Вплив природних та соціально-економічних умов на екологічний стан рослинної продукції Борівського району Харківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Вплив різних джерел забруднень на екологічний стан природних компонентів території Борівського району

1.1 Характеристика джерел забруднення

1.2 Екологічні дослідження геологічної структури та рельєфу, як складових формування стану довкілля

1.3 Екологічні дослідження кліматичних показників як фактора формування стану довкілля

1.4 Екологічні дослідження водних об'єктів як складової довкілля, що зазнає впливу забруднення

1.5 Екологічні дослідження ґрунтів, що знаходяться під впливом забруднення

1.6 Екологічні дослідження флори та фауни, що потерпають від забруднення

2. Екологія та охорона природно - територіальних та природно - антропогенних комплексів (ПТК і ПАК), як інтегральних показників екологічного стану території Борівського району Харківської області

2.1 Дослідження природно - територіальних комплексів (ПТК)

2.2 Дослідження природно - антропогенних комплексів (ПАК)

3. Вплив природно-соціальних умов середовища на стан рослинної сільськогосподарської продукції Борівського району Харківської області

3.1 Якість рослинної продукції та чинники її формування ( стан проблеми)

3.2 Методи дослідження ґрунтів та рослинної продукції

3.3 Аналіз та узагальнення результатів дослідження щодо накопичення хімічних елементів в ґрунтах та рослинах

3.4 Прогноз та розрахунки вмісту важких металів

Висновки

Список використаних джерел

The rezume

Вступ

В сучасних економічних умовах Борівський район Харківської області тяжіє до аграрно-промислової господарської спеціалізації. Це, з одного боку, зумовлено історичними традиціями, які ґрунтуються на високому природному потенціалі даної території, з іншого - є наслідком сучасної економічної ситуації в країні.

Використання значних площ земельних угідь під вирощування сільськогосподарських рослин створює ситуацію, коли ґрунти, вже досить виснажені тривалим використанням, в ряді випадків не можуть задовольнити потреби населення у достатній кількості рослинницької продукції. При цьому її кількісні показники досить часто знаходяться в зворотній протилежності з якісними.

Різноманітні меліоративні заходи, в т.ч. внесення добрив, використання засобів захисту рослин, у купі з постійним антропогенним забрудненням суттєво видозмінює природні властивості усіх компонентів біосфери. Організм людини як останньої ланки у трофічному ланцюгові, є найбільш вразливим щодо впливу різноманітних токсикантів, які надходять з продуктами харчування. Можливих мутагенних, тератогенних, канцерогенних та інших токсичних ефектів можна запобігти, якщо почати вирішення даної проблеми не на рівні організму людини, а на попередніх трофічних рівнях, наприклад, на рівні рослинності.

Метою даного дослідження є визначення головних факторів, що впливають на вміст різних хімічних елементів у рослинній продукції та ґрунтах. Задля досягнення цієї комплексної мети необхідно вирішення цілої низки завдань. Серед них:

· визначити вплив різних джерел забруднення на екологічний стан природних комплексів Борівського району;

· визначити вплив антропогенної діяльності на перетворення природних корінних ландшафтів на природно-антропогенні;

· дослідити особливості концентрації різних хімічних елементів (в тому числі важких металів) у рослинній продукції та ґрунтах на яких вона вирощується;

· розробити рекомендації підвищення якості рослинницької продукції для державного виробника та приватних господарів.

Об'єктом досліджень є рослинна продукція (картопля, буряк, морква, цибуля), яка була вирощена на приватному городі в смт. Борова.

Предметом досліджень є особливості концентрації різних хімічних елементів, зокрема важких металів, у рослинній продукції, що вирощується на алювіальних лучних ґрунтах смт. Борова.

У роботі використані фондові матеріали Державного управління екології та природних ресурсів в Харківській області, санітарно-епідеміологічної станції (СЕС) Борівського району, фондові матеріали Борівської райдержадміністрації за 2000 - 2006 рр., матеріали статистичної звітності, літературні джерела, а також матеріали власних досліджень автора. Експериментальну частину досліджень було здійснено у ННЦ УкрНДІІГА ім. О.Н.Соколовського.

1. Вплив різних джерел забруднень на екологічний стан природних компонентів Борівського району

1.1 Характеристика джерел забруднення

Борівський район знаходиться в східній частині Харківської області, де переважає сільськогосподарське виробництво з незначною долею промисловості (переважно переробної) та помірно розвинутим транспортом. Він традиційно відноситься до аграрних районів області. На його території розміщені переважно сільськогосподарські підприємства та супутні їм промислові і транспортні підприємства. Порівняна подібність господарської спеціалізації підприємств району обумовлює подібний якісний склад забруднювачів, що надходять до навколишнього середовища району. На 2006 рік в районі було зареєстровано 9 суб`єктів господарської діяльності, що мали платежі за забруднення навколишнього середовища [1,2].

В Борівському районі функціонують 12 промислових та транспортних підприємств [2]. Серед них найбільшим є Борівська харчосмакова фабрика, а також комбікормовий завод, цегельний завод, птахоінкубаторна станція, цех Ізюмського маслозаводу, асфальтобетонний завод, газокомпресорна станція газопроводу „Союз", лінійні шляхоремонтні майстерні [3]. Також вагомий вклад в забруднення району вносять залізниця та автотранспортне підприємство. По території району проходить автотраса обласного значення Куп`янск - Ізюм та залізнична магістраль Валуйки - Красний Лиман.

На підприємствах району зареєстровані джерела викидів забруднюючих речовин. В Борівському районі налічується до 200 організованих та понад 50 неорганізованих джерел забруднення. Щільність викидів складає для Борівського району 2263,72 кг, що у перерахунку обсягів викидів на душу населення складає 90,43 кг. У 2005 році одним підприємством Борівського району було викинуто 282,48 т забруднюючих речовин [2].

Загальний обсяг викидів до атмосферного повітря району у 2005 році становив 2,56 тис.т. забруднюючих речовин. З них викиди від стаціонарних джерел склали 1,89 тис.т. В інгредієнтному відношенні вони представлені переважно двооксидом вуглецю (205,9 тис. т.), сполуками азоту (0,9 тис.т.), метаном (0,657 тис.т.), окисом вуглецю (0,23 тис. т.) та пилом (0,01 тис.т) (рис.1.1) [4].

