Основи екології

- розроблення програми впровадження «зеленої» технології в діюче виробництво (програми екологічної модернізації виробництва);

- організація виконання програми впровадження «зеленої» технології;

- екологічне навчання персоналу підприємства.

- виробництво екологічно безпечної продукції та продуктів. Екологічне навчання персоналу підприємства проводиться на всіх етапах екологічної модернізації. Воно має на меті реалізацію програми екологізації виробництва за умови досягнення бажаного ефекту при най менших витратах. Екологічне навчання підвищує інтелектуальний потенціал підприємства та забезпечує свідоме ставлення персоналу до вирішення екологічних завдань модернізації виробництва.

Опрацювавши цей розділ, ви повинні вміти:

- пояснити правову систему управління державною політикою в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування і екологічної безпеки;

- схарактеризувати правову відповідальність за екологічні злочини;

- пояснити суть організаційної системи управління в сфері охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екобезпеки;

- сформулювати основні цілі й завдання в сфері екологічної освіти та виховання;

- дати визначення понять екологічного менеджменту, екологічного аудиту, екологічної експертизи, екологічного маркетингу та екологічного інжинірингу, сформулювати їх основні завдання.

Запитання і завдання для самостійної роботи

У чому полягає суть правової системи управління державною політикою в сфері охорони довкілля?

Як здійснюється узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища?

Чим регулюються суспільні відносини між людьми та природою в державі?

У якій формі здійснюється систематизація екологічного законодавства?

Поясніть, що таке кодифікація та інкорпорація екологічного законодавства.

Що таке екологічні злочини і як вони караються?

У чому полягає суть організаційної системи управління в сфері охорони довкілля?

Що має на меті державна система управління охороною довкілля?

Як здійснюється реалізація державної екологічної політики?

Які органи управління охороною довкілля ви знаєте?

Які ціль і мета екологічної освіти та виховання та як вони повинні здійснюватися?

Що таке екологічний менеджмент і які його основні функції?

Що таке екологічний аудит і які його основні функції?

Що таке екологічна експертиза і які її основні функції?

Чим відрізняється екологічна експертиза від екологічного аудиту?

В яких випадках здійснюють екоаудит?

Чого можна досягти завдяки запровадженню екоменеджменту та екоаудиту на підприємстві?

Що таке екологічний маркетинг і які його основні функції у виробничій сфері, у сфері природокористування?

Що таке екологічний паспорт підприємства і для чого його запроваджують?

Сформулюйте визначення «зеленої» технології.

Що розуміють під «екологізацією виробництва»?

У чому полягає суть екологічного інжинірингу і як він здійснюється?

Розділ 14. Тема 14. Державна програма охорони навколишнього природного середовища

14.1 УКРАЇНА НА ШЛЯХУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ

У результаті господарської діяльності в Україні склалася нераціональна структура природокористування. Остання є наслідком домінування природоємних галузей промисловості, застосування ресурсо- та енергоємних технологій, переважного використання не відновлювальних природних ресурсів, надмірної концентрації виробництв у деяких регіонах та сировинної орієнтації експорту. Структурна перебудова економіки з погляду сталості є нерегульованою. Зношення основних фондів, яке в деяких галузях досягає 90 %, є причиною низької економічної ефективності виробництва, високих природо ресурсних, енергетичних та фінансових затрат. Це стало на заваді виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції.

Останнім часом підвищуються темпи зростання ВВП, розширюються обсяги виробництва та збуту вітчизняної продукції. Проте екологічна ситуація в країні має загрозливий характер. Техногенне навантаження на природне середовище ще перевищує аналогічний показник розвинених країн у 4--5 разів. Недостатні обсяги інвестицій у природоохоронне будівництво та природоохоронну діяльність збільшують ризик виникнення великомасштабних аварій та катастроф. Екологічну ситуацію значно погіршила аварія на Чорнобильській АЕС.

Усе це призводить до істотного зниження рівня здоров'я населення. Тривалість життя є набагато нижчою, ніж у розвинених країнах. Смертність випереджає народжуваність, що призводить до щорічного зменшення чисельності населення в країні. Перехід економіки на засади ринкових відносин сприяв зростанню економічної активності у деякої частини населення, але при цьому відбулася різка диференціація доходів та посилення бідності й безробіття. Все це не сприяє злагоді в суспільстві і його стабільному розвитку. Тому на часі постала необхідність впровадження нових напрямів збалансованого розвитку держави.

Україна, яка є стороною зобов'язань, прийнятих на Конференції ООН з навколишнього природного середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), та Всесвітньому самміті зі сталого розвитку («Ріо+10», м. Йоганнесбург, 2002 р.), стала на шлях побудови сталого розвитку країни. Беручи за основу подальшого розвитку держави інтереси людини, її прагнення жити в гармонії з природою, Україна йде шляхом радикальних змін. При цьому регулювання впливу на довкілля, масштаби використання природних ресурсів, спрямування капіталовкладень та інвестицій, орієнтація науково-технічного процесу та інституційні перетворення мають відповідати потребам нинішніх і майбутніх поколінь.

