Ерозійні процеси Красноградського району та заходи боротьби з ними

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ерозійні процеси Красноградського району та заходи боротьби з ними

Вступ

Ґрунти - органо-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла. Це природні утворення, які характеризуються родючістю - здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності.

Важливою властивістю ґрунтів є їх родючість. Завдяки їй ґрунти є основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарствах, головним джерелом сільськогосподарських продуктів та інших рослинних ресурсів, основою забезпечення добробуту населення.

Найродючіші та найпотужніші ґрунти - чорноземи - формувалися протягом тисячоліть у зонах лугових степів, де був сприятливий клімат (тепле літо, кількість опадів - 500-600 мм на рік) і оптимальні умови для розвитку багатої трав'яної рослинності. Найбільші в світі запаси чорноземів зосереджено на території України. Сьогодні, на жаль, запаси та якість цього неоціненного природного ресурсу в нашій державі значно зменшилися, що пояснюється варварською, непродуманою їх експлуатацією, ерозією, засоленням, відчуженням земель під кар'єри й промислові споруди тощо.

Дуже важливим компонентом ґрунту є гумус (перегній) - органічна речовина, що утворилася з решток відмерлих рослин під впливом діяльності мікроорганізмів, які переробляють їх, розкладають, збагачують вуглекислим газом, водою, аміаком та іншими речовинами. Ґрунтоутворення - важлива частина біологічного кругообігу речовин і енергії. Ґрунт забезпечує рослини калієм і вуглецем, азотом і фосфором тощо. Родючість ґрунту залежить від кількості цих речовин в гумусі, гумусу в ґрунті та від товщини шару ґрунту. Кращі чорноземи містять до 70-90% гумусу (в залежності від того, живий чи мертвий гумус). Втрати найбільш родючої частини грунту становлять щорічно в середньому 15 т з гектара, тобто безповоротно втрачається 0,45 т найголовнішого показника родючості грунту - гумусу.

Втрати земельних ресурсів відбуваються внаслідок прогресу різних видів руйнування і деградації ґрунтів: еродованість, інтенсивність мінералізації гумусу, переущільнення ріллі, підкислення та осолонцювання раніше нейтральних ґрунтів, а також ерозії, засолення, будівництва населених пунктів, доріг і промислових комплексів. Високий рівень розорюваності угідь, в тому числі на схилах, значне розширення посівів просапних культур та практично повне припинення виконання комплексу робіт по захисту ґрунтів, порушення системи обробітку ґрунту приводить до погіршення стану земель.

Охорона та забезпечення раціонального використання грунтів стає нині особливо актуальною проблемою, що назріла в суспільстві. Адже у нашій державі питанню грунтів не приділяється належної уваги. Реформування земельних відносин, розпочате у 1991 році, проводилось без врахування того, що сільськогосподарські землі - основний засіб виробництва, а грунти - непоновлювальний і незамінний їх основний компонент, стан якого необхідно контролювати та постійно охороняти. З цього випливає актуальність даної теми.

На території України процеси ерозії особливо поширенні в перед гірських та гірських районах Карпат і Криму, а також у районах Лісостепу та Степу. Площа еродованих грунтів становить 10,8 млн. га, з них орних земель - 7,73 млн. га, природних кормових угідь - 1,99 млн. га.

Тема даного дослідження є актуальною, оскільки ступінь еродованості ґрунтів достатньо високий і надзвичайно необхідно вжити заходів щодо запобігання руйнації ґрунтового покриву.

Мета роботи:

1) Визначити ступінь еродованості ґрунтів Красноградського району;

2) Визначити методи боротьби з еродованими ділянками грунту та їх практичне застосування;

3) Провести обґрунтований аналіз ґрунтів Красноградського району;

4) Визначити місця еродованих ділянок;

5) Провести практичну роботу з укріплення еродованих ділянок.

Методологічною основою даного дослідження послужили праці таких вітчизняних вчених: Булигіна С.Ю., Канаша О.П., Калініченка Н.П., Осипчука С.О., Рубіна С.С. та інших.

Робота може бути використана в шкільному курсі географії та біології під час вивчення особливостей природи та господарства свого краю, а також з метою активізації практичної природоохоронної роботи щодо запобігання розвитку ярів на території населених пунктів та пропаганди ідеї збереження довкілля серед учнівської молоді.

1. Характеристика грунтів Красноградського району

ґрунт красноградський ерозійний лісомеліоративний

Красноградщина розміщується у двох ґрунтових районах: у Перехідному лісостеповому знаходиться північна частина, а в Південному степовому - південна частина території.

