Особливості формування якості рослинної продукції Балаклійського району Харківської області

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Вплив різних джерел забруднень на екологічний стан природних компонентів Балаклійського району Харківської області

1.1 Характеристика джерел забруднення Балаклійського району

1.2 Геологічна будова та рельєф як фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

1.3 Кліматичні показники як фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

1.4 Поверхневі води як фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

1.5 Грунти як фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

1.6 Рослинність та тваринний світ як фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

1.7 Ландшафтні умови як інтегральний фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

Розділ 2. Особливості накопичення та міграції важких металів у системі «грунт - рослина»

2.1 Стан вивчення питання щодо вмісту важких металів в системі «грунт - рослина»

2.2 Методи досліджень хімічного складу грунтів та фруктово - овочевої продукції

2.3 Результати досліджень формування хімічного складу грунтів та рослин, вирощених на них

Розділ 3. Охорона праці

3.1 Характеристика соціально-економічного значення питань охорони праці в Україні

3.2 Аналіз умов праці на робочому місці

3.3 Пожежна безпека

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Відомо, що метали надходять у навколишнє середовище в складі газоподібних виділень та димів, а також у вигляді техногенного пилу; вони потрапляють зі стічними водами у водоймища, а із води та атмосферного повітря переходять у ґрунти, де їх міграційні процеси суттєво уповільнюються. Ґрунти, що мають інтенсивну катіонну, поглинаючу здатність, добре витримують позитивно заряджені іони металів [12]. Тому постійне їх надходження в навіть малих кількостях протягом тривалого часу здатне призвести до значного накопичення металів у ґрунті.

Рослинна продукція є незамінною у раціоні харчування людини, разом з нею небезпечні хімічні речовини потрапляють до організму людини. Важкі метали здатні накопичуватись у різних органах, бо дуже повільно виводяться із організму. У зв'язку з цим рослинна продукція, і навіть та, що вирощена на слабко забруднених ґрунтах здатна викликати акумулятивний ефект - повільне зростання кількості важких металів в організмі людини. Заходи щодо екологічної безпеки продуктів харчування можуть бути встановлені внаслідок визначення хімічного складу рослин. Встановлення якості рослинної продукції потребує особливого контролю, тому що вона є складовою раціону харчування для людини будь - якого віку.

На території Балаклійського району Харківської області рослинна продукція, вирощена на присадибних ділянках є досить поширеною, тому саме встановлення якості рослинної продукції на сьогодні є актуальним.

Мета роботи - визначити особливості формування якості рослинної продукції Балаклійського району Харківської області.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- визначити джерела забруднення Балаклійського району;

- дослідити екологічний стан компонентів навколишнього середовища, що знаходяться під впливом забруднення на території Балаклійського району;

- проаналізувати стан проблеми щодо вмісту важких металів у грунтах та фруктово - овочевій рослинній продукції;

- відібрати зразки грунту, яблук, томатів та огірків для хімічного аналізу;

- визначити показники концентрацій важких металів у грунтах та овочево - фруктовій продукції;

Об'єкт дослідження - яблука, яблучний сік, томати, огірки, грунти з присадибної ділянки м. Балаклії Балаклійського району Харківської області.

Предмет дослідження - вміст важких металів у грунтах та рослинній продукції.

Методи досліджень - польові та лабораторні методи досліджень, хімічні аналізи грунтів та рослинної продукції, що досліджувались за допомогою атомно - абсорбційної спектрофотометрії з використанням спектрофотометра ААС - 115ПК.

Робота написана за матеріалами наукової та науково - популярної літератури, довідкових та картографічних джерел, Інтернет ресурсів та особистих досліджень автора.

РОЗДІЛ 1. ВПЛИВ РІЗНИХ ДЖЕРЕЛ ЗАБРУДНЕНЬ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ БАЛАКЛІЙСЬКОГО РАЙОНУ

1.1 Характеристика джерел забруднення Балаклійського району

Балаклійський район знаходиться на південому сході Харківської області. Його площа S=1987 км², населення 95 тис. чоловік. Межує із Зміївським, Первомайським, Лозівським, Барвінковським, Ізюмським, Шевченківським і Чугуївським районами. Відповідно густота населення складає 48 чоловік на квадратний кілометр [2].

Екологічний стан території Балаклійського району визначається наступними антропогенними чинниками: забрудненням від стаціонарних джерел; забрудненням від пересувних джерел та транспортної інфраструктури; забрудненням від підприємств невиробничої сфери; забрудненням від комунального господарства та експлуатації житла у приватному секторі. Забруднення атмосфери викидами автотранспорту посідає пріоритетне місце після виробництва електроенергії, газу, води та обробної промисловості за рахунок постійного збільшення кількості автотранспорту. При згоранні в автомобільному двигуні 1 тонни палива в атмосферу викидається від 150 до 800 кг шкідливих речовин [8,30]. Автомобілі викидають у повітря велику кількість відпрацьованих вихлопних газів, що складаються більш ніж з 200 різних речовин. Багато з них є сильні отрути: окис вуглецю, окисли азоту, сполуки свинцю, ароматичні альдегіди, а також канцерогенні вуглеводні, наприклад, бенз(а)пирени, що мають дуже високу активність і токсичність. В 1 кубометрі вихлопних газів міститься біля 0,5 мг бенз(а)пирену [30]. Забруднення атмосфери викидами автотранспорту залежить від технічного стану автомобілів, якості паливно-мастильних матеріалів, технічного стану шляхів, від режимів швидкості дорожнього руху.

Балаклійський район -- це один із найрозвинутіших промислових районів Харківської області. За 2013 рік загальний обсяг викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел в атмосферне повітря за найпоширенішими речовинами (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) склав 5083 т, з яких відповідно пил (речовини у вигляді суспендованих частинок) складає 488 т, діоксид сірки - 24 т, діоксид азоту - 483 т, оксид вуглецю - 919 т (рис.1.1) [25].

Рис. 1.1 Обсяги викидів найпоширеніших забруднюючих речовин від стаціонарних джерел

Аналізуючи дані, можна сказати, що домінуючою забруднюючою речовиною атмосферного повітря Балаклійського району є оксид вуглецю (18%), далі пил та діоксид азоту приблизно 9,6 %. Найменшу долю викидів від стаціонарних джерел складає діоксид сірки (0,5%).

На території Балаклійского району до стаціонарних джерел забруднення слід віднести викиди потужних промислових підприємств, особливо паливно-енергетичного комплексу, цементного та будівельного виробництв.

А саме до них відносяться: ВАТ «Євроцемент Україна» (виробництво цементу), «Хенкель Баутехнік» (виробництво будівельних сумішей), ПАТ «Укргазвидобування» філія ГПУ «Шебелинкагазвидобування» (видобування газу, переробка нафти).