Майбутнє України має ґрунтуватися на досягненнях світової цивілізації, захисті економічного суверенітету та утвердженні національних цінностей.

В основі соціально-економічної програми в контексті сталого розвитку мають бути такі принципи:

- підпорядкування методів впровадження господарської діяльності у державі законам природи та обмеженням, які ними визначаються; X пріоритетність національних інтересів, національної культури у загальносуспільному процесі світового співтовариства;

- забезпечення отримання результатів від господарської діяльності не менших від шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу;

- недопустимість екстенсивного використання природних ресурсів;

- підвищення ефективності використання природних ресурсів з урахуванням потреб нинішнього та майбутніх поколінь;

- забезпечення охорони здоров'я людини та її соціальної захищеності як одного з пріоритетів державної політики;

- утвердження засад гуманізму, демократії і цінностей громадянського суспільства.

Метою переходу України на засади сталого розвитку є досягнення високої якості життя нинішнього і майбутніх поколінь на основі збалансованого розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу.

Основними завданнями країни на перехідний період до сталого розвитку є:

- збалансований розвиток економіки в межах екологічного простору;

- раціональне використання природних ресурсів;

- забезпечення високої якості стану навколишнього природного середовища;

- мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи;

- розв'язання проблеми бідності;

- сприяння становленню громадянського суспільства.

У сфері державного регулювання пріоритетними напрямами мають бути:

- макроекономічне планування та розроблення довгострокових програм розвитку національної економіки;

- створення системи стимулювання виробництва екологічно безпечної
продукції та розвиток сфери екологічних послуг;

- створення умов для збільшення частки ресурсо- та енергозберігаючих виробництв;

- використання нетрадиційних відновлювальних джерел енергії;

- забезпечення зайнятості населення, справедливий розподіл ресурсів і доходів.

На регіональному рівні засади сталого розвитку повинні спрямовуватися на:

- забезпечення природно-господарської збалансованості в соціально економічному розвитку регіонів;

- формування регіонального господарського механізму, що відповідає основній меті сталого розвитку держави;

- врахування особливостей, притаманних кожному регіону, своєрідності їх природно-ресурсних, географічних, історичних, економічних, соціальних та інших умов.

Серед пріоритетних завдань політика сталого розвитку України передбачає:

- державну підтримку реалізації економічної, екологічної та соціальної стратегії розвитку суспільства на основі їх взаємозв'язку та взаємо узгодженості;

- формування механізмів інтеграції екологічної компоненти у стратегію соціально-економічного розвитку;

- створення системи збалансованого управління розвитком суспільства, стимулювання охорони довкілля і відновлення його природних властивостей, що забезпечить належне регулювання використання природних ресурсів та розвиток продуктивних сил держави;

- врахування можливостей і потреб регіонів України, різних верств населення, національних меншин та етнічних груп, залучення громадськості для вироблення планів дій щодо охорони навколишнього природного середовища, формування ефективної системи пропаганди ідей сталого розвитку, створення відповідної системи виховання і навчання;

- розв'язання проблеми бідності, оплати праці та пенсійного забезпечення;

- розробку правової бази переходу до сталого розвитку та введення індикаторів сталого розвитку.

14.2 ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Екологічний стан в Україні характеризується як кризовий. Низький рівень екологічної культури населення внаслідок незадовільної екологічної освіти та виховання, нераціональна структура народного господарства, пов'язана із застосуванням матеріале- та енергоємних технологій, низький технічний рівень технологій очищення газоповітряних викидів у атмосферу і скидів стічних вод у водойми та перероблення відходів промисловості й комунально-побутового господарства, а також загальна криза економіки країни призводять до зниження продуктивності господарства, погіршення стану здоров'я людей і навіть до зменшення чисельності населення внаслідок переважання смертності над народжуваністю. Це відбувається на фоні руйнування фізичного капіталу (заводів, фабрик, аграрних господарств тощо) і нераціонального використання природних ресурсів. При цьому значно погіршується стан довкілля і створюється загроза завдання непоправної шкоди біологічному й ландшафтному різноманіттю -- лісовим, гірським і морським екосистемам, водоймам, лукам, землям тощо.

З метою подолання зазначених недоліків у 1998 р. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», яка розглядається як Державна програма охорони довкілля в Україні. В цій програмі сформульовано основні пріоритети та завдання охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

До основних пріоритетів охорони довкілля і раціонального природокористування належать:

формування збалансованої системи природокористування й адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки;

- екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

- поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню р. Дніпро а інших річок, Чорного й Азовського морів;

- будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

- забезпечення населення якісною питною водою;

- стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського та інших регіонів;

- гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- збереження біологічного та ландшафтного розмаїття, заповідна справа.
Для здійснення Державної програми передбачається вирішення таких завдань:

- створення в країні ефективної системи екологічної освіти, виховання та інформування;

- реструктуризація економіки із суттєвим зменшенням частки енерго- і матеріалоємних виробництв; запровадження дійових економічних складових впливу на систему природокористування;

- створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення в сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів;

- створення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

- захист повітряного басейну від забруднення, особливо у великих містах і промислових центрах;

