Стебницьке та ін. родовища), Підраховано, що на Прикарпатті є близько 35 мільярдів тонн соляних покладів[2].

· в Закарпатському прогині -- кам'яна сіль (Солотвинське родовище) газ, буре вугілля (Ільницьке, Кривське родовища),цеоліти. З неогеновим вулканізмом пов'язані ртутні (Великий Шаян, Боркут), жильні золото-поліметалічні і баритові(Беганське) родовище, алуніти, каоліни, перліти, бентонітові глини (Горбське родовище).

· У фронтальній частині Зовнішні Карпати відомі родовищами нафти, в Мармароському масиві -- родовища доломіту,вапняків, мармурів, сировини для кам'яні литва. У метаморфічному комплексі відомі вияви стратиформних колчеданно-поліметалічних, мідно-колчеданних, баритових і залізо-марганцевих руд.

У Карпатах розвинені мінеральні води, на південно-західних схилах Карпат і в Закарпатті -- вуглекислі (родовища Свалява,Поляна-Квасова). У зоні зчленування Передкарпатського прогину з Східно-Європейською платформою розташовані родовища азотних сульфатних вод.

· У Внутрішній зоні Передкарпатського прогину розвинені розсоли хлоридного (сульфат-хлоридного) складу (Моршин) -- особливий, рідкісний тип слабомінералізованих вод з підвищеним вмістом органічних речовин (Трускавець).

· У Закарпатському прогині поширені термальні і субтермальні води підвищеної мінералізації, які використовуються з лікувальною і теплоенергетичною метою.

Запаси золота представлені Берегівським та Мужіївським золотополіметалічними родовищами. Останнє введено у промислове освоєння в 1999 році, і в цьому ж році на базі Мужіївського державного золотополіметалічного комбінату створено ТОВ«Закарпатполіметали».[4]

З давніх давен у межах Передкарпаття видобували нафту, яку раніше називали «ропа». Використовували її лише для змащуваннявозів та дахівок з гонти (дранки). Згодом з ропи почали вилучати гас, який застосовували для освітлення. Інтенсивний видобуток нафти розпочався в середині XIX століття, коли було відкрито способи одержання і використання її легких фракцій. Перші потужні свердловини з'являються на родовищах біля Борислава, Тустановичів, Мразниці, Бикова.

Найбільш давні гірські породи, знайдені в Карпатах, виникли біля 1-2 мільярда років тому.

Розділ 2. Техногенне навантаження Карпатської гірсько-складчастої області

2.1 Техногенне навантаження на території м.Івано-Франківськ

Техногенне навантаження зумовлене функціонуванням на території міста різногалузевих промислових підприємств. В м. Івано-Франківську в 2005 р. діяло 80 підприємств, які викинули протягом року в атмосферне повітря 690, 667 тонн більше 60 назв різних забруднюючих речовин. Основними змінними сполуками, що надходять в атмосферу від стаціонарних джерел, є оксид сірки, оксиди азоту, оксид вуглецю, завислі речовини (різного складу сажа, зола та ін.), леткі органічні сполуки, вуглеводні тощо.

На території міста Івано-Франківська виробничо-господарська діяльність обумовлює негативний вплив на стан навколишнього природного середовища і умови життєдіяльності населення. У зв'язку з цим необхідно впроваджувати заходи для формування безпечного для життєдіяльності людей навколишнього середовища, запроваджувати у виробничу діяльність замкнутий цикл: «добування ресурсів - виробництво - споживання - утилізація відходів - відновлення ресурсів». Виробничо-господарська діяльність повинна базуватись на принципах:

- екологічно чистого виробництва, яке характеризується відсутністю або незначним (екологічно безпечним) впливом на навколишнє природне середовище;

- впровадження технологій, які забезпечують економію енергетичних і матеріальних ресурсів, утилізацію і повторне використання відходів;

- систематичного контролю за станом і якістю навколишнього природного середовища.

Основними забруднювачами атмосферного повітря на території міста Івано-Франківська є промислові підприємства, підприємства теплопостачання, а також автотранспорт.

Загальна кількість викидів забруднюючих речовин від стаціонарних і пересувних джерел у 2010 році становила 13,4 тис тонн (табл. 2.1). Порівняно з 1995 роком вона зменшилась на 2,8 тис. тонн (на 17,2 %) за рахунок зменшення на 2,2 тис. тонн викидів від стаціонарних джерел.

З 2005 року кількість викидів із стаціонарних джерел залишається майже на одному рівні і коливається в межах 500-700 тонн за рік. Серед підприємств (стаціонарні джерела) найбільшими забруднювачами атмосферного повітря є:

- ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (котельні) - 194,6 тонн/рік;

- ВАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» - 117,6 тонн/рік;

- Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової промисловості - 52,7 тонн /рік;

- ВАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» - 12,5 тонн/рік;

- ЗАТ «Солід» - 11,8 тонн/рік;

- ДП «63 котельно-зварювальний завод» - 10,4 тонн/рік.