Слід відзначити, що відповідно до мети даного дослідження представляє інтерес оцінка металевого пресингу на територію Борівського району. Загальний обсяг викидів металів складає 0,087 т. При цьому щільність їх викидів - 0,095 кг, при середній по Харківській області 9,2 кг. В структурі викидів металів переважає залізо (0,07 т.) та алюміній (0,002 т.) [4]. Тобто питома вага металів у загальному обсязі викидів забруднюючих речовин в атмосферу району досить незначна.

Викид від пересувних джерел до атмосферного повітря Борівського району склав у 2005 р. 0,67 тис. т. У структурі викидів у атмосферне повітря Борівського району понад 70% належить стаціонарним джерелам. Але є тенденція повільного зростання викидів від пересувних джерел.

Всі викиди шкідливих речовин, що надходять до атмосферного повітря Борівського району поділені на умовні частини: викиди без очищення та викиди після очищення. У Борівському районі цей поділ вельми умовний тому що 95% викидів надходять без очистки.

Основними водокористувачами та забруднювачами водних об'єктів району є Червонооскільське ДВРСП, ВКД Комунгоспу та Первомайське управління магістральних газопроводів. У 2005 році обсяг скидів у Червонооскільське водосховище від Червонооскільського ДВРСП склав 0,4 млн. м³ неочищених стічних вод, при обсязі забруднюючих речовин у скидах 200,2. ВКД смт. Борова, що підпорядковане Комунгоспу у 2005 році



Рисунок 1.1 Якісний та кількісний склад викидів у атмосферне повітря від стаціонарних джерел Борівського району [4]

скинуло 0,191 млн. м³ недоочищених стічних вод з обсягом забруднюючих речовин 199,8. Підприємство Первомайського управління магістральних газопроводів у 2005 році скинуло у Червонооскільське водосховище 0,004 млн. м³ недоочищених стічних вод [2].

В Борівському районі функціонує 17 підземних водозаборів та 1 водоскид (станом на 2006 рік). В районі є 17 організацій водокористувачів, з них 15 мають дозволи на водокористування [2].

Проблема якості стічних вод гостро стоїть для смт. Борова. Основними підприємствами-забруднювачами р. Борової та Червонооскільського водосховища є Борівська харчосмакова фабрика, цех Ізюмського маслозаводу та інші. На харчосмаковій фабриці функціонують малопотужні локальні очисні споруди на яких здійснюється очистка лише 2% стічних вод з тих, що утворюються у смт.Борова. Значна частина забруднюючих речовин надходить у водні об'єкти району не тільки зі скидами стічних вод, а і з атмосферними опадами (табл. 1.1) [5].

Таблиця 1.1 Надходження забруднюючих речовин до поверхневих вод Борівського району [5]

Показники, що контролюються	Вміст забруднювачів (мг/л)
	у дощових водах	у талих водах
Нафтопродукти	6,0	11,0
Азот	1,7	3,6
Фосфор	0,3	0,5
Завислі речовини	700	1100
Сухий залишок	140	185

Головними проблемами забруднення водних об`єктів Борівського району є: замулення річок внаслідок порушення водоохоронного режиму; розорювання земель в прибережних захисних смугах; організація стихійних сміттєзвалищ у зв'язку з незадовільним вирішенням питань з утилізації госппобутових відходів та недостатнє виділення коштів з державного та місцевого бюджетів на реконструкцію діючих та будівництво нових очисних споруд.

В структурі забруднення твердими відходами у Борівському районі побутові відходи переважають над промисловими, та частка перших постійно зростає. В районі функціонує лише один полігон (зареєстроване місце) для складування відходів площею 39 000 м² , фактичним обсягом 204,242 м³ та загальною масою 46,750 тис.т. Максимально можливий обсяг полігону складає 15000 тис.т. На протязі 2006 року на полігон було направлено 4,3 тис.т. відходів [2].

З загального обсягу промислових відходів Борівського району дозволи підприємствам видано лише на 0,134 тис. т.

В цілому забруднення території Борівського району побутовими відходами порівняно незначне. До основних об'єктів забруднення відноситься торгівельна мережа району (близько 50 магазинів), кілька підприємств громадського харчування, медичні заклади (2 лікарні, 15 медичних пунктів і 7 фельдшерських пунктів), мережа навчальних закладів (8 шкіл), де навчається близько 3000 школярів.

Основною проблемою утилізації відходів є відсутність відповідного облаштування полігонів для їх складування. Несанкціоновані смітники зосереджені в прирусловій смузі річок та берегів водосховища. Найбільш небезпечними є несанкціоновані звалища ТПВ біля сіл Богуславка, Горохуватка, Піски-Радьківські. Пріоритетною галуззю господарства, яка обумовлює забруднення навколишнього середовища є сільське господарство (рис.1.2), зокрема тваринництво. У господарствах району налічується більше ніж 7000 голів рогатої худоби, 3000 овець, 12,3 тис. голів свиней, 1200 коней та близько 20 000 птиці.

Рисунок 1.2 Джерела забруднення навколишнього середовища Борівського району

1- Червонооскільське ДВРСП	9 - асфальтобетонний завод
2 - Первомайське управління магістральних газопроводів	10 - автотранспортне підприємство
3 - газокомпресорна станція газопроводу „Союз"	11 - ВКД Комунгоспу
4 - Дружелюбівське родовище нафти	12 - Центральна районна лікарня
5 - Зайцівське родовище газу	13 - будинки та бази відпочинку
6 - цегельний завод 7 - Борівська харчосмакова фабрика	14 - сільгосппідприємства 15 - залізниця
8 - цех Ізюмського маслозаводу	16 - автошляхи

Серед сільськогосподарських підприємств одним з найбільших є „Червоний маяк", що спеціалізується на відгодівлі свиней. Стоки від тваринницьких ферм, в ряді випадків потрапляють у поверхневі та підземні води, спричиняючи погіршення їх якості та розвиток несприятливих біохімічних процесів (зменшення БПК, евтрофікація тощо).

Головні аспекти впливу від рослинництва у Борівському районі можна звести до наступних:

· хімічне та фізичне забруднення ґрунту (переущільнення, забруднення паливно-мастильними матеріалами, обезструктурення ґрунту тощо);

· зменшення вмісту гумусу внаслідок внесення добрив, яке не компенсує витрати на отримання врожаю;

· використання засобів захисту рослин від шкідників, яке в ряді випадків призводить до утворення у ґрунтовому розчині токсичних сполук.

