Екологічний стан Ємільчинського району Житомирської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Розділ 1. Еколого-географічна характеристика Ємільчинського району Житомирської області

Розділ 2. Методика виконання дослідження

Розділ 3. Основні джерела забруднення навколишнього середовища Ємільчинського району

Висновки

Література

Вступ

На Землі скорочуються ареали і знижується чисельність багатьох видів живих організмів. Багато з них зникає через діяльність людини.

У природи ми беремо все необхідне для нашого життя. Але брати треба розумно, по - господарськи, не виснажувати земних ресурсів, даючи їм змогу відтворюватись. Раціональне використання природних багацтв, бережне ставлення до світу рослин і тварин, формування мережі природоохоронних територій стали нині необхідністю, яку людина все глибше усвідомлює [2].

Екологічні проблеми все більше і більше турбують суспільство, стають предметом не лише державної політики, але й діяльності громадськості. Підписання Україною «Конвенції про забезпечення доступу до екологічної інформації та участі громадськості в процесі прийняття рішень у сфері охорони навколишнього середовища», здійснення в країні соціально - економічних реформ, розвиток нових форм власності зумовили зростаючий попит на різнобічну та більш повну інформацію з проблем екології. Особливого значення ці питання набувають на регіональному рівні у зв'язку з підвищенням ролі територій щодо забезпечення екологічно безпечного їх розвитку. Адже, як зазначив Л. Кучма на 19 - спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН, «екологічна безпека - це наша концепція і стратегія виживання. Відповідно до цього спрямовуємо свої зусилля на реальну інтеграцію природоохоронної політики до стратегії соціально - економічного розвитку. Забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни є одним з пріоритетів державної політики, визначених Конституцією» [ 2].

Мета дослідження - вивчення екологічного стану Ємільчинського району Житомирської області.

Завдання:

1 Ознайомитися з екологічними чинниками Ємільчинського району.

2 Дослідити екологічні стани природних ресурсів (повітряний басейн, водні ресурси, ґрунти, рослинний і тваринний світ).

3 Дослідити показники захворюваності населення Ємільчинського району.

ємільчинський житомирський екологічний захворюваність

Розділ 1. Еколого-географічна характеристика Ємільчинського району Житомирської області

Житомирська область, як адміністративно - територіальна одиниця, утворена 22 вересня 1937 року. Її обласний центр - місто Житомир. Вона розташована в північно - західній частині України. За своєю територією - 29,9 тис. кв. км, що становить 4,9% території України, вона є однією з найбільших серед інших областей і за цим показником посідає п'яте місце. За характером рельєфу область поділяється на південно - західну підвищену частину, що розташована в межах Придніпровської підвищеності, і північно - східну понижену, слабо розчленовану, в складі якої виділяється Овруцький кряж, - в межах Поліської низовини. В цілому рельєф переважно рівнинний і лише злегка пересічений. Область багата на різноманітні корисні копалини, за що її справедливо називають « Урал в мініатюрі», де розробляються понад 200 родовищ. Своєрідна в області гідрографія. По її території протікає 246 річок загальною довжиною майже 6 тис. км та близько 2,5 тисячі струмків довжиною майже 6 тис. км. На річках створено більше 40 водосховищ. Всі ріки належать до басейну Дніпра, вони неширокі і неглибокі, течія в них здебільшого спокійна, і протягом тривалого періоду вони використовуються для господарських потреб [2].

Область виділяється своєю лісистістю і наявністю перезволожених та заболочених земель. Ліси займають майже третину її території, а за лісо ресурсами, які становлять понад 200 млн. куб. м, область посідає перше місце в Україні Рослинний світ Житомирщини характеризується великою різноманітністю флористичних комплексів і є джерелом цінних рослинно - сировинних ресурсів: лікарських, харчових, технічних, вітамінних тощо. На її території водиться 2783 види тварин, з яких 96 занесені до Червоної книги України.За фізико - географічними і грунтово - кліматичними умовами та практикою адміністративно - територіального управління область поділяється на три зони. Перша - лісостепова, до якої входять Андрушівський, Бердичівський, Любарський, Попільнянський,Ружинський і Чуднівський райони; друга, або перша поліська - Брусилівський, Дзержинський, Житомирський, Коростишівський, Новоград - Волинський, Черняхівський, Радомишльський і Овруцький райони; третя зона, або друга поліська - Баранівський, Володарсько - Волинський, Ємільчинський, Коростенський, Лугинський, Малинський, Народицький, Олевський, Червоноармійський райони.

Житомирщина має вигідне фізико - географічне та економічне розташування. Її територія вкрита широкою мережею міжнародних, внутрішньодержавних та внутрішньо обласних шляхів сполучень. Так, на 1 тис. кВ. км території припадає 37,7 км експлуатаційної довжини залізничних колій - майже стільки, як в середньому по Україні; автомобільних шляхів загального користування - 273 км, або на 3 км більше загальнодержавного рівня. Донедавна авіаційне сполучення здійснювалось з десятком населених пунктів. По території області проходять потужні нафтопровід та нафтопродуктопровід протяжністю по 210 км кожний. Широка мережа газових та електричних ліній, трансформаторних підстанцій. Все це сприяє розвитку найрізноманітніших видів економічної діяльності.

Погодно - кліматичні умови регіонів сьогодні привертають до себе все більшу увагу не лише як важливі і невід'ємні фактори життєдіяльності, а й в плані ресурсів природокористування. До них відносять тепло і вологу атмосфери, атмосферні опади, енергію вітру та сонця тощо. Кліматичні ресурси вважають практично невичерпними, проте й вони зазнають негативного впливу внаслідок використання та забруднення відходами господарської діяльності людини, радіоактивними речовинами [7].