- здійснення управління водними ресурсами на основі басейнового принципу, збереження та відродження малих річок, охорона р. Дніпро а інших річок;

- запобігання забрудненню внутрішніх водойм і морських вод, зменшення та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об'єкти, захист підземних вод від забруднення;

- захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження та нераціонального використання;

- збереження й розширення територій з природним станом ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних територіях;

- підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

- знешкодження, утилізація та поховання промислових і побутових відходів;

- зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

- забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії військово-промислового комплексу та здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю збройних сил;

- створення системи прогнозування, запобігання й оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного й природно-технічного походження.
Практичне здійснення державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, природокористування та забезпечення екологічної безпеки реалізується шляхом розроблення та виконання окремих міждержавних, державних, галузевих, регіональних та місцевих програм. Ці програми спрямовуються на втілення в життя визначених вище пріоритетів.

14.3 СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА РОЗВИТКУ ВИРОБНИЧОГО ТА ПРИРОДОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Головними цілями на найближчу перспективу є запобігання збільшенню рівня забруднення природних та природно-антропогенних екосистем. Подолання проблем техногенно-екологічної безпеки здійснюватиметься внаслідок перебудови техногенного середовища, технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, екологічно безпечних технологічних процесів, застосування відновних і нетрадиційних джерел енергії та використання й знешкодження всіх видів відходів, крім розсіюваних у навколишній простір. При цьому передбачається налагодити ефективний екологічний контроль за створенням об'єктів штучного походження з метою управління техногенними навантаженнями, раціональним розміщенням продуктивних сил та використанням природних ресурсів.

Планується створити систему моніторингового контролю за об'єктами спостережень у промисловості, сільському господарстві, енергетиці, будівництві й транспорті. Крім того, передбачається класифікувати регіони України за рівнем техногенно-екологічних навантажень та створити відповідні карти.

Програма дій передбачає заходи щодо переробки відходів у режимі нормальної експлуатації промислових об'єктів, що зумовлено недосконалістю техніки й технології виробництва, та в аварійному режимі, що спричинює або може спричинити негативний вплив на людину та природні об'єкти. В теплоенергетиці у зв'язку з використанням твердого палива і з метою докорінного оздоровлення екологічного стану пропонується використання нових технологій спалювання низькоякісного вугілля в котлоагрегатах з циркулюючим киплячим шаром, застосування високоефективних паро газових установок і ефективних установок сіркоочищення та пиловловлювання. Передбачається також поліпшити якість твердого палива зі зменшенням масової частки пилу до 10 %, а сірки -- до 1--1,5 %. Будуть розроблені та впроваджені ефективніші системи очищення газів і технології утилізації твердих відходів (пилу, золи та шламів) для потреб будівельної індустрії. Передбачається довести обсяги зворотного водопостачання до 75--80 % загального його обсягу, створити замкнуті системи водопідготовки та гідро золовидалення, не фільтрівних золошлако-відвалів та застосовувати ефективні технології утилізації осадів після очищення води.

У металургійній промисловості буде здійснено комплексну структурну перебудову галузі із застосуванням екологічно безпечних («зелених») технологій з переробленням та утилізацією твердих відходів.

У хімічній і нафтохімічній промисловості впроваджуватимуться безвідходні та маловідходні технології, спрямовані на комплексне використання сировини, енергоресурсів та цільових продуктів. Очищення газових викидів і стічних вод здійснюватиметься одночасно з утилізацією продуктів очищення та їх подальшим переробленням. Виводитимуться з експлуатації неперспективні та екологічно недосконалі технології. Використовуватимуться високоефективні системи очищення газових викидів та стічних вод.

У нафтогазовій та нафтопереробній промисловості будуть впроваджені у виробництво нові високоефективні екологічно безпечні технології з переробленням відходів та утилізацією відпрацьованих нафтопродуктів, раціональні технології видобутку нафтопродуктів з місць їх підземного накопичення. Передбачається застосувати комплексні технології очищення води та ґрунту від забруднювальних нафтопродуктів, систему оцінки й прогнозування поширення забруднення підземних вод нафтою та нафтопродуктами. Повністю припинять випуск бензину, що містить сполуки плюмбуму. Збільшиться глибина перероблення нафти з використанням на нафтопереробних заводах установок каталітичного риформінгу, а також будуть запроваджені технології гідроочищення авіа- та дизельного палива з одночасним виробництвом сірки. Розроблятимуться і впроваджуватимуться засоби й технології використання на транспорті газових та альтернативних видів палива.

У машинобудівній промисловості передбачається вирішити питання утилізації й знешкодження токсичних відходів гальванічного виробництва. У гірничо видобувній промисловості будуть розроблені і впроваджені системи упереджувального технологічного моніторингу навколишнього природного середовища, вдосконалена технологія мокрого збагачення вугілля з метою ефективного вилучення з нього сірки та технології використання шахтного метану і комплексного перероблення мінералізованих шахтних вод з використанням всіх інгредієнтів. Буде впроваджена технологія перероблення відвалів пустої породи з метою одержання сировини для будівельної індустрії, а також закладання породою відпрацьованого простору шахт.