У загальній кількості викидів переважають викиди від пересувних джерел (96 %). Їх кількість за період 1995-2010 рр. коливається у межах 12 900-17 200 тонн за рік.

Загальний стан зелених насаджень на території м.Івано-Франківськ - задовільний.

Недоліки: знесення зелених насаджень при забудові; вирубування і невідновлення дерев уздовж доріг; відсутність «Плану озеленення і створення нових зелених насаджень на території міста Івано-Франківська”.

2.2 Техногенне навантаження на території м.Ужгород

Екологічна ситуація у м.Ужгороді погіршується кожного дня. Цьому процесу сприяє практично повна індустріалізація виробництва, збільшення кількості автомобільного транспорту, не бережливе ставлення людей до навколишнього середовища та інші чинники. В Україні екологічна ситуація одна з найгірших внаслідок відсталості технологій виробництва та особливо способів очистки, регенерації і повторного використання відходів, як промислових так і побутових. Також недосконала політика у галузі природокористування.

Основними джерелами забруднення залишаються автотранспорт (на першому місці), підприємства «Закарпатнафтопродукт», «Ужгородтеплокомуненерго» та інші невеликі, але потужні приватні підприємства по переробці деревини та виготовленню меблевої продукції. За даними Державного управління охорони навколишнього природного середовища основними підприємствами-забруднювачами є: ДП «Закарпатський облавтодор», Мінтранс України, Закарпатська філія концерну «Нафтогаз України» та компресорна станція «Ужгород».

Багато підприємств перестали працювати на попередніх потужностях, а деякі і зовсім закрились (в Ужгороді це - машинобудівний завод «Тиса», «Електродвигун», ужгородський «Механічний» завод, та ряд інших).

Справедливо було сподіватися, що рівень забрудненості в регіоні буде знижуватися з кожним роком, адже зникло виробництво ливарних, гальванічних, металообробних цехів. Дійсно, протягом 2006 - 2010 р. роки фіксувалась динаміка зменшення концентрації певних сполук в атмосферному повітрі : міді до 0,0010 мг/м3 (бронзи та латуні, основний компонент яких є мідь, перестали виплавлятися); цинку до 0,0330 мг/м3 (оцинковку металів вже не здійснюють); заліза до 0,0240 мг/м3, марганцю до 0,0020 мг/м3, диоксиду сірки до 0,004 мг/м3 і пилу до

Швидке збільшення кількості автомобільного транспорту,обмеженість вільних земель та висока щільність забудови Ужгорода посилюють інтенсивність забруднення довкілля у регіоні. Ще одним адитивним фактором є географічне розташування міста (висота над рівнем моря 122 м) при тому, що Карпатські гори утворюють стінку, яка перешкоджає пересуванню повітряних мас. Таким чином, сконцентровані шкідливі аерозолі у приземній частині не здуваються вітрами у більш високі шари над землею. Значною є кількість транзитного транспорту у напрямі міст сусідніх держав (Словаччина, Угорщина, Польща, Румунія). На відміну відпромислових джерел забруднення, які стаціонарно розміщені у конкретних районах населених місць, відокремлених санітарно-захисною зоною від житлової забудови, автомобіль є рухомим джерелом забруднення. Вихлопні гази автотранспорту - це суміш токсичних компонентів, що залишається в приземному шарі повітря (в умовах міської забудови), де їх розвіювання ускладнено. Тенденція до нарощування масштабів виробництва техніки, що одержує енергію з вичерпних енергоносіїв (нафта, газ), безперечно спричинить виділення у довкілля ще більшої кількості шкідливих речовин .

В такому непромисловому населеному пункті, як Ужгород, екологічна ситуація в плані забруднення важкими металами виявилася загрозливою. Щоб уникнути критичної ситуації, для оздоровлення екологічної обстановки ми пропонуємо:

а) розгрузити транспортні артерії міста шляхом зниження інтенсивності автопотоку за рахунок ширшого використання наявних кільцевої та об'їзних доріг і побудови нових біляміських транспортних розв'язок;

б) заборонити реалізацію на АЗС Ужгорода та Ужгородського району етилованих бензинів різних марок.

2.3 Антропогенний вплив на річки Карпатського регіону

Останнім часом якість води (зокрема мінералізація) в гірських річках практично не змінилася і близька до природної. Верхні гірські ділянки річок, де практично відсутня господарська діяльність, - чисті з водою високої якості. Але з просуванням до низу і розширенням річкових долин, активізується господарська діяльність, внаслідок чого відбувається інтенсивне антропогенне забруднення понизь гірських річок. Надходження неочищених чи недостатньо очищених стічних вод у річки призводить до різкого збільшення концентрації біогенних та органічних речовин, погіршення кисневого режиму, бактеріального забруднення.