Родючі землі характеризуються такими грунтами: чорноземи типові потужні, чорноземи типові потужні карбонані, чорноземи опідзолені й реградовані, темно-сірі опідзолені грунти, дернові піщані, алювіальні лучні та чорноземно-лучні грунти (карто-схема1)

2. Ерозійні процеси

2.1 Основні види ерозії

Ерозія - це природний геологічний процес, що нерідко збільшується необачною господарською діяльністю людини. На еродованих або еродійно небезпечних землях врожайність сільскогосподарских культур знижується на 10-30%, а, з часом і на 90%.

Слово «ерозія» походить від латинського «erosio», що означає «роз'їдати» або «вигризати». У залежності від факторів, що обумовлюють розвиток ерозії, виділяють два основних її типи - водну й вітрову. У свою чергу, водна ерозія підрозділяється на поверхневу (площинну) і лінійну (яружну і борозчату), яка розмиває ґрунти й підґрунтя.

Залежно від характеру й тривалості процесів руйнування верхніх шарів ґрунту та материнської породи розрізняють геологічну ерозію і ерозію прискорену. Остання часто посилюється в зв'язку з господарською діяльністю людини.

Причиною зниження біопродуктивності ґрунтів сільгоспугідь є зменшення запасів гумусу. Щорічні його втрати складають 450-600 млн. тонн, 15-20 т/га. В степу, де діє і водна, і вітрова ерозія, ці втрати становлять 270-300 млн. тонн, в середньому 17-23 т/га.

Водна ерозія буває внаслідок змивання й вимивання частин грунту опадами, талими та проточними водами. Вона залежить від кількості й інтенсивності опадів, рельєфу, властивостей грунту, рослинного покриву.

Водна ерозія проявляється на схилах від 0,5 градусів. В середньому з одного га схилових земель змивається до 15 т за рік, а в Харківській області 23-27 т. На посівах просапних культур, розміщених на схилах підвищеної крутизни (понад 3 радуси) змив грунту зростає до 30-35 т/га, а при посіві просапних культур вздовж схилу - до 150 - 300 і більше т з гектара.

Небезпека водної ерозії полягає не лише в зниженні родючості орного горизонту, а й замулюванні річок, ставків, водойм, заплавних земель. Цей вид ерозії поширений на схилах, переважно розораних, і найбільш небезпечний у гірських ландшафтах, в яких знищений лісовий покрив.

Площинна ерозія - це коли відбувається поступове змивання поверхневого шару грунту талими та дощовими водами. Змиті з підвищених ділянок частини грунту затримуються в зниженнях. Вимивини, що утворюються під час танення снігу та дощу, вирівнюються в процесі обробітку. Тому на початкових стадіях вона мало помітна. Виявити її можна лише тоді, коли підвищені ділянки втратили верхній родючий шар і на поверхню виступають ніжні, більш світлі горизонти, а в зниженнях накопичується більш темна і родюча частина грунту.

На ділянках, де гумусового шару немає, погано розвивається рослинність.

Ступінь поверхневого змиву залежить від кліматичних умов, фізико-механічних властивостей грунту, підстилаючих порід, обробітку грунту тощо. Основним генетичним чинником ерозії є інтенсивність поверхневого стоку.

Під час лінійної ерозії утворюються канави, яри, балки, вимовини.

Яри, віялом, що розходяться від центрального «стрижня» - балки, руйнують поля, луги, перерізають дороги. Нерідко довжина балки досягає десятків кілометрів, а ярів - декількох кілометрів. Вчасно не зупинений яр росте вглибину і вшир, захоплюючи усе більше й більше родючої землі.

Найчастіше яри зароджуються на схилових пасовищах із сильно рідким травостоєм. Однак там, де добре розвитий травостій, навіть на дуже крутих схилах

нові яри, як правило, не утворяться. До того ж створення гарного рослинного покриву сприяє різкому підвищенню продуктивності всіх земель.

Швидкість ерозії перевищує швидкість природного формування й відновлення ґрунту. Забруднення водойм продуктами водної ерозії по своїх негативних наслідках не уступають впливу скидання забруднених промислових стоків. Зниження врожаю на ерозійних ґрунтах складає 36-47%. Так одна сильна злива на чорноземах виносить до 600 кг азоту, 400 кг фосфору і 500 кг калію з гектара.

З метою запобігання розвитку ярів доцільно застосовувати комплекс агротехнічних, гідротехнічних та лісомеліоративних заходів.