ВАТ «Євроцемент Україна» (колишній Балаклійський цементно-шиферний комбінат) - одне з найбільших підприємств з виробництва будматеріалів. Сировинною базою для цементного і керамзитового виробництв «Балцем» служить Шебелинське родовище крейди і глини. Як паливо використовується газ Шебелинського родовища. За рік Балаклійським філіалом виробляється близько 4 млн. тонн цементу.

На території Балаклійського району розташований однин із структурних підрозділів підприємства - Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти Управління з переробки газу та газового конденсату. Сучасний стан розробки нафтогазоконденсатних родовищ в цілому по ГПУ "Шебелинкагазвидобування " дозволяє видобувати понад шість мільярдів кубометрів природного газу на рік, що становить більше 30 відсотків загальнодержавного обсягу видобування. Сьогодні ГПУ "Шебелинкагазвидобування " - це 36 родовищ газу та нафти, фонд свердловин яких становить 1124 одиниць, розташованих у Харківській, Луганській, Донецькій та Полтавській областях. Загальний видобуток газу з родовищ склав понад 1 трлн м³ з початку експлуатації.

Сьогодні до складу "Шебелинкагазвидобування" входять: Шебелинський, Єфремівський, Хрестищенський і Сєвєродонецький промисли по видобутку газу, газового конденсату та нафти; Шебелинський і Красноградський цехи капітального та підземного ремонту свердловин; пересувна механізована колона; експериментальний цех з виготовлення та ремонту нафтогазового обладнання; цех спецавтотранспорту; учбово-курсовий комбінат, інші структури основного та допоміжного призначення.

«Хенкель Баутехнік» - філіал німецької корпорації «Ceresit», діяльність якого направлена на виробництво будівельних сумішей.

Саме ці підприємства вважаються основними забрудниками, оскільки їх обсяги викидів формують основну картину забруднення атмосферного повітря не тільки Балаклійського, а й сусідніх районів та Харківської області в цілому.Обсяги викидів наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Обсяги викидів підприємств - забруднювачів Балаклійського району [25]

Назва підприємства	Усього за рік т/рік	Речовина	Маса викиду т/рік
ВАТ «Євроцемент Україна»	449,53	Метали та їх сполуки	0,271
		Речовини у вигляді суспендованих частинок	414,925
		Сполуки азоту	12,305
		Діоксид сірки та інші сполуки сірки	0,234
		Оксид вуглецю	16,683
ПАТ «Укргазвидобування» філія ГПУ «Шебелинкагазвидобування	4940,156	Метали та їх сполуки	1,064
		Речовини у вигляді суспендованих частинок	29,877
		Сполуки азоту	827,243
		Діоксид сірки та інші сполуки сірки	0,426
		Оксид вуглецю	732,834
		Неметанові леткі органічні сполуки	303,815
		Метан	3043,771
		Хлор та сполуки хлору	0,036
		Фтор та його сполуки	1,090
		Діоксид вуглецю	269971,837
ПАТ «Хенкель Баутехнік»	8,0956	Метали та їх сполуки	-
		Речовини у вигляді суспендованих частинок	3,481
		Сполуки азоту	1,734
		Діоксид сірки та інші сполуки сірки	-
		Оксид вуглецю	2,714

Аналіз даних таблиці показав, що ГПУ «Шебелинкагазвидобування» є найбільш масштабним забруднювачем атмосферного повітря Балаклійщини, оскільки загальний обсяг складає близько 4940 т /рік, що більш ніж в 10 разів більше за ВАТ «Євроцемент Україна» та в 600 разів більше за викиди ТОВ «Хенкель».

Крім цього, ГПУ «Шебелинкагазвидобування» здійснює викиди за більш широким спектром речовин, а саме таких як: неметанові леткі органічні сполуки, метан, хлор та сполуки хлору, фтор та його сполуки, діоксид вуглецю.

Аналізуючи обсяг викидів шкідливих речовин від вище вказаних підприємств в атмосферне повітря за найпоширенішими речовинами (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю), можна сказати, що головним забрудником атмосферного повітря району пилом є ВАТ «Євроцемент» Україна; найбільші обсяги викидів азоту, діоксиду сірки та оксиду вуглецю в атмосферне повітря здійснює ГПУ «Шебелинкагазвидобування».

Рис. 1.2 Якісний склад викидів підприємств - забруднювачів

З рисунку видно, що найбільшу кількість основними забруднюючими речовинами вищеописаних підприємств - забруднювачів, які формують фактичне забруднення атмосферного повітря є: оксид вуглецю - 7341 т (85%), пил - 447 т (5%), діоксид азоту - 846 т (10%).

Таким чином, можна сказати, що промисловий розвиток призвів до значного забруднення атмосферного повітря у Балаклійському районі.

Домінуючою забруднюючою речовиною від стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря Балаклійського району є оксид вуглецю (18%). До основних стаціонарних джерел забруднення району відносяться: ВАТ «Євроцемент Україна» (виробництво цементу), «Хенкель Баутехнік» (виробництво будівельних сумішей), ПАТ «Укргазвидобування» філія ГПУ «Шебелинкагазвидобування» (видобування газу, переробка нафти).

ГПУ «Шебелинкагазвидобування» є найбільш масштабним забруднювачем атмосферного повітря району і віднесений до списку екологічно - небезпечних підприємств Харківської області.

Основними забруднюючими речовинами підприємств - забруднювачів, які формують фактичне забруднення атмосферного повітря є: оксид вуглецю - 7341 т (85%), пил - 447 т (5%), діоксид азоту - 846 т (10%).

Друге місце після виробництва будівельних матеріалів, енергії та палива посідає забруднення атмосфери викидами автотранспорту за рахунок постійного збільшення його кількості.

1.2 Геологічна будова та рельєф як фактор формування стану навколишнього середовища Балакійського району

У геологічному відношенні територія Балаклійського району знаходиться на південнно - східній частині Дніпровсько - Донецької западини, саме належить до Дніпровського грабену (північно - східна частина району знаходиться на північній частині грабену, південно - східна частина району знаходиться на центральній зоні кристалічного фундаменту). Глибина поверхні кристалічного фундаменту в північній прибортовій зоні досягає 15000 - 17000 м, а в центральній зоні до 20000 м. Це свідчить про те, що глибина залягання кристалічного фундаменту збільшується з північного - сходу на південний - захід району [2].

Кристалічний фундамент складений архейськими та протерозойськими гранітами та гнейсами. Їх перекриває потужний осадовий чохол глибина якого досягає до 1300 м. Складений палеогеновими алевролітами, мергелем, пісками, глинами, пісковиками, вапняком, фосфоритами.