У будівельній індустрії передбачається вжиття заходів щодо ресурсозбереження й обмеження використання природних ресурсів. Використовуватимуться низько енергоємні екологічно безпечні будівельні технології з обмеженим викидом і скидом забруднювальних речовин.

З метою забезпечення екологічної безпеки ядерних об'єктів передбачається організувати різні моніторинги навколишнього природного середовища (національний, регіональний і локальний), застосувати ефективні технології поховання радіоактивних відходів (РАВ), зняти з експлуатації застарілі ядерні об'єкти та відновити навколишнє природне середовище, здійснювати безпечний видобуток і збагачення уранових руд. Пріоритетними завданнями радіаційної безпеки є радіаційний моніторинг як складова системи державного моніторингу навколишнього природного середовища України. Для цього має бути поетапно створено систему радіаційного моніторингу раннього оповіщення, вивчення радіаційного навантаження на населення України від природних джерел іонізуючого випромінювання.

Програма зменшення колективної дози населення різних регіонів України загалом передбачає районування території згідно з розташуванням джерел радону та дослідження вмісту радону в повітрі підземних виробок з метою зменшення радіаційного навантаження на робітників, зайнятих на підземних гірничодобувних роботах. Буде зменшено радіаційне навантаження на населення за рахунок використання в будівництві матеріалів, що містять обмежену кількість природних радіонуклідів, та розташування будівель у місцях зі зниженим природним радіаційним фоном. Передбачається відновлення радіаційно забруднених земель.

У сільському господарстві система природокористування має передбачити формування високопродуктивних і екологічно стійких агро ландшафтів, забезпечення розширеного відтворення родючих ґрунтів внаслідок формування та реалізації системи ґрунтозахисних природоохоронних заходів. Буде створено систему економічних стимулів виробництва екологічно безпечної сільськогосподарської продукції на основі технологій біологічного землеробства. Передбачається здійснити комплексну еколого-економічну оцінку (районування) території України з виділенням у її складі природоохоронних комплексів, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земель для високо інтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва та промислового будівництва, а також забруднених районів для здійснення цільових природоохоронних заходів. Буде розроблено генеральну схему охорони природи і раціонального використання Ті ресурсів у сільському господарстві та державну програму захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель. Будуть також підготовлені та впроваджені галузеві схеми збереження й відтворення земельних, водних, біологічних, зокрема рибних та лісових, мінерально-сировинних та інших природних ресурсів.

Передбачається створити цілісну систему поле- і водозахисних лісонасаджень, заліснення ярів, балок, крутосхилів, пісків та інших непридатних земель. Буде забезпечена оптимальна протиерозійна лісистість території. Будуть також створені водозахисні зони вздовж берегів річок, водосховищ, озер і ставків, очищення їх від мулу, сформовані високоефективні гідрологічні системи. Планується активний перехід на біологічні методи ведення сільського господарства.

З метою поліпшення якості атмосферного повітря до 2005--2010 років буде знижено валовий обсяг викидів від автотранспорту більш ніж на 40 % порівняно з 1995 р., при цьому повністю буде припинено викиди свинцю. Для цього автомобілі обладнають новими ефективними системами й пристроями зниження викидів (каталітична нейтралізація, автоматичний пуск і прогрівання, системи вловлювання палива тощо), буде збільшено парк автомобілів і автобусів, що працюють на газовому паливі. Повністю припинять випуск і використання етильованого бензину. Будуть розроблені нові види екологічно чистого автотранспорту з використанням альтернативних джерел енергії.

У містах передбачається пріоритетність розвитку пасажирського транспорту загального користування на електротязі з послідовним скороченням автобусного сполучення. Буде розроблено і впроваджено систему сертифікації автомобілів і двигунів на екологічну безпеку, а також технології ефективного очищення стічних вод і газових викидів у виробничих зонах авто підприємств.

На залізничному транспорті будуть розроблені технології утилізації та ліквідації залишків нафтопродуктів та інших відходів, методи зменшення викидів у повітря сипких вантажів під час перевезення, технології очищення забруднених вод після миття вагонів і локомотивів.

На річковому й морському транспорті розробляють і запроваджують систему платежів і штрафів за забруднення сміттям, нафтою та стічними водами портів, річок та інших водойм. Передбачається розробити і впровадити технології для захисту від забруднення повітря, акваторії портів та каналізаційних систем, регенерації, утилізації та знешкодження відходів виробництва.

У житлово-комунальному господарстві передбачається здійснити очищення міських стічних вод відповідно до нормативних вимог, припинити в найкоротший термін скидання у водойми забруднених комунальних стічних вод, утилізувати осади стічних та природних вод і забезпечити населення якісною питною водою. Будуть впроваджені ефективні технології очищення стічних та зливових вод населених пунктів, утилізація осадів водопровідних і каналізаційних очисних станцій, нових ефективних коагулянтів і флокулянтів малих очисних споруд, а також отримання нетрадиційного джерела енергії -- біогазу.