В цілому, внаслідок дослідження джерел забруднення навколишнього середовища Борівського району встановлено, що основними інгредієнтами, що забруднюють атмосферне повітря є діоксид вуглецю, сполуки азоту, метан та окис вуглецю. Основною проблемою забруднення поверхневих вод є відсутність очисних споруд та необлаштованість місць видалення відходів.

1.2 Екологічні дослідження геологічної структури та рельєфу як складових формування стану довкілля

Головними структурними елементами району є Воронезький кристалічний масив та Дніпровсько-Донецька западина. Воронезький кристалічний масив представлений його південно-західним схилом з глибиною залягання докембрійського кристалічного фундаменту від 2.5 до 4.0 тис. м. Породи, що складають фундамент - це переважно граніти, гнейси, кристалічні сланці. Південно-західна частина району розташована в межах північної прибортової частини Дніпровського грабену, де глибина залягання фундаменту сягає 10-12 км [6,7.

На кристалічному фундаменті залягає комплекс осадових порід PZ, MZ та KZ, представлений морськими та континентальними породами.

Найдавнішими серед них є девонські аргіліти, алевроліти, пісковики, вапняки та кам'яна сіль.

На девонських залягають кам'яновугільні відклади, що представлені переважно вапняками, аргілітами, пісковиками з прошарками кам'яного вугілля.

Серед мезозойських відкладів найбільшого поширення набули мергелі, писальна крейда, глини крейдового періоду.

Найдавнішими серед кайнозойських відкладів є глини, піски, пісковики та мергелі палеогену. Вони поширені скрізь в західній (правобережній) частині району та на соді на давніх четвертинних та неогенових терасах р. Оскіл і на межиріччях.

На крайньому заході району (правобережжя Осколу) та на південному сході (верхів'я р. Нітріус) на найвищих ділянках межиріч поширені неогенові піски, глини та пісковики [7].

Майже повсюдно, окрім заплав та перших надзаплавних терас річок, розповсюджені четвертинні лесовидні суглинки. На найбільш низьких за абсолютною висотою геоморфологічних елементах поширені піщано-глинисті (заплава) та піщані (борова тераса) осадки.

Таким чином, дослідження геологічної структури Борівського району Харківської області дають підстави вважати екологічний стан навколишнього природного середовища району задовільний. Такий висновок ґрунтується на наступному: по-перше, лесові породи, що мають найбільше поширення на території дослідження, володіють слабкою властивістю проникнення води, а це означає, що з водою в товщу лесових порід і в ґрунтові води, що залягають під ними, не проникають забруднюючі речовини. Це дає змогу стверджувати, що лесові тераси та межиріччя, не сприяють інтенсивному проникненню і розповсюдженню забруднюючих речовин.

В геоморфологічному відношенні територія Борівського району розташована в межах Приоскільського плато [8, що розчленовується долиною Оскола на дві частини. Західна, правобережна відносно долини Осколу, частина інтенсивно розчленована невеликими правими притоками (р. Горохуватка, верхів'я р. Бахтину). Це межиріччя Осколу та Сів. Дінця з висотами до 190 м, густо розчленоване короткими, глибокими (до 20-30 м) балками, ярами.

Лівобережна (східна частина Приоскільського плато має максимальну для району висоту (днище більше 200 м). Ця частина плато - межиріччя Осколу, Нітріусу та Жеребця. В межах району розчленовується невеликими річками (р.р. Солона, Борова) та порівняно довгими (до 8-10 км), але неглибокими () до 10-15 м) балками. Особливістю розчленування є те, що ці ерозійні форми простягаються зі сходу на захід, розділяючи плато на паралельні смуги-вододіли.

В долині найбільшої річки району Осколу виділяються декілька терасових рівнів, що протягаються в меридіанному напрямку. Паралельно один одному [6. Найнижчими та наймолодшими з них - заплава зараз затоплений водами Червонооскільського водосховища. Ширина її досягає 3 км. Складина переважно пісками та глинами, потужністю до 8-12 км.

Перша надзаплавна (борова) тераса [6 від заплави відокремлюється добре вираженими в рельєфі уступом висотою до 5-8 м. Ширина тераси досягає 2.5.-.3.км. Складена алювіальними пісками, потужністю до 15-20 м. Своєрідність рельєфу тераси (піщані горби. кучугури) обумовлена геологічною будовою, тобто переважанням в геологічному розрізі пісків.

Наступна, друга надзаплавна тераса простягається східніше борової доволі широкою (до 5 км) смугою. Поверхня її вирівняна з невеликим нахилом в бік борової тераси, розчленована неглибокими балками. Тераса складена алювіальними пісками, потужністю до 20 м на яких залягає 1-2 метрова товща лесовидних суглинків.

За даними атласу Харківської області в межах Борівського району в долині р. Оскіл виділяють наступні геоморфологічні рівні- тераси: вітачевсько-бугська, прилуцько-удайська, лубенсько-тілігульська, широкінсько-приазовська, богданівсько-сіверська, іванківсько-салгірська [9].

Аналізуючи сучасні рельєфоутворюючі (негативні) процеси, слід зазначити, що територія району в цьому відношенні є сприятливою до їх виникнення та поширення. Перш за все, це стосується розвитку ерозії, як площинної, що призводить до руйнування верхнього родючого шару ґрунтів, так і лінійної, яка спричиняє більш глибокі перетворення рельєфу. Значної інтенсивності ці процеси набули на правобережжі, де глибина розчленування рельєфу досягає 50-80 м.

З метою запобігання поширення ерозійних процесів необхідно уникати розорювання крутих схилів, долин балок, необхідно садити захисні лісові смуги, напівкільцеві насадження в верхів'ях діючих ярів.

До негативних фізико-географічних процесів, що також можуть спричиняти поширення екологічного стану території слід віднести розвіювання пісків на боровій терасі, там де вони не закріплені посадкою сосни.

Сучасні суфозійно-просадкові явища спостерігаються на плоских поверхнях лесових терас та межиріч. Вони пов'язані з застійними явищами, утворенням невеликих озер та боліт, внаслідок ущільнення лесових порід при намоканні. Серед сучасних негативних процесів природно-антропогенного походження, що також спричиняють погіршення екологічного стану можна відзначити руйнування берегів Червонооскільського водосховища. Це призводить до вилучення родючих земель, до обміління.

У межах району має місце підтоплення. Це переважно населені пункти, що знаходяться в заплавах річок. У Первомайському районі це м.Первомайський, с. Грушине, с. Жовтневе, с. Дмитрівка [9].