Відповідними корисними копалинами для Балаклійського району є: цегляно - черепична сировина, пісок будівельний (Шебелинське, Байрацьке родовища), пісок формувальний (Савинське), кам'яне вугілля (Петрівське), крейда (Савинське), природний газ (Шебелинське) (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Геологічна будова Харківської області [2]

Четвертинні відклади на території Балаклійського району представлені: алювіальними, голоценовими піщано - глинистими відкладами заплав Сіверського Дінця; лесовидними породами елювіально - делювіальними, делювіальними верхньоплейстоценово - голоценовими на схилах річкових долин та балок; лесами і лесовидними породами еолово - делювіальними, делювіально - елювіальними, елювіальними нижньо - верхньоплейстоценовими на середньо пологих, похилих і розлогих схилах плато і річкових терас; лесами і лесовидними породами, еоловими, делювіально - еоловими, елювіальними нижньо - верхньоплейстоценовими на рівних або дуже пологих ділянках плато та річкових терас (рис. 1.4).



Рис. 1.4 Геоморфологічна будова Харківської області [2]

Рельєф Балаклійського району в цілому як і Харківської області є вирівняно - континентальним. У геоморфологічному плані територія району знаходиться на заплаві Сіверського Дінця, Волоської та Середньої Балаклійки. Через нераціональну господарську освоєність цих заплав спостерігаються зсуви, опливини. Також для району характерні наступні геоморфологічні структури: Міоценова підвищена глибоко розчленована рівнина, Широкінсько -приазовська тераса, Берегівсько - березанска тераса.

Територія району має нахил: з північного сходу на південний захід. Це зумовлює певні екологічні явища. Забруднюючі речовини, що потрапляють разом з атмосферними опадами на земну поверхню, до ґрунту та ґрунтових вод, будуть схильні мігрувати у напрямку зниження рельєфу (тобто на південний схід).

1.3 Кліматичні показники як фактор формування стану навколишнього середовища Балакійського району

Як і більша частина України, Балаклійський район належить до помірного поясу області атлантично-континентального впливу з помірним зволоженням. Для такого типу клімату характерні тривала, але не сувора зима з відлигами та помірно тепле, іноді жарке літо [2].

Рівнинний характер території сприяє поширенню повітряних мас з Атлантики, Середземного та Чорного морів, і в той же час не перешкоджає проникненню континентальних повітряних мас. Особливо це виявляється в холодну пору року, коли на Україну проникають західні відвершки континентального антициклону з низькою температурою повітря та без істотних опадів. В тих випадках, коли з заходу або південного заходу до периферії континентального антициклону наближається циклон, активізуються атмосферні фронти, спостерігається часта зміна погоди з опадами, чергування морозів та відлиг з відповідними явищами погоди.

Важливим метеорологічним чинником, що визначає екологічний стан Балаклійського району є швидкість та напрям вітру. При високому повторюванні північно - західних вітрів, виникає висока імовірність перенесення найбільш стійких речовин викидів Зміївської ТЕС та ГПУ «Шебелинкагазвидобування». Швидкість вітру також залежить від пори року. Найбільша вона взимку (середні значення 6 - 8 м/с), найменша - влітку (середні значення 3,6 - 4 м/с). Влітку та на початку осені також найвища повторюваність штилів (18% в липні, 20% в серпні, 21% в вересні), а найменша - взимку (8%). Як відомо, від швидкості вітру залежить інтенсивність розсіювання викидів в приземному шарі атмосфери. За незначної швидкості (менше 2 м/с) концентрація шкідливих домішок підвищується.

Але для Балаклійського району переважаючими є західні (19%) та східні вітри (15%) штилі протягом року складають 8% (рис. 1.5).

Рис. 1.5 Роза вітрів Балаклійського району [2]

Але протягом року змінюється напрям вітру. Так, восени взимку та навесні переважаючими є східні вітри - 22%, 19% та 32% відповідно. Влітку картина змінюється, переважаючими є вітри північно - західного румбу (18%).

Також дуже істотним метеорологічним чинником є кількість та режим опадів. Опади в будь-якій формі сприяють очищенню атмосфери від домішок, в той час як і призводять до забруднення ґрунтів та поверхневих вод та підсилення ерозійних процесів. В Балаклійському районі протягом року випадає близько 450 - 475 мм опадів. Протягом року кількість опадів значно варіює. Найбільша їх кількість випадає влітку, близько 65 - 70 мм, найменше взимку - близько 30 мм. Навесні та восени в Балаклійському районі випадає близько 40 мм опадів. Влітку переважають опади в зливовій формі, що підсилює ерозійні процеси, в умовах міста призводить до істотного поверхневого стоку та замулення річок. Взимку опади здебільшого відбуваються в твердій формі, що сприяє їх накопиченню у вигляді сезонного снігового покриву, який є тимчасовим депонуючим середовищем для багатьох полютантів.

Таким чином, за рахунок найбільшої кількості опадів у літній період значно поліпшується стан атмосферного повітря, але значно збільшується ризик забруднення грунтів та поверхневих вод дощовими опадами. За рахунок найменшої швидкості вітру влітку на території Балаклійського району значно знижується розсіювання полютанті у приземному шарі атмосфери. При високій повторюванності північно - західних вітрів, виникає висока імовірність перенесення найбільш стійких речовин викидів Зміївської ТЕС та ГПУ «Шебелинкагазвидобування».

1.4 Поверхневі води як фактор формування стану навколишнього середовища Балакійського району

Головною водоносною артерією Балаклійського району є річка Сіверський Дінець, з притоками на території району: Волоська Балаклійка, Середня Балаклійка, Ляхівка. Сіверський Донець є найбільшою річкою на сході України. Водночас це найбільша притока Дону. Загальна довжина річки становить 1053 км, площа басейну - 98900 км², середній похил до гирла - 0,00018 (18 см на 1 км). Ширина русла річки в Балаклійському районі складає 70 - 80 м, швидкість течії 0,3 - 1,5 м/с, середня глибина 2 - 4 м. Переважаючим живленням річки є атмосферні опади та підземне живлення [2].

В районі м. Балаклія спостереження за якістю води р. Сіверський Донець ведуться в двох створах. В створі вище м. Балаклія (1 км вище міста) якість води залишилась на рівні 2012 року, хоча спостерігалось невелике коливання середньорічних концентрацій, як в бік підвищення, так і в бік зниження. Декілька зменшились середньорічні концентрації азоту нітритного, міді. Залишився на рівні минулого року середньорічний вміст фенолів, нафтопродуктів.