На підприємствах комунальної теплоенергетики і дорожнього господарства основною метою природоохоронних заходів є досягнення мінімально можливих викидів в атмосферу продуктів згоряння палива та скидів продуктів хімічного оброблення води в каналізацію. Для цього передбачається як удосконалення існуючих генераторів теплової енергії, так і використання нетрадиційних та відновних джерел теплоти з метою зменшення загальних обсягів споживання палива, впровадження безреагентних методів оброблення води та систем оборотного водопостачання. Слід запровадити чітку систему запобігання втратам тепла в житлових та комунальних приміщеннях.

Буде розроблено та реалізовано програму щодо збирання, транспортування та знешкодження твердих побутових відходів промисловими методами з одночасним використанням цінних компонентів. Для вирішення цієї проблеми потрібно впровадити нові технології збирання побутового сміття і селективного вилучення цінних компонентів. Будуть побудовані промислові заводи комплексної переробки побутового сміття.

14.4 УТИЛІЗАЦІЯ І ПЕРЕРОБЛЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ

Як уже зазначалося, більша частина заготовленої або добутої сировини (92 % і більше) перетворюється на відходи і забруднює навколишнє природне середовище. Розміщення відходів потребує вилучення значних площ землі, а транспортування та зберігання їх лягає важким тягарем на економіку підприємств. Токсичні відходи потребують спеціальних заходів щодо їх знешкодження та ізоляції.

З метою зменшення кількості відходів потрібно використовувати ресурсозберігаючі безвідходні та маловідходні технології комплексного перероблення сировини. При цьому доцільно організовувати територіально-виробничі комплекси, де відходи одних виробництв повністю чи частково є сировиною для інших. Одним з ефективних напрямів зменшення відходів є використання їх як вторинних сировинних ресурсів. Якщо врахувати, що Україна не має в достатній кількості руд кольорових металів, то вилучення цих металів з відходів є особливо перспективним. Відходи можуть значною мірою замінити первинні ресурсні джерела і суттєво зменшити споживання первинних ресурсів та утворення не утилізованих відходів.

Перероблення відходів виробництва слід розглядати з позицій так званого промислового метаболізму. Згідно з ним економіка, структура виробництва й споживання, а також якість життя становлять єдину систему і є єдиною соціально-економічною проблемою.

З метою ефективного вирішення проблеми перероблення відходів виробництва потрібно здійснити їх паспортизацію, створити кадастри, оцінити токсичність і вивчити наслідки їх впливу на екосистеми. При цьому слід також розробити вимоги щодо їх складування та зберігання за категоріями токсичності, а також технології знешкодження та поховання токсичних відходів, створити регіональні полігони для їх знешкодження.

Виходячи з перелічених вище завдань, основними заходами використання великотоннажних видів відходів є:

- збільшення обсягів перероблення шлаків металургійного виробництва -- гранульованого шлаку, пемзи, шлаковати з вилученням металургійної сировини;

- утилізація залізовмісних відходів (шлами, окалина, колошниковий та агломераційний пил, червоні шлами глиноземного виробництва) на металургійних заводах із використанням залишків у цементній промисловості замість піритних недогарків;

- розширення використання (замість щебеню, піску й цементу) золи та золошлакових відходів ТЕС для виготовлення бетону, для чого буде збудовано установки роздільного вилучення залишків на теплових
електростанціях;

- розширення виробництва будівельних матеріалів з фосфогіпсу, а також організація постачання останнього для меліорації солончакових ґрунтів;

- істотне збільшення (в 2 рази впродовж останніх 5--6 років) виробництва стінової кераміки з відходів вуглезбагачення, а також використання останніх для виробництва цегли;

- збільшення використання вапнякових відходів для виробництва вапнякового борошна й цементу, а також використання вапняково-сульфатних відходів для вапнування кислих ґрунтів у сільському господарстві;

- повне перероблення кускових відходів деревини на тріски для технологічних потреб, а також брикетування стружки й тирси для використання як палива або для виробництва гідролізно-дріжджової продукції;

- регенерація всього обсягу відпрацьованих фермових сумішей ливарного виробництва з метою зменшення споживання фермових пісків, а також використання залишків у виробництві будівельних матеріалів.

14.5 ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Основним завданням у сфері екології військово-промислового комплексу (ВПК) є організація системи екологічного моніторингу за станом гарнізонів і підприємств ВПК та включення її до системи державного моніторингу навколишнього природного середовища. Особливо важливе завдання полягає у формуванні екологічного світогляду і природоохоронної правової свідомості особового складу армії та робітників і службовців підприємств ВПК.

Для забезпечення екологічної безпеки військової діяльності та здійснення конверсії ВПК потрібно спрямувати зусилля на розроблення й виробництво сучасних зразків природоохоронної техніки, розв'язання проблем стабілізації та поліпшення екологічного стану Чорноморського флоту, особливо берегових структур, акваторій базування кораблів.

Слід забезпечити екологічно безпечне використання в навчально-бойовій та виробничій діяльності водних акваторій, земель і об'єктів, що перебувають у підпорядкуванні ВПК, ліквідувати наслідки екологічної шкоди, заподіяної військово-оборонною діяльністю.