Крім того, негативний вплив на навколишнє природне середовище спричиняє видобування корисних копалин (кар'єри з видобування сировини для виробництва будівельних матеріалів).Серед корисних копалин Первомайського району - кам'яна сіль, природний газ (Єфремівське газоконденсатне родовище), цегляно-черепична сировина, будівельний пісок (Петропавловське родовище), тугоплавкі глини ( Первомайське родовище).

Таким чином, на екологічний стан, його зміну, території району впливають як сучасні природні процеси так і безпосередньо господарська діяльність людини.

1.3 Екологічні дослідження кліматичних показників як фактора формування стану довкілля

Територія Борівського району входить до складу південно-східного степового агрокліматичного району Харківської області, який характеризується помірноконтинентальним кліматом [8]. Він характеризується наступними показниками:

1. найбільшою сумою ефективних температур;

2. тривалістю безморозного періоду при мінімальній кількості опадів;

3. найбільшою повторюваністю засушливо-суховійних явищ

У даному агрокліматичному районі тривалість без морозного періоду складає 160-175 днів, річна кількість опадів складає 450 мм [6,8,10]. Для Борівського району спостерігається найчастіша повторюваність років з інтенсивною атмосферною засухою (70%) у порівнянні з Харківською областю в цілому.

Він характеризується значною амплітудою середньомісячних середніх температур 28⁰С (від +21⁰С в липні, -7⁰ С в січні) (рис.1.3).

Рисунок 1.3 - Річні коливання середньомісячної температури та середньомісячної кількості опадів у Борівському районі [10]

Найбільш холодними місяцями є січень та лютий, найбільш теплими - липень та серпень.

Максимум опадів припадає на теплий період року. При цьому максимум припадає на червень (понад 65мм), мінімум на лютий; мінімум - у лютому (менше 35мм), при середньорічної кількості біля 450 мм;

Радіаційний індекс сухості за Грігор'євим-Будико біля 1, що відповідає умовам оптимального співвідношення тепла і вологи в багаторічному розрізі;

Характерним ходом відносної вологи, яка має виражений мінімум у травні (до 60%) і максимум взимку (грудень-січень до 85%) і абсолютної вологи 1-2гПа взимку до 15гПа влітку у липні;

Незважаючи на невелику площу і рівнинний рельєф, на території району спостерігаються деяка різниця у метеорологічних показниках у відповідності з орографічними умовами.

Ступінь континентальності, проявляється в контрастності сезонних метеорологічних показників. Загалом континентальність збільшується на території району з заходу на схід.

На розподілення амплітуд екстремальних (максимальної і мінімальної) температур не впливають меридіанальні відмінності, які повинні були б проявлятися в результаті різниці широти місця і кута падіння сонячних променів та відповідних радіаційних умов.

У розподіленні річної кількості опадів слабо виражена тенденція щодо зменшення їх суми у напрямку з північного заходу на південний схід.

Холодний період року з середньодобовою температурою повітря нижче 0 С триває десь 160-165 днів. Стійкий сніговий покрив зберігається до 70 днів, але цей показник є звичайно змінним від року до року, і також по території в один і той же рік [10].

Зима починається з середини листопада. Вона характеризується зміною характеру циркуляції повітря-збільшенням ролі горизонтального переносу тепла-холоду (адвекції), яка проявляється у частому проходженні циклонів і фронтів.

Зима характеризується нестійкою погодою: поряд з низькими температурами -20 -25 С, бувають відлиги +4+5 С, що призводить до утворення льодового покриву та інших явищ, що негативно впливають на зимівлю озимини. Зима помірно холодна, непостійна. Після того як температура повітря впаде нижче 0?С і встановлюється стійкий сніговий покрив, який досягає максимуму в другій половині лютого і утримується приблизно 100--110 днів. Висота снігового покриву не перевищує 18-- 20 см, однак в деяких роках максимальна його висота досягає 67 см. [10]

Саме взимку найбільша відбиваюча спроможність підстилаючої поверхні. Морози чергуються з відлигами. Забруднення в цей період як раз найбільше: коли наступає відлига забруднення розповсюджується на великі території.

Глибина промерзання ґрунту: середня -7 4см, мінімальна - 50см, максимальна-115см. Але глибина промерзання ґрунту коливається в дуже широких межах і залежить не тільки від характеру зими (температура, стійкість морозів, глибина і кількість снігу), але в ще більшому ступені - від переносу снігу, експозиції та крутизни схилів і від характеру поверхні. Вона найменша в лісі і найбільша на обголених схилах з важкими суглинистими ґрунтами, які насичені вологою.

В агрокліматичному відношенні важливими показниками зимового сезону року є характер встановлення сніжного покриву (сніг, який ліг на незамерзлий грунт, сприяє випріванню озимини), температура на рівні вузла кущення озимини (лімітує вимерзання озимини), наявність або відсутність глибоких відлиг, і запаси вологи, які потенціально створюються в ґрунтах.

Кількість опадів на початку зими (грудень), є найбільшими в північно-західної частині, і складає біля 25мм. Мінімум зимових опадів складає 10-20 мм [8].

Взимку забруднення повітря порівняно значніше у північній та північно-східній частині району, тому що переважають західні та південно-західні вітри (рис. 1.4), які переносять забруднення на північний схід.

Рисунок 1.4 - Повторюваність вітру у Борівському районі [10]

Весна характеризується переходом середньодобової температури через 0 С, що відбувається 20-21 березня. В деякі роки цей термін може змінюватися.

Весною відбувається зміна режиму циркуляції повітря, часта нестійкість погоди, причому в другій половині весни буває весняний суховій - зсушує грунт, вітер південно-східного напрямку.

Розподіл температури весною (квітень) характеризується збільшенням її з півночі (7 С) на південь (до 8,5 С). Розподіл опадів весною (березень) повторює картину взимку.

Найбільша кількість опадів випадає у літній та частково весняний періоди (травень, червень, липень, серпень), що збігається з періодом максимального росту сільськогосподарських культур, та сівбою озимини.

Відносна вологість повітря у вегетаційний період коливається в межах 48-69%, днів з порівняною посухою у весняно-літній період буває до 20%.

Літо починається з моменту переходу середньодобової температури через 15 С, що припадає на середину травня. Воно триває 130-140 днів, до середини жовтня. Літо помірно тепле, з вологим (червень) і спекотним (липень-серпень) періодами. Найбільш висока середньомісячна температура в липні (20,5 С). Однак реальне розподілення температур не співпадає з градаціями місяців.