Збільшився середньорічний вміст азоту амонійного, хрому шестивалентного, цинку, марганцю (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Показники якості води І створу р. Сіверський Дінець [25]

Показник	Середньорічні	Максимальні
	2012 р.	2013 р.	2013 р.
Кисень, мгО2/дм3	8,11	8,76	5,99 (ГДК-6,0)
Азот амонійний, мг/дм3	0,16	0,38	0,78 (2,0 ГДК)
Азот нітритний, мг/дм3	0,057	0,049	0,121 (6,1 ГДК)
Цинк, мкг/дм3	15	17	24 (2,4 ГДК)
Хром 6+, мкг/дм3	2,2	2,7	3,6 (3,6 ГДК)
Феноли, мг/дм3	0,002	0,002	0,005 (5,0 ГДК)
Нафтопродукти, мг/дм3	0,02	0,02	0,03 (0,6 ГДК)
Марганець, мкг/дм3	43	75	173 (17,3 ГДК)
Мідь, мкг/дм3	3,2	2,6	6,0 (6,0 ГДК)

На якість води в створі нижче м. Балаклія (6 км нижче міста) впливають скиди ПЖКХ «Курганське» (Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики); Савинської ділянки Балаклійського ВУВКГ (Державний комітет житлово-комунального господарства); Червонодонецька КНС (Шебелинкагазвидобування). Якість води в цьому створі залишилась на рівні минулого року.

Декілька збільшився середньорічний вміст азоту амонійного, фенолів, цинку, марганцю. На рівні минулого року вміст нафтопродуктів. Зменшились середньорічні концентрації азоту нітритного, хрому шестивалентного та міді (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Показники якості води ІІ створу р. Сіверський Дінець [25]

Показник	Середньорічні	Максимальні
	2012 р.	2013 р.	2013 р.
Кисень, мгО2/дм3	8,62	8,04	6,66 (ГДК-6,0)
Азот амонійний, мг/дм3	0,16	0,37	0,69 (1,8 ГДК)
Азот нітритний, мг/дм3	0,053	0,041	0,095 (4,8 ГДК)
Цинк, мкг/дм3	13	41	181 (18,1 ГДК)
Хром6+, мкг/дм3	2,6	2,3	2,9 (2,9 ГДК)
Феноли, мг/дм3	0,002	0,003	0,005 (5,0 ГДК)
Нафтопродукти, мг/дм3	0,02	0,02	0,03 (0,6 ГДК)
Марганець, мкг/дм3	41	67	150 (15,0 ГДК)
Мідь, мкг/дм3	2,1	1,8	2,8 (2,8 ГДК)

Кисневий режим в двох створах задовільний. В створі вище міста мінералізація коливалась від 731 мг/дм3 до 961 мг/дм3, середньорічна концентрація склала 812 мг/дм3 (826мг/дм3 - 2012 р.). Решта показників була в межах ГДК.

В створі р.Сіверський Донець, вище м. Балаклея, с. Криничне відмічалося перевищення санітарних норм господарсько-побутових нормативів по ХСК - 1,6 ГДК та БСК₅ - 1,1 ГДК. Інші показники відповідали санітарним нормам господарсько-побутових нормативів. Кисневий режим задовільний. Клас якості води - 3 «помірно-забруднена», ІЗВ складає 2,072.

У створі р. Сіверський Донець, нижче м. Балаклея, с. Червона Гусарівка концентрація сольових показників та важких металів не перевищували ГДК. Було відмічено перевищення по ХСК у 1,7 ГДК та БСК₅ -1,2 ГДК. Концентрація сольових показників та важких металів була в межах ГДК, але відмічався зріст концентрації по таких показниках, як: фосфати з 1,6 мг/дм³ до 2,4 мг/дм³, нітрати з 8,77 мг/дм³ до 9,83 мг/дм³, амоній сольовий з 0,39 мг/дм³ до 0,52 мг/дм³. Клас якості води 3 «помірно-забруднена», ІЗВ - 2,505.

Таким чином, стан р. Сіверський Донець в межах Балаклійського району можна вважати задовільним та стабільним.

1.5 Грунти як фактор формування стану навколишнього середовища району

Балаклійський район займає територію першого степового грунтового району (рис 1.5).



Рис. 1.6 - Грунтовий покрив Харківської області [3]

Порівняно з прилеглим лісостеповим районом відрізняється більшою посушливістю першої і другої частин теплого періоду, що обумовило зміну у ґрунтовому покриві чорноземів типових - звичайними потужними переважно легкоглинистого гранулометричного складу з вмістом гумусу 5,3 - 5,7 %.

Для заплав р. Сіверський Дінець є характерними азональні грунти, до яких відносять: дерново - підзолисті, темно - сірі та сірі лісові, чорноземи опідзолені, алювіальні лучні та чорноземно - лучні грунти.

Земельні ресурси Балаклійського району є одними з найкращих в Харківській області за потенціалом родючості ґрунтів, запасам в них гумусу і основних поживних речовин, продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур.

Проте, сучасний стан використання земельних ресурсів району не відповідає вимогам раціонального природокористування [25]. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Сільськогосподарська освоєність земель перевищує екологічно допустиму. За невеликим виключенням, сільськогосподарські угіддя Балаклійщини придатні для одержання екологічно чистої продукції. Разом з тим, унаслідок економічних та інших причин, складних сучасних ринкових умов спостерігається погіршення агроекологічного стану земель, розвиток на них процесів деградації ґрунтів - ерозії, дегуміфікації, переущільнення, зменшення біорізноманіття тощо. Причиною деградації найчастіше є:

- нераціональна структура сільгоспугідь, посівних площ, розміщення культур без достатнього повного врахування ґрунтово-кліматичних умов, підвищений рівень розораності;

- дефіцитний баланс біофільних елементів із-за невеликих доз гною і мінеральних добрив, які застосовуються;

- недостатнє задієння економічних стимулів для екологобезпечного використання земельних ресурсів, механізмів економічної та адміністративної відповідальності землекористувачів за порушення вимог щодо охорони ґрунтів.

Тому задля збереження якості грунтів Балаклійського району необхідно раціоналізувати систему землекористування в районі та посилити механізми економічної та адміністративної відповідальності землекористувачів за порушення вимог щодо охорони ґрунтів.

1.6 Рослинність та тваринний світ як фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

Березові ліси на території Балаклійського району збереглися невеликими ділянками на пониженнях борової тераси серед лісових соснових масивів. Основна порода цих фітоценозів - береза повисла, значно рідше зустрічається береза пухнаста.