За характером забрудненням річки Закарпаття та Передкарпаття дещо різняться. У Закарпатті, де більш розвинене аграрне господарство та лісопереробна промисловість, на багатьох річках відмічається значне скидання забруднених стічних вод з органічними забруднювачами. Серед річок, що найбільше потерпають від цього, - р. Уж, в басейні якої скидається 14% всього об'єму забруднених вод області. Результатом цього є значне забруднення річки органічними речовинами, особливо в районі м. Ужгорода і нижче, що призводить до зміни річкового гідробіологічного комплексу. Зараз можна спостерігати нетипове зовсім для річок регіону заростання русла Ужу заростями водних рослин, зокрема водопериці колосистої, яку вважають індикатором антропогенної евтрофікації.

Басейни Передкарпаття більш забруднені. Води тут містять як речовини органічного, так і неорганічного походження, що пов'язано із значним розвитком гірничої справи.

У гірських районах Карпат площа лісів зменшилася в 1,5-2 рази (сучасна лісистість територій складає 50%), в Передкарпатті - до 35%. Перевипас на полонинах - причина посилення процесів площинного змиву і зародження лінійної ерозії. Це призводить до посилення змивання ґрунту.

Різко знизилася і рибопродуктивність Карпатських річок (у 4-5 разів). Деякі види цінних риб (дунайський лосось та ін.) збереглися лише поодинокими екземплярами.

Головні проблеми річок регіону:

· катастрофічні паводки і їх руйнівні наслідки;

· водна ерозія;

· оглеєння ґрунтів і, як результат, водний дефіцит ґрунтів.

Розділ 3. Еколого-геологічні проблеми Карпатської гірсько-складчастої області

Екологічна ситуація Карпатської гірсько-складчастої області є дуже напруженою.Цьому є багато пояснень. До факторів, які обумовлюють складну екологічну ситуацію, належать:

1. Порушення законів природокористування при обґрунтуванні моделей споживання і виробництва та розвитку територій.

2. Галузевий підхід при плануванні природокористування, відсутність системного підходу та інтегрального управління природними ресурсами, недостатнє екологічне обґрунтування обсягів використання ресурсів.

3. Руйнування у процесі освоєння території і господарської діяльності біогеоценотичного покриву і функціональної цілісності природних екосистем,порушення оптимальної структури ландшафтоформуючих компонентів наводозборах рік.

4. Екологічно необґрунтована (деформована) структура промислово-виробничого сектора економіки, недостатня потужність і ефективність пилогазоочисних установок та споруд для очищення промислових і комунально-побутових зворотних вод.

5. Недотримання у всіх сферах виробничої діяльності природоохоронних вимог і основних принципів сталого природокористування.

6. Розселення людей і забудова територій без урахування наявності зсувонебезпечних ділянок, селевих потоків, карсту та ймовірності затоплення території.

7. Розорювання земель на ерозійно-небезпечних схилах, відсутність системи протиерозійних і стокорегулюючих заходів.

8. Значне зменшення лісистості водозборів рік, зниження верхньої межі лісу, порушення вікової структури і спрощення видового складу лісових насаджень.

9. Порушення технології лісозаготівель, переважання наземного тракторного трелювання деревини, захаращення русел водотоків.

Ступінь ураженості несприятливими природно-антропогенними процесами на території Чернівецької і південної частини Львівської областей характеризується як сильний (від 26 до 50 % території), а на території Закарпатської області - їх практично мало (менш як 3 %), решта території регіону має середню ступінь ураженості (11-25 %). Серед цих процесів переважають зсуви, селі, яружна і площинна, ерозії, просадження лесових порід тощо.

Сумарна забрудненість природного середовища оцінюється як умовно чиста (гірська частина), помірно забруднена (Предкарпаття і Закарпаття), забруднена та дуже забруднена (Чернівецька та деякі райони Івано-Франківської областей).

Розділ 4. Заходи щодо охорони довкілля у Карпатській гірсько-складчастій області

Господарська діяльність людини завжди була пов'язана з негативним впливом на оточуюче природне середовище. Прискорений розвиток хімічної та інших галузей промисловості, широке застосування корисних копалин, розширення використання різних видів транспорту, в першу чергу автомобільного, супроводжується надходженням в довкілля великої кількості різноманітних хімічних сполук. Це примушує нас рахуватися з можливістю виникнення дуже несприятливих наслідків: порушення нормальної життєдіяльності біосфери, зміни клімату, скорочення чисельності та зникнення багатьох видів живих організмів, зниження врожайності сільськогосподарських культур, погіршення здоров(я людства. Значна кількість токсичних речовин, які надходять у середовище, має канцерогенні властивості, що викликають зміни генетичного коду і призводять до підвищення захворюваності населення.