Розташування області у помірному поясі північної півкулі визначає клімат як помірно - континентальний, з теплим і вологим літом та м'якою, хмарною зимою. Сонячна радіація, атмосферна циркуляція, форми рельєфу, лісистість та заболоченість впливають на формування місцевих мікрокліматичних відмінностей. Відсутність значних висот та гір сприяє вільному переміщенню повітряних мас різного походження, що обумовлює значну мінливість погодних процесів в окремі сезони. Проте, перехід від однієї пори року до іншої, як правило, відбувається поступово. Зими на Житомирщині чергуються теплі й холодні,з різницею у середній температурі 5 -7 С. Літо, як правило, тепле й вологе: в середньому 40 - 45% річної суми опадів припадає саме на літні місяці.

Такі погодно - кліматичні умови сприяють вирощуванню сільськогосподарських культур. Їх вегетаційний період починається з II декади квітня і продовжується до III декади жовтня і триває в межах 190 днів. Разом з тим, слід зазначити, що погодні умови іноді негативно впливають на формування врожаю, призводять до загибелі посівів на значних площах. Наприклад, у 1999р. через несприятливі погодні умови взимку загинуло 17 тисяч та пошкоджено 28 тис. га сільськогосподарських культур. Значної шкоди завдають ураганні вітри, зливи, град.

Екологічна криза, яка охопила Україну, в повній мірі торкнулася і Житомирщини. Більш того, найменші відхилення у природно - економічному балансі цього краю негайно позначаються на екологічному стані інших регіонів країни. Так, відчутна вирубка лісонасаджень, інтенсивне проведення меліоративних заходів безпосередньо впливають на «зелені легені» не тільки України, а й просторів за її межами. Від очищення і оздоровлення водних артерій області, або, навпаки - їх забруднення, у великій мірі залежить екологічний стан Дніпра. Найбільше радіоактивне забруднення території області внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і сьогодні дається в знаки для всієї України.

У цілому ж для Житомирщини проблеми сталого, екологоврівноваженого та екологобезпечного соціально - економічного розвитку, ефективного і в межах допустимого використання природних ресурсів та можливого їх відновлення, утилізації відходів, збереження і охорони навколишнього середовища є надзвичайно актуальними і вимагають невідкладного вирішення.

Цьому сприятиме, у відповідності до Закону України (32), запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку області [ 14].

Розділ 2. Методика виконання дослідження

При виконанні дослідження нами були використані та опрацьовані державні звітні документи екологічних та санітарно-епідеміологічних установ Житомирської області, а саме:

Звіт про радіоактивне забруднення харчових продуктів: стан та рекомендації - головного лікаря-радіолога Ємільчинської райСЕС. Осідак Н.Є. 2009 р.

Водний фонд Житомирської області, Державне управління екології природних ресурсів Житомирської області, Ємільчинського району.

Статистичний бюлетень 2009. Державний комітет статистики України. Головне управління статистики Житомирської області (Звіт за даними головного управління статистики Ємільчинського району Житомирської області.)

Звіт про роботу "Оцінка ефективності контрзаходів і супроводу їх впровадження та екологічна оцінка територій "критичних" населених пунктів Ємільчинського району Житомирської області".

Розділ 3. Основні джерела забруднення навколишнього середовища Ємільчинського району

Існування людства завжди базувалось на безперервній взаємодії, постійному обміні речовин та енергії з навколишнім середовищем. 3 самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров'я формувалось залежно від впливу природних факторів на організм. Внутрішнє середовище людини, в якому функціонують елементарні частини організму, що беруть участь в обміні речовин та енергії, і яке забезпечує нервові, гуморальні механізми регуляції та гомеостаз організму, тісно пов'язане з навколишнім середовищем. До навколишнього середовища людина пристосувалась у процесі еволюції і без нього жити не може з огляду на те, що воно є одним цілим з її внутрішнім середовищем. Навколишнє середовище забезпечує нормальну життєдіяльність організму людини, яка з початку періоду ембріонального розвитку до кінця життя контактує з компонентами цього середовища. До цих компонентів належать повітря, вода, грунт, харчові продукти тощо. Життєдіяльність організму перебуває у безперервному динамічному взаємозв'язку з дією цих факторів навколишнього середовища. При цьому згадана взаємодія не може перевищувати адаптаційних механізмів людини.

На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю численні подразники з внутрішнього і навколишнього середовища. Вони викликають утворення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, і все це зустрічається, стикається, взаємодіє і, зрештою, систематизується, урівноважується і закінчується утворенням динамічної рівноваги. Вироблення умовних рефлексів є біологічним актом, який створює основу для правильного обміну речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем. Розвиваючи вчення про взаємозв'язок організму з навколишнім середовищем, яке його підтримує, І. П. Павлов твердив, що умовні і безумовні рефлекси є органом для постійного здійснення все досконалішої рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Організм людини може існувати лише при постійній взаємодії з природою і самовідновлюватись у результаті такої взаємодії. Навколишнє середовище, в якому живе людина, характеризується умовами, які сприяють нормальним фізіологічним функціям. Фактори навколишнього природного середовища ефективно впливають на здоров'я при їхній комплексній дії. Комплекс оздоровчих факторів природного середовища забезпечує нормальний ріст і розвиток людини.