При річковій ерозії внаслідок швидкої течії води зноситься грунт з дна річок і незакріплених берегів. Щоб запобігти цьому, треба оберігати лісові насадження в прирусловій смузі, закріплювати береги за допомогою спеціальних гідротехнічних прийомів. Захисна роль лісів, особливо на гірських схилах, винятково важлива, її не можна замінити ніякими гідротехнічними спорудами.

Отже, збереження грунту, рослинного покриву й вологи тісно зв'язані між собою. Рослинність переводить поверхневий стік вологи у внутрішньогрунтовий і тим самим сприяє кращому збереженню й використанню вологи, нормалізує гідрологічний режим водних артерій, перешкоджає виникненню ерозійних процесів. У районах з малопорушеним рослинним покривом руйнівна дія водної ерозії незначна.

Вітрова ерозія (дефляція) поширена там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневі шари грунту, розораного на великих площах.

Локальна вітрова ерозія спостерігається і на безструктурних піщаних грунтах. Особливо небезпечні піски біля озер та на узбережжях морів, де часто дмуть сильні вітри.

Причиною вітрової ерозії, крім несприятливих кліматичних умов, є руйнування зернистої структури грунту внаслідок неправильного обробітку та відсутності надійного його захисту. Надмірне випасання худоби в посушливих степах, яке призводить до знищення дернини, теж може спричинити вітрову ерозію.

Залежно від швидкості (сильний вітер 15-20 м/с) вітер видуває різної величини дрібнозем (іноді діаметром до 1 мм) і переносить його на значну відстань. При інтенсивній вітровій ерозії виникають так звані чорні бурі, під час яких у повітря піднімаються мільйони тонн грунту, пилу, піску, мчить їх над широкими степовими просторами, і все це осідає товстим шаром на землю й поля. Іноді наноси бувають до 2-3 м висотою. Гинуть посіви і сади. Вітер видуває шар ґрунту на 16-25 см, піднімає її на висоту 1- 3 км і переносить на величезні відстані. Чорні бурі катастрофічне знижують родючість грунту не тільки в тих місцях, де вони виникають, а й завдають шкоди сільському господарству в тих районах, де відкладаються пилові маси. Наприклад, після курної бури, що розігралася у Східній Україні, частки ґрунту були виявлені на снігу Фінляндії, Швеції та Норвегії.

Видування грунту взимку називають «чорними зимами»; воно виражається в тому, що з полів сильним вітром здувається сніг разом із верхнім шаром грунту при низьких температурах, коли вони розпушені.

Пилові бурі призводять до значних втрат поживних речовин. Встановлено, що при видуванні шару грунту в 2,5 см з 1 гектара площі виноситься:

Азоту - 450 - 980 кг;

Фосфору - 100 - 190 кг;

Калію - до 3,5 т.

На Україні найбільш небезпечні щодо виникнення вітрової ерозії степові та деякі лісостепові райони. Причини цих ерозійних процесів не лише в несприятливих породних умовах, а й у знищенні в минулому грунто-закріплюючої рослинності, руйнуванні структури грунтів, зменшенні загальної лісистості.

Відмінність вітрової ерозії від водної виражається в тім, що перша не зв'язана з умовами рельєфу. Якщо водна ерозія спостерігається при визначеному ухилі, то вітрова може спостерігатися навіть на зовсім вирівняних майданчиках. При водній ерозії продукти руйнування переміщуються тільки зверху вниз, а при вітровий - не тільки по площині, але й нагору. При вітровій ерозії відбувається видування лише механічних елементів ґрунту, а при водній - не тільки змиваються частки ґрунту, але одночасно відбувається розчинення в потоковій воді живильних речовин, видалення їх.

При інтенсивній ерозії вимоїни, вибоїни, яри перетворюють сільськогосподарські угіддя в незручні землі, утрудняють обробку полів. Змиваний шар ґрунту виноситься в ріки й водойми, викликає їх замулювання.

2.2 Еродованість грунтів Красноградського району

ґрунт красноградський ерозійний лісомеліоративний

В останнє десятиріччя протидеградаційні заходи майже не використовуються.

На сьогоднішній день значну увагу привертає проблема ерозії ґрунтів району. Середня еродованість земель досягає 32,9%. Ерозійні процеси орних земель спостерігається на схилах крутизною до 2°.

У Красноградському районі має місце невиправно високий ступінь розораності території 64,6% площі. Це вище за середній показник в країні (56%), розораність території якої перевищує відповідний показник у всіх розвинених країнах світу.