Карпатський регіон на Екологічній карті Європи є єдиною зеленою (екологічно чистою) плямою, де ще збереглися природні екосистеми, де лісами регенерується чисте повітря, де беруть початок головні річки басейнів Чорного і Балтійського морів, де зберігаються умови для рекреації і туризму, де можна зберегти генетичний фонд населення Європи.

Нинішній кризовий екологічний стан в Україні сформований протя-

гом багатьох років через зневажання об'єктивних законів розвитку та

відтворення природно-ресурсного комплексу. Карпатська область серед інших регіонів України ще не зазнала критичних втручань з боку людини, тут ще збереглись можливості для розвитку рекреаційної індустрії, туризму, відпочинку та оздоровлення українського народу.

Для території Західного регіону України першочерговим є:

1) ліквідація наслідків природно-техногенних аварій, катастроф та інших природно-техногенних порушень довкілля, які вже відбулися;

2) оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС) існуючих та проектованих техногенно небезпечних об'єктів;

3) створення комп'ютерної інформаційно-аналітичної системи екологічного моніторингу та природно-техногенної безпеки областей, регіонів і держави загалом.

Велике значення для оздоровлення довкілля Карпатського регіону має розширення мережі природно-заповідного фонду. На черзі створення міждержавного біосферного заповідника “Гуцульські Альпи (Чивчини-Марамуреш)”,

Для покращення екологічного стану довкілля на території Карпатської гірсько-складчастої області необхідно:

- забезпечити здійснення повітроохоронних заходів на підприємствах-забруднювачах атмосферного повітря.

- розширити та реконструювати міські очисні споруди, вирішити питання зменшення накопичення відходів (мулу) в мулових картах шляхом запровадження виробництва біогазу;

- побудувати сміттєпереробний (сміттєсортувальний) завод.

- забезпечити збереження та догляд за існуючими зеленими насадженнями;

- організувати навчання посадових осіб і керівників підприємств з питань охорони навколишнього середовища;

- впровадити систему інформування населення щодо охорони навколишнього середовища і проблем екологічної безпеки через теле- і радіопрограми, спеціальні випуски у газетах; забезпечити демонстрацію у школах фільмів на екологічну тематику: «День Землі», «День довкілля» та ін.;

- забезпечити викладання у школах дисциплін з питань охорони навколишнього природного середовища та енергозбереження.

Висновки

В останні два-три десятиліття в багатьох областях України, й особливо в Карпатському регіоні, надто активізувались негативні процеси та явища, зокрема водна і вітрова ерозія ґрунтів, зсуви, селі, руйнування берегів річок. Поряд з цим, прискорились дегуміфікація та падіння родючості ґрунтів, а відтак - продуктивності сільськогосподарських і лісових угідь. Великою мірою зросла ймовірність виникнення вітровалів і катастрофічних паводків. Гострою соціально-економічною та екологічною проблемою стали замулювання і зникнення малих річок, забруднення та погіршення якості природних вод, руйнування і деградація водних екосистем, зменшення рибопродуктивності, втрата естетичної цінності й рекреаційного потенціалу ландшафтів, а в результаті - катастрофічне погіршення здоров'я населення.

Варто згадати про катастрофічні паводки в Закарпатській області (листопад 1998 р. і березень 2001 р.) та на Прикарпатті (2008 .). Причини і характер катастрофічних паводків, які були зафіксовані в Закарпатській області вивчала спеціально створена комісія, яка зробила висновки, і внесла пропозиції щодо комплексу заходів з підвищення ефективності системи прогнозування паводків, упередження та ліквідації їх наслідків на міждержавному, національному, регіональному та локальному рівнях.

Отже, як ми бачимо екологічний стан довкілля у Карпатській гірсько-складчастій області є досить напруженим. Для збереження довкілля варто замислитись, що ми робимо і що можемо зробити для покращення якості життя теперішніх та майбутніх поколінь.

Список використаних джерел

1. Василевський Г.А. Водні багатства Карпат. - Ужгород: Карпати, 1973.

2. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2010.

3. Екологія та природні багатства України 2008. Екологічний стан Закарпатської області [електронний ресурс]. - Режим доступу до статті: hhtp // www. Who-is-who.com. ua.

4. Щурик М. Основні напрями поліпшення еколого-економічного стану земель аграрного сектора Карпатського макрорегіону // Вісник ЛДАУ: економіка АПК. - Львів, 2006. - № 13. - С. 634-639.

5. Грабовський О., Рошко В. До питання про вплив солей свинцю на рослинні об'єкти // Матеріали міжнародного регіонального семінару “Охорона довкілля”. Ужгород, 2007. -С.170-172.

6. Л.І.Воропай, М.О.Куниця "УкраїнськіКарпати" - 2009

Размещено на Allbest.ru