Людина не може жити без повітря, яке є одним з найважливіших елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним джерелом кисню, необхідного для оксидаційних процесів і збереження життя. Важливі й інші компоненти атмосферного повітря, зокрема вуглекислота. 3 другого боку, в атмосферне повітря поступають газоподібні продукти обміну речовин людини. Отже, в процесі еволюції між організмом людини і повітряним середовищем склалася певна рівновага. Таке значення мають температура повітря, його вологість, барометричний тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму з навколишнім середовищем, кліматотворчі фактори тощо. Вода і харчові продукти також є компонентами навколишнього природного середовища, без яких неможливе життя людини. Ці компоненти входять до складу організму, вони є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійно беруть участь в обміні між організмом і навколишнім середовищем [ 7].

Не менш важливим є значення ґрунту для організму людини. Він є джерелом мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси. Грунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формує геохімічні провінції, від яких залежить хімічний комплекс організму. Отже, можна образно сказати, що людина - дитя природи і не може існувати поза нею. За словами М. Рильського, природа є вічним джерелом нашого життя і творчості. Як показують численні незаперечні факти, тривала ізоляція від природного середовища викликає не лише фізичні, а й психічні захворювання людей, не кажучи вже про падіння їхньої моральності. Треба твердо знати, що єдиний шлях до виживання людства - це збереження природи нашої планети.

Особливо великих масштабів забруднення навколишнього середовища досягло в наш час у містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Розширюється і поглиблюється шкідливий вплив забруднення середовища на людей, тому що кількість міського населення на Землі швидко зростає, Специфічною рисою сучасної цивілізації став процес концентрації промисловості та населення у великих містах. Урбанізація охопила всю нашу планету. В останні десятиріччя цей процес різко активізувався - від 1950 р. кількість людей, що живуть у містах, збільшилась майже в три рази. У більш розвинених частинах світу населення міст майже подвоїлось, а в менш розвинених воно збільшилось у чотири рази. При збереженні нинішньої тенденції зростання чисельності населення міст у країнах, що розвиваються, може збільшитись до 2000 р. ще на 3/4 млрд осіб. За цей же період чисельність населення міст у промислово розвинених країнах світу збільшиться ще на 111 млн осіб. Вважають, що до 2015 р. чисельність міського населення в світі становитиме близько 4,5 млрд осіб. Очікують, що міське населення досягне 90 %, а сільське становитиме 10 % [ 15].

Наслідком урбанізації є виникнення гігантських житлових і промислових районів з населенням у мільйони і десятки мільйонів людей. Якщо до 1800 р. єдиним у світі містом з населенням понад 1 млн осіб був Лондон, то на 1900 р. таких міст ,,мільйонерів" стало вже 12, на початок другої світової війни - 42, у 1960 р. - 88, а зараз - більше 100, у тому числі кілька мегаполісів з населенням понад 10 млн осіб (Мехіко, Токіо, Сан-Паулу, Нью-Йорк, Шанхай, Москва тощо). У таких країнах, як Бельгія, Голландія, Японія, щільність населення досягла вже 300-400 осіб на 1 км2 а в деяких районах Делі та Калькутти - астрономічної цифри - понад 150000 осіб на км2 що створює нестерпні умови для існування людей, викликає масові фізичні та психічні захворювання,

Міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя в стані рівноваги і стабільної біологічної цілості. Деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо. Усі ці фактори малої інтенсивності протягом життя людини викликають хронічну, кумулятивну та синергічну дію, можуть спричинювати захворювання, зменшують фізичний розвиток дітей, скорочують тривалість життя людини, а також змінюють структуру захворюваності і смертності [8].

Забруднення і охорона водних ресурсів.

Загалом близько третини сталого стоку води забруднюється, промисловими, комунально-побутовими, стічними водами, а не атмосферними опадами, в яких концентруються шкідливі викиди промисловості, транспорту і відходів сільського господарства.

На даний час суспільство сягнуло такого ступеня залучення водних ресурсів в господарський обіг, що вони перетворились в : лімітуючий чинник соціально-економічного розвитку країни. Для досягнення конкретних позитивних результатів в усьому світі визнано найбільш ефективним застосуванням економічних методів регулювання водокористування і водоохоронної діяльності. Водоохоронна діяльність неможливої економічної оцінки водних ресурсів, яка має відображати їх знамення в загальному національному багатстві і в народному господарстві (у виробничих процесах і споживанні) і за якою, чим обмеженіші води, тим більшу економічну цінність вони повинні мати.

Однією з найактуальніших і найболючіших проблем охорони раціонального використання водних ресурсів була і залишається проблема фінансування водоохоронних заходів. За умов економічної кризи це питання набуває особливої гостроти, оскільки втрачені попередні джерела на водоохоронні потреби, головним чином - фінансування з держави.

На сьогодні діють урядові постанови про платежі за відшкодування збитків за порушення законодавства про раціональне використання водних ресурсів. Так, фактичні щорічні втрати на охорону та раціональне використання водних ресурсів області у 2008р. становили 32601,9 тис. грн. З них на експлуатацію споруд для очистки стічних вод.

Водокористування - це об'єктивний і безперервний процес освоєння і використання суспільством водного режиму та водних ресурсів, який безпосередньо впливає на водні екосистеми. Він передбачає не тільки використання водноресурсного потенціалу, але і його відтворення та охорону За характером впливу суспільства на водні системи виділяються такі його види:

- водокористування без вилучення води з водних джерел (руслове);

- водокористування із забором води з водних джерел (позаруслове);

- відтворення водних ресурсів (оборотне та повторне водопостачання, замкнуті системи, очистка води тощо)

- перебудова водного режиму (гідромеліорація, регулювання стоку водосховищами, ставками, перекидання стоку та ін.)