Самі високі показники температури спостерігається в кінці липня - на початку серпня, коли температура залежить не тільки від сонячної радіації (максимум у червні), але також від вологості (чим більше вологи, тим більше тепла йде на випаровування і переноситься в атмосферу), адвекції тепла/холоду в процесі горизонтального переносу повітря і від теплової інерції природних акумуляторів тепла: вод, ґрунту, верхнього шару гірських порід. В теплий період переважають вітри південно-східного і південного напрямку (рис.1.4), в холодний період вітри південно-східного і південно-західного напрямку. Середня річна швидкість вітру - 27 м/секунду.

Особливості рельєфу, а саме: порізаність території районів, долинами річок Солона, Борова та Червонооскільським водосховищем, створюють різні умови зволоження та прогрівання ґрунту. Схили південних експозицій більш теплі ґрунти тут швидко позбавляються від снігу, просихають і у більш ранні строки стають придатними для обробітку. Схили північної експозиції навпаки, більш холодні, пізніше висихають в порівнянні з схилами південної експозиції.

У літній час досить часто відбувається вторгнення тропічного повітря. Проходження тропічного фронту супроводиться теплими дощами, після яких встановлюється дуже спекотна погода, волога, а потім суха погода. Це буває в другій половині липня, але може захопити й серпень, а в аномальних випадках - початок вересня.

Конвективні опади характерні виключно для літа. Вони обумовлені вертикальними висхідними рухами (конвекцією) теплого повітря, абсолютний вологовміст якого досягає 20-25 т/м3 водяної пори. Піднімаючись вверх, це повітря охолоджується через розширення (адіабатичний процес), при цьому його здатність утримувати вологу знижується (насичена пара). В кінцевому підсумку частина водяної пари є надлишковою, і вода конденсується. При конденсації виділяється сховане тепло, повітря нагрівається і йде вгору. Утворюються висхідні "стовпи" повітря, які пронизують усю атмосферу.

Кожний стовп повітря, яке йде вгору, являє собою своєрідний тепловий і водяний "насос", який вилучає з повітря, що прокачується через нього, тепло і водяну пару. Якщо краплини вологи в хмарі утворюються швидше, ніж випаровуються, то в кінцевому підсумку вони стануть таким важкими, що впадуть на поверхню у вигляді сильного дощу, граду або крупи.

Вегетація рослин є важливою характеристикою літнього періоду. Вона продовжується 120-210 днів, тобто є досить тривалою і варюється в таких широких межах не стільки через різницю територій, скільки по причині різних екологічних властивостей рослин.

Осінь - більш тривалий, ніж другий перехідний сезон - весна період і характеризується деякими тенденціями:

· зниження циркуляції, яка відбувається дуже рідко, десь в останній декаді серпня і проявляється в різкому зниженні вертикальної конвекції;

· збільшенням контрастності добових температур, внаслідок цього поступово понижується середня, при незмінній добовій температурі;

· відставанням в охолодженні земної поверхні відносно повітря, водойм в порівнянні з сушею, у звязку з чим часті осінні тумани радіаційного (вихолоджування) і адвективного (приходу більш теплого повітря на поверхню, яка охолонула) походження.

Джерела забруднення атмосферного повітря, що знаходяться в смт. Борова не мають значного впливу на зміну стану кліматичних показників території Борівського району. Оскільки, якщо взяти до уваги переважаючий напрямок вітру, то незначні забруднювачі потрапляють на західну частину району та у води Червонооскільського водосховища. Кількість сонячного сяйва, кількість опадів, кількість сонячного тепла сприяють веденню сільськогосподарських робіт (рослинництво), комфортного проживання населення, створення рекреаційних зон. Проте посушливі літні періоди і морозні безсніжні зими призводять до накопичення забруднюючих речовин в ґрунтах та рослинності. Штилеві дні на протязі року призводять до максимального накопичення полютантів біля джерел забруднення, а саме на території смт. Борова.

1.4 Екологічні дослідження водних об'єктів як складової довкілля, що зазнає впливу забруднення

Гідрологічну сітку утворюють річки басейну Сіверського Донця: Оскіл, з притоками Борова, Солона, Горохуватка, верхівя Нетриуса. На Осколі створено Червонооскільське водосховище (рис1.1). Для господарської потреби збудовано близько 20 ставків загальною площею водного дзеркала близько 150 га. Всього у Первомайському районі 102 ставки загальною площею водного дзеркала 698 га, 2 водосховища на р. Берека з площею водного дзеркала 320 га. [3].

Загальна густота річкової сітки у Борівському районі менше 0.15 км/км². Річний стік річок у районі складає менше 2.5-3 л/с з 1 км², обєм стоку 55.2 млн.м²/рік. Більша частина стоку приходиться на весняний період (весняний паводок). На цей сезон року приходиться 60-80% обєму стоку. В інші сезони року стік мало відрізняється, хоча проявляється зимова (грудень-січень) і літня (липень-серпень) межені [10].

Замерзання річок відбувається звичайно в першій-другій декадах грудня. Розкривання від льоду - в другій декаді березня.

Живлення усіх річок району переважно (біля 60%) снігове, при цьому найбільш високий стік весною (70-80% річного стоку). На осінньо-зимовий період приходиться 15-16% річного стоку.

Окрім сезонних коливань річковий стік в межах району характеризується і змінами по роках. Зокрема, в окремі маловодні роки стік зменшується майже наполовину

Червонооскільське водосховище є одним з найбільших в Харківській області. Повний обєм складає близько 480 млн.куб.м., площа водного дзеркала 130 км кв. Найбільша глибина - 16.5 м, найменша глибина озера - 3.87 м. Довжина берегової лінії на території району складає 35 км. Водні ресурси Борівського району використовуються для зрошення та обводнення та сільськогосподарського водоспоживання. Живлення водосховища, ставків здійснюється, головним чином, за рахунок весняних річкових паводків. Джерельні і атмосферні води в їх живленні грають підсобну роль

Основними водоносними горизонтами прісних вод, які використовуються для водопостачання на півночі району є комплекси сеноман-нижньокрейдяного горизонту та на півдні району юрський та тріасовий комплекси. Запаси підземних вод у районі складає 2.41 млн. куб.м/рік (ухвалені) та 14.53 млн. куб.м/рік (прогнозні).