Суходільні луки розвиваються на місці зведених лісів і є похідними угрупованнями. Тут переважають багаторічні трав'янисті рослини: грястиця збірна, костриця лучна, тонконіг лучний, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, конюшина лучна, конюшина гірська, в'язіль барвистий, різні види горошку, деревій майже звичайний, вероніка колосиста, підмаренник справжній, горлянка женевська, материнка звичайна тощо [2].

Степові формації на території району майже не збереглися, степи в значній мірі розорані. Окремі ділянки степової рослинності зустрічаються лише на схилах балок, ярів та на правому березі річки Сіверський Донець.

Тут поширені злаково - різнотравні та осоково - різнотравні угруповання. Але природний рослинний покрив степових фітоценозів дуже змінений під впливом господарської діяльності людини. Особливо великих змін зазнала степова рослинність на ділянках, де протягом багатьох років випасали худобу. Під впливом випасу різнобарвна рослинність природних степів змінилась на одноманітні типчакові або тонконогово - деревійні збої. Тому невеликі ділянки лучних степів на схилах балок перебувають у дигресивному стані.

На жаль, ці залишки цілинних степів відводяться під садово-городні ділянки та піддаються залісненню. В інших місцях на стан рослин негативно впливають надмірний випас худоби, щорічне випалювання, сінокосіння та нерегламентований збір лікарських і декоративних рослин.

Відслонення крейди тягнуться вузенькими смужками на правих берегах річок, порізаних глибокими ярами і балками, по Сіверському Донцю та його притоках. Цю специфічну флору утворюють близько 350 видів рослин [2]. Серед них багато ендемічних, рідкісних і зникаючих видів, занесених до Європейського червоного списку та Червоної книги України. В утворенні рослинних угруповань на відслоненнях крейди беруть участь і типові представники степової флори: типчак, ковила волосиста, стоколос прибережний, шавлія поникла, деревій щетинистий, нечуйвітер синяковидний тощо.

На жаль, цей рідкісний комплекс крейдолюбних видів рослин практично не охороняється, а знищується надмірними випасами, кар'єрами для видобутку крейди та утворенням терас при залісненні крутих крейдяних схилів. Така негативна господарська діяльність людини призводить до зникнення рідкісних видів рослин, тому в цих рослинних угрупуваннях все значнішою стає роль рудеральних видів.

Заплавні ліси розташовані на берегах річок, головним чином Сіверського Донця. Це широколистяні заплавні діброви, в деревостані яких домінують дуб звичайний, ясен високий, види в'яза. Підлісок і травостій подібні до нагірних дібров. Зазвичай тут зростають і ліани: хміль звичайний і плетуха звичайна. Дрібнолистяні заплавні ліси із верби білої, тополі сріблястої, тополі чорної, осики та вільхи чорної зустрічаються лише в притерасній частині заплави річок. В заплавних лісах подекуди зростають рідкісні асоціації ясеневово-дубового лісу хвощового з участю хвоща зимуючого, ясенево-дубового лісу конвалієвого, чорновільхового лісу теліптерісового, щитникового (зі щитником шартрським) та безщитникового (з безщитником жіночим). В заплавах річок також поширені зарості чагарникових верб з вологолюбним високотрав'ям та бур'янами.

Соснові і широколистяно-соснові ліси - азональні типи рослинності, займають значну частину борової тераси лівих берегів Сіверського Дінця, Волоської та Середньої Балаклійок. Рельєф терас нерівний, на його підвищених елементах з бідними ґрунтами формуються сухі бори, а на рівнинних і понижених його елементах з родючими ґрунтами - свіжі субори. Сухі бори бідні за флористичним складом. Тут зустрічаються сосново-різнотравно-злакові угруповання. Із дерев росте сосна звичайна, а серед трав переважають степові злаки: костриця Беккера, ковила дніпровська, жито дике, чаполоч пахуча, кипець пісковий, куничник наземний та різнотрав'я: сон чорніючий, агалик-трава гірська, чебрець Паласів, цмин пісковий, полин Маршаллів, юринея харківська, хондрила ситниковидна. Флористичний склад свіжих суборів значно багатший. У першому ярусі росте сосна звичайна, у другому - дуб звичайний, види в'язу, яблуня лісова, груша звичайна. Підлісок складається з бруслини бородавчастої, клена польового, клена татарського. Типовими є напівкущі - зіновать дніпровська і дрік красильний. Трав'янистий покрив складають орляк звичайний, щитник чоловічий, суниці лісові, конвалія травнева, нечуйвітер волохатенький, смовдь гірська, золотушник звичайний.

Заплавні луки формуються в заплавах річок. Раніше вони щорічно затоплювалися повеневими водами. Інтенсивне використання луків як сіножатей та пасовищних угідь призвело до значної деградації цих рослинних угруповань. Площі їх дуже скоротилися також через розорювання заплав багатьох річок району. Домінантами та співдомінантами природних заплавних луків є кореневищні та пухкодернинні види злаків, які мають добрі кормові якості. Це - китник лучний, види тонконогу, костриця лучна, тимофіївка лучна, пирій повзучий та бобові: види конюшини, люцерна румунська, лядвенець український, види горошку, чина лучна [2].

На Балаклійщині в складі угруповань заплавних луків виявлені формація лепешняка тростинового, яка занесена до Зеленої книги України, та рідкісні для району асоціації: родовиково-злакова, рябчиково-злакова, королицево - злакова, косариково -злакова, зозулинцеві - злаково - осокові, формація оману високого.

При надмірному випасі худоби в складі лучної флори з'являється багато баластних видів та бур'янів - види жовтецю, щавлю, полин лікарський, молочай болотний, нетреба звичайна, чорнощир звичайний. Вони не поїдаються тваринами і добре помітні на деградованих луках. Природні луки Балаклійського району майже не охороняються, їх доля в природно-заповідному фонді може реально збільшитись при створенні екологічної мережі. Значна площа заплав розорана під сільськогосподарські угіддя або витоптується худобою, знищується неорганізованими туристами.

Для заплав річки степової зони Волоської Балаклійки властиві солончакові та солонцюваті ґрунти, на яких зростає галофітна рослинність. У засолених умовах найчастіше зростають осоково-різнотравні та злаково-різнотравні угруповання з участю видів-галофітів: осока гостра, покісниця звичайна, покісниця велетенська, костриця східна, китник тростиновий, бекманія звичайна, ситник Жерардів, ситник тонкий, ситняг болотний, бульбокомиш морський, тризубець морський, солончакова айстра звичайна, солонечник естрагоновидний, хартолепіс середній, хрінниця широколиста, зміячка дрібноквіткова, кермек замшевий, конюшина суницева, подорожник Корнута, подорожник солончаковий. Подекуди в складі цих фітоценозів зустрічаються рідкісні види флори: молочка приморська та рапонтикум серпієвидний. На засолених луках нами виявлено рідкісні формації кермеку замшевого, кермеку донецького, полину сантонінського, а при збільшенні вологості - молочки приморської та рогозу Лаксманового [2].

У долинах і заплавах річок велика кількість озер, рукавів, стариць, тимчасових водойм. У долині Сіверського Донця найбільшими озерами є Лиман, Чайка, Світличне, Комишувате, Біле та інші, а озеро Борове розташоване прямо серед соснового лісу. Ці водойми і грузькі береги річок заростають прибережно-водною рослинністю.

Бур'яни зростають там, де людина в процесі своєї діяльності порушує природні угруповання і цим сприяє їм у боротьбі за існування. Бур'янам властива велика енергія насіннєвого і вегетативного розмноження. Їх насіння довго зберігає схожість. Плоди і насіння мають різноманітні пристосування до поширення. За біологічними особливостями й умовами зростання бур'яни поділяють на три групи: польові, придорожні і рудеральні або сміттєві.

У складі сучасної флори Балаклійщини нами 1672 види вищих судинних спорових та насінних рослин. Серед них 1234 види - представники природної флори, а 437 видів - це види, що культивуються як харчові, технічні, декоративні тощо. Крім того, на території області нами відмічені понад 60 видів адвентивних бур'янів. Тобто майже 500 видів рослин потрапили на нашу територію внаслідок випадкового переносу і господарської діяльності людини, їх поява й поширення є наслідком антропогенного впливу на довкілля.

Тваринний світ Балаклійського району є досить різноманітним у зв'язку з тим, що на території району є досить різноманітні природні місця проживання, а саме: ліси, степи, луки та заплави річки Сіверський Дінець, водойми [2].

Для лісів характерні наступні риси поширення тварин: найпростіші, круглі та кільчасті черви, молюски, членистоногі (павукоподібні, комахи - жуки, метелики, мурахи), земноводні (часничниця звичайна, ропуха зелена, жаба гостроморда), плазуни (веретільниця, ящірка прудка, вуж звичайний, мідянка, гадюка звичайна), птахи (горлиця звичайна, співучий і чорний дрозди, сіра мухоловка, східний соловейко, сіра ворона, голуба синиця), ссавці (іжак звичайний, бурозубка звичайна, мишоподібні гризуни, кабан, заєць, білка звичайна).

В степах Балаклійщини відмічаються круглі та кільчасті черви, членистоногі (павукоподібні, комахи - саранові, жуки, метелики), плазуни (гадюка степова східна, ящірка прудка, різнобарвна ящурка), птахи (сіра куріпка, боривітер звичайний, степовий та звичайний жайворонки), ссавці (заєць сірий, лисиця, степовий бабак, мишоподібні гризуни, хом'як звичайний, ховрахи).

Для лук та заплав Сіверського Дінця, характерний наступний видовий склад тварин: найпростіші, круглі, плоскі та кільчасті черви, молюски, членистоногі (ракоподібні, павукоподібні, комахи - двокрилі, бабки, жуки), земноводні (тритони, зелена ропуха, озерна жаба), плазуни (вуж звичайний, черепаха болотяна), птахи (сіра та руда чаплі, білий лелека, чибіс, деркач, водяна курочка, берегова ластівка), ссавці (ондатра, водяна полівка, видра).

У водоймах району спостерігаються: найпростіші, губки, кишковопорожнинні, плоскі, круглі та кільчасті черви, молюски, членистоногі (ракоподібні, комахи), риби (щука, карась, лящ, лин, краснопірка, тарань, сом, судак, миньок).

У зв'язку з інтенсивною антропогенною діяльністю виникають ареали проживання, змінені людиною. До них відносять: поля, полезахисні штучні насадження, населені пункти.

В полях району виділяють наступний видовий склад: кільчасті черви, членистоногі (павукоподібні, комахи, метелики), земноводні (зелена ропуха), плазуни (ящірка пркдка, вуж звичайний), птахи (звичайна горлиця, звичайна зозуля, велика синиця, східний соловейко), ссавці (кріт звичайний, лисиця звичайна, мишоподібні гризуни, заєць сірий (русак). Для полезахисних смуг характерні види лісових тварин.

Широкого розповсюдження набули представники тваринного світу населених пунктів: членистоногі (павукоподібні, комахи двукрилі, жуки, метелики), земноводні (зелена ропуха), птахи (білий лелека, кільчаста горлиця, хатній сич, чорний стриж, грак, галка, шпак, міська та сілська ластівки, хатній та польові горобці, звичайна камінка, сіра мухоловка), ссавці (кажани, кам'яна куниця, мишоподібні гризуни, сірий щур) [2].

Таким чином, слід зауважити, що у наш час природні ландшафти на Балаклійщині, де збереглись зональні та азональні рослинні угруповання, займають незначну площу (близько 20 %). На місці зведених соснових і дубових лісів та розораних природних лучних і різнотравно - типчаково - ковилових степів впродовж уже багатьох років на сільськогосподарських землях вирощуються різноманітні зернові, зерново-бобові, технічні, овочеві та плодово-ягідні культури тощо. На цих площах формуються своєрідні агрофітоценози, в утворенні яких беруть участь, крім певних видів культурних рослин, і значна кількість бур'янів, що складають основу синантропної рослинності. Аналогічна картина спостерігається із тваринним світом. У зв'язку з інтенсивною антропогенною діяльністю значно знижується саме природне різноманіття тварин. Але спостерігається широке розповсюдження представників тваринного світу населених пунктів, полів, полезахисних смуг і т.д., тобто штучно створених ареалів проживання.

1.7 Ландшафтні умови як інтегральний фактор формування стану навколишнього середовища Балаклійського району

Сучасний стан довкілля значною мірою залежить від антропогенного впливу, якого він зазнає.

Сучасний природний ландшафт суттєво змінився за час існування міських поселень, котрі сьогодні визначаються, як міста.

Міське середовище за сукупність природного і штучно створеного матеріального середовища, що виникає внаслідок впливу урбанізованих процесів на природне оточення та у взаємодії з котрим відбувається життя.

Домінантними або фоновими урочищами (урочища, що часто зустрічаються та займають найбільшу площу) є урочища межирічкового типу місцевості (15,2% території району), а саме ділянки, які відведено під сільськогосподарські угіддя. Також значну площу займають території балочно - долинного та борово - терасного типів місцевості (8,6% території району).

Для Балаклійського району сформувались наступні природні комплекси (рис 1.6):

Рисунок 1.6 - Ландшафтна карта Балаклійського району

Межирічні:

2 - Річні лесові, відносно вирівняні, розчленовані ярами і балками на нижньо - середньоміоценовій основі, з чорноземами типовими, звичайнми і реградованими, рідше сірими і темно-сірими опідзоленими грунтами, з сільскогосподарськими угіддями на місці широколистяно-дубових лісів.

3 - Рівнини лесові, розчленовані ярами і балками на верхньоміоценовій основі, з чорноземами звичайними, на місці різнотравно- типчаково-ковилових степів.

Долинні:

4 Рівнини лесові, розчленовані балками і ярами, з просадочними блюдцями на алювії неогенових терас, з чорноземами типовими середньогумусними, вилугуватими, чорноземами звичайними, з сільскогосподарськими угіддями на місці широколистяно- дубових лісів, лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів, рідше з сірими і темно-сірими опідзоленими грунтами на місці під кленово-липово-дубовими лісами

5 Рівнини лесові, розчленовані балками і ярами, з просадочними блюдцями на алювії давньочетвертичних терас, з чорноземами типовими середньогумусними, чорноземами звичайними середньогумусними, вилугуватими, рідше з чорноземами опідзоленими і реградованими, з сільскогосподарськими угіддями на місці широколистяно-дубових лісів, лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів, іноді під кленово-липово-дубовими лісами

6 Рівнини лесові, плоскі, з просадочними блюдцями на алювії молодих четвертинних терас, з чорноземами типовими, залишково - слабосолонцюватими, з чорноземами типовими середньо гумусними і звичайними середньо гумусними, сільскогосподарськими угіддями на місці лучних і різнотравно-типчаково-ковилових степів, рідше - з лучно-болотними солонцюватими грунтами болотно - різнотравно осоковою рослинністю під сіножатями

7 Рівнини дрібногорбисті на молодих четвертинних піщано-мулових відкладах, з чорноземами супіщаними, дерновими підзолистими і дерновими розвиненими піщаними грунтами, іноді з пісками слабко задернованими, з сільськогосподарськими угіддями, вигонами, сосновими і сосново-дубовими лісами

8 Рівнини плоскі і спабкохвилясті, піщано-тинисті на голоценовому піщано-муповому алювії заплави з пучно-чорноземними солонцюватими, іноді болотними фунтами і торфяниками, зі злаково-різнотрав- ною, бопотно-різнотравною рослинністю під сіножатями, вигонами, частково розораними, іноді під лісами з дубу і вільхи чорної.

9 Балково-долинні.

Міські ландшафти - ділянки з різною будовою, морфологією, функціями та антропогенно-техноенними утвореннями, що визначають структурні елементи як природні основи первинного ландшафту (відновлення ландшафтної ситуації до активного урбаністичного освоєння) так і системного планування і характеру використання будівель та споруд.[10]

Міські комплекси району зaймaють знaчну площу тa поділяються поділяються нa три типи: одноповерховий, бaгaтоповерховий тa сaдово-пaрковий.

Одноповерховий тип. Одноповерховий тип селітебного лaндшaфту є домінуючим. Прaктично всі містa тa селищa міського типу рaйону подібні до сільських поселень з перевaжaнням одноповерхової житлової зaбудови тa присaдибних ділянок сільського типу. Структурa лaндшaфту мозaїчнa, тут перевaжaють відкриті ґрунти зі збідненими біоценозaми. Від сільського підтипу їх відрізняє більший відсоток твердого покриття вулиць і дворів, більш щільнa зaбудовa, мінімізaція розмірів присaдибних ділянок. [10]

Для одноповерхового типу міських комплексів хaрaктерне більш повне перетворення природного лaндшaфту, ніж для сільських. Зaзвичaй, природні фітоценози мaйже повністю зaміщені культурними нaсaдженнями; із твaрин нaбирaють мaсового поширення види - синaнтропи.

Бaгaтоповерховий тип. Для нього хaрaктерні лaндшaфтно-техногенні комплекси у вигляді бaгaтоповерхових будинків, зaaсфaльтовaних вулиць і площ. Вцілілі лaндшaфтні комплекси сильно перетворені, відрізняються більш низькою озелененістю, фaуністично бідними біоценозaми, різким перевaжaнням «зaкритих» ґрунтів, знaчною зміною мікрорельєфу.

Бaгaтоповерховий тип міського лaндшaфту, в більшості випaдків, зaймaє невелику територію в межaх містa і предстaвлений 3 - 5-поверховими житловими будинкaми.

Сaдово - пaрковий тип селітебних ПAК відігрaє стaбілізуючу роль в міському середовищі, оскільки є нaйближчім із усіх міських комплексів до природних екосистем. В межaх міст цей тип предстaвлений зaзвичaй бaгaторічними деревними нaсaдженнями - сaдaми, пaркaми, скверaми, що являють собою культурні фітоценози з низькою сaморегуляцією.

Для збереження біорізноманіття та природних ландшафтів на території Балаклійського району було закладено значну систему природно - заповідного фонду, а саме ботанічні заказники місцевого значення:

«Сербівський» розташований в Андріївському лісництві. Площа 2,0 га. Це ділянка лісу, де ростуть на полях чистотіл, звіробій продірявлений, деревій.

«Борисоглібський» розташований у Високобірському лісництві. Площа 2,9 га. На території заказника -- посадки рози коричної, барбарису звичайного, горобини, липи, скумпії.

«Байрак» розташований у Балаклійському лісництві. Площа 1,0 га. Під пологом дубового рідколісся і на галявинах -- зарості конвалії травневої, чистотілу великого, лікарської медунки.

«Нурівський» розташований у Балаклійському лісництві біля с. Нурове. Площа 36,6 га.

«Ковиловий» розташований у с. Петрівське на ділянці степової рослинності, де проростає ковила волосиста -- вид занесений до Червоної книги України. Площа 3,0 га.

Ентомологічні заказники місцевого значення

«Бойневе». Площа 17,3 га. Розташований у с. Залиман. Являє собою ділянку на південному схилі яружно-балочної системи. Рослинність подана формаціями різнотрав'я типчаково-ковилових степів. Живуть біля 30 видів корисних комах, з яких понад 10 видів -- дикі бджоли -- запилювачі люцерни.