- охорона водноресурсних систем (водозбірних площ і безпосередньо водних об'єктів) [ 5].

В залежності від того, в якій галузі здійснюється водокористування, його поділяють на промислове, комунальне і сільськогосподарське, а за цільовим призначенням - на господарсько-побутове, виробниче, сільгоспводопостачання, зрошення земель, ставкове, рибне господарство та ін.

Згідно з Водним Кодексом України, використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного транспорту. Загальне водокористування здійснюється громадянами безкоштовно, без надання відповідних дозволів, для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, аматорська і спортивна риболовля, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць). Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Таке водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для населення, а також для господарських. оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування є платним.

З погляду використання і охорони водних ресурсів виробнича діяльність господарських об'єктів характеризується:

- загальним попитом на воду - сумою забору свіжої води з природних об'єктів, залученої в оборотні системи водопостачання;

- водовідведенням - скидом стічних, дренажних, колекторних, шахтних та інших вод у водні об'єкти;

- безповоротним водоспоживанням - різницею між забором води і водовідведенням (до безповоротних втрат води відносяться втрати води при транспортуванні, на додаткове випаровування з поверхні водосховищ і ставків, фільтрацію в каналах тощо);

- обсягами скиду забруднень - величиною контрольованих компонентів забруднюючих речовин у стічних водах;

- тепловим забрудненням - кількістю тепла, що скидається у водний об'єкт, який визначається за витратою скидних вод і підвищенням їх температури порівняно до температури води, яка забирається.

Водоспоживання на Україні оцінюється системою кількісних показників, а саме обсягами :

- забраної води з водних джерел;

- використаної води;

- скинутих до водних об'єктів стічних вод;

- незворотного водоспоживання, який визначається як різниця об'ємів забраної і скинутої стічної води [ 7].

Розвиток сучасного виробництва супроводжується зростаючим залученням водних ресурсів такими водоємкими галузями, як промисловість, сільське та комунальне господарства. Так, за даними статистики, сучасна промисловість світу використовує близько 20 % води, споживаної людством. Кількість води, що споживається підприємством, залежить від того, яку продукцію воно випускає, від системи водопостачання (прямоточна чи оборотна) та від інших причин. До найбільших споживачів води в промисловості належать атомні електростанції [ 5].

Основний же споживач води - сільське господарство (70 % її загального використання). Це зумовлено передусім збільшенням площ зрошуваного землеробства. Відомо, що зрошувані землі набагато продуктивніші від незрошуваних. Сьогодні у світі площа зрошуваних земель становить 15 % загальної площі сільськогосподарських угідь, а дають ці землі понад 50 % усієї продукції.

Водопостачання населення (близько 10 % усієї спожитої людством води) задовольняє його потреби в питній воді та комунально-побутові (робота підприємств побутового обслуговування, поливання вулиць і зелених насаджень, протипожежні заходи тощо). Питання забезпечення населення і народного господарства свіжою водою дедалі загострюються. Залишається проблемою витік води із розподільчих систем та неефективне використання води. Значні обсяги споживання води в процесі економічної діяльності, зростання скидів забруднених вод у поверхневі водойми - головні чинники антропогенного навантаження на водні ресурси.

В останні роки спостерігається щорічне зменшення обсягів забору води із природних водних об'єктів, що пов'язано із зниженням або припиненням виробничо-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Так, у 2007 році цей показник по області становив 123,7 млн.куб.м, що на 58,4% менше, ніж у 1992 р., на 35,4% ніж у 1995 р. та на 6,2% ніж у 2006 р. Проте помітно зростають втрати води при її транспортуванні до водокористувачів: у 2007 р. втрачено 13,7% (16,98 млн.куб.м) всієї забраної води проти 1,2% (3,6 млн.куб.м.) у 1992 р.

Значним споживачем води в області є комунальне господарство, яке у 2009 р. на свої потреби використало 34 % загального обсягу використаної свіжої води, тоді як в середньому по Україні - лише 20%. Комунальне господарство забезпечує господарсько-питні і побутові потреби населення в житловому фонді та у сфері матеріального виробництва, санітарні потреби міст і селищ міського типу, а також виробничі потреби промислових підприємств. Особливістю комунального господарства є споживання води високої якості. Проте майже 25% води, що подається до водопровідної мережі, не очищається. Вся вода проходить крізь очисні споруди лише у м. Новоград-Волинський, високий показник очистки води до питної якості у містах Житомирі - 97,9% та Коростені - 95,6%, Малинському - 97,7%.

Атмосферне повітря населених пунктів постійно забруднюється і за всіма параметрами докорінно відрізняється від повноцінного природного повітря, яке є чистим і стимулює біологічні процеси. У дітей, які проживають у районах міста з інтенсивно забрудненим повітрям, є зміни показників імунобіологічного статусу організму. У водіїв і пасажирів автобусів змінюються показники розумової та фізичної працездатності [ 15].

Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є монооксид вуглецю. При вдиханні цього газу наступає швидка втомлюваність, головний біль, запаморочення, порушення сну, лабільність настрою, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної системи та інших систем організму. Оксид вуглецю утворює з гемоглобіном крові стійку сполуку - карбоксигемоглобін, який блокує транспорт кисню в організм.

Доведена пряма кореляція між концентрацією бензпірену в повітрі і смертністю від раку легенів. Взагалі смертність від раку легенів серед мешканців міст вдвічі більша, ніж серед мешканців села. 3 тих елементів, які забруднюють повітря, виникненню раку легенів крім бензпірену сприяють молібден, арсен, цинк, ванадій і кадмій. У відпрацьованих газах автомобілів постійно присутній також свинець, внаслідок чого у крові у водіїв і пасажирів знаходять його кіль-кість, шкідливу для здоров'я. Чим більше свинцю в повітрі, тим більше його в крові, і це веде до зниження активності ферментів, що беруть участь у насиченні крові киснем, і до порушення обмінних процесів в організмі.