Метою створення єдиної державної системи попередження і реагування на катастрофи, надзвичайні ситуації та аварії є систематичний контроль за екологічно небезпечними об'єктами й процесами техногенного середовища для регулювання стану безпеки та розвитку техногенних екологічних навантажень, запобігання аваріям, катастрофам і надзвичайним ситуаціям, їх прогнозування та мінімізація наслідків. Для цього потрібно створити автоматизовані системи оцінки ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій, розробити й впровадити базове нормативно-методичне забезпечення системи запобігання аваріям та подолання їх наслідків.

14.6 ЗБАЛАНСОВАНЕ ВИКОРИСТАННЯ І ВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні неутилізовуваних відходів, які потрапляють у навколишнє природне середовище.

Концептуальною основою Державної програми раціонального використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об'єкти навколишнього природного середовища та їх здатністю до самозбереження і самовідновлення. Державна політика охорони і раціонального використання природних ресурсів визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозбережний та відтворювальний характер.

Земельні ресурси

З метою раціонального використання земельних ресурсів здійснюють інвентаризацію земель, що закріплені за населеними пунктами, промисловими підприємствами, установами й організаціями транспорту, зв'язку, оборони, лісового фонду, інших земель і виявляють площі, що належать до загальнодержавної та комунальної власності, резервуються для науково-дослідної діяльності та спеціалізованого сільськогосподарського виробництва, природоохоронного рекреаційного призначення. Створюється також державний реабілітаційний фонд земель з угідь, що потребують вжиття заходів для відновлення їх родючості. Проводять кадастрову оцінку земель.

Здійснюють оптимізацію структури угідь та формування високопродуктивних екологічно стійких агро ландшафтів. Для цього розорюваність орних земель потрібно зменшити до 50 %, частку лук, пасовищ і сіножатей збільшити до 20 %. Площі земель природоохоронного фонду передбачається довести до середньосвітового рівня -- 5 %.

Впроваджується ґрунтозахисна система землеробства з розширенням площ безполицевого обробітку ґрунту, щілюванням ріллі, смуговим розміщенням посівів і парів, першочерговим залуженням та консервацією сильно еродованих та схилових земель. Розробляються проекти землеустрою з контрольно-меліоративною організацією територій, відповідно до яких створюються захисні лісові насадження, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд.

Однією з найважливіших проблем є рекультивація порушених земель, площа яких становить понад 190 тис. га, відновлення їх ґрунтового покриву і повернення в сферу народного господарства. Рекультивація земель має здійснюватися на ландшафтно-екологічних принципах, які передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів відновлення порушених територій, створення високопродуктивних ценозів, підвищення родючості рекультивованих ґрунтів та запобігання негативному впливу техногенних утворень на довкілля.

Важливим напрямом раціонального використання земельних ресурсів є поліпшення екологічного стану зрошуваних земель, на яких виникає підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнація природної структури ґрунтів тощо. На діючих зрошувальних системах створюють такі технології водокористування, які враховують рівень фізіологічних потреб сільськогосподарських культур, зміни мікроклімату зрошуваних ділянок та забезпечують відповідні врожаї без деградації земель. Для поліпшення меліоративного стану осушених земель потрібно збільшити посіви багаторічних трав до 50--60 % загальної площі і досягти того, щоб системи двостороннього регулювання водного режиму становили близько 70 % площі.

Водні ресурси

Раціональне використання та відтворення водних ресурсів і екосистем спрямоване на забезпечення стійкого функціонування водних екосистем, захист, збереження та відновлення водних ресурсів. Використання водних ресурсів має спрямовуватись на забезпечення здоров'я населення та створення достатнього водно-ресурсного потенціалу для потреб сільського, комунального та рибного господарства, промисловості, енергетики, транспорту тощо.

Стратегія гармонійного розвитку виробництва та водоохоронних заходів має сприяти як задоволенню потреб у продукції та послугах, так і екологічній безпеці людини та водних екосистем. Цього можна досягти в разі ефективного розвитку техніки і технологій виробництва, застосування передових методів очищення стічних вод, перероблення відходів та реалізації заходів щодо запобігання аваріям і удосконалення системи управління й моніторингу.

Для досягнення поставленої мети потрібно сформувати ефективну організаційно-правову систему функціонування водних об'єктів, здійснити зонування території за показником екологічного ризику, формування заповідних територій та вдосконалення методів контролю й оцінки стану водних об'єктів і антропогенного впливу на них. Слід запровадити платне водоспоживання з урахуванням складу і властивостей стічних вод та розробити нормативи якості природних вод для різних водокористувачів.

Одночасно зі структурною й технологічною перебудовою промисловості, передусім у паливно-енергетичному комплексі, чорній металургії та хімічній промисловості, потрібно запровадити високоефективні системи очищення стічних вод, системи оборотного та повторного водокористування, ефективні системи очищення викидів в атмосферу, системи захисту від шкідливого впливу поверхневого стоку. Потрібно розробити і впровадити новітні технології очищення поверхневого стоку, промислових і господарсько-побутових стічних вод на основі застосування модульно-ланцюгової системи поступового відбору та утилізації важких металів і хіміко-токсичних речовин з кінцевим доочищенням на загальноміських чи районних очисних спорудах.