«Рибчине». Площа 9,4 га. Розташований у с. Чепіль. Займає ділянку на південно-західному схилі яружно-балочної системи, де росте ковила, сон-трава. Тут живуть приблизно 20 видів диких бджіл.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ НАКОПИЧЕННЯ ТА МІГРАЦІЇ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ У СИСТЕМІ «ГРУНТ - РОСЛИНА»

2.1 Стан вивчення питання щодо вмісту важких металів в системі «грунт - рослина»

Зацікавленість екологічною якістю продуктів харчування рослинного походження, яка останнім часом охопила не лише усю Україну, а й країни зарубіжжя, викликана значним перевищенням у продуктах харчування вмісту токсичних хімічних елементів в порівнянні з нормативами якості. Стрімкий «металевий процес» у біосфері, що виник в результаті інтенсивного розвитку промислового виробництва, збільшення щільності автотранспорту, призвів до забруднення важкими металами ґрунтового покриву, атмосферного повітря, водних середовищ. За своїми властивостями важкі метали (ВМ) у цих середовищах здатні акумулюватися або мігрувати до об'єктів біоти, в залежності від кліматичних умов, рН середовища, фізико-хімічних властивостей середовища.

Дослідження з вивчення вмісту та поведінки ВМ у ґрунтах були розгорнені у 50-60 рр. та у 70-х роках були доступні широкому загалу, на той час ці елементи мали назву «розсіяних елементів» (за В.І. Вернадським) або «мікроелементів» (за О.П. Виноградовим). А вже наприкінці 70-80 рр. проблема мікроелементів стала переростати у проблему хімічного забруднення, що останнім часом привертає все більшої уваги. Саме з цього часу з'явився термін «важкі метали» для елементів - пріоритетних забруднювачів, спільними рисами яких є те, що вони проявляють властивості металів і мають щільність більше 5 г/см3, а відносну атомну масу 50 [7].

Уявлення про обов'язкову токсичність ВМ є не вірним, бо до цієї групи входять мідь, цинк, молібден, марганець, залізо, тобто елементи, які мають позитивне біологічне значення. Мікроелементи та ВМ - це поняття, що відносяться до одних і тих же елементів, але використовуються в різних значеннях, що характеризують перш за все їх концентрацію в ґрунті або рослинній продукції. Однак існує група металів, за якими закріпилось лише одне негативне поняття - «важкі» у розумінні «токсичні». Ця група включає ртуть, кадмій, свинець. За загальним уявленням їх вважають найбільш небезпечними забруднювачами навколишнього середовища [7,9,27].

Оскільки рослинна продукція є незамінною у раціоні харчування людини, то разом з нею небезпечні хімічні речовини потрапляють до організму людини. Багато металів утворюють зв'язуються з сульфгідрильними групами, які відіграють важливу роль у перебігу багатьох фізіологічних та біохімічних процесів [5]. Важкі метали мають здатність накопичуватись у різних органах, бо дуже повільно виводяться з організму. Так, період біологічного напіврозпаду свинцю в організмі людини складає декілька років. У зв'язку з цим вживання рослинної продукції, навіть, вирощеної на слабко забруднених ґрунтах здатне викликати акумулятивний ефект і призвести до погіршення стану здоров'я людини [11].

Одним із основних джерел забруднення усіх компонентів довкілля, в тому числі рослинності, важкими металами є автотранспорт.

Зазвичай, процес згорання палива не добігає кінця і продукти неповного згорання, а також картерні гази і пари палива потрапляють у атмосферу [9,30]. ККД двигунів внутрішнього згорання складає в середньому близько 23 % [30]. Автомобіль також забруднює повітря продуктами зношування шин, тормозних колодок і т. п.. В Україні - автотранспорт дає понад 30 - 40% усього забруднення атмосфери [10].

За різними даними у відпрацьованих газах автотранспорту міститься від 200 до 280 шкідливих елементів, в тому числі оксид вуглецю, вуглеводні, кислотовмісні альдегіди, сажа, оксиди азоту, сполуки свинцю, цинку, кадмію, сполуки сірки, поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАУ) та ін [30].

Бензин, автомобільні мастила та шини вміщують Pb, Cd, Ni та Zn, що пояснює підвищений вміст цих елементів у пробах придорожньої рослинності [8]. За оцінками вчених, викиди автотранспорту дають близько 50% загального неорганічного свинцю, що потрапляє в організм людини [5, 31].

Таким чином, автотранспорт є джерелом великої кількості шкідливих речовин, які здатні впливати на здоров'я людини не лише прямо, а й опосередковано - через продукти харчування. Ця проблема характерна і для України в цілому, і для Балаклійського району, оскільки велика частина сільськогосподарських угідь та присадибних ділянок розміщені у безпосередній близькості від автомобільних доріг. Тому вивчення особливостей автотранспортного забруднення рослинної продукції є надзвичайно важливим завданням.

Великою кількістю досліджень було доведено адекватність забруднення прилеглих до автомагістралей ґрунтів металами, які містяться у викидах автотранспорту [10]. Вміст кадмію, нікелю, свинцю та цинку в ґрунтах та траві біля автомобільних трас є функцією відстані від лінії дорожнього руху та глибини профільного шару ґрунту [5].

Викидами автотранспорту забруднюється відносно вузька смуга поверхня шириною 50 - 200 м з обох сторін дороги. За даними В.П. Кучерявого (2001), одержаним під час досліджень ґрунтів м. Львова, ґрунти та рослинність поблизу потужних транспортних комунікацій містять підвищені концентрації цинку, олова, міді, молібдену, кадмію [10].

Умови та сам процес міграції важких металів у природному середовищі та транслокація їх у рослинній продукції надзвичайно складний бо залежить від багатьох факторів: типу та віку рослин, умов росту рослин, хімічного характеру металу, наявності бар'єрів. [11].

Відомо, що надходження важких металів у тканини рослин можливе в результаті аеральних емісій металовмісних аерозолів та надходження ВМ в тканини рослин із ґрунтового розчину через коріння [5, 7].

Зовнішнє забруднення рослин важкими металами, тобто надходження їх з повітря, може відбуватися шляхом проникнення аерозолів, що містять важкі метали до внутрішніх органів рослин [27]. Поверхня рослин забруднюється металовмісними аерозолями, і деякі елементи можуть абсорбуватися на них. Забруднення рослинності Cd, Pb, Ni, Zn у промислових та приміських районах відбувається в основному за рахунок осадження цих елементів з атмосфери [5].

Деяка кількість аерозольних частинок може проникати до рослини через устячка листової поверхні. Переважна кількість аерозольних частинок промислового походження мають діаметр менше 1 мкм, а діаметр устячних отворів 5 - 30 мкм, тобто проникнення через них можливе. Мало відомий механізм включення хімічних елементів до розчину на поверхні листя. Деякі хімічні елементи у вигляді відносно нерозчинних окислів можуть абсорбуватися через поверхню листя у розчин. Таким чином існує небезпека фолікулярного (через листову поверхню) поглинання важких металів з наступною їх транслокацією. Проте є й варіант змиву аерозолів з листя атмосферними опадами [7].