Атмосфера є опорою для польоту живих організмів, простором для функціонування авіації та космічних кораблів.

Найбільш поширеними забруднювачами атмосфери є: оксид вуглецю, діоксин сірки, оксид азоту, вуглеводні та пил.

До основних антропогенних джерел забруднення атмосфери належать:

Теплове та енергетичне устаткування;

Промислові підприємства;

Сільське господарство;

Всі види транспорту.

У свою чергу ці джерела розподіляють на стаціонарні та пересувні. Викиди від них надходять в атмосферу у вигляді газоподібних, рідких або твердих речовин. Негативні наслідки антропогенного впливу на атмосферу характеризуються:

Підвищенням концентрації СО і СО2;

Надходженням до атмосфери сполук сірки;

Надходженням малих газових сполук (фреонів, сполук азоту), сполук хлору і фтору;

Надходженням додаткового тепла і енергії в атмосферу.

Загальна кількість шкідливих викидів у повітря зростає в міру розвитку продуктивних сил суспільства. Підраховано, що у загальному обсязі викидів, що забруднюють атмосферу, частка промислових підприємств становить 60%, енергетичних установок - 27%. Наприклад, виробіток 1млн. кВт - год. електроенергії на тепловій електростанції супроводжується викидом у повітря 10т золи і 15т сірчаного газу,виплавка 1тис. т сталі - майже 40 т пилу, 30 т сірчаного газу і 100 т оксиду вуглецю, при виробництві 1 тис. т сірчаної чи азотної кислоти - до 20 т оксидів азоту і сірчаного газу.

Особливо потужні викиди пилу до атмосфери потрапляють під час масових вибухів. Підраховано, що при середніх за розмірами вибухах та рудних кар'єрах у повітря одноразово викидається, причому на значну висоту, до 100 - 200т пилу. При перфораторному бурінні без промивки, що приводиться в основному для вторинного дроблення негабаритів, інтенсивність пиловиділення становить до 190 мг/с. Слід також відмітити, що при вибухових роботах, особливо при масових вибухах, у повітря надходить значна кількість газоподібних продуктів, заряди яких нерідко сягають тисячі тонн. Шкідливі гази викидаються на значну - до 200 - 300 м - висоту і поширюються далеко за межі контуру кар'єра. Так, в залежності від місця взяття проб, концентрація забруднюючих речовин після масового вибуху становить: на уступі - 0,06% чадного газу і 0,65% двоокису вуглецю, в траншеї відповідно 0,15 і 0,85, за бортом кар'єра - 0,065 і 0, 40%. В усіх місцях виявлено сліди двооксиду азоту. При цьому тривалість зниження концентрації чадного газу до гранично допустимих норм становила від 2 до 14 днів [ 17].

Суттєвим джерелом пило газових забруднень повітря є відвали порід, де відбуваються процеси ерозії, окислення та горіння. Наприклад, у порідних відвалах вугільних шахт міститься 5 - 20% вугілля, до 10% піриту, 5% і більше сірки. Внаслідок самозаймання відвалів об'єм «пожежних» газів сягає 180 куб. м/год.з 1 кв.м поверхні відвалу, що горить. При цьому, якщо поверхневі вогнища швидко зникають після припинення експлуатації відвалів, то горіння всередині відвалів триває протягом 7 - 12 років.

У містах швидко зростає кількість захворювань на кон'юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт внаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидами азоту, аміаком, вуглеводнями, сірчистим газом, формальдегідом, фторидами, аерозолями сірчаної кислоти, поверхнево-активними речовинами тощо, які викликають отруєння, а, крім того, знижують імунобіологічні властивості організму.

Оксиди азоту викликають подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і в тяжких випадках можуть призвести до смерті внаслідок набряку легенів. У Великобританії в результаті забруднення повітря сірчистим газом і оксидами азоту щорічно вмирає від бронхіту понад 30 тис, чоловік, Захворюваність на пневмонію, інфаркт міокарда, алергічні хвороби, зокрема бронхіальну астму, також пов'язана із забрудненням повітря [8].

Отже, охорона навколишнього середовища залежить від соціально - економічних умов, від того, як суспільство дбає про людину, про її здоров'я, поліпшення умов праці й відпочинку. Сучасна наука розробила ряд ефективних заходів щодо охорони атмосферного повітря, що дає всі підстави сподіватися на позитивне розв'язання даних питань у недалекому майбутньому [ 17].

Кінець ХХ ст. ознаменувався тим, що внаслідок науково-технічної революції і урбанізації нашої планети навколишнє середовище неухильно погіршується в результаті антропогенної діяльності, яка піддає його щораз більшій дії фізичних, хімічних і біологічних навантажень. Люди вже не спроможні адаптуватися до цих швидких і глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху і обмеженості природних ресурсів та життєвого простору Земної кулі [11].

Не меншу загрозу для людства несе антропогенне забруднення компонентів природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеорологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля тощо викликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей [ 7].

Біологічний ефект забруднення повітря може бути місцевим і загальним. Місцева дія може спричинювати гострі захворювання дихальних шляхів і легенів. Загальна дія зводиться до того, що більшість цих речовин діє на процес обміну речовин. Часто перед загальною дією має місце місцева дія, тому загальна дія завжди повинна розглядатись у сукупності з місцевою дією. Можуть бути захворювання, які є характерними обмінними захворюваннями, але виникли внаслідок загальної дії повітряних забруднень.