Поверхневі води знаходяться під сильним впливом поверхневого стоку з сільськогосподарських угідь. Останні трансформують в річку продукти ерозії ґрунтів разом з залишками агрохімікатів, пестицидів і добрив, що негативно впливає на гідрохімічні показники, сприяє зменшенню русла, утворенню мілководдя і мілини, а також це сприяє порушенню обєму стоку річок, зменшенню самоочищення річки, що приводить до зменшення кількості вільного кисню.

Води річок, водосховища та ставків, як правило, мають задовільну якість (за виключенням випадків їх забруднення стічними водами). Це дозволяє використовувати водні ресурси для різноманітних господарських цілей і водопостачання населення і промислових центрів, риболовства, зрошення.

1.5 Екологічні дослідження ґрунтів, що знаходяться під впливом забруднення

Ґрунтовий покрив території Борівського району є типовим для степу. Найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи звичайні малопотужні і потужні середньогумусні. Вони займають майже 86% території району. В заплавах річок поширенні чорноземи лучні, лучно-болотні, солонцюваті, сильносолонцюваті, засолені, дерново-піщані і глинисто -піщані ґрунти [8].

Ґрунтовий покрив району досить складний, на ґрунтовій карті району виділяється 37 ґрунтових виділів. Це пов'язано з різноманіттям рельєфу, умовами зволоження, ґрунтоутворюючими породами, а також з особливостями природної рослинності.

Звичайні чорноземи сформувались на лесовидних породах під різнотравно-типчаково-ковиловими степами за умов помірно-посушливого клімату і непромивного водного режиму. Вміст гумусу в них становить 5,0-7,2%, вони насичені основами мають нейтральну реакцію ґрунтового розчину. Ці високородючі ґрунти мають високий ступінь опору до антропогенного навантаження, обумовлений їх високою гумусністю та ємністю поглинутих катіонів [11].

Оскільки основною ґрунтоутворюючою породою є лесовидні суглинки, слід відзначити, що вони сприятливо впливають на екологічні функції ґрунтів. Це зумовлено багаті на обмінні іони, мають добру водо- та повітропроникність [12]. Це забезпечує виконання тими ґрунтами, які на них формуються (підвиди чорнозему звичайного) цілої низки біогеоценотичних екологічних функцій.

Усі інші ґрунтоутворюючі породи тою чи іншою мірою мають локальне поширення. Піщані породи (на боровій терасі), а також виходи супіщаних порід на крутих схилах дали початок формування промивних дерново-підзолистих і дерново-піщаних ґрунтів. Вони відрізняються іншим режимом зволоження, бідністю іонами, і, як правило, незначним вмістом гумусу. На таких ґрунтах ростуть переважно соснові ліси, опад яких (хвоя) створює кислу реакцію і тим самим, сприяє винесенню гумусу з гумусового горизонту. Це може негативно впливати на стан підземних вод.

Заплави річок та днища балок вкриті складним комплексом гідроморфних ґрунтів: лучними чорноземами, лучними, лучно-болотними і болотними ґрунтами, часто засоленими і солонцюватими.

За даними відділу землевпорядкування Борівського району площа земель, що використовуються під сільськогосподарські угіддя складає 67 310 га, в тому числі: рілля 50250 га, багаторічні насадження - 5040 га, косовиці - 1820 га, пасовища - 9916 га, господарські будівлі, двори і шляхи - 1739 га [3].

Тривале ведення сільського господарства значно знизило якість ґрунтів району. На території району було внесено велику кількість мінеральних та органічних добрив та пестицидів з яких більше 2/3 складали гербіциди.

Завдяки особливостям рельєфу на території району широко представлені ерозійні процеси (площинний змив), що призводить до змиву родючого шару ґрунтів і знижує їх якість. Через недотримання агротехнічних заходів ці процеси продовжують розвиватися. Загальна площа земель, що потерпають від водної ерозії складає 8,4 тис.га.

Одним із видів сільськогосподарського впливу на ґрунти району є склади отрутохімікатів та мінеральних добрив. Мінеральні добрива, в ряді випадків, зберігаються під відкритим небом, на невлаштованих сховищах. На території району склади мінеральних добрив відремонтовані та паспортизовані лише у 4 господарствах району. У ряді господарств не створені належні умови для збереження отрутохімікатів, приміщення складів не відремонтовані, а в окремих господарствах зруйновані (сс. Калинове, Маліїївка, Вишневе).

Одним із важливих джерел забруднення ґрунтів Борівського району є звалища твердих побутових відходів, що займають площу близько 3,3 га. Здебільшого звалища негативно впливають на склад ґрунтової мікробіоти та гальмують процеси гумосонакопичення. Також можуть проявлятись ознаки зміни складу ґрунтового розчину, що негативно впливає як на стан рослинного покриву, так і на ґрунтові води.

Також негативно впливає на стан ґрунтів практично повна відсутність поновлення полезахисних лісосмуг і навіть їх зведення. Особливо негативним це є в санітарно-захисній зоні Червонооскільского водосховища.

Оцінюючи вплив антропогенного навантаження на ґрунтовий покрив можна сказати, що при такому незбалансованому та інтенсивному використанні земель, при широкому застосуванні потужної сільськогосподарської техніки для проведення польових робіт спостерігається поступове погіршення стану ґрунтів району, зниження їх родючості та опору до антропогенного навантаження.

Покращення екологічного стану ґрунтів Борівського району можливо за умови застосування мінеральних та органічних добрив з урахуванням їх агрохімічних властивостей, розробки індивідуальних систем внесення добрив для різних типів ґрунтів тощо. Необхідно впроваджувати нові методи обробки ґрунтів, такі як без відвальна, зокрема плоскорізна, що має переваги у порівнянні з відвальною. Збереження верхнього шару ґрунту при без відвальній обробці знижує втрати ґрунту від ерозії, зменшує її змив у водні об'єкти, слід також, використовувати більш легку техніку для попередження переущільнення ґрунтів.

1.6 Екологічні дослідження флори і фауни, що потерпають від забруднення

Борівський район відносно рослинного районування відноситься до північної частини лівобережного степу України. Ліса і лісові насадження складають 7.6 тис.га. Серед лісових порід переважають сосна (57 % площі лісів) і дуб (32%) є клен, берест, вяз. Підлісок складається з ліщини, терену, шипшини. Територія районів в минулому була вкрита степовою рослинністю, між якою подекуди розташовувались островами ліси, які розташовувались не тільки в балках, а й виходили на високі рівні вододілів. На крутих схилах балок залишились невеликі ділянки цілинного степу (ковила, типчак, воронець, пирій тощо) [8].

Рубка лісів здійснюється виключно в санітарних цілях. Ліси мало підпадають захворюванням, із-за слабкого впливу на них викидів промислових підприємств смт. Борова. Більшість ділянок, що вийшла з-під лісу, зараз розорюється і лише крутосхилі балки використовуються під природні кормові угіддя. Чистих дібров залишилось дуже мало, до дубу примішується липа клен (гостролистий, польовий), ясень, груша, яблуня, вяз та інші.

Травяний покрив дібров багато виглядає весною, коли розквітають ефемероїди. Самими першими розквітають проліска сибірська, чистяк весняний. Трохи пізніше квітнуть фіалки, ветрениця дубравна. На початку травня зявляються ясмінник духмяний та інші. З розпусканням листя і затіненням ґрунту в травяному покриві переважають осока волосиста, снить. Серед рідкісних рослин можна зустріти кілька видів лісових орхідей: дремник чемерцевидний, любку двохлистову. З ендемів тут росте - хвощ великий.

В місцях з близьким заляганням ґрунтових вод дуже часто зустрічаються березняки і ожинники, де в деревостої серед беріз ростуть окремі сосни і осики, іноді вільха, в підліску черемшина, груша, липа. Можна також побачити конвалію травневу.

В дубово-соснових лісах до основних порід примішуються береза бородавчаста, осина, черемшина, рідко клен гостролистий. Травяний покрив дуже добре розвинутий з перевагою злаків - боровий і вузьколистий м'ятними, пирій повзучий. На великих полянах розвинута типово лугова рослинність з перевагою злаків. Добре знайомі такі ендеми, як чабрець або кмін крейдяний, полинь біловючна. Не тільки дуже красиві, але й цінні в науковому відношенні такі ендеми і релікти, як лен український, ясменник сіро плідний, левкой духмяний, дрок донський. Багато з них знаходяться під загрозою зникнення і внесені до Червоної книги України.

Рослинність ставків та Червонооскільського водосховища Борівського району представлені болотними травами (осока, рогоза), водними рослинами з плавучими листями (латаття біле, гречиха водяна) і гідрофітів (різні види ряски, роголистник). Паростки підводних рослин багаті молюсками й іншими тваринами. Поблизу річок зустрічаються вологолюбні осоки, калюжниця болотна, ярижник болотний та інші.

Деякі види лікарських рослин підлягають загрозі зникнення, бо їхній збір, який ведеться безконтрольно місцевим населенням для продажу або в особистих цілях, може призвести до зменшення цих видів рослин.

Фауна лісів району дуже багата. Найбільшою видовою різноманітністю є комахи. Жорсткокрилі або жуки, представлені родинами жужелиць і стафілінів - хижаків, що харчуються дрібними комахами, а також молюсками; рогачей - великих жуків з добре розвинутими, личинки яких живуть в гнилій деревині (жук-олень); пластинчатовусих, з яких широко розповсюджені травневий хрущ, золотиста і мраморна бронзівки, жук-носоріг, вусачів - великих жуків з дуже довгими вусами, інколи перевищує їх довжину тіла; божих корівок - добре знайомих хижаків, які їдять тлю і рослиноплідних кліщів; а також короїдів, довгоносиків. В Червону книгу України занесені жук-олень, вусач великий дубовий, вусач мускусний, стафілін волосатий, вусач земляний [8,3].

Загін лускокрилих представлений множиною родин, слід відмітити самих красивих і великих метеликів (махаон, поліксен); білявок, із яких широко розповсюджена лимонниця, німфеолід. Шкідники лісу, такі як злотогузка, пяделиця соснова і медведиць - великих метеликів з яскравим плямистим візерунком. З загіну напівжорсткокрилих, або клопів, зустрічаються червоноклоп безкрилий (клоп-солдатик) і клоп деревинний зелений, суспільні оси (звичайна, чорноморська, лісна, середня, шершень звичайний), дикі бджоли, лісні мурашки.

Павукоподібні представлені різними видами павуків та кліщів.

З земноводних в лісі заселені зелена і сіра жаби. Плазуни представлені вужем звичайним, гадюкою звичайною і мідянкою, які занесені в Червону книгу України.

Тваринний світ Борівського району представлені великим різноманіттям диких тварин і птахів. В останні роки у звязку зі зменшенням застосування отрутохімікатів і добрив, відбулось різке збільшення чисельності тварин і птахів (в середньому 200-300%).

Багато птахів, які заселяють ліс від нижнього до верхнього ярусів. На землі гніздяться соловей звичайний, лісний жайворонок, козодій, вівсянка звичайна. В чагарниках будують гнізда славки (садова, сіра), зеленушки. В дуплах дерев гніздяться яскраві дятли, шпак звичайний, синиця (сіра, мала). Крони дерев займають іволга, ворона, сойка, горлиця звичайна, а також деякі хижаки - сокіл, підорлик звичайний.

Із комах для степових біотопів характерні - польовий цвіркун, із жуків слід відмітити хрущика мохнатого, джмеля (мохового, глинистого, духмяного).

Різноманітні представники водно-болотної фауни. У водоймах розвиваються личинки численних комах - комарів.

Найбільш види, які зустрічаються річкових та ставкових риб - карась золотистий і сріблястий, короп. линок, верховодка, лящ, плотва, вюн, щука, окунь звичайний, йорж звичайний.

Із амфібій розповсюджені звичайний і гребінчастий тритони, озерна, ставкова і травяна квакша, із рептилій - болотна черепаха і водяний вуж.

Із водно-болотних птахів зустрічаються кряква, сіра качка, чирки, широконіска, лебідь (крикун і шипун), гусак сірий, чайка озерна.

Із ссавців можна зустріти видру річну.

Для культурного ландшафту сільської забудови характерні домашні тварини. А також це сільська і міська ластівки, домовий і польовий горобець, шпак звичайний, лелека білий, горлиця кільчаста. На території району особливій охороні підлягають особи сірого журавля, а також яструба тюбика, скопа та орла-могильника, які занесені у Червону книгу України бо зникають на території.

У процесі господарської діяльності зазнають суттєвих змін традиційні біоценози, у результаті чого змінюється видовий склад тварин.