Корисні копалини

Програма охорони, раціонального використання та відновлення надр

передбачає:

- збалансоване видобування та перероблення мінерально-сировинних ресурсів за умов економічно достатнього забезпечення промисловості, енергетики, сільського господарства, будівництва тощо;

- забезпечення максимального резервування покладів корисних копалин;

- рекультивацію земель від відходів та відпрацьованих підземних виробок і відкритих кар'єрів; мінімізацію використання надр для поховання відходів у зв'язку з практичною відсутністю закритих геологічних структур.

Розвиток мінерально-сировинного комплексу передбачається здійснювати за такими основними напрямами:

- розширення мінерально-сировинної бази діючих підприємств, що використовують власну сировину (нафту, природний газ, вугілля, чорні метали, титанову сировину, уран, неметали та будівельні матеріали);

- максимальне використання техногенних родовищ корисних копалин;

- створення національної мінерально-сировинної бази для діючих підприємств, які використовують імпортовану сировину (мідь, цинк, свинець, олово, вольфрам, молібден, ніобій, тантал, фосфорити та ін.) та мінерально-сировинної бази нових, нетрадиційних для України, корисних копалин (лантаноїди, ітрій, скандій, золото, алмази, платиноїди) для забезпечення потреб авіаційної та космічної промисловості, приладобудування, електроніки, радіотехніки та інших галузей промисловості;

- геологічне вивчення й оцінка мінерально-сировинної бази Світового океану, насамперед у межах акваторій Чорного й Азовського морів.

Атмосферне повітря

З метою стабілізації стану повітряного басейну та поліпшення якості повітря потрібно розробити стандарти якості атмосферного повітря. При цьому слід узгодити їх з міжнародною системою стандартів і створити нову систему екологічного нормування введенням технологічних стандартів і нормативів утворення забруднювальних речовин під час здійснення технологічних процесів. Потрібно також розробити технологічні нормативи на основні забруднювальні речовини з урахуванням можливостей новітніх технологій та здійснити перехід до міжнародних стандартів і нормативів.

Ресурси флори й фауни, рекреаційна та заповідна справа

Стратегія лісокористування визначається зростаючими потребами в деревинній сировині в умовах значного лісодефіциту та різким зростанням кліматорегулювальної, захисної, санітарно-гігієнічної, рекреаційно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи. Визначальним принципом раціонального використання деревинних ресурсів має стати безвідходне лісокористування. Потужним резервом додаткового отримання сировини є значне збільшення використання деревинної біомаси (до 80 % порівняно із сучасним -- 48 %) без шкідливого впливу на родючість ґрунтів та рослинні ресурси. Це забезпечуватиметься за рахунок створення і широкого впровадження безвідходних та маловідходних технологій.

Розширення сировинної бази целюлозно-паперової промисловості на основі плантаційного лісорозведення, впровадження в лісопереробному комплексі ресурсозберігаючих технологій, використання замінників і вторинної сировини дадуть змогу, починаючи з 2015 р., щороку економити 2220 тис. м3 деревини. Відновлення сировинної бази дикорослих плодів, грибів, ягід та лікарських рослин стане можливим завдяки створенню штучних агро плантацій. Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення системи моніторингу лісів, що стане засобом управління лісовим господарством унаслідок оптимізації системи лісокористування та запобігання критичним екологічним явищам і процесам.

Розвиток заповідної справи і збереження біоресурсів передбачає створення оптимальної репрезентативної мережі природно-заповідного фонду України і резервування в процесі земельної реформи цінних для заповідання природних територій та об'єктів.

Зберігання та раціональне використання ресурсів флори й фауни здійснюватиметься на основі:

- організації комплексного моніторингу стану популяцій тваринного й рослинного світу та створення і ведення державного кадастру;

- розроблення та впровадження сучасних наукових методів оцінки оптимальних рівнів використання біологічних ресурсів;

- розроблення та впровадження державних регіональних і міждержавних програм з охорони, використання та відтворення видів рослинного й тваринного світу, яким загрожує зникнення внаслідок негативного впливу господарської діяльності.

Програма реабілітації та раціонального використання природних лікувальних ресурсів передбачає здійснити наукові розробки оцінки перспективних рекреаційних територій державного значення, картування й затвердження їх як зон чи територій, що не підлягають приватизації, провести роботи з медичного зонування курортно-рекреаційних територій України, а також складання територіальних комплексних схем охорони навколишнього природного середовища основних курортно-рекреаційних регіонів.

14.7 ЕКОЛОГІЧНА КОНВЕРСІЯ АНТРОПОГЕННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Екологічна криза в країні може бути подолана за умови екологічної конверсії антропогенної діяльності, спрямованої на виконання Державної програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Це означає, що всі види антропогенної діяльності потрібно екологізувати. Під екологізацією розуміють поширення екологічних принципів та підходів на всі сфери життєдіяльності людського суспільства: культуру, науку, виробництво та соціальні явища.