Забруднення атмосферного повітря сприяють появі підвищеної кількості запальних захворювань органів дихання і очей, захворювань серцево-судинної системи, інфекційних захворювань, раку легенів. Діти, які проживають у районах, забруднених атмосферними викидами, часто мають низькі масу тіла і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем. Захворюваність хворобами органів дихання становить в середньому 73,5 % від загальної захворюваності.

Вода належить до найважливіших факторів навколишнього середовища. Вона є необхідною для життєдіяльності людини, і тому забруднення її є причиною багатьох захворювань. Хвороби, які викликаються бактеріологічним та хімічним забрудненням води, виникають внаслідок попадання у водойми промислових та сільськогосподарських стічних вод, а також нечистот населених місць. Найбільшу небезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом представляють кишкові інфекційні захворювання, зокрема холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія, лептоспіроз, сибірська виразка, туберкульоз. За даними В003, 80 % всіх захворювань у країнах, що розвиваються, пов'язані з недоброякісною водою і порушенням санітарно-гігієнічних норм. Зараз у світі внаслідок захворювань, що передаються при споживанні забрудненої води, щоденно вмирає майже 25 тис, людей.

Хімічне забруднення води ртуттю викликає хворобу мінімато з важким ураженням центральної нервової системи. Надлишок нітратів у питній воді викликає у грудних дітей синюшність, утруднене дихання, метгемоглобінемію. Внаслідок дії кадмію на організм виникає хвороба ітай-ітай. Доведено, що є прямий зв'язок між концентрацією нітратів і частотою раку шлунка, сечового міхура, нирок, тонкої кишки, стравоходу і печінки, Синтетичні мийні речовини відрізняються ще подразнюючою і алергізуючою дією на шкіру з виникненням дерматитів, порушенням обмінних процесів шкіри і цілого організму [ 17].

Зміни мікроелементного складу води також можуть викликати такі захворювання, як зоб (тиреотоксикоз), карієс зубів тощо. Так, недостатня кількість фтору у воді у західному регіоні України призводить до збільшення захворюваності людей на карієс зубів. Показники карієсу зубів серед населення району досягають 96 %. Збільшення кількості фтору у питній воді до 1,0-1,9 мг/л спричинює виникнення флюорозу і характеризується ураженням зубів з утворенням на них плям жовто-бурої пігментації, дефектів емалі тощо.

Особливості вмісту різноманітних хімічних речовин у грунті дають змогу вивчити стан організму і зрозуміти суть захворювань. Забруднення ґрунту отрутохімікатами, мінеральними добривами, промисловими та господарсько-фекальними відходами призвело до того, що грунт став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз, паратифи та інші шлунково-кишкові захворювання, а також гельмінтозів. Пестициди і мінеральні добрива є причиною багатьох забруднень і отруєнь. Потрапляючи у питну воду і продукти харчування, вони спричинюють порушення діяльності центральної нервової, серцево-судинної та інших систем організму, аномалій новонароджених та зниження діяльності імунної системи. Вони можуть викликати ріст злоякісних пухлин та бути причиною зниження тривалості життя. В багатьох країнах збільшився до небезпечних концентрацій вміст у материнському молоці ряд токсичних хімічних речовин.

Викиди промислових підприємств забруднюють грунт свинцем, сіркою, залізом, цинком, марганцем, хромом, ртуттю, міддю, натрієм, калієм, магнієм та багатьма іншими інгредієнтами і також стають причиною отруєння людей через рослинні і тваринні продукти харчування та воду. Небезпека радіаційного забруднення ґрунтів полягає в тому, що вплив цих забруднень на організм людини проявлятиметься протягом багатьох поколінь.

Важко переоцінити трагічні наслідки чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальним фактором, який спричинив загрозу генетичному здоров'ю нації. Радіоактивні продукти - гамма-випромінювачі - створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Багато з них потрапили в організм через органи дихання, травлення, шкіру. Після аварії основним радіонуклідом був радіоактивний йод, що є одним з найбільш токсичних радіонуклідів і нагромаджується у щитоподібній залозі, а потім з її гормонами здійснює кругообіг в організмі, відщеплюється в печінці і частково виводиться через нирки. Радіоактивний цезій відкладається переважно в м'язах, проникає в клітини і піддає організм рівномірному опроміненню. Плутоній є дуже небезпечним елементом, він переходить в америцій і поглинається організмом, викликаючи дуже важкі захворювання.

Визначення впливу на організм цілого ряду інкорпорованих радіонуклідів не дає права встановлювати допустиму дозу опромінення для людини, що відповідає концепції 35 бер. Ця концепція не стільки медична, як економічна. Вона науково не обґрунтована і загрозлива для здоров'я. Ця норма може бути причиною 250 випадків генетичних аномалій на 1 млн. людей. Вже тисячі мешканців заражених районів стали її жертвою. В 1986 р. було констатовано опромінення щитоподібної залози, яке підвищує ризик захворювання на рак у 5,8 тис, дітей і у 7 тис дорослих. Професор Ю. Щербак стверджує, що в Україні на території, насиченій атомною радіацією, живе понад 4 млн осіб. Майже 100 тис, людей живе там, де рівень радіації все ще загрожує здоров'ю людини. Підрахунки демографів показали, що протягом одного-двох поколінь в Україні основна частина молодого населення може бути психічно і фізично неповноцінною з огляду на те, що з'являться мільйони психічно хворих і недорозвинених людей [11].