2. Екологія та охорона природно-територіальних та природно-антропогенних комплексів (ПТК і ПАК) як інтегральних показників екологічного стану території Борівського району

2.1 Дослідження ПТК

екологічний довкілля антропогенний рослинний

У ландшафтному відношенні територія Борівського району знаходиться у рівнинній східноєвропейській степовій зоні північно-степовій підзоні Донецько-Донської провінції Нижньооскільско - Айдарської області з байрачними дібровами на лесових височинах з чорноземами звичайними потужними. За класифікацію природних територіальних комплексів (ПТК) [6], у Борівському районі виділяють наступні ПТК (рис. 2.1.): частина району, що розділена Червонооскільським водосховищем, знаходиться у межах межирічкових та долинних природних комплексів; західна, центральна та північна частина Борівського району знаходиться в межирічкових природних комплексах. Тут вони представлені лесовими рівнинами, відносно вирівняними, що розчленовані ярами і балками на реградованих чорноземних ґрунтах з сільськогосподарськими угіддями на місці лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів, іноді на місці широколистяно-дубових лісів. Оскільки через район з півночі на південь простягається Червонооскільське водосховище для території дослідження характерні також й заплавні рівнинні ландшафти. Вони представлені лучно - болотними, лучноостепненими заплавами та плавнями з характерною лучною та болотною рослинністю [8].

Розглянемо природні територіальні комплекси Борівського району Харківської області;

межирічкові ПТК, розташовані на лесових рівнинах, що сформувалися на міоценовому плато і древніх річкових терасах найбільших річок.



Межирічкові ПТК

1 Рівнини лесові відносно вирівняні розчленовані балками і ярами на нижньо-середньоміоценовій основі, з чорноземами звичайними, з сільськогосподарськими угіддями на місці лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів Долинні ПТК

2 Рівнини лесові, розчленовані балками і ярами із западинами на алювії неогенових терас, з чорноземами звичайними середньо гумусними з сільськогосподарськими угіддями на місці лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів

3 Рівнини лесові, плоскі із западинами на алювії давньочетвертинних терас з чорноземами звичайними середньо гумусними і сільськогосподарськими угіддями на місці лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів, рідше з лучними солонцюватими ґрунтами і різнотравно-осоковою рослинністю

4 Рівнини лесові, плоскі із западинами на алювії молодих четвертинних терас з чорноземами звичайними середньо гумусними і сільськогосподарськими угіддями на місці лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів

5 Рівнини піщані, дрібногорбисті на молодих четвертинних піщано-глинистих відкладах з дерновими розвинутими піщаними грунтами, іноді з пісками слабозадернованими, з вигонами та сосново-дубовими лісами

6 Балково-долинні

Рисунок 2.1 Природно-територіальні комплекси Борівського району[6]

Вони характеризуються плоскою, слабкохвильовою і помірно розчленованою (на периферії) поверхнею з чорноземами, частково темно-сірими і сірими лісовими ґрунтами. Знаходяться на крайньому північному сході (с. Богуславка), північному заході та сході території району ( с. Першотравневе). Розрахуємо відсотковий вміст цих ПТК у загальній площі району:

F= ПТК м/S району х 100%, де

F - відсотковий вміст даного ПТК у загальній площі району,

ПТК м - межирічкові ПТК, ( 0.2 тис.кв.км )

S району - площа Борівського району, ( 0.8 тис.кв.км )

F= 200/800 х 100%;

F= 25%

Площа межирічкових ПТК на території Борівського району становить 25%. Межирічкові ландшафти Борівського району змінені під впливом ведення сільськогосподарських робіт: розорені ґрунти, змінений тваринний та рослинний світ. Меншого впливу ландшафти зазнають від транспорту. Відсутність промислових підприємств забезпечує стійких задовільний стан межирічкових ландшафтів. Тому , можна вважати, екологічний стан межирічкових ландшафтів Борівського району, що займають 25% території всього району як задовільний.

Долинні ПТК, розташовані уздовж річкових долин р. Оскіл (на території Борівського району в руслі р. Оскіл створене Червонооскільське водосховище) з притоками: р. Борова, р.Горохуватка, р. Солона та представлені лесовими рівнинами, розчленованими балками і ярами, із западинами на алювії неогенових терас з чорноземами типовими середньо гумусними, вилуженими, чорноземами звичайними середньо гумусними потужними з сільськогосподарськими угіддями на місці широколистяно-дубових лісів, лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів, іноді на місці темно-сірих ґрунтів під-кленово-липовими дубовими лісами [6].

Розрахуємо відсотковий вміст цих ПТК у загальній площі району:

F= ПТК м/S району х 100%, де

F - відсотковий вміст даного ПТК у загальній площі району,

ПТК м - межирічкові ПТК, ( 0.52 тис.кв.км )

S району - площа Борівського району, ( 0.8 тис.кв.км )

F= 520/800 х 100%;

F= 64%

Площа долинних ПТК на території Борівського району становить 64%.

Долинні ландшафти Борівського району терасовані і різноманітні у відношенні гірських порід і рельєфу. Верхні і середні тераси р. Оскіл лесові, тому однотипні в ґрунтовому відношенні.

На заплаві панують алювіальні ґрунти різних різновидів. ПТК представлені високими й низькими заплавами на молодих четвертинних піщано-мулових відкладах, з чорноземами супіщаними розвинутими піщаними ґрунтами, іноді з пісками слабозадернованими, з сільськогосподарськими угіддями, вигонами, сосновими лісами; розташовані вздовж Червонооскільського водосховища. Велика частина заплавних земель використовується як малопродуктивне пасовище і косовиця, але в значній більшій мірі вони використовуються як рекреаційна зона районного та обласного значення. Розрахуємо її площу:

F= ПТК д (з)/S району х 100%, де

F - відсотковий вміст даного ПТК у загальній площі району,

ПТК д(з) - долинні ПТК ( заплава), ( 48 кв.км )

S району - площа Борівського району, ( 0.8 тис.кв.км )

F= 48/800 х 100%;

F= 6%

Площа заплав на території Борівського району становить 6 %.

Перша надзаплавна (піщано-борова) тераса характеризується звичайними легкими грунтоутворюючими породами і примітивними супіщаними ґрунтами, наявністю тільки транзитного стоку і пануванням по- декуди борів.

Верхні та середні тераси ПТК представлені лесовими рівнинами, які розчленовані балками і ярами, із западинами на алювії стародавньочетвертинних терас з чорноземами типовими середньо-гумусними, вилуженими, чорноземами звичайними середньо гумусними потужними з сільськогосподарськими угіддями на місці широколистяно-дубових лісів, лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів, іноді на місці темно-сірих ґрунтів під-кленово-липовими дубовими лісами [6].