Красноградщина розташована у двох грунтово - кліматичних зонах: Лісостепу та Степу. При цьому розораність степової частини району вище, ніж лісостепової (карто - схема 3).

Середнє значення коефіцієнта реалізації екологічної небезпеки (КРЕН), який визначається із співвідношення фактичних ерозійних втрат грунту до потенційних по району становить в середньому 0,91 (Таблиця 1).

Це означає, що в районі фактично реалізована потенційна ерозійна небезпека, обумовлена природними факторами.

Ефектність протиерозійних заходів, що застосовуються, дуже низька в той час як відзначається прискорення ерозійних процесів

Антропогенний фактор ерозії земель став вирішальним, переважаючим за своїм впливом природні фактори.

Таблиця 1. Збитки від ерозії ґрунтового покриву

Населений пункт	Сільськогосподарське підприємство	Площа ріллі, га	Ступінь еродованості, %	Річний змив грунту, т/га
М. Комишувата	ПАОП « Зоря»	6440	11	12,1
Ленінка	СТОВ « Злагода»	3292	28	16,8
Тишинківка	ПП « Агротест»	1333	23,6	13,6
Хрестище	СТОВ «Лан»	2755	21,8	10,8
Берестовенька	СТОВ «Знамя»	3227	7,2	14,7
Піщанка	АФ « Піщанська»	8059	10,4	8,2
Кобзівка	ПАОП «Промінь»	5492	35,8	17,8
Кирилівка	ПСП ім. Щорса	1700	33,2	15,7
Наталине	ВАТ « Овочева фабрика»	472	5,6	6,9
Петрівка	СТОВ « Мрія»	3409	10,0	5,3
Березівка	ПП « Аграрник»	2551	12,0	6,0
Лукашівка	ПГ « Україна»	2799	35	20,0

У Лісостеповій частині району, північніше річки Берестової просліджується переважна дія водної ерозії. Яружно - балкові форми рельєфу чітко виражені й створюють горбисту місцевість. Днища балок широкі, порослі байрачними лісами, які запобігають утворенню ярів.

Проте, схили балок переважно круті (3 - 15°), і на відкритій місцевості створюються сприятливі умови для утворення глибоких промивин, які поступово перетворюються в яри.

Значною крутизною (20-30°) відзначаються схили південної та південно-західної експозиції с. М. - Комишувата, с. Хрестища, с. Тенінка, с. Тишенківка. У балках поблизу даних населених пунктів утворилися глибокі яри, що ще не досягли базису ерозії, їх глибина коливається від 2 до 15 м. Верхній родючий шар змитий і на поверхню виступають глинистий грунт, на якому дуже повільно починає рости лучна рослинність. Схили північної експозиції більш пологі. Вони менше еродовані. У весняний період на таких схилах довше зберігається сніговий покрив, що тане повільніше і тому промивини утворюються рідше і не так інтенсивно.

Дуже еродовані ґрунти на південь від річки Берестової. Рельєф стає ще більш хвилястим, балки розміщені у всіх напрямах, а тимчасові водостоки, що течуть по їх днищах зберігають зі схилів талу та дощову воду.

Викликає занепокоєння стан правого берегу р. Берестової, особливо у міській зоні та вверх по течії. Берег крутий, дуже розмитий вимоїнами, що сприяє замулюванню річки та заростання її вологолюбивою рослинністю. Ця місцевість і стала об'єктом наших досліджень. Останні кілька років ерозія значно пошкодила берег і тому гостро стоїть проблема щодо її запобігання.

Найменше пошкоджені ерозією ґрунти, які розміщені вздовж заплави по лівому берегу р. Берестової (с. Мартинівка, с. Наталине, с. Попівка, с. Петрівка). Тут розміщені значні площі мішаних та соснових лісів.

Орні землі сільськогосподарських підприємств пошкоджені ерозією на схилах, особливо у південній частині району.

Найбільш еродовані ділянки знаходяться на території міста. В процесі дослідження були визначені причини значної еродованості грунтів:

а) місто стоїть на правому крутому березі річки Берестової;

б) під час забудови міста не враховується рельєф місцевості і механічний склад і типи ґрунтів (піщані, супіщані) (фото 2,3,4,5,8)

в) не продумані дренажі; не функціонують водостоки, що сприяє постійному поверхневому самостійному водостоку (фото 6, 7);

г) при веденні сільського господарства не враховується крутизна схилів та не дотримуються агротехніки обробітку ґрунтів (фото 1);

ґ) стихійні яри не закріплюються, а іноді використовуються для потреб приватного будівництва (піски зі схилів ярів)

д) спостерігаються випадки випалу сухої трави, що призводить до руйнування схилів, які залишаються без закріплення рослинністю.

Значна ступінь еродованості ґрунтів відзначена безпосередньо в місті Краснограді:

- Вулиця Садова (фото 2, 8);

- Територія нижче вулиці 19-го Вересня;

- Лінія залізниці

- Територія пойми річки Берестової;

- Правий крутий берег річки Берестової,

де і були проведені дослідження з представленим фотомонтажем.

Таблиця 2. Заходи щодо боротьби з ерозійними процесами

	Заходи	Мета заходів
1	Сівозміни	Захист ґрунту, окультурення еродованих ґрунтів
2	Луківництво	Захист ґрунтів від ерозійних процесів
3	Вапнування	Призупинення негативних процесів деградації родючості ґрунту, стабілізація агроекологічної ситуації
4	Мульчування	Боротьба з водною та вітровою ерозією
5	Моніторинг	Охорона ґрунтів, їх раціональне використання, відтворення і збереження їх родючості, визначення зони для вирощування екологічно чистої продукції
6	Багаторічні трави	Забезпечити позитивний баланс гумусу в ґрунті, боротьба з ерозією, поповнення ґрунтів органічними речовинами
7	Безплужна система землеробства	Захист ґрунту, запобігання появі курних бур, зниження засміченості орного шару бур'янистими рослинами, зменшення пестицидного навантаження
8	Зменшення кількості і глибини обробітку	Зменшити змив, втрати поживних речовин, підвищити гумус, поліпшити ґрунтовий баланс поживних речовин і вологи
9	Різні способи обробітку і удобрення ґрунту	Перерозподіл негумініфікованих рослинних решток і кореневої маси в орному шарі ґрунту
10	Лісові насадження	Протиерозійні заходи, поліпшити стан ґрунту
11	Тракторні шини низького тиску	Не ущільнювати і не руйнувати ґрунт
12	Земельний кадастр	Раціональне використання і охорона земель, попередження ерозійних процесів, оцінювання господарської діяльності, здійснення державного контролю над використанням земель

2.3 Охорона ґрунтів Красноградщини

Організаційно-господарські заходи передбачають вирощування на крутосхилах лісів, які їх надійно захищають, або садів. Вздовж водних артерій виділяються спеціальні захисні ліси водорегулюючого значення. На схилах з малопотужним грунтом, що легко руйнується, не можна вирощувати просапні культури, не допускається випас худоби на легких, слабко закріплених дерниною грунтах.

Агротехнічні заходи визначаються видом ерозії грунтів і типом ландшафту. Так, на землях, які зазнають водної ерозії, оранку, сівбу, культивацію грунту проводять поперек схилу. Така оранка зменшує в 3-4 і більше раз поверхневий стік.

Довгострокове застосування різних способів обробітку і удобрення істотно впливає на перерозподіл негуміфікованих рослинних решток і кореневої маси в орному шарі ґрунту. При безполицевих обробітках більше 50% рослинних решток концентрується у верхньому шарі (0-10 см) грунту. При плоскорізних обробітках у верхньому шарі збільшується вміст водотривких агрегатів на 21,2-22,4% порівняно з оранкою. Під впливом безполицевих обробітків формується верхній ерозійно стійкий шар, який гасить кінетичну енергію падаючих дощових крапель та служить бар'єром для інтенсивного проходження поверхневого стоку. Підкреслюю, що при цьому збільшується пористість грунту, підвищується інфільтраційна здатність, що порівняно з оранкою призводить до зменшення втрат грунту у результаті змиву у 1,8-2,1 раза.

Ефективним способом боротьби з водною ерозією є розміщення борозен і рядів рослин під прямим кутом до поверхневого стоку. З цією метою в умовах слабо-розсіченого рельєфу застосовують контурний обробіток грунту. Добрі протиерозійні результати дають ґрунтозахисні сівозміни, розміщення сільськогосподарських культур смугами, поперек схилу, залуження грунтів на схилах.

Велике значення має впровадження безплужної системи землеробства, що захищає ґрунт. Тільки перехід від відвальної оранки до безплужної обробки зменшує змив ґрунту в 2-4 рази. А доповнення її щілюванням на схилах крутіше 1° зменшує змив ґрунту в 18-23 рази. Безплужна обробка запобігає появі курних бур, у значній мірі знижує потенційну засміченість орного шару насіннями бур'янистих рослин, очищає ґрунт від бур'янів, що, у свою чергу, дозволяє зменшити пестицидне навантаження.

Безплужна обробка, сповільнюючи нітріфікаційні процеси в ґрунті, зменшує вміст вільних нітратів у сільськогосподарській продукції, тобто дозволяє виростити екологічно чисту продукцію.

Безплужна обробка ґрунту - високоефективний агромеліоративний прийом. Річний влагонакопичувальний ефект її дорівнює 30-50 мм, що стабілізує землеробство, особливо під час сильних посух. Таким чином, безплужна система землеробства, що захищає ґрунт - альтернатива загрозливої екологічної ситуації, що створилася в сільськогосподарському виробництві.

Дуже еродовані землі треба переводити з орних на луки. Вже доведено, що інтенсивна форма луківництва, створення довгострокових культурних пасовищ раціональних розмірів ефективніші. ніж використання природних угідь під ріллю.

Істотне значення для боротьби з вітровою ерозією має поліпшення структури грунту. Щоб захистити ґрунти від руйнування, необхідно правильно визначити склад оброблюваних культур, їхнє чергування. При сівозмінах, що захищають ґрунт виключають просапні культури (тому що вони слабко захищають ґрунт від змиву, особливо навесні і на початку літа) і збільшують посіви багаторічних трав, проміжних підсівних культур, що добре захищають ґрунт від руйнування в ерозійне небезпечні періоди і служать одним із кращих способів окультурення еродованих ґрунтів.

На схилах крутістю до 3-5° із слабко - і середньо - змитими ґрунтами, де з'являється небезпека прояву ерозії, перевагу в сівозмінах віддають травам і однолітнім культурам суцільної сівби. На більш крутих схилах (крутість 5-10°), в основному із середньо - і сильно змитими ґрунтами, у сівозмінах збільшують посіви багаторічних трав і проміжних культур, що добре захищають ґрунт від ерозії.

Необхідністю є розширення посівів багаторічних трав. Дослідження науковців показують, якщо в структурі посівних площ багаторічні трави займають не менше 20 відсотків, а зернові - 50 і більше, то там баланс гумусу в грунті буде позитивний.

Посіви конюшини, люцерни залишають у грунті і значну кількість азоту. Такий біологічний азот бобових культур є даровим, так як практично всі витрати сповна компенсуються тваринництвом.

Для боротьби з водною або вітровою ерозіями з успіхом застосовують мульчування грунтів. Матеріалом для мульчі може бути стерня, післяжнивні та післязбиральні рештки, стружка, тирса, спеціальний папір, пластмасова плівка тощо.

Для охорони грунтів від вітрової ерозії останнім часом застосовують і хімічні методи, які полягають у захисті поверхневого шару спеціальними хімічними речовинами.

Агролісомеліоративні заходи мають важливе місце у комплексі мір, спрямованих на боротьбу з водною й вітровою ерозією ґрунтів через її дешевину й екологічну нешкідливість. Створенням захисних лісонасаджень займаються в Україні спеціалізовані станції, що захищають ліси. Основними лісомеліоративними протиерозійними заходами є:

А) створення водорегулювальних лісосмуг у малолісних районах;

Б) створення водоохоронних лісових насаджень навколо ставків і водойм;

В) створення суцільних протиерозійних лісопосадок на сильно еродованих круто схилах і непридатних землях, непридатних для використання в сільському господарстві.

Водоохоронні лісові насадження навколо ставків і водойм створюються для захисту берегів від руйнування, водойм - від замулення продуктами ерозії. Ширина водоохоронних лісових насаджень (смуг) навколо ставків і водойм у залежності від крутості схилу і механічного складу ґрунту коливається від 10 до 20 м.

Лісомеліоративні протияружні заходи проводяться для призупинення росту і закріплення діючих ярів з метою перекладу поверхневого стоку у усередині ґрунтовий, збільшення протиерозійної стійкості ґрунту, розпилення поверхневого стоку й скріплення ґрунтового ґрунту. Лісомеліоративні насадження, що захищають ґрунт сприяють підвищенню ефективності всіх заходів єдиного протиерозійного комплексу. Застосовуються два види насаджень:

а) прияружні, прибалкові і надверхові лісонасадження;

б) залісення мережного фонду - дна й укосів ярів, балок.

Працівниками Красноградського держлісгоспу проводиться збір насіння ясена, клена, дуба та їх висадка у ярах, балках та на схилах від 15⁰.

Суцільне заліснення проводиться на укосах ярів крутістю 8° і більш, а також на берегах балок (лощин), що мало придатні для лугових і пасовищних угідь. Залісення укосів ярів допускається тільки в тому випадку, якщо укоси сформували стійкий профіль, тобто кут їхнього природного укосу складає не більш 32° на суглинках і 26° - на супесях.

Лісові насадження на дні яру дозволяють уникнути подальшого його поглиблення. На ранній стадії розвитку дно яру вузьке і залісення зробити важко, тому спочатку усувають загати, а потім дно закріплюють вологолюбними швидко зростаючими породами дерев.

Щоб води, що скидаються в яр не розмивали його дно, у руслі яру встановлюють систему поперечних стінок, що розбивають подовжній профіль дна на ряд терас. Дерев'яні і плотові загати застосовуються тільки у вибалках, тому що термін їхньої дії не перевищує двох-трьох років. Закріплені яри, перетворені в задернену балку, використовують у сільському господарстві. Багате мулистими відкладеннями дно відводять під штучні луги, а укоси - під деревні насадження або під ягідники.

Лісомеліоративні заходи боротьби з ерозією ґрунту

Лісомеліоративна ланка є важливою складовою частиною протиерозійного комплексу. При її застосуванні слід враховувати те, що поверхневий стік зливових і снігових вод переміщується по поверхні схилів не суцільною плівкою, а в концентрованому вигляді по вимоїнах та улоговинах.

Залежно від рельєфу, грунтово-геологічних, кліматичних і господарських умов протиерозійні лісові насадження мають бути неоднаковими як за цільовим призначенням і структурою, так і за розташуванням на еродованій території. Вони в тій чи іншій мірі мають виконувати такі основні захисні функції:

· розпилювати концентровані струмки поверхневого стоку й зменшувати їх швидкість;

· перетворювати поверхневий стік у ґрунтовий;

· скріплювати грунт і підґрунтя своїми кореневими системами.

Отже, протиерозійні насадження мають скорочувати і навіть зовсім зупиняти процеси лінійної та площинної ерозії як на площі під ними, так і на території сільськогосподарських угідь, розташованих поруч [16].

В процесі розгляду яружно-балкових утворень було розглянуто 5 ярів, що знаходяться на правому крутому березі річки Берестової. На малюнку 1 зображено розміщення цих ярів.

В таблиці вказано дані, що були визначені під час проведення досліджень над даними ярами.

Найбільш інтенсивного розвитку ерозії зазнали яри, що утворилися на крутому березі річки. Порівняно з ярами, що утворилися в долині річки, вони мають більший об'єм порушення, приріст в довжину, втрати площі як до закріплення, так і після нього.

Розглянемо досліджувані яри. Яри №1,4,5 знаходяться на крутому березі річки, а №2,3 - в її долині. Перша група ярів має значно більші розміри і порушення, ніж друга. Це пояснюється тим, що стічні води міста через відсутність дренажів, стікаючи по крутому берегу річки, інтенсивно вимивають грунт, утворюючи при цьому вимоїни значних розмірів, які потім, розвиваючись, перетворюються в яри. Яри ж, що знаходяться в долині річки, підлягають значно меншому вимиванню, тому і еродуються слабше.

З даних таблиці видно, що середньорічні втрати ріллі до закріплення цих яруг становили 67,6 м^2, але після закріплення вони помітно зменшились і становлять 11,5 м². Щорічно у великому обсязі в долину річки Берестової виносились продукти ерозії (дрібнозем), що завдавало великої шкоди прибережним насадженням.

Закріплення досліджуваних ярів проводилося не тільки працівниками Красноградського держлісгоспу механізованим способом, а й за участі гуртківців РЦДЮТ екологічного спрямування.

Навколо вершин і крутих відкосів діючих ярів, водотоків, днищ і конусів виносу руйнується грунт, тому було вирішено створювати на водотоках більш щільні лісові насадження. Через це яри, розташовані на правому крутому березі р. Берестової, заліснювалися.

Районування буде основою для розробки схеми протиерозійних заходів на території України й використовуватиметься при розробці загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, екологічних і природоохоронних об'єктів.

За матеріалами районування встановлюватимуться вимоги щодо раціонального використання земель, визначення територій, які потребують особливого захисту від антропогенного впливу, регламентації необхідних видів екологічних обмежень у використанні еродованих земель і відновлення їхньої продуктивності. Це стане науковою основою для розробки конкретних прийомів землеробства стосовно опрацювання протиерозійних заходів.

В основу наукових засад щодо здійснення районування земель покладено ступінь еродованості грунтів, інтенсивність ерозійності процесів, їхню динаміку, природні та антропогенні фактори ерозії грунтів.

Районування передбачає узагальнення знань про фактори ерозії та їхню просторову диференціацію і є одним із методів комплексних ерозійних досліджень, результати якого враховують для забезпечення раціонального й збалансованого природокористування, а також при розробці протиерозійних заходів.

Висновки

В результаті проведеного дослідження та з аналізу матеріалів, наданих Красноградським держлісгоспом та персонально головним лісничим Сахновщинського лісництва Красноградського держлісгоспу Обихвістом Сергієм Миколаєвичем можна зробити такі висновки:

1. Ґрунти - органо-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла.

2. Красноградський район розташований у двох агрокліматичних зонах: Лісостеповій та Степовій. Клімат території помірно-континентальний з достатньою кількістю світла, тепла, опадів.

3. На території району розповсюджені такі ґрунти: чорноземи типові потужні, чорноземи типові потужні карбонатні, чорноземи опідзолені й реградовані, темно-сірі опідзолені ґрунти, дернові піщані, алювіальні лучні та чорноземно-лучні ґрунти, гумусовий горизонт - 40-60 см в середньому.

4. Чергування річкових долин і водойм сприяє формуванню хвилястого рельєфу та розвитку ерозійно-денудаційних процесів.

5. На території району природна рослинність збереглася на площі 186,550 га, тобто 12,2% загальної. З них:

8100 га - ліси,

10555 га - сінокоси, луки.

Проте 1,32% становлять незакріплені піски, яри, болота.

6. Середня еродованість земель району становить 32,9%.

7. Красноградщина має невиправдано високу ступінь розорюваності - 64,6% всієї площі.

10.Річний змив ґрунту становить в середньому 14,7 т/га.

11. Протидеградаційні заходи майже не використовуються і не проводяться, але було проведено закріплення досліджуваних ярів на крутому правому березі і в долині р. Берестової працівниками Красноградського держлісгоспу за участі гуртківцівРЦДЮТ.

12. Були проведені дослідження і відвідані еродовані ґрунти міста Краснограда, встановили причини таких процесів.

13. Запропоновані заходи щодо боротьби з ерозією на небезпечно ерозійних ділянках.

14. Рекомендації щодо загальної боротьби з ерозією у Красноградському районі: необхідно проводити ерозійне районування земель, що викликано розмаїттям природних умов. Це зумовлює диференціацію підходів до протиерозійного захисту земель, їхньої охорони та здійснення заходів щодо підвищення продуктивності еродованих земель. Доведено, що незадовільна ґрунтозахисна ефективність впроваджуваних протиерозійних заходів значною мірою пов'язана з обмеженістю диференціації комплексу цих заходів стосовно різноманітних природних умов.

Список використаної літератури

1. Атлас Харківської області. - К., 1993.

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 1995.

3. Бойчук Ю.Д. Екологія і охорона навколишнього середовища. - К.: Либідь,

2002.

4. Вісті Красноградщини. - Красноград, Красноградська друкарня, 2006.

5. Екологічний атлас Харківської області. - Х..2001.

6. Закон України №962-IV «Про охорону земель» від 19.06.2003 р.

7. Землевпорядний вісник. - Науково-виробничий журнал. №1/2005.

8. Кононова Н.Е. Охорона лісу. - К.: Радянська школа, 1996.

9. Красноградщина: час, події, люди… - Красноград, 2005.

10. Кузнецов М.С., Глазунов Г.П. Эрозия и охрана почв. - М.: МГУ, 1996.

11. Павлович С.А. Основы и методика природоведения. - М.: Просвещение, 1928.

12. Польський Б.М. Практикум з ґрунтознавства. - К.: Радянська школа, 1966.

13. Рослинництво з основами землеробства /За ред. М.А. Білосніжко, І. С. Руденко. - К: Урожай, 1983.

14. Смирнов А.А. Лес. - М.: Детская литература, 1969.

15. Трилисник. Екологічна газета українського товариства охорони природи. - В.: Вінницька облдрукарня, 2005.

16. Науково-обґрунтована система ведення сільського господарства в лісостепу УРСР. - К.: Урожай, 1968. - 456 с.

Размещено на Allbest.ru