Найбільше потерпіла від радіації Житомирська область. На забрудненій території проживає 362 тис, людей. У 1986 р. 5,5 тис. дітей отримали тут критичну дозу опромінення. Радіоактивне забруднення охоплює понад 600 населених пунктів. У селищі Народичі в 1990 р. дві третини дітей мали захворювання щитоподібної залози, збільшення лімфовузлів, печінки, захворювання крові й нирок, катаракту, вегето-судинну дистонію тощо. Констатовано чисельні прояви аномалій у поголів'ї тварин. Сільське населення вимушене споживати продукти власного виробництва, що дає 80-90 % сумарного опромінення.

Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров'я населення України в останні роки різко знизився. Смертність перевищила народжуваність. Порушились генетичні процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у 2-4 рази. Україна посіла перше місце в світі за рівнем дитячої смертності. Зменшилась тривалість життя людей на 6 років, виріс показник первинної інвалідизації.

Значно збільшилась кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокарда та ішемічної хвороби серця, судинних уражень мозку, захворювань на рак, бронхіальну астму, цукровий діабет, алергічних захворювань та захворювань травного каналу. У Чернівецькій області спостерігаються у дітей випадання волосся і неврози. В місті Калуші майже вдвічі частіше, ніж у країні в цілому, народжуються тяжкохворі діти.

Добрива знижують перехід радіонуклідів в урожай рослин особливо на малородючих ґрунтах. Не бажано використовувати в якості добрив рослинні рештки, попіл та інші відходи з підвищеним рівнем забруднення.

Інша наукова дисципліна, що знаходиться на стику медицини та географії, - медична географія здавна вивчала територіальну диференціацію захворювань і зв'язок їх з просторовою неоднорідністю географічної оболонки Землі. У другій половині ХХ ст., коли якість навколишнього середовища внаслідок нераціональної господарської діяльності почала різко погіршуватися, медична географія особливу увагу стала приділяти територіальній диференціації тих захворювань, які були зумовлені хімічним, біологічним, радіоактивним, електромагнітним, шумовим та іншими видами забруднення, а також іншими негативними змінами навколишнього середовища на базі медичної географії та гігієни, що доповнюють одна одну, сформувалась нова наукова дисципліна - екологія людини (ecology of man), або антропоекологія. Її в жодному разі не можна ототожнювати, як це іноді має місце, з іншою наукою - людською екологією ( humen есо1оgу), тобто з соціоекологією. Адже екологія людини, за визначенням американського еколога Е. Одума, є екологією біологічного виду Homo sapiens і може розглядатися подібно до екології рослин, екології тварин та екології мікроорганізмів як розділ популяційної екології. Вона вивчає взаємодію з природою людини як біологічної істоти на рівні організму та популяції. На відміну від неї, екологія людського суспільства, або соціоекологія, зосереджує свою увагу на розгляданні взаємодії з природою людського суспільства (з усім його науково-технічним потенціалом і соціальною організацією), яке впливає на навколишнє середовище своєю господарською діяльністю [14].

Перелічені завдання потребують свого найскорішого вирішення особливо зараз в Україні. Відбудова самостійної держави потребує високої продуктивності праці, яку може забезпечити лише здорове населення. А високий рівень здоров'я населення безпосередньо залежить від якості навколишнього середовища. Отже, лише невідкладне вирішення екологічної проблеми в Україні забезпечить майбутнє нашій молодій державі.

Висновки

Житомирська область, як адміністративно - територіальна одиниця, утворена 22 вересня 1937 року. Її обласний центр - місто Житомир. Вона розташована в північно - західній частині України. За своєю територією - 29,9 тис. кв. км, що становить 4,9% території України, вона є однією з найбільших серед інших областей і за цим показником посідає п'яте місце. Навколишнє середовище, в якому живе людина, характеризується умовами, які сприяють нормальним фізіологічним функціям. Фактори навколишнього природного середовища ефективно впливають на здоров'я при їхній комплексній дії. В останні роки спостерігається щорічне зменшення обсягів забору води із природних водних об'єктів, що пов'язано із зниженням або припиненням виробничо-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Так, у 2007 році цей показник по області становив 123,7 млн.куб.м, що на 58,4% менше, ніж у 1992 р., на 35,4% ніж у 1995 р. та на 6,2% ніж у 2006 р. Проте помітно зростають втрати води при її транспортуванні до водокористувачів: у 2007 р. втрачено 13,7% (16,98 млн.куб.м) всієї забраної води проти 1,2% (3,6 млн.куб.м.) у 1992 р.

Значним споживачем води в області є комунальне господарство, яке у 2009 р. на свої потреби використало 34 % загального обсягу використаної свіжої води, тоді як в середньому по Україні - лише 20%. Майже 25% води, що подається до водопровідної мережі, не очищається. Вся вода проходить крізь очисні споруди лише у м. Новоград-Волинський, високий показник очистки води до питної якості у містах Житомирі - 97,9% та Коростені - 95,6%, Малинському - 97,7%.

. До основних антропогенних джерел забруднення атмосфери належать:

Теплове та енергетичне устаткування;

Промислові підприємства;

Сільське господарство;

Всі види транспорту.

З метою контролю та забрудненням атмосферного басейну, наприкінці 80 - х рр. розпочався процес стандартизації викидів шкідливих сполук, а починаючи з 90 - х рр., для кожного підприємства встановлюються нормативи допустимих шкідливих викидів у повітря за одиницю часу.

Зараз у світі внаслідок захворювань, що передаються при споживанні забрудненої води, щоденно вмирає майже 25 тис, людей. Особливості вмісту різноманітних хімічних речовин у ґрунті дають змогу вивчити стан організму і зрозуміти суть захворювань.