Першочерговим завданням є запровадження загальної екологічної освіти та виховання з метою формування екологічно свідомого ставлення до навколишньої природи, встановлення гармонійних зв'язків між нею та антропогенною діяльністю. З цією метою слід переглянути традиційно усталені пріоритети, які були спрямовані тільки на максимізацію задоволення людських потреб. У відносинах між природою та потребами людського суспільства потрібно визначити науково обґрунтований оптимум, коли якість життя людини, що визначається сукупністю екологічних, матеріальних, духовних та соціальних запитів, забезпечуватиметься з урахуванням можливостей природного розвитку як окремих екосистем, так і біосфери загалом, не порушуючи встановленої в природі динамічної рівноваги.

Екологізація матеріального виробництва, виходячи з поглядів М. Пура (Рооге, 1982), має здійснюватись при виконанні трьох умов у природокористуванні:

- максимальна ефективність користування природними ресурсами;

- відтворення природних ресурсів та захист їх від виснаження;

- найдоцільніші способи використання природних ресурсів.
До цих трьох основних принципів варто додати четвертий:

- мінімізація розсіюваних відходів, які забруднюють навколишнє природне середовище (А. К. Запольський).

Як бачимо, в основі екологізації виробництва лежить раціональне природокористування. Екологізацію виробництва чи іншого об'єкта господарювання належить здійснювати із запровадженням екологічно безпечних, так званих зелених технологій -- безвідходних та маловідходних, тобто таких, які для цього етапу розвитку науки й техніки характеризуються максимальним виходом продукту при мінімальних витратах сировини, енергії та інших матеріалів і мінімальному утворенні розсіюваних та не утилізованих відходів, що забруднюють навколишнє природне середовище. Здійснити екологізацію виробництва можливо тільки на основі ґрунтовних знань сучасних досягнень екології та інших фундаментальних наук, техніки й технології конкретного виробництва.

Щоб екологізувати виробництво або той чи інший об'єкт господарської діяльності, потрібно провести екологічний аудит з метою встановлення справжньої екологічної ситуації на об'єкті. При цьому слід скласти матеріальний і енергетичний баланси виробництва. Тільки на їх основі можна встановити фактичні обсяги витрат сировинно-енергетичних ресурсів та утворюваних відходів. Після цього їх належить порівняти з тими, що використовують при застосуванні кращих альтернативних технологій і характеризуються вищими техніко-економо-екологічними показниками. В результаті такого аналізу розробляють еколого-економічне обґрунтування реконструкції або будівництва нового виробництва та план заходів щодо екологізації аналізованого діючого виробництва. У цьому плані мають бути відображені перелік планованих заходів удосконалення технологічного процесу виробництва, термін їх виконання, матеріальні витрати (вартість робіт) та виконавці. На основі впроваджених «зелених» технологій виробляють екологічно безпечну продукцію.

Опрацювавши цей розділ, ви повинні вміти:

- сформулювати основні пріоритети навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів;

- перелічити основні завдання Державної програми охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

- схарактеризувати стратегію і тактику розвитку виробничого природно-ресурсного потенціалу різних галузей господарства;

- накреслити основні шляхи використання великотоннажних відходів виробництва;

- схарактеризувати основні завдання у вирішенні екологічних проблем військово-промислового комплексу;

- сформулювати основні завдання збалансованого використання та відновлення природних ресурсів: земельних, водних, атмосферного повітря, корисних копалин, флори й фауни тощо;

1) дати визначення понять «екологічна конверсія», «екологізація виробництва», «зелені» технології.

Запитання і завдання для самостійної роботи

1. У чому полягають основні пріоритети навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів?

Які основні завдання Державної програми охорони навколишнього природного середовища?

Як здійснюється державна політика у сфері охорони довкілля, природокористування та забезпечення екологічної безпеки?

Як здійснюватиметься подолання проблем техногенно-екологічної безпеки?

У чому полягає стратегія і тактика розвитку виробничого та природно-ресурсного потенціалу в різних галузях господарства -- металургії,
хімічній та нафтохімічній промисловості, машинобудуванні, енергетиці, сільському й житлово-комунальному господарстві, харчових виробництвах, транспорті тощо?

Які основні завдання щодо утилізації та перероблення промислових відходів?

7. Які основні заходи передбачаються щодо використання великотоннажних відходів виробництва?

Які основні екологічні завдання у сфері військово-промислового комплексу?

У чому полягають основні завдання збалансованого використання і відновлення природних ресурсів (землі, води, повітря, корисних копалин, флори й фауни)?

Що розуміють під «екологічною конверсією», «екологізацією виробництва»?

11.Дайте визначення поняття «зелені технології» і сформулюйте їх головні ознаки.

Література

1. Я.Бердій та інші - «Основи екології та соціології». Львів «За вільну Україну - 1997 - 210 с.

2. Г.О. Білявський та ін. - «Основи екології» Київ, вид. «Либідь» 2005 - 407 с.

3. А.К. Запольський, А.І. Салюк - «Основи екології». Київ «Вища школа» 2005 -382 с.

Размещено на Allbest.ru