Забруднення ґрунту отрутохімікатами, мінеральними добривами, промисловими та господарсько-фекальними відходами призвело до того, що грунт став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз, паратифи та інші шлунково-кишкові захворювання, а також гельмінтозів. Пестициди і мінеральні добрива є причиною багатьох забруднень і отруєнь. Потрапляючи у питну воду і продукти харчування, вони спричинюють порушення діяльності центральної нервової, серцево-судинної та інших систем організму, аномалій новонароджених та зниження діяльності імунної системи.Небезпека радіаційного забруднення ґрунтів полягає в тому, що вплив цих забруднень на організм людини проявлятиметься протягом багатьох поколінь. Серед населення збільшується кількість шлунково-кишкових захворювань, серед дітей і вагітних жінок стали більш частими випадки анемії.

Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров'я населення України в останні роки різко знизився. Смертність перевищила народжуваність. Порушились генетичні процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у 2-4 рази. Україна посіла перше місце в світі за рівнем дитячої смертності. Зменшилась тривалість життя людей на 6 років, виріс показник первинної інвалідизації.

Значно збільшилась кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокарда та ішемічної хвороби серця, судинних уражень мозку, захворювань на рак, бронхіальну астму, цукровий діабет, алергічних захворювань та захворювань травного каналу.

Протягом 2007 року радіологічною лабораторією обласної державної санітарно-епідеміологічної станції спільно з представниками райдержадміністрації та районної санепідемслужби проводився відбір проб харчових продуктів в населених пунктах нашого району з метою визначення рівнів їх забруднення радіонуклідами.

Високий рівень здоров'я населення безпосередньо залежить від якості навколишнього середовища. Отже, лише невідкладне вирішення екологічної проблеми в Україні забезпечить майбутнє нашій молодій державі.

Список використаної літератури

1.Агрокліматичний довідник Житомирської області.-К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1959. - 92 с.

2.Андрієнко Т. Л. Рослинність Українського Полісся (територіальний розподіл, динаміка, охорона): Автореф. дис. ... д-ра біол. наук.-К., 1992.-46 с.

3.Бумар Г. И. Состояние ценопопуляций редких растений По-лесского государственного заповедника и вопросьі их охраньї: Автореф. дис. ... канд. биол. наук. - Днепропетровск, 1991. - 16 с.

4.Гигиена окружающей среды / Под ред. Г. И. Сидоренко. - М., 1985.

5.Даценко И. И. Живая вода. - Львов: Изд-во Львов, ун-та, 1984.

6.Даценко І. І., Мартинюк В. 3. Інтоксикація окисом вуглецю та шляхи її послаблення. - К.: Наук. думка, 1971.

7.Еколого-економічні проблеми довкілля Житомирщини / В. І. Карпов, С. П. Сіренький, В. К. Данилко та ін.; Під заг. ред. П. П. Михайленка. - Житомир: НДІ статистики, 2001. - 320 с.

8.Жила С. М. Свята Земля Дерев: історія, звичаї, бортництво, природа. - К.: Фітосоціоцентр, 2006. - 228 с.

9.Житомирська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина - 3-є вид., випр. і доп. / Відп. ред. М. Ю. Костриця. -К.: ТОВ "Видавництво "Мапа", 2003. - 24 с

10.Зеленая книга Украинской ССР / Под общей ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонка. - Киев: Наук, думка, 1987. -216с.

11.Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За ред, І. І. Даценко, - Львів: Видавництво Львів, університету, 1992.

12.Краснов В. П., Орлов А. А. Радиозкология ягодньїх растений. - Житомир: "Волинь", 2004. - 264 с.

13.Краснов В. П., Орлов О. О., Гетьманчук А. І. Радіоекологія лікарських рослин. - Житомир: "Полісся", 2005. -214 с.

14.Литвак П. В., Таргонський П. Н., Бруцький Ю. В. Скарби лісових екосистем Полісся. - Житомир: "Державний агроекологічний університет", 2006. - 428 с.

15.Литвак П. В., Малиновський А. С, Таргонський П. Н., Бруцький Ю. В. Дикорослі лікарські рослини Полісся. - Житомир: "Державний агроекологічний університет", 2007. - 279 с.

16.. Мельник В. И. Редкие видьі флорьі равнинньїх лесов Укра-иньї. - Киев: Фитосоциоцентр, 2000. -212 с.

17.Орлов О. О., Сіренький С. П., Подобайло А. В., Сесін В. А. Заповідна Житомирщина. - К.: Фітосоціоцентр, 2001. -195 с.

18.Смик Г. К. Флора и растительние богатства Овручско-Слове-чанского кряжа: Автореф. дис.... канд. биол. наук. - Киев, 1966. - 20 с.

19.Проблеми Чорнобильської зони відчуження Науково-Технічний збірник, Випуск 1. Київ, Наукова думка 1994 с.19-27,46-51, 97-107

20.Смик Г. К. Посади калину: Розповіді про рослини. - К.:, 1978. - 160 с.

21.Смик Г. К. Флора Центрального Полесья и возможности народнохозяйственного использования: Автореф. дис. ... д-ра биол. наук. - Киев, 1988. - 50 с.

22.. Таргонський П. Н. Луганський лісгосп: минуле й сьогодення. - Коростень: Фірма «Друк», 2006. - 88 с. аргонський П. Н., Бумар Г. Й., Бумар Г. В. Скарби природи поліського краю. - Київ: Фітосоціоцентр, 2005. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru